Єфименко Вікторія Антонівна Жанрові трансформації та мультимодальність сучасних казкових наративів (на матеріалі англійської мови)

Короткий опис

Єфименко Вікторія Антонівна, доцент кафедри англійської філології та міжкультурної комунікації Інституту філології Київського національного універси­тету імені Тараса Шевченка: «Жанрові трансформації та мультимодальність сучасних казкових наративів (на матеріалі англійської мови)» (10.02.04 - германські мови). Спецрада Д 26.001.11 у Київському національ­ному університеті імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
ЄФИМЕНКО ВІКТОРІЯ АНТОНІВНА
УДК 81’42 811.111
ДИСЕРТАЦІЯ
ЖАНРОВІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ТА МУЛЬТИМОДАЛЬНІСТЬ СУЧАСНИХ
КАЗКОВИХ НАРАТИВІВ
(на матеріалі англійської мови)
Спеціальність – 10.02.04 – германські мови
Подається на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
________________________________________
Науковий консультант – Бєлова А.Д., доктор філологічних наук, професор
Київ – 2018

ЗМІСТ
ВСТУП ................................................................................................................. 17
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
СУЧАСНИХ КАЗКОВИХ НАРАТИВІВ .......................................................... 32
1.1. Теоретичні засади дослідження фольклорної та літературної
казки ........................................................................................................ 32
1.2. Літературна казка в контексті сучасних літературознавчих і
лінгвістичних підходів .......................................................................... 51
1.2.1. Виникнення літературної казки в Європі, вплив Ш. Перро та
братів Грімм на формування казкового канону .................................. 51
1.2.2. Особливості естетики постмодернізму, які знайшли відображення
в сучасних англомовних літературних казках .................................... 59
1.3. Методологічні засади дослідження сучасних літературних
казок ........................................................................................................ 84
1.3.1. Арсенал засобів когнітивної поетики в сучасних
дослідженнях .......................................................................................... 84
1.3.2. Наратологічний інструментарій літературних досліджень: від
класичної до когнітивної та трансмедіальної наратології ................. 98
1.3.3. Мультимодальний аналіз казкових творів, що поєднують елементи
декількох семіотичних систем .............................................................. 110
Висновки до першого розділу .......................................................................... 117
РОЗДІЛ 2. КЛАСИЧНІ КАЗКОВІ СЮЖЕТИ ТА ЇХ СУЧАСНІ
ТРАНСФОРМАЦІЇ ............................................................................................. 123
2.1. Сучасні казки як трансмедіальний феномен ........................................ 123
2.2. «Червона Шапочка»: від «Історії бабусі» до «Найтемнішого
бажання: власної історії вовка» ............................................................. 129
2.3. «Попелюшка»: перегляд гендерних стереотипів ................................. 145
2.4. «Білосніжка»: модифікації традиційних гріммівських мотивів ......... 163
15
2.5. «Спляча красуня»: трансформації структурних компонентів казки і
наративних стратегій .............................................................................. 180
2.6. «Синя Борода»: трансформація мотиву забороненої кімнати ............ 195
Висновки до другого розділу ............................................................................ 201
РОЗДІЛ 3. ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНІСТЬ І ТРАНСФОРМАЦІЇ ЖАНРОВИХ
ОЗНАК, СЮЖЕТНИХ І КОМПОЗИЦІЙНИХ СТРУКТУР КАЗКИ ......... 206
3.1. Інтертекстуальність сучасних літературних казок .............................. 206
3.2. Трансформації жанрових ознак, структур сюжетного та
композиційного рівня сучасної літературної казки ............................. 223
3.3. Трансформації гендерних ролей та квір-студії сучасних творів з
казковим сюжетом ................................................................................. 242
Висновки до третього розділу ........................................................................... 269
РОЗДІЛ 4. КОГНІТИВНІ ТА НАРАТОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО АНАЛІЗУ
СУЧАСНИХ КАЗКОВИХ НАРАТИВІВ .......................................................... 272
4.1. Текстові світи сучасних казкових творів .............................................. 272
4.2. Концептуальна інтеграція в сучасних літературних казках ............... 294
4.3. Наратологічні аспекти сучасних казок ................................................. 308
4.4. Кінонаратив з трансформованим казковим сюжетом ......................... 319
Висновки до четвертого розділу ........................................................................ 336
РОЗДІЛ 5. СУЧАСНІ КАЗКОВІ МУЛЬТИМОДАЛЬНІ НАРАТИВИ .......... 340
5.1. Мультимодальність кінофільмів з казковим сюжетом ....................... 340
5.2. Співвідношення тексту та ілюстрацій у книжках-картинках та
ілюстрованих книжках ........................................................................... 357
5.3. Візуальний наратив коміксів ................................................................. 371
5.4. Цифрові адаптації традиційних казок ................................................... 383
Висновки до п’ятого розділу .............................................................................. 393
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ .................................................................................... 398
16
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ........................................................... 408
ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ ............................................. 458
ДОДАТКИ ........................................................................................................... 473

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Сучасні літературні казки з трансформованим класичним сюжетом є
особливим феноменом з властивими їм структурно-композиційними та лінгвостилістичними характеристиками. Вони увібрали в себе кращі традиції літературної
та фольклорної казки, адаптувавши їх до потреб часу та суспільства.
Серед основних жанрових ознак фольклорної казки дослідники виділяють
епізодичну структуру, невизначене місце дії, наявність чарівних елементів,
схематичність персонажів, подолання головними героями перешкод, щасливе
закінчення, використання клішованих формул, повторів та цифрового символізму.
Літературна казка спирається на жанрові архетипи фольклорної казки, проте
відрізняється більшою деталізацією оповіді, психологічною глибиною персонажів,
ускладненням чарівно-казкового хронотопу.
Існують різноманітні підходи до дослідження казки, серед яких історикогеографічний (А. Аарне, С. Томпсон, Х.-Й. Утер), структуралістський (В.Я. Пропп,
А.Ж. Греймас, С. Томпсон, Є.М. Мелетинський), психоаналітичний (М.-Л. фон
Франц, Б. Беттельхейм), феміністичний (М. Ліберман, С. Гілберт та С. Губар).
Виникнення літературної казки в Європі пов’язане з іменами таких
письменників, як італійці Дж. Ф. Страпарола, Дж. Базіле, французькі казкарки
мадам д’Онуа, мадам де Мюра, мадемуазель де ля Форс. Визнаними класиками
казкового жанру є Шарль Перро, автор збірки «Історії і казки давніх часів» (1697 р.),
та брати Грімм – автори «Дитячих та сімейних казок» (1812 р.). Аналіз сучасних
казкових трансформацій продемонстрував, що у переважній більшості з них як
прецедентні тексти використовуються класичні казки Ш. Перро та братів Грімм,
проте зустрічаються також і менш відомі варіанти (зокрема, в серії казок про Сплячу
красуню поширеними є посилання на казку Дж. Базіле «Сонце, Місяць і Талія»).
Сучасна літературна казка увібрала в себе основні риси літератури
постмодернізму, зокрема, такі, як колаж, фрагментарність, гібридизація або
змішування жанрів, інкорпорація в текст казки елементів критичної літератури та
399
наративів з інших галузей знань, «перекладання» традиційних казок професійним
жаргоном, як це відбувається в юридично коректних казках Д. Фішера.
Саморефлексивні коментарі персонажа про своє місце в конкретному творі та в
літературі взагалі, роздуми щодо місця наративу в художній системі є яскравим
прикладом метапрози. Для постмодерністських казок характерним є широке
використання графічних засобів, експериментування з простором сторінки. Завдяки
подібній візуалізації відбувається розширення рамок наративу. Зменшенню
схематичності оповіді та створенню комічного ефекту сприяють такі важливі
елементи постмодерністської естетики, як пародія та іронія, які проявляються в
текстах казок в пародійних перифразах, промовистих іменах, травестії та
використанні прийомів логіко-лінгвістичної інконгруентності.
Класична казка базується на багатьох умовностях, які викликають певні
очікування у читачів. Постмодерністські казки не виправдовують цих очікувань,
насамперед, завдячуючи особливостям своєї наративної структури, візуальному
стилю та іншим компонентам, що відображають непередбачуваність постмодерного
світу.
Казковому жанру властивий динамізм і здатність до модифікацій, які
відбуваються як у міжжанровій площині, що призводить до появи таких утворень, як
казкова поема, казкова повість тощо, так і сюжетних трансформацій. Літературна
казка зазнала численних трансформацій класичних сюжетів, причому особливого
поширення ці процеси набули наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. Сьогоднішні казкові
трансформації не лише активують численні інтертекстуальні зв’язки, а й мають
трансмедіальний характер як такі, що вийшли за межі літературного наративу й
відтворюються у кінофільмах, коміксах, цифрових текстах, відео іграх тощо.
Характерною рисою сучасних казок є трансформації традиційних казкових
мотивів, зокрема, мотиву жорстокої мачухи, триразового відвідання балу,
пробудження героїні після поцілунку принца, приміряння черевичка.
400
Сучасні модифікації класичних казок відрізняються широким розмаїттям
наративних форм та ролей персонажів. Деякі казкові адаптації зберігають структурні
та стилістичні риси традиційних казок, але модифікують їх зміст шляхом зміни
традиційних ролей, випущення або додавання певної інформації. Багато сучасних
казок вимагають активних читацьких стратегій і надають можливість для різних
інтерпретацій. Закінчення сучасних казок є досить несподіваними і неочікуваними,
що дозволяє авторам маніпулювати очікуваннями читачів.
У сучасних казках, на відміну від традиційних, набувають конкретизації
просторово-часові відносини, здійснюється прив’язка до певних географічних і
культурних реалій. Часові рамки творів, як правило, прямо не визначені (за
незначними винятками), проте часто наратив містить непрямі індикатори часу дії.
Іншою характерною рисою сучасних казок є відмова від всевідаючого оповідача і
ведення розповіді від імені головної героїні або другорядних персонажів класичних
казок. Подібні новації надають оповіді психологічної глибини, пояснюють
мотивацію певних вчинків і позбавляють персонажів схематичності.
Загальною тенденцією є перегляд традиційних гендерних стереотипів: сучасні
героїні з наївних та безпомічних перетворюються на безстрашних, розумних та
впевнених у власних силах. Не бажаючи бачити себе в традиційній ролі жертви,
вони намагаються самостійно змінити власне життя, демонструючи при цьому
активність, рішучість і наполегливість. Аналіз матеріалу дозволив виявити дві
протилежні тенденції: з одного боку, переглядається традиційна негативна роль
деяких персонажів (вовка, мачухи, зведених сестер), при цьому авторами надається
мотивація їх вчинків, і навпаки, перетворення традиційно позитивної головної
героїні у деяких казках на негативного персонажа.
Невід’ємною рисою сучасної казки є інтертекстуальність. Інтертекстуальний
характер літературної казки закладений в самій її природі, адже в її основі лежить
прототипічна модель фольклорної казки. До засобів інтертекстуального зв’язку
сучасних казок з прецедентними текстами належать марковані та немарковані
401
цитати, квазіцитати, алюзії. Посилання на традиційну казку може міститися у таких
компонентах паратексту, як заголовок, підзаголовок, передмова. Досить
поширеними є інтертекстуальні посилання на головних героїв традиційних казок,
причому їх імена можуть як зберігатися, так і модифікуватися. Іншими індикаторами
інтертекстуального зв’язку стають алюзивні реалії, за якими можна безпомилково
визначити прецедентний текст. У більшості казкових інтерпретацій будь-які
формальні посилання на першоджерело відсутні, адже припускається, що читачі і
так знайомі з традиційними казковими сюжетами.
На когнітивному рівні процес побудови інтертекстуальних зв’язків читачами
відбувається за допомогою інтертекстуальних фреймів, які утворюються при
ідентифікації однакової лексичної одиниці або когнітивних синонімів в
оригінальному і прецедентному текстах. При побудові інтертекстуальних фреймів,
пов’язаних з іменами персонажів, когнітивні моделі читачів, які базуються на
сприйнятті казкових персонажів класичних творів, часто не співпадають з
характеристиками, якими цих персонажів наділяють сучасні автори.
Сучасні літературні казки відзначаються низкою жанрових трансформацій.
Зокрема, зазнає суттєвих змін чарівне оточення, деякі казкові трансформації
характеризуються співіснуванням фантастичних та реалістичних елементів,
подекуди навіть важко провести грань між реальністю і фантазією. Окремі
традиційні чарівні мотиви отримують раціональне пояснення (наприклад, у сучасних
казках про Сплячу красуню). Для сучасних казок поширеною стратегією є прив’язка
до певних географічних і культурних реалій, наявність прямих та непрямих
індикаторів часу. Вони не завжди мають щасливе закінчення, інколи авторами
пропонуються альтернативні варіанти закінчення.
На зміну традиційному оповідачу приходить розповідь від першої особи, яку
ведуть як головні, так і другорядні герої. Повтори з варіаціями, нелінійна оповідь,
альтернативні шляхи розгортання сюжету – усі ці прийоми перетворюють текст
казки на своєрідну гру для читачів, які повинні самостійно інтерпретувати і
402
реконструювати оповідь. Герої постмодерністських казок є більш комплексними
персонажами, які демонструють емоції та дають оцінку власної ролі в розгортанні
сюжету.
Структурний аналіз свідчить про те, що не всі сюжетні функції мають
відповідники в прецедентних текстах класичних казок. Разом з тим навіть однакові
сюжетні функції можуть мати різне наповнення в творах з класичним та
трансформованим сюжетом. До деяких казкових інтерпретацій, зокрема
метапрозових, класифікація сюжетних функцій В.Я. Проппа взагалі незастосовна. У
сучасних літературних казках традиційні початкові та фінальні формули
використовуються як маркери інтертекстуального зв’язку з прецедентним текстом,
проте зазнають семантичних трансформацій. Перефразування фінальних формул
відповідає експериментаторському характеру постмодерністської казки. Автори
сучасних казок досить рідко звертаються до такого композиційного прийому, як
повтор. Інші зміни в композиційній структурі казок знайшли вираження у наявності
таких паратекстуальних елементів, невластивих для традиційної казки, як передмова
та епілог.
У сучасних казках переглядаються стереотипи щодо різних аспектів
функціонування казкових героїв та героїнь. Однією з популярних стратегій боротьби
з патріархальною моделлю репрезентації в традиційних казках є зміна гендерних
ролей персонажів (наприклад, перетворення Червоної Шапочки на червоного
вовчика, Попелюшки на принца Синдерса). Іншою стратегією є зміна традиційних
характеристик представників різних статей, а саме поява сильних активних героїнь
та невпевнених у собі героїв.
Квір-теорія, предметом якої є особливі, нетрадиційні форми сексуальної
поведінки, може застосовуватися до аналізу та інтерпретації літературних творів,
зокрема казок. Квір-інтерпретації проливають нове світло на масив казкових творів,
у яких представлені нетрадиційні форми сексуальної самоідентифікації персонажів,
дають нове прочитання прецедентним казковим текстам та змінюють читацькі
403
очікування щодо природи казки. Зображення одностатевих відносин дає можливість
почути голоси, які замовчувалися в традиційних казках, крім того, нове прочитання
отримують казки, у яких гомосексуальні мотиви виражені імпліцитно.
Гендерно марковані номінації, що використовуються сучасними авторами при
моделюванні жіночого образу Попелюшки та чоловічого образу Принца, мають
низку особливостей. Згідно з нашим дослідженням, образ Попелюшки
репрезентований переважно метафоричними номінаціями з таких концептуальних
сфер, як «артефакти», «природні явища», «рослини», «тварини», «міфічні істоти». В
описі Принца переважають природні номінації, які передають інтелектуальні якості
та риси характеру персонажа. Позитивну оцінку отримують, серед інших, такі якості
Попелюшки, як привабливість і загадковість, і соціальні ролі Принца. Негативно
оцінюються пасивність, підпорядковане становище, механічність дій Попелюшки та
інтелектуальні якості Принца.
Казка завдяки багаторазовому переповіданню набуває статусу певної
універсальної вигаданої конструкції, текстового світу, який використовується в
певній культурі, незалежно від того, чи знайомі з ним читачі конкретного твору.
Арсенал засобів когнітивної поетики дозволяє порівнювати текстові світи
традиційної та сучасної казки. При такому аналізі простежується їх
інтертекстуальний характер, проте виявляється низка відмінностей щодо
тематичного фокуса, стилістичного забарвлення, видів конфліктів, які існують між
текстовими світами та спричиняють розвиток сюжету. У багатьох сучасних казках на
перший план виходить індивідуальність головних героїв, їхні думки та особисті
переживання.
Теорія текстових світів передбачає використання різноманітних модальних
світів. Аналіз текстових світів казкової повісті Д. Бартелма «Білосніжка» виявив, що
більше половини модальних світів складають епістемічні (52%), модальні світи
бажання та абілітивні представлені однаковою кількістю (по 18%), найменше було
виявлено деонтичних світів (12%).
404
До аналізу літературних казок із трансформованим сюжетом може ефективно
застосовуватися теорія концептуальної інтеграції. У цьому випадку текст казки
представляє собою змішаний простір, утворений з двох вихідних просторів:
класичного тексту казки та простору, який охоплює сучасні реалії. Порівняльний
аналіз компонентів змішаного та вихідних просторів дозволяє виявити відношення
ідентичності, подібності та контрасту, простежити інтертекстуальні зв’язки казки з
трансформованим класичним сюжетом та сприяє глибшому розумінню процесу
створення текстових світів читачами. Окрім того, відбуваються процеси доповнення
та розвитку змішаного простору, які вимагають від читача додаткових або
специфічних знань.
Доволі поширеною рисою є включення до художнього простору сучасних
казок газетних заголовків, згадок про реальних історичних персоналій та історичних
фактів, завдяки чому відбувається розмивання меж між вигаданим і реальним світом.
Сучасним трансформаціям казкових сюжетів притаманні такі риси, як транспозиція,
при якій змінюється просторово-часовий відрізок оповіді, та розширення, коли
відбувається розсунення меж художнього простору шляхом заповнення
інформаційних пробілів, створення передісторії у вигляді пріквелів та продовження
оповіді у формі сіквелів.
Застосування наратологічних підходів до сучасних літературних казок та їх
традиційних варіантів дозволяє порівняти типи нараторів та фокалізаторів,
особливості передачі точки зору, створення образів персонажів тощо. Сучасні казки
з трансформованим сюжетом суттєво відрізняються від класичного варіанту за
низкою параметрів. Фокалізація в них здійснюється переважно внутрішнім
фокалізатором, який часто передає точку зору героїні, на відміну від зовнішнього
фокалізатора у традиційних казках. Замість екстрадієгетичного наратора у
переважній більшості творів сучасних авторів інтрадієгетичні, гомодієгетичні та
автодієгетичні наратори, які беруть безпосередню участь у подіях і розповідають
власну історію.
405
Перехід традиційних друкованих текстів у кіно формат є прикладом
трансмедіальності, що супроводжується зміною медіума. Для аналізованих
кінофільмів з казковим сюжетом характерна перемінна фокалізація, при якій
фокальна точка зору переміщується від одного внутрішнього фокалізатора до іншого,
а також переважання фабульного часу над сюжетним при наративному еліпсисі та
короткому викладі подій, що досягається за допомогою монтажу та прискорених
кадрів.
Однією з тенденцій останніх років є широке застосування мультимодального
підходу до дискурсів, в яких взаємодіють два чи більше семіотичних модуси, до
яких належать кінофільми, книжки-картинки, ілюстровані книжки, комікси, цифрові
казки тощо.
Мультимодальний аналіз кінофільму передбачає, з одного боку, його поділ на
синтагми (сцени, послідовності тощо), а з іншого – розгляд відношень між окремими
кадрами у ракурсі проекції, таксису (паратаксис або гіпотаксис) та просторовочасового плану. Подібна синтагматично-парадигматична організація кінодискурсу
відіграє важливу роль в процесі його розуміння глядачами.
Між наративними елементами кінофільму, такими як персонажі, об’єкти та дії,
вираженими крос-модально, тобто за допомогою візуальних, вербальних і звукових
засобів, існує інтермодальна когезія. Когезивний аналіз кінофільму передбачає
виявлення ідентифікаційних ланцюжків і ланцюжків дій, а також дослідження
способів їх взаємодії між собою. Поєднання когезивного аналізу з іншими підходами
сприяє комплексному вивченню кінонаративу як одного з основних компонентів
мультимодальних досліджень.
Мультимодальні підходи до книжок-картинок та ілюстрованих книжок
включають аналіз візуальних і вербальних компонентів та взаємовідношень між
ними. Ілюстрації, як і будь-які інші семіотичні системи, можуть розглядатися на
ідеаційному, інтерперсональному та текстуальному рівнях. Ідеаційна система
значення включає дії, персонажів та обставини. Інтерперсональна система охоплює
406
низку аспектів, пов’язаних із взаємодією між читачем і персонажами, зокрема,
залежність ставлення читача до персонажа від того, під яким кутом зображено
останнього, чи він дивиться прямо в очі тощо. Вибір кольорів відображає емоційні
стани персонажів, а ілюстрації, виконані в обмеженій палітрі, підкреслюють
відірваність від реальності та ізоляцію головних героїв. Важливими елементами
текстового значення є обрамлення ілюстрації, яке, як правило, посилює емоційний
вплив зображення, а також збалансований або незбалансований фокус ілюстрацій
(поєднання на одному розвороті крупного плану персонажа й маленької фігури,
зображеної вдалині). Найбільша інтеграція між словами та зображеннями виникає
при розміщенні тексту на самих ілюстраціях.
Проведене дослідження продемонструвало, що серед найбільш поширених
відношень між текстом та ілюстрацією, характерних для казкового наративу,
виділяються відношення уточнення, розширення та продовження. При уточненні
відбувається пояснення певних деталей тексту чи зображення, конкретизуються
деталі зовнішності або одягу героїв, обстановка помешкань. Відношення
розширення включають різні обставини (часу, місця, способу, причини), а при
продовженні зображення містить інформацію, яка відсутня в текстовому фрагменті,
або навпаки. Важливо наголосити на тому, що як зображення може модифікувати
текст, так і навпаки, текст може уточнювати, розширювати та продовжувати
зображення.
Комікси, або графічні романи, є мультимодальним наративом, у якому основну
увагу зосереджено на візуальному компоненті, тобто графічних зображеннях. Події в
коміксі передаються як наратором (екстрадієгетичним або інтрадієгетичним), так і
без участі наратора за допомогою зображень. Лінеарність темпоральної структури
коміксу порушується ретроспективними кадрами, що містять згадки про минуле
персонажів і виконані в іншій кольоровій гамі, а також суб’єктивними світами їхніх
мрій. Важливим структурним елементом коміксу є міжкадровий перехід. Кількісний
407
аналіз міжкадрових переходів в аналізованих коміксах засвідчив, що найбільшу
кількість становлять переходи від дії до дії (36%).
Мультимодальний аналіз коміксів, а також порівняння класичних казок та
коміксів, які є їх трансформованими варіантами, може здійснюватися шляхом
виявлення інтермодальної когезії. Для цього застосувуються когезивні
ідентифікаційні ланцюжки, елементи яких можуть належати до візуального та
вербального модусів. Проведений аналіз продемонстрував більший арсенал
когезивних ланцюжків, характерний для коміксів, що пояснюється розширенням
наративних рамок оповіді порівняно з класичною казкою.
Цифрові трансформації традиційних казок завдяки використанню різних медіа
змінюють природу казкового наративу, вони передбачають занурення,
інтерактивність, наявність альтернативних шляхів розвитку сюжету, надають
можливість читачеві брати участь у створенні наративу. Цифрові казки Д. Лейшман
є мультимодальними наративами, в яких різні канали – візуальний, вербальний і
звуковий – взаємодіють, утворюючи наративне значення. Головна роль у розгортанні
оповіді належить візуальному модусу. Методика мультимодального аналізу
цифрових наративів, подібно до книжок-картинок, ілюстрованих книжок і коміксів,
включає побудову ідентифікаційних ланцюжків. Крім того, до цього типу наративу
можна застосовувати інші методи, розроблені для кінонаративів (зокрема, виявлення
співвідношень між послідовностями кадрів в плані проекції, таксису, темпоральнопросторових відношень [Bateman]).
Перспективи подальших досліджень вбачаємо в розширенні досліджуваних
типів мультимодальних казкових дискурсів, зокрема, аналізі відео ігор,
мультиплікаційних фільмів, створених за мотивами класичних казок. Крім того,
вважаємо доцільним проведення порівняльного аналізу не лише трансформованих
варіантів казок в різних медіа з їх класичними відповідниками, а й трансмедіальних
компаративних досліджень, в яких фігурують лише трансформовані наративи
(наприклад, кінофільмів і коміксів).