ФОРМУВАННЯ ВОКАЛЬНО-ВИКОНАВСЬКОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИКИ В ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ

Короткий опис

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ВАН ЦЗЯНЬШУ

УДК 37.016:78 37.091

ФОРМУВАННЯ ВОКАЛЬНО-ВИКОНАВСЬКОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИКИ
В ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ

13.00.02 – теорія та методика музичного навчання

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
доктор педагогічних наук, професор
КУНЕНКО Людмила Олександрівна

Луганськ – 2013

ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………… 3
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ВОКАЛЬНО-ВИКОНАВСЬКОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИКИ ……………………………………..

10
1.1. Історико-методологічний аспект формування вокально-виконавської культури майбутніх вчителів музики……………………
10
1.2. Сутність та зміст вокально-виконавської культури майбутніх учителів музики…………………………………………………………..
33
Висновки до першого розділу…………………………………………… 57
РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ВОКАЛЬНО-ВИКОНАВСЬКОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИКИ ..........................................................

60
2.1. Структура вокально-виконавської культури майбутнього вчителя музики……………………………………………………………………..
60
2.2. Реалізація педагогічних умов формування вокально-виконавської культури майбутнього вчителя музики в навчально-виховному процесі педагогічного ВНЗ………………………………………………

75
Висновки до другого розділу…………………………………………….. 93
РОЗДІЛ ІІІ. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З ФОРМУВАННЯ ВОКАЛЬНО-ВИКОНАВСЬКОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИКИ………………………………………

98
3.1. Хід констатувального експерименту і аналіз його результатів 98
3.2. Формувальний етап дослідно-експериментальної роботи 138
Висновки до третього розділу 156
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………… 170
ДОДАТКИ…………………………………………………………………….. 174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….. 201

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Характерною ознакою сучасного культурно-освітнього процесу в Україні є глобалізація, інтернаціоналізація та трансформація культурних надбань і науково-технічних досягнень у міжнародний освітній простір. Адже стрімкі інтеграційні процеси вимагають від сучасної системи вищої освіти озброїти її випускників комплексом синтезованих знань кращих культурних традицій інших народів світу з метою їх адаптації до національних традицій певної країни та використання педагогічного досвіду в різних формах педагогічної практики. Унікальність обміну культурними надбаннями кожного соціуму стає закономірністю міжнародних демократичних відносин, що дає можливість інтегрувати в єдиний культурно-освітній простір, обмінюватись знаннями в різних галузях науки і мистецтва, стає додатковим соціально-економічним ресурсом та фактором нарощування духовного потенціалу суспільства, прогресивною формою розвитку кожної високоосвіченої особистості й вчителя музики зокрема.
Модернізація системи сучасної освіти орієнтується на європейські стандарти, в зв’язку з чим особливу актуальність набуває досвід фахової підготовки майбутніх учителів у сфері музичного мистецтва. Основними факторами, що вплинули на пріоритетні напрямки модернізації вітчизняної освіти є: входження України в європейський освітній простір із збереженням кращих надбань національної системи освіти, загальні процеси культурної глобалізації, яку загалом зумовлюють прискорені темпи розвитку сучасних інформаційних технологій. Якщо зміст духовної культури складають естетичні і моральні цінності суспільства, то музика, а саме вокальне мистецтво, є художньо-інтонаційним засобам вираження цих ціннісних орієнтацій. Тому формування вокально-виконавської культури студентів є актуальним завданням музично-педагогічної освіти і важливою умовою розвитку їх духовності.
У науково-методичній літературі специфіка вокальної підготовки майбутніх учителів музики розглядалася в різних аспектах: методика співу з позицій професійного виконавства (Л. Дмитрієв, М. Микиша, В. Морозов, В. Юшманов та ін.); роботи присвячені загальним питанням вокально-виконавської підготовки майбутніх учителів музики у ВНЗ (О. Баженова, К. Барвінська, В. Ємельянов, О. Плеханова, А. Філіппов та ін.) та питанням оволодіння вокально-виконавською технікою: Н. Гребенюк, К. Матвєєва, А. Менабені, А. Саркісян. Різні грані вокального виконавства представлені в роботах китайських дослідників: Гу Юй Мей, Вей Лімін, У Лін Фень, Чжен Сяо Ін, Чжоу Чжен Сун. Проблемам розвитку співацького голосу й вокально-естетичного виховання школярів присвячені праці: Л. Алексєєвої, О. Малініної, Д. Огороднова, Г. Струве, Г. Стулової, Т. Шастіної, Ю. Юцевич та ін.
Дослідження сучасних педагогів (В. Антонюк, К. Судаков, Г. Маляренко) і психологів (Л. Бочкарьов, І. Калмиков, Г. Шпет) підкреслюють, що саме вокальна культура вже на ранніх етапах розвитку особистості суттєво впливає на формування свідомості, мислення, почуттів і відчуттів, оскільки мозок людини природно сприймає спів з моменту народження.
Для практичної діяльності майбутні вчителі музики, особливо китайські студенти, що навчаються в українських педагогічних вузах, мають опанувати фаховий вокально-виконавський і музично-теоретичний комплекс та вільно володіти знаннями: жанрових особливостей української та зарубіжної вокальної музики, музичних форм, засобів музичної виразності, основних напрямів й перспектив розвитку музично-естетичного виховання школярів; оволодіти навичками: просвітницької, менеджерської та науково-дослідницької діяльності. Це вимагає досягнення високого рівня вокально-виконавської культури як важливої складовою фахової підготовки майбутніх учителів музики в інститутах мистецтв педагогічних університетів.
У зв’язку з цим актуалізується проблема формування вокально-виконавської культури майбутнього вчителя музики, яку доцільно більш ретельно розглянути з позиції сучасних вимог їх фахового зростання. Відсутність узагальнюючих теоретичних і прикладних праць з цього питання та враховуючи вищезазначене, темою дисертаційного дослідження обрано: «Формування вокально-виконавської культури майбутніх учителів музики в процесі фахової підготовки».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація входить до плану наукових досліджень кафедри співів і диригування Інституту культури і мистецтв Луганського національного університету імені Тараса Шевченка та кафедри теорії та методики музичної освіти, хорового співу і диригування Інституту мистецтв Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова і складає частину наукового напряму «Зміст, форми, методи фахової підготовки вчителів музики». Тема дисертації затверджена вченою радою НПУ імені М.П. Драгоманова (протокол № 3 від 23.10.2012 р.).
Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці методики формування вокально-виконавської культури майбутнього вчителя музики в процесі фахової підготовки.
Об’єкт дослідження – процес вокальної підготовки майбутніх учителів музики.
Предмет дослідження – методика формування вокально-виконавської культури майбутнього вчителя музики.
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати стан розробки досліджуваної проблеми в психолого-педагогічній науці та мистецтвознавстві.
2. Теоретично обґрунтувати та визначити сутність, зміст, специфіку та функції вокально-виконавської культури майбутнього вчителя музики.
3. Розробити та теоретично обґрунтувати компонентну структуру, визначити критерії, показники та виявити рівні сформованості вокально-виконавської культури майбутнього вчителя музики.
4. Обумовити комплекс методів, принципів і прийомів формування вокально-виконавської культури майбутнього вчителя музики в процесі фахової підготовки.
5. Розробити експериментальну модель і поетапну методику формування означеного феномена та експериментально перевірити їх ефективність.
Теоретико-методологічною основою дослідження є: наукові ідеї в галузі філософії освіти, загальної та музичної педагогіки і психології, визначення шляхів оптимізації з позиції вокальної підготовки студентів до роботи в школах Китаю та України: багатогранне розуміння культури як соціально-історичного феномену науки і практики (В. Андрущенко, Л. Губерський, І. Зязюн, М. Михайличенко); теоретико-методологічні засади та узагальнення досвіду мистецької освіти в ракурсі формування педагога-музиканта ХХІ ст. (А. Козир, Л. Куненко, Л. Масол, О. Отич, Г. Падалка, О. Рудницька, О. Ростовський, О. Хижна, В. Шульгіна, О. Щолокова та ін.); фундаментальні праці видатних діячів різних напрямків про роль національної культури в формуванні художньої культури і духовному збагаченні особистості (Ю. Борев, Л. Виготський, В. Жадько, О. Леонт’єв, Б. Ліхачов, Г. Мєднікова, Є. Назайкінський, О. Олексюк, О. Отич, Ю. Руденко, В. Сухомлинський, А. Щербо, Б. Яворський та ін.); психолого-педагогічні концепції теорії та практики розвитку творчих здібностей молоді (Л. Бочкарьов, Н. Гузій, В. Петрушин, К. Платонов, В. Ражніков та ін.); дослідження духовної спадщини культурних паралелей “Схід-Захід” (Л. Гусейнова, Е. Кучменко, О. Шевнюк) та музичної культури Китаю китайських учених (Бай Юнь-шен, Ван Го-вей, Ван Чао-вень, Лі Фан, Чень Лінь-жуй та ін.), дослідників з інших країн світу (В. Алексеєв, Р. Грубер, М. Михайлов, Л. Сакетті, М. Чулакі та ін.); науково-методичні праці в сфері вокального навчання китайських вчених (Вей Лімін, Цзин Нань, Ян Хун Нянь, Ціо Ли, Ма Ге Шунь, Сюй Дин Чжун та ін.) та механізмів вокально-виконавської підготовки майбутнього фахівця в педагогічних університетах (В. Антонюк, Л. Василенко, Л. Гавриленко, Н. Гребенюк, О. Маруфенко, А. Менабені, А. Ткачук, Ю. Юцевич та ін.).
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань був обумовлений комплекс теоретичних та емпіричних методів: аналіз філософських, психолого-педагогічних, методичних та мистецтвознавчих досліджень, з метою уточнення сутності поняття “вокально-виконавська культура” відносно категорії майбутніх учителів музики; метод конструювання понять – для розширення, диференціації та систематизації понятійно-категоріальної бази знань; аналіз нормативних документів, а також реального досвіду викладачів вищих музично-педагогічних закладів з метою встановлення еталонних рівнів цієї дефініції, перспектив підвищення фахової майстерності та шляхів розв’язання проблеми дослідження, за допомогою методів: систематизації та узагальнення; анкетування, бесід, тестування, інструктажу, демонстрування, спостереження, наочної ілюстрації, обговорення, опитування, експертних оцінок, експрес-інтерв’ю, педагогічного експерименту; науково-дослідні та творчо-пошукові: експериментальні, рефлексивні, інтерактивного та евристичного навчання (творчої уяви, образної картини, фантазування) для стимуляції творчої активності та моделювання знань з вокально-виконавської культури; медіа-освіти, яка сприяє активізації мотиваційно-регулятивного компоненту щодо підвищення самоосвіти даного напрямку підготовки, з метою ознайомлення з інноваційним забезпеченням сучасних напрямків вокального навчання (з ефективними методами корифеїв вокального мистецтва, основними положеннями особливостей навчання співу дітей тощо); метод емпатійно-ейдетичний, за допомогою якого відбувається співпереживання і вживання в художній образ вокального твору; методи математичної обробки результатів (кількісний та якісний порівняльний аналіз реального стану та динаміки отриманих експериментальних даних, їх екстраполяція).
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше:
 розроблені: компонентна структура і методична модель вокально-виконавської культури майбутнього вчителя музики та поетапна методика її опанування; критерії, показники сформованості означеного феномена;
 уточнено поняття «вокально-виконавська культура майбутнього вчителя музики» та сутність його формування в процесі фахової підготовки, введено дане поняття до наукового обігу;
 визначено функції, виокремлено і обумовлено комплекс методів і прийомів; систематизовано методичні підходи і принципи цього напрямку навчальної діяльності;
 подальшого розвитку набули: засоби комплексної діагностики стану вокальної підготовки майбутніх учителів музики, на основі якої визначено рівні сформованості вокально-виконавської культури майбутніх учителів музики; розширено теоретико-методологічне підґрунтя для реалізації принципів забезпечення культуровідповідності вокального навчання студентів та опори на національно-культурні традиції навчання співу в системі інститутів мистецтв педагогічних університетів.
Практичне значення дослідження. Основні теоретичні положення дослідження та методичні рекомендації можуть бути використані як навчальний матеріал у курсах «Методика музичного виховання», «Методика вокальної підготовки студентів», у процесі індивідуальних занять з постановки голосу майбутніх учителів музики. Систематизація педагогічних знань, одержаних у системі європейської освіти, дозволяють інтегрувати їх в освітнє середовище КНР з урахуванням національних, ментальних та культурних особливостей. На базі дисертації можна сформувати методологічний курс вокального навчання в середніх і вищих музичних навчальних закладах Китаю.
Апробація і впровадження результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження обговорювалися на: міжнародних науково-практичних конференціях: «Гуманістичні орієнтири мистецької освіти» (Київ, 2009; «Хорове мистецтво України та його подвижники» (Дрогобич, 2011); всеукраїнській науково-практичній конференції: «VІІІ Культурологічні читання пам’яті Володимира Подкопаєва «Національний мовно-культурний простір України» (Київ, 2010); Всеукраїнському науковому семінарі «VІІІ Педагогічні читання пам’яті О.П. Рудницької» (Київ, 2010); Четвертій науково-практичній конференції «Формула творчості: Теорія і методика мистецької освіти» (Луганськ, 2011); звітних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу, засіданнях кафедри теорії, історії музики та інструментальної підготовки Інституту культури і мистецтв Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.
Впровадження результатів дослідження здійснено в навчально-виховний процес: Інституту мистецтв Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (довідка № 0710 /1105 від 10.04.2013 р.), Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка №1/2253 від 08.05.2013 р.), Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (довідка № 707 від 15.04. 2013 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження, його результати та висновки висвітлені в 7 одноосібних науково-методичних публікаціях автора, 5 з яких – у фахових виданнях з педагогіки.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (207 найменувань, з них 18 іноземними мовами, серед яких 8 китайською мовою). Основний текст дисертації складає 175 сторінок, загальний обсяг роботи – 221 сторінку. Робота містить 10 таблиць, 12 рисунків, що разом з додатками становить 24 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Аналіз науково-методичної літератури з досліджуваної проблеми та результати проведеного експериментального дослідження засвідчили реалізацію мети, підтвердили правомірність основних теоретико-методологічних положень, ефективність розв’язання дослідних завдань та динаміку результатів експериментального навчання з формування вокально-виконавської культури майбутніх учителів музики, відповідно до яких нами були зроблені наступні висновки:
1. У результаті узагальнення літературних першоджерел було встановлено недостатню розробленість проблеми формування вокально-виконавської культури майбутніх учителів музики в процесі фахової підготовки, що підтвердило актуальність і новизну даної проблеми та нові пріоритети розвитку музично-педагогічної освіти, спрямовані на використання традиційних та інноваційних технологій вокального навчання та забезпечення значно вищого рівня формування вокально-виконавської культури студентів інститутів мистецтв педагогічних університетів. Аналіз літератури дозволив також визначити теоретико-методологічне підґрунтя процесу формування даного феномену для реалізації забезпечення принципів культуровідповідності та опори на національно-культурні традиції вокального навчання в системі вищої музично-педагогічної освіти студентів.
2. На основі теоретико-методологічного аналізу проблеми дослідження та узагальнення практики визначено: зміст, специфіку та авторське тлумачення поняття «вокально-виконавська культура майбутнього вчителя музики», яке ми трактуємо як здатність майбутнього вчителя музики до творчого високопрофесійного втілення художньо-образного змісту музичного твору шляхом ефективного використання комплексу науково-методичних та вокально-виконавських знань, умінь та навичок. Вокальна культура як художньо-естетична категорія розглядається нами в рамках музичної культури як феномена і невід’ємної складової світової художньої культури, що дозволяє виявити не лише загальні риси музичного мистецтва, специфіку народних традицій, але й визначити своєрідність кожної з них. Вокально-виконавська культура ґрунтується на кращих традиціях національної виконавської майстерності, опанування якої дає змогу екстраполювати її в шкільні умови і закладати в учнів основи вокальної культури.
Систематизовано педагогічні підходи (особистісно-орієнтаційний, аксіологічний, діяльнісно-креативний) і взаємодію принципів вокального навчання студентів (принцип опори на національне спрямування вокального навчання; культуровідповідності та вокально-культурологічної герменевтики, активно-художнього і емоційно-творчого самовираження, інтегративності й художньо-ейдетичного змістового наповнення, медіа-освіти). Визначено, що формування вокально-виконавської культури студентів потребує взаємодії наступних функцій, а саме: соціально-перетворюючої, мотиваційно-регулятивної, пізнавально-евристичної, вокально-діяльнісної, науково-методичної, естетико-виховної, ціннісно-орієнтаційної, культурологічно-просвітницької, комунікативно-інформативної, гедоністично-мобілізуючої.
3. Розробка та теоретичне обґрунтування змісту структурних компонентів (мотиваційно-регулятивного, когнітивно-комунікативного, творчо-діяльнісного) дозволило визначити відповідні критерії (міру мотиваційної цілеспрямованості до формування вокально-виконавської культури; ступінь готовності майбутніх учителів музики до опанування вокально-виконавським комплексом; міру здатності до фахової самореалізації в процесі виконання вокальних творів у різних дієвих формах) та їх показники, а також виявити рівні та ознаки сформованості вокально-виконавської культури майбутнього вчителя музики (високий, середній та низький).
4. Для розв’язання поставлених завдань був обумовлений комплекс теоретичних та емпіричних методів: аналіз літератури з проблеми дослідження; метод конструювання понять – для розширення, диференціації та систематизації понятійно-категоріальної бази знань; аналіз нормативних документів та реального досвіду викладачів вищих музично-педагогічних закладів; систематизації, узагальнення, анкетування, бесід, тестування, інструктажу, демонстрування, спостереження, наочної ілюстрації, обговорення, опитування, експертних оцінок, експрес-інтерв’ю, педагогічного експерименту; науково-дослідні та творчо-пошукові: експериментальні, рефлексивні, інтерактивного та евристичного навчання для стимуляції творчої активності студентів; медіа-освіти, з метою ознайомлення з інноваційним забезпеченням вокального навчання, активізації мотивації, підвищення самоосвіти; метод емпатійно-ейдетичний допомагав розвивати співпереживання і вживання в художній образ вокального твору; методи математичної обробки результатів (кількісний та якісний аналіз реального стану та динаміки отриманих експериментальних даних, їх екстраполяція).
5. Проведений констатувальний експеримент дозволив виявити наявні рівні вокально-виконавської культури майбутніх учителів музики в інститутах мистецтв педагогічних університетів України. Констатувальний експеримент охопив 236 респондентів. У результаті контрольного діагностування було виявлено: 19,5% високого, 51,2% середнього і 29,3% низького рівнів сформованості вокально-виконавської культури майбутніх учителів музики. Це засвідчило, що даній проблемі в напрямку ні науково-методичної роботи ні в педагогічній практиці не було приділено достатньої науково-дослідної уваги і спрямувало нашу роботу на розробку експериментальної моделі та поетапної методики формування означеного феномена, яка проходила в три етапи (перший – інформаційно-адаптаційний; другий – художньо-поглиблений; третій – аналітико-творчий), які забезпечували реалізацію мети та експериментальних завдань відповідно до логіки формування в студентів вокально-виконавської культури в процесі фахового навчання, а також дозволили экспериментально перевірити їх ефективність.
Результати порівняльного аналізу середніх показників контрольної (КГ) і експериментальної (ЕГ) груп представили динаміку ефективності й мали таку різницю: ІІІ-й – високий рівень мали 23% студентів КГ і на 37% піднялись студенти ЕГ, з різницею