ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ В ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕНТРАЛЬНИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ: МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

КУШНІР Марина Олексіївна

УДК 35.071.2 (477)

ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ В ДІЯЛЬНОСТІ
ЦЕНТРАЛЬНИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ: МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

25.00.01 теорія та історія державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук
з державного управління

Науковий керівник
Бакуменко Валерій Данилович,
доктор наук з державного управління,
професор

КИЇВ 2006

ЗМІСТ

ВСТУП

5

Розділ 1. СУТНІСТЬ ТА СТАН ДОСЛІДЖЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ У ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕНТРАЛЬНИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

12

1.1. Методологічна сутність організаційно-правової культури

12

1.2. Становлення організаційно-правової культури у центральних органах виконавчої влади в Україні

15

1.3. Стан наукових досліджень організаційно-правової культури у центральних органах виконавчої влади

27

Висновки до розділу 1

63

РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ У ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕНТРАЛЬНИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

66

2.1. Принципи, завдання та функції організаційно-правової культури органів виконавчої влади в Україні на центральному рівні

66

2.2. Парадигмальність конституційного правового поля як основа організаційно-правової культури

92

2.3. Методи дослідження процесів формування та розвитку організаційно-правової культури у діяльності центральних органів виконавчої влади в Україні

100

2.3.1. Методологічні аспекти вивчення організаційно-правової культури у діяльності органів виконавчої влади центрального рівня

100

2.3.2. Методологічний базис формування та розвитку процесуальної форми організаційно-правової культури (на прикладі Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України та Регламенту Уряду Російської Федерації)

104

2.3.3. Виявлення прогалин у законодавстві як елемент організаційно-правової культури центральних органів виконавчої влади

112

2.4. Місце і функції юридичних підрозділів у формуванні та розвитку організаційно-правової культури в діяльності центральних органів виконавчої влади в Україні

121

Висновки до розділу 2

142

РОЗДІЛ 3. НАУКОВО-ПРАКТИЧНІ ПИТАННЯ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ У ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕНТРАЛЬНИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ

146

3.1. Проблеми формування організаційно-правової культури у діяльності центральних органів виконавчої влади в Україні в межах євроінтеграційних процесів

146

3.2. Застосування сценаріїв модельних проектів в удосконаленні діяльності юридичного підрозділу

161

3.3. Соціологічний аспект формування та розвитку організаційно-правової культури у життєдіяльності центральних органів виконавчої влади в Україні

174

3.3.1. Оцінювання стану організаційно-правової культури центрального органу виконавчої влади в Україні

176

3.3.2. Визначення шляхів розвитку організаційно-правової культури у центральному органі виконавчої влади в Україні

179

3.3.3. Підвищення ролі юридичного підрозділу в розвитку організаційно-правової культури центрального органу виконавчої влади

180

Висновки до розділу 3

183

ВИСНОВКИ

186

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

189

ДОДАТКИ

220

Додаток А

220

Додаток Б

233

Додаток В

242

Додаток Д

244

Додаток Е
Додаток Ж
Додаток З
Додаток І

ВСТУП

Актуальність теми. Обрання Україною демократичного шляху розвитку обумовлює необхідність суттєвого підвищення дієвості державного управління в системі виконавчої влади загалом і на її центральному рівні зокрема. Утвердження такої діяльності центральних органів виконавчої влади (далі − ЦОВВ) має забезпечувати виконання законів шляхом підвищення результативності управлінських рішень, розмежування і збалансування їх повноважень та відповідальності у сфері надання державних послуг. За великим рахунком, йдеться про організацію такої діяльності ЦОВВ, яка б, з одного боку, створювала б людині відповідні умови та надавала можливість самостійно справлятися з життєвими проблемами, а з іншого забезпечувала й захищала ту цінність суспільства, яка ще за давньогрецьких часів визначалася як загальне благо.
Держава в особі ЦОВВ має організовувати (цілеспрямовано впорядковувати) соціальні процеси в чіткій відповідності до вимог демократичних, правових процедур та інститутів. Така організація є прерогативою влади та її органів. Як свідчать реалії розбудови незалежної Української держави та суспільства, кризові явища в управлінні минулого десятиліття були обумовлені, поряд з іншими чинниками, й прорахунками в організаційно-правовому забезпеченні соціальних перетворень. Подолати ці негативні тенденції можливо, перш за все, шляхом постійного вдосконалення організаційно-правової культури (далі − Опк) ЦОВВ.
Ґрунтовне дослідження процесів функціонування державної влади та державного управління зумовлює охоплення як об’єктів державно-управлінських відносин, так і їх суб’єктів, на які покладено обов’язок їх здійснення. Кожна із складових частин державної влади законодавча, виконавча та судова діє за своєю специфікою, але для досягнення цілей ефективного державного управління виникає потреба в одночасному та якісному застосуванні усіх трьох зазначених частин, своєрідним і, можливо, єдиним «мостом» для поєднання яких є певна Опк управління.
Викладене обумовлює необхідність удосконалення Опк ЦОВВ, зокрема шляхом підвищення рівня роботи юридичних підрозділів. Це питання набуває особливої ваги сьогодні з огляду на два фактора: всесвітню тенденцію до концентрації усієї державної влади в руках саме виконавчої її частини та політичну реформу, що набула чинності в Україні з 1 січня 2006 р. Також не можна нехтувати фактором європейського вектора розвитку держави, що зумовлює зміну підходів, принципів, методів, форм діяльності всього державно-управлінського механізму і виносить на пріоритетні позиції роль права та юристів. З цих причин Опк в діяльності ЦОВВ має стати системоутворюючим, визначальним фактором формування високої управлінської культури на державному рівні, забезпечуючи в такий спосіб справжнє мистецтво державного управляння.
Вимоги до діяльності ЦОВВ сьогодні суттєво відрізняються від тих, що були ще вчора. Вони постійно змінюються, обумовлюючи потребу в запровадженні концепції випереджаючого управління, забезпечення якого має провадитись у відповідних організаційно-правових формах. Саме тому дуже важливою є питання вдосконалення Опк в діяльності ЦОВВ як важливого орієнтира в державному управлінні.
Значний внесок у теоретичну розробку концептуальних засад методології державного управління внесли зарубіжні науковці, зокрема: М.Альберт [135], К.Андерс [295], Г.Атаманчук [16-18], М.Вебер [304], О.Гаврилов [37], Д.Гвішіані [41], Б.Гурне [47], П.Друкер [290; 291], Ж.Зіллер [87], З.Лан [295], М.Мескон [135], Г.Райт [241], Г.Саймон [244], Ф.Тейлор [147, c. 52], А.Файоль [147, с. 52], Ф.Хедоурі [135], так і українські вчені: В.Авер’янов [1; 2; 35; 51; 56], В.Бакуменко [19-24; 55; 57; 136], І.Грицяк [46], С.Дубенко [51; 53; 56; 153], В.Князєв [22; 55; 57; 128; 136], В.Мельниченко [34; 53], Н.Миронова [137], П.Надолішний [24], І.Надольний [57]; Н.Нижник [50-53; 56; 147-148; 153], О.Оболенський [54], Ю.Падафет [161], Н.Плахотнюк [34; 53; 153], Ю.Сурмін [22], О.Сушинський [279], В.Цвєтков [56; 277-278], В.Шаповал [55; 283; 284] та ін.
Враховуючи, що Опк ЦОВВ пов’язана з інститутом правової культури, слід зазначити низку дослідників, які внесли вагомий внесок у теоретико-методологічний аналіз такого суспільного явища як правова культура (зокрема через його зв’язок з державотворчими процесами): С.Алексєєв [7-10], Г.Балюк [25-26], В.Головченко [43], А.Заєць [75], М.Іванчук [69], І.Ісаєв [195], Р.Калюжний [159], В.Камінська [88], М.Кейзеров [93], Л.Князькова [264, с. 295-301], А.Колодій [159; 263, с. 168-172], В.Копєйчиков [263, с. 168-172], С.Лисенков [263, с. 168-172], О.Лукашева [196], В.Сальников [245], А.Семітко [246-248], В.Нерсесянц [145-146; 194; 196], У.Ніткалієв [149], А.Ратінов [88], О.Скакун [250, с. 468-479], А.Скуратівський [251], С.Сливка [252], А.Соколов [255], М.Субботін [264, с.295-301], О.Філонов [264, с. 295-301] та ін.
Однак стан наукових розробок з питань удосконалення Опк у процесі реалізації виконавчої влади в Україні поки що не відповідає потребам практики з її випереджальними запитами. Дотепер в Україні ще відсутні подібні спеціальні дослідження стосовно ЦОВВ та їх юридичних підрозділів як сутнісних носіїв Опк.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Основні результати дисертаційного дослідження отримані в межах науково-дослідної роботи кафедри філософії і методології державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за темою: «Розроблення методологічних засад філософії державного управління» (державний реєстраційний номер 0106U004375). Особистий внесок автора у виконання даної НДР полягає в розробці методологічних засад організаційно-правової культури ЦОВВ.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування формування та розвитку Опк ЦОВВ, визначення шляхів застосування отриманих наукових результатів у практиці зазначених органів в Україні через удосконалення сутнісних елементів даної культури юридичних підрозділів.
Для досягнення мети було визначено і вирішено такі завдання:
проаналізувати стан наукових розробок з даного питання з метою їх узагальнення та визначити напрями дослідження за темою дисертаційної роботи;
з'ясувати й конкретизувати сутність поняття Опк ЦОВВ, зокрема за допомогою соціологічного дослідження;
виділити принципи Опк в діяльності ЦОВВ, її завдання та функції;
визначити базову модель Опк ЦОВВ, моделей на рівні форм її прояву: правотворчій, правореалізаційній та/або правозастосовчій, процесуальній;
виявити значення конституційного правового поля та його змін для формування Опк ЦОВВ;
з’ясувати місце та функції юридичних підрозділів у формуванні та розвитку Опк ЦОВВ, розробити науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення їхньої роботи.
Об’єктом дослідження є Опк в системі державного управління.
Предмет дослідження методологічний аспект формування та розвитку Опк ЦОВВ.
Методи дослідження. У дисертаційній роботі використано сучасні загальнонаукові підходи й методи та розроблено нові методологічні засоби, зокрема концептуальні моделі та підходи.
Вибір предмета дослідження здійснено шляхом аналізу організаційно-правових засад у діяльності ЦОВВ України та наукової думки за темою дослідження. Збір наукової інформації, її комплексний аналіз і узагальнення дозволили конкретизувати напрями та розробити методику проведення дослідження.
При опрацюванні нових концептуальних моделей та підходів враховано сучасні моделі й методи теорії державного управління, правової роботи та застосовано системний і ситуаційний підходи, структурне моделювання, а також такі відомі загальнонаукові методи як аналізу, синтезу, індукції, дедукції, аналогії та історичний метод.
За допомогою вибіркового експертного опитування, методів соціологічного та системного аналізу виявлено основні складові формування та розвитку Опк ЦОВВ в України та розроблено відповідні науково-практичні рекомендації.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі запропоновано вирішення важливого науково-практичного завдання теоретико-методологічного обґрунтування формування та розвитку Опк ЦОВВ в Україні як важливого елемента управлінської культури державного управління. У результаті наукових досліджень у дисертації
вперше:
подано та обґрунтовано авторське визначення поняття «організаційно-правова культура» в контексті діяльності центральних органів виконавчої влади в Україні;
узагальнено науково-практичні положення щодо формування та розвитку Опк в діяльності ЦОВВ (загальні й спеціальні принципи, завдання, функції, рівні та форми прояву, класифікація у цих формах дії вказаних принципів);
окреслено діяльність юридичних підрозділів як сутнісний елемент формування та розвитку Опк ЦОВВ;
удосконалено:
підходи і засоби дослідження стану та розвитку юридичних підрозділів ЦОВВ із застосуванням спеціальних формально-логічних моделей Опк та способів їх формування;
дістало подальший розвиток:
визначення концептуальних моделей і підходів щодо формування та розвитку управлінської культури державних органів через виокремлення в ній Опк ЦОВВ з її елементами принципами, завданнями, функціями, рівнями прояву та діяльністю юридичних підрозділів, а також практичні методи вдосконалення їх діяльності шляхом розробки відповідних сценаріїв модельних проектів.
Практичне значення одержаних результатів. Основні ідеї, висновки та результати дослідження впроваджено Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи при організації правової роботи на підвідомчих підприємствах, в установах та організаціях (довідка про впровадження від 05.07.2006 р. № 06-8167/35), Державним департаментом - Адміністрацією зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення МНС України при опрацюванні моделей формування та розвитку Опк у діяльності департаменту (акт про впровадження від 18.07.2006 р.). Науково-практичні підходи і методи для підвищення дієвості та якості роботи юридичного підрозділу, розвитку процесуальних можливостей апарату органу використано у діяльності Вишгородської районної ради Київської області (довідка № 2-3/358 від 12.12.2006 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею і містить отримані автором нові результати в галузі науки державного управління, що в сукупності вирішують важливе науково-практичне завдання теоретико-методологічного обґрунтування формування та розвитку Опк ЦОВВ. У дисертації не використовувалися ідеї та розробки, що належать В.Д. Бакуменку, разом з яким опубліковано окрему наукову працю.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження оприлюднено на науково-практичних конференціях за міжнародною участю "Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління" (м. Київ, 31 травня 2004 р.), «Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення» (м. Київ, 31 травня 2005 р.), «Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні» (м. Київ, 31 травня 2006 р.).
Публікації. Основні наукові результати дисертаційної роботи викладено в шести статтях, опублікованих у виданнях, включених ВАК України до переліку фахових в галузі державного управління, загальним обсягом 2,8 авт. арк. та в тезах трьох науково-практичних конференцій (0,5 авт. арк.).

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та восьми додатків. Повний обсяг дисертації становить 271 сторінку, з них 184 сторінки основного тексту, 8 додатків (на 51 сторінці). У тексті дисертації: рисунків 13 (на 12 сторінках), таблиць 26 (на 24 сторінках). Список використаних джерел на 30 сторінках містить 305 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Вирішення в дисертації важливого науково-прикладного завдання щодо теоретико-методологічного обґрунтування формування та розвитку Опк ЦОВВ в Україні як важливого елемента культури державного управління дозволяє зробити такі узагальнення і висновки.
1. Аналіз використаних джерел та результати дослідження свідчать, що окремі аспекти дисертації вже були предметом розгляду науковців і практиків. Але розрізненість підходів (філософського, соціологічного, правового та ін.) не дозволяли повною мірою обґрунтувати теоретико-методологічні засади формування та розвитку Опк в діяльності ЦОВВ в Україні. Зокрема, ретельного опрацювання потребують питання визначення поняття «Опк ЦОВВ», методології процесу її формування з урахуванням значення Конституції України та євроінтеграційних орієнтирів, вивчення та узагальнення принципів й елементів цієї культури, визначення місця та функцій юридичних підрозділів зазначених органів.
2. Опк ЦОВВ це частина їх управлінської культури, яка ґрунтується на стабільному конституційному правовому полі й пов’язана з виконанням цими органами функцій правоутворення, правореалізації, правозастосування та процесуальності. Вона формується на властивих для діяльності таких органів та їх спеціальних (юридичних) підрозділів принципах, функціях та методах досягнення управлінських цілей, а також забезпеченні їх життєдіяльності у правовому полі. Істотною особливістю Опк є те, що її вплив проявляється на рівні держави (державний рівень), галузі (галузевий рівень), окремо взятого ЦОВВ (рівень установи) та його персоналу (особистісний рівень), тобто на всіх рівнях державного управління.
3. Запропонований в роботі комплекс моделей, що відображають сутнісні характеристики Опк ЦОВВ, може використовуватись для вдосконалення процесу формування культури державного управління та опрацювання методики оцінювання її сучасного стану з використанням соціологічних засобів.
4. Опк формується і розвивається на загальних (принципи об’єктивності, демократизму, правової впорядкованості та законності державного управління, публічності державного управління) та спеціальних принципах (розвитку нормативно-правової бази, відповідності нормативно-правового та організаційного забезпечення завданням та функціям ЦОВВ, правосвідомості персоналу; функціонування у межах правового поля та ін.) у правотворчій, правореалізаційній, правозастосовчій і процесуальній діяльності ЦОВВ.
5. Критерієм повноти формування Опк ЦОВВ є достатньо розвинене законодавство, що забезпечує повне виконання Конституції України. При цьому між Основним Законом та законодавчими актами повинен бути тісний логічний зв’язок, за наявності якого Конституція України виступає правовою парадигмою існування незалежної держави, основою формування та розвитку Опк її виконавчих, законодавчих і судових органів.
6. Сутнісним і невід'ємним елементом Опк ЦОВВ є діяльність їх юридичних підрозділів цих органів щодо виконання функцій: участі у правореалізаційній та/або правозастосовчій діяльності ЦОВВ; участі у нормотворчості; організації правової роботи в системі ЦОВВ; представництва інтересів ЦОВВ.
7. Сучасний стан Опк ЦОВВ свідчить про необхідність підвищення наукового рівня та забезпечення випереджаючого характеру обслуговування державно-управлінських процесів. Удосконалення Опк ЦОВВ можливе шляхом загального підвищення рівня правової культури персоналу, поліпшення роботи юридичних підрозділів, чіткого визначення цілей, принципів діяльності, функцій ЦОВВ, запровадження ефективних форм правового регулювання управлінських процесів з використанням кращого закордонного досвіду. Перспективними напрямками розвитку Опк ЦОВВ є вдосконалення законодавчої бази їх діяльності; підвищення рівня компетентності юридичних підрозділів; введення модулів з правової культури до програм навчання персоналу, прийняття законів, що регулюють порядок створення і діяльності ЦОВВ, виховання у працівників поваги до права як невід’ємної складової сучасного державотворення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В.Б., Андрійко О.Ф., Нагребельний В.П., Коваленко В.Л. Проблеми реформування державного управління та адміністративного права // Правова держава: Ювілейний щорічник наук. праць Ін-ту держ. і права НАН України ім. В.М. Корецького. Випуск 10. Київ, 1999. 436 с.
2. Авер’янов В.Б. Проблеми організації виконавчої влади // Правова держава: Щорічник наук. праць Ін-ту держ. і права ім. В.М. Корецького НАН України. Вип. 8. К., 1996. 328 с.
3. Агудов В.В. Количество, качество, структура // Вопросы философии. 1967. № 1. С. 59-68.
4. Адміністративна процедура та контроль за діяльністю адміністративних органів в Угорщині, Польщі, Болгарії, Естонії та Албанії. К.: Вид-во УАДУ при Президентові України, 1999. 236 с.
5. Адміністративна реформа в Україні: шлях до Європейської інтеграції. Зб. наук. праць. К.: ООО «АДЕФ-Україна», 2003 . 322 с.
6. Азаркин Н.М. Всеобщая история юриспруденции: Курс лекций. М.: Юрид. лит., 2003. 608 с.
7. Алексеев С.С. Восхождение к праву. Поиски и решения. М.: Изд-во НОРМА, 2001. 752 с.
8. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистичес-ком государстве. М.: Юрид. лит., 1966. 187 с.
9. Алексеев С.С. Тайна права. Его понимание, назначение, социальная ценность. М.: Изд-во НОРМА, 2001. 176 с.
10. Алексеев С.С. Философия права. М.: Изд-во НОРМА, 1999. 336с.
11. Ананов И.Н. Министерства в СССР. Москва: Госюриздат, 1960. 288 с.
12. Ананов И.Н. Развитие организационных форм управления государственной промышленностью в СССР. М.: Госюриздат, 1958. 80 с.
13. Ананов И.Н. Система органов государственного управления в советской социалистической федерации. М.: Акад. Наук СССР, Ин-т права, 1951. 344 с.
14. Андреевский И.Е. О правительстве. Санктпетербургъ, Москва: Изданіе Маврикія Осиповича Вольфа, 1866. IV, 496, IV c.
15. Атаманчук Г.В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы): Учебное пособие. М.: ОАО «НПО «Экономика», 2000. 302 с.
16. Атаманчук Г.В. Сущность советского государственного управления. М.: Юридическая лит-ра, 1980. 168 с.
17. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. М.: Юрид. лит., 1997. 400 с.
18. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. Курс лекций. Изд. 2-е, допол. М.: Омега-Л, 2004. 584 с.
19. Бакуменко В.Д. Методологічні підходи щодо аналізу і формування нормативно-правових баз як інструменту державного управління // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. К.: Вид-во УАДУ при Президентові України, 1999. № 1. С. 295-304.
20. Бакуменко В.Д. Удосконалення прийняття державно-управлінських рішень як один з найважливіших чинників розвитку державного управління // Збірник наукових праць Української академії державного управління при Президентові України. К.: Вид-во УАДУ при Президентові України, 2003. № 1. С. 72-86.
21. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: Проблеми теорії, методології, практики: [Монографія]. К.: Вид-во УАДУ при Президентові України, 2000. 328 с.
22. Бакуменко В., Князев В., Сурмин Ю. Проблемы становления методо­логии государственного управления // Управление государственной службой Российской Федерации / Под ред. А.Турчинова. М.: РАГС, 2004. С. 189-226.
23. Бакуменко В.Д., Кушнір М.О. До питання розвитку конституційного правового поля в сучасних умовах його кардинальних змін // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при президентові україни. Одеса: Вид-во ОРІДУ НАДУ при Президентові України, 2006. Випуск 2 (26). С. 45-50.
24. Бакуменко В.Д., Надолішній П.І. Теоретичні та організаційні засади державного управління: Навчальний посібник. К.: Міленіум, 2003. 256 с.
25. Балюк Г.И. Взаимодействие правовой культуры и социалистической демократии. К.: О-во «Знання» УССР, 1984. 48 с.
26. Балюк Г.И. Взаимосвязь правовой культуры и демократии в социалистическом обществе: Автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук: 12.00.01 / АН УССР Ин-т гос-ва и права. К., 1987. 16 с.
27. Бачило И.Л. Функции органов управления (правовые проблемы оформления и реализации). М.: Всесоюз. юрид. ин-т, 1976. 251 с.
28. Бержерон Р., Лорті С. Федеральний законодавчий процес Канади. Україна-Канада: б/в, 1998. 84 с.
29. Беларусь на пути к европейской интеграции: вопросы суверенитета / Материалы международ. семинара 12-16 июня 1996 г. Минск: Право и экономика, 1997. 168 с.
30. Большая советская энциклопедия. (В 30 томах). Третье изд. Т. 13. / Глав. ред. А.М. Прохоров. М.: «Советская Энциклопедия», 1973. 608 с.
31. Большая советская энциклопедия. (В 30 томах). Третье изд. Т. 16. / Глав. ред. А.М. Прохоров. М.: Изд-во «Советская энциклопедия», 1974. 616 с.
32. Большая энциклопедія. Словарь общедоступных сведений по всем отраслямъ знанія. Тринадцатый томъ. С.-Петербургъ: Типографія Товарищества «Просвещеніе», 1903. 794 с.
33. Великий тлумачний словник української мови (з дод. і допов.) /
Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. 1728 с.
34. Виконавча влада в Україні: Навчальний посібник // За заг. ред. Н.Р.Нижник. К.: Вид-во УАДУ при Президентові України, 2002. 128 с.
35. Виконавча влада і адміністративне право // За заг. ред. В.Б. Авер’янова. К.: Видавничий Дім «Ін-Юре», 2002. 668 с.
36. Вильсон В. Государство. Прошлое и настоящее конституціонныхъ учрежденій. Переводъ подъ ред. Н. Мартова. С.-П-гъ: Изданіе Н.О.Мертца, 1906. 208 с.
37. Гаврилов О.А. Стратегия правотворчества и социальное прогнозирование [Монография]. М.: Ин-т гос и права РАН, 1993. 128 с.
38. Гаєвський Б.А., Ребкало В.А. Культура державного управління: Організаційний аспект: [Монографія]. К.: Вид-во УАДУ при Президентові України, 1998. 144 с.
39. Гальчинський А.С. Помаранчева революція і нова влада. − К.: Либідь, 2005. − 368 с.
40. Гарнер Д. Великобритания: центральное и местное управление: Пер. с англ. Н.А. Шульженко и В.Л. Энтина / Под ред. и с предисл. Г.В. Барабашева. М.: Прогресс, 1984. 368 с.
41. Гвишиани Д.М. Организация и управление. 3-е изд., перераб. М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 1998. 332 с.
42. Гегель Ґ.В.Ф. Основи філософії права, або Природне право і державознавство / Пер. з нім. Р. Осадчука та М. Кушніра. К.: Юніверс, 2000. 336 с.
43. Головченко В.В. Право в житті людини (статті). Київ: Оріяни, 2005. 336 с.
44. Горгес Р. Так работают правительство и парламент. М.: «Дело», 1993. 96 с.
45. Градовский А. Начала русскаго государственнаго права. Томъ II. Органы управленія. С.-Петербургъ: Типографія М.М. Стасюлевича, 1887.
495 с.
46. Грицяк І.А. Розвиток європейського управління в контексті впливу на державне управління в Україні: Дис. на здоб. наук. ступ. док. наук з держ. упр. К., 2006. 412 с.
47. Гурне Б. Державне управління: Пер. з франц. К.: Основи, 1993. 165 с.
48. Декларація Верховної Ради УРСР від 16 лип. 1990 р. № 55-XII «Про державний суверенітет України» // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К.Качуренко. 2-е вид. К.: Юрінформ, 1992. С.7-12.
49. Деревцов В.Ф. Создание и развитие государственной системы правовой информации Республики Беларусь на региональном уровне // http://pravo.by/conf/Report/r_36.htm.
50. Державна виконавча влада в Україні: формування та функціонування: Збірник наукових праць // Кол. авт.; Наук. кер. Н.Р.Нижник. К.: Вид-во УАДУ при Президентові України, 2000. 312 с.
51. Державна служба: організаційно-правові основи і шляхи розвитку / За заг. ред. В.Б. Авер’янова; кол. авт.: В.Б. Авер’янов, С.Д. Дубенко, Н.Р. Нижник та ін. К.: Видавничий Дім «Ін-Юре», 1999. 273 с.
52. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади: навчальний посібник / За заг. ред. Н. Нижник, В. Олуйка. Львів: Вид-во Національного університету «Львівська політехніка», 2002. 352 с.
53. Державне управління в Україні: організаційно-правові засади: навчальний посібник / Н.Р. Нижник, С.Д. Дубенко, В.І. Мельниченко, Н.Г. Плахотнюк, С.П. Мосов, О.Д. Крупчан. За заг. ред. проф. Н.Р. Нижник. К.: Вид-во УАДУ при Президентові України, 2002. 164 с.
54. Державне управління: навчальний посібник / А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю. Васіна, Л.Ю. Гордієнко; За ред. А.Ф. Мельник. К.: Знання-Прес, 2003. 343 с.
55. Державне управління: словник-довідник // За заг. ред. В.М.Князєва,
В.Д.Бакуменка. К.: Вид-во УАДУ при Президентові України, 2002. 228 с.
56. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. К.: Юрінком Інтер, 1998. 432 с.
57. Державне управління: філософські, світоглядні та методологічні проблеми: Моногр. / Кол. авт.; за ред. д-ра філос.н., проф. В.Князєва. К.: Вид-во НАДУ при Президентові України. Міленіум, 2003. 320 с.
58. Джангарачева М. Реформа государственного управления: за и против // http://www.mtk.bishkek.gov.kg/Reforma gosupravlenia.htm.
59. Договор о сотрудничестве между Правительством Ханты-Мансийского автономного округа-Югры и Управлением Тобольско-Тюменской епархии Русской Православной Церкви (г. Ханты-Мансийск) от 24 мая 2005 г. // http://www.admhmao.ru/socium/rel/zacon1.htm.
60. Дьоміна О.С. Правова культура як основа демократичного, правового розвитку українського суспільства // Часопис Київського університету права. К., 2005. № 1. С. 38-41.
61. Європейський Союз: основи політики, інституційного устрою та права. Навчальний посібник // Пер. з нім. К.: «Заповіт», 2001. 368 с.
62. Европейский Суд по правам человека. Избранные решения: В 2 т. Т. 1 / Председатель редакционной коллегии доктор юридических наук, профессор В.А. Туманов. М.: Издательство НОРМА, 2000. 865 с.
63. Европейский Суд по правам человека. Избранные решения: В 2 т. Т. 2 / Председатель редакционной коллегии доктор юридических наук, профессор В.А. Туманов. М.: Издательство НОРМА, 2000. 808 с.
64. Європейські принципи державного управління / Пер. з англ. О.Ю. Куленкової. К.: Вид-во УАДУ при Президентові України, 2000. 52 с.
65. Емельянова И.А. Высшие органы государственной власти и управления России в дореволюционный период. - Казань: Изд-во Казанского университета, 1962. 46 с.
66. Ершов В.Н. К вопросу о правовом регулировании деятельности министерств // Советское государство и право. 1967. № 3. С. 13-22.
67. Ершова Л.А. Правовая культура должностных лиц и пути ее формирования: Автореф. дис. на соиск. учен. степ. юрид. наук: 12.00.01 / Кафедра гос. стоит-ва и права Акад. обществ. наук. М., 1991. 23 с.
68. Иванов С.А. Высокое призвание юридической науки // Сов. гос. и право. 1968. № 1. С. 5-14.
69. Іванчук М. Проблеми правової культури та правового виховання в українському суспільстві // Актуальні проблеми внутрішньої політики. К., 2004. № 3. С. 140-149.
70. Избранные произведения по марксистско-ленинской теории права. Рига: Латв. гос. ун-т, 1964. 456 с.
71. Інститути, необхідні для членства в Європейському Союзі / Пер. з англ. В.В.Шульги. К.:Вид-во УАДУ при Президентові України, 2000. 44 с.
72. Історія української Конституції / Упоряд. А.Г. Слюсаренко, М.В. Томенко. К.: Право, 1997. 464 с.
73. Италия: Конституция и законодательные акты: Пер. с ит. / Редкол. В.А. Туманов, (пред.), и др.; Сост. И.Ю. Попов; Под ред. В.А. Туманова; Вступ. ст. Т.А.Васильевой и Н.Ю.Попова. М.: Прогресс, 1988. 392 с.
74. Забиров А.Н. Социологические подходы к исследованию правосознания. http://www.i-u.ru/biblio/archive/zabirov%5Frepress/.
75. Заєць А.П. Правова держава в Україні: концепція і механізми реалізації: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. докт. юрид. наук: 12.00.01 / Київськ. ун-т імені Тараса Шевченка. К., 1999. 36 с.
76. Зак С.Г. Качественные изменения и структуры // Вопросы философии. 1967. № 1. С. 50-58.
77. Закон України від 27 лют. 1991 р. № 791а-XII «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» // Відомості Верховної Ради України. 1991. № 16. Ст. 198.
78. Закон України від 28 лют. 1991 р. № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи» // Відомості Верховної Ради України. 1991. № 16. Ст. 200.
79. Закон України від 2 жов. 1992 р. № 2657-XII «Про інформацію» // Відомості Верховної Ради. 1992. № 48. Ст. 650.
80. Закон України від 06 чер. 1996 р. № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 35. Ст. 162.
81. Закон України від 4 квіт. 1997 р. № 182/97-ВР «Про внесення змін до Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" // Відомості Верховної Ради України. 1997. № 20. Ст. 145.
82. Закон України від 17 лип. 1997 р. № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» // Відомості Верховної Ради. 1997. № 40. Ст. 263.
83. Закон України від 13 лип. 2000 р. № 1908-III «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» // Відомості Верховної Ради України. 2000. № 42. Ст. 348.
84. Закон України від 22 груд. 2005 р. № 3262-IV «Про доступ до судових рішень» // Офіційний вісник України. 2006. № 1-2. Ст. 13.
85. Закон України від 23 лют. 2006 р. № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» // Офіційний вісник України. 2006. № 1-2. Ст. 792.
86. Звернення Президента України до Верховної Ради України у зв'язку з Посланням Президента України до Верховної Ради України "Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2005 році" // Урядовий кур’єр. № 28. 10 лют. 2006 р.
87. Зіллер Ж. Політико-адміністративні системи країни ЄС. Порівняльний аналіз. / Пер. з фр. В. Ховхуна. К.: Основи, 1996. 420 с.
88. Каминская В.И., Ратинов А.Р. Правосознание как элемент правовой культуры // Правовая культура и вопросы правового воспитания (сборник научных трудов). М.: Всесоюз. ин-т по изуч. причин и разработ. мер предупрежд. преступ., 1974. С. 39-67.
89. Кампо В.М. Державна рада Франції // Правова держава: Щорічник наукових праць. Випуск 7. К.: Ін-т держ. і права ім. В.М. Корецького НАН України, 1996. С. 143-152.
90. Кант И. Лекции по этике. М.: Изд-во «Республика», 2000. 431с.
91. Кант И. Сочинения. В 8-ми т. Т. 6. М.: Чоро, 1994. 613 с.
92. Каррі Девід П. Конституція Сполучених Штатів Америки: Посібник для всіх. / Пер. з англ. О.М. Мокровольського. К.: Веселка, 1993. 192 с.
93. Кейзеров Н.М. Политическая и правовая культура: Методологические проблемы. М.: Юрид. лит. 1983. 323 с.
94. Кельзен Г. Чисте Правознавство: З дод.: Проблема справедливості / Пер. з нім. О.Мокровольського. Київ: Юніверс, 2004. 496с.
95. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія права (з схемами, кросвордами, тестами): Підручник. К.: Кондор, 2002. 353 с.
96. Кистяковский Б.А. Философия и социология права / Сост., примеч., указ. В.В. Сапова. Спб.: РХГИ, 1999. 800 с.
97. Коваленко А. Чи маємо достатнє забезпечення законності у сфері виконавчої влади // Людина і влада. 2001. № 1-2. С. 39-44.
98. Кодекс адміністративного судочинства України. К.: ВЕЛЕС, 2005. 128 с.
99. Колибаб А.К. Система высших органов государственной власти Итальянской Республики. Автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук: 12.00.02 / Моск. гос. ун-т. М., 1987. 19 с.
100. Колибаб К.Е. О правовом положении министерств СССР // Советское государство и право. 1968. № 1. С. 15-23.
101. Коник С.М. Рада Міністрів і міністерства Української держави 1918 р.: структура, компетенція та склад. Організація державної служби. // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. К.: Вид-во УАДУ при Президентові України, 1999. № 1. С. 72-88.
102. Кони А.Ф. Избранные произведения. М.: Гос. изд-во юрид. лит-ры, 1956. 888 с.
103. Конституційно-правові засади становлення української державності / В.Я. Тацій, Ю.М. Тодика, О.Г. Данільян та ін.; За ред. В.Я. Тація, Ю.М. Тодики. Харків: Право, 2003. 328 с.
104. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник. 10-е изд., испр. и доп. М.: Юрид. дом «Юстициинформ», 2003. 512 с.
105. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії dерховної Ради України 28 черв. 1996 р. К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. 252 с.
106. Коростей В. Правові проблеми національної демократії // Право України. 2003. № 1. С. 123-126.
107. Коцюба О. Правологія наука третього тисячоліття, або новітня ідеологія прав, свобод і обов’язків людини // Право України. 2003. № 8. С. 100-104.
108. Крегул Ю. Деякі аспекти законодавчого регулювання системи центральних органів виконавчої влади в контексті адміністративної реформи // Адміністративна реформа в Україні: шлях до європейської інтеграції. Зб. наук. праць. К.: ООО «АДЕФ-Україна», 2003 . С. 112-114.
109. Крутоголов М.А. Центральные органы власти французской республики. М.: Госюриздат, 1956. 288 с.
110. Крылова И.С. Аппарат государственного управления современной Франции. М.: Наука, 1982. 181 с.
111. Крылова Н.С. Английское государство. М.: Наука, 1981. 301 с.
112. Крылова Н.С. Британское государство (основные проблемы аппарата): Автореф. дис. на соиск. уч. степ. д-ра юрид. наук: 12.00.02 / Акад. наук СССР, Ин-т гос-ва и права. М., 1977. 34 с.
113. Крылова Н.С. Центральные государственные органы Великобритании / Отв. ред. д-р юрид. наук Б.С.Крылов. М.: «Юридическая литература», 1965. 231 с.
114. Курицын В.М. Хозяйственная реформа 1921-1923 гг. и революционная законность // Советское государство и право. 1967. № 2. С. 63-70.
115. Кушнір М.О. Засади організації і діяльності юридичного підрозділу центрального органу виконавчої влади // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. Одеса: Вид-во ОРІДУ НАДУ при Президентові України, 2004. Вип. 1(17) С. 223233.
116. Кушнір М.О. Методологічна сутність організаційно-правової культури (на рівні центральних органів виконавчої влади в Україні) // Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні. Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю (31 травня 2006 р., м. Київ): У 2 т. / За заг. ред. О.Ю.Оболенського, В.М.Князєва. К.: Вид-во НАДУ при Президентові України, 2006. Т. 1. С. 61-62.
117. Кушнір М.О. Окремі методологічні підходи дослідження правової культури // Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення. Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю (31 травня 2005 р., м. Київ). Том 1. К.: Вид-во НАДУ при Президентові України, 2005. С. 7374.
118. Кушнір М.О. Організація діяльності центрального органу виконавчої влади // Актуальні проблеми державного управління. Збірник наукових праць Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. Харків: Вид-во ХарРІ НАДУ при Президентові України «Магістр», 2005. № 1 (23). С. 37-46.
119. Кушнір М.О. Питання діяльності юридичного підрозділу як іманентний чинник законної життєдіяльності центрального органу виконавчої влади в Україні // Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління. Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю (28 травня 2004 р., м. Київ). Том 1. К.: Вид-во НАДУ при Президентові України, 2004. С. 67-68.
120. Кушнір М.О. Правова культура як складова частина управлінської культури (через призму діяльності центральних органів виконавчої влади в Україні) // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. Одеса: Вид-во ОРІДУ НАДУ при Президентові України, 2006. Випуск 1 (25). С. 258-263.
121. Кушнір М.О. Становлення правової культури як варіативний фактор соціального управління // Електронне наукове фахове видання "Державне управління: теорія та практика», 2005. №1. http://www.academy. kiev.ua/ej1/ index.html.
122. Кушнір М.О. Функції представництва інтересів центрального органу виконавчої влади та організації правової роботи у його системі // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. К.: Вид-во НАДУ при Президентові України, 2005. № 2. С. 54-61.
123. Лагода О. Законність як правовий орієнтир системи управлінської діяльності // Право України. 2005. № 10. С. 95-99.
124. Лазарев Б.М. Конституционные основы советского государственного управления // Советское государство и право. 1980. № 5. С. 37-46.
125. Литвак Б.Г. Управленческие решения. М.: Ассоц. авт. и изд. «Тандем», Изд-во ЭКМОС, 1988. 248 с.
126. Ліпенцев А., Фокшей У. Організаційна культура органів державного управління та місцевого самоврядування: проблеми діагностики // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. К.: Вид-во УАДУ при Президентові України, 2000. № 3. С. 75-79.
127. Лобашев А.В. Ведомственные нормативные акты Советского государства: Автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук. 12.00.01 / Свердлов. юрид. ин-т им. Р.А.Руденко. Свердловск, 1988. 16 с.
128. Луговий В., Князєв В., Куценко В., Литвинов Г. Проблеми та пріоритети у