ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ СТАЦІОНАРНОЮ МЕДИЧНОЮ ДОПОМОГОЮ В УКРАЇНІ: СТАН І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ДОЛОТ Володимир Денисович

УДК 35.01:614

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ СТАЦІОНАРНОЮ МЕДИЧНОЮ ДОПОМОГОЮ В УКРАЇНІ:
СТАН І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

25. 00. 01 теорія та історія державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
РАДИШ Ярослав Федорович,
доктор наук з державного управління,
професор

КИЇВ 2006

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ,
ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ..............................................4

ВСТУП.5
РОЗДІЛ 1
ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ СТАЦІОНАРНОЮ МЕДИЧНОЮ ДОПОМОГОЮ: ГЕНЕЗИС, СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ (ДЖЕРЕЛЬНИЙ АНАЛІЗ)....................................15
1.1.Наукові засади державного управління охороною здоров’я в дослідженнях українських авторів............................15
1.2. Розвиток державного управління системою забезпечення населення України стаціонарною медичною допомогою .........................54
1.3.Державне управління охороною здоров'я в зарубіжній фаховій літературі........................................................................................................................65
Висновки до першого розділу.........................................................................................71

РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ..................................74
2.1. Програмноцільова структура та методологія дослідження.................74
2.2. Державна політика України в галузі охорони здоров’я.......................78
2.3. Сучасні міжнародні тенденції реформування державного управління охороною здоров”я: досвід для України................................................95
Висновки до другого розділу.........................................................................106

РОЗДІЛ 3
ТЕНДЕНЦІЇ ТА ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ СТАЦІОНАРНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ...................................................109

3.1.Основні засади розвитку спеціалізованої медичної допомоги............109
3.2. Державне управління терапевтичною службою в Україні
(на прикладі розвитку кардіологічної та
гастроентерологічної допомоги)...........................................................114
3.3. Домінанти державної політики України в галузі
охорони здоров’я на сучасному етапі реформування галузі..............125
Висновки до третього розділу......................................................................137

ВИСНОВКИ..................................................................................................139

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................142
ДОДАТКИ.....................................................................................................165

ВСТУП

Актуальність теми. З часу здобуття незалежності в 1991 р. Україна проголосила добробут і здоров’я своїх громадян найвищою цінністю, визнала охорону здоров’я населення найважливішим обов’язком сус­пільства й узяла на себе гарантії щодо забезпечення українського народу правом на охорону здоров’я та медичну допомогу.
Спрямованість теорії та практики державного управління на реформу­вання сфери охорони здоров’я в Україні зумовлює оновлення механізмів державного управління даною галуззю, що вимагає наукового обґрунтування та практичного впровадження нових методів управління, які б концентрували зусилля органів державної влади на розв’язанні протиріч і усуненні невідповідностей між фактичними потребами населення в медичній допомозі та послугах і реальними можливостями системи охорони здоров’я щодо якісного задоволення цих потреб в умовах трансформа­ційних перетворень.
Виконання основного стратегічного завдання діяльності системи охоро­ни здоров’я збереження й зміцнення здоров’я населення та поліп­шення якості медичної допомоги, розробка конкретних лікувальних і профі­лак­тичних заходів, форм та методів роботи окремих спеціалізованих служб не мо­ж­­ливі без знання основних характеристик стану й тенденцій розвитку системи дер­жавного управління стаціонарною медичною допо­могою в Україні.
Актуальність досліджуваної теми визначається, передусім, тим, що в умовах державотворення галузь охорони здоров’я повинна стати пріо­ритетом державної політики, адже здоров’я нації найголовніший чинник у здійсненні суспільних реформ та важливий показник національної без­пеки. Тому вся діяльність Української держави щодо охорони здо­ров’я повинна спрямовуватися на досягнення цією галуззю сучасного світо­вого рівня, відродження її національного характеру, оновлення змісту, форм і методів надання медичної допомоги, організаційних засад побудови та діяльності галузі. Для здійснення визначених пріоритетів необхідна всеохоп­лююча реорганізація системи державного управління охороною здоров’я.
Саме тому науковці України приділяють дедалі більшу увагу пошукові шляхів удосконалення державного управління системою охорони здоров’я в умовах суспільних трансформацій. Так, окремі важливі сфери управління охороною здоров’я вже стали предметом розгляду багатьох дослідників. Вагомий внесок у розвиток специфічних особливостей теорії та практики державного управління охороною здоров’я зробили М.М.Білинська [9, 30], Ю.В.Вороненко [21, 85, 114, 122, 123], З.С.Гладун [24], Н.Г.Гойда [25], М.В.Голубчиков [86], О.М.Голяченко [26, 27], Т.С.Грузєва [84], Л.І.Жаліло [29, 30, 40 42, 111], В.В.Загородній [48], Б.П.Криштопа [68, 122], В.М.Лобас [75], В.Ф.Москаленко [84 - 89], З.О. Надюк [93 - 95], В.В.Пасько [115], Л.А.Пиріг [118 - 120], А.В. Підаєв [121- 124], Ю.В.Поляченко [123], В.М.Пономаренко [122, 123, 127 - 132], Я.Ф.Радиш [35, 36, 67, 140 - 145], І.М.Солоненко [29, 30, 154, 155], А.Р.Уваренко [162, 163], О.М.Ціборовський [122, 132, 166, 167], М.М.Шутов [177, 178] та інші [6 8, 10, 11, 15, 19, 43, 46, 47, 52 54, 63 67, 70, 73, 92, 102, 126, 148, 153, 161, 171, 180]. Однак ще бракує робіт узагальнюючого характеру, комплексного розгляду питань управління охороною здоров’я як у теоретичному, так і в історичному аспектах, порівняльного досвіду вирішення організаційно-правових проблем здій­снення державно-управлінських функцій у різних країнах світу. Тому дане дослідження має певною мірою усунути ці прогалини, допомогти осмис­лити й узагальнити коло питань, які поки що випадають з поля зору українських дослідників.
Таким чином, актуальність обраної теми зумовлюється, з одного боку, необхідністю реформування державного управління охороною здоров’я для забезпечення успішного функціонування охорони здоров’я України, а з другого усе ще недостатньою розробленістю відповідної проблематики у вітчизняній літературі, неналежною зорієнтованістю досліджень на прак­тичні потреби національної системи охорони здоров’я. Зазначене стало підставою для вибору теми дослідження, формулювання завдань, робочої гіпотези, визначення мети, розробки програми та структурно-логічної етапності її виконання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер­таційна робота виконувалася на кафедрі управління охороною суспільного здоров’я Національної академії державного управління при Президентові України в межах планового Комплексного проекту Державне управління та місцеве самоврядування” (ДР ОК № 0101U002899) академії і пов’язана з Концепцією розвитку охорони здоров’я населення України (2000 р.), Між­галузевою комплексною програмою Здоров’я нації” на 2002-2011 pp., Указом Президента України Про невідкладні заходи щодо рефор­му­вання системи охорони здоров’я населення” від 6 грудня 2005 р. № 1694/2005 та Націо­нальним планом дій щодо реформування галузі охорони здоров’я (Дорожна карта реформування системи охорони здоров’я).
Внесок автора у виконання даної науково-дослідної теми полягає в опрацюванні генезису та виявленні тенденцій розвитку державного управління системою стаціонарної медичної допомоги в Україні.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є нау­ково-теоретичне обґрунтування стану й виявлення тенденцій розвитку державного управління забезпеченням населення України стаціонарною медичною допомогою та визначення на цій основі стратегії вдосконалення державного управління охороною здоров’я України як основи підвищення ефективності медичної галузі.
Досягнення визначеної мети передбачає вирішення таких завдань:
проаналізувати на основі системно-історичного та порівняльного підходів стан дослідженості теми в теорії державного управління;
уточнити зміст поняття державна політика в галузі охорони здоров’я”;
визначити місце та роль стаціонарної медичної допомоги в системі охорони здоров’я України;
емпірично виявити та всебічно розкрити принципи й тенденції розвитку державного управління системою забезпечення населення України стаціонарною медичною допомогою;
розширити документально-інформаційну базу наукових досліджень державного управління охороною здоров’я;
узагальнити результати теоретичного дослідження та визначити пріоритети подальшого розвитку державного управління охороною здоров’я України на сучасному етапі реформування галузі.
Об’єкт дослідження ­ система охорони здоров’я України.
Предмет дослідження тенденції розвитку державного управління систе­­мою забезпечення населення України стаціонарною медичною допомогою.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, згідно з яким в Україні відбуваються закономірні процеси формування якісно нової сис­теми державного управління охороною здоров’я. Виявлення принципів і тенденцій розвитку державного управління забезпеченням населення України стаціонарною медичною допомогою дасть змогу науково обґрун­тувати стратегію подальшого розвитку державного управління охороною здоров’я України, сприятиме більш ефективному використанню наявних ресурсів, залученню відповідного потенціалу держави, і, як результат, підвищить якість медичного обслуговування населення України.
Методи дослідження. Для реалізації мети дослідження та постав­лених завдань використовувався комплекс сучасних загальнонаукових методів дослідження і підходів, а саме:
теоретичний аналіз вітчизняних і зарубіжних літературних джерел, законодавчої та нормативної бази з питань державного управління охоро­ною здоров’я та якістю медичних послуг;
історико-логічний підхід, що дав можливість проаналізувати гене­зис та тенденції розвитку наукових досліджень з управління системою стаціонарної медичної допомоги;
термінологічного аналізу й операціоналізації понять при розкритті термінів і позначуваних ними понять, уточненні їх змісту, встановленні взаємозв’язку й субординації понять, їх місця в понятійному апараті теорії, на базі якої будується дослідження;
структурно-функціональний та системний підходи до визначення місця й ролі стаціонарної медичної допомоги в системі охорони здоров’я України з погляду її організаційної побудови, функціональної реалізації та динаміки змін;
інформаційно-аналітичні методи дослідження, які використо­ву­валися для оцінювання досягнутого стану стаціонарної медичної допомоги й ефективності державного управління охороною здоров’я щодо забез­пе­чен­ня якості медичних послуг і доступності медичної допомоги як пріо­ритетного напряму державної політики України в галузі охорони здоров’я.
Збирання інформації з досліджуваної теми, її комплексний аналіз і наступна систематизація дали змогу конкретизувати напрями дослідження та методику його проведення.
Для формулювання висновків, рекомендацій та визначення шляхів по­даль­­шого розвитку державного управління охороною здоров’я засто­со­вувалися прогностичні методи (моделювання, узагальнення незалежних характеристик).
Достовірність отриманих результатів досягалася завдяки вико­ристанню методів наукової ідентифікації й зіставно-порівняльного аналізу літературних джерел.
Наукова новизна одержаних результатів визначається як сукуп­ністю поставлених завдань, так і особистим внеском автора в розробку та обґрунтування цілісного підходу до фор­мування державної політики в Україні в галузі охорони здоров’я. Зокрема, сформульовано концептуальне бачення оптимізації діяльності органів управління системою охорони здоров’я щодо забезпечення населення України стаціонарною медичною допомогою та отримано нові висновки, які в сукупності сприяють розв’язанню важливого наукового завдання дослідження.
Наукова оригінальність отриманих результатів насамперед полягає в тому, що
вперше:
зроблено аналіз еволюції державного управління системою забез­печення населення України стаціонарною медичною допомогою, в результаті чого виявлено ключові проблеми, вирішення яких сприятиме оптимізації системи державного управління охороною здоров’я України (недостатнє фінансування галузі й нераціональне використання наявних коштів; диспропорція в розвитку амбулаторно-поліклінічної і стаціонарної медичної допомоги, незадовільні зв’язок і наступність у їх наданні);
виявлено провідні тенденції розвитку державного управління системою стаціонарної медичної допомоги (упорядкування мережі лікарень та їх ліжкового фонду переважно за рахунок скорочення малопотужних, економічно нерентабельних лікарень, скорочення потужності ліжкового фонду за рахунок непрацюючих” ліжок як результат раціоналізації мережі лікарняних закладів та їх ліжкового фонду з урахуванням медико-демографічних особливостей, медичних потреб населення та централізації й децентралізації управління галуззю; перегляд штатно-нормативної бази лікарень і відповідно лікарських функцій, а також широке використання стаціонарозамінних форм медичної допомоги (денних і домашніх ста­ціонарів), що значною мірою обумовлюється підвищенням еконо­мічності використання дороговартісних лікарняних ліжок та визначається стратегією державної політики України в галузі охорони здоров’я; удосконалення нормативно-правової бази результатом чого стало упровадження тим­часових галузевих уніфікованих стандартів якості надання стаціонарної медичної допомоги населенню, опрацювання порядку акредитації ліку­вально-профілактичних закладів та ліцензування стаціонарної медичної допомоги; гуманізація й професіоналізація галузі з метою забезпечення якості та ефективності стаціонарної медичної допомоги з огляду на орієнтацію щодо відновлення та зміцнення здоров’я населення України) та основні принципи державного управління системою стаціонарної медичної допомоги (гуманізм, колегіальність, конкретність, оперативність, прак­тичність, компетентність, персональна відповідальність);
доведено, що основними напрямами реформування державного управління системою забезпечення населення України стаціонарною медичною допомогою є: зміна ролі держави й ринку у сфері надання медичної допомоги; децентралізація та делегування повноважень на нижчі рівні державного сектора й залучення приватного сектора до надання медичних послуг; більша свобода вибору для розширення можливостей та повноважень громадян і громад тощо;
розкрито вплив підходів до управління системою охорони здо­ров’я, що застосовуються в країнах Східної Європи, на країни СНД.
Удосконалено:
підходи до систематизації етапів вироблення державної політики в галузі охорони здоров’я, зокрема визначено наступні етапи цього процесу: фор­мулювання проблеми, визначення критеріїв оцінки, розробка альтер­натив, оцінка альтернатив, вироблення рекомендацій, презентація реко­мендацій;
­документально-інформаційну базу з проблеми державного управ­­ління охороною здоров’я.
Уточнено основні погляди, принципи, напрями, заходи стратегії щодо вдосконалення системи державного управління охороною здоров’я України.
Подальшого розвитку набули:
функції державного управління (планування, координація, організація, прогнозування, контроль) та їх взаємозв’язок із загальним розвитком державної політики і вдосконаленням політичної практики, а саме: залежність від розвитку демократії, політики узгодження державних і громадських інтересів, становлення громадянського суспільства та правової держави тощо;
базові принципи оптимізації державного управління системою забезпечення населення України стаціонарною медичною допомогою;
форми організаційної структури державного управління (лінійна, функціональна, лінійно-функціональна, пірамідальна).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені та обґрунтовані дисертантом наукові положення, висновки й рекомендації можуть бути застосовані в практичній діяльності центральних і місцевих органів влади, органів місцевого самоврядування з метою вдоско­налення процесу державного управління охороною здоров’я чи конк­ретних програм з оптимізації системи медичного забезпечення населення України; у вищих навчальних закладах, у розробці навчальних програм, підручників, посібників та спецкурсів.
Зокрема, результати даного дослідження використовувалися в діяль­ності Міністерства охорони здоров’я України при підготовці постанови Кабінету Міністрів України Про комплексні заходи щодо впровадження сімейної медицини в систему охорони здоров’я” та лягли в основу розробки проекту наказу МОЗ України щодо удосконалення надання стаціонарної медичної допомоги (довідка від 27 грудня 2004 р. № 385).
Результати дослідження щодо шляхів удосконалення державного управління системою стаціонарної медичної допомоги в умовах реформу­вання галузі охорони здоров’я України використані при:
розробці Програми розвитку системи охорони здоров’я Харківської області на 2006 р. (довідка від 13 січня 2006 р. № 01/63);
проведенні оптимізації ліжкового фонду, розвитку надання амбула­торної допомоги на засадах сімейної медицини, розвитку стаці­онаро­замінних форм надання медичної допомоги, підготовці рекомендацій з удосконалення управління системою охорони здоров’я м. Харкова на 2006 р. (довідка від 4 січня 2006 р. № 01-1113);
підготовці Плану перспективного розвитку та удосконалення медичної допомоги системи Державного управління справами (довідка від 19 січня 2006 р. № 21/1-274/1 ).
Виконана наукова робота створює передумови для подальших досліджень проблематики, змісту, форм та ефективності державного управління охороною здоров’я.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею. Основні ідеї і розробки, виконані в межах даного дослідження та розглянуті в даній роботі, в тому числі й ті, що характеризують наукову новизну, мету і завдання, методологічні засади й методичні підходи до їх вирішення та практичне значення одержаних результатів, отримані здобувачем особисто. Для обґрунтування доцільності реформування системи державного управління охороною здоров’я України взагалі та системи державного управління забезпеченням населення України стаціонарною медичною допомогою зокрема залучені й використані концептуальні положення співавтора наукових публікацій Я.Ф.Радиша.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні положення, висновки та практичні рекомендації оприлюднені на науково-практичній конференції за міжнародною участю Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення”, присвяченій 10-річчю Національної академії державного управління при Президентові України (Київ, 2005), на Всеукраїнській конференції медичних працівників галузі охорони здоров’я (Вінниця, 2006).
Матеріали й результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри управління охороною суспільного здоров’я Національної академії держав­ного управління при Президентові України.
Результати апробації були схвалені, а тексти наукових доповідей, оприлюднених на конференції та нарадах, рекомендовані до опублікування.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в шести наукових працях, у тому числі в трьох статтях у наукових фахових виданнях і трьох статтях в інших наукових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, кожен з яких має внутрішній проблемний розподіл, висновків, списку використаних літературних джерел та одного додатка. Повний обсяг роботи становить 172 сторінки, містить 6 рисунків, 9 таблиць, додаток А на 3 сторінках. Список використаної літератури налічує 215 джерел, у тому числі 34 іноземними мовами, на 22 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що має важливе значення для розвитку вітчизняної науки державного управління, та виявляється у здійсненні науково-теоретичного обґрунтування стану й тенденцій розвитку держав­ного управління стаціонарною медичною допомогою в Україні.
Одержані в ході дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізована мета й завдання дають змогу дійти таких основних висновків та внести низку пропозицій.
1. Усебічний системний аналіз наукової літератури, законодавчої та нормативної бази, вітчизняного й зарубіжного досвіду, присвячений висвіт­лен­ню місця та ролі стаціонарної медичної допомоги в контексті фор­мування державної політики в галузі охорони здоров’я, показав, що дер­жавне управління наданням населенню стаціонарної медичної допомоги зали­шається надзвичайно важливою проблемою, яка на сьогодні, не­зва­жаючи на значні наукові досягнення як вітчизняних, так і зарубіжних фа­хівців і практиків, характеризується недостатнім ступенем дослідження. Особ­ливого значення комплексне розв’язання цієї проблеми набуває в кон­тексті кризового стану та реформування галузі охорони здоров’я України.
Оскільки раніше тема дисертації не досліджувалася, хоча окремі її аспекти відображені в науковій медичній літературі, видається доцільним комплексний аналіз ролі й місця стаціонарної медичної допомоги з позицій державного управління при формуванні та реалізації державної політики України в галузі охорони здоров’я.
2. Виявлено провідні тенденції та закономірності розвитку держав­ного управління системою стаціонарної медичної допомоги з огляду на орієнтацію щодо поліпшення профілактичної роботи, запобігання і зниження захворюваності населення на інфекційні та хронічні неінфекційні хвороби, особливо соціально небезпечні й соціально значущі, відновлення та зміцнення здоров’я населення України.
3. Встановлено, що госпіталізація хворих в Україні впродовж останніх років зростає. Результатом оптимізації державного управління системою стаціонарної медичної допомоги стало те, що за останні п’ять років в Україні, як і в світовій медичній практиці, все більшого поширення набувають різні організаційні форми стаціонарозамінної медичної допо­моги: денні та домашні стаціонари, денні лікарні, амбулаторні центри, хоспіси тощо. Вітчизняний і зарубіжний досвід функціонування таких форм медичної допомоги свідчить про їх певний медико-соціальний ефект та економічні переваги.
4. Доведено, що реальною парадигмою реалізації державної політики в галузі охорони здоров’я, яка значною мірою сприятиме підвищенню ефективності використання кадрових і фінансових ресурсів, забезпечить усунення дублювання під час надання населенню стаціонарної медичної допомоги, має стати єдиний медичний простір (ЄМП) України.
5. Визначено, що основними напрямами реформування державного управління системою забезпечення населення України стаціонарною медичною допомогою є: зміна ролі держави та ринку у сфері надання медичної допомоги; децентралізація та делегування повноважень на нижчі рівні державного сектора й залучення приватного сектора до надання медичних послуг; більша свобода вибору для розширення можливостей та повноважень громадян і громад тощо.
6. Важливим напрямом стратегії стійкого розвитку стаціонарної медичної допомоги в Україні є активне використання підходів до управління системою охорони здоров’я, що застосовуються в США, Канаді, європейських країнах та країнах СНД.
7. Обґрунтовано, що удосконаленню державного управління стаціо­нарною медичною допомогою в умовах реформування галузі сприятимуть: адаптація законодавства України в галузі охорони здоров’я до міжнародних стандартів; інформатизація системи охорони здоров’я; розробка та впровадження в діяльність закладів охорони здоров’я стандартів медичної допомоги; оптимізація мережі державних, комунальних і відомчих закладів охорони здоров’я; поліпшення підготовки медичних працівників; опти­мізація наявних та запровадження нових технологій надання стаціонарної допомоги; чітка регламентація першочергових показань для госпіталізації хворих; активне використання стаціонарозамінних форм медичної допомоги (денних і домашніх стаціонарів); оптимальний перерозподіл і функціональна диференціація ліжкового фонду.
8. Урахування основних наукових результатів виконаного дослі­джен­ня, вітчизняного й зарубіжного досвіду, потреб сучасного розвитку охорони здо­ров’я населення дозволяють запропонувати для втілення в практичну діяль­ність системи охорони здоров’я України з метою вдосконалення державного управління стаціонарною медичною допомогою такі практичні рекомендації:
прискорити узгодження й уточнення змісту норм Конституції України, що регламентують діяльність системи охорони здоров’я, та прийняття законів України Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я”, Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування”, Про заклади охорони здоров’я та медичне обслуговування населення” тощо;
сформувати ЄМП України, створивши на базі Міністерства охорони здоров’я відповідний координуючий орган із забезпечення діяльності ЄМП, що відкриє можливість для реального проведення єдиної державної політики в галузі охорони здоров’я, значною мірою підвищить ефективність використання та необхідної концентрації матеріально-технічних, фінансових і кадрових ресурсів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сес. Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. // Відомості Верхов. Ради України. 1996. № 30.
2. Бакуменко В. Державне управління і державно-управлінські рішення: вступ до досліджень // Вісн. УАДУ. - 1999. - № 4 - С 68-79
3. Бакуменко В. Теоретико-методологічні засади формування державно-управлінських рішень: Автореф. д-ра наук з держ. упр.: 25.00.01 / Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України. - К., 2001. - 36 с.
4. Бакуменко В. Напрями і підходи до розвитку теоретико-методологічних засад формування державно-управлінських рішень // Вісн. УАДУ. - 2002. - № 1. - С. 5-14.
5. Бекер Г. Оценка путей обеспечения качества медицинской помощи, включая лицензирование и аккредитацию, а также медико экономические стандарты. Abt Associates Inc.: Проэкт «Здравреформ». 2001. - 58 с.
6. Берданова О. Проблеми та перспективи реструктуризації регіональної системи охорони здоров’я // Упр. сучас. містом. 2002. №46 (6). С. 116122.
7. Бідний В.Г. Наукове забезпечення формування якості медичної допомоги населенню Києва // Оптимізація системи охорони здоров’я м. Києва: Зб. наук.практ. робіт. К., 1997. С. 67.
8. Бідний В.Г. Оптимізація інформаційного забезпечення охорони здоров’я шлях до благополуччя суспільства // Інформ. забезпечення охорони здоров’я в єдиному медичному просторі столиці держави: Матеріали конф. 1011 груд. 1998 р. К., 1998. С. 9596.
9. Білинська М.М.Державне управління галузевою стандартизацією в умовах реформування вищої медичної освіти: Автореф. дис. д-ра наук з держ. упр.: 25.00.02 / НАДУ при Президентові України. К., 2005. 36 с.
10. Бобок П.В. Обеспечение качества и эффективности медицинской помощи: понятийный аппарат // Проблемы военного здравоохранения и пути его реформирования: Сб. науч. тр. / Под ред. проф. В.Я.Белого. К.: Логос, 1998 С. 4349.
11. Богатирьова Р.В. Стан охорони здоров’я в Україні і шляхи подолання кризи: Виступ на ІІ наук.практ. конф. Охорона здоров’я: Україна і світ” 28 жовт. 1999 р. Бюл. МОЗ України, 2000. с. 3 10.
12. Брагина З.В., Чернов Л.А., Маценова Т.А. Методологические аспекты совершенствования организации планирования здравоохранением // Экономика здравоохранения. 2003. - №3. С.15 23.
13. Браун, М. Пол Посібник з аналізу державної політики / Пер. з англ. К.: Основи, 2000. 243 с.
14. Буффорд Джо Айві. Майбутнє системи охорони здоров’я: актуальні питання управління (з досвіду США) // Підвищення ефективності державного управління: стан, перспективи та світовий досвід: Зб. наук. пр. / За заг. ред. В.М. Князєва. К.: Видво УАДУ, 2000. С. 284291.
15. Вардинець І., Голяченко Г. Шляхи покращення економічного стану системи медичної допомоги // Вісн. соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України. 2003. - №2. С. 71-72.
16. Верховна Рада України www: rada. gov.ua.
17. Вишневський В., Годунов А., Коньков А. Інформатизація системи охорони здоров’я // Персонал. 2005. - № 12. С.66 69.
18. Вишняков Н.И., Пенюгина Е.Н., Петрова Н.Г. О некоторых актуальных социально-экономических и управленческих проблемах в реформировании здравоохранения // Экон. здравоохр. 1998. № 4/5. С. 15 17.
19. Вовкодав Н.Н., Бобок П.В. Организационные аспекты обеспечения качества и эффективности медицинской помощи в Вооруженных Силах / Проблемы военного здравоохранения и пути его реформирования: Сб. науч. тр. / Под ред. проф. В.Я. Белого. К.: Логос, 1998. С. 1721.
20. Возможный путь реорганизации системы здравоохранения в Украине Концептуальные положения реорганизации системы здравоохранения (Мероприятия Министерства здравоохранения Украины на выполнение Поручения Президента Украины от 05.01.04 №1-1/22). К., 47 с.
21. Вороненко Ю.В., Литвинова О.Н. Менеджмент та лідерство в медсестринстві. Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. 368 с.
22. Галацан О.В. Організаційно-економічний механізм управління охороною здоров”я ): Автореф. дис. канд. наук з держ. упр.: 25.00.02 / ХарРІ ДУ НАДУ. Харків, 2004. 17 с.
23. Герасименко Н.Ф., Григорьев Ю.И. Нормативно-правовое регулирование и создание кодекса законов как важнейший этап реформы здравоохранения // Вестник Российской АМН. 2002. - №7. С. 38-41.
24. Гладун З.С. Державне управління в галузі охорони здоров’я. Т.: Укрмедкнига, 1999. 312 с.
25. Гойда Н.Г., Степаненко А.В. Забезпечення якості медичної допомоги // Панорама охорони здоров’я населення України / А.В, Підаєв, О.Ф. Возіанов, В.Ф. Москаленко, В.М. Пономаренко та ін. К.: Здоров”я, 2003. С. 271 277.
26. Голяченко О.М., Середюк А.М., Приходський О.О. Соціальна медицина, організація та економіка охорони здоров’я: Підруч. для вищих навч. закладів. Т.К.Вінниця, 1997. 247 с.
27. Голяченко О.М. Чи можна реформувати систему медичної допомоги в Україні // Укр. мед вісті. 1997. № 1 (56). С. 910.
28. Державна політика: аналіз та впровадження в Україні: Конспект лекцій до навч. модуля / Уклад. В.А. Ребкало, В.В. Тертичка. К.: Видво УАДУ, 2002. 80 с.
29. Державна політика з охорони громадського здоров”я в Україні: Навч. посіб. / За ред. І.М.Солоненка, Л.І.Жаліло. К.: Вид-во НАДУ, 2004. 116 с.
30. Державна політика та економіка охорони здоров’я: Практикум / М. Білинська, В. Григорович, Л. Жаліло та ін.; За заг. ред. І. Розпутенка, І. Солоненка. К.: Видво К.І.С.”, 2002. 216 с.
31. Дегтярьова І.О. Домінанти державної політики розвитку місцевого самоврядування в Україні: Автореф. дис. канд. наук з держ. упр.: 25.00.04 / ХарРІ ДУ НАДУ. Харків, 2005. 20 с.
32. Джафарова Д.М. Управління регулюванням первинної медико-санітраної допомоги на місцевому рівні (на прикладі м. Львова)): Автореф. дис. канд. наук з держ. упр.: 25.00.02 / Львівський РІ ДУ НАДУ. Львів, 2004. 20 с.
33. Долот В. Організація лікувально-профілактичної допомоги населенню України (огляд літературних джерел) // Вісн. НАДУ. - 2005. - № 3. С. 188 196.
34. Долот В.Д. Стан та шляхи удосконалення системи забезпечення населення України спеціалізованою медичною допомогою (на прикладі кардіологічної служби) // Економіка та держава. - 2006. - № 2. С.27 29.
35. Долот В., Курило Т., Радиш Я. Державна політика України в галузі охорони здоров’я: вступ до проблеми // Вісн. НАДУ. - 2005. - №1. С.231 235.
36. Долот В., Радиш Я., Радиш Л. Домінанти державної політики України в галузі охорони здоров’я: нова парадигма // Вісн. НАДУ. - 2006. - №1. С. 207 - 211.
37. Долот В. Спеціалізована медична допомога в Україні: стан та тенденції розвитку // Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення: матеріали наук.-практ. конф. за між нар. участю, присвяченої 10-річчю Академії, Київ, 31 трав. 2005 р.: У 2 т. / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. К.: Вид-во НАДУ, 2005. Т.2. С.311 312.
38. Дячишин В.І. Державне управління медикаментозним забезпеченням населення України на сучасному етапі формування ринкових відносин): Автореф. дис. канд. наук з держ. упр.: 25.00.05 / УАДУ при Президентові України. К., 2000. 22 с.
39. Дынник О.Б., Поляченко В.Н, Залесский В.Н. Стоимость медицинской помощи: методологический аспект (зарубежный опыт) // Лікарська справа. - 2004. - № 1. - С.87-90.
40. Жаліло Л.І., Солоненко І.М., Кунгурцев О.В. та ін. Наукові засади реформування управління охорони здоров'я в Україні: Повідомлення 1 // Вісн.УАДУ. -2000. - №3. - С 413-416.
41. Жаліло Л.І., Солоненко І.М., Кунгурцев О.В. та ін. Наукові засади реформування управління охорони здоров'я в Україні: Повідомлення 2 // Вісн.УАДУ. -2001. - №3. - С 205-209.
42. Жаліло Л.І., Солоненко І.М., Кунгурцев О.В. та ін. Європейська стратегія з охорони громадського здоров'я: проблеми впровадження в Україні // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю. К.: Вид-во.УАДУ, 2000. Т.2. С. 178-180.
43. Жаховський В.О. Державне управління системою формування кадрового потенціалу медичної служби Збройних Сил в контексті європейської та євроатлантичної інтеграції України: Автореф. дис. канд. наук з держ. упр.: 25.00.02 / НАДУ при Президентові України. К., 2006. 20 с.
44. Жданова М.П., Хунов Ю.А. Стаціонарна медична допомога // Панорама охорони здоров’я населення України / А.В, Підаєв, О.Ф. Возіанов, В.Ф. Москаленко, В.М. Пономаренко та ін. К.: Здоров”я, 2003. С. 182 - 185.
45. Журавель В.И. Основи менеджмента в системе здравоохранения. - К., 1994.-336 с.
46. Журавель В., Колтунов О., Мегедь В., Чорномаз В. Соціально-економічна політика як напрям реформування охорони здоров'я // Зб. наук. пр. УАДУ / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М.Князева. - К.: Вид-во УАДУ, 2002. - Вип. 1. - С. 164-169.
47. Журавель В.И. Украинской системе здравоохранения, - украинская система реформирования // Стратегія реалізації державних гарантій надання медичної допомоги населенню України на засадах медичного страхування: 36. наук. пр. за матеріалами наук.-практ. конф. (25-26 груд. 2001 р.)- - Ірпінь, 2001. - С 83-87.
48. Загородній В.В. Механізми державного регулювання реформуванням системи охорони здоров’я (на матеріалах м. Києва): Автореф. дис. канд. наук з держ. упр.: 25.00.05 / УАДУ при Президентові України. К., 2001. 17 с.
49. Задачи по достижению здоровья для всех. Политика здравоохранения для Европы. Копенгаген: ЕРБ ВОЗ, 1993. 322 с.
50. Здоров’я населення та діяльність галузі охорони здоров’я України в 1999 2002 роках (статистично-аналітичний довідник) / Гол. ред А.В.Підаєв, відп. ред. М.В.Голубчиков. К.: ДМП Полімед”, 2003. 252 с.
51. Здоровье - 21: Основы политики достижения здоровья для всех в Европейском регионе Всемирной организации здравоохранения // ВОЗ, Европейское региональное бюро. - Копенгаген, 1999.- 310 с.
52. Зіменковський А.Б. Реальність та перспективи клінічної економіки як інструменту стандартизації медичних технологій в Україні // Вісн. соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України. 2002. - №4. С.68-71.
53. Зіменковський А.Б. Системний підхід до оцінки якості медичної допомоги в період реформування охорони здоров’я в Україні // Вісн. соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України. 2003. - №2. С.42-45.
54. Елін О’Кіф. Розвиток регіональної політики у галузі охорони здоров'я // Формування регіональної політики в галузі охорони здоров'я: матеріали наукової конференції / За редакцією В.О. Колоденка. Одеса: ОФ УАДУ, 2001. 209 с.
55. Інформаційно-аналітичні матеріали Кабінету Міністрів Україні для проведення парламентських слухань „Проблеми у сфері забезпечення охорони здоров’я і медичного обслуговування громадян України та шляхи їх розв’язання” від 29 березня 2005 р. № 2254/0/2 05.- К., 2005. 25 с.
56. Інформація Кабінету Міністрів України про стан фінансування системи охорони здоров’я України та невідкладні заходи щодо його поліпшення // Аналітичні та довідкові матеріали Кабінету Міністрів України №203792/4 від 8 листоп. 2000 р. - http://www.kmu.gov.ua.
57. Кабінет Міністрів України. http://www.kmu.gov.ua.
58. Камінська Т. Про економічну сутність медичної послуги // Економіка України. 2003. - №8. С.50-55.
59. Карташов В.Т., Зубов И.А., Фидаров Э.З., Сущенин А.А. Стационарозамещающие формы медицинской помощи в России и за рубежом // Воен.-мед. Журн. 2003. - №4. С.4 9.
60. Ковжарова Е. Міжнародний досвід вирішення проблеми фінансування системи охорони здоров’я: Практичні висновки для України // Формування демократичного та ефективного державного управління в Україні: Матеріали наук.практ. семінару 1112 берез. 2002 р. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. К.: Видво УАДУ, 2002. С. 65 77.
61. Козуліна С.О. Механізми державного управління діяльністю закладів охорони здоров”я (організаційно-правовий аспект): Автореф. дис. канд. наук. з держ. упр. 25.00.02 / ОРІДІ НАДУ. Одеса, 2004. 20 с.
62. Концепція розвитку охорони здоров’я населення України, затверджена Указом Президента України від 7 груд. 2000 р. №1313/2000 // Офіційний вісн. України. 2000. № 49.
63. Кризина Н. Право українського народу на фізичне й психічне здоров’я та його охорону: юридичні гарантії реалізації // Вісн. НАДУ. - 2004. - № 4. С.276 280.
64. Кризина Н. Нормативно-правові акти з регулювання питань охорони фізичного та психічного здоров’я // Вісн. НАДУ. - 2005. - № 1. С.251 256.
65. Кризина Н. Психічне здоров’я: сутність та критерії оцінки // Зб. наук. праць НАДУ. - Випуск 1. 2005. - C. 439 - 444.
66. Кризина Н. Індекс людського розвитку інтегральний показник ефективності державної політики в галузі охорони здоров’я // Вісн. НАДУ. - 2005. - №2. С.503 509.
67. Кризина Н.П., Радиш Я.Ф. Державна політика галузі охорони здоров’я в контексті Концепції розвитку охорони здоров’я населення України // Державне управління: теорія та практика (Електронне видання): www.nbuv.gov.ua. 2005. - № 2. С.286 292.
68. Криштопа Б.П. Розвиток системи охорони здоров’я в Україні // Панорама охорони здоров’я населення України / А.В, Підаєв, О.Ф. Возіанов, В.Ф. Москаленко, В.М. Пономаренко та ін. К.: Здоров”я, 2003. С. 13 - 28.
69. Крюков С.А. Державне управління в сфері медико-соціальної допомоги безнадійно хворим): Автореф. дис. канд. наук з держ. упр.: 25.00.05 / Донецька держ акад.. упр. Донецьк, 2002. 18 с.
70. Курило Т.М. Удосконалення підготовки менеджерів охорони здоров’я на Україні та досвід США// Болонський процес: трансформація навчального процесу у технологію навчання. Матеріали ІІ міжнародної науково-методичної конференції. - К.: ДУІКТ, 2005.- С. 92-94.
71. Кучеренко О. Методологічні засади аналізу державної політики // Зб. наук. пр. УАДУ / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. К.: Видво УАДУ, 2001. Вип. 1. С. 471482.
72. Левченко Ф.М. Управління кваліфікованою медичною допомогою в системі лікувально-евакуаційного забезпечення військ): Автореф. дис. канд. наук з держ. упр.: 25.00.05 / УАДУ при Президентові України. К., 1998. 18 с.
73. Лехан В.М., ЛакізаСачук Н.В., Войцехівський В.М. Стратегічні напрямки розвитку охорони здоров’я в Україні / За заг. ред. В.М. Лехан. К.: Сфера, 2001. 176 с.
74. Литвинова О.Н., Горбатюк І.М. Стратегія державного управління в становленні національної системи охорони здоров’я України // Вісн. соц. гігієни та організації охорони здоров’я України. 2001. № 4. С. 6264.
75. Лобас В.М. Теоретичні основи і розвиток державного соціально-орієнтованого управління): Автореф. дис. д-ра наук з держ. упр.: 25.00.02 / ДонДУУ. Донецьк, 2004. 36 с.
76. Магуайр, Елістер та ін. Економіка охорони здоров’я: Вступ. курс / Е. Магуайр, Дж. Гендерсон, Г. Муні; Пер. з англ. В Чайковський; Наук. ред. І. Солоненко. К.: Основи, 1998. 313 с.
77. Макомела Р.М. Формування єдиного медичного простору проблема часу. Оптимізація системи охорони здоров’я м. Києва // Зб. наук.практ. робіт. К., 1997. С. 1012.
78. Мегедь В.П. Управління системою медичного забезпечення Державної прикордонної служби України: особливості й тенденції розвитку): Автореф. дис. канд. наук з держ. упр.: 25.00.02 / НАДУ при Президентові України. К., 2004. 20 с.
79. Международные стандарты ИСО серии 9000 и 100000 на системы качества: версии 1994 г. М.: Стандарты, 1995.
80. Мельник О.М. Державне регулювання діяльності українських миротворчих контингентів: генезис та тенденції розвитку: Автореф. дис. канд. наук з держ. упр.: 25.00.01 / НАДУ при Президентові України. К., 2006. 20 с.
81. Менеджмент в охороні здоров’я: Структура та поведінка організацій охорони здоров’я / За ред. С. Шортела та А. Калюжного; Пер з англ. Л. Тараруха. К.: Основи, 1998. 560 с.
82. Менеджмент в системе медицинской помощи / Журавель В.И., Запорожан В.Н. Одеса: Одес. держ. мед. ун-т, 2000. 432 с.
83. Міжгалузева комплексна програма Здоров’я нації”: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 10 січ. 2002 р. № 14 // Офіційний вісн. України. 2002. № 9. С. 3085.
84. Москаленко В.Ф., Грузєва Т.С. Методичні підходи до визначення сучасних реальних потреб населення у медичній допомозі як основи для розрахунку гарантованого обсягу її надання // Охорона здоров’я України, 2004. - № 4 (15). С.50 - 57.
85. Москаленко В.Ф., Картиш А.П., Поляченко Ю.В., Вороненко Ю.В., Ціборовський О.М. Реформування системи охорони здоров’я за роки незалежності // Панорама охорони здоров’я населення України / А.В, Підаєв, О.Ф. Возіанов, В.Ф. Москаленко, В.М. Пономаренко та ін. К.: Здоров’я, 2003. С. 115 - 122.
86. Москаленко В.Ф., Медведовська Н.В., Голубчиков М.В. Система медичної статистики // Панорама охорони здоров’я населення України / А.В, Підаєв, О.Ф. Возіанов, В.Ф. Москаленко, В.М. Пономаренко та ін. К.: Здоров’я, 2003. С. 343 - 349.
87. Москаленко В.Ф. Основні здобутки у сфері охорони здоров’я за роки незалежності України // Охорона здоров’я України. 2001. № 3. С.412.
88. Москаленко В.Ф. Підсумки законодавчої діяльності у галузі охорони здоров’я України // Проблеми мед. науки та освіти. 2002. № 2. С. 511.
89. Москаленко В.Ф., Пономаренко В.М. Реформа системи охорони здоров’я України // Військ. медицина України. 2001. № 2. Т. 1. С. 121126.
90. Мыльникова И.С. Развитие системы создания гарантий качества в здравоохранении (исторический очерк) // Качество мед. помощи. 1996. №1. С. 34 40.
91. Мыльникова И.С., Кричагин В.И., Индейкин Е.Н. Стандарты медицинской помощи. М.: Парацельс, 1993. 96с
92. Нагорна А.М., Степаненко А.В., Морозов А.М. Проблема якості в охороні здоров’я: Моногр. Кам’янецьПодільський: АбеткаНОВА, 2002. 384 с.
93. Надюк З.О. Державне управління якістю медичної допомоги в системі охорони здоров`я України: Автореф. дис. канд. наук з держ. упр.: 25.00.02 / НАДУ при Президентові України. К., 2006. 20 с.
94. Надюк З.О. Стандартизація медичної допомоги населенню України як засіб державного управління її якістю // Економіка та держава, 2005. - № 8. С. 55. 57.
95. Надюк З.Управління якістю надання медичної допомоги на сучасному етапі розвитку українського суспільства // Зб. наук. праць НАДУ. Випуск 1. 2005. - C.176 183 с.
96. Назаренко Г.И., Кишкун А.А. Формирование единого технологического процесса производства лабораторных анализов: Опыт мед. центра ЦБ РФ // Клиническая лабораторная діагностика, 2001. № 5. С. 4549.
97. Назаренко Г.И., Полубенцева Е.И. Управление качеством медицинской помощи. М.: Медицина, 2000. 368 с.
98. Національний план дій на виконання Указу Президента України від 6 грудня 2005 р. № 1694/2005 „Про невідкладні заходи реформування системи охорони здоров’я населення” (Дорожня карта реформування системи охорони здоров’я): Проект // web@moz.gov.ua.
99. Нижник Н. Проблеми управління охороною здоров’я України // Укр. мед. вісті. 1997. Лип.груд. № 23 (5758). С. 4041.
100. Никулина Е.В. Управление в сфере здравоохранения: разработка и планирование медицинских услуг // Вісн. стоматології, 2002. - №3. С.41 43.
101. ОЄСР. Системи охорони здоров`я у період переходу пошук ефективності. Париж, 1990. 127 с.
102. Орда О., Долот В., Радиш Я. Державне управління системою забезпечення населення України стаціонарною медичною допомогою: генезис, стан та перспективи розвитку // Вісн. НАДУ. - 2004. - № 4. С.135 144.
103. О реформе системы здравоохранения в США / Ю.П.Лисицын, Н.В.Полунина,