БОРОТЬБА З ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ В УСРР У РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ (1921-1929 РР.)

Короткий опис

Міністерство внутрішніх справ України
Харківський національний університет внутрішніх справ

На правах рукопису

СЕМИКОПНИЙ АНАТОЛІЙ ДМИТРОВИЧ

УДК 340.15:351.70.72(477) «19»

БОРОТЬБА З ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ В УСРР
У РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ (1921-1929 РР.)

Спеціальність 12.00.01  теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук,
старший науковий спвробітник
Головко Олександр Миколайович

Харків – 2011
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………………………... 4
ВСТУП………………………………………………………………………. 5
РОЗДІЛ 1
ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА ТА МЕТОДОЛОГІЧНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1. Стан наукової розробленості теми…………………………………. 11
1.2. Джерела дослідження……………………………………………….. 23
1.3. Методологічна база дослідження………………………………….. 28

РОЗДІЛ 2
КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІЗОВАНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ ТА КРИМІНАЛЬНА ПОЛІТИКА В УСРР
У 1920-Х РР. І ЇЇ ПРАВОВЕ ЗАКРІПЛЕННЯ
2.1. Розуміння організованої злочинності у законодавстві й науці
20-х рр. ХХ ст. і сьогодення………………………………………………..
33
2.2. Кримінологічна ситуація в УСРР у роки непу та проблема організованих форм злочинності…………………………………………..
51
2.3. Політика радянських партійних та державних органів влади у сфері протидії організованим формам злочинності під час непу…………………………………………………………………………

58
2.4. Кримінальне законодавство УСРР 1920-х рр. щодо припинення бандитизму та інших організованих форм злочинності………………….
62

РОЗДІЛ 3
ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ТА ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОТИДІЇ ОРГАНІЗОВАНІЙ ЗЛОЧИННОСТІ В УСРР У РОКИ НЕПУ
3.1. Органи внутрішніх справ……………………………………………… 89
3.2. Органи державної безпеки…………………………………………….. 108
3.3. Прокуратура……………………………………………………………. 116
3.4. Інші органи державної влади…………………………………………. 124

РОЗДІЛ 4
ДІЯЛЬНІСТЬ ЩОДО ПРОТИДІЇ ОРГАНІЗОВАНІЙ ЗЛОЧИННОСТІ В УСРР У ПЕРІОД НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ
4.1. Боротьба з бандитизмом………………………………………………. 135
4.2. Боротьба з іншими формами організованої злочинності…………… 150
4.3. Профілактика організованої злочинності……………………………. 155

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………
164

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ……………
167

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

1. БУПР – Будинок примусових робіт
2. ВКП (б) – Всеросійська комуністична партія (більшовики)
3. ВНК – Всеросійська надзвичайна комісія
4. ВОДПУ – Війська об’єднаного державного політичного управління
5. ВУЦВК – Всеукраїнський центральний виконавчий комітет
6. ГУПО – Головне управління прикордонної оборони
7. ДАДО – Державний архів Донецької області
8. ДАХО – Державний архів Харківської області
9. ДПУ – Державне політичне управління
10. ЗМІ - Засоби масової інформації
11. ККУ – Кримінальний кодекс України
12. КНС – Комітети незаможних селян
13. КП (б)У – Комуністична партія (більшовики) України
14. КПРС – Комуністична партія Радянського Союзу
15. НДІ МВС – Науково-дослідний інститут Міністерства внутрішніх справ
16. НЕП – Нова економічна політика
17. НКВС – Народний комісаріат внутрішніх справ
18. НКЮ – Народний комісаріат юстиції
19. ОВС – Органи внутрішніх справ
20. ООН – Організація об’єднаних націй
21. РВР – Революційна військова рада
22. РНК – Рада народних комісарів
23. РСФРР – Російська соціалістична федеративна радянська республіка
24. ТОЧ – Таємно-оперативні частини
25. УСРР – Українська соціалістична радянська республіка
26. ЦДАВОУ – Центральний державний архів вищих органів України
27. ЦДАГОУ – Центральний державний архів громадських організацій України
28. ЦСУ – Центральне статистичне управління

ВСТУП

Актуальність теми. Організована злочинність – найбільш суспільно небезпечна форма протиправної діяльності. Саме цей вид злочинності найбільше загрожує не лише соціальній стабільності, але й основам державності, адже організована злочинність робить виклик здатності держави як такої контролювати, впорядковувати суспільні відносини. Впродовж останніх двох десятиліть організована злочинність набувала розмаху, який прямо загрожував безпеці держави, зокрема внутрішній. Вона стає чинником політичної боротьби, прагне проникнути в державні структури, обвинувачення стають суттєвим інструментом зведення рахунків. Юристи, соціологи, психологи намагаються знайти оптимальні шляхи подолання цього явища, чи принаймні досягти послаблення його впливу.
Важливість дослідження злочинності та її організованих форм полягає також у тому, що нова економічна політика мала своєрідний проміжний стан між командно-адміністративною (радянською) та класичною ринковою моделями економіки. Фактично при збереженні партійної монополії ВКП(б) поширювався цивільний обіг, створювалися суб’єкти підприємницької діяльності й водночас виникали передумови для посилення економічної складової у злочинній діяльності, зростання загальнокримінальної та економічної злочинності. По суті, створилася криміногенна ситуація, типологічно подібна до тієї, яка склалася в Радянському Союзі та УРСР у кінці 80-х – на початку 90-х рр. ХІХ століття. Саме ринкові перетворення, створення кооперативів та інших недержавних суб’єктів господарювання, розширення тіньової економіки супроводжувалися послабленням впливу держави на всі сфери суспільного життя, у тому числі на економіку.
Таким чином, типологічно період непу був подібним до періоду «перебудови» та перших років розбудови національної державності на території колишніх радянських республік. Особливості сучасної криміногенної ситуації багато в чому кореняться у тих часах. Організація протидії злочинності, зокрема організованим її формам, вимагає всебічного вивчення історичного досвіду, його критичного переосмислення та використання в правоохоронній діяльності на сучасному етапі.
Хронологічні межі роботи охоплюють період з 1921 по 1929 рік. Нижньою межею дослідження став час запровадження радянською державою низки заходів, що пізніше отримають назву нової економічної політики. Запровадження непу суттєво вплинуло на криміногенну ситуацію в країні, об’єктивно сприяючи розповсюдженню організованих форм злочинності. Верхня межа – кінець 1920-х рр., коли з приходом до влади Й. Сталіна було обрано курс на створення в СРСР тоталітарного режиму, що, безумовно, змінило, як характер та форми злочинності, так і роль правоохоронних органів в радянській державі, які стають частиною репресивного апарату терору. В окремих випадках, автор виходив за визначені хронологічні межі, з метою більш цілісного розуміння тих трансформаційних процесів, що спіткали правоохоронні органи протягом 1920-х рр.
Територіальні межі дослідження охоплюють землі Української соціалістичної радянської республіки в її адміністративних кордонах 1921–1929 рр.
Зв’язок із науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до п.9.2 Пріоритетних напрямків розвитку наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006 – 2010 роки.
Мета дослідження – на основі нормативно-правових актів, інших історико-правових та історичних джерел подати всебічну, комплексну та неупереджену характеристику боротьби з організованою злочинністю в УСРР у роки нової економічної політики (1921-1929 рр.).
У відповідності до поставленої мети сформульовані такі завдання:
• виявити історіографічні здобутки дослідників з обраної проблематики, визначити та охарактеризувати джерельну базу роботи; опрацювати методологічні засади дослідження і методи історичного пізнання проблеми, теоретико-понятійний апарат роботи;
• з’ясувати причини виникнення організованої злочинності в період здійснення в УСРР нової економічної політики та надати історико-правове визначення даній дефініції з урахуванням особливостей того часу; охарактеризувати крімінологічну ситуацію в УСРР з точки зору організованої злочинності;
• визначити основні напрямки політики партійних та державних органів щодо протидії організованій злочинності;
• виявити особливості кримінального законодавства УСРР 1921 – 1929 рр. щодо припинення бандитизму та інших форм організованої злочинності;
• з’ясувати становлення структури правоохоронних органів Радянської України у контексті їх протидії організованій злочинності; визначити основні напрямки діяльності згаданих органів у сфері боротьби з загальнокримінальним бандитизмом та іншими формами організованої злочинності ;
• виявити провідні тенденції у справі організації та здійснення профілактичних заходів щодо припинення організованої злочинності.
Об`єктом даного дослідження є суспільні відносини, пов’язані з протидією злочинності в УСРР у 1921 – 1929 рр.
Предметом дослідження є боротьба з організованою злочинністю в УСРР у роки нової економічної політики (1921 – 1929 рр.).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що у вітчизняній історико-правовій науці вперше:
- на основі широкого кола джерел та з урахуванням історіографічних надбань попередників здійснено комплексне історико-правове дослідження особливостей боротьби з організованою злочинністю в УСРР у роки здійснення нової економічної політики, яке створило підґрунтя для низки висновків;
- охарактеризовано і узагальнено наукову літературу за темою дослідження, показано, що вона поєднує кримінологічні, історико-правові та історичні праці;
- розкрито погляди науковців на історичні форми організованої злочинності, обґрунтовано їх залежність від конкретних соціальних умов і етапу розвитку суспільства, доведено обмеженість з точки зору врахування історичного досвіду вузького розуміння організованої злочинності як явища винятково із сучасними рисами;
- обгрунтовано, що організована злочинність у роки нової економічної політики мала підґрунтям для розвитку як руйнацію усталених стандартів життя, суспільну нестабільність внаслідок трагічних подій Першої світової та Громадянської війни, так і формування передумов для економічної злочинності в період непу;
- доведено, що радянська держава не виробила єдиної кримінальної політики щодо запобігання і боротьби зі злочинністю, на цю її діяльністю суттєво впливали завдання придушення повстанського антирадянського руху та знищення політичного збройного опору; починаючи з 1923 – 1924 років ці впливи стали швидко слабшати, водночас все більш актуальними ставали завдання забезпечення економічної безпеки держави;
- з’ясовано, що радянська кримінальна політика у роки непу, її реалізація в нормах права та правоохоронній діяльності мали переважно карально-репресивний характер, а заходи боротьби із організованою злочинністю ідеологізувалися, отримували відповідне інформаційне супроводження, що створювало передумови для розгортання масових репресій після згортання непу;
- показано, що незважаючи на відсутність єдиного координаційного органу та відповідних програмних документів щодо боротьби з організованою злочинністю в УСРР вона була досить ефективною і дозволила в цілому взяти під контроль як загальнокримінальний бандитизм, так і прояви організованої економічної злочинності, у тому числі у фінансово-податковій сфері; позитивним для забезпечення єдності дій стала належність керівництва усіх правоохоронних структур до єдиної політичної партії – КП(б)У;
- доведено, що важливою складовою протидії злочинності в УСРР у роки нової економічної політики була її профілактика, яка у багатьох випадках була порівняно ефективною і свідомо здійснювалася, передусім, органами міліції; разом з тим до «профілактичних» належали і відверто неправові й нелюдяні заходи, такі, як утримання заручників, погрози родинам, імітації розстрілів тощо.
удосконалено:
- обґрунтування позитивного значення кодифікації кримінального законодавства УСРР у 20-і роки ХХ ст.;
- визначення класового характеру правоохоронної діяльності в радянській Україні та відповідного політичного впливу комуністичних партійних органів на діяльність органів внутрішніх справ, прокуратури, спецслужб тощо з запобігання організованим формам злочинності
отримали подальшого розвитку:
- положення, що наявність організованої злочинності у тих чи інших її формах, від початкових (стійкі банди розбійників та зграї конокрадів) з поправкою на історичні особливості притаманна суспільству вже тривалий період; до поняття організованої злочинності слід у історико-правовому розумінні підходити через розвиненість конкретних організованих форм злочинності; сучасне кримінологічне та кримінально-правове визначення організованої злочинності є лише певним проміжним підсумком її розвитку як негативного суспільного явища;
- розширено розуміння організованої злочинності як тривалого у часі асоціального суспільного явища, яке пройшло у своїй трансформації низку стадій функціонального та структурного ускладнення, зростання соціальної небезпечності, удосконалення засобів і методів злочинної діяльності;
- положення про те, що з метою дискредитації та позбавлення соціальної бази в суспільстві, зокрема в селянстві так званого політичного бандитизму (пов’язаного із «залишковими явищами» протистояння часів Громадянської війни) радянська влада штучно «змішувала» його із загальнокримінальним.
Практичне значення дисертації полягає в тому, що матеріали дослідження можуть бути використані при розробці навчальних курсів з історії держави і права України, з історії України, з кримінології; при підготовці спецкурсів і спецсемінарів з історії вітчизняних правоохоронних органів та девіантних форм поведінки у суспільствах перехідного періоду; при написанні дослідницьких та науково-популярних робіт із зазначеної проблематики. Досвід боротьби з організованою злочинністю в УСРР у роки нової економічної політики може бути корисним для сучасників при вирішенні аналогічних проблем.
Апробація результатів роботи. Основні положення та висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Харківського національного університету внутрішніх справ, на наукових конференціях: «Методологічні проблеми історико-правових досліджень» (ХХІІІ Міжнародна історико-правова конференція, м. Алушта, 24-26 вересня 2010 р.) та «Теорія і практика сучасного права» (Перша міжнародна науково-практична конференція, м. Херсон, 29 жовтня 2010 р.).
Публікації. Основні результати дослідження викладені дисертантом у шести наукових працях, в тому числі чотири у фахових наукових виданнях з юридичних наук, затверджених ВАК України.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У проведеному дисертаційному дослідженні здійснено всебічний розгляд, теоретичне узагальнення та нове розв’язання важливого для вітчизняної науки історії держави і права наукового завдання організації, правової регламентації та правозастосовної діяльності, спрямованої на боротьбу з організованою злочинністю в УСРР у роки нової економічної політики. За його результатами сформульовано наступні висновки:
1. Вивчення широкого кола джерел, ознайомлення з основними досягненнями науковців, які досліджували дану проблематику з історичних, історико-правових та кримінологічних позицій, дозволило автору прослідкувати ті трансформації, через які пройшла дефініція «організованої злочинності» починаючи з 1920-х рр. На кожному конкретному етапі розвитку суспільства розуміння природи організованої злочинності, її характеристик, мало свої специфічні риси. Незважаючи на відсутність у тогочасному законодавстві та правовій науці власне визначення «організована злочинність», вона, безперечно, існувала. Дослідження доводить положення, що організована злочинність існувала завжди, але проявлялася у різних формах і для досліджуваного нами періоду з початку по кінець 1920-х років – мав місце факт існування організованої злочинності головним чином економічної спрямованості, під прикриттям різних, в основному фіктивних, економічних структур.
2. Причини поширення організованої злочинності у 1920-х рр. полягали як у руйнівних наслідках Першої світової та Громадянської війн, які привели не тільки до масового зубожіння населення, але й до девальвації багатьох моральних цінностей, втрати поваги до держави та її інституцій, так і у тих змінах у розвитку суспільства, що були викликані запровадженням нової економічної політики. Супутньою стала поява потужного тіньового сектора у економіці, який одразу виявився привабливим для злочинного світу, що підтверджує і з’ясування особливостей кримінологічної ситуації в Радянській Україні.
3. Нова економічна політика не лише сприяла відновленню народного господарства країни, поверненню, хоча і в обмеженому вигляді, до ринкових відносин, але й зумовила зміну характеру злочинності, ускладнення її організаційних форм. Якщо на початку 1920-х рр. серед організованих форм злочинності домінував бандитизм, який часом тісно змикався з селянськими рухами, то ближче до середини десятиліття переважаючими стають згадані вище економічні злочини. Неп створив сприятливі умови для зближення загальнокримінальної та економічної злочинності, часом за прямого потурання з боку представників влади.
4. Кримінальна політика партії та держави щодо боротьби з організованою злочинністю в УСРР на початку 1920-х рр. відзначалася суттєвими недоліками, які були ідеологічно обумовлені. Однак, у подальші роки органи державної влади досить оперативно реагували на ті зміни, що відбувалися у злочинному світі, у цілому ефективно протидіючи поширенню організованих форм злочинності. Цьому сприяло видання низки постанов і декретів, що конкретизували сутність основних різновидів протиправної діяльності, спрямовуючи зусилля правоохоронців на боротьбу з найбільш небезпечним злочинами.
5. Радянське кримінальне право досліджуваного періоду зробило вагомий крок у напрямку визначення основних характеристик організованої злочинності та зуміло запропонувати ефективну систему заходів щодо її припинення. Так, на момент появи КК УСРР 1927 р., воно мало вже доволі чітке уявлення про природу та форми організованої злочинності. Це можна довести на підставі детального аналізу ст.19, 20 та 56, п.17 кодексу. Розуміння сутності організованої злочинності, тієї небезпеки, що вона несе суспільству, дозволило створити достатньо розгалужену та ефективну систему заходів соціального захисту. Водночас, в умовах згортання непу та посилення репресивно-каральної системи сталінського режиму у 1930-х рр., багато статей кодексу, зокрема і стосовно протидії організованій злочинності, було використано не за прямим призначенням, а в якості юридичної підстави, що виправдовувала масовий терор.
6. Ефективність протидії правоохоронних органів бандитизму та іншим видам організованої злочинності безпосередньо залежала від якості та фахової підготовки їх співробітників. Переважання класово-партійного підходу у справі комплектування, регулярні «чистки», нехтування професійних здібностей нерідко суттєво знижувало ефективність боротьби з організованою злочинністю. Плинність міліцейських кадрів також пояснюється вкрай незадовільним матеріальним забезпеченням, що потенційно створювало передумови до контактів правоохоронців зі злочинним світом, корумпованості та їх подальшому «переродження». Вказані ці обставини, на погляд автора, пояснюють недостатньо високу результативність правоохоронних органів у протидії організованим формам злочинності у першій половині 1920-х років.
7. Протягом всіх 1920-х рр., а особливо на початку десятиліття, у радянських правоохоронних органів виникали певні труднощі у розмежуванні так званих «злочинців-контрреволюціонерів», які у своїй протиправній діяльності керувались політичними мотивами, і загальнокримінальних елементів. Для України це було особливо актуальним, враховуючи вражаючі розміри селянського повстанського руху, який згідно тогочасній ідеологічній кон’юнктурі, фігурував у звітах, як «політичний бандитизм». Відсутність чіткого розмежування між політичним і загальнокримінальним бандитизмом було одним з найбільш суттєвих недоліків тогочасного законодавства й істотно ускладнювало роботу правоохоронних органів, які часто змушені були брати участь у придушенні виявів селянської непокори, на шкоду справі припинення кримінального бандитизму, зумовленого корисливими мотивами.
8. Правоохоронні органи УСРР, зокрема міліція, значну увагу приділяли превентивним заходам, які мали на меті попередження злочинів. Проведення профілактичних дій об’єктивно сприяло зменшенню злочинності, особливо серед неповнолітніх. Не в останню чергу успішність профілактики злочинності залежала не лише від роботи агентурної мережі, проведення облав тощо, але й від впровадження нових, науково-обґрунтованих методів діяльності правоохоронців і новітніх технічних засобів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Административный вестник (Харьков) /1922 - 1926/.
2. Алексеев В. Понятие организованной группы / В. Алексеев // Социалистическая законность. – 1989. - № 11. – с. 25 – 26.
3. Алтуєв В. З історії діяльності міліції Донбасу (1921 р.) / В. Алтуєв // Український історичний журнал (УІЖ).-1968. - № 2. - С. 95-96.
4. Алтуєв В. Участь міліції України в боротьбі з бандитизмом у 1921-1925 роках / В. Алтуєв // УІЖ. - 1973. - № 10.- С.119-124.
5. Алтуев В. Рабоче-крестьянская милиция Украинской ССР в период восстановления народного хозяйства (1921 – 1925 гг.): дис… канд. ист. наук: 07.00.01 / В. Алтуев. – Донецк, 1976. – 229 с.
6. Алтуєв В. До питання про організаційне зміцнення, кадрове забезпечення та діяльність Волинської губернської міліції у період відбудови народного господарства (1921-1925 рр.) / В. Алтуєв // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2010. - № 2. – С. 225 – 243.
7. Алтуєв В. Із історії діяльності міліції Полтавської губернії в період відбудови народного господарства (1921-1925 рр.) / В. Алтуєв // Право і суспільство. – 2010. - № 2. – С. 24 – 38.
8. Бандурка О. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення / О. Бандурка. - Харків: Основа, 1996. - 397 с.
9. Білас І. Репресивно-каральна система в Україні. 1917-1953: Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз / І. Білас. - К.: Либідь, 1994. - 432 с. – (Кн. 1).
10. Боротьба з організованою злочинністю і корупцією. – К.: Всесвіт, 2000. – 336 с.
11. Борьба с преступностью в Украинской ССР (1917-1967): сборник документов - К.: ВШ МООП УССР, 1966. – 831 с. – (1917-1925 гг.; т. 1).
12. Бузало П. Кримінологія: Навчальний посібник / П. Бузало, С. Денисов, О. Кириченко - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 192 с.
13. Бюлетень НКВС УСРР /1924-1927/.
14. Бюллетень НКВД. – 1924. - № 9-10.
15. Бюллетень НКВД. – 1925. - № 2.
16. Бюллетень НКВД. – 1925. - № 8.
17. Вандышев В. Криминология. Курс лекций / В. Вандышев. – С-Пб.: Издательство С-ПбГУ, 2008. – 611 с.
18. Вестник НКВД УССР. – 1919. - № 3.
19. Вісті ВУЦВК. - /Харків/.
20. Вісті ВУЦВК. – 1926. – 25 листопада.
21. Вісті ВУЦВК. – 1929. – 3 лютого.
22. Волков Г. Имущественные преступления / Г. Волков. – Х.: Юридическое издательство НКЮ УССР, 1928. – 320 с.
23. Волобуев А. Организованная преступность и ее сущность / А. Волобуев // Советская юстиция. – 1989. - № 21. – С. 9 – 11.
24. Гернет М. Преступления за границей и в СССР / М. Гернет. – М.: Сов. зак-во, 1931. – 186 с.
25. Герцензон А. Борьба с преступностью в РСФСР / А. Герцензон. - М.: Юридическое издательство НКЮ РСФСР, 1928. - 163 с.
26. Глух Ф. Из истории прокуратуры Украины / Ф. Глух // На страже советских законов. – М., 1972. – С. 99 – 113.
27. Говоров И. Советское государство и преступный мир (1920-е – 1940-е гг.) / И. Говоров // Вопросы истории. – 2003. - № 11. – С. 143 – 152.
28. Голіна В. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми боротьби з бандитизмом / В. Голіна. – Х.: Регіон-інформ, – 2004. – 212 с.
29. Гуров А. От эмоций к фактам / А. Гуров // Социалистическая законность. – 1988. - № 10. – С. 24 – 30.
30. Гуров А. Профессиональная преступность. Прошлое и современность / А. Гуров. - М.: Юридическая литература, 1990. – 312 с.
31. Гуров А. Организованная преступность – не миф, а реальность / А. Гуров – М.: Знание, 1992. – 281 с.
32. Гюнтер А. Хозяйственные преступления / А. Гюнтер. – Х.: Юридическая литература, 1928.
33. Даньшин И. Из истории криминологических учреждений в Украинской ССР в 20-е - 30-е гг. / И. Даньшин // Вопросы борьбы с преступностью. - М., 1980.- Вып.32.- С.68 – 72.
34. Даньшин І. Про організовану злочинність в СРСР і заходи боротьби з нею / І. Даньшин // Радянське право. – 1990. - № 6. – С. 48 – 52.
35. Державний архів Донецької області (ДАДО). – Ф.Р-1145. – Оп. 2.
36. ДАДО. – Ф.Р-1167. – Оп.1.
37. ДАДО. – Ф.Р-1459. – Оп.1.
38. ДАДО. – Ф.Р-1469. – Оп. 2.
39. ДАДО. – Ф.Р-2295. – Оп. 1.
40. ДАДО. – Ф.Р-2470. – Оп. 2.
41. Державний архів Харківської області (ДАХО). – Ф.Р 1630. - Оп. 3.
42. ДАХО. – Ф.Р-203. - Оп.1.
43. ДАХО.- Ф.Р-432. - Оп.1.
44. ДАХО.- Ф.Р-563. - Оп.2.
45. ДАХО. – Ф.Р-563. - Оп.1.
46. ДАХО. – Ф.Р-564. - Оп.1.
47. ДАХО. – Ф.Р-576. - Оп. 1.
48. ДАХО. – Ф.Р-845. - Оп. 2.
49. Демчик Е. Частные торговцы в годы НЭПа: возрождение и гибель профессии / Е. Демчик // Вопросы истории. – 1999. - № 7. – С. 28 – 40.
50. Долгова А. Криминология / А. Долгова. – М.: Норма, 2007. – 912 с.
51. Долгова А. Преступность, ее организованность и криминальное общество / А. Долгова. – М.: Российская криминологическая ассоциация, 2003. – 557 с.
52. Дорошенко И. История органов и войск государственной безопасности СССР / И. Дорошенко. – М.: Воен. ин-т им. Ф. Дзержинского, 1960. – 292 с. – Ч. 2. (1921-1932).
53. Дрейслер И. Из истории создания прокуратуры и развития ее связей с общественностью: на примере УССР / И. Дрейслер // Советское государство и право. – 1986. - № 8. – С. 126 – 130.
54. Еженедельник советской юстиции. – 1928. – № 26.
55. Єсава О. Становлення органів юстиції / О. Єсава // Радянське право. – 1967. - № 8.- С. 82-85.
56. Зайцев Б. Харьковская городская милиция в 1920-х гг. / Б. Зайцев, Б. Мигаль // Universitates. – 2008. - № 4. – С. 29 – 41.
57. Зібрання узаконень та розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України. – Х.: НКЮ, 1921 – 1927.
58. ЗУ УСРР.-1921. - № 2.
59. ЗУ УСРР. – 1921. – № 17. – Ст.528.
60. ЗУ УСРР. - 1922. - № 25.
61. ЗУ УСРР. – 1922. – № 36. – Ст.424.
62. ЗУ УСРР. – 1922 – № 28. – Ст.440.
63. ЗУ УСРР. – 1923. - № 1. – Ст.13.
64. ЗУ УСРР. – 1925. – № 92-93. – Ст.521.
65. ЗУ УСРР. – 1926. – № 13. – Ст.101.
66. Золин П. Преступность в стране в 1909 – 1928 гг. Сравнительная статистика / П. Золин // Советское государство и право. – 1991. - № 5. – С. 112 – 119.
67. Золотарьов В. ЧК-ДПУ-НКВС на Харківщині: люди та долі 1919 – 1941 / В. Золотарьов. – Х.: Фоліо, 2003. – 477 с
68. Из истории советских пограничных войск (1921-1927гг.): Документы и
материалы. – М.: Главное управление пограничных войск, 1963. – 667 с.
69. Из истории советских пограничных войск (1928-1934гг.): Документы и
материалы. – М.: Главное управление пограничных войск, 1971. – 773 с.
70. Історія держави і права України: навчальний посібник / за ред. П. Музиченко. – К.: Товариство „Знання”, 2005. – 641 с.
71. История Коммунистической партии Советского Союза: в 6 т. / Ин-т марксизма-ленинизма при ЦК КПСС. - М.: Изд-во полит. литературы, 1970. - Т. 4: Коммунистическая партия в борьбе за построение социализма в СССР. - 663 с. – (1921-1929 гг.; Кн.1).
72. История милиции Украинской ССР в документах и материалах.- К.: Издательство Киевской ВШ МВД СССР, 1969. – 884 с. – (1917-1937 гг.; т.1).
73. Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. – К.: АН УРСР. Ін-т історії, 1970.- 992 с. – (Т.: Донецька область).
74. Історія органів внутрішніх справ. Частина ІІ (ХХ століття). Навчальні матеріали до спецкурсу / за ред. Л. Зайцева. – Харків: Університет внутрішніх справ, 1999. - 154 с.
75. Історія робітничого класу Української РСР. - К.: Наукова думка, 1967.- 508 с. – Т. 2.
76. Історія селянства Української РСР: у 2 т. - К.: Наукова думка, 1967. - 535 с. – (Т. 2: Від великого жовтня до наших днів).
77. История советского государства и права: Советское государство и право в период строительства социализма (1921 - 1935 гг.) / под ред. С. Иванова, В. Курицына, Е. Скрипилева. – М.: Юридическая литература, 1968. - Кн. 2. – 412 с.
78. История советского рабочего класса: в 6-ти т. / АН СССР. Ин-т ист. СССР.- М.: Наука, 1984.- 512 с. – (Т. 2: Рабочий класс - ведущая сила в строительстве социалистического общества.1921-1937).
79. История советской милиции. Советская милиция в период строительства социализма / под ред. Н. Щелокова. - М.: Юридическая литература, 1977. – Кн. 1. – 346 с.
80. Історія Української РСР: У 2 т. / Гл. ред. К. Дубини - К.: Наукова думка, 1967.-860 с. - Т. 2.
81. История Украинской ССР: В 10 т. / Гл. ред. Ю.Кондуфор. - К.: Наук.думка, 1984. - 720 с. – ( Т. 7: Украинская ССР в период строительства и укрепления социалистического общества 1921-1941).
82. Итоги советской власти за 10 лет. – М.: Госполитиздат, 1927. – 304 с.
83. Козлов Ю. Организованная преступность: структуры и функции / Ю. Козлов, М. Слинько // Изучение организованной преступности: российско-американский диалог. – М.: Олимп, 1997. – С. 49 – 59.
84. Кокорев П. История развития охраны государственной границы в России и
Советском Союзе / П. Кокорев. – М., 1965. – 50 с.
85. Комітети незаможних селян України (1920-1933). Збірник документів і матеріалів / упоряд. Г. Ісип, А. Карташова, А. Міщенко, А. Недух. – К.,1968. - 637 с.
86. Комуніст (орган ЦК КП(б)У). - /Харків/.
87. Комуніст. – 1921. – 12 грудня.
88. Комуніст. – 1923. – 25 лютого.
89. Комуніст. – 1923. – 12 липня.
90. Комуніст. – 1923. – 13 вересня.
91. Комуніст. – 1923. – 23 вересня.
92. Комуніст. – 1923. – 26 вересня.
93. Комуніст. – 1924. – 22 березня.
94. Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій та пленумів. – К.: Інститут історії партії при ЦК КПУ, 1976. – Т. 1. – 1007 с.
95. Конституция Украинской Социалистической Советской Республики – Х.: Всеукраинское издательство, 1920. – 16 с.
96. Корнієнко М. Організована злочинність в Україні: сучасний стан, кримінологічна характеристика, заходи протидії / М. Корнієнко. – К.: Фонд юридичної науки, 2004. – 300 с.
97. Коцан І. Міліція Харківщини у 1917 – 1930 рр.: дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / І. Коцан. – Х., 2003. – 190 с.
98. Красный страж: сборник статей о милиции. - Х.: Государственное издательство Украины, 1926. – 119 с.
99. Кримінальний кодекс України / Редакція 01.09.2001, із змінами і доповненнями включно до 01.12.2004 року – Х.: Юридична література, 2004.
100. Кримінологія / за ред. І. Даньшина. – Х.: Право, 2003. – 669 с.
101. Курило С. Жизни своей не щадя. Из истории милиции Харьковщины / С. Курило – Х.: Прапор, 1987. – 295 с.
102. Курицкий И. Уголовный кодекс УССР в редакции 1927 г. Текст с постатейными разъяснениями из циркуляров и постановлений Наркомюста и Верховного Суда УССР (по 1 июля 1927) / И. Курицкий, Л. Гиммельфарб, Н. Шихмантер.- Харьков: Юрид. изд-во НКЮ УССР, 1927. – 171 с.
103. Кучер О. Про участь міліції УРСР в боротьбі зі збройною внутрішньою контрреволюцією у 1921-23 рр. / О. Кучер // Питання історії народів СРСР.- 1971. - Вип.11. - С. 51 - 58.
104. Кучер О. Розгром збройної внутрішньої контрреволюції на Україні в 1921-1923 роках / О. Кучер.-Х.: ХДУ,1971. - 172 с.
105. Леви И. Ближайшие задачи следственного аппарата / И. Леви // Вестник советской юстиции. – 1928. – № 7. – С.199-201.
106. Леві І. Про підлеглість слідчого апарату / І. Леві // Червоне право. – 1927. – № 24. – С.1104-1106.
107. Лизогуб Б. Організовані злочинні угруповання: класифікація та заходи протидії: дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Б. Лизогуб. - Х., 2004. – 259 с.
108. Лопатін С. Бандитизм в історії розвитку кримінального законодавства України / С. Лопатін // Право України. – 2007. - № 7. – С. 17 – 24.
109. Лунеев В. Организованная преступность в России: осознание, истоки, тенденции / В. Лунеев // Государство и право. – 1996. - № 4. – С. 29 – 41.
110. Лунеев В. Преступность ХХ века. Мировые, региональные и российские тенденции / В. Лунеев. - М.: Издательство НОРМА, 1997. - 480 с.
111. Маймескулов Л. Всеукраинская чрезвычайная комиссия (1918-1922) / Л. Маймескулов, А. Рогожин, В. Сташис. - Х.: Основа, 1990. - 345 с.
112. Малыгин А. Государственно-правовой статус милиции РСФСР в период проведения новой экономической политики (1920-е годы): дис… докт. юрид. наук: 12.00.01 / А. Малыгин. - М., 1992. – 402 с.
113. Міхеєва О. Кримінальна злочинність і боротьба з нею в Донбасі (1919 - 1929) / О. Міхеєва. – Донецьк.: Східний видавничий дім, 2004. – 248 с.
114. Михайленко П. Из истории милиции Советской Украины / П. Михайленко. -К.: Высшие курсы МВД УССР, 1965. – 399 с.
115. Михайленко П. Історія міліції України у документах і матеріалах / П. Михайленко, Я. Кондратьєв - К.: Генеза, 1997.– 504 с. – (1917-1925 рр.; т.1).
116. Михайленко П. Історія міліції України у документах і матеріалах / П. Михайленко, Я. Кондратьєв - К.: Генеза, 1999.– 412 с. – (1926-1937 рр.; т.2).
117. Михайленко П. Кримінальне право, кримінальний процес та кримінологія (статті, доповіді, рецензії) / П. Михайленко - К.: Генеза, 1999. – 942 с.
118. Мокринский С. Преступления против личности / С. Мокринский. – Х.: Юридическое издательство НКЮ УССР, 1928. – 286 с.
119. Монтефиоре С. Сталин. Двор Красного монарха / С. Монтефиоре. – М.: Олма-Пресс, 2007. – 767 с.
120. Мурза В. Прокуратура у державному механізмі УСРР (1922 – 1933 рр.).: дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / В. Мурза. - Х., 2003. - 255 с.
121. Немировский Э. Преступления против порядка управления / Э. Немировский. – М., 1928. – 297 с.
122. Николаев Н. О проблемах борьбы с организованной преступностью / Н. Николаев // Социалистическая законность. – 1988. - № 6. – С. 38 – 46.
123. О кооперации в СССР: Закон Союза Советских Социалистических Республик от 26 мая 1988 г. / Верховный Совет СССР // Ведомости Верховного Совета Союза ССР. —1988. — № 22. — Ст. 355.
124. Об индивидуальной трудовой деятельности // Ведомости Верховного Совета СССР. 1986. № 47. Ст. 964
125. Общее губернское учреждение 1909 г. Статья 316. – С-Пб., 1910.
126. Окіпнюк В. Державне політичне управління УСРР (1922-1934): історико-юридичний аналіз / В. Окіпнюк. - К.: НА СБУ, 2002. - 290 с.
127. Олійник О. Народний комісаріат внутрішніх справ України (1917-1941 рр.): структура, функції, діяльність.: дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / О. Олійник. - Х., 2000. - 205 с.
128. Организованная преступность. Проблемы, дискуссии, предложения / под ред. А. Долговой, С. Дьякова. – М.: Юридическая литература, 1989. – 339 с.
129. Организованная преступность - 2. Проблемы, дискуссии, предложения. – М.: Юридическая литература, 1993. – 407 с.
130. Организованная преступность в России: теория и реальность. – С-Пб.: СПб Ф ИС РАН, 1996. – 558 с.
131. Организованные преступные группы в Украине: традиционное и типичное (социологический очерк) / под ред. А. Ярмыша. – Х.: Национальный университет внутренних дел, 2002. – 512 с.
132. Основные положения и права ОГПУ СССР. – М.: Б.и., 1926. – 36 с.
133. Ошеров А. Преступная группа, шайка, банда, сообщество и организация по Уголовному кодексу / А. Ошеров // Право и жизнь. – 1924. – Кн. 7-8. – С. 40 – 57.
134. Паше-Озерский Н. К вопросу о соучастии в преступлении / Н. Паше-Озерский // Техника, экономика и право. – 1923. - № 1. – С. 24 – 28.
135. Пионтковский А. Советское уголовное право / А. Пионтковский. – М.,- Л.: Госюриздат, 1928. – 371 с. – (Т.1. – Общая часть).
136. Полиция и милиция России: страницы истории / Борисов А., Дугин А.,
Малыгин А. и др. – М.: Наука, 1995. – 318 с.
137. Право и жизнь /1922-1928/.
138. Правова ідеологія і право України на етапі становлення тоталітарного режиму (1929 - 1941) / за ред. О. Мироненка, І. Усенка. – К.: Інститут держави і права ім. В. Корецького, 2001. – 220 с.
139. Преступник и преступность. – М.: Из-во НКВД, 1927. – 61 с.
140. Приходько А. Революційна законність на новому етапі соціалістичного будівництва / А. Приходько // Революційне право. – 1932. - № 9-10. – С. 254-257.
141. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю. Закон України від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 35.
142. Про розмежування компетенції прокуратури і губсуду щодо нагляду за слідчими: Обіжник НКЮ УСРР № 89 // Бюлетень Народного комісаріату юстиції УСРР. - 1924. – № 21.
143. Проблема преступности: сборник статей. – К.: Из-во НКЮ УССР, 1924. – 397 с.
144. Пролетарий (орган Харьковского большевистского комитета). - /Харьков/.
145. Радіонов І. Кримінальна відповідальність за бандитизм – історія та перспективи / І. Радіонов // Питання боротьби зі злочинністю. – Х.: Кроссроуд, 2006. – Вип. 11. – С. 62-67.
146. Рекунков А. Законность – фактор государственного строительства / А. Рекунков, В. Клочков // Советская прокуратура: История и современность. – М.: Юридическая литература, 1977. – С. 34 - 58.
147. Римаренко Ю. З історії боротьби трудового селянства України проти куркульського бандитизму / Ю. Римаренко // УІЖ. -1965. - № 1. - С.110-113.
148. Рогожин А. Організація нагляду за законністю в Українській РСР в період проведення Великої Жовтневої соціалістичної революції і в період іноземної воєнної інтервенції та громадянської війни / А. Рогожин // Питання історії держави і права Української РСР. – К.: Видв-во АН УРСР,1952. – С.70 - 90.
149. Российское уголовное право. Общая часть / под ред. В. Комиссарова. - СПб.: Зерцало, 2005. – 560 с.
150. Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР (1917-1952) / под ред. И. Голякова. - М.: Гос. издат. юрид. лит., 1953.- С.7-310.
151. Сборник постановлений и распоряжений Всеукраинского Центрального Исполнительного Комитета Советов Рабочих, Крестьянских и Красноармейских депутатов VI-го созыва (18 декабря 1921г. – 10 декабря 1922 г.). – Харьков: Изд-во ВУЦИК, 1922. – 197 с.
152. Смирнов Г. Организованная преступность и меры по ее предупреждению / Г. Смирнов. – М.: Юридическая литература, 1995. – 297 с.
153. Собрание определений уголовно-кассационной коллегии Верховного суда УССР. – Х.: НКЮ, 1924 – 1927.
154. Собрание определений уголовно-кассационной коллегии Верховного суда УССР за 1924 год. – Х., 1925. – Вып. 4.
155. Собрание определений уголовно-кассационной коллегии Верховного суда УССР за 1924 год. – Х., 1925. – Вып. 5.
156. Собрание определений уголовно-кассационной коллегии Верховного суда УССР за 1924 год. – Х., 1925. – Вып. 7.
157. Собрание определений уголовно-кассационной коллегии Верховного суда УССР за 1925 год. – Х., 1925. – Вып. 1.
158. Собрание определений уголовно-кассационной коллегии Верховного суда УССР за 1925 год. – Х., 1926. – Вып. 3.
159. Советская милиция: история и современность. 1917 – 1987 / под ред. А. Власова. - М.: Юридическая литература, 1987. – 551 с.
160. Состояние губернии и работа Харьковского губернского исполкома за 9 месяцев 1923-24 гг. – Х.: Харьковский губисполком, 1924. – 594 с.
161. Статистика осужденных в СССР в 1925, 1926 и 1927 гг. – М.: Издание ЦСУ СССР, 1930. -
162. Стерник И. Революционная законность и органы надзора за законностью в первые годы советской власти / И. Стерник // Ученые записки Московского юридического института. – 1948. – Вып. 4. – С.138 – 145 с.
163. Стоян П. Адміністративно- територіальна реформа на Україні / П. Стоян // УІЖ. - 1965.- № 4. - С.71-77.
164. Таганцев Н. Уголовное Уложение 1903 года / Н. Таганцев. - С-Пб.: Типолитография Ф. Вайсберга и П. Гершунина, 1911. – 1122 с.
165. Тимченко А. Правовые основы организации и деятельности милиции Украины в 1917-1941 гг.: Учебное пособие / А. Тимченко. – Луганск: РИО ЛИВД, 1998. – 86 с.
166. Топильская Е. Организованная преступность / Е. Топильская. – С-Пб.: Изд-во «Юридический центр Пресс» ,1999. – 310 с.
167. Уголовное право России. Практический курс / под общ. ред. А. Бастрыкина. - М.: Волтерс Клувер, 2007. – 808 с.
168. Уголовное Уложение. Высочайше утвержденное 22 Марта 1903 года. - С-Пб.: Издание Государственной Канцелярии, 1903.
169. Уголовный кодекс. С изменениями и дополнениями по 15-ое июля 1925 г. – Х.: Госюриздат, 1925.
170. Уголовный кодекс советских республик. – Х.: Госюриздат, 1928.
171. Уголовный кодекс советских республик. Текст и постатейный комментарий / под ред. С. Канарского. – Киев.: Издательство НКЮ УССР, 1925.
172. Уголовный кодекс УССР и РСФСР. Сравнительный текст и комментарий / под. ред. М. Шаргея, С. Пригова, Ю. Мазуренко. - Харьков: Юрид.изд-во Наркомюста УССР, 1928.
173. Уложение про наказания уголовные и исправительные 1885 года. – С-Пб., 1886.
174. Усенко І. Україна в роки НЕПу: доля курсу на революційну законність / І. Усенко – Х.: Вид -во ун-ту внутр. справ, 1995. - 74 с.
175. Утро России. – 18 марта 1917 года.
176. Фріс П. Нарис історії кримінально-правової політики України / П. Фріс. – К.: АТІКА, 2005. – 124 с.
177. Хохряков Г. Мафия в СССР: вымыслы, домыслы, факты / Г. Хохряков // Юность. – 1989. - № 3. – С. 85 – 91.
178. Центральний державний архів вищих органів влади і управління (ЦДАВОВУ). – Ф.5. - Оп.1.
179. ЦДАВОВУ. – Ф.5. - Оп. 2.
180. ЦДАВОВУ. – Ф.5. - Оп. 3.
181. ЦДАВОВУ. – Ф.6. - Оп.1.
182. ЦДАВОВУ. – Ф.6. - Оп.2.
183. Центральний державний архів громадських організацій України (ЦДАГОУ). – Ф.1. – Оп. 1.
184. Червоне право (орган Наркомату юстиції УРСР) /1926 - 1930/.
185. Шамбаров В. Белогвардейщина / В. Шамбаров. - М.: Алгоритм-Книга, 1999. – 415 с.
186. Шаповал Ю. Україна 20-х – 50-х рр. ХХ ст.: сторінки ненаписаної історії / Ю. Шаповал. – К.: Абрис, 1993. – 351 с.
187. Шаповал Ю. ЧК-ГПУ-НКВД в Україні: Особи, факти, документи / Ю. Шаповал. В. Пристайко. В. Золотарьов – К.: Абрис, 1997. – 608 с.
188. Шевченко А. Державна політика радянського уряду щодо створення органів внутрішніх справ України на залізничному та водному транспорті у 20-х роках XX ст. / А. Шевченко // Форум права. - 2007. - № 2. – С. 245-251 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2007-2/07saeurs.pdf
189. Шестнадцатый съезд ВКП(б): Стеногр. отчет. – М.,-Л.: Политиздат,1930.
190. Эстрин А. Соучастие по Уголовному кодексу РСФСР / А. Эстрин // Советское право. – 1922. - № 3.
191. Яковенко Д. Создание и развитие советской прокуратуры в УССР / Д. Яковенко // Вестник Киевского университета. – 1958. - № 1. – С. 89 – 100.
192. Яковенко Д. Учреждение прокуратуры УССР, ее организация и деятельность в 1922-1925 гг.: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук / Д. Яковенко. – К.,1956. – 22 с.
193. ДАДО– Ф.Р-1145. – Оп. 2. – Спр. 1.
194. ДАДО– Ф.Р-1145. – Оп. 2. – Спр. 194.
195. ДАДО– Ф.Р-1145. – Оп. 2. – Спр. 13.
196. ДАДО. – Ф.Р-2295. – Оп. 1. – Спр. 25.
197. ЦДАВОВУ. – Ф.5. - Оп.1. – Спр. 462.
198. ЦДАВОВУ. – Ф.6. - Оп.1. – Спр. 1184.
199. ЦДАВОВУ. – Ф.5. - Оп.1. – Спр. 993
200. ЦДАВОВУ. – Ф.5. - Оп.1. – Спр. 115.
201. ДАХО. – Ф.Р-203. - Оп.1. – Спр. 766.
202. ДАХО. – Ф.Р-563. - Оп.1. – Спр. 15
203. ДАХО.- Ф.Р-563. - Оп.2. – Спр. 38-а.
204. ДАХО.- Ф.Р-563. - Оп.2. – Спр. 80.
205. ЦДАВОВУ. – Ф.6. - Оп.1. – Спр. 1008.
206. ЦДАВОВУ. – Ф.6. - Оп.1. – Спр. 424.
207. ЦДАВОВУ. – Ф.6. - Оп.1. – Спр. 1128.
208. ДАХО. – Ф.Р-203. - Оп.1. – Спр. 325.
209. ЦДАВОВУ. – Ф.5. - Оп.1. – Спр. 3.
210. ЦДАВОВУ. – Ф.5. - Оп.1. – Спр. 1854.
211. ЦДАГОУ. – Ф.1. – Оп. 1. – Спр. 2853.
212. ЦДАГОУ. – Ф.1. – Оп. 1. – Спр. 2803.
213. ЦДАВОВУ. – Ф.5. - Оп. 3. – Спр. 157.
214. ДАХО. – Ф.Р-203. - Оп.1. – Спр. 971.
215. ЦДАВОВУ. – Ф.5. - Оп. 2. – Спр. 2326.
216. ЦДАГОУ. – Ф.1. – Оп. 1. – Спр. 2100.
217. ДАДО. – Ф.Р-1167. – Оп.1. – Спр. 2342.
218. ЦДАВОВУ. – Ф.6. - Оп.1. – Спр. 560.
219. ЦДАВОВУ. – Ф.6. - Оп.1. – Спр. 28.
220. ЦДАВОВУ. – Ф.5. - Оп.1. – Спр. 996.
221. ЦДАВОВУ. – Ф.6. - Оп.2. – Спр. 144.
222. ЦДАВОВУ. – Ф.6. - Оп.1. – Спр. 1954.
223. ЦДАВОВУ. – Ф.6. - Оп.1. – Спр. 1953.
224. ЦДАВОВУ. – Ф.6. - Оп.1. – Спр. 1955.
225. ЦДАВОВУ. – Ф.5. - Оп. 2. – Спр. 16.
226. ЦДАВОВУ. – Ф.5. - Оп. 3. – Спр. 480.
227. ЦДАВОВУ. – Ф.5. - Оп. 3.- Спр. 1205.
228. ЦДАВОВУ. – Ф.5. - Оп.1. – Спр. 1171.
229. ЦДАВОВУ. – Ф.6. - Оп.1. – Спр. 1523.
230. ЦДАВОВУ. – Ф.5. - Оп. 3. – Спр. 1214.
231. ЦДАВОВУ. – Ф.6. - Оп.1. – Спр. 1956.
232. ДАХО. – Ф.Р-563. - Оп.1. – Спр. 345-а.