ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ПО ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ У КУРОРТНИХ РЕГІОНАХ (КРИМІНОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ НА МАТЕРІАЛАХ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ)

Короткий опис

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. ХАРАКТЕРИСТИКА КУРОРТНИХ РЕГІОНІВ
ЯК СЕРЕДОВИЩА ФУНКЦІОНУВАННЯ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ 11
1.1. ЗАГАЛЬНІ УМОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
У КУРОРТНИХ РЕГІОНАХ 11
1.2. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КУРОРТНИХ РЕГІОНІВ 27
1.3. ТИПОЛОГІЯ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ КУРОРТНИХ РЕГІОНІВ
І СПЕЦИФІКА КРИМІНОЛОГІЧНОЇ СИТУАЦІЇ У РІЗНИХ ЇХ ТИПАХ 47
РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ ТА БОРОТЬБИ
ЗІ ЗЛОЧИННІСТЮ В КУРОРТНИХ РЕГІОНАХ 64
2.1. ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ
ТА БОРОТЬБИ ЗІ ЗЛОЧИННІСТЮ В КУРОРТНИХ РЕГІОНАХ 64
2.2. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РОБОТИ ОРГАНІВ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ ЩОДО ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ
ТА БОРОТЬБИ ЗІ ЗЛОЧИННІСТЮ В КУРОРТНИХ РЕГІОНАХ 86
РОЗДІЛ ІІІ. ОПТИМІЗАЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ЗАСАД ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ КУРОРТНИХ РЕГІОНІВ 106
3.1. УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-СТРУКТУРНОЇ ПОБУДОВИ
ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ КУРОРТНИХ РЕГІОНІВ 106
3.2. ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
КУРОРТНИХ РЕГІОНІВ ТА ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ
У ЦЬОМУ НАПРЯМКУ 139
ВИСНОВКИ 167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 184

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. У правовій державі проблема боротьби зі злочинністю, захисту прав і законних інтересів громадян від злочинних посягань є актуальною завжди. Але особливої гостроти вона набуває тоді, коли суспільство перебуває в умовах тривалої кризи всіх сторін життєдіяльності, в умовах загострення кримінальної ситуації.
Людина, її життя та здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні вищою соціальною цінністю, на сторожі якої повинна стояти держава, її правоохоронні органи. Тому забезпечення внутрішньої стабільності суспільних відносин, правопорядку й законності в них набуває доленосного значення, оскільки на цьому ґрунтується національна безпека. Важливим її складовим елементом є комплексна багаторівнева поліфункціональна розгалужена система протидії злочинності.
Наступальний характер протидії злочинності, на нашу думку, забезпечується головним чином діяльністю правоохоронних органів і насамперед органів внутрішніх справ, котрі історично відіграють провідну роль у втриманні рівня злочинності у певних стабільних (соціально-толерантних) межах. Цим обумовлюэться небувала актуальність завдання пошуку та використання резервів нарощування ефективності діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії злочинності в умовах певного регіону (зокрема, курортного).
З урахуванням обмеженості ресурсів особливої гостроти набуває проблема зваженого використання механізмів кримінальної юстиції й розширення сфер застосування профілактичних процедур і оптимально організованої протидії злочинності засобами правоохоронної діяльності. Підвищення ступеню ефективності діяльності органів внутрішніх справ із забезпечення громадської безпеки також сприяє зростанню довіри населення до правоохоронних органів, рівень якої все частіше розглядається як критерій ефективності діяльності правоохоронних систем, що в повній мірі стосується й курортних регіонів.
Вважаємо, що пошук резервів нарощування ефективності боротьби зі злочинністю багато в чому залежить від диференціації та конкретизації системи заходів боротьби з нею з урахуванням соціальної і кримінологічної обстановки, в тому числі щодо особливостей стану й тенденцій окремих видів злочинів, їх детермінантів у курортних регіонах.
Проведене нами дослідження виявило недооцінку регіонального рівня організації та здійснення боротьби зі злочинністю, а також неврахування специфіки конкретної території, що є типовими недоліками теорії й практики боротьби зі злочинністю. Ці обставини, з одного боку, зумовили обрання теми дисертаційного дослідження.
З іншого боку, ми враховували надзвичайно гостру проблему оновлення, вдосконалення, змін, розширення законодавчої бази боротьби зі злочиннісю та профілактики злочинів, необхідність локалізації негативних її тенденцій, нейтралізації й усунення причин та умов скоєння злочинів, а також перекриття каналів, джерел, можливостей їх продукування.
Усе це викликає необхідність удосконалення діяльності правоохоронних органів курортних регіонів, у тому числі органів внутрішніх справ, спеціально утворених для протидії злочинності. Важливим напрямом у їх роботі є охорона громадського порядку та боротьба з окремими видами злочинів.
Названі аспекти діяльності правоохоронних систем завжди перебували в центрі уваги вітчизняних і закордонних правознавців. У різні часи проблеми регіональних особливостей злочинності досліджували такі відомі кримінологи, як Г.А. Аванесов, В.В. Голіна, Л.М. Давиденко, І.М. Даньшин, О.М. Джужа, А.І. Долгова, А.Е. Жалінський, І.І. Карпець, В.М. Кудрявцев, В.І. Крігер, В.В. Клочков, Н.Ф. Кузнецова, О.М. Литвак, В.В. Лунєєв, Г.М. Міньковський, А.Б. Сахаров, Є.Б. Урланіс, В.П. Філонов.
Окремі аспекти організації та функціонування правоохоронних систем були розглянуті такими відомими адміністративістами: В.Б.Авер'янов, В.Г.Афанасьєв, А.І. Берг, О.М. Бандурка, А.С. Васильєв, C.М. Гусаров, Є.В. Додін, І.П. Голос¬ніченко, Ю.М. Козлов, А.Т. Комзюк, В.М. Плішкін.
Питання організації й тактики охорони громадського порядку, профілактики злочинів та боротьби зі злочинністю розглядали також представники інших галузей юридичної науки: О.О.Боровий, В.К.Звірбуль, П.М.Каркач, М.В.Касюта, О.М.Литвинов, Г.А.Туманов, О.О.Чувільов, О.Ю.Мелехін, О.Н.Ярмиш та багато інших.
Разом із тим слід підкреслити, що в наявних працях аналізувалися переважно системи, які склалися в минулому і в наш час практично повністю припинили своє існування. Проблемам власне діяльності ОВС щодо протидії злочиності, організації та функціонуванню їх системи в умовах курортних регіонів загалом майже не приділялось уваги, а в комплексі ця проблема в Україні не досліджувалася. Все вище зазначене й зумовило обрання теми дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами та планами. Дисертацію виконано згідно з планами наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (розділ VII Тематики пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002-2005 р., передбаченої додатком №3 до наказу МВС України від “30” червня 2002 р. №635) і Національного університету внутрішніх справ (п. 4.10.5 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 1996-2000 рр.). Цей напрям також відповідає п.21 Комплексної програми профілактики злочинності на 2001—2005 рр., затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. №1376 та пп. 2.1., 4.2. Плану основних організаційно-практичних заходів МВС України щодо реалізації вимог Комплексної програми профілактики злочинності на 2001 – 2005 рр., затвердженого наказом МВС України №129 від 21 лютого 2001 р.
Метою дисертації є встановлення основних детермінант злочинності курортних регіонів та розробка заходів з її протидії з боку органів внутрішніх справ, в тому числі форм і методів охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю в цих умовах, а також шляхів їх удосконалення та оптимізації.
Досягнення зазначеної мети здійснюється шляхом розв’язання таких основних завдань: характеристика та аналіз середовища функціонування органів внутрішніх справ курортних регіонів та визначення особливостей кримінологічної ситуації, суттєво впливає на організацію їх функціонування; визначення специфічних елементів криміногенної ситуації курортних регіонів, у тому числі політичних, соціальних, демографічних, економічних, психологічних її складових; удосконалення класифікації курортних регіонів та визначення на цій основі специфіки кримінологічної ситуації в окремих їх типах; визначення та обґрунтування, з урахуванням пріоритетності, актуальних завдань органів внутрішніх справ курортних регіонів щодо протидії злочинності та специфіки їх прояву в окремих типах курортних регіонів; розробка шляхів, форм та метолів підвищення ефективності оперативно-службової діяльності служб і підрозділів органів внутрішніх справ курортних регіонів щодо протидії злочинності у частині організації охорони громадського порядку й боротьби з окремими видами злочинів та правопорушень; розробка основних напрямів удосконалення організаційно-структурної побудови міськрайорганів внутрішніх справ курортних регіонів відповідно до визначених актуальних завдань стосовно протидії злочинності в умовах курортного регіону; розробка та обґрунтування основних напрямків організації взаємодії в органах внутрішніх справ курортних регіонів під час спільного виконання завдань щодо протидії злочинності.
Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини, котрі виникають з приводу організації та здійснення органами внутрішніх справ компетентної діяльності щодо протидії злочинності в умовах курортних регіонів, зокрема стосовно охорони громадського порядку й боротьби зі злочинністю.
Предметом дослідження є фактори, причини, умови, детермінанти, показники, ознаки і властивості злочинності курортних регіонів та обумовлені цим форми й методи діяльності органів внутрішніх справ щодо комплексної протидії злочинним проявам у специфічних умовах; організаційні, процедурні та функціональні засади охорони громадського порядку й боротьби з окремими видами злочинів.
Методологічною основою дослідження є діалектичний метод наукового пізнання, що дає змогу розглядати діяльність органів внутрішніх справ щодо протидії злочинності, її організаційні та функціональні аспекти в їх розвитку, взаємозв’язку між собою та у взаємодії з іншими правоохоронними органами, органами державного управління, державою, суспільством тощо.
На цих методологічних засадах у дисертаційній роботі застосовуються окремі наукові методи пізнання. За допомогою системно-структурного методу досліджено середовище функціонування органів внутрішніх справ курортних регіонів, структурну побудову органів внутрішніх справ курортних та інших регіонів (підрозділи 1.1. та 3.1.). Метод спостереження використано для вивчення стану злочинності та проблем в організації, роботі служб та підрозділів ОВС курортних регіонів щодо протидії злочинності (підрозділи 2.1., 3.2.). Історико-правовий метод застосовано для ретроспективного аналізу проблем організації та функціонування органів внутрішніх справ курортних регіонів стосовно протидії злочинності, а також еволюції нормативно-правової бази, яка регламентувала функції та повноваження суб’єктів охорони громадського порядку й боротьби зі злочинністю (підрозділ 2.2.). Метод порівняльно-правового аналізу юридичних норм і практики їх застосування використано під час аналізу правових засад взаємодії окремих процедурних компонентів, а також для встановлення характерних рис відповідних елементів різнорівневих систем у межах адміністративно-територіального зрізу (підрозділи 1.2., 3.2.). Статистичний метод застосовано для узагальнення результатів, репрезентації отриманих у ході вивчення думки фахівців даних стосовно розгляданих проблем (підрозділи 1.2., 3.2.). Логіко-нормативний метод використано при написанні проектів нормативно-правових актів з питань охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю (розділи І, ІІ). Соціологічні методи дослідження (анкетування, опитування) застосовано для вивчення думки співробітників органів внутрішніх справ курортних регіонів з різних питань (розділи ІІ, ІІІ).
Теоретична основа дисертаційного дослідження. За теоретичну основу дисертаційного дослідження були взяті наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених у галузі теорії держави і права, адміністративного права, кримінології, кримінального та кримінально-процесуального права, криміналістики, оперативно-розшукової діяльності, а також інших галузей наукових знань, що стосуються проблем протидії злочинності.
В аспекті аналізованої проблеми були розглянуті наукові праці вчених Радянського Союзу, нормативні акти колишнього СРСР, сучасне законодавство й проекти нормативних актів з питань профілактики злочинів та боротьби зі злочинністю України, Росії, Білорусі, інших країн СНД. Було здійснено порівняльний аналіз відповідних норм, котрі регламентували розглянутий інститут в СРСР та в сучасній Україні.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням проблем організації і функціонування органів внутрішніх справ курортних регіонів у сучасних умовах.
Наукова новизна полягає в тому, що:
• на принципово нову наукову основу покладено й насичено новою аргументацією оцінку соціально-економічних та кримінологічних умов курортних регіонів під кутом зору їх упливу на організацію функціонування відповідних органів внутрішніх справ;
• узагальнено результати здійсненого детального аналізу кримінологічно значимих умов життя постійних мешканців курортних регіонів, соціально-економічних факторів, психологічної атмосфери серед відпочиваючих та значення цих явищ для організації охорони громадського порядку й боротьби зі злочинністю в умовах регіону (з елементами прогнозу можливого розвитку ситуації);
• встановлено специфіку кримінологічної ситуації в різних типах курортних регіонів відповідно до запропонованої класифікації та визначено її вплив на форми й методи протидії злочинності з боку відповідних органів внутрішніх справ;
• обґрунтовано висновок про те, що з урахуванням ступеня пріоритетності та специфіки функціональних проявів у різних типах регіонів основним завданням для органів внутрішніх справ курортних регіонів є охорона громадського порядку та боротьба з окремими видами й категоріями злочинів;
• дістали подальшого розвитку принципово нові підходи до організації, шляхи, форми й методи підвищення ефективності діяльності служб та підрозділів органів внутрішніх справ курортних регіонів у сфері охорони громадського порядку та боротьби з окремими видами злочинів;
• запропоновано напрями вдосконалення організаційно-структурної побудови міськрайорганів внутрішніх справ курортних регіонів та обґрунтовано теоретичну можливість і практичну доцільність використання нових форм організації взаємодії в органах внутрішніх справ курортних регіонів.
З усіх висловлених концептуальних положень вноситься пропозиція про нормативне закріплення наведених рекомендацій у спеціалізованих нормативно-правових актах з питань протидії злочинності.
Теоретичне та практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що висновки і пропозиції дисертації можуть бути використані у процесі формування нормативно-правової бази з питань охорони громадського порядку, профілактики злочинів і боротьби зі злочинністю в Україні. Вони можуть бути враховані і під час розробки законопроектів галузевого законодавства, а також у практичній діяльності органів внутрішніх справ у ході здійснення ними покладених на них обов’язків.
Результати дослідження можуть бути використані при підготовці навчальних посібників, методичних завдань, проведенні навчальних занять з курсів кримінології, адміністративного права та адміністративної діяльності ОВС, управління ОВС, а також при розробці й запровадженні спецкурсів.
Особистий внесок здобувача в одержані наукові результати, викладені у дисертації. Дисертаційне дослідження виконане дисертантом самостійно, всі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані на базі самостійних досліджень автора.
Апробація результатів дослідження. Результати наукових досліджень, висновки та пропозиції автора оприлюднювалися на наукових та науково-практичних конференціях: міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми діяльності ОВС по попередженню, розкриттю та розслідуванню злочинів” (жовтень 2001 р., м. Одеса); щорічних науково-практичних конференціях „Запорізькі правові читання” (червень-липень 2002-2003 рр., м.Запоріжжя); науково-практичних конференціях Національного університету внутрішніх справ (квітень-травень 2002-2003 рр., м. Харків).
Публікації. За темою дисертації автором опубліковано 6 статей у фахових наукових виданнях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які включають сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дослідження 197 стор., з яких 183 стор. тексту і 14 стор. списку використаних джерел.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Здійснене дисертаційне дослідження дозволяє зробити деякі висновки та сформулювати ряд положень з метою їх подальшого використання у науково-практичній діяльності.
Перш за все, було визначено, що курортний регіон як об’єкт кримінологічного дослідження представляє собою територію, основною функцією якої є надання оздоровчих та лікувальних послуг громадянам у період відпусток, туристичних поїздок та інших форм використання рекреаційних можливостей, як правило, з відривом їх від місця основної роботи й навчання з тимчасовим виїздом із місця постійного проживання. Специфіка оздоровчих та лікувальних функцій зумовлює й специфіку контингенту курортників та місцевого населення, що, у свою чергу, визначає істотні особливості, детермінант злочинності, а раз так, то і організаційних і правових заходів її протидії. В основу виокремлення курортних регіонів покладено не адміністративно-територіальний критерій, а сукупність факторів функціонального призначення території, її географічних, демографічних, соціальних, економічних та кримінологічних особливостей, які складають її специфіку у порівнянні з іншими регіонами.
Крім того, підтверджено, конкретизовано з урахуванням особливостей дослідженої сфери соціальної практики, покладено на принципово нову наукову основу та насичено новою аргументацією відоме в теорії управління положення про залежність організації й діяльності соціальної системи від середовища її функціонування. У нашому випадку мова йде про залежність завдань, функцій, організаційної структури, форм та методів оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ курортних регіонів від соціально-економічних, демографічних і кримінологічних умов, що склалася в названих регіонах України.
Виходячи з особливостей дії факторів та детермінант злочинності в курортних регіонах і зумовлених цим об’єктивних тенденцій її ускладнення або стабілізації, слід досліджувати специфіку кожного з них та обумовлену цим типологію курортних регіонів. Формулювання такого вихідного положення вимагало здійснення спеціального дослідження кримінологічної ситуації в курортних регіонах в цілому та різних їх типах зокрема.
Нами визначені та охарактеризовані наступні типи курортних регіонів і населених пунктів: за функціональним призначенням – а) мінеральні (бальнеологічні) й кліматичні (приморські та лікувально-профілактичні); б) загально-профілактичні (приморські) й лікувальні (мінеральні та лікувально-профілактичні); за спеціалізацією – курорти загального призначення і курорти для лікування конкретних захворювань; за характером природних лікувальних ресурсів – курорти державного та місцевого значення (ст.4, 5 Закона України “Про курорти”); за рівнем соціально-економічного розвитку – традиційні й нові курортні регіони та населені пункти.
Протягом дослідження отримано нові дані про особливості кримінологічної характеристики курортних-регіонів. Слід зазначити, що ці особливості встановлено в результаті порівняння кримінологічної ситуації в курортних регіонах Запорізької області з іншими подібними їй регіонами та населеними пунктами.
Кримінологічна обстановка приморського, загального призначення, державного значення, традиційного курортного регіону м. Бердянська Запорізької області протягом дослідженого періоду (1996-2001 рр.) відзначається наступними особливостями: зростанням кількості зареєстрованих злочинів, негативними змінами у структурі злочинності – зростанням частки агресивних та корисливо-насильницьких злочинів, сезонними коливаннями злочинності, а також переважанням частки злочинів скоєних у курортний сезон в суботу-неділю протягом вечірніх та нічних годин (з 18 до 6 години), значною часткою злочинів, скоєних прибулими особами, рецидивістами (як серед прибулих, так і місцевих мешканців), злочинцями-гастролерами й особами, що не мають постійного місця проживання.
Кримінологічна обстановка лікувально-профілактичного, загального призначення, державного значення, умовно нового курортного регіону смт Кирилівки Якимівського району Запорізької області протягом дослідженого періоду (1996-2001рр.) характеризується такими специфічними рисами: уповільненням темпів зростання кількості зареєстрованих злочинів, стабілізацією криміногенної ситуації, позитивними змінами у структурі злочинності, а також відсутністю яскраво виражених сезонних коливань злочинності, значним поширенням агресивних та корисливо-насильницьких злочинів неповнолітніх місцевих мешканців стосовно неповнолітніх, які прибули на відпочинок або лікування, наявністю тенденції до зростання кількості насильницьких та корисливих злочинів, а також злочинів, скоєних особами у стані алкогольного сп’яніння.
На стан оперативної обстановки курортних регіонів значно впливають особи, що прибули з інших місцевостей, злочинці-гастролери, особи, котрі не мають постійного місця проживання, а також ті, хто обрав курортні регіони місцем продовження власної злочинної діяльності після звільнення з місць відбуття покарання.
Нами виявлена стійка тенденція до постійного зростання кількості злочинів, що скоюють особи у стані алкогольного сп’яніння в курортних регіонах, і цей показник значно перевищує аналогічні показники інших регіонів.
Протягом 2000-2001 рр. досить чітко простежується тенденція до стабілізації кримінологічної ситуації та оперативної обстановки в курортних регіонах завдяки комплексним їх відпрацюванням, загальній тенденції до покращення її стану по всій державі, більш активній та цілеспрямованій роботі на окремих напрямках.
По першому типу курортного регіону ми передбачили стабілізацію кримінологічної ситуації протягом 2002-2003 рр., а далі – відчутне її покращення, позитивну динаміку та зміни у структурі злочинності (зменшення ваги насильницьких та агресивних злочинів, зростання корисливих і корисливо-насильницьких), а по-другому - менш виразну стабілізацію, а після остаточного переходу до міських умов життєдіяльності завдяки розвиткові відповідної інфраструктури відпочинку та розваг – ускладнення кримінологічної ситуації.
Наведена кримінологічна ситуація є наслідком специфіки соціально-економічних та демографічних умов, що склалися в курортних регіонах. Насамперед слід мати на увазі, що, відповідно до здійснюваних курортними регіонами соціальних функцій та призначення, вони мають однобічний економічний розвиток, обмежену виробничу базу. Розміщена на території регіону промисловість та відповідна інфраструктура, як правило, спрямовані на задоволення основного призначення – обслуговування прибулих на відпочинок та лікування громадян. Тому в цих регіонах відзначається наявність зайвих трудових ресурсів, що призводить до специфіки демографічної структури населення, а саме низької частки населення молодших та середніх вікових груп і досить високої питомої ваги осіб пенсійного віку.
У той же час демографічна структура місцевого населення постійно зазнає змін унаслідок високої інтенсивності міграційних процесів. Серед мігрантів значна кількість туристів, а також іноземців, що відповідним чином впливає на організацію охорони громадського порядку та боротьбу зі злочинністю в регіоні. Досить очевидним є маятниковий характер міграції: кожного дня в певні години значні маси відпочиваючих прибувають, а потім залишають деякі громадські місця.
Слід також звернути увагу на особливу психологічну атмосферу серед місцевого населення курортних регіонів, яка призводить до формування у представників окремих категорій відчуття нескінченного свята, весілля та розваг, а звідси ¬– відповідних стереотипів поведінки.
Під кутом зору особливостей соціально-економічної, демографічної та кримінологічної ситуації були оцінені пріоритети завдань органів внутрішніх справ курортних регіонів. При цьому ми виходили з очевидного положення про те, що завдання органів внутрішніх справ на всій території держави ідентичні. Однак з урахуванням особливостей та специфіки вищезгаданих характеристик певних регіонів актуальність того або іншого завдання може змінюватись.
У цьому сенсі дані, отримані в результаті дослідження кримінологічної ситуації в курортних регіонах Запорізької області, є достойменими аргументами сформульованого в дисертації положення про те, що з точки зору пріоритетів першочерговим завданням органів внутрішніх справ курортних регіонів є вдосконалення охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю у громадських місцях.
Головною проблемою для правоохоронних органів, у тому числі для органів внутрішніх справ, є боротьба зі злочинами, місцем скоєння яких є громадські місця, оскільки переважна більшість найнебезпечніших злочинів, динаміку і питому вагу яких ми дослідили, скоюється саме у громадських місцях. І хоча кримінологічна ситуація в курортних регіонах останнім часом характеризується наявністю чіткої тенденції до стабілізації, але ситуація зі злочинністю в громадських місцях залишається напруженою, надто ж порівняно з іншими регіонами. Особливо проблеми з охороною громадського порядку виявляються у приморському та лікувально-профілактичному типах курортних регіонів, що обумовлено цілою низкою специфічних їх рис.
На основі аналізу даних про кількість зареєстрованих злочинів у різних регіонах та населених пунктах Запорізької області, розкритих безпосередньо або за участю сил, спеціально призначених для боротьби з “вуличною” злочинністю, та їх питомої ваги результативність роботи названих підрозділів та служб була нами визнана низькою, особливо в курортних регіонах, а серед них – особливо в лікувально-профілактичних.
При цьому слід мати на увазі, що висунення на передній план завдання, яке передбачає охорону громадського порядку та боротьбу зі злочинністю у громадських місцях не означає зниження уваги до вирішення інших завдань щодо зміцнення правопорядку та законності в курортних регіонах. Мова йде лише про пріоритети, а відтак про виділення найбільших обсягів сил та засобів для охорони громадського порядку й боротьби зі злочинністю, зміцнення відповідних підрозділів, активізацію роботи щодо пошуку оптимальних форм та методів організації оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ у цьому напрямку.
Послідовне вирішення завдання щодо зміцнення громадського порядку в громадських місцях потребує насамперед ефективного прогнозування та планування, розробки заходів на тривалу перспективу. І хоча в органах внутрішніх справ ця робота поставлена нормально, слід мати на увазі, що в нижчих підрозділах органів внутрішніх справ можливості для здійснення конкретних прогностичних досліджень та планових розробок обмежені не лише нестатком фахівців, але й кількістю та якістю інформації, котра перебуває у їх розпорядженні.
Виходом з цього може бути створення локальної, а потім і національної інформаційної мережі, яка складалася б з кількох рівнів та кількох ступенів доступу. На першому рівні можна було б вирішити питання про створення безперервного циклу моніторингу, обробки, аналізу стану та змін оперативної обстановки в часі й просторі з тим, щоб на другому рівні створити необхідні умови для кримінологічного прогнозування й подальшої розробки на цій основі планів оптимального розташування сил та засобів охорони громадського порядку на території обслуговування за допомогою математичних методів і можливостей комп’ютерної техніки.
У відкритій її частині можна було б розмістити інформацію про стан злочинності, її тенденції, регіональні особливості, статистичну звітність, аналiтичнi матерiали, інформацію про вжиті спеціальні та спеціально-кримінологічні заходи протидії злочинності на державному, регіональному та місцевому рівнях і їх результати, повiдомлення державних i громадських органiзацiй, заяви громадян, повiдомлення засобiв масової iнформацiї тощо.
У частині з обмеженим доступом можна було б розмістити інформацію про правопорушення, зареєстровані та розкриті злочини, документи, що характеризують якісний стан охорони громадського порядку й боротьби зi злочиннiстю, довiдки та інформації про скоєнi злочини та розшукуваних злочинцiв, iнформацiї органiв внутрiшнiх справ, інших правоохоронних органiв, результати проведення цільових заходів та операцій, плани місцевостей, єдині дислокації тощо.
На третьому – секретному рівні, можна концентрувати інформацію про розрахунок і розстановку сил та засобiв, розмiщення постiв, маршрутiв патрулювання, види i склад нарядiв, порядок несення служби, специфічні завдання нарядiв, а також оперативну інформацію.
Доступ та можливість вивчення такого роду інформації значно полегшує прийняття управлінських рішень у сфері охорони громадського порядку.
Важливою умовою є також удосконалення функціональних засад оперативно-службової діяльності служб та підрозділів, котрі забезпечують боротьбу з правопорушеннями і злочинами у громадських місцях, і насамперед патрульно-постової служби міліції України. Її подальший розвиток, підвищення якості та ефективності впливу на стан охорони громадського порядку, оптимальне розташування сил та засобів можливі лише за умови ліквідації існуючої роз'єднаності між різними видами нарядів, котрі несуть службу з охорони громадського порядку за єдиною дислокацією.
На нашу думку, вирішенню цієї проблеми може сприяти організація несення служби за методом патрульної дільниці і патрульної зони. Нами були охарактеризовані широко використовувані міліцією громадської безпеки курортних регіонів форми організації охорони громадського порядку за методом патрульної дільниці та зони охорони громадського порядку (патрульні зони). Проаналізовані їх переваги перед іншими методами й формами організації охорони громадського порядку. Зокрема, їх мобільність, гнучкість управління, концентрація сил та засобів під єдиним керівництвом якнайкраще відповідають особливостям оперативної обстановки курортних регіонів – диференціації кримінологічної ситуації на мікро- дільницях, швидкій змінюваності обстановки протягом доби, мобільності тих, хто відпочиває та злочинного елементу.
Згідно з результатами дослідження, в дисертації з метою ефективного використання в охороні громадського порядку методу патрульної дільниці пропонується призначати на посади начальників патрульних дільниць осіб середньої ланки начальницького складу органів внутрішніх справ. Крім того, доцільно підпорядкувати ним усі сили та засоби, задіяні на патрульній дільниці, проводити практичні навчання особового складу різних служб та підрозділів ОВС, котрі беруть участь в охороні громадського порядку й боротьбі зі злочинністю у громадських місцях, зміцнити взаємодію патрульних нарядів з дільничними інспекторами міліції шляхом залучення їх інструктажів нарядів, навчання особового складу ППСМ, підвищення персональної відповідальності за стан громадської безпеки тощо.
Рекомендовані також конкретні форми перерозподілу співробітників, які несуть службу з охорони громадського порядку відповідно до часу доби з тим, щоб забезпечити найбільшу щільність нарядів на території обслуговування саме в ті дні, в ті години, коли скоюється найбільша кількість правопорушень і злочинів. Крім того, доводиться практична доцільність оптимального співвідношення різних видів патрулів, обов’язкового залучення до патрулювання та охорони громадського порядку осіб оперативно-начальницького складу обласних підрозділів та служб УМВС, максимальної мобілізації сил і засобів у період державних свят, масових заходів, відвідування курортів високими посадовцями.
У зв’язку з вищевикладеним у міськрайорганах внутрішніх справ курортних регіонів слід, по-перше, на рівні планування поряд з річними й квартальними планами розробляти та впроваджувати у практичну діяльність типові плани спеціального призначення для забезпечення охорони громадського порядку під час проведення масових заходів на території обслуговування (ці плани мають розроблятися в УМВС в областях, обговорюватися на колегіях, а після затвердження їх як типових, доопрацьовуватись на місяцях). По-друге, для нейтралізації дії негативних факторів сезонної міграції населення слід заздалегідь, ще до початку курортного сезону провести комплекс заходів з підготовки органу внутрішніх справ до роботи у складних умовах. Ці рекомендації вже використовуються у практичній діяльності органів внутрішніх справ курортних регіонів Запорізької області.
Сьогодні в курортних регіонах, як і по всій державі, відчувається нестача й розбалансування взаємодії між правозастосуванням та законодавчим забезпеченням правоохоронної діяльності щодо протидії окремим видам злочинів та правопорушень, які набули значного поширення, а також профілактики окремих категорій населення, котрі відзначаються значною маргіналізацією.
Так, пропонується посилити повноваження міліції щодо контролю за прибуттям осіб без визначеного місця проживання до певних регіонів через уведення до КпАП України або КК України норм про відповідальність за бродяжництво з правом органів внутрішніх справ поміщати цих осіб до спеціальних закладів або розробити й упровадити спеціальну систему соціальної допомоги та реабілітації цих громадян.
Слід також активізувати роботу в напрямку боротьби з проституцією, сутенерством і звідництвом, алкоголізацією, наркоманією, оскільки існує небезпека того, що посилення репресивної дії кримінального закону призведе до вдосконалення методів роботи та організації надання відповідних послуг.
Тому, на нашу думку, слід контролювати потоки неорганізованих мас тих, хто відпочиває на територію курортного регіону або населеного пункту, створенням на період курортного сезону на автодорогах постів з представників міліції та громадськості, котрі б мали можливість реєструвати прибулих громадян. Реєстраційні дані можна заносити до спеціального журнал, а громадянам видавати при цьому спеціально розроблені йа затверджені органами влади адміністративні талони, які ті, хто відпочиває, за відсутності санаторно-лікувальних карток повинні мати при собі.
До віктимологічної профілактики тих, хто відпочиває, слід активніше залучати можливості масової профілактичної пропаганди, а відповідну роботу з іноземцями слід покласти на туристичні фірми, підприємства, установи та організації, а також окремих громадян, які запрошують та приймають у себе іноземних туристів. Правоохоронні органи могли б підготувати своєрідні типові рекомендації стосовно того, як слід поводитися в певних життєвих ситуаціях, про умови та порядок звернення до органів влади в разі виникнення проблемних ситуацій, про окремі специфічні, на думку іноземних та прибулих громадян, норми поведінки й моральні стандарти тощо.
Встановлені під час дослідження особливості середовища функціонування органів внутрішніх справ курортних регіонів, необхідність удосконалення тактичних форм та методів їх оперативно-службової діяльності потребують критичної оцінки структурної побудови названих органів та організації управління ними. Вивчення цих питань дозволило нам сформулювати низку теоретико-прикладних положень, які стосуються оптимізації систем та процесів управління органами внутрішніх справ курортних регіонів.
Слід мати на увазі, що з розвитком інфраструктури відпочинку, розваг та лікування окремі населені пункти перейдуть на вищий рівень розвитку – від сільського або селищного укладу та устрою до міського. У зв’язку з цим необхідно заздалегідь забезпечити перебудову організаційної структури відповідних органів внутрішніх справ регіону. Для цього слід використовувати відомості, отримані з планів перспективного розвитку регіону або населеного пункту, переводити їх у дані, необхідні для прогнозування кримінологічної ситуації.
Такий прогноз можна розглядати як підставу для порушення питання про початок перебудови органу внутрішніх справ, передусім шляхом збільшення чисельності служб та підрозділів (патрульно-постової служби, карного розшуку, ДАІ тощо). Одночасно мають розглядатися питання своєчасного забезпечення органу внутрішніх справ ресурсами, виділення приміщень, їх обладнання, засобів зв’язку та пересування, спецзасобів тощо. Вивчений досвід курортних регіонів Запорізької області показує, що керівники не завжди дотримуються цих вимог, і це ми розглядаєми як додатковий фактор ускладнення оперативної обстановки.
Що стосується традиційних курортних регіонів, то складність і динамічність оперативної обстановки примушують систематично змінювати обрані та випровубані часом організаційні структури. Вивчення чисельних змін такого роду навело нас на думку, що в організаційній побудові органів внутрішніх справ слід активніше запроваджувати принципово нові цільові структури, які довели власну спроможність і дієвість у практиці охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю.
Вони складаються з числа співробітників різних служб та підрозділів для вирішення конкретних завдань протягом конкретного періоду. Серед найоптимальніших структурних утворень слід назвати:
1. Патрульно-пошукові групи у складі одного оперуповноваженого або дільничного інспектора та двох прикомандированих співробітників (як правило, курсантів навчальних закладів системи МВС України), які, окрім несення патрульно-постової служби, здійснюють розшук злочинців “по гарячому”. Особливо такі групи ефективні в боротьбі з вуличними грабежами, розбоями й хуліганськими проявами.
2. Спеціальні патрульно-пошукові групи, які створюються, як правило, з числа працівників оперативних підрозділів ОВС, міліціонерів ППСМ, а також бійців спецпідрозділу “Беркут”. Вони призначені для здійснення цілеспрямованої пошукової роботи в місцях концентрації злочинного елементу, а також у районах або на дільницях, де скоюється найбільша кількість злочинів і правопорушень. Як свідчить проведене дослідження, спеціальні патрульно-пошукові групи є саме тим важливим видом наряду патрульно-постової служби, за допомогою котрого можна здійснювати своєчасне та швидке маневрування силами й засобами охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю.
3. Рухомі пункти міліції, які доцільно створювати у випадках, коли сили патрульно-постової служби ще не сформовані або малочисельні. Головне призначення цього виду наряду – охорона громадського порядку й боротьба зі злочинністю у віддалених районах населеного пункту, громадських місцях (лісопаркових зонах, пляжах, зонах оздоровлення), об’єктах рекреації, відпочинку та розваг, де несення служби основними патрульно-постовими нарядами ускладнено у зв’язку зі знаходженням цих об’єктів на значній відстані від місця дислокації основного органу внутрішніх справ. Крім того, за власним потенціалом РПМ можуть бути використані під час проведення культурно-масових і спортивних заходів.
4. Оперативні пункти, що створюються, як правило, в курортних регіонах, де населені пункти або об’єкти рекреації розташовані на значній за розміром території. Основне завдання оперативного пункту – забезпечити належний громадський порядок у населеному пункті або на певній його території, попередити можливі правопорушення, своєчасно реагувати на сигнали про злочини, будь-яким чином сприяти здійсненню оперативно-розшукових заходів та слідчих дій.
5. Оперативні пости, які закріплювалися за окремими готелями, санаторіями, кемпінгами, у складі двох міліціонерів та наданих їм у допомогу членів громадських формувань правоохоронної спрямованості або персоналу.
6. Зональні оперативні групи, основна мета діяльності яких – підтримання належного стану правопорядку у відведеній частині території обслуговування шляхом здійснення оперативно-розшукових заходів з метою попередження, припинення, розкриття злочинів, а також відповідне супроводження й забезпечення охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю. Вона складається переважно з оперативних співробітників органів внутрішніх справ та наданих сил патрульно-постової служби міліції.
7. Групи з перевірки й паспортизації об’єктів рекреації, які створюються для перевірки та обстеження названих об’єктів, встановлення причин та умов, які сприяють або можуть сприяти вчиненню крадіжок з цих об’єктів, а також для визначення комплексу заходів, виконання яких дозволить попередити або усунути ці причини та умови. До таких груп належать співробітники карного розшуку, ДСБЕЗ, позавідомчої охорони, дільничний інспектор, пожежний інспектор, а також слідчий, котрий спеціалізується на розслідуванні крадіжок з об’єктів рекреації, представники органів влади, контролюючих органів, інших правоохоронних відомств, якщо перед ними поставлені тотожні завдання.
Хоча структурна побудова органів внутрішніх справ курортних регіонів є різноманітною, до вирішення цих проблем має застосовуватись єдиний підхід на основі типологізації умов їх функціонування, що зумовлює єдність і типовість організаційних структур. Реалізація цієї пропозиції, безперечно сприятиме раціональному та оптимальному розподіленню штатної чисельності особового складу. При розробці типових структур неприпустимим є нехтування принципом відповідності організаційної структури структурі функціональній та її залежності від адміністративно-територіального устрою, на чому наголошується в дослідженні.
Результати проведених нами соціологічних досліджень підтвердили зроблене нами припущення про низький рівень взаємодії в органах внутрішніх справ курортних регіонів. Це підтверджується такими даними: взаємообмін інформацією між працівниками органів внутрішніх справ майже відсутній; переважна частка відносин по взаємодії ґрунтуються на персональному, особистісному рівні, а не на професійних, службових контактах та зв’язках; використовувані форми взаємодії не відповідають можливостям і прагненням сторін.
Аналіз практичної діяльності органів внутрішніх справ курортних регіонів дозволив зробити висновок про існування кількох рівнів проблем взаємодії в органах внутрішніх справ курортних регіонів.
По-перше, це рівень організаційних проблем взаємодії міськрайорганів внутрішніх справ курортних регіонів з аналогічними системами інших регіонів. З метою вдосконалення організації взаємодії на цьому рівні необхідно налагодити чітку систему взаємного інформаційного обміну між органами внутрішніх справ курортних регіонів та визначеними ОВС інших регіонів на основі запропонованої схеми інформування про осіб, котрі прибувають до курортного регіону зі злочинними намірами або з метою переховування.
По-друге, це рівень взаємодії з аналогічними правоохоронними структурами інших держав. У повсякденній діяльності керівники служб та підрозділів мають своєчасно знайомити особовий склад з нормативними актами, які визначають порядок та умови взаємодії з правоохоронними органами інших держав. Шляхами подолання цих проблем можуть бути: 1) створення при відповідних міжнародних організаціях або об’єднаннях держав постійно діючих комісій з розробки спільних заходів протидії злочинності в курортних регіонах; 2) створення цільової структури – Координаційного бюро з питань організації взаємодії між органами внутрішніх справ курортних та суміжних територій, наприклад, Росії та України, під патронатом Головних управлінь охорони громадського порядку наших держав у складі представників територіальних і транспортних органів внутрішніх справ регіонів, спеціалістів та фахівців двох держав, науковців; 3) проведення ділових зустрічей і нарад представників правоохоронних органів держав.
По-третє, це рівень взаємодії структурних підрозділів та служб органів внутрішніх справ курортних регіонів з аналогічними утвореннями інших міськрайорганів внутрішніх справ. Їх вирішенню сприятиме активне використання таких форм спільної діяльності, як проведення зональних нарад; створення спеціальних груп для виїзду в регіони зі складною оперативною обстановкою для організації взаємодії між різними міськрайорганами внутрішніх справ з вирішення конкретних проблем; створення груп взаємодії або призначення на штатні посади осіб, відповідальних за організацію взаємодії сил та засобів міськрайорганів внутрішніх справ курортних регіонів; створення у структурі штабу УМВС України в області зональної координаційної групи з взаємодії міськрайорганів внутрішніх справ курортних регіонів.
Створення груп взаємодії у структурі міськрайорганів внутрішніх справ та зональної координаційної групи у структурі штабу УМВС України в області сприяє, з одного боку, вирішенню проблем організаційного забезпечення, методичного та аналітичного супроводження діяльності міськрайорганів внутрішніх справ у сфері їх спільної діяльності в боротьбі зі злочинністю, а з іншого – координації їх спільних дій стосовно досягнення поставлених завдань. Групи взаємодії готують проекти рішень, планів, програм, методичних рекомендації та інших документів з питань взаємодії органів внутрішніх справ і надсилають їх до зональної координаційної групи, члени котрої здійснюють консультації з представниками інших міськрайорганів внутрішніх справ на предмет їх зацікавленості у співпраці, коригують ці плани, готують їх до розгляду на колегіях УМВС, доопрацьовують їх. Звичайно, члени названих груп можуть також брати безпосередню участь у спільних узгоджених діях органів внутрішніх справ.
По-четверте, це рівень взаємодії між конкретними співробітниками та підрозділами, діяльність яких зв’язана єдиним правоохоронним процесом. Для подолання проблем у взаємодії слідчих та оперативно-розшукових працівників доцільно створювати на постійній основі слідчо-оперативні групи для розкриття й розслідування певної категорії злочинів. Ефективність роботи чергових і спеціалізованих слідчо-оперативних груп залежить від кількісного та якісного складу учасників, що має бути оптимальним та збалансованим. Іншими формами взаємодії названих співробітників органів внутрішніх справ у межах співпраці по кримінальних справах є спільне планування оперативно-розшукових та слідчих дій по кримінальній справі, оперативні наради, взаємообмін оперативною та слідчою інформацією, виконання оперуповноваженням доручень і вказівок слідчого, а також його сприяння слідчому при здійсненні окремих слідчих дій.
Основними формами взаємодії слідчих та оперативних працівників за межами кримінальних справ є: спільний аналіз правопорушень у сфері охорони громадського порядку; спільне внесення пропозицій, спрямованих на зміцнення законності у сфері охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю; спільні виступи оперативних працівників і слідчих у засобах масової інформації; спільні виступи оперативних працівників і слідчих міліції перед населенням; спільні виїзди працівників оперативно–розшукових підрозділів та досудового слідства органів внутрішніх справ для проведення узгоджених дій, перевірок і надання допомоги місцевим органам внутрішніх справ у боротьбі зі злочинами у сфері охорони громадського порядку; вивчення й поширення позитивного досвіду; проведення спільних заходів щодо підвищення ділової кваліфікації та професійного рівня оперативних працівників і слідчих ОВС.
Організаційними формами взаємодії працівників різних служб та підрозділів органів внутрішніх справ курортних регіонів, які довели власну ефективність, є: оперативні групи у складі дільничного інспектора міліції, оперуповноваженого ДСБЕЗ, та двох міліціонерів ППСМ, на які покладається інспектування торгових підприємств, ринків, торговельних комплексів, приватного сектора населених пунктів для виявлення осіб, котрі реалізують саморобні або підроблені алкогольні напої, тютюнові вироби, порушують правила обслуговування населення, не дотримуються або порушують санітарні норми тощо; оперативні групи з протидії злочинності серед неповнолітніх у складі дільничних інспекторів міліції та оперуповноважених кримінальної міліції у справах неповнолітніх, які, використовуючи знання психології неповнолітніх делінквентів, джерел отримання інформації про протиправну поведінку неповнолітніх та їх оточення, порядок та умови її реалізації, методи особистого розшуку, успішно розкривають та сприяють розслідуванню злочинів, скоєних неповнолітніми або стосовно них; пости охорони громадського порядку на території торгівельних комплексів та ринків, на які покладається протидія порушенням правил торгівлі, обману споживачів, незаконній торгівельній та підприємницькій діяльності, придбанню майна, здобутого злочинним шляхом, незаконному обігу наркотичних засобів тощо; пункти охорони громадського порядку у складі дільничних інспекторів міліції, оперуповноважених КР і КМСН, інспекторів ДАІ, міліціонерів ППСМ, стажистів, котрі спільно патрулюють та здійснюють профілактичні заходи. Крім того, ця форма взаємодії виявляється також у спільному аналізові оперативної обстановки, стану злочинності та правопорушень, активізації залучення сил громадськості до охорони правопорядку, спільній роботі з удосконалення організації несення служби, в тому числі спільних інструктажах та навчанні нарядів ППСМ з боку дільничних інспекторів та оперативних співробітників ОВС.
На завершення слід відзначити те, що наведені та інші рекомендації науково-прикладного характеру можуть реально вплинути на підвищення ефективності і оптимізацію функціонування органів внутрішніх справ курортних регіонів, лише будучи втіленими у форму відомчих та інших нормативних актів. Тому вважаємо за необхідне нормативно закріпити такі пропозиції: створення типових структур в органах внутрішніх справ курортних регіонів; широке використання цільових структур в охороні громадського порядку та в боротьбі зі злочинністю; фіксація місця, структури, функцій і повноважень підрозділів з організації взаємодії міськрайорганів курортних регіонів та координаційної ланки у структурі УМВС України в області; регламентація окремих форм практичної спільної узгодженої діяльності.
Усе перелічене повністю відповідає наведеній у роботі аргументації щодо необхідності вдосконалення правового регулювання організації функціонування органів внутрішніх справ, особливо теоретичним положенням, згідно з якими правові норми виступають як своєрідні важелі й засоби забезпечення стійкості систем та процесів управління.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України. Офіційне видання Верховної Ради України. - К., 1996. - 117с.
2. Закон України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 р. із подальшими змінами та доповненнями.
3. Закон України “Про курорти” від 5 жовтня 2000 р. № 2026 – ІІІ.
4. Закон України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» № 1835 від 22 червня 2000 р.
5. Указ Президента України “Про Концепцію державної регіональної політики України” № 341/2001 від 25 травня 2001 р.
6. Статут патрульно-постової служби міліції України, затверджений наказом МВС України № 404 від 28.07.94 р.
7. Перелік населених пунктів, віднесених до курортних, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1996 р. №1576 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1997 р. №1391).
8. Аванесов Г.А. Криминология. Прогностика. Управление. - Горький. -1975.- 423 с.
9. Аванесов Г.А. Криминология и социальная профилактика. - М.: Госюриздат, 1980.- 480 с.
10. Аванесов Г.А. Криминология. – М.: Академия МВД СССР, 1984. – 500 с.
11. Аванесов Г.А., Романов Г.А. Конституционно-правовые основы профилактической деятельности органов внутренних дел. – Труды Академии МВД СССР, 1982. - С.103-108.
12. Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: содержание управления и организационные структуры. – К., 1990. – 145 с.
13. Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: интересы и деятельность. – К., 1993. –274 с.
14. Авер’янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. – К., 1997. – 48 с.
15. Адміністративна діяльність. Частина особлива: Підручник / За заг. ред. проф. О.М.Бандурки. – Х.: Вид. Ун-ту внутр. справ, “Еспада”, 2000. – 368 с.
16. Адміністративна процедура та контроль за діяльністю адміністративних органів в Угорщині, Польщі, Болгарії, Естонії та Албанії. – К.: Вид-во УАДУ, 1999. – 236 с.
17. Алексеев