Дмитрієва Катерина Ігорівна. Правове регулювання часу відпочинку за законодавством України та зарубіжних країн

Короткий опис

Дмитрієва Катерина Ігорівна. Правове регулювання часу відпочинку за законодавством України та зарубіжних країн.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.05, Нац. ун-т "Одес. юрид. акад.". - Одеса, 2014.- 200 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису

ДМИТРІЄВА КАТЕРИНА ІГОРІВНА

УДК 349.235:331.31/32(477+4/8).001.36

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЧАСУ ВІДПОЧИНКУ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ ТА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Спеціальність 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
доктор юридичних наук, професор
Чанишева Галія Інсафівна

Одеса - 2014

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ЧАС ВІДПОЧИНКУ ЯК ТРУДОПРАВОВА КАТЕГОРІЯ 11
1.1. Становлення та розвиток вчення про час відпочинку 11
1.2. Поняття та види часу відпочинку 23
1.3. Міжнародні та європейські стандарти права на відпочинок 35
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 63
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЧАСУ ВІДПОЧИНКУ У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ 66
2.1. Правове регулювання часу відпочинку у країнах з розвиненою ринковою економікою 66
2.2. Правове регулювання часу відпочинку за законодавством постсоціалістичних країн 85
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 118
РОЗДІЛ 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЧАСУ ВІДПОЧИНКУ ЗА ТРУДОВИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ 122
3.1. Правове регулювання часу відпочинку за чинним трудовим законодавством України 122
3.2. Правове регулювання часу відпочинку у проекті Трудового кодексу України 159
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 172
ВИСНОВКИ 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 181

ВСТУП
Актуальність теми. У міжнародних актах про права людини та конституціях розвинених держав право на відпочинок закріплене як одне з основних трудових прав. У ст. 45 Конституції України проголошується, що кожен працюючий має право на відпочинок, який забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом. Реалізація конституційного права на відпочинок не можлива без належного юридичного забезпечення нормами, встановленими міжнародними актами та актами національного законодавства.
У сучасних умовах реформування трудового законодавства України вивчення і зіставлення норм інституту часу відпочинку різних країн, порівняння їх з міжнародними та європейськими трудовими стандартами дозволяє виділити та проаналізувати світові закономірності та тенденції правового регулювання часу відпочинку і у максимальному ступені використати їх для удосконалення національного законодавства у цій сфері. Для цього необхідно, по-перше, порівняти відповідні положення актів чинного трудового законодавства України з міжнародними та європейськими трудовими стандартами і, по-друге, виділити ті аспекти зарубіжного законодавчого досвіду, які представляють інтерес для національного законодавця та можуть і повинні бути враховані у процесі правотворчості та правозастосування.
Теоретичні та практичні проблеми правового регулювання часу відпочинку досліджуються у роботах таких вітчизняних і зарубіжних науковців, як В.М. Андріїв, Г.О. Барабаш, Н.Б. Болотіна, В.С. Венедіктов, Л.П. Гаращенко, Л.Я. Гінцбург, Г.С. Гончарова, В.В. Готра, В.В. Жернаков, М.І. Іншин, І.Я. Кисельов, Р.З. Лівшиць, А.М. Лушніков, М.В. Лушнікова, П.Д. Пилипенко, О.М. Потопахіна, С.М. Прилипко, В.І. Прокопенко, О.І. Процевський, В.Г. Ротань, О.А. Ситницька, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишева, О.М. Ярошенко та ін.
Водночас у роботах вищезазначених вчених право на відпочинок ще не досліджувалося як суб’єктивне трудове право, не розглядалися його юридична природа та структура.
Актуальність теми дисертаційного дослідження також обумовлюється необхідністю внесення науково обґрунтованих пропозицій щодо удосконалення положень Глави 2 «Час відпочинку» і Глави 3 «Відпустки» Книги третьої «Умови праці» проекту Трудового кодексу України (далі – проекту ТК України).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є спеціальне комплексне дослідження правового регулювання часу відпочинку за законодавством України у порівняльно-правовому аспекті з міжнародними та європейськими трудовими стандартами, законодавством зарубіжних країн у цій сфері.
Для досягнення поставленої мети у дисертації вирішуються наступні завдання:
дослідити еволюцію вчення про час відпочинку у науці трудового права;
визначити поняття та ознаки часу відпочинку як трудоправової категорії;
охарактеризувати види часу відпочинку;
з’ясувати юридичну природу та структуру права на відпочинок як суб’єктивного трудового права;
вивчити зарубіжний досвід правової регламентації часу відпочинку;
визначити основні тенденції правового регулювання часу відпочинку за законодавством України у сучасний період;
розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення правового регулювання часу відпочинку за чинним законодавством України, проектом ТК України з урахуванням міжнародних та європейських трудових стандартів, позитивного законодавчого досвіду зарубіжних країн.
Об’єктом дослідження є трудові правовідносини, в рамках яких реалізується право на відпочинок.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні проблеми правового регулювання часу відпочинку за законодавством України та зарубіжних країн.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є низка загальнонаукових і спеціальних методів пізнання, вибір яких обумовлений особливостями його мети і завдань, об’єкту і предмету. За допомогою діалектичного методу досліджено проблеми правового регулювання часу відпочинку в їх розвитку і взаємозв’язку (п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3). Застосування історико-правового методу дозволило проаналізувати становлення і розвиток вчення про час відпочинку і обґрунтувати необхідність подальшого наукового дослідження цієї проблеми (п. 1.1). Формально-логічний та системний методи було використано при визначенні поняття та ознак часу відпочинку і характеристиці його видів (п.п. 1.2, 1.3). Порівняльно-правовий метод дозволив зіставити схожі об’єкти пізнання при аналізі міжнародних актів, актів національного трудового законодавства та законодавства зарубіжних країн (п.п. 1.3, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2).
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у сучасній науці трудового права спеціальним комплексним дослідженням правового регулювання часу відпочинку за законодавством України у порівняльно-правовому аспекті з міжнародними та європейськими трудовими стандартами, законодавством зарубіжних країн.
У межах здійсненого дослідження одержано такі результати, які мають наукову новизну:
вперше:
досліджено етапи становлення і розвитку вчення про час відпочинку у науці трудового права; визначено особливості наступних трьох етапів: дорадянського, радянського та пострадянського;
охарактеризовано нормативне закріплення права на відпочинок у міжнародних та європейських актах про права людини, якими воно віднесено до основних трудових прав, та актах чинного трудового законодавства України, проекті ТК України;
з’ясовано юридичну природу права на відпочинок як суб’єктивного трудового права. Встановлено, що зазначене право як індивідуальне трудове право є складовою змісту індивідуальних трудових правовідносин. Воно належить до переліку основних трудових прав працівників, закріпленого у ст. 2 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП). Право на відпочинок є регулятивним суб’єктивним трудовим правом, майновим трудовим правом;
запропоновано визначити у ст. 155 проекту ТК України час відпочинку як встановлений законом або на його основі у договірному порядку період часу, протягом якого працівник повинен бути звільнений від виконання покладених на нього трудових обов’язків, і який він може використовувати на власний розсуд для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я та для інших особистих потреб;
встановлено особливості правового регулювання часу відпочинку у країнах із розвиненою ринковою економікою: правова регламентація часу відпочинку у зазначених країнах відзначається певною різноманітністю; сучасне законодавство розвинених країн зорієнтовано на мінімальні стандарти права на відпочинок, закріплені у конвенціях МОП, в актах Ради Європи та Європейського Союзу; значна частина питань у сфері часу відпочинку визначається колективними договорами, які, як правило, встановлюють більш сприятливі умови для працівників порівняно із законодавством та міжнародними актами;
визначено основні тенденції правового регулювання часу відпочинку у постсоціалістичних країнах. Установлено, що у нових трудових кодексах, прийнятих на пострадянському просторі, окремі глави (розділи) присвячено регулюванню часу відпочинку, в яких у більшості випадків ураховано міжнародні та європейські стандарти у цій сфері;
визнано основними тенденціями розвитку законодавства України про час відпочинку такі: врахування міжнародних та європейських трудових стандартів права на відпочинок, позитивного законодавчого досвіду зарубіжних країн у цій сфері; поєднання державного і договірного способів регулювання часу відпочинку із розширенням меж останнього; удосконалення форм і способів захисту права на відпочинок у разі його порушення;
удосконалено:
визначення поняття окремих видів часу відпочинку і пропозиції їх законодавчого закріплення у чинному КЗпП, проекті ТК України;
підстави диференціації правового регулювання часу відпочинку. Зокрема, запропоновано в якості самостійної підстави вважати такий суб’єктивний критерій, як виконання функції материнства та наявність сімейних обов’язків;
набуло подальшого розвитку:
положення про ознаки часу відпочинку як трудоправової категорії. Зокрема, запропоновано доповнити перелік ознак зазначеної категорії посиланням на спосіб встановлення та цільове призначення;
положення про поділ видів часу відпочинку за тривалістю на короткостроковий і тривалий та визначення особливостей їх правового регулювання у чинному КЗпП та проекті ТК України;
формулювання теоретично обґрунтованих пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення актів чинного трудового законодавства України та проекту ТК України у сфері часу відпочинку з урахуванням міжнародних та європейських трудових стандартів, позитивного законодавчого досвіду зарубіжних країн.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки і пропозиції, сформульовані в дисертації, можуть бути використані: у науково-дослідницькій діяльності для подальшої розробки теоретичних проблем юридичного забезпечення права на відпочинок; у правотворчій діяльності з метою вдосконалення правового регулювання часу відпочинку за чинним трудовим законодавством та проектом ТК України; у практиці застосування чинного законодавства з точки зору правильного розуміння змісту правових норм, їх тлумачення, вирішення питань, не врегульованих нормами права.
Результати дослідження можуть бути використані у навчальному процесі при викладанні нормативного курсу «Трудове право України», спеціального курсу «Порівняльне трудове право», при підготовці та написанні підручників, навчальних посібників, курсів лекцій, практикумів із зазначених дисциплін.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідалися і обговорювалися на засіданнях науково-теоретичного семінару кафедри трудового права та права соціального забезпечення Національного університету «Одеська юридична академія», на науково-практичних конференціях, зокрема: ІІ Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Правове забезпечення соціальної сфери» (м. Одеса, 25-26 березня 2011 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми регулювання відносин у сфері праці і соціального забезпечення» (м. Харків, 7-8 жовтня 2011 р.); ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток законодавства про працю і соціальне забезпечення: здобутки і проблеми» (м. Харків, 5-6 жовтня 2012 р.); ІІІ Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Правове забезпечення соціальної сфери» (м. Одеса, 22-23 березня 2012 р.); Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького складу Національного університету «Одеська юридична академія» «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку державності та права» (м. Одеса, 30 листопада 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу Національного університету «Одеська юридична академія» «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 16-17 травня 2013 р.).
Публікації. Основні положення, теоретичні висновки та практичні рекомендації, що містяться в дисертації, викладені автором у 13 публікаціях, в тому числі 4 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджено МОН України, та 1 статті, опублікованій у зарубіжному виданні.
Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, що містять сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Основний зміст дисертації складає 180 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У Висновках викладаються найбільш важливі теоретичні положення дисертаційного дослідження, формулюються пропозиції щодо удосконалення правового регулювання часу відпочинку за трудовим законодавством України з урахуванням міжнародних та європейських трудових стандартів і позитивного законодавчого досвіду зарубіжних країн:
1. У розвитку теорії трудового права про час відпочинку доцільно виділяти три періоди: дореволюційний (дорадянський) (ХІХ ст. – початок ХХ ст. ); радянський (1917 - 1990 рр.); пострадянський (1991 р. – до теперішнього часу). У дореволюційний період наукою трудового права час відпочинку не розглядався як окремий правовий інститут. Норми про час відпочинку включалися до складу інститутів робочого часу, охорони праці. У радянський період було визначено поняття часу відпочинку та його види, хоча на законодавчому рівні (у чинному КЗпП) ці питання не були належним чином врегульовані. Для пострадянського періоду характерним є докладне дослідження відпусток на підґрунті положень Закону України «Про відпустки», прийнятого в результаті кодифікації законодавства у цій сфері, урахування міжнародних трудових стандартів, що містяться в актах МОП. Законодавство про час відпочинку набуло більш гнучкого характеру, було посилено договірно-правові способи регулювання відносин у цій сфері. Водночас у національному трудовому законодавстві ще не повною мірою враховані європейські трудові стандарти часу відпочинку, що містяться в актах Ради Європи і Європейського Союзу. Вітчизняними науковцями вносяться ці та інші пропозиції щодо удосконалення норм про час відпочинку в актах чинного трудового законодавства, у проекті ТК України.
2. У науці трудового права час відпочинку розуміється як час, протягом якого працівники відповідно до законодавства і трудового договору є вільними від виконання своїх трудових обов’язків, тобто вони вправі перервати роботу і використовувати вільний час на власний розсуд, у тому числі необов’язково для відпочинку. Тому більш точними термінами були б терміни «позаробочий час», «час дозвілля». Але поняття «час відпочинку» склалося історично, вкоренилося як трудоправова категорія. Воно вважається похідним від проголошеного ст. 45 Конституції України права кожного, хто працює, на відпочинок, яке належить до основних трудових прав працівників та принципів правового регулювання індивідуальних трудових відносин.
3. Час відпочинку як трудоправову категорію слід відрізняти від права на відпочинок як суб’єктивного трудового права. Останнє як індивідуальне трудове право є складовою змісту індивідуальних трудових правовідносин. Зазначене право є регулятивним суб’єктивним трудовим правом, майновим трудовим правом.
4. В цілому чинне законодавство України про час відпочинку відповідає міжнародним трудовим стандартам у цій сфері. Водночас Міжнародним пактом про економічні, соціальні та культурні права у право кожного на справедливі та сприятливі умови праці включено винагороду за святкові дні (п. «А» ст. 7). Європейська соціальна хартія (переглянута) також рекомендує встановлювати оплачувані святкові дні (частина друга ст. 2 «Право на справедливі умови праці»). Однак за чинним законодавством України святкові та неробочі дні не оплачуються.
Цією ж статтею передбачено встановлення щорічної оплачуваної відпустки тривалістю не менш чотирьох тижнів. Ратифікувавши Європейську соціальну хартію (переглянуту), Україна не взяла на себе зобов’язання, передбачене частиною третьою ст. 2. Передбачена законодавством України мінімальна тривалість щорічної основної відпустки не відповідає ст. 2 ЄСХ (п).
5. Правова регламентація часу відпочинку у країнах із розвиненою ринковою економікою, по-перше, відзначається певною різноманітністю. По-друге, держави орієнтуються на мінімальні стандарти гарантій права працівників на відпочинок, закріплені в Конвенціях Міжнародної організації праці і в актах Європейського Союзу. Зокрема, серед конвенції МОП слід назвати Конвенцію МОП №52 про щорічні оплачувані відпустки 1936 р., Конвенцію МОП №132 про оплачувані відпустки (переглянута) 1970 р., Конвенцію МОП №140 про оплачувані учбові відпустки 1974 р. По-третє, значна частина питань у цій сфері визначається колективними договорами, які, як правило, встановлюють більш сприятливі умови для працівників порівняно із законодавством та міжнародними договорами.
У розвинених країнах правова регламентація часу відпочинку вирізняється значною гнучкістю, високим рівнем диференціації. При цьому акцент робиться на стимулюючу функцію часу відпочинку, що сприяє зростанню продуктивності праці.
6. У багатьох зарубіжних країнах тривалість щорічної оплачуваної відпустки більшою мірою, ніж за законодавством України, пов’язана з тривалістю трудового стажу працівників. Законодавство зарубіжних країн про відпустки відрізняється від національного законодавства й збільшенням видів відпусток, що використовуються не для відпочинку, а для важливих для працівників і суспільно корисних цілей. Законодавством і колективними договорами західних країн передбачаються оплачувані та неоплачувані відпустки для будівництва власного будинку, заняття власним бізнесом, поїдки за кордон, навчальні відпустки і навіть відпустки для тих, хто не палить, неповних людей та ін. У ряді розвинутих країн надається спеціальна батьківська, як правило, оплачувана відпустка при народженні дитини, тривалість якої складає від 3 до 18 днів.
7. У деяких аспектах регулювання часу відпочинку Україна дещо відстає від розвинених країн, в інших питаннях вітчизняне законодавство є більш сприятливим для працівника. Не дивлячись на особливості правової регламентації часу відпочинку у зарубіжних країнах, можна виявити деякі загальні риси й тенденції з національним законодавством, а саме: збільшення кількості відпусток спеціального цільового призначення, які оплачуються; збільшення загальної тривалості соціальних відпусток; поширення навчальних відпусток, у тому числі з метою підвищення кваліфікації працівників. Система заохочувальних відпусток у розвинених країнах має більш широке застосування, ніж в Україні. Крім того, слід відзначити більш широке застосування відпусток як засобу матеріального стимулювання сумлінних працівників, працівників, які тривалий час працюють на одному підприємстві. Як відомо, за радянських часів такі норми були передбачені законодавством колишнього СРСР (надання додаткових днів відпустки за безперервну роботу на одному підприємстві, в установі, організації).
У розвинених країнах більш гнучким є регулювання часу відпочинку у колективних договорах, особливо у тих країнах, де основним джерелом трудового права є не закон, а колективний договір. Це стосується як тривалості відпусток, так і порядку їх надання.
8. В усіх країнах Європейського Союзу дотримані вимоги Директиви 2003/88/ЕС Європейського Парламенту і Ради від 4 листопада 2003 р. про деякі аспекти організації робочого часу (щодо тривалості щорічної оплачуваної відпустки). Разом з тим, більшість країн встановлюють більш сприятливі положення, що стосуються тривалості відпустки. Багато країн Європейського Союзу переходять до збільшення тривалості щорічної оплачуваної відпустки. Так, наприклад, у Данії, Фінляндії, Франції, Іспанії та Швеції тривалість щорічної оплачуваної відпустки становить 5 тижнів. Позитивним положенням Директиви 2003/88/ЕС є також те, що у Главі 5 встановлюється повний перелік випадків, у яких дозволяється відступити від гарантій права на відпочинок. Такий підхід повинен бути відображений і в чинному КЗпП, у проекті ТК України, оскільки багато положень законопроекту відносно права на відпочинок містять формулювання «з інших причин» чи «тощо», що знижує рівень гарантій зазначеного права.
9. У постсоціалістичних країнах Центральної та Східної Європи, пострадянських країнах досить докладно врегульовано час відпочинку в основних кодифікованих актах – нових трудових кодексах, які містять окремі глави (розділи), декілька глав з відповідною назвою. Право на відпочинок закріплено у конституціях зазначених держав як одне з основних трудових прав людини.
В цілому трудове законодавство країн колишнього СРСР (Російської Федерації, Республіки Білорусь, Республіки Молдова, Республіки Казахстан, Грузії, Республіки Азербайджан, Республіки Киргизстан та ін.) відповідає міжнародним та європейським трудовим стандартам права на відпочинок. Водночас слід звернути увагу на те, що Міжнародним пактом про економічні, соціальні та культурні права 1966 р. (п. «А» ст. 7) і Європейською соціальною хартією (переглянутою) 1996 р. (ст. 2), ратифікованими Україною, рекомендовано встановлювати оплачувані святкові дні. Втім, святкові і неробочі за трудовим законодавством зазначених країн не оплачуються. Виключення становить лише ТК Республіки Молдова, яким передбачено надання неробочих святкових днів із виплатою середньої заробітної плати.
Порівняльний аналіз законодавства про відпустки в Російській Федерації, Україні, Республіці Білорусь, Республіці Молдова, Республіці Казахстан, Грузії свідчить про те, що у зазначених країнах дотримано вимоги щодо тривалості щорічної відпустки, передбачені Конвенцією МОП №132 про оплачувані відпустки. Втім, не в усіх країнах тривалість щорічної основної відпустки встановлено не менше 28 календарних днів, як це передбачено частиною третьою ст. 2 Європейської соціально хартії (переглянутої).
10. Разом із позитивними новелами у сфері часу відпочинку, проект ТК України містить низку положень, які потребують удосконалення. У зв’язку з цим пропонується: визначити у ст. 155 поняття часу відпочинку; передбачити у законопроекті як максимальну, так і мінімальну тривалість окремих видів часу відпочинку; встановити у ст. 143 обмеження щодо використання підсумованого обліку робочого часу; передбачити у частині першій ст. 171 тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки не менше чотирьох тижнів; виключити зі ст. 200 положення щодо можливості надання працівникові відпустки без збереження заробітної плати на період припинення виконання робіт; при визначенні тривалості соціальних відпусток врахувати норми законодавства про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; включити до законопроекту положення щодо можливості надання працівникові відпустки у зв’язку з профспілковим навчанням; закріпити в законопроекті термін, умови і порядок надання творчих відпусток; вилучити зі ст. 169 положення, відповідно до якого, у випадку, якщо наказ (розпорядження) про надання відпустки не виданий роботодавцем, то працівник не має права на власний розсуд визначати день початку відпустки. У підрозділі сформульовані й інші пропозиції щодо удосконалення положень глави 2 і глави 3 Книги третьої проекту ТК України.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Антюшина Н.М. Демографические тенденции и семейная политика в Швеции /Н.М. Антюшина //Труд за рубежом. – 2006. - №4. – С.95-111.
2. Blainpain R. European Labour Law, 12th Ed. /R. Blainpain. Wolters Kluver Law and Business, 2010.
3. Болотіна Н.Б., Чанишева Г.І. Трудове право України /Н.Б. Болотіна, Г.І. Чанишева. – К.: „Знання”, 2000.
4. Болотіна Н.Б. Трудове право України : Підручник /Н.Б. Болотіна. – 5-те вид., переробл. і доп. – К.: Знання, 2008. – 860 с.
5. Венедиктов В.С. Рабочее время и время отдыха /В.С. Венедиктов. – Харьков, 1987.
6. Висновок Головного науково-експертного управління на проект Трудового кодексу України(№1108 від 12.2007р.) //електронний ресурс//http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=30947
7. Всеобщая декларация прав человека: принята и провозглашена резолюцией 217А (ІІІ) Генеральной Ассамблеей от 10 декабря 1948 г. //Международные акты о правах человека. Сборник документов. - М.: Изд. Группа норма – ИНФРА. - М, 2000.
8. Данилова Е.Н. Нормирование рабочего времени после издания Кодекса законов о труде 1922 года /Е.Н. Данилова //Вопросы труда. – 1924. - №2. – С.18-27.
9. Державні санітарні норми та правила «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу»: Затв. наказом МОЗ України від 08.04.2014 р. №248 //Офіційний вісник України. - 2014. - №41. – Ст.1098.
10. Директива 2003/88/ЕС Европейского парламента и Совета от 4 ноября 2003 г. о некоторых аспектах организации рабочего времени //
11. Договор об Европейском Союзе (в редакции Лиссабонского договора) //
12. Галузева угода між Міністерством освіти і науки України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2011-2015 роки. – К., 2011. – 71 с.
13. Гаращенко Л. Регулювання відпусток в конвенціях МОП та нормативних актах Європи /Л.П. Гаращенко //Право України. – 1999. - №10. – С.90-93.
14. Гаращенко Л.П. Становлення та розвиток законодавства про відпустки в Україні /Л.П. Гаращенко //Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Вип.14. – К., 2003. – С.367-376.
15. Гаращенко Л.П. Правове регулювання відпусток за законодавством України: Дис. …канд. юрид. наук: 12.00.05 /Л.П. Гаращенко /НАН України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2002.
16. Гаращенко Л.П. Правове регулювання відпусток за законодавством України: Монографія /Л.П. Гаращенко. – К.: Редакція газети «Іменем Закону», Павлім, 2003. – 172 с.
17. Гаращенко Л.П. Проблеми правового регулювання робочого часу та часу відпочинку за проектом Трудового кодексу України /Л.П. Гаращенко /У моногр.: Кодифікація трудового законодавства України: [Монографія] /Хуторян Н.М., Лаврів О.Я., Вишновецька С.В. та ін.; За ред. д-ра юрид. наук, проф. Н.М. Хуторян, д-ра юрид. наук, проф. М.І. Іншина, д-ра юрид. наук, проф. С.М. Прилипка, д-ра юрид. наук, проф. О.М. Ярошенка. – Харків: Вид-во «ФІНН», 2009. – С.211-220.
18. Генеральна угода про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2010-2012 роки від 9 листопада 2010 року //Урядовий кур’єр. – 24 листопада 2010 року.
19. Гинцбург Л.Я. Отпуска рабочих и служащих /Л.Я. Гинцбург. – М., 1961.
20. Гинцбург Л.Я. Трудовые отпуска рабочих и служащих /Л.Я. Гинцбург. – М., 1957.
21. Гинцбург Л.Я. Некоторые вопросы права на отдых рабочих и служащих /Л.Я. Гинцбург //Советское государство и право. – 1966. - №2. – С.67-77.
22. Гинцбург Л.Я. Отпуска рабочих и служащих в СССР /Л.Я. Гинцбург. – М., 1973.
23. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року //Офіційний вісник України. - 2003. - №11. – Ст.462.
24. Гордієнко М.І. Поняття часу відпочинку працівників органів внутрішніх справ /М.І. Гордієнко //Право і безпека. – 2004. – Т.3. - №1. – С. 69-72.
25. Гордієнко М.І. Особливості правового регулювання робочого часу і часу відпочинку працівників ОВС України: Дис. …канд. юрид. наук: 12.00.05 /М.І. Гордієнко /Національний ун-т внутрішніх справ. – Х., 2004.
26. Горелик О. В отпуск по принуждению /О. Горелик. Эксперт-онлайн, 7 июля 2010 г. [Электронный ресурс]: http://www.ilo.org
27. Готра В.В. Сучасний стан реалізації права на відпочинок в Україні /В.В. Готра //Форум права.-2010.-№4.- С.235-240.
28. Готра В.В. Правове регулювання часу відпочинку за законодавством України: Дис. …канд. юрид. наук: 12.00.05 /Східноукр. нац. ун-т ім. Володимира Даля /В.В. Готра. – Луганськ, 2011.
29. Грузінова, Л.П., Короткін В.Г. Трудове право України. Частина 3 /Л.П Грузінова, В.Г. Короткін. – Київ, 2003.
30. Гуцу С.Ф. Правове регулювання відпусток цільового призначення: Дис. …канд. юрид. наук: 12.00.05 /Харківський національний педагогічний ун-т ім. Г.С. Сковороди /С.Ф. Гуцу. – Х., 2007.
31. Дементьев Е.М. Фабрика, что она дает населению и что она у него берет /Е.М. Дементьев. – СПб., 1893 (2-е изд. 1897).
32. Європейська соціальна хартія: прийнята 18 жовтня 1961 р. та переглянута 03 травня 1996 р.: ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 р. №137-V //Офіційний вісник України. – 2006. - №40. – Ст. 2660.
33. Европейская социальная хартия: Справочник: Пер. с фр. – М.: Междунар. отношения, 2000. – 264 с.
34. Закон о труде Латвийской Республики от 20 июня 2001 г. //http://www.zakon.Iv/otrude_ru.htm
35. Застосування законодавства про працю: суд. Рішення Верхов. Суду України (2001-2010), роз’яснення суд. практики /Верхов. Суд України; за заг. ред. А.Г. Яреми. – К.: Юрінком Інтер, 2012. – 752 с.
36. Иванова И.В. Правовое регулирование отпусков, предоставляемых рабочим и служащим: Дис. …канд. юрид. наук /И.В. Иванова. – М., 1983.
37. Іншин М.І. Щодо поняття часу відпочинку /М.І. Іншин //Правове регулювання відносин у сфері праці і соціального забезпечення: проблеми і перспективи розвитку : тези доповідей і наук. повідомлень учасників VI Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 3-4 жовт. 2014 р.) /за ред. В.В. Жернакова. – Х.: Право, 2014. – С.10-13.
38. Кайлова О.В. Опыт семейной политики в странах Европейского Союза: система родительских отпусков /О.В. Кайлова //Политика народонаселения: настоящее и будущее: Четвертые Валентеевские чтения: сборник докладов (Книга 2) /Ред. В.В. Елизаров, В.Н. Архангельский. – М: МАКС Пресс, 2005. – 329 с.
39. Карпенко Д.О. Основи трудового права : навч. посіб./Д.О. Карпенко. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 656 с.
40. Киселев И.Я. Сравнительное трудовое право: Учебник /И.Я. Киселев. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. – 360 с.
41. Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право: Учебник для вузов /И.Я. Киселев. – М.: Дело, 1999. – 728 с.
42. Киселев И.Я. Трудовое право России и зарубежных стран. Международные нормы труда : Учебник /И.Я. Киселев. – Изд. 2-е, испр. и доп. – М.: Эксмо, 2006. – 608 с.
43. Киселев И.Я., Лушников А.М. Трудовое право России и зарубежных стран /И.Я. Киселев, А.М. Лушников. – М., 2008.
44. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 р. //Відомості Верховної Ради УРСР - 1971. - Додаток до №50. - Ст. 375.
45. Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами //Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1997. - №№11-12. – 1040 с.
46. Кодекс цивільного захисту України від 02.10.2012 №5403-VI //Відомості Верховної Ради України. – 2013. - №34-35. – Ст. 458.
47. Collective Bargaining Agreement between the San Francisco Municipal Transportation Agency and Serviceem ployees international union [Electronic resource] /San Francisco Municipal Transportation Agency. – URL:http://wwwsfmta.com (access date: 15.06.2013).
48. Collective Bargaining Agreement between Oregon Univercity System and SEIU Local 503, OPEU [Electronic resource] /Oregon Univercity System. – URL: http://www.ous.edu (access date: 15.06.2013).
49. Комментарий к Трудовому кодексу Российской Федерации. Изд. 5-е, испр., доп. и перераб. /отв. ред. проф. Ю.П. Орловский. – М.: «КОНТРАКТ»: «ИНФРА-М», 2011. – 1456 с.
50. Конвенція МОП №29 про примусову чи обов’язкову працю 1930 р. //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1919-1964. Т I. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.124-133.
51. Конвенція МОП №132 про оплачувані відпустки (переглянута у 1970 р.) від 3 червня 1970 року //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1965-1999. Т.ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С. 922-927.
52. Конвенція МОП №52 про щорічні оплачувані відпустки від 4 червня 1936 року //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1919-1964. Т.І. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С. 253-256.
53. Конвенція МОП №146 про щорічні оплачувані відпустки морякам від 13 жовтня 1976 року //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1965-1999. Т.ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.1081-1085.
54. Рекомендація МОП №93 щодо оплачуваних відпусток у сільському господарстві від 4 червня 1952 року //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1919-1964. Т.І. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.553.
55. Конвенція МОП №140 про оплачувані учбові відпустки від 5 червня 1974 року //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1965-1999. Т.ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.1006-1009.
56. Конвенція МОП №3 про зайнятість жінок до та після пологів (переглянута) 28.06.1952 року //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1919-1964. Т.І. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.28-30.
57. Конвенція МОП №103 про охорону материнства від 28.06.1952 року //Конвенції та Рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1919-1964. Т. 1.–Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С. 581-586.
58. Конвенція МОП №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті від 6 червня 1979 року //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1965-1999. Т.ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.1159-1164.
59. Конвенція МОП №106 про щотижневий відпочинок в торгівлі і установах від 5 червня 1957 року //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. Т. I. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.630-634.
60. Конвенція МОП №14 про застосування щотижневого відпочинку на промислових підприємствах від 25.10.1921 р. //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1919-1964. Т I. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.64-66.
61. Конвенція МОП №183 про перегляд Конвенції (переглянутої) 1952 року про охорону материнства від 30 травня 2000 р. //
62. Конституція України від 28 червня 1996 року //Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст.141.
63. Конституція України. Науково-практичний коментар /редкол.: В.Я. Тацій (голова редкол.), О.В. Петришин (відп. секретар). Ю.Г. Барабаш та ін.; Нац. акад. прав. наук України. – 2-ге вид., переробл. і допов. – Х.: Право, 2011. – 1128 с.
64. Конституция Республики Беларусь от 15 марта 1994 года (в ред. от 17 октября 2004 года) //etalonline.by
65. Конституция Российской Федерации от 12 декабря 1993 г. (с поправками от 21.08.2014) //www.pravo.gov.ru
66. Конституция Республики Казахстан от 30 августа 1995 года //a.Korda.Kz
67. Коршунов Ю.Н. Время труда и время отдыха /Ю.Н. Коршунов. – М., 1997.
68. Carolanne Wright. Wake up to the benefits of power napping – Boost clarity, happiness and cardiovascular health with this daily habit [Electronic resourse] /Natural News Network. - URL: http/www.naturalnews.com/037025_power_napping_happiness_heart_health.html (access date: 21.06.2013).
69. Красюк Т.В. Правове регулювання робочого часу та часу відпочинку науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів ІІІ та IV рівнів акредитації: Дис. …канд. юрид. наук: 12.00.05/Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого /Т.В. Красюк. – Х., 2008.
70. Кутафина Г.О. Отпуск без сохранения заработной платы: Дис. …канд. юрид. наук /Г.О. Кутафина. – М., 2007.
71. Labour Code of Czech Republic (full translation) No. 262/2006 Сoll., as amended «Zakonic prace»
72. Лившиц Р.З. Отпуска рабочих и служащих в СССР /Р.З. Лившиц. – М., 1962.
73. Lisa Guerin. Employment Law. The Essential HR Desk Reference /Guerin Lisa. Berkeley: Nolo, 2011.
74. Луи П. Рабочее законодательство цивилизованных стран /П. Луи. – М., 1906.
75. Луи П. Женский труд во Франции /П. Луи. – Одеса, 1906.
76. Лушников А.М., Лушникова М.А. Курс трудового права: Учебник: В 2 т. Т.1. Сущность трудового права и история его развития. Трудовые права в системе прав человека. Общая часть. – 2-е изд., перераб. и доп. /А.М. Лушников, М.А. Лушникова. - М.: Статут, 2009. – 879 с.
77. Лушников А.М., Лушникова М.А. Курс трудового права: Учебник: В 2 т. Т.2. Коллективное трудовое право. Индивидуальное трудовое право. Процессуальное трудовое право /А.М. Лушников, М.А. Лушникова. – М.: Статут, 2009. – 1151 с.
78. Лушников А.М. Российская школа трудового права и права социального обеспечения: портреты на фоне времени (сравнительно-правовое исследование): монография. В 2-х т. /А.М. Лушников, М.В. Лушникова: Яросл. гос. ун-т им. П.Г. Демидова. – Ярославль: ЯрГУ, 2010. – Т.1. - 563 с.
79. Лушников А.М. Российская школа трудового права и права социального обеспечения: портреты на фоне времени (сравнительно-правовое исследование): монография. В 2-х т. /А.М. Лушников, М.В. Лушникова: Яросл. гос. ун-т им. П.Г. Демидова. – Ярославль: ЯрГУ, 2010. – Т.2. - 363 с.
80. Лютов Н.Л. Обзор трудового права Европейского Союза /Н.Л. Лютов //Трудовое право России и стран Евросоюза: сб. статей /Под ред. д-ра юрид. наук, проф. Г.С. Скачковой; Рос. акад. наук; Ин-т гос. и права. – М.: РОР: ИНФРА-М, 2012. – 330 с.
81. Лютов Н. Российской законодательство о рабочем времени и времени отдыха и международные трудовые стандарты /Н. Лютов //Вопросы трудового права. – 2013. - №10. – С.11-16.
82. Марущенко В. Проект Трудового кодексу не вирішує основних питань /В. Марущенко //електронний ресурс //http://hds-chernivtsi.org/?p=722
83. Международная организация труда: конвенции, документи, материалы: справ. пособие /[сост. и авт. предисл и вступ. ст. З.С. Богатыренко]. – М.: Дело и Сервис, 2007. – 752 с.
84. Международный пакт об экономических, социальных и культурных правах от 16 декабря 1966г. //Международные акты о правах человека. Сборник документов. - М.: Изд. Группа норма ИНФРА.М., 2000.
85. Мельник К.Ю. Окремі проблеми сучасного та майбутнього національного законодавства у сфері регламентації відпусток /К.Ю. Мельник //Актуальні проблеми трудового права і права соціального забезпечення: тези доп. та наук. повідомл. учасн. V Міжнар. наук.-практ. конф. (Харків, 27-28 верес. 2013 р.) /за ред.. В.В. Жернакова. – Х.: Право, 2013. – С.56-59.
86. Назметдинов Р. Правовое регулирование времени отдыха в Российской Федерации и Соединенных Штатах Америки /Р. Назметдинов //Вопросы трудового права. – 2013. - №10. – С.60-67.
87. Наумов М.Ф. Структура внерабочего времени // Вестник МГУ. Серия «Право». – 1976. - №1.
88. Новий тлумачний словник української мови. У чотирьох томах. – Т.3. – К.: Довіра, 1999. – 667 с.
89. Правила о работе на открытом воздухе в холодное время года: Утв. постановлением Народного комиссарата труда СССР от 11.12.1929 г. //Известия НКТ. – 1929. - №51-52.
90. О компенсации за работу в праздничные дни: Разъяснение Государственного комитета Совета Министров СССР по вопросам труда и заработной платы и Президиума ВЦСПС от 8 августа 1966 г. №13/П-21 //Бюллетень Госкомтруда СССР. – 1966. - №10.
91. Об особенностях режима рабочего времени и времени отдыха отдельных категорий работников, имеющих особый характер работы: Пост. Правительства РФ от 10 декабря 2002 г. №877 //СЗ РФ. – 2002. - №50. – Ст.4952.
92. Об утверждении Положения о рабочем времени и времени отдыха работников железнодорожного транспорта, непосредственно связанных с обеспечением безопасности движения поездов и обслуживанием пассажиров: Постановление Министерства труда и социальной защиты Республики Беларусь от 29 марта 2002 г. №56 //НЦПИ «Эталон». – 2008. - Гол. 5. - П. 39.
93. Окуньков Л. А. Конституции государств Европейского Союза /Л.А. Окуньков. – М.: ИНФРА–М.: НОРМА, 1997. – 673 с.
94. Орловский Ю.П. Отпуска рабочих и служащих /Ю.П. Орловский. – М., 1963.
95. Орловский Ю.П. Трудовое законодательство: актуальные вопросы, комментарии, разъяснения: практическое пособие /Ю.П. Орловский, А.Ф. Нуртдинова, Л.А. Чиканова ; отв. ред. Ю.П. Орловский. – М.: Издательство Юрайт, 2012. -567 с.
96. Основы обучения в течение всей жизни: предпосылки возникновения и история развития в странах ЕС. Связь с Лиссабонской стратегией /Национальный офис программы Tempus в РФ [Электронный ресурс]. – Режим доступа: www.tempus-russia.ru/prep-zayavka/LLL-general.pdf.
97. Островский Л.Я. Нормирование труда рабочих и служащих /Л.Я. Островский. – Минск, 1986.
98. Островский Л.Я. Трудовые и социальные отпуска /Л.Я. Островский. – Минск, 2008.
99. Paid holidays: Number of days provided, private industry workers [Electronic resource] /U.S. Bureau of Labour Statistics. – URL: htpp:/www.bls.gov (access date: 15.04.2013).
100. Pawlowsky А. Why is America is the ‘no-vacation nation? /А. Pawlowsky [Electronic resource] /CNN, Cable News Network. – URL: htpp: //edition.cnn.com (access date: 15.06.2013).
101. Пирсторф. Женский труд и женский вопрос /Пирсторф. – СПб, 1905.
102. Пожарова О.В. Охорона материнства за трудовим законодавством України: Дис. …канд. юрид. наук: 12.00.05 /О.В. Пожарова. – Одеса, 2014. – 202 с.
103. Пожарова О.В. Охорона материнства за трудовим законодавством України: Автореф. дис. …канд. юрид. наук: 12.00.05 /О.В. Пожарова. – Одеса, 2014. – 20 с.
104. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів: Затв. наказом Міністерства транспорту і зв’язку України від 07.06.2010 №340 //Офіційний вісник України. – 2010. - №73. - Ст. 2610.
105. Положение об особенностях режима рабочего времени и времени отдыха работников, управляющих воздушным транспортом гражданской авиации Российской Федерации: Утв. приказом Минтранса РФ от 30 января 2004 р. №10 //Бюллетень нормативных актов РФ. – 2004. - №11.
106. Положение об особенностях режима рабочего времени и времени отдыха, условий труда отдельных категорий работников железнодорожного транспорта, непосредственно связанных с движением поездов: Утв. приказом МЧС РФ от 5 марта 2004 р. №7 //Бюллетень нормативных актов РФ. – 2004. - №24.
107. Порядок, тривалість та умови надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.97 №634 //Офіційний вісник України. – 1997. – Число 27. – С.52.
108. Постовалова Т.А. Трудовое и социальное право Европейского Союза /Т.А. Постовалова. – Минск, 2010.
109. Правила визначення робочого часу та часу відпочинку екіпажів повітряних суден цивільної авіації України: Затв. наказом Міністерства транспорту України від 2 квітня 2002 р. №219 //
110. Право Європейського Союзу: підручник /за ред. О.К. Вишнякова. – Одеса: Фенікс, 2013. – 883 с.
111. Прилипко С.М., Ярошенко О.М. Трудове право України: Підручник /С.М. Прилипко, О.М. Ярошенко. – 4-те вид., перероб. і доп. – Харків: Видавництво «ФІНН», 2011. – 800 с.
112. Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: Закон України від 28.02.1991 р. //Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. - №16. – Ст. 20-21.
113. Про прокуратуру: Закон України від 05.11.1991 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №53. – Ст.49.
114. Про державну допомогу сім’ям з дітьми: Закон України від 21.11.1992 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №5. – Ст.5.
115. Про державну службу: Закон України від 16.12.1993 р. №3723-ХІІ //Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №52. – Ст.490.
116. Про відпустки: Закон України від 15 листопада 1996 р. №504/96- ВР //Відомості Верховної Ради України.– 1997. –№2. – Ст.4.
117. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1997. - №24. – Ст.170.
118. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону: Закон України від 22.06.2000 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2000. - №40. – Ст.18.
119. Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої): Закон України від 14.09.2006 №137-V //Відомості Верховної Ради України. – 2006. - №43. – Ст.418.
120. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 05.09.1999 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №45. – Ст.41.
121. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 07.07.2010 р. //Відомості Верховної Ради України. - 2010. - №41. – Ст. 130.
122. Про державну службу: Закон України від 17.11.2011 №4050-VI //Відомості Верховної Ради України. – 2012. - №26. – Ст. 273.
123. Про внесення змін до деяких законів України щодо призначення та індексації пенсій: Закон України від 14.05.2013 №231-VII //Голос України. – 7 червня 2013 року.
124. Про прокуратуру: Закон України від 14.10.2014 №1697-VII //Офіційний вісник України. – 2014. - №87.- Ст.2471.
125. Про порядок і умови надання державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування додаткових оплачуваних відпусток: Постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.1994 р. //Зібрання постанов Уряду України. – 1994. - №8. - Ст.202.
126. Про затвердження Списку сезонних робіт і сезонних галузей: Постанова Кабінету Міністрів України від 28.03.1997р. №278 //Офіційний вісник України. – 1997. – Число 14. - С. 18.
127. Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам: Постанова Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 р.№347 //Офіційний вісник України. - І997. — Число 16. – С.73.
128. Про затвердження Списку робіт, професій і посад працівників лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв, яким надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів, і Порядку його застосування: Постанова Кабінету Міністрів України від 09.06.97 №570 //Офіційний вісник України. – 1997. – Число 24. – С.78.
129. Список виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку: Затв. постановою Кабінету Міністрів України в ред. від 13.05.2003 №679 //Офіційний вісник України. – 2003. - №21. – Ст.917.
130. Список виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну відпустку за особливий характер праці: Затв. постановою Кабінету Міністрів України в ред. від 13.05.2003 №679 //Офіційний вісник України. – 2003. - №21. – Ст.917.
131. Про затвердження Порядку надання та оплати відпусток для підготовки та участі у всеукраїнських і міжнародних спортивних змаганнях: Постанова Кабінету міністрів України від 01.06.2011 р. №565 //Офіційний вісник України. – 2011. – №41. – Ст. 1679.
132. Проект Трудового кодексу України, підготований до другого читання//електронний ресурс//http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=30947
133. Показники та критерії умов праці, за якими надаватимуться щорічні додаткові відпустки працівника, зайнятим на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів: Затв. наказом Міністерства охорони здоров’я України і Міністерства праці та соціальної політики України від 31.12.97 №383/55 //Офіційний вісник України. – 1998. - №4. – Ст.167.
134. Порядок надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2012 р. №551 //Офіційний вісник України. – 2012. - №47. – Ст.1836.
135. Про практику розгляду судами трудових спорів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 9 листопада 1992 р. №9 //Бюлетень законодавства та юридичної практики України. – 1992. - №12.
136. Про практику застосування судами законодавства про оплату праці: Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.99 р. //Законодавство України про працю: Збірник нормативно-правових актів. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2006. – С.924-936.
137. Прокопенко В.І. Робочий час і час відпочинку: історія та сучасність /В.І. Прокопенко //Право України. – 1995. - №7. – С.24-29.
138. Прокопенко В.І. Трудове право України: підручник /В.І. Прокопенко. – Х.: «Консум», 1998. – 480 с.
139. Пруденский Г. А. Внерабочее время трудящихся /Г. А. Пруденский. – Новосибирск: Изд-во СО АН СССР, 1961. – 256 с.
140. Пруденский Г.А. Проблемы рабочего и внерабочего времени /Г.А. Пруденский. – М.: Наука, 1972. – 335 с.
141. Ray Rebecca, Schmitt John. N0-Vacation Nation [Electronic resource] /The Center for Economic and Policy Research (CEPR). – URL:http://www.cepr.net (access date: 15.06.2013).
142. Рекомендації про порядок надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці: Затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.10.97 №7 //Інформаційний бюлетень Міністерства праці України. – 1997. – Число 7.
143. Рекомендація №103 щодо тижневого відпочинку в торгівлі та установах від 5 червня 1957 року //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. Т. I. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.635-636.
144. Рекомендація №148 щодо оплачуваних учбових відпусток від 5 червня 1974 року //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1965-1999. Т.ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.1010-1013.
145. Ротань В.Г., Зуб І.В., Сонін О.Є. Науково-практичний коментар законодавства України про працю /В.Г. Ротань, І.В. Зуб, О.Є. Сонін /15-те вид., допов. та переробл. – К.: Алерта, 2013. – 686 с.
146. Саликова Н.М. Время отдыха: виды, продолжительность, оплата /Н.М. Саликова. – Екатеринбург, 2002.
147. Скоморохов Я.М. Отпуска без сохранения заработной платы по российскому трудовому праву: Дис. …канд. юрид. наук /Я.М. Скоморохов. – Пермь, 2001
148. Снигирева И.О. Рабочее время и время отдыха /И.О. Снигирева. – М., 2000
149. Ситницька О.А. Юридичні гарантії права на працю та права на відпочинок за трудовим законодавством України: Монографія /О.А. Ситницька. –Хмельницький: Вид-во Хмельницького ун-ту управління та права, 2010. – 168 с.
150. Treaty of Lisbon amending the Treaty of European Union and the Treaty establishing the European Community, signed at Lisbon, 13 December 2007. Official Jounal of the European Union. Р. 306.
151. Трудове право України: навч. посіб. /[П.Д. Пилипенко, В.Я. Бурак, З.Я. Козак та ін.]; за ред. П.Д. Пилипенка. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 536 с.
152. Трудове право України: підруч. /[А.Ю. Бабаскін, Ю.В. Баранюк, С.В. Дріжчана та ін.]; за заг. ред. Н.М. Хуторян. – К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 325 с.
153. Трудове право : підручник [для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] //В.В. Жернаков, С.М. Прилипко, О.М. Ярошенко та ін.; за ред. В.В. Жернакова. – Х.: Право, 2012. – 496 с.
154. Трудове право України: навч. посіб. /[Г.І. Чанишева, Є.В. Краснов, І.В. Лагутіна та ін.]; Націон. ун-т «Одеська юридична академія». – Одеса: Фенікс, 2014. – 402 с.
155. Трудовое право России: Учебник /Отв. ред.: заслуженный деятель науки Российской Федерации, доктор юридических наук, профессор Ю.П. Орловский и доктор юридических наук А.Ф. Нуртдинова. – 3-е изд. – М