АВТОРИТАРНИЙ ДИСКУРС (на матеріалі сучасної англійської мови)

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

на правах рукопису

КРЮЧКОВА ПОЛІНА ГЕОРГІЇВНА

УДК 811.111’42

АВТОРИТАРНИЙ ДИСКУРС
(на матеріалі сучасної англійської мови)

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація

на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Бєлова Алла Дмитрівна,
доктор філологічних наук,
професор

Київ - 2003

ЗМІСТ

Вступ

4

Розділ 1. Загальна характеристика авторитарного дискурсу

11

1.1. Особливості авторитарного дискурсу

11

1.1.1 Поняття дискурсу в сучасній лінгвістиці

11

1.1.2 Варіативність дискурсу

17

1.1.3 Авторитарність та авторитарний дискурс

20

1.1.4 Зони перетину авторитарного дискурсу з іншими різновидами дискурсу

26

1.2. Авторитарний дискурс як об’єкт міждисциплінарного дослідження

30

1.2.1. Авторитарність як об’єкт дослідження лінгвістики та психології

31

1.2.2. Соціальні аспекти авторитарного дискурсу

36

1.2.3. Дослідження авторитарності в конфліктології

40

1.2.4. Авторитарність як об’єкт дослідження лінгвістики та політології

43

1.2.5. Аксіологічні аспекти авторитарного дискурсу

48

Висновки до першого розділу

53

Розділ 2. Компоненти авторитарного дискурсу

56

2.1. Різновиди інтенцій та стратегій в авторитарному дискурсі

56

2.1.1. Види інтенцій авторитарних комунікантів

56

2.1.2. Комунікативні стратегії в авторитарному дискурсі

60

2.2. Вербальні маркери авторитарного дискурсу

63

2.2.1. Лексико-синтаксичні маркери

64

2.2.2. Стилістичні маркери

77

2.2.3. Прагматичні маркери

80

2.3. Позалінгвальні компоненти авторитарного дискурсу

85

2.3.1. Паралінгвістичний компонент
2.3.2. Психологічний компонент

85
88

2.3.3. Соціальний компонент

92

2.3.4. Культурний компонент

95

Висновки до другого розділу

99

Розділ 3. Комунікативні характеристики авторитарної особистості

102

3.1. Характеристика авторитарних мовних особистостей

102

3.1.1. Комунікативні риси авторитарних особистостей

102

3.1.2. Ідіолекти авторитарних особистостей

113

3.2. Моделі авторитарних взаємовідносин

140

3.2.1. Домінантна авторитарність

140

3.2.2. Конкурентна авторитарність

143

3.2.3. Випадкова авторитарність

149

3.3. Вплив авторитарного дискурсу на адресата

149

3.3.1. Умови успішності авторитарного впливу

152

3.3.2. Неефективний авторитарний вплив

155

Висновки до третього розділу

158

Загальні висновки

161

Список використаних джерел

165

Список джерел ілюстративного матеріалу

185

Додатки

192

ВСТУП

У лінгвістиці кінця ХХ початку ХХІ століття спостерігається особливий інтерес до дискурсивного аналізу, теорії мовної особистості, теорії мовленнєвого впливу. У фокусі лінгвістичних досліджень знаходиться людина з усіма її психологічними складовими і станами, формами соціального існування і культурної діяльності [8, 4; 32]. Антропологічна спрямованість лінгвістичних розвідок, урахування людського фактора як чинника комунікативних процесів посідають нині чільне місце у мовознавчих студіях [60, с. 3]. Питання про те, що таке дискурс, стає основою нової парадигми лінгвістичного знання, яка дістала назву когнітивно-дискурсивної [93, с. 8]. З’являється все більше праць, присвячених різновидам дискурсу, наприклад, політичному, науковому, рекламному, педагогічному, аргументативному, спонукальному, судовому, медичному.
Невпинне зростання інформаційного обміну та розвиток засобів масової інформації стали причиною взаємопроникнення наукових дисциплін та стрімкого виникнення нових дисциплін (наприклад, теорія реклами, іміджелогія, паблік рілейшнз, когнітологія, конфліктологія, нейролінгвістичне програмування). Протягом останніх десятиліть лінгвістика все більше запозичує термінологію і методи дослідження інших наукових дисциплін, таких як психологія, соціологія, політологія, аксіологія, філософія, культурологія, етнологія, з чим пов’язані зміни в концепції дискурсу, який розглядається не лише як текст, а як комунікативна дія з психологічним, соціальним, культурним та іншими компонентами. Вивчення дискурсу як поєднання вербального і невербального в комунікації призвело до більш тісної взаємодії лінгвістики з багатьма іншими антропоорієнтованими дисциплінами, сприяло проникненню лінгвістичної інформації в інші галузі знань.
Міждисциплінарний підхід є доцільним також для аналізу авторитарного дискурсу і авторитарної мовної особистості, оскільки дозволяє використати більше методів дослідження та одержати об’єктивні висновки.
Актуальність роботи пов’язана з антропологізацією наукової парадигми; вивченням різновидів дискурсу; інтересом до авторитарності у сучасній соціології, психології та політології; створенням типології мовних особистостей.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в межах наукової теми Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів” (код 01 БФ 0147-01), яка розробляється в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка і була затверджена Міністерством освіти і науки України.
Мета даного дисертаційного дослідження здійснення комплексного та багатоаспектного аналізу авторитарного дискурсу зумовила наступні завдання:
- дослідити основні лінгвальні і позалінгвальні елементи авторитарного дискурсу;
- проаналізувати основні інтенції комунікантів в авторитарному дискурсі;
- визначити комунікативні риси авторитарних особистостей.
Об’єктом проведеного дослідження є мовні маркери та позалінгвальні компоненти авторитарного дискурсу, інтенції та комунікативні стратегії, що впливають на організацію авторитарного дискурсу, комунікативні риси авторитарної мовної особистості, ідіолекти авторитарних особистостей, мовленнєвий вплив авторитарної особистості на партнерів по комунікації.
Предметом дослідження виступив авторитарний дискурс, проаналізований в різних сферах комунікації з урахуванням досліджень останніх років в межах не лише лінгвістики та дискурсології, але й соціології, психології, політології, конфліктології та аксіології. У роботі визначаються загальні характеристики авторитарного дискурсу, аналізуються конкретні комунікативні ситуації, де комуніканти виявляють авторитарну поведінку.
Матеріалом дослідження стали понад 36 книг художньої літератури та промов сучасних політичних діячів англійською мовою загальним обсягом 17300 сторінок, а також Інтернет-сайти, сценарії англійських фільмів, художні відеофільми.
У роботі використовувалися методи дискурсології, теорії мовленнєвих актів; дескриптивний, контекстуально-інтерпретативний, семантико-синтаксичний, стилістичний аналіз, а також елементи статистичного аналізу.
Наукова новизна дослідження зумовлена тим, що в ньому вперше на матеріалі сучасної англійської мови визначаються:
- лінгвальні та позалінгвальні маркери авторитарного дискурсу,
- інтенції та стратегії авторитарних комунікантів,
- комунікативна характеристика авторитарної особистості,
- причини ефективного та неефективного мовленнєвого впливу авторитарного комуніканта на партнерів по комунікації.
Теоретична значущість роботи полягає в узагальненні існуючих лінгвістичних уявлень про дискурс і варіативність дискурсу, визначенні сфер перетину авторитарного дискурсу з іншими різновидами дискурсу, вивченні компонентів авторитарного дискурсу, уточненні основних комунікативних рис авторитарних особистостей.
Практична цінність дослідження зумовлена тим, що воно може бути використане для поліпшення мовної компетенції комунікантів, у курсах з дискурсології, теорії мовленнєвого впливу, теорії комунікації та викладанні англійської мови.
Особистий внесок дисертанта полягає у теоретичному обґрунтуванні особливостей авторитарного англомовного дискурсу як різновиду дискурсу, визначенні інтенцій та стратегій комунікантів в авторитарному дискурсі, дослідженні рис та ідіолектів авторитарних особистостей.
На захист виносяться наступні положення:
1. Авторитарний дискурс є цілеспрямованою комунікативною дією, обумовленою особливою адресантно-адресатною конфігурацією, з ілокутивною метою здійснити психологічний тиск на партнерів по комунікації, яка включає вербальні і позалінгвальні компоненти комунікації і, як правило, супроводжується порушенням принципу ввічливості та максим комунікації.
2. Авторитарний дискурс спостерігається в різноманітних комунікативних сферах: побутовій, науковій, професійній. Він має зони перетину з типами дискурсу як за сферами спілкування (політичним, побутовим, педагогічним, юридичним, дискурсом ділового спілкування тощо), так і за характером комунікації (спонтанним, підготовленим, офіційним та неофіційним).
3. Авторитарність виникає лише за особливої адресантно-адресатної конфігурації комунікативної ситуації, яка припускає можливість авторитарної поведінки. Основними критеріями у визначенні авторитарності дискурсу є ілокуція адресанта, спрямована на пригнічення, домінування та тиск, порушення ним комунікативних норм, властивих тій чи іншій комунікативній сфері, авторитетність комуніканта, наявність вербальних маркерів авторитарного дискурсу, які є мовним втіленням ілокутивної мети авторитарного комуніканта.
4. Авторитарні комунікативні стратегії можуть бути експліцитними та імпліцитними. В залежності від ілокутивної мети комуніканта авторитарні стратегії розподіляються на 1) авторитарне домінування, 2) авторитарний тиск і 3) авторитарне маніпулювання.
5. Найпоширеніші лексико-синтаксичні маркери авторитарного дискурсу засоби вираження категорії негативності, прикметники, що виражають оцінне значення, займенник першої особи однини I у поєднанні з акціональними, каузативними, епістемічними дієсловами, вульгаризми, терміни, апелятиви, модальні дієслова зі значенням облігаторності, неповні речення та прості короткі речення. Стилістичні маркери, що вказують на авторитарність: іронія, буквалізми, гіперболи, повтори. Найтиповіші прагматичні маркери авторитарного дискурсу: директиви, менасиви, констативи, інвективи, деклінативи та певні різновиди інтерогативів.
6. На експонентному, змістовному та інтенціональному рівнях авторитарні особистості переважно переконані у власній правоті, створюють егоцентровану, конфліктну ситуацію, виявляють тенденцію чітко оформлювати думки, використовують директивні мовленнєві акти.
7. Ефективним авторитарним впливом слід вважати досягнення авторитарним комунікантом ілокутивної мети. Ефективний вплив авторитарного комуніканта на партнера по комунікації може нейтралізуватися психологічним та аксіологічним фактором, внаслідок чого адресати не піддаються авторитарному домінуванню, маніпулюванню та тиску.
Апробація роботи. Основні положення роботи були висвітлені у доповідях на науковій конференції Культурний потенціал мовного знаку в концептосфері етносу” (Київ, 2001) у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка та науковій конференції аспірантів і студентів у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка (2003 р.); обговорені на засіданнях кафедри англійської філології та описані у шости наукових публікаціях.
Структура роботи. Дисертація загальним обсягом 193 сторінки (166 сторінок основного тексту) складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, списку джерел ілюстративного матеріалу, який поданий окремим переліком з кодами, та додатку.
У вступі визначається мета, завдання та методологія дослідження, обґрунтовується його актуальність та новизна, теоретична та практична цінність, сформульовані основні положення, які виносяться на захист.
У першому розділі подається узагальнення існуючих підходів до дискурсивного аналізу; розглядається варіативність дискурсу; аналізуються дисертаційні дослідження, присвячені різновидам дискурсу; сформульовано визначення авторитарного дискурсу; авторитарний дискурс та явище авторитарності розглядаються як міждисциплінарний об’єкт дослідження.
У другому розділі визначені основні компоненти авторитарного дискурсу. Розглядаються різновиди авторитарних інтенцій та комунікативних стратегій, які обирають авторитарні комуніканти. Класифіковані основні вербальні маркери авторитарного дискурсу (лексико-синтаксичні, стилістичні та прагматичні), а також позалінгвальні компоненти авторитарного дискурсу (психологічний, соціальний, культурний).
У третьому розділі узагальнюються існуючі підходи до аналізу мовної особистості, подається комплексний аналіз рис авторитарної мовної особистості, розглядаються ідіолекти трьох реальних авторитарних особистостей політиків (У.Черчіля, М.Олбрайт та Дж.Буша) та двох вигаданих особистостей, аналізуються випадки ефективного і неефективного мовленнєвого впливу авторитарних особистостей на партнерів по комунікації.
У висновках узагальнюються теоретичні і практичні результати дисертаційного дослідження
Список використаних джерел складається з 244 позицій, з них 27 Інтернет сайтів та 46 джерел іноземними мовами.
Список джерел ілюстративного матеріалу налічує 84 позиції, серед них 35 Інтернет сайтів та 13 відеофільмів.
Додатки містять схему утворення авторитарного дискурсу та схему різновидів авторитарної поведінки.

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Комплексний аналіз комунікативних ситуацій, де хоча б один з комунікантів виявляє авторитарність, дозволяє стверджувати, що основні компоненти авторитарного дискурсу включають лінгвальний та позалінгвальні: паралінгвістичний, соціальний (статус та рольові установки), культурний (культура комунікантів), психологічний (психологічні риси та прийоми авторитарних комунікантів), прагматичний (комунікативна ситуація, комуніканти, комунікативна стратегія, ілокутивна мета). Авторитарний дискурс може виникати лише за особливої адресантно-адресатної конфігурації комунікативної ситуації, яка уможливлює прояв авторитарної поведінки. Головні критерії авторитарності дискурсу ілокутивна мета комуніканта; авторитетність комуніканта; порушення комунікантом однієї або декількох максим комунікації.
Явище авторитарності спостерігається у найрізноманітніших сферах комунікації: у побутовому спілкуванні, у навчальному процесі, у професійній комунікації, у сфері соціального спілкування. Порівняльний аналіз авторитарного дискурсу та інших різновидів дискурсу дозволив встановити, що авторитарний дискурс має спільні зони з декількома різновидами дискурсу за сферами комунікації: політичним, побутовим, судовим, педагогічним, бізнес-дискурсом тощо. Крім цього, авторитарний дискурс може бути чоловічим або жіночим, спонтанним або підготовленим, офіційним або неофіційним.
Запропоновано визначення авторитарного дискурсу: цілеспрямована комунікативна дія, обумовлена особливою адресантно-адресатною конфігурацією, з ілокутивною метою здійснення адресантом психологічного тиску на партнерів по комунікації, що включає вербальний і позалінгвальні компоненти комунікації і супроводжується порушенням принципу ввічливості та комунікативних максим.
Зазначено, що авторитарний дискурс, особистість, явище авторитарності є об’єктом аналізу не лише лінгвістики, але й інших наукових дисциплін: соціології, психології, етнографії, культурології, конфліктології, аксіології.
Класифіковано та досліджено наступні інтенції авторитарних комунікантів:
1) інтенція змінити емоційний стан партнера по комунікації;
2) інтенція змінити його ментальні уявлення;
3) інтенція спричинити комунікативну дію/бездію партнера по комунікації;
4) інтенція спричинити позакомунікативну дію/бездію.
Встановлено, що авторитарні інтенції зумовлюють вибір стратегії, яка може бути експліцитною або імпліцитною. В залежності від ілокутивної мети комуніканта авторитарні стратегії розподіляються на 1) авторитарне домінування, 2) авторитарний тиск і 3) авторитарне маніпулювання.
Дослідження випадків вживання авторитарними комунікантами стратегій і тактик для реалізації ілокутивної мети дозволило виділити лінгвальні та позалінгвальні засоби висловлення авторитарності. Лінгвальні засоби вираження авторитарності розподілені на:
1) лексико-синтаксичні (засоби вираження категорії негативності, прикметники, що виражають особисту оцінку, займенник першої особи однини I у поєднанні з каузативними, епістемічними дієсловами, вульгаризми, терміни, апелятиви, модальні дієслова зі значенням облігаторності, неповні речення та прості короткі речення),
2) стилістичні (іронія, буквалізми, гіперболи, повтори),
3) прагматичні (найхарактерніші для авторитарного дискурсу типи мовленнєвих актів директиви, менасиви, категоричні констативи, інвективи, деклінативи та деякі різновиди інтерогативів).
Проаналізовано найголовніші позалінгвальні компоненти авторитарного дискурсу психологічний, соціальний та культурний. Психологічний компонент авторитарного дискурсу включає психологічні якості адресанта та психологічні фактори, що посилюють вплив дискурсу на адресата: публічність висловлювання, чітку вимову слів, роль візуального сприйняття, міміку, жести, положення тіла, мовчання. Соціальний фактор авторитарного дискурсу включає соціальний статус та соціальні ролі комунікантів. Культурний компонент це дотримання комунікативних норм, мовна компетенція, зумовлена культурною приналежністю комунікантів.
Дослідження ролі особистісного фактора в утворенні авторитарного дискурсу та рис авторитарних особистостей дозволило виділити основні мовні риси авторитарних особистостей на експонентному, змістовному та інтенціональному рівнях: переконаність у власній правоті, використання директивних мовленнєвих актів, створення егоцентрованої, конфліктної ситуації. Крім цього кожен авторитарний комунікант володіє індивідуальними комунікативними рисами.
Аналіз численних комунікативних ситуацій дозволив дійти висновку, що авторитарний дискурс виникає у ситуаціях авторитарного тиску та домінування одного авторитарного комуніканта, при протистоянні двох авторитарних особистостей та у винятковій ситуації, у якій за надзвичайних обставин авторитарність виявляє неавторитарна особистість.
Зазначено, що авторитарний комунікант не завжди досягає ілокутивної мети. Ефективний авторитарний вплив спостерігається лише в тих ситуаціях, де співпадає мета авторитарного адресанта і результат впливу. Визначені причини ефективного авторитарного впливу: психологічні риси, комунікативні і позакомунікативні переваги адресантів. Причинами неефективного впливу виступають психологічні риси, цінності, уявлення адресатів.
У даному дисертаційному дослідженні окреслені загальні характеристики і компоненти авторитарного дискурсу. Подальші дослідження можуть бути зосереджені на діахронічному аналізі авторитарного дискурсу, поглибленому аналізі стратегій і тактик авторитарних комунікантів, аналізі ідіолектів окремих авторитарних особистостей, аналізі просодичних чинників авторитарного дискурсу, аналізі етнічних аспектів авторитарності.

Список використаних джерел
1. Адорно Т. Исследование авторитарной личности/ под общей ред. В.П. Култыгина М.: Серебряные нити, 2001. 416 с.
2. Азнабаева Л.А. Принцип экспликации отношения в конвенциональном речевом поведении адресата// Филологические науки. М.: Нефтяник, 2002. №3. С. 40-50.
3. Алексієвець О.М. Просодичні засоби інтенсифікації висловлювань сучасного англійського мовлення (експериментально-фонетичне дослідження): Автореф. дис... канд. филол. наук. Спеціальність 10.02.04. К., 1999. 22 с.
4. Андрієнко Г.П. Мовленнєвий акт іронії в англійській мові (на матеріалі худ. літ. XVI та ХХ ст.): Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.02.04. Х., 2002. 20 с.
5. Анипкина Л.Н. Оценочные высказывания в прагматическом аспекте// Филологические науки. М.: Нефтяник, 2000. №2. - С. 58-65.
6. Апресян Ю.Д. Прагматическая информация для толкового словаря // Прагматика и проблемы интенсиональности. - М.: Ин-т языкознания АН СССР, 1988. - С. 7-44.
7. Арутюнова Н.Д. Дискурс// Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1990. C. 136-137.
8. Арутюнова Н.Д. От редактора// Логический анализ языка. Проблемы интенсиональных и прагматических контекстов. М.: Наука, 1989. С. 3-6.
9. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений. Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. - 342 с.
10. Астафурова Т.Н. Стратегии коммуникативного поведения в профессионально-значимых ситуациях межкультурного общения (лингвистический и дидактический аспекты): Автореф. дис...д-ра филол. наук: 10.02.04. М., 1997. - 41 с.
11. Бажанов Б. Суть власти насилие// Психология господства и подчинения. Мн.: Харвест, 1998. С. 14-17.
12. Баранов А.Н. Лингвистическая теория аргументации (когнитивный подход): Автореф. дис. ... д-ра филол. наук: - М., 1990. 40 с.
13. Бейлинсон Л.С. Характеристики медико-педагогического дискурса: Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.02.04. - Волгоград, 2001. 18 с.
14. Белова А.Д. Американизм, американский политический дискурс и идиостиль президента Теодора Рузвельта// Вісник Харківського державного університету: Романо-германська філологія. Харків: Константа, 1999. № 430. С. 6-13.
15. Белова А.Д. Дискурс тэтчеризма (на материале речей Маргарет Тэтчер 1968-1996)// Вісник Харківського державного університету. Романо-германська філологія. Харків: Константа, 2000. № 430. С. 22-29.
16. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации. К., 1997. 300 с.
17. Белова А.Д. Лингвориторический анализ идиолекта (на материале речей Уинстона Черчилля)// Вісник Харківського державного університету. Романо-германська філологія. Харків: Константа, 2001. № 536. С. 123-130.
18. Бєлова А.Д. Поняття стиль”, жанр”, дискурс”, текст” у сучасній лінгвістиці// Вісник Іноземна філологія. К., 2002. Вип.32-33. С. 7-14.
19. Беляева Е.И. Грамматика и прагматика побуждения: английский язык. Воронеж: Изд-во ВГУ, 1992. 168 с.
20. Бєляєва І.А. Комунікативно-функціональні особливості неповних речень, які передають зміст суб’єктивної оцінки мовця в ситуації безпосереднього спілкування (на матеріалі англ. мови): Автореф. Дис. канд. філол. наук: 10.02.04. К., 1996. 18 с.
21. Бенвенист Э. Общая лингвистика. М.: Прогресс, 1975. 446 с.
22. Блакар Р.М. Язык как инструмент социальной власти// Язык и моделирование социального взаимодействия. М: Прогресс, 1987. - C. 88-125.
23. Богданов В.В. Коммуникативная компетенция и коммуникативное лидерство// Язык, дискурс и личность: Межвузовский сб. научных трудов. Тверь: Изд-во ТГУ, 1990. С. 26-31.
24. Богин Г.И. Филологическая герменевтика. - Калинин: Изд-во КГУ, 1982. 85 с.
25. Бурбело В.Б. Сучасні концепції дискурсу та лінгвопрагматичні засади дискурсології// Іноземна філологія. К., 2002. Вип.32-33. С. 79-84.
26. Бургин М.С., Кузнецов В.И. Аксиологические аспекты научных теорий. К.: Наукова думка, 1991. 184 с.
27. Васильева Н.В. Термин // Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1990. С. 508-509.
28. Вебер М. Избранное. Образ общества. М.: Юрист, 1994. - 704 с.
29. Виноградов В.А. Ударение// Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1990. С. 530-531.
30. Винокур Т.Г. К характеристике говорящего: интенция и реакция// Язык и личность: Сб. статей. М.: Наука, 1981. С.11-23
31. Воркачев С.Г. Лингвокультурология, языковая личность, концепт: становление антропоцентрической парадигмы в языкознании// Филологические науки. М.: Нефтяник, 2001. №3 С. 64-73.
32. Воробьева О.П. Текстовые категории и фактор адресата. К.: Вища школа, 1993. 199 с.
33. Галапчук О.М. Вікова диференціація стратегій і тактик дискурсу в сучасній англійській мові: Автореф. дис...канд. філол. наук: 10.02.04. Харків, 1994. 18 с.
34. Гийому Ж., Мальдидье Д. О новых приёмах интерпретации, или проблема смысла с точки зрения анализа дискурса // Квадратура смысла. - М., 1999. - С. 124-136.
35. Гозман Л.Я., Шестопал Е.Б. Психология власти// Психология господства и подчинения: Хрестоматия. Мн.: Харвест, 1998. - С. 17-93.
36. Голованевский А.Л. Оценочность и ее отражение в политическом и лексикографическом дискурсах// Филологические науки. М.: Нефтяник, 2002. №3 С. 76-88.
37. Гончарова Е.А. Категории автор-персонаж и их лингвостилистическое выражение в структуре художественного текста (на материале немецкоязычной прозы): Автореф. дис...д-ра филол. наук: 10.02.04. Л., 1989. 41 с.
38. Городецкая Л.А. Культурно обусловленные ритуалы общения: обязательность соблюдения и возможность нарушения// Вестник МГУ: Лингвистика и межкультурная коммуникация. М., 2001. Сер. 19. №2. С. 49-59.
39. Горошко Е.И. Особенности мужского и женского вербального поведения: психолингвистический анализ: Дис... канд. филол. наук: 10.02.01. М., 1996. 20 с.
40. Дарендорф, Р. После 1989. Размышления о революции в Европе. М.: Ad Marginem, 1998. 272 с.
41. Дейк Т.А. ван. Язык, познание, коммуникация. М.: Прогресс, 1989. 312 с.
42. Демьянков В.З. Функционализм в зарубежной лингвистике конца ХХ века// Дискурс, речь, речевая деятельность: функциональный и структурный аспекты: Сб. обзоров. М.: ИНИОН РАН, 2000. С. 26-137.
43. Дерпак О.В. Конфліктогенні мовленєві акти: комунікативно-прагматична характеристика (на матеріалі української, англійської та польської мов)// Вісник КНЛУ. Серія Філологія. К.: ВЦ КНЛУ, 2002. Том 5. № 1. С. 87-95.
44. Доборович А.Б. Общение: наука и искусство. - М.: Знание, 1980. - 158 с.
45. Доценко Е.Л. Психология манипуляции. М.: Прогресс, 1996. 268 с.
46. Дробницкий О.Г. Понятие морали. Исторически-критический очерк. М.: Наука, 1974. 388 с.
47. Дружинин В.В., Конторов Д.С, Конторов М.Д. Введение в теорию конфликта. М.: Радио и связь, 1989. 288 с.
48. Евсеева Н.А. Культура и языковые запреты// Вестник МГУ: Лингвистика и межкультурная коммуникация. М., 2000. Сер. 19. № 2. - С. 43-47.
49. Емельянова Н.А. Дискурсивные слова как средство организации устного общения в англ. языке// Филологические науки. М.: Нефтяник, 2001. №5. С. 70-78.
50. Ефремова В.В. Фатическая стратегия педагогического дискурса// Языковая личность. Проблемы лингвокультурологии и функциональной семантики. Волгоград: Перемена, 1999. С.26-29.
51. Жельвис В.И. Инвектива: опыт тематической и функциональной классификации // Этнические стереотипы поведения. - Л.: Наука, 1985. - С. 296-322.
52. Жуковець Г.Л. Лінгвориторичні особливості сучасного лейбористського дискурсу Великої Британії: Автореф. дис...канд. филол. наук. Спеціальність 10.02.04. К., 2002. 22 с.
53. Жура В.В. Способы экспликации эмоционального дейксиса английской языковой в речевом пространстве угрозы// Языковая личность: Проблемы лингвокультурологии и функциональной семантики. Волгоград: Перемена, 1999. С. 194-200.
54. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис: Монографія. Донецьк: Вид-во ДонНУ, 2001. 662 с.
55. Залевская А.А. Вопросы организации лексикона человека в лингвистических и психологических исследованиях. Калинин: Изд-во Калинин.ун-та, 1978. 88 с.
56. Земская Е.А., Китайгородская М.В., Розанова Н.Н. Особенности мужской и женской речи// Русский язык в его функционировании: Коммуникативно-прагматический аспект. - М.: Наука, 1993. - С. 90-136.
57. Зильберт Б.А. Социо-психолингвистическое исследование текстов радио, ТВ и газеты. Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1986. 211 с.
58. Ингарден Р. Исследования по эстетике. М.: Изд-во иностр. лит., 1962. 572 с.
59. Иссерс О.С. Речевое воздействие в аспекте когнитивных категорий// Вестник ОмГУ. Омск, 1999. Вып. 1. - С. 74-79.
60. Ільченко О.М. Етикет англомовного наукового дискурсу: Монографія. К.: ІВЦ Політехніка, 2002. 288 с.
61. Каменская О.Л. Текст и коммуникация. М.: Высшая школа, 1990. 151с.
62. Карасик В.И. Культурные доминанты в языке // Языковая личность: культурные концепты: Сб. науч. тр. - Волгоград: Перемена, 1996. - С.3-16.
63. Карасик В.И. О типах дискурса // Языковая личность: институциональный и персональный дискурс: Сб. науч. тр. Волгоград: Перемена, 2000. - С.5-20.
64. Карасик В.И. Статус лица в значении слова: Учебное пособие по спецкурсу. Волгоград: Перемена, 1989. 288 с.
65. Карасик В.И. Характеристики педагогического дискурса// Языковая личность: аспекты лингвистики и лингводидактики: Сб. науч. тр. Волгоград: Перемена, 1999. - С. 3-18.
66. Карасик В.И. Этнокультурные типы институционального дискурса // Этнокультурная специфика речевой деятельности: Сб. обзоров. М.: ИНИОН РАН, 2000. - С. 37-64.
67. Карасик В.И. Язык социального статуса. - М.: ИТДГК Гнозис, 2002. 333 с.
68. Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность. М.: Наука, 1987. 264 с.
69. Каспарова Г.С. Стратегии речевого поведения автора делового текста// Вестник МГУ: Лингвистика и межкультурная коммуникация. М.: Изд-во МГУ, 2002. - Сер. 19. №4. С. 87-97.
70. Кириленко Г.Г. Мировоззрение и формирование ценностных ориентаций личности. - М.: Знание, 1983. 40 с.
71. Кирилина А.В. Гендер: лингвистические аспекты. М.: Наука, 1999. 282 с.
72. Киселева Л.А. Проблемы исследования русского языка как средства воздействия: Автореф. дис... д-ра филол. наук. Спеціальність 10.02.01. Л., 1979. 48 с.
73. Киссель М.А. Ценностей теория// Философский энциклопедический словарь. - М.: Советская энциклопедия, 1983. С. 763-764.
74. Князєва Л.В. Інтеракція мовленнєвий особливостей у театральному дискурсі (на матеріалі англійської мови)// Вісник КНЛУ: Серія Філологія. К.: ВЦ КНЛУ, 2002. Том 5. №1. С. 113-118.
75. Колосова О.Н. Когнитивные основания языковых категорий (на материале современного английского языка): Дис... д-ра филол наук. Спеціальність 10.02.04. М., 1996. 42 с.
76. Кон И.С. Личность// Философский энциклопедический словарь. - М.: Советская энциклопедия, 1983. С. 314-316
77. Коновець С.П. Комунікативно-прагматичні особливості актуалізації фразеологізмів у дискурсі сучасної преси (за матеріалами іспанських періодичних видань): Автореф. дис... канд. филол. наук. Спеціальність 10.02.05. К., 2002. 22 с.
78. Коротеева О.В. Дефиниция и дефинирование в рамках педагогического дискурса// Языковая личность: Проблемы лингвокультурологии и функциональной семантики. Волгоград: Перемена, 1999. С. 19-26.
79. Кочергин В.Я. Социальная роль// Социологический словарь под ред. Давидюка Г.П. Мн.: Университетское, 1991. - С. 251-253.
80. Кочетова Л.А. Лингвокультурные характеристики английского рекламного дискурса: Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.02.04. - Волгоград, 1999. 18 с.
81. Кочкин М.Ю. Манипуляция в политическом дискурсе// Языковая личность: Проблемы лингвокультурологии и функциональной семантики. Волгоград: Перемена, 1999. С. 29-34.
82. Крейдлин Г.Е. Невербальная семиотика в ее соотношении с вербальной: Автореф. дис... д-ра филол. наук: 10.02.21. М., 2000. 36 с.
83. Крестинский С.В. Интерпретация актов молчания в дискурсе// Язык, дискурс и личность: Межвузовский сб. научных трудов. Тверь: Изд-во ТГУ, 1990. С. 38-45.
84. Крисанова Т.А. Висловлювання з негативною оцінкою адресата в сучасній англійській мові (комунікативно-прагматичний ефект): Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.02.04. К., 1999. 22 с.
85. Кручинина И.Н. Обращение// Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1990. С. 340-341.
86. Крючкова П.Г. Авторитарний дискурс у різних моделях взаємовідносин (на матеріалі сучасної англійської мови)// Мовні і концептуальні картини світу. К.: Логос, 1999. С. 161-167.
87. Крючкова П.Г. Авторитарність в ідіостилі Мадлен Олбрайт// Наукова спадщина професора Ю.О. Жлуктенка та сучасне мовознавство. К.: Логос, 2000. С.161-166.
88. Крючкова П.Г. Використання стилістичних засобів в авторитарному дискурсі// Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наукових статей КДЛУ. К.: ВЦ КДЛУ, 2001. Вип.6. - С.130-133.
89. Крючкова П.Г. Лексичні та граматичні маркери авторитарного дискурсу// Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наукових статей КДЛУ. К.: Вид. центр КДЛУ, 2001. - Вип.5. - С. 109-113.
90. Крючкова П.Г. Соціальний фактор і авторитарний дискурс// Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наукових праць. К.: Логос, 2001. №5. - С. 109-113.
91. Крючкова П.Г. Авторитарність в ідіолекті Уїнстона Черчіля// Проблеми семантики, слова, речення та тексту: Зб. наукових праць КНЛУ. К.: ВЦ КНЛУ, 2003. Вип.9. - С. 180-185.
92. Кубрякова Е.С. Номинативный аспект речевой деятельности. М.: Наука, 1986. 158 с.
93. Кубрякова Е.С. О понятиях дискурса и дискурсивного анализа в современной лингвистике (Обзор)// Дискурс, речь, речевая деятельность: функциональный и структурный аспекты: Сб. обзоров. М.: ИНИОН РАН, 2000. С. 7-26.
94. Кузневич З.А. Языковая личность в литературно-художественном дискурсе Эрнеста Хемингуэя: Автореф. дис...канд. филол. наук:10.02.19. Иркутск, 1999. 22 с.
95. Лебон Г. Психология масс// Психология масс: Хрестоматия. Самара: Изд. дом Бахрах, 1998. - С. 5-131.
96. Леденева В.В. Идиостиль (к уточнению понятия)// Филологические науки. М.: Нефтяник, 2001. №5. С. 36-42.
97. Лузина Л.Г. Виды информации в дискурсе// Дискурс, речь, речевая деятельность: функциональный и структурный аспекты: Сб. обзоров. М.: ИНИОН РАН, 2000. С. 137-152.
98. Лузина Л.Г. О содержании понятия «стилистический эффект» с точки зрения речевого воздействия// Речевое воздействие в сфере массовой коммуникации. М.: Наука, 1990. С. 27-40.
99. Ляпон М.В. Модальность// Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1990. С. 303-304.
100. Марковина И.Ю., Сорокин Д.А. Два способа оптимизации речевого воздействия в межкультурном общении// Речевое воздействие в сфере массовой коммуникации. М.: Наука, 1990. С. 53-62.
101. Михайлова Л.В. Еволюція директивних мовленнєвих актів в англійській мові: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.04. Х., 2002. 20 с.
102. Михайлова Т.В. Средства и способы выражения оценочной семантики в языке повестей Смутного Времени XVII в.: Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.02.19. С-Пб, 1999. 22 с.
103. Молчанова Г.Г. Некоторые механизмы вариативной интерпретации действия (эволюция метафоры)// Вестник МГУ: Лингвистика и межкультурная коммуникация. М.: Изд-во МГУ, 2002. - Сер. 19. - №2. С. 7-13.
104. Молчанова Г.Г. Семантика художественного текста. Ташкент: Изд-во ФАН УзССР, 1988. 154 с.
105. Мордовина Т.В. Социально-ситуативные характеристики договора как жанра делового дискурса// Языковая личность: Проблемы лингвокультурологии и функциональной семантики. Волгоград: Перемена, 1999. С. 39-45.
106. Московичи С. Наука о массах// Психология масс: Хрестоматия. Самара: Изд. дом Бахрах, 1998. - С. 397-535.
107. Мурзин Л.Н., Штерн А.С. Текст и его восприятие. Свердловск: Изд-во УралГУ, 1991. 172 с.
108. Мясников О.Г. Отечественный авторитаризм: на подступах к проблеме// Вісник МЕГІ.- Донецьк: Донбас, 1997. №1(4). С. 88-90.
109. Нікульшина Т.М. Спонукальний дискурс як стратегічне утворення// Вісник КНЛУ. Серія Філологія. К.: ВЦ КНЛУ, 2002. Том 5. №1. С. 49-55.
110. Ноймайр А. Портрет диктатора// Психология господства и подчинения. Мн.: Харвест, 1998. С. 93-157.
111. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. К.: Лыбидь, 1990. 246 с.
112. Обозов Н.Н., Щекин Г.В. Психология работы с людьми. Советы руководителю. К.: Изд-во политической литературы Украины, 1990. 184 с.
113. Оптимизация речевого воздействия./ Отв. ред. Р.Г. Котов. М.: Наука, 1990. 238 с.
114. Орлов Г.А. Современная английская речь. - М.: Высшая школа, 1991. 234 с.
115. Остин Дж.Л. Слово как действие // Новое в зарубежной лингвистике: Теория речевых актов. М.: Прогресс, 1986. - Вып. 17. С. 22-129.
116. Пац Л.І. Функціонально-семантичне поле адресатності в сучасній українській мові. Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ, 1998. 24 с.
117. Пиз А. Язык телодвижений: Как читать мысли других людей по их жестам. Нижний Новгород: Ай Кью, 1992. 262 с.
118. Пишна Л.М. Повтори як засіб вираження авторської модальності та прагматичної настанови тексту: Автореф. дисканд. філол. наук: 10.02.04. К., 1996. 22 с.
119. Политологический словарь: Учебное пособие под ред. В.Ф. Халипова. М.: Высшая школа, 1995. 192 с.
120. Политология. Энциклопедический словарь под ред. Ю.И. Аверьянова. М.: Изд-во Московского коммерческого ун-та, 1993. 431 с.
121. Потапов В.В. Многоуровневая стратегия в лингвистической гендерологии// Вопросы языкознания. М.: Наука, 2002. №1. С. 103-131.
122. Почепцов Г.Г. Имиджелогия: Теория и практика.