АКТУАЛЬНЕ ЧЛЕНУВАННЯ ДЕТЕРМІНАНТНИХ СКЛАДНОПІДРЯДНИХ РЕЧЕНЬ

Короткий опис

ГОРЛІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

ІНОЗЕМНИХ МОВ

На правах рукопису

ЛЕШКОВА НАТАЛІЯ ВІКТОРІВНА

УДК 81’367.5=161.2

АКТУАЛЬНЕ ЧЛЕНУВАННЯ

ДЕТЕРМІНАНТНИХ

СКЛАДНОПІДРЯДНИХ РЕЧЕНЬ

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
доктор філологічних наук,
професор Загнітко А.П.

Горлівка 2006

ЗМІСТ

Вступ

4

Розділ 1. Вчення про актуальне членування речення: еволюція поглядів та основні підходи

11

1.1.

Загально-концептуальні підходи до актуального членування речення

11

1.2.

Тема-рематичні відношення у складному реченні

35

1.3.

Співвідношення понять тема й рема та даного й нового

43

1.4.

Поняття багатоступеневості актуального членування речення

53

1.5.

Статус детермінантних складнопідрядних речень у синтаксичній системі: кваліфікаційні й класифікаційні параметри

55

1.6.

Висновки до розділу 1

68

Розділ 2. Особливості вияву теми в детермінантних складнопідрядних реченнях

70

2.1.

Закономірності вияву теми в детермінантних складнопідрядних реченнях

70

2.2.

Місце теми у структурі складнопідрядних речень і препозиція теми й особливості її навантаження

76

2.3.

Комплексна тема, її структурні особливості і прагматична значущість в детермінантних складнопідрядних реченнях

88

2.4.

Темоідентифікатори в детермінантних підрядних частинах: способи вияву і функції

100

2.5.

Висновки до розділу 2

128

Розділ 3. Рема та її статус у детермінантних складнопідрядних реченнях

130

3.1.

Особливості постпозиції реми та регулярність її реалізації у складнопідрядних реченнях з підрядними детермінантними частинами

130

3.2.

Комплексна рема, її структурні особливості в детермінантних складних реченнях

138

3.3.

Ремоідентифікатори в структурі складнопідрядних речень з підрядними детермінантними частинами

145

3.4.

Модусно-диктумна структура детермінантних складнопідрядних речень й особливості її співвідношення із закономірностями актуального членування цих конструкцій

163

3.5.

Висновки до розділу 3

173

Висновки

175

Список літератури

180

Список ілюстративного матеріалу

200

ВСТУП

Заявлена проблема дисертаційного дослідження передбачає розгляд особливостей актуального членування складнопідрядного речення з підрядними детермінантними частинами з простеженням специфіки їх комунікативної організації, того комунікативного наміру, який реалізує мовець за допомогою того чи іншого мовленнєвого акту.
Проблема актуального членування постала перед мовознавцями на початку ХХ століття після виходу праці В.Матезіуса. Її виникнення пов’язують з дослідженням Анрі Вейля, що побачило світ у 1884р. У лінгвістичній літературі протягом останніх десятиріч з’являється все більше досліджень, присвячених вивченню актуального членування. Подібний інтерес до цього питання зумовлений посиленням уваги до комунікативної спрямованості речення, статусу його в ситуативно-мовленнєвому вимірі. У лінгвістиці багатьох країн спроби вивчення комунікативного синтаксису (П.Адамець, Ш.Баллі, К.Беккер, М.Блох, Н.Бозе, Ф.Данеш, Г.Золотова, І.Ковтунова, О.Крилова, К.Крушельницька, Дж.Монбоддо, О.Падучева, Г.Пауль, Г.Почепцов, Н.Слюсарева, Я.Фірбас та ін.) вже чітко заявили про себе, в українському мовознавстві ще не існує ґрунтовного дослідження, в якому розкривалася б специфіка співвідношення речення і висловлення, простежувалися б закономірності вияву теми і реми в детермінантних складнопідрядних реченнях, встановлювався б комплекс засобів актуалізації, а також розкривалася б система актуалізаторів загалом і в межах складнопідрядного речення з підрядними детермінантними зокрема. Питання комунікативного синтаксису розглядалися в дослідженнях І.Вихованця, А.Загнітка, В.Орєхова, О.Потебні, Т.Радзієвської, І.Слинька та ін. Але цей аналіз був побіжним і торкався окремих частин питання.
Актуальне членування не безмежне у своїй різноманітності. Для кожного типу речень з відповідною формальною організацією, семантичною структурою та лексичним наповненням існує обмежена кількість комунікативних завдань. У зв’язку з цим дослідження актуального членування детермінантних складнопідрядних речень набуває особливої ваги.
Актуальність дисертаційної роботи зумовлена недостатнім вивченням проблеми актуального членування детермінантного складнопідрядного речення. Поглиблений тема-рематичний аналіз цих речень допоможе не тільки встановити особливості функціонування детермінантних складнопідрядних речень, але й ґрунтовно висвітлити загальні та часткові проблеми їхнього актуального членування, аспекти його вияву в різних синтаксичних структурах.
Вивчення комунікативної організації будь-якого мовного утворення передбачає звернення не до слова або речення як одиниць мовної системи, а до висловлення як одиниці мовлення. Під висловленням розуміємо мовленнєве утворення, що створюється в мовленнєвому акті, побудоване за певною структурною схемою, має певний пропозиційний зміст і виконує в цьому мовленнєвому акті певну ілокутивну функцію.
Розгляд речення у сучасній синтаксичній науці як багатоаспектного і багаторівневого явища дозволяє розглядати його не тільки з боку формально-граматичної побудови, а й з урахуванням специфіки ситуації, контекстного оточення, особливостей комунікативного акту, психології мовця та слухача .
У зв’язку з цим аналіз речення в динамічному аспекті набуває актуальності. У дисертаційному дослідженні ефективно застосовується для вивчення явища актуального членування поняття комунікативної теорії. При розкритті проблеми враховано ономасіологічний та суто лінгвістичний параметри вияву теми і реми, їхню максимальну співвіднесеність з комунікативною настановою речення та здатність формувати різновиди парадигми складнопідрядного речення, марковані певним ситуативно-прагматичним завданням.
Мета роботи полягає у визначенні особливостей комунікативної організації детермінантних складнопідрядних речень та встановленні закономірностей вияву теми і реми, простеженні системи їхніх актуалізаторів і співвідношення останніх з модусно-диктумною рамкою таких утворень
Реалізація цієї мети передбачає розв’язання таких завдань:
1. Розглянути еволюцію поглядів на основні підходи тлумачення проблем актуального членування, зокрема простежити динаміку поглядів на статус складнопідрядних речень детермінантного типу у синтаксичній системі;
2. З’ясувати особливості вираження теми в детермінантних складнопідрядних реченнях та виявити ступінь її закріплення;
3. Встановити статус реми у складнопідрядних реченнях з підрядними детермінантними частинами;
4. Виявити основні / неосновні комунікативні типи детермінантних складнопідрядних речень;
5. З’ясувати особливості співвідношення актуального членування складнопідрядних речень з підрядними детермінантними частинами з комунікативними регістрами.
Методи дослідження. Для досягнення мети й розв’язання поставлених завдань були застосовані: метод експлікації й імплікації, методи міжрівневої інтерпретації, трансформаційний метод, методика дистрибутивного аналізу.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною наукової роботи кафедри української мови Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов і розкриває один з аспектів проблеми „Лінеарна структура українського речення й функціонально-комунікативні процеси в українській граматиці” (реєстр 01 04 V 00 02 79), її проблематика погоджена з Науковою координаційною радою „Українська мова” Інституту української мови НАН України (протокол №6 від „12” червня 2003 року).
Об’єктом роботи є актуальне членування детермінантних складнопідрядних речень.
Предмет висвітлює різновиди комунікативних структур детермінантних складнопідрядних речень, закономірності варіацій і модифікацій їхньої комунікативної структури.
Матеріалом для аналізу були детермінантні речення, дібрані з творів художньо-белетристичного та публіцистичного стилів української літератури різних жанрів ХХ ХХІ століття. Загальна картотека складає 7000 одиниць.
Наукова новизна роботи полягає у встановленні специфіки співвідношення теми й реми у складнопідрядних реченнях з підрядними детермінантними частинами, розкритті закономірностей вияву теми й реми в детермінантних структурах, виділенні ознак темоідентифікаторів і ремоідентифікаторів, виявленні особливостей співвідношення актуального членування детермінантного складнопідрядного речення з комунікативними регістрами та простеженні специфіки корелятивності / некорелятивності закономірностей тема-рематичної структури з її лінеарною побудовою та специфікою її репрезентації відповідної синтаксичної позиції.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає у визначенні класифікаційних і кваліфікаційних параметрів комунікативної структури детермінантних складнопідрядних речень, з’ясуванні типології складнопідрядних речень з підрядними детермінантними частинами, визначенні особливостей вираження теми й реми в їхній структурі, встановленні статусу реми й теми в детермінантних складнопідрядних реченнях, аналізі кореляції / некореляції актуального членування речення і теорії комунікативних регістрів, з’ясуванні ступеня частотності вияву теми і / або реми відповідно.
Практичне значення. Матеріали дисертації можуть бути використані при подальшому дослідженні особливостей актуального членування складнопідрядних речень, при укладанні теоретичної, функціональної, практичної граматик української мови; під час читання курсу „Сучасної української літературної мови” у вищих навчальних закладах, написанні лексикографічних праць нового покоління, а також при опрацюванні новітніх спецкурсів з функціональної та комунікативної граматики, написанні дипломних і маґістерських досліджень.
Особистий внесок здобувача. Усі теоретичні і практичні результати досягнуто автором одноосібно: з’ясовано статус вираження теми й реми в детермінантних складнопідрядних реченнях, проаналізовано особливості співвіднесення актуального членування складнопідрядних речень з підрядними детермінантними частинами з типами комунікативних регістрів.
Апробація роботи. Основні положення дисертаційного дослідження були викладені на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов (2002 2006рр.), на регіональній науково-методичній конференції молодих учених (М.Горлівка, 2003 р.), на Міжнародній лінгвістичній конференції на честь 80-річного ювілею проф. І.К.Кучеренка і проф. Н.І.Тоцької (М.Київ, 2003 р.), на Міжнародній науковій конференції „Українська мова в часі і просторі” (м.Львів, 2004 р.), на ІV Міжнародній науковій конференції „Актуальні проблеми менталінгвістики” (м.Черкаси, 2005 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми типології граматичних одиниць” (м.Рівне, 2005 р.). Окремі розділи та вся дисертація загалом обговорювались на засіданнях кафедри української мови Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов.
Публікації. Основні положення й результати дослідження викладено в шести публікаціях та тезах доповідей.
Структура роботи: робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури та списку джерел.
У вступі з’ясовується актуальність дисертаційного дослідження, визначається предмет та об’єкт, встановлюється мета і завдання, подаються методи дослідження та практичне значення роботи.
Перший розділ „Вчення про актуальне членування речення: еволюція поглядів та основні підходи” складається з п’яти підрозділів, у яких простежено еволюцію теорії актуального членування, охарактеризовано статус складнопідрядних речень з підрядними детермінантними частинами у системі складного речення загалом і складнопідрядного зокрема, прокоментовано теоретико-позиційні, структурні і функціональні параметри теми й реми, з’ясовано особливості корелятивності / некорелятивності теми і реми (даного / нового, відомого / невідомого) та ін. Встановлено, що тема й рема компоненти актуального членування, дане й нове це характеристика елементів, які складають тему й рему, щодо їхнього зв’язку з передтекстом (явище мовленнєве, лексичне, контекстне), відоме й невідоме це характеристики знань співрозмовників, тому пов’язані зі свідомістю, ґрунтуються на докомунікативних знаннях, зближуються з поняттям пресупозиції (явище фактичне, речовинне, що відноситься до галузі свідомості).
Другий розділ Особливості вияву теми в детермінантних складнопідрядних реченнях” присвячено практичному аналізу актуального членування детермінантних речень, особливостям вияву теми у цих типах речень: з простеженням специфіки препозиції теми, комплексної теми, її структурних особливостей і характеристик темоідентифікаторів у структурному і функціонально-навчальному аспектах. Розділ складається з чотирьох підрозділів, у яких простежено закономірності реалізації теми у складнопідрядних реченнях з підрядними детермінантними частинами, охарактеризовано тему як носія найменшого ступеня комунікативного динамізму (елемент незалежний від ситуації, контексту, тема може мати як відому, так і нову інформацію), прокоментовано препозицію теми, яка є більш тематичною, ніж рематичною, з’ясовано функцію теми в різних типах детермінантних складнопідрядних реченнях.
У третьому розділі Рема та її статус у детермінантних підрядних реченнях” проаналізовано комунікативні типи речень та їхні моделі, для кожної з яких наведені особливості як тематичної, так і рематичної частини, розглянуто позиційні ознаки реми у складнопідрядних реченнях з підрядними детермінантними частинами, значну увагу приділено постпозиції реми, виділено комплексну рему та простежено різні типи ускладнень реми (субординація, поширення, дієслівні групи, комплекси), встановлено систему ремоідентифікаторів, з’ясовано статус і функції дієслова для аналізу тема-рематичних структур.
У висновках узагальнюються основні спостереження зроблені при аналізі актуального членування складнопідрядних речень з підрядними детермінантними частинами.

Запропонований у роботі аналіз актуального членування детермінантних складнопідрядних речень ніякою мірою не претендує на вичерпність, лише показує один із можливих шляхів опрацювання істотних питань прагматики складного речення.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Опорою теорії актуального членування речення тривалий час було і залишається до сьогоднішнього часу „життя” речення в умовах мовленнєвої комунікації. Різні способи розмежовувати усталений (природний, об’єктивний, прямий) і неусталений (неприродний, суб’єктивний) звороти, порядок слів окреслювали загальне тло розуміння проблеми, що все більшою мірою ґрунтувалося на врахуванні психологічних, мовленнєвих чинників комунікації. Водночас простежувалися тенденція окреслити співвідношення окремих виявів актуального членування речення з певним типом внутрішньореченнєвих позицій: підмет присудок → присудок підмет та ін. Найбільш викінчено основні принципи теорії актуального членування речення були сформовані В.Матезіусом, який у своїх підходах до функціонування речення мав опорою погляди А.Вейля та багатьох інших. Концептуальна викінченість підходу празьких лінгвістів полягає в тому, що вони розмежовували формально-граматичний шлях реченнєвої структурний аспект актуального членування; увівши спеціальні поняття та позначення значущості компонентів речення у мовленнєвій комунікації.
У силу цього диференційними ознаками актуального членування речення є: 1) віднесеність до сфери комунікативного синтаксису; 2)реалізація в конситуації, мовленні; 3) бінарність; 4) динамічність; 5)багатоступеневість членування.
Осмислення різних іпостасей речення в комунікації й простеження його „заглибленості” в текстову площину зумовило постання поряд з дихотомією „тема ↔ рема”, також опозитивних пар „дане ↔ нове”, „відоме ↔ невідоме”, що відображають неадекватні спектри значущості речення та його компонентів у комунікації.
1. Актуальне членування речення це організація речення щодо комунікативної постанови мовця. Актуальне членування не накладається на речення, а при взаємодії з конкретним лексико-граматичним матеріалом формує речення як синтаксичну одиницю комунікативного призначення.
2. Актуальне членування речення завжди бінарне: речення в аспекті його актуального членування поділяється на тему й рему, причому тема може бути як лексично вираженою, так і нульовою.
3. Поєднання реми й теми реалізує співвіднесення змісту висловлення (що міститься в ремі) з дійсністю (наявна в темі), тобто реалізує предикативне значення речення. Предикативне поєднання підмета і присудка є типовим випадком тема-рематичних відношень. Актуальне членування має безпосередній зв’язок з категорією предикативності як невід’ємної ознаки кожного речення.
4. Бінарне актуальне членування це явище не тільки мовленнєве, але й мовне. Його слід відрізняти від суто мовленнєвого явища членування речення-висловлення на цілу низку компонентів, різних за ступенем інформативної важливості відповідно до шкали комунікативного динамізму.
5. Слід розрізняти поняття теми й реми, з одного боку, і поняття даного / нового, відомого / невідомого з іншого. Тема частіше виступає даним, але й може бути новим; рема частіше репрезентує нове, але й може бути даним; обидва компоненти актуального членування речення можуть бути і відомим, і невідомим. Терміни тема й рема відображають комунікативно-синтаксичний склад речення відповідно до мети мовця; терміни дане й нове контекстні зв’язки і теми, і реми: їхнє перше або друге згадування в тексті; терміни відоме й невідоме пов’язані зі ступенем інформованості адресата, з обсягом його знань.
6. Вирізняючись специфікою синтаксичного зв’язку і семантико-синтаксичними відношеннями на загальному тлі складнопідрядних речень детермінантні складнопідрядні речення характеризуються цілим спектром особливостей власне комунікативного членування. Ієрархічний характер їхнього актуального членування виявляється в послідовному розмежуванні тематичного і рематичного компонентів на рівні цілісної структури і внутрішній тема-рематичній диференціації частин.
7. Постпозитивне закріплення нерозчленованих супровідних і наслідкових виокремлює їх на загальному тлі актуального членування в силу того, що синтаксична структура супровідних прямо корелює з комунікативною перспективною речення: підрядна частина завжди є рематичною.
8. Потенційна спрямованість до утворення окремих висловлень детермінантних умовних і мети репрезентує їх кореляцію з комунікативними інтенціями і водночас відображає можливість вільного переміщення щодо цілісної структури головної частини (пре- / постпозиція) і в її межах (інтерпозиція). Детермінантні умови і мети не можуть вільно переміщуватися в середині головної частини, що засвідчує їхню самостійну цілісність.
9. Актуальне членування детермінантних складнопідрядних речень прямо корелює з їхньою комунікативною перспективою, що охоплює, по-перше, лінеарність елементів семантичної структури (порядок просторового розташування), що визначає векторність зв’язків між елементами; по-друге, порядок слідування зв’язків і сфери їхньої дії. Комунікативна перспектива складнопідрядних речень з підрядними детермінантними наміру і супровідності прямо корелює з їхньою семантичною структурою, а в складнопідрядних реченнях з детермінантними темпоральними така кореляція постає відносною в силу позиційної закріпленості підрядної. Детермінантні локативні разом з головною частиною репрезентують дві співмірні пропозиції й актуальне членування в цьому разі є лінеарно маркованим.
10. Складнопідрядні речення детермінантними умови репрезентують ірреальність ситуації, їхнє актуальне членування мотивоване комунікативними інтенціями, реалізація ж реальних (гіпотетичних та ін.) ситуацій зумовлює співвідношення актуального членування з лінеарністю, частотністю посилює постпозиція рематичного компонента.
11. Особливість актуального членування складнопідрядних речень з детермінантними допусту мотивована семантичним навантаженням залежних частин. Ймовірно-, ірреально-допустова семантика детермінантних зумовлює їх препозицію як носіїв тематичного навантаження, узагальнено- та реально-допустова семантика здебільшого корелює з інтерпозицією. Актуальне членування складнопідрядних речень з детермінантними допусту є нерівнорядним, відповідно частотно мотивована препозиція залежних частин не завжди корелює з тематичним змістом, оскільки сполучники типу хоч, хоча векторно зорієнтовані на співвияв / неспіввияв певної ситуації.
12. Актуальне членування складнопідрядних речень з детермінантними відповідності є стійким у силу того, що відображає узусні тенденції маркованості відношень, відображених в аналітичному сполучнику в міру того як, чим і под. Препозиція детермінантної максимально сигналізує про її „динамічну” тематичність. До них прилягають детермінантні порівняльні з реальним виявом перебігу ситуації.
Комунікативно-синтаксична організація речення не існує сама по собі, оскільки конструктивно-синтаксичний, комунікативно-синтаксичний і семантико-синтаксичний аспекти організації речення і тексту існують у нерозривній єдності. Кожне речення утворюється автором для того, щоб передавати адресату конкретну інформацію, тому воно виконує у мовленні конкретне комунікативне завдання, а отже, має конкретне актуальне членування, що відображає і реалізує це комунікативне завдання. Речення має узагальнено-номінативне значення синтаксичну семантику, що залежить і від характеру конструктивної основи речення, і від характеру його актуального членування, і від засобів лексико-граматичного матеріалу, з якого це речення побудовано.
Актуальне членування не є чимось зовнішнім щодо структури і семантики речення, а навпаки, репрезентує констатувальну силу, що організує всі словоформи так, що вони вступають у ті чи інші синтаксичні зв’язки у реченні: актуальне членування може впливати на синтаксичні зв’язки і перетворювати їх, бо речення це одиниця комунікативного призначення, тому зміна комунікативного ракурсу не може оминути ні синтаксичну семантику, ні конструктивну базу речення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абашина В.М.Комунікативна організація речення: Текст лекції. Л.: ЛДУ, 1998. С.11-25.
2. Адамец П. Актуальное членение, глубинные структуры и перифразы // Papers in functional sentence perspective / Ed. By F.Daneš Prague: Academia, 1974. Р. 189-195.
3. Адамец П. Порядок слов в современном русском языке // Труды чехословацкой Академии наук. Прага: Академия, 1966. 96с.
4. Адмони В.Г. Основы теории грамматики. М.-Л.: Высшая школа, 1964. 105 с.
5. Адмони В.Г. Синтаксис современного немецкого языка. Система отношений и система построения. Л.: Наука, 1973. 366 с.
6. Арутюнова Н.Д. Логические теории значения // Принципы и методы семантических исследований. М.: Наука, 1976. С.92-118.
7. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл. Логико-семантические проблемы. М.: Наука, 1976. 383с.
8. Арутюнова Н.Д. Синтаксис // Общее языкознание. Внутренняя структура языка. М.: Наука, 1973. С.259-343.
9. Арутюнова Н.Д. Функции определений в бытийных предложениях// Русский язык: Текст как целое и компоненты текста (Виноградовские чтения ХІ) / Отв. ред. Н.Ю.Шведова. М.: Наука, 1982. С. 29-45.
10. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Сов. Энциклопедия, 1966. 606 с.
11. Бабайцева В.В. Семантика простого предложния // Предложение как многоаспектная единица (русский язык): Сборник / Отв. ред. В.В.Бабайцева. М.: МГПИ им. В.И.Ленина, 1983. С.7-24.
12. Багрецов В.Н. Некоторые замечания о взаимодействии семантической структуры предложения и актуального членения высказывания // Учебные записки Свердловского пед. ин-та Т. 108. Свердловск, 1970. С. 66-74.
13. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М.: Изд-во иностр. лит., 1955. 416 с.
14. Баранов А.Н. Коммуникативно-смысловая оппозиция «данное-новое» (Метаязык и некоторые положения): Автореф. дис. канд. филол. наук. М., 1984. 26 с.
15. Бархударов Л.С., Колшанский Г.В. К проблеме структуры сложного предложения: Сборник статей по языкознанию / Под ред. А.И.Ефимова. М.: МГУ, 1958. С. 40-53.
16. Бархударов Л.С. Структура простого предложения современного английского языка. М.: Высшая школа, 1966. 200 с.
17. Белошапкова В.А. Сложное предложение в современном русском языке. М.: Просвещение, 1967. 160 с.
18. Белошапкова В.А. Современный русский язык. Синтаксис. М.: Высшая школа, 1977. 248с.
19. Блох М.Я. Актуальное членение предложения как фактор парадигматики // Проблемы грамматики и стилистики английского языка. М.: Изд-во Моск. гос. пед. ин-та им. В.И.Ленина, 1973. С.171-194.
20. Блох М.Я. Коммуникативные типы предложения в свете актуального членения // Иностранные языки в школе. 1976. №5. С.14−23.
21. Бодуэн де Куртене И.А. Избранные труды по общему языкознанию. М.: Наука, 1963. С. 34-37.
22. Богородицкий В.А. Общий курс русской грамматики. М.: СПб., 1904. 302с.
23. Борисенко Т.Я. О различных аспектах исследования тематического компонента актуального членения // Коммуникативно-синтаксические и стилистические аспекты анализа текста. М.: Изд-во Ун-та Дружбы Народов им. П.Лумумбы, 1980. С. 22-30.
24. Борисова Е.Г. Отражение коммуникативной организации высказывания в лексическом значении // Вопросы языкознания. 1990. №2. С. 113-120.
25. Брылева Н.П. Актуальное членение и синтаксическая структура предложения в английском языке: Автореф. дисс канд. филол. наук. М., 1978. 20с.
26. Будде Е.Ф. Учебник грамматики русского языка. Ч.ІІ. Синтаксис. М., 1913. 267 с.
27. Булаховський Л.А. Питання синтаксису простого речення в української мови// Дослідження з синтаксису української мови. К.: Вид-во АН УРСР, 1958. С. 11-43.
28. Буслаев Ф.И. Историческая грамматика русского языка. М.: Учпедгиз, 1959. 623 с.
29. Вардуль Й.Ф. К обоснованию актуального синтаксиса // Язык и мышление. М.: Наука, 1967. С.115-122.
30. Вардуль Й.Ф. Основные понятия актуального членения синтаксиса: Сб. статей (Исследования по японскому языку) М.: Наука, 1969. С.20-30.
31. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Язык и культура. Изд. 2-ое. М.: Рус. яз., 1976. 248с.
32. Виноградов В.В. Некоторые задачи изучения синтаксиса простого предложения // Вопросы языкознания. 1954. №1. С.3-29.
33. Виноградов В.В. Основные вопросы синтаксиса предложения (на материале русского языка). Вопросы грамматического строя. М.: Наука, 1955. С.335-389.
34. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. К.: Либідь, 1993. С. 59-61.
35. Вопросы словянского языкознания / Под ред. Баранниковой Л.И. Саратов, 1968. С. 24-26.
36. Вопросы структуры предложения // Сборник научных трудов. Днепропетровск: ДГУ, 1980. 226 с.
37. Воронцова Г.Н. Очерки по грамматике английского языка. М.: Изд-во лит. на иностр. яз., 1960. 400 с.
38. Всеволодова М. Теория функционально-коммуникативного синтаксиса. М.: МГУ, 2000. С. 53-68.
39. Гаичова Э., Сгалл П. Анализ актуального членения предложения и его место в описании языка. // Формальное описание структуры естественного языка: Сб. науч. трудов. Под ред. А.С.Нариньяни. Новосибирск, 1980. №10. С.39-60.
40. Гак В.Г. К проблеме синтаксической семантики: Семантическая интерпретация «глубинных» и «поверхностных» структур // Инвариантные синтаксические отношения и структура предложения. М.: Наука, 1969. С.77-85.
41. Гак В.Г. Высказывание и ситуация // Проблемы структурной лингвистики 1972. М.: Наука, 1973. С.349-373.
42. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистических исследований. М.: Наука, 1981. 139 с.
43. Гвоздев А.Н. Современный русский литературный язык. Т.ІІ. М., 1968. С.83-90.
44. Глаголев Н.В. Об основных видах взаимосвязи предложений в диалоге // Ин. яз. в школе. 1969. №2. С. 18-26.
45. Греч Н.И. Практическая русская грамматика. СПб., 1834. 406 с.
46. Гухман М.М. Позиция подлежащего в языках разных типов // Члены предложения в языках разных типов. Л.: Наука, 1972. С.19-35.
47. Данеш Ф., Вахек Й. Пражские исследования в области структурной грамматики на современном этапе // Пражский лингвистический кружок: Сб. статей. М.: Прогресс, 1967. С. 325-337.
48. Данеш Ф., Гаузенблас К. К семантике основных синтаксических формаций // Грамматическое описание славянских языков: Концепции и методы. М.: Наука, 1974. С.90-97.
49. Даниленко В.П. У истоков учения об актуальном членении предложения (период до Анри Вейля) // Филологические науки. 1990. №5. С. 82-89.
50. Дейк Т.А. ван. Вопросы прагматики текста // Новое в зарубежной лингвистики. М.: Прогресс, 1978. Вып VIII. Лингвистика текста. С. 259-336.
51. Евсюков А.П. Высказывания с данным в составе ремы (в современном русском языке): Дисс. канд. филол. наук. М., 1986. 209с.
52. Елизаров Н.В. Линейная и динамическая характеристика основ высказывания в их взаимоотношении и критерий коммуникативной значимости слова. Дисс. канд. филол. наук. Саратов, 1970. 215с.
53. Есперсен О. Философия грамматики. М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1958. 404 с.
54. Єрмоленко С.Я. Синтаксис і стилістична семантика. К.: Наук. думка, 1982. 210 с.
55. Жинкин Н.И. Речь как проводник информации. М.: Наука, 1982. 157 с.
56. Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова. К.: Наук. думка, 1984. 296 с.
57. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови. Морфологія. Донецьк: ДонНУ, 1996. С. 309-311.
58. Загнітко А.П. Український синтаксис: Науково-теоретичний і навчально-практичний комплекс: У 2-х ч. Ч.1. К.: ІЗМН, 1996. 202 с.; Ч.2. К.: ІЗМН, 1996. 240 с.
59. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис. Донецьк, 2001. С. 310-318.
60. Звегинцев В.А. Предложение и его отношение к языку и речи. М.: МГУ, 1976. 307 с.
61. Золотова Г.А. Роль ремы в организации и типологии текста // Синтаксис текста. М.: Наука, 1979. С.113-133.
62. Золотова Г.А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. М.: Наука, 1982. 368с.
63. Золотова Г.А., Онипенко Н.К., Сидорова М.Ю. Коммуникативная грамматика русского языка. М., 1998. 528 с.
64. Иванова И.П., Бурлакова В.В., Почепцов Г.Г. Теоретическая грамматика современного английского языка. М.: Высш. шк., 1981. 285 с.
65. Ингве И. Значение исследований в области машинного перевода. // НТИ. 1965. №7. С.44.
66. Иртеньева Н.Ф. Именная фраза с предыменными атрибутами в современном английском языке: Автореф. дисс. д-ра филол. наук. М., 1977. 25с.
67. Кадомцев О.Г. Інтонація як виразник комунікативної спрямованості висловлення // Мовознавство. 1973. №1. С. 53-58.
68. Каранська М.У. Синтаксис сучасної української літературної мови: Навч. посібник. К.: Либідь, 1995. 312 с.
69. Кацнельсон С.Д. Типология языка и речевое мышление. Л.: Наука, Ленинградское отд-ние, 1972. 216с.
70. Ковтунова И.И. О порядке слов в русском языке (нормы словорасположения в книжно-литературной речи) // Русский язык в школе. 1971. №4. С. 7-12.
71. Ковтунова И.И. Современный русский язык. Порядок слов и актуальное членение предложения. М.: Просвещение, 1976. 239с.
72. Кожевникова Кв. Формирование содержания и синтаксис художественного текста // Синтаксис и стилистика. М.: Наука, 1976. С.45-68.
73. Колшанский Г.В. Категория семантики в синтаксисе // Сборник науч. трудов МГПИИЯ им. М.Тореза. Вып.112: Вопросы романо-германской филологии: Синтаксическая семантика. М., 1976. С.3-11.
74. Колшанский Г.В. Текст как единица коммуникации // Проблема общего и германского языкознания: Сб. ст., посвященный Н.С.Чемоданову. М: МГУ, 1980. С. 26-37.
75. Кравченко М.В. Явище парцеляції в сучасній українській мові // Мовознавство. 1980. №1. С. 26-29.
76. Кравчик А.Б. Тематический компонент актуального членения в современном русском языке (Функционально-семантический анализ): Дисс. канд. филол. наук. М., 1989. 202с.
77. Красина Е.А. Актуальное членение сложноподчинённых предложений с невыраженной темой в современном русском языке: Дисс. канд. филол. наук. М., 1980. 198с.
78. Кручинина И.Н. Об одном способе линейной организации сложного предложения. Синтаксис и норма. М.: Наука, 1974. С. 235-249.
79. Крушельницкая К.Г. К вопросу о смысловом членении предложения // Вопросы языкознания. 1956. №5. С. 55-67.
80. Крушельницкая К.Г. Коммуникативное задание предложений и способы его выражения. М.: Высшая школа, 1979. 125 с.
81. Крушельницкая К.Г. О синтаксической природе «актуального членения» предложения // Инвариантные синтаксические значения и структура предложения. М.: Наука, 1969. С.96-103.
82. Крылова О.А. Детерминанты в аспекте коммуникативного синтаксиса // Вопросы языкознания. 1976. №2. С. 43-52.
83. Крылова О.А. Коммуникативный синтаксис русского языка: Дис. д-ра филол. наук. М., 1993. 338 с.
84. Крылова О.А. Понятие многоярусности актуального членения и некоторые синтаксические категории (сочинение, подчинение, обособление, присоединение) // Филологические науки. 1970. №5. С.86-91.
85. Крылова О.А. Спорные вопросы актуального синтаксиса. // Коммуникативно-синтаксический и стилистический аспекты анализа текста: Сб. статей. Под ред. О.А.Крыловой. М.: УДН, 1980. С. 3-20
86. Лайонз Дж. Введение в теоретическую лингвистику. М.: Прогресс, 1978. 543 с.
87. Лаптева О.А. Нерешенные вопросы теории актуального членения// Вопросы языкознания. 1972. №2. С.42-47.
88. Лаптева О.А. Некоторые понятия теории актуального членения применительно к высказыванию в разговорной речи // Филологические науки. 1973. №6. С.46-57.
89. Лекант П.А. Предложение и высказывание // Строение предложения и содержание высказывания. М.: Наука, 1986. С. 3-8.
90. Леонтьев А.А. Актуальное членение предложения и способы его выражения в русском языке // Теория языка, методы его исследования и преподавания / Отв. ред. Р.И.Аванесов. Л., 1981. 167-172.
91. Лешкова Н.В. Закономірності вираження теми у складнопідрядних розчленованих реченнях // Українське мовознавство: Зб. Наук. праць. Випуск 27-28. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2003. С. 164-167.
92. Лешкова Н.В. Особливості вияву теми в реченнях-висловленнях: позиція і статус // Вісник Черкаського ун-ту. Серія філологічні науки. Випуск 67. Черкаси, 2005. С. 104- 115.
93. Лешкова Н.В. Проблема темо-рематичного членування речення: історія поглядів, дефініції // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії. Збірник наукових праць Рівненського державного гуманітарного ун-ту. Вип. 13. Рівне: РДГУ, 2005. С. 7-10.
94. Лешкова Н.В. Статус розчленованих складнопідрядних речень у системі українського синтаксису: формальний і комунікативний аспекти // Матеріали міжрегіональної конференції молодих учених. Горлівка: ГДПІІМ, 2003. С.211-214.
95. Лешкова Н.В. Статус розчленованих складнопідрядних речень у формальному і комунікативному аспектах // Вісник Львів. Ун-ту. Серія філологічна. Випуск 34. Ч.1. Львів, 2004. С. 120-125.
96. Ли Ч.Н., Томпсон С.А. Подлежащие и топик: Новая типология языков // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. ХI: Современные синтаксические теории в американской лингвистике.− 1982. С.193-235.
97. Лозинський Й. Grammatyka języka ruskiego (maloruskiego). Перемишль, 1846. 116 с.
98. Ломтев Т.П. Структура предложения и вопрос об актуальном членении // Русское и славянское языкознание. М.: Наука, 1972. С. 170-175.
99. Лосева Л.М. Порядок слов как средство организации текста монологической речи. Одесса: Изд-во Одесского ун-та, 1969. 131с.
100. Маргітич Г.М. Загальне поняття про складнопідрядне речення // Укр. мова і літ. в шк. 1979. №8. 75-79
101. Марова Н.Д. Актуальное членение речи и анализ текста // Лингвистика текста: материалы науч. конф. МГПИИЯ им. М.Тореза. М., 1974. Ч.1. С. 184-187.
102. Матезиус В. О так называемом актуальном членении предложения // Пражский лингвистический кружок. М.: Прогресс, 1967. С. 239-245.
103. Мельников Г.П. Сущность предикации и способы ее языкового выражения // Инвариантные синтаксические значения и структура предложения. М.: Наука, 1969. С.116-125.
104. Мельничук А.С. О роли мышления в формировании структуры языка // Язык и мышление. М.: Наука, 1966. С.74-87.
105. Мыркин В.Я. Типы контекстов. Коммуникативный контекст // Филологические науки. №1. 1978. С. 95-99
106. Морєва Г.Г. Структурно-семантичний аналіз апроксиматорів сучасної французької мови (у зіставленні з українською). Автореф. дис. ...канд. філол. наук. Донецьк, 2000. 22с.
107. Нагайцева Н.И. Сопоставление научного и официально-делового стилей речи в аспекте актуального членения предложения: Дисс. канд. филол. наук. М., 1985. 237с.
108. Нечуй-Левицький І. Граматика українського язика. Ч.ІІ: Синтаксис. К., 1914. 176 с.
109. Николаева Т.М. Актуальное членение категория грамматики текста // Вопросы язык