ДИСКУРС СУЧАСНОЇ АНГЛОМОВНОЇ СІМ’Ї

Короткий опис

Київський національний університет
імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

БІГАРІ Адріана Андріївна
УДК 811.111’42:276.3

дискурс СУЧАСНОЇ АНГЛОМОВНОЇ СІМ’ї

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук,
професор
Бєлова Алла Дмитрівна

Київ 2006

Зміст

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ...............................................................

4

Вступ....................................................................................................................

5

Розділ 1. СІМЕЙНЕ СПІЛКУВАННЯ В АНГЛОМОВНИХ КРАЇНАХ
В УМОВАХ ЗМІН СІМЕЙНИХ ФОРМАЦІЙ ........................

12

1.1. Сучасний стан вивчення сімейної комунікації...

12

1.2. Сімейні відносини в західній культурі: минуле, сьогодення та теоретичні моделі майбутнього .......................

14

1.3. Соціокультурні особливості міжособистісного спілкування у нових сімейних формаціях....................................

26

1.4. Семантичні та комбінаторні характеристики лексеми family ...

33

1.5. Деякі соціокультурні чинники комунікативних невдач учасників дискурсу сучасної англомовної сім’ї.........................

36

Висновки до Розділу 1.............................................................................

40

Розділ 2. ВЕРБАЛЬНА ПОВЕДІНКА В МЕЖАХ РОЛЬОВОЇ
ПАРАДИГМИ СУЧАСНОЇ СІМ’Ї................................................

42

2.1. Стереотипи VS ролі в сімейному спілкуванні......................

47

2.2. Влада як регулюючий фактор у сімейному дискурсі..........

63

2.3. Конфліктні комунікативні ситуації в дискурсі сучасної англомовної сім’ї...............................................................................

79

2.3.1. Комунікативна ситуація „зрада”.................................

79

2.3.2. нові комунікативні ситуації в дискурсі сучасної англомовної сім’ї......................................................................

101

2.3.2.1. „Сім’я на вихідні”...........................................

101

2.3.2.2. „Поповнення сім’ї”.........................................

120

Висновки до Розділу 2.............................................................................

130

Розділ 3. КОМУНІКАТИВНІ СТРАТЕГІЇ І ТАКТИКИ В ДИСКУРСІ
СУЧАСНОЇ АНГЛОМОВНОЇ СІМ’Ї..........................................

134

3.1. Адресантно-адресатна конфігурація „ДРУЖИНА-ЧОЛОВІК” ...................................................................................

140

3.1.1. Стратегія здійснення впливу......................................

141

3.1.2. Стратегія захисту власного „Я”..................................

155

3.1.3. Стратегія підтримання міжособистісних стосунків.....................................................................................

160

3.2. Адресантно-адресатна конфігурація „батьки-дитина”...........................................................................................

163

3.2.1. Стратегія виховання.......................................................

164

3.2.2. Стратегія самовираження.............................................

171

3.2.3. Стратегія захисту власного „Я”...................................

174

3.2.4. Стратегія здійснення впливу........................................

176

Висновки до Розділу 3 .............................................................................

179

Загальні висновки.....................................................................................

182

Перелік використаних джерел..........................................................

191

Перелік довідкових джерел.................................................................

215

Перелік джерел ілюстративного матеріалу...........................

217

Додаток A Фрейм комунікативної ситуації „зрада”..................................

220

Додаток Б Фрейм комунікативної ситуації „сім’я на вихідні”...

221

ДОДАТОК В Фрейм комунікативної ситуації „поповнення сім’ї”

222

ДОДАТОК Д Зведена таблиця стратегій та тактик комунікантів у рольовій конфігурації „ДРУЖИНА-ЧОЛОВІК”.............................................

223

ДОДАТОК Е Зведена таблиця стратегій та тактик комунікантів у рольовій конфігурації „БАТЬКИ-ДИТИНА”...................................................

224

ДОДАТОК Ж Англійські та американські паремії про сімейні міжособистісні стосунки......................................................................................

226

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ДСАС

Дискурс сучасної англомовної сім’ї

КС

Комунікативна ситуація

КТ

Комунікативна тактика

МА

Мовленнєвий акт

НЛП

Нейролінгвістичне програмування

США

Сполучені Штати Америки

Вступ

В основі лінгвістичних досліджень останніх десятиліть лежить „людський фактор”, тому що досконало зрозуміти мову можливо, тільки вивчивши її носія людину, дії якої скеровані на досягнення цілеспрямованих інтенцій та залежать від очікувань з боку суспільства. Єдність мови та людини сприяє перенесенню лінгвістичних досліджень із статики у динамічний аналіз суб’єкта пізнання, мислення та дії. Завдяки аналізу дискурсу, зокрема комунікативному підходу до вивчення мови, який орієнтується на співвідношення мови та соціального боку діяльності мовця, лінгвісти володіють вагомими знаннями про комунікативні особливості людського спілкування у різних видах комунікації та комунікативних ситуаціях, що сприяє виділенню та типізації комунікативних стратегій мовців. Необхідним є також розуміння принципів моделювання носіями мови знань про світ, виділення в їхній картині світу змістовно-інформаційних утворень когнітивних структур, які безпосередньо впливають на зв’язність комунікативного процесу, даючи змогу прогнозувати мовленнєві ходи на основі контекстного очікування.
Починаючи із 60-х років ХХ століття, сімейне спілкування перетворилося на цілком нове дискурсивне утворення, яке характеризується перерозподілом суб’єктності влади, видозміненою рольовою структурою, трансформованим сприйняттям „ідеального” в сімейних стосунках, ліберальнішими комунікативними стратегіями та тактиками, а також ускладненими конфліктними комунікативними ситуаціями. У наявних на сьогоднішній день дослідженнях згадані чинники не враховуються. Найбільш вивченою складовою сімейного дискурсу є діадична комунікація батьків і дітей, зокрема розмова за столом [121; 132; 133; 206; 218; 219; 222; 233]. Значну кількість наукових праць присвячено також дитячому дискурсу [86; 122; 127; 138; 144; 174; 250], аналізу деяких типових сімейних комунікативних ситуацій [200; 254], секретів успішності інтеракції між жінками та чоловіками [173; 226]. Лінгвісти також неодноразово торкалися у своїх дослідженнях поодиноких аспектів англомовного сімейного спілкування, зокрема в межах теорії аргументації [13], авторитарного дискурсу [75].
Актуальність роботи зумовлена відсутністю комплексного дослідження дискурсу сучасної англомовної сім’ї з урахуванням необхідності відстеження закономірностей впливу екстралінгвістичних змін останніх років на комунікативно-прагматичні риси сучасного англомовного сімейного спілкування. Аналіз комунікативних особливостей сучасного сімейного дискурсу є також актуальним і для суміжних дисциплін, зокрема сімейної психології з метою формування культури спілкування в родинах унаслідок появи нових сімейних одиниць з ускладненою міжрольовою парадигмою.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в межах наукової теми „Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів” (код 01 БФ 0147-01), що розробляється в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (затверджена Міністерством освіти і науки України).
Головна мета дисертації визначення основних дискурсивних і комунікативно-прагматичних рис англомовного сімейного спілкування - зумовила необхідність розв’язання наступних завдань:
· визначити основні дискурсивні риси, рольові стереотипи сімейного спілкування та охарактеризувати вплив фактору влади на міжособистісну комунікацію у родині;
· виділити конфліктонебезпечні новітні комунікативні ситуації, окреслити їхню модель і вказати на основні прогнозовані вербальні та невербальні дії, що призводять до комунікативних невдач актантів;
· визначити основні комунікативні стратегії та тактики спілкування в межах рольових конфігурацій ДРУЖИНА-ЧОЛОВІК, БАТЬКИ-ДИТИНА та розглянути засоби їх реалізації через різноманітні комунікативні тактики;
· встановити основні екстралінгвістичні чинники, що впливають на формування сучасного англомовного сімейного спілкування.
Об’єктом дослідження виступає дискурс сучасної англомовної сім’ї, проаналізований з урахуванням досягнень останніх років у межах не лише дискурсології та комунікативної лінгвістики, але й сімейної соціології, психології, демографічних і феміністичних досліджень.
Предметом дослідження стали комунікативні стратегії та мовні засоби, конфліктонебезпечні комунікативні ситуації, а також традиційні та нові стереотипи носіїв англійської мови про сім’ю, які безпосередню впливають на формування дискурсу сучасної англомовної сім’ї.
Матеріалом дослідження стали сімейні діалоги, взяті із сучасної англомовної художньої літератури загальним обсягом 8 тисяч сторінок та художніх DVD-фільмів з англомовними субтитрами загальною тривалістю 52 години, в яких відображено щоденну сімейну комунікацію мешканців Великобританії та Сполучених Штатів Америки. Особливе місце у дослідженні посідали художні твори митців, творча діяльність яких зосереджена на висвітленні основних проблем сучасних сімейних стосунків, зокрема англійського письменника Тоні Парсонса, американської письменниці Олівії Голдсміс, англійського документаліста Майкла Аптіда. Також аналізувалися соціологічні та демографічні наукові тексти, які присвячені дослідженню історії розвитку, сучасного стану та колізій, а також майбутньої моделі сімейних міжособистісних стосунків загальним обсягом 2 тисячі сторінок. З метою вивчення традиційних стереотипів про сімейну організацію також проводився аналіз вибірки 219 англійських та американських прислів’їв, які стосуються сімейного дискурсу.
Мета, завдання, об’єкт та предмет дослідження зумовили вибір методики аналізу сімейного дискурсу, яка включає комбіноване використання ономасіологічного та семасіологічного підходів: дискурсивного, комунікативного, когнітивного, соціолінгвістичного, дескриптивного, контекстуально-інтерпретаційного, прагмасемантичного, семантичного аналізу, а також елементів стилістичного аналізу.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше через аналіз впливу екстралінгвістичних змін останніх 50-ти років на дискурсивні ознаки сучасної англомовної сімейної комунікації, виділено та описано нові сімейні ролі, змодельовано комунікативні ситуації, які набувають конфліктних ознак у сучасному житті („сім’я на вихідні”, „поповнення сім’ї), встановлено основні наявні в них комунікативні пастки та визначено мовні та невербальні чинники, які призводять до комунікативних невдач, а також досліджено комунікативні стратегії і тактики поведінки в рольових конфігураціях ДРУЖИНА-ЧОЛОВІК, БАТЬКИ-ДИТИНА.
Теоретична значущість роботи полягає у тому, що вона є внеском у подальший розвиток аналізу дискурсу та комунікативної лінгвістики, оскільки у ній обґрунтовано безпосередній вплив екстралінгвістичних чинників на особливості міжособистісної комунікації у родині, вивчено сценарій розгортання та вербальні засоби вирішення трьох конфліктних комунікативних ситуацій сімейного дискурсу „зрада”, „сім’я на вихідні”, „поповнення сім’ї”, запропоновано класифікацію комунікативних тактик за віковими, рольовими та гендерними ознаками.
Практична цінність дослідження зумовлена тим, що його результати можуть бути використані в курсах з теорії дискурсу, лексикології, соціолінгвістики, теорії комунікації. Результати дослідження також можуть стати допоміжним матеріалом для сімейних консультантів і психологів у наданні фахової допомоги членам сучасних сімейних утворень з метою вдосконалення їхньої комунікативної компетенції та прогнозування можливих комунікативних невдач.
Апробація роботи. Основні положення роботи були висвітлені у доповідях на науково-практичних конференціях студентів, аспірантів та викладачів КНУ імені Тараса Шевченка (квітень 2000 р., травень 2003 р. та квітень 2004 р.), а також на науково-практичних конференціях студентів, аспірантів та викладачів Ужгородського національного університету (квітень 2001 р., квітень 2002 р.). Положення дисертації обговорювалися на засіданні кафедри англійської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (лютий 2005 р., лютий 2006 р.). Основні результати дисертаційного дослідження викладено у чотирьох наукових статтях.
На захист виносяться наступні положення:
1. Сформований під впливом екстралінгвістичних чинників у другій половині ХХ століття дискурс сучасної англомовної сім’ї визначається як комунікація споріднених сімейними зв’язками осіб, якій притаманні: залежна від статі, віку та різновиду сімейної одиниці статусно-рольова конфігурація, ускладненість конфліктними комунікативними ситуаціями, широкий вибір комунікативних тактик для втілення конкретних стратегій спілкування, важливе значення комунікативної компетенції мовців для збереження міжособистісних стосунків.
2. Розгалужена та ускладнена психологічними чинниками рольова парадигма нових сімейних формацій сприяла появі низки неологізмів та евфемізмів, які позначають ролі родинного зв’язку, а також зумовила уникнення в дискурсі сучасної англомовної сім’ї пейоративних слів із семіафіксом ‘step’. Особливої ваги набула роль БАТЬКА, внаслідок чого англійська мова збагатилася новими колокаціями із лексемою ‘father’.
3. Знання конфліктонебезпечних комунікативних ситуацій дискурсу сучасної англомовної сім’ї полегшує декодування мовленнєвих і невербальних дій адресанта, особливо тих, які націлені на утворення комунікативних пасток (докір, звинувачення, експресиви, образи, іронія), і сприяє формуванню консенсусно-орієнтованого міжособистісного спілкування. Комунікативна ситуація „зрада” з’являється у міжособистісній комунікації за умови несхвалення зради учасниками сімейного дискурсу. ЇЇ характерними ознаками є когнітивні дисонанс і лакуна, а мовленнєві та невербальні ходи, які призводять до комунікативних невдач, є прогнозованими.
4. Новітня комунікативна ситуація „сім’я на вихідні” ускладнена нетиповими адресантно-адресатними конфігураціями: „НЕДІЛЬНИЙ БАТЬКО (рідше МАТИ) БІОЛОГІЧНА ДИТИНА”, „КОЛИШНІЙ ЧОЛОВІК КОЛИШНЯ ДРУЖИНА”, Нова/ий ДРУЖИНА/ЧОЛОВІК/ПАРТНЕР КОЛИШНя/ій ДРУЖИНА/ЧОЛОВІК”, унаслідок чого мовленнєва поведінка учасників дискурсу є емоційно забарвленою і конфронтативною (образи, критика). Відсутність фонової інформації зумовлює малоінформативність і високий рівень мовної експлікації. У результаті „другого демографічного зміщення”, зокрема другої контрацептивної революції, з’явилася новітня комунікативна ситуація - „поповнення сім’ї”, аргументативні діалоги якої варіюються від раціональних до змістовно-деградованих, а комунікативне відчуження партнерів від суспільства спричинене збірним актантом „ВОНИ” - уособленням суспільного очікування.
5. Основними комунікативними стратегіями в межах рольової конфігурації ДРУЖИНА-ЧОЛОВІК є стратегії здійснення впливу, захисту власного „Я” та підтримання міжособистісних стосунків. Відкритий характер сімейних міжособистісних стосунків та соціальне очікування зумовлює те, що ЧОЛОВІК-адресант для втілення згаданих стратегій одночасно застосовує і конфронтативні, і консенсусні комунікативні моделі. Водночас ДРУЖИНА-адресант навіть з високим соціальним статусом не відмовляється від стереотипно „жіночих” комунікативних тактик, націлених на збереження „обличчя” адресата, мінімізацію конфліктів і досягнення консенсусу. ДРУЖИНА також є одноосібним модератором сімейної міжособистісної комунікації. Натомість змінилася мовленнєва та невербальна поведінка ДРУЖИНИ-адресата, яка виконує ролі СИТУАТИВНОГО чи ПЕРІОДИЧНОГО ПЕРЕСЛІДУВАЧА у відповідь на абсолютне волевиявлення ЧОЛОВІКА.
6. Спілкування в межах рольової діади БАТЬКИ-ДИТИНА є цілеспрямованою дією, яка містить такі стратегії, як виховання, самовираження, захист власного „Я” та здійснення впливу. Стратегія виховання проходить у менш чи більш асиметричних умовах залежно від різновиду сім’ї і має на меті спрямовувати розвиток світогляду ДИТИНИ, у той час як стратегія здійснення впливу націлена на досягнення миттєвого результату через емотивну сферу ДИТИНИ-адресата. У розмові з батьками мовленнєва та позамовна поведінка адресанта у ролі ДИТИНИ визначається стратегією самовираження, яка присутня у мовленні ДИТИНИ навіть у зрілому віці.
Структура роботи. Дисертація загальним обсягом 240 сторінок (190 сторінок основного тексту) складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, списку джерел ілюстративного матеріалу та додатків.
У вступі визначається мета, завдання та методологія дослідження, обґрунтовується його актуальність та новизна, теоретична та практична цінність, сформульовані основні положення, які виносяться на захист.
У першому розділі дисертації викладено основні соціологічні, економічні, феміністичні та ідеологічні теорії сім’ї; вивчаються роботи з сімейної комунікації, на які спирається дослідження дискурсу сучасної англомовної сім’ї; визначаються позалінгвальні чинники, які зумовили сучасну рольову структуру сімейних стосунків; вивчаються сучасні різновиди сімейних формувань; аналізуються семантичні та комбінаторні характеристики лексеми ‘family’.
У другому розділі викладено теоретичні засади, що склали основу принципів дискурсивного дослідження сімейної комунікації; надається визначення сімейного дискурсу як лінгвістичного явища, вивчаються традиційні та сучасні стереотипи у рольовому відношенні, пропонується визначення новим сімейним ролям, які ще не наводяться у тезаурусних посібниках англійської мови. Досліджується значення фактору влади для регулювання міжособистісних стосунків у сімейному дискурсі, а також подається аналіз конфліктнонебезпечних типових і новітніх комунікативних ситуацій, визначаються основні чинники комунікативних невдач мовців.
Третій розділ присвячено дослідженню міжособистісного спілкування в межах моделей міжрольової конфігурації ДРУЖИНА-ЧОЛОВІК, БАТЬКИ-ДИТИНА, виділяються основні комунікативні стратегії та тактики їхньої щоденної інтеракції, розглядаються прагматичні, стилістичні, лексичні, граматичні, синтаксичні та невербальні засоби реалізації певної комунікативної тактики.
У висновках узагальнюються теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження, окреслюються перспективи подальших досліджень з обраної теми.
Список використаної літератури налічує 282 джерел, з них 156 іноземними мовами.
Список джерел ілюстративного матеріалу налічує 45 позицій, цитованих у тексті дисертації фрагментів художньої літератури, а також художніх фільмів.

Додатки містять фрейми комунікативних ситуацій „зрада”, „сім’я на вихідні”, „поповнення сім’ї”; таблиці комунікативних стратегій і тактик у межах ролей ДРУЖИНА-ЧОЛОВІК та БАТЬКИ-ДИТИНА; таблицю англійських та американських паремій про сімейні міжособистісні стосунки.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Дискурс сучасної англомовної сім’ї є абсолютно відмінним об’єктом дослідження, ніж 50 років тому. За півстоліття відбулися зміни, які вперше торкнулися первинних формальних, змістовних і функціональних засад сімейних міжособистісних стосунків, а саме: інститутизованого шлюбу, патріархального волевиявлення та продовження родових відносин. Історія сімейних відносин показує, що сім’я, як соціальна одиниця, завжди розвивалася паралельно й узгоджено з іншими соціальними інститутами. Наприклад, на початку ХХ століття унаслідок пролетаризації „стрижнева сім’я” опора феодального устрою віджила себе, передаючи свою позицію неолокальній західноєвропейській нуклеарній сім’ї, яка сучасниками на той час вважалась „нестабільною”. Аналогічно сучасні сімейні формації також віддзеркалюють основні суспільні зміни другої половини ХХ століття, поштовхом яких виступали ідейні (ціннісні), феміністичні, економічні, соціальні та медичні чинники. Серед них відповідальними за сучасні ознаки англомовного ДСАС стали поява альтернативних сімейних формацій із симетричними міжособистісними стосунками, відкладання народження дітей на більш пізній період, зростання кількості розлучень та одноосібних сімей.
Аналіз основних історичних джерел та теорій про сімейні стосунки показав, що сім’ї як інституту не загрожує зникнення, сімейні стосунки видозмінюються, відповідають на виклики сучасного глобалізованого суспільства, проте зазнає краху сімейне утворення, яке трималося на основі непохитного патріархального волевиявлення. На місце патріархальної (нуклеарної) сім’ї претендують кілька різновидів сімейної організації: неотрадиційна сім’я, симетрична сім’я, сім’я раніше розлучених, сім’я на вихідні, громадянський шлюб, одноосібна сім’я, союз гомосексуалістів. Тому сьогодні, почувши слово ‘family’, носії англійської мови не зможуть бути впевнені, що йдеться про класичну родину з двома батьками та їхніми нащадками. Лексема ‘family’ втратила ознаку однозначності і виявляє тенденцію зміщення в групу збірних іменників. Всі нові колокації з цією лексемою слугують категоризації і субкатегоризації сімейних стосунків у концептуальній картині світу учасників дискурсу. Кожен із різновидів сім’ї характеризується визначеною структурою, набором та розподілом сімейних ролей, правилами волевиявлення та сукупністю негативних ознак. Тому слід пам’ятати, що створення хибних ідеалів, наприклад ідеалізування нуклеарної сімейної одиниці минулого та незалежного трендового життя в одноосібній сім’ї сьогодення, призводить до комунікативних невдач, і, як результат, учасники сучасного англомовного ДСАС не готові працювати над удосконаленням рівня міжособистісної комунікації, а скоріше стають пасивними споглядачами власних, насичених конфліктами міжособистісних стосунків.
Підставами для виділення дискурсу сучасної англомовної сім’ї як окремого лінгвістичного явища є видозмінені сімейні міжособистісні взаємини, в межах яких від учасників вимагають свідомого ставлення до комунікації, знання міжрольових комунікативних стратегій і тактик, уміння розпізнавати моделі типових КС, а отже досягнення високої комунікативної компетенції в сімейному спілкуванні.
Дискурс сучасної англомовної сім’ї це міжособистісне спілкування споріднених сімейними зв’язками осіб, якому притаманні залежна від статі, віку та сімейних ролей адресантно-адресатна конфігурація, широкий набір комунікативних тактик, конфліктонебезпечні типові та новітні комунікативні ситуації та вищі вимоги до комунікативної компетенції мовців.
Основними рисами сучасного англомовного сімейного міжособистісного спілкування є: 1) відкритість до суспільних змін через перерозподіл типової сімейної рольової парадигми та виникнення нових сімейних ролей; 2) антропоцентричність комунікативного процесу, сприйняття кожного учасника дискурсу як неповторної особистості, тяжіння до використання евфемічних номінацій; 3) особливий характер вольової референції, відповідно до якої на інститутизованому рівні статеві та вікові бар’єри нівельовані, проте на рівні підсвідомості вони продовжують існувати, впливаючи на міжособистісну комунікацію; 4) наявність широкого набору комунікативних тактик, які відбираються мовцями-слухачами залежно від сформованого симетричного чи асиметричного рольового відношення; 5) зіткнення учасників з новітніми конфліктонебезпечними КС, в які вони потрапляють вперше без попередньої підготовки „первинною соціалізацією” чи допомоги фахівця.
При аналізі сучасного ДСАС важливим є розуміння того, що одночасне тяжіння над представниками англомовного соціуму традиційних та нових стереотипів міжрольового спілкування суттєво ускладнює його. Найвагоміші проблемні питання у міжрольових стосунках торкаються представників чоловічої статі, які залишаються не готовими до виконання якісно нових сімейних ролей в іпостасі як чоловіка, так і батька. Свідченням цього є виникнення та поширення в англійській мові великої кількості колокацій побутового значення з іменником „father”. У той же час ще гостріше позначаються подвійні рольові стереотипи на жінках: вони відчувають, що лозунги про рівноправність загнали їх у „пастку” подвійного тягаря роботи та домашнього побуту.
Влада, як регулятор вольової референції між комунікантами ДСАС, посідає важливе місце в міжособистісній комунікації. Зафіксовано, що традиційні стереотипи гендерної та вікової асиметричності все ще діють: абсолютна суб’єктність волевиявлення продовжує бути прерогативою чоловіків і батьків, хоча жінки та діти все частіше стають ситуативними та періодичними ПЕРЕСЛІДУВАЧАМИ. Особливе значення мають також дві складові фактору влади права/привілеї та відповідальність/обов’язки, оскільки від того, наскільки успішно суб’єкт влади встановить рівновагу між цими складовими, залежать стратегії та тактики міжособистісної комунікації і, відповідно, майбутнє сімейної одиниці.
ДСАС включає низку типових КС, в яких учасники дискурсу постають перед конфронтацією і тільки від їх намірів, знань моделей КС та рівня комунікативної компетенції залежить чи підуть вони на конфлікт, чи нейтралізують його.
Зрада зумовлює одну з найбільш емоційно насичених КС дискурсу сучасної англомовної сім’ї, яка містить трьох актантів зрадника, партнера зрадника та зрадженого. Зраджений називає зрадника: особовим та присвійним займенником третьої особи однини, демографічними номінаціями, образливими словами, власними іменами. Зафіксовано чотири різновиди зради: духовну та фізичну подружню зраду, зраду батьків дітьми, зраду дітей батьками, зраду сестри/брата. При фізичній подружній зраді також прослідковується дієвість традиційних стереотипів, відповідно до яких жіноча зрада засуджується на відміну від чоловічої зради, яка вважається нормою.
Встановлено, що при виявленні зради комуніканти допускають типові прогнозовані вербальні та невербальні недоліки, які неминуче призводять до комунікативних невдач, зокрема: 1) хаотично намагаються спростувати зраду при прямих доказах висловлюваннями кліше об’єктно-оціночного зразку „вчинок=помилка”, „вчинок=ніщо”, „вчинок=нереальність”; 2) пояснюють причину зради шаблонними, загальновідомими ідеями (‘people don’t break up because of a one-night stand’, ‘men and women have different needs’, ‘it’s the biological imperative’ і т.д.); 3) маніпулюють сімейними цінностями (child, love, parents); 4) вживають саркастичні та іронічні висловлювання, щоб образити співрозмовника; 5) порушують сімейне міжрольове відношення; 6) перешкоджають зрадженому(ій) встановити індивідуальні межі проксемічної комунікації.
Доведено, що брак уваги (‘I wasn’t paying attention ...’, ‘I just wasn’t concentrating’) та неготовність працювати над міжособистісними стосунками сприяють виникненню комунікативного дисонансу та комунікативної лакуни, які є першочерговими передумовами будь-якого різновиду зради.
Екстралінгвістичні зміни другої половини ХХ століття і, як результат, поява нових сімейних формацій обумовили виокремлення новітніх КС („розлучення”, „незалежність VS сім’я”), які досі не змодельовані, внаслідок чого учасники ДСАС частіше переживають міжособистісні конфронтації і зазнають комунікативні невдачі. На основі аналізу відібраного матеріалу виявлено, що фахової лінгвістичної допомоги потребують дві найактуальніші КС „сім’я на вихідні” та „поповнення сім’ї”.
КС „сім’я на вихідні” властива двом новим сімейним формаціям: сім’ї раніше розведених і сім’ї на вихідні. Вона характеризується визначеною мінімальною кількістю актантів і складається з дитини та розлучених біологічних батьків, проте фактична кількість актантів залежить від величини старої та нової сімей. Актанти здебільшого виступають у нових сімейних ролях, які визначені вперше: недільний батько, відсутній батько, біологічний батько, чоловік/партнер моєї матері; дружина/партнер мого батька; дитина моєї дружини/мого чоловіка, чоловік/дружина моєї колишньої дружини/мого колишнього чоловіка. Центральним елементом КС виступає ДИТИНА, заради якої колишнє подружжя продовжує підтримувати міжособистісні стосунки. У цьому контексті показовим є комунікативна першість батьків в ініціюванні обговорення з дитиною проблеми розірвання подружніх стосунків. Виявлено, що мовленнєві ходи батьків, ілокутивна сила яких цілеспрямовано понижується різноманітними мовними та позамовними засобами, спрямовані на запевнення ДИТИНИ у тому, що вона не винна і любов батьків до неї є незмінною. Також зафіксовано, що учасники КС виражають пожвавлений інтерес до категоризації любові, цікавим є виділення її нового типу - „любові іншого ґатунку” колишньої подружньої пари (‘love each other but in a different way’, ‘a different kind of love’). Беручи до уваги неповноту фонової інформації, якою оперують члени нових сімейних формацій, успішність комунікації вимагає від мовних особистостей вищого рівня мовної експлікації, ніж у традиційній сімейній одиниці, зокрема в питанні любові відсутніх біологічних батьків до власних дітей.
Рольова алокація у КС „сім’я на вихідні” безпосередньо залежна від фактора адресата. Адресат формує власне бачення образу адресанта (прищеплюючи адресанту один із образів: „ВОРОГА”, „ЧУЖОГО”, „ТОВАРИША”, „БАТЬКА/МАТЕРІ”), яке може співпадати з обраною адресантом роллю або розходитися з нею. Зважаючи на те, що залежно від обраної ролі та отриманого образу корелюються комунікативні тактики, ймовірність комунікативної невдачі збільшується при невідповідності ролі й образу. Наприклад, актант в образі „ТОВАРИША” у спілкуванні з ДИТИНОЮ СВОГО ПАРТНЕРА може використати тільки КТ спілкування на рівних, а не КТ повчання, тому що ця тактика відповідає ролі та образу „БАТЬКА/МАТЕРІ”.
Встановлено, що у такій КС на особливу увагу заслуговують три адресантно-адресатні конфігурації: 1) „НЕДІЛЬНИЙ БАТЬКО (рідше НЕДІЛЬНА МАТИ) БІОЛОГІЧНА ДИТИНА”, 2) „КОЛИШНІЙ ЧОЛОВІК КОЛИШНЯ ДРУЖИНА”, 3) „НОВа / ий ДРУЖИНА / ЧОЛОВІК / ПАРТНЕР та КОЛИШНя / ій ДРУЖИНА / ЧОЛОВІК”. У першому випадку діалогічному мовленню притаманна малоінформативність: дорослий оперує запитаннями-кліше з ітеративною ознакою, а з боку ДИТИНИ прослідковується пасивна мовленнєва поведінка, зокрема мовленнєві ходи у відповідь. Комунікативний процес при другій адресантно-адресатній конфігурації відбувається згідно з визначеним сценарієм, який у повному обсязі або частково містить наступні фази: „хто кого зрадив/залишив” → „хто винний” → „відповідальність за виховання дітей” → „нагадування минулих помилок” → „різкі образи” → „припинення проксемічної комунікації”. Зафіксовано, що сценарій розгортається в залежності від того, наскільки свідомо актанти ставляться до заданого питання та якою комунікативною компетенцією вони володіють, оскільки всі фази сценарію (крім останньої) можуть містити комунікативну пастку, особливий ризик складають фази „нагадування минулих помилок” і „різкі образи”, ініціювання яких є прерогативою КОЛИШНІХ ДРУЖИН. У разі неврахування комунікативної пастки діалог переноситься в емоційну площину з безкінечним обміном МА експресивів, інвективів і потенційним застосуванням фізичної сили. Комунікація в межах третьої адресантно-адресатної конфігурації обумовлена поширеним сьогодні незвичним способом виховання ДИТИНИ, в якому беруть участь і БІОЛОГІЧНІ БАТЬКИ, і нова/ий ДРУЖИНА/ЧОЛОВІК/ПАРТНЕР. Мовленнєва поведінка колишньої/го дружини чи чоловіка є більш категоричною, націленою на конфронтацію (наприклад вживання МА образ), особливо якщо йдеться про критику з боку нової/го дружини чи чоловіка (партнера) щодо виховання не власної дитини.
У контексті останніх соціальних змін збільшилося значення індивідуального вибору у сімейних міжособистісних стосунках, що обумовило планування сімейного життя в цілому. Як результат, чільне місце посіли КС, в основі яких лежать обговорення змін у сімейному устрої, наприклад народження дитини, розлучення, переїзд. КС „поповнення сім’ї” з характерною для неї ітеративною ознакою стала органічною складовою ДСАС. ЇЇ актантами виступають подружжя/партнери та збірний актант „ВОНИ” - люди, які оточують пару і експлікують суспільне очікування. Центральною складовою є бажання завести дитину чи його відсутність, що на мовному рівні вербалізується найчастіше дієсловом зі значенням волюнтативності want. Встановлено, що внаслідок систематичного обговорення цього топіку мотиви „за” та „проти” відходять на другий план чи зникають взагалі, тим самим КС стає змістовно „порожньою”, а на перший план виходять негативні емоції, і діалог перетворюється на мовленнєву гру зі словом want.
Виявлено, що на мовному рівні представлені здебільшого мотиви проти народження дитини і агентами частіше виступають ДРУЖИНИ, які прагнуть самореалізуватися перед тим, як прийняти тягар „подвійного робочого дня”. Традиційні та сучасні стереотипи щодо виховання дитини розходяться, вони продемонстрували зміщення від заідеалізованості до розуміння того, що виховання дитини це важка, відповідальна праця. Також зафіксовано використання носіями англійської мови неологізму childfree, який з’явився замість стилістично маркованого іменника childless і позначає цілеспрямовану довгострокову відмову від дитини.
Встановлено, що конфліктність у КС „поповнення сім’ї” збільшується у випадку, коли на заміну волюнтативного чинника відмови від дитини виходить фізіологічна нездатність зачати дитину. Одночасно із отриманням вироку „безплідний” зростає вимога до якості комунікації між подружжям, а саме: уникнення звинувачення один одного та самокартання, а також зважання своїх комунікативних ходів. Зафіксовано, що адресант у важкому емоційно-психологічному стані схильний конструювати комунікативні пастки, які базуються на вираженні негативних емоцій і ставлять за мету викликати в адресата аналогічної реакції, що обумовлює переважання у мовленні комунікантів емоційно маркованих одиниць, як-от: МА експресиви, звинувачення, докори, образи, категорія заперечення, синтаксично незавершені конструкції, лексичні одиниці з негативним денотативним (медична термінологія) чи конототивним значенням, афективні прикметники і т.д. Завдання адресата полягає у розпізнанні комунікативної пастки та її нейтралізуванні через тактику виходу з КС (введення нового топіку, припинення проксемічної комунікації), успішність якого залежить від рівня свідомого ставлення адресата до проблеми та його комунікативної компетенції.
Останніми роками під впливом поширення у західних країнах симетричних міжособистісних стосунків комунікація між ЧОЛОВІКОМ і ДРУЖИНОЮ видозмінилася. Закономірно, що ДРУЖИНА частіше виступає у родині у ролі ситуативного та періодичного ПЕРЕСЛІДУВАЧА, однак для її мовлення залишаються нехарактерними категоричність і відповідні маскулінні комунікативні тактики стратегії здійснення впливу, наприклад КТ використання статусу. Натомість, жінки у ролі ДРУЖИНИ все ще надають перевагу стереотипно „жіночим” комунікативним тактикам, які націлені на мінімізацію конфліктів і досягненя консенсусу. Проаналізований матеріал показав, що очоловічена жіноча сутність, яка стала характерною рисою сучасних жінок із високим соціальним статусом, не стала частиною сімейних міжособистісних стосунків. Зміщення відбулось через те, що ЧОЛОВІКИ при намаганні відповідати сучасним стереотипам використовують у сімейній комунікації поряд із комунікативними тактиками домінування також комунікативні моделі, які базуються на переконанні ДРУЖИНИ через апелювання до її емоцій (КТ використання емотивного аргументу „діти”, КТ звернення до цінностей).
Стратегія захисту власного „Я” спрямована на збереження гідності адресанта, що досягається ДРУЖИНОЮ та ЧОЛОВІКОМ по-різному. ДРУЖИНА, використовуючи КТ прохань-натяків, свідомо привласнює собі роль ЖЕРТВИ, у той час як ЧОЛОВІК за допомогою КТ невизнання провини та КТ ігнорування ще раз наголошує на статусі, яким він володіє. КТ прохань-натяків часто призводить до комунікативного дисонансу, оскільки чоловіки схильні інтерпретувати висловлене буквально. КТ використання сарказму та перебільшення є емоційно-забарвленою тактикою, яка перешкоджає раціональному вирішенню конфліктної комунікативної ситуації.
Ініціатором комунікативних тактик стратегії підтримання міжособистісних стосунків виступають ДРУЖИНИ. Через КТ „розмова за вечірнім столом” та КТ обговорення проблем здійснюється щоденний мінімальний вербальний обмін між усіма членами сім’ї. Притаманний ЧОЛОВІКАМ буквалізм не дозволяє розпізнати ілокутивну мету цих тактик, тобто „розмову заради розмови”.
Спілкування в межах рольової конфігурації „БАТЬКИ-ДИТИНА” також представлене цілеспрямованими комунікативними діями, завдяки яким і дорослі, і діти досягають своїх комунікативних цілей. Основною комунікативною стратегією БАТЬКІВ, від якої залежить рівень соціалізації ДИТИНИ, є виховання. На відміну від стратегії впливу, комунікативні тактики якої спрямовані на досягнення короткострокових цілей через емотивну сферу ДИТИНИ (використання статусу, піклування), стратегія виховання формує особистість ДИТИНИ на основі чітко сформульованих аргументів (КТ повчання), потенційного покарання за девіантну поведінку (КТ „умовних покарань), засудження чи похвали (КТ надання позитивної чи негативної оцінки). Застосування згаданих КТ можливе при асиметричних рольових відносинах, проте МАТЕРІ та актанти сучасних сімейних формацій надають перевагу КТ спілкування на рівних, що передбачає, зокрема, заміну прескриптивів МА проханнями, уникнення експліцитного засудження мовленнєвої та невербальної поведінки ДИТИНИ.
Внаслідок „вербального егоцентризму” основною комунікативною стратегією маленької ДИТИНИ у спілкуванні з БАТЬКАМИ є стратегія самовираження, яка містить чимало комунікативних тактик: перебивання, демонстрування свого погляду та своїх здібностей, перебільшення, образи, порушення принципів ввічливості та норм етикету. Стратегія самовираження залишається невід’ємною складовою міжособистісної комунікації ДИТИНИ зі своїми БАТЬКАМИ і в зрілому віці.
У рольовій конфігурації „БАТЬКИ-ДИТИНА” також присутня комунікативна стратегія захисту власного „Я”. Через застосування комунікативних тактик цієї стратегії (зокрема КТ ігнорування) БАТЬКИ можуть контролювати хід комунікації з ДИТИНОЮ. З віком змінюється рівень комунікативної компетенції ДИТИНИ: чим вона молодша, відповідно тим менше в неї знань та здібностей застосовувати мову для комунікативних цілей, тому ДИТИНА обирає конфронтацію через КТ порушення статусно-рольової парадигми.
Під час дослідження не були зафіксовані відмінні особливості сімейної комунікації у Великобританії та США, натомість результати такого порівняльного аналізу можуть стати важливим внеском у створенні загальної теорії ДСАС.
Подальше дослідження ДСАС може також зосереджуватися на деталізованому розгляді кожного різновиду сімейних утворень, аналізі інших конфліктонебезпечних комунікативних ситуацій, виділенні наявних у цьому дискурсі концептів. Результати дослідження можуть бути враховані у розробці посібників для сімейних терапевтів.

Список використаних джерел
1. Алєксєєва І.О. Евфемізми як відображення соціальних змін: від позначення табу до етикетних форм та політичної коректності // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. - К.: Логос, 2002. С. 1-10.
2. Андрусяк І.В. Англійські неологізми кінця ХХ століття як складова мовної картини світу: Автореф. дис... канд.філол.наук: 10.02.04 [Електронний ресурс] / Київський національний ун-т. К., 2003. 20 с.
3. Антонюк М.О. Метафора та її роль в мовній картині світу // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. К.: Логос, 2002. №7. С. 15-19.
4. Арутюнова Н.Д. Дискурс // Лингвистический энциклопедический словарь / Под ред. В.Н.Ярцевой. - М.: Советская энциклопедия, 1990. С. 296-297.
5. Арутюнова Н.Д. Метафора // Лингвистический энциклопедический словарь/ Под ред. В.Н.Ярцевой. - М.: Советская энциклопедия, 1990. С.136-137.
6. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Школа „Языки русской культуры”, 1999. 896 с.
7. Бабенко М.Ю. Англійські прикметники волевиявлення (парадигматичний та синтагматичний аспекти): Автореф. дис... канд.філоло.наук: 10.02.04 [Електронний ресурс] / Харк. нац. ун-т. ім. В.Н.Каразіна. Х., 2004. 20 с.
8. Баранов А.Н., Крейдлин Г.Е. Иллокутивное вынуждение в структуре диалога // Вопросы языкознания, 1992. - №2 - С. 84-99.
9. Барт Р. Избранные работы. Семиотика. Поэтика. - М.: Прогресс, Универс, 1994. 412 с.
10. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М: Исскуство, 1979. 482 с.
11. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. К.: Видавничий центр „Академія”, 2004. 342 с.
12. Белецкая О.Д. Запрос информации и характеризующие схемы, 1998, www:tversu.ru.
13. Белова А Д. Лингвистические аспекты аргументации / Киевский ун-т им. Т.Шевченко / А.И. Чередниченко (отв.ред.). - К., 1997. 311 с.
14. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. М.: Эксмо-Пресс, 2003. 385 с.
15. Бесєдін А.А. Дисфункціональна сім’я як чинник девіантної поведінки неповнолітніх: Автореф.дис. ... канд.соціол.наук: 22.00.03 [Електронний ресурс] / Національний університет внутрішніх справ. Харків, 2002. 19 с.
16. Бессонова О.Л. Ієрархія цінностей в концептуальній та мовній картині чоловіків та жінок // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах: Зб. наук. праць. Вип.5. - Донецьк: ДонНУ, 2002. - С. 45-52.
17. Бєлова А.Д. Індивідуальна картина світу: інтерпретація і використання лінгвістичних ідей в НЛП // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. - К.: Логос, 2002. - С. 36-43.
18. Бєлова А.Д. Лексична семантика і міжкультурні стереотипи // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. - К.: Логос, 2002. - С. 43-53.
19. Бєлова А.Д. Комунікативні стратегії і тактики: проблеми систематики // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. - К.: Логос, 2004. - С. 11-16.
20. Бєссонова О.Л. Особливості мовленнєвої поведінки жінок і чоловіків: матеріал експерименту // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. пр. Випуск 8 / від. ред. Н.М.Корбозерова. - К.: КНЛУ, 2002. - С.25-29.
21. Бєссонова О.Л. Оцінний тезаурус англійської мови: когнітивно-гендерні аспекти. Донецьк: ДонНУ, 2002. 362 с.
22. Бирюлин Л.А., Корди Е.Е. Основные типы модальных значений, выделяемых в лингвистической литературе // Типология функциональной грамматики. Темпоральность. Модальность. Л., 1990. С. 64.
23. Бігарі А.А. Емотивна аргументація у дискурсі сімейного спілкування // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. К.: Логос, 2000. С. 30-39.
24. Бігарі А.А. Дискурсивна характеристика сімейного спілкування // Наукова спадщина професора Ю.О.Жлуктенка та сучасне мовознавство: Зб. наук. пр. К.: Логос, 2000. С. 20-23.
25. Бігарі А.А. Засоби вираження категорії модальності у дискурсі сімейного спілкування // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. К.: Логос, 2002. - №7. С. 579-586.
26. Бігарі А.А. Ознаки діалогічного мовлення у сімейному дискурсі // Українське мовознавство: Міжвідомчий науковий збірник. К.: Київський університет, 2003. - Випуск 25 С. 89-93.
27. Білецька Т.О. Дейктичні елементи в англомовному рекламному дискурсі // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. К.: Логос, 2004. - С. 32-36.
28. Богданов В.В. Речевое общение: прагматические и семантические аспекты. Л.: Изд-во ЛГУ, 1990. 88 с.
29. Бойко О.В. Насильство в сім’ї: соціологічний аналіз явища: Автореф. дис. ... канд.соціол.наук: 22.00.03 [Електронний ресурс] / Національний університет внутрішніх справ. Харків., 2003. 20 с.
30. Борисенко Н.Д. Прагматический аспект вербального поведения коммуникантов: гендерный анализ (на материале современных английских произведений) // Наук. вісник кафедри ЮНЕСКО Київського держ. лінгв. ун-ту [ЛІНГВАПАКС VІІІ]. Філологія. Педагогіка. Психологія. Випуск 3А. Київ, 2000. С. 371-378.
31. Валлон А. Психологическое развитие ребенка. Санки-Петербург: „Питер”, 2001. 208 с.
32. Васильченко О.Ю., Трищенко І.В. До питання про конверсійні оказіоналізми // Вісник київського університету. К., 1995. №3. С. 105-112.
33. Винокур Т.Г. Диалогическая речь // Лингвистический энциклопедический словарь / Под ред. В.Н.Ярцевой. - М.: Советская энциклопедия, 1990. С. 135.
34. Винокур Т.Г. Говорящий и слушающий. - М.: Наука. - 1993. 167 с.