Бурлака Ольга Станіславівна Про­блеми соціального захисту сім’ї, дитинства, материнства та батьківства в Україні

Короткий опис

Бурлака Ольга Станіславівна, доцент кафедри цивільного права і процесу Національної академії внутрішніх справ: «Про­блеми соціального захисту сім’ї, дитинства, материнства та батьківства в Україні» (12.00.05 - трудове право; право соці­ального забезпечення). Спецрада Д 26.001.46 у Київському на­ціональному університеті імені Тараса Шевченка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
БУРЛАКА Ольга Станіславівна
УДК 349.3 (477)
ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ, СІМ’Ї, ДИТИНСТВА,
МАТЕРИНСТВА ТА БАТЬКІВСТВА В УКРАЇНІ
Спеціальність 12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення
Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук
Науковий консультант:
Іншин Микола Іванович,
доктор юридичних наук, професор,
академік НАПрН України
Київ – 2017
2
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………...4
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОГО
ЗАХИСТУ СІМ'Ї, ДИТИНСТВА, МАТЕРИНСТВА ТА
БАТЬКІВСТВА………………………………………………………..............17
1.1 Становлення та розвиток правового регулювання соціального
захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства в Україні………..…….17
1.2 Поняття та зміст соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства
та батьківства…………………………………………………………...………..39
1.3 Основні принципи соціального захисту сім'ї, дитинства,
материнства та батьківства……………………………………………………...51
1.4 Міжнародно-правові стандарти соціального захисту сім'ї,
дитинства, материнства та батьківства…………………..…………………….72
1.5 Сучасний стан правового регулювання соціального захисту сім'ї,
дитинства, материнства та батьківства в Україні……………………………88
Висновки до розділу 1………………………………………….………..98
РОЗДІЛ 2 ВИДИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ СІМ'Ї,
ДИТИНСТВА, МАТЕРИНСТВА ТА БАТЬКІВСТВА……….…………..105
2.1 Державна соціальна допомога як вид соціального захисту сім'ї,
дитинства, материнства та батьківства……………………………………….105
2.2 Соціальні послуги в системі соціального захисту сім'ї, дитинства,
материнства та батьківства …………………………………...……….………124
2.3 Державні соціальні пільги в системі соціального захисту сім'ї,
дитинства, материнства та батьківства……………………………………….141
Висновки до розділу 2…………………………...……….…………….152
РОЗДІЛ 3 ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ В
УКРАЇНІ СІМЕЙ З ДІТЬМИ, БАГАТОДІТНИХ, НЕПОВНИХ ТА
МАЛОЗАБЕЗПЕЧЕНИХ СІМЕЙ, ДІТЕЙ-СИРІТ, ДІТЕЙ,
ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ, ІНВАЛІДІВ З
ДИТИНСТВА ТА ДІТЕЙ-ІНВАЛІДІВ…………………….……………….158
3
3.1 Державна допомога сім'ям з дітьми у загальній системі соціального
захисту населення в Україні……..……………………………….……………158
3.2 Особливості соціального захисту багатодітних, неповних та
малозабезпечених сімей в Україні………………………...…………………..186
3.3 Організаційно-правові заходи соціального захисту дітей-сиріт та
дітей, позбавлених батьківського піклування………………………………..201
3.4 Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітямінвалідам ………………………………………………………………………..244
Висновки до розділу 3………………………………………………….266
РОЗДІЛ 4 СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ
СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ СІМ'Ї, ДИТИНСТВА, МАТЕРИНСТВА ТА
БАТЬКІВСТВА В УКРАЇНІ, ШЛЯХИ ЙОГО
УДОСКОНАЛЕННЯ………………….………………………………………278
4.1 Проблеми соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та
батьківства в Україні…………………………….……………………………..278
4.2 Основні напрямки вдосконалення соціального захисту сім'ї,
дитинства, материнства та батьківства в Україні………….…………………309
4.3 Зарубіжний досвід у сфері соціального захисту сім'ї, дитинства,
материнства та батьківства та перспективні напрямки його впровадження в
Україні…………………………………………………………………………..330
Висновки до розділу 4…………………………….……………………354
ВИСНОВКИ………………………………………………...…………..365
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………..………………...380
4
ВСТУП
Актуальність теми. Одним із основних елементів соціальної політики
нашої держави є соціальний захист населення, основна мета якого полягає у
забезпеченні належного рівня життя членів суспільства, підвищенні їхнього
добробуту, підтримці окремих категорій громадян у разі настання соціальних
ризиків (малозабезпеченість, інвалідність, сирітство, бідність тощо), а також
забезпеченні соціальної справедливості та соціально-політичної стабільності
в країні. Враховуючи сучасний економічний стан в Україні (підвищення цін
на товари першої необхідності, на житлово-комунальні послуги, зменшення
платоспроможності громадян тощо), особливої актуальності набуває
вивчення проблем соціального захисту таких вразливих категорій населення
як сімей з дітьми, багатодітних, неповних та малозабезпечених сімей, дітейсиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, інвалідів з дитинства та
дітей-інвалідів.
Так, система соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та
батьківства в Україні перебуває на стадії реформування, оскільки існують
певні проблеми, які потребують негайного вирішення: недосконалість
механізму реалізації соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та
батьківства, декларативність соціальних гарантій, невідповідність
встановлених мінімальних соціальних стандартів реальному стану економіки
в державі (невідповідність розміру прожиткового мінімуму, який визначений
на законодавчому рівні і реальному його розміру), відсутність розвинутої
системи адресної соціальної допомоги тощо. Така ситуація призводить до
того, що більшість сімей з дітьми знаходяться за межею бідності, в умовах
тотального зубожіння. Так, наприклад, чисельність населення із
середньодушовими еквівалентними загальними доходами у місяць, нижчими
прожиткового мінімуму у відсотках до загальної частини населення
становила у 2013 р. – 8,3, у 2014 р. – 8,6, у 2015 р. – 6,4, у 2016 р. – 6,7 (2014
р., 2015 р., 2016 р. – без урахування тимчасово окупованої території
5
Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та без урахування частини
зони проведення антитерористичної операції). Тому така ситуація потребує
негайної активної реакції від держави, а саме вжиття всі необхідних заходів
соціально-економічного, фінансового, правового, організаційного характеру
щодо поліпшення економічного клімату в Україні та підвищення рівня життя
населення. З огляду на вищевикладене, вивчення проблем соціального
захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства в Україні є актуальним
питанням на сьогодні.
Теоретичним підґрунтям дисертаційної роботи послужили наукові
праці таких учених-правознавців, як В.М. Андріїв, В.С. Андрєєв,
А.Г. Бірюкова, Н.Б. Болотіна, К.В. Бориченко, В.Я. Бурак, С.Я. Вавженчук,
В.С. Венедіктов, С.В. Венедіктов, В.С. Волинець, Т.З. Гарасимів,
Н.Д. Гетьманцева, Ю.М. Гришина, Т.А. Занфірова, М.І. Іншин,
М.М. Клемпарський, О.Л. Кучма, В.В. Лаврухін, О.Є. Мачульська,
К.Ю. Мельник, Н.О. Мельничук, О.В. Москаленко, В.І. Надрага,
О.М. Потопахіна, П.Д. Пилипенко, С.М. Прилипко, В.І. Прокопенко,
О.І. Процевський, В.М. Рошканюк, О.П. Сайнецький, А.М. Слюсар,
С.М. Синчук, І.М. Сирота, Н.М. Стаховська, Б.І. Сташків, О.В. Тищенко,
Є.Г. Тучкова, Н. А. Чередніченко, М.В. Чічкань, О.Г. Чутчева,
В.Ш. Шайхатдинов, В.І. Щербина, Є.П. Яригіна, О.М. Ярошенко та інші.
Проте, незважаючи на значний науковий доробок з даної проблематики,
комплексні дослідження соціального захисту таких вразливих верств
населення як сім'ї з дітьми, багатодітні, неповні та малозабезпечені сім'ї,
діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, інваліди з
дитинства та діти-інваліди практично відсутні, тому багато питань у цій
сфері потребують подальшого дослідження.
Таким чином, важливе значення соціального захисту населення як
напряму соціальної політики держави, недосконалість системи
уповноважених державою органів та їх компетенції щодо здійснення заходів
соціального захисту сімей, дітей, що зазнали впливу соціальних ризиків,
6
наявність проблем у фінансуванні заходів соціального захисту сім'ї,
дитинства, материнства та батьківства в Україні, недосконалість правового
регулювання даної сфери обґрунтовують актуальність та значимість
комплексного дослідження проблем соціального захисту сім'ї, дитинства,
материнства та батьківства в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано відповідно до пп. 1.3, 3.1, 4.1
Пріоритетних напрямків наукового забезпечення діяльності органів
внутрішніх справ України на період 2015–2019 років, затверджених наказом
МВС України від 16 березня 2015 р. № 275, п. п. 1.2, 1.4, 3.1, 4.1, Пріоритетних
напрямів наукових досліджень Харківського національного університету
внутрішніх справ на період 2016–2019 років, схвалених Вченою радою
Харківського національного університету внутрішніх справ 23 лютого 2016 р.
(протокол № 2), в рамках науково-дослідної теми Харківського національного
університету внутрішніх справ «Законотворча та законодавча діяльність в
Україні» (номер державної реєстрації 0113U008189), а також планів наукових
досліджень кафедри трудового та господарського права Харківського
національного університету внутрішніх справ.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у
визначенні сутності соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та
батьківства в Україні, висвітленні становлення й розвитку його правового
регулювання, формулюванні науково-теоретичних висновків і практичних
рекомендацій щодо подальшого вдосконалення нормативно-правового
забезпечення і правозастосовної практики в зазначеній царині. Для її
досягнення вирішувалися такі основні задачі:
- провести періодизацію становлення та розвитку правового
регулювання соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства
в Україні;
- сформулювати дефініцію правової конструкції «соціальний захист
сім'ї, дитинства, материнства та батьківств» та з'ясувати її зміст;
7
- визначити та класифікувати основні принципи соціального захисту
сім'ї, дитинства, материнства та батьківства;
- визначити сутність міжнародно-правових стандартів соціального
захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства;
- охарактеризувати сучасний стан правового регулювання соціального
захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства в Україні;
- розкрити зміст державної соціальної допомоги як виду соціального
захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківств та охарактеризувати
особливості надання державної допомоги сім'ям з дітьми в Україні;
- встановити сутність соціальної послуги та визначити її місце в
системі соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства;
- з'ясувати зміст державної соціальної пільги та визначити її місце в
системі соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства;
- визначити особливості соціального захисту багатодітних, неповних та
малозабезпечених сімей в Україні;
- надати загальну характеристику організаційно-правовим заходам
соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського
піклування в Україні;
- охарактеризувати особливості надання державної соціальної
допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам в Україні;
- окреслити та проаналізувати існуючі проблеми соціального захисту
сім'ї, дитинства, материнства та батьківства в Україні;
- надати характеристику зарубіжному досвіду у сфері соціального
захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства та виокремити
перспективні напрямки його впровадження в Україні.
- розробити науково-обґрунтовані пропозиції та практичні
рекомендації щодо удосконалення правового регулювання соціального
захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства в Україні;
8
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі
реалізації соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства в
Україні
Предметом дослідження є теоретичні та практичні проблеми
соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства в Україні.
Методи дослідження. Методику дисертаційного дослідження
побудовано з урахуванням поставленої мети, завдань дослідження, його
об’єкта та предмету. Для досягнення об’єктивності, повноти та всебічності
результатів дисертаційного дослідження використовувався комплекс
загальнонаукових і спеціальних методів пізнання. Їх використання
зумовлюється системним підходом, завдяки якому розглянуто всі
порушені питання в їх єдності й взаємозв’язку.
За допомогою діалектичного методу досліджено особливості
становлення та розвитку правового регулювання соціального захисту сім'ї,
дитинства, материнства та батьківства в Україні та визначено його сучасний
стан (підрозділи 1.1; 1.5). Порівняльно-правовий метод дав можливість
дослідити міжнародно-правові стандарти соціального захисту сім'ї,
дитинства, материнства та батьківства, провести узагальнення
національного та зарубіжного досвіду у досліджуваній сфері та окреслити
перспективні напрямки його впровадження в Україні (підрозділи 1.4; 4.3).
Використання формально-логічного та системно-структурного методів
дозволило виявити сутність та зміст соціального захисту сім'ї, дитинства,
материнства та батьківства, окреслити особливості надання державної
допомоги сім'ям з дітьми, інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам в Україні,
особливості соціального захисту багатодітних, неповних та
малозабезпечених сімей, та визначити та охарактеризувати організаційноправові заходи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених
батьківського піклування, сформувати відповідний понятійний апарат:
«соціальний захист сім'ї, дитинства, материнства та батьківства»,
«принципи соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства»,
9
«міжнародно-правові стандарти соціального захисту сім'ї, дитинства,
материнства та батьківства», «державна соціальна допомога як один із видів
соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства», «соціальні
послуги, які надаються сім'ям з дітьми, багатодітним, неповним та
малозабезпеченим сім'ям, дітям-сиротам та дітям, позбавлених батьківського
піклування, інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», «соціальні пільги в
системі соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства»
тощо (підрозділи 1.2-1.4, 2.1-2.3, 3.1-3.4). Метод правового аналізу
(догматичний метод) було використано для дослідження та аналізу змісту
правових норм, якими регулюється порядок здійснення соціального
захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства в Україні, виявлення
проблем його реалізації, а також під час опрацювання відповідних
пропозицій щодо удосконалення соціального захисту зазначеної категорій
населення (підрозділи 1.5; 4.1; 4.2).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що подана на
захист дисертаційна робота є першим у вітчизняній науці права соціального
забезпечення самостійним завершеним науковим дослідженням теоретичних і
практичних проблем соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та
батьківства в Україні, в якій представлені нові ідеї й визначені сучасні
тенденції розвитку правового регулювання цієї сфери як в Україні, так і в
зарубіжних країнах.
Відповідно до поставленої мети й задач дисертаційної роботи на захист
виносяться нижченаведені наукові висновки й положення.
Уперше:
– на основі проведеного комплексного дослідження, здійснено
періодизацію становлення та розвитку правового регулювання соціального
захисту сім’ї, дитинства, материнства та батьківства, внаслідок чого виділено
шість етапів його розвитку;
- системно визначено істотні ознаки соціального захисту сім'ї,
дитинства, материнства та батьківства, а саме: 1) має системний характер;
10
2) комплексний характер; 3) впроваджується через економічні, правові,
фінансові, організаційні заходи; 4) має чітко визначену мету – забезпечення
добробуту і матеріального, психологічного, фізичного благополуччя сімей з
дітьми, багатодітних, неповних та малозабезпечених сімей, дітей-сиріт та
дітей, позбавлених батьківського піклування, інвалідів з дитинства та дітейінвалідів; 5) реалізується уповноваженими на те державними органами,
установами, соціальними службами, організаціями тощо; 6) в його основі
лежить система ризиків: малозабезпеченість, сирітство, інвалідність,
багатодітність тощо; 7) найбільш поширеними його видами є допомоги,
соціальні послуги, соціальні пільги;
– визначено види державних соціальних допомог дітям-сиротам та
дітям, що позбавлені батьківського піклування за моментом та умовами
набуття ними відповідного права: 1) постійні безумовні допомоги, право на
які у досліджуваної категорії дітей виникає з моменту надання їм статусу
дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування та не
залежить від будь-яких додаткових умов чи юридичних фактів; 2) безумовні
допомоги, що не носять постійного характеру; 3) спеціальні державні
соціальні допомоги;
– соціальний супровід дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського
піклування визначено як різновид соціальної послуги, що надається дітямсиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, є надзвичайно
важливим видом організаційно-правових заходів щодо соціального захисту
вказаної категорії дітей, та являє собою систематичну цілеспрямовану
діяльність служби у справах дітей, центральних та місцевих органів
державної виконавчої влади, місцевого самоврядування та дипломатичних
представництв і консульських установ, спрямовану на забезпечення та захист
прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які були
усиновлені, або влаштовані до прийомних сімей, дитячих будинків сімейного
типу, передані під опіку чи піклування родичів чи інших осіб, які висловили
відповідне бажання, а також на підтримку та сприяння у здійсненні своїх
11
виховних та інших функцій особами, до яких влаштовані такі діти, що в
кінцевому результаті має на меті досягнення ключової соціальної цілі
соціального захисту зазначеної категорії дітей – ефективної реалізації їхнього
права на виховання та проживання у сім'ї, гарантування здійснення їхнього
матеріального забезпечення, виховання, спілкування, розвитку на рівні, не
нижчому від визначених державою стандартів;
– здійснено співвідношення понять «дитина-інвалід» та «інвалід з
дитинства» та виокремлено відмінності між ними;
– визначено основні принципи та завдання, що ставляться державою
при реформуванні соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та
батьківства в Україні, а саме: 1) забезпечення децентралізації системи
надання усіх видів соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та
батьківства; 2) пошук нових моделей побудови системи соціального захисту
сім'ї, дитинства, материнства та батьківства; 3) залучення до здійснення
заходів соціального захисту нових суб’єктів – недержавних установ та
організацій, інститутів громадянського суспільства; 4) пошук нових
додаткових джерел фінансування; 5) створення ефективного конкурентного
середовища щодо надання різних видів соціального захисту сім'ям, дітям та
їх батькам, зокрема, соціальних послуг; 6) акцентуалізація уваги на
необхідності здійснення саме превентивних заходів щодо запобігання
потрапляння українських сімей у складні життєві обставини; 7) підняття
авторитету та статусу сім'ї в українському суспільстві; 8) внесення змін до
чинного нормативно-правового регулювання щодо удосконалення термінів,
процедур надання соціальних допомог, пільг та послуг; 9) підвищення
державних соціальних стандартів у наданні соціального захисту сім'ї,
дитинства, материнства та батьківства тощо; 10) запровадження
міжнародного та провідного зарубіжного досвіду у сфері соціального захисту
сім'ї, дитинства, материнства та батьківства;
– виокремлено та здійснено комплексну характеристику проблем
соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства в Україні за
12
такими видами: 1) інституційні проблеми; 2) проблеми недосконалості
нормативно-правового регулювання соціального захисту сім'ї, дитинства,
материнства та батьківства; 3) процедурні проблеми соціального захисту
сім'ї, дитинства, материнства та батьківства; 4) проблеми фінансування
заходів соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства;
– внесено пропозиції щодо прийняття Кодексу соціального захисту
сім'ї, дитинства, материнства та батьківства в Україні, який дозволить
усунути завантаженість правового регулювання такого соціального захисту
численною кількістю законів та підзаконних нормативних актів та
запропоновано його структуру;
– запропоновано збільшити термін виплати допомоги у зв’язку з
вагітністю та пологами та внести відповідні зміни у ч. 3 ст. 8 Закону України
«Про державну допомогу сім'ям з дітьми»;
Удосконалено:
– категорійно-понятійний апарат у сфері соціального захисту сім'ї,
дитинства, материнства та батьківства, а саме визначення «принципи
соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства»,
«міжнародно-правові стандарти соціального захисту сім'ї, дитинства,
материнства та батьківства», «державна соціальна допомога як один із видів
соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства», «соціальні
послуги, які надаються сім'ям з дітьми, багатодітним, неповним та
малозабезпеченим сім'ям, дітям-сиротам та дітям, позбавлених батьківського
піклування, інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», «соціальні пільги в
системі соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства»
тощо;
– систему принципів соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства
та батьківства, внаслідок чого виділено загальні та спеціальні принципи і
розкрито їх зміст;
– системний підхід до визначення основних ознак соціальних послуг,
які надаються сім'ям з дітьми, багатодітним, неповним та малозабезпеченим
13
сім'ям, дітям-сиротам та дітям, позбавлених батьківського піклування,
інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам віднести такі: 1) адресний характер;
2) більшість з них є безоплатними; 3) надаються уповноваженими на те
суб'єктами; 4) основна мета полягає у подоланні складних життєвих ситуацій
та подолання чи пом’якшення відповідних соціальних ризиків; 5) є
результатом діяльності, яка спрямована на соціальну адаптацію відповідних
категорій громадян;
– систему заходів щодо реформування інституційної побудови системи
уповноважених органів, що здійснюють соціальний захист сім'ї, дитинства,
материнства та батьківства в Україні та охарактеризовано кожний із
наведених заходів.
Дістали подальшого розвитку:
– класифікація міжнародно-правових стандартів соціального захисту
сім'ї, дитинства, материнства та батьківства за такими критеріями: 1) в
залежності від характеру і ступеня обов'язковості документа в якому вони
містяться; 2) в залежності від суб'єкта прийняття міжнародного документу, в
якому містяться стандарти соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства
та батьківства; 3) за сферою дії;
– комплексна характеристика соціального захисту сім'ї, дитинства,
материнства та батьківства за такими окремими блоками як: 1) соціальний
захист сімей з дітьми; 2) соціальний захист малозабезпечених сімей з дітьми;
3) соціальний захист неповних сімей; 4) соціальний захист багатодітних
сімей; 5) соціальний захист безпритульних дітей, дітей-сиріт та дітей,
позбавлених батьківського піклування; 6) соціальний захист інвалідів з
дитинства та дітей-інвалідів;
– пропозиції щодо здійснення класифікації державної соціальної
допомоги сім'ям з дітьми, багатодітним, неповним та малозабезпеченим
сім'ям, дітям-сиротам та дітям, позбавлених батьківського піклування,
інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам за такими двома основними
критеріями: 1) суб’єктний склад: а) одинокі матері, батьки, усиновлювачі;
14
б) сім'ї з дітьми; в) багатодітні сім'ї; г) малозабезпечені сім'ї; д) діти-сироти і
діти позбавлені батьківського піклування; е) діти-інваліди, інваліди з
дитинства; 2) соціальний випадок: а) малозабезпеченість, бідність;
б) сирітство; в) інвалідність; г) народження дитини та догляд за нею;
д) багатодітність; е) самотність у вихованні дитини;
– визначення основних ознак, що притаманні державній соціальній
допомозі інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, а саме: 1) матеріальноціннісний характер; 2) залежність та обрахунок розміру такої допомоги від
прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних демографічних груп;
3) значний ступінь диференціації; 4) безпосередній та адресний характер;
5) виключний характер;
– виявлення і дослідження проблем фінансування заходів соціального
захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства, які запропоновано
розподілити на такі групи: (а) низькі законодавчі стандарти та розміри
допомог (стандарти та розміри допомог соціально вразливим сім'ям та дітям
є мізерно малими, тобто держава прагне забезпечити лише мінімальні
потреби соціально вразливої категорії осіб, у контексті чого можна
відзначити, що такий рівень фінансового забезпечення не здатен створити
належний соціальний захист та гарантувати гідний рівень життя сім'ям, що
потрапили у скрутне становище); (б) повна відсутність або недостатність
фінансування законодавчо закріплених заходів соціального захисту сім'ї,
дитинства, материнства та батьківства (відсутнє належне фінансове
забезпечення уже задекларованих заходів соціального захисту сім'ї,
дитинства, материнства та батьківства. Зокрема, на практиці не поодинокими
є випадки незабезпечення дітей-сиріт соціальним житлом у зв’язку з
відсутністю житла, призначеного для таких цілей, відсутність належного
фінансування медичного обслуговування дітей-інвалідів та інвалідів з
дитинства тощо).
15
Практичне значення одержаних результатів. Висновки, пропозиції та
рекомендації, отримані за результатами проведеного дослідження, можуть
бути використані:
– у науково-дослідницькій роботі – для подальших загальних і
спеціальних наукових досліджень теоретичних і практичних проблем
правового регулювання соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та
батьківства;
– у правотворчості – в процесі підготовки проектів нових законодавчих
актів (Кодекс соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та
батьківства) і вдосконаленні чинних у царині соціального захисту
досліджуваної категорій населення;
– у правозастосуванні – при використанні рекомендацій і пропозицій у
практичній діяльності суб’єктів соціального захисту сім'ї, дитинства,
материнства та батьківства;
– у навчальному процесі – при вивченні у вищих і спеціальних
юридичних освітніх закладах навчальної дисципліни «Право соціального
забезпечення в Україні», «Право соціального захисту» у ході підготовки
робочих програм і планів, під час написання підручників, навчальних
посібників, курсів лекцій, а також у науково-дослідницькій роботі студентів,
слухачів та курсантів.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в
цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені
на міжнародних та національних науково-практичних конференціях,
семінарах та круглих столах: «Актуальні питання та проблеми правового
регулювання суспільних відносин» (м. Дніпропетровськ, 4-5 квітня 2014 р.);
«Сучасні наукові дослідження представників юридичної науки – прогрес
законодавства України майбутнього» (м. Дніпропетровськ, 15-16 січня
2016 р.); «Теоретичні та практичні проблеми правового регулювання
суспільних відносин (м. Харків, 22-23 січня 2016 року); «Правова реформа та
забезпечення демократизаційних процесів і національної безпеки в Україні»
16
(м. Одеса, 14-15 жовтня 2016 року); «Пріоритетні проблеми реформування
системи законодавства України» (м. Київ, 21-22 жовтня 2016 р.); «Актуальні
завдання та напрями розвитку юридичної науки у ХХІ столітті» (м. Львів,
21-22 жовтня 2016 р.); «Priority a stratégie pre rozvoj právnej vedy vo svete
vedy» (28-29 októbra 2016).
Публікації. Основні результати дослідження викладено в одноосібній
монографії, двадцяти чотирьох статтях, які опубліковані у наукових фахових
виданнях України та наукових періодичних виданнях інших держав, а також
семи тезах доповідей і повідомлень на вказаних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення
наукової проблеми – визначення сутності, ознак, принципів та особливостей
здійснення соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства в
Україні, дослідження сучасного стану правового регулювання соціального
захисту відповідної категорії громадян, виявлення проблем та розробка
основних шляхів його удосконалення, а також визначення перспективних
напрямків запровадження зарубіжного досвіду у сфері соціального захисту
сім'ї, дитинства, материнства та батьківства в Україні. У результаті
проведеного дослідження сформульовано ряд концептуальних висновків,
пропозицій та рекомендацій, орієнтованих на досягнення поставленої мети.
1. Виділено наступні етапи становлення та розвитку правового
регулювання соціального захисту сім’ї:
І етап – початок зародження системи правового регулювання
соціального захисту сім’ї, дитинства, материнства та батьківства в Україні –
триває з 1990 року по 1996 рік;
ІІ етап – становлення та розвиток українського законодавства, яке
торкається регулювання соціального забезпечення та соціального захисту
сім’ї, дитинства, материнства та батьківства – бере початок з 1996 року (із
прийняттям Конституції) та триває до 1998 року; І
ІІ етап – період активного розвитку законодавчого закріплення норм на
основі яких здійснюється правове регулювання сім’ї, дитинства, материнства
та батьківства – починається з 1998 року і триває по 2004 рік (до моменту
набуття чинності Сімейного та Цивільного кодексів України);
ІV етап –період продовження активного нормативно-правового
забезпечення соціального захисту сім’ї, дитинства, материнства та
батьківства та охоплює проміжок – з 2004 по 2010 роки;
V етап – це період захисту материнства у медичній сфері – триває з
2010 по листопад 2013 року. У цей період особливо наголошено на
важливості та необхідності надання якісної та вчасної медичної допомоги з
366
метою уникнення народження дітей із різноманітними вадами, запобігання
ускладнень та різноманітних ризиків при пологах тощо;
VI етап – період, що характеризується поступовим спадом розвитку
правового регулювання соціального захисту сім’ї, дитинства, материнства та
батьківства, що обумовлено рядом факторів, серед яких чи не найголовніше
місце займає загострення ситуації на Сході України та проведенням
антитерористичної операції (з 2013 по теперішній час;)
2. Запропоновано під соціальним захистом сім'ї, дитинства,
материнства та батьківства розуміти систему економічних, організаційноправових, фінансових заходів, які спрямовані на забезпечення сімей з дітьми,
багатодітних, неповних та малозабезпечених сімей, дітей-сиріт та дітей,
позбавлених батьківського піклування, інвалідів з дитинства та дітейінвалідів належного життєвого рівня, надання їм соціальної допомоги та
соціальної підтримки, встановлення гарантій, пільг, компенсацій внаслідок
виникнення відповідних соціальних ризиків (малозабезпеченість, сирітство,
інвалідність тощо), з метою їх подолання чи пом’якшення.
3. Принципи соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та
батьківства – це основні засади, положення, які визначають сутність, зміст і
напрямок соціального захисту сімей з дітьми, багатодітних, неповних та
малозабезпечених сімей, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського
піклування, інвалідів з дитинства та дітей-інвалідів, а також визначають
сферу його правового регулювання, юридичний механізм забезпечення їх
соціальних прав та інтересів, з метою підвищення рівня добробуту таких
дітей та сімей, а також забезпечення їх можливості відчувати повноцінним
членом суспільства.
Запропоновано на законодавчому рівні визначити єдиний перелік
принципів соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства,
які слід поділити на загальні і спеціальні принципи. До загальних необхідно
віднести такі принципи як: 1) загальності соціального захисту сім'ї,
дитинства, материнства та батьківства; 2) соціальної справедливості;
367
3) забезпечення рівня життя сімей з дітьми, багатодітних, неповних та
малозабезпечених сімей, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського
піклування, інвалідів з дитинства та дітей-інвалідів, не нижчого за
законодавчо встановлений прожитковий мінімум; 4) диференціації форм і
видів соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства; 5)
гарантованості прав і законних інтересів сімей з дітьми, багатодітних,
неповних та малозабезпечених сімей, дітей-сиріт та дітей, позбавлених
батьківського піклування, інвалідів з дитинства та дітей-інвалідів; 6)
адресності та індивідуального підходу до кожної сім'ї з дітьми, багатодітної,
неповної та малозабезпеченої сім'ї, кожної дитини, дитини-сироти,
позбавленої батьківського піклування, дитини-інваліда; 7) принцип наукової
та економічної обґрунтованості соціальних норм, які б встановлювали
достатній розмір матеріального забезпечення сімей з дітьми, багатодітних,
неповних та малозабезпечених сімей, дітей-сиріт та дітей, позбавлених
батьківського піклування, інвалідів з дитинства та дітей-інвалідів, який
відповідає рівневі задоволення їх потреб.
Серед спеціальних принципів соціального захисту сім'ї, дитинства,
материнства та батьківства необхідно виділити такі: 1) принцип соціального
партнерства сім'ї та держави; 2) принцип забезпечення виховання та
утримання дітей за принципом родинності та у сім'ї; 3) принцип
пріоритетності прав та інтересів кожної окремої дитини та забезпечення її
повноцінного, фізичного, психічного, інтелектуального та соціального
розвитку; 4) принцип пріоритету сім’ї з дітьми над іншими соціальними
категоріями громадян; 5) принцип забезпечення підвищення рівня життя
багатодітних, малозабезпечених, неповних сімей; 6) принцип соціального
захисту усіх членів сімей з дітьми, багатодітних, неповних та
малозабезпечених сімей.
4. Під міжнародно-правовими стандартами соціального захисту сім'ї,
дитинства, материнства та батьківства запропоновано розуміти систему
мінімальних правових вимог визначених міжнародно-правовими нормами
368
(актами) до діяльності суб’єктів, які реалізують політику у сфері соціального
захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства, соціальних прав та
гарантій їх реалізації, умов і рівня соціального захисту сімей з дітьми,
багатодітних, неповних та малозабезпечених сімей, дітей-сиріт та дітей,
позбавлених батьківського піклування, інвалідів з дитинства та дітейінвалідів, які мають обов’язковий чи рекомендаційний характер для всіх
держав-підписантів.
Визначено основні ознаки міжнародно-правових стандартів
соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства, до яких
належать такі: 1) є системою вимог і критеріїв до рівня соціального захисту
сім'ї, дитинства, материнства та батьківства, соціальних прав, забезпечення їх
реалізації; 2) містяться у міжнародно-правових нормах, які визначають
основні соціальні права сімей з дітьми, багатодітних, неповних та
малозабезпечених сімей, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського
піклування, інвалідів з дитинства та дітей-інвалідів, види соціальних
допомог, послуг та порядок їх надання, а також відповідні соціальні гарантії
їх соціального захисту; 3) в залежності від суб’єктів прийняття міжнародноправових стандартів соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та
батьківства притаманний міжнародний, міждержавний, міжурядовий
характер; 4) є у більшості випадків обов'язковими для держав-підписантів.
5. Акцентовано увагу на тому, що на нормативному рівні існує певна
невпорядкованість відповідних видів соціального захисту сім'ї, дитинства,
материнства та батьківства, оскільки норми, які визначають допомоги,
послуги і пільги для сімей з дітьми, багатодітних, неповних та
малозабезпечених сімей, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського
піклування, інвалідів з дитинства та дітей-інвалідів; та встановлюють
соціальні гарантії реалізації їх права на соціальний захист, розосередженні в
багатьох підзаконних нормативно-правових актах, що ускладнює
застосування їх на практиці, а також призводить до незнання громадяни своїх
соціальних прав. У зв’язку з цим запропоновано систематизувати чинне
369
законодавство у сфері соціального захист сім'ї, дитинства, материнства та
батьківства та прийняти єдиний нормативно-правовий акт який би регулював
дане питання – Кодекс соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та
батьківства в Україні .
6. Запропоновано державну соціальну допомогу як один із видів
соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства визначити в
таких двох аспектах: як вид соціальної діяльності уповноважених державних
та соціальних органів; як грошову виплату та допомогу в натуральній формі.
В першому випадку під державною соціальною допомогою як одного із
видів соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства слід
розуміти вид соціальної діяльності уповноважених державних та соціальних
органів, яка спрямована на забезпечення належного життєвого рівня сімей з
дітьми, багатодітних, неповних та малозабезпечених сімей, дітей-сиріт та
дітей, позбавлених батьківського піклування, інвалідів з дитинства та дітейінвалідів, шляхом здійснення одноразових, періодичних або щомісячних
виплат у розмірі визначеним чинним законодавством, з метою підвищення
рівня їх доходів та подолання чи пом’якшення відповідних соціальних
ризиків (малозабезпеченість, сирітство, інвалідність тощо), а також складних
життєвих ситуацій, в яких опинилися відповідна категорія осіб.
В другому аспекті під державною соціальною допомогою як одного із
видів соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства слід
розуміти грошову виплату та допомогу в натуральній формі сім'ям з дітьми,
багатодітним, неповним та малозабезпеченим сім'ям, дітям-сиротам та дітям,
позбавлених батьківського піклування, інвалідам з дитинства та дітямінвалідам, яка здійснюється за рахунок держаного та місцевого бюджетів, а
також добровільних пожертвувань в розмірі і порядку визначеним чинним
законодавством, якщо сукупний дохід громадянина (сім'ї) нижчий за
прожитковий мінімум та спрямована на їх матеріальну підтримку та
подолання чи пом’якшення відповідних соціальних ризиків
(малозабезпеченість, сирітство, інвалідність тощо).
370
Запропоновано серед основних ознак державної соціальної допомоги
сім'ям з дітьми, багатодітним, неповним та малозабезпеченим сім'ям, дітямсиротам та дітям, позбавлених батьківського піклування, інвалідам з
дитинства та дітям-інвалідам виділити наступні: 1) притаманний
аліментарний характер (тобто державна соціальна допомога направлена на
забезпечення найважливіших потреб сімей з дітьми, багатодітних, неповних
та малозабезпечених сімей, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського
піклування, інвалідів з дитинства та дітей-інвалідів, які необхідних для
нормальної повноцінної їх життєдіяльності; 2) адресний характер (тобто
отримувачами є визначені законодавством особи: матері, батьки,
усиновителі, опікуни, піклувальники, діти-сироти, діти-інваліди тощо); 3)
фінансується за рахунок Державного бюджету у вигляді субвенцій до
місцевих бюджетів (крім окремих категорій працівників, які фінансуються за
рахунок відповідних коштів органів, де вони працюють); 4) надання
державної соціальної допомоги окремим категоріям громадян незалежно від
наявності у них іншого доходу (допомога по народженню дитини, допомога
при усиновленні дитини, допомога на дітей одиноким матерям); 5)
притаманна грошова (разові, періодичні, щомісячні виплати) та натуральна
форми (забезпечення продуктами харчування, одягом, взуттям, ліками тощо);
6) обмеженість відповідною тривалістю виплати допомоги; 7) цільовий
характер – спрямована на подолання або пом’якшення відповідних
соціальних ризиків (малозабезпеченість, сирітство, інвалідність тощо).
7. Запропоновано під соціальними послугами, які надаються сім'ям з
дітьми, багатодітним, неповним та малозабезпеченим сім'ям, дітям-сиротам
та дітям, позбавлених батьківського піклування, інвалідам з дитинства та
дітям-інвалідам розуміти передбачений чинним законодавством комплекс
відповідних заходів правового, економічного, побутового, психологічного,
інформаційного та ін.. характеру, які спрямовані на задоволення соціальних
потреб відповідної категорії громадян, з метою поліпшення їх
життєдіяльності, підвищення соціальної адаптації, подолання чи
371
пом’якшення відповідних соціальних ризиків (малозабезпеченість, сирітство,
інвалідність тощо).
До соціальних послуг, які надаються дітям з багатодітних, неповних та
малозабезпечених сімей, дітям-сиротам та дітям, позбавлених батьківського
піклування, інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам можемо віднести:
1) санаторно-курортне оздоровлення; 2) забезпечення харчуванням в
загальноосвітніх закладах, одягом, взуттям, спортивним інвентарем,
газетами, журналами відповідно дитячого, юнацького, загальнопізнавального
та виховного спрямування тощо; 3) надання медичного обслуговування;
4) надання правової допомоги; 5) надання освітньо-професійної підготовки,
сприяння у працевлаштуванні - здійснення відповідних заходів щодо
забезпечення гарантованого першого робочого місця; 6) вжиття заходів щодо
медичної, трудової, соціальної реабілітації та адаптації; тощо.
8. Під соціальними пільгами в системі соціального захисту сім'ї,
дитинства, материнства та батьківства запропоновано розуміти часткове або
повне звільнення сімей з дітьми, багатодітних, неповних та малозабезпечених
сімей, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, інвалідів з
дитинства та дітей-інвалідів від виконання певного обов’язку у відповідній
сфері (житлово-комунальній, транспортній, соціально-побутовій тощо), а
також надання додаткових прав з метою подолання чи пом’якшення
відповідних соціальних ризиків (малозабезпеченість, бідність, сирітство,
інвалідність, багатодітність тощо).
Визначено систему соціальних пільг, які встановлюються для
багатодітних, неповних, малозабезпечених сімей, дітей-сиріт та дітей
позбавлених батьківського піклування, інвалідів з дитинства та дітейінвалідів, а саме: 1) надання пільгових кредитів; 2) надання 50 відсоткової
знижки за користування житлом, комунальними послугами, вартості палива;
3) пільги у оподаткуванні; 4) позачергове отримання квартир або садибних
будинків із соціального фонду; 5) пільговий проїзд усіма видами міського
пасажирського транспорту (крім таксі), автобусами приміських і міжміських
372
маршрутів тощо; 6) надання адресної безготівкової субсидії; 7) безоплатне
харчування у державних та комунальних дошкільних, загальноосвітніх
навчальних закладах та шкільна форма; 8) пільги щодо влаштування до
вищих навчальних закладів дітей-інвалідів, дітей із малозабезпечених сімей,
діти-сироти та діти позбавлені батьківського піклування; 9) пільги у сфері
охорони здоров'я (безкоштовне оздоровлення та відпочинок, одержання ліків
за рецептами та ін.) тощо.
9. Внесено пропозиції щодо законодавчого підвищення мінімального
розміру допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зареєстрованим
у центрі зайнятості як безробітні та виплати яких призначаються без
урахування страхового стажу, непрацюючим жінкам, жінкам, зареєстрованим
як суб'єкти підприємницької діяльності та встановлення його на рівні не
меншого від прожиткового мінімуму для працездатної особи, так як
встановлені на сьогодні законодавством розміри державної соціальної
допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами зазначеним категоріям жінкам не
відповідають нормам Конституції України.
Запропоновано термін виплати допомоги у зв’язку з вагітністю та
пологами збільшити, у зв’язку з чим ч. 3 ст. 8 Закону України «Про державну
допомогу сім'ям з дітьми» викласти у такій редакції: «Допомога у зв'язку з
вагітністю та пологами призначається, якщо звернення за нею надійшло не
пізніше шести місяців з дня закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та
пологами (внаслідок поважних причин – не пізніше 12 місяців), і
виплачується жінкам за весь період відпустки, тривалість якої становить 70
календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів - 70)
календарних днів після пологів (після народження першої дитини), 84
календарних днів до пологів і 70 календарних днів після пологів (після
народження другої дитини); 98 календарних днів до пологів і 84 календарних
дні після пологів (після народження третьої та наступної дитини (за
наявності на утриманні відповідно однієї чи більше дітей). Жінкам,
віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської
373
катастрофи, допомога по вагітності та пологах виплачується за 180
календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів та 90 - після пологів).
Зазначена допомога обчислюється сумарно та надається жінкам у повному
обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до
пологів».
10. Під організаційно-правовими заходами соціального захисту дітейсиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування запропоновано
розуміти як інструментальну складову соціального захисту дітей-сиріт та
дітей, позбавлених батьківського піклування, що являє собою сукупність
нормативно визначених конкретних дій та соціальних послуг уповноважених
державою органів, а також систему матеріальних допомог, виплат та
визначених пільг, що спрямовані на забезпечення державою рівності прав
між дітьми, що народжені та виховуються у шлюбі та дітьми-сиротами і
дітьми, позбавленими батьківського піклування, шляхом задоволення потреб
останніх в утриманні, вихованні, спілкуванні, освіті, забезпеченні житлом та
робочим місцем, задоволення інших життєвих потреб, що виникають у
зв’язку з необхідністю забезпечення нормальної життєдіяльності на рівні не
нижчому від встановлених державою соціальних стандартів.
Запропонована класифікація видів соціального захисту дітей-сиріт та
дітей, позбавлених батьківського піклування за такими критеріями:
1) джерелом фінансування: а) види соціального захисту, що здійснюються за
рахунок коштів державного бюджету; б) види соціального захисту, що
здійснюються за рахунок обласних бюджетів та бюджету АРК; в) види
соціального захисту, що здійснюються за рахунок інших не заборонених
законодавством джерел (наприклад, від недержавних благодійних фондів
тощо); 2) за органами, що здійснюють соціальний захист дітей-сиріт та дітей,
позбавлених батьківського піклування: а) що надаються органами опіки та
піклування (соціальний супровід, влаштування дитини); б) що надаються
Центрами соціальних служб для молоді (соціальна адаптація, психологічна
адаптація), в) що надаються місцевими державними адміністраціями чи
374
виконавчими органами міських чи районних у містах, сільських, селищних
рад (соціальні послуги щодо працевлаштування, забезпечення житлом); г) що
надаються навчальними та медичними закладами (соціальні освітні та
медичні послуги) тощо. Також щодо зазначеної класифікації окремою
групою слід виділити особливих суб’єктів здійснення соціального захисту
дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Зазначені
суб’єкти є похідними, вони не володіють владно-управлінськими
повноваженнями у сфері соціального захисту дітей-сиріт та дітей,
позбавлених батьківського піклування, тобто повноваженнями щодо
прийняття будь-яких рішень індивідуального чи нормативного характеру.
Зазначені суб’єкти створюються на підставі рішень районних, районних у
мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчого комітету міської
ради (міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного
значення) на підставі заяви заінтересованих осіб, з урахуванням результатів
навчання, подання відповідного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та
молоді і висновку служби у справах дітей про наявність умов для його
створення, з метою реалізації державної політики щодо соціального захисту
дітей, саме через них безпосередньо вказані категорії дітей отримують
необхідні види державного соціального захисту, а зокрема, сімейне
виховання та утримання.
Виділено дві групи організаційно-правових заходів, що здійснюються
уповноваженими органами – центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики з питань сім'ї та дітей, органами
опіки та піклування, місцевими державними адміністраціями, районними,
районними у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими
комітетами міських рад (міст республіканського Автономної Республіки
Крим і міст обласного значення, службами у справах дітей: 1) група –
організаційно-правові заходи, що випливають із владно-управлінської
компетенції зазначених органів та полягають у прийнятті ними відповідних
рішень управлінського характеру, що створюють організаційно-правові
375
умови та підстави для подальшого здійснення соціального захисту дітейсиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; 2) група –
організаційно-правові заходи, що спрямовані на безпосереднє здійснення
соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського
піклування – надання соціальних послуг, матеріального забезпечення тощо..
11. Державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітямінвалідам запропоновано розуміти як складову частину системи соціального
захисту інвалідів, що полягає у наданні інвалідам з дитинства та дітямінвалідам до 18 років матеріального забезпечення – виплати визначених
законодавством грошових сум, розмір яких визначається, виходячи із
встановленого законом прожиткового мінімуму для відповідної
демографічної групи, з метою подолання негативних наслідків, спричинених
дією такого соціального ризику, як інвалідність: створення матеріальних
підвалин для досягнення максимально можливого рівня їхньої соціалізації та
адаптації в суспільстві, інтелектуальної та фізичної діяльності, відтворення
власних ресурсів та розвитку.
Виділено основні ознаки, що притаманні державній соціальній
допомозі інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам: 1) матеріально-ціннісний
характер; 2) залежність та обрахунок розміру такої допомоги від
прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних демографічних груп;
3) значний ступінь диференціації; 4) безпосередній та адресний характер;
5) виключний характер.
12. Запропоновано класифікувати проблеми соціального захисту сім'ї,
дитинства, материнства та батьківства в залежності від аспекту прояву
поняття соціального захисту зазначених категорій осіб на:
Інституційні проблеми – це проблеми соціального захисту сім'ї,
дитинства, материнства та батьківства, що характеризують зазначене поняття
як напрям державної політики – соціальну та сімейну політику – та
полягають у недосконалості системи уповноважених державою органів та їх
компетенції щодо здійснення заходів соціального захисту сімей, дітей, що
376
зазнали впливу соціальних ризиків. Також до зазначених проблем можна
віднести і принципи побудови такої системи соціального захисту, розподілу
фінансування та повноважень;
Проблеми недосконалості нормативно-правового регулювання
соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства
характеризує поняття соціального захисту як систему нормативно-правових
актів, які передбачають заходи щодо соціального захисту сімей, дітей, інших
окремих осіб, що зазнали впливу соціальних ризиків. Наведена група
проблем відображає наявні недосконалості юридичної техніки, помилки у
побудові юридичних конструкції у нормативно-правових актах щодо
соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства, а також
охоплює наявність прогалин чи колізій у законодавстві стосовно
досліджуваної проблематики;
Процедурні проблеми соціального захисту сім'ї, дитинства,
материнства та батьківства можна також назвати проблемами
правозастосування –виявляються у недосконалості процедури надання
окремих видів соціального захисту, забюрократизованості та недоступності
окремих видів соціального захисту для осіб, які на них претендують.
Проблеми фінансування заходів соціального захисту сім'ї, дитинства,
материнства та батьківства відображають матеріально-ціннісне вираження
поняття соціального захисту.
13. Запропоновано прийняти новий кодифікований нормативноправовий акт – Кодекс соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та
батьківства в Україні, який дозволить усунути завантаженість правового
регулювання досліджуваного питання численною кількістю законів та
підзаконних нормативних актів та запропоновано наступну структуру такого
Кодексу:
І – Загальні положення – у зазначеному розділі доцільно надати чіткі
(без використання оціночних понять) визначення основних категорій та
377
термінів, що використовуються щодо соціального захисту сім'ї, дитинства,
материнства та батьківства в Україні.
ІІ – Особливі положення – доцільно розподілити на наступні глави:
1. Види соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та
батьківства в Україні (зазначена глава повинна містити загальну правову
характеристику основних видів соціального захисту сім'ї, дитинства,
материнства та батьківства в Україні).
2. Заходи соціального захисту сімей з дітьми в Україні (зазначена глава
має містити статті щодо вичерпного переліку сімей, які визнаються в Україні
такими, що зазнали впливу соціальних ризиків, а також конкретних видів
їхнього соціального захисту – соціальний захист малозабезпечених,
неповних, багатодітних сімей тощо).
3. Заходи щодо соціального захисту дітей, що зазнали впливу
соціальних ризиків (зазначена глава має містити статті щодо вичерпного
переліку дітей, які визнаються в Україні такими, що зазнали впливу
соціальних ризиків, а також конкретних видів їхнього соціального захисту –
соціальний захист дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування,
дітей-інвалідів, дітей-напівсиріт тощо).
4. Окремі заходи щодо соціального захисту материнства та батьківства
в Україні (зазначена глава має містити статті щодо надання окремих видів
пільг, допомог та послуг матері при народженні дитини, матері (батьку) на
догляд за дитиною тощо).
5. Органи, уповноважені забезпечувати надання окремих видів
соціального захисту – повинна містити вичерпний перелік органів та установ
держави, місцевого самоврядування, що уповноважені забезпечувати
надання окремих видів соціального захисту сім'ям, дітям, матерям та батькам
в Україні, їхня компетенція.
6. Порядок звернення за наданням окремих видів соціального захисту
сім'ям, дітям, матерям та батькам – зазначена глава повинна визначити
єдиний порядок звернення за наданням соціальних допомог, послуг, пільг
378
сім'ям, дітям, матерям та батькам, вичерпний перелік документів, необхідний
для надання кожного виду допомоги.
7. Порядок та умови фінансування – відповідно до даної глави
законодавець повинен визначити чіткий механізм фінансування заходів
соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства в Україні,
його джерела (надавши можливість і додаткових недержавних надходжень у
дану сферу) та обсяги.
14. Виділено наступні перспективні заходи та напрямки впровадження
зарубіжного досвіду у сфері соціального захисту сім'ї, дитинства,
материнства та батьківства в Україні: 1) необхідно запровадити інтенсивний
процес де інституалізації опіки над дітьми, що позбавлені батьківського
піклування (діти-сироти, інші категорії дітей) та не лише декларувати, а й
реалізувати пріоритетність форм сімейного виховання дитини; 2)
стимулювати розширення системи прийомних сімей, дитячих будинків
сімейного типу, а також народжуваність дітей шляхом запозичення досвіду
Німеччини та Польщі та надання істотних податкових пільг, відсоток яких
зростатиме пропорційно кількості народжених (взятих на виховання чи під
сімейну опіку дітей); 3) перейняти досвід Великобританії, закріпивши на
нормативному рівні Стандарти (правила) виховання дитини у прийомних
сім'ях, дитячих будинках сімейного типу та інших закладах сімейного
виховання дітей, що позбавлені батьківського піклування; 4) розробити
систему заходів соціального захисту дітей, що перебувають у місцях
позбавлення чи обмеження волі, яка, зокрема, буде включати матеріальну
допомогу при закінченні відбування покарання для влаштування у
навчальний заклад, соціальні педагогічні, психологічні та юридичні послуги,
соціальний патронаж та супроводження такої дитини і нагляду за її
морально-психологічним станом; 5) перейняти досвід Франції та розробити
систему заходів держави щодо забезпечення багатодітним сім'ям
першочергову можливість реалізувати своє право на отримання безоплатного
житла, пільги у здійсненні індивідуального житлового будівництва, а також
379
розробити систему заходів держави щодо забезпечення усіх членів
багатодітної сім'ї можливістю безоплатного професійного навчання шляхом
надання певних пільг при вступі до вищих навчальних закладів; 6) необхідно
змістити акцент державної сімейної політики на превентивні заходи –
запобігання потрапляння українських сімей у скрутне становище, тобто
запобігати випадків настання соціальних ризиків – малозабезпеченість,
сирітство, позбавлення батьківських прав, погіршення здоров'я дитини. Задля
досягнення таких цілей необхідна ціла низка економічних та правових
заходів; 7) перейняти досвід США та запровадити допомогу чи пільги тим
сім'ям чи особам (батькам та матерям), які знову об'єдналися з дітьми, що
дозволить заохотити громадян України до збереження сімей та родинних
стосунків, пріоритетність форм сімейного виховання та утвердження цінності
сім'ї у суспільстві; 8) обов’язкове індексування усіх допомог та виплат
відповідно до підвищення цін та вартості життя; 9) забезпечити участь
недержавних та благодійних, волонтерських організацій у наданні
соціальних послуг та допомог сім'ям та дітям; 10) запровадити систему
добровільного (недержавного соціального страхування сімей від впливу
різноманітних соціальних ризиків: малозабезпеченість, хвороби дітей,
тимчасова непрацездатність чи втрата роботи), про що прийняти відповідний
закон; 11) також доцільно перейняти досвід Франції та Швеції та інших
провідних європейських країн щодо створення ефективної системи догляду
за малолітніми дітьми на період, коли батьки працюють – забезпечити
ефективну роботу та доступність різноманітних закладів дошкільного
виховання дітей, можливість отримання соціальних послуг вихователів та
доглядальниць за дітьми у разі, якщо сім'я працює та не має змоги одночасно
постійно доглядати своїх дітей тощо, запровадити систему допомог для
бабусь та дідусів, які постійно доглядають за внуками з огляду на повну
зайнятість батьків малолітніх дітей.