Бабій Алла Юріївна Кримінально-правова протидія екстремізму в Україні

Короткий опис

Бабій Алла Юріївна, асистент кафедри кримінальної юстиції Чернівецького юридичного інституту Національного університету «Одеська юридична академія». Назва дисертації: «Кримінально-правова протидія екстремізму в Україні». Шифр та назва спеціальності 12.00.08 кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. Спецрада Д 26.236.02 Інституту держави і права ім. В.М. Корецького

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ІМЕНІ В. М. КОРЕЦЬКОГО
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ІМЕНІ В. М. КОРЕЦЬКОГО
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
БАБІЙ АЛЛА ЮРІЇВНА
УДК 343.326(477)
ДИСЕРТАЦІЯ
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ПРОТИДІЯ ЕКСТРЕМІЗМУ В УКРАЇНІ
12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело А. Ю. Бабій
Науковий керівник: Костенко Олександр Миколайович,
доктор юридичних наук, професор,
академік Національної академії правових наук України,
заслужений діяч науки і техніки України
Київ - 2021

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ПРОТИДІЇ ЕКСТРЕМІЗМУ 13
1.1. Екстремізм як соціальне явище і правова категорія: сутність і зміст 13
1.2. Екстремізм і екстремістська діяльність: проблема співвідношення 58
1.3. Соціальна обумовленість кримінально-правових норм у сфері протидії
екстремізму 69
Висновки до розділу 1 86
РОЗДІЛ 2. ЕКСТРЕМІСТСЬКІ ЗЛОЧИНИ: ПОНЯТТЯ, СИСТЕМА ТА ВИДИ 89
2.1. Поняття екстремістського злочину 89
2.2. Система та види екстремістських злочинів 98
2.2.1. Система екстремістських злочинів 99
2.2.2. Види екстремістських злочинів 113
Висновки до розділу 2 126
РОЗДІЛ 3. КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА
ЕКСТРЕМІСТСЬКИХ ЗЛОЧИНІВ ТА ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЇХ ВЧИНЕННЯ 130
3.1. Об’єктивні ознаки екстремістських злочинів 130
3.1.1. Об’єкт екстремістських злочинів 130
3.1.2. Об’єктивна сторона екстремістських злочинів 143
3.2. Суб’єктивні ознаки екстремістських злочинів 152
3.2.1. Суб’єкт екстремістських злочинів 152
3.2.2. Суб’єктивна сторона екстремістських злочинів 153
3.3. Проблеми вдосконалення законодавства про відповідальність за вчинення
екстремістських злочинів 169
Висновки до розділу 3 198
ВИСНОВКИ 203
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 211
ДОДАТКИ 244
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
ВРУ - Верховна Рада України.
ГНЕУ ВРУ - Г оловне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України.
ЄС - Європейський Союз.
ЗМІ - засоби масової інформації.
КК - Кримінальний кодекс.
КМУ - Кабінет Міністрів України.
КУпАП - Кодекс України про адміністративні правопорушення 1984 року. МВС - Міністерство внутрішніх справ.
ОБСЄ - Організація з безпеки і співробітництва в Європі.
ГА ООН - Генеральна асамблея Організації Об’єднаних Націй.
РЄ - Рада Європи.
РНБО - Рада національної безпеки і оборони.
РФ - Російська Федерація.
СБУ - Служба безпеки України.
СНД - Співдружність незалежних держав.
СРСР - Союз Радянських Соціалістичних Республік.
США - Сполучені Штати Америки.
ФРН - Федеративна Республіка Німеччина.
ВСТУП
Обґрунтуваність теми дослідження. Підвищена увага до екстремізму та його теоретичне осмислення у сучасних умовах обумовлене, насамперед, актуалізацією його проявів. Дослідження екстремізму як соціального явища і правової категорії розпочалось в Україні порівняно недавно, хоча екстремізм як явище відомий давно. Проблема екстремізму є надзвичайно актуальною для світового співтовариства, але разом з тим констатується явно недостатній рівень наукової розробленості цієї проблеми в Україні. Ефективна протидія цьому явищу передбачає не лише розробку теоретичної концепції екстремізму, а й наявність законодавчого забезпечення протидії таким злочинам.
Екстремізм являє собою багатогранне явище, яке здатне проявлятися в різних соціальних сферах і в різних формах. Екстремізм використовує для досягнення своїх цілей методи насильницького характеру, методи інформаційно-пропагандистського та психологічного впливу, а також організаційні методи. Правова природа та сутність феномену екстремізму серед вчених та фахівців чітко не визначені.
Незважаючи на небезпеку екстремізму, в Україні досі відсутні спеціальний антиекстремістський закон та спеціальні антиекстремістські кримінально-правові норми. Одна з головних проблем у контексті протидії екстремізму полягає у відсутності нормативно закріпленого визначення екстремізму та похідних від нього понять у законодавстві України. Виникла нагальна потреба у правовому реагуванні на зростаючі загрози екстремізму, наданні його проявам в Україні належної кримінально-правової оцінки.
Окремі аспекти проблеми кримінально-правової протидії екстремізму були висвітлені у працях українських вчених, а саме: В.Ф. Антипенка, Ю.В. Безсусідньої,
A. М. Благодарного, В.І. Боярова, В.О. Глушкова, Д.В. Дорохіна, В.П. Ємельянова, Ю.Б. Ірхи, О.О. Кваші, В.П. Климчука, В.В. Колоскова, О.М. Костенка, І.О. Криворучка, В.Н. Кубальського, С.Є. Кучерини, Б.Д. Леонова, С.Я. Лихової,
B. А. Ліпкана, В.В. Майорова, С.М. Мохончука, Т.І. Нагаєвої, Л.В. Новікової, А.В. Носача, Д.О. Олєйнікова, В.Л. Ортинського, Б.М. Петренка, А.С. Політової, Д.С. Савочкіна, О.Г. Семенюка, М.В. Семикіна, І.Р. Серкевич, Є.Д. Скулиша, М.П.
Стрельбицького, В.І. Тимошенко, А.О. Тодосієнко, В.Л. Тикви, Е.В. Федосова, О.А. Чувакова, О.В. Шамари та інших. У 2019 році були захищені кандидатські дисертації: Д.В. Дорохіним «Кримінологічна характеристика та запобігання релігійному екстремізму» та В.Д. Гожій «Адміністративно-правове забезпечення протидії екстремізму в Україні». Проте слід констатувати відсутність комплексних напрацювань кримінально-правових засад протидії цьому небезпечному явищу, про що свідчить відсутність у кримінально-правовій науці дисертаційних та монографічних досліджень, присвячених проблемі екстремізму.
Все наведене вище свідчить про актуальність і важливість теми, обраної для наукового дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у межах тем науково-дослідної роботи відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України: «Проблеми забезпечення правопорядку засобами кримінальної юстиції (в контексті європейських стандартів)» (ІІІ кв. 2014 р. - IV кв. 2016 р., номер державної реєстрації 0114U003872); «Проблеми підвищення ефективності кримінальної юстиції України» (І кв. 2017 р. - IV кв. 2019 р., номер державної реєстрації 0117U002703); «Проблеми модернізації теорії і практики протидії злочинності» (І кв. 2020 р. - IV кв. 2022 р.).
Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України (протокол № 8 від 22 грудня 2015 р.) та уточнена (протокол № 11 від 19 грудня 2019 р.).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у розробці теоретичних засад кримінально-правової протидії екстремізму в Україні.
Вказана мета обумовила постановку та необхідність вирішення таких завдань:
- визначити поняття екстремізму та встановити його сутність як соціального явища та правової категорії;
- встановити співвідношення понять «екстремізм» і «екстремістська діяльність»;
- визначити соціальну обумовленість кримінально-правових норм у сфері протидії екстремізму;
- сформулювати поняття екстремістського злочину;
- визначити систему та види екстремістських злочинів у КК України;
- встановити об’єктивні ознаки екстремістських злочинів;
- з’ясувати особливості суб’єктивних ознак екстремістських злочинів;
- визначити основні напрями вдосконалення законодавства про відповідальність за вчинення екстремістських злочинів.
Об’єктом дослідження є порядок суспільних відносин у сфері протидії екстремізму засобами кримінальної юстиції.
Предметом дослідження є кримінально-правова протидія екстремізму в Україні.
Методи дослідження. Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої в роботі мети та завдань дослідження, його об’єкта і предмета. Методологічну основу роботи становить комплексний підхід до розгляду екстремізму. Під час здійснення дослідження використовувалися, по-перше, загальні положення матеріалістичної діалектики та теорії пізнання; по-друге, напрацювання кримінально-правової доктрини.
Застосування міждисциплінарного підходу дозволило сформувати уяву про екстремізм як багатоаспектне явище, що набуло різноманітних форм проявів в сучасних умовах. Формально-догматичний метод, заснований на використанні правил формальної логіки для пізнання права, слугував аналізу норм статей Особливої частини КК України, які передбачають відповідальність за злочинні прояви екстремізму. Метод індукції, зокрема, сприяв визначенню змістовних ознак понять «екстремістські злочини» і «екстремізм». Метод системного аналізу використаний при дослідженні антиекстремістського законодавства України як своєрідної системи, а також для визначення стратегічних напрямів його вдосконалення. Порівняльно-правовий метод використовувався для дослідження положень кримінального законодавства іноземних держав, що дало змогу сформулювати ряд пропозицій стосовно подальшого вдосконалення законодавства України в цій сфері. Логіко-семантичний метод використовувався при розмежуванні та уточненні понять і термінів, аналізі змістовного значення деяких правових категорій, що виступають базовими у цій сфері протидії - екстремізм, екстремістські злочини, екстремістська діяльність.
Нормативною основою дослідження є Конституція України, міжнародно- правові акти, кримінальне законодавство України та деяких іноземних держав, інші закони та підзаконні нормативно-правові акти України, законодавчі акти деяких іноземних держав.
Науково-теоретичну основу дисертації становлять наукові праці із загальної теорії права, міжнародного права, кримінального права та інших галузей права, кримінології, філософії, політології, соціології, психології, а також енциклопедичні та довідкові видання.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в українській юридичній науці дослідженням проблем кримінально- правової протидії екстремізму. Найбільш важливі положення, висновки
та пропозиції, що сформульовані в дисертації та містять ознаки новизни, такі:
вперше:
1) обгрунтована доцільність криміналізації пропаганди і поширення ідеології екстремізму шляхом доповнення статтею 1101 розділу І Особливої частини КК України;
2) запропоновано розглядати екстремістські злочини у вузькому та широкому розуміннях. У вузькому розумінні до екстремістських злочинів (екстремістських актів) можуть належати злочини, передбачені статтями 109, 110, 112, 113, 115 (п. 14 ч. 2), 121 (ч. 2), 122 (ч. 2), 126 (ч. 2), 127 (ч. 2), 129 (ч. 2), 161, 258, 260, 266, 178, 179, 180, 278, 294, 300, 341, 349, 4361, 439, 442, 443, 444 та іншими статтями КК України, вчинені з екстремістських мотивів або з метою досягнення екстремістських цілей. В широкому розумінні до екстремістських можуть належати злочини, пов’язані з екстремістською діяльністю (статті 109 (ч. 2), 110 (ч. 1), 1102, 111, 2581, 2582, 2583, 2584, 2585, 260 (ч. 3), 263, 295, 436, 442 (ч. 2), 447 та інші статті КК України). Такий підхід обумовлений необхідністю забезпечення системної протидії екстремізму та розробки системи специфічних заходів для кожного з наведених різновидів екстремістських злочинів;
3) з метою забезпечення термінологічної єдності щодо нормативного позначення екстремістських діянь обґрунтована доцільність виокремлення такого виду злочинів, як екстремістські, що обумовлено особливою правовою природою злочинних проявів екстремізму та сприятиме визначенню завдань, засобів та організаційно-правових засад протидії екстремізму. Визначено поняття екстремістського злочину (екстремістського акту) як передбаченого КК умисного суспільно небезпечного діяння, яке вчинене з екстремістських мотивів або з метою досягнення екстремістських цілей;
4) визначено систему екстремістських злочинів, яку становлять такі групи суспільно небезпечних посягань: 1) терористичні злочини; 2) «сепаратистські» злочини; 3) злочини, вчинені з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості (злочини нетерпимості); 4) інші злочини, вчинені з екстремістських мотивів або спрямовані на досягнення екстремістських цілей. Варто при цьому врахувати, що терористичні злочини, «сепаратистські» злочини та злочини нетерпимості належать до екстремістських не безумовно;
удосконалено:
5) науково обгрунтоване визначення поняття «екстремізм», під яким слід розуміти суспільно небезпечну діяльність, яка полягає у вчиненні умисних протиправних діянь з екстремістських мотивів або з метою досягнення екстремістських цілей;
6) розуміння феномену екстремізму, який у значній мірі визначається специфічними мотивами та цілями його злочинних проявів, що слугує підставою для їх виділення в окрему групу екстремістських злочинів. Саме екстремістські мотиви або цілі як обов’язкові ознаки суб’єктивної сторони екстремістських злочинів відображають специфіку останніх. Екстремістські цілі за своїм змістом охоплюють терористичні та сепаратистські цілі;
7) розуміння змісту екстремістських мотивів, які не обмежуються расовою, національною чи релігійною нетерпимістю. При вчиненні екстремістських злочинів можуть мати місце корисливі мотиви, помста чи інші мотиви. Як свідчить системний аналіз положень Особливої частини КК України, до екстремістських мотивів у певних випадках можуть належати: мотиви расової, національної чи релігійної нетерпимості; бажання не допустити чи припинити державну чи громадську діяльність певної особи, змінити її характер тощо;
8) розуміння змісту екстремістських цілей злочинів, до яких, як свідчить системний аналіз положень Особливої частини КК України, у певних випадках можуть належати: насильницька зміна чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади; зміна меж території (державного кордону) України; ослаблення держави; розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі в країні, окремому її регіоні чи районі; залякування населення, провокація воєнного конфлікту (або війни), провокація міжнародного ускладнення, вплив на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичними особами, міжнародними організаціями, привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста) тощо;
набули подальшого розвитку:
9) положення про соціальну обумовленість антиекстремістських кримінально- правових заборон. Аналіз положень законодавства України засвідчив наявність нормативних факторів соціальної обумовленості антиекстремістських кримінально- правових заборон. Кримінологічними факторами соціальної обумовленості кримінально-правових норм у сфері протидії екстремізму є: суспільна небезпечність (яка є підвищеною у випадку екстремістських діянь) та відносна поширеність екстремістських злочинів. Достатньо високий ступінь суспільної небезпеки екстремістських злочинів обумовлює необхідність протидії їм кримінально- правовими засобами;
10) положення про зміст екстремістської діяльності, яка охоплює: організацію, підготовку та вчинення екстремістських актів; підбурювання, втягнення та публічні заклики до вчинення екстремістських актів; погрози вчинення екстремістських актів; створення та фінансування незаконних збройних формувань, екстремістських груп та організацій з метою вчинення екстремістських актів; вербування, навчання, озброєння та фінансування особи з метою вчинення екстремістського акту;
пропаганду і поширення ідеології екстремізму, в тому числі шляхом розповсюдження екстремістських матеріалів;
11) положення про доцільність в аспекті забезпечення правової, передусім кримінально-правової, протидії розмежування екстремізму як соціального явища і як правової категорії. Сучасний екстремізм як соціальне явище структурно неоднорідний, багатогранний і може набувати нових форм проявів ворожості до загальноприйнятих соціальних цінностей. Екстремізм як соціальне явище утворюють наступні складові: ідеологія екстремізму (базис екстремістських практик), екстремістська діяльність (втілення у життя екстремістської ідеології) та екстремістська група чи організація (форма соціальної організації екстремістської діяльності). Екстремізм як правова категорія являє собою сукупність протиправних екстремістських діянь, за вчинення яких передбачена кримінальна або адміністративна відповідальність;
12) положення про систему екстремістських злочинів, що обумовлено передусім різноманітністю форм проявів екстремізму. Кримінально-правові норми про відповідальність за екстремістські злочини не систематизовані та передбачені різними розділами КК України (це розділи І, ІІ, V, IX, XI, XH, XV, XX та ін. Особливої частини КК);
13) наукова позиція про доцільність розробки та ухвалення спеціального закону про протидію екстремізму, який виконуватиме координуючу щодо міжгалузевого законодавства функцію у сфері протидії екстремізму. Ухвалення спеціального закону про протидію екстремізму матиме запобіжний ефект та сприятиме упорядкуванню понятійного апарату у сфері протидії екстремізму. Розробка та ухвалення концепції протидії екстремізму, програми заходів, спеціального антиекстремістського закону, відповідних підзаконних актів, удосконалення КК у сфері протидії екстремістським злочинам утворить нормативну основу для системної протидії цьому негативному явищу.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки й рекомендації стосовно протидії екстремізму у кримінальному праві України можуть бути використані у таких сферах:
- науково-дослідницькій - для подальшого дослідження проблем протидії екстремізму у кримінальному праві України (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у наукову діяльність Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України від 18 лютого 2021 року);
- нормотворчій - для подальшого вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність у сфері протидії екстремістським злочинам, зокрема, під час підготовки доповнень до Особливої частини КК України щодо введення відповідальності за пропаганду і поширення ідеології екстремізму;
- правозастосовній - під час реалізації кримінально-правової політики у сфері протидії екстремізму;
- у навчальній - під час викладання кримінального права України, підготовки відповідних розділів підручників, навчальних посібників і відповідних розділів науково-практичних коментарів законодавства про кримінальну відповідальність (акт впровадження результатів дослідження у навчальний процес Чернівецького юридичного інституту Національного університету «Одеська юридична академія» від 23 лютого 2021 року № 34/21).
Апробація результатів дослідження. Основні положення й висновки дисертації обговоровалися на ІІІ всеукраїнській науково-практичній конференції
«Наукові розвідки з актуальних проблем публічного та приватного права» (м. Київ, 24 квітня 2020 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 15 травня 2020 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Теорія та практика протидії злочинності у сучасних умовах» (м. Львів, 06 листопада 2020 р.).
Публікації. Основні результати та висновки дисертації викладені в 12 публікаціях, з яких вісім статей опубліковано у фахових періодичних виданнях України, одна - у науковому фаховому виданні країни Євросоюзу (Словаччина), а також трьох тезах доповідей на всеукраїнській та міжнародних науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Це дослідження є першим в Україні монографічним науковим дослідженням кримінально-правових проблем протидії екстремізму. В результаті його проведення поглиблено сучасні уявлення про екстремізм та його злочинні прояви, розроблено концептуальні засади кримінально-правової протидії екстремізму і на цій основі сформульовано пропозиції, спрямовані на удосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність.
1. Проведене дослідження свідчить про багатоаспектну сутність цього негативного соціального явища, що обумовлює його вивчення юристами, істориками, філософами, політологами та соціологами. Феномен екстремізму має політичний, правовий, психологічний та інші аспекти. В науковій літературі екстремізм визначають переважно наступним чином: це суспільно небезпечна діяльність; це соціально-негативне явище; це система поглядів, ідей, переконань, цінностей та установок (специфічна ідеологія) тощо. Екстремізм являє собою більш загальне, родове поняття щодо понять «тероризм» та «сепаратизм».
Аналіз застосування поняття «екстремізм» в науковій літературі засвідчує, що вчені висловлюють різноманітні думки щодо розуміння природи цього явища. Переважна більшість дослідників погоджується з тим, що екстремізм - це багатоаспектне соціальне явище, яке має соціальну обумовленість та набуває різноманітних форм проявів ворожості до загальноприйнятих соціальних цінностей. Не всі екстремістські діяння набувають насильницьких форм проявів. Сучасний екстремізм як соціальне явище структурно неоднорідний, багатогранний і має тенденції до постійної трансформації.
2. В юридичній літературі існують різноманітні підходи до визначення поняття «екстремізм». Поняття «екстремізм» доцільно передбачити у спеціальному антиекстремістському законі. Під екстремізмом слід розуміти суспільно небезпечну діяльність, яка полягає у вчиненні умисних протиправних діянь з екстремістських мотивів або з метою досягнення екстремістських цілей.
3. З метою забезпечення правової, в тому числі кримінально-правової, протидії цьому явищу варто розмежовувати екстремізм як соціальне явище і як правову категорію. Екстремізм як соціальне явище утворюють такі складові: ідеологія екстремізму (базис екстремістських практик), екстремістська діяльність (втілення у життя екстремістської ідеології) та екстремістську група чи організація (форма соціальної організації екстремістської діяльності). Екстремізм як правова категорія являє собою сукупність протиправних екстремістських діянь, за вчинення яких передбачена кримінальна або адміністративна відповідальність.
4. Поняття «екстремістська діяльність» та «екстремізм» перебувають у співвідношенні частини та цілого. Цілком очевидно, що без встановлення змісту поняття «екстремізм» визначити зміст поняття «екстремістська діяльність» неможливо. Екстремізм - це не тільки екстремістська діяльність, але і певна ідеологія, яка обгрунтовує дану діяльність. Екстремістська діяльність є проявом екстремізму і являє собою практику застосування ідеології екстремізму та конкретні форми її реалізації. Під екстремістською слід розуміти діяльність, яка охоплює: організацію, підготовку та вчинення екстремістських актів; підбурювання, втягнення та публічні заклики до вчинення екстремістських актів; погрози вчинення екстремістських актів; створення та фінансування незаконних збройних формувань, екстремістських груп та організацій з метою вчинення екстремістських актів; вербування, навчання, озброєння та фінансування особи з метою вчинення екстремістського акту; пропаганду і поширення ідеології екстремізму, в тому числі шляхом розповсюдження екстремістських матеріалів. Наведене визначення екстремістської діяльності доцільно передбачити у спеціальному антиекстремістському законі.
5. Проблема кримінальної відповідальності за екстремістські злочини актуалізується у зв’язку з подіями останніх років в Криму та на Донбасі, а також зростанням соціальної напруги в суспільстві, що підживлюється проявами нетерпимості. В аспекті соціальної обумовленості кримінально -правових норм у сфері протидії екстремізму слід виокремлювати передусім нормативні та кримінологічні фактори встановлення кримінальної відповідальності за такі діяння. Аналіз положень законодавства України засвідчив наявність нормативних факторів соціальної обумовленості антиекстремістських кримінально-правових заборон. Кримінологічними факторами соціальної обумовленості кримінально-правових норм у сфері протидії екстремізму є: суспільна небезпечність (яка є підвищеною у випадку екстремістських діянь) та відносна поширеність екстремістських злочинів. Достатньо високий ступінь суспільної небезпеки екстремістських злочинів обумовлює необхідність протидії їм кримінально -правовими засобами.
6. У вітчизняній кримінально-правовій доктрині термінологія щодо позначення злочинних проявів екстремізму - не усталена. З метою забезпечення термінологічної єдності щодо нормативного позначення екстремістських діянь пропонується виділити такий вид злочинів, як екстремістські, що обумовлено особливою правовою природою злочинних проявів екстремізму та сприятиме визначенню завдань, засобів та організаційно-правових засад протидії екстремізму.
7. Проведений аналіз спеціальної наукової літератури засвідчив використання різноманітних підходів до визначення системи екстремістських злочинів, що обумовлено передусім складністю та багатоаспектністю самого феномену екстремізму, а також відсутністю у законодавстві України його визначення та спеціальних норм, присвячених протидії екстремізму. КК України містить значну кількість кримінально-правових норм, які містять ознаки екстремізму. Кримінально- правові норми про відповідальність за екстремістські злочини не систематизовані та передбачені різними розділами КК України (це розділи І, ІІ, V, IX, XI, ХІІ, XV, XX та ін. Особливої частини КК), що свідчить про загрозу екстремізму не тільки для основ національної безпеки України.
8. Екстремістські злочини становлять собою окремий вид злочинів, але за місцем розташування конкретного екстремістського діяння у тому чи іншому розділі Особливої частини КК України, екстремістські злочини можуть належати до злочинів проти основ національної безпеки України (ст.ст. 109, 110, 112, 113), злочинів проти життя та здоров’я особи (п. 14 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 126, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 129), злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина (ст.ст. 161, 178, 179, 180), злочинів проти громадської безпеки (ст.ст. 258, 260), злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту (ст. 278), злочинів проти громадського порядку та моральності (ст.ст. 294, 300), злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян та злочини проти журналістів (ст.ст. 341, 349), злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку (ст.ст. 4361, 439, 442, 443, 444, 447) та інших видів злочинів.
9. Злочинні прояви екстремізму - це екстремістські злочини у широкому розумінні. Екстремістські злочини слід розглядати у широкому та вузькому розуміннях. В широкому розумінні до екстремістських належать злочини, пов’язані з екстремістською діяльністю. Екстремістський злочин у вузькому розумінні (екстремістський акт) - це передбачене КК умисне суспільно небезпечне діяння, яке вчинене з екстремістських мотивів або з метою досягнення екстремістських цілей. У вузькому розумінні до екстремістських можуть у певних випадках належати злочини, передбачені статтями 109, 110, 112, 113, 115 (п. 14 ч. 2), 121 (ч. 2), 122 (ч.
2) , 126 (ч. 2), 127 (ч. 2), 129 (ч. 2), 161, 178, 179, 180, 258, 260, 266, 278, 294, 300, 341, 349, 4361, 439, 442, 443, 444 та іншими статтями КК України.
Систему екстремістських злочинів становлять не лише власне екстремістські акти, але й злочини, що вчиняються при здійсненні екстремістської діяльності та безпосередньо пов’язані з нею. На основі викладеного, доцільно запропонувати наступну класифікацію екстремістських злочинів:
1) власне екстремістські злочини (екстремістські акти або акти екстремізму, тобто екстремістські злочини у вузькому розумінні);
2) злочини, пов’язані з екстремістською діяльністю, в тому числі ті, які пов’язані з функціонуванням екстремістської організації (екстремістські злочини у широкому розумінні).
В широкому розумінні до екстремістських можуть належати злочини, пов’язані з екстремістською діяльністю (статті 109 (ч. 2), 110 (ч. 1), 1102, 111, 2581, 2582, 2583, 2584, 2585, 260 (ч. 3), 263, 295, 436, 442 (ч. 2), 447 та інші статті КК України).
Положення антиекстремістського законодавства повинні охоплювати своєю дією не лише екстремістські акти, а також злочини, пов’язані з екстремістською діяльністю, що охоплюють собою: організацію, підготовку та вчинення екстремістських актів; підбурювання, втягнення та публічні заклики до вчинення екстремістських актів; погрози вчинення екстремістських актів; створення та фінансування незаконних збройних формувань, екстремістських груп та організацій з метою вчинення екстремістських актів; вербування, навчання, озброєння та фінансування особи з метою вчинення екстремістського акту; пропаганду і поширення ідеології екстремізму, в тому числі шляхом розповсюдження екстремістських матеріалів.
10. Систему екстремістських злочинів становлять такі групи посягань:
1) терористичні злочини;
2) «сепаратистські» злочини;
3) злочини, вчинені з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості (злочини нетерпимості);
4) інші злочини, вчинені з екстремістських мотивів або спрямовані на досягнення екстремістських цілей.
При цьому слід враховувати, що терористичні злочини, злочини нетерпимості та «сепаратистські» злочини належать до екстремістських не безумовно.
11. Екстремістські злочини характеризуються багатооб’єктністю: безпосереднім об’єктом екстремістських діянь є порядок суспільних відносин, що забезпечує захист інтересів особи, суспільства і держави від екстремістських злочинних посягань. До родових об’єктів екстремістських діянь можуть у певних випадках належати: основи національної безпеки України; життя та здоров’я особи; виборчі, трудові та інші особисті права і свободи людини і громадянина; безпека руху та експлуатації транспорту; громадська безпека; громадський порядок та моральність; авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян; мир, безпека людства та міжнародний правопорядок тощо.
12. Об’єктивна сторона складів екстремістських злочинів характеризується суспільно небезпечним діянням як у формі дії, так і бездіяльності. Склади екстремістських злочинів передбачають як фізичні, так і інформаційні дії. До екстремістських злочинів з матеріальним складом, диспозиції яких передбачають наявність суспільно небезпечних наслідків, належать злочини, передбачені ст.ст. 115 (п. 14 ч. 2), 121 (ч. 2), 122 (ч. 2), 126 (ч. 2), 127 (ч. 2), 161 (ч. 3), 178, 258, 260 (ч. 5), 278 (ч. 3), 294 (ч. 2), 439 (ч. 2), 442 КК України. Серед екстремістських діянь наявні й злочини з формальним складом, до яких належать злочини, передбачені ст.ст. 109, 110, 112, 113, 129 (ч. 2), 161 (ч.ч. 1-3), 179, 180, 260 (ч.ч. 1-4), 266, 278 (ч. 1), 294 (ч. 1), 300, 341, 349, 4361, 439 (ч. 1), 443, 444 КК України. Склад злочину може передбачати як формальний, так і матеріальний склад: серед екстремістських до таких можуть належати, зокрема, злочини, передбачені статтями 161, 260, 278, 294, 439 КК України. До злочинів з усіченим складом належать склади екстремістських злочинів, передбачені ч. 2 ст. 109, ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 129, ст. 2582, ст. 266, ст. 295, ст. 436, ч. 2 ст. 442, ч. 2 ст. 444 КК України.
13. Суб’єкт складів екстремістських злочинів (екстремістських актів) загальний: осудна фізична особа, яка досягла загального віку кримінальної відповідальності - 16 років. Разом з тим суб’єкт деяких складів екстремістських злочинів (екстремістських актів), відповідальність за які передбачена ст. ст. 112, 113, 115 (п. 14 ч. 2), 121 (ч. 2), 122 (ч. 2), 258, 278, 349, 443 КК України - це осудна фізична особа, яка досягла віку 14 років.
14. Екстремістські злочини характеризуються умисною формою вини. Феномен екстремізму у значній мірі визначається специфічними мотивами та цілями його злочинних проявів, які слугують підставою для їх виділення в окрему групу екстремістських злочинів. Саме екстремістські мотиви або цілі як обов’язкові ознаки суб’єктивної сторони екстремістських злочинів відображають специфіку останніх. Екстремістські цілі за своїм змістом охоплюють терористичні та сепаратистські цілі.
15. Екстремістські мотиви не обмежуються расовою, національною, релігійною нетерпимістю. При цьому можуть мати місце корисливі мотиви або помста. При конкуренції екстремістських мотивів з іншими, необхідно встановити домінуючий мотив і враховувати його при кримінально-правовій оцінці діянь.
Аналіз положень Особливої частини КК України свідчить про те, що до екстремістських мотивів злочинів можуть належати: мотиви расової, національної чи релігійної нетерпимості; бажання не допустити чи припинити державну чи громадську діяльність певної особи, змінити її характер тощо.
16. Аналіз положень Особливої частини КК України свідчить про те, що до екстремістських цілей злочинів можуть належати: насильницька зміна чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади; зміна меж території (державного кордону) України; ослаблення держави; розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі в країні, окремому її регіоні чи районі; залякування населення, провокація воєнного конфлікту (або війни), провокація міжнародного ускладнення, вплив на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичними особами, міжнародними організаціями, привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста); примушення фізичної або юридичної особи, міжнародної організації або держави вчинити будь -яку дію або утриматися від неї; перешкоджання нормальній діяльності підприємств, установ, організацій; примушення фізичної або юридичної особи, міжнародної організації або держави вчинити будь-яку дію або утриматися від неї; спонукання державної чи іншої установи, підприємства, організації або службової особи вчинити або утриматися від вчинення будь-якої дії; повне або часткове знищення будь-якої національної, етнічної, расової або релігійної групи; вплив на характер діяльності представника іноземної держави або іншої особи, яка має міжнародний захист, вплив на діяльність держав чи організацій, які вони представляють.
17. Кримінальне законодавство переважної більшості європейських держав, в тому числі України, не містить спеціальних антиекстремістських норм. Натомість законодавці багатьох пострадянських держав - Республіки Азербайджан, Республіки Білорусь, Республіки Казахстан, Республіки Киргизстан, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан, РФ та Туркменістану пішли шляхом створення спеціальних антиекстремістських кримінально-правових норм.
18. На сучасному етапі з метою забезпечення належної протидії цьому явищу доцільно ухвалити спеціальний закон про протидію екстремізму. Мета розробки спеціального антиекстремістського закону полягає у створенні нормативно - правового акта, який виконуватиме координуючу щодо міжгалузевого законодавства функцію у сфері протидії екстремізму. Ухвалення спеціального закону про протидію екстремізму матиме запобіжний ефект та сприятиме упорядкуванню понятійного апарату у сфері протидії екстремізму.
Наявність спеціальної нормативно-правової бази протидії екстремізму в Україні створить умови для належного захисту держави від деструктивного впливу проявів екстремізму. До основних складових антиекстремістського законодавства повинні належати спеціальний антиекстремістський закон та спеціальні «антиекстремістські» норми КК України. Розробка та ухвалення концепції протидії екстремізму, програми заходів, спеціального антиекстремістського закону, відповідних підзаконних актів, удосконалення КК у сфері протидії екстремістським злочинам утворить нормативну основу для системної протидії цьому негативному явищу.
19. Проведене дисертаційне дослідження переконує у необхідності вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність шляхом окремої криміналізації пропаганди і поширення ідеології екстремізму як одного з видів екстремістської діяльності, у зв’язку з чим доцільно доповнити Особливу частину КК статтею 1101 такого змісту: «Пропаганда чи поширення ідеології екстремізму».
1. Ввезення на територію України чи транзит через її територію або вивіз за її межі матеріалів, в яких міститься пропаганда ідеології екстремізму, - караються позбавленням волі на строк до трьох років з конфіскацією екстремістських матеріалів.
2. Пропаганда чи поширення ідеології екстремізму, розповсюдження, виготовлення або зберігання з метою розповсюдження екстремістських матеріалів, - караються позбавленням волі на строк до п’яти років з конфіскацією екстремістських матеріалів.
3. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або з використанням засобів масової інформації чи мережі Інтернет, - караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією екстремістських матеріалів.