ДІАГНОСТУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ДЕТЕРМІНАНТ ПРОФЕСІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ КУЛЬТУРИ

Короткий опис

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ АПН УКРАЇНИ

ШАМЕС ЙОСИП АРОНОВИЧ

УДК 159.: 37. 015. 3

ДІАГНОСТУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ДЕТЕРМІНАНТ ПРОФЕСІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ КУЛЬТУРИ

Спеціальність 19.00.07 Педагогічна та вікова психологія”

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
доктор педагогічних наук, професор Піндера М.

КИЇВ 2003

ЗМІСТ
ВСТУП.......................................................................................................................... 4
Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПСИХОДІАГ-НОСТИКИ ДЕТЕРМІНАНТ ПРОФЕСІЙНОЇ СПРЯМОВАНО-СТІ ОСОБИСТОСТІ 13
1.1. Психологічні детермінанти спрямованості особистості, їх виявлення й розвиток у контексті цінностей культури......................................................................................................... 13
1.2. Принципи і методи діагностування психологічних детер-мінант професійної спрямованості студентів ВНЗ куль-тури 58
Висновки до першого розділу 77
Розділ 2. КОМПЛЕКСНЕ ДІАГНОСТУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧ-НИХ ДЕТЕРМІНАНТ ПРОФЕСІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ СТУДЕНТІВ ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ У ВНЗ КУЛЬТУРИ 81
2.1. Симптоматичні та етіологічні показники психологічних детермінант професійної спрямованості студентів 81
2.2. Комплексна методика діагностування культурно-психоло-гічної детермінації студентів ВНЗ культури....................................................................................................... 125
2.3. Підвищення ефективності навчально-виховного процесу у ВНЗ культури на основі виявлення й активізації у форму-ючому експерименті психологічних детермінант профе-сійної спрямованості студентів......................................................................................................... 158
Висновки до другого розділу........................................................................................................... 181
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ...................................................................................................................... 185
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................................................................................... 190
Додаток А...................................................................................................................... 207
Додаток Б...................................................................................................................... 212
Додаток В...................................................................................................................... 220

Додаток Д...................................................................................................................... 222
Додаток Е...226

ВСТУП

Актуальність і доцільність дослідження. Інтереси відродження й розквіту української держави вимагають постійної уваги до проблем культури скарбниці історичного досвіду народу та його національної самосвідомості. Одна з цих проблем підготовка фахівця нового типу у вищих навчальних закладах культури, що при відборі до них, а також у ході отримання професії потребує якомога точ-нішого розпізнання провідних чинників спрямованості на обрану сферу діяльнос-ті.
Наукові засади розробки типології професійної спрямованості на основі визначення її психологічних детермінант закладено на початку ХХ-го сторіччя О. Ф. Лазурським, який, приділивши особливу увагу процесам формування відносин особистості із зовнішнім соціально-культурним середовищем (взаємодії ендо- та екзопсихіки”), розділив за людей за цим критерієм на служителів знання, краси, організації та альтруїзму” [113, 166].
У роботах Л. С. Виготського із діагностики розвитку” встановлені головні етапи технології її проведення симптоматичнй, етіологічний, типологічний та прогностично-рекомендаційний, а також з позицій культурно-історичної психо-логії доведено плідність використання у діагностичному процесі знаково-символічних систем.
На базі ідей Л. С. Виготського у 30-ті роки у Харкові, Києві, Миколаєві розроблено визнані кращими тоді в Європі методи психотехніки культурних нас-танов до професії (Л. І. Божович, О. К. Гастєв, Ф. М. Дунаєвський, О. В. Запоро-жець, П. І. Зінченко, О. М. Леонтьєв, Г. Д. Луков, О. М. Мандрика, М. Ю. Сиркін) [47, 48, 102, 117, 166].
Протягом 50-тих років О. М. Леонтьєвим та С. Л. Рубінштейном було приділено значну увагу до аналізу специфіки дії принципу детермінізму в дослід-женнях предметного змісту спрямованості особистості, а також її головних мотивів [119, 120, 197]. У розвиток їх напрацювань український вчений О. М. Тка-ченко запропонував розглядати реалізацію цього принципу як паралельний за часом процес й продукт діалектичної взаємодії суб’єкта з об’єктом, у якій сис-темно зчіплено її внутрішні й зовнішні детермінанти [222].
У середині 60-тих років Є. О. Клімовим проведено цикл прикладних досліджень, що виходили з концепції В. С. Мерліна про необхідність максимально точного визначення індивідуально-психічних властивостей у спрямованості студентів до оволодіння професією [94, 142, 143]. За їх наслідками запропоновано поділяти професії на дві великі функціональні групи, одна із яких, потребує абсолютної професійної придатності”(К. М. Гуревич). До неї віднесено більшість мистецько-художніх професій, фахівці з яких готуються у ВНЗ культури [60].
Багатомірний моніторинг різних аспектів загальножиттєвої та професійної спрямованості студентів проведено під керівництвом Б. Г. Ананьєва протягом 70 80-тих років у Ленінградському університеті [65, 175, 184, 285, 286].
Значний доробок в оновлення категоріального апарату, принципів та методів психологічної діагностики внесли у тіж часи Л. Ф. Бурлачук й С. М. Морозов [37, 38, 39], а також Ю. М. Канигін [84, 85, 162].
Невдовзі в Україні відроджено наукову школу, що в рамках професійної психології та педагогіки займається проблемами формування спрямованості діяльності особистості у загальноосвітньому (Б. О. Федоришин) [224, 225], студен-тському (І. А. Зязюн) [74, 75], професійно-технічному (Н. Г. Ничкало) [152, 153, 154] та виробничому (І. М. Стариков) [217] середовищі з детальним визначенням структурних елементів такої спрямованості та детермінант її розвитку (В. В. Ри-балка) [179, 180, 191].
Новітні дослідження цієї школи все частіше проводяться у контексті цінностей культури” (І. А. Зязюн), а також за методологією психоаналізу творчого потенціалу людини, виявлення умов його реалізації й можливої психокорекції (Т. С. Яценко, О. П. Лисенко) [76, 77, 121, 289, 290].
Значний інтерес у цьому зв'язку викликає підхід до діагностування культурно-психологічних детермінант спрямованості особистості, який запропо-новано швейцарським психоаналітиком й культурологом-енциклопедистом К. Г. Юнгом.
Поряд із свідомими складовими в структурі таких детермінант чималий обсяг, за К. Юнгом, займають архетипічно-підсвідомі (від старогрецьких архе” першопричина та тип” відзнака) мотивації, що потребують висвітлення та критики розумом” [262 280].
Існування схожих за дією з архетипами професійно-іменних кодів куль-тури”, які через символічні імена-знаки засновників та покровителів професій” транслюються у підкоркових прошарках психіки людини, доведено й російським науковцем М. К. Петровим [165].
Пізніше Д. Кейрсі розбудував типологію професій та сфер діяльності, в яких носіям темпераментів” відповідних архетипів, що встановлюються за його модифікацією діагностичного компаса” К. Юнга, доцільно самореалізуватися на сучасному ринку праці. [65, 107, 116, 161, 221]. Майже третина цих професій, за даними Б. та П. Тайгерів [218, 221] й О. Крегер та Дж. Тьюсона [107], пов'язані з наданням культурно-дозвіллєвих послуг різним групам населення.
Окремі аспекти та психографічні характеристики спрямованості до праці у культурно-дозвіллєвій галузі були висвітлені у роботах І. А. Раппопорта, М. М. Поплавського, А. Ф. Хорунжего, Г. Б. Черушевої, А. С. Чачко [189, 241, 244].
Разом із тим проблематика комплексного виявлення, визначення специфіки та розвитку психологічних детермінант такої спрямованості залишається недос-татньо дослідженою, що й спонукало до вибору теми дисертації Діагностування психологічних детермінант професійної спрямованості студентів вищих навчальних закладів культури”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась відповідно до регіональної Цільової комплексної програми Культура. Просвітництво. Дозвілля” і пов'язана з планом НДР відділу психології профорієнтації Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України Теоретичні та методичні основи профконсультативної роботи з учнівською молоддю” (РК № 0199U 000392).
Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України 27 травня 1999 р., протокол №7 і узгоджена у Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні 27 березня 2002 р., протокол №3.
Об'єкт дослідження: професійне самовизначення та підготовка майбутніх фахівців сфери культури в умовах вищого навчального закладу.
Предмет дослідження: специфіка психологічних детермінант професійної спрямованості студентів вищих навчальних закладів культури.
Мета дослідження полягає у вдосконаленні фахової підготовки студентів ВНЗ культури на основі результатів діагностування та активізації психологічних детермінант професійної спрямованості їх особистості.
Концептуальні ідеї дослідження: Система підготовки у ВНЗ культури до праці в різних напрямках творчої діяльності потребує виявлення та оцінки професійно значущих рис, схильностей і здібностей студента. Такі визначальні характеристики особистості покладаються в основу її професійної спрямованості, детермінують її і тому і тому активізують її фаховий розвиток.
Разом із тим, визначення основних детермінант професійної спрямованості надає підстави для вдосконалення системи конкурсного відбору до ВНЗ культури та для дієвої допомоги студентській молоді у виборі відповідних профілів професійної самореалізації.
Гіпотеза дослідження складається із припущення, що психологічні детермінанти професійної спрямованості студентів ВНЗ культури харак-теризуються низкою специфічних ознак. Найсуттєвішими з них є іменні” культурно-темпераментальні архетипи, які у сучасному психоаналізі за підходом К. Г. Юнга отримали назву естетичного” й соціального”.
Удосконалення методів психодіагностики для виявлення носіїв цих глибинних внутрішньоособистісних детермінаційних характеристик спрямованості сприятиме:
підвищенню рівня вірогідності прогнозу щодо професійної придатності майбутніх фахівців сфери культури й зменшенню на цій основі помилок при конкурсному відборі абітурієнтів;
оптимізації психолого-педагогічних умов для оволодіння студентами необхідною професійною майстерністю з урахуванням особливостей когнітивно-творчого потенціалу їх глибинної самості.
Відповідно до мети та гіпотези дослідження встановлені такі його завдання :
1) визначити теоретичні та методичні засади й принципи психодіагностики професійної спрямованості особистості з конкретизацією її структури та провідних детермінаційно-рушійних чинників;
2) знайти найбільш валідні методики діагностування психологічних детер-мінант професійної спрямованості студентів ВНЗ культури та з урахуванням отриманих за ними нормативно-типологічних показників розробити комплексну методику проведення цієї процедури;
3) перевірити у формуючому експерименті рекомендації щодо підвищення ефективності педагогічного процесу на основі результатів комплексної психо-діагностики детермінант професійної спрямованості студентів.
Методологічну основу дослідження складають філософсько обґрунтовані положення щодо:
існування ентелехійно-цільових та архетипічно-формоутворюючих при-чин спрямованості психіки людини, знайдених Платоном та Аристотелем;
значення та специфіки дії принципу детермінізму в психології, висвітлені у роботах О. М. Леонтьєва, Г. С. Костюка, С. Л. Рубінштейна, О. М. Ткаченка;
розуміння культури як форми самодетермінації людської свідомості, мислення та вчинків; запропонованого у роботах В. С. Біблера;
професійного розвитку особистості в контексті цінностей культури, розроблені у дослідженнях І. А. Зязюна.
Теоретичну основу дослідження становлять концепції:
ендо та екзо-психіки О. Ф. Лазурського;
культурно-історичної теорії розвитку вищих психологічних функцій Л. С. Виготського;
психоаналітичної діагностики К. Г. Юнга;
самореалізації особистості у гуманістичній психології А. Маслоу.
Основними методами дослідження обрані:
аналіз та синтез, систематизація наукових даних, спостереження, психолого-педагогічний експеримент, психометричні тести, фокус-інтерв'ю, біографічна кау-зометрія, психосемантичні техніки, психомалюнок, імітаційно-ігрове проек-тування, а також системне моделювання при узагальненні емпіричних показників.
Організація дослідження. Дослідження, яке відбувалося протягом 1993 2002 рр., здійснено у три етапи.
На першому з них (1993 1994 рр.) було визначено його об'єкт, предмет, мету та завдання, знайдено коло релевантних методик для їх досягнення.
На другому етапі (1994 1997 рр.) проведено інструментальні заміри та встановлено професійно-психологічну типологію досліджуваних.
На третьому етапі (1998 2002 рр.) здійснено формуючий експеримент щодо вдосконалення навчального процесу з урахуванням виявленої специфіки пси-хологічної детермінації професійної спрямованості майбутніх працівників сфери культури.
Експериментальною базою дослідження стали:
Миколаївський філіал Київського Національного університету культури і мистецтв (МФ КНУКіМ) факультети соціокультурної роботи, бібліотечний та народної художньої творчості, а також (із метою порівняльного аналізу здобутих серед студентів МФ КНУКіМ показників їх психолого-професійної детермінації) Миколаївська філія Національного університету Києво-Могилянська Академія” департаменти політології, економіки, екології та комп'ютерних наук; Миколаїв-ський навчальний центр Одеського національного університету ім. І. І. Мечнікова юридичний факультет; Український державний морський технічний університет ім. Адмірала Макарова інженерно-економічний, електротехнічний й маши-нобудівний факультети.
Усього дослідженням у вказаних ВНЗ було охоплено понад 1700 студентів.
Наукова новизна результатів дослідження полягає у тому, що:
вперше розроблено й валідизовано метод комплексної психодіагностики глибинних детермінант професійної спрямованості майбутніх працівників сфери культури;
встановлено на основі використання цього методу головні психологічні детермінанти такої спрямованості;
удосконалено фахову підготовку студентів ВНЗ культури шляхом роз-витку виявлених детермінант їх професійної спрямованості.
Теоретичне значення результатів дослідження полягає у:
визначенні теоретичних засад, принципів та методів діагностування специфіки психологічних детермінант професійної спрямованості студентів ВНЗ культури;
виявленні серед сукупності цих детермінант вирішальної ролі іменної” культурно-темпераментальної архетипіки в процесах формування та розвитку про-фесійної спрямованості студентів ВНЗ культури.
Практичне значення результатів дослідження полягає у:
використанні спроектованої автором комп’ютеризованої системи конкурсного відбору абітурієнтів для ВНЗ культури, яка враховує головні діаг-ностичні показники психологічної детермінації професійної спрямованості репрезентативного контингенту досліджуваних;
наданні відповідно до конкретних результатів психодіагностування допомоги студентам у самореалізації їх творчого потенціалу;
розробці комплексу експериментально перевірених засобів подальшої індивідуалізації та активізації навчального процесу у ВНЗ культури.
Результати дослідження можуть бути використані у:
роботі приймальних комісій ВНЗ культури;
педагогічній діяльності викладачів ВНЗ культури;
підготовці пропозицій до Міністерства культури і мистецтв України з доцільності відкриття нових спеціалізацій у ВНЗ галузі.
Результати дослідження впроваджено у:
Миколаївській філії Київського Національного університету культури і мистецтв (довідка № 69/20 546 від 29.03.2002 р.);
Миколаївській філії Національного університету Києво-Могилянська Академія” (довідка № 3/493 від 24.04.2002 р.);
Херсонському та Миколаївському вищих училищах культури (довідки № 01.16/34 від 18.04. 2002 р. й № 114 від 08.05.2002 р.);
Центральній міській бібліотеці, м. Миколаїв (довідка № 422 від 03.06. 1998 р.).
Особистий внесок здобувача полягає у :
проведенні ініціативної дослідницько-експериментальної роботи з виз-начення специфіки психологічної детермінації професійної спрямованості дос-ліджуваних на основі знайдення релевантних методологічних та методичних під-ходів;
підготовці та впровадженні рекомендацій щодо підвищення ефективності педагогічного процесу за наслідками комплексної психодіагностики студентів ВНЗ культури;
здійсненні комплексного психометричного тестування та узагальненні його результатів серед працівників бібліотеки випускників ВНЗ культури при підготовці спільної наукової публікації щодо соціально-психологічних чинників їх ефективної діяльності.
Вірогідність результатів дослідження забезпечується:
методологічною обґрунтованістю принципів вивчення найважливіших психологічних детермінант професійної спрямованості;
комплексним характером методів їх діагностування;
високим ступенем валідності його інструментарію;
використанням сучасних математико-статистичних засобів обробки та класифікації отриманих емпіричних даних.

На захист виносяться:
теоретичне обґрунтування принципів та методів діагностування психологічних детермінант професійної спрямованості студентів ВНЗ культури;
комплексний психометричний тест спрямованості особистості до профе-сійної самореалізації у культурно-дозвіллєвій сфері (СОДОПС);
експериментально перевірені рекомендації щодо практичного засто-сування у навчально-педагогічному процесі наслідків комплексної психодіаг-ностики спрямованості студентів до ВНЗ культури.
Апробацію результатів дослідження здійснено на всеукраїнській науковій конференції Шляхи реформування вищої освіти України” у Київському держав-ному університеті ім. Т. Шевченка (1993 р.) та регіональних науково-практичних конференціях: Проблеми розвитку культури Півдня України” (МФ КНУКіМ, 1993 1998 рр.), Історія Півдня України від найдавніших часів до сучасності” в Одеському національному університеті ім. І. І. Мечнікова (1999 та 2000 рр.), а також на постійно діючому науково-практичному семінарі відділу психології профорієнтації Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (1998 2002 рр.).
Основні результати дослідження опубліковано у 8 наукових працях, з них 7 написано без співавторів, у тому числі: 1 методичний посібник (має гриф Міністерства культури і мистецтв України, наказ № 492 від 06.10.1997 р.); 3 статті у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України; 1 стаття у провідному науковому фаховому виданні Польщі; 3 статті у збірниках наукових праць та журналі.

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Відповідно до завдань дослідження проведено:
1. Аналіз теоретичних та методичних засад психодіагностики детермінант професійної спрямованості й принципів її здійснення, який показав:
1.1. Важливе науково-практичну значення даної проблеми у культурно-історичному розвитку суспільства. Головне завдання такої діагностики ще зі стародавніх часів полягало у визначенні психологічних ознак архетипіки тих Культурних Героїв, що спроможні надати потужні імпульси для цього розвитку, й формуванні за їх зразком певного типу працівників напередодні й у часи корінних змін у засобах матеріального та духовного виробництва.
1.2. Що у методологічному підході, який здійснюється у діалектичному поєднанні принципів детермінізму, комплексності та індивідуації (специфікації) предмета діагностування психологічних детермінант професійної спрямованості студентів ВНЗ культури, доцільно спиратися на концепції:
ендо та екзопсихіки О. Ф. Лазурського;
діагностики розвитку” Л. С. Виготського, в якій з позицій культурно-історичної психології доведено плідність використання у діагностичному процесі знаково-символічних систем й визначено головні етапи технології його проведення симптоматичний, етіологічний, типологічний та прогнозно-рекомендаційнй;
психоаналітичної діагностики К. Г. Юнга та Д. Кейрсі, де встановлено суттєву значимість підсвідомої культурно-темпераментальної архетипіки як первинної рушійної сили у детермінації професійної спрямованості людини;
В. С. Біблера щодо розуміння культури як форми самодетермінації людської свідомості, мислення та вчинків;
І. А. Зязюна з психології та педагогіки професійного розвитку особисто-сті у контексті цінностей культури.

1.3. Обрана на основі цих концепцій методологія дослідження дозволила:
визначити головні структурні складові професійної спрямованості особис-тості до ВНЗ культури та класифікувати її психологічні детермінанти за ендо-екзо та онтоознаками;
встановити культурно-психологичні типи особистості, що за ендо-природженими (архетипи), екзо (соціокультурні) та онтоадаптаційними (кому-нікативно-міжособистісніми) детермінантами їх професійної спрямованості здатні успішно самореалізуватися у сучасній культурно-дозвіллєвій галузі;
дійти висновку, що первинну й найбільш значиму стартову роль у детермінації психологічного потягу до роботи в сфері культури відіграють апол-лонівський (естетичний) та діонійський (соціальний) культурно-темпераментальні архетипи.
2. На основі прийнятої методології знайдено коло стандартизованих мето-дик, що мають високу дискримінантно-розпізнавальну валідність у діагностуванні специфіки психологічних детермінант професійної спрямованості студентів ВНЗ культури.
2.1. Серед таких методик слід виділити: діагностичний компас” К. Юнга, розроблені на його основі МВТІ та тест Д. Кейрсі, а також ЕРІ Г. Айзенка, 16 РF Р. Кеттелла, ТАТ Мюррея та Д. Мак-Клелланда, тести С. Деллінгер, М. Люшера, Е. Махоні, А. Маслоу Е. Шостром (у варіанті САМОАЛ).
2.2. Найбільш релевантні результати та високу, на рівні 0,72 0,80, прогнозну валідність зазначені методики дають при їх спільному (комплексному) застосуванні й за цих умов можуть бути рекомендовані до професійного відбору в ВНЗ культури, який слід розпочинати з психоаналітичної діагностики абітурієнтів за методами К. Г. Юнга.
2.3. Разом із тим виявлено статистичну та змістовну надмірність більш роз-галуженої типології професійної спрямованості, ніж тієї, яка запропонована у класифікації архетипічно-культурних темпераментів К. Юнга Д. Кейрсі (у вигляді неортогональності та дублювання важливих властивостей типів за методиками Г. Оллпорта та Дж. Холланда).
2.4. Більш перспективною у плані статистичної незалежності та змістовної непересічності професійних типів, ніж це має місце у Г. Оллпорта та Дж. Холланда, виглядає типологія професійної спрямованості з розподілом людей на: служителів знання, краси, організації та альтруїзму”, що з позицій взаємодії ендо та екзопсихічних детермінант запропонована О. Ф. Лазурським і яка мето-дологічно наближена до концепції культурно-темпераментальної архетипіки К. Юнга та Д. Кейрсі, надавая при цьому можливість конкретніше аналізувати потенціал психологічно-професійної спрямованості до роботи у сфері культури.
2.5. Ключові показники вказаного психодіагностичного інструментарію враховано у розробленому здобувачем комплексному психометричному тесті спрямованості особистості до професійної самореалізації у сфері культури (СОДОПС).
2.5.1. Його семирічне використання серед студентів провідних спеціалізацій МФ КНУКіМ дозволило зафіксувати основні психологічні параметри для набуття належних фахових якостей:
Високий (більше 7 стенів) рівень екстравертованості як показник від-повідності настанови на обрану сферу діяльності з паралельним розвитком у цій самій межі почуттєвої функції, а також інтуїції та сенсорики.
Ідентифікація переважно з естетичним (аполлонівським”) чи соціальним (діонісійським”) культурно-архетипічними темпераментами з їх яскравістю” не нижче 6 стенів.
Понад 6,3 стенів рівень емпатії особистості, що як прояв дії архетипу Аніми є специфічною ознакою схильності до творчо-продуктивної роботи у сфері культури й мистецтва.
Домінування правопівкульного (образотворчого) типу мислення, яке для оптимального співвідношення з лівопівкульними функціями при навчанні та у майбутній професійній діяльності повинно наближатися до рівня золотої про-порції” 0,618 0,382.
Сполучення цінностей та символіки у соціально-професійній поведінці за формулою: Я Доросле” Я Дитяче” Я Батьківське”.
2.6. На цьому тлі виявлено й приблизно 17% тих, хто за своїм психодіагно-стичним профілем не зможе сповна оволодіти професією, про що свідчать:
їх неусвідомлена (за тестами С. Деллінгер й Е. Махоні) та свідомо ви-ражена (за методикою Є. Клімова) орієнтація на інші сфери діяльності;
труднощі при підборі ними асоціацій до слів шлях” та напрямок” (у вербальному різновиді асоціативного тесту” К. Юнга-Л. Виготського-О. Лурії);
їх підвищена тривожність (за тестами ЕРІ, 16 РF, М. Люшера);
егоцентризм (за орієнтаційною анкетою А. Басса);
низький (3-4 стена) рівень мотивації досягнень (за методиками А. Мех-рабяна і Д. Мак-Клелланда);
невміння чітко сформулювати свої ціннісні очікування стосовно майбут-ньої професії;
недостатні самостійність та відповідальність у прийнятті принципових рі-шень із схильністю до тіньової проекції (за методиками Трьох-Я” Е. Берна і ло-кус-контроля Дж. Роттера);
тенденція до губріцизму (за Ю. Козелецьким);
небезпека зловживання вольовими чинниками й прояву у роботі з людьми феномена психічної інфляції (за К. Юнгом).
3. У формуючому експерименті з перевірки можливостей підвищення ефек-тивності педагогічного процесу за наслідками діагностування глибинних психо-логічних детермінант професійної спрямованості досліджуваних доведено, що:
у результаті виявлення та активізації архетипічних ендотермінант спрямованості особистості все більшу потужність в її професійному розвитку набувають механізми самодетермінації; які за методами гуманістичної психології встановлюються через підвищення рівня показників саморозуміння дослід-жуваних;
певний корекційний ефект у результаті впровадження засобів розвитку правопівкульного мислення може бути досягнуто у серед студентів епіметеївської ендопсихологічної архетипіки, які найменш професійно придатні до навчання у ВНЗ культури.
На основі знайдених параметрів психодетермінаційного профілю дос-ліджуваних та результатів формуючого експерименту, що підтверджують робочу гіпотезу дослідження, розроблено системно-дескриптивну модель виявлення та активізації психологічних детермінант спрямованості до тих професій, на які можна орієнтувати студентів відповідних культурно-психологічних типів у фаховій підготовці. Зокрема, представники домінуючого на масиві типу ENFР із яскраво вираженою архетипічно-аполлонівською ендодетермінацію найбільш плідно здатні самореалізуватися у таких професіях, як сценарист, режисер, актор, диктор радіомовлення і телебачення, організатор презентацій, соціальний педагог, психолог, мистецтвознавець, вчитель з естетики, менеджер із шоу-бізнесу.
Виконане дослідження дозволило сформулювати такі рекомендації:
Міністерству культури і мистецтв України стосовно доцільності відкрит-тя нових спеціальностей у ВНЗ галузі, що відповідають специфіці психологічних детермінант професійної спрямованості репрезентативної вибірки досліджуваних.
Викладачам ВНЗ культури щодо розвитку глибинних чинників спрямованості студентів до навчання та його більш ефективної індивідуалізації на основі урахування особливостей їх іменних” культурно-психологічних темпера-ментів.
Приймальним комісіям вищих навчальних закладів різних типів та різних рівнів акредитації, які готують фахівців мистецько-художнього профілю, щодо підвищення адекватності оцінок із професійної придатності майбутніх працівників сфери культури на базі використання СОДОПС й комп’ютеризованої системи конкурсного відбору абітурієнтів, у якій враховано пріоритетні психодетер-мінаційні показники, необхідні для набуття ними належних фахових якостей.
Проведена робота не вичерпує всієї глибини проблеми діагностування психологічної детермінації професійної спрямованості студентів ВНЗ культури. Подальшого дослідження потребують питання визначення закономірностей самоідентифікації майбутніх працівників культури зі справою носія й розповсюд-жувача головних цінностей, символіки, кращих життєтворчих традицій та істори-ко-культурної героїки народу України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абаев Н.В. Чань-буддизм и культурно-психологические традиции в средневековом Китае. Новосибирск: Наука, 1989. 272 с.
2. Агафонов А.Ю. Человек как смысловая модель мира. Пролегомены к психологической теории смысла. Самара: Бахрах М, 2000. 336 с.
3. Айзенк Г.Ю. Количество измерений личности:16, 5 или 3? Критерии таксономической парадигмы: Пер. с англ. // Иностранная психология. 1993. № 2. С. 9 23.
4. Акофф Р. Искусство решения проблем: Пер. с англ. М.: Радио и Связь, 1982. 110 с.
5. Алексеев А.А., Громова Л.А. Психогеометрия для менеджеров. Л.: Знание, 1991. 164 с.
6. Альтман Г.Х. Звездные часы лидерства: Пер с нем. М.: АО Интерэксперт, 1999. 272 с.
7. Аминов Н.А., Молоканов Н.А. О компонентах специальных способностей будущих шко-льных психологов // Психологический журнал. 1992. N 5. С. 104 110.
8. Анастази А., Урбина С. Психологическое тестирование: Пер с англ. СПб.: Питер, 2001. 688 с.
9. Аристотель. О душе. СПб.: Питер, 2002. 224 с.
10. Аршавский А.В., Роттенберг В.С. Право на правополушарный образ мыслей” // Человек. 1991. № 4. С. 102 106.
11. Асмолов А.Г. Деятельность и установка. М.: Изд-во МГУ, 1979. 150 с.
12. Ассаджолли Р. Психосинтез: Пер. с англ. К.: Ваклер, 1997. 320 с.
13. Балабанова Л.М. Категория нормы в психологии студенческого возраста. Харьков: Консум., 1999. 240 с.
14. Балл Г.О. Парадигма діалогу і проблема прилучення до наукової культури // Професійна освіта: педагогіка і психологія. 1999. № 1.
15. Баррон Ф. Личность как функция проектирования человеком самого себя // Вопросы психологии . 1990. № 2. С. 153 158.
16. Басин Е.Я. Творчество и эмпатия // Вопросы философии. 1988. № 8. С. 54.
17. Бачинин В.А. Морально-правовая философия. Харьков: Консум, 2000. 208 с.
18. Белый Б.И. Тип переживания в тесте Роршаха и функциональная ассиметрия мозга // Психологический журнал. 1981. .№ 4. С. 73.
19. Берн Е. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры: Пер. с англ. М.: Прамеб, 1992. 384 с.
20. Бессер-Зигмунд К. Магические слова. Пособие по психологической самозащите: Пер. с нем. СПб., 1997. 224 с.
21. Бессознательное: Сборник статей.. Т. 1. Новочеркасск: Сагуна, 1994. 221 с.
22. Библер В.С. Итоги и замыслы (конспект философской логики культуры) // Вопросы философии. 1993. № 5. С. 75 93.
23. Биркенбилль М. Молитвенник для шефа: Пер. с нем. М.: Экономика, 1993. 395 с.
24. Битянова Н.Р. Проблема саморазвития личности в психологии: Аналитический обзор. М.: Флинта, 1998. 48 с.
25. Божович Л.И. Психология личности. Тексты. М.: МГУ, 1982. С. 166 171.
26. Бойко-Бойчук О.В., Иванников И.С., Шамес И.А. Социологическое обеспечение программ и проектов городского развития // Городское развитие. 1997. № 2. С. 54 72.
27. Борн М. Моя жизнь и взгляды: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1973. 176 с.
28. Ботвинник М.И., Коган Б.М. Мифологический словарь. М.: Просвещение, 1985. 176 с.
29. Браун Д. Психология Фрейда и постфрейдисты: Пер. с англ. К.: Ваклер, 1997. 304 с.
30. Бре М., Пепперин М. Практическое использование психосинтеза Р. Ассоджиоли (1888 1974): Пер. с англ. // Хрестоматия по глубинной психологии. М., 1997. С. 257 290.
31. БрелеРуэф К. Сакральная медицина: Пер. с фр. М.: REFL-book, 1995. 304 с.
32. Брудный А.А. Психологическая герменевтика. М.: Лабиринт, 1998. 336 с.
33. Брунер Дж. Психология познания: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1977. 412 с.
34. Бубер М. Два образа веры: Пер. с англ. М.: Республика, 1995. 463 с.
35. Букалов А.В. Соционика новый подход к пониманию человека и общества // Соционика, ментология и психология личности. 1996. № 6. С. 2.
36. Бурега В.В. Социально-адекватный менеджмент // В поисках новой парадигмы: Монография. К.: Академия, 2001. 272 с.
37. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. К.: Наукова думка, 1989. 128 с.
38. Бурлачук Л.Ф. Введение в проективную психологию. К., 1997. 128 с.
39. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. К.: Здоровья, 1989. 168 с.
40. Вайс Ж-М., Шавелли М. Лечение цветом: Пер. с фр. Ростов-на-Дону: Феникс, 1997. 384 с.
41. Васильев И.А., Магомед Эминов М.Ш. Мотивация и контроль за действием. М.: Изд - во МГУ, 1991. 144 с.
42. Вебер М. Избранное. Образ общества.: Пер. с нем. М.: Юрист, 1994. 704 с.
43. Вейлл П. Искусство менеджмента.: Пер. с англ. М.: Новости, 1993. 224 с.
44. Верч Дж.В. Голоса разума. Социокультурный подход к опосредованному действию: Учеб. пособие для высш. школы: Пер. с англ. М.: Изд-во МГУ, 1996. 176 с.
45. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. М.: Изд-во МГУ, 1990. 288 с.
46. Выготский Л.С. Психология искусства. М.: Педагогика, 1987. 344 с.
47. Выготский Л.С. Собрание сочинений. В 6 т.. Основы дефектологии М.: Педагогика, 1983. Т. 5. 368 с.
48. Выготский Л.С. Собрание сочинений. В 6 т.. Орудие и знак в развитии ребенка . М.: Педагогика, 1984. Т. 3 400 с.
49. Гастев А.К. Новая культурная установка. М.: Экономика, 1966. 472 с.
50. Генисаретский О.И. Упражнения в сути дела. М.: Русский мир, 1993. 279 с.
51. Гірц К. Інтерпретація культур: Вибранні есе: Пер. з англ. К.: Дух і Літера, 2001. 542 с.
52. Гиппенрейтер Ю.Б., Карягина Т.А., Козлова Е.Н. Феномен конгруэнтной эмпатии // Вопросы психологии. 1993. № 4. С. 40 47.
53. Голдберг Л.Р., Шмелев А.Г. Межкультурное исследование лексики личностных черт: большая пятерка” факторов в английском и русском языках. // Психологический журнал. 1993. № 4 . С. 32 39.
54. Головаха Е.И., Кроник А.А. Психологическое время личности. К.: Наукова думка, 1984. 207 с.
55. Голосовкер Я. Э. Логика мифа. М.: Наука, 1987. 217 с.
56. Гомперц Т. Греческие мыслители. Минск: Харвест, 1999. 752 с.
57. Грей Д.А. Нейропсихология темперамента: Пер. с англ. // Иностранная психология. 1993. № 2. С. 24 36.
58. Грязнов А.Ф. Л. Витгенштейн и некоторые современные проблемы философии психологии // Вопросы философии. 1998. № 5. С. 75 79.
59. Гуленко В.В. Социетальный статус личности // Соционика, ментология и психология лич-ности. 1998. № 1 (16). С. 29 32.
60. Гуревич К.М. Профессиональная пригодность и основные свойства нервной системы. М.: Педагогика, 1970. 232 с.
61. Гуревич К.М. Психологическая диагностика и законы психологической науки // Психологический журнал. 1991. № 2. С. 84 93.
62. Дружинин В.Н. Экспериментальная психология . СПб.: Питер, 2000. 320 с.
63. Дружинин В.Н. Варианты жизни . Очерки экзистенциальной психологии. М.: ПЕРСЭ, 2000. 195 с.
64. Дубровский Д.И. Психика и мозг. Результаты и перспективы исследований // Психологи-ческий журнал. 1990. № 6. С. 3 15.
65. Елисеев О.П. Практикум по психологии личности. СПб: Питер, 2000. 560 с.
66. Ермолаева Е.П. Преобразующие и идентификационные аспекты профессиогенеза // Психологический журнал. № 4. 1998. С. 84.
67. Жариков Е., Крушельницкий О. Для тебя и о тебе. М.: Просвещение, 1991. 223 с.
68. Занюк С.С. Психология мотивации. К.: Эльга-Н; Ника-Центр. 2001. 352 с.
69. Закон України про інформацію // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 48.
70. Зденек М. Развитие правого полушария: Пер. с англ. Минск.: Попурри, 1997. 320 с.
71. Зеленский В.В. Словарь Юнгианских Терминов // Шарп Д. Незримый ворон: Пер. с англ. Воронеж, 1994. 116 с.
72. Зиверт Х., Зиверт Р. Подготовка к тестированию: Пер. с нем. М.: АО Интерэксперт, 1997. 174 с.
73. Зинченко В.П. Культурно-историческая психология: опыт амплификации // Вопросы психологии. 1993. № 4. С. 5 19.
74. Зязюн І.А. Педагогіка добра: Ідеали і реалії. К: МАУП , 2000. 312 с.
75. Зязюн І.А. Педагогічна майстерність. К.: Вища школа, 1997. 349 с.
76. Зязюн И.А. Профессиональное развитие личности в контексте культурных ценностей. К.: Вища школа, 1998. 236 с.
77. Зязюн І.А. Художня творчість у вимірах безсвідомого / Професійна художня освіта Украї-ни: Зб. наукових праць / Редкол.: І.А. Зязюн, В.О. Радкевич, Р.Т. Шмагало та ін. Київ Черкаси: Видавництво Черкаський ЦНТЕЛ”, 2002. С. 5 10.
78. Иванова Е.М. Основы психологического изучения профессиональной деятельности. М.: МГУ, 1987. 208 с.
79. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. СПб.: Питер, 2000. 512 с.
80. Ионин Л.Г. Основания социокультурного анализа. М.: РГГУ, 1995. 151 с.
81. Каганець І. Психологічні аспекти в менеджменті: типологія Юнга, соціоніка, психоінформатика. Київ; Тернопіль: Мандривець, 1997. 204 с.
82. Калина Н.Ф. Основы психотерапии. К.: Ваклер, 1997. 272 с.
83. Калина Н.Ф., Тимощук И.Г. Основы юнгианского анализа сновидений. К.: Ваклер, 1997. 304 с.
84. Каныгин Ю.М., Калитич Г.И. Основы теоретической информатики. К., 1990. 232 с.
85. Каныгин Ю.М. Основы когнитивного обществознания. К., 1993. 236 с.
86. Карус К.Г. Герметизм, магия, натурфилософия в европейской культуре. М.: Канон +, 1999. 864 с.
87. Кассирер Э. Избранное. Опыт о человеке.: Пер. с англ. М.: Гардарика, 1998. 784 с.
88. Келли А.Дж. Теория личности: Пер. с англ. СПб.: Речь, 2000. 249 с.
89. Кемпиньский А. Познание больного: Пер. с польск. Минск: Высш. шк., 1998. 207 с.
90. Керлот Х.Э. Словарь символов: Пер. с англ. М.: Рефл бук., 1996. 609 с.
91. Кирилюк А.С. Универсалии культуры и семиотика дискурса. Миф. Одесса: Рось, 1996. 141 с.
92. Клайн П. Справочное руководство по конструированию тестов. Введение в психомет-рическое тестирование: Пер. с англ. К.: ПАН ЛДТ, 1994. 283 с.
93. Климов. Е.А. Введение в психологию труда. М.: МГУ, 1988. 199 с.
94. Климов. Е.А. Индивидуальный стиль деятельности в зависимости от типологических свойств нервной системы. Казань, 1969. 60 с.
95. Климов Е.А. Основы психологии. М.: Культура и спорт, 1997. 295 с.
96. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения . Ростов-на-Дону: Феникс, 1996. 426 с.
97. Ковалев В.И. Мотивы поведения и я деятельности. М.: Наука, 1988. 192 с.
98. Коваленко О.Е. Дидактичні основи професійно-методичної підготовки викладачів спеціальних дисциплин: Автор. дис... док. пед. наук: 13. 00. 04 / ІППО, К., 1999. 38 с.
99. Козелецкий Ю. Человек. многомерный: Пер. с польск. К.: Либідь, 1991. 288 с.
100. Кон И.С. Ребенок и общество. М.: Наука, 1988. 270 с.
101. Коэльо П. Алхимик: Пер. с португ. К.: София, 2002. 208 с.
102. Корицкий Э.Б., Лавриков Ю.А., Омаров А.М. Советская управленческая мысль 20-х годов. М.: Экономика, 1990. 233 с.
103. Костенко В.А. Ценности и символы массовой коммуникации. К.,1993. 131 с.
104. Костомаров М.І. Слов’янська міфологія. К.: Либідь, 1994. 384 с.
105. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості . К.: Рад. школа, 1989. 608 с.
106. Красноперов О.В., Панченко А.Л. Соотношения функциональной ассиметрии мозга, влия-ющие на субъективную характеристику сна и психологические свойства личности // Психологический журнал. 1991. № 2. С. 78 83.
107. Крегер О., Тьюсон Дж. Типы людей и бизнес: Как 16 типов личности определяют наши успехи на работе: Пер. с англ. М.: Вече, 1995. 560 с.
108. Кун М.А. Міфи Давньої Греції: Пер. с англ. К.: Котигорошко, 1997. 267 с.
109. Курантов А.П., Стяжкин Н.И. Оккам. М.: Мысль, 1978, 191 с.
110. Кэмпбелл Дж. Герой с тысячью лицами. Миф. Архетип. Бессознательное: Пер. с англ. К.: Ваклер, 1997. 384 с.
111. Кэмпебелл Д. Модели экспериментов в социальной психологии и прикладных исследо-ваниях: Пер. с англ. М.: Наука, 1980. 391 с.
112. Кэттэлл Р. Структурная теория черт личности // Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности: Пер. с англ. СПб.: Университетская книга, 1997. С. 305 314.
113. Лазурский А.Ф. Альтруизм // Психология личности. Тексты М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. 288 с.
114. Ламберт К. Процесс индивидуации // Юнг и современный психоанализ: Хрестоматия по глубинной психологии: Пер. с англ. М., 1997. С. 85.
115. Левин К. Теория поля в социальны