ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЗАЙНЯТІСТЮ В УМОВАХ ІННОВАЦІЙНОГО ТИПУ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ТАРШИНА Олена Станіславівна

УДК 351.83

ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЗАЙНЯТІСТЮ
В УМОВАХ ІННОВАЦІЙНОГО ТИПУ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

25.00.02 механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
КОРЕЦЬКИЙ Микола Христофорович
доктор наук з державного управління,
професор

КИЇВ 2007

ЗМІСТ

Вступ

3

Розділ 1. Теоретичні засади державного управління формуванням ефективної зайнятості в Україні

9

1.1. Сутність зайнятості як соціально-економічної категорії

9

1.2. Економічні і соціальні аспекти зайнятості як об’єкту управління

20

1.3. Передумови розробки ефективної політики зайнятості в Україні

32

Висновки до розділу 1

46

Розділ 2. Механізм державного управління зайнятістю в умовах інноваційного типу розвитку економіки

51

2.1. Елементи механізму регулювання зайнятості населення

51

2.2. Регулювання заробітної плати як ефективний чинник формування занятості населення

71

2.3. Державний вплив на трансформацію професійно-кваліфікаційної структури зайнятості в умовах ринкової економіки

86

Висновки до розділу 2

107

Розділ 3. Удосконалення механізму державного управління зайнятістю

111

3.1. Реалізація активної політики зайнятості населення

111

3.2. Узгодження напрямів політики зайнятості з перспективною інноваційною політикою в Україні

124

3.3. Розробка систем підтримки розвитку людських ресурсів

138

Висновки до розділу 3

151

Висновки

157

Список використаних джерел

162

Додатки

175

ВСТУП

Актуальність теми. Економіка України здійснила поворот до ринку, який неминуче супроводжується глибокими структурними перетвореннями, що торкнулися всіх сфер народного господарства. Структурні зміни в економіці завжди були пов’язані з відповідними змінами в соціальній сфері. А оскільки зайнятість і ринок праці є інтеграційною частиною загальноекономічних процесів і дієвим інструментом вирішення економічних завдань, їх сучасний стан відображає результати соціально-економічного розвитку країни на етапі пошуку ефективних форм функціонування економіки.
При цьому кожному етапу реформування економіки відповідає властива саме йому динаміка структури зайнятості, яка супроводжується масовим витісненням з виробництва представників сфер праці, що пов’язані з минулим, і широким залученням працівників нових професій та спеціальностей, які часто тільки зароджуються.
Ефективне державне управління зайнятістю є однією з найголовніших проблем нашого суспільства. Можна стверджувати, що, забезпечивши громадян гідно оплачуваною роботою, можна повністю вирішити проблеми подолання бідності, формування середнього класу, зниження рівня безробіття, підтримки знедолених та інвалідів, створення страхових пенсійних фондів будь-яких рівнів, а також сприяти ефективному функціонуванню всіх систем соціального захисту населення.
Особливості політики зайнятості полягають у тому, що зайнятість як сфера управління, маючи економічні витоки, набуває в процесі функціонування соціально-економічного характеру щодо умов та мотивів розвитку ринку праці.
Перехід до ринкової економіки, підвищення ролі соціальної політики в розвитку суспільства потребують подальшого уточнення напрямів розвитку та методичного обґрунтування шляхів регулювання зайнятості населення. На сучасному етапі регулюючий вплив держави має спрямовуватися на зростання інноваційної й інвестиційної активності суб’єктів господарювання, у першу чергу в галузях і низових економічних структурах, спроможних істотно підвищити продуктивність праці, видатки на науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи та професійно-кваліфікаційний рівень зайнятого населення. Саме ці чинники можуть сприяти підвищенню рівня продуктивної зайнятості та подоланню деструктивних тенденцій у процесі відтворення трудового потенціалу.
Сучасний стан економіки України вимагає особливо зваженої політики у сфері зайнятості, оскільки тільки позитивні зміни структури зайнятості, зокре­ма вільне переміщення робочої сили, що приводить до структурних зрушень, можуть забезпечити вихід країни з кризи і перехід до економічного зростання.
Країні потрібна кваліфікована робоча сила з переважанням працівників в основному розумової праці, одночасно галузева структура зайнятості має змінюватися у напрямі передових галузей виробничої сфери і наукоємних галузей нематеріального виробництва. Тому одним із пріоритетів соціально-економічної політики країни має стати формування раціональної структури зайнятості, що відповідає потребам структурних зрушень в економіці.
Для формування теоретичної бази дослідження була вивчена економічна методологія суспільного відтворення, описана в працях В.В.Вітвицького[95], С.О.Гудзинського[95], М.К.Орлатого[95], Е.М.Лібанової[79] та інших.
Питанням регулювання державної політики у сфері зайнятості приділяли увагу українські та зарубіжні вчені. Вагомий внесок у дослідження проблем формування механізму державного управління зайнятістю населення зробили українські науковці: А.Є.Ачкасов[1], Д.П.Богиня[3;4], В.Г.Бодров[6;7], І.К.Бондар [8], Н.П.Борецька [10], В.С.Васильченко[20], В.Є.Воротін[28], М.В.Гаман[31], М.І.Долішній[43], Т.А.Заєць[50], А.М.Колот [66], М.Х.Корецький [67;68;69], І.С.Кравченко[75], Ю.П.Лебединський[103], Г.І.Мостовий[93], В.А.Скуратівський [105], В.Г.Федоренко[122] та інші, а також зарубіжні Б.Д.Бреєв[13], Дж.М.Кейнс[61], А.Е.Котляр [73;74].
Дослідження цієї проблеми згаданими вище вченими мають переважно загальнодержавний характер. У сучасних умовах питання щодо регулювання зайнятості набуває особливої ваги, оскільки циклічний характер ринкової економіки породжує безробіття і пов’язані з ним негативні економічні й соціальні наслідки. Незавершеність наукових розробок у сфері державної політики зайнятості та істотна практична значущість цієї проблеми для держави підтверджують об’єктивний характер та актуальність теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану Комплексного наукового проекту Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації 0199U002827); пов’язане з темою Механізми регулю­вання ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0101U003345) Національної академії державного управління при Президентові України, у розробці яких здобувач брала безпосередню участь.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування науково-теоретичних засад щодо вдосконалення системи державного управління зайнятістю в умовах інноваційного типу розвитку економіки.
Для досягнення поставленої мети було сформульовано такі завдання:
виявити особливості державного управління зайнятістю як складними системними відносинами;
обґрунтувати найважливіші економічні та соціальні аспекти зайнятості населення як соціально-економічної категорії;
розвинути положення теорії зайнятості в напрямі формування соціально-економічної політики в Україні;
визначити економічні передумови державного регулювання зайнятості;
удосконалити механізм державного управління зайнятістю населення в умовах інноваційного типу розвитку економіки;
встановити законодавчо-правові, економічні, організаційні та соціальні чинники управління зайнятістю;
покращити механізм централізованого державного управління регіо­наль­ними процесами зайнятості населення;
узгодити політику зайнятості з перспективною інноваційною полі­тикою держави.
Об’єктом дослідження є процес державного управління зайнятістю в Україні в умовах інноваційного типу розвитку економіки.
Предмет дослідження механізми державного управління зайнятістю в умовах інноваційного типу розвитку економіки.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що умовою розвитку еко­но­міки України на інноваційній основі є вдосконалення державного управ­ління у сфері зайнятості населення у законодавчо-правовому, економічному, організаційному та соціальному напрямах.
Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської, економічної і споріднених з ними наук. У роботі вико­ристано: історичний та логічний методи для дослідження еволюції поста­нов­ки проб­леми й послідовності її вирішення; абстрактно-логічний для теоре­тич­ного уза­гальнення й формування висновків; економіко-статистичний для ана­лізу сучас­ного стану державного управління зайнятістю в Україні та за її ме­жа­ми; методи аналізу і синтезу для розробки ефективного механізму управ­ління зай­ня­тістю, експериментальний для визначення напрямів ефективної політики зайнятості.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
вперше узгоджено напрями формування механізмів державного управління зайнятістю з перспективною інноваційною політикою за принципом розподілу галузей на такі види: з ви­соким науково-технічним потенціалом і унікальними виробництвами; ті, що характеризуються помітним технологічним відставанням від світового рівня, але потребують державної підтримки; з низьким технологічним рівнем;
удосконалено:
процес формування чинників управління зайнятістю шляхом виділення законодавчо-правового, економічного, організаційного та соціального блоків;
механізм централізованого державного управління регіональними проце­сами зайнятості населення шляхом зосередження уваги на активній ролі органів регіональної влади, що полягає в розробці програм соціально-економічного розвитку на перспективу та програми збереження висококваліфікованих кадрів, у широкій підтримці і впровадженні в практику тимчасової зайнятості;
механізм державного управління зайнятістю населення шляхом виокрем­лення в блоці ринкового механізму регулювання пріоритетів інвести­ційної політики, що має здійснюватися на основі інновацій, завдяки чому відбувається непряме регулювання основних структурних спів­відношень зайнятості;
набули подальшого розвитку:
визначення місця зайнятості з погляду державного управління через виділення її підсистем (соціально корисна діяльність, самозайнятість, наймана праця) та компонентів (підготовчий, розподільний, продуктивний);
обґрунтування найважливіших економічних та соціальних аспектів зай­ня­тості населення як соціально-економічної категорії з позицій виробництва і його умов, суспільного відтворення, нагромадження, споживання, поділу праці;
положення теорії зайнятості через формування аспектів соціально-економічної політики в Україні: створення конкурентного середовища, досягнення економічної й соціальної рівноваги, відтворення адекватного професійного і науково-технічного потенціалу, розробка державних, інститу­ційних і соціальних механізмів соціальної амортизації та захисту соціально незахищених верств.
Практичне значення одержаних результатів полягає у виробленні пропозицій щодо обґрунтування напрямів удосконалення механізму управління зайнятістю населення в умовах інноваційного типу розвитку економіки. Розроблені рекомендації використані Кіровоградською обласною державною адміністрацією при підготовці Програми соціально-економічного розвитку регіону (довідка № 232/12-09 від 26.12.2006р.); Кіровоградським обласним цент­ром зайнятості при розробці програми зайнятості населення Кірово­градської області на 2007-2008 рр. (довідка № 129/13-18 від 09.11.2006р.).
Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчаль­ному процесі Національної академії державного управління при Президентові України під час викладання таких дисциплін: Державне регулювання макроекономічних процесів та інвестиційна економіка”, Формування приват­ного сектора і державна політика України”, Державне управління інвести­ційними процесами в перехідній економіці України” (довідка від 28.02.2006 р. №302).
Апробація результатів дисертації. Наукове значення основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на науково-практичних конференціях: Наука та інновації 2005” (Дніпро­петровськ, 2005), Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні” (Дніпропетровськ, 2005).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 10 нау­ко­вих праць (з них 8 у наукових фахових виданнях) загальним обсягом 3,9 обл.-вид. арк.
Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації 178 сторінок. Робота містить 3 рисунки, 7 таблиць. Список використаних джерел включає 166 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо державного управління зайнятістю в Україні шляхом визначення теоретичних підходів, пріоритетних напрямів політики зайнятості в Україні. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати такі висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.
1. Аналіз наукових праць з проблем державного управління інноваційною діяльністю свідчить, що вибрані методологічні підходи забезпечують комплексний аналіз засад державного управління формуванням ефективної зайнятості. Напрацьовано значний теоретичний матеріал стосовно політики зайнятості. Установлено, що, незважаючи на велику кількість наукових праць, досліджувана тема розглядалася фрагментарно, нескоординовано, що поясню­валося соціально-політичними та економічними обставинами. У законодавстві допускається ототожнення зайнятості населення з працею. Теоретичні і концеп­туальні розробки науковців присвячені лише окремим аспектам проблеми зайнятості. Це зумовлює необхідність проведення системного наукового дослідження змісту, особливостей та механізмів державного управління зайнятістю в Україні.
2. В умовах ринкового розвитку в Україні особливості державного управління зайнятістю полягають в складних системних відносинах. З одного боку, держава як суб’єкт відносин зайнятості може відігравати роль роботодавця, а з другого вона є особливим економічним суб’єктом, який зацікавлений у зростанні доходів найманих працівників і роботодавців, оскільки ці доходи є джерелом податкових надходжень самої держави. Метою держави є не максимізація вигоди, як у домогосподарств і фірм, а задоволення суспільних потреб.
3. Обґрунтовано найважливіші економічні та соціальні аспекти зайнятості населення як соціально-економічної категорії з позицій виробництва і його умов, суспільного відтворення, нагромадження, споживання, поділу праці. Визначено, що зайнятість охоплює відносини, які перебувають як у межах виробничо-господарської діяльності, так і поза нею. Виділення підсистем та компонентів державного управління зайня­тістю дає змогу спростити механізм прийняття рішень органами влади у цій сфері, оскільки динаміка розвитку економіки, зміни в політиці зайнятості, со­ціаль­ній сфері, а також демографічної ситуації, коливання ринкової кон’юнкту­ри тощо розкривають найважливіші економічні та соціальні аспекти зайнятості населення як соціально-економічної категорії, впливають на відносини зайня­тості, їх підсистеми, змінюючи їх межі й масштаби.
4. Розвинуто положення теорії зайнятості в напрямі формування соціально-економічної політики в Україні через визначення її аспектів. При цьому встановлено, що заходи щодо створення конкурентного середовища мають бути пов’язані з мінімізацією економічної влади у монополістичних структур. Розробляючи заходи щодо досягнення економічної і соціальної рівноваги, необхідно враховувати інтереси найманих працівників і робото­давців з метою оптимального розподілу між ними національного доходу. Заходи, пов’язані з відтворенням адекватного професійного і науково-техніч­ного потенціалу, мають відповідати ринковому суспільству, його потребам і можливостям. Для забезпечення державних, інституційних і соціальних меха­ніз­мів амортизації й захисту малозабезпечених верств необхідно створювати стартові умови входження” в ринок.
5. Економічні передумови державного регулювання зайнятості залежать від коливань розвитку виробництва в галузях реального сектора економіки. На даний час вони звузили можливості працевлаштування населення. З метою підвищення конкурентоспроможності громадян на ринку праці та їх адаптації до потреб економіки в робочій силі необхідної кількості і якості, що змінилися, держава у своїй політиці має зробити акцент на поліпшенні якісних характеристик робочої сили, оскільки вони сприятимуть підвищенню конкурентоспроможності національної економіки.
6. Розроблено рекомендації щодо удосконалення механізму державного управління зайнятістю населення в умовах інноваційного типу розвитку економіки. Інноваційна основа зайнятості забезпечує не тільки національний доход, але й національну безпеку, що залежить передусім від наявності кваліфі­кованих кадрів, розвитку фундаментальної науки й здатності працівників використати новітні досягнення науково-технічного прогресу. В цьому аспекті важливою є система підвищення кваліфікації, що дає змогу швидко реагувати на кон’юнктуру ринку, яка постійно змінюється. У новій економіці виникає необхідність мати на мікро- (підприємство) і макрорівнях (галузь і регіон) такого працівника, що може швидко адаптуватися до будь-яких зовнішніх змін.
7. Визначено чинники удосконалення державного управління у сфері зайнятості населення законодавчо-правового, економічного, організаційного та соціального характеру. Законодавчо-правовий чинник має включати розроб­лення соціальних стандартів, заходи щодо забезпечення здійснення прав і гарантій громадян, розроблення проектів законів, спрямованих на розвиток трудового потенціалу та його ефективне використання. Економічний чинник управління передбачає впровадження сприятливої державної політики фінан­сування сфери відтворення та використання трудового потенціалу, охорони здоров’я та життєдіяльності населення. До організаційних чинників управління належать розроблення комплексних державних програм відтворення та роз­витку трудового потенціалу України. Соціальні чинники включають забезпе­чення державою соціальної стабільності суспільства, створення умов для соціального партнерства.
8. Запропоновано заходи щодо покращення механізму централізованого державного управління регіональними процесами зайнятості населення. Встановлено, що в Україні застосовується механізм централізованого державного управління регіональними процесами за допомогою регіональних і місцевих програм зайнятості населення. Але внаслідок обмеженості фінансового забезпечення цей вплив недостатній. Тому активна роль органів регіональної влади в умовах формування ефективної структури зайнятості в регіонах має полягати в завершенні розроблення програм соціально-економічного розвитку на перспективу, програми збереження висококваліфікованих кадрів і їх подаль­шого використання в разі згортання моновиробництва, у широкій підтримці та практиці тимчасової зайнятості.
9. Напрями формування механізмів державного управління зайнятістю мають бути узгоджені з перспективною іннова­ційною політикою. Необхідність державної підтримки галузей з високим науково-технічним потенціалом, що мають унікальні виробництва, зумовлена тим, що в них нагромаджений не тільки найбільший серед усіх промислових галузей науковий потенціал, а й потенціал прихованого безробіття, що потребує його трансформації в найкоротші терміни в ефективну зайнятість. Раціональна (що допускається міжнародними нормами) і водночас активна протекціо­ністська політика може стати дієвим інструментом створення і збереження робочих місць у галузях, що характеризуються помітним технологічним відставанням від світового рівня, але за якими виходячи з державних пріо­ритетів необхідно зберегти значну частину внутрішнього ринку. У галузях з низь­ким технологічним рівнем і нечіткими перспективами ринкової кон’юнк­тури слід створити особливо сприятливі умови для іноземних інвесторів, передусім тих, які мають досвід управління і пропонують нові технології.
10. В умовах інтеграції України у європейський простір для сприяння людському розвитку засобами політики у сфері зайнятості держава має забез­пе­чити таку систему пріоритетів: наближення державних стандартів зайнятості до стандартів Європейського Союзу; проведення попередньої експертизи проектів нормативно-правових актів щодо їх впливу на рівень зайнятості; під­вищення попиту на працю в галузях економіки, що потребують робочої сили високої та середньої кваліфікації і здатні забезпечити її продуктивне вико­ристання.
За результатами дисертаційного дослідження розроблено науково-прак­тичні рекомендації для органів державної влади, зокрема:
наблизити державні стандарти зайнятості до стандартів Європейського Союзу;
доповнити законодавство України про зайнятість населення новими законодавчими актами;
запровадити систему дотацій підприємцям на створення нових робочих місць;
розширити практику державного замовлення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ачкасов А.Є. Стратегія регулювання зайнятості населення України. Теорія і практика Житомир, 2002. 512 с.
2. Близнюк В. Оцінка регіональних ринків праці на основі інтегральних індексів розвинутості // Україна: аспекти праці. 2000. № 8. С.15-21.
3. Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці.— К.: Знання-прес, 2000.— 313 с.
4. Богиня Д.П., Семикіна М.В. Трудовий менталітет у системі мотивації праці. Кіровоград: Поліграф-Терція, 2000. 226 с.
5. Богиня Д.П. Соціально-економічний механізм регулювання ринку праці та заробітної плати. К.: Інститут економіки НАНУ, 2001. 300 с.
6. Бодров В.Г., Кредисов А.І., Леоненко П.М. Соціальне ринкове господарство. К.: Наук. думка, 1995. 237 с.
7. Бодров В.Г. Державне регулювання трансформаційних процесів в економіці: інституціональний підхід // Вісник УАДУ. 2002. №4. 19 с.
8. Бондар І., Соколенко Н. Концептуальні основи державної політики розвитку трудового потенціалу України // Соціальний захист. 1998. № 8. С. 45-46.
9. Бондаренко М.И., Евтушенко А.Г. Экономика труда. Харьков, 1998. 194 с.
10. БорецькаН.П. Соціальний захист населення на сучасному етапі: стан і проблеми: Монографія. Донецьк: Янтар, 2001. 352с.
11. Борисов А.Б. Большой экономический словарь. М.: Книжный мир, 2001. 895 с.
12. БратутаА. Совершенствование механизма управления депрессивными регионами // Экономика Украины. 2002. № 10. С. 43-48.
13. БреевБ.Д. Становление рыночных отношений и занятость населения // Общество и экономика. 1995. № 7-8. С. 162-165.
14. Брич В.Я. Регулювання ринку праці: регіональні аспекти. К.: Наук.-досл. центр з проблем зайнятості населення та ринку праці, 1997. 216 с.
15. Буртник Л. Партнерство як перспектива на шляху до розв’язання соціально-економічних проблем // Україна: аспекти праці. 2002. № 1. С.47-49.
16. Бухалков М., Бабордина О. Эффективная занятость персонала как фактор роста продуктивности труда // Человек и труд. 2001. № 10. С.51-53.
17. Бушмарин И.В. Современные требования к использованию трудовых ресурсов в свете мирового опыта // Общество и экономика. 1995. № 1. С.36-41.
18. Валентей С., Нестеров Л. Человеческий потенциал // Вопросы экономики. 1999. № 2. С. 90-102.
19. Валлерстайн И. Межгосударственная структура современной мир-системы // Социальная экономика. 2001. № 1. С. 44 52.
20. Васильченко В.С. Ринок праці: теоретичні основи і державна практика. К., 2000. Т. 2. 550 с.
21. Васильченко В.С. Державне регулювання зайнятості: Навч. посібник. К.: КНЕУ, 2003. 252 с.
22. Васильченко В.С. Продуктивна зайнятість населення // Зайнятість та ринок праці. 1996. Вип.4. С. 15-30.
23. Введение в рыночную экономику: Учеб. пособие для экон. спец. вузов / А.Я.Лившиц, И.Н.Никулина, О.А.Груздева и др. М.: Высш. шк., 1995. 447 с.
24. Венедиктов В.С. Наука трудового права на шляху соціальних перетворень та захисту прав людини / Форми соціально-правового захисту працівників у службово-трудових відносинах: Матеріали науково-практичної конференції, м. Суми, 2-4 червня 2005 р. / За ред. проф. В.С.Венедиктова. X., 2005. С. 12.
25. Вишневская Н. Проблемы и перспективы рынка рабочей силы // Мировая экономика и международные отношения. 2000. № 8. С. 41-46.
26. Вишневская Н. Рынок рабочей силы в ретроспективе ХХ столетия // Мировая экономика и международные отношения. 2001. № 9. С. 52-61.
27. ВоловскаяН.М. Экономика и социология труда: Учебное пособие. М.: ИНФРА, 2001. С.101-102.
28. Воротін В.Є. Макроекономічне регулювання в умовах глобальних трансформацій: Монографія / В.Є.Воротін. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 392с.
29. Вугальтер А.Л. Логика общественно-экономического процесса. К.: Ника Центр, 1999. 240 с.
30. ГалицяІ. Державне регулювання в умовах ринкових відносин // Економіка України. 2002. №6. С.52-58.
31. Гаман М.В. Державне управління інноваціями: Україна та зарубіжний досвід. К.: Вікторія, 2004. 231 с.
32. Гегель Г. Энциклопедия философских наук: В 3 т. Т.3. М.: Мысль, 1977. 471 с.
33. Геєць В. Про політику економічного зростання в Україні // Банківська справа 1999. № 2. С. 3-13.
34. Герасимчук В.І. Проблеми трансформації зайнятості і ринку праці України (методологія, аналіз, шляхи вдосконалення). К.: Вид-во ТОВ ПРИНТ ЕКСПРЕС”, 2001. 503 с.
35. Головко М.Л., Пастухов В.П. Зайнятість населення України: соціально-скономічні, правові та історичні аспекти. К., 1998. С. 6.
36. Горелов Н.А. Экономика трудовых ресурсов: Учеб. пособие для студентов экон. спец. вузов. М.: Высшая школа, 1989. 208 с.
37. Горловський Р. Мінімальна заробітна плата як інструмент мотивації праці // Україна: аспекти праці. 2003. № 1. С. 43-47.
38. Государственная программа занятости населения на 20012004 годы // Голос Украины. 2002. № 76. С. 6-11.
39. Гошовська В. Стабілізуюча роль середнього класу в Україні // Україна: аспекти праці. 2002. № 8. С. 15-19.
40. Грішанова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. К.: Знання, 2004. 535 с.
41. Гэлбрейт Дж.К. Экономические теории и цели общества: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1979. 406 с.
42. Добровольська Л.М. Соціальні видатки бюджету України // Фінанси України. 2002. № 2. С. 13-18.
43. Долішній М. та ін. Трудовий потенціал, зайнятість і ринок праці. / М.Долішній, С.Злупко, Т.Злупко, Т.Торкарський. Львів, 1997. С. 255.
44. Долішній М., Козоріз Г. Моделі державного регулювання в ринковій економіці // Економіка України. 1990. № 6.‑ С. 13-23.
45. Дорин А.В. Экономическая социология: Учеб. пособие. Мн.: ИП «Экоперспектива», 1997. 254 с.
46. Дяків О. Формування механізмів регулювання зайнятості // Україна: аспекти праці. 1998. № 5. С. 20-23.
47. Економічна енциклопедія: У 3 т. Т. 1 / Редкол. С.В. Мочерний (від ред.) та ін. К.: Видавничий центр «Академія», 2000. 864 с.
48. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України В.М.Гейця. К.: Ін-т екон. прогнозув.; Фенікс, 2003. 1008 с.
49. Заец Р.В. Проблемы развития городов в переходный период. К.: Знание, 1996. 32 с.
50. Заєць Т.А. Економічне регулювання сфери відтворення робочої сили. К.: Ленвіт, 1997. 152 с.
51. Завшовська Г. Т. Економіка праці. К.: КНЕУ, 2000. 200 с.
52. Закон України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991р. №804 // Відомості Верховної Ради України. 1991. №14. С.170-178.
53. Занятость и рынок труда: новые реалии, национальные приоритеты, перспективы / Л.С.Чижов, А.В.Кашепов, А.Д.Попов и др. М.: Наука, 1998. 254 с.
54. ЗапараС. Шляхи забезпечення продуктивної зайнятості в Україні // Право України. 2005. №11. С.72-75.
55. ІваницькаО.М. Фінансові ринки: Навч. посібник. К.: Вид-во УАДУ, 1999. 95с.
56. ІвашовМ.Ф. Актуальні питання економічної теорії та практики її застосування в державному управлінні: Навч. посібник. К.: Вид-во НАДУ, 2004. 56с.
57. Інноваційна стратегія українських реформ / А.С.Гальчинський, В.М.Геєць, А.К.Кінах, В.П.Семіноженко. К.: Знання України, 2002. 336с.
58. Каленюк І. Деякі проблеми організації та фінансування професійної підготовки кадрів // Україна: аспекти праці. 2001. № 8. С. 14-17.
59. Капелюшников Р. Российская модель рынка труда: что впереди? // Вопросы экономики. 2003. № 4. С. 83-100.
60. Кашепов А. Об оценке эффективности политики на рынке труда // Общество и экономика. 2001. № 6. С. 55-81.
61. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процентов и денег / Антология экономической классики. М., 1993. 458 с.
62. КимМ.Н. Трудовой потенциал: формирование, использование, управление: Учебное пособие. X.: ХНУ им. В.Н. Каразина, 2003. 248 с.
63. Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право: Учеб. для вузов. М., 1999. С. 104-107.
64. Коваленко Н.І. Категорія продуктивна зайнятість: якісні характеристики // Зайнятість та ринок праці. 1999. Вип. 10. С. 43-48.
65. Колот А. Глобалізація економіки та її вплив на соціально-трудову сферу // Україна: аспекти праці. 2001. № 3. С. 23-29.
66. Колот А. Проблеми розбудови національної моделі соціально-трудових відносин // Україна: аспекти праці. 2002. № 5. С. 23-28.
67. КорецькийМ.Х. Система формування доходів місцевого самоврядування // Бюджетна політика у контексті стратегії соціально-економічного розвитку України: У 6 т. - Т. 5: Реформування міжбюджетних відносин і зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування / М.Я.Азаров, Ф.О. Ярошенко, В.Г. Бодров та ін. К.: НДФІ, 2004. С. 75-88.
68. Корецький М.Х. Соціальна політика та інноваційних розвиток аграрної сфери економіки // Вісн. УАДУ. 2003. №1. С. 395-398.
69. Корецкий Н.Х. Человеческий капитал и национальная экономика // Соціально економічні аспекти збалансування потреб в трудових ресурсах. Матеріали Міжн. наук.практ. конф. Кіровоград: ДТУ, 2000. С. 17-20.
70. Комаров И. Гарантии занятости и мотивация персонала // Персонал. 2001. № 4. С. 40-45.
71. Корнаи Я. Дефицит. М.: Изд-во «Наука», 1990. 607 с.
72. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. К.: Преса України, 1997. 80 с.
73. Котляр А.Э. О субъектах и объектах рынка труда // Человек и труд. 2003. № 5. С. 30-32.
74. Котляр А.Э. Теоретические проблемы занятости остаются актуальными // Человек и труд. 1996. № 5. С. 9-11.
75. КравченкоІ.С. Досвід реформування системи виконачої влади у країнах Центоральної і Східної Європи та Російської Федерації // Вісник НАДУ при Президентові України. 2005. №2. 19 с.
76. Куліков Г. Підвищення реальної заробітної плати як провідний фактор мотивації праці в перехідній економіці України // Україна: аспекти праці. 2002. № 6. С. 12-17.
77. Кун Т.С. Структура научных революций: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1987. 300 с.
78. Куценко В.І., Євтушенко Г.І. Людський капітал як фактор соціального захисту населення: проблеми зміцнення // Зайнятість та ринок праці. 1999. Вип. 10. С. 136-145.
79. ЛібановаЕ.М., ПалійО.П. Ринок праці та соціальний захист: Навч. посіб. із соц. політики. К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2004. 494с.
80. ЛібановаЕ.М. Ринок праці: Навч. посіб. К.: Центр навчальної літератури, 2003. 223с.
81. Людський розвиток регіонів України: методика оцінки і сучасний стан / Е.М.Лібанова, Н.С.Власенко, О.С.Власюк та ін. К., 2002. 110 с.
82. Майер В.Ф. Доходы населения и рост благосостояния народа. М.: Мысль, 1968. 108 с.
83. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика: В 2 т.: Пер. с англ. Т.1. Таллинн, 1993. 400 с.
84. МальтусТ., КейнсДж., ЛаринК. Антология экономической классики. М., 1993. С.353.
85. Маркс К. Капитал. Т. 1 // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. Т. 23. 2-е изд. М.: Политиздат, 1960. 908 с.
86. Маркс К. Капитал. Т. 2 // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. Т. 24. 2-е изд. М.: Политиздат, 1961. 648 с.
87. МартиненкоВ.М. Державне управління інвестиційним процесом в Україні: Монографія. К.: Вид-во НАДУ, 2005. 296с.
88. Марцинкевич В., Кириченко Э. Регулирование отношений занятости в США // Мировая экономика и международные отношения. 2001. № 8. С. 69-78.
89. Маршалл А. Принципы экономической науки: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1993. Т. 1. 414 с. (Экономическая мысль Запада).
90. Маслова И.С. Экономические вопросы перераспределения рабочей силы при социализме. М.: Наука, 1976. 230 с.
91. МерзлякА.В., МихайловЄ.П., КорецькийМ.Х., МихайловаГ.О. Економіка праці і соціально-трудові відносини: Навчальний посібник / Під ред. проф. Є.П. Михайлова. Київ: Центр навчальної літератури, 2005. 240 с.
92. МихайловЄ.П., МерзлякА.В., КорецькийМ.Х., МихайловаГ.О. Економіка праці: Навчальний посібник. Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2001. 238 с.
93. Мостовий Г.І. Державне регулювання ринку праці / Удосконалення механізму державного управління зайнятістю населення та особливості його застосування в депресивних регіонах. Х. УАДУ(ХФ), 2000. С. 3.
94. Мотивація праці в ринковій економіці: проблеми теорії і практики / Д.Богиня, Л.Долгова, Г.Кулікова та ін. К., 1997. С. 4.
95. Населення і трудові ресурси села: Навч. посіб./ За заг. ред. П.Т.Саблука, М.К.Орлатого; Кол. авт.: В.В.Вітвицький, С.О.Гудзинський, М.К.Орлатий та ін. К.: ІАЕ УААН, 2002. 277с.
96. Никифорова А.А. Рынок труда: занятость и безработица. ‑ М.: Международные отношения, 1999. ‑ 184 с.
97. Основи трудового права України: Курс лекцій / За ред. д. юрид. наук, проф. П.Д.Пилипенка. 3-тє вид., виправ. і доп. Львів, 2004. С. 66.
98. Осовий Г. Профспілковий рух в Україні: нова соціальна роль, стан та перспективи розвитку // Україна: аспекти праці. 2002. № 1. С. 3-9.
99. ПавловськаН. Необхідність та шляхи забезпечення випереджаючого зростання заробітної плати // Україна: аспекти праці. 2001. № 2. С. 10-16.
100. Пилипенко П.Д. Підстави виникнення індивідуальних трудових правовідносин. К., 2003. С. 9.
101. Петти В., Смит А., Рикардо Д. Антология экономической классики. М.: Еконов-Ключ, 1993. 522 с.
102. ПетроваТ. Державна політика зайнятості населення: проблеми та напрями актуалізації // Україна: аспекти праці. 2005. №5. С.3-12.
103. Розвиток галузей соціально-культурного призначення в сільській місцевості: Наук. вид. / М.К.Орлатий, Ю.П.Лебединський, Г.Г.Науменко та ін. К.: Вид-во УАДУ, 2003. 75с.
104. РуженськийМ. Економічні та соціальні аспекти зайнятості населення в ринковій економіці // Людина та праця. 2005. №4. С.36-41.
105. Скуратівський В., Палій О., Лібанова Е. Соціальна політика. К.: УАДУ, 1997. 362 с.
106. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. М.: Наука, 1993. 572 с.
107.