ФОРМУВАННЯ У СТАРШОКЛАСНИКІВ ЗДАТНОСТІ ДО САМОРЕАЛІЗАЦІЇ

Короткий опис

ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ЗАПОРІЗЬКИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО ТА МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ”

На правах рукопису

Зарицька Валентина Василівна

УДК 159.922.8

ФОРМУВАННЯ У СТАРШОКЛАСНИКІВ
ЗДАТНОСТІ ДО САМОРЕАЛІЗАЦІЇ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
В.Й. Бочелюк
доктор психологічних наук,
доцент

Запоріжжя 2006

ЗМІСТ

Вступ......

3

Розділ 1. пСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АНАЛІЗ самореалізації особистості СТАРШОКЛАСНИКА..........................................................

12

1.1. Основні теоретико-методологічні підходи до вивчення самореалізації особистості старшокласника у вітчизняній та зарубіжній літературі...........

12

1.2. Життєва компетентність особистості як суттєва детермінанта самореалізації...................................................................................................................

20

1.3. Психологічні особливості розвитку учнів старшого шкільного віку......

36

Висновки до 1 розділу.........................................................................................

46

Розділ 2. стан РОЗВИТКУ в учнів здатності до
самореалізації та організація формуючого експерименту

47

2.1. Стан розвитку компетенцій в учнів як передумова формування здатності до самореалізації у старших класах..................................................

47

2.2. Психологічний інструментарій цілеспрямованого процесу формування у старшокласників здатності до самореалізації..........................................

75

2.3. Психолого-педагогічні особливості формування у старшокласників здатності до самореалізації................................................................................

94

Висновки до 2 розділу.........................................................................................

101

Розділ 3. динаміка формування у старшокласників
здатності до самореалізації................................................................

103

3.1. Самоактуалізація сутнісних сил особистості.............................................

103

3.2. Самовизначення особистості у значущих сферах діяльності...................

121

3.3. Психолого-педагогічні особливості самопрезентації особистістю власних досягнень................................................................................................

149

Висновки до 3 розділу.........................................................................................

175

ВИСНОВКИ.........................................................................................................

177

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................

180

ДОДАТКИ............................................................................................................

203

ВСТУП

Актуальність теми. Проблема особистості одна із найважливіших в психології, бо змінюються часи і люди, форми і методи навчання, зміст навчальних предметів, їх кількість, але завжди стоїть завдання входження дитини у суспільство. А в епоху кардинальних змін у суспільстві проблема особистості як суб’єкта власного життя виходить на перший план.
Майбутнє стає не прогнозованим на тривалий період у зв’язку з швидкоплинними процесами у розвитку суспільства. Процес вибору життєвого шляху та самореалізації в ньому стає дуже складним, а для молоді, яка не готова долати перешкоди, викликані змінами у суспільстві, стає проблемою, яку вони не в змозі розв’язати, що часто призводить до вибору ними соціально хибного шляху життя. Соціальні зміни, які здійснюються у суспільстві на рівні глобальних процесів більш рельєфні і доступні спогляданню, ніж процеси, які відбуваються в свідомості, психіці індивіда. Разом з тим подальший перебіг суспільних трансформацій значною, вирішальною мірою визначається, з одного боку, тим, наскільки кожний індивід як особистість інтеріорізує нові умови середовища, а з іншого, - наскільки він самовизначається, ідентифікується в своїй позиції, в своєму Я”, наскільки глибоко і адекватно здійснює власну самооцінку і як це впливає на міру його життєдіяльності та життєвої активності. Під впливом, у даному випадку розуміється процес і результат зміни індивідом поведінки, установок, намірів, оцінок, уявлень та інших психічних станів і процесів при взаємодії з іншими людьми у різних життєвих ситуаціях. Психологічний вплив оточуючого середовища багато в чому обумовлює засоби і методи життєвизначеності особистості. Вимоги, які життя пред’являє людині, як зазначає Л.С. Рубінштейн [176,44], завдання, які воно перед нею ставить, змушують її самовизначитись. Виходячи з цього, ідею формування уміння самовизначитися та самореалізуватись у певних видах діяльності ще у шкільні роки можна вважати як одну із пріоритетних в освітньо-виховному процесі. Саме шкільний досвід самореалізації на базі здобутих знань під керівництвом та при психологічній підтримці психологів і педагогів є базою для успішного самоздійснення особистості у подальшому житті та професійній діяльності. За висновком Л.М. Сідак [213,3], самореалізація, яка є однією з важливих екзистенціальних потреб людини, задовольняється насамперед у формі самовдосконалення і втілення цілей у діяльності для себе і суспільства, а, отже, вона є різновидом творчості. У той же час творчість виступає як засіб самореалізації. Г.К. Селевко [194,62] визначає самореалізацію як процес і результат здійснення людиною своїх життєвих сил, можливостей, здібностей, свого призначення у житті, що складає смисл життя, найважливішу сторону людського щастя. Потреба самореалізації закладена в людині природою і у процесі розвитку проявляється у формі інтересів, бажань, ціннісних орієнтацій, соціальних установок, життєвих цілей. Тому дуже важливим завданням освітньо-виховного процесу є спрямувати цей розвиток і забезпечити формування в учнів відповідного практичного досвіду поведінки і вчинків. Виходячи з цього, сутнісне реформування освіти, як доводить у своїх дослідженнях В.О. Татенко [217,14-15], означає ніщо інше, як створення умов, за яких підростаюче покоління отримуватиме можливість нарощувати й актуалізувати свої, власне людські, потенціали, які розкриваються лише за умови, коли система освіти, як основний інститут соціалізації, покладе суб’єктний вектор (людина як суб’єкт, діяч, самодостатній автор свого життя) в основу своїх навчально-виховних стратегій і технологій. Особливо важливим, на думку С.У. Гончаренко [52,25], є формування у молоді схильності до ініціативного самовиявлення й самовираження відповідно до своїх особистісних особливостей. Педагогам слід не обмежуватись рамками навчального матеріалу, а, використовуючи його, коли цього вимагає вільне спілкування, показувати школярам багатство не тільки людських знань, але й стосунків, почуттів; давати можливість пережити радість від свого власного відкриття якоїсь істини, факту, доброї справи, дружніх стосунків; стимулювати до піклування про інших людей; створювати умови для творчості. Творча діяльність сприятиме розвитку інтелекту. Саме інтелект цивілізованого виміру, на глибоке переконання К.І. Приходченка [174,47], стане провідною продуктивною силою в розвитку і саморозвитку особистості, здатної творити своє життя. Ось чому в основі освітньої діяльності мусить лежати людиноцентризм, визнання людини як найвищої цінності, поваги до її гідності, до її запитів і інтересів. На людиноцентристському підході до освіти наголошувалось на ІІ Всеукраїнському з’їзді освітян (2001 рік). Зокрема, у доповіді В.Г. Кременя [114,2] зазначається, що в сучасних історичних умовах головною ознакою способу життя стає людиноцентризм. І саме від розвиненості кожної особистості буде залежати доля держави і нації. Наше з вами завдання так модернізувати освіту, аби якомога повніше передати наступним поколінням культурні надбання і позитивний досвід попередників... І головне створити найкращі умови для самопізнання, саморозвитку, а потім і самореалізації власної сутності кожною особистістю. У цьому шлях до особистого щастя кожної людини, у цьому єдиний спосіб ненасильницького динамічного прогресу суспільства, нації і держави.” Ось чому цілком закономірним є зростання у вчених інтересу до таких проблем самоорганізації життя особистістю, як: самоактуалізація”(А. Маслоу, Р. Мей, К. Роджерс та ін.), самореалізація” (В.К. Демиденко, Л. Коростильова, Д. Леонтьєв та ін.), самовиконання”, самовизначення”, самодетермінація” (С.Л. Рубінштейн та ін.), саморегуляція” (Н. Бітянова, М. Боришевський, І. Булах, П. Лушин, Н. Пов’якель та ін.), самоефективність”, самоконтроль” (А. Бандура та ін.), самосуб’єктні відносини”, самоорганізація” (В.К. Калін та ін.), саморегуляція поведінки та діяльності” (В.І. Моросанова та ін.) та ін. Проблему самореалізації особистості піднімають у своїх працях такі вчені як: О.А. Донченко, І.Г. Єрмаков, В.П. Зінченко, О.А. Кисельова, Г.М. Несен, Л.В. Сохань, В.О. Татенко, Т.М. Титаренко, В.А. Тихонович, В.Т. Циба, та ін. розглядаючи її як окремий напрямок української психології особистості у площині психології суб’єктності”. Разом з тим В.К Демиденко [58,32] відзначає, що питання змісту самореалізації, закономірностей її становлення і розвитку до останнього часу ще не привернуло до себе належної уваги науковців. Вона переконливо доводить, що це питання спеціальних досліджень, оскільки вирішення його є обов’язковою умовою успішного виконання як політичних, так і економічних завдань нашого сьогодення.
Більш глибоке вивчення даної проблеми дає підстави стверджувати, що не виявлено робіт, які б розглядали окремо цілісну систему формування здатності до самореалізації в учнів загальноосвітньої середньої школи. Життя вказує на необхідність своєчасної сформованості у суб’єкта здатності визначити змістовну сторону подальшого власного життя ще у шкільні роки, щоб атестат зрілості свідчив і про зрілість соціальну, про здатність самореалізуватися у широкому вирі життя, спираючись на знання і набутий досвід самореалізації у різних видах діяльності, які пропонувала школа.
У розмаїтті пропозицій, підходів щодо розв’язання проблеми формування у школярів здатності до самореалізації чітко не виділено, якими саме компетенціями мусить оволодіти особистість у шкільні роки, щоб бути здатною до самореалізації, яка послідовність і технологія спроможні здійснювати її формування, який для цього потрібен психологічний інструментарій в умовах загальноосвітньої середньої школи. Виходячи з цього та враховуючи, що більш усвідомлене бажання самореалізуватися спостерігається в учнів старших класів, тема дисертаційного дослідження визначена у такій редакції: Формування у старшокласників здатності до самореалізації ”.
Об’єкт дослідження: здатність до самореалізації випускників середньої загальноосвітньої школи.
Предмет дослідження: процес формування у старшокласників здатності до самореалізації.
Мета дослідження: виявити, теоретично обґрунтувати в якості психологічних детермінант основні складові здатності старшокласників до самореалізації (сукупність ключових компетенцій), розкрити чинники їх формування та експериментально перевірити їх ефективність.
Для досягнення мети дослідження поставлені наступні завдання:
1. На основі теоретичного аналізу проблеми самореалізації особистості визначитись у трактуванні поняття "самореалізація особистості старшокласника" та виділити сукупність ключових компетенцій у основних сферах людської життєдіяльності, оволодіння якими забезпечує здатність до самореалізації.
2. Обґрунтувати доцільність цілеспрямованого формування здатності до самореалізації у старшому шкільному віці.
3. Виявити стан сформованості ключових компетенцій в учнів на кінець навчання у 9 класі, як передумови цілеспрямованого формування їх у старших класах.
4. Розробити спеціальну програму формування здатності до самореалізації для учнів, а також детальну технологію діяльності учнів, психологів і педагогів на всіх етапах формуючого експерименту.
5. Побудувати модель цілеспрямованого формування здатності до самореалізації у старших класах.
6. Дослідити динаміку формування у старшокласників ключових компетенцій, які забезпечують здатність до самореалізації.
Теоретико-методологічними засадами дослідження стали: основні положення динамічного підходу до аналізу життя особистості (Л.І. Анциферова, Г.О. Балл, О.Ф. Бондаренко, В.Й. Бочелюк, С.Л. Виготський, О.К. Ду­савицький, Л.Н. Коган, С.Д. Максименко, Г.О. Олпорт, С.Л. Рубінштейн, О.Є. Самойлов, І.М. Тараненко, В.О. Татенко, В.Т. Циба та ін.); положення про саморозвиток особистості і про роль самосуб’єктних відносин у процесі організації власного життя особистістю (К.О Абульханова-Славська, І.Д. Бех, Л.І. Божович, М.Й. Боришевський, О.І. Головаха, О.Є. Гуменюк, В.М. Доній, І.Г. Єр­маков, В.К. Калін, Г.С. Костюк, К. Левін, Б.Ф. Ломов, Б.М. Мастеров, В.О. Моляко, Л.Е. Орбан-Лембрик, Л.В. Сохань, В.І. Слободчиков, В.О. Татенко, Т.М. Титаренко та ін.); теоретичні положення психології часу (Я.В. Васильєв, Е. Еріксон, З.О. Кіреєва, І.С.Кон, Б.Й. Цуканов та ін.); положення про життєві кризи як механізми особистісного росту (Е. Еріксон, Т.М. Титаренко, А.В. Фурман та ін.); положення про розв’язання проблем життєвої компетентності особистості у європейських країнах (В.М. Васильков, І.М. Тараненко, Н.В. Чепелєва та ін.); положення про самоусвідомлення особистістю цінності свого Я” (О.Є. Гуменюк, І.С. Кон, Ч. Кулі, А. Маслоу, М. Розенберг, В.І. Слободчиков, З. Фрейд, А.Г. Цукерман, К. Юнг та ін.); загальнопсихологічні положення про життєве самовизначення та самореалізацію старшокласників, про особистісно орієнтовані підходи до виховання і освіти (Б.Г. Ананьєв, Г.О. Балл, А. Бандура, В.П. Бедерханова, В.І. Берзінь, О. Біленок, В.Й. Бочелюк, О.С. Газман, В.К. Демиденко, О.К. Дусавицький, Е. Еріксон, Б.М. Каверін, Л.М. Карамушка, І.С. Кон, Н.М. Лосєва, С.Д. Максименко, А. Маслоу, Н. Михайлова, А.В. Мудрик, Г.М. Несен, А. Окун, М. Розенберг, Г.К. Селевко, В.І. Слободчиков, Л.В. Сохань, І.М. Тараненко, В.Т. Циба, С. Юсфін та ін.).
Методи дослідження: аналіз філософської, психологічної та педагогічної літератури з досліджуваної проблеми; системно-структурне моделювання, в ході якого створена модель формування у старшокласників здатності до самореалізації і технологія взаємодії учнів і психологів та педагогів у цьому процесі; анкетування та психологічна діагностика, за допомогою якої вивчалися навчальні можливості і особисті якості учнів, відношення їх до навчальної діяльності, якість знань, умінь і навчально-організаційна компетентність, мотивація досягнення і мотивація схвалення, життєві плани старшокласників; порівняльний аналіз результатів на кожному з етапів формуючого експерименту, методи математичної статистики, які забезпечили кількісний та якісний аналіз експериментальних даних, що дозволило зробити обґрунтовані висновки.
Експериментальною базою дослідження вибрано загальноосвітню середню школу № 76 м. Запоріжжя; Центр загальноосвітньої та професійної підготовки молоді (м. Енергодар Запорізької області); Хортицький навчально-реабілітаційний багатопрофільний центр.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що
Вперше
- виділено сукупність компетенцій, необхідних для успішної самореалізації, і структуровано їх відповідно до основних сфер людської життєдіяльності;
- розроблено програму формування здатності до самореалізації для старшокласників, яка ґрунтується на послідовному циклі, що включає самоактуалізацію, самовизначення і самопрезентацію.
Розширено уявлення
- про поняття „самореалізація особистості старшокласника” через виявлення її залежності від рівня сформованості ключових компетенцій в основних сферах життєдіяльності;
- про вікові особливості старшокласників через визначення даного віку як сензитивного періоду для розвитку здатності до самореалізації.
Дістало подальшого розвитку:
- застосування методу моделювання в сфері становлення особистості старшокласника через створення описової моделі формування здатності до самореалізації;
- створення психологічного інструментарію сучасних виховних технологій через розробку та впровадження технології формування у старшокласників здатності до самореалізації.
Теоретичне значення дослідження полягає у розширенні уявлення про поняття „самореалізація особистості старшокласника” через виявлення його залежності від рівня сформованості ключових компетенцій в основних сферах життєдіяльності; у виділенні сукупності компетенцій, необхідних для успішної самореалізації відповідно до основних сфер людської життєдіяльності; у розширенні уявлення про вікові особливості старшокласників через виявлення даного віку як сензитивного періоду для розвитку здатності до самореалізації; у теоретичному обґрунтуванні необхідності створення спеціального психологічного інструментарію для послідовного здійснення процесу формування у старшокласників здатності до самореалізації.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення дослідження полягає у наступному. Чітко виділена і структурована сукупність ключових компетенцій, яка є доступною для практичного використання у освітньо-виховному процесі. Розроблена нами програма Формування здатності до самореалізації” розрахована на індивідуальне користування кожним учнем і може бути використана для розробки конкретних технологій формування компетентності у основних сферах людської життєдіяльності. Методичні рекомендації для шкільних психологів і педагогів Соціальне та профільне самовизначення учнів: інноваційні наскрізні програми та методика їх впровадження” сприяють забезпеченню старшокласникам необхідної психолого-педагогічної підтримки і допомоги.
Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалась теоретичною обґрунтованістю припущень, які є основою дослідження; системною організацією дослідження, сукупністю методів, адекватних предмету й меті дослідження й особливостям досліджуваних, репрезентативністю вибірки, поєднанням кількісного й якісного аналізу результатів, залученням методів математичної статистики для аналізу і оцінки одержаного дослідницького матеріалу.
Апробація та впровадження результатів дисертації. Теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження використовувались при обговоренні проблеми Створення моделі загальноосвітньої школи багатопрофільного навчання” на науково-методичному семінарі міського експериментального майданчика (м. Запоріжжя), на науково-методичних семінарах керівників загальноосвітніх шкіл на базі Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (ЗОІППО). Програма для старшокласників Формування здатності до самореалізації” рекомендована до впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітніх шкіл Запорізької області науково-методичною радою ЗОІППО (Протокол № 2 від 14.04.2004 року) і покладена в основу викладання спецкурсів в СШ № 76 і в Хортицькому навчально-реабілітаційному багатопрофільному центрі.
Основні результати та висновки дослідження доповідались та обговорювались на науково-методичних семінарах у загальноосвітніх закладах (м. Запоріжжя, м. Енергодар, 1997-2002); Міжвузівській науково-практичній конференції Наука і вища освіта”, Гуманітарний університет ЗІДМУ” (м. Запоріжжя, 2000); Міжнародній науково-практичній конференції Молодь в умовах нової соціальної перспективи” (м. Житомир, 2001); Науково-практичному семінарі Викладання української мови та літератури в контексті соціально-педагогічних технологій”, Запорізький січовий соціально-педагогічний комплекс Січовий колегіум-Січова академія” (м. Запоріжжя, 2001); І Міжнародній науково-практичній конференції Актуальні проблеми державного управління і місцевого самоврядування”, Гуманітарний університет ЗІДМУ” (м. Запоріжжя, 2001); Науковій конференції Психолого-педагогічні та економічні проблеми гуманізації навчально-виховного процесу в закладах освіти”, Міжнародний університет РЕГІ” імені академіка Степана Дем’янчука (м. Рівне, 2002); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції Актуальні проблеми державного управління і місцевого самоврядування”, Гуманітарний університет ЗІДМУ” (м. Запоріжжя, 2002); Науково-практичній конференції Психологічна наука в системі регіонального управління” в рамках Тижня науки” в Гуманітарному університеті ЗІДМУ” (м. Запоріжжя, 2003); Всеукраїнській науково-пошукової конференції „Розвиток життєвої компетентності учнів у загальноосвітньому навчальному закладі” (м. Запоріжжя, 2004); Науково-практичній конференції Психологічна наука в системі регіонального управління” в рамках Тижня науки” в Гуманітарному університеті ЗІДМУ” (м. Запоріжжя, 2004); Науково-практичній конференції Психологічна наука в системі регіонального управління” в рамках Тижня науки” в Гуманітарному університеті ЗІДМУ” (м. Запоріжжя, 2005).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено у 166сновний зміст дисертації викладений у достатньої кількості публікацій (16)шла до висновку:
наукових публікаціях, з них 4 у наукових фахових виданнях з психології. Загальний обсяг публікацій становить 7 д. а.
Cтруктура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Робота викладена на 179 сторінках основного тексту, містить 27 таблиць, 16 рисунків, 6 додатків. Список використаних джерел нараховує 264 найменування, з них 10 іноземною мовою.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації розглянуто поняття „самореалізація особистості старшокласника” через оволодіння сукупністю ключових компетенцій, виділено старший шкільний вік як сензитивний період для формування здатності до самореалізації, висвітлено процес її формування, який здійснюється за допомогою послідовного циклу при наявності відповідного психологічного інструментарію та підтримки психологів і педагогів.
1. Поняття самореалізація особистості старшокласника” в науковій літературі не має однозначного визначення і потребує уточнення. Самореалізація особистості це процес і результат застосування особистістю у повсякденному житті і праці набутих компетенцій, удосконалення і розвиток їх включенням особистості до творчої особистісно значущої діяльності і отримання від неї не тільки користі для себе та інших, а й внутрішнього задоволення.
2. Встановлено, що старший шкільний вік є сензитивним періодом для формування здатності до самореалізації.
3. Виділено сукупність компетенцій, оволодіння якими учнями середньої загальноосвітньої школи забезпечить здатність до самореалізації, і структуровано за основними сферами життєдіяльності: 1) компетенції у пізнавальній сфері; 2) компетенції у мотиваційній сфері; 3) компетенції у емоційно-вольовій сфері; 4) компетенції у сфері спілкування і поведінки; 5) компетенції у сфері ставлення до себе; 6) компетенції профільного спрямування.
4. Доведено залежність між рівнем життєвої компетентності і повнотою самореалізації особистості. Соціально виправданий життєвий шлях особистість обирає в міру сформованості в неї життєвої компетентності та здатності використати її для самореалізації.
5. Доведено, що цілеспрямований розвиток здатності до самореалізації у старшокласників є більш ефективним, ніж стихійний, якщо він здійснюється за програмою, яка побудована згідно послідовного циклу (самоактуалізація, самовизначення та самопрезентація).
6. Побудована модель формування здатності до самореалізації забезпечує чітке уявлення про структуру цього процесу і залежність між її елементами, а саме: сукупність компетенцій, необхідних для самореалізації, послідовний цикл їх формування, технологію здійснення при відповідній підтримці та допомозі психологів і педагогів.
7. Послідовний цикл формування здатності до самореалізації містить три етапи, а саме самоактуалізацію, самовизначення та самопрезентацію. Самоактуалізація є невід’ємною частиною процесу формування у старшокласників здатності до самореалізації і спричинює підвищений інтерес особистості до самої себе як цінності; сприяє усвідомленню своєї значущості серед інших; висвітлює здібності і кращі людські якості, які дозволяють їй адекватно оцінювати свої можливості і виважено підходити до процесу самовизначення у житті та подальшій професійній діяльності. Самовизначення для старшокласника виступає як системотвірний чинник, який забезпечує перехід від позиції того, кого ведуть, до позиції суб’єкта власної діяльності. Орієнтиром у цілеспрямованому і усвідомленому самовизначенні учнів слугувала розроблена спеціальна програма формування здатності до самореалізації, успішне здійснення якої забезпечується відповідною психолого-педагогічною підтримкою та допомогою з боку шкільних психологів і педагогів. Самопрезентація досвіду, якого старшокласники набувають саме в школі, демонструючи перед іншими учнями, психологами і педагогами свої досягнення, формує впевненість у своїх силах, людську гідність, особистісну цінність, реальну можливість прогнозувати своє майбутнє. Чим вагоміший буде цей досвід, тим більше надій випускник буде покладати на самого себе, бо глибше буде усвідомлювати рівень розвитку ключових компетенцій, досконаліше знати власні потенційні можливості, що і визначить його здатність до самореалізації.
Таким чином школа має широкі можливості для успішного розвитку компетентності учнів у найважливіших сферах людської життєдіяльності і здатна створювати необхідні умови для самопрезентації ними власних досягнень як першого досвіду самореалізації.
Дане дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. У подальшій дослідницькій роботі більш глибоко буде розкриватися динаміка і технологія формування ключових компетенцій учнів, починаючи з першого класу загальноосвітньої середньої школи, щоб якомога краще забезпечити їх готовність до самореалізації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. М., 1980. 200 с.
2. Абдульханова-Славская К.А. О путях построения психологии личности. // Психологический журнал. Т. 4. 1983. №1. С. 14-29.
3. Аверін М. Метод самоорганізації особистості та його соціально-педагогічні перспективи // Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: Наук.-метод. збірник /Ред. кол.: Н. Софій, І. Єрмаков та ін..- К.: Контекст, 2000. С. 166-169.
4. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Л.: Изд-во ЛГУ, 1968. 338 с.
5. Анохина Г.М. Личностно адаптированная система обучения: методология, психология, технология. Воронеж: ВОИПКРО, 2002. С. 34.
6. Анциферова Л.И. Личность в трудных жизненных условиях: переосмысливание, преобразование ситуаций и психологическая защита // Психологический журнал. Т. 15. 1994. №1. С. 3-18.
7. Асмолов А.Г. О предмете психологии личности // Вопросы психологии. 1983. №3. С. 118-124.
8. Балл Г.О. Внутрішня свобода і особистісна надійність у контексті гуманізації освіти // Практична психологія і соціальна робота. - № 9, 2003. С. 1-7.
9. Балл Г.О. Наукова спадщина академіка Григорія Костюка і актуальні проблеми психологічної епістемології // Освіта і управління // Науково-практичний журнал. - № 3, 2003. С.49-56.
10. Балл Г.О. Сучасний гуманізм і освіта: соціально-філософські та психолого-педагогічні аспекти. Рівне, 2003.
11. Балл Г.О. Гуманістичні засади педагогічної діяльності // Педагогіка і психологія: вісник АПН України. 1994. № 2. С. 3-12.
12. Балл Г.О. Психолого-педагогічні засади гуманізації освіти // Освіта і управління. 1997. Т. 1. - № 2. С. 21-36.
13. Бандура А. Самоактуалізація як механізм формування інтегрованого стилю життя особистості // Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: Наук.-метод. збірник /Ред. кол.: Н. Софій, І. Єрмаков та ін. К.: Контекст, 2000.- 333 с. С. 101-104.
14. Бедерханова В.П. Педагогическая поддержка индивидуализации ребенка / Классный руководитель. 2000. № 3. С. 39-50.
15. Бежко А.М. К вопросу о ценностях предпринимательской деятельности будущих фермеров // Професійне становлення педагогічних працівників: Зб. Наук. праць / За метеріалами міжрегіональної науково-практичної конференції 25-26 листопада 1997 р.; наук. редактори: Є.М. Павлютенков, В.М. Сисоєв. Запоріжжя: ЗОІУВ, 1997. С. 247-251.
16. Берзінь В.І. Психологічна готовність дітей до навчання в школі: Монографія. К., 1997. 122 с.
17. Бех І.Д. Образ "Я" як мета формування і розвитку особистості // Педагогіка і психологія. 1998. - № 2. С.30-40.
18. Бех В.П. Соціальний організм навчальної форми // Школа життєтворчості особистості: Науково-методичний збірник / Ред. кол.: В.М. Доній, Г.М. Несен, І.Г. Єрмаков та ін. К.: ІСДО, 1995. 480 с. С. 313.
19. Бех І.Д. Категорія ставлення” у контексті образу Я” особистості // Педагогіка і психологія: Наук.-теор. та ін форм. журнал АПН України. К., 1997. №3. С. 9-22.
20. Біленок О. Соціальні аспекти самопрезентації особистості у суспільстві нових можливостей // Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: Наук.-метод. збірник /Ред. кол.: Н. Софій, І. Єрмаков та ін. К.: Контекст, 2000. 333 с. С. 98-100.
21. Битянова Р.М. Организация психологической работы в школе. Изд. 2, исправленное М.: Совершенство, 1998. 298 с. С. 73.
22. Блонский П.П Задачи и методы новой народной школы. М., 1918. С. 4-8.
23. Бодалев А.А. Об исследованиях по психологии познания людьми друг друга. В сб.: Психология межличностных отношений. М., 1979. С. 1-14.
24. Божович Л.И. Психологические закономерности формирования личности в онтогенезе // Вопросы психологии. 1976. №6. С. 45-53.
25. Большой толковый психологический словарь. - Том 1. М.: ВЕЧЕ: АСТ, - 2001. 455 с.
26. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості: учб. пос. для студентів ст.. курсів психол. фак. та від-нь ун-тів. Харків: Фоліо, 1996. 237 с.
27. Боришевський М.Й. Розвиток самоактивності дитини як основа гуманізації педагогічного процесу // Міжнародний семінар з гуманістичної психології та педагогіки (Рівне 15-17 червні 1998 р.): Тези допов. і повідом. Відп. ред. Г.О.Балл. Київ-Рівне: Ліста, 1998. С. 22-23.
28. Бочелюк В.Й. Вчитель-створювач орієнтирів суспільного життя засобами особистісно-орієнтованого навчання // Матеріали міжрегіонального науково-дослідницького семінару Створення іміджу сучасного закладу освіти” 8-9 квітня 1997 р. Запоріжжя, 1997. С. 53-56.
29. Бурлачук Л.Ф., Грабская И.А., Кочерян А.С. основы писхотерапии: Учебн. Пособие. К.: Ника-Центр, М.: Алетейа, 1999. 320 с.
30. Бурма М.Э. Терапия творческим самовыражением. М., 1989. 304 с.
31. Буякас Т.М. Проблема и психотехника самоопределения личности // Вопросы психологии. 2002. №2. С. 28-39.
32. Вайновська М.К. Теоретико-методологічні підходи до формування творчої особистості // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: Проблеми і пошуки: Зб. наук. праць / Ред. кол.: Т.І. Сущенко (відп. ред.) та ін. Київ Запоріжжя. 2002. Вип. 22. С. 7-11.
33. Варбан Є. Психологічна компетентність як запорука життєвого успіху // Кроки до компетентності та інтеграції у суспільство: Наук.-метод. збірник /Ред. кол.: Н. Софій, І. Єрмаков та ін. К.: Контекст, 2000.- 333 с. С. 114-121.
34. Васильєв Я.В. Психолого-педагогические основы процесса обучения. Учебное изд. Воронеж, 2002. С. 15-16.
35. Васильков В.М. Соціально-психологічні питання професійного самовизначення старшокласників в сучасних умовах // Педагогіка і психологія. 1999. - № 3. С.59-65.
36. Вегнер А.Л., Цукерман Г.А. Схема индивидуального обследования детей младшего школьного возраста: для школьных психологов. Томск, 1993.- 222 с.
37. Вентцель К. Свободное воспитание: Сборн. избр. трудов. М.: Ассоциация «Профессиональное образование», 1993. 171 с. С. 27.
38. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. Т. 2. М., 1982. С. 247.
39. Выготский Л.С. М.: Издательский Дом Шалвы Амонашвили, 1996. С. 6-18.
40. Выготский Л.С. Избранные психологические исследования. М., 1956. С. 448.
41. Выготский Л.С. История развития высших психических функций. Собр. соч.: в 6 т. М.: Педагогика, 1983. Т. 3. С. 6.
42. Власенко Ю.О. Психологічний аналіз інноваційного потенціалу особистості: Автореф. дис. канд. психологічних наук: 19.00.01 / Одеський нац. ун-т ім. І.І. Мечнікова. Одеса, 2003. С. 1-15.
43. Волков І.П. Вчимо творчості. Педагогічний пошук / Укл. І.Н. Баженова: Пер. з рос. К.: Рад. шк., 1988. С. 90-126.
44. Воловик П.М. Теория вероятностей и математическая статистика в педагогике. К.: Радянська школа, 1969. C. 134-147, 207.
45. Волочков А.А. Активность субъєкта как фактор психического развития (гипотезы, модели, факты) // Психологический журнал. 2003. №3. С. 22-30.
46. Вольфовська Т.О. Визначення рівня сформованості інтерактивних умінь особистості на етапах соціалізації // Педагогіка і психологія. Вісник АПН України. - № 3-4. С. 141-148.
47. Габай Т.В. Педагогическая психология: Учебное пособие. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1995. С. 136-142.
48. Газман О.С. Педагогика свободы: путь в гуманистическую цивилизацию ХХІ века // Классный руководитель. 2000. №3. С. 13-22.
49. Гаряча О.Л. Формування образу підприємця у свідомості учнівської молоді // Професійне становлення педагогічних працівників: Збірник наукових праць / За матеріалами міжрегіональної науково-практичної конференції 25-26 листопада 1997 р.; наук. редактори: Є.М. Павлютенков, В.М. Сисоєв. Запоріжжя: ЗОІУВ, 1997. С. 252-256.
50. Годфруа Ж. Что такое психология: В 2 т. Т. 2: Пер. с франц. М.: Мир, 1992. С. 39-43.
51. Головаха Е.И., Кроник А.А. Психологическое время личности. К.: Наукова думка, 1984.
52. Гончаренко С.У. Проблеми гуманітаризації змісту шкільної освіти // Педагогіка і психологія: Наук.-теор. та інформ. журнал АПН України. 1999. №4. С. 17-26.
53. Гордеева Т.О., Леонтьев Д.А. Восьмая международная конференция по мотивации. Научная хроника // Вестник Московского университета. Сер. 14, Психология. 2003. №1. С. 104-105.
54. Гринькова М.В. Фактори формування саморегуляції навчальних дій // Педагогіка і психологія: Наук. теорет. та ін форм. журнал АПН України. К., 1996. № 2. С.71-75.
55. Гуменюк О.Є. Психологія "Я концепції. Тернопіль: Економічна думка, 2002. 186 с.
56. Гушкина Н.И. Несколько слов из практики школьного психолога. М., 1991.
57. Давидюк Н.М. Психологічні умови активізації творчості навчально-пізнавальної діяльності студентів у процесі вивчення психологічних дисциплін: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.01 / Національний ун-т ім. М.П. Драгоманова. К., 2003. 20 с.
58. Демиденко В.К. Самореалізація: сутність, становлення, розвиток // Педагогіка і психологія. Вісник АПН України. - 2004. - № 2, С. 31-36.
59. Донченко Є.А., Тараненко Т.М. Личность, конфликт, гармония. К.: Политиздат Украины, 1989. 175 с.
60. Дружинін В.Н. Психология общих способностей. М.; СПб.: Питер, 2002. С. 262-263.
61. Дусавицкий А.К.. Психология личности в социальном измерении // Практична психологія та соціальна робота. - 2003. - № 1, С. 1-8.
62. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психологический словарь-справочник. Мн.: Харвест, М.: АСТ, 2001. 348 с.
63. Ельконін Д.Б. Удосконалення навчально-виховного процесу як засіб розвитку творчої особистості вчителя та учнів // Матеріали доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції, проведеної на базі Уманського держ. пед. ун-ту ім. П. Тичини 26-27 жовтня 2000 р. К.: Науковий світ. С. 33-36.
64. Эльконин Д.Б. Избранные психологические труды. М.: Педагогика, 1989. С. 469-475.
65. Эриксон Э. Идентичность: юность, кризис. М., 1996. 164 с.
66. Жизнь как творчество (Социально-психологический анализ). К., 1985. С. 294.
67. Заброцький М.М. Вікова психологія: Навч. посібник. К.: МАУП, 1998. 92с.
68. Завірюха Л.А. Самопізнання, самотворення та самопрезентація особистості // Імідж сучасної школи: Практико-зорієнтований посібник / За ред. І.Г. Єрмакова. К., 1997. С. 159-161.
69. Закон України «Про освіту» // Голос України. 1991. 26 червня.
70. Залесский Г.Е. Психология мировоззрения и убеждений личности. М.: Изд-во МГУ, 1994. С. 103-104.
71. Занюк С.С. Психология мотивации. К.: Эльга-Н; Ника-Центр, 2002. - Вып. 7. С. 77-83.
72. Зарицька В.В. Формування здатності до самореалізації. Програма для старшокласника / Укл. В.В. Зарицька. Запоріжжя: Час, 2004. 24с.
73. Зарицька В.В. Соціальне та профільне самовизначення учнів Інноваційні наскрізні програми та методика їх впровадження / Укл. В.В. Зарицька. Запоріжжя: ГУ ЗІДМУ”, 2003. 56 с.
74. Зарицька В.В. Мотивація досягнення та мотивація схвалення як детермінанти формування у старшокласників здатності до самореалізації. Соціальні технології (Київський національний університет імені Тараса Шевченка). 2004. Вип. 22. С. 108-117.
75. Зарицька В.В. Виділення необхідної і достатньої сукупності ключових компетенцій як передумова формування здатності особистості до самореалізації. Соціальні технології (Київський національний університет імені Тараса Шевченка). 2004. Вип. 23. С. 99-107.
76. Зарицька В.В. Розроблення комплексної програми формування у старшокласників здатності до самореалізації та результати її впровадження // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. Максименко С.Д.- К.: 2004, Т. VІ. Вип.8. С.120-128.
77. Зарицька В.В. Старший шкільний вік як найдоцільніша вікова категорія для формування здатності до самореалізації // Актуальні проблеми психології. Екологічна психологія. Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. Максименко С.Д.- К.: 2004, Т.7. Вип. 3. С. 311-321.
78. Зарицька В.В. Теоретичний аналіз підходів вчених до трактування поняття „самореалізація особистості” // Соціальні технології (Київський національний університет імені Тараса Шевченка). 2005. Вип. 30.
79. Зарицька В.В. Вивчення життєвих планів старшокласників. Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. Київ-Запоріжжя. 2002 Вип. 23. С. 70-74.
80. Зарицька В.В. Психологічна підтримка учнів у їх соціальному і профільному самовизначенні. Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. Київ-Запоріжжя. 2002 Вип. 24. С. 112-115.
81. Зарицька В.В. Дослідження готовності старшокласників до вибору професії. Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. Київ-Запоріжжя. 2002 Вип. 25. С.140-144.
82. Зарицька В.В. Дослідження навчальних можливостей і особистісних ресурсів старшокласників. Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. Зб. наук. пр. Київ, 2002. Кн. І.- С. 105-110.
83. Зарицька В.В. Дослідження мотивації досягнення та мотивації схвалення у старшокласників. Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. Зб. наук. пр. Київ, 2002. Кн. І.- С. 292-296.
84. Зарицька В.В. Життєва компетентність випускника загальноосвітньої школи як соціально-педагогічна проблема. Наука і вища освіта: М-ли міжвуз. наук.-практ. конф., 12 травня 2000 року / Гуманітарний університет Запорізький інститут державного та муніципального управління” Вип. 4. Запоріжжя, 2001. С. 130-132.
85. Зарицька В.В. Формування життєвої компетентності учнів як соціально-педагогічна проблема. Молодь в умовах нової соціальної перспективи: матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції. Житомир, 18-19 квітня 2001 року / Відп. ред. О.М. Дікова-Фаворська.- Житомир: Видавничий відділ ЖДПУ, 2001.- С. 133-134.
86. Зарицька В.В. Психологічна підтримка учнів як один із механізмів їх підготовки до самореалізації. Збірник тез доповідей учасників Тижня науки” в Гуманітарному університеті ЗІДМУ”: В 3 т. Т. 1, ч. 2: Науково-практична конференція Психологічна наука в системі регіонального управління”. 30-31 жовтня 2003 р. Запоріжжя: ГУ ЗІДМУ”, 2003. С. 9-10.
87. Зарицька В.В. Соціальне становлення старшокласника як гарант його психологічної рівноваги. Збірник тез доповідей учасників Тижня науки” в Гуманітарному університеті ЗІДМУ”: В 3 т. Т. 1, ч. 2: Науково-практична конференція Психологічна наука в системі регіонального управління”. 28-29 жовтня 2004 р. Запоріжжя: ГУ ЗІДМУ”, 2004.
88. Заплотнинська. Передумови формування життєвої компетентності дітей з особливими потребами // Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: Наук.-метод. збірник /Ред. кол.: Н. Софій, І. Єрмаков та ін. К.: Контекст, 2000. С. 178-180.
89. Зеньковский В.В. Психология детства. М.: Изд-во «Академия», 1996. - С. 57-75.
90. Зинченко В.П. Человек развивающийся. Очерки российской психологии. М.: Тривола, 1994. 304 с.
91. Калинина Н.В. Формирование социальной компетентности как механизм укрепления психического здоровья подрастающего поколения // Психологическая наука и образованиета статистична обробка одержаних даних . 2001. №4. С. 16-21.
92. Карамушка Л.М. Модель психологічного консультування керівників освітніх закладів з проблем управління // Практична психологія в контексті культур. К.: Ніка-Центр, 1998. С. 125-146.
93. Карамушка Л.М. Практична психологія управління та актуальні методи освітнього менеджменту // Практична психологія: теорія, методи, технології / Відп. ред. З.Г.Кісарчук. К.: Ніка-Центр, 1997. С.117-125.
94. Карамушка Л.М. Психологічні аспекти гуманізації управління школою // Педагогічна спадщина В.О.Сухомлинського і розбудова національної освіти: тези міжнар. наук.-практ. конф-ції. Част.3. Кіровоград, 1993. С. 66-68.
95. Карамушка Л.М. Психологічні основи управління в системі середньої освіти: рекомендовано Міністерством освіти України як навчальна програма для підготовки та перепідготовки керівників середньої освіти. К.: Інст. змісту та методів навчання, 1997. 68 с.
96. Кирєєва З.О. Формування уявлень для орієнтування в часі в свідомості індивідів // Вісник Одеського національного університету. Т. 6. Вип. 2., 2001. - С. 44-45.
97. Киричук О.В., Лушин П.В. Особистісне змінювання в умовах психологічної допомоги // Педагогіка і психологія: Наук.-теор. та ін форм. журнал АПН України. К., 1996. № 2. С. 3-12.
98. Коган Л.Н. Цель и смысл жизни человека. М., 1984. С. 137-147.
99. Когнитивная психология // Х. Гейвин. СПб.: Питер, 2003. С. 170-171.
100. Козырева Е.А. Психологическое сопровождение школьников, их учителей и родителей // Журнал практического психолога. М., 1998. №4. С. 71-76.
101. Колеснікова В.І. Ідеї аналітичної психології К.Г. Юнга в дослідженні проблем особистісного розвитку: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.01. Одеський нац. ун-т ім. І.І. Мечнікова. - Одеса, 2003. С. 8.
102. Колесникова В.И. Идеи аналитической психологии К.Г. Юнга в исследовании проблем личностного развития: Дисс... канд. психол. наук: 19.00.01. Симферополь, 2002. С. 129.
103. Колесников Е.П. Опросник «Изучение действий по организации жизни» // Наука і освіта. № 1. 2001. С. 52-58.
104. Колесников Е.П. Теоретико-методологические основы изучения деятельности по организации жизни // Наука і освіта. 1998. № 4-5. С. 52-55.
105. Колесніков Є.П. Психологія дії, що організує життя: Автореф. дис. канд. психол. наук. Одеса, 2003. С. 4-7.
106. Кон И.Г. Психология старшекласника. М.: Просвещение, 1982. 207с.
107. Коростылева Л.А., Советова О.С. Психологические барьеры и готовность к нововведенням. С-П., 1995. 250 с.
108. Коростелина К. Особенности мотивационно-потребностной сферы как детерминанты межличностного взаимодействия // Наука і освіта. № 1. 2001. С. 64-67.
109. Коротаева Е. Ситуация успеха: психолого-педагогические механизмы и этапы организации // Директор школы. 2001. № 2. С. 64-70.
110. Костюк Г.С. Некоторые вопросы взаимосвязи воспитания и развития личности // Вопросы психологии. 1956. № 5. С. 3-14.
111. Корчак Я. Як любити дітей. К.: Рад. Школа. 1976. С. 80.
112. Кочубей Б.И., Новикова Е.В. Эмоциональная устойчивость школьников. М., 1998.
113. Крайг Г. Психология развития. СПб.: Питер, 2001. С. 620-621, 637-638.
114. Кремінь В. Доповідь на ІІ Всеукраїнському з’їзді освітян // Освіта України. № 47. 2001. 12 жовтня.
115. Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: Наук.-метод. збірник /Ред. кол.: Н. Софій, І. Єрмаков та ін. К.: Контекст, 2000. 333 с.
116. Крысько В.Г. Психология и педагогика: Схемы и комментарии. М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2001. С. 141-174.
117. Левин Г., Рамбергер Р. Образование, труд и занятость в развитых странах // Перспективы. Вопросы образования. ЮНЕСКО. 1990. № 2. С. 67, 84.
118. Леонтьев Д.А. Очерк психологии личности. М.: Смысл, 1993. С. 40-42.
119. Леонтьев Д.А. Установка как механизм смысловой регуляции деятельности // Теория установки и актуальные проблемы психологии. Тбилиси: Мецниереба, 1990. С. 158-168.
120. Лєпіхова Л. Соціалізація та соціально-психологічна компетентність як рівні особистісної зрілості // Кроки до компетентності та інтеграції у суспільство: Наук.-метод. збірник / Ред. кол.: Н. Софій, І. Єрмаков та ін. К.: Контекст, 2000. - 333 с. С. 105-108.
121. Левченко Т.І. Розвиток освіти та особистості в різних педагогічних системах / 1-е вид. М., Вінниця: Нова книга, 2002. С. 392-485.
122. Ліфарєва Н.В. Психологія особистості: Навчальний посібник. Київ: Центр навчальної літератури, 2003. С. 208-230.
123. Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. Л., 1983.
124. Личность, семья, школа: Проблемы социализации учащихся / Под ред. докт. пед. наук С.Г. Вершловского. Санкт-Петербург, 1996. С. 82-90.
125. Лісіна Л.О. Теоретичні основи розвитку пізнавальної активності школярів у процесі навчання основам наук // Професійне становлення педагогічних працівників: Збірник наукових праць. Вип. 5 / За матеріалами міжрегіональної науково-практичної конференції 25-26 листопада 1997 р.; Наук. ред. Є.М. Павлютенков, В.М. Сисоєв. Запоріжжя: ЗОІУВ, 1997. &nd