АДМІНІСТРАТИВНО-ЮРИСДИКЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

На правах рукопису

Мартиновський Володимир Володимирович

УДК 342.951:351.77

АДМІНІСТРАТИВНО-ЮРИСДИКЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ

САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ

Спеціальність 12.00.07 адміністративне право і

процес; фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Науковий керівник:

Микола Маркович Тищенко,

доктор юридичних наук,

професор

Харків 2007

ЗМІСТ

ВСТУП..........................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ В УКРАЇНІ...10

1.1. Становлення та сучасний стан системи органів санітарно-епідеміологічної служби.......................................................................................10

1.2. Загальна характеристика функцій органів санітарно-епідеміологічної служби.......................................................................................29

1.3. Адміністративна юрисдикція в органах санітарно-епідеміологічної служби....................................................................................................................45

1.4. Загальнообов’язкові правила і норми у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення................................................................68

Висновки до розділу 1................................................................................81

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНО-ЮРИСДИКЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ В ОКРЕМИХ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРОВАДЖЕННЯХ.....................................83

2.1. Загальна характеристика повноважень органів санітарно-епідеміологічної служби.......................................................................................83

2.2. Види адміністративних проваджень у діяльності органів санітарно-епідеміологічної служби.......................................................................................95

2.3. Діяльність органів санітарно-епідеміологічної служби щодо припинення порушень санітарного законодавства..........................................114

2.4. Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів санітарно-епідеміологічної служби щодо застосування адміністративних стягнень за порушення санітарного законодавства.............................................................131

Висновки до розділу 2..............................................................................172

ВИСНОВКИ..............................................................................................175

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................181

ДОДАТКИ..................................................................................................201

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Реалізація правової реформи в Україні передбачає трансформацію на демократичних засадах усіх основних державно-правових інститутів, запровадження нових принципів здійснення державної влади, вдосконалення діяльності органів, які за своїм призначенням повинні забезпечувати належні умови існування людини в суспільстві, в тому числі й пов’язані з охороною її здоров’я. Не випадково на конституційному рівні серед найвищих соціальних цінностей визнається здоров’я людини.

Втілення в життя зазначених конституційних положень значною мірою обумовлено належним рівнем функціонування системи державних органів, діяльність яких спрямована на забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення. Серед численних напрямків діяльності цих органів одним із пріоритетних виступає реалізація адміністративно-юрисдикційних повноважень, що певною мірою ускладнюється наявністю низки факторів. По-перше, це певна недосконалість законодавчої бази діяльності органів санітарно-епідеміологічного нагляду, в тому числі й процесуальних аспектів притягнення до адміністративної відповідальності. По-друге, значний обсяг профілактичної та організаційної діяльності по забезпеченню санітарно-епідеміологічного благополуччя населення фактично звужує можливості суто юрисдикційної діяльності, надає певною мірою їй другорядного характеру. По-третє, певні труднощі у правозастосовчій практиці органів санітарно-епідеміологічного нагляду обумовлені недостатньою юридичною кваліфікацією працівників цих органів. Такий стан справ істотно ускладнює правозастосовчу діяльність у відповідній сфері відносин, створює проблеми у діяльності суб’єктів адміністративної юрисдикції, негативно впливає на ступінь захищеності прав і свобод осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності. З огляду на це виникає нагальна необхідність наукового осмислення питань реалізації органами санітарно-епідеміологічного нагляду юрисдикційних повноважень та визначення пріоритетних напрямків вдосконалення цього важливого напрямку їх діяльності.

Слід також зазначити, що у вітчизняній юридичній літературі проблемам адміністративно-юрисдикційної діяльності органів санітарно-епідеміологічного нагляду приділяється мало уваги і вони є ще недостатньо дослідженими. Таким чином, необхідність посилення захисту прав, свобод і законних інтересів громадян та інших суб’єктів відповідних правовідносин, боротьби з порушеннями санітарного законодавства, використання з цією метою адміністративно-попереджувальних заходів, заходів адміністративного припинення обумовлює актуальність даної проблеми й потребує глибокого і всебічного дослідження широкого кола питань адміністративно-юрисдикційної діяльності органів санітарно-епідеміологічного нагляду.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з комплексною цільовою програмою "Права людини та проблеми становлення організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування в Україні" (номер державної реєстрації 0186.0.070865), яка розробляється в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (протокол №5 від 20 грудня 2002 р.).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації визначити сутність, підстави та особливості адміністративно-юрисдикційної діяльності органів санітарно-епідеміологічного нагляду, а також шляхи її вдосконалення.

Відповідно до визначеної мети поставлено й послідовно вирішуються такі наукові завдання:

проаналізувати становлення та сучасний статус органів санітарно-епідеміологічної служби в Україні в системі органів виконавчої влади;

розкрити поняття, зміст і напрямки наглядової та контрольної діяльності органів санітарно-епідеміологічної служби, їх співвідношення;

охарактеризувати зміст загальнообов’язкових правил у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення;

з’ясувати сутність повноважень санітарно-епідеміологічної служби та особливості їх адміністративно-юрисдикційної діяльності;

охарактеризувати окремі адміністративно-юрисдикційні провадження в діяльності органів санітарно-епідеміологічної служби;

сформулювати рекомендації щодо поліпшення практичного здійснення відповідними посадовими особами органів санітарно-епідеміологічної служби адміністративно-юрисдикційної діяльності;

визначити напрямки вдосконалення правового регулювання адміністративно-юрисдикційної діяльності органів санітарно-епідеміологічної служби.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері адміністративно-юрисдикційної діяльності органів санітарно-епідеміологічного нагляду щодо забезпечення прав і свобод людини на охорону здоров’я та безпечне для життя і здоров'я довкілля.

Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні та правові засади адміністративно-юрисдикційної діяльності органів санітарно-епідеміологічного нагляду, її підстави та процедури.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми, здійснити комплексний аналіз адміністративно-юрисдикційної діяльності органів санітарно-епідеміологічного нагляду. У роботі використано діалектичний, структурно-функціональний, історико-правовий, порівняльно-правовий, системно-структурний та інші методи. На основі діалектичного методу пізнання розглянуто особливості адміністративно-юрисдикційної діяльності органів санітарно-епідеміологічного нагляду в сучасних умовах та принципи її здійснення. При дослідженні виникнення і становлення органів санітарно-епідеміологічної служби в Україні застосовувався історико-правовий метод. Структурно-функціональний метод використовувався при виявленні характерних ознак адміністративно-юрисдикційних проваджень діяльності органів санітарно-епідеміологічної служби. При з’ясуванні системи таких проваджень, проведенні їх класифікації застосовувався системно-структурний, статистичний, порівняльно-правовий та структурно-логічний метод. Вони використовувалися при визначенні поняття адміністративно-юрисдикційної діяльності, розробці механізму, напрямків удосконалення теоретико-правових засад і практики його здійснення. У процесі виконання дисертаційного дослідження проведено аналіз наукової літератури та нормативних актів, які відносяться до теми дослідження, що дає можливість говорити про його об’єктивність та обґрунтованість, а також використано результати попередніх розробок і публікацій автора.

Науково-теоретичне підґрунтя дисертаційного дослідження склали загальнотеоретичні та наукові праці фахівців у галузі адміністративного права В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, Г.В. Атаманчука, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, В.В. Богуцького, Г.П. Бондаренка, І.І. Веремеєнка, І.А. Галагана, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченко, В.М. Горшеньова, Є.В. Додіна, Л.В. Коваля, Ю.М. Козлова, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, В.Г. Перепелюка, О.В. Петришина, В.Ф. Сіренка, І.С. Студенікіної, Ю.А. Тихомирова, М.М. Тищенка, І.Б. Шахова, Ю.С. Шемшученка, А.П. Шергіна, Є.В. Шоріної та ін.

Нормативною базою дисертації є Конституція України, чинні законодавчі та інші нормативно-правові акти держави, які регулюють адміністративно-юрисдикційну діяльність органів санітарно-епідеміологічної служби. Дисертант звертався також до публікацій публіцистичного характеру, в яких розглядалися питання діяльності органів санітарно-епідеміологічного нагляду. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали щодо діяльності санітарних лікарів та фактичні дані стосовно практичної діяльності органів санітарно-епідеміологічного нагляду тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній правовій науці комплексним дослідженням, присвяченим проблемах адміністративно-юрисдикційної діяльності органів санітарно-епідеміологічного нагляду. У результаті проведеного дослідження у дисертації сформульовано низку нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем, а саме:

Уперше:

визначено сутність, зміст та особливості адміністративно-юрисдикційної діяльності органів санітарно-епідеміологічного нагляду;

з’ясовано фактори, які впливають на ефективність адміністративно-юрисдикційної діяльності органів санітарно-епідеміологічного нагляду;

сформульовано пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-юрисдикційної діяльності органів санітарно-епідеміологічного нагляду;

запропоновані конкретні зміни та доповнення до чинного законодавства про санітарно-епідеміологічну службу в Україні.

Удосконалено:

існуючи погляди щодо підстав та змісту адміністративно-юрисдикційної діяльності органів санітарно-епідеміологічного нагляду як складової їх діяльності по забезпеченню санітарно-епідеміологічного благополуччя населення;

обґрунтування видів адміністративно-юрисдикційних проваджень, які здійснюються органами санітарно-епідеміологічного нагляду, зокрема, провадження по застосуванню адміністративно-попереджувальних заходів, заходів адміністративного припинення, провадження по справах про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення.

Дістали подальшого розвитку:

визначення змісту та напрямків адміністративно-юрисдикційної діяльності органів санітарно-епідеміологічного нагляду;

дослідження характеристики та змісту загальнообов’язкових правил у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення;

шляхи розв’язань проблем практичного застосування і виконання органами санітарно-епідеміологічної служби адміністративних стягнень.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як загальнотеоретичне, так і практичне значення для науки адміністративного права:

у сфері науково-дослідної діяльності основні висновки дослідження можуть бути використані для подальшої розробки проблем адміністративно-юрисдикційної діяльності органів санітарно-епідеміологічного нагляду;

управотворчостірезультати дослідження будуть сприяти вдосконаленню правового регулювання адміністративно-юрисдикційної діяльності органів санітарно-епідеміологічного нагляду та їх посадових осіб;

у правозастосовчій діяльності використання одержаних результатів дозволить поліпшити практичну діяльність посадових осіб органів санітарно-епідеміологічного нагляду щодо здійснення адміністративно-юрисдикційних повноважень;

у навчальному процесі матеріали дисертації можуть використовуватися при викладанні дисциплін "адміністративне право", "адміністративна відповідальність", при підготовці методичних і навчальних посібників, а також відповідних розділів підручників для вищих навчальних закладів.

Апробація результатів дисертації. Висновки і положення дисертаційного дослідження неодноразово обговорювалися на кафедрі адміністративного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Результати розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднені дисертантом на науково-практичних конференціях: Наука і вища освіта: Тези доповідей учасників ХІІ міжвуз. студ. наук. конф., м. Запоріжжя, 20 травня 2004 р.: У 2 ч. Ч. 2 / Гуманітарний університет Запорізький інститут державного та муніципального управління”; студентське наук. тов-во Запоріжжя: ГУ ЗІДМУ”, 2004. С. 37-38.; Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування в Україні: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 25 травня 2004 р. / За ред. проф. Ю. П. Битяка. Х.: Інститут державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України, 2004. С. 298-300.; Конституція України основа побудови правової держави і громадянського суспільства: Тези доповідей та наукових повідомлень учасників всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених та здобувачів (26-27 червня 2006 р.) / За заг. ред. М.І. Панова. Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. С. 315-320.; Проблеми правового забезпечення медичної діяльності в Україні: Матеріали науково-практичної конференції 26 жовтня 2006 р. / Відповідальні за випуск Кубрак О.В., Черкасова А.О., Беденко О.А., Єгорова В.О. Х.: Харківська медична академія післядипломної освіти, 2006 С. 25-26.

Публікації за темою дисертації. Основні положення дисертації відображені у трьох статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, а також у чотирьох тезах доповідей та наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг роботи. Відповідно до мети, завдань, предмета і логіки дослідження дисертація складається зі вступу, двох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та двох додатків. Загальний обсяг дисертації становить 202 сторінки. Список використаних джерел складається із 204 назв на 20 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації теоретично узагальнено і по-новому вирішено наукове завдання, що полягає у дослідженні проблем адміністративно-юрисдикційної діяльності органів санітарно-епідеміологічної служби, шляхів оптимізації такого роду діяльності та підвищення її ефективності.

На підставі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення низки наукових праць з різних галузей науки, автором сформульовано висновки, пропозиції та рекомендації, спрямовані на вдосконалення правового регулювання та практичного здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності органів санітарно-епідеміологічної служби Україні, основними з яких є:

1. Органи санітарно-епідеміологічної служби виступають важливими суб’єктами здійснення адміністративної юрисдикції, що зумовлено специфікою функцій, які покладені на них, особливостями застосування заходів адміністративного припинення, накладення адміністративних стягнень та міжгалузевим характером здійснення повноважень.

2. Аналіз контрольно-наглядової діяльності органів санітарно-епідеміологічної служби дозволяє дійти висновку, що дана діяльність є як наглядом, так і контролем за дотриманням санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм та санітарного законодавства в цілому.

3. Об'єктом адміністративної юрисдикції можна визнати особу, що вчинила адміністративний проступок, на яку спрямовані дії органів, відомств, міністерств, до компетенції яких входить розгляд адміністративної справи та прийняття рішення у відношенні вищевказаних осіб.

4. До особливостей адміністративної юрисдикції можна віднести наступне: адміністративно-юрисдикційна діяльність органів санітарно-епідеміологічної служби обумовлена завданнями, функціями і характером управлінської діяльності; зміст адміністративної юрисдикції органів санітарно-епідеміологічної служби полягає у збиранні, дослідженні та оцінці інформації щодо певної події, а також прийнятті рішення по справі в порядку, встановленому законом; діяльність органів санітарно-епідеміологічної служби завжди характеризується державно-владним характером та здійснюється тільки в офіційному порядку; органи санітарно-епідеміологічної служби наділені колом повноважень, у рамках яких вони реалізують належне їм право щодо вирішення адміністративних спорів;основним у здійсненні юрисдикційних повноважень органів санітарно-епідеміологічної служби є виконання ними в особі уповноважених органів і посадових осіб правоохоронної функції; із семи видів адміністративних стягнень, зазначених у ст. 24 КУпАП України, органи санітарно-епідеміологічної служби правомочні застосовувати одне штраф;до числа особливостей адміністративної юрисдикції органів санітарно-епідеміологічної служби відноситься не тільки одноособове її здійснення, таким чином при розгляді і вирішенні тільки найважливіших питань забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби утворюється колегія державної санітарно-епідеміологічної служби України; також особливістю можна визначити також факти, що підлягають доказуванню у процесі юрисдикційної діяльності органів санітарно-епідеміологічної служби. Останнє стосується переважно особливості доказування такого виду адміністративної юрисдикції органів санітарно-епідеміологічної служби, як провадження по справах про адміністративні правопорушення. Адміністративна відповідальність є відповідальністю ретроспективною. Навіть у тому випадку, якщо порушення санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил та норм тощо відбувається на очах працівника органів санітарно-епідеміологічної служби, до моменту порушення справи вони вже є подіями минулого, і завданням працівника є правильне та об’єктивне відтворення всіх фактів і обставин правопорушення. Більшість адміністративних правопорушень, підвідомчим органам санітарно-епідеміологічної служби, це порушення санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил та норм. Тому доказування у справах про адміністративні правопорушення, що здійснюється органами санітарно-епідеміологічної служби, спрямоване головним чином на встановлення фактичних обставин справ про порушення санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил та норм.

5. Аналізуючи численні точки зору, можна дійти висновку, що надвідомчі повноваження органів санітарно-епідеміологічної служби поділяються на дві основні групи:

повноваження з правового регулювання відповідних сторін діяльності організаційно-непідлеглих об'єктів управління;

повноваження з контролю і нагляду за цією діяльністю.

6. В дисертації виділяються наступні види адміністративно-юрисдикційних проваджень щодо органів санітарно-епідеміологічної служби, а саме:

дисциплінарне провадження,

застосування заходів адміністративного припинення,

провадження за скаргами громадян,

адміністративне провадження по застосуванню адміністративних стягнень.

7. Недостатня ефективність адміністративно-юрисдикційної діяльності органів санітарно-епідеміологічної служби певною мірою зумовлюється наявністю розбіжностей в нормативному регулюванні окремих аспектів застосування відповідних заходів. Зокрема, це торкається певної неузгодженості правового регулювання застосування такого роду заходу, як зупинення або припинення інвестиційної діяльності. З огляду на це, чіткий порядок реалізації цього заходу потрібен знайти своє відображення в Інструкції про порядок застосування державною санітарно-епідеміологічною службою України адміністративно-запобіжних заходів (обмеження, тимчасова заборона, заборона, припинення, зупинення)”

8. Для ефективного здійснення державного санітарного нагляду органи санітарно-епідеміологічної служби необхідно наділити додатковими повноваженнями щодо припинення правопорушень у сфері санітарного законодавства. До таких повноважень варто віднести право порушувати питання перед об'єктами санітарного нагляду про припинення та скасування актів управління, що не відповідають вимогам санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм. Видання акта управління, розпорядження чи вказівки, що суперечать діючим санітарно-гігієнічним і санітарно-протиепідемічним правилам і нормам, є, по суті, правопорушенням. Саме тому, виявивши подібний акт, органи санітарно-епідеміологічної служби повинні мати певні правові можливості щодо порушення питання про його скасування або припинення.

9. Відносно можливості складати протоколи про адміністративні правопорушення автором підкреслюється доцільність надати посадовим особам органів санітарно-епідеміологічної служби право складати протоколи про правопорушення, передбаченого ст. 212-3 КУпАП „Порушення права на інформацію” в випадках коли мова йде про інформацію, пов’язану з забезпеченням санітарно-епідемічного благополуччя населення. Поряд з цим, обґрунтовується доцільність доповнення КУпАП статтею 44-2 „Ухилення від медичного обстеження осіб, які є носіями небезпечних інфекцій” та надання права посадовим особам органів санітарно-епідеміологічної служби складати протоколи та виносити рішення по ній. З урахуванням необхідності координації зусиль по боротьбі з забрудненням територій населених пунктів побутовими відходами обґрунтовується пропозиція про можливість складання протоколів про такого роду правопорушень дільничними уповноваженими міліції. Дисертантом пропонується доповнити ст. 82 КУпАП частиною другою, в який слід закріпити відповідальність за порушення правил складування, зберігання, розміщення, транспортування, утилізації, ліквідації та використання небезпечних відходів. При цьому, повинні бути передбачені більш жорстокі санкції за порушення цих норм. Відповідні доповнення можуть бути внесені та в інші статті КУпАП. Так, до ст. 82-1 КУпАП добавити частину другу порушення правил ведення первинного обліку та здійснення контролю за операціями поводження з небезпечними відходами або неподання чи подання звітності щодо утворення, використання, знешкодження та видалення небезпечних відходів з порушенням встановлених строків, а так само порядку подання такої звітності; до ст. 82-2 КУпАП добавити частину другу виробництво продукції з небезпечних відходів чи з їх використанням без відповідної нормативно-технічної та технологічної документації, погодженої в установленому порядку; до ст. 82-4 КУпАП добавити частину другу змішування чи захоронення небезпечних відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, без спеціального дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища; до ст. 82-5 КУпАП добавити частину другу передача небезпечних відходів з порушенням установлених правил на зберігання, оброблення або видалення підприємствам чи організаціям, що не мають відповідного дозволу на проведення цих операцій; до ст. 82-6 КУпАП добавити частину другу порушення встановлених правил і режиму експлуатації установок і виробництв з оброблення та утилізації небезпечних відходів.

10. Обґрунтовується доцільність введення в КУпАП такого складу адміністративного правопорушення, як „Ухилення від проведення санітарно-епідемічного контролю”, та пропонується авторська редакція цієї статті „Непредставлення на вимогу посадових осіб органів санітарно-епідеміологічної служби продукції для здійснення її санітарно-епідемічного контролю представниками підприємств усіх форм власності, що її виготовляють або реалізують, а також здійснення інших дій, що свідчать про ухилення від проведення санітарно-епідемічного контролю”.

11. Формулюються пропозиції щодо посилення можливостей органів санітарно-епідеміологічної служби відносно забезпечення санітарного стану на територіях, що безпосередньо прилягають до споруд, в яких розташовані та функціонують суб’єкти підприємницької діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Авер’янов В.Б., Денисов В.Н., Сіренко В.Ф. Законодавство: проблеми ефективності. К.: Наук. думка, 1995. 140 с.

Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник / Укладачі: Гординський М.І., Гуменюк В.А., Джагупов Г.В. та ін. / За заг. ред. доц. А.Т. Комзюка. Х.: Ун-т внутр. справ, 1998. 78 с.

Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. Ю.П. Битяка. Х.: Право, 2000. 520 с.

Административное право: Учебник / Под ред. Ю.М. Козлова, Л.Л. Попова. М.: Юристъ, 1999. 728 с.

Адушкин Ю.С. Дисциплинарное производство а СССР / Под ред. В.М. Манохина. Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1986. 128 с.

Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т. М.: Юрид. лит., 1981. Т. 1. 360 с.

Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т. М.: Юрид. лит., 1982. Т 2. 359 с.

Алехин А.П., Козлов Ю.М. Административное право. М.: Теис, 1996. 640 с.

Андрійко О.Ф. Контроль, як функція державного управління: Зміст види та правове регулювання // Державне управління: теорія та практика. К., 1998. С. 223-228.

Андрійко О.Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади: Дис. д-р юрид. наук. К., 1999. 390 с.

Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. М.: Юрид. лит., 1997. 400 с.

Байтин М.И. О принципах и функциях права: новые моменты // Правоведение. 2000. № 3. С. 4-15.

Бандурка А.М., Тищенко Н.М. Административный процесс. Х., 2001. 352 с.

Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов. М.: Изд-во БЕК, 1997. 368 с.

Бахрах Д.Н., Ренов Э.Н. Производство по делам об административных правонарушениях. М.: Знание, 1989. 95 с.

Безденежных И.С. Елкин И.И. Эволюция задач и формы организации санитарно-эпидемиологической службы // Журн. микробиологии, эпидемиологии и иммунологии. 1972. №8. С. 7-8.

Битяк Ю.П., Зуй В.В. Адміністративне право України: Конспект лекцій. Х.: НЮА України, 1996. 160 с.

Битяк Ю.П. Посада в структурі державного органу та його апарату і категорії службовців // Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку: Короткі тези доповідей та наукових повідомлень республіканської науково-практичної конференції. 9 11 листопада 1995 р. Х.: НЮА України, 1995. С. 112-114.

Богуцкий В.В., Волков С.Д., Кратенко И.С.Меры административного принуждения, применяемые при обеспечении санитарного и эпидемического благополучия населения. Х., 1995. 40 с.

Бондаренко Г.П. Административный штраф, условия и порядок его применения в современный период: Автореф. дис. канд. юрид наук: 12.00.02. Х., 1966. 23 с.

Боннер А.Т., Квиткин В.Т. Судебный контроль в области государственного управления: Учеб. пособие. М., 1973. 109 с.

Бычков И.Я. Правовые основы деятельности санитарных органов. М.: Медгиз, 1954. 96 с.

Бургасов П.Н. 50-летие органов санитарно-эпидемиологической службы СССР // Гигиена и санитария. 1972. №7. С. 3-9.

Бурмистров С., Буткевич В. Рассмотрение судами жалоб на действия административных органов и должностных лиц // Советская юстиция. 1985. №20. С. 13-14.

Васильев В.В. Надведомственные полномочия министерств СССР // Сов. государство и право. 1977. №4. С.8-17.

Вебер Л. Организация санитарно-эпидемиологического дела в СССР. М.: Медицина, 1968. 252 с.

Веремеенко И.И. Административно-правовые санкции. М.: Юрид. лит., 1975. 192 с.

Галаган И.А. административная ответственность в СССР: процессуальное регулирование. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1976. 198 с.

Гаращук В.М. Контроль та нагляд в державному управлінні. Х., 2002. 173 с.

Гаращук В.М. Сутність, принципи та гарантії законності // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. Х.: НЮАУ, 2000. Вип. 42. С. 106-112.

Гончарук С.Т. Адміністративне право України: Навч. посіб. К., 2000. 489 с.

Горшнев В.М., Шахов И.Б. Контроль как правовая форма деятельности. М.: Юрид. лит., 1987. 176 с.

Державне управління в Україні: Навч. посіб. / За заг ред. В.Б. Авер’янова. К.: Юрінком Інтер, 1999. 265 с.

Доброрез І. Прокурорський нагляд за додержанням законодавства // Прокуратура, людина, держава. 2004. №12(42). С. 44-46.

Додин Е