Дерев'янко Надія Павлівна. Теоретичні засади формування громадянської культури учнів загальноосвітньої школи

Короткий опис

Міністерство освіти і науки України
Науково-дослідний центр Педагогіка і психологія вищої школи”
Інституту вищої освіти АПН України і
Прикарпатського університету імені Василя Стефаника

Дерев’янко Надія Павлівна

УДК 37.013.3 37.017.4

Теоретичні засади формування громадянської культури учнів загальноосвітньої школи

13.00.01 загальна педагогіка та історія педагогіки

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник
доктор психологічних наук, професор, дійсний член АПН України І.Д. БЕХ

Івано-Франківськ 2003

ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ОСОБИСТОСТІ

10

1.1. Теоретико-методологічні підходи до процесу формування громадянської культури особистості

10

1.2. Структурно-функціональна модель формування громадянської культури особистості

25

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ УЧНІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

44

2.1. Психолого-педагогічна характеристика процесу формування громадянської культури учнів

44

2.2. Виявлення рівня сформованості інтегративних якостей громадян­ської культури школяра

57

2.3. Організація системи суб’єктних відносин в умовах формування громадянської культури школярів

76

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВНІ ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ МОДЕЛІ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ УЧНІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

92

3.1. Використання педагогічних надбань минулого в розробці та практичній реалізації ідей структурно-функціональної моделі формування громадянської культури учнів загальноосвітньої школи

92

3.2. Соціально-педагогічні умови реалізації структурно-функціо­нальної моделі громадянської культури школярів

117

3.3. Актуалізація процесу особистісного самовдосконалення учнів на основі діагностики та корекції рівня розвитку їх громадянської культури

136

ВИСНОВКИ

150

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

156

ДОДАТКИ

182

ВСТУП

Розробка методологічних засад формування особистості учнів загально­освітньої школи є однією з основних проблем новітньої світової та української психолого-педагогічної науки. Серед різноманітних теоретичних підходів у її вирішенні громадянська культура особистості постає як найактуальніша проблема в умовах становлення України як держави. Конституція України, Закон України Про освіту” (стаття 50), Державна національна програма Освіта” (Україна ХХІ століття), Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності”, Національна доктрина розвитку освіти розкривають першочергове завдання формування громадянськості у підростаючого покоління, зростання самостійності і само­достатності особистості, активізації процесів її національної самоіденти­фікації, підвищення громадянського авторитету, її адекватного ставлення до інституцій держави та настанов влади, законослухняності та критичної вимогливості, ідентифікації особистості з державою в цілому.
Потреби розбудови державотворчих процесів в Україні на засадах гуманізму, демократії, соціальної справедливості актуалізують проблеми громадянського виховання особистості й активної участі в них усіх громадян. Кожен громадянин України відчуває нагальну потребу становлення громадянського суспільства в країні, що передбачає істотну трансформацію світоглядних орієнтацій та самосвідомості особистості, в тому числі й молодого покоління.
Формування громадянської культури особистості особливо актуалізується в суспільстві перехідному, де закладаються основи демократичної менталь­ності, трансформуються у громадян поняття та цінності про права й обов’язки людини, виховується здатність до критичного мислення, уміння відстоювати свої права, інтереси, переконання, усвідомлювати свої обов’язки та виявляти толерантність до поглядів інших людей, керуватися у вияві соціальної активності демократичними принципами.
Становлення громадянського суспільства в Україні потребує обґрунту­вання й впровадження нової парадигми виховання. Як окреслено в Концепції громадянського виховання, сьогодні виникає гостра потреба у визначенні його основних засад, цілей, напрямів, змісту, форм і методів, що цілеспрямовано й ефективно забезпечували б процес розвитку й формування особистості, в якій органічно поєднуються високі моральні чесноти, громадянська зрілість, патріотизм, професійна компетентність, самоактивність, творчі начала, почут­тя обов’язку й відповідальності перед суспільством, Батьківщиною [2000, 5].
Використовуючи системний підхід у побудові концепції особистісного розвитку (В. Афанасьєв, І. Бекешкіна, І. Бех, В. Ганжин, В.Ільїн, В.Костів, В.Кузьмін, О. Леонтьєв, В.Станкевич, Д. Узнадзе та ін.), формуванні грома­дянської культури особистості, ми спирались на ґрунтовні розробки ідеї громадянського виховання (Г.Ващенко, М. Грушевський, М.Костомаров, А.Макаренко, С.Русова, О. Сухомлинська, В.Сухомлинський, К.Ушин­ський), громадянськості як психолого-педагогічного утворення (О.Киричук, Д.Тхоржевський, К. Юнг), психологічних (І. Бех, М.Боришевський, З. Кар­пенко, В. Москалець, Л. Орбан, К. Платонов, В. Татенко), педагогічних (Л. Ва­ховський, М. Євтух, Т.Завгородня, В.Іванчук, П. Ігнатенко, А. Капська, Н.Косарєва, Л.Крицька, В. Курило, В. Поплужний, В. Струманський, Б. Сту­парик, І.Тараненко, С. Харченко, К. Чорна, Г. Шевченко, ін.) та народознав­чих (О. Воропай, В. Кузь, Н.Лисенко, І.Огієнко, Ю. Руденко, Р.Скульський, В.Скуратівський, М.Стельмахович, ін.) основ формування громадянськості у школярів.
Окремі ідеї громадянського виховання, формування рис громадянськості школярів, спроби системного підходу в означеному аспекті запозичені з ди­сертаційних досліджень Т. Воропаєвої (1990), С. Карпушкіна (1999), Я.Люби­вого (1997), В.Москальця (1996), В.Москвіної (1994), С.Москвичова (1995), О. Научителя (1999), В.Павленка (1996), О. Світличного (1997), Є Старовой­тенка (1992), В.Сусленко (1978), І. Тисячник (1996), Н. Фролової (1998) та ін.
Забезпечення цілісного підходу у формуванні громадянської культури школярів створить фундамент для розвитку в них благородних громадянських рис: відданості українській нації, відповідальності перед державою і суспільством, мужності у подоланні соціальних труднощів, активності в досягненні громадянських ідеалів тощо.
На жаль, у значної частини молоді ці високі громадянські якості в наш час змінилися на соціальний песимізм, зневіру в завтрашньому дні, політичний нігілізм. Вони особливо проявляються в молодіжному середовищі, де часто панують хаос і безпорадність, проявляються асоціальні та криміногенні явища. У зв’язку з цим формування й розвиток громадянської культури учнівської молоді є одним з найважливіших завдань загальноосвітньої школи, що є найбільш масовим соціальним виховним інститутом.
Опитування шкільної адміністрації, вчителів-предметників, класних керівників, вихователів загальноосвітніх шкіл, психологів, батьків показало, що вони різнобічно й непрофесійно оцінюють структурні компоненти, динаміку й результативність процесу формування громадянської культури учнівської молоді, слабо усвідомлюють функціонування механізму ціннісно-нормативної регуляції поведінки особистості школяра, необхідність включення школярів у педагогічно доцільні взаємовідносини та різноманітні види їх діяльності з метою ефективного формування громадянських якостей особистості. Це засвідчує слабкий рівень підготовки педагогічних працівників в означеному аспекті.
Аналіз теоретичних джерел, педагогічної практики дає можливість зробити висновок про те, що цілісний процес формування громадянської культури учнівської молоді не був предметом спеціального вивчення в українській педагогічній науці. Усвідомлення об’єктивної потреби у пошуках ефективних шляхів формування громадянської культури учнівської молоді, недостатня розробленість цієї проблеми в теоретико-методологічному аспекті зумовили вибір теми дослідження: Теоретичні засади формування грома­дянської культури учнів загальноосвітньої школи”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисерта­ційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану Науково-дослід­ного центру Педагогіка і психологія вищої школи” Інституту вищої освіти АПН України і Прикарпатського університету ім. В. Стефаника за програмою Формування світоглядної культури та національної самосвідомості учнівської і студентської молоді (теоретико-методологічні і методичні аспекти)”.
Об`єкт дослідження формування особистості в умовах загальноосвітньої школи.
Предмет дослідження цілісний педагогічний процес формування громадянської культури учнів загальноосвітньої школи.
Мета дослідження обґрунтувати теоретичні засади структурно-функ­ціональної моделі педагогічного процесу формування громадянської культури особистості в умовах сучасної загальноосвітньої школи.
Для реалізації означеної мети нами ставилися й розв’язувалися такі завдання:
охарактеризувати теоретико-методологічні засади, розкрити структуру й динаміку педагогічного процесу формування громадянської культури як інтегральної властивості особистості школяра;
розробити структурно-функціональну модель педагогічного процесу формування громадянської культури учнів загальноосвітньої школи;
обґрунтувати тенденції реалізації структурно-функціональної моделі формування громадянської культури учнів загальноосвітньої школи.
Методологічна основа дослідження ґрунтується на засадах системного підходу в дослідженні суспільних процесів та явищ; філософських положеннях про природні, соціальні і системні якості суспільних явищ, єдність і взаємоза­лежність складових підсистемних частин у цілісному їх системному взаємо­зв’язку, існування в багатоелементних системах разом з однозначними одно-багатозначних та багато-однозначних детермінацій; про діалектику інтеграль­них властивостей системи та її емпіричних корелятів, взаємозв’язок процесів екстері- та інтеріоризації; ідеї моделювання у науковому пізнанні суспільних процесів та явищ; ідеї особистісно-розвивального підходу щодо організації педагогічного процесу загальноосвітньої школи. Теоретичну основу дослідження склали також концептуальні положення загальнодержавних нормативних документів, у яких відбито основні ідеї громадянської освіти: Конституція України, Закон України Про освіту”, Державна національна програма Освіта” (Україна ХХІ століття), Концепція громадянського виховання, Національна доктрина розвитку освіти.
У дисертаційній роботі використаний комплекс методів дослідження: теоретичних вивчення філософської, психологічної та педагогічної літера­тури для визначення теоретико-методологічних основ дослідження і здійс­нення історико-педагогічного аналізу проблеми; класифікація, аналіз і синтез педагогічних фактів, ідей і висновків, моделювання для обґрунтування струк­турно-функціональної моделі розвитку громадянської культури особистості; контент-аналіз, вивчення, узагальнення й систематизація педагогічного досвіду для розробки і визначення ефективних шляхів та умов формування громадянської культури школярів; обґрунтування емпіричних методів анкетування, бесіди, інтерв’ю, тестування для визначення і прогнозування стану сформованості громадянської культури школярів.
Наукова новизна й теоретична значущість дослідження полягає в тому що:
отримало подальший розвиток положення про громадянську культуру як інтегральну особистісну властивість у співвідношенні з основними аспектами загальної культури особистості;
уточнено структурні компоненти громадянської культури особистості, виявлена динаміка функціональної взаємозалежності складових елементів трьох підсистем у цілісній структурно-функціональній моделі громадянської культури особистості;
вперше встановлено діадичну взаємозалежність системи громадянських відносин та розвитку інтегративних громадянських якостей школярів;
уточнено критерії та показники сформованості рівнів громадянської культури особистості;
уточнено основні напрямки особистісного самовдосконалення учнів на основі діагностики та корекції рівня розвитку їх громадянської культури.
Практичне значення дослідження полягає в розробці основних тенден­цій переходу навчально-виховної практики загальноосвітньої школи з проце­суального на результативний підхід через впровадження структурно-функціо­нальної моделі формування громадянської культури учнів; в окресленні перспективних шляхів визначення рівнів громадянської культури особистості, процедури її діагностики за допомогою експрес-методів та прийомів її стимулювання в умовах педагогічного процесу загальноосвітньої школи. Результати дослідження можуть бути використані в діяльності педагогічних працівників, при розробці спецкурсів і розділів у курсах теорії та історії педагогіки у навчальних закладах усіх типів, у системі фахової перепідготовки педагогічних працівників.
Апробація результатів дослідження: основні положення дисертації висвітлено у публікаціях автора, використано при розробці спецкурсу, лекційних та практичних занять для працівників вищих навчальних закладів. З доповідями про основні й проміжні результати дослідження автор виступила на міжнародних конференціях Особистість в розбудові відкритого демокра­тичного суспільства в Україні (Київ-Івано-Франківськ, 2000), Сучасні пробле­ми науки та освіти” (4-а Міжнародна міждисциплінарна науково-практична конференція, м. Ялта, 2003), всеукраїнських науково-практичних конферен­ціях Ідеї народної та наукової педагогіки у вихованні дітей і молоді” (Івано-Франківськ, 1999), Морально-етичне виховання школярів у системі громадянської освіти і виховання” (Івано-Франківськ, 2001), Християнство в Україні на межі третього тисячоліття” (Івано-Франківськ, 2001), Проблеми безперервної освіти в сучасних умовах соціально-економічного розвитку України” (Івано-Франківськ, 2002), регіональних науково-практичних конфе­ренціях Софія Русова визначна українська громадська діячка і педагог” (Івано-Франківськ, 2001), Сучасна родина в системі самовідтворення україн­ської нації” (Івано-Франківськ, 2001), всеукраїнському семінарі директорів навчальних закладів нового типу (Калуш, 2002), методичних семінарах педаго­гічних працівників Івано-Франківської області. Отримані результати були покладені в основу методичних рекомендацій до написання дипломних та курсових робіт, розробки семінарських занять з курсу загальної педагогіки.
Публікації. Результати дослідження відображені в монографії, 10 наукових статтях, з них 6 опубліковані у фахових виданнях.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (291 найменування), 6 додатків на 30 сторінках. Повний текст дисертації складає 211 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дає підстави для таких висновків:
1. Формування громадянської культури особистості є невідкладною потребою організації педагогічного процесу навчальних закладів України на сучасному етапі розвитку вітчизняної освітньої системи з урахуванням спрямованості на розвиток індивідуальної своєрідності, громадянської активності, перебудови навчально-виховної системи з процесуального на результативний підхід.
2. Результати аналізу стану формування громадянської культури особис­тості в теорії і практиці суспільних відносин свідчать про фактичну відсут­ність системи такої роботи та її методичного забезпечення, що зумовлює низький рівень її реалізації в педагогічному процесі загальноосвітньої школи. Зіставлення громадянських якостей з якостями моральної, правової, естетичної культури особистості та інших інтегральних властивостей особистості й зара­хування останніх у структуру громадянської культури не дають можливості для цілеспрямованого формування власне громадянських якостей школярів та створення відповідних умов для цього.
3. Теоретико-методологічний аналіз проблеми дозволив розробити струк­турно-функціональну модель процесу формування громадянської культури особистості, що базується на принципах системності, цілісності, структурнос­ті, функціональності. Громадянська культура особистості визначається як інтегральна системна властивість, що характеризується мірою сформованості суспільно-значущих інтегративних громадянських якостей, набутих у ре­зультаті функціонування механізму внутрішньої ціннісно-нормативної регу­ляції поведінки і зовнішніх громадянських відносин особи в процесі її життєдіяльності та спілкування.
4. Структура громадянської культури як цілісної системи включає три підсистеми, що характеризують природні, соціальні та системні якості громадянськості, взаємопов’язані ієрархічно та синергетично. Складовими елементами структурної моделі громадянської культури особистості (на рівні трьох підсистем) є:
перша підсистема внутрішньої ціннісно-нормативної регуляції пове­дінки особи, кінцевим результатом функціонування якої виступають соціальні якості першого порядку” громадянські дії-відношення: збалансованість у задоволенні й формуванні основних життєво необхідних потреб особи; усві­домлення норм громадянської поведінки; сформованість громадянських цін­ностей та ідеалів, усвідомлених установок особистості; адекватність самооцін­ки та рівня домагань особистості відповідно до створеного суспільного блага та реалізації в його умовах потенційних можливостей особи; сформованість й повнота функцій мотиваційної сфери тощо;
друга: громадянські відносини особи (соціальні якості першого порядку”) до представників рідної нації і національних меншин, вселюдських і національних цінностей, прав і обов’язків громадянина, до ідеї національного (державного) буття і національної ідеології, до рідної Вітчизни та інших дер­жав, загальносуспільного надбання і природи отчого краю, до справ державо­творення і державної вірності, суспільних груп (родини; гурту, громади), до громадянських традицій і обрядів, до мови й символіки держави, до громадян тощо як можливість функціонування у вигляді регулятивної системи, що ви­являється через актуальну діяльність громадянської поведінки й можливість розвитку сукупності громадянських якостей (соціальних якостей другого порядку”);
третя: системні якості першого порядку” риси громадянськості особи (повага до національних традицій, приязнь до громадянських обрядів, націо­нальний менталітет і духовність, національна самосвідомість, збереження родоводу й честі сім’ї, громадянський обов’язок, національна гідність і грома­дянська мужність, прихильність до вселюдських цінностей і місцевий патріо­тизм, державна патріотичність, громадянська дисциплінованість і громадян­ська активність, вірність та відданість справі національного державотворення, національна одномовність тощо) та системні якості другого порядку” її громадянська спрямованість (суспільно-колективістична чи індивідуалістично-егоїстична спрямованість громадянської поведінки).
5. Динамічний аспект розробленої моделі конкретизується циклічною етапністю здійснення громадянського вчинку, починаючись від актуалізації особистісних потреб в процесі реалізації проблемної ситуації і завершуючись громадянською дією-відношенням.
6. Управління процесом формування означених елементів громадянської культури учнівської молоді передбачає розрізнення домінуючих позитивних і негативних ланок у сукупності сформованих компонентів культури, побудо­ване на результатах діагностики. Діагностика громадянської культури школя­рів передбачає виявлення рівня сформованості окремих їх інтегративних якостей на основі відповідних ознак. Кожний із компонентів розглядається з трьох аспектів. Когнітивний аспект громадянської культури полягає в усвідом­ленні учнем своєї громадянської належності і національної незворотності, від­повідності своєї поведінки суспільним стереотипам громадянськості, засвоєнні знань про громадянські якості та їх відмінності, усвідомленні громадянських цінностей своєї та інших держав. Афективний аспект пов’язаний із ступенем прийняття особистістю своєї громадянської належності, оцінки нею своїх особливостей і якостей громадянської поведінки, прагненням (чи його відсут­ністю) щось змінити в цих особливостях і якостях. Регулятивний аспект передбачає здійснення учнем вчинків відповідно до його власних уявлень про стиль поведінки громадянина, налагодження взаємостосунків з представни­ками різних груп та громад, визначення громадянської орієнтації.
7. Громадянське виховання учнів трактується як спільна творча діяль­ність, взаємодія вчителів, батьків, вихователів та їх вихованців, яка стимулює розвиток у школярів кращих громадянських якостей через забезпечення не­обхідних умов для ефективного функціонування механізму внутрішньої ціннісно-нормативної регуляції поведінки особи та включення її в різноманітні громадянські відносини. Такий педагогічний процес передбачає кінцевий результат (гармонійний особистісний розвиток громадян, оптимізацію грома­дянської міжособистісної взаємодії) і засоби його реалізації (наявність мети, програм, засобів, методів і виконавців).
8. Теоретично обґрунтована структурно-функціональна модель форму­вання громадянської культури школярів передбачає розгорнутий у часі педаго­гічний процес, що умовно поділяється на три етапи (орієнтаційно-діагнос­тичний, ціннісно-поглиблюючий, конструктивно-реалізуючий) і включає основні напрямки навчальної і позанавчальної суб’єкт-суб’єктної взаємодії батьків, вчителів-вихователів та учнів навчально-пізнавальну (засвоєння всіма сторонами норм і цінностей громадянської поведінки, усвідомлення автентичності вибору в розв’язанні громадянських колізій з позиції спра­ведливості-несправедливості), пошуково-дослідницьку (діагностика рівня сформованості окремих інтегративних якостей, виявлення домінантних позитивних та негативних рис громадянськості), організаційно-перетворюючу діяльність (створення належних умов для формування й реалізації особистісних потреб, педагогічно доцільне включення учнів у різні види громадянських відносин, корекція й самовдосконалення громадянських якостей у зоні актуального і більш високого рівня їх сформованості).
9. Окреслено перспективні шляхи формування рис громадянськості учнівської молоді, які забезпечуються при дотриманні таких умов:
· усвідомлення учасниками навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи закономірностей розвитку і взаємозв’язку складових елементів ці­лісної громадянської культури особистості та діадичної єдності і взаємоза­лежності громадянських відносин та формування громадянських якостей особистості;
· створення суспільного блага для задоволення й адекватного формування життєво необхідних біологічних та соціально-економічних потреб особи;
· зміни позиції учасників педагогічного процесу (з урахуванням пайової участі й взаємодоповнюваності сім’ї та загальноосвітньої школи) і відповідної його перебудови з процесуального на результативний підхід у формуванні громадянської культури особистості на основі результатів діагностики окремих її інтегративних якостей;
· педагогічно обґрунтованого відбору змістового матеріалу для занять з гуманітарних та інших дисциплін, виховних заходів на основі критеріїв науковості, суспільної значущості, систематичного використання його як основи для особистісних вправлянь, альтернативних виборів у навчально-пізнавальній, пошуково-дослідницькій та організаційно-перетворюючій діяльності школярів з метою формування їхніх знань (громадянських норм і цінностей), умінь та навичок громадянської поведінки, мотиваційного включення усвідомлених установок, адекватної спрямованості громадян­ських вчинків (пропорційно до егоїстично-індивідуалістичної та суспільно-колективістичної їх збалансованості);
· методично доцільного добору організаційних форм і методів навчально-виховної діяльності педагогів, які б відповідали меті й змісту, будувалися на закономірностях процесу формування ціннісно-нормативної регуляції громадянської поведінки школярів та забезпечували адекватність навчаль­них і позанавчальних видів громадянської діяльності учнів їхній громадян­ській культурі, виконання ними відповідних соціальних ролей;
· пріоритетності особистісного самовдосконалення школярів на основі діагностики та корекції рівня розвитку інтегративних рис громадянськості, активної підтримки з боку педагогів (батьків та вчителів), які виступають в ролі експерта, помічника й наставника зразкової громадянської поведінки.
10. Результати дослідження дозволяють рекомендувати як основу для подальшої науково-педагогічної розробки проблеми організації педагогічного процесу загальноосвітніх шкіл за ідентичним зразком у формуванні інших інтегральних властивостей особистості (правової, моральної, фізичної, трудової, естетичної, екологічної тощо культур). У контексті використання цілісних форм й формування довершених якостей особистості усвідомлюємо умовність розвитку власне громадянських якостей школярів, які не форму­ються й не виховуються частинками. У цьому вбачаємо перспективність й подальшу розробку ідей, покладених в результаті нашого та проведення подібних досліджень, які стосувалися б реалізації сукупних форм й засобів шкільної виховної практики у формуванні громадянських та інших інте­гральних властивостей особистості.
11. Виконана робота не претендує на остаточне розв’язання й не вичерпує всіх аспектів цієї проблеми. Подальшій розробці вимагають питання формування елементів громадянської культури учнівської молоді конкретного вікового періоду. Важливим уявляється питання діагностики рівня сформо­ваності громадянської культури особистості, а також безпосередньої організа­ції навчально-виховного процесу загальноосвітніх шкіл на основі викорис­тання положень структурно-функціональної моделі розвитку базової культури особистості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексєєва М. Деякі складові змісту громадянської свідомості студентів // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. Івано-Фран­ківськ: Вид-во Плай” Прикарпатського ун-ту, 2000. Вип. 5. Ч. 2. С. 3-7.
2. Алмонд Г., Верба С. Гражданская культура и стабильность демократии // ПОЛИС. 1992. № 2. С. 25-31.
3. Афанасьев В. Системность и общество. М.: Политиздат, 1980. 368 с.
4. Бекешкина И. Структура личности (методологический анализ). К.: Наукова думка, 1986. 132 с.
5. Белей М., Гоян І. Методи психодіагностики: інструментарій та процедурні особливості. Івано-Франківськ, 2001. 204 с.
6. Бех І. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково-метод. посібник. К.: ІЗМН, 1998. 204 с.
7. Бех І. Проблема методів виховання в сучасній школі // Педагогіка і психологія. 1996. № 4. С. 136-141.
8. Бех І. Психологічна суть гуманізму у вихованні особистості // Педагогіка і психологія. 1995. № 3. С. 3-12.
9. Блауберг И., Юдин Э. Становление и сущность системного подхода. М.: Наука, 1973. 270 с.
10. Богданов В. Системологическое моделирование личности в социальной психологии. Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1987. 144 с.