Афанасьєва Оксана Олександрівна. Стан гемодинаміки, оксидантної та антиоксидантної систем при гострих лейкозах у дітей

Короткий опис

Афанасьєва Оксана Олександрівна. Стан гемодинаміки, оксидантної та антиоксидантної систем при гострих лейкозах у дітей. : Дис... канд. наук: 14.01.10 - 2007.

Афанасьєва О.О. Стан гемодинаміки, оксидантної та антиоксидантної систем при гострих лейкозах у дітей. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.10 педіатрія. Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, Харків, 2007.
Дисертаційна робота містить нове вирішення питань вдосконалення методів ранньої діагностики, профілактики і прогнозуванні кардіотоксичних ускладнень у дітей з гострими лейкозами на тлі поліхіміотерапії.
Встановлено, що більш ніж у половини спостережуваних дітей (53,9%) в процесі хіміотерапії відмічається розвиток кардіоміопатії, що виявляється зміною біоелектричної активності міокарда, порушенням скоротливої, насосної його функції, а також діастолічних властивостей.
Показано, що формування систолічної та діастолічної дисфункцій міокарда відбувається ще до початку лікування під впливом основного захворювання, проте основна роль в патогенезі кардіальних ускладнень належить токсичному впливу хіміотерапії, що підтверджують морфологічні дані міокарда померлих дітей: разом з невеликими ділянками бластної інфільтрації на перший план виступає розвиток масивного апоптозу кардіоміоцитів, некрозу тканин в міокарді.
Зміни в метаболізмі оксидантно-антиоксидантної системи розглядаються як головна ланка в механізмах розвитку токсичної кардіоміопатії при гострому лейкозі у дітей. Визначено, що як до лікування, так і на всіх його етапах активність оксидативних механізмів у декілька разів перевищує таку антиоксидантів, при цьому прояви оксидативного стресу і дефіцит оксиду азоту більш виражені у дітей з ГЛ за наявності кардіоміопатії.
Розроблений алгоритм прогнозування розвитку кардіотоксичних ускладнень у дітей з ГЛ в процесі хіміотерапії.

У дисертації приведено теоретичне обґрунтування і нове рішення наукової задачі, яке полягає у вдосконаленні методів ранньої діагностики, профілактики і прогнозування кардіотоксичних ускладнень у дітей з гострими лейкозами на тлі поліхіміотерапії на основі вивчення клініко-гемодинамічних і морфологічних особливостей пошкодження міокарда, структурно-функціональних взаємозв'язків показників гемодинаміки і вільнорадикальних процесів, системи антиоксидантного захисту і оксиду азоту.

У дебюті гострого лейкозу нерідко визначаються помірно виражені порушення діастолічної (28,1%) та систолічної (26,03%) функції міокарда. Із збільшенням тривалості хіміотерапії відбувається зростання частоти і тяжкості цих порушень (до завершення терапії систолічна дисфункція визначається у 53,9% дітей, діастолічна у 81,3% дітей) і виявляється взаємозв'язок формування типів гемодинаміки з порушеннями оксидантно-антиоксидантних процесів і виснаженням системи оксиду азоту.
В процесі хіміотерапії дітей, хворих на гострий лейкоз, прогресування діастолічної і систолічної дисфункцій обумовлене кардіотоксичною її дією. Це підтверджується і результатами морфологічного дослідження міокарда померлих дітей разом з невеликими ділянками бластної інфільтрації виявляються більш виражені зміни у вигляді вогнищ крововиливів, некрозу, апоптозу кардіоміоцитів, які частіше відмічалися у дітей, що одержали більше число курсів хіміотерапії.
Прогресування діастолічної дисфункції відбувається незалежно від наявності систолічної, при цьому патогенетична роль діастолічної дисфункції в патернах підвищується на один ранг від етапу до етапу лікування, займаючи перше місце після завершення хіміотерапії. Порушення показників діастолічної функції є предиктором розвитку кардіотоксичних ускладнень в процесі поліхіміотерапії.
У дітей, хворих на гострий лейкоз, частка внеску чинників (початкового порушення гемодинаміки), що сприяють розвитку кардіотоксичних ускладнень складає 38,92%, а вплив хіміотерапії виявився майже в два рази більшим (61,08%). При цьому основною патогенетичною ланкою кардіотоксичних ускладнень є вторинні механізми порушення оксидантно-антиоксидантних процесів (під впливом хіміотерапії), на частку яких припадає 77,82%, тоді як на долю первинних (початкових порушень) 22,18%.
Характер кореляційних зв'язків, їх щільність і якість у дітей з гострим лейкозом свідчить про те, що до моменту закінчення поліхіміотерапії має місце зміна внутри- і міжсистемної інтеграції в межах показників систем гемодинаміки і оксидантно-антиоксидантної системи, що характеризується підвищеною інтеграційною здатністю, проте погіршенням компенсаторної якості цієї взаємодії з переважанням патогенетичних зв'язків.
Більш ніж у половини (53,9%) хворих гострим лейкозом на тлі сучасних програм поліхіміотерапії відбуваються порушення скоротливої, насосної функції міокарда, його діастолічних властивостей, активація вільнорадикального окислення ліпідів і білків без адекватного підвищення вмісту ферментів антиоксидантного захисту і пригнічення метаболізму оксиду азоту, що дозволяє трактувати їх як прояви токсичної кардіоміопатії.
Високо інформативними прогностичними критеріями формування вторинної токсичної кардіоміопатії є: кінцевий діастолічний об'єм лівого шлуночка, рівень нітратів (NO2) в сироватці крові, швидкість раннього діастолічного наповнення лівого шлуночка, рівень супероксиддисмутази, тромбоцитів, терапевтична група ризику, рівень малонового диальдегіду, наявність лимфаденопатії, стигм дизембріогенезу, вік пацієнта і рівень глутатіонпероксидази. Визначені ознаки, що є першорядними для їх терапевтичної корекції в процесі поліхіміотерапії: рівень глутатіонпероксидази і карбонілірованих білків в сироватці крові.