ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЮ ВЛАСНІСТЮ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ПЛАКІДА ВІКТОР ТАРАСОВИЧ

УДК 351: 330.111.62

ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЮ
ВЛАСНІСТЮ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ

25.00.02 – механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант:
Данилишин Богдан Михайлович,
академік НАН України,
заслужений діяч науки і техніки України,
доктор економічних наук, професор

Київ – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП 4
Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЮ ВЛАСНІСТЮ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН 13
1.1. Зміст і структура державної власності в умовах трансформації економічних відносин 13
1.2. Соціально-економічна природа і ефективність державного сектора у ринковій економіці 31
1.3. Тенденції в розвитку державного сектора в ринковій економіці 48
Висновки до розділу 1 58
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВОЮ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ 66
2.1. Механізми регулювання відносин власності у ринковій економіці 66
2.2. Засади податкової політики та механізмів розподілу доходів державою у регулюванні відносин власності 84
2.3. Тенденції соціалізації державної власності в умовах трансформації економічних відносин 107
Висновки до розділу 2 126
РОЗДІЛ 3. СУЧАСНИЙ СТАН СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЮ ВЛАСНІСТЮ В УКРАЇНІ 131
3.1. Структура і функції органів управління державною власністю 131
3.2. Рівні управління державною власністю 150
3.3. Роль державної власності в узгодженні інтересів держави і регіонів України 174
Висновки до розділу 3 190
РОЗДІЛ 4. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЮ ВЛАСНІСТЮ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН 194
4.1. Організаційне забезпечення управління об’єктами державної власності 194
4.2. Умови розвитку системи управління державною власністю в корпоративному секторі 213
4.3. Вдосконалення системи управління державною власністю в регіоні 244
Висновки до розділу 4 262
РОЗДІЛ 5. ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЮ ВЛАСНІСТЮ 268
5.1. Визначення місця державної власності в різноманітті форм власності і господарювання 268
5.2. Напрями удосконалення податкової та соціальної політик в Україні 287
5.3. Регулювання рівноваги державного та приватного секторів економіки 320
Висновки до розділу 5 340
ВИСНОВКИ 345
ДОДАТКИ 354
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 367

ВСТУП

Актуальність теми. Проблема управління державною власністю є однією з найактуальніших в умовах ринкової економіки. Сучасний стан цього питання характеризується як повною відсутністю у вітчизняній економічній науці розробленої теорії з цього питання, так і явним недоліком досвіду реального використання органами державної влади можливостей впливу на економічні процеси через усвідомлене розпорядження тією частиною національного багатства, яке знаходиться в державній власності. У цьому контексті державою мають бути визначені обґрунтовані підходи та принципи щодо формування ефективної системи управління державною власністю. Ця проблема особливо актуальна в ситуації, коли існує криза бюджету і дефіцит фінансових ресурсів. У зв'язку з цим підвищення ефективності управління об'єктами державної власності може стати одним із способів зниження дефіциту бюджету і підвищення платоспроможності країни.
Теоретичні, методичні та практичні проблеми реформування відносин власності та управління державною власністю розроблялися в наукових дослідженнях таких вітчизняних вчених, як А. Амоша, В. Бесєдін, А. Гальчинський, В.Голіков, Б. Данилишин, Я.Жаліло, О. Іваницька, Б.Кваснюк, М. Камишанська, М. Корецький, М. Латинін, І. Лукінов, Л. Мельник, С. Мочерний, О. Осауленко, О. Пасхавер, Л. Пісьмаченко, А. Чухно, М. Чечетов, М. Шкільняк та ін. Серед російських вчених ці питання досліджували Л. Абалкін, Є.Гайдар, В. Дементьев, Д. Львов, С. Меньшиков, Г. Явлинський та ін. Необхідність дослідження відносин державної власності, яка диктується економічною практикою, знаходить реалізацію у роботах таких зарубіжних вчених: І. Ансофф, Дж. К.Гелбрейт, К. Ерроу, Л. Клейн, Е. Саваса, Дж. Сакс, Дж. Стігліц, Дж. Тобін, М. Фрідман та ін.
У той же час важливим залишається питання системного вивчення проблематики відносин державної власності в сучасній економіці України. Не багато уваги приділяється питанню розвитку підприємництва в системі управління об'єктами державного сектора. Недостатньо досліджені місце та роль державної власності в узгодженні інтересів держави і регіонів. Відсутні комплексні науково-методичні розробки, що визначають сутність, зміст і функції державної власності як об’єкта управління.
Складність і різноманітність процесів реформування відносин власності, наявність великої кількості суперечливих (часто протилежних) поглядів на управління об'єктами державної власності вимагають подальшого дослідження цих проблем, що зумовило вибір теми, актуальність і цільову спрямованість дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження були отримані в межах науково-дослідних тем Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України “Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (номер державної реєстрації 0107U004762) та “Інституціоналізація інноваційно-інвестиційної трансформації економіки регіонів” (номер державної реєстрації 0108U009957). Роль автора як співвиконавця полягає у визначенні теоретичних та методологічних засад і розробці напрямів формування системи управління державною власністю в умовах трансформації економічних відносин в Україні.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення теоретичних і методологічних засад, а також практичних рекомендацій щодо удосконалення системи управління державною власністю в умовах трансформації економічних відносин в Україні.
Для досягнення мети дослідження було поставлено та вирішено такі завдання:
– визначити зміст і структуру державної власності в умовах трансформації економічних відносин;
– сформулювати й обґрунтувати методологічні підходи до розв'язання проблеми підвищення ефективності управління державною власністю;
– дослідити сучасні тенденції в розвитку державного сектора в ринковій економіці;
– обґрунтувати цілі регулювання відносин власності державою;
– дослідити засади податкової політики та механізмів розподілу доходів державою у регулюванні відносин власності;
– обґрунтувати сучасні тенденції соціалізації державної власності в умовах трансформації економічних відносин;
– провести оцінку сучасного стану системи управління державною власністю в Україні та регіонах;
– удосконалити організаційну структуру управління державною власністю;
– розробити напрями удосконалення податкової та соціальної політик як чинників підвищення ефективності управління державною власністю в Україні;
– визначити межі та перспективні моделі співвідношення державного і приватного секторів у ринковій економіці, що можуть бути використані в Україні.
Об’єкт дослідження – державна політика формування системи управління державною власністю.
Предмет дослідження – система управління державною власністю в умовах трансформації економічних відносин в Україні.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що розроблені методологія, теоретичні засади, методичні підходи, практичні пропозиції щодо удосконалення системи управління державною власністю доповнюють правові, економічні та організаційні засади державного управління економікою України, форми стимулювання державою ринкових процесів, спрямованих на підвищення ефективності управління державною власністю.
Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської, економічної і споріднених з ними наук. В основу методології дослідження покладено системний підхід, який сприяв його комплексному характеру і розгляду проблеми від цілісної системи до її елементів. У роботі використано: історичний та логічний методи – для дослідження еволюції постановки проблеми й наступності її вирішення; абстрактно-логічний – для теоретичного узагальнення й формування висновків; економіко-статистичний – для аналізу сучасного стану та тенденцій державної політики управління власністю; методи аналізу і синтезу – для визначення факторів розвитку державного сектора в ринковій економіці; розрахунково-конструктивний – для розробки методичних підходів до формування засад податкової політики та механізмів розподілу доходів державою у регулюванні відносин власності; експериментальний – для розробки підходу до реалізації функцій органів управління державною власністю; порівняльного аналізу – для зіставлення ефективних механізмів державного регулювання відносин власності в Україні.
Основою дослідження є наукові праці зарубіжних і вітчизняних вчених щодо управління державною власністю. Правову основу складають Конституція, закони України, інші загальнодержавні політико-правові документи з питань державної політики у сфері розподілу власності, міжнародні правові акти. Інформаційною базою дослідження послужили законодавчі акти Верховної Ради України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, матеріали міністерств та відомств України, Фонду державного майна України.
Наукова новизна одержаних результатів визначається особистим внеском автора у вирішення актуальної наукової проблеми в галузі державного управління, що полягає у розробці й обґрунтуванні методологічних, теоретичних і науково-методичних засад, а також шляхів удосконалення системи управління державною власністю в умовах трансформації економічних відносин. Найсуттєвіші результати дисертаційного дослідження, які містять наукову новизну, полягають в наступному:
вперше:
– сформульовано й обґрунтовано наукові принципи розвитку державного підприємництва базуючись на положеннях загальної теорії державної власності Дж. Гелбрейта (США), Дж. Стрейчі та Е. Крослендта (Великобританія), Б. Сорде (Франція), зокрема щодо розвитку господарської діяльності великих державних підприємств, які виробляють матеріальні блага і надають послуги, що необхідні для розвитку національної економіки в умовах її трансформації;
– розроблено методологічні підходи до розв'язання проблеми підвищення ефективності управління державною власністю спираючись на теорію ніш, яка визнає різноманіття форм власності і можливість знаходження кожною з них свого раціонального місця, а також на ідеї про розщеплення відносин власності і представленні їх у виді цілого пучка відносин;
– обґрунтовано цілі регулювання відносин власності державою виходячи з трифакторного механізму регулювання в сучасних моделях економіки ринкового типу, а саме: регулювання відносин власності з метою їх цивілізації і захисту власників від посягання на їх об'єкти власності інших суб'єктів; перерозподіл об'єктів власності державою;
удосконалено:
– систему принципів податкової політики як найбільш вагомого важеля, за допомогою якого держава втручається у відносини власності, зокрема: стабільність податкової системи; помірність в оподаткуванні; використання податків як ефективного інструменту макроекономічного регулювання економіки; ефективність податкової політики; справедливість; простота; визначення раціональної бази (об'єкту) для збору податків;
– організаційну структуру управління державної власності, що відповідає умовам трансформації економічних відносин в суспільстві, шляхом створення Комітету з управління державною власністю, як органу державної влади, який дозволяє регулювати темпи і якісний склад формування чітко обкреслених секторів економіки;
– механізм управління державними корпоративними правами на основі створення господарської організаційної структури у вигляді державної холдингової компанії метою діяльності якої є керівництво з єдиного центру на основі ухвалення раціональних і оптимальних стратегічних рішень по розвитку державних підприємств і підприємств змішаної форми власності;
– систему управління власністю на регіональному рівні на основі введення до складу місцевих державних адміністрацій за принципом подвійного підпорядкування територіальні підрозділи центральних органів влади з питань управління власністю, що дозволить подолати дуалізм державної виконавчої влади з питань управління власністю з одночасним збереженням організаційного впливу центральних органів виконавчої влади на місцеві справи;
– форми і методи комерціалізації державних підприємств з виділенням нижчої і вищої меж, в рамках яких держава не виключається з відносин власності і господарювання, а підприємству забезпечується економічний і юридичний статус ринкового підприємства;
набули подальшого розвитку:
– теоретичні положення галузі науки «Державне управління» щодо пошуку оптимального співвідношення приватного і державного секторів у моделях економіки ринкового типу, зокрема стосовно переміщення головної мети з визначення масштабів державного сектора до сфери і принципів його дії;
– обґрунтування тенденцій подальшої соціалізації державної власності на підставі важливого критерія постіндустріального суспільства – поєднання соціального і ринкового аспектів, у якому держава виконує функцію по підтримці і розвитку соціальної сфери, створенню систем соціальних гарантій і захисту всіх верств населення;
– теоретичні моделі співвідношення державного і приватного секторів у ринковій економіці в аспекті нереальності визначення конкретної частки державної власності та її заміни цілеспрямованим і широкомасштабним державним регулюванням в сучасних кризових умовах.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені теоретичні та методологічні положення логічно доведені до рівня конкретних пропозицій, придатних для впровадження в управлінську практику, а також у науковому обґрунтуванні напрямів формування системи управління державною власністю в умовах трансформації економічних відносин.
Результати досліджень щодо розробки заходів реалізації державної політики розвитку інноваційної діяльності в Україні були використані: Комітетом Верховної Ради України з питань економічної політики при розробці проектів та внесенні змін до законів України, зокрема “Про реприватизацію майна в Україні” від 07.06.2002 р. (реєстр. №1173), “Про Фонд державного майна України” від 15.04.2005 р. (реєстр. №7364), “Про управління об’єктами державної власності” (довідки від 28 січня 2010 р. № 04-17/9-38; від 28 січня 2010 р. № 04-17/9-37); Фондом державного майна України при опрацюванні проекту Закону України “Про Державну програму приватизації” стосовно зебезпечення реалізації заходів ефективного управління державної власністю (довідка від 25.01.2010 р. №13-5); Фондом майна Автономної Республіки Крим при розобці та внесенні змін до постанов Верховної Ради АРК щодо удосконалення механізму та підвищення ефективності управління майном, а також корпоративними правами, що належить Автономній Республіці Крим (довідка від 22.01.2010 р. №01/129).
Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Академії муніципального управління під час викладання таких дисциплін: “Теорія та історія державного управління”, “Державне регулювання економіки”, “Правове забезпечення державного управління”, “Інституціональної економіки” (довідка від 16 лютого 2010 року № 03-02/45).
Особистий внесок здобувача. Теоретичні обґрунтування, практичні рекомендації, висновки та пропозиції, отримані в результаті проведених досліджень, розроблено здобувачем самостійно.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації доповідались й обговорювались на конференціях та форумах, серед яких: “Особливості соціально-економічного розвитку України та регіонів” (Запоріжжя, 2007), “Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (Одеса, 2007), “Стратегии развития Украины в глобальной cреде” (Сімферополь, 2007), “Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України” (Харків, 2007), “Проблема ефективного використання та професійно-технічної підготовки кадрів промислового сектора економіки України” (Київ, 2007), “Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного реформування” (Київ, 2007), “Європейські орієнтири муніципального управління” (Київ, 2008), “Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства” (Дніпропетровськ, 2008), “Управління сьогодні та завтра” (Хмельницький, 2008), “Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, 2008), “Стратегія забезпечення сталого розвитку України” (Київ, 2008), “Інвестиційна складова сталого розвитку регіону” (Харків, 2008), “Проблеми економіки й управління у промислових регіонах” (Запоріжжя, 2008), “Фінансово-бюджетна політика в контексті соціального розвитку регіонів” (Дніпропетровськ, 2009), “Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (Київ, 2009), “Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення” (Київ, 2009), “Государственное регулирование экономики и повышение эффективности деятельности субъектов хозяйствования” (Мінськ, 2009), “Збалансований (сталий) місцевий розвиток: теоретичні та практичні аспекти” (Київ, 2009).
Публікація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 44 публікаціях, у тому числі в 1 монографії, в 23 статтях у наукових фахових виданнях з державного управління, 1 – в інших виданнях та у 19 тезах науково-практичних конференцій.
Обсяг та структура роботи. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації – 402 сторінки, у т.ч. 7 таблиць, 12 рисунків, 6 додатків. Список використаних джерел складається з 314 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми формування системи управління державною власністю в умовах трансформації економічних відносин в Україні, що полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад та практичних рекомендацій щодо реалізації державної політики розвитку відносин власності в Україні. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати наступні висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.
1. Встановлено, що ні в зарубіжній, ні у вітчизняній літературі до цього часу не розроблена загальна теорія державної власності та заснованого на ній підприємництва. В сучасній науці господарську діяльність держави нерідко називають "державним підприємництвом". Водночас деякі дослідники вважають, що по відношенню до господарчої діяльності держави таке поняття, як "підприємництво", неприйнятне, тобто держава до підприємництва не має відношення. Цим зумовлюється необхідність подальших досліджень з виявлення тенденцій трансформації державної власності в аспекті еволюційних процесів системи державного управління.
На противагу існуючим визначенням державне підприємництво визначено як господарська діяльність великих державних підприємств, які виробляють матеріальні блага і надають послуги, необхідні для розвитку національної економіки. Воно ґрунтується на державній власності на засоби виробництва і функціонує на ринкових засадах. Такими підприємствами управляє прагнення до безпеки і розширення, а не гонитва за максимальним прибутком.
2. Визначено, що державна власність і заснована на ній господарська діяльність в контексті її ефективності не можуть бути оцінені однозначно. Логічно, що в науковій літературі низьку оцінку їй дають представники різних шкіл неокласичного напряму. Держава є специфічним суб'єктом власності й господарювання. Вона представлений державним апаратом управління. Державна власність конкретно не персоніфікована. Звідси порівняно нижча ефективність використання об'єктів державної власності.
Водночас для державної власності характерний високий рівень концентрації виробництва, а відповідно – використання ефекту "масштабу виробництва". Головне на сучасному етапі, щоб державне підприємство діяло у конкурентному середовищі. Що ж стосується ефектив¬ності некомерційного сектора державної власності, то він розкривається опосе-редковано – через надання безкоштовних послуг у сфері освіти, підвищення кваліфікації кадрів, низькі тарифи на транспортні перевезення й електроенергію, підвищення конкурентоздатності вітчизняних компаній. Для визначення шляхів підвищення ефективності управління державною власністю краще спиратися на теорію ніш, яка визнає різноманіття форм власності й можливість зна¬ходження кожною з них свого раціонального місця, а та¬кож на ідеї про розщеплення відносин власності й предста¬влення їх у вигляді цілої групи відносин.
3. Проведений аналіз свідчить, що як в науці, так і в практиці державного управління йде пошук оптимального співвідношення приватного і державного секторів у моделях еконо¬міки ринкового типу. Однак в умовах трансформації економічних відносин в Україні головна мета переміщується з визначення масштабів державного сектора до сфери і принципів його дії.
Державний сектор може працювати в ринково конкурентному режимі, бути комерціалізованим. А тому державний і приватний сектори тісно взаємопов'язані. Причому перший повинен виступати доповненням до другого, роблячи те, що сприяє поліпшенню функціонування приватного сектора, і виправляючи його недоліки. У ряді випадків державний сектор діяв як ефективний каталізатор, наприклад, раціональні структурні перетворення економіки, впровадження нових технологій, соціальних нововведень і т. п. Але після того, як функція каталізатора державним підприємством виконувалася, воно могло бути і приватизовано. Отже, ні часткова націоналізація, ні приватизація не змінюють корінної риси економічних систем у розвинутих країнах – це економіка, насамперед, приватно-ринкового типу, хоча й деяою мірою одержавлена.
4. Виходячи з того, що в сучасних моделях економіки ринкового типу склався не двофакторний, а трифакторний механізм регулювання: управління на рівні певної організаційно-правової форми господарства і їх об'єднання (внутрішньогосподарській і корпоративний менеджмент); ринок; державне регулювання, – то науково доведені цілі регулювання відносин власності державою. По-перше, регулювання відносин власності з метою їх цивілізації і захисту власників від посягання на їх об'єкти власності інших суб'єктів. Це стосується права власності, тобто юридичного аспекту відносин власності. По-друге, перерозподіл об'єктів власності державою. З одного боку, вона відбирає їх частину у недержавних суб'єктів. З іншого – розподіляє їх. Це досягається за допомогою, насамперед, податків і держбюджету. Частину зібраних коштів держава використовує для забезпечення виконання своїх багаточисельних функцій, іншу – через трансфертні платежі передає тим суб'єктам, які мають найбільшу у цьому потребу.
5. Визначено, що створення ефективної податкової політики є найбільш вагомим важелем, за допомогою якого держава втручається у відносини власності. За допомогою податків зростає обсяг акумульованих необхідних коштів, виконується соціальна функція держави. Узагальнено теоретичні розробки і практику з питань оподаткування. Виділено наступні головні прин¬ципи оподаткування: стабільність податкової системи (стабільність податкової політики повинна поєднуватися з її раціональністю, і тоді цей принцип відноситься до позитивних ознак в оподаткуванні); помірність в оподаткуванні (пошук оптимуму щодо ставок податків); використання податків як ефективного інструменту макроекономічного регулювання економіки (для цього використовується диференціація податкових ставок, їх зниження і навіть тимчасове звільнення від податків); ефективність податкової політики (ефективне поєднання різних видів податків, створення такої їх комбінації, яка створювала б єдину систему); справедливість (така податкова система, коли платники податків за однакових умов сплачують приблизно однаковий розмір податків (горизонтальна рівність), або податковий прес повинен збільшуватися при зростанні бази податків окремої особи (вертикальна рівність)); простота (необхідна для досягнення справедливості й ефективності); визначення раціональної бази (об'єкта) для збору податків (на практиці для цього застосовуються різні показники: прибуток; додана вартість; продажна ціна товару; нерухоме майно; земля тощо).
6. Встановлено, що завдяки системі регулювання цін, державних інвестицій, держзамовлень (закупівлі) держава перерозподіляє кошти на користь недержавних суб'єктів. Разом з тим, тут спрацьовує "ланцюгова реакція". У кінцевому рахунку ефект від державних коштів у вигляді інвестицій і держзакупівель відчувають усі суб'єкти економіки. Адже це і економічне зростання, і розвиток виробничої, соціальної інфраструктури і науки. А плодами цих сфер широко користуються всі або майже всі суб'єкти національної економіки. Щодо проблеми ефективності державних інвестицій, то вони не базуються на таких чітких економічних критеріях, як приватні капіталовкладення (рівень рентабельності, норма прибутку тощо). Тут потрібні інші критерії. Насамперед, це ефект, який дають держінвестиції недержавному секторові. Але держінвестиції, держзамовлення (закупівля) дають віддачу не зразу, а у віддаленій перспективі. На даний момент такі інвестиції дають лише приріст агрегованого попиту, але не дають ні швидкого зростання пропозиції, ні припливу коштів у державну скарбницю. Водночас в майбутньому такі проекти будуть стимулювати ефективність національної економіки.
7. На підставі проведених досліджень обґрунтовано, що у цілому соціалізація власності й соціальна орієнтація економіки створюють передумови рухливості й "розмивання" соціальної структури суспільства, посилення її динамізму, підвищення рівня життя кожної соціальної групи. Але найголовніше полягає в тому, що посилення соціальної орієнтації економічних процесів, з одного боку, є результатом досягнутого рівня розвитку продуктивних сил (технологічного способу виробництва), більш повного використання ресурсного потенціалу через різні соціальні форми і сектори господарства, а з іншого боку – важливою передумовою їхнього подальшого зростання й удосконалення. Поширення прав власника на широкі верстви людей найманої праці й інших "неспроможних" верств населення розкріпачує їх творчу енергію. Тому тенденція соціалізації власності буде посилюватися і розвиватися. А це означає зростання і досягнення високого рівня життя усіх верств груп і населення . І тут особливо важливу роль відіграє держава, виконання нею функцій з підтримки і розвитку соціальної сфери, створення систем соціальних гарантій і захисту всіх верств населення.
8. Встановлено, що в Україні відсутня ефективна і послідовна загальнодержавна політика управління державною власністю, що враховує індивідуальні особливості й можливості регіонів. У зв’язку з цим потрібна взаємоув’язка їх економічних особливостей на основі функціонування різних форм власності і створення єдиного, загальноукраїнського економічного простору. Існує необхідність розподілу меж між державною і відповідною власністю регіону, врахування інтересів сторін і результативності в ході спільного функціонування. Механізми координації досить чітко нормативно не визначені й фактично вона може бути як вертикальною, так і горизонтальною. Визначено, що сполучення різних підходів до вирішення економічних проблем у регіонах сприяє збереженню єдності загальних принципів функціонування державної власності на всій території країни. Такий підхід дозволить визначити економічні можливості регіону як у вертикальному розрізі (через вертикально інтегровані структури), так і в горизонтальному (промислові виробництва з їхніми галузевими взаєминами всередині регіону і за його межами).
9. Визначено, що сьогодні в Україні не сформовано організаційну структуру управління державною власністю, що відповідає потребам ринкового розвитку. Пропонується в умовах трансформації економічних відносин у суспільстві сформувати нову організаційну структуру управління державної власності, шляхом створення Комітету з управління державною власністю як органу державної влади. Комітет є складовою державної економічної системи, що дозволяє регулювати темпи і якісний склад формування чітко окреслених секторів економіки. Майно, що знаходиться у складі Комітету має наступні особливості: воно не належить на речових правах ніякій організації і використовується іншими організаціями для реалізації їх власних цілей тільки за рішенням уповноваженого державою органу. Формування державних організаційних структур у складі Комітету, дозволить використання різних способів економічного функціонування об'єктів державної власності, застосування механізму націоналізації, а також формування нових ринкових структур.
10. Суттєвим чинником низької результативності діяльності підприємств з державними пакетами акцій є відсутність адаптованих до ринкових умов взаємовідносин акціонерних товариств і держави. Рішення проблем управління державною власністю вимагає формування ефективного механізму. Визначено, що таким механізмом повинна стати державна господарська організаційна структура, метою діяльності якої буде керівництво з єдиного центру на основі ухвалення раціональних і оптимальних стратегічних рішень по розвитку істотно різних сфер діяльності, що об'єднують державні підприємства і підприємства змішаної форми власності. Результати проведеного аналізу організаційного управління дозволили зробити висновок, що найдоцільнішим є використання в управлінні держвласністю державних холдингових компаній. Широкі можливості корпоративної організації господарської діяльності дозволяють моделювати міжфірмові відносини, використовуючи багато варіантів створення інтегрованих структур, заснованих на використанні переваг корпорації. Крім того, це дасть можливість ураховувати негативний вплив таких чинників, як значна кількість об’єктів управління й невизначеність цілей та інтересів держави щодо них, відсутність практики постановки конкретних завдань перед керуючими державними корпоративними правами.
11. Існуюча система державного управління власністю на регіональному рівні потребує суттєвого вдосконалення через ряд причин: розпорошеність функцій та повноважень органів державної влади на регіональному рівні щодо управління власністю; дублювання повноважень органів державної виконавчої влади щодо управління власністю; наявність в якості об’єктів управління в органів державної влади об’єктів різної форми власності: державної, комунальної, спільної власності територіальних громад, власності Автономної Республіки Крим. Запропоновано модернізувати систему управління власністю на регіональному рівні. Для підсилення ролі та значення місцевої державної адміністрації як органу загальної компетенції, що здійснює державний контроль за збереженням та використанням майна, пропонується ввести до її складу за принципом подвійного підпорядкування всі територіальні підрозділи центральних органів влади на територіальному рівні з питань управління власністю. Це дозволить, зокрема, подолати дуалізм державної виконавчої влади з питань управління власністю та одночасно зберегти організаційний вплив центральних органів виконавчої влади на місцеві справи. З метою розмежування державної виконавчої влади та інституту місцевого самоврядування, чіткого розподілу компетенції та повноважень двох видів публічної влади доцільним є утворення виконавчих органів обласних рад. Унаслідок цього на регіональному рівні можуть співіснувати виконавчий орган обласної ради з питань управління спільною власністю територіальних громад у межах області та структурний підрозділ обласної державної адміністрації з питань управління державною власністю.
12. Визначено, що економічну політику держав у сфері власності слід будувати на створенні різноманітних форм власності, пропорції між якими у кожен даний період часу повинні враховувати різноманітні рівні концентрації капіталу, виробництва й інші їх особливості в тій або іншій господарській сфері й інші їх особливості. Необхідні нові форми і методи комерціалізації державних підприємств. Виділено нижчу і вищу межі, в рамках яких держава не виключається з відносин власності і господарювання, а підприємству забезпечується економічний і юридичний статус ринкового підприємства. Нижчою межею комерціалізації державного підприємства є забезпечення йому режиму самофінансування, самостійності в розподілі прибутку, у виборі форм організації й оплати праці, техніки і технології виробництва, відповідальності за результати господарської діяльності. Повна економічна самостійність підприємства як вища межа його комерціалізації має місце в тому випадку, коли держава залишається тільки власником умов виробництва, але усувається зі сфери господарювання.
13. З метою удосконалення податкової політики як чинника підвищення ефективності управління державною власністю в Україні пропонується прийняти Податковий кодекс, який максимально врахував би раціональні принципи оподаткування, зменшив податкове навантаження.
У роки перехідної економіки в Україні освіта, наука, охорона здоров'я, культура потрапили до “зони соціального бідування”. Вихід економіки України з теперішньої кризи і її ефективне входження до світогосподарських зв'язків тісно пов'язані з підвищенням інтелектуального потенціалу суспільства. Держава повинна взяти, насамперед, на себе вирішальну функцію – соціальну – і спря¬мувати її на досягнення більш ефективного і справедливо¬го регулювання, перерозподілу доходів і направляти їх, у першу чергу, на розвиток людини.
14. На відміну від існуючих визначень пропорцій між приватним і державним секторами, встановлено наступне. Слід вважати необгрунтованою теоретичну концепцію про господарську неспроможність держави і обгрунтування на цій базі необхідності тотальної приватизації. Конфлікту протистояння приватного і державного секторів у національній економіці не існує. Більш того, їхня комбінація дає позитивний ефект. Варто чітко розмежовувати роль, місце, масштабність і цілі державного сектора в перехідній й у ринковій економіці. При цьому необхідно враховувати динамічність у співвідношенні державного і приватного секторів у залежності від конкретних соціально-економічних умов України.
Оскільки співвідношення державного і приватного секторів у ринковій економіці динамічне, зумовлено багатьма наявними умовами і чинниками, а державне підприємництво може певною мірою замінюватися державним регулюванням і навпаки, то стає очевидним нереальність визначення конкретної частки державної власності. Отже, державна власність у певних пропорціях може бути замінена цілеспрямованим, широкомасштабним державним регулюванням і навпаки. Важливими є регулюючі функції держави і їхня ефективність, а не розміри державного сектора чи частка державних витрат у бюджеті країни. Ступінь і форма державного втручання в економіку, його ефективність багато в чому визначають результативність економічного розвитку. В сучасних кризових умовах державне втручання в економіку може бути дуже ефективним, сприяти швидкому переходу від індустріальної до постіндустріальної стадії.

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абалкин Л.И. Роль государства в становлении и регулировании рыночной экономики / Л.И. Абалкин // Российский экономический журнал. – 1998. – №4. – С. 56 – 61.
2. Абалкин Л.И. В тисках кризиса / Абалкин Л.И. – М.: Институт экономики РАН, 1994. – 271 с.
3. Алексєєв В.М. Удосконалення управління комунальною власністю в Україні: організаційно-теоретичні засади / Алексєєв В.М. – Чернівці: Технодрук, 2005. – 178 с.
4. Амоша О.І. Структурні зміни у промисловості України: стан та пріоритетні напрямки / Амоша О.І., Макогон Ю.В., Александров О.І. – Донецьк: Інститут економіки промисловості НАН України, 2004. – 179 с.
5. Амоша О.І. Механізми переходу економіки України на інноваційну модель розвитку / Амоша О.І., Кацура С.М., Щєтілова Т.В. – Донецьк: Інститут економіки промисловості НАН України, 2002. – 108 с.
6. Аніловська Г.Я. Державний фактор трансформаційних перетворень в економіках перехідного типу / Г.Я. Аніловська. – Львів: Вид-во ЛКА, 2002. – 324 с.
7. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия / И. Ансофф. – Спб.: Питер, 1999. – 341 с.
8. Ансофф И. Стратегическое управление / И.Ансофф; пер. с англ. – М.: Экономика, 1989. − 579 с.
9. Антонов А.Л. Державне регулювання у сфері використання природних ресурсів: теоретичний аспект / А.Л. Антонов // Фінансовий механізм державного управління економікою України: зб. наук. праць Донецького держ. університету управління. – Донецьк, ДонДУУ, 2007. – Т. VIII, вип. 85. – С.136–146. – (Серія “Державне управління”).
10. Аткинсон Э.Б. Лекции по экономической теории государственного сектора / Э.Б. Аткинсон, Дж. Э. Стиглиц. – М.: Экономика, 1995. – 610 с.
11. Бакатин Д.В. Как повысить эффективность управления госпакета акций / Д.В. Бакатин // Российский экономический журнал. – 2001. – №10. – С. 54-63.
12. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики: [монографія] / В.Д. Бакуменко. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – 328 с.
13. Балацкий Е. Государственный сектор в системе макроэкономического регулирования / Е. Балацкий // Проблемы теории и практики управления. – 2001. – №1. – С. 35-44.
14. Безчасний Л. Про інноваційну стратегію України / Л. Безчасний // Економіка України та шляхи її подальшого реформування. – К., 1995. – С. 200−201.
15. Берли А. Власть без собственности: [монография] / А. Берли. – М., 1989. – 352 с.
16. Біла С. Структурна політика в системі державного регулювання трансформаційної економіки / С. Біла. – К.: Вид-во УАДУ, 2001. – 408 с.
17. Богиня Д. Соціально-економічні аспекти великої приватизації: цілі та результати / Д. Богиня, Г. Волинський // Економіка України. – 2002. – №12. – С. 35-43.
18. Бойко А.П. Общенародная собственность на средства производства: генезис, структура, развитие / А.П. Бойко. – Київ.: Вища школа. – 1985. – 75 с.
19. Большой экономический словарь / [под ред. А.Н. Азрилияна] – М.: Институт новой экономики. – 1998. – 858 с.
20. Бондар О.М. Національна модель приватизації стратегічних підприємств / О.М. Бондар // Державний інформаційний бюлетень «Про приватизацію». – 2001. – №2. – С. 2-10.
21. Бондаренко Г.І. Вплив комунальної власності на розвиток малого бізнесу / Бондаренко Г.І. // Коммунальное хозяйство городов: [науч.-техн. сб.]. – К.: Техніка, 2002. – Вип. 41. – С. 3-7.
22. Бутко М.П. Регіональні особливості економічних трансформацій в перехідній економіці / М.П. Бутко. – К.: Знання України, 2005. – 476 с.
23. Вакуленко В. Проблеми управління комунальною власністю великих міст у сучасних умовах / В. Вакуленко // Вісник УАДУ. – 1996. – №1. – С. 154-161.
24. Волинський Г. З угорського досвіду ринкового трансформування / Г. Волинський // Економіка України. – 2000. – №8. – С. 73-76.
25. Воротін В. Є. Досвід посткризового державного управління трансформаційним розвитком (на матеріалах АСЕАН) / В.Є. Воротін // Вісник УАДУ. – 2000. – №4. – С. 101-107.
26. Воротін В.Є. Макроекономічне регулювання в умовах глобальних трансформацій / В.Є. Воротін. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – 392 с.
27. Гальчинський А. Історизм відносин власності: методологічні аспекти аналізу / А. Гальчинський // Економіка України. – 1993. – №9. – С. 48-54.
28. Гаман М.В. Державне регулювання інноваційного розвитку України / [монографія] / М.В. Гаман. – К.: Вид-во НАДУ, 2005. – 388 с.
29. Гегель Г. Основи філософії права, або природне право і державознавство / Г. Гегель; пер. з нім. Р. Осадчук, М. Кушнір; П. Соколовський (ред.). – К.: Юніверс, 2000. – 329 с.
30. Глобальні принципи корпоративного управління / Каліфорнійська відкрита пенсійна система (CalPERS), 2000 // Міжнародні та національні стандарти корпоративного управління: [збірник]. – К.: МФК, 2002. – С. 105-108.
31. Голіков В. Приватизація як фактор переходу України до ринкової економіки / В. Голіков // Економіка України. – 1996. – №8. – C. 13-21.
32. Головінов О. М. Держава у ринковому середовищі: питання теорії: [монографія] / О.М. Головінов. – Донецьк: ДонНУЕТ, 2007. – 279 с.
33. Головінов О.М. Державна власність: ретроспективний аспект та сучасні концептуальні підходи / О.М. Головінов // Схід. – Аналітично-інформаційний журнал. – Січень-лютий 2005. – № 1(67). – С. 9-14.
34. Головінов О.М. Державні підприємства: проблеми оцінки ефективності / О.М. Головінов // Наукові праці Національного університету харчових технологій. – 2007. – № 21. – С. 26-29. – (Серія “Економіка“).
35. Головінов О.М. Механізм приватно-державного партнерства / О.М. Головінов // Наукові праці Донецького національного технічного університету. – Донецьк, ДонНТУ, 2008. – С. 10-16. – (Серія “Економіка“). – Випуск 34-3(138).
36. Головінов О.М. Про персоніфікацію відносин власності в державному секторі / О.М. Головінов // Вісник Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2005. – С. 25-33. – (Серія “Економічні науки“). – № 3 (27).
37. Головінов О.М. Ретроспекція приватизації власності в Україні / О.М. Головінов // Науковий вісник Полтавського національного технічного університету ім. Ю. Кондратюка. – Полтава: ПолтНТУ, 2005. – С. 69-72. – (Серія “Економіка і регіон“). – № 4(7).
38. Господарський кодекс України від 16.01.2003 №436-IV, ред. від 24.02.2010 [Електронний ресурс]: законодавча база Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
39. Гош О. Система форм власності перехідних суспільств / О. Гош // Економіка України. – 1996. – №6. – С. 54-62.
40. Григоренко Є.М. Корпоративний портфель держави: проблеми управління ним та можливі шляхи вирішення / Є.М. Григоренко // Державний інформаційний бюлетень «Про приватизацію». – 2004. – №3. – С. 2.
41. Григоренко Є.М. Приватизація 2001 року. Якою вона буде? / Є.М. Григоренко // Державний інформаційний бюлетень «Про приватизацію». – 2001. – №2. – С. 10-14.
42. Григоренко Є.М. Шляхи удосконалення реформування державної власності / Є.М. Григоренко // Державний інформаційний бюлетень «Про приватизацію». – 2002. – №4. – С. 7.
43. Гэлбрейт Дж. К. Экономические теории и цели общества / Дж. К. Гэлбрейт; пер. с англ. – М.: «Прогресс», 1979. – 406 с.
44. Гэлбрейт Дж.К. Новое индустриальное общество / Дж.К. Гэлбрейт; пер. с англ. Л.Я. Розовский и др. / [под общ. ред. акад. АН СССР Н.Н. Иноземцева]. – М.: Прогресс, 1969. – 480 с.
45. Данилишин Б.М. Державний сектор економіки: перезавантаження / Б.М. Данилишин // Урядовий кур’єр . – 2008. – №48. –С. 6.
46. Данилишин Б.М. Інвестиційна політика в Україні: [монографія] / Данилишин Б.М., Корецький М.Х., Дацій О.І. – Донецьк: Юго-Восток, Лтд, 2006. – 292 с.
47. Данилишин Б.М. Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів: [монографія] / Данилишин Б.М., Корецький М.Х., Дацій Н.В. – Ніжин: ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2007. – 204 с.
48. Данилишин Б.М. Реформування відносин власності на природні ресурси / Б.М. Данилишин, В.С. Міщенко // Економіка України. – 2003. – № 9. – С. 34-42.
49. Данилишин Б.М. Феноменологічні альтернативи економічного зростання України / Б.М. Данилишин, В.В. Микитенко. – К.: ЗАТ «Нічлава», 2008. – [У 2 т.] – Т.1– 336 с.
50. Данько М.С. Інституційні аспекти управління розвитком економіки України / М.С. Данько // Проблеми науки. – 2005. – № 6. – С. 9-16.
51. Державне регулювання економіки: [навч. посіб.] / С.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін. – К.: КНЕУ, 2000. – 437 с.
52. Державне управління в Україні: організаційно-правові засади: [навч. посіб.] / Н.Р. Нижник., С.Д. Дубенко, В.І. Мельниченко та ін. – К.: УАДУ, 2002. – 164 с.
53. Державне управління в Україні: теорія та практика: [монографія] / за заг. ред. проф. В.Б. Авер’янова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
54. Державне управління і менеджмент: [навч. посібник у таблицях і схемах] / Г.С. Одінцова, Г.І. Мостовий, О.Ю. Амосов та ін. – Х.: ХарРІ НАДУ, 2002. – 492 с.
55. Державне управління: [навч. посіб.] / за ред. А.Ф. Мельник. – К.: Знання-Прес, 2003. – 343 с.
56. Державне управління: філософські, світоглядні та методологічні проблеми: [монографія] / кол. авт. за ред. проф. В.М. Князєва. – К.: Вид-во НАДУ; Міленіум, 2003. – 320 с.
57. Дєгтяр А.О. Корпоративне управління: [навч. посіб.] / А.О. Дєгтяр, В.М. Бурдун, Г.І. Груба. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ "Магистр", 2006.– 280 с.
58. Динамізм розвитку виробничого потенціалу / редкол.: О.М. Алимов та ін. – К: Ін-т економіки НАН України, 2003. – 203 с.
59. Длугопольський О.В. Теорія економіки державного сектора : навчальний посібник / О.В. Длугопольський. – Тернопіль: Економічна думка, 2007. – 488 с.
60. Домашенко М.В. Власність і право власності: Нариси з історії, філософії, теорії і практики регулювання відносин власності в Україні / М.В. Домашенко, В.Є. Рубаник. – Х.: Факт, 2002. – 550 с. – (Бібліогр.: в кінці розділів).
61. Дорофеева А.А. Государственный сектор промышленности Украины в условиях трансформационной экономики / А.А. Дорофеева // Управление экономикой переходного периода. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2001. – С. 103-110.
62. Дорофеева А.А. Зарубежный опыт управления предприятиями госсектора (возможности использования в Украине) / Дорофеева А.А. // Экономика Крыма. – 2002. – №4. – С. 40-42.
63. Дорофеева А.А. Холдинги в преодолении кризисных явлений в экономике Украины / Дорофеева А.А. // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2001. – Т.2. – С. 33-42.
64. Егорова Ю.В. Государственное регулирование корпоративного сектора в условиях рыночной трансформации / Егорова Ю.В. // Исследование и оптимизация экономических процессов “Оптимум – 2003”: nруды IV международ. науч.-практ. конф., 11-12 декабря 2003 г. – Харьков: НТУ “ХПИ”, 2003. – С. 128-129.
65. Економічний розвиток України: інституціональне та ресурсне забезпечення: [монографія] / О.М. Алимов, А.І. Даниленко, В.М. Трегобчук, В.В. Микитенко та ін. – К.: Об’єднаний ін-т економіки НАН України, 2005. – 540 с.
66. Емченко В.Н. Методология исследования отношений общенародной собственности / Емченко В.Н. – К.: Наукова думка, 1987. – 132 с.
67. Єрохін С.А. Структурна трансформація національної економіки. Теоретико-методологічний аспект / С.А. Єрохін. – К.: Світ знань, 2002. – 245 с.
68. Єрохін С.А. Структурна трансформація національної економіки (теоретико-методологічний аспект): [монографія] / С.А. Єрохін. – К.: Видавництво ״Світ Знань״, 2002. – 528 с.
69. Жадан І.О. Особливості оцінки ефективності управління державними корпоративними правами / І.О. Жадан // Статистика України. – 2003. – №2(21). – С. 30-36.
70. Жадан І.О. Державні корпоративні права в контексті реформування власності / І.О. Жадан // Державний інформаційний бюлетень «Про приватизацію». – 2000. – №5. – С. 66.
71. Загарій В.К. Проблеми вибору форми акціонерного підприємства у процесі реформування державної власності в Україні / В.К. Загарій // Наука і освіта – 99: ІІ міжнар. конф.: тези допов. – Т. 18. – Дніпропетровськ, 1999. – С. 15-16.
72. Загарій В.К. Система управління акціонерними товариствами в ринкових умовах господарювання / В.К. Загарій // Економіка та підприємництво: зб. наук. праць молодих вчених та аспірантів. – К.: КНЕУ, 2000. – Вип.5. – С. 77-82.
73. Загной М.О. Власність нації. Теорія і практика: [монографія] / М.О. Загной. – К. : КСУ, 2008. – 219 с.
74. Задорожный Г.В. Собственность и экономическая власть / Г.В. Задорожный. – Харьков: Основа, 1996. – 139 с.
75. Закон України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 №514-VI [Електронний ресурс]: законодавча база Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
76. Закон України «Про виконавче провадження» вiд 21.04.1999 № 606-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 24. – стаття 207.
77. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вiд 14.05.1992 № 2343-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №31. – стаття 440.
78. Закон України «Про власність» від 7 лютого 1991 р. №697-XII зі змінами від 28 лютого 1995 р. №75/95-ВР, втратив чинність 20.06.2007 [Електронний ресурс]: законодавча база Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
79. Закон України «Про господарські товариства» вiд 19.09.1991 № 1576-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – стаття 682.
80. Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.91 №1576-ХІІ. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – Ст. 682.
81. Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 5. – стаття 78.
82. Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 20. – стаття 269.
83. Закон України «Про Державну програму приватизації» // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 33. – стаття 2.
84. Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 12. – Ст. 64.
85. Закон України «Про інвестиційну діяльність» // Відомості Верховної Ради України –- 1991. – № 47. – стаття 646.
86. Закон України „Про іноземні інвестиції” // [Електронний ресурс]: законодавча база Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
87. Закон України «Про Кабінет Міністрів України» вiд 21.12.2006 № 514-V // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 11. – стаття 94.
88. Закон України «Про концесії» від 16.07.99 №997-ХІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 41. – Ст. 372.
89. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20. – стаття 190.
90. Закон України «Про Національну програму інформатизації» вiд 04.02.1998 № 74/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 27. – стаття 181.
91. Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.92 №2269-XII, ред. від 01.01.2010 [Електронний ресурс]: законодавча база Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
92. Закон України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» вiд 03.03.1998 № 147/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 34. – стаття 228.
93. Закон України «Про промислово-фінансові групи» від 21 листопада 1995 р. № 437/95ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 23. – С. 88.
94. Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 19. –
Ст. 80.
95. Закон України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 р. № 1251-ХІІ ВВР, зі змінами // Урядовий кур’єр. – 1997. – 20 червня. – С. 3−5.
96. Закон України «Про управління об′єктами державної власності» від 21.09.2006 №185-V, ред. від 30.04.2009 [Електронний ресурс]: законодавча база Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
97. Закон України «Про холдингові компанії в Україні» від 15.03.2006 №3528-IV, ред. від 15.03.2006 [Електронний ресурс]: законодавча база Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
98. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» вiд 23.02.2006 № 3480-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 31. – стаття 268.
99. Залєвська-Шишак А.Д. Концесійні форми управління державною власністю в Україні / А.Д. Залєвська-Шишак // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. – К., 2006. – Випуск 83. – С. 60-63.
100. Залєвська-Шишак А.Д. Механізм відносин власності в Україні як основа трансформації державної власності / А.Д. Залєвська-Шишак // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. – Чернівці, 2006. – Випуск 2. – С. 41-47.
101. Залєвська-Шишак А.Д. Особливості процесу роздержавлення та приватизації в умовах трансформаційної економіки / А.Д. Залєвська-Шишак // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. – 2005. – № 5. – С. 22-29.
102. Інвестиційна політика в Україні: досвід, проблеми, перспективи / [монографія] / М.Г. Чумаченко, С.С. Аптекар, М.Г. Білопольский та ін. – Донецьк: ТОВ „Юго-Восток ЛТД”, 2003. – 292 с.
103. Камишанська М.О. Державна власність на сучасному етапі розвитку економіки України / М.О. Камишанська. – Донецьк: Інститут економіки промисловості НАН України, 2003. – 144 с.
104. Камышанская М.А. Развитие государственной собственности в контексте мирового исторического опыта / М.А. Камышанская // Управление экономикой переходного периода. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2001. – С. 79-86.
105. Канов О. Державна власність в економічній системі суспільства: деякі теоретичні аспекти / О. Канов // Економіка України. – 1996. – № 2. – С. 33-36.
106. Катрушин Б.М. Відтворення основного капіталу та інвестиційна діяльність стратегічно важливих підприємств та підприємств-монополістів / Б.М. Катрушин // Формування ринкових відносин в Україні: [зб. наук. праць / наук. ред. І.К. Бондар]. – К.: НДЕІ. – 2002. – Ч.1. – Випуск 17. – С. 120-121.
107. Катрушин Б.М. Проблеми приватизації стратегічно важливих об’єктів / Б.М. Катрушин // Формування ринкових відносин в Україні: [зб. наук. праць / наук. ред. І.К. Бондар]. – К.: НДЕІ. – 2001. – Випуск 15. – С. 137-140.
108. Катрушин Б.М. Реформування державного сектора економіки / Б.М. Катрушин // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: наук.-практ. конф.: матер. допов. – К.: Вид-во УАДУ,2002. – С. 284-285.
109. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег / Дж.М. Кейнс; пер. с англ. Н.Н. Любимова. – М.: Гелиос АРВ, 1999. – 352 с.
110. Клапгам Р. Власність і ринкова економіка / Р. Клапгам; пер.з нім. І. Невмержицький. – К.: Заповіт, 1996. – 148 с.
111. Кларк К. Разпределение багатства / К. Кларк; пер. с англ. Д. Стратунского и А. Бесчинского / [под ред. Л.П. Курникова]. – М.: Гелиос АРВ. – 2000. – 367 с. – (Серия «Класики экономической науки – ХХ век»).
112. Классики кейнсианства: В 2-х т. Т. I. К теории экономической динамики / Р. Харрод. Экономические циклы и национальный доход. Ч. I–II. / Э. Хансен. Предисл., сост.: А.Г. Худокормов. – М.: ОАО «Издательство «Экономика», 1997. – 416 с.
113. Классики кейнсианства: В 2-х т. Т. II. Экономические циклы и национальный доход. Ч. III-IV / Э. Хансен. Сост.: А.Г. Худокормов. – М.: ОАО «Издательство «Экономика», 1997. – 431 с.
114. Козоріз М.А. Проблеми реформування відносин власності на основі приватизації: підсумки та перспективи / М.А. Козоріз, Г.П. Федорова // Регіональна економіка. – 2004. – №3. – С. 111-120.
115. Конституція України від 28.06.96 №254к/96-ВР, ред. від 06.04.2010 [Електронний ресурс]: законодавча база Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
116. Корпоративне управління в Україні в сучасних умовах: зб. статей / Національна академія держ. управління при Президентові України, Інститут підвищення кваліфікації керівних кадрів / за заг. ред. І. Розпутенка та Б. Лессе