ДОКАЗУВАННЯ І ДОКАЗИ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ ПОСАДОВИХ ОСІБ

Короткий опис

З М І С Т

ВСТУП 2
РОЗДІЛ 1 ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПОСАДОВИХ ОСІБ 2
1.1 Процесуальний статус посадової особи як об’єкта адміністративного провадження 2
1.2 Сутність та підстави адміністративної відповідальності посадової особи як суб’єкта адміністративного правопорушення 2
1.3 Адміністративна відповідальність посадових осіб за законодавством зарубіжних країн 2
РОЗДІЛ 2 ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ ПОСАДОВИХ ОСІБ 2
2.1 Поняття та зміст процесу доказування протиправності дій посадових осіб 2
2.2 Поняття та види доказів в адміністративному провадженні 2
2.3 Органи та посадові особи, що здійснюють розгляд справ про адміністративні правопорушення посадових осіб 2
РОЗДІЛ 3 ОСОБЛИВОСТІ ЗБОРУ, ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ОЦІНКИ ДОКАЗІВ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ ПОСАДОВИХ ОСІБ 2
3.1 Особливості складання протоколу про адміністративне правопорушення, вчинене посадовою особою 2
3.2 Пояснення потерпілих, свідків та посадових осіб, що притягаються до адміністративної відповідальності 2
3.3 Отримання речових доказів та документів у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб 2
3.4 Використання висновків експерта у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб 2
ВИСНОВКИ 2
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 2
ДОДАТОК А 2
ДОДАТОК Б 2
ДОДАТОК В 2
ДОДАТОК Д 2

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Розвиток суспільства в напрямку розбудови правової держави в Україні обумовлює необхідність поглиблення демократичних тенденцій у відносинах між громадянином та апаратом управління. Так, у концепції адміністративної реформи одним з головних чинників вважається становлення високоефективної, стабільної, авторитетної державної служби, шляхом оновлення змісту інституту „посадової особи”, вдосконалення класифікації посад та створення системи об’єктивної оцінки діяльності державних службовців. Ключове місце у вирішенні вказаних проблем юридичними засобами належить адміністративному процесу, в рамках якого важливе місце займає притягнення посадових осіб до адміністративної відповідальності, зокрема, в частині збору, дослідження та оцінки доказів.
Актуальність обраної теми визначається відсутністю наукових праць, присвячених комплексному дослідженню проблеми адміністративної відповідальності посадових осіб в частині збору, дослідження та оцінки доказів, і полягає у:
- науковій та практичній важливості вивчення малодослідженої теми доказування у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб;
- перегляді існуючого процесу збору, дослідження та оцінки доказів у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб;
- створенні ефективного процесуального механізму притягнення посадових осіб до адміністративної відповідальності;
- необхідності забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб методичними рекомендаціями щодо загальних правил здійснення окремих процесуальних дій.
Науково-теоретичну базу дисертації складають праці вітчизняних та зарубіжних вчених в галузях теорії права, теорії управління, адміністративного права та процесу, кримінального права та процесу, цивільно-процесуального права та криміналістики. Загальними аспектами функціонування державного апарату, а також використання доказів та доказування в юридичному процесі тією чи іншою мірою займались наступні науковці В.Б. Авер’янов, С.С. Алексєєв, Д.М. Бахрах, Р.С. Бєлкін, Є.В. Додін, В.Я. Дорохов, П.С. Елькінд, С.В. Курильов, П.О. Лупинська, О.В. Петришин, В.П. Пєтков, Д.В. Приймаченко, М.С. Строгович, А.Н. Трайнін, Г.О. Туманов, Ф.Н. Фаткулін, В.К. Шкарупа, та ін. Проблемі дослідження правового статусу посадової особи присвячені роботи І.О. Зейкана, Л.В. Коваля, М.І. Мельника, О.В. Петришина, О.В. Терещука, та ін. Особливості адміністративної відповідальності посадових осіб знайшли своє відображення в працях О.М. Бандурки, Ю.П. Битяка, А.С. Васильєва, С.В. Ващенка, І.П. Голосніченка, В.В. Зуй, А.Т. Комзюка, М.М. Тищенка О.В. Терещука та ін.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано у відповідності з фундаментальними положеннями Концепції реформи адміністративного права (абз. 1 Глави 4, та абз. 1-2 Глави 9); Приписами Указу Президента України „Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” від 18.02.02 р. (п. 1); Пріоритетними напрямками фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр., Рішення Колегії МВС України № 4 КМ/2 від 28 лютого 1995 року (п. п. 4.13.1); а також згідно з основними напрямками наукових досліджень Запорізького юридичного інституту МВС України на 2001-2003 (п. 2.2.4).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу наукових поглядів, чинного законодавства України та практики його застосування, з’ясувати особливості збору, дослідження та оцінки доказів у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб, а також виробити пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання цієї сфери.
Виходячи з поставленої мети, в дисертації вирішуються наступні задачі:
- з’ясувати сутність та зміст терміна „посадова особа” в адміністративному праві та визначити зміст процесуального статусу вказаної категорії осіб;
- охарактеризувати адміністративну відповідальність посадових осіб в Україні та країнах розвинутих демократій;
- проаналізувати сутність та зміст доказування в адміністративному праві;
- визначити поняття та класифікацію доказів в адміністративному праві;
- встановити коло повноважних юрисдикційних органів держави (посадових осіб), що здійснюють процес доказування у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб;
- з’ясувати особливості складення протоколу про адміністративне правопорушення, вчинене посадовою особою;
- визначити особливості відібрання пояснень потерпілих, свідків та посадових осіб, що притягаються до адміністративної відповідальності;
- дослідити порядок і правила отримання речових доказів та документів у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб;
- проаналізувати основні напрямки використання висновків експерта у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що склалися в сфері адміністративної юрисдикції в частині притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб.
Предмет дослідження становлять приписи законодавства, матеріали практики, теоретичні дослідження та історичні аспекти порядку збору, дослідження та оцінки доказів у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб, як в Україні так і за кордоном.
Методологічні підходи до пізнання досліджуваної теми визначилися специфікою об’єкта та предмета дослідження, його метою та задачами. В основу було покладено діалектико-матеріалістичні принципи пізнання, на підставі яких усі явища розглядаються у взаємозв’язку, єдності їх соціального змісту та юридичної форми, багатовекторності, всебічності, об’єктивності тощо.
Методами дослідження були: статистичний та соціологічний методи (для забезпечення теоретичних положень дисертації практичними матеріалами, а також для уяснення думки працівників судових та правоохоронних органів щодо проблеми, яка досліджується (підрозділи 1.2, 2.3, 3.1); дедукції (для встановлення особливостей доказування у справах про адміністративні правопорушення (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1); логіко семантичний метод (для поглиблення понятійної бази роботи (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2); історичний (для встановлення змісту терміну „посадова особа” (підрозділ 1.1); порівняльного правознавства – для визначення особливостей адміністративної відповідальності посадових осіб за кордоном (підрозділ 1.3); гносеологічний (для з’ясування особливостей збору, дослідження та оцінки окремих різновидів доказів (підрозділи 3.1, 3.2, 3.3, .3.4).
Наукова новизна роботи полягає в тому, вперше на рівні кандидатської дисертації розглянуто процес збору, дослідження та оцінки доказів у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб.
На основі сучасної методології та методів дослідження; використовуючи досягнення юридичної науки; ґрунтуючись на положеннях Конституції України, міжнародних нормативних актів, чинного законодавства; вивчення стану проблем практики, в дисертації вперше:
- внесено пропозиції щодо вдосконалення структурної частини матеріальної норми адміністративного права в частині визначення суб’єктного елементу адміністративного правопорушення.
- обґрунтовано необхідність характеристики процесу доказування за наступними ознаками: 1) характер виникнення; 2) хід протікання; 3) швидкість; 4) наслідки, - що дозволить дослідити вказане явище в динаміці.
- конкретизовано сутність провадження у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб, основними властивостями якого є швидкість, економічність, спрямованість на досягнення визначеної мети, суб’єктно-об’єктний склад.
- систематизовано основні напрямки збору, дослідження та оцінки окремих різновидів доказів у справах про адміністративні правопорушення та визначено особливості їх здійснення.
- розроблено наукове забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб методичними рекомендаціями щодо загальних правил виявлення, закріплення та оцінки доказів.
Дістали подальшого розвитку:
- теоретичні дослідження змісту та форми існування терміну „посадова особа” в адміністративному праві, який пропонується використовувати в кримінально-правовій формі з розстановкою акцентів на службовому аспекті здійснюваних вказаною категорією осіб функцій.
- наукові погляди щодо сутності інституту доказування в адміністративному провадженні, зокрема, в частині визначення його особливостей у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб.
Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці рекомендацій та пропозицій нормативно-правового та методичного характеру щодо удосконалення процесу збору, дослідження та оцінки доказів у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб. Висновки та положення дисертаційного дослідження можуть бути використані для подальшого вивчення загальних і спеціальних питань теорії адміністративного процесу, реформування нормативної бази, вдосконалення правозастосовчої діяльності органів виконавчої влади та судів, що підтверджується двома актами впровадження в діяльність УАСМ УМВС України в Запорізькій області та Запорізького управління податкової міліції, а також в навчальному процесі при підготовці навчально-методичних матеріалів з курсів „Адміністративне право”, „Адміністративний процес”, „Адміністративна діяльність ОВС”, „Адміністративна юрисдикція”, що підтверджується актом впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес.
Особистий внесок здобувача. Всі сформульовані в дисертації положення та висновки обґрунтовані на базі теоретичних та практичних досліджень автора. У співавторстві видано одну наукову статтю „Правовий статус посадової особи за законодавством України: процесуальний аспект”. В дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації обговорювалися на кафедрі адміністративного права та адміністративної діяльності Запорізького юридичного інституту МВС України. Результати дослідження, що включені до дисертації, оприлюднювалися на міжнародній науково-практичній конференції „Запорізькі правові читання” 3-5 липня 2002 року; всеукраїнській науково-практичній конференції „Боротьба з наркобізнесом: проблеми та шляхи їх вирішення” 17-18 жовтня 2002 року (м. Одеса); всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства” 14-15 травня 2002 року (м. Запоріжжя); міжрегіональній науково-практичній конференції, присвяченій пам’яті д. ю. н., професора Коваля Л.В. 31 жовтня 2002 року (м. Запоріжжя).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у п’яти наукових статтях, чотири з яких надруковані у юридичних наукових фахових виданнях України.
Структура дисертації складається зі вступу, трьох розділів, що включають десять підрозділів, висновків (обсяг – 189 сторінок), списку використаних джерел (191 найменування) і додатків (обсяг 18 сторінок). Загальний обсяг дисертації становить 223 сторінки.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації було здійснено теоретичний аналіз та практичне дослідження процесу доказування у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб, та запропоноване вирішення проблеми його здійснення, на підставі чого розроблено методичні рекомендації щодо збору, дослідження та оцінки окремих різновидів доказів за цією категорією справ.
Завдяки проведеному дослідженню сформульовано ряд висновків, необхідних для розв’язання існуючих проблем:
1. Шляхом до вирішення проблеми реформування визначення поняття „посадової особи” в адміністративному праві, на нашу думку, є уніфікація розуміння терміну „посадова особа” в рамках системи права України з впровадженням кримінально-правової форми його використання – „службова особа”.
2. Про питання з’ясування об’єму процесуального статусу посадової особи, як про особливий інститут, в тому числі, адміністративного права, слід говорити тільки в контексті його специфіки в сфері відповідальності державних службовців, що пояснюється формальною рівністю сторін в адміністративному процесі і особливим порядком притягнення до неї певного кола осіб.
3. Найбільш доцільним засобом вдосконалення структурної частини матеріальної норми адміністративного права в сфері визначення суб’єктної частини адміністративного правопорушення, було б введення додаткових частин статей КпАП України, що передбачають адміністративну відповідальність посадових осіб.
4. Під доказуванням у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб слід розуміти законодавчо-обумовлену діяльність уповноважених органів (посадових осіб) по збору, дослідженню та оцінці доказів з факту порушення вимог адміністративно-правових норми посадовою особою, з використанням або у зв’язку з перебуванням на певній посаді і обумовлює застосування щодо винних негативних заходів державного впливу або закриття адміністративної справи.
5. Доказування у справах про адміністративні правопорушення, яке за своєю внутрішньою сутністю є процесом, пропонується характеризувати за наступними ознаками: 1) характер виникнення; 2) хід його протікання; 3) швидкість; 4) наслідки, - що дозволить дослідити вказане явище в динаміці.
6. До загальних положень, які підлягають доказуванню у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб, слід віднести: а) посадове положення суб’єкту правопорушення; б) коло його посадових функцій та обов’язків; в) конкретна форма прояву протиправної дії (бездії), яка спричинила шкоду державним або громадським інтересам або охоронюваним законом правам та інтересам громадян; г) характер та розмір спричиненої шкоди; д) причинний зв’язок між дією (бездіяльністю) посадової особи та наслідками, що наступили.
7. Під доказами у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб слід розуміти фактичні дані, які мають безпосередній зв’язок з конкретною адміністративною справою, і на підставі яких повноважний юрисдикційний орган держави робить висновок про наявність або відсутність в діях конкретної посадової особи, складу адміністративного правопорушення.
8. З урахуванням останніх тенденцій, що склалися в сфері реформування провадження у справах про адміністративні правопорушення, пропонується виділити окрему стадію цього провадження – попереднє розслідування, яка потребує закріплення в адміністративно-процесуальному кодексі.
9. Складністю процесу доказування у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб, потребує зміни строків провадження в частині збільшення терміну збору доказів до складення протоколу про адміністративне правопорушення.
10. Використовуючи в якості критерію для класифікації суб’єктно-розпорядчу ознаку діяльності посадових осіб, необхідно виділити наступні різновиди посадових правопорушень: а) правопорушення, вчинені з протиправним використанням наданих посадовим особам повноважень, для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг (Закон України „Про боротьбу з корупцією”); б) правопорушення, вчинені посадовими особами з нерозпорядливості (умисні у вигляді халатності, або необережні у вигляді недбалості чи самовпевненості).
11. До особливостей складення протоколу про адміністративні правопорушення, суб’єктами яких є посадові особи, слід віднести: а) з’ясування посадового становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; б) фіксація об’єктивної сторони адміністративного правопорушення; в) безпосередній зв’язок вчиненого правопорушення з посадовим становищем особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
12. Недосконалість нормативної бази, що регулює основні положення провадження у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб, обумовлює необхідність встановлення адміністративної відповідальності свідка та потерпілого - за дачу заздалегідь неправдивих показань та за ухилення від явки до органу, що здійснює доказування; свідка – за відмову від дачі показань; будь-якої особи – за заздалегідь неправдиве повідомлення про вчинене правопорушення
13. Роботу зі свідками у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб рекомендується проводити з урахуванням наступних факторів: а) характеру зв’язку свідка зі службовою особою, що притягається до адміністративної відповідальності: дружні; недружні; підпорядковані; б) стану особи, яка є свідком у справі про адміністративне правопорушення: хворобливий; збуджений або загальмований; в) професійної характеристики свідка.
14. Речовими доказами у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб є будь-які предмети матеріального світу (в тому числі матеріальні блага та послуги), які були отримані правопорушником особою за умови вчинення дій, у зв'язку з виконанням функцій держави, або іншим чином вказують на наявність чи відсутність у діях посадової особи складу адміністративного правопорушення.
15. Документом-джерелом доказу у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб слід розуміти спосіб збереження та передачі інформації про обставини, які підтверджують або спростовують факт вчинення певною категорією осіб правопорушень, які мають ознаки посадових.
16. Документ в якості джерела доказів у справах про адміністративні правопорушення можуть використовуватися в наступних напрямках: а) об’єкт вчиненого правопорушення; б) засіб вчинення правопорушення; в) джерело довідкової інформації.
17. Недостатнє законодавче врегулювання правового статусу експерта в адміністративному процесі обумовлює необхідність розширення дії ст. 1 Закону України „Про судову експертизу” на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Развитие русского права во второй половине XIX – начале XX века / Е.А. Скрипилёв, С.С. Ахундзянов, В.В. Безбах и др.–М.: Наука, 1997.– 364 с.
2. Волженкин Б.В. К вопросу о понятии должностного лица как субъекта должностных преступлений // Советское государство и право.– 1991.– №11.–С. 73-79.
3. Жижленко А.А. Должностные (служебные) преступления, 2-е изд.– М.: Прогресс, 1924.–156 с.
4. Трайнин А.Н. Уголовное право. Часть особенная, 2-е изд.– М.: РКПФ, 1927.–367 с.
5. Естрин А.М. Должностные преступления.– М.: Прогресс, 1928.–254 с.
6. Трайнин А.Н. Уголовное право РСФСР. Часть особенная.– Л.: Луч, 1925.–342 с.
7. Трайнин А.Н. Уголовное право РСФСР. Часть особенная.–Л.: Луч, 1927.–353 с.
8. Піонтковський О.О. Советское уголовное право, т. 2. Особенная часть.–М.: Прогресс, 1928.–324 с.
9. Трайнин А.Н. Должностные и хозяйственные преступления.– М.: РКПФ, 1938.–274 с.
10. Сахаров А.Б. Ответственность за должностные злоупотребления по советскому уголовному праву.– М.: Госюриздат, 1956.–211 с.
11. Кириченко В.Ф. Ответственность за должностные преступления по советскому уголовному праву (Общие вопросы).– М.: Изд-во Акад. Наук СССР, 1956.–132 с.
12. Утевський Б.С. Общее учение о должностных преступлениях.– М.: Прогресс, 1948.–540 с.
13. Петухов Г.Е., Васильев А.С. Понятие должностного лица в советском законодательстве и правовой науке // Правоведение.–1980.– №3.–С. 43-51.
14. Петришин А.В. Государственная служба. Историко-теоретические предпосылки, сравнительно-правовой и логико-понятийный анализ: Монография.– Х: Факт, 1998.–168 с.
15. Советское административное право. Учебник. 1-е издание.– М.: Прогресс, 1940.– 473 c.
16. Евтихиев И.И., Власов В.А. Административное право СССР. Учебник для юридических институтов и факультетов.– М.: Изд-во Московского ун-та, 1946.–254 с.
17. Собрание постановлений правительства СССР.–1938.–№58.–Ст. 329.
18. Про власність: Закон України від 7 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради України.–1991.– №20.– Ст. 249 (з наступними змінами та доповненнями).
19. Лысов М.Д. Ответственность должностных лиц по советскому уголовному праву.–Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1972.–176 с.
20. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року.– К: Атіка, 2001.–160 с.
21. Козлов Ю.М. Сущность государственного управления.Государственное управление и административное право.– М.:Юрид. лит., 1978.–272 с.
22. Про професійні спілки, їх права та гарантії: Закон України від 15 вересня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України.–1999.– №45.– Ст. 397 (з наступними змінами та доповненнями).
23. Про судову практику у справах про хабарництво: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. // Вісник Верховного Суду України.–2002.– №3.
24. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 // Відомості Верховної Ради України.–1993.– №52.– Ст. 490 (з наступними змінами та доповненнями).
25. Конституція України від 28 червня 1996 // Відомості Верховної Ради України.–1996.– №30.–Ст. 142.
26. Административное право (Общая и особенная части): учебник для средних юридических заведений / Под ред. проф. М.И. Еропкина.– М.: Юрид. лит., 1971.–278 с.
27. Махонин В.М. Советская государственная служба.– М.: Юрид. лит., 1966.–213 с.
28. Административное право / Под ред. проф. А.Е. Лунева.–М.: Юрид. лит., 1967.–602 с.
29. Советское административное право / Под ред. проф. И.И. Евтихиева.– М.: Госюриздат, 1962.–378 с.
30. Петров Г.И. Советское административное право.– Ленинград: ЛГУ, 1964.–157 с.
31. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Адміністративне право України. Конспект лекцій.–Харків: Націон. юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого, 1996.–160 с.
32. Кодекс Украины об административных правонарушениях: Научно-практический комментарий.– Харьков: ООО «Одиссей», 2000.–1008 с.
33. Новий тлумачний словник української мови у 4-х томах / Укл. В.В. Яременко, О.М. Сліпушко,– К.: Аконіт, 1998.–т.3.–928 с.
34. Зейкан І.О. Поняття посадової особи в кримінальному законодавстві: порівняльний аналіз // Право України.–2002.– №3.–С. 119-120.
35. Новий тлумачний словник української мови у 4-х томах / Укл. В.В. Яременко, О.М. Сліпушко,– К.: Аконіт, 1998.–т.4.–941 с.
36. Матузов Н.И. Правовая система и личность: Монография.– Саратов: Изд-во Саратовского университета, 1987.–293 с.
37. Витрук Н.В. Основы правового положения личности в социалистическом обществе.– М.: Юрид. лит., 1979.–251 с.
38. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении.– М.: Юрид. лит., 1974.–351 с.
39. Гегель Г.В.Ф. Енциклопедия философских наук.–т.1.–М.: Госполитиздат, 1974.–548 с.
40. Правоотношения и их роль в реализации права: Учебное пособие, под ред. Ю.С. Решетова.– Казань: Изд-во Казанского университета, 1993.–235 с.
41. Права человека: Пособие для вузов. Ответственный редактор – член кореспондент РАН, Д.Ю.Н. Є.А. Лукашева.– М.: Издательская группа НОРМА–ІНФРА-М, 1999.–573 c.
42. Матузов Н.И. Личность, права, демократия.– Саратов: Изд-во Саратовского университета, 1972.–292 с.
43. Философский енциклопедический словарь.– М.: Госполитиздат, 1979.–417 с.
44. Конституция Российской Федерации. Комментарий.– М.: Инфра-М, 1994.–743 с.
45. Конституционный статус личности в СССР / Б.Н. Топорнин, Л.Д. Воеводин, В.С. Шевцов и др.– М.: Госполитиздат, 1980.–256 с.
46. Кучинский В.А. Личность, свобода, право.– М.: Юрид. лит., 1978.–207 с.
47. Штерн К.Д. Правовой статус личности в демократическом обществе.– М.: Юрид. лит., 1992.–376 с.
48. Государственное право Германии.–т.2.–М.: Юрид. лит., 1986.–275 с.
49. Про громадянство: Закон України від 08 жовтня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України.–1991.– №50.– Ст.701 (з наступними змінами та доповненнями).
50. Про статус народного депутата: Закон України від 17 листопада 1992 р. // Відомості Верховної Ради України.–1993.– № 3.– Ст.17.
51. Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України.–1993.– №8.– Ст.56.
52. Про Президента України: Закон України від 5 липня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України.–1991.– №33.– Ст.446.
53. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР.– 1984.–додаток до №51.–Ст.1122 (з наступними змінами та доповненнями).
54. Про внесення змін до Закону України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу”: Закон України від 18 червня 1999 р. // Офіційний вісник України.–1999.– №28.– Ст.11369.
55. Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей: Закон України від 20 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України.–1992.– №15.– Ст. 190.
56. Про затвердження дисциплінарного статуту Збройних сил України: Законом України від 24 березня 1999 р. // Офіційний вісник України.–1999.–№19.– Ст.800.
57. Про затвердження дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ Української РСР: Закон України від 29 липня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України.–1991.– №45.– Ст.599.
58. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 04 грудня 1990 р. // ВВР України.–1991.– №6.– Ст.37.
59. Дяченко О.В. Адміністративна відповідальність державних службовців і деяких інших категорій осіб // Вісник Луганського інституту Внутрішніх справ МВС України: Спеціальний випуск. – Луганськ.–2000.–C.223-230.
60. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995 р. // Голос України.–1995.–16 грудня.
61. Звіт перед українським народом (про оперативно-службову діяльність органів внутрішніх справ у 2000 році).
62. Положення про накладення штрафів на підприємства, установи та організації, за порушення нормативних актів про охорону праці: Постанова Кабінету Міністрів України від 17.09.1993 р. // Урядовий кур’єр.–1993.–19 жовтня.
63. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України / Навчальний посібник.– К.: НА МВС України, 1995.–63 с.
64. Додин. Е.В. Основания административной ответственности.–«Уч. Зап. ВНИИСЗ».–вып. 1 (18).– М.: Госюриздат, 1964.–163 с.
65. Ващенко С.В. Адміністративна відповідальність посадових осіб: особливості її застосування та проблеми вдосконалення в законодавстві України // Вісник ЗЮІ МВС України.–Запоріжжя, 2001.–№2.–С. 109-117.
66. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник / Укл.: Городянський М.І., Гуменюк В.А., Джагупов Г.В., Комзюка А.Т. та ін. / За заг. ред А.Т. Комзюка.– Харків, 1998.–112 c.
67. Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією: Постанова Верховного Суду України від 25 травня 1998 р. // Закон&Бізнес.–№ 27.– 8 липня 1998 року.
68. Петришин О.В. Поняття посадової особи державного апарату // Вісник Академії правових наук України, 2000.–№2.– С.36-44.
69. Терещук О.В. Адміністративна відповідальність за корупційні діяння: Автореф. дис. … канд. юр. наук.–Одеса, 2000.–19 с.
70. Редька А.І. Деякі питання практики застосування Закону України «Про боротьбу з корупцією» // Бюлетень законодавства і юридичної практики України.–1998.– № 1.– С.153-159.
71. Мельник М.І. Корупція як соціальне явище // Підприємництво, господарство і право.–2001.– №1.– С.211-221.
72. Туманов В.М. Административная ответственность предпринимателя: Автореф. дис. ... канд. юр. наук.– Одесса, 1993.–19 с.
73. Уилсон Дж. Американское правительство.– М.: Прогресс: универс., 1995.–509 с.
74. Государственная служба основных капиталистических стран.– М.: Наука, 1977.–254 с.
75. Ісаєнко А.Н. Реформа цивільної служби // США: економіка, політика, ідеологія.– 1980.–№ 3.–С.108-113.
76. Конституція Сполучених Штатів Америки // Посібник для всіх / Пер. з англ. О.М. Мокровольского.– К.: Веселка, 1992.– 192 с.
77. Государственная служба. Общие проблемы. Зарубежный опыт.–Вип. 1.–М. Юрист, 1994.–276 с.
78. Административное право зарубежных стран: Учебное пособие.– М.:Изд-во СПАРК, 1996.–229 с.
79. Ефремов Л.Д. Об опыте Британской гражданской службы // Советская юстиция, 1991.– № 19.– С.10-17.
80. Бойцова В.В., Бойцова Л.В. Політична нейтральність державних службовців в Англії // Держава і право, 1992.– № 9.– С.117-124.
81. Дюги Леон. Конституционное право. Общая теория государства.– М.: Тип. Сытина, 1908.–957 с.
82. Государственная служба и государственные служащие во Франции.– М.: Изд-во СПАРК, 1994.–219 с.
83. Местная государственная служба во Франции.– М.: Юринком, 1993.–164 с.
84. Алексеев С.С. Общая теория права: Научное пособие.–М.: Юрид. лит., 1982.–т.2.–359 с.
85. Шкарупа В.К. Доказування та докази в адміністративно-примусовій діяльності органів внутрішніх справ (міліції): Монографія.– К.: Українська академія внутрішніх справ, 1995.–163 с.
86. Бєлкін Р.С. Собирание, исследование и оценка доказательств. Суть и методы: Учебное пособие.– М.: Наука, 1966.–295 с.
87. Лупинская П.А. Доказывание в советском уголовном процессе: Монография.–М.: Изд-во Всесоюз. юрид. заоч. ин-т, 1966.–102 с.
88. Додін Є.В. Доказательства в административном процессе: Научное пособие.– М.: Юрид. лит.,1973.–192 с.
89. Треушников М.К. Доказательства и доказывание в советском гражданском процессе.–М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982.–160 с.
90. Положення про провадження у справах про порушення митних правил: Наказ Держмиткомітета № 542 від 4 листопада 1992 року // www.rada.gov.ua.–v0205342-92.
91. Інструкція по організації провадження у справах про адміністративні правопорушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху: Наказ МВС України № 223 від 25 лютого 1994 року // www.rada.gov.ua.–z2314/12.
92. Курилев С.В. Основы теории доказательств в советском уголовном правосудии: Монография.–Минск: Изд-во БГУ,1979.–295 с.
93. Арсеньев В.Д. Вопросы общей теории судебных доказательств в советском уголовном процессе: Монография. – М.: Юрид. лит., 1964.–179 с.
94. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса: Научное пособие.–М.: НАУКА, 1968.–т.1.–470 с.
95. Винберг А.И. Способы сбора, исследования и проверки доказательств.– В кн.: Теория доказательств в советском уголовном процессе: Монография.–М.: Юрид. лит., 1973.–426 с.
96. Матюшин Б.Т. Оценка доказательств судом первой инстанции по гражданским делам.–М.: Юринком, 1995.–483 с.
97. Курильов С.В. Основы теории доказывания в советском правосудии. – Минск: Изд-во БГУ, 1969.–203 с.
98. Теория доказательств в советском уголовном процессе.– Воронеж: Изд-во воронежского ун-та, 1978.–582 с.
99. Елькинд П.С. Цель, предмет и методы доказывания.–В кн.: Проблемы доказательств в советском угловом процессе.– Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1978.–382 с.
100. Банин В.А. Предмет доказывания в советском уголовном процессе: Гносеологическая и правовая природа / Под ред. Ш.К. Вахитова.– Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1981.–157 с.
101. Лузгин И.И. Методологические проблемы расследования.– М.: Юрид. лит., 1973.–215 с.
102. Татарський А.Б. Истина и доказательство // Вопросы философии.–№8.–1972.–273 с.
103. Кузнецов Н.В. Доказывание в стадии возбуждения уголовного дела.– Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1983.–352 с.
104. Трусов А.И. Основы теории судебных доказательств.– М.: Госюриздат, 1960.–176 с.
105. Алексеев Н.С. Доказывание и его предмет в советском уголовном процессе.– В кн..: Актуальные проблемы советского государства и права в период построения коммунизма.–Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1967.–472 с.
106. Кокорев Л.Д. Уголовно-процессуальное доказывание.– В кн..: Проблемы доказательств в советском уголовном процессе.– Воронеж.: Изд-во Воронежского ун-та, 1978.–382 с.
107. Додин Е.В. Методика изучения причин административных правонарушений // Сов. Гос. Право.–1983.– № 11.– С.15-24.
108. Фаткуллин Ф.Н. Общие проблемы процессуального доказывания. Казань: Изд-во КГУ, 1976.–207 с.
109. Сорокин В.Д. Советское административно-процессуальное право: Учебно-методическое пособие.– Л.: ЛГУ, 1976.–56 с.
110. Веремеенко И.И. Механизм административно-правового регулирования в сфере охраны общественного порядка.–Ч.2.– М.: Юрид. лит., 1982.–175 с.
111. Суперанская А.В., Подольская Н.В., Васильцева Н.В. Общая терминология: вопросы теории.– М.: НАУКА, 1989.–373 с.
112. Гуторова Н.О. Кримінально-правова охорона державних фінансів.–Х.: Національний університет внутрішніх справ України, 2001.–384 с.
113. Колб Б.И. Субъекты уголовно наказуемых банкротств // Вестник Московского Университета.– Сер.11.– Право, 2000.– № 2.– С.84-89.
114. Строгович М.С. Материальная истина и судебные доказательства.–М.: Изд-во АН СРСР, 1955.–384 с.
115. Чельцов М.А. Советский уголовный процесс.–М.: Госюриздат, 1951.–512 с.
116. Лившиц В.Я. Принципы непосредственности в совестком уголовном процессе.– М.: Изд-во АН СРСР, 1949.–162 с.
117. Дорохов В.Я., Николаев В.С. Обоснованность приговора.– М.: Госюриздат, 1959.–236 с.
118. Лазарев Б.М. Компетенция органов управления.–М.: Юрид. лит., 1972.–280 с.
119. Дорохов В.Я. Понятие и классификация доказательств.–В кн.: Теория доказательств в советском уголовном процессе.– М.: Госюриздат, 1973.–290 с.
120. Козлов А.С. Актуальные вопросы проблемы теории доказательств в науке гражданского процесса: Учебное пособие.–Иркутск: ИГУ, 1980.–86 с.
121. Основы законодательства СССР и союзных республик.– М.: Госюриздат, 1982.–764 с.
122. Цивільно-процесуальний кодекс України від 18.07.63 р. // ВВР УРСР.– № 30.– Ст. 464 (з наступними змінами та доповненнями).
123. Домбровський Р.Г. О понятии судебного доказательства в советском уголовном процессе.–Рига: Реформирование уголовного и уголовно-процессуального законодательства, 1982.–362 с.
124. Дорохов В.Я. Понятие и классификация доказательств.– В кн.: Конституция СССР и дальнейшее укрепление законности и правопорядка.–М.: Госюриздат, 1979.–285 с.
125. Криміналістика та судова експертиза.– К.: КВШМ, 1971.–324 с.
126. Теория доказательств в советском уголовном процессе.– Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1966.–543 с.
127. Белкин Р.С Собирание, исследование и оценка доказательств.– М.: Наука, 1941.–297 с.
128. Старченко А.А. Методологические проблемы судебного производства.– М.: Юрист, 1996.–130 с.
129. Слизингер Г.Е. Работа в управлении промышленным предприятием.– М.: Экономика, 1967.–532 с.
130. Новик И.Г. Кибернетика. Философия и соцыальные проблемы.– М.: Госполитиздат, 1963.–289 с.
131. Перлов И.Д. Приговор в советском уголовном процессе.– М.: Госюриздат, 1960.–316 с.
132. Ульянова Л.Т. Оценка доказательств судом первой инстанции.–М.: Госюриздат, 1959.–168 с.
133. Кудрявцев В.Н. Теоретические основы квалификации преступлений.– М.: Юрист, 1963.–168 с.
134. Осипов Ю.И. К вопросу про относительность истины в судебном процессе // Правоведение.–1960.– № 2.–С.126-132.
135. Каз Ц.М. Субъекты доказывания в советском уголовном процессе.–Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1968.–68 с.
136. Рахунов Р.Д. Учасники уголовно-процессуальной деятельности по советскому уголовному праву.–М.: Госюриздат, 1961.–277 с.
137. Резепов В.П. Субъекты доказывания в советском уголовном процессе.– М.: Госюриздат, 1958.–532 с.
138. Петришин О.В. Державна служба в Україні: особливості загальної теорії права // Вісник Академії правових наук України.– 2001.– № 2.– С.33-40.
139. Основы государства и права / Под ред. проф. В.В. Комарова.–Х., 2000.–362 с.
140. Петришин О.В. Види державної служби: загальнотеоретичний аспект // Вісник Академії правових наук України.–2000.– № 4.– С.75-83.
141. Обсуждение противоречивых вопросов теории доказательств в уголовном процессе // Социалистическая законность, 1965.– № 5.– С.13-21.
142. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Хто наділений правом охороняти права? // Віче.–1999– № 11.– С.16-34.
143. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність: закони і коментарі: Навчальний посібник.– К.: Атіка, 2000.–512 с.
144. Мельник М.І. Корупція: сутність, поняття, заходи протидії: Монографія.– К.: Атіка, 2001.–304 с.
145. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України.–1991.– № 4.– Ст. 20 (з наступними змінами та доповненнями).
146. Про службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України.–1992.– № 27.– Ст. 392 (з наступними змінами та доповненнями).
147. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України.–1993.– № 35.– Ст. 398 (з наступними змінами та доповненнями).
148. Про координаційний комітет по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю: Указ Президента України від 26 листопада 1993 р. // www.rada.gov.ua.–561/93.
149. Про заходи по удосконаленню діяльності Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю: Указ Президента України від 30 грудня 1994 р. // www.rada.gov.ua.–829/94.
150. Про Національне бюро розслідувань України: Указ Президента від 24 квітня 1997 р. // www.rada.gov.ua.–371/97.
151. Лінецький С.В., Мельник М.І., Ришеяюк А.А. Конституційне законо-давство України (законодавчі акти, коментар, офіційне тлумачення). Збірник нормативних актів.– К.: Атака, 2000.–896 с.
152. Бандурка О.М., Тищенко М.М. Адміністративний процес: Підручник для вищих навч. зал.– Рос. Мовою.– К.: Літера ЛТД, 2001.–336 с.
153. Бахрах Д.М. Административная ответственность граждан в СССР.–Свердловск: Изд-во Свердловского ун-та, 1989.–310 с.
154. Коваль Л.В. Административно-деликтное отношение.– К.: Вища школа, 1979.–230 с.
155. Клюшниченко А.П. Производство по делам о мелком хулиганстве.–К.: НИ и РИО КВШ. МВД СССР, 1976.–328 с.
156. Голосніченко І., Стахурський М., Золотарьова Н. Попереднє адміністративне розслідування як стадія провадження в справах про адміністративні проступки // Право України.–2002.– № 2.– С.26-30.
157. Тарарухин С.А. Классификация преступлений в судебной и следственной практике.– К.: Атика, 1995.–372 с.
158. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений.– М.: Юристъ, 1999.–162 с.
159. Герцензон А.А. Квалификация преступлений.– М.: Юрид. лит., 1997.–316 с.
160. Наумов А.В. Уголовное право. Общая часть. Курс лекцій.– М.: БЕК, 1996.–260 с.
161. Митний кодекс України від 11.07.2002 р. // ВВР України. – 2002.– № 38-39.– Ст. 288.
162. Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення: Наказ МВС України № 185 від 22.02.2001 р. // www.rada.gov.ua.–z0272-01/
163. Про звернення громадян: Закон України від 02 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України.–1996.–№ 47.–Ст. 426 (з наступними змінами та доповненнями).
164. Кримінально-процесуальний кодекс України вид 28.12.60 р. // ВВР УРСР.–1961.–№ 2.–Ст. 15 (з наступними змінами та доповненнями).
165. Дулов А.В., Несторенко П.П. Тактика следственных действий.– Минск: Вышейш. школа”, 1971.–277 с.
166. Криминалистика: Учебник / Под ред. проф. И.Ф. Крылова.–Ленинград: Изд-во Ленинградского университета, 1976.–598 с.
167. Приходьмо К.М. Рассмотрение материалов о мелком хулиганстве несовершеннолетних // Советская юстиция, 1971.– № 18.– С.7-15.
168. Зейман И.Б. Познание и информация.– М.: Прогрес, 1966.–276 с.
169. Про затвердження Тимчасових правил розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України: Розпорядження Антимонопольного Комітету України N 5 від 19.04.94 р. // www.rada.gov.ua.–e2312-02/
170. Про виконання Закону України від 23 грудня 1993 р. "Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху”: Наказ МВС України N 91 від 25.02.94 р. // www.rada.gov.ua.– 13361/1999
171. Інструкція про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави: Постанова КМ України N 1893 від 27 листопада 1998 р. // www.rada.gov.ua.– 6320/1998
172. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України // Відомості Верховної Ради (ВВР).–1999.– № 40.– Ст. 365 (Із змінами, внесеними згідно із Законами).
173. Васильев Р.Ф.Правовые акты органов управления.– М.: Изд-во МГУ, 1970.–108 с.
174. Копьев Е.Н.Основные особенности документов по уголовным делам // Вопросы борьбы с преступностью по советскому законодательству.– Иркутск, 1969.–С.99-104.
175. Про затвердження положення про міжбанківські розрахунки: Постанова Правління Національного банку України № 414 від 08.10.98 р. // www.rada.gov.ua.– 6229/1998
176. Про систему захисту електронних банківських документів в обчислювальній мережі Національного банку України: Постанова Правління Національного банку України № від 23.04.99 р. // www.rada.gov.ua.–2435/1999.
177. Про арбітражні послуги служби захисту електронних банківських документів в обчислювальній мережі Національного банку України: Постанова Правління Національного банку України № від 15.12.2000 р. // www.rada.gov.ua.–4532/2000.
178. Дутов М.В. Правові проблеми електронного документу // Підприємництво, господарство і Право.–2002.– № 4.– С.73-75.
179. Про електронний документ та електронний документообіг: Проект Закону України від 24.05.2001 року № 7329 // www.liga.kiev.ua.
180. Про затвердження Положення про громадських інспекторів рибоохорони: Наказ Міністерства Рибного господарства України № 114 від 14.07.97 р. // www.rada.gov.ua.–7261/1997.
181. Про порядок ведення державного водного кадастру: Постанова Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1996 р. № 413 // www.rada.gov.ua.– 1278/1997.
182. Гурней Б.В. Введение в науку управления.– М.: Прогрес, 1969.–376 с.
183. Про затвердження Правил охорони електричних мереж: Постанова Кабінету Міністрів України № 209 від 4 березня 1997 р. // www.rada.gov.ua.– 324/1997.
184. Про нотаріат: Закон України від 02 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України.–1993.–№ 39.–Ст. 383 (з наступними змінами та доповненнями).
185. Про захист прав споживачів: Закон України від 12 травня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України.–1991.–№ 30.–Ст. 379 (з наступними змінами та доповненнями).
186. Водний кодекс України від 06.06.05 р. // Відомості Верховної Ради України.–1995.–№ 24.–Ст. 189 (з наступними змінами та доповненнями).
187. Про судову експертизу: Закон України від 25 лютого 1994 р. // ВВР України.–1994.–№ 28.–Ст. 232 (з наступними змінами та доповненнями).
188. Про підприємництво: Закон України від 7 лютого 1991 р. // ВВР України.–1991.–№ 14.–Ст. 168 (з наступними змінами та доповненнями).
189. Про екологічну експертизу: Закон України від 09 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради України.–1995.–№ 8.–Ст.53 (з наступними змінами та доповненнями).
190. Інструкція про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України // Нотаріат України. Збірник нормативних актів.–Дніпропетровськ, 1994.
191. Інструкція про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів: Постанова Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 р. № 710 // www.rada.gov.ua.– 1200/1997.