Державне управління освітою фахівців охорони здоров’я В умовах перебудови галуЗІ в Україні

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ЧЕРНИШЕНКО Тетяна Іванівна

УДК 351.851:614.274:616.3

Державне управління освітою фахівців
охорони здоров’я
В умовах перебудови галуЗІ в Україні

25.00.02 механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Москаленко Віталій Федорович,
доктор медичних наук, професор,
член-кореспондент АМН України,
заслужений лікар України

КИЇВ - 2003

ЗМІСТ

Стор.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

4

ВСТУП..

6

РОЗДІЛ 1
ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ ФАХІВЦІВ
ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ .

16

1.1 Стан та проблеми державного управління підготовкою управлінських кадрів галузі охорони здоров’я

16

1.2. Стан, напрями та пріоритети реформування медсестринської освіти в Україні з позицій державного управління.

27

1.3. Концептуально-методологічні засади дослідження державного управління вищою медичною освітою...

32

Висновки до розділу 1

39

РОЗДІЛ 2
СУСПІЛЬНІ ПОТРЕБИ ТА ЗМІСТ ОСВІТИ ФАХІВЦІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В УМОВАХ ПЕРЕБУДОВИ ГАЛУЗІ

41

2.1. Зміст освіти та навчання керівників охорони здоров’я в умовах перебудови галузі

41

2.2. Зміст освіти та навчання фахівців зі спеціальності сестринська справа” в сучасних умовах...

55

Висновки до розділу 2.

100

РОЗДІЛ 3
УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ОСВІТОЮ ФАХІВЦІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В УМОВАХ ПЕРЕБУДОВИ ГАЛУЗІ .

103

3.1. Оцінка ефективності та напрями удосконалення державного управління якістю освіти фахівців зі спеціальності сестринська справа”

103

3.2. Удосконалення ефективності управління якістю освіти фахівців зі спеціальності сестринська справа”
3.3. Багатоканальне інформаційно-комунікаційне забезпечення управління освітою фахівців охорони здоров’я.
Висновки до розділу 3

115

125

131

ВИСНОВКИ..

133

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

136

ДОДАТКИ.

161

ВСТУП

Актуальність теми. Розвиток та утвердження демократичних перетворень у суспільстві, формування нової концепції державного управління у галузі охорони здоров’я населення вимагають наукового обґрунтування системи управління її складовими. Серед них особливе місце належить освіті фахівців охорони здоров’я як надзвичайно складному, значному за обсягом та потенційними можливостями чиннику впливу на ефективність діяльності галузі, наукомісткому процесу сучасного етапу реформування системи охорони здоров’я України.
Соціально-економічні перетворення, опрацювання методології державного управління, зокрема проведення структурних та функціональних реформ у галузі охорони здоров’я, є свідченням трансформації в напрямі розробки адекватних концепцій управління, в тому числі і однією з підсистем галузі освітою сучасних фахівців.
Методологічний аспект вивчення проблеми управління освітою фахівців охорони здоров’я, що є основою розробки та наукового обґрунтування системи державного управління цим процесом, полягає в тому, що було б логічно виправданим взяти за модель наукового пошуку процес управління становленням та розвитком медичної освіти, оскільки сучасні пріоритети, визначені низкою державних, галузевих програм та Міжгалузевою комплексною програмою ”Здоров’я нації” на 2002-2011 роки (2001), передбачають якісно нове наповнення змісту професійної діяльності фахівців медичної галузі.
Незважаючи на певну професійну роль кожної групи фахівців охорони здоров’я, вирішальне значення в підтримці реалізації реформ галузі мають три групи фахівців, а саме: керівники органів управління та лікувально-профілактичних закладів, лікарі загальної/сімейної медичної практики та фахівці зі спеціальності сестринська справа”. Хоча функціональне призначення вказаних груп фахівців дещо різне, загалом необхідні для них нові знання, вміння та навички, спрямовані на підвищення ефективності системи охорони здоров’я, можна систематизувати.
Відповідно до міжнародних нормам і стандартів в Україні започатковано підготовку керівників галузі за магістерською програмою з державного управління та спеціалізацією управління охороною здоров’я”, а також ступеневу медсестринську освіту (молодший спеціаліст та бакалавр) як найбільш адекватні суспільним потребам форми підготовки спеціалістів системи охорони здоров’я в умовах перебудови галузі. Управління освітою фахівців охорони здоров’я сьогодні є важливою соціальною проблемою, актуальним напрямом реформування системи охорони здоров’я загалом та її підсистеми освіти фахівців галузі зокрема.
В останні роки збільшується чисельність фахівців-управлінців галузі охорони здоров’я, підготовлених на базі магістерської програми з державного управління (в Національній академії державного управління при Президентові України та її регіональних інститутах у Дніпропетровську, Львові, Одесі та Харкові), постійно збільшується прийом студентів до вищих навчальних закладів, які здійснюють підготовку фахівців зі спеціальності сестринська справа” з кваліфікацією бакалавр”, зростає їх питома вага, започатковано значні зміни у змісті, структурі навчальних програм, запроваджено ступеневу освіту фахівців охорони здоров’я тощо.
Особливості впровадження нової парадигми освіти державних службовців, керівників різних рівнів та фахівців охорони здоров’я, які б відповідали суспільним потребам в умовах трансформаційних процесів, висвітлено в публікаціях вітчизняних вчених: Ю.Вороненка, О.Воронька, В.Князєва, С.Крисюка, Б.Криштопи, В.Лехан, О.Литвинової, В.Лугового, В.Майбороди, С.Майбороди, В.Москаленка, П.Назимка, Н.Нижник, Н.Протасової, В.Ребкала, І.Розпутенка, В.Скуратівського, І.Солоненка, В.Троня та інших.
У дисертаційному дослідженні значною мірою враховано теоретичний і практичний світовий досвід державного управління освітою фахівців охорони здоров’я в сучасних умовах, узагальнений у працях зарубіжних фахівців, зокрема Ф.Бермана (Великобританія), П.Літт (Канада), В.Кучеренка, В.Щепіна (Російська Федерація), М.Ромера, А.Шортелла (США) та інших.
Оскільки науково обґрунтована система державного управління освітою керівних кадрів для галузі охорони здоров’я та підготовки фахівців зі спеціальності сестринська справа” є важливою складовою вдосконалення механізмів державного управління перебудовою охорони здоров’я в Україні загалом, то очевидно, що тема дисертації є актуальною та визначає її зміст.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проведене дослідження є фрагментом комплексної програми науково-дослідних робіт Української Академії державного управління при Президентові України Державне управління та місцеве самоврядування” (державна реєстрація № 0101U002899).
Крім того, дисертація виконана відповідно до програм міжнародного співробітництва з Всесвітньою організацією охорони здоров’я та програмою Партнерство в охороні здоров’я”, а також з метою забезпечення виконання Національної програми Діти України”, Національної програми Здоров’я літніх людей”, Цільової комплексної програми генетичного моніторингу в Україні на 19992003 рр.”, Програми профілактики і лікування артеріальної гіпертензії в Україні”, Національної програми Репродуктивне здоров’я 2001-2005” та Міжгалузевої комплексної програми Здоров’я нації” на 2002- 2011 роки.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є наукове обґрунтування та розробка організаційно-правових засад удосконалення державного управління системою освіти фахівців охорони здоров’я в Україні, визначення її сутності, змісту і особливостей, адаптація до міжнародних норм і стандартів та на цій основі розробка рекомендацій і пропозицій щодо її вдосконалення.
Досягнення мети базувалося на опрацюванні програми дослідження та вирішенні таких основних завдань:
- проаналізувати механізми державного управління освітою фахівців охорони здоров’я в системному контексті відповідно до міжнародних норм і стандартів з визначенням поточного та перспективного стану системи;
- обгрунтувати нову модель освіти фахівців за спеціальністю сестринська справа”, її функції і структуру в контексті суспільних потреб та реформування галузі охорони здоров’я в Україні;
- дослідити галузеві стандарти вищої освіти, зокрема освітньо-кваліфікаційних характеристик, освітньо-професійних програм підготовки та засобів діагностики якості підготовки фахівців;
- удосконалити форми державного управління освітою фахівців охорони здоров’я в умовах перебудови галузі;
- розробити науково-практичні рекомендації щодо організації і механізмів державного управління системою освіти керівників органів управління охороною здоров’я та лікувально-профілактичних закладів і фахівців зі спеціальності сестринська справа”;
- визначити основні інформаційно-комунікаційні канали і закономірності процесу управління освітою фахівців охорони здоров’я через розроблену концептуальну модель державного управління.
Об’єкт дослідження механізми державного управління перебудовою галузі охорони здоров’я, адаптація їх до міжнародних норм і стандартів.
Предмет дослідження система державного управління освітою фахівців охорони здоров’я в умовах перебудови галузі в Україні.
Головна ідея і основні положення концепції дослідження відображені в загальній гіпотезі, що ґрунтується на припущенні, згідно з яким науково обгрунтована впорядкована система державного управління освітою фахівців охорони здоров’я на етапах реформування галузі здатна ефективно та з економічною вигодою зробити значний внесок в оздоровлення нації шляхом забезпечення якісно нової за змістом та формами подальшої діяльності фахової підготовки спеціалістів. Теоретичні положення, висновки, управлінські технології щодо перебудови освіти фахівців охорони здоров’я, які опрацьовані за результатами дослідження, дадуть змогу обґрунтовано та раціонально розв’язувати проблеми управління освітою керівних кадрів і фахівців зі спеціальності сестринська справа” в Україні.
Методи дослідження. В дисертаційній роботі використано сучасні методи дослідження, а саме: системного аналізу, статистичний та структурно-логічний, семантичний, експертних оцінок та метод аналізу перспективної моделі шляхом моделювання і логічного узагальнення її функцій з метою дослідження організаційно-функціональної моделі, принципів, алгоритмів, організаційно-комунікаційних каналів процесу державного управління освітою фахівців охорони здоров’я в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
- уперше науково обґрунтовано та визначено сутність, зміст і особливості системи освіти фахівців охорони здоров’я, визначено її функції, принципи та структура в контексті суспільних потреб в умовах перебудови галузі охорони здоров’я в Україні;
- удосконалено організаційно-правові засади системи освіти керівних кадрів охорони здоров’я, адаптовані до міжнародних норм і стандартів та спрямовані на підтримку реформування галузі в Україні;
- розроблено за результатами вивчення міжнародного досвіду управління системою медсестринської освіти концепцію управління напрямами розвитку національної медсестринської освіти, яка узагальнена дисертантом та стосувалась удосконалення моделей управління медсестринської освіти, розробки моделі управління медсестринськими факультетами медичних вузів, управлінських рішень щодо забезпечення розвитку ступеневої медсестринської освіти, обґрунтування створення професійної громадської організації - Асоціації медичних сестер України, забезпечення інформаційно-комунікаційних процесів з метою розвитку національного медсестринства;
- дістало подальшого розвитку соціально-економічне обґрунтування нової моделі освіти фахівців за спеціальністю сестринська справа”;
- визначено систему інформаційно-комунікаційного забезпечення та інформаційно-комунікаційні канали процесу управління освітою фахівців охорони здоров’я, а також виявлені його закономірності (цілісність системи, ієрархічність, історичність та стабільність організації).
Практичне значення одержаних результатів полягає в науковому обґрунтуванні та впровадженні:
- комплексу заходів щодо вдосконалення системи державного управління освітою фахівців охорони здоров’я в Україні в умовах перебудови галузі;
- освіти керівників галузі охорони здоров’я на базі магістерської програми з державного управління та сучасної моделі освіти фахівців за спеціальністю сестринська справа”;
- рекомендацій щодо створення інформаційно-комунікаційного забезпечення та інформаційно-комунікаційних каналів як складових системи державного управління освітою фахівців охорони здоров’я та інших пропозицій щодо вдосконалення цього процесу в контексті реформування галузі.
Результати дослідження щодо розробки та вдосконалення державного управління були представлені та впроваджені на регіональному, державному та міжнародному рівнях, зокрема за безпосередньої участі автора:
- на основі вивчення вітчизняного та міжнародного досвіду управління системою освіти керівних кадрів галузі охорони здоров’я відповідно до сучасних суспільних потреб в умовах економіки перехідного періоду розроблені та впроваджені галузеві стандарти вищої освіти з підготовки магістрів державного управління зі спеціалізації управління охороною здоров’я”, а саме: освітньо-кваліфікаційна характеристика випускників, освітньо-професійна програма підготовки та засоби діагностики якості вищої освіти (довідка № 47 від 20 травня 2003 р.);
- обґрунтовано та впроваджено систему інформаційно-комунікаційного забезпечення державного управління медсестринською освітою (довідка № 38 від 18 лютого 2003 р.);
- за результатами проведеного дослідження за поданням або за безпосередньою участю здобувача підготовлено пропозиції, які стали науково-методичною основою більшості нормативно-методичних та законодавчих документів з питань удосконалення державного управління освітою фахівців охорони здоров’я (наказів Міністерства охорони здоров’я України 48, розпоряджень 4, інших нормативно-методичних документів 26);
- з метою інформаційно-комунікаційного забезпечення управління освітою фахівців зі спеціальності сестринська справа” дисертантом засновано науково-практичний журнал Медсестринство України” та здійснюється його загальна наукова редакція, опрацьовано та запропоновано для обговорення проект статуту Асоціації медичних сестер України.
Особистий внесок здобувача полягає в тому, що основні ідеї та розробки стосовно вдосконалення механізмів державного управління освітою керівних кадрів у галузі охорони здоров’я, організаційно-функціональної моделі медсестринської освіти та управління нею запропоновані дисертантом в результаті особистого вивчення міжнародного досвіду, після чого внесені відповідні пропозиції щодо принципових змін у моделі управління освітою фахівців; підготовка більшості управлінських рішень щодо реформуванням системи освіти керівників галузі та фахівців зі спеціальності сестринська справа”, організації їх виконання та контролю за ефективністю їх впровадження. Дисертантом самостійно складено програму та опрацьовано і реалізовано методику дослідження, узагальнено результати, підготовлено рукопис, публікації та форми впровадження основних положень щодо управління освітою фахівців охорони здоров’я в умовах перебудови галузі впродовж 1995-2002 років (наказів Міністерства охорони здоров’я України 48, розпоряджень 4, інших нормативно-методичних документів 26).
Результати дослідження отримані, систематизовані та проаналізовані автором самостійно. Експертний аналіз стосовно організаційно-функціональної моделі, принципів, алгоритмів та процесу управління освітою фахівців охорони здоров’я, а також їх науковий аналіз проведено особисто дисертантом.
У дисертації не використовувались ідеї і розробки, що належать співавторам, разом з якими були опубліковані наукові праці.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження оприлюднені та апробовані на міжнародному рівні: на науково-практичній конференції за міжнародною участю Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції”, Українська Академія державного управління при Президентові України (Київ, 2003); IV Канадській конференції з міжнародної охорони здоров’я (Оттава, Канада, 1997); міжнародному семінарі Стратегія Канади у допомозі з підготовки спеціалістів охорони здоров’я в Україні” (Оттава, Канада, 1994); Міжнародній конференції Американського міжнародного Союзу охорони здоров’я (Київ, 1996, 1997); Міжнародному семінарі з розробки законодавства та членства у медсестринських Асоціаціях (Київ, 1997); нараді Європейського бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я Сестринська справа і акушерство у XXI столітті” (Алмати, Казахстан, 1999); на національному рівні: на Національній конференції з розвитку медсестринства (Чернівці, 1995 ); національних конференціях Медсестринство за здоровий спосіб життя” (Київ, 1998) і Медсестринство у сімейній медицині” (Київ, 1999); Першому всеукраїнському з’їзді молодших (середніх) медичних та фармацевтичних спеціалістів України (Київ, 2000 ); Першому з’їзді сімейних лікарів України (Львів, 2001); науково-практичній конференції Сучасні проблеми підготовки спеціалістів у вищих медичних навчальних закладах I-IV рівнів акредитації” (Дніпропетровськ, 2001), а також на спільному засіданні кафедри управління освітою та кафедри управління охороною здоров’я Української Академії державного управління при Президентові України (Київ, 2002).
Публікації результатів дослідження. Основні положення дисертації викладені в семи публікаціях, в тому числі 3 у фахових наукових виданнях, 4 в інших наукових періодичних виданнях, збірнику матеріалів з’їзду та міжнародної конференції. Положення, обґрунтовані у дослідженні, є аналітичною основою наукового забезпечення управлінських рішень (понад 70 нормативних документів галузевого рівня впродовж 1994 2002 років).

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації 176 сторінок друкованого тексту, з них 160 сторінок основного тексту та 16 сторінок додатків. Список використаних джерел містить 237 найменувань.

Список літератури

Висновки

Проведене дослідження напрямів удосконалення механізмів державного управління освітою керівних кадрів галузі охорони здоров’я та фахівців зі спеціальності сестринська справа” відповідно до суспільних потреб в умовах перебудови галузі в Україні, адаптації освіти до міжнародних норм і стандартів дає змогу сформулювати такі основні висновки та практичні рекомендації.
1. Державне управління перебудовою галузі охорони здоров`я в Україні характеризується недостатньою відповідністю суспільним потребам, про що свідчать незадовільний стан здоров’я громадян України, їх незахищеність від фінансового ризику на випадок захворювання, низька економічна ефективність галузі, незадоволеність потреб населення в послугах з охорони здоров’я та медичної допомоги. Однією з основних причин цього є відставання рівня освіти фахівців охорони здоров’я від суспільних потреб та потреб у перебудові системи охорони здоров’я, а також від міжнародних норм і стандартів.
2. Обґрунтовано, що підготовка керівників галузі охорони здоров’я на базі магістерської програми з державного управління та спеціалізації управління охороною здоров’я” найбільше відповідає суспільним потребам в умовах економіки перехідного періоду та потребам перебудови галузі в Україні.
3. Дослідження державного управління підготовкою фахівців зі спеціальності сестринська справа” з визначенням його поточного і перспективного стану дало змогу з’ясувати основні закономірності розвитку медсестринської освіти та обґрунтувати концептуальну модель управління нею з урахуванням пріоритетних напрямів перебудови галузі охорони здоров’я в Україні.
4. Визначено складові підвищення ефективності в розробленій концептуальній моделі державного управління освітою фахівців охорони здоров’я та її адаптації до міжнародних норм і стандартів: обґрунтування суспільних потреб в охороні здоров’я та оновлення змісту навчання фахівців (структура, зміст та обсяг навчальної інформації) щодо потреб суспільства; розробка та впровадження оновленого змісту вищої освіти освітньо-кваліфікаційної характеристики, змісту навчання освітньо-професійної програми підготовки та засобів діагностики якості вищої освіти; запровадження ступеневої освіти (молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр); формування нормативно-правової бази професійних громадських об’єднань фахівців охорони здоров’я.
5. Вивчення особливостей механізмів державного управління освітою фахівців охорони здоров’я, зокрема за спеціальністю сестринська справа”, дало змогу науково обґрунтувати та запровадити організаційно-функціональну медсестринську модель управління освітою вказаних фахівців та здійснити її комплексне законодавчо-нормативне забезпечення, що і визначило необхідність розробки комплексного забезпечення підсистем (наказів Міністерства охорони здоров’я України 48, розпоряджень 4 та інших форм управлінських рішень - 26), зокрема підсистем нормативного та навчально-методичного забезпечення, державної діагностичної оцінки якості, реформування мережі вищих медичних навчальних закладів, розвитку міжнародного співробітництва, сприяння розвитку професійних громадських об’єднань.
6. Запровадження обґрунтованої організаційно-функціональної моделі управління підготовною фахівців охорони здоров’я дає змогу суб’єкту управління здійснювати державну політику з освіти в тісному взаємозв’язку із структурними та функціональними складовими перебудови галузі охорони здоров’я та з урахуванням, поточного і перспективного стану об’єкта управління.
7. Упровадження наукових принципів в управління освітою фахівців охорони здоров’я сприяло розробці та впровадженню багатоканальної мережі інформаційно-комунікаційного забезпечення розвитку освіти на різних ієрархічних рівнях управління (державному, галузевому та комунальному).
8. Урахування основних наукових результатів дослідження, вітчизняного й зарубіжного досвіду, суспільних потреб та в умовах перебудови галузі охорони здоров’я дає змогу сформулювати такі практичні рекомендації для органів державного управління України:
- Кабінету Міністрів та Міністерству охорони здоров’я України розробити та внести на розгляд Верховної Ради України зміни і доповнення до Закону України Про вищу освіту” (2002) стосовно збереження існуючої практики підпорядкування вищих навчальних медичних закладів Міністерству охорони здоров’я України;
- Міністерству охорони здоров’я України запровадити підготовку нової генерації керівних кадрів на базі магістерської програми з управління охороною здоров’я;
- Міністерству охорони здоров’я України розробити навчальну програму та навчальний план для денної та заочної форм підготовки фахівців зі спеціальності сестринська справа” з кваліфікацією бакалавр” для осіб із середньою спеціальною медичною освітою;
- Міністерству охорони здоров’я України розробити навчальну програму та навчальний план для системи післядипломної підготовки та підвищення кваліфікації фахівців зі спеціальності сестринська справа” з кваліфікацією бакалавр”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України Про вищу освіту” від 17 січня 2002 р. № 29/84 III. // Офіційний вісник України. 2002. № 8. Ст. 327.
2. Закон України Про державну службу” від 16 груд. 1993 р. // Вісник державної служби України. 1995. № 1. с. 9.
3. Про державну комісію з проведення в Україні адміністративної реформи: Указ Президента України від 7 лип. 1997 р. № 620/97 // Український правовий часопис. Вип. 4. 1999 С. 61.
4. Про додаткові заходи щодо поліпшення медичної допомоги населенню України: Указ Президента України від 8 серп. 2000 р. № 963/2000 // Офіційний вісник України. 2000. № 32. Ст. 1344.
5. Про Комплексні заходи щодо поліпшення медичного обслуговування сільського населення на 2002-2005 роки: Указ Президента України від 3 січ. 2002 р. № 8/2002 // Офіційний вісник України. 2002. № 2. Ст. 53.
6. Концепція розвитку охорони здоров’я населення України: Указ Президента України від 7 груд. 2000 р. № 1313/2000 // Офіційний вісник України. 2000. № 49. Ст. 2116.
7. Про додаткові заходи щодо забезпечення виконання Національної програми Діти України” на період до 2005 р.: Указ Президента України від 24 січ. 2001 р. № 42/2001 // Офіційний вісник України. 2001. № 4. Ст. 116.
8. Про програму Здоров’я літніх людей”: Указ Президента України від 10 груд. 1997 р. № 1347/97: Зб. Указів Президента України. К.: 1997. Вип. 4. С. 257.
9. Цільова комплексна програма генетичного моніторингу в Україні на 1999 2003 роки: Указ Президента України від 4 лют. 1999 р. № 118/99 // Офіційний вісник України. 1999. № 6. Ст. 186.
10. Про затвердження загального положення про міністерство, інший центральний орган виконавчої влади: Указ Президента України від 12 берез. 1996 р. № 179/96: Зб. Указів Президента України. К.: 1996. Вип. 1. С. 239.
11. Програма профілактики і лікування артеріальної гіпертензії в Україні: Указ Президента України від 4 лют. 1999 р. № 117/99 // Офіційний вісник України. 1999. № 6. Ст. 185.
12. Національна програма Репродуктивне здоров’я 2001 2005”: Указ Президента України від 26 берез. 2001 р. № 203/2001 // Офіційний вісник України. 2001. № 13. Ст. 531.
13. Цільова комплексна програма Фізичне виховання здоров’я нації”: Указ Президента України від 1 верес. 1998 р. № 963/98. К.: 1998. 27 с.
14. Про затвердження Державних стандартів професійно-технічної освіти. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 серп. 2002 р. № 1135 // Офіційний вісник України. 2002. № 34. Ст. 1575.
15. Про вдосконалення мережі вищих та професійно-технічних закладів: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 трав. 1997 р. № 526 // Офіційний вісник України. 1997. № 24. С. 15-16.
16. Про розроблення державних стандартів вищої освіти: Постанова Кабінету Міністрів України від 7 серп. 1998 р. № 1247 // Офіційний вісник України. 1998. № 32. Ст. 1206.
17. Про перелік напрямків підготовки фахівців з вищою освітою за професійним спрямуванням, спеціальностей різних кваліфікаційних рівнів та робітничих професій: Постанова Кабінету Міністрів України від 18 трав. 1994 р. № 325 // Офіційний вісник України. 1998. № 32. Ст. 1206.
18. Про затвердження Міжгалузевої комплексної програми "Здоров’я нації на 2002-2011 роки”: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 січ. 2002 р. № 14 // Офіційний вісник України. 2002. № 9. Ст. 403.
19. Положення про Міністерство охорони здоров’я України: Постанова Кабінету Міністрів України від 12 серп. 1992 р. № 469 // Зібр. постанов Уряду України. 1992. № 9. С. 223.
20. Програма профілактики ВІЛ інфекції / СНІДу на 2001 2003 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 лип. 2001 р. № 790 // Офіційний вісник України. 2001. № 28. Ст. 1252.
21. Про перелік напрямків та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями: Постанова Кабінету Міністрів України від 24 трав. 1997 р. № 507 // Офіційний вісник України. 1997. № 22. Ст. 42.
22. Про затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту): Постанова Кабінету міністрів України від 20 січ. 1998 р. № 65 // Офіційний вісник України. 1998. № 3. Ст. 108.
23. Про затвердження Положення про клінічну ординатуру: Наказ М-ва охорони здоров’я України від 29 січ. 1998 р. № 12 // Офіційний вісник України. 1998. № 7. Ст. 285.
24. Про подальше удосконалення атестації лікарів: Наказ М-ва охорони здоров’я України від 19 груд. 1997 р. № 359 // Офіційний вісник України. 1998. № 3. Ст. 127.
25. Про номенклатуру посад Міністерства охорони здоров’я та порядок призначення та звільнення працівників цієї номенклатури: Наказ М-ва охорони здоров’я України від 22 квіт. 1993 р. № 90. К.: МОЗ України, 1993.
26. Перелік лікарських посад у закладах охорони здоров‘я: наказ М-ва охорони здоров’я України від 22 черв. 1995р. № 114166. К.: МОЗ України, 1995.
27. Про затвердження Положення про систему ліцензійних інтегрованих іспитів фахівців з вищою освітою напрямків Медицина і фармація”: Наказ М-ва охорони здоров’я України від 14 серп. 1998 р. № 251 // Офіційний вісник України. 1998. № 37. Ст. 1380.
28. Про затвердження Статуту Центру тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямків підготовки Медицина” та Фармація”: Наказ М-ва охорони здоров’я України від 3 трав. 1999 р. № 105. К.: МОЗ України, 1999.
29. Про затвердження складу та Положення про Комісію зі змісту і стандартизованої оцінки якості підготовки спеціалістів медиків та фармацевтів України: Наказ М-ва охорони здоров’я України від 27 груд. 1999 р. № 303. К.: МОЗ України, 1999.
30. Про проведення тестових екзаменів ліцензійних іспитів Крок М сестринська справа” у вищих медичних навчальних закладах I-IV рівнів акредитації: Наказ М-ва охорони здоров’я України від 11 квіт. 2001 р. № 141. К.: МОЗ України, 2001.
31. Про організаційні заходи щодо проведення ліцензійних інтегрованих іспитів з спеціальності сестринська справа” у вищих медичних навчальних закладах I-IV рівнів акредитації: Наказ М-ва охорони здоров’я України від 4 жовт. 2001 р. № 394. К.: МОЗ України, 2001.
32. Про призначення відповідальних за реалізацію проекту міжнародної технічної допомоги Агентства США з міжнародного розвитку Партнерство медичних закладів США та України : Наказ М-ва охорони здоров’я України від 25 верес. 2001 р. № 385. К.: МОЗ України, 2001.
33. Про удосконалення підготовки медичних та науково-педагогічних кадрів у вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладах післядипломної освіти: Наказ М-ва охорони здоров’я України від 29 груд. 2001 р. № 537. К.: МОЗ України, 2001.
34. Про організаційні заходи щодо підготовки та проведення ліцензійних інтегрованих іспитів зі спеціальності сестринська справа” у вищих медичних навчальних закладах I-IV рівнів акредитації у 2002 році: Наказ М-ва охорони здоров’я України від 21 берез. 2002 р. № 85. К.: МОЗ України, 2002.
35. Про порядок розробки складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою: Наказ М-ва освіти і науки України від 31 лип. 1998 р. № 285. К.: МОЗ України, 1998.
36. Про введення в дію Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту) та про нормативне і навчально-методичне забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою”: Наказ М-ва охорони здоров’я України від 17 черв. 1998 р. № 222. К.: МОЗ України, 1998.
37. Про порядок введення в дію Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні ”: Наказ М-ва освіти і науки України від 4 берез. 1998 р. № 86. К.: МОЗ України, 1998.
38. Про порядок проведення експертизи, погодження та затвердження складових галузевої компоненти державних стандартів вищої освіти освітньо-кваліфікаційних характеристик (ОКХ) і освітньо-професійних програм (ОПП) підготовки фахівців: Наказ М-ва освіти і науки України і М-ва праці та соц. політики України від 21 лип. 2000 р. № 354/177. К.: МОЗ України, 2000.
39. Про затвердження Положення про систему ліцензійних інтегрованих іспитів фахівців з вищою освітою напрямків підготовки Медицина”: Наказ М-ва охорони здоров’я України від 14 серп. 1998 р. № 251. К.: МОЗ України, 1998.
40. Положення про Комісію зі змісту і стандартизованої оцінки якості підготовки спеціалістівмедиків та фармацевтів України: Наказ М-ва охорони здоров’я України від 27 груд. 1999 р. № 303. К.: МОЗ України, 1999.
41. Аношкіна К., Перський Ю. Економічна політика держави у сфері освіти // Вісн. УАДУ. 2002. № 1. С. 91-93.
42. Баєва О. Формування напряму та стратегії підготовки менеджерів для галузі охорони здоров’я // Вісн. УАДУ. 2003. № 1. С. 233-237.
43. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики: Моногр. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 320 с.
44. Бакуменко В., Князєв В., Сурмін Ю. Методологія державного управління: проблеми становлення та подальшого розвитку // Вісн. УАДУ. 2003. № 2. С. 11-27.
45. Береговий І., Береговий Г. Кадрова політика головний елемент у системі державне управління”: Зб. наук. пр. УАДУ. К.: Вид-во УАДУ. 1998. Вип. 1. С. 30-37.
46. Біленчук П.Д., Сливка С.С. Правова деонтологія. К.: Атіка, 1999. 320 с.
47. Білинська М. Аспекти системного підходу до управління стандартами вищої медичної освіти. Зб. наук. пр. УАДУ. К.: Вид-во УАДУ, 2002. Вип. 2. С. 62-68.
48. Білинська М. Формування системи управління якістю вищої медичної освіти в Україні // Вісн. УАДУ. 2002. № 3. С. 141-148.
49. Білинська М. Стандарти ISO в управлінні вищою медичною освітою // Вісн. УАДУ. 2003. № 2. С. 92-97.
50. Білинська М. Сучасні світові тенденції розвитку медичної освіти // Вісн. УАДУ. 2002. № 2. С. 161-167.
51. Боримский В.К., Вітенко І.С. Психологічні основи менеджменту в охороні здоров‘я. К.: Здоров’я, 1993. 286 с.
52. Бураковська А., Мельников О., Шайдеров В. Нові освітні технології професійної підготовки державних службовців // Вісн. УАДУ. 2003. № 1. С. 74-80.
53. Власенкова О. Реформування державного управління // Актуальні проблеми реформування державного управління: Матеріали. щоріч. наук.-практ.. конф. УАДУ (29 трав. 1997 р., Київ). К.: Вид-во УАДУ, 1997. С. 212 214.
54. Волков И.П. Руководителю о человеческом факторе. Л., 1989. С. 247.
55. Вороненко Ю. Шляхи наближення вищої медичної освіти в Україні до міжнародних стандартів // Укр. мед. вісті. 1997. Т. 1. № 2-3 (57-58). С. 59-60.
56. Вороненко Ю.В., Глуховский В.В., Коваленко А.С. и др. Состояние подготовки специалистов в области общественного здравоохранения в Украине и в мире. К.: Сфера, 2003. 86 с.
57. Вороненко Ю.В., Чернишенко Т.І. Проблемні питання підготовки фахівців охорони здоров’я у вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації // Медсестринство України. 2002. № 1. С. 3-9.
58. Воронько О. Формування кадрів державного управління, їх еліти: деякі аспекти і проблеми // Вісн. УАДУ. 2002. № 1. С. 15-19.
59. Воронько О. Керівні кадри: державна політика та система управління: Навч. посіб. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 156 с.
60. Гаврилюк О.В. Комплексне дослідження проблем глобалізації // Фінанси України. 2001. № 9. С. 147-152.
61. Геєць В.М. Ринкова трансформація в 1991-2000 роках: здобутки, труднощі, уроки // Україна на порозі ХХІ століття: уроки реформ та стратегія розвитку: Матеріали наук. конф. (15-16 листоп. 2000 р., Київ). К., 2001. С. 29-41.
62. Гирін В.М., Криштопа Б.П., Зозуля І.С. З досвіду надання в Україні медичної допомоги на страхових засадах // Стратегія реалізації державних гарантій надання медичної допомоги населенню України на засадах медичного страхування: Зб. наук. пр. Академії держ. податк. служби України. Ірпінь Київ, 2001. С. 39-45.
63. Гирін В.М.. Криштопа Б.П. Від клінічного інституту для удосконалення лікарів до Київської медичної академії післядипломної освіти // Укр. мед. часопис. 1998. № 5 (7). С. 17-19.
64. Глуховський В.В. Забезпечення прав пацієнтів і громадян в області медицини як найбільш ефективна частина реформи охорони здоров’я в Україні // Стратегія реалізації державних гарантій надання медичної допомоги населенню України на засадах медичного страхування: Зб. наук. пр. Академії держ. податк. служби України. Ірпінь Київ, 2001. С. 46-52.
65. Гогіна Л. Проблемні питання управління підвищенням кваліфікації державних службовців // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні. Матеріали. наук.-практ. конф. (30 трав. 2001 р., Київ). К.: Вид-во УАДУ. 2001. Т. 1. С. 222-225.
66. Гогіна Л., Іванченко Ю., Ільясова Г. Проблемні питання професійної підготовки керівних кадрів державної служби та служби в органах місцевого самоврядування // Вісн. УАДУ. 2003. № 2. С. 297-307.
67. Грейсон Дж., О’Делл К. Американский менеджмент на пороге ХХІ века: Пер. с англ. М.: Экономика, 1991. 319 с.
68. Гріневецька Н. Нові підходи до типології державних службовців в Україні // Вісн. УАДУ. 1999. № 3. С. 220 225.
69. Голяченко О.М., Сердюк А.М., Приходський О.О. Соціальна медицина, організація та економіка охорони здоров‘я. Т., 1997. 190 с.
70. Голяченко О.М. Реорганізація української охорони здоров’я в умовах перехідного періоду // Проблеми формування регіональної політики в галузі охорони здоров’я: Зб. наук. пр. УАДУ / Одес. філ. О., 2001. Ч. 2. С. 53-62.
71. Гончарук Н.Т. Формування і реалізація державної кадрової політики в становах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки України: Автореф. дис. УАДУ канд. наук з держ. упр.: 25.00.05 / УАДУ. К., 2001. 20 с.
72. Гончарук Н. Навчання і підвищення кваліфікації керівних кадрів і спеціалістів АПК: Зб. наук. пр. УАДУ / Дніпропетр. філ. Д., 2000. Вип. 3. С. 215-220.
73. Губар І.О., Канюка Г.С. Сучасні навчальні технології підготовки лікарів на післядипломному етапі: Проблеми формування регіональної політики в галузі охорони здоров’я: Зб. наук. пр. УАДУ / Одес. філ. О., 2001. Ч. 2. С. 240-246.
74. Джафарова Д., Бойченко С. Значення стратегічного планування діяльності закладів охорони здоров’я в умовах реформування галузі // Вісн. УАДУ 2000. № 2. С. 400- 403.
75. Дейкун М.П. Обгрунтування моделей реорганізації та управління системою охорони здоров'я населення міста / Автореф. дис. канд. мед. наук. К., 2001. 20 с.
76. Демографічна криза в Україні: проблеми дослідження, витоки, складові, напрями протидії / За ред. В.Стешенко. К.: Ін-т економіки НАН України, 2001. 560 с.
77. Денищик О.І. Деонтологія державного службовця: Навч. посіб. Хмельницький: ХІУП, 1998. 140 с.
78. Державний класифікатор України: Класифікація видів науково-технічної діяльності ДК 015 97. К.: Держстандарт України, 1998.
79. Державне управління охороною здоров’я: Навч. програма та метод. Рекомендації / Укл: І.Солоненко, Л. Жаліло, О.Кунгурцев та ін.). К.: Вид-во УАДУ, 2002. 76 с.
80. Дзвінчук Д. Центральні органи управління освітою в законодавстві України // Вісн. УАДУ. 2003. № 1. С. 265-276.
81. Дмитренко Г.А. Стратегічний менеджмент: Цільове управління освітою на основі кваліфікованого підходу: Навч. посіб. К.: ІЗМН, 1996. С. 160.
82. Економічний розвиток і державна політика. Вип. 11: Державна політика та економіка охорони здоров’я в Україні: Практикум / Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України; За заг. ред. І.Розпутенка та І.Солоненка. К.: К.І.С.”, 2002. 216 с.
83. Ефективність державного управління / За ред. І.Розпутенка. К.: К.І.С., 2002. 420 с.
84. Євдокімова Г. Психодинамічний підхід до профорієнтації державних службовців: Зб. наук. пр. УАДУ К.: Вид-во УАДУ, 1998. Вип. 1. С. 41-47.
85. Жабенко О. Державне управління освітою у працях сучасних авторів // Вісн. УАДУ. 2002. № 4. С. 155-161.
86. Жаліло Л., Солоненко І., Волос Б. та ін. Охорона громадського здоров’я: управлінські аспекти: Навч. посіб. К.: Вид-во УАДУ, 2001. 142 с.
87. Жаліло Л., Солоненко І., Кунгурцев О. та ін. Засади системного підходу в підготовці рішень управління охороною здоров’я // Підвищення ефективності державного управління: стан, перспективи та світовий досвід: Зб. наук. пр. УАДУ. К.: Вид-во УАДУ, 2000. С. 331-336.
88. Жаліло Л., Солоненко І., Кунгурцев О. та ін. Управління здоров’ям населення: проблеми перехідного періоду // Вісн. УАДУ. 2000. № 4. С. 392-400.
89. Жаліло Л., Солоненко І., Кунгурцев О. та ін. Наукові засади реформування охорони здоров’я в Україні. Повідомлення 2: Здоров’я громадян як складова національної безпеки: системний аналіз // Вісн. УАДУ. 2001. № 3. С. 413-421.
90. Жаліло Л., Солоненко І., Кунгурцев О. та ін. Науковий підхід до питання громадянського сприяння реформам в охороні здоров’я // Матеріали наук.-практ. конф. Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: К.: Вид-во УАДУ. 2000. С. 236-241.
91. Жаліло Л., Солоненко І., Скуратівський В. Охорона громадського здоров’я як соціальна інституція // Вісн. УАДУ. 2003. № 2. С. 72-77.
92. Жаховський В. Підготовка менеджерів для медичної служби Збройних сил України // Вісн. УАДУ. 2002. № 2. С. 137-139.
93. Журавський В.Л.Управління системою підвищення кваліфікації кадрів державної податкової служби України: Автореф. дис. УАДУ канд. наук з держ. упр. 25.00.05 / УАДУ. К., 2001. 24 с.
94. Загородній В.В. Механізми державного регулювання реформуванням системи охорони здоров’я: Автореф. дис. УАДУ канд. наук з держ. упр: 25.00.05 / УАДУ. К., 2001. 17 с.
95. Загородній В.В. Системний аналіз в управлінні охороною здоров’я в період її реформування // Вісн. УАДУ. 1999. № 4. С. 367-370.
96. Загородній В.В. Державне управління реформуванням охорони здоров’я: економічні аспекти // Вісн. УАДУ. 1999. № 2 С. 250-256.
97. Загородній В.В. Державне управління реформуванням охорони здоров’я в м. Києві // Вісн. УАДУ. 2000. № 4. С. 215-224.
98. Здоровье 21: Основы политики достижения здоровья для всех в Европейском регионе Всемирной организации здравоохранения. Копенгагент: ВОЗ: Европ. регион. бюро, 1999. 310 с.
99. Ільясов Р., Куценко В. Провідні тенденції в організації підготовки і професійного навчання державних службовців: вітчизняний і світовий досвід: Зб. наук. пр. УАДУ К., 1998. Вип. 2. С. 183 195.
100. Іщенко О. З виступу перед слухачами факультету вищих керівних кадрів УАДУ // Вісн. УАДУ. 2002. № 4. С. 5-6.
101. Катков А. Л. Методологические вопросы формирования здоровья населения (информационно-экономическая концепция // Экономика здравоохранения. 1998. № 6/30. С. 42-47.
102. Князєв В., Бакуменко В. Філософсько-методологічні засади державно-управлінських рішень // Вісн. УАДУ. 2000. № 2. С. 341-358.
103. Ковешніков В., Бесполудіна Г., Жила А. Роль державного регулювання в системі охорони здоров‘я в умовах кризи // Укр. мед. вісті. № 23 (5758). Т.1. 1997. С.32-33.
104. Комаров Ю.М., Иванова А.Е., Ермаков С.П., Леонов С.А. Разработка национальной стратегии «Здоровье для всех россиян» // Экономика здравоохранения. 1998. № 3. С. 15-20.
105. Колоденко В.О., Лехан В.М. Проблеми і перспективи підготовки керівників лікувально-профілактичних закладів // Нові технології у навчальному процесі, теоретичній та практичній медицині: Дод. до Одес. мед. журн.”. О.: Чорномор’я, 1999. C. 7-15.
106. Колісніченко Н. Відкрита модель вищої освіти як базова в період соціальних трансформацій: Зб. наук. пр. УАДУ. К.: Вид-во УАДУ, 2002. Вип.2. С. 166-175.
107. Колісніченко Н.М. Взаємозв’язок державного регулювання та механізмів самоорганізації в управлінні вищою освітою: Автореф. дис. УАДУ канд. наук з держ. упр: 25.00.02 / УАДУ К., 2003. 20 с.
108. Колісніченко Н.М. Нова модель регіонального управління післясередньою освітою (досвід громадського коледжу провінції Нова Шотландія (Канада): Зб. наук. пр. УАДУ / Одес. філ. О.: Оптимум, 2001. Вип. 5. С. 143-155.
109. Колісніченко Н.М. Особливості самоорганізації ринкової моделі вищої освіти // Зб. наук. пр. УАДУ / Одес. філ. О.: Оптимум, 2001. Вип. 6. С. 247-257.
110. Колоденко В.О. Принципи та стратегії контрактно інтегрованої системи охорони здоров’я // Проблеми формування регіональної політики в галузі охорони здоров’я: Зб. наук. пр. УАДУ / Одес. філ. О.,-2001. Ч. 2. С. 89-98.
111. Концепція системи підвищення кваліфікації та перепідготовки викладачів соціально-гуманітарних дисциплін вищих закладів освіти України. К.: М-во освіти і науки України, 1997. 8 с.
112. Кравченко С.О. Удосконалення механізму планування наукових досліджень у державних організаціях і установах: Автореф. дис. УАДУ канд. наук з держ. упр.: 25.00.02 / УАДУ. К., 2003. 20 с.
113. Кравченко С.О. Концептуально-понятійне визначення науки як об’єкта управління // Вісн. УАДУ. 2000. № 2. С. 58-70.
114. Кравченко С.О. Формування системи критеріїв вибору пріоритетних цілей наукової діяльності: Зб. наук. пр. УАДУ. К.: Вид-во УАДУ, 2000. Вип. 2. Ч. 3. С. 235-251.
115. Крыштопа Б.П., Андреева И.М. Менеджер в здравоохранении. К.: Добродій МК, 1995. 256 с.
116. Криштопа Б.П. Кафедра управління охороною здоров’я Київського державного інституту удосконалення лікарів (1935-1993). К., 1993. 29 с.
117. Криштопа Б.П. Управління медичною галуззю в Україні // Мед. всесвіт. 2001. № 1. С. 132-137.
118. Крюков С.А. Державне управління в сфері медико-соціальної допомоги безнадійно хворим: Автореф. дис. УАДУ канд. наук з держ. управління: 25.00.05 / УАДУ К., 2002. 18 с.
119. Крюков С. Сучасні проблеми державного управління в галузі надання медико-соціальної допомоги безнадійно хворим // Вісн. УАДУ. 2001. № 2. Ч. 2. С. 186-192.
120. Кучма Р. Теоретичні аспекти функціонування вищої освіти в трансформаційний період // Вісн. УАДУ. 2003. № 1 С. 204-210.
121. Левківський К.М. Про комплекс нормативних документів для розроблення складових системи стандартів вищої освіти // Інформ. Вісн.: Вища освіта”. 2003. № 10. С. 6-7.
122. Левченко Ф.М. Управління квіліфікованою медичною допомогою в системі лікувально-евакуаційного забезпечення військ: Автореф. дис. УАДУ канд. наук з держ. упр.: 25.00.05 / УАДУ. К., 1998. 18 с.
123. Лесечко Н., Чемерис А. Інвестування у соціальний капітал: проблеми, досвід, результати // Вісн. УАДУ. 2003. № 2. С. 488-500.
124. Лехан В.М. Перспективи запровадження соціального медичного страхування в Україні // Стратегія реалізації державних гарантій надання медичної допомоги населенню України на засадах медичного страхування: Зб. наук. пр. Академії держ. податк. служби України. Ірпінь Київ, 2001. С. 123-126.
125. Лехан В.М., Губар І.О., Крячкова Л.В. Концептуальні підходи до моделювання оптимальної структури медичної допомоги населенню // Проблеми формування регіональної політики в галузі охорони здоров’я: Зб. наук. пр. УАДУ / Одес. філ. О., 2001. Ч. 2. С. 135-142.
126. Лібанова Е.М. Соціальні аспекти політики економічного зростання в Україні // Україна на порозі ХХІ століття: уроки реформ та стратегія розвитку: Матеріали наук. конф. (15-16 лист. 2000 р., Київ). К., 2001. С. 64-78.
127. Литвинова О. Підготовка управлінських кадрів у системі охорони здоров’я в Україні на даному етапі: Зб. наук. пр. УАДУ. К.: Вид-во УАДУ, 2000. Вип. 1. С. 312-319.
128. Луговий В.І., Князєв В.М. Державне управління як галузь професійної діяльності, академічної підготовки, наукових досліджень // Вісн. УАДУ. 1997. № 3-4. С. 9-12.
129. Луговий В., Яцуба В. Актуальні проблеми підготовки і використання керівних кадрів державної служби (аналіз світового досвіду) // Вісн. УАДУ. 1999. № 1. С. 46-57.
130. Луговий В.І. Управління освітою: Навч. посіб. для слухачів, аспірантів, докторантів спеціальності Держ. упр.”. К.: Вид-во УАДУ, 1997. 258 с.
131. Лукіна Т. Міжнародні системи індикаторів якості освіти як основа для порівняльного аналізу державного управління освітою // Вісн. УАДУ. 2003. № 1. С. 196-204.
132. Майборода В. К. Вища педагогічна освіта в Україні: історія, досвід, уроки (1917-1988 рр.). К.: Либідь, 1992. 196 с.
133. Майборода С., Радиш Я. Керівник у галузі державного управління охороною здоров’я // Вісн. УАДУ. 2002. № 4. С. 144-150.
134. Маслов В.І. Принципи менеджменту в установах освіти. К.: Освіта і управління, 2001. Т.1. 1977. С. 77-85.
135. Мар