ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ДО СВІТОВОЇ СПІЛЬНОТИ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ЧОРНОМОРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ПЕТРА МОГИЛИ

На правах рукопису

СОРОКА Микола Петрович

УДК: 352:331.5

ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ДО СВІТОВОЇ СПІЛЬНОТИ

25.00.02 – механізми державного управління

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант:
КОРЕЦЬКИЙ Микола Христофорович,
доктор наук з державного управління,
професор

Миколаїв – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………... 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОБУДОВИ ТА МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ РЕГІОНІВ ……………………………………………...
15
1.1 Традиційні наукові концепції та сучасні підходи до стратегічного планування ……………………………………………………………..
15
1.2 Наукові та прикладні основи стратегічного індикативного планування розвитку регіонів …………………………………………….
34
1.3 Концептуальні засади планування сталого розвитку регіонів України …………………………………………………………………. 50
1.4 Особливості формування та тенденції реалізації державної політики щодо розвитку регіонів: європейський досвід ………………
72
Висновки до розділу 1 ……………………………………………………. 104
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ…………………..………………………………
111
2.1 Теоретичні підходи та моделі формування стратегії соціально-економічного розвитку територій………………………….………… 111
2.2 Удосконалення методологічних засад діагностики та моніторингу в системі стратегічного планування регіонального розвитку ……………
128
2.3 Підходи до формування ефективного механізму стратегічного планування соціально-економічного розвитку регіонів ……………….
155
Висновки до розділу 2 …………………………………………………… 170
РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДЖЕННЯ ОСНОВНИХ ТЕНДЕНЦІЙ В ДЕРЖАВНІЙ ПОЛІТИЦІ РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ…………
176
3.1 Аналіз системи правового регулювання та інституційного забезпечення процесу стратегічного планування регіонального розвитку в Україні ……………………………………………………. 176
3.2 Оцінка діючої практики стратегічного планування соціально-економічного розвитку регіонів України …………………………….. 202
3.3 Дослідження системи фінансової підтримки регіонального розвитку в Україні …………………………………. ………………..... 226
Висновки до розділу 3 ………………………………………………….. 240
РОЗДІЛ 4. ОСНОВНІ СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА РЕГІОНІВ УКРАЇНИ
246
4.1 Місце транскордонного співробітництва в соціально-економічному розвитку регіонів: зарубіжний та вітчизняний досвід 246
4.2 Напрями удосконалення законодавчо-нормативного та організаційного забезпечення транскордонного співробітництва регіонів України……………………………………………………………
271
4.3 Підходи до удосконалення розробки стратегії розвитку транскордонного співробітництва прикордонних регіонів України 290
Висновки до розділу 4 …………………………………………………… 305
РОЗДІЛ 5. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ…………………………………………………………….
311
5.1 Удосконалення системи інформаційного забезпечення процесу регіонального стратегічного планування та управління……………. 311
5.2 Методологія Форсайт як новітній підхід до формування стратегії розвитку регіону…………………………………………………………. 335
5.3 Удосконалення державного механізму фінансового забезпечення стратегічного регіонального розвитку 354
Висновки до розділу 5 ………………………………………………….. 366
ВИСНОВКИ…………………………………………………………….. 371
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………. 380
ДОДАТКИ……………………………………………………………….. 441

ВСТУП

Актуальність теми. В Україні продовжується етап комплексних перетворень, метою яких є вихід країни на нову траєкторію соціально-економічного розвитку. В цих умовах об’єктивно актуалізується увага до регіонального аспекту управління, оскільки саме на територіальні органи влади покладається основна відповідальність за результати соціального та економічного розвитку регіонів. Важливе значення у зв’язку з цим набуває вирішення питання про формування механізму стратегічного управління регіональним розвитком, ключовою функцією якого є, як відомо, планування. Узагальнення досвіду регіонального планування підтверджує, що майже всі територіальні утворення країни мають стратегії, розробляють стратегічні плани або перспективні програми соціально-економічного розвитку, більшість яких, однак, має декларативний характер і є низькоефективними. Реальна практика регіонального стратегічного планування на сьогодні є недосконалою: використовуються застарілі методичні схеми та прийоми; при формуванні регіональних стратегій, довгострокових планів і програм не враховуються ключові відмінності між стратегічним та традиційним довгостроковим плануванням; регіональне стратегічне планування відбувається за шаблоном; не підкріплюється реальним та ефективним стратегічним управлінням; практично відсутній моніторинг ефективності реалізації стратегій, програм і проектів; слабко використовуються сучасні можливості інформаційних технологій. Найбільшим недоліком систем стратегічного планування, що впроваджуються на регіональному та локальному рівнях, є їх формалізм і надмірна технологічність на шкоду соціальній складовій, відсутність ефективність інституційних умов та механізмів реалізації. У процесі стратегічного планування регіонами недостатньо уваги приділяється інтеграційній складовій державної політики України, яка з плином часу набуває все вагомішої актуальності.
Ідеї саморозвитку регіонів та пропозиції щодо методології дослідження процесів планування сталого розвитку викладено в працях Г. Атаманчука, В. Афанасьєва, В. Авер'янова, В. Бакуменка, Ю. Кальниша, В. Кампа, О. Керецмана, В. Князєва, В. Куйбіди, Л. Мамута, В. Мартиненка, О. Молодцова, Н. Нижник, М. Пухтинського, І. Розпутенка, О. Руденко, О. Сосніна, Ю. Сурміна, О. Сушинського, В. Тертички, В. Токовенко, В. Троня, Ю. Шарова та інших.
На важливості та значущості теми наголошують багатьох вчених, серед яких: О. Алимов, В. Беседін, С. Біла, Н. Бондарчук, І. Валюшко, З. Варналій, В. Геєць, З. Герасимчук, В. Гришко, О. Ємельянов, М. Долішний, С. Дорогунцов, М. Корецький, В. Кравченко, І. Леонідов, С. Майстро, А. Музиченко, О. Невелєв, А. Павлюк, Б. Панасюк, І. Півоварчук, Л. Полякова, В. Поповкін, В. Пила, Н. Склярук, Д. Стеченко, В. Удовиченко, М. Фащевський, Л. Чернюк, М. Чумаченко, О. Черевко, О. Шевченко та інші.
Вивчення питань, пов’язаних з розвитком регіонів та впровадженням стратегічного планування на регіональному рівні, перебуває у колі наукових інтересів таких зарубіжних дослідників, як: Р. Акофф, І. Ансофф, Е.Дж. Блеклі, Ф. Брайсон, Р. Брандернбург, В. Бріан, Я. Варда, А. Гапненко, Дж. Гелбрейт, Г. Гордон, П. Друкер, Б. Карлоф, У. Кінг, Д. Кліланд, Дж.Б. Куїн, Г. Мінцберг, Дж. Стейнер та інші.
Сучасним проблемам стратегічного управління присвячують свої праці такі відомі науковці, як Л. Абалкін, І. Ансофф, К. Боумен, О. Віханський, О. Гапоненко, А. Панкрухін, Г. Гольдштейн, О. Гранберг, Д. Львів, Г. Мінцберг, Дж. Пірс, Р. Робертсон, А.Дж. Стрікленд, А. Томпсон, К. Хаттен, Д. Шендел, Дж. Хіггенс і багато інших.
Віддаючи належне наявним здобуткам, слід зазначити, що недостатньо вивченими залишаються деякі питання, пов’язані зі стратегічним плануванням соціально-економічного розвитку України на регіональному рівні. Так, на сьогодні не розроблено стратегічне планування комплексного соціально-економічного розвитку регіону, у дослідженнях практично не розглядаються методи й інструменти управління реалізацією стратегічних планів. Крім цього, високий рівень невизначеності стратегічних пріоритетів соціально-економічного розвитку регіонів у кризовий та посткризовий періоди зумовлює нагальність наукового пошуку для вирішення цієї проблеми. Отже, необхідність удосконалення методологічних основ регіонального стратегічного планування, вироблення рекомендацій щодо посилення його системності, соціальної спрямованості, інформаційної забезпеченості, правового та організаційного супроводження визначає актуальність теми дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до тем науково-дослідної роботи Чорноморського державного університету імені Петра Могили “Дослідження проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку” (номер державної реєстрації 0106U005193(39)) та “Організація державного управління в умовах становлення та розвитку політичної системи України: політико-правові, історичні та регіональні аспекти” (державний реєстраційний номер 0109U000451), у рамках яких автором запропоновано напрями вдосконалення системи інформаційного забезпечення процесу регіонального стратегічного планування та управління, а також розроблено етапи впровадження системи “Електронний регіон”.
Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є розвиток теоретико-методологічних засад та обґрунтування науково-прикладних рекомендацій щодо механізмів формування державної політики стратегічного планування розвитку регіонів в умовах інтеграції України до світової спільноти.
Для досягнення мети дослідження поставлено такі завдання:
 узагальнити традиційні наукові концепції та сучасні підходи до стратегічного планування і забезпечення сталого розвитку соціально-економічних систем;
 систематизувати наукові та прикладні засади стратегічного індикативного планування розвитку регіонів і на цій основі сформувати концептуальні засади планування сталого розвитку регіонів, розробити теоретичну модель стратегічного планування сталого розвитку регіону України в умовах світової інтеграції;
 виявити особливості формування й тенденції реалізації державної політики регіонального розвитку європейських країн;
 удосконалити методологічні засади діагностики та моніторингу в системі стратегічного планування регіонального розвитку України;
 окреслити роль і місце транскордонного співробітництва в соціально-економічному розвитку регіонів України та виявити механізми його активізації, а також надати рекомендації щодо напрямів удосконалення;
 обґрунтувати можливості застосування методології форсайту при формуванні стратегії сталого розвитку регіону в Україні;
 оцінити в комплексі систему правового регулювання, інституційного, інформаційного й фінансового забезпечення та діючу практику процесу стратегічного планування регіонального розвитку в Україні та визначити основні напрями їх покращення – запропонувати практичні рекомендації щодо вдосконалення механізмів стратегічного планування регіонального розвитку України.
Об’єктом дослідження є державна політика регіонального розвитку.
Предметом дослідження є механізми формування державної політики стратегічного планування розвитку регіонів в умовах інтеграції України у світову спільноту.
Методи дослідження. Теоретичну основу дослідження становлять наукові праці та методологічні розробки провідних вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем стратегічного управління та стратегічного планування соціально-економічного розвитку регіонів. При проведенні дослідження застосовувались як загальнонаукові, так і специфічні методи й підходи: проблемний та причинно-наслідковий методи – при визначенні комплексу проблем у системі стратегічного планування розвитку регіонів; системний та комплексний підходи – для уточнення понять “регіон”, “стратегічне планування”, “індикативне планування” тощо, а також при побудові моделі реалізації стратегічного управління регіоном та оцінювання ефективності стратегічного планування регіонального розвитку; методи системного і структурно-функціонального аналізу – в ході аналізу нормативно-правової бази формування та реалізації стратегій регіонального розвитку України й відповідного міжнародного досвіду; рекомендаційний та програмно-цільовий методи – при виробленні пропозицій щодо підвищення ефективності процесу стратегічного планування розвитку регіонів. Широко застосувалися аналогово-табличні та графічні форми аналізу й моделювання.
Інформаційною базою дослідження слугували офіційні статистичні дані, матеріали моніторингу макропоказників по Україні та регіонах, законодавство України, нормативні документи Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, законодавство країн Європейського Союзу та нормативні документи Європейського Союзу, результати соціологічних досліджень.
Наукова новизна одержаних результатів визначається новим вирішенням наукової проблеми в галузі державного управління, що полягає в розвитку теоретико-методологічних засад та обґрунтуванні науково-прикладних рекомендацій щодо механізмів формування державної політики стратегічного планування розвитку регіонів в умовах інтеграції України до світової спільноти.
Основні наукові результати, які характеризують новизну виконаного дослідження, полягають у такому:
вперше:
- розроблено та науково обґрунтовано модель планування сталого розвитку регіонів України з урахуванням особливостей впливу інтеграційних факторів, що полягає у формуванні комплексу правового, фінансового, організаційно-управлінського, інформаційного, кадрового, наукового та інших механізмів забезпечення на основі стратегічних пріоритетів та стратегічних цілей; визначено широкий набір державно-управлінських інструментів досягнення цілей сталого розвитку;
- сформульовано новий теоретичний підхід до індикативного стратегічного планування як до механізму непрямого регулювання діяльності соціально-економічних систем на різних рівнях господарювання, яке здійснюється шляхом розробки системи прогнозів, програм та нормативів з урахуванням стратегічних інтересів регіону, що створює умови залучення інфраструктурних підсистем регіону до участі в їх реалізації, забезпечуючи тим самим умови підвищення ефективності функціонування системи в цілому;
- запропоновано методологію розробки системи індикативних планів і програм соціально-економічного розвитку регіону України з урахуванням сценарних умов розвитку, а також модель реалізації стратегічного управління регіоном на основі регулювальної функції індикативного планування з метою підвищення ефективності взаємодії елементів інфраструктурних підсистем регіонального розвитку в процесі досягнення стратегічних цілей регіону;
- сформовано комплекс методологічних механізмів розробки стратегічного плану розвитку регіону України на основі цільового підходу, при якому вихідним елементом є цілі розвитку, що встановлюються на основі загальної соціально-економічної регіональної стратегії, а ресурси виступають як елемент реалізації циклічності, системності, безперервності та узгодженості стратегічного плану регіону по вертикалі та горизонталі, а також широкого залучення громадськості до всіх етапів його формування;
удосконалено:
- аналітичний механізм стратегічного планування розвитку регіону на основі матриці узгодження інтересів і сфер відповідальності учасників економічних та соціальних процесів, а також загальну схему системи управління цими процесами в області як основи механізму реалізації стратегічного плану;
- методологічні засади стратегічної регіональної діагностики в напрямі використання методів діагностики по слабких сигналах, розробки алгоритму реагування на швидкі та неочікувані події в процесі управління реалізацією стратегічного плану, а також формування майбутнього “образу” регіону;
- модель системи інформаційного забезпечення процесу регіонального стратегічного планування за рахунок зміни способів організації робіт та використання інформаційних систем у новій якості, тобто переходу від використання інформаційних технологій у “схемі обслуговування” та “підтримки поточних процесів засобами ІКТ” до схеми “участі у формуванні регіональних стратегій”;
- теоретико-прикладні засади функціонування механізму державного фінансового забезпечення стратегічного регіонального розвитку в напрямах: нормативно-правової регламентації формування та діяльності Державного фонду регіонального розвитку України на накопичувальній основі з чітким визначенням напрямів використання коштів; узгодження діяльності цього фонду з діяльністю всіх державних та недержавних інститутів, відповідальних за реалізацію державної регіональної політики; унормування правового режиму поняття “агентство регіонального розвитку”; розробки та прийняття Закону України “Про міжнародну технічну допомогу”;
- методологію стратегічного планування розвитку регіонів в Україні із застосуванням методики проблемного та факторного аналізу розвитку регіону, в контексті якого здійснюється систематизація факторів, що впливають на гостроту проблем у різних сферах регіональної діяльності, а також виявлено їх взаємозв’язок з метою обґрунтування стратегічних напрямів розвитку регіону та розробки механізму їх реалізації; побудови чітко розробленого інституційного механізму, що має визначати прогнозні документи щодо забезпечення стратегічного планування, їх зв’язок і підпорядкованість, інформаційний супровід формування та реалізації стратегії, виконавців стратегічного планування, джерела фінансування для формування та реалізації регіональних стратегій;
дістало подальший розвиток:
- теоретичні та науково-прикладні положення державної політики регіонального розвитку на основі досвіду європейських держав щодо формування системи принципів, на яких повинна базуватися державна регіональна політика в Україні, напрямів децентралізації державного управління, удосконалення процесів стратегічного планування на регіональному рівні, формування ефективної системи адміністративно-територіального устрою, формування законодавчої та інституційної бази державної політики регіонального розвитку;
- пропозиції щодо нормативно-правового та інституційного забезпечення процесу стратегічного планування регіонального розвитку в Україні в напрямі унормування правового положення такого документа, як регіональна стратегія розвитку, порядку її розробки, подання і затвердження, а також усунення низки суперечностей у нормативно-правовій базі, що регламентує реалізацію політики регіонального розвитку, з метою формування системного підходу до стратегічного планування розвитку територій;
- науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення системи фінансової підтримки регіонального розвитку в Україні з метою узгодження в діючому бюджетному процесі галузевих та регіональних інтересів, забезпечення реального впливу регіонів на реалізацію програм розвитку; удосконалення механізму надання субвенцій; підвищення фінансової самостійності регіонів тощо;
- методологічні підходи до розробки стратегій розвитку транскордонного співробітництва шляхом їх доповнення структурно-логічної моделлю та механізмом упровадження методології форсайту, створення експертних центрів з метою посилення регіональної конкурентоспроможності;
уточнено:
- зміст базових дефініцій теорії стратегічного планування і сталого розвитку в державному управління, зокрема: “стратегічне планування розвитку регіону”, що розглядається як невід’ємний елемент системи управління регіоном, інструмент консолідації колективного стратегічного суб’єкта та досягнення ним спільних інтересів, у процесі чого відбувається встановлення стратегічних орієнтирів сталого розвитку регіону та напрямів підвищення його конкурентоспроможності та внутрішнього потенціалу; “транскордонне співробітництво”, що визначається як інструмент соціально-економічного розвитку, який дає змогу шляхом формування сукупності економічних, соціо-гуманітарних, екологічних та інших взаємозв’язків на регіональному та місцевому рівнях вирішувати спільні проблеми та реалізовувати інтереси територіальних громад прикордонних адміністративно-територіальних одиниць суміжних країн.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони спрямовані на підвищення ефективності формування державної політики стратегічного планування розвитку регіонів в умовах інтеграції України до світової спільноти.
Основні ідеї та висновки дослідження доведено до рівня конкретних положень, методик та рекомендацій. Вони можуть бути використані у практичній діяльності державними органами управління, органами місцевої влади та самоврядування, підприємствами, громадськими організаціями.
Практичне значення одержаних результатів забезпечується їх використанням у практичній діяльності Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України при формуванні сучасних правових засад державної регіональної політики, удосконаленні територіальної організації влади та розвитку місцевого самоврядування (довідка про впровадження № 05–16/11–315/165425 від 15.12.2011 р.), Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування при розробці Законів України “Про внесення змін до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про внесення змін д Закону України “Про місцеві державні адміністрації”, “Про державну підтримку об’єднання сільських територіальних громад”, “Про адміністративно-територіальний устрій України” (довідка про впровадження № 05–16/11–315/165425 від 15.05.2012 р.), Рівненської обласної державної адміністрації при розробці проекту моделі адміністративно-територіального устрою Рівненської області відповідно до сучасних європейських засад (довідка про впровадження від 15.05.2012 р. № 05–16/11–315/165425).
Теоретичні положення та матеріали дослідження використано в навчальному процесі Чорноморського державного університету ім. Петра Могили при розробці програм навчальних курсів з правового забезпечення державного управління, державної служби (довідка про впровадження № 145 від 06.04.2012 р.).
Особистий внесок здобувача полягає в самостійному отриманні автором наукових результатів. У дисертації розкрито авторський підхід до вдосконалення державної політики стратегічного планування розвитку регіонів в умовах інтеграції України до світової спільноти.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи були викладені й отримали позитивну оцінку на міжнародних науково-практичних конференціях : “Наука в інформаційному просторі” (м. Дніпропетровськ, 2011 р.); “Актуальні проблеми та перспективи розвитку публічного управління в Україні (м. Запоріжжя, 2011 р.); “Актуальні питання сучасної економіки” (м. Умань, 2011 р.); “Інновації у ХХІ столітті” (м. Сімферополь, 2012 р.); “Актуальні питання економічної науки на сучасному етапі” (м. Тернопіль, 2012 р.); “Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку виробничої сфери” (м. Донецьк, 2012 р.); “Публічне управління: від теорії до практики” (м. Севастополь, 2011 р.); “Актуальні проблеми регіонального управління та місцевого самоврядування” (м. Київ, 2012 р.); “Державне регулювання економіки і підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання” (Білорусь, м. Мінськ, 2012 р.); “Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку (м. Суми, 2012 р.); “Ринкова трансформація економіки” (м. Харків, 2012 р.); “Інформаційне суспільство: нова роль держави, бізнесу та громади” (м. Сімферополь, 2012 р.); “Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (м. Одеса, 2012 р.); “Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства” (м. Дніпропетровськ, 2012 р.); “Актуальні питання теорії та практики менеджменту” (м. Київ, 2012 р.).
Публікація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 39 наукових працях, загальним обсягом 38,1 обл.-вид. арк., у тому числі 1– одноосібна монографія, 22 – статті у наукових фахових виданнях, 1 – стаття в інших виданнях, 15 – матеріали конференцій.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 440 сторінок у комп’ютерному наборі. Дисертація містить 15 таблиць, 42 рисунки, 9 додатків. Список використаних джерел включає 293 найменування.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичні положення та шляхи вирішення наукової проблеми, що полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад та науково-практичних рекомендацій щодо напрямів удосконалення державної політики стратегічного планування розвитку регіонів в умовах інтеграції України у світову спільноту. Отримані результати дослідження дають змогу сформулювати висновки і внести пропозиції, які мають наукове й практичне значення.
1. На основі узагальнення традиційних наукових концепцій і сучасних підходів до стратегічного планування й забезпечення сталого розвитку соціально-економічних систем визначено, що об’єктивний характер територіальних відмінностей вимагає пошуку ефективних інструментів впливу на них з метою досягнення суспільно значущих цілей.
З’ясовано, що традиційне планування не спроможне реагувати на швидкі зміни, які відбуваються в економіці та суспільстві, що зумовлює впровадження стратегічного планування як необхідного елемента управління регіональним розвитком. Запропоновано авторське визначення поняття “стратегічне планування регіонального розвитку”, що трактується як невід’ємний елемент системи управління регіоном, інструмент консолідації колективного стратегічного суб’єкта та досягнення ним спільних інтересів, у процесі чого відбувається встановлення стратегічних орієнтирів сталого розвитку регіону та напрямів підвищення його конкурентоспроможності та внутрішнього потенціалу.
Посилення залежності діяльності об’єктів планування від впливу зовнішнього середовища вимагає впровадження нового механізму побудови їх планової діяльності, до якого віднесено стратегічне індикативне планування, що дає змогу за допомогою системи економічних показників поєднувати державне регулювання з ринковими принципами господарювання.
2. За допомогою систематизації наукових та прикладних засад стратегічного індикативного планування розвитку регіонів сформовано концептуальні засади планування сталого розвитку регіонів та розроблено теоретичну модель стратегічного планування сталого розвитку регіону України в умовах світової інтеграції. Зазначено, що індикативне стратегічне планування слід розглядати як механізм непрямого регулювання діяльності соціально-економічних систем на різних рівнях господарювання, яке здійснюється шляхом розробки системи прогнозів, програм та нормативів з урахуванням стратегічних інтересів регіону і дасть можливість створити умови залучення інфраструктурних підсистем регіону до участі в їх реалізації, забезпечуючи тим самим умови підвищення ефективності функціонування системи в цілому.
З урахуванням регулювальної функції індикативного планування розроблено теоретичну модель стратегічного планування сталого розвитку регіоні України, яка включає блок моніторингу та сферу реалізації регулювальної функції індикативного планування з метою підвищення ефективності взаємодії елементів інфраструктурних підсистем регіонального розвитку в процесі досягнення стратегічних цілей регіону. Запропоновано схему розробки системи індикативних планів та програм соціально-економічного регіону, яка враховує сценарні умови соціально-економічного розвитку, що змінюється.
Обґрунтовано, що стійкий розвиток пов’язаний зі складним комплексом проблем забезпечення ефективного функціонування соціально-економічних систем у площині трьох сфер: соціальної, економічної та екологічної. Системне узгодження та збалансування цих трьох складових вимагає вдосконалення державної регіональної політики в напрямі визначення цілей, пріоритетів, заходів та механізмів подолання ризиків сталого розвитку, різкої диференціації регіонів за економічним, соціальним та екологічним розвитком, поєднання зусиль держави та регіонів в угодах регіонального розвитку щодо досягнення пріоритетних національних інтересів сталого розвитку. Запропоновано принципову схему механізму забезпечення сталого розвитку регіону, який побудовано на принципах сталого розвитку регіону, стратегічних пріоритетах розвитку регіону, враховує соціальні, економічні, екологічні та інституційні цілі сталого розвитку регіону, включає різноманітні інструменти досягнення цілей сталого розвитку, серед яких: економічна, соціальна, екологічна, гуманітарна, науково-технічна та аграрна регіональні політики, а до механізмів реалізації віднесено правове, фінансове, організаційно-управлінське, інформаційне, кадрове та наукове забезпечення.
3. Виявлено особливості формування і тенденції реалізації державної політики регіонального розвитку європейських країн, що дало змогу виділити три характерні для них періоди: бюрократичний; перехідний та демократичний. Враховуючи європейську практику, визначено, що нова державна регіональна політика в Україні повинна базуватися на принципах демократизму, консенсусу, субсидіарності, збалансованості повноважень і відповідальності; спрямовуватися на вдосконалення просторового планування та системи адміністративно-територіального устрою, розвиток системи місцевого самоврядування, подальшу децентралізації державної влади, запровадження партисипативного планування та ефективних механізмів моніторингу й оцінювання стратегічного планування розвитку регіонів тощо.
Визначено основні проблеми сучасного адміністративно-територіального устрою України та запропоновано систему АТУ, що відповідає основним засадам європейської політики регіонального розвитку.
З’ясовано, що забезпечити ефективність функціонування усієї системи стратегічного планування в контексті управління національним господарством можна лише за умови взаємоузгодження розробки й упровадження стратегічних планів на всіх її ієрархічних рівнях.
4. Удосконалено методологічні засади діагностики та моніторингу в системі стратегічного планування регіонального розвитку України. В основу цієї системи повинен бути покладений комплексний методичний підхід як базис розробки та реалізації стратегій і стратегічних планів. Конкретизовано та подано у вигляді поетапної моделі загальну циклічну схему стратегічного планування, яка включає п’ять укрупнених етапів стратегічного планування: стратегічний аналіз, вибір стратегії, формування стратегічного плану, реалізація і контроль за його виконанням. Наголошено на необхідності залучення громадськості на кожному із зазначених етапів. Обґрунтовано доцільність при переході до концепції стратегічного планування регіону кардинально змінити методологічний підхід до розробки плану з ресурсного на цільовий.
5. Окреслено роль і місце транскордонного співробітництва в соціально-економічному розвитку регіонів України та виявлено механізми його активізації, зокрема з’ясовано, що географічне та геополітичне розташування України в центрі континентальної Європи створює сприятливі умови для розвитку соціально-економічних контактів по всьому її периметру. Обґрунтовано, що з огляду на значні диспропорції в соціально-економічному розвитку регіонів України розвиток транскордонного співробітництва є одним з резервів підвищення конкурентоспроможності більшості регіонів країни. В такому контексті транскордонне співробітництво слід розглядати як інструмент соціально-економічного розвитку, що дає змогу шляхом формування сукупності економічних, соціо-гуманітарних, екологічних та інших взаємозв’язків на регіональному й місцевому рівнях вирішувати спільні проблеми та реалізовувати інтереси територіальних громад прикордонних адміністративно-територіальних одиниць суміжних країн.
Визначено, що необхідно вдосконалити нормативно-правову базу України у сфері міжрегіонального та транскордонного співробітництва. Рекомендовано створити єдиний координаційно-контрольний орган з транскордонного співробітництва (відповідні функції можуть бути покладені на Мінрегіонбуд); розробити та реалізувати комплексну концепцію з міжрегіонального розвитку та транскордонного співробітництва між Україною та Європейським Союзом; сформувати систему податкових та митних пільг для суб’єктів та учасників транскордонного співробітництва, які залучені до реалізації програм (проектів) транскордонного співробітництва тощо.
Запропоновано методологію розробки стратегії розвитку транскордонного співробітництва, яка передбачає: формування спільних для прикордонних територій організаційних механізмів розробки програмного документа (міжнародна мережа партнерів; міжнародна група експертів); використання експертного методу для написання базового тексту стратегії; доопрацювання остаточного варіанта стратегії представниками різних підрозділів місцевих та регіональних органів влади регіону, а також використання елементів громадської експертизи; застосування методики SWOT-аналізу та статистичного аналізу для визначення поточного стану та перспектив розвитку транскордонного співробітництва в регіоні у середньострокових термінах; розробку операційних програм розвитку пріоритетних напрямів транскордонного співробітництва в регіоні як основи стратегії; легітимізацію стратегії розвитку транскордонного співробітництва в регіоні відповідними рішеннями регіональних та місцевих органів влади визначеного регіону. Сформовано структурно-логічну схему розробки стратегії транскордонного співробітництва прикордонних регіонів.
Обґрунтовано необхідність застосування кластерного підходу для стимулювання економічного розвитку прикордонних територій.
З’ясовано, що включення ІТ-складової до контуру визначення та підготовки варіантів стратегій регіонального розвитку, тобто формування стратегічних планів та забезпечення трансформації діяльності на регіональному рівні з використанням інформаційних технологій, створює значний ефект. Цей ефект забезпечується за рахунок зміни способів організації робіт та використання інформаційних систем у новій якості, тобто необхідно здійснити перехід від використання інформаційних технологій у “схемі обслуговування” та “підтримки поточних процесів засобами ІКТ” до схеми “участі в формуванні регіональних стратегій”. Визначено основні формати застосування інформаційних технологій при формуванні та реалізації стратегій регіонального розвитку: підтримка самого процесу стратегічного планування за рахунок формування структурованої та деталізованої інформації про поточний стан розвитку; використання інформаційних технологій як інструментарію, який дає змогу забезпечити велику операційну ефективність в існуючих системах діяльності – в органах державної влади, сфері культури, освіти, в бізнесі та інших; включення можливостей інформаційних технологій до контуру визначення та підготовки варіантів стратегії регіонального розвитку; забезпечення в режимі on-line контролю та моніторингу досягнення цілей та результатів соціально-економічного розвитку регіону, які плануються.
6. Обґрунтовано можливості застосування методології форсайту при формуванні стратегії сталого розвитку регіону в Україні. Виділено мінімально необхідний набір функцій, який повинні виконувати державні установи, що відповідають за реалізацію форсайту. Рекомендовано приділити особливу увагу досвіду Фінляндії щодо формування експертних центрів, до основних функцій яких відносяться такі: участь у розробці інноваційних стратегій та розвитку підприємств; виконання ролі мереж кооперації; участь у регіональному розвитку. Аналіз світового досвіду дав можливість виділити мінімально необхідний набір функцій, який повинні виконувати державні установи, що відповідають за реалізацію форсайту: організація прогнозування розвитку наукової, науково-технічної та інноваційної сфер, ринків наукоємної продукції і послуг, експертизи і підготовки висновків по проектах національних цільових програм, міжгалузевих і міждержавних науково-технічних програм; ведення єдиного реєстру результатів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт; управління діяльністю національних центрів науки і високих технологій, державних наукових центрів, провідних наукових шкіл, інформаційне забезпечення наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності тощо; визначення та реалізація пріоритетів у сфері проблемно орієнтованих пошукових і прикладних досліджень в інтересах здобуття нових знань; розвиток системи, спрямованої на реалізацію наукових і технологічних пріоритетів, що фінансуються з центрального бюджету, в тому числі тих, що забезпечують національну безпеку та конкурентоспроможність економіки; сприяння розвитку інфраструктури інноваційної діяльності (мережі трансферу технологій, технопарків, інноваційно-технологічних центрів), механізмів стимулювання інноваційної активності організацій усіх секторів економіки та вдосконалення системи фінансової підтримки інноваційної діяльності та інші.
7. На основі комплексної оцінки системи правового регулювання, інституційного, інформаційного й фінансового забезпечення та діючої практики процесу стратегічного планування регіонального розвитку в Україні визначено, що в Україні на сьогодні в основному створено правові та інституційні засади здійснення стратегічного планування регіонального розвитку. Водночас існує проблема неузгодженості законодавчих актів, що регламентують цю сферу, тому не можна говорити про існування повної та комплексної системи нормативно-правових актів з питань стратегічного планування розвитку територій, низка нормативно-правових документів потребує значного вдосконалення та ув’язування між собою. Крім того, чинна нормативно-методична база, на основі якої розробляються і реалізуються стратегії регіонального розвитку в Україні, є недосконалою щодо контролю та оцінювання цього процесу, що стає однією з головних причин їх неякісного виконання та призводить до виникнення практичних проблем. Зокрема, Законом України “Про стимулювання розвитку регіонів” було запроваджено стратегічне планування регіонального розвитку, яке вимагає суттєвого вдосконалення.
Виокремлено основні складові системи фінансової підтримки розвитку регіонів: кошти державного бюджету, кошти місцевих бюджетів, небюджетні ресурси. Відзначено неузгодженість у діючому бюджетному процесі галузевих та регіональних інтересів, а точніше, відсутність чіткого механізму такого узгодження, що вимагає зосередження уваги на цьому аспекті. Виявлено, що регіони практично не мають реального впливу на реалізацію таких програм, відсутні чіткі норми, які б передбачали необхідність участі регіону у відборі підрядників, виконавців, партнерів, у тендерах на закупівлю товарно-матеріальних цінностей, механізм надання субвенцій регіонам України є недостатньо ефективним.
Доведено необхідність удосконалення фінансових інструментів державної регіональної політики, серед яких такі: бюджетне вирівнювання; міжбюджетні трансферти з державного бюджету місцевим бюджетам; об’єднання на договірній основі фінансових ресурсів суб’єктів регіонального розвитку, міжнародних інституцій; цільові державні інвестиції; фінансування державних та регіональних цільових програм, у тому числі програм подолання депресивності територій; угоди щодо регіонального розвитку; фінансування програм та проектів регіонального розвитку через Державний фонд регіонального розвитку.
Відзначено важливість регіональної діагностики як ефективного інструмента одержання об’єктивної оцінки регіональних ситуацій і проблем, що вкрай необхідна при обґрунтуванні управлінських рішень у процесі регулювання розвитку регіону. Наголошено на тому, що соціально-економічна стратегія не може ігнорувати макроекономічну ситуацію в країні та за її межами та виробляти правила і прийоми функціонування економіки регіону не пов’язуючи їх із зовнішнім середовищем, тому для їх виявлення необхідно використовувати спеціальні методи діагностики по слабких сигналах. Швидке та своєчасне реагування на зміни зовнішнього середовища може бути досягнуто за наявності в регіоні спеціалізованого органу стратегічного планування, де повинні бути зосереджені всі види прогнозно-планової діяльності, включаючи аналітичну та контрольну функції, оцінювання якості виконання планових показників моніторинг.
Зауважено, що стратегічний план соціально-економічного розвитку регіону може бути успішно реалізований тільки при відповідній ефективній діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування в рамках загальної стратегії управління регіональними соціально-економічними процесами.
Запропоновано матричну модель узгодження економічних та соціальних сфер відповідальності учасників регіонального розвитку з метою виявлення спільних інтересів зазначених груп, а також технологію формування цієї матриці, схему управління соціально-економічними процесами в регіоні з метою узгодження зони інтересів та сфери відповідальності органів управління, регіонального бізнесу та населення.
Обґрунтовано необхідність проведення проблемного аналізу розвитку регіону з метою чіткого визначення його проблемного поля, в контексті якого слід виконати систематизацію факторів, що впливають на гостроту прояву проблем у різних сферах регіональної діяльності, а також виявити їх взаємозв’язок, що є необхідною умовою для обґрунтування стратегічних напрямів розвитку регіону та розробки механізму їх реалізації. Доведено, що підготовка, затвердження та реалізація стратегій соціально-економічного розвитку регіонів у першу чергу повинні будуватися на чітко розробленому інституційному механізмі, що має визначати: прогнозні документи, які забезпечують стратегічне планування, їх зв’язок і підпорядкованість; інформаційний супровід формування та реалізації стратегії; виконавців стратегічного планування; джерела фінансування для формування та реалізації регіональних стратегій.
З’ясовано, що для підвищення ефективності функціонування зазначеної інституції необхідно вдосконалити нормативно-правову базу, а також покращити спроможність реалізації регіонального розвитку. Обґрунтовано необхідність прийняття Закону України “Про Державний фонд регіонального розвитку” для законодавчого оформлення Державного фонду регіонального розвитку на накопичувальній основі з чітким визначенням напрямів (пріоритетів) використання коштів, а також внесення відповідних змін до Бюджетного кодексу України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алаев Э. Б. Социально–экономическая география: понятийно–терминологический словарь. – М. : Мысль, 1983. - С. 189.
2. Амосов О. Ю. Перетворення механізмів державного регулювання економічного розвитку // Державне управління та місцеве самоврядування: Зб. наук. пр.: У 2 ч. / За заг. ред. Г. І. Мостового, Г. С. Одінцової. - Х. : ХарРІ УАДУ, 2006. - Вип. 2. - С. 10 - 16.
3. Аналіз доцільності створення Агентства регіонального розвитку (АРР) в Запорізькій області // Проект з регіонального врядування та розвитку. – Київ, 2008.
4. Ансофф И. Стратегическое управление / И. Ансофф. - М. : Экономика, 1989. - 519 с.
5. Балабанов Г. Опыт стран Западной Европы в области региональной политики и возможности его использования в Украине / Г. Балабанов // Регион: проблемы и перспективы. – 2005. – № 1. – С. 69 – 72.
6. Берегой Т. Теоретичні засади формування та діяльності агентства регіонального розвитку / Т. Берегой // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. праць ОРІДУ. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2007. – Вип. 1 (29). – С. 215–219.
7. Береза А. В. Регіональна політика як чинник суспільної стабільності: Європейський досвід і Україна: автореф. дис. ... канд. політ. наук / А. В. Береза. – К., 2007. – 21 с
8. Білик П. П. Організаційно-правове забезпечення управління соціально-економічним розвитком регіону: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. — Одеса, 2003.
9. Білорус О. Г. Глобальна перспектива і сталий розвиток: (Системні маркетол. досл.) / О. Г. Білорус, Ю. М. Мацейко. – К. : МАУП, 2005. – 492 с. : іл.
10. Бочаров С. Адміністративна реформа в Польщі як крок до інтеграції Європейський Союз [Електронний ресурс]/ С. Бочаров. – Режим доступу : www.experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=45468.
11. Боянецька М. І. Участь України у транскордонному співробітництві (на прикладі єврорегіону «Верхній Прут» [Електронний ресурс] / М. І. Боянецька. - Режим доступу : http : www.rusnauka.com/16_ADEN_2010/Economics/68510.doc.htm.
12. Бугай С. М. Регіональна політика в Україні : термінологічна невизначеність та загальні проблеми становлення / С. М. Бугай, Е. В. Щепанський // Університетські наукові записки. – 2005. - №4 (16). – с.300-307.
13. Бурик З. Регіональна політика України: сучасні реалії та досвід країн ЄС / З. Бурик //Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування : Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю (Київ, 31 травня 2007 р.). – У 4 т. – Т.4. - К.: Вид-во НАДУ, 2007. – С.30-33.
14. Варналій З. С. Стратегічні пріоритети регіонального розвитку України / З. С. Варналій // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2007. – № 3 (22). – С. 8–17.
15. Великий тлумачний словник сучасної української мови. – К., 2003.
16. Виханский О. С. Стратегическое управление [Учебник] / О. С. Виханский. - М. : Экономистъ, 2006. - 293 с.
17. Віденська декларація голів держав і урядів – членів Ради Європи.
18. Вісник інституту громадянського суспільства. – 2010. - № 23. - С. 8.
19. Гапоненко А. Л. Стратегическое управление / А. Л. Гапоненко, А. П. Панкрухин. – М. : Омега-Л, 2004.
20. Гапоненко А. Л. Стратегия социально-экономического развития: страна, регион, город / А. Л. Гапоненко. – М. : Изд-во РАГС, 200.
21. Гладкий Ю. Н. Основы региональной политики [Учебник] / Ю. Н. Гладкий, А. И. Чистобаев. – СПб, 1998. – С. 19.
22. Глобальные трансформации и стратегии развития / О. Г. Белоус, Д. Г. Лукьяненко и др. - К. : Орияне, 2000. - 424 с.
23. Гольдштейн Г. Я. Стратегический инновационный менеджмент [Учебное пособие] / Г. Я. Гольдштейн. -Таганрог : ТРТУ, 2004. - 267 с.
24. Государственное управление : основы теории и организации [Учебник] / Под ред. В. А. Козбаненко. – М. : Статут, 200. – 912 с.
25. Гранберг А. Г. Основы региональной экономики [Учеб. для вузов] / А. Г. Гранберг. – М.: ГУ ВШЭ, 2000. – 495 с.
26. Грижевська Г. Стратегічне планування у гміні / Г. Грижевська // Узагальнення польського досвіду місцевого самоврядування та перспективні напрямки розвитку самоврядування в Україні // Упоряд. Т. Шамайда, О. Дмитренко. – К. : Україна, 2001. – 42 с.
27. Гутман Г.В. Управление региональной экономикой / Г. В. Гутман. – М., 2001.
28. Давидов Д. М. Приграничное и трансграничное сотрудничество как фактор развития эсклавного региона России / Д. М. Давидов // Вестник Российского государственного университета им. Эммануила Канта. - Вып. 6. Сер.Гуманитарные науки. - Калининград: Изд-во РГУ им. И. Канта, 2008. - С. 72–78.
29. Даллаго Б. Есть ли будуще у макроекономического планирования в Восточной Европе / Б. Даллаго // РЭЖ. – 1992. - № 3-4. – С. 37-41.
30. Девелі Ж. Ф. Місцеве управління у Франції / Ж. Ф. Девелі // Збірн. наук. праць УАДУ. К., 2000. – Вип. 2. – Ч. ІІ. – С. 77–82.
31. Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року. Затверджена Постановою Кабінету Міністрів України № 1001 від 21 липня 2006.
32. Державна регіональна політика України : особливості та стратегічні пріоритети [Монографія] / за ред. З.С. Варналія. – К.: НІСД, 2007. – 820 с.
33. Державне управління : плани і проекти економічного розвитку [Монографія] / О.С. Власюк, Т. В. Дерюгіна, І. В. Запатріна та ін. За заг. ред. Кучеренка О. Ю., Запатріної І. В. – К. : Видавництво «ВІП», 2006. – 624 с.
34. Державне управління і менеджмент [Навч. посіб. у табл. і схемах] / Г.С. Одінцова, Г.І. Мостовий, О.Ю. Амосов та ін.; за заг. ред. д-ра екон. наук, проф. Г.С. Одінцової. – Х. : ХарРІ УАДУ, 2002. – 492 с.
35. Додаток до Постанови Кабінету Міністрів України №587 «Про деякі питання розвитку транскордонного співробітництва та єврорегіонів» від 29.04.2002.
36. Долішній М. І. Регіональна політика на рубежі ХХ–ХХІ століть: нові пріоритети / М. І. Долішній. – К.: Наукова думка, 2006.
37. Долятовский В. А. Зарубежный опыт комплексного развития регионов / В. А. Долятовский // Регионология. – 1994. – № 2-3.
38. Дутчак С. В. Управління регіональним розвитком туризму [Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів]. – Чернівці : Чернівецький нац.. ун-т, 2011. – 128 с.
39. Ермошенко Н. Н. Опыт самоуправления территорий за рубежом : [обзорная информация] / Н. Н. Ермошенко. – К. : УкрНТИ, 1992. – 56 с.
40. Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями [Електронний ресурс] // Мадрид. - 21 травня 1980 р. – Режим доступу : http://minregion.gov.ua.
41. Європейська хартія місцевого самоврядування та розвиток місцевої і регіональної демократії в Україні : [наук.-практ. посіб.] / [упоряд. : О. В. Бейко, А. К. Гук, В. М. Князєв] ; за ред. М. О. Пухтинського, В. В. Толкованова. – К. : Крамар, 2003. – 396 c.
42. Європейська хартія прикордонних і транскордонних регіонів.
43. Європейська хартія регіональних мов і меншин .
44. Європейські орієнтири місцевого і регіонального розвитку : Збірник матеріалів та документів / Заг. ред. М. Пухтинського, О. Власенка. – К. : Вид-во Академії муніципального управління, 2009. – 508 с.
45. Жовнірчик Я. Ф. Територіальна громада в системі місцевого самоврядування / Я. Ф. Жовнірчик // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2004. – №4. – С. 353-355.
46. Жовнірчик Я. Ф. Формування самодостатніх територіальних громад і стратегія їх економічного саморозвитку / Я. Ф. Жовнірчик // Університетські наукові записки. – 2005. – № 1-2 (13-14). – С. 324-331.
47. Забелин П. В. Основы стратегического управления / П. В. Забелин, Н. К, Моисеева. – М. : Информационно-внедренческий центр «Маркетинг», 1998.
48. Загайнова Л. І. Участь громадськості у формуванні державної політики через громадські ради при органах виконавчої влади України / Л. І. Загайнова // Науковий вісник Академії муніципального управління : Серія «Управління». Вип. 3 (9). Державне управління та місцеве самоврядування / За заг. ред. В. К. Присяжнюка, В.Д.Бакуменка. – К. : Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2009. – 377 с. - С. 48-56.
49. Задорожний Г. В. Соціальне партнерство – реальний шлях до відкритого суспільства / Г. В. Задорожний, О. В. Коврига, В. В. Смоловик. – Х. : ХІБМ, 2000. – 192 с.
50. Закон України «Про архітектурну діяльність».
51. Закон України «Про Генеральну схему планування території України».
52. Закон України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» від 23 березня 2000 р. № 1602-ІІІ. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1602-14.
53. Закон України «Про державні цільові програми».
54. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97 ВР від 21.05.1997 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1997. – №24. – ст.170.
55. Закон України «Про об’єднання громадян» // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1992.
56. Закон України «Про органи самоорганізації населення» // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2001. – №28. – ст.254.
57. Закон України «Про основи містобудування».
58. Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» .
59. Закон України «Про соціальні послуги» // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2003. – №45. – ст.358.
60. Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів» від 08.09.2005 р. № 2850-IV.
61. Закон України «Про транскордонне співробітництво».
62. Зарубіжний і вітчизняний досвід реформування адміністративно-територіального устрою // За ред. Шевчук Л.Т. – Львів, 2007. – 124 с.
63. Збірка матеріалів зі стратегії сталого розвитку / ОБСЄ / ПРООН. – Лондон, 2002.
64. Збірник матеріалів засідань міжнародної конференції на тему «Регіональний та місцевий розвиток в України: виклики та можливості». – Київ. – 12-13 травня 2005.
65. Здійснення моніторингу виконання стратегічних планів розвитку територій [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// www.portal.if.ua.
66. Інститути та інструменти розвитку територій. На шляху до європейських принципів /за ред. С. Максименка. – К., 2007. – 244 c
67. Інституції та органи регіонального розвитку в країнах Європи. Кращі практики // Проект «Підтримка сталого регіонального розвитку в Україні».
68. Інституційно-правове забезпечення економічного розвитку регіонів у посткризовий період. Аналітична записка. – Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/articles/465/.
69. Інформаційно-аналітичні матеріали щодо діяльності євро регіонів України у 2011 році [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.euroregionkarpaty.com.ua/publications/dialnist-euroregioniv-ukr-v-2011.pdf.
70. Камінська Н. В. Місцеве самоврядування: теоретико-історичний і порівняльно-правовий аналіз [навч. посіб.] / Н. В. Камінська. – К. : КНТ, 2010. – С. 117–124.
71. Кампо В. М. Деякi проблеми становлення i розвитку місцевого самоврядування / В. М. Кампо // Мiсцеве та регiональне самоврядування України. – 1993. – Вип. 1/2 (4/5). – С. 68.
72. Кампо В. М. Місцеве самоврядування в Україні / В. М. Кампо. – К. : Ін Юре, 1997. – 34с.
73. Кандагура К. С. Громадські організації – осередники у взаємовідносинах органів державної влади з громадськістю / К. С. Кандагура // Науковий вісник Академії муніципального управління [за заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка]. – сер. Управління. – 2010. – Випуск 4. – С. 312-320.
74. Карий О. І. Стратегічне планування розвитку міста / О. І. Карий. – Л. : ЗУКЦ, 2007 – 317 с.
75. Карташова О. И. Управление инновационным развитием региональной экономики (вопросы теории, методологии, практики) [Монография] / О. И. Карташова. – Астрахань, 2005.
76. Керецман В. До проблеми правового регулювання регіонального розвитку в країнах Європи [Електроний ресурс] / В. Керецман. – Режим доступу : www.univ.uzhgorod.ua/static/ndi/idurr/kerecman.doc.
77. Керецман В.Ю. Державне регулювання розвитку регіонів в Україні: теорія і практика: Автореф. дис. ... д-ра наук з держ. упр. – К., 2005., с. 10
78. Кирюхін О. Транскордонне співробітництво у російсько-українських відносинах / О. Кирюхін // Україна: стратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки. — К., 2006. — С. 432–438., с. 433.
79. Клапків Л. Місцеві фінанси та система територіальної організації влади : діалектика взаємного розвитку / Л. Клапків, А. Лучка // Наука молода. – 2008. - №9. – С. 91-96.
80. Климова Н. Статистичний зріз сучасного стану фондів громад України / Н. Климова // Вісник фондів громад України – 2010. – №2.
81. Кноглер М. Ринкова реформа і регіональна політика / М. Кноглер, О. Сєкарєв // Економіка України. – 1995. – № 1. – С. 65.
82. Князєв В. Розвиток муніципального управління в Україні : визначення завдань, практика роботи й форми організації / В. Князєв, М. Павлов ; Міжрегіональний союз. – К., 2001. – 16 с.
83. Ковач І. Регіональна політика та її інституції в Угорщині / І. Ковач // Інститути та інструменти розвитку територій / Київ. центр Ін-ту Схід-Захід ; за ред. С. Максименка. – 244 с., с. 151
84. Кожурин Ф.Д. Совершенствование регионального управления / Ф. Д. Кожурин. – М., 1990., с. 517.
85. Козюра І. В., Місцеве самоврядування в Україні (становлення та еволюція) : [навч. посіб.] / І. В. Козюра, О. Ю. Лебединська. – Ужгород : Патент, 2003. – 224 c.
86. Коломієць О. В. Формування системи стратегічного управління регіоном в Україні: автореф. дис. ... канд. наук з держ. упр. / О. В. Коломієць. – Д., 2004. – 21 с.
87. Комплексна програма реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на Всесвітньому саміті зі сталого розвитку на 2003-2015 рр.: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 р. № 634 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 18. – Ст. 847.
88. Конкурентоспроможність регіонів України : стан і проблеми // Робочі матеріали до Круглого столу 28 травня 2008 р; Український центр економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова. - Київ, 2008.
89. Конституція України // Відомості Верховної Ради. – 1996. - №30, стаття 141.
90. Концептуальні засади регіональної політики України в сучасних умовах / А.П. Голіков, О.С. Логвиненко, С.Б. Нікулін, В.В. Радченко // Регіональна політика в Україні: стан та перспективи розвитку: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 24-25 травня 2000 р. / УАДУ (ХФ). – Х., 2000. – С. 28 – 31.
91. Концепція державної регіональної політики. Затверджена Указом Президента України № 341/2001 від 25 травня 2001 р.
92. Концепція національної екологічної політики України на період до 2020 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 р. №880-р. // Офіційний вісник України. – 2007. – №79. – Ст.2961.
93. Концепція Національної стратегії формування та розвитку транскордонних кластерів.
94. Концепція регіональної політики в Україні (проект) / Ін-т економіки промисловості НАН України. - Донецьк, 1994. - С. 31.
95. Корецький М. Х. Нові методи і форми партнерських відносин громадських організацій з органами публічної влади / М. Х. Корецький. // Проблеми формування доброчесного, належного місцевого врядування / Заг. ред. М.Пухтинського. – К.: Атіка 2008. - С. 440-448.
96. Корженко В.В. Інноваційний підхід до впорядкування складних соціально-економічних об’єктів / В.В. Корженко, А.О. Кузнецов // Структурно-функціональне забезпечення діяльності територіальних органів влади: [Монографія] / За заг. ред. Н.М.Мельтюхової. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2007. – 158 – 166 с.
97. Кормілецький О. М. Доступ громадян до інформації про діяльність органів державної влади в Україні / О. М. Кормілецький // Науковий вісник Академії муніципального управління [за заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка]. – сер. Управління. – 2010. – Випуск 4. – С. 320-327.
98. Корнієнко М. Статут територіальної громади: яким він може бути? / М. Корнієнко // Муніципальний рух в Україні: новий етап розвитку: Матеріали VII Всеукраїнських муніципальних слухань «Муніципальний рух в Україні - 10 років розвитку» (6-8 вересня 2001 р., м.Бердянськ). - К. : Логос, 2002. – с. 271-277.
99. Коротич О. Б. Принципи державної регіональної політики [Електронний ресурс]/ О. Б. Коротич. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Apdu/2009_2/doc/2/06.pdf.
100. Коротич О.Б. Державне управління регіональним розвитком України [Монограф.] / О. Б. Коротич. –Х., 2006. – C. 46.
101. Кравченко Т. В. Теоретичні засади державної регіональної політики [Електронний ресурс] / Т. В. Кравченко . – Режим доступу : http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2009-2/doc/1/07.pdf
102. Кривошеєв В. Опыт построения космплексной системы связей с общественностью с использованием современных средств коммуникации / В. Кривошеєв, Л. Юрченко // Проблеми трансформації територіальної організації влади. Збірник матеріалів та документів / Науковий редактор: М.Пухтинський. – К.: Атіка, 2005. – с. 378-382.
103. Крупник А. Зарубіжний досвід громадянського контролю : уроки для України / А. Крупник // Громадянське суспільство. – 2008. – №5 (7).
104. Крупник А.С. Делегирование полномочий органам самоорганизации населения / А. С. Крупник, А. С. Орловский – Одесса : Хоббит, 2005. – 60 с.
105. Кузнєцов А.О. Поняття регіону в державному управлінні / А. О. Кузнєцов // Актуальні проблеми державного управління. – Х., 2004. – № 3. – С. 39 – 46.
106. Куйбіда В. С. Сучасні проблеми і регіональні особливості місцевого самоврядування в Україні / В. С. Куйбіда ; УАДУ. – Л. : Літопис, 2001. – 176 с.
107. Кукурудза І. І. Роль загальнонаціональної компоненти в соціально-економічному розвитку регіонів / І. І. Кукурудза // Вісник Акад. екон. Наук України. – Донецьк : ТОВ «Юго-Восток», Лтд», 2004. – № 1 (5) – С. 42-47.
108. Лавровский Б. Л. Германская модель регионального выравнивания / Б. Л. Лавровский // Экономический журнал ВШЭ. – 2001. – № 4. – с. 519-532.
109. Лациба М.В. Як територіальна громада може впливати на вирішення питань місцевого значення / М. В. Лациба, В. В. Бондаренко – К.: [Український незалежний центр політичних досліджень], 2007. – 108 стор.
110. Лебедев М. А. Устойчивое развитие в Украине: проблемы и возможности / М. А. Лебедев // Проблеми стійкого розвитку України. – К. : Всеукраїнська екологічна ліга, 2004. – С. 15–18.
111. Лебединський Ю. П. Державне регулювання розвитку соціальної інфраструктури населених пунктів України / Ю. П. Лебединський, М. К. Орлатий, О. Ю. Лебединська. – К. : Вид-во УАДУ, 2002. – 112 с.
112. Лексин В. Региональная диагностика : сущность, предмет и метод, специфика применения в современной России / В. Лексин // Российский экономический журнал. – 2003. - № 9-10. – С. 64-86 , c. 65-66.
113. Лендьел М. Нові інституційні механізми регіонального розвитку в Європі / М. Лендьел // Регіональні студії. Випуск 1. Державне управління. – С. 18 - 28 ; [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// 194.44.230.3/science/idurr/Lendel.do.
114. Лендьел М. Інституційний механізм реалізації регіональної політики в країнах центрально-Східної Європи / М. Лендьел // Регіональна політика в країнах Європи. Досвід для України / За ред. С. Максименка. – К.: Логос, 2000. – С. 72.
115. Ліпанова О. А. Привабливість регіону для інвестицій [Електронна версія]/ О. А. Ліпанова. – Режим доступу : bdpu.org/scientific_published/conf021009/articles/Section.../file].
116. Мазур А. Г. Регіональна економіка: проблеми відтворення і управління: [Монографія] /