БЕЗПОСЕРЕДНЄ ВИЯВЛЕННЯ ТА ДОСЛІДЧА ПЕРЕВІРКА ФАКТІВ НЕЗАКОННОГО ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ

Короткий опис

Міністерство внутрішніх справ України
Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

На правах рукопису

Сачко Олександр Васильович
УДК 343. 13.13.

БЕЗПОСЕРЕДНЄ ВИЯВЛЕННЯ ТА ДОСЛІДЧА ПЕРЕВІРКА
ФАКТІВ НЕЗАКОННОГО ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ

Спеціальність 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
доктор юридичних наук, доцент
Тертишник Володимир Митрофанович

Дніпропетровськ – 2012
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………………………...3
ВСТУП………………………………………………………………………4
РОЗДІЛ 1. ІНСТИТУТ БЕЗПОСЕРЕДНЬОГО ВИЯВЛЕННЯ ЗЛОЧИНУ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ………………...13
1.1. Безпосереднє виявлення злочину як інститут кримінального процесу…………………………………………………………………………....13
1.2. Проблеми формування та розвитку інституту безпосереднього виявлення злочину………………………………………………………………..26
РОЗДІЛ 2. ФОРМИ БЕЗПОСЕРЕДНЬОГО ВИЯВЛЕННЯ НЕЗАКОННОГО ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ…………………….50
2.1. Безпосереднє виявлення злочину органами дізнання в процесі оперативно-розшукових заходів………………………………………………....50
2.2. Безпосереднє виявлення злочинів пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів з застосуванням методу контрольованої поставки і контрольованої закупки наркотичних речовин..............…………….……….....65
2.3. Інші засоби і юридичні форми безпосереднього виявлення злочинів…………………………………………………………………………....79
РОЗДІЛ 3 ДОСЛІДЧА ПЕРЕВІРКА ФАКТІВ НЕЗАКОННОГО ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ…………………………………………..94
3.1. Процесуальні аспекти дослідчої перевірки інформації про незаконний обіг наркотичних засобів…..……………………………………….94
3.2. Тактико-криміналістичні аспекти дослідчої перевірки фактів незаконного обігу наркотиків..…………………………………………………110
ВИСНОВКИ……………………………………………………………...158
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………...168
ДОДАТКИ ………………………………………………………………..198

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

КПК – Кримінально – процесуальний кодекс
КК – КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС
МВС - МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ
ОВС – органи внутрішніх справ
РВ – районний відділ
СБУ – служба безпеки України
УСБУ – УПРАВЛІННЯ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
СОГ – слідчо-оперативна група
МВС – Міністерство внутрішніх справ
ОРД – оперативно – розшукова діяльність
КЕМРВ – КРИМІНАЛІСТИЧНА ЕКСПЕРТИЗА МАТЕРІАЛІВ, РЕЧОВИН І ВИРОБІВ
[171, с. 41] – перша цифра (171) означає порядковий номер літературного джерела за списком використаної літератури, друга (41) – вказує номер сторінки.

ВСТУП
Актуальність теми. Охорона прав та законних інтересів учасників кримінального судочинства, швидке і повне розкриття злочинів є основними завданнями кримінального процесу. Їх виконання неможливе без досконалої процесуальної форми безпосереднього виявлення та дослідчої перевірки фактів злочинної діяльності.
Виходячи з аксіоми безумовного пріоритету кримінально-процесуальної технології виявлення і пізнання обставин злочину та використання в прийнятті процесуальних рішень фактовстановлюючої інформації, на якій базувались майже всі сучасні підходи до протидії злочинності, проблеми безпосереднього виявлення злочинів та використання в доказуванні фактичних даних, здобутих непроцесуальним шляхом, залишались поза увагою процесуальної науки.
Кожна кримінальна справа, порушена за фактом незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, є результатом багатоетапного пізнавального процесу, який включає виявлення різноманітних за природою та походженням обставин, що становлять предмет доказування. У вивчених кримінальних справах із усіх можливих приводів до їх порушення за фактами незаконного обігу наркотичних засобів безпосереднє виявлення злочинів мало місце у 99 % випадків.
Аналіз практики протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів в Україні показує, що в цій сфері діяльності органів внутрішніх справ за останні роки відбуваються позитивні зміни у бік зменшення кількості злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків. У 2005 р. було вчинено 65017 злочинів щодо незаконного обігу наркотичних засобів; 2006 р. – 64630; 2007 р. – 63838; 2008 р. – 63666; 2009 р. – 57624; 2010 р. – 56687. Разом з тим, беручи до уваги статистичні данні більш раннього періоду, слід відзначити, що ця цифра суттєво зросла. Наприклад у 1995 р. було скоєно 38142 злочини,пов’язані з незаконним обігом наркотиків.
Своєчасність та актуальність дослідження підтверджується також тим, що в Україні й досі існує чимало недоліків, зумовлених недосконалістю юридичної регламентації протидії наркоманії.
Безпосередньому виявленню злочинів у цілому та протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, зокрема, приділялась певна увага у працях Ю.П. Аленіна, К.В. Антонова, О.М. Бандурки, В.П. Бахіна, В.Г. Баяхачева, В.Д. Берназа, Р.С. Бєлкіна, Ю.М. Білозерова, В.П. Гмирка, В.М. Григорьева, Ю.О. Гурджі, Ю.М. Грошевого, Г.О. Душейка, В.С. Зеленецького, В.О. Коновалової, В.С. Кузьмічова, І.І. Курильова, В.К. Лисиченка, В.Г. Лукашевича, Є.Д. Лук'янчикова, М.М. Михеєнка, О.Р. Михайленка, А.А. Музики, Р.І. Назаренка, В.Т. Нора, О.В. Одерія, Д.П. Письменного, М.А. Погорецького, З.Д. Смітієнко, В.М. Тертишника, Л.Д. Удалової, С.А. Шалгунової, В.Ю. Шепітька, В.П. Шибіка, М.Є. Шумила, Н.Г. Шурухнова, С.П. Щерби та ін.
Наукові праці цих вчених утворюють фундаментальну базу для подальшого дослідження цієї проблематики. Між тим існує ряд питань, вирішення яких потребує ґрунтовного наукового вивчення й осмислення, а саме: розвиток процесуального інституту безпосереднього виявлення злочинів, процесуальні та криміналістичні аспекти застосування певних методів і засобів фіксації фактичних даних, їх впливу на структуру і зміст кримінально-процесуальних актів, у яких закріплюється інформація про суспільно небезпечну діяльність, пов’язану з незаконним розповсюдженням наркотиків; теоретичні, законодавчі та правозастосовні аспекти інституту безпосереднього виявлення злочину; процесуальні правила закріплення одержаних фактичних даних під час проведення дослідчої перевірки; питання надання самостійного доказового значення матеріалам кіно-, фото- і відеозйомки, а також звукозапису, що додаються до протоколів, складених за результатами оперативно-розшукових заходів.
Незважаючи на те що в Україні вже понад десятиліття різними авторськими колективами здійснюються законопроектні роботи щодо створення відповідно до вимог європейських стандартів сучасного проекту Кримінально-процесуального кодексу, вирішення існуючих питань безпосереднього виявлення злочину та дослідчого провадження автори проектів пропонують різні, іноді діаметрально протилежні підходи. Цей факт відображає складні процеси пошуку оптимальної моделі кримінально-процесуальної форми протидії злочинності.
Перелічені та деякі інші процесуальні й криміналістичні питання свідчать про необхідність належного регулювання в національному законодавстві України правил безпосереднього виявлення та протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.
Теорія кримінального процесу потребує вирішення наукового завдання, що полягає у комплексному теоретичному дослідженні безпосереднього виявлення та дослідчої перевірки фактів незаконного обігу наркотичних засобів. Зазначені обставини обумовили вибір теми дослідження та свідчать про її актуальність з теоретичної та практичної точок зору.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, затвердженої Указом Президента України №361/2006 від 10 травня 2006 р. Дослідження відповідає: тематиці пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, затверджених наказом МВС України № 347 «Про затвердження Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років»; пріоритетним напрямкам розвитку правової науки на 2011-2014 рр., затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24 вересня 2010 р. № 14-10; Концепції реалізації державної політики у сфері протидії поширенню наркоманії, боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів на 2011-2015 роки, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2010 р. № 1808-р.; тематиці наукових досліджень Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.
Тему дисертації затверджено Вченою радою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ 29 березня 2005 р. (протокол № 7), уточнена – 28 жовтня 2010 р. протокол № 2.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є формування інституту безпосереднього виявлення та дослідчої перевірки фактів незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів з наступним висуненням та обґрунтуванням пропозицій щодо його вдосконалення.
Для досягнення цієї мети були поставлені такі основні задачі:
– визначити безпосереднє виявлення злочину як специфічний інститут процесуального права та привід до порушення кримінальної справи;
– висвітлити процеси становлення та розвитку інституту безпосереднього виявлення злочину в Україні;
– розкрити особливості безпосереднього виявлення злочинів органами дізнання та оперативно-розшукової діяльності для виявлення злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів;
– з’ясувати сутність застосування методу контрольованої поставки і контрольованої закупки наркотичних речовин при безпосередньому виявленні злочинів, пов’язаних із незаконним обігом наркотиків;
– охарактеризувати інші засоби і юридичні форми безпосереднього виявлення злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків;
– опрацювати процедуру використання адміністративних та оперативно-розшукових заходів і процесуальної форми для безпосереднього виявлення фактів незаконного обігу наркотичних засобів та особливості порушення кримінальних справ щодо даної категорії злочинів;
– обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення тактико-криміналістичних аспектів дослідчої перевірки фактів незаконного обігу наркотиків.
Об’єктом дослідження є система кримінально-процесуальних правовідносин, що виникають, розвиваються і припиняються в процесі безпосереднього виявлення та дослідчої перевірки фактів незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.
Предметом дослідження є безпосереднє виявлення та дослідча перевірка фактів незаконного обігу наркотичних засобів.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складає загальнодіалектичний метод наукового пізнання, згідно з яким досліджувалися реально існуючі правові явища у їх зв’язку з практичною діяльністю правоохоронних органів. Наукову основу дослідницької методології складає сукупність методів сучасної теорії пізнання з використанням таких принципів наукового мислення, як індукція та дедукція, аналіз і синтез, порівняння, спостереження. У процесі дослідження застосовувалися такі методи: історико-правовий метод – показано закономірності становлення та розвитку інституту реалізації матеріалів ОРД в доказуванні (підрозділи 1.1, 1.2); метод системного аналізу правових норм – усвідомлено змісту процесуальних норм, що регулюють порядок безпосереднього виявлення злочину та порушення кримінальної справи (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3); порівняльно-правовий метод –здійснено порівняння конституційних, кримінально-правових та кримінально-процесуальних норм України та ряду зарубіжних держав, що надало можливість внести конкретні пропозиції щодо удосконалення положень чинного КПК України (підрозділ 3.1); статистичний метод – обґрунтовано теоретичні положення роботи даними судової статистики та іншою статистичною інформацією (підрозділ 3.2).
Емпіричну основу дослідження становлять результати: вивчення та узагальнення 300 кримінальних справ, розглянутих судами міст Дніпропетровська, Донецька, Києва, Миколаєва, Полтави та Харкова; опитування 300 слідчих та оперативних працівників. Як емпірична база дослідження використовувались дані Верховного Суду України, відомості МВС України та Генеральної прокуратури України, за період з 2005 по 2011 р.
Нормативно-правову основу дослідження становлять: Конституція України, кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство України, закони України, акти органів виконавчої влади, що регулюють порядок безпосереднього виявлення та дослідчої перевірки фактів незаконного обігу наркотичних засобів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в роботі на монографічному рівні комплексно досліджено питання безпосереднього виявлення та дослідчої перевірки фактів незаконного обігу наркотичних засобів, зокрема:
вперше:
– доведено, що безпосереднє виявлення злочину являє собою систему відносно відособлених правових норм, що регулюють однорідну групу суспільних відносин у межах окремої галузі права та характеризується специфічністю засобів правового регулювання і, по суті, є специфічним кримінально-процесуальним інститутом, що проходить нині стадію формування;
– розроблено цілісну систему сучасного кримінально-процесуального інституту безпосереднього виявлення злочину як інформаційно-пошукової та правозастосовчої діяльності уповноважених посадових осіб, яка здійснюється у визначеному законом порядку;
– сформульовано зміст процесуальних норм щодо системної регламентації безпосереднього виявлення злочину, яка включає визначення кола суб’єктів, зміст та процесуальну форму інформаційно-пошукової діяльності;
– розроблено модель процесуальної форми контрольованої поставки та контрольної закупки як самостійної слідчої дії, яка включає визначення кола суб’єктів, підстав та процедури провадження, а також засобів документування перебігу та результатів даної дії;
– розкрито особливості застосування інституту безпосереднього виявлення злочину та дослідчої перевірки фактів незаконного обігу наркотичних засобів;
удосконалено:
– суттєві важливі юридичні дефініції: «безпосереднє виявлення злочину», «безпосереднє виявлення фактів незаконного обігу наркотичних засобів», «затримання на місці злочину»; «затримання безпосередньо при зберіганні, перевезенні чи збуті»;
– криміналістичні рекомендації щодо виявлення та перевірки фактів незаконного обігу наркотичних засобів;
дістали подальший розвиток:
– система наукових понять, наукових положень і пропозицій стосовно безпосереднього виявлення та порушення кримінальних справ щодо фактів незаконного обігу наркотичних засобів;
– способи реалізації результатів оперативно-розшукової діяльності в кримінальному судочинстві та використання результатів такої діяльності в доказуванні у кримінальних справах щодо незаконного обігу наркотичних засобів;
– наукові положення щодо тактики дослідчої перевірки інформації за фактами незаконного обігу наркотичних засобів.
Керуючись отриманими результатами дослідження, внесено систему пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення процесуального законодавства та практики його застосування.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані у:
– правотворчій діяльності – для вдосконалення законодавства внесено конкретні пропозиції до проекту Кримінально-процесуального кодексу України (акт впровадження Комітету з питань правосуддя Верховної ради України № 04-30/18-3465(180437) від 6 жовтня 2011 р.)
– практичній діяльності – для підвищення ефективності безпосереднього виявлення злочину та порушення кримінальної справи, перетворення потенційних можливостей застосування даного інституту на реальну віддачу в практиці протидії злочинності (акт впровадження УБНОН Головного управління МВС України в Дніпропетровській області № 30/1–326).
– навчальному процесі – при викладанні дисциплін «Кримінально-процесуальне право», «Досудове слідство», «Правові засади ОРД», «Процесуальні акти досудового розслідування», «Захист на досудовому слідстві та в суді», «Процесуальні форми та процесуальні гарантії правосуддя», а також для підготовки підручників, навчальних посібників та виконання науково-дослідних робіт студентами та курсантами (акт впровадження Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ № 16/11 від 18.11.2011 р.).
– науково-дослідній діяльності – як матеріали для подальшої розробки і вдосконалення інституту безпосереднього виявлення та дослідчої перевірки злочинів, пов’язаних із незаконним обігом наркотичних заходів, при проведенні наукових досліджень здобувачами і науковцями (акт впровадження Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ № 15/11 від 18.11.2011 р.);
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним дослідженням і відбиває особистий здобуток автора, усі сформульовані положення і висновки обґрунтовано на підставі власних досліджень. У дисертації не використовувались ідеї та розробки, які належать іншим авторам. У співавторстві опубліковано: навчальний посібник (за вимогами кредитно-модульної системи навчання) «Правові засади оперативно-розшукової діяльності» (дисертантові належить 19 % тексту) та дві наукові статті «Особенности стадии возбуждения уголовного дела по фактам незаконного оборота наркотических средств» (дисертантові належить 50 % тексту) та «Особливості сучасної кримінальної наркозалежності в Україні» (дисертантові належить 25 % тексту).
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри кримінально-правових дисциплін Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, а також оприлюднено на таких міжнародних, всеукраїнських та міжвузівських науково-практичних конференціях, семінарах і круглих столах: «Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах», (2008 р., м. Запоріжжя), «Державна політика у сфері кримінальної юстиції та забезпечення правопорядку в Україні» (2008 р., м. Дніпропетровськ), «Криміналістика у протидії злочинності» (2009 р., м. Київ), «Кримінально-правова наука в умовах сучасних трансформаційних процесів» (2010 р., м. Херсон), «Проблеми та перспективи розвитку вітчизняного права» (2010 р., м. Дніпропетровськ), «Проблемы борьбы с преступностью и подготовки кадров для правоохранительных органов» (2011 р., м. Мінськ), «Проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства України на сучасному етапі»; (2011 р., м. Київ), «Правові аспекти реалізації екологічної та природно ресурсної політики» (2011 р. м. Дніпропетровськ).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки, що сформульовані в дисертаційному дослідженні, опубліковано автором у шести наукових статтях у фахових виданнях з юридичних наук та дев’яти тезах доповідей на науково-практичних конференціях, а також у навчальному посібнику.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації вирішено наукове завдання, що дозволило отримати результат у вигляді теоретично обґрунтованих висновків про юридичну сутність інституту безпосереднього виявлення злочину та дослідчого провадження.
До висновків, у яких містяться основні результати роботи, належать:
1. Інститут безпосереднього виявлення злочину виникнув ще в російському кримінальному процесі дев’ятнадцятого століття. За Статутом кримінального судочинства Російської імперії 1864 р. в числі приводів до початку слідства, було названо «порушення справи за безпосереднім розсудом судового слідчого».
2. Безпосереднє виявлення злочину – це ініціативна інформаційно-пошукова діяльність правоохоронних органів, які, виходячи з обов’язку протидії злочинності і використовуючи свої адміністративні чи оперативно-розшукові повноваження, здійснюють діяльність щодо виявлення латентних злочинів, до моменту офіційної реєстрації інформації про дані злочини як приводів до порушення кримінальної справи.
3. Безпосереднє виявлення злочину правоохоронним органом в сучасному правовому полі може мати місце:
1) прокурором при здійсненні функції загального нагляду;
2) слідчим при здійсненні розслідування порушеної кримінальної справи;
3) правоохоронними органами в процесі адміністративної діяльності;
4) органами дізнання, наділеними оперативно-розшуковою юрисдикцією, у процесі оперативно-розшукових заходів;
5) органами дізнання і слідчими у взаємодії з різними контролюючими органами, які в процесі здійснення своїх повноважень стикаються з фактами злочинів.
4. Чинний закон лише називає безпосереднє виявлення злочину в якості приводу до порушення справи, але не розкриває його змісту і форми. Безпосереднє виявлення злочину утворює окремий інститут кримінального процесу, який сьогодні знаходиться на етапі становлення і має отримати належний розвиток.
5. Безпосереднє виявлення злочину має також самостійність від інших інститутів кримінально-процесуального права. Самостійність полягає ось в чому. По-перше, правовідносини що виникають регламентується окремими особливими нормами. По-друге, специфічністю правовідносин, які виникають в сфері протидії злочинності. По-третє, специфічністю суб’єктів, які вступають в правовідносини з питань виявлення злочину та їх компетенції на даному етапі дослідчого провадження. В четвертих, специфічністю кінцевого результату інституту – отримання приводу для порушення справи. Нарешті, диспозиція норми права часто може носити бланкетний характер чи бути відсильною.
6. Недоліки, що мають місце при безпосередньому виявленні органами дізнання злочинів багато в чому обумовлені недосконалістю самого адміністративного, митного законодавства та законодавства про оперативно-розшукову діяльність, невдалим делегуванням процедур оглядів до юрисдикції підзаконних нормативних актів.
7. При формулюванні даного інституту необхідно враховувати такі вихідні положення.
1) Безпосереднє виявлення злочину носить характер збирання, закріплення і зберігання інформації щодо окремих фактів, подій чи осіб.
2) Безпосереднє виявлення злочину носить характер як інформаційної так і правоохоронної діяльності і не повинно доручатись приватним особам, а може допускатись тільки уповноваженим на це суб’єктом – правоохоронним органом.
3) На правоохоронні органи має бути покладений обов'язок при виконанні своїх повноважень отримувати і фіксувати будь-яку інформацію про будь-які злочини, які вчинені чи готуються та негайно передавати її органам дізнання чи слідства в компетенцію яких входить здійснення кримінально-процесуального провадження.
4) В діяльності по виявленню злочинів правоохоронні органи мають виходити з положень ст. 19 Конституції України, згідно якої «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». Щодо кожної дії, спрямованої на отримання інформації, має бути чітко визначено: хто уповноважений їх здійснювати; хто може та повинен бути при цьому присутнім; процесуальні права та обов’язки учасників, процесуальна форма провадження.
5). Для безпосереднє виявлення злочину усі правоохоронні органи мають отримати рівні і уніфіковані за формою повноваження на виконання невідкладних процесуальних дій.
6) Отримуючи інформацію про злочин, що вчинено, чи готується правоохоронні органи мають забезпечити її надійну фіксацію і збереження, здійснити складання письмових документів, які фіксують зміст, порядок та форму провадження пізнавальних дій, характер використаних при цьому пізнавальних методів та науково-технічних засобів, а також усі отримані при цьому результати; докладне відображення в документах, які складаються, часу, місця, обставин знайдення та вилучення, якісних та кількісних характеристик, а також індивідуально-визначальних якостей предметів і документів, які вилучаються, змісту отриманих фактичних даних; засвідчення достовірності записів у складених документах підписами понятих та інших учасників юридичної дії.
8. Безпосереднє виявлення злочину як інформаційно-пошукова діяльність правоохоронних органів, здійснювана з використанням адміністративної чи оперативно-розшукової юрисдикції залишається реальним інститутом дослідчого провадження, який включає в себе ініціативну інформаційно-доказову діяльність щодо виявлення і фіксації фактів латентних злочинів, розпочинається з моменту перших пізнавальних дій і закінчується моментом офіційної реєстрації інформації про виявлені злочини як приводу до порушення кримінальної справи, потребує подальшого розвитку і правового забезпечення.
9. Для оптимізації діяльності щодо безпосереднього виявлення злочину пропонуємо в КПК України доповнити такою правовою нормою:
Стаття “Безпосереднє виявлення ознак злочину ”
“Безпосереднє виявлення злочину – це ініціативна, здійснювана на підставі і у відповідності з законом інформаційно-пошукова діяльність посадових осіб правоохоронних органів в рамках їх компетенції, в процесі якої виявляються факти латентних злочинів чи окремі епізоди злочинної діяльності певних осіб.
Безпосереднє виявлення злочину можуть здійснювати лише правоохоронні органи та їх посадові особи у процесі застосування наданих їм інформаційно-пошукових повноважень, а саме органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, військової служби правопорядку у Збройних силах України, митними органами, органами охорони державного кордону, органами державної податкової служби, органами й установами виконання покарань, державною контрольно-ревізійною службою, органами рибоохорони, державної лісової охорони, розвідувальними і контрозвідувальними органами, антимонопольний комітетом України, співробітниками Рахункової палати Верховної ради України та фонду цінних паперів, державною виконавчою службою, державною пожежною охороною.
На названі правоохоронні органи покладається обов'язок при виконанні своїх повноважень отримувати і фіксувати будь-яку інформацію про будь-які злочини, які вчинені чи готуються.
Отримуючи інформацію про злочин, що вчинено, чи готується названі правоохоронні органи мають забезпечити надійну фіксацію і збереження доказової інформації, здійснити складання письмових документів, які фіксують зміст, порядок та форму провадження пізнавальних дій, характер використаних при цьому пізнавальних методів та науково-технічних засобів, а також усі отримані при цьому результати; докладно відобразити в документах, які складаються, часу, місця, обставин знайдення та вилучення, якісних та кількісних характеристик, а також індивідуально-визначальних якостей предметів і документів, які вилучаються, змісту отриманих фактичних даних; засвідчення достовірності записів у складених документах підписами понятих та інших учасників юридичної дії.
Якщо під час провадження певної дії були вилучені будь-які предмети та документи, особі, у якої проведено вилучення, обов’язково має бути вручено копію протоколу або акта, якій фіксує факт вилучення.
При отриманні інформації про вчинений злочин, замах на злочин чи злочин який готується правоохоронні органи мають негайно передавати отримані фактичні дані органам наділеним повноваженнями органів дізнання чи слідства в компетенцію яких входить здійснення кримінально-процесуального провадження за відповідними фактами.
Безпосереднє виявлення ознак скоєного чи підготовлюваного злочину фіксується згідно вимог законодавства відповідно в матеріалах адміністративного чи іншого юридичного провадження, оформляється посадовою особою, що виявила злочин, письмовим повідомленням, а слідчим, прокурором і судом – постановою, в яких викладаються виявлені відомості про злочин та його ознаки.
Безпосереднє виявлення злочину органом дізнання, дізнавачем, слідчим, прокурором або судом відомостей про ознаки злочину може служити приводом до початку ними досудового розслідування.
Фактичні дані, отримані при безпосередньому виявленні злочину шляхом здійснення оперативно-розшукових, адміністративних чи інших не процесуальних дій можуть використовуватися в кримінально-процесуальному доказуванні за умови, що такі дані отримані суб’єктом, уповноваженим на інформаційно-пошукові дії, з’ясовано й може бути перевірено джерело і спосіб здобуття доказової інформації; ці дані здобуті в відповідності з вимогами закону без порушення чи недопустимого обмеження прав і свобод громадян, і становлять достовірну інформацію, яка відоповідає вимогам допустимості доказів у кримінальному судочинстві».
10. Для розвитку технології безпосереднього виявлення злочинів оперативно-розшуковими заходами сьогодні стоїть гостро проблема удосконалення юридичної форми самої оперативно-розшукової діяльності. Потребує окремої регламентації в якості універсальної (як слідчої так і оперативно-розшукової) пізнавально-засвідчувальної дії такий захід як безпосереднє спостереження і технічне документування.
11. Контрольована поставка і контрольована закупка є пізнавально-засвідчувальними діями, які супроводжується застосуванням оперативно – розшукових заходів і здійснюються слідчими чи співробітниками оперативних підрозділів МВС або СБУ України у взаємодії з іншими правоохоронними органами з метою безпосереднього виявлення, попередження, запобігання, припинення чи повного розкриття злочину і встановлення обставин події злочину, отримання необхідних відомостей і забезпечення умов для затримання підозрюваного якщо іншими засобами досягти цього неможливо, і проваджуються шляхом безпосереднього спостереження за певними подіями, фактами або діями окремих осіб, спостереження за вантажними перевезеннями (на залізничному, морському, річковому, автомобільному, авіаційному транспорті); спостереження за поштовими відправленнями (листи, бандеролі, посилки), а також за багажем й вантажем, що переміщуються в супроводі кур’єрів або під виглядом інших предметів та товарів та здійснення при цьому технічного документуванням і документальної фіксації доказової інформації та інших фактичних даних, що можуть мати значення для справи.
12. в КПК України передбачити і детально регламентувати таку слідчу дію, як «контрольованої поставки і контрольованої закупка». Пропонуємо доповнити кримінально-процесуальний закон новелою:
«Контрольована поставка і контрольована закупка»
«Контрольована поставка і контрольована закупка є слідчою дією, яка здійснюється виключно слідчими чи співробітниками оперативних підрозділів МВС або СБУ України у взаємодії з іншими правоохоронними органами з метою виявлення, попередження чи повного розкриття злочину і встановлення обставин події злочину, отримання необхідних відомостей і забезпечення умов для успішного вжиття запобіжних заходів та затримання підозрюваного на місці злочину якщо іншими засобами досягти цього неможливо, і проваджується шляхом негласного безпосереднього спостереження за певними подіями, фактами або діями окремих осіб, спостереження за вантажними перевезеннями (на залізничному, морському, річковому, автомобільному, авіаційному транспорті); спостереженням за поштовими відправленнями (листи, бандеролі, посилки), а також за багажем й вантажем, що переміщуються в супроводі кур’єрів або під виглядом інших предметів та товарів та здійснення при цьому технічного документуванням доказової інформації.
Підставами для проведення контрольованої поставки чи контрольованої закупки можуть бути: факт виявлення правоохоронними органами, митними або іншими органами (організаціями) наркотиків чи інших предметів заборонених у обігу; оперативна інформація чи повідомлення компетентних органів інших держав про проходження схожих вантажів або поштових відправленнях через територію України, або на її територію.
Рішення про проведення контрольованої поставки чи контрольованої закупки приймається слідчим чи органом дізнання з санкції прокурора.
Контрольована поставка і контрольована закупка здійснюється за участю понятих за загальними правилами провадження слідчих дій.
У процесі контрольованої поставки чи контрольованої закупки орган дізнання чи слідчий вивчає та фіксує обставини події злочину та дії запідозрених осіб, виявляє і закріплює сліди злочину та інші фактичні дані, застосовує фотографування, кінозйомку, звуко - та відеозапис, використовує оптичні та інші необхідні технічні засоби.
Учасники контрольованої поставки чи контрольованої закупки попереджаються про використання технічних засобів та інформуються про результати їх застосування, попереджаються про відповідальність за розголошення без дозволу слідчої таємниці.
Здійснення контрольованої поставки чи контрольованої закупки має забезпечувати забезпечення доказів злочинної діяльності та затримання осіб, що скоїли злочин, вилучення предметів що переміщувалися
Слідчий та орган дізнання зобов'язані вжити заходів щодо того, аби виключити можливість розголошення отриманих у процесі контрольованої поставки чи контрольованої закупки негласних відомостей або інтимних та інших даних, які торкаються особистого життя, честі та гідності людини, якщо вони не містять інформації про злочин.
Про провадження контрольованої поставки чи контрольованої закупки складається протокол з додержанням вимог ст. 85 КПК України. У протоколі описується все знайдене у тому вигляді, в якому спостерігалося, і всі дії в тій послідовності, в якій вони відбувалися, а також з додержанням вимог ст. 851, 852 КПК України відображаються відомості про порядок та результати застосування технічних засобів. Результати технічного документування мають значення самостійного виду доказів і зберігаються у справі.
Особи, які беруть участь у контрольованій поставці чи контрольованій закупкці як очевидці події, не можуть брати участь у подальшому розслідуванні і підлягають відводу, але можуть бути допитані як свідки.
Протокол контрольованої поставки чи контрольованої закупки разом з фактичними результатами технічного документування негайно передається слідчому, а якщо мало місце до початку розслідування, можуть бути приводом до порушення кримінальної справи і підлягають відповідній реєстрації».
13. У чинному вітчизняному кримінальному процесі дослідче провадження досі виконує функцію своєрідного фільтра, через який проходить інформація про різні діяння, які вимагають реагування у встановленому кримінально – процесуальним законом порядку. При цьому відсіюється інформація про діяння, які не містять ознак злочину. Проблеми дослідчої перевірки у кримінальному процесі України можна класифікувати на такі основні види: а) проблематика недостатності дозволених законом юридичних форм діяльності; б) проблеми неналежної урегульованості дозволених законом засобів отримання доказової інформації; в) проблематика недостатньої урегульованості правовідносин що виникають при отриманні доказової інформації.
14. Суть дослідчого провадження зводиться до того, що розслідуванню, яке обмежене правом і здійснюється в суворій доцільній процесуальній формі, передує етап, що дозволяє поза такою досконалою і прозорою процесуальною формою отримати інформацію, яка багато в чому може визначити хід розслідування. Існування його в сучасному вигляді створює умови як для свавілля так і для тяганини.
15. Одним із варіантів реформування стадії порушення кримінальної справи може бути визнання необхідності розпочинати розслідування кримінальної справи за наявності самих лише приводів до порушення справи, забезпечуючи їх державну реєстрацію.
16. В систему засобів криміналістичної тактики взагалі і дослідчого провадження, зокрема, входять: методи, тактичні прийоми; тактичні комбінації; тактичні рекомендації
Методи – шляхи досягнення мети слідчої дії, які являють собою комплекс прийомів, правил та рекомендацій що визначають вектор найбільш доцільної лінії поведінки слідчого чи дізнавача;
Ттактичні прийоми – найбільш раціональні та ефективні способи дій в процесі збирання, дослідження, перевірки та використання фактичних даних, з урахуванням слідчої ситуації на певному етапі досудового розслідування;
Ттактичні комбінації – певне поєднання тактичних прийомів, слідчих дій та оперативно-розшукових і інших заходів спрямованих на вирішення конкретного завдання;
Ттактичні рекомендації – науково-обґрунтовані і апробовані практикою поради, що стосуються вибору і застосування тактичних прийомів, методів та комбінацій.
17. На основі аналізу практики діяльності органів дізнання і слідства запропонована технологія реалізації оперативно-розшукових заходів та використання непроцесуальної інформації для виявлення фактів незаконного обігу наркотичних засобів. Ввиходячи з гіпотези про об'єктивну можливість та правову допустимість безпосереднього вивчення суб'єктами доказування обставин, які підлягають доказуванню, технічного їх документування за умови забезпечення надійного захисту сфери особистого життя людини, розроблені криміналістичні рекомендації щодо виявлення фактів незаконного обігу наркотичних засобів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аббасова И.С. Следственная ситуация и фактор времени как ее структурный элемент / И. С. Аббасова, Н. В. Кручинина // Криминалистические проблемы пространственно-временных факторов в методике расследования преступлений. – Иркутск, 1983. – С. 57-59.
2. Аверьянова Т.В. Криминалистика / [Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Росинская Е.Р.]. – М., 1999. – 990 с.
3. Адашкевич Ю.Н. Агентурный метод в борьбе с преступностью в зарубежных странах / Ю. Н. Адашкевич // Организованная преступность / под ред. А.И. Долговой, С.В. Дьякова. – М., 1999. – С. 212–213.
4. Алфьоров С. М. Адміністративно-правовий механізм протидії корупції в органах внутрішніх справ: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук: спец. 12.00.07 «адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право / С. М. Алфьоров. – Харків, 2011. – 38 с.
5. Алфьоров С.М. Адміністративно-правова діяльність щодо корупції в органах внутрішніх справ: монографія / С.М. Алфьоров. – Х.: Золота миля, 2011. – 372 с.
6. Алфьоров С.М. Особливості проведення досудового слідства у кримінальних справах за участю іноземців: Монографія / С.М. Алфьоров, П.Г. Назаренко. – Запоріжський юридичний інститут ДДУВС, 2010. – 200 с.
7. Антонов К.В. Використання в кримінальному процесі матеріалів оперативно-розшукової діяльності та гарантії захисту прав і свобод людини: Монографія / В.М. Тертишник, О.В. Негодченко, І.П. Козаченко, К.В. Антонов. – Дніпропетровськ, 2004. – 184 с.
8. Астафьев Ю.В. Оценка и проверка результатов оперативно-розыскной деятельности в уголовно-процессуальном познании / Ю.В. Астафьев // Воронежские криминалистические чтения: сб. науч. тр. / под ред. О.Я. Баева. – Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2008. – Вып. 10. – С. 20-26.
9. Афанасьєв В.С. Процессуальная деятельность в стадии возбуждения уголовного дела: автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. юрид. наук / В.С. Афанасьев. – М., 1973. – 20 с.
10. Бажанов С. Оправдана ли так называемая доследственная проверка? / С. Бажанов // Законность. – 1995. – № 1. – С. 51-54.
11. Бажанов С.В. Стоимость уголовного процесса: дисс. … докт. юрид. наук: 12.00.09 «уголовный процесс, криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-разыскная деятельность» / С.В. Бажанов. – Нижний Новгород, 2002. – 585 с.
12. Бажанов С. Оправдана ли так называемая доследственная проверка? / С. Бажанов // Законность. – 1995. – № 1. – С. 51-54.
13. Бакинська О.М. Вербально-біхевіористський метод вирішення морально-правової конфліктної ситуації допиту / О. М. Бакинська // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – Львів, 2003. – С. 110 –116.
14. Баклан І.В. Кримінологічна характеристика та попередження злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що вчиняються неповнолітніми: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «кримінальний процес, та криміналістика; судова експертиза / І. В. Баклан. – Дніпропетровськ, 2007. – 20 с.
15. Бандурка С.А. Наркомафия: уголовно правовые средства борьбы: учебное пособие / С. А. Бандурка, С. В. Слинько. Х- Х.: Арсис, 2001. – 320 с.
16. Бандурка А.М. Оперативно–розшукова діяльність, Підручник / А.М. Бандурка. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутрішніх справ, 2002. – 336 с.
17. Бараннік Р.В. Судові, правоохоронні та правозахисні органи України. Навчальний посібник / Р.В. Бараннік. – К. : Данкор, КНТ, 208. – 384 с.
18. Бахин В.П. Некоторые аспекты изучения практики борьбы с преступностью (данные исследовагний за 1980-2002 г.г.) / В.П. Бахин, Н.С. Карпов. – К., 2002. – 148 с.
19. Баяхачев В.Г. Расследование преступлений, связанных с изготовлением и распространением синтетических наркоточеских средств организованными группами / В.Г. Баяхачев , И. И. Курылев, А. П. Калинин . - М.: ВНИИ МВД РФ, 1995. – 48 с.
20. Бедняков Д.И. Непроцессуальная информация и расследование преступлений / Д.И. Бедняков. – М.: Юрид. лит. 1991. – 208 с.
21. Белкин Р.С. Курс криминалистики: в 3 т. / Р. С. Белкин. – М.: Юристъ, 1997. – Т.3: Криминалистические средства, приемы и рекомендации. – 389 с.
22. Белкин Р.С. Курс криминалистики: учеб. пособ. / Рафаил Самуилович Белкин. - 3-е изд., доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2001. – 837 с.
23. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. – Т. 3. Криминалистические средства, приемы и рекомендации. / Р. С. Белкин. – М., 1979. – 368 с.
24. Белозеров Ю.Н. Возбуждение уголовного дела / Ю.Н. Белозеров. - М., 1976. – 52 с.
25. Березина Л. Проблемы стадии возбуждения уголовного дела необходимо срочно разрешить / Л. Березина // Следователь. – 2005. – № 2. – С. 9-14.
26. Берназ В.Д. Рішення слідчого (криміналістичний, процесуальний та психологічний аспект). Монографія / В. Д. Берназ , С. М. Смоков . – Одеса: Видавництво Одеського юридичного інституту НУВС, 2005. – 151 с.
27. Биленчук П.Д. Транснациональная преступность: состояние и трансформация: [учеб. Пособие] / П. Д. Биленчук, С.Е. Еркенов, А.В. Кофанов; под ред П.Д. Биленчука. – К.: Атика, 1999. – 272 с.
28. Бирюков В.В. Научные и практические основы использования компьютерных технологий для фиксации криминалистически значимой информации: Монография / В. В. Бирюков. – Луганск: РИО ЛАВД, 2002. – 264 с.
29. Бишовець О.В. Методи психологічного впливу як засіб його здійснення в сфері кримінального судочинства / О.В. Бишевець // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. – № 3 (53). – С. 95–101.
30. Бірюков В.В. Інформаційно-довідкове забезпечення розслідування злочинів: проблеми теорії і практики: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора. юрид. наук: спец. 12.00.09 «кримінальний процес, та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність / В. В. Бирюков. – Київ, 2011. – 31 с.
31. Благута Р.І. Кримінальний процес: порушення кримінальної справи, досудове розслідування (альбом схем) / [Благута Р.І., Гуцуляк Ю.В., Кучер В.О., Хитра А.Я.]. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2006. – 264 с.
32. Богатирьов І.Г. Оперативно-розшукова діяльність в установах виконання покарань. Монографія / І. Г. Богатирьов, О.М. Джужа, М.П. Ільтяй – Дніпропетровськ: Дніпропетровський ун-т внутр. справ, 2009. – 188 с.
33. Борзов В. Лабиринты первой процессуальной стадии / В. Борзов // Уголовное право. – 2005. – № 2. – С. 72-74.
34. Бурданова О.М. Проблемні питання стадії порушеннякримінальної справи / О. М. Бурданова , Г. М. Шиканов // Радянське право. 1977. - № 12. С. 16-18.
35. Васильев А.Н. Следственная тактика / А. Н. Васильев. – М., – 1976. –86 с.
36. Васильев А.Н. Предмет, система и теоретические основы криминалистики / А. Н. Васильев , Н. П. Яблоков . – М., 1984. – 138 с.
37. Васильєв А.Н. Проблемы методики расследования отдельных видов преступлений / А. Н. Васильев // Соц. законность. - 1975. - № 4. - С. 61-62.
38. Ведомости СССР. – 1990 . – № 42. – Ст.842.
39. Вербенський М.Г. Транснаціональна злочинність: монографія / М.Г. Вербенський. – Дніпропетровськ: Дніпропетровський держ. ун-т внутр. Справ; Ліра ЛТД, 209. – 356 с.
40. Верхогляд В.О. Адміністративно-правове регулювання взаємодії органів служби безпеки України з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та громадскістю: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право / В. О. Верхогляд. – Харків, 2011. – 30 с
41. Весельський В. К. Сучасні проблеми допиту : процесуальні, організаційні і тактичні аспекти : [монографія] / В. К. Весельський. – К. : НТВ «Правник» – НАВСУ, 1999. – 126 с.
42. Використання оперативно-технічних засобів у протидії злочинам, що вчиняються у сфері нових інформаційних технологій: Монографія / [Хараберюш І.Ф., Мацюк В.Я., Некрасов В.А., Хараберюш О.І.]. – К.: КНТ, 2007. – 196 с.
43. Вицин С. Институт возбуждения уголовного дела в уголовном судопроизводстве / С. Вицин // Российская юстиция. – 2003. – № 6. – С. 54-56.
44. Волобуєв А. Ф. Тактика допиту: лекція / А. Ф. Волобуєв. –– Харків : Ун-т внутр. справ, 1997. – 28 с.
45. Волобуєв А.Ф. Проблеми методики розслідування розкрадання майна в сфері підприємництва / А.Ф. Волобуєв. – Харків: Ун-т внутр. справ, 2000. – 336 с.
46. Галаган В.І. Проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності органів внутрішніх справ України: Монографія / В. І. Галаган. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2002. – 300 с.
47. Галаган В.І. Співвідношення кримінально-процесуальної та оперативно-розшукової діяльності органів внутрішніх справ України / В.І. Галаган // Теорія оперативно-службової діяльності правоохоронних органів України.- Наукове видання / За гол. ред. проф. В.Л. Регульського.- Львів: ЛІВС при НАВСУ, 2000.- С. 50-54.
48. Гапанович Н.Н., Мартинович И.И., Основы взаимодействия следователя и оперативного работника при расследовании преступлений / Н. Н. Гапанович , И. И. Мартинович . – Мн., 1983. – 126 с.
49. Гевко В. В. Використання не процесуальної інформації під час доказування у стадії попереднього розслідування : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «кримінальний процес, та криміналістика; судова експертиза / В. В. Гевко – Київ, 1996. – 20 с.
50. Герасимов И.Ф. Проблемы общей теории раскрытия преступлений / И.Ф. Герасимов //Актуальные проблемы советской криминалистики. – М., 1980. – С. 28-31.
51. Герасимов И.Ф. Этапы раскрытия преступления / И.Ф. Герасимов // Следственные ситуации и раскрытие преступлений. – Свердловск, 1975. – С. 10-12.
52. Герасимов И.Ф. Проблемы обнаружения преступления.// Проблемы уголовного процесса и криминалистики. – Свердловск, 1973. Вып.21. – С.76-79.
53. Герасимов И.Ф. Криминалистика / И. Ф. Герасимов , Л. Я. Драпкин . – М.: Высшая школа, 1967. – 584 с.
54. Глазырин Ф.В. Следственный эксперимент / Ф. В. Глазырин, А. П. Кругликов. –– Волгоград: Высшая следственная школа МВД СССР, 1981. – 112 с.
55. Глазырин Ф.В. Психология следственных действий / Ф. В. Глазырин . –– Волгоград : Высшая следственная школа МВД СССР, 1983. – 136 с.
56. Гмирко В. П. Доказування в кримінальному процесі: діяльнісна парадигма. Теоретичний аналіз. Проблематизація. СМД-репрезентація: [монографія] / В. П. Гмирко // Дніпропетровськ: Академія митної служби України, 2010. – 314 с.
57. Головинская И.В. Практические проблемы возбуждения уголовных дел / И.В. Головинская // Российский следователь. – 2007. – № 10. – С. 2-4.
58. Гончаренко В.Г. Тактика психологічного впливу на попередньому слідстві: навч. посібник / В.Г. Гончаренко, Ф.М. Сокиран. – К.: Укр. акад. внутр. справ, 1994. – 48 с.
59. Гончаренко В.И. Использование даных естественных и технических наук в уголовном судопроизводстве / В.И. Гончаренко/ – Киев, 1980. – 157 с.
60. Горбачов В. П. Питання порушення кримінальної справи у проектах нового Кримінально-процесуального кодексу України / В. П. Горбачов // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Зб. наук. праць. Д., 2004. – № 1. – С. 129-145.
61. Горяинов К.К. Оперативно-розыскная деятельность: Учебник. 2-е изд. / К.К. Горяинов, В.С. Овчинский, Г.К. Синилов, А.Ю. Шумилов. – М.: Инфра – М, 2004. – 848с.
62. Григорьев В.Н. Возбуждение уголовного дела при непосредственном обнаружении признаков преступления / В.Н. Григорьев // Правоведение. – 1982. – № 5. – С. 98-101.
63. Григорьев В.Н. Проблемы развития средств обнаружения признаков преступления / В.Н. Григорьев // Пути совершенствования деятельности следственных аппаратов органов внутренних дел. – Ташкент: ТВШ МВД СССР, 1987. – С. 40-52.
64. Григорьев В.Н. Обнаружение признаков преступления органами внутренних дел / В.Н. Григорьев. – Ташкент, 1986. – 88 с.
65. Грошевий Ю. Проблеми реформування кримінального судочинства / Ю. Грошевий // Право України. – 2009. – №2. – С. 4-10.
66. Гуляев А.П. Задержание лиц, подозреваемых в совершении преступления / Гуляев А.П., Данилюк С.А., Забарин С.Н. – М., 1988. – 140 с.
67. Гумін О.М. Кримінальний процес України у питаннях та відповідях: Навчально-методичний посібник / О. М. Гумін, І. Р. Сибірна , Л. О. Сергієчко , О. Є. Устюгова . – Львів, 2002. – 200 с.
68. Гурджі Ю. Щодо функціональної характеристики правового захисту особи у кримінальному судочинстві / Ю. Гурджі // Право України. – 2009. – №1. – С. 74-79.
69. Густов Г.А. Основы криминалистической теории расследования / Г.А. Густов // Курс криминалистики: в 3 т. / под ред. О.Н. Коршуновой и А.А. Степанова. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2004. – Т.1. Общетеоретические вопросы. Криминалистическая техника. Криминалистическая тактика. – С. 120-121.
70. Гуськова А.П. Нужна ли стадия возбуждения уголовного дела российскому уголовному судопроизводству? / А.П. Гуськова // Проблемы противодействий преступности в современных условиях: Материалы международной научно-практической конференции (Уфа, 16-17 октября 2003 г.). – Уфа: РИО БашГУ, 2003. – Часть I. – С. 28-29.
71. Гуткин И. М. Актуальные вопросы уголовно-процессуального задержания. / И. М. Гуткин – М., 1980. – 126 с.
72. Гуцуляк Ю. Оперативно-розшукова діяльність та оперативно - розшуковий процес: взаємозв’язок та співвідношення. / Ю. Гуцуляк // Підприємництво, господарство і право. - №10. – 2002. – С.107–110.
73. Гущин А.Н. Доказательства, доказывание и использование результатов оперативно-розыскной деятельности: учеб. пособие / А. Н. Гущин, Ю. В. Францифоров. –– М.: Изд-во “ПРИОР”, 2001. – 208 с.
74. Гущин А.Н. Использование оперативно - розыскной информации в уголовно-процессуальном доказывании / А.Н.Гущин, Ю.В. Франциферов , Н.А. Громов // Российский следователь. - 2000. - № 4. - С.15-17.
75. Деришев Ю.В. Уголовное досудебное производство: концепция процедурного и функционально-правового построения: автореф. дисс. доктора юрид. наук. 12.00.09 «уголовный процесс, криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / Ю.В. Деришев. – Омск, 2005. – Режим доступу: http://kalinovsky-k.narod.ru
76. Дєєв М. Достатність доказів (даних) на стадії порушення кримінальної справи / М. Дєєв // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 12. – С. 84-87.
77. Дізнання в міліції та митних органах: навчальний посібник / [Макаренко Е.І., Тертишник В.М., Лобойко Л.М., Ліпінський В.В., Шиян А.Г.]. – Дніпропетровськ, 2003. – 452 с.
78. Доля Е. Использование результатов оперативно-розыскной деятельности в доказывании по уголовным делам / Е. Доля // Сов. юстиция. — 1993. — № 3.— С. 6—7.
79. Драпкин Л.Д. Организационно – управленческие аспекты взаимодействия участников процесса раскрытия преступлений/ Л.Д. Дранкин // Вопросы взаимодействия следователя и других участников расследования преступлений: Сб. – Свердловск, 1984. – С. 16-18.
80. Дубинський А.Я. Процессуальный порядок разрешения вопроса о возбуждении уголовного дела / А.Я. Дубинский // Проблемы социалистической законности. – 1991. – № 25. – С. 93-100
81. Душейко Г.О. Реалізація оперативно-розшукової інформації на стадії порушення кримінальної справи: Навчальний посібник / Г.О. Душейко. – К.: КНТ, 2007. – 128 c.
82. Ефимичев С.П. Допрос / С.П. Ефимичев, Н.И. Кулагин, А.Е. Ямпольский – Волгоград, 1978. - 36 с.
83. За матеріалами слідчого відділу УСБУ в Харківській обл. за 2004 р.
84. Закон України «Про оперативно – розшукову діяльність» // ВВР. – 1992. - №22.
85. Затримання та взяття під варту в процесі дізнання та досудового слідства в Україні/ Борисов В.І. , Глинська Н.В., Зеленецький В.С, Шило О.Г. - Х: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2004. – 160 с.
86. Затримання та взяття під варту в Україні: стан, проблеми удосконалення законодавства та практики його застосування: Посібник /За ред. Беци О.В., Мельника М.І. – К.: Атіка, 2002. – 96 с.
87. Здоровко С.Ф. Розслідування вбивств, вчинених організованими злочинними групами (типові тактичні операції) / Сергій Федорович Здоровко. – Х.: Гриф, 2004. – 216 с.
88. Зеленецкий В.С. Доследственные ситуации в советском уголовном процессе / В.С. Зеленецький // Следственные ситуации. - М., 1985. - С. 31-32.
89. Зеленецкий В.С. Структура советского уголовного процесса / В.С. Зеленецький // Проблемы правоведения: Рспубл. межведомств. сб. – Вып. 42. – К., 1987. – С. 105-106.
90. Зеленецкий В.С. Уголовно-правовые проблемы возбуждения уголовного дела: Монографія / В.С. Зеленецкий. — Харьков, 2001. – 340 с.
91. Зеленецккий В.С. Факторы, обуславливающие необходимость проверки заявлений, сообщений, иной информации о преступлениях / В.С. Зеленецький // Юридичний радник. - 2008. - №2. – С.101-104.
92. Зеленецький В.С. Дослідче провадження за заявами і повідомленнями про злочин / В. С. Зеленецький, Л. М. Лобойко // Весы Фемиды. – 2000. - № 1. – С.40-50.
93. Земскова А.В. Правовые проблемы использования результатов оперативно - розыскных мероприятий в уголовно - процессуальном доказывании / А.В. Земскова. - Волгоград, 2000. - С.62-63.
94. Зобов В.Е. Контролируемые поставки // Таможенное право: Учебник / Под. Ред. Б.Н. Габричидзе. – М.: БЕК, 1995. – С. 338-342.
95. Зуев С.В. Основные направления использования оперативной информации в уголовном процессе / С. В. Зуев // Следователь.- 2003.- №1.- С. 57-60.
96. Иванов Н.А. Особенности больших систем и специфика их познания: Автореф. дисс. … канд. философ. наук. - М., 1976. – 20 с.
97. Ищенко П.П. Понятие и цели получения розыскной информации в ходе предварительного изучения следов / П.П. Ищенко // Вопросы теории криминалистики и экспертно-криминалистические проблемы . – М., 1980. – С. 56-61.
98. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз. Затверджена Наказом Міністерства юстиції України 8 жовтня 1998 року № 53/5 – Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua
99. Іщенко А.В. Наукове забезпечення протидії злочинності: Посібник / А.В. Іщенко, Н.С. Карпов, Я.Ю. Кондратьєв. – Київ: Національна академія внутрішніх справ України, 2002. – 224 с.
100. Калинкович Л.Н. Детектив в уголовном процессе. Взаимодействие правоохранительных органов при раскрытии и расследовании преступлений – организационная основа успеха. / Л. Н. Калинкович // Право Беларуси. – 2002. - № 13, - С. 72 - 76.
101. Калинкович Л.Н Взаимодействие следователя с органом дознания по уголовным делам о противоправных действиях с наркотическими средствами. . / Л. Н. Калинкович, Є. И. Радченко // Вопросы криминологии, криминалистики и судебной экспертизы. Науч. Издание. НИИПККиСЭ Министерства юстиции Республики Беларусь. – Мн., 1998. Вып. 13. – С.72 – 142.
102. Кальницкий В.В. Возбуждение уголовного дела в системе уголовно- процессуальной и оперативно-розыскной деятельности / В.В Кальницкий, Ю.А. Николаев // Вопросы применения Федерального закона «Об оперативно-розыскной деятельности». - Омск:, 1998. - С.29-32.
103. Карнеева Л. М. Развитие основных понятий теории доказательств в советском уголовном процессе / Л. М. Карнеева // Сов. Юстиция. – 1978. – №2. – С. 27- 29.
104. Карнеева Л.М. Доказывание при отказе в возбуждении уголовного дела. / Л.М. Карнеев // Сов. гос. право. - 1975. – №2. – С. 36-39.
105. Карнеева Л.М. Тактические основы организации и производства допроса в стадии расследования: учебно