ДЕРЖАвНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ у сфері профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДУ: МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ

Короткий опис

Національна академія державного управління
при Президентові України
Дніпропетровський регіональний інститут державного управління при Президентові України

На правах рукопису

Хожило Ірина Іванівна

УДК 351.77 : 616-084

ДЕРЖАвНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ у сфері профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДУ: МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ

Спеціальність 25.00.02 механізми державного управління

Дисертація
на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління

Примірник дисертації ідентичний за змістом з іншими примірниками, що були подані до спеціалізованої вченої ради.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
Д 11.107.01
Я.С.Клейнер

Науковий консультант:
Серьогін Сергій Михайлович,
доктор наук з державного управління, професор

Дніпропетровськ - 2008

ЗМІСТ

ВСТУП .

5

РОЗДІЛ 1. ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ПРОТИДІЇ СУЧАСНИМ ЕПІДЕМІЯМ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ

17

1.1. Глобальний вимір епідемії ВІЛ/СНІДу: сучасні світові, національні та регіональні тенденції та особливості

17

1.2. Профілактика ВІЛ/СНІДу як мультидисциплінарна наукова проблема

29

1.3. Ключові поняття дослідження: сутність та визначення

61

Висновки до розділу 1 ..

93

РОЗДІЛ 2. СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ ОСНОВ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ПРОФІЛАКТИКИ ВІЛ/СНІДу

96

2.1. Методологічні підходи до визчення принципів формування та реалізації державної політики у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу

96

2.2. Традиційні методи державного контролю над епідеміями

109

2.3. Державна політика протидії ВІЛ/СНІДу в Україні: аналіз моделей

146

2.4. Порівняльний аналіз зарубіжного досвіду державного управління у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу

157

Висновки до розділу 2...

176

Розділ 3. СУЧАСНИЙ МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО управління у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу в Україні

180

3.1. Організаційна структура механізму державного управління у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу..................................................

180

3.2. Громадські організації як суб’єкти державної політики у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу

213

3.3. Методи і принципи формування та реалізації державної політики протидії ВІЛ/СНІДу в Україні

221

3.4. Моніторинг та оцінка профілактичних програм як складова державного механізму управління у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу

261

Висновки до розділу 3

281

РОЗДІЛ 4. МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ З ПИТАНЬ ПРОТИДІЇ ЕПІДЕМІЇ ВІЛ/СНІДу: РЕГІОНАЛЬНИЙ ВИМІР

285

4.1. Ситуаційний аналіз сучасного стану регіональної політики у сфері профілактики епідемії ВІЛ/СНІДу (на прикладі Дніпропетровської області)

285

4.2. Передумови здійснення оцінки ефективності регіональної політики з питань профілактики ВІЛ/СНІДу.............................................

303

4.3. Об’єкти оцінювання ефективності політики у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу: принципи відбору ...........................................................

327

4.4. Технологічна модель оцінювання ефективності механізму державного управління у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу...

340

Висновки до розділу 4 ..

360

ВИСНОВКИ

364

ДОДАТОК А

371

ДОДАТОК Б

379

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

381

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ТА СКОРОЧЕНЬ

АРВ

_

антиретровірусна (профілактика)

АРВТ

антиретровірусна терапія

ВІЛ

вірус імунодефіциту людини

ВООЗ

всесвітня організація охорони здоров’я

ДКТ

добровільне консультування та тестування

ЗПСШ

захворювання, що передаються статевим шляхом

КМУ

Кабінет Міністрів України

ЛЖВС

люди, що живуть з ВІЛ/СНІД

МОЗ

міністерство охорони здоров’я

ОМС

органи місцевого самоврядування

РМ АРК

Рада Міністрів автономної республіки Крим

СІН

споживачі ін’єкційних наркотиків

СІРП

сумарний індекс регіональної політики

СНІД

синдром набутого імунодефіциту

ЮНЕЙДС

об’єднана програма Організації Об’єднаних Націй з ВІЛ/СНІДу

ВСТУП

Актуальність теми. З історії відомо, що під час різких змін економічного та політичного стану в суспільстві посилюються різноманітні негативні явища, до яких належить і поширення соціально небезпечних хвороб, таких як ВІЛ-інфекція/СНІД, туберкульоз, наркоманія, алкоголізм, вірусні гепатити. За прогнозними даними експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я, на початок 2007 р. загальна кількість зареєстрованих хворих на ВІЛ у світі становить близько 39 млн. осіб [32], з них у країнах Східної Європи та Центральної Азії вірус імунодефіциту вразив близько 2 млн. осіб, і близько 90% їх проживають у Росії та в Україні [39; 61; 173]. Поширення захворюваності на наркоманію, ВІЛ-інфекцію і туберкульоз в Україні набуло характеру довготривалої епідемії [335; 345]. Щорічний приріст темпів поширення ВІЛ-інфекції в нашій державі становить більше 10%. Міжнародні експерти встановили, що якщо існуючі в Україні тенденції не зміняться, наслідком епідемії ВІЛ/СНІДу до 2014 р. може стати: зменшення робочої сили на 2%, а в найбільш уражених регіонах (Донецька, Одеська області) на 3-4%; зниження рівня ВВП до 6% та загального добробуту населення до 8% відповідно; зменшення загального обсягу інвестицій до 9%.
Поширення соціально небезпечних хвороб в умовах глобалізованого світу не є проблемою окремої держави. Це пов’язано з багатьма іншими проблемами соціальними, економічними, навіть з політичними та міждержавними відносинами. У Декларації Тисячоліття ООН (2000), що дістала назву Цілі Розвитку Тисячоліття, уряди 189 країн зобов’язалися виконати до 2015 р. найголовніші завдання соціального розвитку [52]. Так, Україна повинна зменшити на 13% темпи поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу і закріпити тенденції до скорочення їх масштабів, а для цього необхідно застосовувати нові механізми державно-управлінської діяльності, які б 2008 р. 2008 р. ґарантували досягнення міжнародних зобов’язань.
Однак особливістю сучасного стану вітчизняної системи охорони здоров’я є глибока управлінська криза, що найбільш виразно ідентифікувалася у сфері управління профілактикою соціально небезпечних хвороб, таких як ВІЛ-інфекція і туберкульоз. Некерованість процесів поширення цих двох епідемій, які завдають Україні значних соціально-економічних збитків, привертає дедалі більшу увагу керівників вищого рівня, політиків, науковців, медичних працівників, представників вітчизняних та міжнародних громадських організацій [207; 275; 354; 283; 285], адже сьогодні існує суперечність між потребою застосування інноваційної моделі ефективної координації міжгалузевої та міжсекторальної співпраці, яка б забезпечувала стримування темпів поширення соціально небезпечних хвороб в українському суспільстві, та відсутністю науково-теоретичного обґрунтування відповідних механізмів її реалізації.
Практика довела, що на поширення хвороб, ключовим фактором виникнення яких є соціально ризикована поведінка, державний вплив, базований на методах адміністративно-командного управління, є абсолютно неефективним [196]. Тому постає питання про необхідність зміни філософії державного управління у сфері профілактики соціально небезпечних хвороб і, насамперед, світогляду державних осіб, що приймають управлінські рішення. Цей світогляд має бути спрямований на формування та розвиток таких відносин між державою і суспільством, які були б здатні сформувати ефективну модель національної відповіді на виклики сучасних епідемій.
Як показав проведений аналіз, дослідженням проблем державного управління у сфері охорони здоров’я займалися відомі зарубіжні та вітчизняні вчені: Д. Альтшулер [416], Д. Френсіс [438], Т. Бертран [455], М. М. Білинська [17], В. В. Бєляєва [194], В. В. Дорофієнко [399], Т. М. Єрмак [194], Д. М. Карамишев [94], В. М. Лехан [124], В. М. Лобас [126], Г. Г. Онищенко [173], В. В. Покровський [194], Я. Ф. Радиш [297], В. М. Рудий [309], С. М. Серьогін [318], В. А. Скуратовський [324], Г. О. Слабкий [306], І. М. Солоненко [305], О. І. Черниш [389], М. М. Шутов [399], О. П. Щепін [397], Н. П. Ярош [411] та ін. Проблеми становлення служби державного санепіднагляду в Україні розглядаються в роботах С. П. Бережного [14], М. Г. Люльчук [129], В. Ф. Москаленка [328], А. В. Підаєва [185], А. М. Щербинської [399] та ін. Роль сектору охорони здоров’я у формуванні державницьких підходів до подолання епідемій ВІЛ-інфекції/СНІДу й туберкульозу в Україні досліджувалася в роботах Т. А. Александриної [2], Л. М. Аряєва [79], Л. М. Бєлєнської [15], Н. Я. Жилки [76], Ю. І. Фещенка [354], Л. Р. Шостакович-Корецької, О. В. Юрченка [404], А. В. Якобчука [406]. Питання забезпечення немедичного супроводу для ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД висвітлювалися у працях О. М. Балакірєвої [333], Н. П. Борецької [21], О. М. Джужи [60], Т. В. Семигіної [330], О. О. Яременка.
Проблема визначення ефективності діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо профілактики соціально небезпечних хвороб поки ще залишається малодослідженою. У вітчизняній науковій літературі питання державного управління профілактикою соціально небезпечних хвороб аналізуються переважно в контексті медичної галузі, що суттєво обмежує коло наукового пізнання зазначеної проблеми, залишаючи поза увагою такі аспекти управління, як аналіз інституційного впорядкування системи, організаційного становлення, законодавчого оформлення й правового регулювання, інформаційного, матеріально-технічного та фінансово-економічного забезпечення профілактичних програм тощо.
Про необхідність пошуку та вироблення нових механізмів формування національної відповіді на виклики ВІЛ/СНІДу та туберкульозу неодноразово зазначалось у відповідних Указах Президента України від 30 листопада 2005 р. № 1674/2005 «Про вдосконалення державного управління у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу в Україні» та від 12 грудня 2007 р. № 1208/2007 «Про додаткові невідкладні заходи щодо протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні», постановах уряду («Про затвердження Концепції стратегії дій Уряду, спрямованих на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу, на період до 2011 року та Національної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих хворих і хворих на СНІД на 2004-2008 роки» від 4 березня 2004 р. № 264) та Ради національної безпеки і оборони («Про заходи щодо підвищення ефективності боротьби з небезпечними інфекційними хворобами» від 18 січня 2006 р.).
Однак на сьогодні в Україні майже відсутні роботи, в яких аналізувалися би принципи, методи й засоби державного управління у сфері профілактики соціально небезпечних хвороб. Основним недоліком сучасного механізму державного управління у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу є несистемність та неузгодженість дій між органами виконавчої влади різних рівнів, органами місцевого самоврядування та представниками громадськості; непослідовне та неадекватне лідерство та нагляд на національному та регіональному рівнях; незадовільний рівень планування та координації; брак чітких рівнів відповідальності; неефективне використання існуючих людських ресурсів; відсутність адекватних людських ресурсів та технічної експертизи в системі профілактики ВІЛ/СНІДу; незадовільне управління закупівлями та постачанням медичного обладнання, ліків, послуг тощо.
Усе вищезазначене суттєво актуалізує питання розробки теоретико-методологічних засад удосконалення державного управління у сфері профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу в умовах епідемії.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дисертаційне дослідження виконано в межах науково-дослідних робіт Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за такими темами: «Застосування синергетичних підходів до оптимізації системи органів публічної влади» (державний реєстраційний номер роботи 0106U006532, 2006-2007 рр.); «Морально-етичні засади розвитку державної служби України: європейський та вітчизняний досвід» (державний реєстраційний номер роботи 0107U002397, 2007 р.), у яких автор брала участь як виконавець. Дисертантом досліджено еволюційний розвиток синергетичної парадигми в управлінні соціальними системами; проаналізована можливість застосування синергетичних підходів в державному управлінні, зокрема у сфері профілактики соціально небезпечних хвороб; висвітлено роль морально-етичних принципів управління щодо запобігання поширенню невиліковних хвороб.
Проблематика дисертаційного дослідження відповідає Цілям Розвитку Тисячоліття ООН (2000 р.), завданням Дорожньої карти щодо реформування системи охорони здоров’я (2005 р.), Концепції стратегії дій Уряду, спрямованих на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу, на період до 2011 року (2004 р.) та курсу на європейську інтеграцію України (2005 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретичних положень про механізми формування та реалізації державної політики України у сфері профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу і розробка практичних рекомендацій по їх удосконаленню, що сприятиме зниженню темпів захворюваності населення на ВІЛ-інфекцію/СНІД.
Для досягнення поставленої мети були визначені такі завдання:
обґрунтувати теоретичні положення про механізми формування та реалізації державного політики України у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу;
уточнити зміст основних визначень та понять, за допомогою яких можна з’ясувати природу соціально небезпечних хвороб як об’єкта державного управління;
проаналізувати основні функції державного управління, спрямовані на розробку державної політики України щодо стабілізації та зниження темпів поширення епідемії ВІЛ/СНІДу;
дослідити основні відмінності механізмів, що формують державну політику протидії ВІЛ/СНІДу, та провести типологізацію моделей державної політики протидії ВІЛ/СНІДу в різні історичні періоди;
провести структурно-функціональний аналіз вітчизняної системи державного управління у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу та її інституціональної організації;
удосконалити методологічний підхід до визначення ролі громадських організацій як суб’єкта державної політики;
визначити принципи державного управління у сфері профілактики соціально небезпечних хвороб;
провести порівняльний аналіз механізму державного управління у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу в зарубіжних країнах;
сформулювати концептуальні підходи до розробки національних програм у сфері профілактики соціально небезпечних хвороб;
дослідити особливості регіонального управління у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу;
розробити технологічну модель оцінювання ефективності державно-управлінської діяльності з питань профілактики ВІЛ-інфікування.
Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку з поширенням епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу.
Предметом дослідження є механізми державного управління, які забезпечують формування та реалізацію державної політики України у сфері профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що впровадження запропонованих висновків, рекомендацій і пропозицій, зроблених на основі виявлення й аналізу особливостей, тенденцій, закономірностей і принципів державного управління профілактикою ВІЛ/СНІДу, дасть можливість раціональніше підійти до вдосконалення механізмів державного управління профілактикою більшості соціально небезпечних хвороб в Україні (таких як туберкульоз, наркоманія). Усе це обумовлює зміни в розумінні завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо мінімізації викликів епідемічних загроз та їх наслідків відповідно до стратегії євроінтеграційного курсу держави.
Методи дослідження. Специфіка досліджуваної теми зумовила застосування ряду як загальнонаукових (аналіз і синтез, історичний, логічний, моделювання, хронологічний тощо), так і спеціальних методів, що дозволяє дослідити проблему в різних аспектах. Основою дослідження є системний, структурно-функціональний та синергетичний підходи. Системний підхід дозволив розкрити базові елементи та принципи організації державно-управлінської діяльності на різних рівнях державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Застосування структурно-функціонального підходу дало можливість охарактеризувати основні переваги та недоліки механізму державного управління у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу в Україні. За синергетичним підходом визначені складові елементи міжгалузевої та міжсекторальної взаємодії і побудована авторська модель оцінювання ефективності діяльності органів виконавчої влади у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу.
Історико-структурний метод застосовувався для виявлення основних компонентів системи державного контролю за епідеміями на різних етапах історичного розвитку суспільства. Конкретно-пошукові методи (виявлення, відбір, теоретичний аналіз, синтез, актуалізація, класифікація) використовувалися для узагальнення архівних, документальних, друкованих та електронних джерел інформації з питань управління профілактикою ВІЛ/СНІДу в Україні. Застосування хронологічного методу дозволило розглянути розвиток системи державного управління профілактикою ВІЛ/СНІДу в русі, змінах і часовій послідовності. Метод періодизації був застосований для визначення якісних змін механізмів державного управління у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу в межах конкретних історичних періодів розвитку. За соціологічним методом (анкетування, цільове експертне оцінювання) було створено емпіричну базу дослідження. Для забезпечення достовірності одержаних результатів використовувалися методи наукової ідентифікації й порівняльного аналізу архівних, документальних, наукових та інших літературних джерел.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні актуальної науково-практичної проблеми обґрунтування теоретичних положень про механізми формування та реалізації державної політики України у сфері профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу і розробка практичних рекомендацій по їх удосконаленню, що сприяє зниженню темпів захворюваності населення на ВІЛ-інфекцію/СНІД.
Наукова новизна результатів дослідження полягає в такому:
уперше:
обґрунтовано теоретичні положення про механізми формування та реалізації державної політики України у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу, що сприятиме стримуванню темпів поширення захворювання населення на ВІЛ-інфекцію на основі визначення та узгодження стратегічної мети і завдань, сукупності суб’єктів, об’єктів, принципів, методів та засобів державного управління;
розроблено технологічну модель оцінювання ефективності державно-управлінської діяльності з питань профілактики ВІЛ-інфекції, застосування якої забезпечує активізацію діяльності місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування через механізми загального та спеціального впливу держави на сферу суспільних відносин, що виникають у зв’язку з епідемією ВІЛ/СНІДу;
удосконалено:
визначення понять «соціально небезпечні хвороби», «соціально значущі хвороби», «соціально обумовлені хвороби», «державна політика у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу», «державне управління у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу», «ВІЛ-сервісні організації»), що дало змогу застосовувати їх у теоретико-прикладній діяльності з питань забезпечення процесів державного управління охороною здоров’я;
наукові підходи до визначення функцій державного управління, спрямованих на розробку відповідної державної політики України щодо зниження темпів поширення епідемії ВІЛ/СНІДу. Це дозволило внести доповнення до діючого механізму державного управління стосовно методів та засобів з координації, інформування та експертно-аналітичного супроводу державно-управлінської діяльності з питань профілактики ВІЛ/СНІДу;
технологію дослідження основних механізмів, що формують державну політику протидії ВІЛ/СНІДу в умовах латентної та концентрованої фаз епідемії, що дозволило сформулювати характерні ознаки трьох моделей (адміністративна, ліберальна, демократична) державної політики України у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу, наявних в різні історичні періоди;
підходи до організаційного забезпечення застосування механізму державного управління у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу на основі сформульованих пропозицій щодо вдосконалення визначення цілей, завдань і функцій суб’єктів державної політики у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу на всіх рівнях управління;
технологію визначення цілей, функцій та змісту діяльності громадських організацій як суб’єкта державної політики, зокрема ВІЛ-сервісних організацій, що дозволило обґрунтувати основні напрями та форми участі громадськості у сфері профілактики епідемії ВІЛ/СНІДу;
класифікацію принципів державного управління у сфері профілактики соціально небезпечних хвороб, яка дозволяє визначати основи діяльності державних інституцій із загальним і спеціальним статусом щодо профілактики ВІЛ/СНІДу у секторі охорони здоров’я, соціального забезпечення та правової допомоги;
напрями дослідження особливостей регіонального управління у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу, що забезпечило визначення основних складових елементів ефективної регіональної політики щодо протидії поширенню епідемії;

дістали подальшого розвитку:
систематизація й узагальнення досвіду країн світу з питань зниження темпів зростання захворюваності на ВІЛ/СНІД, що підтверджує необхідність удосконалення чинної в Україні законодавчої та нормативно-правової бази; сприяння створенню незалежних центрів моніторингу й оцінювання профілактичних програм; визнання боротьби з ВІЛ/СНІДом національним пріоритетом системи охорони здоров’я; упровадження програм замісної терапії (метадон) та високоефективної антиретровірусної терапії для ВІЛ-інфікованих осіб та хворих на СНІД;
концептуальні підходи до розробки національних програм у сфері профілактики соціально небезпечних хвороб, які дозволяють удосконалити діючий механізм державного управління у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу і забезпечити досягнення стратегічної мети управління.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження були використані під час розробки проекту Закону України «Про затвердження Загальнодержавної цільової програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 рр.» (довідка про впровадження від Комітету ВРУ від 25.09.2008 № 04-24/9), у процесі розробки механізмів удосконалення діяльності координаційних рад з питань запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу на регіональному рівні (довідка про впровадження від Секретаріату КМУ від 03.10.2008 № 243/03Ш), під час упровадженні системи оцінювання ефективності регіональної політики у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу (лист МОЗ України від 15.10.2007 № 22.02./09/151), у розробці Концепції загальнодержавної цільової програми боротьби з ВІЛ-інфекцією/СНІДом та наркоманією на 2009-2013 рр. (довідка про впровадження від МОЗ України від 23.01.2008 № 22.02/04-66). Результати роботи також використовуються в навчальному процесі у Дніпропетровському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (акт про впровадження від 05.09.2008), у Дніпропетровській державній медичній академії при проведенні тематичного циклу «Менеджмент в охороні здоров’я» (акт про впровадження від 03.09.2008), в органах виконавчої влади Дніпропетровської (довідка про впровадження від 29.10.2008 № 710) та Донецької області (акт про впровадження в діяльності обласної координаційної ради з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу від 08.09.2008).
Особистий внесок здобувача. Основні ідеї, а також розробки, висновки, пропозиції та рекомендації стосовно роботи, у тому числі й ті, що характеризують наукову новизну, мету й завдання, методологічні підходи до їх вирішення, теоретичну цінність роботи та практичне значення одержаних результатів, отримані здобувачем особисто.
Ідеї й розробки дослідників, у співавторстві з якими було підготовлено окремі публікації, у дисертації не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження оприлюднені автором на 16 міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях, семінарах, конгресах, зокрема таких: науково-практична конференція «Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації» (Одеса, 2004), конференція за міжнародною участю «Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні» (Київ, 2006), міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми реформування державного управління в Україні» (Львів, 2006), VII міжнародний науковий конгрес «Державне управління та місцеве самоврядування» (Харків, 2007), міжнародна науково-практична конференція «Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія, практика» (Львів, 2007), щорічна міжнародна науково-пра

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено розв’язання актуальної наукової проблеми, яка полягає в обґрунтуванні теоретичних положень про механізми формування та реалізації державної політики України у сфері профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу і розробці практичних рекомендацій по їх удосконаленню, що сприятиме зниженню темпів захворюваності населення на ВІЛ-інфекцію/СНІД. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає можливість сформулювати такі висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне та практичне значення:
1. У результаті комплексного аналізу теоретичних і методологічних основ державного управління у сфері профілактики соціально небезпечних хвороб визначено, що питання теоретико-методологічного забезпечення механізмів формування і реалізації державної політики України у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу не були до цього часу предметом спеціального системного наукового дослідження. Окремі праці зарубіжних і вітчизняних учених висвітлюють лише певні загальні або конкретні аспекти, що стосуються проблемних питань за напрямом медичної, соціальної чи правової компоненти управління профілактикою зазначеної хвороби. Це дає підстави для висновку, що наукова розробка цієї проблеми в галузі державного управління є недостатньою, тому вона є предметом даного дисертаційного дослідження.
2. Доведено, що державно-управлінській діяльності з питань профілактики ВІЛ/СНІДу притаманні якісні ознаки прикладного змісту, а саме: наявність стратегічної мети і завдань, сукупності суб’єктів та об’єктів управлінського впливу, а також принципів, методів, засобів, що використовуються для формування та реалізації державної політики. Це дало можливість визначити державну політику у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу як систему цільових загальнонаціональних, регіональних і місцевих програм та заходів, що планомірно здійснюються державними інституціями та представниками громадськості і спрямовані на досягнення спільної суспільної мети щодо обмеження темпів поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні, підвищення рівня громадського здоров’я та забезпечення належної якості життя для осіб, що живуть з ВІЛ/СНІДом.
Надано характеристику таким групам суб’єктів державної політики України у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу: суб’єкти з організації управління системою профілактики ВІЛ/СНІДу і суб’єкти з організації виконання заходів з профілактики ВІЛ/СНІДу. До них відповідно належать підрозділи владних структур, що залежать від конкретного органу державної влади, на який вони працюють й у який вони інкорпоровані (КМУ- Національна рада з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу; МОЗ України-Національний комітет з питань протидії ВІЛ/СНІДу та іншим соціально небезпечним хворобам); інституції громадського сектору, серед яких окремо виділяються ВІЛ-сервісні організації. Їх діяльність пов’язана з ВІЛ-позитивними об’єктами. Дану класифікацію доцільно доповнити таким суб’єктом політики, як засоби масової інформації, що в конкретних історичних умовах формують медіа-імідж проблеми ВІЛ/СНІДу.
З’ясовано низку положень теорії державного управління, які дали змогу визначити механізм державного управління профілактикою ВІЛ/СНІДу як організовану самостійну частину загального процесу державного управління охороною здоров’я, яка включає цілеспрямоване вироблення, прийняття та реалізацію мотивованих, організуючих, координуючих і контролюючих впливів на сферу суспільних відносин, що виникають у зв’язку з ВІЛ/СНІДом, на основі застосування загальних та спеціальних принципів, методів та засобів управління.
3. Уточнено зміст таких базових понять: «державна політика у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу, «державне управління профілактикою ВІЛ/СНІДу», «соціально небезпечні хвороби», «соціально значущі хвороби», «соціально обумовлені хвороби», що сприяло розширенню евристичних можливостей для здійснення дослідження й відкрило перспективи подальших наукових розвідок у цьому напрямі. Показано, що вдосконалення понятійного апарату з питань протидії ВІЛ/СНІДу більш конкретизує для органів виконавчої влади зміст функцій і завдань з питань організації та здійснення діяльності у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу, а також сприяє покращенню методичного забезпечення навчального процесу на кафедрі державного управління охороною суспільного здоров’я Національної академії державного управління при Президентові України та на профільних кафедрах регіональних інститутів.
4. Доведено, що всі функції державного управління, спрямовані на розробку відповідної державної політики України зі стабілізації та зниження темпів поширення епідемії ВІЛ/СНІДу, мають соціально-захисний або стабілізаційний характер. Однак, провідна роль належить функції стратегічного планування, значення якої полягає у тому, що в ході її виконання повинен бути сформульований комплекс ідей, який обумовлює загальний сенс політики і створює підґрунтя для формування механізмів управління процесом профілактики. Це дозволило внести доповнення до діючого механізму державного управління в частині цілевизначення, стратегічного та оперативного планування суб’єктної діяльності, а також стосовно вдосконалення методів та засобів з координації, інформування та експертно-аналітичного супроводу державно-управлінської діяльності з питань профілактики ВІЛ/СНІДу.
5. Підтверджено, що у формуванні та реалізації державної політики у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу державою застосовуються різні засоби, методи й підходи. У результаті розкриття змісту та сутності технологій управління щодо запобігання поширенню ВІЛ/СНІДу в умовах латентної та концентрованої фази епідемії була проведена типологізація моделей державної політики, які існували в різні історичні періоди розвитку України (адміністративна, ліберальна, демократична). Адміністративна модель державної політики у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу, базисом якої є адміністративно-командний підхід, існувала в Україні з радянських часів до 1995 р. Ліберальна модель, яка прийшла на зміну адміністративній (1995-1999 рр.), базується на поступовій імплементації міжнародних керівних принципів в систему державного управління профілактикою ВІЛ/СНІДу. Вже з 2000 р. в Україні сформувалася демократична модель державної політики протидії ВІЛ/СНІДу. Її базисом є міжгалузева та міжсекторальна співпраця суб’єктів державного та громадського сектору.
6. На основі проведеного структурно-функціонального аналізу встановлено, що система державного управління у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу є інституціонально незавершеною, що негативно впливає на ефективність державно-управлінської діяльності. Це дозволило сформулювати конкретні пропозиції щодо вдосконалення організаційного забезпечення застосування механізму державного управління у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу.
Основними фундаторами державної політики у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу є такі державні інституції: Президент України, КМУ, МОЗ України, МОН України, Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту. Аргументовано, що управлінська діяльність МОЗ України як державного координатора з питань протидії ВІЛ/СНІДу за період 2000-2006 рр. характеризується надзвичайною пасивністю, а видані в цей час міністерством нормативно-правові акти мали виключно перерозподільний зміст і не містили законодавчих та управлінських ініціатив.
7. Удосконалено технологію визначення цілей, функцій та змісту діяльності громадських організацій, зокрема ВІЛ-сервісних, як дійового суб’єкта державної політики в профілактиці епідемії ВІЛ/СНІДу. Установлено, що в Україні діяльність громадських організацій найбільш розвинена за такими напрямами: проведення профілактичної, інформаційно-просвітницької, психологічної роботи, а також здійснення медичної і правової підтримки осіб, що живуть з ВІЛ/СНІД і членів їх сімей, заходів з реабілітації ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД. Це дає можливість для запровадження в Україні практики державних соціальних замовлень недержавним ВІЛ-сервісним організаціям щодо здійснення певних видів соціальних послуг для цієї категорії громадян.
8. Здійснено класифікацію принципів державного управління у сфері профілактики соціально небезпечних хвороб, що дозволило доповнити нормативно-правову базу з питань регулювання взаємовідносин суб’єктів державної політики у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу такими принципами: гуманність, законність, толерантність, анонімність, антидискримінаційність, соціальне партнерство, соціальна справедливість, етичне управління. Це сприяє демократизації діяльності державних інституцій із загальним і спеціальним статусом щодо ВІЛ/СНІДу в секторі охорони здоров’я, соціального забезпечення та правової допомоги.
9. Результати аналізу міжнародного досвіду з питань профілактики ВІЛ/СНІДу підтвердили можливість його адаптованого використання в Україні, зокрема, за такими напрямами: формування відповідальної політичної ініціативи національних лідерів та представників органів виконавчої влади на всіх рівнях; визнання боротьби з ВІЛ/СНІДом національним пріоритетом системи охорони здоров’я; реалізація національної взаємодії через розробку та ефективне виконання загальнонаціональних профілактичних програм; існування досконалої законодавчої бази; визнання громадських інституцій як суб’єкта державної політики у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу; призначення національних координаторів програм на локальному рівні (профілактика на робочому місці) та галузевому рівні (відомчі координаційні ради); упровадження програм замісної терапії (метадон) та високоефективної антиретровірусної терапії для ВІЛ-інфікованих осіб та хворих на СНІД.
10. Обґрунтовані автором концептуальні підходи до розробки національних програм у сфері профілактики соціально небезпечних хвороб дозволяють удосконалити діючий механізм державного управління у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу і забезпечити досягнення стратегічної мети управління на основі дотримання структурно-функціональної взаємообумовленості суб’єктної діяльності на всіх рівнях міжгалузевого та міжсекторального управління. Реалізація цієї взаємодії забезпечується через механізм визначення інституційних координаторів на кожному рівні управління, які є вповноваженими особами від органів державної влади, органів місцевого самоврядування й інститутів громадянського суспільства.
11. Досліджено особливості регіонального управління у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу, оскільки сьогодні відбувається переорієнтація державної політики з централізації заходів управлінського впливу щодо протидії епідемії на децентралізацію діяльності через те, що епідеміологічна ситуація в регіонах має значні варіативні коливання. Ідентифіковано найбільш актуальні проблеми регіонального управління з питань протидії ВІЛ/СНІДу, що дозволило запропонувати створення в структурі місцевих органів виконавчої влади та органах місцевого самоврядування спеціальних експертно-аналітичних підрозділів. Обґрунтовано необхідність існування таких підрозділів в органах виконавчої влади як інструменту, що забезпечує вдосконалення державно-управлінського впливу на перебіг епідемії ВІЛ/СНІДу через застосування на регіональному рівні координаційного, інформаційного та експертно-аналітичного методів управління.

12. Розроблено технологічну модель оцінювання ефективності державно-управлінської діяльності з профілактики ВІЛ-інфекції, що забезпечує активізацію профілактичної діяльності місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування. За результатами апробації цієї моделі оцінювання у 22 регіонах держави було доведено, що регіональна політика з питань профілактики ВІЛ/СНІДу оцінюється як достатньо ефективна в більшості областей України; недостатньо ефективною є регіональна політика з питань протидії ВІЛ/СНІДу в Івано-Франківській, Хмельницькій, Чернівецькій областях. Як найбільш ефективну слід вважати діяльність органів виконавчої влади в Донецькій і Одеській областях. Отже, досвід застосування запропонованого методичного підходу показав, що підвищення ефективності державно-управлінської діяльності з питань профілактики ВІЛ/СНІДу залежить, насамперед, від готовності представників органів державної влади та органів місцевого самоврядування здійснювати моніторинг та оцінювання власної діяльності у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу.СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азгальдов Г. Г. Квалиметрия в архитектурно-строительном проектировании / Г. Г. Азгальдов. М.: Стройиздат, 1989. 203 с.
2. Александрина Т. А. Підсумки року боротьби зі СНІДом / Т. А. Александрина // Медичний всесвіт. 2003. № 1. С. 24 26.
3. Александріна, Т. А. Ефективність добровільного консультування та тестування на ВІЛ у виявленні ВІЛ/СНІД-асоційованого туберкульозу / Т. А. Александріна, С. О. Черенько // Укр. пульмонол. журн. 2005. № 1. С. 1215.
4. Аналіз епідемічної ситуації щодо ВІЛ-інфекції/СНІДу за статистичними показниками: методичні рекомендації для лікарів-епідеміологів центрів з профілактики та боротьби зі СНІД / А. М. Щербинська, М. В. Голубчиков, О. П. Сакальська [та ін.]. К.: ДМП «Полімед», 2006. 50 с.
5. Аналітичний огляд законодавчого забезпечення охорони репродуктивного здоров'я в Україні / Н. Я. Жилка. К.: Вид-во Раєвського, 2005. 96 с.
6. Аряєв Л. М. Біоетичні проблеми при веденні дітей, народжених ВІЛ-інфікованими жінками / Л. М. Аряєв, Н. В. Котова, О. О. Старець // Педіатрія, акушерство та гінекологія. 2006. № 5. С. 5 9.
7. Атаманчук Г. Теория государственного управления: курс лекцій / Г. Атаманчук. 2-е изд., доп. М.: ОмегаЛ, 2004. 584 с.
8. Бакуменко В. Закономірності суспільної стабільності: сутність та рівні забезпечення / В. Бакуменко, Л. Гогіна, О. Руденко // Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення: матер. наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 31 трав. 2005 р.: у 2 т. / за заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва. К.: Вид-во НАДУ. 2005. Т. 1. С. 4951.
9. Бандурка А. М. Психология власти: учеб. пособ. для вузов / А. М. Бандурка, В. А. Друзь. Х.: Ун-т внутр. дел, 1998. 328 с.
10.Бароян О. В. Итоги полувековой борьбы с инфекциями в СССР и некоторые актуальные вопросы современной эпидемиологии / О. В. Бароян. М.: Медицина, 1968. 303 с.
11.Безпека життєдіяльності: навч. посіб. / В. В. Березуцький (ред.), Л. А. Васьковець, Н. П. Вершиніна [та ін.]. Х.: Факт, 2005. 382 с.
12.Беленская Л. Н. К вопросу об организации медицинского обслуживания ВИЧ-инфицированных больных и больных СПИДом / Л. Н. Беленская // Вестн. гигиены и эпидемиол. 2000. Т 4. № 1. С. 109110.
13.Беляков В. Д. Качество и эффективность противоэпидемических мероприятий / В. Д. Беляков, А. А. Дегтярев, Ю. Г. Иванников. Л.: Медицина, 1981. 303 с.
14.Бережнов С. П. Виступ головного державного санітарного лікаря України на Дні Уряду у Верховній Раді України 10 січня 2006 року. Режим доступу: http: // www. rada.gov.ua.
15.Бєлєнська Л. М. Удосконалення організації медичної допомоги ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД та обгрунтування профілактичних заходів: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. мед. наук : спец. 14.02.03 «Соціальна медицина» / Л. М. Бєлєнська. К., 2006. 23 с.
16.Біла С. О. Структурна переорієнтація регіональної економіки важливий фактор відродження України / С. О. Біла // Актуал. пробл. держ. упр.: наук. зб. 2000. № 2. С. 76 86.
17.Білинська М. Процедура оцінки впливів політичних рішень на стан суспільного здоров’я / М. Білинська // Вісн. НАДУ. 2006. № 1. С. 294 301.
18.Бірюков В. С. Керування якістю медичної допомоги в системі муніципальної охорони здоров’я при формуванні суспільно-солідарного сектора / В. С. Бірюков, С. А. Батечко // матер. наук. конф. «Формування регіональної політики в галузі охорони здоров’я» / за ред. В. О. Коляденка. О.: ОФ УАДУ. 2001. С. 28 38.
19.Бобильова О. О. Актуальність проблеми інфекційної захворюваності залишається / О. О. Бобильова, С. П. Бережнов, Л. М. Мухарська [та ін.] // Сучасні інфекції. 2003. № 1. С. 4 3.
20.Богатирьова Р. В. Стан охорони здоров’я України і шляхи подолання кризи / Виступ на ІІ наук.-практ. конф. «Охорона здоров’я України: Україна і світ» 28 жовт. 1999 р.
21.Борецька Н.П. Стан епідемії ВІЛ/СНІДу в Донецькій області та аналіз заходів протидії. Ситуаційний аналіз. / О. М. Балакірєва, Н. П. Борецька, Л. В. Бочкова [та ін.]. К.: Вид во Раєвського, 2007. 96 с.
22.Боровський О. О. Політичний режим як об’єкт соціологічного дослідження (синергетичний підхід) / О. О. Боровський // Нова парадигма, 2003. Вип. 34. С. 209 216.
23.Боровиков В. П. STATISTICA. Статистический анализ и обработка данных в среде WINDOWS / В. П. Боровиков, И. П. Боровиков. Информационно-издательский дом «Филин», 1997. 608 с.
24.Буроменський М. В. Репродуктивні права та механізм їх реалізації у ВІЛ-позитивних жінок в Україні / М. В. Буроменський, Н. М. Нізова, В. М. Рудий. К.: Вид - во Раєвського, 2005. 144с.
25.Бутузова Л. П. Врахування психологічних особливостей особистісних ставлень підлітків до небезпеки ураження ВІЛ при проведенні превентивної роботи / Л. П. Бутузова // Вісн. Житомир. держ. пед. ун-ту, 2003. № 13. С. 263 265.
26.Варбан М. Ю. Політика та програми боротьби з ВІЛ/СНІд на робочих місцях / М. Ю. Варбан, І. Л. Демченко. К.: МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», 2005. 28 с.
27.Васильев К. Г. История эпидемий в России (материалы и очерки) / К. Г. Васильев, А. Е. Сегал. М.: Медгиз, 1960. 398 с.
28.Васкис Э. Медико-социальные аспекты здоровья населения: учеб. пособие / Э. Васкис, Д. Кресный . К.: Изд-во Европ. ун-та, 2003. 491 с.
29.Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод.і допов.) / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. 1728 с.
30.Вікторов В. Г. Управління якістю освіти (соціально-філософський аналіз): [моногр.] / В. Г. Вікторов Д.: Пороги, 2005. 286 с.
31.ВИЧ/СПИД и права человека: Международные руководящие принципы. Женева; Нью-Йорк: ООН; 1998. 120 c.
32.ВІЛ-інфекція в Україні: інформац. бюл. К.: МОЗ України, 2007. № 24. 36 с.
33.ВІЛ/СНІД: політика, профілактика, догляд: метод. посіб. /Д. Богдан, І. Грига, І. Зубець [та ін]. К.: ВД «Києво-Могилян. акад.», 2006. 140 с.
34.ВІЛ-інфекція/СНІД: проблеми етіології, епідеміології та діагностики / Ред.: В. П. Семиноженко. К.: Поліграф-Експрес, 2004. 160 с.
35.ВІЛ/СНІД та ін’єкційне вживання наркотиків: пропозиції щодо забезпечення більшої ефективності профілактичних програм. Послання до політиків. Урядовців, усіх осіб, причетних до прийняття відповідальних рішень. К., 2005. 36 с.
36.Возіанова Ж. І. Інфекції реальна загроза населенню України / Ж. І. Возіанова, М. А. Андрейчин, С. О. Крамарєв [та ін.] // Інфекційні хвороби. 2007. № 1. С. 76 78.
37.Воробець Р. Б. ВІЛ і СНІД у світлі демографії України / Р. Б. Воробець // Лікар. вісн. 2004. № 152. С. 84.
38.Временное положение о СПИДе: Принято 39-й Всемирной медицинской ассамблеей, Мадрид, Испания, октябрь 1987 г. // Інформаційно-пошукова система ВРУ «Законодавство» (станом на 17.02.2007).
39.Вырва Е. Е. Тенденции распространения ВИЧ/СПИДа в мире и в Украине / Е. Е. Вырва // Ліки України. 2005. № 9. С. 178 179.
40.Гакало В. В. Криза в галузі охорони здоров’я України / В. В. Гакало, Ю. В. Деркач, Л. Я. Радиш // Держава та регіони. Серія: Держ. упр. 2007. № 1. С. 4 6.
41.Герасименко Т. В. Факторы риска ВИЧ-инфицирования женщин фертильного возраста / Т. В. Герасименко, С. В. Поздняков, Л. Я. Могилевский [та ін.] // Укр. журн. дерматології, венерології, косметології. 2002. № 1. С. 103106.
42.Гингер С. Гештальт-терапия контакта / С. Гингер, А. Гингер. С. Пб.: СпецЛит, 2001. 360 с.
43.Государственное управление: основы теории и организации: учебник. в 2 т. / под ред. В. А. Козбаненко. Изд. 2-е, с изм. и доп. М.: Статут, 2002. Т. 2. 592 с.
44.Гордиенко С. М. США-Украина: совместные усилия в борьбе с распространением ВИЧ/СПИДа / С. М. Гордиенко // Здоров’я Укаїни. 2005. № 11 12. С. 32.
45.Григорьева Н. С. Российское здравоохранение: социальный приоритет или рынок услуг / Н. С. Григорьева // Государственное управление в ХХІ веке: традиции и инновации: матер. 4-й ежегодн. междунар. конф. ф-та гос. упр. МГУ им. Ломоносова М.: РОССПЭН, 2006. С. 729.
46.Грузєва Т. С. Здоров’я населення в умовах соціальної стратифікації суспільства / Т. С. Грузєва // Вісн. соц. гігієни та організації охорони здоров’я України. 2002. № 4. С. 22 27.
47.Гудзенко О. А. «Маленькі» проблеми у вирішенні глобальної проблеми боротьби з ВІЛ-інфекцією / О. А. Гудзенко, І. В. Шестакова // Сучасні інфекції. 2007. № 1. С. 24 29.
48.Гуз А. Земство в політичній системі Російської імперії: напрями та результати діяльності / А. Гуз // Нова політика. 1996. № 4 . С. 55 58.
49.Данильєв А. О. Глобалізація сучасного світу: український формат / А. О. Данильєв // Освіта на Луганщині. 2006. № 2. С. 11 17.
50.Дегтярьова І. О. Основні наукові підходи до визначення ефективності реалізації місцевого самоврядування / І. О. Дегтярьова // Теорія і практика державного управління. 2005. № 1 (10). С. 80 84.
51.Дейвіс Норман. Європа: Історія / Норман Дейвіс; пер. з англ. П. Таращук, О. Коваленко. К.: Основи, 2000. 1464 с.
52.Декларація про прихильність справі боротьби з ВІЛ/СНІДом: міжнародний договір ООН від 27.06.2001 // Інформаційно-пошукова система ВРУ «Законодавство» (станом на 17.02.2007).
53.Демографічні дослідження: міжвід. зб. наук. пр. / ред.: В. Стешенко; НАН України, Ін-т економіки. Вип. 20. К., 1998. 248 с.
54.Демченко І. Л. Чинники формування державної політики з ВІЛ/СНІД в Україні: аналітичний звіт за результатами опитування посадовців різних рівнів / О.О. Кожушко (ред.), І. Л. Демченко, М. Ю. Варбан [та ін.]. К., ПРОООН, проект «Врядування в питаннях ВІЛ/СНІД», 2005. 84 с.
55.Державна політика з охорони громадського здоров’я в Україні: навч. посіб. / За ред. І. М. Солоненка, Л. І. Жаліло. К.: Вид-во НАДУ, 2004. 116 с.
56.Державне управління та державна служба: словник-довідник / О. Ю. Оболенський (уклад.). К.: КНЕУ, 2005. 80 с.
57.Державне управління: навч. посіб. / А. Ф. Мельник (ред.), О. Ю. Оболенський, А. Ю. Васіна [та ін.]. 2-ге вид., випр. і доп. К.: Знання, 2004. 342 с.
58.Державне управління: словник-довідник / За заг. ред. В. М. Князєва, В. Д. Бакуменка. К.: Вид-во УАДУ, 2002. С.116 118.
59.Джужа О. М. Кримінологія: навч.-метод. посіб. / О. М. Джужа,Є. М. Моісеєв, В. В. Василевич [та ін.]. К.: Атіка, 2003. 400 с.
60.Джужа О. Соціальні аспекти та принципи державної політики у сфері боротьби з епідемією ВІЛ-інфекції / О. Джужа, Г. Піщенко // Право України. 2004. № 6. С. 75 77.
61.Дітіу Л. Міжнародна політика в сфері ВІЛ/СНІДу і туберкульозу. Огляд ситуації в Європі та рекомендації для розв’язання проблеми / Л. Дітіу // Главный врач. 2006. № 11. С. 33.
62.Догляд та виховання дітей, які живуть з ВІЛ: аналіз ситуації, проблеми та шляхи вирішення / О. М. Балакірєва, Н. Я. Жилка, О. І. Карпенко [та ін.]. К.: Держ. ін.-т проблем сім’ї та молоді, 2004. 164 с.
63.Долот В. Державна політика України в галузі охорони здоров’я: вступ до проблеми / В. Долот, Т. Курило, Я. Радиш // Вісн. НАДУ. 2005. № 1. С. 21 28.
64.Дорожня карта щодо розширення універсального доступу до профілактики ВІЛ/СНІДу, лікування догляду та підтримки в Україні до 2010 року: звіт ЮНЕЙДС (перекл. на укр.). ЮНЕЙДС, 2006. 46 с.
65.Европейская базовая стратегия снижения бремени ТБ/ВИЧ (пер. на рус. яз). ВОЗ, EUR/03/5037600. 2003. 29 c.
66.Екологічна психологія: навч. посіб. / С. Д. Максименко (ред..); Ін-т психології ім. Г. С. Костюка АПН України. К.: Міленіум, 2004. 198 с.
67.Економічна енциклопедія: у 3 т. / С. В. Мочерний (відпов. ред.) [та ін.]. К.: Академія, 2000. Т.1 864 с.
68.Ерошкин Н. П. История государственных учреждений дореволюционной России / Н. П. Ерошкин. М.: Высш. шк., 1983. 352 с.
69.Ерошкин Н. П. Крепостническое самодержавне и его политические институты: Первая половина ХІХ века / Н. П. Ерошкин. М.: Мысль, 1981. 252 с.
70.Ерошкина Т. В. Пути улучшения профілактики СПИД/ВИЧ в крупном промышленном регионе / Т. В. Ерошкина, А. В. Исаев, В. В. Туманенко [та ін.]. // Вісн. Дніпропетр. ун-ту. Серія: «Медицина і охорона здоров’я». 2007. № 10 (Вип.5). С. 28 38.
71.Ефективні форми роботи з попередження епідемії ВІЛ/СНІДу серед дітей та молоді в Україні / за ред. Т. М. Тележенко. К.: Держ. ін-т пробл. сім’ї та молоді, 2002. 149 с.
72.Жаліло Л. Охорона громадського здоров’я як соціальна інституція / Л. Жаліло, І. Солоненко, В. Скуратовський // Вісн. НАДУ. 2003. № 2. С. 72 77.
73.Жаліло Л. І. / Л. І. Жаліло, І. М. Солоненко, О. В. Кунгурцев [та ін.] : матер. наук.практ. конф. за міжнар. участі «Формування та реалізація регіональної політики в галузі охорони здоров’я», 2526 квіт. 2002 р. О.: ОРІДУ УАДУ, 2001. С. 214 224.
74.Жадан О. В. Механізми державного управління як об’єкт дослідження / О. В. Жадан, А. В. Кретова // Актуал. пробл. держ. упр.: зб. наук. пр. Х.: ХарРІДУ НАДУ. 2005. Вип. 3. С. 112 116.
75.Жилка Н. Я. Деякі питання підготовки акушерів-гінекологів щодо профілактики вертикальної трансмісії ВІЛ-інфекції від матері до дитини / Н. Я. Жилка, Т. І. Тарасова, Г. О. Слабкий // Здоровье женщины. 2007. № 2. С. 26 28.
76.Жилка Н. Я. Організація системи профілактики передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини в Україні (огляд) / Н. Я. Жилка. К.: МОЗ України, ВООЗ, Дитячий Фонд ООН (ЮНІСЕФ), 2003. 31 с.
77.Закон і підліток: матер. обл. наук.- практ. конф., Донецьк, 27 жовт. 2000 р. / Ред.: Ю. Л. Титаренко; Донец. облдержадмін., Донец. ін-т внутр. справ МВС України при Донец. нац. ун-ті. Донецьк, 2001. 283 с.
78.Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19 листопада 1992 р. № 2801-ХІІ// ВВР України. - 1993. № 4. ст. 19.
79.Запорожан В. М. ВІЛ-інфекція і СНІД / В. М. Запорожан, Л. М. Аряєв. 2-ге вид., перероб. і доп. К.: Здоров’я, 2004. 636 с.
80.Захарченко Є. М. Реформування системи охорони здоров’я: історичний досвід, чинники середовища, вибір стратегій / Є. М. Захарченко // Проблеми формування регіональної політики в галузі охорони здоров’я: матер. наук. конф.; за ред. В. О. Колоденка. О.: ОФ УАДУ, 2001. Ч. 2. С. 78 83.
81.Захист прав людини в Україні. Теоретичні та практичні аспекти: матер. Всеукр. наук.-практ. конф. молод. вчен., асп. та студ., 9 - 10 груд. 2005 р., м. Донецьк / Донец. нац. ун-т. Донецьк: Юго-Восток, 2006. 158 с.
82.Защита здоровья и связанных с ним личных данных. Режим доступу: http: // www.hivpolicy.ru.
83.Збірник наукових праць Військового гуманітарного інституту Національної академії оборони України. Вип. 6(25) / Л. А. Ріпа (ред.). К., 2001. 68 с.
84.Звенкіна О. В. Роль неурядових організацій у здійсненні программ пофілактики ВІЛ/СНІДу (на прикладі Одеського регіону) / О. В. Звенкіна // матер. наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Одеса 24-25 квіт. 2002 р. &n