АТЕСТАЦІЯ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ В УКРАЇНІ

Короткий опис

ЗМІСТ
Вступ …………………………………………………………………… 3-8
РОЗДІЛ 1. Теоретико-правові основи атестації державних службовців ……………………………………………….. 9-55
1.1. Поняття, зміст і принципи атестації державних службовців …… 9-24
1.2. Правові засади атестації державних службовців ……………….. 24-44
1.3. Поняття та зміст службової кар’єри ……………………………… 44-54
Висновок до першого розділу …………………………………….. 54-55
РОЗДІЛ 2. Механізм атестації державних службовців …………… 56-130
2.1. Правовий статус державного службовця як об’єкту атестації … 56-80
2.2. Поняття, ознаки та види посадової особи як елементу
атестації ………………………………………………………………….
80-105
2.3. Щорічна оцінка діяльності державних службовців ……………… 105-120
2.4. Поняття та стадії атестаційного провадження …………………… 120-129
Висновок до другого розділу …………………………….………... 129-130
РОЗДІЛ 3. Характеристика основних критеріїв оцінки діяльності державних службовців ……………………...
131-175
3.1. Поняття та зміст культури діяльності державних службовців ….. 131-137
3.2. Професіоналізм як основний критерій діяльності державних службовців ………………………………………………………………
137-148
3.3. Професійна підготовка та підвищення кваліфікації державних службовців ………………………………………………………………
149-162
3.4. Дотримання обмежень при проходженні державної служби …… 162-169
Висновок до третього розділу ……………………………………... 169-170
Висновки ……………………………………………………………….. 171-175
Список використаних джерел ……………………………………….. 176-200

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах проведення політичної, економічної та адміністративної реформ в Україні, формування громадянського суспільства важлива роль відводиться державній службі як невід’ємній складовій державного управління. Становлення та реформування державної служби спрямовані, перш за все, на підвищення її ефективності і дієвості, на удосконалення професіоналізму і компетентності державних службовців, на підготовку висококваліфікованого персоналу, здатного неухильно відстоювати права і свободи людини і громадянина, який володіє аналітичними здібностями та вміннями застосовувати засоби і методи управлінської науки.
Ефективність діяльності державного апарату залежить від результатів діяльності кожного державного службовця. Саме тому підвищується роль оцінювання діяльності державних службовців, що є на сьогоднішній день однією з важливих проблем державного управління. Важливим способом оцінювання державних службовців є атестація державних службовців, яка відіграє важливу роль у вдосконаленні кадрового потенціалу, створенні оновленого, потужного і дієздатного державного апарату, становленні професійної, політично нейтральної та авторитетної державної служби.
Атестація державних службовців покликана забезпечити реальне функціонування механізму просування службовця по службових сходинках, підтримку стабільності державної служби, попередження і припинення корупції і корупційних діянь у державній службі.
Аналіз сучасного стану наукових розробок та правового регулювання атестації державних службовців дає підстави стверджувати, що цьому інститутові приділяється незаслужено мало уваги. Достатньо зазначити, що в чинному Законі “Про державну службу” немає жодної статті про атестацію державних службовців, хоча атестація є одним із чинників основ діяльності державної служби, які повинні передбачатися тільки законами.
Реформування державної служби в Україні потребує формування єдиної системи критеріїв оцінки професійних, ділових і особистих якостей державних службовців, методик проведення таких оцінок. Окремі питання інституту державної служби взагалі, та атестації державних службовців, зокрема, потребують наукового переосмислення. Це стосується визначення та застосування понять “державний службовець”, “посадова особа”, “службова особа”, “принципи атестації державних службовців”.
Окремі питання проблематики атестації державної служби тією чи іншою мірою досліджували у своїх роботах В. Б. Авер’янов, Г. В. Атаманчук, М. О. Баймуратов, Д. М. Бахрах, К. С. Бєльський, Л. Р. Біла, Ю. П. Битяк,
В. А. Воробйов, Б. Н. Габрічідзе, І. П. Голосніченко, Є. В. Додін,
С. Д. Дубенко, А. П. Жиров, В. І. Курілов, І. О. Картузова, С. В. Ківалов,
Л. В. Коваль, В. К. Колпаков, Є. Б. Кубко, Б. М. Лазарєв, В. М. Манохін,
В. Я. Малиновський, А. Ф. Ноздрачьов, О. В. Оболонський, О. Оболенський,
Д. М. Овсянко, В. Ф. Опришко, М. П. Орзіх, І. М. Пахомов, Б. А. Пережняк,
В. Ф. Погорілко, Ю. М. Старілов, С. С. Студенікіна, О. В. Тодощак,
В. В. Цвєтков, О. Ф. Фрицький, Ю. С. Шемшученко та ін.
Але системне комплексне адміністративно-правове дослідження атестації державних службовців в національній науці поки що відсутнє. Стан законодавчого регулювання та практики атестації державних службовців зумовило здійснення цього дисертаційного дослідження в контексті наукового забезпечення адміністративної реформи в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації, що пропонується, пов’язана з основними напрямками наукових досліджень у галузі держави і права на 1998-2000 рр., затвердженими загальними зборами Академії правових наук України 19 березня 1998 р. Тема роботи є складовою частиною науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії на тему “Правові проблеми становлення і розвитку сучасної Української держави” (державний реєстраційний № 0101U001195). Обраний напрямок дослідження знаходиться у безпосередньому зв’язку з темою наукових досліджень “Теоретичне обґрунтування і правове забезпечення адміністративної і фінансової реформи в Україні”, яку виконує кафедра адміністративного та фінансового права Одеської національної юридичної академії.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на підставі аналізу чинного законодавства, наукових досліджень, вітчизняного і зарубіжного досвіду визначити місце і роль атестації державних службовців в інституті державної служби, її значення у забезпеченні стабільності і авторитетності державної служби, професіоналізму та компетентності державних службовців, виявити тенденції розвитку її правового регулювання.
Досягнення зазначеної мети забезпечується вирішенням таких завдань:
визначення поняття і змісту атестації державних службовців, її принципів;
виявлення стану правового регулювання атестації державних службовців і перспектив його розвитку;
визначення поняття, змісту і особливостей службової кар’єри як важливого елементу проходження державної служби;
визначення поняття механізму атестації державних службовців, характеристика його елементів;
виявлення особливостей правового статусу державного службовця як об’єкту атестації;
дослідження історичних аспектів формування поняття посадової особи та визначення його статусу як важливого елементу атестації державних службовців;
характеристика та аналіз основних критеріїв оцінки якості діяльності державних службовців;
визначення сутності та змісту атестаційного провадження, характеристика його стадій.
Об’єктом дослідження є вітчизняна та зарубіжна нормативна база, що регулює суспільні відносини, пов’язані з оцінюванням діяльності управлінського персоналу, практика її застосування.
Предметом дослідження є державно-службові правовідносини, пов’язані з підготовкою, організацією та проведенням атестації державних службовців.
Методи дослідження. У дисертації використовувалася сукупність різних методів дослідження. Основний метод, який застосовано при здійсненні дисертаційного дослідження, – загальнонауковий діалектичний метод, що дозволив проаналізувати чинне законодавство та практику його застосування щодо атестації державних службовців. За допомогою логіко-семантичного методу визначено сутність та особливості атестації державних службовців. Широко використовувався метод порівняльного правового дослідження при аналізі досвіду атестації, методик і критеріїв оцінки державних службовців в органах місцевого самоврядування та у зарубіжних країнах. Методи класифікації, групування і системно-структурний метод застосовувалися для визначення стадій адміністративного провадження, видів критеріїв оцінки державних службовців. Під час проведення дослідження було застосовано конкретно-історичний метод, за допомогою якого було проаналізовано, зокрема, розвиток поняття та сутності посадової особи. У процесі дослідження широко використовувалися методи системного та структурно-функціонального аналізу при розгляді місця і ролі атестації державних службовців в державній службі та при виявленні її окремих ознак.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні, з урахуванням новітніх досягнень правової науки та чинного законодавства, здійснено комплексне монографічне дослідження проблемних питань атестації державних службовців та сформульовано авторське бачення шляхів їх вирішення. В ході проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень та висновків:
запропоновано авторське визначення поняття атестації державних службовців, зроблено висновок, що сутність атестації слід розглядати як в широкому, так і у вузькому розумінні;
вперше визначено поняття, зміст, види, етапи службової кар’єри, охарактеризовано основні напрями управління нею;
подальший розвиток одержав аналіз правового регулювання атестації державних службовців, що дало можливість отримати висновок про недостатнє її законодавче регулювання та запропонувати доповнення до Закону “Про державну службу” щодо усунення цієї прогалини;
поглиблено визначення поняття державного службовця, у новому аспекті визначено зміст його правового статусу як об’єкту атестації;
з нових позицій визначено поняття і структуру механізму атестації державних службовців, охарактеризовано його елементи;
вперше виділено атестаційне провадження як вид адміністративного провадження, визначено його стадії та підстадії, охарактеризовано правовий статус його учасників;
поглиблено поняття посадової особи як важливого елементу атестації державних службовців, здійснено порівняльний аналіз понять “посадова особа” і “службова особа”;
з нових позицій охарактеризовано основні критерії оцінки якості діяльності державних службовців, методик її здійснення.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:
- у науково-дослідній сфері одержані результати доповнюють теорію державної служби і можуть бути основою для подальшої розробки проблем оцінювання якості діяльності державних службовців:
- у сфері правотворчості - ці результати можуть бути використані при розробці та прийнятті Кодексу правил поведінки державного службовця, при внесенні змін і доповнень до Закону “Про державну службу”; при розробці та прийнятті підзаконних нормативно-правових актів з питань атестації державних службовців, щорічної оцінки якості діяльності державних службовців;
- у правозастосовчій діяльності використання одержаних результатів дозволить поліпшити проведення атестації державних службовців і щорічну оцінку їхньо ї діяльності;
- у навчальному процесі – матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці підручників і навчальних посібників з дисциплін “Адміністративне право”, “Державна служба” та спецкурсів програми підготовки магістрів державного управління і державної служби.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації були оприлюднені на 3-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів Одеської державної юридичної академії (Одеса, 2000 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасний конституціоналізм та конституційна юстиція” (Одеса, 2000 р.), 4-й звітній конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів Одеської національної юридичної академії (Одеса, 2001 р.), VІ Міжнародній науково-методичній конференції “Удосконалення підготовки фахівців” (Одеса, 2001 р.), 5-й звітній конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів Одеської національної юридичної академії (Одеса, 2002 р.). Матеріали дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри адміністративного та фінансового права Одеської національної юридичної академії.
Результати дисертаційного дослідження використовувалися у навчальному процесі, при проведенні семінарських і практичних занять з адміністративного права та організації державної служби в Україні.
Публікації. Основні результати, отримані автором у процесі роботи над темою дисертації, викладено у 3-х наукових статтях, які містяться у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Проведене дисертаційне дослідження дало змогу одержати такі висновки та сформулювати пропозиції.
1. Інститут атестації державних службовців обумовлений існуванням комплексного соціально-правового інституту державної служби, під яким розуміють сукупність правових норм, що регулюють відносини, які виникають у процесі організації державної служби, здійснення державними службовцями покладених завдань та обов’язків щодо реалізації та забезпечення повноважень різних державних органів. Під правовим інститутом атестації слід розуміти систему правових норм, які регулюють атестаційно-посадові відносини, які складаються при проходженні державної служби, щодо оцінки ділових, особистісних, моральних якостей службовців з метою: визначення рівня професійної підготовки та відповідності державного службовця займаній посаді на державній службі; підвищення ефективності управління. До правового інституту атестації державних службовців належать матеріальні норми, які встановлюють статутні атестаційно-правові положення (необхідність підготовки атестаційної характеристики, термін проведення атестації, види атестаційних оцінок), і процесуальні норми, які регулюють саму процедуру атестації.
2. Аналіз чинного законодавства про державну службу дає підстави стверджувати про неналежне законодавче регулювання атестації державних службовців. У зв’язку з цим пропонується доповнити Закон “Про державну службу” новим розділом “Атестація державних службовців”, який включав би статті щодо визначення поняття атестації, системи принципів атестації, критеріїв оцінки діяльності державних службовців. Зокрема, пропонується внести до Закону статтю в такій редакції:
“З метою оцінки ділових та професійних якостей, а також кваліфікації державні службовці, незалежно від категорії і рангу, один раз на три роки.
Не підлягають атестації службовці патронатної служби, а також ті, що перебувають на займаній посаді менше одного року, окрім випадків, коли їх посадові обов’язки суттєво не змінилися. Державні службовці, призначені на посаду на певний термін і вагітні жінки проходять атестацію за власним бажанням.
Атестація державних службовців ґрунтується на таких основних принципах: позапартійність; загальність; гласність; відповідність займаній посаді; колективність оцінки; періодичність (систематичність); об’єктивність оцінки; комплексність оцінки; обґрунтованість оцінки; визначеність вимог; диференціація вимог; дієвість атестації.
Атестаційна комісія створюється наказом керівника державного органу. Кількісний і якісний склад атестаційної комісії визначається керівником органу. Комісія утворюється у складі голови, секретаря та членів комісії.
За результатами роботи атестаційна комісія робить один з таких висновків:
відповідає займаній посаді;
відповідає займаній посаді за умови виконання рекомендацій щодо підвищення кваліфікації з певного фахового напряму, набуття навичок роботи на комп’ютері тощо;
не відповідає займаній посаді”.
3. Важливого значення набуває службова кар’єра як правовий інститут державної служби. Службова кар’єра – це просування по державній службі шляхом зайняття вищої посади чи присвоєння вищого рангу. Важливою особливістю службової кар’єри є те, що вона за своєю сутністю є стратегічною, оскільки пов’язана з постійним рухом по службових сходинах. Службова кар’єра здійснюється шляхом проходження таких етапів, як: входження; становлення; сталість; зрілість; завершення. Основними типами службової кар’єри є: посадова; професійна; потенційна; реальна; прискорена; стрімка; вертикальна; горизонтальна; динамічна; статична; типова; стала.
4. Атестацію державних службовців слід розглядати у вузькому і широкому розумінні. У вузькому розумінні атестація проводиться з метою перевірки і оцінки професійних, ділових і особистісних якостей державного службовця. Атестація у широкому розумінні спрямована на: дотримання на практиці принципів державної служби; забезпечення законності в системі функціонування державної служби; формування професійного кадрового персоналу державних органів; виявлення потенційних можливостей державного службовця та ін.
5. Подальший розвиток інституту державної служби та службових процедур дозволяє віднести до адміністративно-процедурних проваджень низку службових проваджень, серед яких можна виділити атестаційне провадження. Атестаційне провадження – це сукупність послідовно здійснюваних дій щодо оцінювання професійних, ділових та особистісних якостей державного службовця. Атестаційне провадження складається з таких стадій: а) підготовка справи про атестацію державного службовця; б) розгляд атестаційної справи;
в) прийняття рішення щодо атестації державного службовця; г) оскарження прийнятого рішення; д) виконання прийнятого рішення.
6. Дієвість і ефективність атестації державних службовців безпосередньо залежить від критеріїв оцінки їхньої діяльності та методик її проведення. Єдиної системи критеріїв оцінки діяльності державних службовців у даний час в Україні немає, що зумовлює необхідність їхньої розробки. Пропонується включити до єдиної системи критеріїв такі: а) професійні вміння: здатність до критичного аналізу ситуації, вміння давати експертні оцінки, тактовно і ефективно спілкуватися, оцінювати потреби; творчо розробляти матеріали, ефективно і переконливо висувати ідеї та обмінюватися ними; працювати у команді та ін.; б) ділові якості: вміння планувати; організовувати персонал; координувати діяльність, вести переговори та ін.; в) особистісні якості: відданість справі, цілеспрямованість, оптимізм, діловитість, чесність, дисциплінованість, відповідальність, тактовність.
7. Важливим критерієм оцінки діяльності державних службовців є професійна підготовка та підвищення кваліфікації. Основними принципами професійної підготовки та підвищення кваліфікації є: системність; єдність; загальність; диференційованість; обов’язковість та безперервність навчання; випереджувальний характер навчання; встановлення взаємних прав, обов’язків та відповідальності; встановлення правових наслідків; забезпечення високої якості та ефективності навчання; державне управління і координації діяльності усіх елементів системи підвищення кваліфікації державних службовців; врахування вітчизняного та зарубіжного досвіду підвищення кваліфікації державних службовців. Підвищення вимог щодо професійної підготовки державних службовців зумовлює необхідність законодавчого закріплення в статті 4 Закону “Про державну службу” положення про те, що право на державну службу мають особи, які “мають вищу освіту не нижче освітнього рівня спеціаліста або магістра відповідного напряму”.
8. Одним із важливих критеріїв оцінки діяльності державних службовців є їхній професіоналізм, сутність якого характеризують такі ознаки: компетентність; систематичне якісне виконання своїх обов’язків; змінність працівників апарату державного органу; регулярне отримання плати за свою діяльність; політична нейтральність. Професіоналізм державних службовців проявляється в двох рівнях: рівні управлінських знань і рівні управлінських проблем.
9. Державний службовець як об’єкт атестації являє собою особу, яка здійснює професійну діяльність, обіймаючи посади в державному органі або його апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержує заробітну плату за рахунок державних коштів. Відсутність чіткого законодавчого визначення поняття “державний службовець” та Єдиного реєстру посад державних службовців породжує численні питання щодо віднесення того чи іншого службовця до категорії державного службовця. Загалом, вирішення цієї прогалини у Законі шляхом прийняття численних постанов Кабінету Міністрів України тільки ускладнює проблему. У зв’язку з цим необхідно закріпити у Законі “Про державну службу” визначення поняття “державний службовець” та запровадити Єдиний реєстр посад державних службовців, який передбачав би перелік всіх посад, які відносяться до посад державної служби.
10. Важливим чинником атестації державних службовців є щорічна оцінка діяльності державних службовців, яка, власне, забезпечує безперервність атестації, оскільки проводиться кожного року в період між атестаціями. Елементами механізму щорічної оцінки діяльності державних службовців є: суб’єкт оцінки; об’єкт оцінки; науково обґрунтовані критерії оцінки діяльності державних службовців; методи оцінки; процедура оцінки. Щорічна оцінка діяльності державних службовців являє собою управлінську процедуру, яка складається з таких етапів: підготовчого; оцінювального; співбесіди та підписання результатів обговорення; затвердження результатів обговорення; заключного.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Авер’янов В. Б. Адміністративна реформа і правова наука // Право України. – 2002. – № 3. – С. 20-27.
2. Авер’янов В. Б. Органи виконавчої влади в Україні. – К., 1997.
3. Аверьянов В. Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационные структуры / АН УССР. Ин-т государства и права / Отв. ред. В. В. Цветков. – К.: Наук. думка, 1990. –
148 с.
4. Аверьянов В. Б. Организация аппарата государственного управления (структурно-функциональный аспект). – К., 1985. – 146 с.
5. Аверьянов В., Дубенко С. Закон о государственной службе: научно-практический анализ // Юридический вестник. – 1994. – № 4.
6. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю. П. Битяк, В. В. Богуцький, В.М. Паращук та ін. / За ред. Ю. П. Битяка. – Харків: Право, 2001. – 528 с.
7. Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред.
С. В. Ківалова. – Одеса: Юрид. літ., 2003. – 896 с.
8. Андрушко А. Призначення на посаду державного службовця як одна з підстав виникнення службово-трудових відносин // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – 2000. – № 1. – С. 216-225.
9. Аппарат государственного управления: интересы и деятельность. – К., 1993. – 165 с.
10. Афанасьев В. Г. Человек в управлении обществом. – М., 1977.
11. Баймуратов М. А. Муниципальное право: Учеб.-метод. пособ. – Одесса, 1996.
12. Балюк З. Вимоги до особистості державного службовця в контексті розвитку системи державного управління // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – 2001. – № 2. – С. 374-375.
13. Бахрах Д.Н. Административное право России: Учебник для вузов. – М., 2002.
14. Бахрах Д. Н. Государственная служба в Российской Федерации. – Екатеринбург, 1995.
15. Бахрах Д. Н. Государственная служба: основные понятия, ее составляющие, содержание, принципы // Государство и право. – 1996. –
№ 12.
16. Бельский К. С. Административная власть государственного служащего // Служба в государственных и общественных организациях. – Свердловск, 1988. – 136 с.
17. Бельский К. С. О концепции реформы государственной службы в России // Государство и право. – 1994. – № 4.
18. Бельский К. С. Персональная ответственность в советском государственном управлении. – М., 1988.
19. Битяк Ю. Державна служба СРСР і розвиток її демократичних основ. – К., 1990.
20. Битяк Ю. П. Конституційно-правові засади становлення та розвитку державної служби в Україні // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 2.
21. Битяк Ю.П., Петришин О.В. Проект Закону “Про службу в органах виконавчої влади та їх апараті” // Вісник Академії правових наук України. – Харків, 1998. – № 1. – С. 150-159.
22. Біла Л.Р., Картузова І.О. Гарантії законності застосування Закону України “Про державну службу” // Зб. тез і допов. на міжн. наук.-практич. конф. молодих юристів – Київ, 1996. – С. 137-139.
23. Біла Л.Р. Поняття та ознаки державної служби // Зб. наук. праць “Актуальні проблеми політики”. – Вип. 1-2. – Одеса, 1997. –
С. 171-174.
24. Біла Л.Р. Особенности административной ответственности за коррупцию // Зб. наукових праць “Актуальні проблеми держави і права”. – Вип. 9. – Одеса, 2001. – С. 112-116.
25. Біла Л. Р. Організація державної служби в Україні: Навч.-метод. посіб. – Одеса: Юрид. літ., 2000. – 74 с.
26. Біла Л. Р. Основні етапи проходження державної служби та їх правове забезпечення // Зб. наук. праць “Актуальні проблеми держави і права”. – Вип. 11. – Одеса, 2001. – С. 358-363.
27. Біла Л. Р. Поняття державно-службових відносин та їхня правова природа // Наукові праці ОНЮА. – Одеса, 2002. – Т. 1. – С. 171-184.
28. Біла Л. Р. Правообмеження у державній службі // Зб. наук. праць “Актуальні проблеми політики”. – Вип. 10-11. – Одеса, 2001. – С. 51-56.
29. Біла Л.Р. Конкурсне провадження у державній службі // Митна справа. – 2002. – № 5. – С. 93-98.
30. Біла Л.Р. Атестаційне провадження у державній службі // Зб. наук. праць “Актуальні проблеми держави і права”. – Вип. 16. – Одеса, 2002. – С. 296-302.
31. Біла Л.Р. Провадження щодо призначення на посаду державного службовця // Зб. наук. праць “Актуальні проблеми політики”. – Вип. 16. – Одеса, 2002. – С. 190-197.
32. Біла Л.Р. Характеристика основних принципів державної служби // Зб. наук. праць “Актуальні проблеми держави і права”. – Вип. 18. – Одеса, 2003. – С. 51-56.
33. Біла Л.Р. Право на державну службу та механізм його реалізації // Зб. наук. праць “Актуальні проблеми держави і права”. – Вип. 19. – Одеса, 2003. – С. 52-58.
34. Бойцова В. В., Бойцова Л. В. Политическая нейтральность государственных служащих в Англии // Государство и право. – 1992. –
№ 9.
35. Василенко И. А. Система государственной службы в США: современное состояние // Вестник государственной службы. – 1994. – № 4. – С. 32-36.
36. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред.
В. Б. Авер’янова. – К.: Видав. дім “Ін-Юре”, 2002. – 668 с.
37. Вильямский В. С., Емельяненко А. П. Должностные инструкции служащих аппарата исполкома. – М., 1980.
38. Вебер М. Избранные произведения: Пер. с нем. / Сост.
Ю. Н. Довыдова. – М., 1990.
39. Воробьев В. А. Принципы государственной и общественной службы СССР // Служба в государственных и общественных организациях. – Свердловск, 1988. – 136 с.
40. Воробьев В. А. Советская государственная служба (административно-правовой аспект). – Р/нД, 1986.
41. Воронько О. Державна кадрова політика України: її формування та принципи // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – 1999. – № 4 – С. 60-68.
42. Воронько О., Северин А., Олійник І. Деякі актуальні питання атестації державних службовців // Відомості Української академії державного управління при Президентові України. – 1998. – № 3 –
С. 48-57.
43. Воронько Л. Роль підготовки та підвищення кваліфікації кадрів у формуванні культури праці державних службовців // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – 2000. – № 2 – С. 208-215.
44. Воронько Л. Культура праці державного службовця: спроба понятійного визначення // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – 2001. – № 3 – С. 306-316.
45. Габричидзе Б. Н., Коланда В. М. Принцип профессионализма в государственной службе // Государство и право. – 1995. – № 12.– С. 19-25.
46. Государственная служба (комплексный подход): Учеб. пособ. –
2-е изд. – М.: Дело, 2000. – 440 с.
47. Государственная служба в зарубежных странах. – М.: ИНИОН РАН, 1996. – 166 с.
48. Государственная служба основных капиталистических стран. – М., 1977.
49. Денищик О. Формування професійної свідомості державних службовців // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – 2001 – № 2 – С. 342-348.
50. Державна служба: організаційно-правові основи і шляхи розвитку / За заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К., 1999. – 272 с.
51. Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування / За заг. ред. проф. Ю. О. Оболенського. – Хмельницький, 1999. – 570 с.
52. Державний службовець в Україні (пошук моделі). – К.: Ін Юре, 1998. – 262 с.
53. Дзвінчук Д. Актуальні якості держслужбовців і підвищення їх кваліфікації // Зб. наук. праць Української академії державного управління при Президентові України. – Вип. 2. Ч. IV. – 2000. – С. 320-327.
54. Димченко В. И. Ответственность должностных лиц по административному праву // Правоведение. – 1986. – № 6.
55. Дисциплінарний статут Збройних Сил України // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 22-23. – Ст. 195.
56. Дисциплінарний статут прокуратури України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 4. – Ст. 15.
57. Довідник типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців. – К.: Соцінформ, 1999. – 87 с.
58. Додин Е. В. Актуальные проблемы теории и практики административной деятельности // Советское государство и право. – 1990. – № 12.
59. Додін Е. В. Предупреждение коррупции в деятельности таможенной службы // Митна справа. – 2003. – № 4. – С. 8-14.
60. Дубенко С. Д. Державна служба в Україні: Навч. посіб. – К.: УАДУ, 1998. – 168 с.
61. Дубенко С. Д. Стан і перспективи розвитку державної служби в Україні // Парламентар. – 1998. – № 3. – С. 20-23.
62. Дубенко С. Д. Курс державної служби як складова підготовки державних службовців // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – 1996. – № 1 – С. 119.
63. Евтихеев И.И., Власов А.А. Советское административное право. – М., 1946.
64. Елистратов А.И. Основные начала административного права. – М., 1914.
65. Ермилин И. Государственная служба: правовые аспекты // Советская юстиция. – 1991. – № 10.
66. Етика поведінки державних службовців. – К.: Асоціація державних службовців, 1999. – 44 с.
67. Ефремов Л. Об опыте организации Британской государственной службы // Советская юстиция. – 1991. – № 19.
68. Жиров А.П. Правовые аспекты аттестации руководящих работников и специалистов в промышленности: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М., 1979.
69. Загороднюк С. Соціально-психологічні аспекти управлінського спілкування в державній службі // Зб. наук. праць Української академії державного управління при Президентові України. – Вип. 2. – 2002. –
С. 297-304.
70. Кабалевский В. Советское административное право. – Харьков, 1929.
71. Карагодин Н., Карагодина И. Формирование корпуса государственных служащих: опыт для России // Мировая экономика и международные отношения. – 1993. – № 2.
72. Картузова И. А. Дисциплинарная ответственность государственных служащих: Дис. ... канд. юрид. наук. – Одесса, 1999.
73. Кивалов С.В. Прохождение службы должностными лицами таможенных органов // Вестник Одесского государственного университета (гуманитарные науки). – Вып. 2. – Одесса, 1996.
74. Кивалов С. В. Таможенное право Украины (Служба в таможенных органах): Учеб. пособ. Практикум. – Одесса: Астропринт, 1998. – 148 с.
75. Ківалов С. В. Біла Л.Р. Адміністративне право України: Навч.-метод. посіб. – Одеса: Юрид. літ., 2001.
76. Ківалов С. В., Біла Л.Р. Організація державної служби в Україні: Навч.-метод. посіб. – Одеса: Юрид. літ., 2002. – 328 с.
77. Ківалов С.В., Біла Л.Р., Тодощак О.В. Організація державної служби: Практикум. – Одеса: Юрид. літ., 2002. – 108 с.
78. Ківалов С.В. Основні напрямки реформування адміністративного права // Зб. наук. праць “Актуальні проблеми держави і права”. – Вип. 19. – Одеса, 2003. – С. 3-8.
79. Ківалов С.В., Біла Л.Р. Державна служба в Україні: Підручник. – Одеса: Юрид. літ., 2003. – 368 с.
80. Коваль Л. В. Адміністративне право: Курс лекцій для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Вентурі, 1998. – С. 46.
81. Коваленко В.Л. Дисциплінарна відповідальність державних службовців: необхідність публічно-правового регулювання / Виконавча влада і адміністративне право …
82. Коваленко А. Принципи організації та діяльності системи державної служби в Україні // Нова політика. – 2001. – № 2. – С. 34-38.
83. Коліушко І., Петришин О. Основні напрямки реформування законодавства про державну службу // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 4.
84. Коломийцев В.Ф. Подготовка государственных служащих во Франции // Государство и право. – 1992. – № 11.
85. Колтун В. “Етика” і “ефективність” у державній службі // Зб. наук. праць Української академії державного управління при Президентові України. – 2000. – № 1. – С. 180-192.
86. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
87. Коцемир В. Професійно-кваліфікаційна характеристика, посадова інструкція як основа роботи з державними службовцями // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – 2001. – № 2. – С. 376-383.
88. Кульбашна О. Співвідношення понять “службовець” і “державний службовець” у законодавстві України // Право України. –1999. – № 4. – С. 98-99.
89. Курилов В.И. Аттестация и личность работника в советском трудовом праве. – Владивосток, 1983.
90. Лаврінчук І. Обставини встановлення правового статусу державного службовця // Право України. –1999. – № 9.
91. Лазарев Б. М. Государственная служба. – М.: ИГП РАН, 1993. –
16 с.
92. Леліков Г. Основні напрямки розвитку і удосконалення державної служби // Державна служба в Україні: організаційно-правові основи і шляхи розвитку / За заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К.: Видав. дім “Ін-Юре”. – 1999. – С. 23-36.
93. Леліков Г., Оболенський О. Державна служба: конституційні засади, задачі та принципи // Парламентар. – 1998. – № 3. – С. 10-12.
94. Малиновський В. Я. Державна служба: теорія і практика: Навч. посіб. – К.: Атіка, 2003. – 160 с.
95. Мамишев А. Критерії професіоналізму державного службовця – працівника державної служби в України // Зб. наук. праць Української академії державного управління при Президентові України. – Вип. 2.
Ч. І. – 2000. – С. 322-327.
96. Манохин В. М. Концепция Закона о государственной службе // Советское государство и право. – 1991. – № 12.
97. Манохин В. М. Правовое регулирование советской государственной службы // Советское государство и право. – 1968. – № 1.
98. Манохин В. М. Служба и служащий в Российской Федерации: правовое регулирование. – М.: Юристъ, 1997.
99. Манохин В. М. Советская государственная служба. – М.: Юрид. лит., 1966. – 196 с.
100. Манохин В. М. Способы замещения должностей // Служба в государственных и общественных организациях. – Свердловск, 1988. –
136 с.
101. Молчанова Ю. Вимоги до особистості керівника в контексті розвитку системи державного управління // Зб. наук. праць Української академії державного управління при Президентові України. – Вип. 2. Ч. ІV. – 2000. – С. 403-407.
102. Наукові засади реформування державної служби в Україні: Наукова доповідь / За заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К., 2000. – 55 с.
103. Негру Ф.П. Научно-технический процесс и трудовой договор: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М., 1972.
104. Нижник Н. Політична культура державних службовців // Вісник державної служби України. – 1998. – № 1 – С. 64-70.
105. Нижник Н. Політична культура державних службовців // Етика поведінки державних службовців під час виборів. – К.: Асоціація державних службовців, 1999. – С. 6-12.
106. Нинюк М. Особливості формування моральної культури державних службовців як різновиду професійної етики // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – 2001. – № 4 – С. 395-399.
107. Нинюк М. Патріотизм, професіоналізм, порядність – основні складові підвищення кваліфікації державних службовців // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – 2002. – № 2 – С. 356-360.
108. Нинюк М. Формування етичної культури як різновиду професійної етики в процесі підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – 2003. – № 3 –
С. 307-316.
109. Ноздрачев А. Государственная служба: законодательный опыт Германии // Советская юстиция. – 1993. – № 16.
110. Ноздрачев А. Государственная служба: Учебник для подготовки государственных служащих. – М., 1999.
111. Оболенський О. Принцип професіоналізму в державній службі // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – 1998. – № 1 – С. 54-61.
112. Оболенський О. Теоретико-прикладні аспекти розвитку державної служби // Вісник державної служби України. – 1999. – № 2.
113. Оболенський О. Навчання державного службовця як складова його професійної діяльності // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – 1999. – Вип. 2. Ч. ІІ. – С. 6-16.
114. Оболенський О. Державна служба України: концептуальні аспекти розвитку // Зб. наук. праць Української академії державного управління при Президентові України. – 1999. – № 3 – С. 35-41.
115. Оболенський О., Писаренко М., Гриненко В., Мельниченко О. Концептуальні основи формування професіонально-кваліфікаційних характеристик державних службовців // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – 1998. – № 2 –
С. 62-68.
116. Оболонский А. В. Государственная служба США: история и современность // Государство и право. – 1999. – № 4.
117. Оболонский А. В. Эволюция государственной службы в Великобритании // Государство и право. – 1996. – № 4.
118. Овсянко Д. М. Советская государственная служба: Учеб. пособ. – М.: ВЮЗИ, 1987. – 67 с.
119. Одінцова Г. Управління діловою кар’єрою державних службовців // Зб. наук. праць Української академії державного управління при Президентові України. – Вип. 2. Ч. І. – 2000. – С. 186-192.
120. Орзих М. Ф. Баймуратов М. А. Международные стандарты местного самоуправления: Учеб. пособ. / Научн. ред. канд. юрид. наук, доц. Ю. В. Крылов. – Одесса: АО БАХВА, 1996. – 128 с.
121. Особливості правового регулювання проходження служби державними службовцями // Право України. – 1998. – № 3.
122. Павленчик П. Служба в органах місцевого самоврядування: стан і перспектива // Вісник державної служби України. – 1999. – № 2.
123. Павленчик П. Проходження державної служби та служби в органах місцевого самоврядування: порівняльний аналіз // Зб. наук. праць Української академії державного управління при Президентові України. – Вип. 2. Ч. ІІІ. – 2000. – С. 91-96.
124. Пахомов И. Н. Основные вопросы государственной службы в советском административном праве: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 1964.
125. Пахомов И. Н. Развитие демократических принципов государственной службы в современный период // Советское государство и право. – 1964. – № 7.
126. Пахомов И. Н. Советская государственная служба: понятие и основные принципы. – К., 1964.
127. Пахомов И. Н. Виды советских государственных служащих, их права и обязанности. – Львов,1965.
128. Пахомов І. М. Адміністративно-правові питання державної служби в СРСР. – К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1971. – 128 с.
129. Пашко Л. Оцінювання службовців у державній службі Франції // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – 2001. – № 4 – С. 380-385.
130. Петришин А. В. Государственная служба. Историко-теоретические предпосылки, сравнительно-правовой и логико-понятийный анализ: Монография. – Х.: Факт, 1998. – 168 с.
131. Петров Ю. А. К понятию должностного лица // Правоведение. – 1974. – № 6. – С. 36.
132. Положення про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців: Постанова Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року № 169.
133. Положення про порядок стажування у державних органах: Постанова Кабінету Міністрів України від 1 грудня 1994 року № 804.
134. Про альтернативну (невійськову) службу: Закон України від 18 лютого 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 15. –
Ст. 86.
135. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266.
136. Про вдосконалення підготовки і підвищення кваліфікації державних службовців: Постанова Кабінету Міністрів України від 16 квітня 1998 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 16. – Ст. 592.
137. Про віднесення посад спеціалістів кримінально-виконавчої системи до категорій посад державних службовців: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 20. – Ст. 892.
138. Про віднесення посад органів місцевого самоврядування до відповідних категорій посад: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 44. – Ст. 1984.
139. Про включення Одеської державної юридичної академії до Переліку вищих навчальних закладів з підготовки та перепідготовки фахівців органів виконавчої влади та ринкової економіки: Постанова Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1998 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 7. – Ст. 270.
140. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
141. Про громадянство: закон України від 18 січня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 9. – Ст. 342.
142. Про дипломатичну службу: Закон України від 20 вересня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 41. – Ст. 1881.
143. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 50.
144. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 14.
145. Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб: Закон України від 4 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 35. – Ст. 236.
146. Про державну податкову службу в Україні: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 15. – Ст. 84.
147. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
148. Про державну таємницю: Закон України в редакції від 21 вересня 1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 42. – Ст. 2075.
149. Про деякі питання впорядкування статусу державних службовців: Указ Президента України від 11 червня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 24. – Ст. 1070.
150. Про деякі питання застосування статей 4, 15 і 27 Закону України “Про державну службу”: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 1994 р. № 423 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2002. – № 1: Державна служба в Україні. – С. 75-76.
151. Про додаткові заходи щодо посилення боротьби з корупцією, іншими протиправними діяннями в соціально-економічній сфері та забезпечення економного витрачання державних коштів: Указ Президента України від 16 листопада 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. –
№ 20. – Ст. 815.
152. Про загальний військовий обов’язок і військову службу: Закон України в редакції від 18 червня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 33. – Ст. 270.
153. Про Загальне положення про центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ та організацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 19.02.1996 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2002. – № 1: Державна служба.
154. Про Загальні правила поведінки державного службовця: Наказ Головдержслужби від 23 жовтня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 45. – Ст. 1971.
155. Про запровадження щорічної оцінки виконання державними службовцями Мінагрополітики України покладених на них обов’язків і завдань: Наказ Міністерства аграрної політики України від 31 липня
2002 р. // www.rada.gov.ua.
156. Про затвердження Загального порядку проведення іспиту кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців: Наказ Головдержслужби України від 10 травня 2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 22. – Ст. 1076.
157. Про затвердження Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 23 лютого 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 12. – Ст. 502.
158. Про затвердження Інструкції про атестацію службових осіб митних органів України: Наказ Державної митної служби України від
5 березня 1997 р. // www.rada.gov.ua.
159. Про затвердження Комплексної програми підготовки державних службовців: Указ Президента України від 9 листопада 2000 р.
№ 1212/2000 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2002. – № 1: Державна служба в Україні. – С. 107-126.
160. Про затвердження положення про конкурсний відбір талановитої молоді для навчання за освітньо-професійними програмами підготовки фахівців освітньої галузі “Державне управління” та професійними програмами функціональної спеціалізації “Державна служба”: Наказ Головдержслужби України від 12 грудня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 3. – Ст. 111.
161. Про затвердження Положення про стажування у державних органах: Постанова Кабінету Міністрів України від 1 грудня 1994 р. // Зб. законодавчих і нормативних документів, роз’яснень Головдержслужби, міністерств та відомств України. – К., 1996.
162. Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 1-2. – Ст. 27.
163. Про затвердження Положення про проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців: Постанова Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 8. – Ст. 351.
164. Про затвердження Порядку перебування на державній службі працівників патронатної служби членів Кабінету Міністрів України та голів місцевих державних адміністрацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 20.
165. Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно держаних службовців: Постанова Кабінету Міністрів України від 13 травня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 24. – Ст. 1004.
166. Про затвердження форми і Порядку видачі медичної довідки про стан здоров’я претендентів на посади керівників центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій: Наказ Міністерства охорони здоров’я від 10 січня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 4. – Ст. 133.
167. Про застосування статті 13 Закону України “Про державну службу”: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995 року
№ 641 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2002. – № 1: Державна служба в Україні. – С. 76-77.
168. Про заходи щодо боротьби з порушенням законодавства про працю: Постанова ВЦВК і РНК СРСР від 2 січня 1929 р. // Сб. законодательства СССР. – 1929. – № 4. – Ст. 31.
169. Про заходи щодо дальшого вдосконалення діяльності Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю: Указ Президента України від 31 грудня 1999 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 1. – Ст. 8.
170. Про Загальні методичні рекомендації щодо проведення щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов’язків і завдань: Наказ Головдержслужби від 31 травня 2002 р. // www.rada.gov.ua
171. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.
172. Про інформацію: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
173. Рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2003 р. у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження положення про проведення атестації державних службовців” (справа про атестацію державних службовців) // Офіційний вісник України. – 2003. – № 29. – Ст. 1487.
174. Про заходи щодо підвищення кваліфікації державних службовців органів державної виконавчої влади: Указ Президента України від 28 липня 1995 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2002. – № 1.
175. Про кримінальну відповідальність за розкрадання державного і громадського майна: Указ Президії Верховної Ради СРСР від 4 червня 1947 р. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1947. – № 19. – Ст. 55.
176. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від
21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
177. Про основи законодавства про охорону здоров’я: Закон України від 11 листопада 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. –
№ 4. – Ст. 19.
178. Про митну службу в Україні: Указ Президента України від 29 листопада 1996 р. // Таможенное законодательство Украины: Сб. норматив. актов. – Харьков, 2000.
179. Про надання народному комісару Продовольства надзвичайних повноважень по боротьбі із сільською буржуазією, яка приховує хлібні запаси і спекулює ними: Декрет ВЦК від 9 травня 1918 р. // – 1929. –
№ 4. – Ст. 31.
180. Про обов’язкову спеціальну перевірку відомостей, що подають кандидати на зайняття посад державних службовців: Указ Президента України від 19 листопада 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. –
№ 47. – Ст. 2057.
181. Про Основи дисциплінарного законодавства Союзу СРС і союзних республік: Постанова ЦВК і РНК СРСР від 13 жовтня 1929 р. // Сб. законодательства СССР. – 1929. – № 71. – Ст. 670.
182. Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперацій і зміцнення громадської (соціалістичної) власності: Закон СРСР від 7 серпня 1932 р. // Сб. законодательства СССР. – 1932. – № 62. –
Ст. 630.
183. Про Перелік вищих навчальних закладів з підготовки та перепідготовки фахівців органів державної виконавчої влади та ринкової економіки: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 липня 1995 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2002. – № 1: Державна служба в Україні. – С.