ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ МЕХАНІЗМУ ФОРМУВАННЯ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

МИХАЛЬСЬКА Владислава Валеріївна

УДК 334.012.6 (477)

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ МЕХАНІЗМУ ФОРМУВАННЯ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

25.00.02 механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеню кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
МАЙБОРОДА
Василь Каленикович,
доктор педагогічних наук,
професор, засл. працівник
народної освіти України

КИЇВ 2007

ЗМІСТ
ВСТУП.............................................................................................................5
РОЗДІЛ 1
ФОРМУВАННЯ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА ЯК ТЕОРЕТИЧНА Й ПРАКТИЧНА ПРОБЛЕМА
1.1. Теоретико-методологічні засади механізму формування освітнього середовища у системі державного регулювання.....................13
1.2. Аналіз наукових праць у галузі наук державного управління з теми дослідження...........................................................................................18
1.3. Міждисциплінарні дослідження освітнього потенціалу розвитку малого і середнього підприємництва під впливом державного регулювання....................................................................................................32
Висновки до першого розділу.......................................................................43
РОЗДІЛ 2
БІЗНЕС-НАВЧАННЯ ЯК ЕЛЕМЕНТ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ СПРИЯННЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА
2.1. Державна політика сприяння демократичному соціально-економічному середовищу як підґрунтя для розвитку малого та середнього підприємництва...............................................................................................46
2.2. Дослідження кон`юнктури ринку освітніх послуг сегменту малого та середнього підприємництва.........................................................60
2.3. Бізнес-освіта у контексті євроінтеграційних процесів...........81
2.4. Моделювання структури бізнес-навчання в системі державного регулювання розвитку малого та середнього підприємництва.................96
Висновки до другого розділу ......................................................................106
РОЗДІЛ 3
ФОРМУВАННЯ ОСНОВНИХ НАПРЯМІВ УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОСВІТИ ДЛЯ РОЗВИТКУ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА
3.1. Інвестиції у людський капітал підприємництва (освітній аспект) як запорука сталого розвитку економіки країни ........................108
3.2. Концепції формування підприємницької кадрової політики держави (освітній аспект)...........................................................................148
3.3. Шляхи оптимізації бізнес-освіти України системою державного регулювання.............................................................................169
Висновки до третього розділу ..........................................................196
ВИСНОВКИ........................................................................................199
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................203
ДОДАТКИ............................................................................................233

ВСТУП
Актуальність теми. Державне регулювання розвитку малого й середнього бізнесу лежить у площині економіко-правових методів державного управління. Розвиток бізнесу є однією з пріоритетних цілей економічної політики будь-якої країни. Від того, наскільки ефективно працює бізнес у країні, залежить не тільки її фінансова стабільність і незалежність, а й добробут громадян, їх економічна й соціальна захищеність, а отже і, певною мірою, політична стабільність держави. Таким чином, стимулюючи розвиток бізнесу, держава може отримати не тільки економічний, а й соціальний та політичний ефект. Крім того, розвиток бізнесу безпосередньо характеризує рівень розвитку держави та її місце у світовій спільноті.
Держава, економіка якої зазнає трансформацій, неодмінно має опіку­ватись професійним розвитком підприємців. Економічного зростання неможли­во досягти лише за рахунок створення економічного і правового підґрунтя для розвитку бізнесу. Підприємців необхідно виховувати, забезпечувати їх фахову підготовку. Зараз дуже гостро стоїть питання про професіоналізацію бізнес-середовища України. Соціальна значимість цього питання полягає у створенні оптимальних умов для професіоналізації середовища малого і середнього підприємництва (МСП), яка має надати потужний поштовх стрімкому розвитку бізнесу в країні, що сприятиме підвищенню макроекономічних показників країни валового внутрішнього і валового національного продуктів та створен­ню додаткових робочих місць. Крім того, соціальна значимість виявляється також у підвищенні освітнього рівня в країні, спонуканні населення до самостійної ініціативної та творчої діяльності шляхом відповідного виховання та навчання.
Окремі питання бізнес-освіти й створення умов для розвитку підприєм­ницького середовища за допомогою освіти досліджували В.С.Арутюнов [4], К.С.Бенсон [243], Б.М.Гаврилишин [259], С.Д.Гвоздьов [30], Л.І.Євенко [56], В.С.Єфремов [58], Л.Д.Мулик [146], Т.Є.Оболенська [156, 157], Є.О.Панченко [ 165], Б.Т Пономаренко [173-175], О.О.Романовський [200], С.А.Циганов [4], П.Б.Шеремета [240], І.О.Шило [30] та ін. В їх працях розглядаються загальні проблеми освіти, бізнесу, державного регулювання розвитку освіти в цілому, державного сприяння розвитку бізнесу. Однак практично відсутні дослідження, які б ґрунтувалися на міждисциплінарному підході, забезпечували єдність і впорядкованість механізму формування освітнього середовища для малого й середнього підприємництва в системі державного регулювання. Не дослідженими також залишаються питання державного сприяння розвитку особистості підприємця шляхом навчання, тобто державного регулювання надання сучасних якісних освітніх послуг у країні впродовж всього життя людини. Рекомендації, що розроблені дисертантом на базі таких досліджень, дадуть змогу істотно стабілізувати соціокультурне середовище країни й підвищити потенціал освіти та підприємництва, а також конкуренто­спроможність економіки України, узгодити прагнення суб’єктів МСП, особливості освітнього простору та стратегію розвитку вітчизняної освіти й підприємництва.
Бізнес-освіта в Україні потребує певного реформування для забезпечення найбільш ефективного формування та впровадження бізнес-знань у бізнес-середовище. Державна освітня політика не може бути відокремленою від вимог суспільства й пріоритетів країни, а тому практичне значення згаданих вище наукових досліджень полягає в обґрунтуванні новацій у підходах до державного регулювання розвитку підприємництва шляхом навчання в контексті євроінтеграційних процесів. До цього часу в Україні більше уваги приділялося виключно економічному й правовому регулюванню функціону­вання підприємництва, а не освітній підготовці й вихованню самого під­приємця. З огляду на це у дисертації розроблено науково обґрунтовані рекомендації для оптимізації організаційних зв’язків субординації, реординації й координації між суб’єктами управління в системі державного регулювання малого й середнього підприємництва та системі освіти; виявлено їх взаємо­вплив із метою розвитку малого і середнього бізнесу шляхом формування і надання освітніх послуг бізнес-середовищу сферою вищої освіти.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. В дисертації висвітлюються результати досліджень, що є фактичним про­довженням досліджень комплексного наукового проекту Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації 0101002898), що виконувалися автором як членом наукової групи на громадських засадах за темами науково-дослідних робіт: Основні напрями державного реформування управління освітою в Україні” (номер державної реєстрації 0101U002902), Становлення державно-громадського управління освітою в Україні” (номер державної реєстрації 0102U002535), проведеними Національною академією державного управління при Президентові України.
Мета і завдання дослідження. Мета роботи науково-теоретичне обґрунтування механізму формування освітнього середовища для малого й середнього підприємництва як об’єкта регулювання в системі державного управління.
Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі завдання:
здійснити системний аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової літератури, нормативних документів і визначити напрями дослідження за темою дисертації;
розкрити зміст механізму формування освітнього середовища для малого і середнього підприємництва та державного регулювання цього меха­нізму з конкретизацією відповідних дефініцій;
встановити шляхи формування бізнес-знань за допомогою освіти і науки впродовж життя людини під впливом державного регулювання;
визначити ефективність державного регулювання у процесі інвесту­вання у людський капітал підприємця;
науково обґрунтувати модель формування бізнес-знань за допомогою освіти й науки, яких потребує бізнес-середовище в системі державного регулю­вання, та методи оптимізації механізму формування освітнього середовища для малого й середнього підприємництва системою державного регулювання.
Об’єктом дослідження є система державного управління України.
Предмет дослідження процес державного регулювання механізму формування освітнього середовища як системи стимулювання розвитку малого й середнього підприємництва.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що впровадження запропонованих висновків, рекомендацій та пропозицій, отриманих на основі виявлення й аналізу особливостей тенденцій та принципів державного регу­лювання механізму формування освітнього середовища для малого і середнього підприємництва, є необхідною умовою вирішення теоретичних та практичних питань державного управління освітою для розвитку підприємництва.
Методи дослідження. В основу розробки методології реформування сфери державного управління системою освіти покладено систему загально­наукових та спеціальних, емпіричних і теоретичних методів дослідження:
конкретно-пошукових (виявлення, відбір, синтез, класифікація, уза­галь­нення та системний аналіз) для визначення загальних механізмів взаємодетермінації державної регуляторної політики у сфері малого й серед­нього бізнесу із формуванням відповідних бізнес-знань, державної освітньої політики із вектором, спрямованим на європейський освітній простір, державної соціальної політики із визначенням відповідних класифікацій професій, робочих спеціальностей та їх безпосереднього впливу на розвиток бізнес-середовища й підприємництва як самостійної бізнес-діяльності;
формалізованих (методи відсоткових чисел; метод виокремлення ізольованого впливу факторів та ін.) і неформалізованих (експертні оцінки шляхом проведення опитувань, анкетувань, співбесід; порівняння; побудова системи показників та аналітичних таблиць) методів аналізу;
соціального передбачення і прогнозування для аналізу складових системи підприємницької освіти, пов’язаних з визначенням стратегії та основ планування державного управління в галузі освіти;
інформаційно-логічного моделювання для розробки організаційно-управлінських аспектів системи державного регулювання системи під­приємницької освіти в контексті приєднання України до Болонського процесу;
наукової ідентифікації й порівняльного аналізу літературних джерел для вивчення особливостей державного регулювання бізнес-освіти в контексті взаємодії державного управління й ринкового середовища та забезпечення достовірності одержаних результатів;
економічного та маркетингового аналізу для дослідження кількісних, структурних і якісних виробничо-економічних та соціально-економічних факторів (із використанням логічних методів індукції й дедукції, абсолютних і відносних величин, середніх величин, порівняння, групування і т.ін.).
Наукова новизна одержаних результатів. На основі здійснених автором наукових досліджень отримані такі результати, які можна класифікувати як наукові положення. Зокрема, у дисертації:
уперше:
визначено механізм формування освітнього середовища для малого і серед­нього підприємництва як цілісної підсистеми в системі державного регулю­вання, розкрито його зміст та сутність державного регулювання такого механізму,
розроблено: моделі формування бізнес-знань за допомогою сфери освіти і науки, процесу безперервності підприємницької освіти в Україні, структури післядипломної бізнес-освіти, що має бути сформована під впливом державного регулювання із збереженням традиційного підходу до формування професійних кваліфікацій та освітньо-кваліфікаційних рівнів і введенням інноваційного підходу до формування функціональних кваліфікацій у процесі бізнес-навчання у системі бізнес-освіти; систему показників валідності компетенцій, набутих у системі освіти, що характеризує адекватність навчання професійному спрямуванню та реалізації на практиці набутих компетенцій;
обґрунтовано функціональні елементи механізму формування освіт­нього середовища для малого й середнього підприємництва в системі держав­ного регулювання, що мають бути впорядковані шляхом упровадження під­приємницької кадрової політики країни, і розроблено модель взаємоузгодження та взаємодії освітньої політики та політики сприяння розвитку підприємництва;
удосконалено концептуальні положення формування національної підприємницької кадрової політики держави (освітній аспект) та національної освітньої підприємницької політики з конкретизацією дефініцій понять: під­приємницька кадрова політика держави”, підготовка кадрів підприємців”, перепідготовка підприємців”, підвищення кваліфікації підприємців”;
дістали подальшого розвитку:
зміст підприємницької освіти (її відмінність від бізнес-освіти й спільні риси з нею), сутність підприємницького навчання та бізнес-навчання як елемен­тів механізму формування освітнього середовища для малого й серед­нього підприємництва в системі державного управління та структури ділової освіти,
дослідження щодо людського розвитку людського капіталу під­приємця в частині визначення етапів його формування й рівнів нарощення бізнес-знань;
основні принципи розробки Національної освітньої програми з розвитку підприємництва та виокремлення її зовнішньо- і внутрішньо­політичної складових.
Практичне значення одержаних результатів полягає у виокремленні й обґрунтуванні функціональних елементів механізму формування освітнього середовища для МСП у системі державного регулювання та розробленні рекомендацій державним органам управління освітою щодо механізмів і методів державного впливу на відповідні елементи з метою забезпечення їх взаємоузгодження й максимального ефекту їх функціонування як для під­приємництва, так і для країни в цілому.
Теоретичні положення і рекомендації дисертаційного дослідження враховані в практичній діяльності Київського національного університету культури і мистецтв у процесі підготовки бакалаврів, спеціалістів і магістрів за спеціальністю Менеджмент організацій” та в розробці концепції розвитку кафедри менеджменту в контексті Болонського процесу (довідка про впровадження від 1 червня 2006 р. № 873).
Запропоновані в дисертації теоретичні положення, висновки й рекомендації взяті до уваги й використовуватимуться в роботі Департаменту вищої освіти Міністерства освіти та науки України. Методичні рекомендації, розроблені в дисертаційній роботі щодо упорядкування державного регулювання системи бізнес-освіти в Україні, сприяли створенню нової та удосконаленню чинної нормативної бази з функціонування та розвитку кваліфікацій у вищій освіті в контексті євроінтеграційних процесів (довідка про впровадження від 6 червня 2006 р. № 4.1-23/1492).
Апробація результатів дисертації. Теоретичні положення, висновки, пропозиції дисертаційної роботи доповідалися на таких комунікативних заходах:
міжнародних науково-практичних конференціях: Дні науки” видав­ництва Наука і освіта” (Дніпропетровськ, 2005); Наука: теорія і практика” (Прага, 2005); Проблеми державного будівництва в Україні” Київського міжнародного університету (Київ, 2005);
науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу, докторантів, аспірантів, магістрів та студентів Інституту менеджменту і бізнесу Київського Національного університету культури і мистецтв Євроінтеграцій­ний процес у вищій освіті: шляхи, тенденції, проблеми” (Київ, 2005).
Особистий внесок здобувача. В дисертаційному дослідженні основні положення, рекомендації та висновки належать авторові. Концептуальні положення співавтора наукової публікації у дисертації не використані, оскільки вони виходять за рамки даного дослідження.
Публікації. Основні положення і результати досліджень викладені у дев'яти працях, чотири з яких надруковані у фахових виданнях напряму Державне управління”. Загальний обсяг публікацій 3,5 др. аркуша.
Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 246 сторінок, обсяг основного тексту 186 сторінок. Робота містить 29 рисунків та 11 таблиць, список використаних джерел включає 272 найменування (з них 18 іноземною мовою) на 26 сторінках, 4 до­датки на 14 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі на теоретичному й практичному рівнях вирішене актуальне наукове завдання щодо оптимізації та взаємоузгодження елементів механізму формування освітнього середовища для малого й середнього підприємництва системою державного регулювання. Отримані в процесі дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета й завдання дослідження дають змогу зробити такі висновки.
1. На основі аналізу вітчизняної й зарубіжної наукової літератури встановлено, що рівень дослідження проблеми державного регулювання механізму формування освітнього середовища для малого і середнього під­приємництва залишається недостатнім. В основних дослідженнях та наукових розробках з державного управління освітою не враховуються особливості підприємницької освіти та бізнес-освіти в цілому. Дослідження проблем бізнес-освіти стосуються переважно формування методичного базису для відповідної освіти, її змісту на рівні вищих навчальних закладів. Наукові праці, присвячені розвитку малого і середнього бізнесу, не акцентують увагу на забезпеченні відповідного навчання підприємницького сектора країни. На сьогодні дослі­дження, що стосуються проблем освіти та шляхів їх розв’язання, мають загальний характер, притаманний системі освіти в цілому, вони залишаються розрізненими та методологічно не об’єднаними.
2. Конкретизовано дефініції понять: механізм формування освітнього середовища для малого і середнього підприємництва”, державне регулювання механізму формування освітнього середовища для малого і середнього підприємництва”. Визначено, що державне регулювання механізму формування освітнього середовища для малого і середнього підприємництва є окремою підсистемою в системі державного регулювання в країні, а отже, і сам механізм формування освітнього середовища для малого і середнього підприємництва є окремою підсистемою в системі державного регулювання в цілому, а елементи механізму елементами державного регулювання. Оскільки освіта є видом економічної діяльності, а підприємництво здійснює свою діяльність виключно відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності, то державне регулювання освітнього середовища для малого і середнього підприємництва фактично означає державне регулювання економіки країни через вплив освіти на розвиток підприємництва. Інакше кажучи, цей механізм є цілком ринковим, а тому основними важелями, що приводять його в дію, є попит і пропозиція відповідних освітніх послуг.
3. Розроблені автором моделі формування бізнес-знань за допомогою освіти і науки, процесу безперервності підприємницької освіти в Україні та структури післядипломної бізнес-освіти під впливом державного регулювання враховують принцип безперервності бізнес-освіти шляхом введення в систему державного регулювання елементів бізнес-освіти: загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти, спираючись на обґрунтовані потреби бізнес-середовища у відповідному навчанні для підвищення рівня бізнес-знань за допомогою освіти та науки.
4. Визначено, що інвестиції в людський капітал підприємництва на сьогодні є не досить ефективними: загальний зовнішній позитивний опір інвестиційного середовища становить 25-49% від потенційно можливих 100%, а так званий коефіцієнт корисної дії” бізнес-компетенцій, який ми визначили як валідність бізнес-компетенцій, здобутих у ВНЗ, становить приблизно 0,6 (60%). Розроблена система показників валідності бізнес-компетенцій: абсолютний показник валідності; коефіцієнт валідності компетенцій післядипломної освіти; коефіцієнт валідності компетенцій, який підтверджує або спростовує рівень оцінки знань випускників НЗ та надає додаткову інформацію для атестації та акредитації НЗ; коефіцієнт валідності компетенцій, що свідчить про реальну капіталовіддачу для країни людських ресурсів і є вимірником ефективності інвестицій в освіту для держави.
5. Науково обґрунтовані основні напрями вдосконалення державного регулювання освіти для розвитку малого і середнього підприємництва і доведена необхідність вироблення національної підприємницької кадрової політики України та її реалізації у національній освітній підприємницькій політиці і національній освітній програмі з розвитку підприємництва; зазначені основні концепції їх формування та виокремлені елементи механізму форму­вання освітнього середовища для МСП (система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації підприємців та ін.), що підлягають упорядкуванню системою державного регулювання.
6. Урахування основних наукових результатів дисертаційного досліджен­ня, вітчизняного і світового досвіду, потреб сучасного розвитку бізнес-освіти в Україні дає підстави запропонувати такі рекомендації для органів державного управління України щодо оптимізації системи бізнес-освіти з метою їх подальшого впровадження в практичну діяльність:
доповнити Національний Класифікатор наук однією позицією (позиція № 26) Науки ділового адміністрування) для наукового розвитку бізнес-знань, бізнес-умінь та бізнес-навичок;
реформувати післядипломну бізнес-освіту шляхом введення поряд із традиційною системою системи бізнес-шкіл ВНЗ; післядипломна бізнес-освіта має стати дворівневою: 1-й рівень здобуття звичайної другої освіти або додаткової до вищої (1-1,5 роки навчання), 2-й рівень отримання більш високого рівня освіти доктора ділового адміністрування (відмінного від доктора філософії, що означає не наукову, а професійну спрямованість навчання) 1-1,5 роки навчання;
розробити Комплекс нормативної документації для стандартизації освіти, додаткової до вищої;
реформувати систему організації прийому до ВНЗ на навчання за державним замовленням шляхом введення критеріїв: 1) відповідності здіб­ностей до навчання абітурієнта певному напряму спеціальності (середній бал із від­повідної групи предметів, отриманих у ЗСО, які узгоджуються із загальним на­прямом обраної спеціальності, не менший за 10); 2) морально-психологічної від­по­відності абітурієнта обраній спеціальності і напряму (за рахунок тестової оцінки, розробленої психологами та педагогами, яка виявить: моральний рівень абітурієнта і можливості його розвитку; рівень комуні­кабельності і спромож­ності взаємо­діяти із людьми; рівень психологічної адаптованості до обраної спеціальності).
До подальших напрямів дослідження цієї проблеми ми відносимо: наукову розробку економічної моделі обґрунтування управлінських рішень у бізнес-освіті на рівні держави та оцінки ефективності їх упровадження (створення системи наукової оцінки соціально-економічної ефективності та доцільності введення і функціонування бізнес-спеціальностей, за якими відбувається навчання у ВНЗ; розробка система економічного обґрунтування обсягів державного замовлення на бізнес-спеціальності тощо).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Авксентьєв Ю. А., Івченко О. М. Контроль і перевірки підприємницької діяльності. -К.:ЮРінком Інтер, 2004.- 400с.
2. Алькема В. Реалізація принципу науковості у бізнес-навчанні // Вісн. УАДУ.- 2000.-№3.-С.357-362.
3. Амонашвили Ш.А. Воспитательная и образовательная функции оценки учения школьников.- М.: Педагогика, 1984. - 297 с.
4. Арутюнов В. С., Стрекова А. Н., Цыганов С. А. Роль высшей школы в развитии инновационных процесов в России. Становление системы корпоративного образования // Менеджмент в России и за рубежом.- 2004. №4 -С. 60 69.
5. Базилевич В. Інтелектуалізація та індивідуалізація основа формування нової парадигми класичної університетської освіти в галузі економіки і управління в контексті Болонського процесу // Вища школа.- 2005.-№6.-С. 28-96.
6. Батура О. В., Табинский В. А. Фінансові ресурси малого підприємництва та джерела їх формування // Матеріали мжнародної науково-практичної конференції «Проблеми і перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації. - Д.:Наука і освіта 1999. С. 156-163
7. Берданова О. Методологічні аспекти оцінки масштабів бідності в Україні // Вісн. НАДУ-2004.-№2.-С. 49-54.
8. Біла С. О. Структурна політика в системі державного регулювання економіки в умовах суспільної трансформації: Дис. ... докт. наук з держ. упр.: 25.00.05.- К., 2002.- 506 с.
9. Білоус О., Козаченко С., Майданович О. Економічна стратегія суверенної України: пріоритети та імперативи технологічного оновлення і зростання // Економіка України. 1991. - №12. С.15
10. Бізнес-менеджмент-освіта в Україні: динаміка розвитку. Щорічник досліджень. К.: Навч.-метод. центр Консорціум з удоск. Менеджмент-освіти в Україні”, 2004.- 107 с.
11. Бізнес-середовище в Україні. IFC. Міжнародна фінансова корпорація. Проект Дослідження підприємницької діяльності в Україні” За сприяння Міністерства закордонних справ Королівства Норвегії. -К.: Міжнородна фінансова корпорація., груд. 2004. - 100 с.
12. Бизнес-образование в России. Аналитический справочник для российского бизнеса. (Серия «Бизнес-Тезаурус»).- Вып. 1. — М.: КОНСЭКО, 1998. — 242 с.
13. Благодир Ю. Регулювання ринку праці та оптимізація структури економічно активного населення в праценадлишкових районах // Вісн. УАДУ.- 2003.- №3.- С.304-310.
14. Бойко Є. О. Ефективність витрат на освіту // Фондовий ринок. 2000. - №21. С.26-28.
15. Будзан Б. Бізнес-школа в умовах загострення конкуренції на ринку освіти в галузі менеджменту // Вища школа.- 2005.-№2.-С. 42-49.
16. Бураковська А., Мельников О., Шайдеров В. Нові технології професійної підготовки державних службовців // Вісн УАДУ.-2003.-№1.-С.74-80.
17. Буряк В. Розвиток професійно-педагогічних якостей у системі безперервної освіти // Вища школа.- 2005.-№2.-С. 50-57.
18. Буянкіна Г. Управлінські кадри для малого бізнесу // Вісн. НАДУ. 1997.-№2.- С. 78-82.
19. Варналій З. С. Мале підприємництво. Основи теорії і практики.- К.:Знання, 2003.-302 с.
20. Варналій З. С., Лукашенко А. М. Моніторинг малого підприємництва (економічні та правові аспекти). К.: Інститут приватного права і підприємництва АПрН України, 1998.-64с.
21. Васильєва О. І. Управління соціально-економічним розвитком многофункціональних міст України: Дис. ... канд. наук з держ. упр.: 25.00.04.- К., 2004.- 215 с.
22. Велева Л., Капицци В., Дитилло А. Организационные аспекты подготовки управленчес­ких кадров: западный опыт: Учебное пособие.(Проект Тасис ДЕЛФИ). — М., 2001. — 150 с.
23. Величко О., Вікторов В. Самооцінювання у вищих навчальних закладах як дієва складова менеджменту якості освіти // Вісн. НАДУ.-2003.-№2.-С. 379-388.
24. Величко О., Вікторов В. Напрями оцінювання діяльності вищого навчального закладу: Зб. наук. праць НАДУ// За заг.ред . В. І. Лугового, В. М. Князєва - К: НАДУ, 2003. - Вип.2. - С. 291-298.
25. Вихорева О.М., Карловская С. Б. Экономика знаний: мировые тенденции и Россия // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 6. Экономика.-2005.-№3.- С.100-108 .
26. Высшее образование в XXI веке: подходы и практические меры Рабочий документ/Всемирная конференция по еысшему образованию. ЮНЕСКО. Париж, 5 — 9 октября 1998 г. — ЮНЕСКО, ED-98Conf.202/5-Париж,1998.-90 с. www.freedomhouse.org.ua
27. Вульфсон Б.Л. Западноевропейское образовательное пространство ХХІ века: прогностические модели // Педагогика.-Вип. 2, 1994. С. 15-19 с.
28. Гальчинський А. С., Єщенко П. С., Палкін Ю. І. Основи економічних знань: Навч. посіб.- К.: Вища шк., 1998.-544 с.
29. Гаєвський Б., Ребкало В. Чи спроможна сучасна наука управління впливати на стан управлінського менталітету? // Вісн. УАДУ.- 1996. - №3. - С.44-57.
30. Гвоздьов С. Шило І. Підвищення якості бізнес-освіти в Україні. http://www.managment.com.ua
31. Гершунский Б.Г. Философия образования для ХХІ в. (В поисках практико-ориентированных образовательных концепций). - М.: Интердиалект, 1997. - 608 с
32. Глузман А.В. Университетское педагогическое образование: Опыт системного исследования. - К.: Издат.центр Просвіта”, 1997. - 307 с.
33. Головатий М. Висока освіта впродовж життя. Виступ на Міжнародній науковій конференції // Персонал. 2006, 18-21 вересня.- № 37 (188).- С. 1, 4
34. Горбатенко В. П., Бутовська І. О. Політичне прогнозування: Навч. Посібник. К.: МАУП, 2005. 152 с.
35. Груенко И. С. Методологический анализ оценки качества знаний в современном образовательном процессе // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 7.-2005.-№6.- С. 73-80.
36. Гуменна З. Контроль якості вищої освіти у різних країнах світу // Вісн. НАДУ.-1999.-№4.-С. 301-307.
37. Гуменна З. Проблеми та перспективи розвитку стандартів вищої освіти В Україні. Вісн. УАДУ. 2000.-№1.-С. 250-256.
38. Давыдова Л. О показателях качества образования // Высшее образование в России.- 2004.- №11.- С. 92-96.
39. Даниленко Л.І. Управління загальноосвітнім навчальним закладом як відкритою соціально-педагогічною системою // Зб. наук. пр. УАДУ. - К., 2000. - Вип. 2.: В 4 ч. - Ч.IV. - С. 312-315.
40. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація // Відп. ред. Н.Р.Нижник. - К.: Вид-во УАДУ, 1997. - 487 с.
41. Державні фінанси: Теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі. За ред. Юрая Немеца та Глена Райта.-К.: «Основи», 1998.- 542 с.
42. Дзвінчук Д. Державне управління освітою в Україні: тенденції і законодавство. К.: ЗАТ «Нічлава», 2003. 240 с.
43. Дзвінчук Д. Центральні органи управління освітою в законодавстві України // Вісн. НАДУ.-2003-№1.-С.265-276.
44. Дзвінчук Д . І. Психолого-методичні засади розробки програм підвищення кваліфікації державних службовців (освітня сфера): Дис. ... канд. наук з держ. упр.: 25.00.05.- К., 1999.- 244 с.
45. Дідківська Л. І., Головко Л. С. Державне регулювання економіки. - К.: «Знання», 2004. - 213 с.
46. Джуринский А. Н. Интернационализация высшего образования в современном мире // Педагогика.- М., 2004.-№3 С. 83-92.
47. Дмитров В. И. Создание научных основ и внедрение виртуального предприятия при реализации проекта космического коробля «Буран» // Полет Вип. 8. 1999. 190 с.
48. Дубровський В. Мікроекономічні, позаекономічні та системні аспекти економічних реформ в Україні: більше запитань, ніж відповідей // Економічні реформи сьогодні. 2000. - №31.- С.22.
49. Домбровський Я., Коладкевич І. Інноваційна практика польських підприємств.- К.: Центр інновацій та розвитку, 2000.- 130 с.
50. Дворжак И., Качишова. Я., Прохазка П. Венчурный капитал в странах центральной и восточной Европы // Менеджмент в России и за рубежом. - 1999. - № 6.- С. 27-30.
51. Доповідь голови Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти Станіслава Ніколаєнка на парламентських слуханнях «Про стан і перспективи розвитку вищої освіти в Україні» 13 травня 2004 року //Освіта і управління.- 2004.-№1 С. 49-58.
52. Доповідь міністра освіти і науки України В.Кременя Становлення національної системи вищої освіти в Україні у контексті загальної тенденції цивілізаційного розвитку”// Урядовий кур’єр. - 2000. - №36. С.12-16.
53. Друкер П. Эффективное управление: Экономические задачи и оптимальные решения. М.:Гранд: ФАИР-ПРЕСС, 1998. С.17-18.
54. Дунец И. Инвестиции в учебу// Деловая Украина.-Вип. 6 2000. С.15.
55. Дятлов С.А. Основы теории человеческого капитала.- СПб. - 1994 124 с.
56. Евенко Л.И. Системы, стандарты, практика подготовки профессиональных менедже­ров в зарубежных странах (программа МВА). — М.: Книжный мир, 1998.- 335 с.
57. Економічний словник-довідник: За ред.д.е.н., проф. С. В. Мочерного.- К.:Феміна, 1995.-368 с.
58. Ефремов В. С. О национальных и международных проблемах подготовки высококвалифицированых кадров //Менеджмент в России и за рубежом.- Вип.2.- М.: Финпресс, 2002.-С. 3-7.
59. Жабенко О. В. Особливості й тенденції розвитку державного управління освітою в Україні (1946-2001 рр): Дис. ... канд. наук з держ. упр.: 25.00.01.- К., 2003.- 210 с.
60. Жарая С. Управління недержавною освітою: досвід зарубіжних країн // Вісн УАДУ.-1998.-№2.- С. 157-166.
61. Желюк Т. Л. Державна служба. К.: Видавничий дім «Професіонал», 2005.- 576 с.
62. Журавський В. С. Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні. — К.: Видавни­чий дім «Ін юре», 2003. — 416 с.
63. Журавський В. С, Згуровський М. 3. Болонський процес: головні принципи входження в Єв­ропейський простір вищої освіти. — К.: ІВЦ «Видавництво «Політехніка», 2003. — 200 с
64. Зайцев Ю. К. Соціалізація економіки України та системна трансформація суспільства. Монографія.- К.: КНЕУ, 2002.-188с.
65. Закон України Про вищу освіту”. Науково-практичний коментар. За заг.ред. Кременя В. Г.-К.: СДМ-Студіо, 2002.- 323 с.
66. Закон Про освіту” від 23 трав. 1991 р. // Голос України. - 1991. - 26 черв.
67. Закон України Про загальну середню освіту” // Голос України. - 1999.-23 черв.
68. Закон України Про засади державної регуляторної політику у сфері господарської діяльності” від 11 вересня 2003 року № 1160 ІV. - http://www.rada.kiev.ua/
69. Закон України Про професійно-технічну освіту” - http://www.education.gov.ua/
70. Загородній А. Г., Вознюк Г. Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник.- 2-е вид., випр. та доп. Львів: Вид. Центр Європи”, 1997. 566 с.
71. Запоточний І. В., Захарченко В. І. Державне регулювання регіональної економіки. - Х.: «Одіссей», 2003.- 592 с.
72. Збірник досліджень Консорціуму із розвитку менеджмент-освіти в Україні. Економічна освіта в Україні ХХІ століття: стан і перспективи розвитку. К.:Навч.-метод. Центр «Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні», 2005.- 113 с.
73. Збірник нормативних актів України щодо організації навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі. - Випуск 1. К.: УАЗТ, 2003. - 420 с.
74. Іваницька О. Значення наукової інфраструктури у розвитку фінансового ринку // Вісн НАДУ. 2004.-№2.-С. 228 - 234.
75. Іванов М. Деякі проблеми вироблення державної стратегії освіти й виховання громадянина сучасної України. Вісн. НАДУ. 2003.-№3.- С. 311-316.
76. Іванова І. Небажання бачити реальність // Синергія. 2001. - № 2 - 3. С.11-13.
77. Івашов М. Деякі назрілі організаційно-економічні проблеми зарубіжних систем освіти та шляхи їх розв'язання // Вісн УАДУ.- 1996.- № 3.- С.58-72.
78. Івченко А. Тлумачений словник української мови. Х.: Фоліо, 2002.-540 с.
79. Івченко І. Ю. Економічні ризики: Навч. посіб. К.:”Центр навчальної літератури”, 2004. 304 с.
80. Информационные технологии в бизнесе. Энциклопедия. Под редакцией Милана Желаны - СПб. М., Х., Минск: Издательский дом «Питер», 2002.-560 с.
81. Калашнікова С. Підготовка фахівців з управління освітою в США // Вісн. УАДУ.-1997.-№2.-С. 149-152.
82. Калашнікова С. Роль громадськості в управлінні вищою освітою США // Вісн. УАДУ.-1999.-№1.-С.215-224.
83. Калашнікова С.А. Державна політика в галузі вищої освіти: необхідність зміни визначальних параметрів // Зб. наук. пр. УАДУ - Вип. 2.: В 4 ч. - Ч.ІV. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. - С. 359-364.
84. Каленюк І. Критерії ефективності витрат на освіту// Економічний часопис - 2001.-№4. С.23-27.
85. Каніщенко Г. Вісім принципів досягнення успіху в сучасному бізнесі та завдання української бізнес-освіти // Синергія.-. 2000.- №1. С.3-7.
86. Квієк М., Фініков Т. Польське законодавство про вищу освіту: досвід та уроки. - К.: Таксон, 2001. - 220 с.
87. Ковалев В. В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности.- М.:Финансы и статистика, 1996.- 432 с.
88. Ковалева А. М. , Лапуста М. Г., Скамай Л. Г. Финансы фирмы: Учебнык.- М.: ИНФРА-М, 2000.- 416 с.
89. Коваленко В. Теоретичні засади розробки механізму державного управління якістю післядипломної освіти: Зб. наук. праць НАДУ// За заг.ред . В. І. Лугового, В. М. Князєва - К: НАДУ, 2004. - Вип.1. - С. 232-.245.
90. Коваль О. М. Державне регулювання зайнятості населення в крупних містах України: Дис. ... канд. наук з держ. упр.: 25.00.04.- К., 2001.- 242 с.
91. Ковба О. Кредитні спілки відроджуються в Україні // Народна газета. -2001 -№ 7.- С.3
92. Козаков В. А., Дзвінчук Д. І. Функціонально-психологічна модель спільної діяльності як осно­ва освітнього менеджменту//Освіта і управління. -1997.-№ 2. - С. 71-78.
93. Козаченко Г. В., Пономарьов В. П., Ляшенко О. М. Економічна безпека підприємства: сутність та механізми забезпечення: Монографія.- К.: Лібра, 2003.- 280 с.
94. Колісніченко Н.М. Особливості самоорганізо-ваної ринкової моделі вищої освіти // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. ОФ УАДУ.- Одеса: ОРІДУ УАДУ, 2001. - Вип. 6. - С. 247-257.
95. Колісніченко Н.М. Функціональний зміст системи управління освітою // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. ОФ УАДУ.-Вип. 8. О.: ОРІДУ УАДУ, 2001.- С. 212-223.
96. Колісніченко Н. М. Взаємозв'язок державного регулювання та механізмів самоорганізації в управлінні вищою освітою: Дис. ... к. наук з держ. упр.: 25.00.02.- К., 2003.- 201 с.
97. Комар Ю. Формування вищих навчальних закладів нового типу на регіональму рівні // Вісн. УАДУ.-2001. - №2. Част 1.-С.239-247.
98. Коміренко В. І., Михальська В. В. Бізнес-освіта у контексті приєднання України до Болонського процесу: Зб. наук. пр. «Проблеми державного будівництва в Україні» Матеріали міжнародної науково-практичної конференції прфесорсько-викладацького складу Київського міжнародного університету.- К.:Київський міжнародний університет, 2005. С. 200-207.
99. Кондратюк Т. В. Державна політика підтримки малого бізнесу. Монографія. - К.: Видавничий центр «Академія», 2003 . - 112 с.
100. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - К., 2002. - 97 с.
101. Конституція України. Закон України Про внесення змін до Конституції України ” - К.: Велес, 2005. 48 с.
102. Корсак К. Образование: идёт ли европеизация? // Зеркало недели. - №40 (261).- С.17.
103. Корсак К. На підходах до нової освітньої доктрини // Дзеркало тижня.- №6. 2001. С.7.
104. Корсак К. Світова вища освіта. Порівняння і визнання закордонних кваліфікацій і дипломів”. -К, МАУП МКА, 1997. С.36.