Бурбій Анастасія Вікторівна Кримінально-правова охорона виборчих прав громадян України

Короткий опис

Бурбій Анастасія Вікторівна, провідний юрисконсульт сектору юридичного забезпечення Державного науково-дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України. Назва дисертації: «Кримінально-правова охорона виборчих прав громадян України». Шифр та назва спеціальності 12.00.08 кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. Спецрада Д26.732.01 Державного науково-дослідного інституту

ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
БУРБІЙ АНАСТАСЫ ВІКТОРІВНА
УДК 343.415(477)
ДИСЕРТАЦІЯ
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА
ВИБОРЧИХ ПРАВ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ
Спеціальність 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело А.В. Бурбій
Науковий керівник: Федотова Ганна Валеріївна, доктор юридичних наук, старший науковий співробітник
Київ - 2020

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 12
ВСТУП 13
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ ЗАСАДИ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА КРИМІНАЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ ПРОТИ ВИБОРЧИХ ПРАВ ГРОМАДЯН 24
1.1. Поняття та методологічні засади дослідження кримінальної
відповідальності за кримінальні правопорушення проти виборчих прав громадян 24
1.2. Становлення кримінальної відповідальності за кримінальні
правопорушення проти виборчих прав громадян 53
1.3. Відповідальність за кримінальні правопорушення проти виборчих прав у
зарубіжному законодавстві 69
Висновки до Розділу 1 82
РОЗДІЛ 2. КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА СКЛАДІВ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ПРОТИ ВИБОРЧИХ ПРАВ ... 85
2.1. Об’єктивні ознаки кримінальних правопорушень проти виборчих прав
громадян 85
2.2. Суб’єктивні ознаки кримінальних правопорушень проти виборчих прав
громадян 107
2.3. Види покарань за кримінальні правопорушення проти виборчих
прав громадян 126
Висновки до Розділу 2 144
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ВИБОРЧИХ ПРАВ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ 147
3.1. Проблеми кваліфікації кримінальних правопорушень проти виборчих
прав громадян та шляхи їх вирішення 147
3.2. Шляхи вдосконалення кримінально-правової політики протидії
кримінальним правопорушенням проти виборчих прав громадян 167
Висновки до розділу 3 189
ВИСНОВКИ 194
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 201
ДОДАТКИ 226
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВРУ - Верховна Рада України
ВСУ - Верховний Суд України
ЄРДР - Єдиний реєстр досудових розслідувань
КК України - Кримінальний кодекс України
КМУ - Кабінет Міністрів України
КПК України - Кримінально-процесуальний кодекс України КСУ - Конституційний Суд України нмдг - неоподатковуваний мінімум доходів громадян НПУ - Національна поліція України
п. - пункт
р. - рік рр. - роки
СРСР - Союз Радянських Соціалістичних Республік ст. - стаття ст.ст. - статті
УСРР - Українська Соціалістична Радянська Республіка ч. - частина

ВСТУП
Актуальність теми. Однією з вищих форм народовладдя є реалізація громадянами конституційного права обирати і бути обраними. Необхідною умовою сталого соціально-політичного розвитку держави є забезпечення безпеки виборчого процесу. Втручання у виборчий процес шляхом порушення правових основ виборчого права несе негативні наслідки, зокрема знецінення ідеї виборів. Унікальність виборчих прав полягає в тому, що вони об’єднують не лише особистий інтерес носія цих прав, а й публічний інтерес, пов’язаний із реалізацією мети проведення виборів, що підвищує їхню значимість.
Удосконалення норм виборчого законодавства, які регулюють підготовку і проведення виборів в Україні, зумовлює необхідність внесення відповідних змін до кримінального закону, спрямованих на охорону виборчих прав громадян та протидію злочинності, пов’язаній з виборчим процесом. Тому виникає потреба у проведенні дослідження сучасного стану кримінально-правової охорони виборчих прав громадян і розробленні ефективних підходів до удосконалення цієї сфери.
Як показує практика проведення виборів в Україні, останнім часом масив кримінальних правопорушень під час волевиявлення громадян України є досить значним. Так, у період з 31.12.2018 по 01.05.2019 кількість кримінальних правопорушень під час виборів Президента України становила 11226 випадків. Найчастіше надходили повідомлення щодо незаконної агітації - 3444, підкупу виборців - 958, хуліганств - 397, перешкоджання здійсненню виборчого права - 323. У період виборів Президента України відкрито 436 кримінальних проваджень, із них: 90 щодо підкупу виборців (ст. 160 КК України); 64 - щодо незаконного використання виборчих бюлетенів (ст. 158-1 КК України); 55 - щодо перешкоджання здійсненню виборчого права (ст. 157 КК України).
Під час позачергових виборів народних депутатів України в липні 2019 року до Національної поліції надійшло 11011 повідомлень про кримінальні правопорушення, які найчастіше стосувалися: незаконної агітації - 4951; підкупу виборців - 940; перешкоджання здійсненню виборчого права - 328; фотографування бюлетенів - 60; неправдивих повідомлень про замінування - 46; пошкодження бюлетенів - 39; погроз фізичною розправою - 38. Що до кримінальних проваджень, то їх було відкрито 532, зокрема: 151 - за ст. 157 КК України (перешкоджання здійсненню виборчого права); 146 - за ст. 160 КК України (підкуп виборця); 50 - за ст. 158-1 КК України (незаконне використання виборчого бюлетеня); 45 - за ст. 296 КК України (хуліганство); 42 - за ст. 158 КК України (фальсифікація документів) . Такі посягання негативно позначаються на виборчому процесі та соціально-політичній ситуації в державі. Вони завжди викликають підвищену увагу та резонанс у суспільстві, оскільки розповсюдженість цих кримінальних правопорушень впливає на зростання суспільної напруги, знижує рівень довіри до влади.
Охорона виборчих прав громадян є одним із обов’язків сучасної правової держави. Попри значну увагу, яку вітчизняний законодавець приділяє саме цьому питанню, вдосконалюючи законодавство про кримінальну відповідальність та посилюючи кримінально-правові санкції, кримінально-правова охорона виборчих прав громадян залишається недостатньо ефективною. До того ж кримінальні правопорушення проти виборчих прав часто залишаються латентними, чому сприяє поширення серед населення правового нігілізму стосовно можливості держави забезпечити вільні та справедливі вибори.
Широке застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення в окресленій сфері, з одного боку, відтворює гуманістичні тенденції кримінального права, які
Реєстрація подій, пов’язаних з виборчим процесом. URL: https://mvs.gov.ua/ua/vybory2019 (дата звернення: 17.05.2020).
останнім часом все більше і більше проникають у вітчизняну правозастосовну практику, з іншого боку - часто залишає винну особу без покарання, чим нівелює ідею невідворотності відповідальності за кримінальні правопорушення. Зазначене зумовлює необхідність перегляду питання щодо видів та розмірів кримінального покарання за кримінальні правопорушення проти виборчих прав громадян, що сприятиме
збалансуванню принципів гуманізму та невідворотності покарання.
Сучасна доктрина кримінального права приділяє багато уваги питанню кримінально-правового забезпечення виборчих прав, проте наразі спостерігається відсутність окремого наукового дослідження у цій сфері, зокрема бракує чіткого розуміння об’єкта цих кримінальних правопорушень та суміжних понять, як-то кримінальні правопорушення, пов’язані з виборчим процесом.
Теоретичну основу дослідження становлять фундаментальні методологічні напрацювання таких учених, як М.І. Бажанов, С. Б. Гавриш, В. В. Галунько, В. К. Глістін, О.О. Дудоров, О. Ф. Кістяківський, М. Й. Коржанський, О. М. Костенко, О. М. Кривуля, В. М. Кудрявцев, Є. В. Лащук, П. С. Матишевський, М. І. Мельник, П. П. Михайленко, А. А. Музика, М. О. Мягков, В. О. Навроцький, А. В. Наумов, А. С. Нікіфоров, Г. П. Новосьолов, А. А. Піонтковський, О. Е. Радутний,
A. В. Савченко, Є. Л. Стрельцов, М. С. Таганцев, В. Я. Тацій, В.П. Тихий,
B. В. Устименко, Є. В. Фесенко, Е. А. Фролов, М. І. Хавронюк, В. Б. Харченко, С. В. Хилюк та інші.
Окремим аспектам дослідження питань кримінально-правової охорони виборчих прав громадян приділили увагу: П. П. Андрушко, В. І. Антипов, О. П. Братівник, М. Б. Желік, Д. О. Колодін, В. В. Кострицький, С. Я. Лихова, Л. П. Медіна, С. А Мозоль, М. О. Мягков, В. І. Осадчий, І. Є. Словська, В. І. Топчій, А. О. Ясь та інші. Незважаючи на широкий спектр наукових напрацювань з окресленої тематики, залишаються досить дискусійними багато питань, які потребують уваги та додаткового вивчення.
Серед досліджень останніх років слід виділити роботи Л. П. Медіної щодо кримінально-правової характеристики злочинів проти виборчих прав громадян; С. А. Мозоля, який досліджував питання запобігання злочинам проти виборчих прав громадян; Д. О. Колодіна, робота якого присвячена кримінальній відповідальності за фальсифікацію підсумків голосування на виборах та референдумі; В. В. Кострицького щодо кримінально-правової характеристики підкупу виборця або учасника референдуму.
Згадані вчені зробили вагомий внесок у розроблення вказаної проблематики, однак зміни, які відбулися у законодавстві та правозастосовній практиці, вимагають перегляду окремих аспектів кримінально-правової охорони виборчих прав громадян. Зазначене зумовлює вибір теми дисертаційної роботи та її актуальність.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до Стратегії сталого розвитку «Україна - 2020», схваленої Указом Президента України від 12 січня 2015 р. № 5; Національної стратегії у сфері прав людини, затвердженої Указом Президента України від 25 серпня 2015 р. № 501/2015; Стратегії розвитку органів системи Міністерства внутрішніх справ на період до 2020 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 р. № 1023-р; Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 травня 2015 року «Про заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю в Україні», затвердженого Указом Президента України від 16.06.2015 № 341/2015; Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2016¬2020 рр., затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 3 березня 2016 р. Обраний напрям дисертації є складовою частиною науково-дослідної роботи «Кримінальна ситуація в Україні у 2018-2020 рр. та прогноз її розвитку на найближчі роки» (державний реєстраційний номер 0118U004419), передбаченої Планом наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок ДНДІ МВС України на 2019 р.
Тема дисертації затверджена Вченою радою ДНДІ МВС України (протокол № 3 від 26 червня 2014 р.). Уточнену редакцію теми дисертації затверджено на засіданні Вченої ради ДНДІ МВС України (протокол № 3 від 24 квітня 2019 р.).
Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в тому, щоб на основі всебічного дослідження наукових джерел, чинного законодавства та аналізу його практичного застосування надати комплексну кримінально- правову характеристику кримінальних правопорушень проти виборчих прав громадян України і розробити пропозиції щодо можливих напрямів удосконалення кримінально-правової охорони виборчих прав громадян України.
Для досягнення обраної мети дослідження сформовано такі завдання:
- розкрити методологічні засади дослідження кримінально- правової охорони виборчих прав громадян та визначити поняття: кримінальні правопорушення проти виборчих прав громадян; кримінальні правопорушення, пов’язані з реалізацією виборчого права; злочинність, пов’язана з виборчим процесом;
- дослідити становлення кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення проти виборчих прав;
- вивчити та узагальнити зарубіжний законодавчий досвід визначення кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення проти виборчих прав;
- встановити об’єктивні ознаки кримінальних правопорушень проти виборчих прав;
- проаналізувати суб’єктивні ознаки кримінальних правопорушень проти виборчих прав;
- проаналізувати види покарань за кримінальні правопорушення проти виборчих прав громадян України;
- дослідити проблеми кваліфікації кримінальних правопорушень проти виборчих прав та запропонувати шляхи їх вирішення;
- сформулювати та надати пропозиції щодо вдосконалення кримінально-правової охорони виборчих прав громадян.
Об ’єкт дослідження - суспільні відносини у сфері протидії кримінальним посяганням на виборчі права громадян України.
Предмет дослідження - кримінально-правова охорона виборчих прав громадян України.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів філософського, загальнонаукового та конкретно- наукового рівнів дослідження, які були використані у взаємозв’язку для досягнення поставленої мети та вирішення завдань дослідження. За допомогою діалектичного методу досліджено понятійний апарат за темою роботи, зокрема поняття «об’єкт злочину» та «предмет злочину», сформульовано визначення поняття «кримінальні правопорушення проти виборчих прав громадян», «кримінальні правопорушення, пов’язані з реалізацією громадянами виборчого права», «злочинність, пов’язана з виборчим процесом» (підрозділи 1.1, 2.1). Аксіоматичний метод застосовано під час характеризування кримінально-правової природи об’єктивних та суб’єктивних ознак кримінальних правопорушень проти виборчих прав громадян (підрозділ 1.1, 2.1, 2.2). Системно-структурний метод використовувався під час дослідження кримінально-правових норм, які регламентують відповідальність за кримінальні правопорушення проти виборчих прав громадян, а також інших нормативно-правових актів, які прямо чи опосередковано стосуються теми роботи (усі розділи). Емпіричний метод використовувався у дисертаційному дослідженні для
характеризування проблем кваліфікації кримінальних правопорушень проти виборчих прав громадян, ефективності протидії ним, а також для вирішення інших питань (підрозділи 3.1, 3.2). Порівняльно-правовий метод дозволив зіставити положення КК України із відповідними положеннями кримінального зарубіжного законодавства у частині нормативно-правової регламентації відповідальності за кримінальні правопорушення проти виборчих прав громадян (підрозділ 1.3). Застосування таких загальнонаукових методів, як абстрагування, моделювання, індукція, дедукція, аналіз, синтез, узагальнення, сприяли визначенню структурно- логічної схеми дослідження, використовувалися під час вивчення кримінального зарубіжного законодавства, аналізування судових рішень та результатів анкетування, для формулювання понятійного апарату дослідження, розроблення пропозицій до законодавства тощо (усі розділи). Метод індукції було використано під час виявлення властивостей, притаманних деяким видам кримінальних правопорушень проти виборчих прав (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2, 3.1). Догматичний метод використано під час дослідження проблем теорії і практики кваліфікації кримінальних правопорушень проти виборчих прав громадян (підрозділ 3.1).
Нормативною основою дисертації є Конституція України, Кримінальний кодекс України, Виборчий кодекс України, інші нормативно- правові акти України, які регламентують питання, що стосуються теми дослідження.
Емпіричну базу дослідження становлять матеріали судової практики, що містить Єдиний державний реєстр судових рішень України, та дані геоінформаційної системи МВС. У роботі використано результати проведеного здобувачем онлайн-опитування та інших соціологічних опитувань.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація за характером та змістом розглянутих питань є одним із перших комплексних досліджень, присвячених кримінально-правовій охороні виборчих прав громадян України. Новизна дослідження конкретизується в одержаних наукових результатах, сформульованих у теоретичних висновках та пропозиціях, зокрема:
вперше:
- на основі аналізу теоретичних підходів та нормативно-правових актів сформульовано визначення понять «кримінальні правопорушення проти виборчих прав громадян» та «кримінальні правопорушення, пов’язані з реалізацією виборчих прав громадян»;
- з урахуванням позитивного досвіду зарубіжних країн доведено доцільність віднесення діяння, передбаченого ч. 1 ст. 157 КК України, до категорії кримінальних проступків;
- запропоновано виокремлення як кваліфікуючої ознаки вказівки на умисний характер невиконання членом виборчої комісії чи членом комісії референдуму своїх обов’язків у роботі комісії, якщо це призвело до неможливості роботи виборчої комісії;
- розроблено класифікацію кримінальних правопорушень проти виборчих прав громадян, яка поділяє такі діяння на ті, що зазіхають: на свободу волевиявлення; на процес підготовки і проведення виборів; на викривлення (фальсифікацію) інформації, яка міститься у виборчій документації;
удосконалено:
- методологічне підґрунтя пізнання кримінально-правової охорони виборчих прав громадян;
- визначення поняття «злочинність, пов’язана із виборчим процесом»;
- кримінально-правову характеристику загальних ознак
кримінальних правопорушень проти виборчих прав шляхом їх диференціації та виокремлення індивідуальних ознак (притаманних виключно кримінальним правопорушенням проти виборчих прав);
- наукові позиції щодо конструкції кримінальних правопорушень проти виборчих прав громадян (ст.ст. 157-160 КК України), які вказують на неможливість їх вчинення без ретельної попередньої підготовки;
- на підставі аналізу статистичних даних щодо високого показника закритих відповідно до ст. 284 КПК України кримінальних проваджень, відкритих за ст. 160 КК України «Підкуп виборця, учасника референдуму», а також за результатами завершених кримінальних проваджень у суді, з яких у переважній більшості випадків застосовано звільнення від покарання осіб, що вчиняють такі суспільно небезпечні діяння, запропоновано доповнити ч. 1 ст. 157 КК України підкупом як способом перешкоджання здійсненню виборчого права;
набули подальшого розвитку:
- періодизація становлення та розвитку кримінальної
відповідальності за кримінальні правопорушення проти виборчих прав громадян;
- концептуальні підходи до визнання прав, свобод, законних інтересів громадянина, зокрема виборчого права, об’єктом кримінально- правової охорони, а об’єктом кримінальних правопорушень проти виборчих прав громадян - порядок суспільних відносин, унормованих виборчим законодавством;
- наукові позиції щодо визначення предметів кримінальних правопорушень проти виборчих прав громадян, зокрема запропоновано обґрунтування положення щодо інформації (відомостей та даних), що міститься у Державному реєстрі виборців, як предмета злочину проти виборчих прав, відповідальність за вчинення якого передбачена у ч. 1 ст. 158 КК України;
- аргументація необхідності внесення змін та доповнень до Кримінального кодексу України задля вдосконалення кримінально-правової охорони виборчих прав громадян.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформовані та аргументовані в дисертації теоретичні положення, висновки, пропозиції і рекомендації можуть бути використані у:
- науково-дослідній діяльності - як основа для подальшого теоретичного пошуку вирішення проблем, пов’язаних із охороною виборчих прав громадян (акт впровадження від 06 березня 2020 р.);
- правотворчій діяльності - як підґрунтя для вдосконалення законодавства у сфері забезпечення виборчого права громадян, а також протидії кримінальним правопорушенням проти виборчих прав громадян (акт впровадження від 06 березня 2020 р.);
- правозастосовній діяльності - з метою покращання практичної діяльності правоохоронних органів (акт про впровадження у практичну діяльність підрозділів Національної поліції України від 20 березня 2020 р. № 152/105/05/20-2020);
- освітньому процесі - під час підготовки та проведення лекцій, семінарських і практичних занять для здобувачів вищої освіти з навчальних дисциплін «Кримінальне право. Особлива частина», «Кваліфікація окремих видів злочинів», викладання яких забезпечує кафедра кримінального права (акт впровадження Національної академії внутрішніх справ від 17 лютого
2020 р. ).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною роботою. Сформульовані в роботі висновки, пропозиції і рекомендації обґрунтовані здобувачем особисто на підставі самостійних досліджень у результаті опрацювання й аналізу наукових, нормативних, статистичних та емпіричних джерел.
Апробація результатів дисертації. Підсумки опрацювання проблеми загалом, окремих її аспектів, одержані узагальнення і висновки оприлюднено дисертантом на міжнародних науково-практичних конференціях, круглих столах, зокрема: «Круглий стіл, присвячений 71-й річниці прийняття Загальної декларації прав людини» (Київ, 10 грудня 2019 р.); «Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні» (Одеса, Україна, 7-8 лютого 2020 р.); «Актуальні проблеми реформування системи законодавства України» (Запоріжжя, 24-25 січня 2020 р.); «Пріоритетні напрямки розвитку правової системи України» (Львів, 24-25 січня 2020 р.).
Публікації. Основні положення дисертації викладено в дев’яти наукових публікаціях, з яких: чотири - у наукових фахових юридичних виданнях України, одна - у міжнародному юридичному виданні, чотири - у тезах доповідей, виданих за результатами проведення науково-практичних конференцій та круглих столів.
Структура роботи зумовлена метою й завданнями дослідження і складається із анотації, вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (237 найменування) та додатків. Загальний обсяг роботи становить 239 сторінок, із яких 199 сторінок - основний текст.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми кримінально-правової охорони виборчих прав громадян України та у процесі дослідження теоретичних і практичних аспектів одержано висновки щодо вдосконалення кримінально-правової охорони виборчих прав громадян України:
1. На підставі застосування методологічних засад дослідження кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення проти виборчих прав сформульовано дефініції понять:
кримінальні правопорушення проти виборчих прав громадян, під якими пропонується розуміти суспільно небезпечні, винні, кримінально протиправні, умисні діяння, які завдають шкоди охоронюваному кримінальним законом порядку суспільних відносин, які виникають у зв’язку з реалізацією громадянами України своїх виборчих прав;
кримінальні правопорушення, пов’язані з реалізацією виборчих прав громадян, які слід розглядати як суспільно небезпечні, винні, кримінально протиправні, умисні діяння, вчинені під час виборчого процесу (виборчої кампанії), що не містять ознак кримінального правопорушення проти виборчих прав за кримінальним законодавством України (ст. 157-160 КК України), натомість створюють перешкоди в забезпеченні належного виборчого процесу, зазіхаючи на політичний результат, який досягається шляхом вільного формування і виявлення волі громадян України;
злочинність, пов ’язана з виборчим процесом, як соціальне і кримінально-правове явище, що являє собою сукупність кримінальних правопорушень проти виборчих прав громадян та кримінальних правопорушень, пов’язаних з реалізацією виборчого права, а також дотримання виборчих процедур, вчинення яких впливає на виборчий процес та перешкоджає вільному волевиявленню громадян України.
2. Дослідження історичного розвитку кримінально-правової охорони виборчих прав громадян України дозволило виділити й охарактеризувати такі історичні періоди розвитку законодавства, яким регламентовано кримінальну відповідальність за порушення виборчого права, зокрема: період Київської Русі (ІХ - початок XV ст.); період перебування України у складі Великого князівства Литовського та Речі Посполитої (XV - середина XVII ст.); період козацької держави, Гетьманщини, перебування України у складі Австро-Угорської й Російської імперій (друга половина XVII ст. - початок XX ст.); період національно-визвольних змагань та радянського часу (1917 р. - кінець 80-х рр.); період становлення незалежності України (1991 - 2001 рр.); сучасний період (з 2001 р. й дотепер).
Історичний аналіз засвідчив об’єктивну необхідність притягнення до кримінальної відповідальності осіб, винних у порушенні виборчого права, дозволив встановити помилкові рішення, яких слід уникати під час розроблення норм кримінального законодавства, та низку позитивних нормативних положень, які доцільно включити до сучасного законодавства України про кримінальну відповідальність. Встановлено, що виборче законодавство досить динамічне, а порушення виборчого процесу набувають дедалі нових форм, що потребує постійного вдосконалення норм щодо кримінальної відповідальності за такі дії.
3. За результатами вивчення зарубіжного досвіду кримінально-правової охорони виборчих прав зроблено висновок про відповідність загальних положень кримінально-правового законодавства, спрямованих на охорону виборчих прав громадян України, практиці, яка склалася у європейському співтоваристві. Зокрема, з метою вдосконалення кримінально-правової охорони виборчих прав запропоновано впровадити у вітчизняне законодавство досвід Швейцарії, у якій посягання на виборчі права належать до кримінальних проступків. Вбачається, що позитивним аспектом такого запозичення стануть втілення ідей гуманізації у кримінальне право, оптимізація процесу досудового розслідування таких діянь та зменшення навантаження на органи поліції.
4. На основі аналізу правових категорій «виборчі відносини» та «виборчі права» визнано, що перша категорія як вид суспільних відносин формується на основі законодавчих норм, які по суті уже акумулювали і розчинили в собі багато цінностей, поєднавши їх із численними соціально - правовими принципами. Виборчі ж права реалізуються виключно у межах таких відносин і не мають самостійного природного фундаменту, на відміну від категорій «життя», «здоров’я», «народження» тощо як самостійних і незалежних.
Доведено, що індивідуальні ознаки діянь, передбачених ч. 1 ст. 158 КК України, описані різними словами, але по суті спрямовані на одне і те саме: вплив на інформацію, яка міститься у Державному реєстрі виборців, зокрема враховуючи «відомості» як один із різновидів «інформації», зауважено перенасиченість норми однорідними термінами.
Запропоновано внести зміни до змісту диспозиції ч. 1 ст. 158 КК України з використанням терміну «інформація» як більш широкого за змістом та узагальнювального поняття.
На основі аналізу об’єктивних характеристик кримінальних правопорушень проти виборчих прав і виявлення суперечливих положень кримінально-правового закону запропоновано підкуп виборця, передбачений ст. 160 КК України, відобразити у ст. 157 КК України як один із способів перешкоджання здійсненню виборчого права, виклавши вказану статтю у такій редакції:
«ч. 1 ст. 157 КК України
Поєднані з обманом, примушуванням або підкупом перешкоджання вільному здійсненню громадянином свого виборчого права або права брати участь у референдумі, перешкоджання діяльності іншого суб’єкта виборчого процесу, ініціативної групи референдуму, комісії з референдуму, члена виборчої комісії, члена ініціативної групи референдуму, члена комісії з референдуму або офіційного спостерігача під час виконання ними своїх
повноважень -
караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років.
Примітка. У цій статті під підкупом слід розуміти пропозицію, обіцянку, надання громадянину, прийняття ним пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди у вигляді коштів чи іншого майна, товарів, робіт, послуг, переваг, пільг або нематеріальних активів (крім матеріалів передвиборної агітації, виготовлених у встановленому законодавством порядку, за рахунок і в межах коштів виборчого фонду), вартість яких перевищує три відсотки розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за вчинення чи невчинення будь-яких дій, пов’язаних з безпосередньою реалізацією ним свого виборчого права.».
5. Констатовано, що ототожнення члена виборчої комісії зі службовою особою заважає правильній кваліфікації кримінальних правопорушень, які досліджуються, і є некоректним.
Обґрунтовано, що кримінальні правопорушення проти виборчих прав громадян мають умисну форму вини, що випливає із характеру і змісту викладу положень ст.ст. 157-160 КК України, зокрема передбачення у цих нормах таких видів дій, як перешкоджання, фальсифікація, несанкціоновані дії, підробка тощо. Крім того, наголошено, що для кримінальних правопорушень вказаної групи мотив не виступає обов’язковою ознакою і береться до уваги виключно з метою формування повної характеристики суб’єкта кримінального правопорушення.
6. Доведено, що покарання за кримінальні правопорушення проти виборчих прав громадян має відповідати принципу справедливості та співмірності суспільної небезпеки вчиненого діяння виду і мірі покарання й неодмінно містити важливу складову - виховну мету інституту покарання, оскільки сьогодні розглядається саме ця мета, а не жорстокість відплати за вчинене суспільно небезпечне діяння.
7. Наголошено, що норми кримінального права перебувають у стані неузгодженості з нормами виборчого законодавства, що породжує проблеми кваліфікації кримінальних правопорушень проти виборчих прав та створює перешкоди під час досудового розслідування цієї категорії кримінальних правопорушень.
8. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення норм кримінального законодавства, а саме запропоновано:
- доповнити ст. 157 КК України частиною 5 та 6, виклавши в такій редакції:
«5. Умисне невиконання членом виборчої комісії чи членом комісії референдуму своїх обов’язків у роботі комісії, що призвело до неможливості роботи виборчої комісії (комісії з референдуму) -
карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк п’ять років.
5. Особа звільняється від кримінальної відповідальності за кримінальний проступок, передбачений частиною 1 статті 157, якщо вона добровільно до притягнення до кримінальної відповідальності повідомила про вчинення неправомірного діяння та сприяла його розкриттю.»;
- внести зміни до ч. 3 ст. 157 КК України та викласти в такій редакції:
«3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті,
вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, членом виборчої комісії або службовою особою з використанням свого службового становища -
караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від двох до трьох років.»;
- внести зміни до ч. 1 ст. 158 КК України та викласти в такій редакції:
«Стаття 158. Надання неправдивої інформації до органу ведення
Державного реєстру виборців або фальсифікація виборчих документів, документів референдуму, підсумків голосування або інформації, яка міститься у Державному реєстрі виборців.
1. Умисне подання до органу ведення Державного реєстру виборців неправдивої інформації про виборців або умисне внесення неправдивої інформації до бази даних Державного реєстру виборців, несанкціоновані дії з інформацією, що міститься в базі даних Державного реєстру виборців, чи інше несанкціоноване втручання у роботу бази даних Державного реєстру виборців -
караються позбавленням волі на строк від двох до чотирьох років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років.»;
- внести зміни до ч. 2 ст.158 КК України та викласти в такій редакції:
«2. Підробка або незаконне виготовлення, використання або зберігання
незаконно виготовлених чи підроблених документів, які відповідно до законодавства належать до виборчих документів, що може з урахуванням даних та інформації, яка міститься в них, вплинути на результат виборів (референдуму) -
караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від двох до трьох років.»;
- доповнити ч. 1 ст. 158-1 КК України, виклавши в такій редакції:
«1. Надання або отримання виборчого бюлетеня чи бюлетеня для голосування на референдумі особою, яка не має права його надавати чи отримувати, або викрадення чи приховування виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі, або надання виборцю заповненого виборчого бюлетеня чи бюлетеня для голосування на референдумі, або голосування виборцем, учасником референдуму більше ніж один раз, незаконне опускання виборчих бюлетенів чи бюлетенів для голосування на референдумі або предметів, ззовні схожих на них, до виборчої скриньки -
караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.»;
- внести зміни до ч. 1 ст. 159 КК України, виклавши в такій редакції:
«1. Умисне порушення таємниці голосування під час проведення
виборів або референдуму, що виявилося у розголошенні змісту волевиявлення громадянина, який взяв участь у виборах або референдумі, шляхом фотографування або відеозйомки бюлетеня, а також демонстрації заповненого бюлетеня комусь перед опусканням у виборчу скриньку -
карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.»;
виключити ст. 160 КК України «Підкуп виборця, учасника референдуму».