АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС УЧАСНИКІВ ПРОВАДЖЕНЬ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Короткий опис

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА»

На правах рукопису

КРИКУН Ольга Володимірівна

УДК 342.922

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС УЧАСНИКІВ ПРОВАДЖЕНЬ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Спеціальність: 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор,
заслужений юрист України
Берлач Анатолій Іванович

Київ – 2011
ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ СТАТУСУ УЧАСНИКІВ ПРОВАДЖЕНЬ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ …………………………..…………………………………11
1.1. Провадження у справах про адміністративні правопорушення в системі юридичних проваджень 11
1.2. Адміністративно-процесуальна правосуб’єктність, як основа правового статусу учасників проваджень у справах про адміністративні правопорушення 29
1.3. Види учасників проваджень у справах про адміністративні правопорушення 44
Висновки до розділу І 63
РОЗДІЛ ІІ. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСІБ, ЩО БЕРУТЬ УЧАСТЬ В ПРОВАДЖЕННЯХ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ 66
2.1. Адміністративно-правовий статус особи, відносно якої здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення 66
2.2. Адміністративно-правовий статус потерпілого в справі про адміністративне правопорушення 82
2.3. Адміністративно-правовий статус органів та осіб, уповноважених здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення 96
2.4. Удосконалення адміністративно-правового статусу осіб, що беруть участь в провадженнях у справах про адміністративні правопорушення 113
Висновки до розділу ІІ 128
РОЗДІЛ ІІІ. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСІБ, ЩО СПРИЯЮТЬ ПРОВАДЖЕННЯМ В СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ 130
3.1. Адміністративно-правовий статус свідка та понятого 130
3.2. Адміністративно-правовий статус спеціаліста, експерта, перекладача, законного представника та захисника 145
3.3. Удосконалення адміністративно-правового статусу осіб, що сприяють провадженням у справах про адміністративні правопорушення 167
Висновки до розділу ІІІ 183
ВИСНОВКИ 185
ДОДАТКИ 195
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 211

ВСТУП

Актуальність теми. Конституція України проголосила Україну демократичною державою, в якій людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищими соціальними цінностями, за забезпечення яких держава є відповідальною перед нею.
Одним із важливих аспектів існування України як правової демократичної держави та здійснення в ній адміністративно-правової реформи є створення умов, які забезпечують можливість реалізації прав і свобод громадян для відстоювання своїх законних інтересів. Ключове місце у вирішенні зазначених завдань належить провадженням в справах про адміністративні правопорушення, в рамках якого важливе місце займає визначення адміністративно-правового статусу його учасників.
Аналіз адміністративного законодавства, теоретичних напрацювань вчених-адміністративістів і практичної діяльності свідчить, що існує досить широке коло проблем і прогалин адміністративно-правового статусу учасників провадження в справах про адміністративні правопорушення, що потребує його суттєвого удосконалення та набуває особливого значення в контексті адміністративної реформи, гармонізації адміністративного законодавства з вимогами Ради Європи.
Зазначену проблему, неможливо вирішити без ретельного аналізу теоретичних, законодавчих і практичних проблем, які стосуються визначення та розробки концепції адміністративно-правового статусу учасників провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Фундаментальною основою для вказаного дослідження стали наукові праці провідних вітчизняних та зарубіжних вчених-адміністративістів, як: В.Б. Авер’янов, А.В. Бабич, Д.Н. Бахрах, А.І. Берлач, Ю.П. Битяк, Л.P. Біла, В.В. Богуцький, О.С. Бурлака, В.М. Гаращук, С.Т. Гончарук, Т.О. Гуржій, Е.Ф. Демський, М.В. Завальний, В.В. Зуй, Д.П. Калаянов, С.В. Ківалов, О.В. Когут, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, В.Т. Комзюк, С.Ф. Константінов, Г.В. Корчевний, О.В. Кузьменко, М.В. Лошицький, Д.М. Лук'янець, Р.В. Миронюк, О.М. Музичук, В.І. Олефір, М.М. Стоцька, Н.В. Хорощак, Х.П. Ярмакі, та інші.
Водночас у більшості сучасних наукових працях окреслена тема висвітлюється лише фрагментарно, хоча вона має важливе наукове і практичне значення. Саме тому вивчення адміністративно-правового статусу учасників провадження у справах про адміністративні правопорушення видається актуальним, необхідним і своєчасним.
Актуальність та важливість зазначених питань, а також недостатність наукових розробок з вказаної проблематики, відсутність чіткого врегулювання адміністративно-правового статусу учасників провадження в справах про адміністративні правопорушення обумовили вибір даної теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідницької роботи кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» на тему: «Адміністративно-правове регулювання суспільних відносин» (номер державної реєстрації 0107U008696) та відповідно до вимог Закону України від 11 липня 2001 року «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки», п. 4 Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2005–2010 рр. (по відділенню державно-правових наук і міжнародного права), затверджених 18 червня 2004 року загальними зборами Національної академії правових наук України.
Тема дисертації затверджена Вченою радою Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», протокол № 2 від 12 квітня 2009 р.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу вітчизняних і зарубіжних наукових, науково-публіцистичних джерел та чинного вітчизняного законодавства дослідити особливості адміністративно-правового статусу учасників провадження в справах про адміністративні правопорушення, визначити та узагальнити правові й організаційні засади провадження у справах про адміністративні правопорушення, а також сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства у вказаній сфері та практики його застосування.
Для досягнення поставленої мети були визначені такі основні завдання:
– визначити зміст поняття «провадження в справах про адміністративні правопорушення» та розкрити сутність вказаного провадження, визначити його місце в системі юридичних проваджень, і на цій основі сформулювати авторське визначення поняття «провадження в справах про адміністративне правопорушення»;
– проаналізувати адміністративно-процесуальну правосуб’єктність учасників проваджень в справах про адміністративні правопорушення, як основу їх правового статусу ;
– охарактеризувати учасників проваджень у справах про адміністративні правопорушення;
– визначити основні елементи адміністративно-правового статусу особи, відносно якої здійснюється провадження у справах про адміністративне правопорушення;
– визначити основні елементи адміністративно-правового статусу потерпілого в провадженні у справах про адміністративне правопорушення;
– визначити основні елементи адміністративно-правового статусу органів та осіб, уповноважених здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення;
– визначити основні елементи адміністративно-правового статусу свідків та понятих в провадженні у справах про адміністративні правопорушення;
– визначити основні елементи адміністративно-правового статусу експерта, захисника, перекладача та спеціаліста в провадженні у справах про адміністративні правопорушення;
– розробити рекомендації та надати пропозиції, спрямовані на вдосконалення адміністративно-правового статусу осіб, що беруть участь в провадженні у справах про адміністративні правопорушення;
– розробити рекомендації та надати пропозиції, спрямовані на вдосконалення адміністративно-правового статусу осіб, що сприяють провадженню у справах про адміністративні правопорушення.
Об’єктом дослідження є адміністративно-процесуальні відносини, що складаються у сфері проваджень у справах про адміністративні правопорушення.
Предметом дослідження адміністративно-правовий статус учасників проваджень в справах про адміністративні правопорушення.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали положення діалектичного методу пізнання суспільних явищ і процесів та системний підхід до вивчення сутності їх різновидів і форм, теоретичні розробки вітчизняних і зарубіжних вчених: юристів з проблем адміністративного, адміністративно-процесуального, кримінального та кримінально-процесуального права, а також чинні закони й інші нормативні акти України, норми яких регулюють правовідносини у досліджуваній сфері (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3).
За допомогою формально-догматичного, або ж спеціально-юридичного методу досліджувався теоретико-правовий зміст проваджень, його роль та функції у забезпеченні підвищення рівня законності та протидії адміністративним правопорушеннями. Цей метод уможливив також розгляд поняття проваджень в його діалектичному взаємозв’язку та взаємодії, як органічного цілого, адекватного об’єктові дослідження (підрозділ 1.1).
У дисертаційній роботі використовувався порівняльно-правовий та історико-правовий методи, завдяки яким було досліджено адміністративно-правовий статус окремих учасників проваджень, зокрема особи, відносно якого здійснюється провадження, потерпілого, понятого, спеціаліста (підрозділи 2.1, 2.2, 2.4, 3.1, 3.2, 3.3).
Комплексне використання вказаних загальнонаукових та юридично-галузевих методів, забезпечило дослідження особливостей адміністративно-правового статусу учасників проваджень в справах про адміністративні правопорушення та вирішення теоретичних і практичних завдань, що були поставлені автором дослідження.
Емпіричну основу наукового дослідження складають дані, систематизовані Державною службою статистики України, опитування та анкетування суб’єктів адміністративно-деліктного процесу, зокрема в межах провадження у справах про порушення правил дорожнього руху (309 осіб), матеріали, узагальнення практичної діяльності органів державної виконавчої влади й управління та судових органів, аналітичні довідки, звіти та довідкові видання.
При написанні дисертації використовувались положення Конституції України, кодекси, закони України, постанови Кабінету Міністрів України, інші нормативні акти з питань провадження у справах про адміністративні правопорушення. За темою дослідження використовувались також наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі теорії держави та права, адміністративного, адміністративно-процесуального, цивільно-процесуального, кримінального та кримінально-процесуального права.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим у вітчизняній науці комплексним дослідженням проблем адміністративно-правового статусу учасників проваджень у справах про адміністративні правопорушення.
На основі проведеного дослідження автором сформульовано висновки, рекомендації і пропозиції, які характеризуються науковою новизною:
вперше:
– зроблено комплексний аналіз стану законодавчого врегулювання та наукового обґрунтування правосуб’єктності учасників провадження у справах про адміністративні правопорушення, визначено складові елементи правосуб’єктності з врахуванням сфери правовідносин щодо розгляду і вирішення справ про адміністративні правопорушення;
дано авторське визначення поняття провадження в справах про адміністративне правопорушення, як одного з видів адміністративного провадження, що являє собою комплекс взаємопов’язаних та взаємообумовлених процесуальних дій, спрямованих на своєчасне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності до законодавства, врегульованих адміністративно-процесуальними нормами щодо вирішення справ про порушення адміністративного законодавства, що здійснюється спеціально уповноваженими органами або посадовими особами державних органів з метою охорони прав й законних інтересів громадян, юридичних осіб, їх власності, конституційного ладу України, встановленого правопорядку;
– дано авторське визначення поняття кожного з учасників проваджень у справах про адміністративні правопорушення, надано класифікацію кожного з них за їх функціональними ознаками та визначено адміністративно-правовий статус кожного учасника провадження, зокрема органів та осіб, що беруть участь у провадженні та осіб, які сприяють провадженням у справах про адміністративні правопорушення;
удосконалено:
– адміністративно-правове регулювання на законодавчому рівні повноваження учасників провадження в справах про адміністративне правопорушення;
– законодавство України щодо більш повного закріплення прав, обов’язків та відповідальності суб’єктів владних повноважень у сфері розгляду і вирішення справ про адміністративні правопорушення;
– понятійний апарат у сфері адміністративно-процесуальної діяльності, а саме сформульовано авторські визначення понять: «осудність», «потерпілий», «свідок», «понятий», «спеціаліст», «експерт», «перекладач», «захисник»;
дістали подальшого розвитку:
– загальні положення, пов’язані з розглядом і вирішенням справ про адміністративні правопорушення, коло осіб, що розглядають справи, їх компетенцію та повноваження;
– дослідження системи суб’єктів та учасників адміністративно-деліктного процесу та чинників, що впливають на своєчасне, всебічне, повне та неупереджене вирішення і розгляд справи про адміністративне провадження;
– місце провадження у справах про адміністративні правопорушення у системі інших юридичних та адміністративних проваджень.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони використовуються:
у наукових дослідженнях – для подальшого опрацювання проблем адміністративно-правового статусу учасників провадження в справах про адміністративні правопорушення;
у правотворчості – результати дослідження містять ряд пропозицій щодо вдосконалення адміністративно-правового статусу учасників провадження в справах про адміністративні правопорушення (довідка про впровадження результатів дисертації в нормотворчу діяльність Державної податкової служби України № 10-5015/411 від 07.02.2011 р.);
у навчальному процесі – при викладанні курсів «Адміністративне право», «Адміністративно-процесуальне право», «Адміністративна відповідальність» (акт впровадження результатів дисертації у навчальний процес Одеського державного університету внутрішніх справ від 22.12.2010 р.).
Особистий внесок здобувача. Усі положення, результати та пропозиції, що містяться в дисертації, обґрунтовані на основі власних досліджень автора.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертації обговорювались на засіданнях кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна». Основні положення, висновки і практичні рекомендації, що містяться у роботі, висвітлені у доповідях на п’яти Міжнародних науково-практичних конференціях: “Адміністративна реформа та проблеми вдосконалення діяльності правоохоронних органів” (м. Сімферополь, 10 грудня 2009 р.); “Безпека дорожнього руху: правові та організаційні аспекти” (м. Донецьк, 15 жовтня 2010 р.); “Теорія і практика сучасного права” (м. Херсон, 29 жовтня 2010 р.); “Організаційно-правові засади боротьби з правопорушеннями на транспорті” (м. Одеса, 24 грудня 2010 р.); “Національні та міжнародні стандарти сучасного державотворення: тенденції та перспективи” (м. Київ, 24 лютого 2011 р.).
Публікації. Основні положення та результати наукового дослідження викладено в дев’яти наукових працях, п’ять з них – наукові статті, що опубліковані у фахових виданнях з юридичних наук, що входять до переліку ВАК України, тезах доповідей на чотирьох міжнародних науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять 10 підрозділів, висновків, 14 додатків (на 16 сторінках) та списку використаних джерел (260 найменувань на 25 сторінках). Загальний обсяг дисертації становить 235 сторінок, з них основного тексту – 194 сторінки.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У результаті дослідження, проведеного на основі історичних аспектів, аналізу чинного законодавства та практики його реалізації, теоретичного осмислення ряду праць у різних галузях знань, автором здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у необхідності вдосконалення адміністративно-правового статусу учасників проваджень у справах про адміністративні правопорушення.
1. Запропоновано авторське бачення основоположних висновків, визначень, змін і доповнень до чинного законодавства у сфері провадження в справах про адміністративні правопорушення, спрямованих на вирішення окреслених завдань.
2. На основі аналізу значної кількості наукових, нормативних та публіцистичних джерел, автором досліджено місце провадження в справах про адміністративні правопорушення в системі юридичних проваджень, запропоновано авторське визначення провадження в справах про адміністративні правопорушення, як одного з видів адміністративного провадження, що являє собою комплекс взаємопов’язаних та взаємообумовлених процесуальних дій, спрямованих на своєчасне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності до законодавства, врегульованих адміністративно-процесуальними нормами щодо вирішення справ про порушення адміністративного законодавства, що здійснюється спеціально уповноваженими органами або посадовими особами державних органів з метою охорони прав й законних інтересів громадян, юридичних осіб, їх власності, конституційного ладу України, встановленого правопорядку.
3. Обґрунтована передумова участі учасників у провадженні в справах про адміністративні правопорушення, що являє собою правосуб`єктність, під якою необхідно розуміти здатність мати процесуальні права та обов’язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) та здатність особисто здійснювати свої адміністративно-процесуальні права й обов’язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність).
4. Автором визначено, що учасниками проваджень в справах про адміністративні правопорушення є суб'єкти, які у встановленому законом порядку і формі здійснюють певні процесуальні функції у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, конкретний зміст яких залежить від виконуваних ними завдань в даному провадженні. Запропоновано перелік учасників доповнити понятим, спеціалістом, а в справах, в яких беруть участь малолітні та неповнолітні, – психологом та педагогом.
5. Автором запропоновано класифікацію учасників проваджень у справах про адміністративні правопорушення за такими критеріями: 1) за участю в провадженні в справі про адміністративне правопорушення; 2) зацікавленості в справі про адміністративне правопорушення; 3) категорії осіб (особа, відносно якої ведеться провадження або потерпілий); 4) за віковим критерієм; 5) персоніфікації юридичної відповідальності; 6) захисту прав і законних інтересів; 7) правового статусу учасника провадження в справах про адміністративні правопорушення; 8) владні повноваження; 9) за характером адміністративно-юрисдикційної компетенції; 10) розгляду адміністративно-юрисдикційної компетенції; 11) за порядком розгляду справи про адміністративне правопорушення; 12) можливістю оскарження винесеної ухвали в рамках провадження
6. Автором обґрунтовано висновок, що адміністративно-правовий статус особи, відносно якої ведеться провадження в справі про адміністративне правопорушення, є сукупністю її суб’єктивних прав і юридичних обов’язків. Запропоновано класифікацію прав особи, стосовно якої ведеться провадження в справі про адміністративне правопорушення, за такими критеріями: а) за правовим джерелом; б) за характером використання права (загальні або спеціальні).
7. Автором зазначено, що потерпілим у провадженні в справі про адміністративне правопорушення є фізична або юридична особа, якій завдано моральну, матеріальну, соціальну або фізичну шкоду. Адміністративно-правовий статус потерпілого у провадженні в справах про адміністративні правопорушення є сукупність прав та обов’язків особи, які повною мірою надають їй право бути рівноправним учасником провадження, а також захищати свої інтереси.
8. Проведений аналіз сучасного українського законодавства дозволяє визначити, що адміністративно-правовий статус органів та осіб, уповноважених здійснювати провадження в справах про адміністративні правопорушення, – це нормативно закріплена сукупність прав і обов’язків щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення певної категорії, ухвалення рішень по них, відповідно до встановлених законодавством порядку і форми, а також відповідальності за порушення законності, прав осіб при здійсненні вказаного провадження.
9. На основі аналізу точок зору вчених, автором обґрунтовано висновок про недоцільність механічного збільшення або зменшення системи суб’єктів, уповноважених здійснювати провадження в справах про адміністративні правопорушення, а також повної передачі розгляду всіх справ про адміністративні правопорушення до суду в зв’язку з їх перевантаженістю. Відтак, на нашу думку, в окремих випадках необхідно залишити позасудовий розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема у разі незначних адміністративних правопорушень, за скоєння яких передбачене адміністративне стягнення у вигляді попередження або штрафу, розмір якого не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також за згодою на це особи, що вчинила правопорушення.
10. Автор зазначає, що учасники, які сприяють здійсненню проваджень в справах про адміністративні правопорушення, виступають достатньо важливими суб’єктами процесу, однак, їх адміністративно-правовий статус вказує на відсутність чіткого підходу законодавця до визначення їх ролі у зазначеному провадженні.
11. Дослідження вітчизняного законодавства у сфері проваджень в справах про адміністративні правопорушення дозволило дійти висновку про недостатньо ефективний рівень законодавчого забезпечення адміністративно-правового статусу учасників провадження, що впливає на виконання основних завдань КУпАП, а також на рівень протидії адміністративним правопорушенням. У зв’язку з цим, адміністративно-правовий статус учасників провадження в справах про адміністративні правопорушення потребує вдосконалення та оновлення з врахуванням зарубіжного досвіду, ефективності міжнародних норм та наукових розробок.
12. Запропоновано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, зокрема:
• з метою удосконалення адміністративно-правового статусу особи, відносно якої здійснюється провадження в справах про адміністративні правопорушення, необхідно:
– змінити назву ст. 268 КУпАП «Права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» на «Права особи, відносно якої здійснюється провадження в справі про адміністративне правопорушення» і доповнити її таким змістом:
«Особою, яка притягається до адміністративної відповідальності є фізична особа (громадянин України, особа без громадянства або іноземець) або юридична особа, або посадова (службова) особа, або фізична особа-суб’єкт підприємницької діяльності, або об’єднання громадян, що вчинила визначене законодавством адміністративне правопорушення і за яке законом передбачено адміністративну відповідальність».
– крім, встановлених ст. 268 КУпАП прав особи, відносно якої здійснюється провадження в справі про адміністративне правопорушення, для забезпечення гарантій прийняття законної та ґрунтовної постанови у справі, необхідно доповнити таким текстом:
«Особа, відносно якої здійснюється провадження в справі про адміністративне правопорушення, (його представник) має право ….на своєчасне сповіщення про місце і час розгляду справи;… оскаржувати дії осіб, які уповноважені складати протокол про адміністративне правопорушення; оскарження дій осіб, які уповноважені вести провадження в справах про адміністративні правопорушення;… заявляти відвід посадовій особі, яка розглядає справу, експерту, перекладачу за мотивами особистих взаємовідносин, посадової або іншої залежності; бути присутнім або брати участь в окремих процесуальних діях; у разі визнання особи невинуватою, реалізовувати право на відшкодування майнової та моральної шкоди відповідно до ст.62 Конституції України».
• На основі проведеного адміністративно-правового статусу потерпілого вказано на істотні недоліки та порушення принципу рівноправності, тому з метою удосконалення адміністративно-правового статусу потерпілого, необхідно:
– ст. 269 КУпАП «Потерпілий» необхідно викласти у такій редакції:
«Потерпілим є фізична або юридична особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяна фізична, майнова чи моральна шкода. Потерпілою особа визнається відповідним органом (посадовою особою) з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Потерпілий має право вимагати порушення провадження в справі про адміністративне правопорушення, знайомитися з матеріалами справи, отримувати копію протоколу про адміністративне правопорушення, копію рішення по справі, брати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення особисто або через представника на всіх стадіях провадження, отримувати своєчасні повідомлення про час і місце проведення провадження, давати усні або письменні пояснення (заперечення), подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову по справі, оскаржувати дії осіб, які уповноважені складати протокол про адміністративне правопорушення, оскаржувати дії осіб, які уповноважені вести провадження в справі про адміністративне правопорушення, заявляти відвід посадовій особі, яка розглядає справу, експерту, перекладачу за мотивами особистих взаємовідносин, посадової або іншої залежності, відшкодування майнової та моральної шкоди.
Потерпілого може бути опитано як свідка відповідно до статті 272 цього Кодексу. Потерпілий має право відмовитися від опитування як свідка на підставі ст.63 Конституції України».
• З метою удосконалення організації адміністративно-юрисдикційної діяльності окремих суб’єктів, уповноважених здійснювати провадження в справах про адміністративні правопорушення, вважаємо за доцільне внесення відповідних до ст. 20 Податкового кодексу України в частині надання права на складання стосовно платників податків – фізичних осіб та посадових осіб платників податків – юридичних осіб протоколи про адміністративні правопорушення в порядку, визначеному законом.
• З метою підвищення ефективності норм, що регламентують адміністративно-правовий статус учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення пропонується:
– Ч.1 ст. 272 КУпАП «Свідок» викласти в такій редакції:
«Свідком є дієздатна фізична особа, якій відома інформація про обставини, що мають відношення до справи. Свідком має бути особа, здатна за своїм фізичним і психічним станом правильно сприймати і відтворювати обставини, що мають значення для справи, давати з цього приводу свідчення. Свідком не може бути особа зазначена в ч.2 ст.65 КАСУ.
Особа може відмовитися від надання показань на підставі ст.63 Конституції України».
– Доповнити главу 21 КУпАП статтею 272-1 «Понятий»:
Понятим є незацікавлена в справі повнолітня, осудна фізична особа, що запрошується органом (посадовою особою), для посвідчення фактів правильного відображення в протоколах характеру, послідовності, результатів процесуальних дій, передбачених законодавством України.
Процесуального статусу понятий набуває з моменту підпису протоколу, складеного відповідною посадовою особою.
Понятими не можуть бути потерпілий, родичі особи, яка притягається до відповідальності, та потерпілого, працівники органу адміністративної юрисдикції.
Для посвідчення фактів, у провадженні обов’язковою є участь не менше двох понятих.
Понятий має право на зауваження з приводу проведення процесуальних дій, які підлягають обов’язковому занесенню до протоколу; відмовитися від участі в процесуальних діях.
Понятий зобов’язаний під час провадження процесуальних дій посвідчувати своїми підписами у протоколі відповідність записів виконаних уповноваженою особою дій.
– Доповнити главу 21 КУпАП статтею 273-1 «Спеціаліст»:
Спеціалістом у провадженнях у справі про адміністративне правопорушення може бути особа, що володіє спеціальними знаннями та навичками в галузі, крім правової, і залучена за її згодою до участі у провадженні для консультацій і надання безпосередньої допомоги при проведенні процесуальних дій.
Спеціалістом має бути особа, не зацікавлена у справі.
Спеціаліст має право знати мету свого виклику до суду; відмовитися від участі в провадженні, якщо він не володіє відповідними знаннями та навичками; з дозволу уповноваженої особи ставити питання особам, які беруть участь у справі, та свідкам; звертати увагу уповноваженої особи на характерні обставини чи особливості доказів; на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду; відмовитися від участі в справі з поважних причин.
Спеціаліст зобов’язаний з'явитися за викликом; відповідати на поставлені питання; давати усні консультації та письмові роз'яснення; звертати увагу на характерні обставини чи особливості доказів, у разі потреби – надавати посадовій особі відповідну допомогу.
За неявку або злісне ухилення від участі у справі спеціаліст несе відповідальність згідно чинного законодавства.
– Ч.1 ст. 273 КУпАП «Експерт» доцільно викласти в такій редакції:
«Експерт призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі, коли виникає потреба в спеціальних знаннях та в порядку, передбаченому законодавством про судові експертизи».
– Ст. 274 КУпАП «Перекладач» викласти в такій редакції :
«Перекладачем є дієздатна фізична особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється провадження в справі про адміністративне правопорушення та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також володіє юридичною термінологією.
Перекладач не може брати участі в адміністративному провадженні:
– якщо він прямо чи побічно заінтересований в результаті розгляду справи;
– якщо він є членом сім'ї або близьким родичем сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;
– за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості перекладача.
Перекладач зобов’язаний вчасно з’явитися на виклик посадової особи; здійснювати повний і правильний переклад; своїм підписом посвідчувати правильність перекладу в процесуальних документах, що вручаються особам, які беруть участь у справі, в перекладі мовою, якою вони володіють.
Перекладач має право з дозволу посадової особи ставити питання щодо уточнення перекладу; відмовитися від участі в провадженні в справі про адміністративне правопорушення з поважних причин.
Перекладач має право на відшкодування витрат, пов'язаних із явкою за викликом, витрачений у зв’язку з явкою за викликом.
Перекладач несе юридичну відповідальність за свідомо неправильний перекладу, за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків, за неявку на виклик посадової особи або злісне ухилення від участі в провадженні згідно чинного законодавства».
– доповнити статтю 271 КУпАП «Захисник» таким текстом:
«Захисник – особа, обізнана в галузі права, яка здійснює захист прав, свобод та законних інтересів потерпілого та особи, відносно якої здійснюється провадження в справі про адміністративне правопорушення, а також має право надавати їм іншу юридичну допомогу.
Обов’язковою є участь захисника у справах недієздатних, обмеженодієздатних, іноземних громадян та неспроможних самостійно захищати свої права.
Захисник має право: брати участь у провадженні з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення; мати можливість без перешкод зустрічатися зі своїм підзахисним; знайомитися з усіма матеріалами справи; подавати письмові зауваження до них, у разі необхідності робити виписки та копії із матеріалів справи; збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази у справі чи необхідні для надання юридичної допомоги, в тому числі надсилати до органів публічної адміністрації, а також підприємств, установ та організацій, фізичних та юридичних осіб запити щодо надання довідок, характеристик та інших документів, опитувати громадян; має право на отримання повідомлення про час, місце розгляду справи не пізніше, як за сім діб до розгляду справи; давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення; заявляти органам (посадовим особам), які розглядають справи про адміністративне правопорушення за дорученням особи, яку він представляє, клопотання і відводи; має право знати про прийняте рішення по справі; за дорученням особи, яка його запросила захисник має право на оскарження процесуальні рішення посадових осіб та рішення по справі в законодавчому порядку; користуватися іншими правами, наданими законами України.
Захисник має право відмовитися від виконання своїх обов’язків у випадку:
коли є обставини, які виключають його участь у справі (якщо він брав участь у даній справі, як суб’єкт владних повноважень або як інший учасник провадження; якщо він надає чи надавав допомогу особі, інтереси якої, суперечать інтересам особи, котра звернулася з проханням про надання юридичної допомоги); якщо він є родичем особи, яка проводила адміністративне розслідування або виносила постанову по справі; у разі порушення щодо нього кримінальної справи; визнання у судовому порядку недієздатним чи обмежено дієздатним; у разі зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або анулювання права на надання юридичної допомоги в інших випадках, передбачених законодавством.
Захисник не має права розголошувати відомості, що стали йому відомі в зв’язку з наданням юридичної допомоги.
Захисник зобов’язаний з’являтись для виконання процесуальних дій, не перешкоджати встановленню істини у справі, надаючи сфальсифіковані докази або затягувати розслідування та розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Захисник виконує інші зобов’язання, передбачені законодавством України».
Внесення запропонованих нами пропозицій щодо удосконалення адміністративно-правового статусу осіб, які сприяють здійсненню провадження в справах про адміністративні правопорушення дозволять покращити якість розгляду справ про адміністративні правопорушення та буде сприяти укріпленню законності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України, прийнята на 5 сесії Верховної Ради від 28 червня 1996 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення вiд 07 грудня 1984 р. № 8073-X// Відомості Верховної Ради. – 1984. – N 51. – Ст. 1122.
3. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні [Електронний ресурс] : Указ Президента України від 22 липня 1998 р. № 810/98 в редакції Указу Президента України від 28.05.2006 р. № 340/2006. – – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
4. Кодекс адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – N 35-36, N 37. – Ст. 446.
5. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2003 р. № 1618-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – N 40-41, 42. – Ст. 492.
6. Кримінально-процесуальний кодекс: Закон від 28 грудня 1960 року № 1001-05 // Відомості Верховної Ради України. – 1961. – N 2. – Ст. 15.
7. Бурлака О.С. Атестаційні провадження : дис.. канд. юрид. наук: 12.00.07. Київський національний ун-т внутрішніх справ / О.С. Бурлака. – К., 2007. – 215 с.
8. Общая теория государства и права. Академический курс : В 3 т. / Отв. ред. проф. М.Н. Марченко. − М. : ИКД «Зерцало−М», 2002. − Т. 2. − 528 с.
9. Административное право: Учебник / Бельский К.С., Козлов Ю.М., Колибаба Г.Н. и др. / Под ред. Ю.М. Козлова, Л.Л. Попова. – М. : Юристъ, 1999. – 728 с.
10. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР: Процессуальное регулирование / И.А. Галаган. – Воронеж : Изд-во Воронеж, ун-та, 1976. – 198 с.
11. Латинско-русский словар : [словар-справочник] / [ред.-упоряд. И.Х. Дворецкий]. – Изд. 2-е, переработ, и доп. – М. : Русский язык, 1976. – 1096 с.
12. Административное право и административный процесс: старые и новые проблемы (по материалам «Лазаревских чтений») // Государство и право. – 1998. – № 8. – С. 5-32.
13. Битяк Ю.П. Административное право Украины (Общая часть) : [Учебное пособие] / Ю.П. Битяк, В.В. Зуй. – X. : ООО «Одиссей», 1999. – 224 с.
14. Бахрах Д.Н. Административное право : [Учебник. Часть общая] / Д.Н. Бахрах – М. : БЕК, 2002. – 368 с.
15. Адміністративне право України : [Підручник для юридичних вузів і фак.] / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін. / За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2000. – 520 с.
16. Ярошенко С. Щодо визначення завдань провадження по адміністративним поступка у сфері інтелектуальної власності // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – №3. – С. 101-103.
17. Сорокин В.Д. Проблемы административного процесса / В.Д. Сорокин. – М. : Юридическая литература, 1968. – 142 с.
18. Коваль В.Я. Недобросовісна конкуренція: поняття та ознаки // Вісник господарського судочинства. – 2002. – № 3. – С. 178-185.
19. Коваль Л.В. Административно-деликтное отношение / Л.В. Коваль.– К. : Вища школа, 1979. –230 с.
20. Адміністративне право України: Підручник / Авер’янов В.Б., Додін Є.В., Пахомов І.М. та ін. /За заг. ред. С.В. Ківалова. – Одеса: Юридична література, 2003. – 896 с.
21. Хаманева Н.Ю. Защита прав граждан в сфере исполнительной власти / Н.Ю. Хаманева. – М. : Ин-т государства и права РАН, 1997. – 214 с.
22. Якимов А.Ю. Административно-юрисдикционный процесс и административно-юрисдикционное производство // Государство и право. – 1999. – № 3. – С. 5-10.
23. Голосніченко І.П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття) / І.П. Голосніченко. – К. : Міжрегіональна Академія управління персоналом, 1998. – 52 с.
24. Коваль Л.В. Адміністративне право України : [Курс лекцій] (Загальна частина) / Л.В. Коваль. – К. : Основи, 1998. – 154 с.
25. Формы государственного управления /Отв. ред. Б.М. Лазарев. – М. ИГПАН, 1983. –150 с.
26. Лория В.А. Административно-процессуальная деятельность и виды административных производств // Советское государство и право. –1978. –№ 1. – С. 119–22.
27. Салищева Н.Г. Административный процесс в СССР. / Н.Г. Салищева. – М. : Юрид. л-ра, 1964. – 312 с.
28. Гончарук С.Т. Адміністративне право України : [Навчальний посібник] / С.Т. Гончарук. – Київ, 2000. – 240 с.
29. Колпаков В.К. Адміністративне право України : [Підручник] / В.К. Колпаков. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
30. Сорокин В.Д. Административно-процессуальное право / В.Д. Сорокин. – М., 1972. – 320 с.
31. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР / Д.Н. Бахрах. – Свердловск, 1989. – 312 с.
32. Берлач А.І. Адміністративне право України: [Навч. посіб. для дист. навч.] / А.І. Берлач – К. : Університет «Україна», 2005. – 472 с.
33. Бабич В.А. Адміністративна відповідальність за зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка: дис... канд. юрид. Наук : 12.00.07 / Національна академія держ. податкової служби України / В.А. Бабич. – Ірпінь, 2005. – 205 с.
34. Миронюк Р.В. Органи внутрішніх справ як суб'єкти виконавчого провадження в справах про адміністративні правопорушення: дисертація канд. юрид. наук: 12.00.07 / Державна податкова адміністрація України / Р.В. Миронюк. – Ірпінь, 2003. – 201 с.
35. Бандурка О.М. Адміністративний процес : [Підручник] / О.М. Бандурка, М.М. Тищенко. – К. : Літера ЛТД, 2002. –336 с.
36. Васильев А.С. Административное право Украины (общая часть) : [Учебное пособие] /А.С. Васильев . – X. : Одиссей, 2002. – 288 с.
37. Романов Н.С, Корчан Н.С Вопросы безопасности дорожного движения // Науково-технічний вісник «Безпека дорожнього руху України» / Н.С. Романов, Н.С. Корчан. – 1999. – №2(3). – С. 25-28.
38. Когут О.В. Особливості адміністративних проваджень у справах про недобросовісну конкуренцію: дис.. канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національна академія держ. податкової служби України / О.В. Когут. – Ірпінь, 2004. – 198 с.
39. Адміністративне право України. Академічний курс : [Підручник: У 2 т. Т. 1. Загальна частина] / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – К. : Юридична думка, 2004. – 584 с.
40. Спільник З. Співвідношення понять «адміністративний процес» і «адміністративне провадження» // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2001. – Випуск 36. – 629 с.
41. Масленников М.Я. Административно-юрисдикционный процесс: понятие и соотношение с иными видами процессуально-правовой деятельности // Государство и право. – 2001. – № 2. – С 5-20.
42. Комзюк А.Т. Адміністративний примус в правоохоронній діяльності міліції в Україні: Дис.. докт. юрид. наук /А.Т. Комзюк. – Харків: Нац. ун-т внутр. справ, 2002. – 408 с.
43. Актуальные проблемы административного права России // Государство и право. – 1999. – № 5. – С. 83.
44. Авер'янов В.Б., Лук'янець Д.М., Хорощак Н.В. Актуальні питання правового регулювання адміністративної відповідальності // Часопис Київського університету права // В.Б. Авер'янов, Д.М. Лук'янець, Н.В. Хорощак. – 2003. – № 1. – С. 19-23.
45. Адміністративне право України : [Підручник для юрид. вузів і фак.] / За ред. Ю.П. Битяка. – Х. : Право, 2000. – 520 с.
46. Стоцька М.М. Провадження в справах про адміністративні проступки у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху: дис.. канд. юрид. наук: 12.00.07 / Харківський національний ун-т внутрішніх справ / М.М. Стоцька. – Х., 2007. – 265 с.
47. Колпаков В.К. Адміністративне право України : [Підручник] / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
48. Адміністративне право України : [Підручник ] / За заг.ред. д.ю.н., проф. Коломоєць Т.О. – К. : Істина, 2008. – 340 c.
49. Дядькин О.Н. Правовой статус лица, привлекаемого к административной ответственности (по материалам административной практики органов внутренних дел). Дисс… канд., юрид. наук./ О.Н. Дядькин. – М., 2001. – 198 с.
50. Ктіторов М.О. Принципи провадження в справах про адміністративні правопорушення та забезпечення їх реалізації в діяльності ОВС: Дис.. канд. наук: 12.00.07 / М.О. Ктіторов. – 2009. – 196 с.
51. Кузьменко О.В. Адміністративно-процесуальне право України : [Підручник] / О.В. Кузьменко, Т.О. Гуржій. – К. : Атіка, 2007. – 416 c.
52. Шергин А.П. Административная юрисдикция / А.П. Шергин. – М., 1979. – 208 с.
53. Бородін І.Л. Адміністративно-юрисдикційний процес : [Монографія] / І.Л. Бородін. – К. : Алеута, 2007. – 184 с.
54. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен : [Монографія] / В.К. Колпаков. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 528 с.
55. Бахрах Д.Н. Производство по делам об административных правонарушениях : [Пособие для слушателей народных университетов] / Д.Н. Бахрах Д.Н., Э.Н. Ренов.– М. : Знание, 1989. – 96 с.
56. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України / С.Т. Гончарук. – К. : Українська академія внутрішніх справ, 1995. – 78 с.
57. Михайленко А.П. Организация и осуществление производства по делам об административных правонарушениях в органах внутренних дел. автореф., дисс… канд., юрид., наук / А.П. Михайленко. – М., 2000. – 21 с.
58. Остапенко О.І. Адміністративна деліктологія: соціально-правовий феномен i проблеми розвитку / О.І. Остапенко. – Львів: Львівський ін-т внутрішніх справ при Укр. акад. внутр. справ, 1995. – 312 с.
59. Агапов А.Б. Административная ответственность : [Учебник] / А.Б. Агапов. – М. : Статут, 2000. – 251 с.
60. Административное право Украины. – 2-е изд., перераб. и доп. [Учебник для студентов высш. учеб, заведений юрид. спец./ Ю.П. Битяк, В.В. Богуцкий, В.Н. Гаращук и др.]; Под ред. проф. Ю.П. Битяка. – Харьков: Право, 2003. – 576 с.
61. Адміністративне право України : [Академічний курс: Підручник у 2-х томах : том 1. Загальна частина] / Ред.колегія В.Б. Авер’янов (голова) та інш – К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. – 592 с.
62. Коренев А.П. Нормы административного права и их применение / А.П. Коренев.– М. : Юридическая литература, 1978.– 142 с.
63. Юсупов В.А. Правоприменительная деятельность органов государственного управления / В.А. Юсупов. – М. : Юрид. лит., 1979. – 136 с.
64. Мартиненко Б.Д. Гарантії суб'єктів провадження в справах про адміністративні проступки: дис.. канд. юрид. наук: 12.00.07 / Львівський держ. ун-т внутрішніх справ / Б.Д. Мартиненко. – Л., 2007. – 198 с.
65. Щербак С. Місце виконавчого провадження в системі права України // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 6. – С. 75-79.
66. Про затвердження Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху»: Наказ МВС України від вiд 26.02.2009 № 77: – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0857-10.
67. Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення: наказ МВС України від 22 лютого 2001 року № 185 [електронний ресурс] : – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0272-01.
68. Мельников В.А. Право лица, привлекаемого к административной ответственности на защиту: автореф. дис… канд. юрид. наук / В.А. Мельников. – М., 1995. – 21 с.
69. Зубач А.В. Потерпевший как участник производства по делам об административных правонарушениях. Его права и обязанности: автореф. дис.. канд. юрид. наук / А.В. Зубач. – М., 2001. – 23 с.
70. Стуканов А.П. Теоретические и методические проблемы прокурорского надзора за исполнением законов органами административной юрисдикции Российской Федерации: автореф. дис….канд. юрид. наук / А.П. Стуканов. – М., 1998. – 24 с.
71. Российский Б.В. Статус эксперта и специалиста, участвующих в производстве по делу об административном правонарушении // Журнал российского права / Б.В. Российский Б.В., Е.Р. Российская. – 2000. – № 9. – С. 29.
72. Рогачева О.С. Административно-процессуальный статус адвоката в производстве по делу об административном правонарушении / О.С. Рогачева. – Воронеж, 2003. – 402 с.
73. Явич Л.С. Сущность права: Социально-философское понимание генезиса, развития и функционирования юридической формы общественных отношений / Л.С. Явич. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1985. – 207 с.
74. Кельма М.С. Теорія права : [Навч. посібник] / М.С. Кельма. – Тернопіль: Поліграфіст, 1998. – 382 с.
75. Колодій А.М. Теорія держави і права / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков. – К. : Юрінформ, 1995. – 356 с.
76. Лебедев К.К. Понятие о содержании хозяйственной правосубъектности // Межвузовский сборник научных трудов / К.К. Лебедев. – Свердловск, 1985. – 168 с.
77. Проблемы общей теории права и государства : [Учебник для вузов] / Под общей ред. члена-корр. РАН, д.ю.н., проф. В.С. Нерсесянца. – М. : НОРМА-ИНФРА.М, 1999. – 832 с.
78. Копейчиков В.В. Загальна теорія держави і права : [Навч. посібник] / В.В. Копейчиков. – К. : Юрінком, 1997. – 317 с.
79. Алексеев С.С. Общая теория права. В 2-х томах. Том ІІ / С.С. Алексеев. – М. : Юридическая литература, 1982. – 468 с.
80. Фінансове право : [підруч. для студ. юрид. вищих навч. закл.] / Л.К. Воронова (ред.). – 2 вид., випр. та допов. – Х. : Консул, 1999. – 495 с.
81. Скакун О.Ф. Теорія держави і права : [Підручник] / Пер. з рос. / О.Ф. Скакун. – Харків: Консум, 2001. – 712 с.
82. Котюк В.О. Теорія права : [Курс лекцій] / В.О. Котюк. – К. : Вентурі, 1996. – 208 с.
83. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе / Н.В. Витрук. – М. : Мысль, 1979. – 138 с.
84. Братусь С.Н. Субъекты гражданского права / С.Н. Братусь. – М. : Юридическая литература, 1950. – 228 с.
85. Комаров С.А. Общая теория государства и права : [Учебник]. – 4-е изд., переработанное и дополненное / С.А. Комаров. – М. : Юрайт, 1998. – 416 с.
86. Лозинський М.М. Міжнароднє право. Друга частина. Загальні основи міжнароднього права. – [Антологія української юридичної думки. В 10 т./ Редкол. : Ю.С.Шемшученко (голова) та ін. Том 8: Міжнародне право / Упорядники: В.Н. Денисов, К.О. Савчук ] відп. редактор В.Н. Денисов. – К. : Видавничий Дім «Юридична книга», 2004. – 832 с.
87. Гражданское право. Учебник. В 3 т. / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М. : Проспект, 1998.– Т. 1. – 632 с.
88. Рабинович П.М. Основи загальної теорії права та держави / П.М. Рабинович. – К., 2001. – 518 с.
89. Муравйов В.І. Правові засади регулювання економічних відносин Європейського Союзу з третіми країнами [теорія і практика] / В.І. Муравйов. – К. : Академ-Прес, 2002. – 426 с.
90. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении / Р.О. Халфина. – М: Юридическая литература, 1974. – 302 c.
91. Поляков А.В. Общая теория права [Курс лекцій] / А.В. Поляков. – СПб, 1997. – 602 с.
92. Теория государства и права : [Курс лекцій] / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М., 2000. – 782 с.
93. Якимов А.Ю. Статус субъекта права [теоретические вопрос] // Государство и право. – 2003. – №4.– С. 10.
94. Загальна декларація прав людини (ООН, 1948) // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К. Качуренко. – К. : Юрінформ, 1992. – С. 18–24.
95. Про громадянство України: Закон України від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ // Офіційний вісник України. – 2001. – № 9. – С. 1–28.
96. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями народних депутатів України та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 8, 11, 16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (справа про свободу утворення профспілок) від 18 жовтня 2000 року № 11-рп/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 43. – С. 131–136.
97. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини п’ятої статті 6, частини першої статті 11, частини четвертої статті 16, пунктів 3, 5, 6, 9, 10, 16 частини першої статті 26, частин третьої і четвертої статті 41, частини шостої статті 42, статей 51, 52, 53, 54, частини четвертої статті 61, частини першої статті 62, частин першої, шостої, сьомої статті 63, частин четвертої, п’ятої, шостої статті 78, частин третьої, п’ятої, сьомої статті 79, абзацу третього пункту 2 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про місцеве самоврядування) від 9 лютого 2000 року № 1-рп/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 30. – С. 39–143.
98. Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій: роз’яснення Вищого господарського суду України від 31 травня 2002 року № 04-5/608 // Вісник господарського судочинства. – 2002. – № 7. – С. 35–41.
99. Варламова Н.В. Правоотношения: философский и юридический подходы // Правоведение. – 1991. – № 4. – С. 15–24.
100. Козлов Ю.М. Административное право: Учебник / Ю.М. Козлов. – М. : Юристъ, 1999.–320 с.
101. Стеценко С.Г. Адміністративне право України : [навч. посібник] / С.Г. Стеценко. – К. : Атіка, 2009. – 624 с.
102. Берлач А.І. Фінансове право України : [навч. посіб. для вищ. навч. закл.] / А.І. Берлач. – К. : Університет «Україна», 2008. – 328 c.
103. Административное право Российской Федерации : [Учеб. для студ. сред. проф. учеб. Заведений] / В.Я. Насонов, В.А. Коньшин, К.С. Петров, В.М. Редкоус. – М. : Издательский центр «Академия», 2003. – 208 с.
104. Адміністративне право України: Підручник/ Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю.П. Битяка. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.
105. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Росссийской Федерации. Учебник. – М., 1998. – 668 с.
106. Административное право Украины: Учебник / Под общей ред. С.В. Кивалова. – X. : «Одиссей», 2004. – 880 с.
107. Котляревский Г.С., Назаров Б.Л. // Проблемы теории права. – Вып. 1. – М., 1973. – С. 37.
108. Теория государства и права / Под ред. В.К. Бабаева. – М., 1999. – 718 с.
109. До визначення категорії «суб’єкт адміністративного судочинства» при розгляді справ адміністративними судами за матеріалом Вісника Верховного Суду України // Адвокат-консалтінг. – 2010. – 29 серпня 2010 : [електронний ресурс] : – Режим доступу : http://advocat-cons.info/engine/print.php?newsid=2978&news_page=1
110. Сабадишина І. Готуємо позовну заяву // Інтернет Юрист. – 2010. – 02 лютого 2010 : [електронний ресурс] : – Режим доступу : www.ppf.org.ua
111. Перепелюк В.Г. Адміністративний процес : [Загальна частина: Навчальний посібник]. – Чернівці: Рута, 2003. – 367 с.
112. Административно-процессуальное право / Под ред. И.Ш. Килясханова. М.,2004. – 418 с.
113. Цивільний кодекс України вiд 16 січня 2003 № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – NN 40-44. – Ст. 356.
114. Словник іншомовних слів: словник-довідник [авт.-укдад. О.С. Мельничук ]. – К., 1974. – 608 с.
115. Борихин А. Большая юридич