ДІАТЕЗИ ВІДДІЄСЛІВНИХ ІМЕННИКІВ У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Короткий опис

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

К р а с і к о в а М а р и н а Б о р и с і в н а

УДК 811.111’367.622.16

ДІАТЕЗИ ВІДДІЄСЛІВНИХ ІМЕННИКІВ
У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Каліущенко Володимир Дмитрович,
доктор філологічних наук, професор

Донецьк 2006
ДОНЕЦКИЙ НАЦИОНАЛЬНЫЙ УНИВЕРСИТЕТ

На правах рукописи

К р а с и к о в а М а р и н а Б о р и с о в н а

УДК 811.111’367.622.16

ДИАТЕЗЫ ОТГЛАГОЛЬНЫХ СУЩЕСТВИТЕЛЬНЫХ
В СОВРЕМЕННОМ АНГЛИЙСКОМ ЯЗЫКЕ

Специальность 10.02.04. германские языки

Диссертация на соискание ученой степени
кандидата филологических наук

Научный руководитель:
Калиущенко Владимир Дмитриевич,
доктор филологических наук, профессор

Донецк 2006

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ВІДДІЄСЛІВНІ ІМЕННИКИ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ:
ЇХ УТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ 14
1.1. Загальні властивості класу імен дії 14
1.1.1. Категоріальна семантика віддієслівних іменників дії 14
1.1.2. Похідність віддієслівних іменників з точки зору теорії словотвору 17
1.1.3. Віддієслівні іменники дії з точки зору синтаксичної теорії 19
1.1.4. Ставлення до проблеми втрати віддієслівними іменниками їх
дієслівних властивостей 23
1.2. Теоретичні основи дослідження 27
1.2.1. Теорія валентності на сучасному етапі 27
1.2.2. Терміни сполучуваність” і валентність” 31
1.2.3. Типи і рівні валентності 33
1.2.4. Обов’язкова й факультативна валентність 39
1.2.5. Типи актантів 43
1.2.6. Діатеза” і принципи семантико-синтаксичного аналізу віддієслівних іменників в англійській мові 45
1.2.7. Семантичні ролі актантів віддієслівних іменників 52
1.3. Загальна характеристика матеріалу дослідження 53
1.4. Структурні типи віддієслівних іменників в англійській мові 54
Висновки до розділу 1 61
РОЗДІЛ 2. ДІАТЕЗИ ОДНОВАЛЕНТНИХ ВІДДІЄСЛІВНИХ ІМЕННИКІВ
У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ 63
2.1. Одновалентні віддієслівні іменники в англійській мові 63
2.2. Семантика одновалентних віддієслівних іменників 64
2.2.1. Семантичні групи одновалентних віддієслівних іменників 65
2.3. Семантичні ролі актанта одновалентних віддієслівних іменників 71
2.4. Діатези одновалентних іменників 73
2.5. Особливості реалізації валентності одновалентними віддієслівними
іменниками у діатезах 76
2.6. Синтаксичні конструкції з одновалентними віддієслівними іменниками 95
Висновки до розділу 2 98
РОЗДІЛ 3. ДІАТЕЗИ ДВОВАЛЕНТНИХ ВІДДІЄСЛІВНИХ ІМЕННИКІВ
У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ 101
3.1. Двовалентні віддієслівні іменники в англійській мові 101
3.2. Семантичні групи двовалентних віддієслівних іменників 102
3.3. Семантичні ролі актантів двовалентних віддієслівних іменників 110
3.4. Діатези двовалентних віддієслівних іменників 112
3.5. Особливості реалізації валентності двовалентними віддієслівними
іменниками у діатезах 118
3.6. Синтаксичні конструкції з двовалентними віддієслівними іменниками 138
Висновки до розділу 3 140
РОЗДІЛ 4. ДІАТЕЗИ ТРИВАЛЕНТНИХ ВІДДІЄСЛІВНИХ ІМЕННИКІВ
У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ 144
4.1. Тривалентні віддієслівні іменники в англійській мові 144
4.2. Семантичні групи тривалентних віддієслівних іменників 146
4.3. Семантичні ролі актантів тривалентних віддієслівних іменників 150
4.4. Діатези тривалентних віддієслівних іменників 151
4.5. Особливості реалізації валентності тривалентними віддієслівними іменниками у діатезах 163
4.6. Синтаксичні конструкції з тривалентними віддієслівними іменниками 181
Висновки до розділу 4 183
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 190
ДОДАТКИ 218

ВСТУП
Робота присвячена вивченню діатез похідних віддієслівних іменників на позначення дії, процесу, стану, відношення (далі ВІД) в англійській мові, типу: action ‘дія’, wait ‘чекання’.
Під діатезою у роботі, вслід за О.О. Холодовичем, розуміється відповідність між семантичними актантами ситуації та членами речення, тобто синтаксичними учасниками мовної структури, наприклад: (1) Having listened to Mr Bellby’s (Sub+) breezy recapitulation of the facts (Ob+), he growled [335, p. 129]. ‘Він заричав від люті, коли почув, як весело і безтурботно Містер Беллбі повідомив йому про ці факти’. ВІД recapitulation ‘висновок, підсумок’, похідний від мотивуючого дієслова (далі МД) to recapitulate ‘повторювати, підсумовувати’, має таку діатезу: словосполучення Mr Bellby’s ‘Містер Беллбі’ - суб’єкт дії (Sub+) - виражене іменником у присвійному відмінку займає позицію означення стосовно ВІД, словосполучення of the facts ‘про факти’ - об’єкт (Ob+) - виражене іменником з прийменником займає позицію додатка.
Концепція діатез розроблялася І.О. Мельчуком і О.О. Холодовичем на основі принципових ідей С.Д. Кацнельсона, Л. Теньєра, Ч. Філмора та інших дослідників. Подальшого розвитку вона набула у працях Ю.Д. Апресяна, О.В. Падучевої, В.А.Успенського, В.С.Храковського.
Подібні мовні явища описувалися на матеріалі різних мов, з різних позицій і точок зору й отримували різні визначення, наприклад, В.А. Плунгян застосовує поняття „актантна деривація”, Б. Комрі - valence-decreasing & valence-increasing derivations”, В. Бут і У. Гойдер - актантно-значуща деривація”, А.А. Кібрик - контактні деривати”, Р. Діксон і А. Айкенвальд - пропозиційна деривація”, А. Альсіна, Д. Доуті та Ч. Крайдлер - argument-determined constructions”. Попри різницю у назвах, лінгвісти розуміють під цими поняттями ідентичні мовні явища.
Проблема діатез дієслова достатньо широко вивчалася на матеріалі різних мов (див. праці Е.Ш. Генюшенє, І.Б. Долиніної, В.П. Недялкова, О.В. Падучевої, О.О. Холодовича, В.С.Храковського, А.Г. Шанідзе, Р.Д. Ван Валіна, К.-Е.Зоммерфельдта,). У центрі уваги вчених також знаходилися частини мови, що є похідними від дієслів, зокрема віддієслівні іменники.
Для аналізу взаємодії семантичних і синтаксичних характеристик різних частин мови вагомим підґрунтям стали також здобутки функціональної граматики (див. праці В.В. Богданова, А. Богуславського, О.В. Бондарка, І.Р. Вихованця, М.В. Всеволодової, А.П. Загнітка, Г.О.Золотової, В.Б. Касевича, С.М. Кібардіної та ін.). Однак, незважаючи на достатню увагу вчених до проблеми діатез, слід зазначити, що існує цілком зрозуміла асиметрія у вивченні питання валентності дієслова у порівнянні з іншими частинами мови. Необхідність досліджень валентнісної поведінки похідних ВІД продиктована інтересом сучасної лінгвістики до природи лексичного значення та його відтворення в реченні, до його взаємодії із змістовою й синтаксичною структурою речення і тексту [143; 146; 241]. Таким чином, актуальність дослідження зумовлюється недостатнім рівнем вивчення валентнісного потенціалу ВІД в англійській мові й внутрішнього механізму зв’язку семантики і синтаксису англійських віддієслівних іменників та їх актантів. Вибір ВІД як об’єкта аналізу обумовлений тим, що ці одиниці складають один із найбільш значних класів субстантивної лексики англійської мови, який характеризується словотворчою продуктивністю, важливими категоріально-семантичними властивостями і широкими можливостями до сполучення з іншими словами в процесі синтагматичної реалізації на рівні речення.
Зв'язок з науковими темами. Роботу виконано в межах наукової теми факультету іноземних мов Донецького національного університету Розвиток і взаємодія східнослов’янських, германських і романських мов (лексика і словотвір)” № 041вв/74. Тему дисертації затверджено Вченою радою Донецького національного університету (протокол № 9 від 26 листопада 2004 р.).
Об'єктом дослідження є англійські ВІД.
Доцільність вибору віддієслівних іменників як об’єкта дослідження має широку доказову основу. Так, наприклад, О.І.Смирницький вказував на необхідність виділення в лексичній одиниці істотного і характерного, опису складу, вивчення внутрішніх зв'язків між елементами і проведення багатопланового вивчення похідних одиниць [222].
У дисертаційній роботі подано аналіз структурних, семантичних і синтаксичних характеристик ВІД як елементів загального семантико-синтаксичного прояву ВІД у реченні.
Інтерес, який виявляється до ВІД з боку лінгвістів, пояснюється тим, що ці одиниці складають один із найбільш значних класів субстантивної лексики англійської мови, який характеризується словотворчою продуктивністю, важливими категоріально-семантичними властивостями і широкими можливостями до сполучення з іншими словами у процесі синтагматичної реалізації.
Сучасна лінгвістика характеризується зміщенням акцентів з вивчення особливостей улаштування мови на вивчення особливостей її функціонування [3, с.50]. Мовні елементи в тексті несуть одну інформацію і сигналізують про наявність іншої, прихованої інформації, що є змістом. Зміст, що закріплюється за словом, - це лише частина загального понятійного змісту. Зміст підкріплюється і вихідною синтаксичною формою в процесі номінації, і словарним оточенням у тексті, який утворюється в комунікативному процесі. Він не втрачає своїх обрисів внаслідок концентрації навколо себе певних слів. Текст є ареною взаємодії мовних значень і змісту, що складають більш складний текстовий мовний (виражений) і немовний (невиражений) зміст. Заслуга максимального поширення змістового навантаження висловлення належить іменам-пропозиціям, основна функція яких полягає у здатності вводити до структури судження, що мінімально відрізняється від автономного речення.
Широка представленість ВІД у функціональній сфері мови пояснюється прямим зв’язком їх семантико-синтаксичних властивостей зі структурою речення, що правомірно трактувати й у більш широкому плані взаємодії словотвору, семантики й синтаксису.
Саме цей тип імен завдяки успадкованій від дієслова валентності здатний вносити в речення додаткові (імпліцитні) предикативні лінії і навіть визначати в цілому структурну схему речення при реалізації іменного способу оформлення висловлення [16; 143]. В останні роки віддієслівні імена та їх аналоги в різних мовах вивчаються з позицій синтаксичної семантики [3; 18; 54; 86; 88; 95; 96; 119; 121; 123; 186; 250; 289; 313], словотворчого аналізу ВІД [23; 260; 267; 277; 311], лексико-семантичної структури різних їх угрупувань [93; 127; 213; 288] й дистрибутивно-валентнісних властивостей імен у складі речення і словосполучення [71; 89; 90].
Терміни „валентність” і „сполучуваність” у лінгвістиці іноді трактуються за допомогою одне одного [18; 131; 206; 234; 236]. С.Д. Кацнельсон розрізняє ці поняття й розуміє під валентністю потенційну, іманентно властиву мовним одиницям здатність вступати в певні комбінаторні відношення з іншими одиницями мови, а сполучуваність - як реалізацію цієї потенції в мові [102]. При такому розумінні цих явищ, валентність відносять до парадигматики мовної системи, а сполучуваність до синтагматики [12; 52; 111; 143; 156; 241], тобто, валентність і сполучуваність відносяться одна до одної як потенційне до реального, як явища двох планів, двох рівнів мови і висловлювання.
Слід зазначити, що, з одного боку, сполучуваність є основою для тлумачення такого поняття, як діатеза, яке, з іншого боку, неможливо визначити без урахування валентнісного потенціала лексичної одиниці.
Таким чином, те, що „закладено” семантикою дієслова, відтворюється в семантиці ВІД і при використанні знаходить чітке відображення в особливостях семантико-синтаксичної поведінки, тобто в діатезах ВІД. Обсяг контексту, необхідного для визначення діатези ВІД, може поширюватися від словосполучення до речення, і навіть до наступного/попереднього або загального контексту художнього твору.
Предмет дослідження становлять діатези ВІД, тобто співвідношення семантичних і синтаксичних актантів ВІД в англійській мові, напр.: somebody’s conversation about something, somebody’s screams, somedody’s confidence in something.
Метою дослідження є вивчення діатез ВІД, встановлення чинників впливу на реалізацію актантів похідних іменників й виявлення особливостей їх функціонування в англійському реченні.
Досягнення цієї мети включає розв’язання наступних завдань:
- виділити семантичні групи ВІД, провести кількісно-якісний аналіз кожної із груп;
- здійснити обчислення діатез одно-, дво- та тривалентних ВІД;
- виявити реалізацію логічно можливих типів діатез ВІД у матеріалі, що досліджується;
- визначити продуктивність певних типів діатез в англомовних художніх текстах;
- провести семантико-синтаксичний аналіз функціонування ВІД у різних типах діатез у структурі англійського речення.
Матеріал дослідження складають 7296 речень, в яких вжито ВІД, отриманих шляхом суцільної вибірки із творів художньої літератури британських та американських авторів ХХ століття (загальний обсяг близько 5 тисяч сторінок) та 2019 лексичних одиниць, зафіксованих у лексикографічних джерелах.
Методи дослідження. Для вирішення завдань, поставлених у роботі, використовувалася низка методів, прийомів й процедур лінгвістичного аналізу. Описовий метод дозволяє інвентаризувати й систематизувати речення з ВІД та уможливлює комплексне представлення отриманих результатів. Структурний метод репрезентує мову як цілісну функціональну структуру, елементи якої співвіднесені й пов’язані між собою. У межах останнього застосовувалися такі методики лінгвістичного дослідження: словотвірний аналіз при дослідженні морфологічної будови ВІД; компонентний та дефініційний аналіз для встановлення семантичної структури лексичних одиниць; аналіз за безпосередніми складниками, що передбачає поступове членування речення з ВІД та відтворення значення ВІД із опорою на попередній контекст; трансформаційний аналіз синтаксичних структур, що уможливлює згортання і розгортання конструкцій з ВІД; контекстологічний та дистрибутивний аналіз з метою визначення синтаксичної та лексичної сполучуваності ВІД. Отримання об’єктивних даних про парадигматичні й синтагматичні властивості англійських ВІД і виявлення тенденцій реалізації діатез базувалися на впровадженні кількісного методу.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше у дисертації здійснено семантико-синтаксичний аналіз діатез ВІД в англомовних художніх текстах, встановлено умови сприяння реалізації ВІД на рівні речення; вивчено взаємодію семантико-синтаксичних характеристик ВІД; систематизовано мовні засоби вираження актантів ВІД в англійській мові.
Теоретична значущість роботи полягає у розробці моделі опису діатези як синтезу семантичного й синтаксичного рівнів у конструкціях з ВІД, а також у встановленні чинників, що впливають на реалізацію ВІД у діатезах в англійському реченні. Це зумовлює внесок роботи у теорію валентності й семантичного синтаксису англійської мови.
Практична цінність проведеного дослідження визначається тим, що зроблені висновки й зібрані матеріали можуть бути використані в навчальному процесі при розробці теоретичних курсів лексикології англійської мови („Словотвірні моделі англійської мови”), теоретичної граматики („Дієслово і його категорії”, „Теорія валентності”, „Теорія предикативності”), у науковій роботі аспірантів, студентів та лексикографічній практи

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Загальні положення, сформовані на основі аналізу семантико-синтаксичних характеристик англійських ВІД, можна сформулювати наступним чином:
1. Синтаксичні конструкції, що мають у своєму складі ВІД, можуть бути класифіковані на одно-, дво- і тривалентні. Встановлено, що найбільш вживаними у досліджуваному мовному матеріалі, у порівнянні з одно- і тривалентними, є двовалентні віддієслівні іменники, що зумовлено широким колом вихідних перехідних МД акціональної семантики (див. 2.1, 3.1, 4.1).
2. Структурні зміни, що виникають у процесі деривації МД у ВІД фіксують зсуви у внутрішній диференціації категоріальних значень ВІД (процес, результат, акт). Серед структурних типів виділяються безафіксні і суфіксні ВІД. Можливість додавання певної кількості афіксів до основи відображує явище внутрішньої валентності складових слова і не впливає на реалізацію ним семантико-синтаксичної валентності в англійській мові (див.1.4).
3. Семантичні групи ВІД значною мірою збігаються із семантичними групами МД (див. табл. 2.2.1, 3.2, 4.2). Отримані дані стосовно семантики одновалентних ВІД і двовалентних ВІД свідчать про те, що семантичні групи складаються, головним чином, завдяки значущим дієсловам, серед яких: акціональні, статальні, екзистенціальні МД. Виділені також такі, що утворюються від напівзначущих МД і позначають темпоральні характеристики ситуацій, фази дії і ВІД із компонентом модального значення (див. 2.2.1). Серед семантичних груп МД основною базою для утворення тривалентних ВІД є дієслова мовлення, передачі матеріального об’єкта, руху і переміщення у просторі (див. 4.2).
4. Специфіка семантики одновалентних ВІД знаходить вираження і в ході визначення семантичних ролей суб’єкта дії ВІД. До традиційних суб’єктних ролей акціональних і статальних ВІД: адресант, агенс/коагенси, експірієнцер - додаються специфічні: функтив, дескриптив, стихія, що пов’язані з екзистенціальними ВІД (див. 2.3).
Для двовалентних дериватів виявлено певне коло семантичних ролей із специфікацією окремо для суб’єктних і об’єктних ролей, які парно пов’язані між собою у реченні. Найбільш типові пари: агенс/коагенс/експірієнцер пацієнтив/об’єктив, каузатив креатив, донатор реципієнт, адресант адресат/деліберат, релянти, посесор посесив (див. 3.3).
Для тривалентних дериватів згідно з їх семантичною класифікацією вирізняється певне коло семантичних суб’єкних і об’єктних ролей, які виділяються у процесі аналізу змісту речення (див. 4.3): адресант адресат деліберат, донатор/посесор реципієнт донатив/посесив, агенс об’єктив результатив, компарати (див. 4.3).
5. Аналіз діатез ВІД. 1) Для одновалентних ВІД існують 4 логічно можливі діатези. Вони всі реалізовані в матеріалі вибірки: Sub+, SubØref, SubØЕx, SubØAx, перший тип переважає в матеріалі, який містить одновалентні ВІД (див. 2.3, а також табл. 2.2). 2) Із 16 теоретично можливих діатез двовалентних ВІД в реальному вживанні виявлено 12. Найбільш частотними виявилися діатези Øref +, + Øref, Øref Øref, + +. Аналіз реалізації Sub і Ob як необхідних компонентів семантичної структури двовалентних ВІД виявляє більшу обов’язковість у вираженні об’єкта як одиниці з новим змістом, що відноситься до реми, а суб’єкт - частіше не виражений, оскільки належить до теми і є носієм вже відомої інформації і частіше передається одним із актантів дієслова-присудка речення (див. 3.4 і табл. 2.3). 3) Із 52 теоретично можливих діатез тривалентних ВІД у матеріалі роботи виявлено 27 діатез. Частотними є діатези Øref Øref Øref, + Øref Øref, Øref + ØЕx. У структурі англійського речення Sub і Ob1 дії тривалентних ВІД реалізуються частіше, ніж Ob2 (див. 4.4, а також табл. 4.3).
6. ВІД демонструє відмінність синтаксичного вживання у порівнянні з МД, а саме можливість виконувати одну з п’яти синтаксичних функцій речення (підмета, частини присудка, додатка, обставини й означення) і можливість варіювання семантично зумовленої позиції актантів ВІД (препозиційне і постпозиційне їх вживання по відношенню до ВІД речення демонструє не лише Sub і Ob1, але навіть іноді і Ob2). Для кожної із досліджуваних діатез встановлено частотні синтаксичні функції ВІД. З’ясовано, що для одновалентних віддієслівних іменників це функції підмета і додатка, двовалентні ВІД функціонують переважно в як додаток і обставина, тривалентні ВІД демонструють достатньо рівномірний розподіл синтаксичних функцій додатка, обставини й підмета у структурі англійського речення (див. 2.5, 3.5, 4.5, а також табл. 2.3., 3.4, 4.4).
7. На реалізацію актантів діатези впливають такі чинники: 1) синтаксична функція ВІД у реченні, так, одновалентні ВІД у 90% прикладів, що аналізувалися, експлікують семантичний актант своєї дії; двовалентні і тривалентні ВІД у більшості прикладів припускають заміщення одного/всіх учасників своєї семантичної структури одним із актантів дієслова-присудка речення; 2) валентність ВІД, а саме збільшення ступеня валентності знижує продуктивність синтаксичної реалізації ВІД: одновалентним ВІД притаманна максимальна представленість у 5 синтаксичних позиціях у реченні (підмет, предикатив, додаток, обставина, означення) (див. табл. 2.3), для ВІД з двома актантами присутнє обмеження відповідно деяких синтаксичних функцій у ряді діатез (див. табл. 3.4), а для ВІД з трьома актантами кількість лакун у процесі заповнення певних синтаксичних функцій ще більша (див. табл. 4.4); 3) семантика дієслова-присудка речення, в якому вжито ВІД: співіснування дії дієслова-присудка і пропозитивної дії ВІД в обмеженому реченнєвому просторі; 4) можливість вживання ВІД в еліптичних реченнях, емфатичних конструкціях, уточнюючих зворотах, що зумовлено контекстом і будовою англійського речення (див. 2.5, 3.5, 4.5).
8. Зафіксовано 10 морфологічних та синтаксичних засобів вираження семантичних актантів одно-, дво- і тривалетних ВІД в англійській мові. Sub ВІД передається найчастіше присвійним займенником, іменником з прийменником та іменником у присвійному відмінку; Ob1 іменником з прийменником, присвійним займенником; Ob2 іменником з прийменником, інфінітивною групою (див. додаток Б).

9. Структурні моделі вживання ВІД та їх актантів у парадигмі англійського речення є схематизованими зразками, що узагальнюють засоби репрезентації окремого мовного явища і характеризують загальні можливості мови до повного або часткового відтворення семантичної структури ВІД на рівні синтаксису (див. табл. 2.4, 3.5, 3.6, 4.5, 4.6, 4.7).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Абрамов Б.А. Грамматика зависимостей и теория валентности // Современные зарубежные грамматические теории. Сборник научно-аналитических обзоров. М.: ИНИОН, 1985. С. 4-15.
2. Абрамов Б.А. О понятии семантической избирательности слов // Инвариантные синтаксические значения и структура предложения. М.: Наука, 1989. С. 5-16.
3. Абрамова О.В. Семантико-синтаксический аспект имен пропозициональной установки // Семантика языковых единиц: Доклады VI Международной конференции. М.: СпортАкадемПресс, 1998. Т. II. C. 50-51.
4. Адмони В.Г. Завершенность конструкции как явление синтаксической формы // Вопросы языкознания. 1958. - №1. С. 111-117.
5. Адмони В.Г. Основы теории грамматики. Л.: Наука, 1964. 105 с.
6. Акбулатова А.М. Родительный падеж в структуре предложения современного английского языка. - Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. Л., 1984. 196 с.
7. Александрова О.В. Методы лингвистических исследований. М.: МГУ, 1988. 96 с.
8. Александрова О.В. Введение в функциональную англистику. М.: Наука, 1998. 232 с.
9. Андерш Й.Ф. Про співвідношення інтенційної і валентної структур дієслова: на матеріалі української мови // Українське мовознавство. 1980. Вип.8. С. 62-65.
10.Андреев С.Н., Кузьмин Л.А., Сильницкий Г.Г. О соотношении синтаксической, семантической и словообразовательной валентности английского глагола // Предложение и текст в семантическом аспекте. Калинин, 1978. С. 81-90.
11.Антоненко Н.В. Семантический потенциал мотивирующих основ и префиксов (на материале префиксов re-, over-, under- современного английского языка). Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04. - СПб, 2002. 17 с.
12.Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка / Избранные труды. Т. 1. М.: Школа «Языки русской культуры»; Изд-во «Восточная литература» РАН, 1995. 367 с.
13.Арібжанова І.М. Семантико-синтаксична структура полівалентних дієслів-предикатів в сучасній українській мові. - Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / КГУ К., 1996. 18 с.
14.Арнольд И.В. Семантическая структура слова в современном английском языке и методика ее исследования. Л.: Просвещение, 1966. 192 с.
15.Арнольд И.В. Структура и семантика предложения и текста в германских языках: Межвуз. сб. науч. тр. Л.: ЛГПИ, 1987. 148 с.
16.Арутюнова Н.Д. О номинативном аспекте предложения // Вопросы языкознания. 1971. - №6. С. 63-73.
17.Арутюнова Н.Д. Сокровенная связка: (к проблеме предикативного отношения) //Известия АН СССР. Серия литературы и языка. 1980. Т.39. - № 4. С. 18-25.
18.Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 341 с.
19.Аспекты семантических значений. М.: Наука, 1980. 356 с.
20.Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М.: Эдиториал УРСС, 2001. 416 с.
21.Бархударов Л.С. Структура простого предложения современного английского языка. М.: Высш. школа, 1966. 207 с.
22.Бейлин Дж. Краткая история генеративной грамматики // Фундаментальные направления современной американской лингвистики. М.: МГУ, 1997. С.13-31.
23.Беляева Т.М. Словообразовательная валентность глагольных основ в английском языке. М.: Высшая школа, 1979. 184 с.
24.Бенвенист Э. Индоевропейское именное образование. М.: Прогресс, 1955. 358 с.
25.Бенвенист Э. Общая лингвистика. М.: Прогресс, 1974. 447 с.
26.Богданов В.В. Семантико-синтаксическая организация предложения. Л.: Изд-во ЛГУ, 1977. 204 с.
27.Богуславский И.М. Сфера действия лексических единиц. М.: Языки русской культуры, 1996. 175 с.
28.Бондарко А.В. Теория функциональной грамматики. Персональность. Залоговость. СПб.: Наука, 1991. 371 с.
29.Бондарко А.В. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспектологии. М.: Эдиториал УРСС, 2001. 208 с.
30.Борисенкова Л.М. Семантическая структура и коммуникативные функции девербативов, деадъективов и морфологически родственных им композитов: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.17 / МГУ. М., 1984. 24 с.
31.Бурлакова В.В. Основы структуры словосочетания в современном английском языке. Л.: Изд-во ЛГУ, 1975. 127 с.
32.Бэбби Л. К построению формальной теории частей речи // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. ХV. М.: Прогресс, 1985. С. 171-203.
33.Валин Ван Р., Фоли У. Референциально-ролевая грамматика // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XI. М.: Прогресс, 1982. С. 376-410.
34.Вандриес Ж. Язык. Лингвистическое введение в историю. М.: Соцпедгиз, 1937. 410 с.
35.Васильев Л.М. Современная лингвистическая семантика. М.: Высшая школа, 1990. 176 с.
36.Валеева Д.Л. Роль глагольных единиц в формировании предикативного поля. Автореф. дис. канд. филол. наук. 10.02.04. / БГУ. Уфа, 2000. 24 с.
37.Верба Г.В., Верба Л.Г. Довідник з граматики англійської мови: Довідк. вид. К.: Освіта, 1994. 320 с.
38.Вердиева З.Н. Семантический объем подкласса абстрактных имен существительных // Семантические поля в современном английском языке. М.: Высш. школа, 1986. С. 106-113.
39.Виноградов В.В. Основные типы лексических значений слов // Вопросы языкознания. 1953. - № 5. С. 6.
40.Виноградов В.В. О грамматической омонимии в современном русском языке // Исследования по русской грамматике. М.: Наука, 1975. 559 с.
41.Виноградов В.В. Русский язык: Грамматическое учение о слове. М.: Высш. школа, 1986. 640 с.
42.Вихованець І.Р., Городецька К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення. К.: Наук. думка, 1983. 219 с.
43.Вихованець І.Р. Система відмінків української мови. К.: Наук. думка, 1987. 231 с.
44.Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наукова думка, 1988. 256 с.
45.Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. К.: Наук. думка, 1992. 222 с.
46.Вихованець І.Р. Граматичні вияви керування //Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Випуск 2. Донецьк: ДонДУ, 1996. С. 9-13.
47.Вихованець І.Р. Прихована валентність і морфемна структура дієслова // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Випуск 3. Донецьк: ДонНУ, 1997. С. 13-16.
48.Воронов В.А. Имена действия как средство имплицитной связности текста (на материале английского языка) // Семантические и прагматические аспекты языковых единиц и речевых структур. М.: Изд-во МГУ, 1987. 103 с.
49.Воротникова И.Г. О роли словообразовательных средств немецкого, английского и русского языков в формировании акциональных значений // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах. Випуск 3. Донецьк: ДонДУ, 2000. С. 12-21.
50.Востоков А.Х. Русская грамматика. СПб: Изд-во И.Глазунова, 1835. 408 с.
51.Врабель Т.Т. Словотворча прагматика у сучасній англійській мові. Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04. / ДонНУ. Донецьк, 2005. 20 с.
52.Всеволодова М.В. Категория валентности и грамматическое присоединение как механизмы реализации закона семантического согласования // Слово. Грамматика. Речь. Вып. 1. М.: Изд-во МГУ, 1999. С. 16-25.
53.Всеволодова М.В. Теория функционально-коммуникативного синтаксиса. Фрагмент прикладной (педагогической) модели языка: Учебник. М.: Изд-во МГУ, 2000. 502 с.
54.Гак В.Г. К проблеме синтаксической семантики (семантическая интерпретация «глубинных» и «поверхностных» структур) // Инвариантные синтаксические значения и структура предложения. М.: Наука, 1969. С. 77-95.
55.Гак В.Г. К диалектике семантических отношений в языке // Принципы и методы семантических исследований. М.: Наука, 1976. С. 73-92.
56.Гак В.Г. К типологии лингвистических номинаций // Языковая номинация. Общие вопросы. Виды наименований. М.: Наука, 1977. С. 233-234.
57.Гак В.Г. О семантическом инварианте и синонимии предложения // Сборник научных трудов МГПИИЯ им.М.Тореза. Вып.122. М., 1977. С. 42-50.
58.Гак В.Г. Номинация действия // Логический анализ языка: Модели действия. М.: Наука, 1992. С. 47-65.
59.Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка. М.: Добросвет, 2000. 832 с.
60.Генюшене Э.Ш., Недялков В.П. Типология рефлексивных конструкций // Теория функциональной грамматики. Персональность. Залоговость. СПб.: Наука, 1991. С. 32-48.
61.Гинзбург Е.Л. Одноименность однокоренных производных // Проблемы структурной лингвистики. М.: Наука, 1976. С. 34-136.
62.Гинзбург Е.Л. Словообразование и синтаксис. М.: Наука, 1979. 263 с.
63.Гончарова Н.Ю. Формирование факторообразующего значения английского глагольного предиката в системе языка и речи. Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04. Тамбов, 2000. 20 с.
64.Городецька К.Г. Проблема виділення словотвірних категорій // Мовознавство. 1994. - №6. С. 22-28.
65.Граматика слова і граматика мови: Зб. наук. праць. / Укл.: Анатолій Загнітко (наук. ред.) та ін. Донецьк: ДонНУ, 2005. 272 с.
66.Григорян Е.Л. Семантические и прагматические аспекты диатезы. Автореф. дис. ... канд.. филол. наук: 10.02.04. / Ин-т языкознания АН СССР. Л., 1986. 19 с.
67.Гутнікова А.В. Семантика безафіксних віддієслівних іменників у середньоверхньонімецькій та сучасній німецькій мовах // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах. Випуск 4. Донецьк: ДонНУ, 2001. С. 10-19.
68.Данильчук І.Г. Функціонально-семантичне поле посесивності в сучасній українській мові. Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01. Одеса, 1996. 16 с.
69.Джочка І.Ф. Дериваційний потенціал дієслів конкретної фізичної дії з семантикою створення об’єкта. Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01. Івано-Франківськ, 2003. 20 с.
70.Джура А.С. Синтаксична транспозиція відмінкових форм (на матеріалі іменникових форм родового відмінка). Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01. К., 2000. 17 с.
71.Диброва Н.В. Синтагматика абстрактных существительных в современном английском языке. - Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. К., 1982. 178 с.
72.Долгов Ю.С. Разделы валентностной грамматики на конструктивном уровне языка // Четвертые поливановские чтения: Сборник научных статей по материалам докладов и сообщений. Часть 3. Вопросы грамматики. Учебная лексикография. Методика. Смоленск, 1998. С. 19-24.
73.Долгов Ю.С. Творцы языка о валентности и валентностной грамматике // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Випуск 7. Донецьк: ДонНУ, 2001. С.64-72.
74.Долинина И.Б. Системный анализ предложения. М.: Высшая школа, 1977. 176 с.
75.Долинина И.Б. Синтаксически значимые категории английского глагола. Л.: Наука, 1989. 305 с.
76.Егорова М.А. Специфика лексико-грамматической сочетаемости в современном английском языке: (на материале субъектно-предикатных отношений). - Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. М., 1983. 197 с.
77.Есперсен О. Философия грамматики. М.: Изд-во иностранной литературы, 1958. 404 с.
78.Жирмунский В.М. История немецкого языка. М.: Высш. школа, 1965. 408 с.
79.Жлуктенко Ю.А. Конверсия в современном английском языке как морфолого-синтаксический способ словообразования // Вопросы языкознания. 1958. №5. С. 53-59.
80.Загнітко А.П. Структура та ієрархія валентних значень дієслова. К.: НМК ВО, 1990. 64 с.
81.Загнітко А.П. Позиційна модель речення і валентність дієслова // Мовознавство. 1994. - №2-3. С. 48-56.
82.Загнітко А.П. Формально-прагматична і семантична характеристика віддієслівних іменників // Значение языковых единиц в сравнительном и типологическом аспектах: Сборник научных трудов. Донецк: ДонГУ, 1995. С. 79-83.
83.Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Морфологія: Монографія. Донецьк: ДонДУ, 1996. 437 с.
84.Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис: Монографія. Донецьк: ДонНУ, 2001. 662 с.
85.Зеленько А.С. Загальне мовознавство. Методи, аспекти, прийоми й процедури дослідження мови. Луганськ: Видавництво Альма-матер”, 2002. 86 с.
86.Зельберг Ю.Б. Имена действия в парадигме предложения в современном английском языке. Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. Иркутск, 2000. 198с.
87.Звегинцев В.А. Предложение и его отношение к языку и речи. М.: Эдиториал УРСС, 2001. 307 с.
88.Золотова Г.А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. М.: Эдиториал УРСС, 2001. 358 с.
89.Зоммерфельдт К.Э. К вопросу о минимуме предложения (валентность и ситуативная завершенность) // Иностр. яз в школе, 1975. - №1. С. 10-19.
90.Зоммерфельдт К.Э. К класификации лексических единиц с учетом их валентности // Иностранные языки в школе, 1979. - №2. С. 9-13.
91.Іваницька Н.Б. Функціонально-семантичні параметри абсолютивних дієслів української мови. Автореф. дис. ... канд. філолог. наук: 10.02.01. К., 2000. 20 с.
92.Иванов В.В. Историческая грамматика русского языка. 3-е изд. М.: Просвещение, 1990. 400 с.
93.Иевлева И.Ю. Компоненты глагольной семантики в отглагольном имени и их реализация в контексте. Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / МГУ. М., 1975. 18с.
94.Кабулова Л.Т. Функціонування віддієслівних іменників в газетно-публіцистичному стилі. Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / КНЛУ. К., 2003. 16с.
95.Казаков В.П. Синтаксис имен действия. СПб.: Изд-во СПб. гос. ун-та, 1994. 184 с.
96.Казенин К.И. Синтаксические ограничения и пути их объяснения. - Дис. канд. филол. наук: 10.02.04/МГУ. М., 1997. 20 с.
97.Калиущенко В.Д. Значение отглагольного имени и реализация его валентности // Грамматическая и лексическая семантика. - М.: АН СССР, 1981. С. 101-106.
98.Калиущенко В.Д. Факторы, влияющие на образование немецких отглагольных существительных // Грамматическая семантика имени и глагола в языке. К.: УМК ВО, 1988. С. 122-129.
99.Карасик В.И. Категориальные признаки в значении слова. М.: Наука, 1988. 110 с.
100. Касевич В.Б. Семантика. Синтаксис. Морфология. М.: Наука, 1988. 312 с.
101. Категории глагола и структура предложения / Тезисы докладов Международной конференции Российской Академии Наук: Институт лингвистических исследований. Санкт-Петербург, 2001. 100 с.
102. Кацнельсон С.Д. О грамматической категории // Вестник ЛГУ. 1948. - №2. - С. 114-134.
103. Кацнельсон С.Д. Содержание слова, значение и обозначение. М.-Л.: Наука, 1965. 110 с.
104. Кацнельсон С.Д. Об универсальных категориях и грамматике // Универсалии и их место в типологических исследованиях. М.: Наука, 1971. С. 9-10.
105. Кацнельсон С.Д. Типология языка и речевое мышление. Л.: Наука, 1972. 216с.
106. Кацнельсон С.Д. Категория субъекта и объекта в языках различных типов. Л.: Наука, 1982. 189 с.
107. Кацнельсон С.Д. К понятию типов валентности // Вопросы языкознания. - 1987. - №3. С. 20-32.
108. Кацнельсон С.Д. Категории языка и мышления: Из научного наследия. М.: Языки славянской культуры, 2001. 851 с.
109. Качалова К.Н., Израилевич Е.Е. Практическая грамматика английского языка. М: ЮНВЕС, 1995. 560 с.
110. Кибардина С.М. Методика валентностного анализа в лингвистике ГДР последних лет // Грамматическая и лексическая семантика. - М.: АН СССР, 1981. С. 107-119.
111. Кибардина С.М. Валентность немецкого глагола. Дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Вологодский государственный педагогический институт. Л., 1988. 207 с.
112. Кибрик А.А., Кобозева И.М., Секерина И.А. Фундаментальные направления современной американской лингвистики: Сборник обзоров. М.: Эдиториал УРСС, 2001. 234 с.
113. Кибрик А.Е. О соотношении понятия синтаксического подчинения с понятиями согласования, управления и примыкания // Проблемы теоретической и прикладной лингвистики. М.: Изд-во МГУ, 1977. С. 57-64.
114. Кибрик А.Е. Очерки по общим и прикладным вопросам языкознания. М.: Изд-во МГУ, 1992. 335 с.
115. Кибрик А.Е. Иерархии, роли, нули, маркированность и «аномальная» упаковка грамматической семантики // Вопросы языкознания, 1997. №4. С. 28-34.
116. Киланава Э.В. Пассивные диатезы в современном английском литературном диалоге. - Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. Сухуми, 1980. 188 с.
117. Кобозева И.М. Лингвистическая семантика. М.: Эдиториал УРСС, 2000. 350 с.
118. Кобрина Н.А., Корнеева Е.А., Оссобская М.И., Гузеева К.А. Грамматика английского языка. Морфология. Синтаксис. С.-Пб: Изд-во Союз, 2000. 496 с.
119.