Червінська Наталія Володимирівна. Ефективність законодавства: сутнісні характеристики та напрями підвищення

Короткий опис

Червінська Наталія Володимирівна. Ефективність законодавства: сутнісні характеристики та напрями підвищення.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.01, НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. - Київ, 2015.- 194 с.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО

На правах рукопису

ЧЕРВІНСЬКА Наталія Володимирівна

УДК 340.13

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАКОНОДАВСТВА:
СУТНІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТА НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
ОНІЩЕНКО Наталія Миколаївна,
доктор юридичних наук, професор,
академік НАПрН України

Київ – 2015

ЗМІСТ

ВСТУП ............................................................................................................. 3

РОЗДІЛ 1. Стан наукової розробки тами та методологія дослідження
1.1 Історіографія дослідження проблем ефективності законодавства ....... 12
1.2 Методологічні засади дослідження ефективності законодавства ........ 33
Висновки до Розділу 1 .................................................................................... 48

РОЗДІЛ 2. Теоретико-правові характеристики ефективності законодавства
2.1 Підходи до розуміння ефективності законодавства та його сутнісні характеристики ................................................................................................
51
2.2 Критерії ефективності законодавства та методика оцінювання ........... 74
Висновки до Розділу 2 .................................................................................... 96

РОЗДІЛ 3. Сучасні тенденції підвищення ефективності законодавства
3.1 Аналіз чинників, що визначають ефективність законодавства ............ 101
3.2 Основні напрями підвищення ефективності законодавства ................. 132
Висновки до Розділу 3 .................................................................................... 158

ВИСНОВКИ ................................................................................................... 161

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................... 166

ДОДАТКИ ....................................................................................................... 194

ВСТУП

Актуальність теми. Розв’язання проблем ефективності законодавства набуває особливої актуальності в наш час, адже безпосередньо торкається інтересів усіх громадян України, сприяє появі позитивних результатів від здійснюваних у країні реформ в економічній, соціальній, культурній, політичній і правовій сферах.
Сучасний розвиток української державності вимагає прогнозування розвитку законодавства, підвищення його ефективності, соціальної спрямованості, забезпечення якості, удосконалення його регулювальної ролі в розвитку суспільних відносин.
Проблема ефективності законодавства була й залишається актуальною для розвитку державності, для створення механізмів впливу права на суспільні відносини. Держава регламентує соціальне життя через розроблення й видання правових актів і здійснює контроль за їх реалізацією. Досягнення відповідного рівня ефективності нормативно-правових актів є правовим та соціальним ідеалом. Цей процес потребує поступових, зважених кроків, проведення правової реформи та глибокого наукового аналізу вказаної проблеми. Зазначене підкреслює необхідність наукового осмислення, пошуку шляхів і форм забезпечення ефективності законодавства в конкретному суспільстві та державі.
З огляду на сказане вище актуальним і важливим є дослідження сутності категорії «ефективність законодавства», а також питання пошуку шляхів підвищення його ефективності. Інтерес до зазначеної проблеми посилюється й у зв’язку зі значним впливом міжнародного права на розвиток національного законодавства.
Проблема створення стабільної, внутрішньо узгодженої системи законодавства пов’язується також із тим, що на тлі стрімкої інтенсифікації законотворчої діяльності виразно виявляються такі його недоліки, як безсистемність, неузгодженість, внутрішня суперечливість між окремими законами, правова неврегульованість важливих суспільних відносин, паралелізм у правовому регулюванні певних соціальних сфер, недостатня наукова обґрунтованість деяких законодавчих актів, невідповідність їх нагальним суспільним потребам, декларативність, техніко-юридична недосконалість тощо.
Отже, дана проблема має комплексний характер і повинна долатися спільними зусиллями теоретиків та практиків у сфері права.
Питанням ефективності законодавства, зокрема його сутності, формуванню та функціонуванню, приділялося чимало уваги як у вітчизняній, так і в зарубіжній юридичній науці. Цінними в розробленні окресленої проблеми є праці: М. Байтіна, Н. Власенко, М. Малікова, П. Недбайла, Р. Русінова, Ю. Решетова, І. Самощенка, А. Сємідко, І. Ємець, А. Шабурова та інших. Окремі аспекти ефективності законодавства досліджували С. Алексєєв, В. Глазирін, В. Кудрявцев, В. Лазарев, Р. Лівшиц, В. Леванський, О. Малько, М. Матузов, В. Нерсесянц, С. Поленіна, Л. Спірідонов, Ю. Тихомиров, Ф. Фаткулін та інші.
Варто відзначити, що з часу проголошення незалежності України незмінно зростає науковий інтерес до проблем ефективності законодавства. В Україні дана проблема представлена фундаментальними дослідженнями Т. Андрусяка, С. Бобровник, О. Богініча, Ф. Бурчака, В. Головченка, Ж. Дзейко, О. Ковальчука, М. Козюбри, А. Колодія, М. Копєйчикова, В. Кудрявцева, С. Лисенкова, В. Нагребельного, Н. Оніщенко, Н. Пархоменко, П. Рабіновича, В. Селіванова, В. Сіренка, О. Скакун, Т. Тарахонич, М. Теплюка, В. Цвєткова, Ю. Шемшученка, О. Ющика та інших.
Окремо варто згадати дисертаційні роботи, присвячені згаданим проблемам і захищені останнім часом в Україні (С. Дудар, О. Мельник, В. Риндюк, Г. Тимченко та інших), у яких розглядалися окремі питання ефективності законодавства.
Не применшуючи значення теоретичного обґрунтування наукових ідей, слід зазначити, що проблематика ефективності законодавства ще потребує дослідження в сучасній юридичній науці.
З огляду на прикладний характер проблеми недостатня увага приділялася таким питанням, як сутнісні характеристики ефективності законодавства, чинники та напрями підвищення ефективності законодавства. Крім того, ефективність законодавства сьогодні потребує нового наукового переосмислення, у зв’язку із відсутністю критеріїв його визначення та методики оцінювання, усталеного розуміння поняття та сутності ефективності законодавства, праць, спеціально присвячених розробленню поняття ефективності законодавства, більш-менш єдиної позиції вчених щодо цього питання, а також у зв’язку із зростанням ролі і значення ефективності законодавства.
Гострота даного питання не знижується і з огляду на сучасний стан розвитку законодавства. Потреба в подальших наукових пошуках обумовлена стрімким зростанням законодавчого масиву, що потребує нових, якісних засобів розв’язання проблеми його ефективності, через комплексний підхід у розв’язанні проблем, з урахуванням реалій сьогодення.
Зазначене засвідчує актуальність обраної теми дисертаційного дослідження і підкреслює необхідність подальшого наукового опрацювання проблематики ефективності законодавства, яке має враховувати зміну ідеологічних орієнтирів і методологічних підходів та відповідати історичним, економічним, культурним особливостям розвитку українського суспільства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане з плановою тематикою науково-дослідної роботи відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України та є складовою загальних тем: «Проблеми праворозуміння та реалізації права в умовах демократичного розвитку» (номер державної реєстрації 0110U003731); «Принцип рівності у праві: теорія та практика» (номер державної реєстрації 0112U007119).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є виокремлення сутнісних характеристик та пошуку шляхів підвищення ефективності законодавства.
Для досягнення вказаної мети в дисертації поставлено такі завдання:
здійснити історіографічний аналіз та розкрити методологічні засади дослідження проблеми ефективності законодавства;
встановити взаємозв’язок понять «ефективність законодавства», «ефективність правової норми», «ефективність правового регулювання», «ефективність закону», «ефективність законотворчого процесу», «ефективність законодавчого процесу»;
визначити сутнісні характеристики ефективності законодавства;
виокремити наукові підходи до розуміння та визначення поняття ефективності законодавства;
виокремити та охарактеризувати критерії ефективності законодавства, з’ясувати методику їх оцінювання;
здійснити класифікацію чинників, що визначають ефективність законодавства;
дати визначення та обґрунтувати значення наукового забезпечення законотворчого процесу для підвищення рівня ефективності законодавства;
визначити основні напрями підвищення ефективності законодавства.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані з виникненням та вдосконаленням законодавства.
Предметом дослідження є сутнісні характеристики та напрями підвищення ефективності законодавства.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стала система філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-наукових методів, підходів і принципів пізнання правових явищ, які забезпечили об’єктивний аналіз обраного предмета дослідження. Дисертаційне дослідження здійснювалося виходячи з принципів історизму, всебічності, об’єктивності та обґрунтованості, що сприяло отриманню різноаспектних характеристик ефективності законодавства, використанню знань інших галузей наукового пізнання.
Як основний метод пізнання був використаний діалектичний метод, застосування якого дало змогу дослідити ґенезу ефективності законодавства і на цій основі сформулювати рекомендації щодо шляхів його підвищення.
Серед загальнонаукових методів використано, зокрема, історико-правовий метод, який дав можливість виявити динаміку розвитку категорії «ефективність законодавства», встановити закономірності цього процесу та здійснити періодизацію вивчення юридичною наукою зазначеної проблематики; структурно-функціональний допоміг дослідити роль ефективності законодавства у розкритті сутності ефективності правового регулювання; метод аналізу використовувався у процесі вивчення історіографії питання; застосування методів моделювання і прогнозування сприяло побудові теоретичних конструкцій визначення критеріїв виміру ефективності законодавства та виробленню відповідних рекомендацій щодо шляхів підвищення його ефективності.
Використання серед спеціальних методів формально-юридичного дало змогу підійти до вивчення системи законодавства під кутом зору його ефективності; формально-логічного – визначити поняття критеріїв ефективності законодавства та відмежувати їх від суміжних категорій – чинників і показників ефективності законодавства; за допомогою порівняльно-правового методу здійснено аналіз міжнародного досвіду в питаннях якості, оцінки законодавства та юридичної техніки; логічний метод сприяв отриманню нових знань про найважливіші аспекти та природу ефективності законодавства; конкретно-соціологічний метод (спостереження, вивчення документів) уможливив доказово проілюструвати теоретичні висновки та положення дисертації.
Зазначені методи дослідження в поєднанні з принципами об’єктивності, плюралізму та аксіологічного аналізу дали змогу виявити цілісну картину розуміння категорії ефективності законодавства – її сутнісні характеристики та напрями підвищення.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших у вітчизняній науці комплексним теоретико-правовим дослідженням проблем ефективності законодавства, що дало підстави сформулювати та обґрунтувати низку концептуальних положень, висновків та рекомендацій, які зумовлюють наукову новизну дисертаційного дослідження, а саме:
уперше:
визначено сутнісні характеристики ефективності законодавства, такі як результативність (здатність впливати на конструктивне розв’язання відповідних соціально-правових проблем); соціально-правова та юридико-технічна якість; стабільність; системність; дієвість; оптимальність; доцільність та реальність норм, що уможливлюють з найменшими витратами досягти цілей їх створення; корисність (розглядається під кутом зору досягнення реального позитивного ефекту); здатність впливати на формування і розвиток елементів свободи в суспільних відносинах, реалізацію прав і свобод людини і громадянина.
запропоновано авторське визначення ефективності законодавства як досягнутого рівня діючих нормативно-правових актів, їх окремих частин та масивів («пакетів» законів та підзаконних нормативно-правових актів, галузей законодавства, законодавства в цілому), щодо забезпечення окреслених соціально-правових цілей;
обґрунтовано авторське визначення поняття наукового забезпечення законотворчого процесу як системи науково розроблених і функціонально пов’язаних між собою напрямів діяльності, що здійснюються на різних етапах і стадіях законотворення та забезпечують науковий підхід до цього процесу, взаємозв’язок та взаємовплив юридичної науки і практики в цілому;
удосконалено:
існуючу систему критеріїв ефективності законодавства (мету, засіб та результат) як еталонів, на основі яких оцінюється ефективність;
класифікацію чинників, що визначають ефективність законодавства залежно від результату їх впливу: 1) чинники, які сприяють підвищенню ефективності законодавства (наукове забезпечення законотворчого процесу, дотримання суб’єктами законотворчого процесу правил, прийомів та засобів юридичної техніки, підготовка науково обґрунтованих концепцій законів, конкретизація приписів закону на рівні підзаконних нормативно-правових актів; послідовна інтенсифікація законодавства тощо); 2) чинники, які сприяють зниженню ефективності законодавства (недосконалість законодавства (колізії, прогалини), низька правова культура, правопорушення);
набули подальшого розвитку:
наукові уявлення про категорію «ефективність законодавства» у вузькому та широкому значеннях. У вузькому значенні – як співвідношення фактичного результату дії законодавства й тих соціальних цілей, для досягнення яких воно було прийняте. У широкому розумінні – як його властивість, здатність справляти позитивний вплив у певному визначеному напрямі за відповідних конкретних соціальних умов з урахуванням економічних, політичних, соціальних, юридичних, моральних та інших цілей, а також відповідна системність і якість законів;
концептуальні положення щодо ефективної дії закону, як процесу його ефективної реалізації, що виявляється: по-перше, у досягненні мети законотворця; по-друге, у якісному врегулюванні ним юридичних фактів, явищ, пов’язаних із сферою життєдіяльності суспільства і держави.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації положення можуть бути використані:
у науково-дослідній сфері – для удосконалення й подальшого розвитку загальнотеоретичних досліджень проблем ефективності законодавства та правового регулювання;
у правотворчій діяльності – як теоретичні рекомендації щодо врахування критеріїв і чинників ефективності законодавства в процесі правового регулювання суспільних відносин, прийняття нормативно-правових актів та обґрунтування рекомендацій щодо вдосконалення зазначеного процесу;
у правозастосовній сфері – для забезпечення точного і правильного застосування законодавства з урахуванням соціальних цілей, для досягнення яких воно приймається;
у правовиховній роботі – у процесі здійснення просвітницької діяльності, зокрема правового виховання, підвищення рівня правової культури, формування правосвідомості населення тощо;
у навчальному процесі – для підготовки навчально-методичних посібників, підручників, навчальних програм, у процесі викладання курсу теорії держави і права, галузевих навчальних дисциплін, а також у науково-дослідній роботі студентів та аспірантів.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане самостійно з урахуванням новітніх тенденцій розвитку та досягнень юридичної науки і практики. Усі сформульовані в ньому положення і висновки належать особисто автору.
Апробація результатів дисертації. Найважливіші положення дисертації доповідалися на засіданні відділу теорії держави та права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України та висвітлювалися на наукових і науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції «Національне та міжнародно-правове забезпечення стабільного розвитку» (м. Львів, 02–03 березня 2012 р.; тези опубліковано); Міжнародній конференції «Методологія науки сьогодення» (м. Київ, 29 червня 2013 р.; тези опубліковано); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні завдання та напрями розвитку юридичної науки у ХХІ столітті» (м. Львів, 22–23 серпня 2014 р.; тези опубліковано); Міжнародній науково-практичній конференції «Пріоритетні напрями розвитку сучасної юридичної науки» (м. Харків, 19–20 вересня 2014 р.; тези опубліковано); Міжнародній науково-практичній конференції «Другі Таврійські юридичні наукові читання» (м. Сімферополь, 07–08 листопада 2014 р.; тези опубліковано); Міжнародній науково-практичній конференції «Цінність права як найефективнішого регулятора суспільних відносин» (м. Харків, 07–08 листопада 2014 р.; тези опубліковано); Міжнародній науково-практичній конференції «Правове регулювання суспільних відносин: актуальні проблеми та вимоги сьогодення» (м. Запоріжжя, 26–27 вересня 2014 р.; тези опубліковано); Міжнародній науково-практичній конференції «Право, держава та громадянське суспільство в умовах системних реформ на шляху до Євроінтеграції» (м. Дніпропетровськ, 21–22 листопада 2014 р.; тези опубліковано); Міжнародній науково-практичній конференції «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (м. Ужгород, 14–15 листопада 2014 р.; тези опубліковано).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційної роботи викладено у 17-ти публікаціях, із них п’ять статей у наукових фахових виданнях України, дві – у виданнях іноземних держав, одна – у науковому виданні України та в дев’яти тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Структура роботи зумовлена завданнями і предметом дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які поділені на 6 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Обсяг дисертації становить 194 сторінки. Список використаних джерел – 27 сторінок (290 найменувань). Додатки – 1 сторінка.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У результаті дослідження сформульовано найбільш суттєві результати і положення дисертаційного дослідження, наведено теоретичні узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо визначення поняття, сутнісних характеристик ефективності законодавства та пошуку шляхів його підвищення, зокрема:
1. Запропоновано виокремити два основні етапи дослідження в юридичній науці ефективності законодавства:
– кінець 60-х – початок 80-х рр. ХХ ст.;
– початок 90-х років ХХ ст. – теперішній час.
Перший етап дослідження ефективності законодавства характеризується відсутністю визначення поняття «ефективність законодавства». Головними напрямами вивчення проблеми ефективності законодавства в цей період були:
• розроблення підходів до визначення понять «ефективність», «ефективність законодавства», «ефективність права» тощо;
• дослідження проблем співвідношення поняття ефективності законодавства із суміжними поняттями;
• виокремлення критеріїв і показників ефективності законодавства;
• визначення головних умов забезпечення ефективності законодавства тощо.
Другий етап відзначається більш чітким визначенням критеріїв та показників ефективності, прийомів і способів її вимірювання, що пов’язано з такими чинниками:
• зростання ролі нормативних регуляторів суспільних відносин;
• підвищення вимог до рівня вдосконалення, «якості» права;
• сучасні сподівання громадянського суспільства від правової системи;
• необхідність адекватно реагувати на виклики, що існують у сучасній Україні та світі.
2. Дослідження ефективності окремої правової норми, конкретного закону, всієї галузі законодавства, ефективність правового регулювання, ефективність законотворчого процесу хоч і близькі за змістом, проте не є тотожними.
Категорія ефективність законодавства охоплює ефективність законодавчого процесу «технології прийняття закону», ефективність законотворчого процесу та ефективність закону.
У свою чергу, для розмежування понять «ефективність закону» та «ефективність законодавства» слід виходити з розуміння категорій «закон» та «законодавство». Так, у широкому значенні законодавство – це вся сукупність існуючих у державі нормативно-правових актів та інших форм права. Закон є основною формою правового регулювання суспільних відносин та структурним елементом системи законодавства. Оскільки ефективність системи значною мірою залежить від ефективності структурних елементів, що її формують, то можна констатувати, що ефективність закону, ефективність правової норми є передумовою для підвищення ефективності законодавства.
Категорія «ефективність правового регулювання» охоплює поняття: «ефективність правової норми», «ефективність законодавства», «ефективність механізму реалізації норм права», «ефективність застосування норм права».
Правове регулювання здійснюється за допомогою комплексу правових засобів, що складають певну систему, для якої властиві організованість, єдність, координаційні та субординаційні зв’язки. Норми права впорядковують суспільні відносини, законодавство надає нормам права формальну визначеність, тому можна зробити висновок, що ефективність законодавства є визначальною передумовою ефективності правового регулювання.
3. Визначено сутнісні характеристики ефективності законодавства, зокрема: результативність (здатність впливати на конструктивне розв’язання відповідних соціально-правових проблем); соціально-правова та юридико-технічна якість; стабільність; системність; дієвість; оптимальність; доцільність та реальність норм, що уможливлюють з найменшими витратами досягти цілей їх створення; корисність (розглядається під кутом зору досягнення реального позитивного ефекту); здатність впливати на формування і розвиток елементів свободи в суспільних відносинах, реалізацію прав і свобод людини і громадянина.
4. Виокремлено наукові підходи до розуміння та визначення поняття ефективності законодавства у вузькому та широкому значеннях. У вузькому значенні – як співвідношення фактичного результату дії законодавства й тих соціальних цілей, для досягнення яких воно було прийняте. У широкому розумінні – як його властивість, здатність справляти позитивний вплив у певному визначеному напрямі за відповідних конкретних соціальних умов з урахуванням економічних, політичних, соціальних, юридичних, моральних та інших цілей, а також відповідна системність і якість законів.
Запропоновано визначення ефективності законодавства як досягнутого рівня діючих нормативно-правових актів, їх окремих частин та масивів («пакетів» законів і підзаконних нормативно-правових актів, галузей законодавства, законодавства в цілому) щодо забезпечення окреслених соціально-правових цілей.
5. Основними критеріями оцінювання ефективності є: чітке усвідомлення соціальних цілей, що відображатимуть закони; співвідношення результатів практики реалізації законів із тією метою, заради якої вони створювалися; періодичний соціально-правовий аналіз досягнення цілей законом як вирішальної передумови для подальшої конструктивної діяльності у правотворчій та правозастосовній діяльності тощо.
Запропоновано дефініцію критеріїв ефективності законодавства, зокрема його мету, засіб та результат як еталони, на основі яких здійснюється оцінювання ефективності. На сучасному етапі розвитку правових відносин досягнення мети правового припису не може бути єдиним критерієм ефективності законодавства. У процесі аналізу ефективності важливо співвідносити отриманий результат не тільки з метою, а й із засобами її здійснення, враховувати, за допомогою яких витрат вона досягається. Мета і засоби – співвідносні категорії, їх не можна розглядати ізольовано один від одного. Для ефективного функціонування будь-якої норми мета і засоби правового впливу мають перебувати в певному співвідношенні одне з одним.
6. Здійснено поділ чинників, що визначають ефективність законодавства, залежно від результату впливу, а саме:
1) чинники, які сприяють підвищенню ефективності законодавства (конкретизація приписів закону на рівні підзаконних нормативно-правових актів; послідовна інтенсифікація законодавства; наукове забезпечення законотворчого процесу, дотримання суб’єктами законотворчого процесу правил, прийомів та засобів юридичної техніки, підготовка науково обґрунтованих концепцій законів тощо);
2) чинники, які сприяють зниженню ефективності законодавства (недосконалість законодавства, колізії, прогалини, низька правова культура, правопорушення).
Адже суспільні відносини постійно змінюються та розвиваються, а тому залежно від об’єктивних та суб’єктивних чинників відбувається постійне циклічне підвищення (або зниження) ефективності законодавства.
7. Запропоновано визначення наукового забезпечення законотворчого процесу як системи науково розроблених і функціонально пов’язаних між собою напрямів діяльності, що здійснюються на різних етапах і стадіях законотворення та забезпечують науковий підхід до процесу законотворення, взаємозв’язок і взаємовплив юридичної науки і практики в цілому.
Наукове забезпечення реалізується за такими напрямами: організаційний (залучення на різних етапах і стадіях законотворчої діяльності наукових співробітників, фахівців у відповідній галузі права чи сфері діяльності), науково-технічний (розроблення й упровадження науково-технічних засобів, прийомів, методів наукового аналізу, концепцій, вітчизняного та зарубіжного досвіду, результатів наукових досліджень, експертних висновків у практику законотворчого процесу, врахування правил законодавчої техніки та забезпечення у процесі підготовки нормативних актів вивчення економічних, політичних та інших чинників розвитку суспільства, його об’єктивних потреб), науково-методичного забезпечення (розроблення рекомендацій і створення необхідних умов для використання науково-технічних досягнень) та інформаційний (створення інформаційних баз даних, зразків тощо).
8. Серед основних напрямів підвищення ефективності законодавства необхідно виокремити:
• вдосконалення законотворчого та законодавчого процесів;
• послідовну інтенсифікацію законодавства;
• удосконалення процесу реалізації законів;
• підвищення рівня правової культури та професійної підготовки суб’єктів законотворчого процесу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдулаев М. И. Теория государства и права : [учебник для высш. учеб. заведений] / Абдулаев М. И. – М. : Фин. контроль, 2004. – 410 с.
2. Авакьян С. А. Правовое регулирование деятельности представительных органов власти в СССР (проблемы теории и практики) : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.02 / Авакьян Сурен Адибекович. – М., 1980. – 351 с.
3. Аврутин Ю. Е. Эффективность деятельности органов внутренних дел (государственно-правовые, социальные и организационные аспекты изучения, оценки, проектирования) : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.02 / Аврутин Ю. Е. – СПб., 1998. – 242 с.
4. Алексеев С. Проблемы теории государства и права / С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1979. – 396 с.
5. Алексеев С. С. Общая теория права : в 2 т. / Алексеев С. С. – М. : Юрид. лит., 1981–1982. –
Т. 1. – 1981. – 361 с.
6. Алексеев С. С. Общая теория права : в 2 т. / Алексеев С. С. – М. : Юрид. лит., 1981–1982. –
Т. 2. – 1982. – 360 с.
7. Алексеева Л. А. Соотношение социальной и юридической эффективности правоприменительной деятельности (на примере органов внутренних дел) : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Алексеева Лилия Алексеевна. – М., 2002. – 172 c.
8. Андрющенко М. Н. Понятие эффективности и его философский смысл / М. Н. Андрющенко // Ученые записки кафедры общественных наук вузов г. Ленинграда. – Ленинград : Изд-во ЛГУ, 1971. – Вып. 12. – С. 45–46.
9. Аристотель. Сочинения : в 4 т. / Аристотель. – М. : Мысль, 1976–1983. – (Серия «Философское наследие»). –
Т. 4. – 1983. – 550 с.
10. Асадов А. М. К вопросу о телеологическом критерии дифференциации системы российского права / А. М. Асадов, Т. В. Драхенберг // Проблемы права. – 2012. – № 2. – С. 179–180.
11. Афанасьев В. Г. Научное управление обществом: Опыт системного исследования / Афанасьев В. Г. – М. : Политиздат, 1973. – 392 с.
12. Баранов В. М. Предисловие / В. М. Баранов // Проблемы юридической техники : сб. стате / [под ред. В. М. Баранова]. – Нижний Новгород, 2000. – С. 11 – 12.
13. Баранов В. М. Юридическая техника : обзор материалов научно-методического семинара / В. М. Баранов, А. П. Кузнецов, С. В. Изосимов // Юрист. – 2000. – № 1. – С. 54–70.
14. Биля І. Нормотворча техніка: поняття і загальна характеристика / І. Биля // Вісник Академії правових наук України. – 2002. – № 1 (28). – С. 217 – 226.
15. Биля І. О. Реквізити і структура нормативного правового акта / І. О. Биля // Держава і право : зб. наук. праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – Вип. 10. – С. 3–6. – (Серія «Юридичні і політичні науки»).
16. Бобылев А. И. Механизм правового воздействия на общественные отношения / А. И. Бобылев // Государство и право. – 1999. – № 5. – С. 60 – 62.
17. Бобровник С. В. Система законодавства України : актуальні проблеми та перспективи розвитку / С. В. Бобровник, О. Л. Богінич. – К. : Наук. думка, 1994. – 614 с.
18. Богачова О. В. Законотворчий процес: шлях і перспективи вдосконалення / О. Богачова, О. Копиленко // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – 2010. – № 1. – С. 5–14.
19. Богачова О. В. Законотворчий процес в Україні: проблеми вдосконалення : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Богачова Олена Вікторівна. – К., 2006. – 119 с.
20. Большая советская энциклопедия : в 30 т. / [гл. ред. А. М. Прохоров]. – [3-е изд.]. – М. : Сов. энцикл., 1969–1978. –
Т. 30. – 1978. – 600 с.