Формування й реалізація державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки України

Короткий опис

Українська Академія державного
управління при Президентові України

На правах рукопису
УДК 35.088.6(477): 351.823

Гончарук Наталія Трохимівна

Формування й реалізація державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки України

25.00.03 організація та управління в державних установах

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
наук з державного управління

Науковий керівник
С.М.Серьогін, кандидат
технічних наук, доцент

Київ - 2001

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ В УСТАНОВАХ, ОРГАНІЗАЦІЯХ І НА ПІДПРИЄМСТВАХ АГРАРНОГО СЕКТОРА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
1.1.Теоретичні погляди на досліджувану проблему 13
1.2. Поняття державної кадрової політики і її особливості в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки України 22
1.3. Історичний досвід здійснення державної кадрової політики в аграрному секторі економіки 37
1.4. Зарубіжний досвід здійснення державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки 64
Висновки до розділу 1 76
РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ І РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ В ОРГАНІЗАЦІЯХ, УСТАНОВАХ І НА ПІДПРИЄМСТВАХ АГРАРНОГО СЕКТОРА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
2.1. Аграрні перетворення в Україні та їх вплив на формування і реалізацію державної кадрової політики в аграрному секторі економіки 78
2.2. Кадровий потенціал установ, організацій і підприємств аграрного сектора економіки України і проблеми його використання 100
2.3. Система здійснення державної кадрової політики в аграрному секторі економіки 115
2.4. Основні напрями удосконалення державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки 142
Висновки до розділу 2 181
ВИСНОВКИ 183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 189
ДОДАТКИ 220

ВСТУП

Актуальність теми. Процеси соціальної модернізації та національного державотворення висувають на перший план проблему кадрового забезпечення реформ, нарощування й конструктивного використання кадрового потенціалу в усіх сферах суспільного життя. Особливе місце серед них належить аграрному сектору економіки. Це зумовлюється, по-перше, тим, що в сільському господарстві України зайнято 5,3 млн населення країни - 20% від усіх працюючих. У галузі сконцентровано 22% основних фондів, виробляється 13,2% валового внутрішнього продукту, формується основна частина продовольчих ресурсів. Від стану справ у галузі багато в чому залежить соціально-економічне становище суспільства в цілому. По-друге, значення ефективного функціонування аграрного сектора для успішного розвитку економіки підтверджує історичний досвід нашої країни, зарубіжних держав. Саме із сільського господарства абсолютна більшість із них починала своє відродження на крутих зламах історії.
Реалізація державної аграрної політики, спрямованої на глибоке реформування й розвиток аграрного сектора економіки на засадах приватної власності на землю та майно, нарощування обсягів виробництва конкурентоспроможної продукції, забезпечення продовольчої безпеки країни й проведення активної соціальної політики на селі, успіх визначених Президентом України аграрних реформ значною мірою залежить від керівного кадрового потенціалу аграрного сектора економіки, рівня підготовки й здібностей керівників і спеціалістів, зайнятих в аграрній сфері.
Існуючі підходи, форми й методи роботи з керівними кадрами й спеціалістами аграрного сектора економіки ще не повною мірою враховують вимоги сучасних економічних відносин, пов'язаних із переходом від адміністративно-командної системи планового ведення економіки до ринкової, що потребує формування нової державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки. Необхідність формування й реалізації державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки зумовлюється низкою причин: по-перше, сукупність нових процесів і явищ, що виникають під час становлення ринкових відносин в аграрному секторі економіки, зумовлюють необхідність прискореного вирішення проблем кадрового забезпечення аграрних перетворень, оскільки саме від кадрового потенціалу аграрного сектора залежить реальність здійснення аграрної політики держави, успіх проголошених Президентом України аграрних реформ; по-друге, серйозними прорахунками в кадровій політиці й низькому рівні кадрового забезпечення аграрного сектора економіки, необхідністю ліквідації адміністративних важелів управління зверху до низу в доборі й розстановці кадрів; по-третє, необхідністю всебічного аналізу набутого вітчизняного й зарубіжного досвіду й дослідження існуючого в Україні досвіду формування державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки України; по-четверте, невизначеністю державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки України, недостатністю її теоретичної розробки в науковій літературі з урахуванням комплексності й багатогранності, відсутністю аналогічних робіт, в яких би розглядались проблеми державної кадрової політики, кадрового забезпечення аграрного сектора економіки України на сучасному етапі.
Актуальність теми дослідження визначається:
- об’єктивними умовами реформування аграрного сектора економіки України, що вимагають перебудови діяльності всіх управлінських ланок галузі, аналізу нових кадрових процесів і відносин, формування кадрів нової генерації;
- необхідністю формування власної державної кадрової політики в цілому й державної кадрової політики в аграрному секторі економіки зокрема, осмислення й визначення змісту й напрямів кадрової політики держави в галузі, шляхів її реалізації, переосмислення ролі й місця кадрових служб, фахової структури підготовки кадрів у вищих закладах освіти, реформування системи підготовки й підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів сільського господарства;
- відсутністю наукових досліджень із проблем формування й реалізації державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки.
Стан наукової розробки проблеми формування й реалізації державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки України показує, що на сучасному етапі спеціального дослідження із цих проблем не проводилось. Науковий і дослідний матеріал обмежений.
На сьогодні опубліковано велике коло робіт, в яких аналізуються проблеми кадрової полі­­тики. У цьому плані, з нашого погляду, особливої уваги заслуговують праці вчених В.Б.Авер’я­нова, Г. В.Атаманчука, О.О.Воронька, С.Д.Дубенко, В.М.Князєва, Г.І.Лелі­кова, В.І.Луго­во­го, В.К.Майбороди, П.С.Назимка, Н.Р.Нижник, І.Ф.Надольного, О.Ю.Обо­лен­ського, М.І.Пі­рен, В.А.Ребкала, В.А.Скуратівського, В.П.Троня, В.В.Цвєткова, Г.В.Що­кіна, В.Г.Яцуби та інших. Ними вперше у вітчизняній науці зроблені спроби визначення понять кадрова політика”, державна кадрова політика”, основних принципів кадрової політики, системи кадрової роботи, головних напрямів реформування державної служби, створення системи ефективного державного управління й підготовки нових кадрів для органів державного управління й місцевого самоврядування тощо.
Предметом широких наукових досліджень є проблеми реформування і розвитку аграрного сектора економіки в цілому. Серед них насамперед слід виділити роботи В.Я. Амбросова, І.І. Лу­кі­нова, В.Я. Месель-Веселяка, О.М. Оніщенка, В.І. Семчика, О.М. Шпи­­чака, В.В. Юрчишина, особливо вчених, які в певні періоди очолювали і продовжують очолювати керівні органи управ­ління агропромисловим комплексом П.І. Гайдуцького, М.В. Гладія, М.В. Зубця, І.Г. Кири­ленка, П.Т. Саблука та інших. У них розроблені різні аспекти наукової теорії аграрних відносин, містяться теоретичні оцінки й узагальнення щодо сучасного перехідного етапу аграрного сектора економіки, обґрунтовується необхідність створення нових, мобільних підприємницьких структур, здатних забезпечити вихід аграрної сфери із кризового стану.
Особливо близькими до проблеми, що досліджується, можна визначити публікації О.М. Бо­ро­діної, Й.С. Завадського, В.І. Лишиленка, І.Х. Степаненка та В.В. Юрчи­шина, в яких ана­лі­зується кадрова політика в аграрному секторі економіки, питання кадрового забезпечення реформування аграрних відносин і відтворення трудових ресурсів аграрної сфери.
Разом із тим, питання роботи з керівними кадрами й спеціалістами аграрного сектора економіки останнім часом практично не знайшли достатнього висвітлення ні в дисертаціях, ні в науковій літературі.
Аналізуючи літературу, автор дійшов висновку, що поки немає жодної узагальнюючої наукової праці з питань здійснення державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки України на дисертаційно-монографічному рівні, не аналізувалась її нормативно-законодавча база, недостатньо вивчені механізми її формування й реалізації.
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась за тематикою досліджень Української Академії державного управління при Президентові України, зокрема, в межах комплексного наукового проекту Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації РК 0199 U 002827), а також за темою науково-дослідних робіт Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Української Академії державного управління при Президентові України Дослідження проблем управління соціально-економічним розвитком Дніпропетровського промислового регіону та розробка науково-методичних рекомендацій з його вдосконалення” (державний реєстраційний номер 0100 U 003151).
Мета й завдання дослідження. Виходячи з актуальності й недостатньої вивченості проблеми, автор ставить за мету дослідження визначення науково-теоретичних засад змісту державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки, розкриття особливостей її формування й реалізації та розробку на цій основі рекомендацій і пропозицій щодо її удосконалення.
Беручи до уваги складність і багатогранність теми, автор ставить відповідні до мети завдання дослідження:
- здійснити системний аналіз наукової літератури, законодавчої та нормативної бази, вітчизняного й зарубіжного досвіду щодо здійснення державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки;
- визначити мету, завдання й принципи, нормативноправове регулювання державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки;
- дослідити особливості формування й реалізації державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки в 90-х роках і вплив на її трансформацію аграрних перетворень у сучасних умовах; проаналізувати тенденції змін у кількісному і якісному складі керівників і спеціалістів галузі як провідної категорії апарату управління;
- сформулювати конкретні рекомендації щодо вдосконалення кадрової політики держави в досліджуваній сфері.
Об’єктом дослідження обрані суспільні відносини, що складаються в процесі формування й реалізації державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки.
Предметом дисертаційного дослідження є державна кадрова політика в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки, теоретичні засади її формування й реалізації (поняття, принципи, суб’єкти й об’єкти, кадровий потенціал керівників і спеціалістів галузі), механізми формування й реалізації, шляхи удосконалення здійснення кадрової політики держави в аграрній сфері.
Щодо гіпотези дослідження, то ми виходили з припущення, що державна кадрова політика в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки набуде більшої ефективності й досконалості за умов:
- урахування попереднього вітчизняного й зарубіжного досвіду її здійснення;
- наукового обґрунтування функцій організаційної системи підготовки, пере­під­готовки й підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів для аграрного сектора економіки в загальному контексті реформування вищої та післядипломної освіти в Україні, нових засад забезпечення й використання кадрового потенціалу в умовах радикального реформування аграрних відносин та економічного господарювання в цілому;
- створення умов і технологій для оперативного аналізу стану справ кадрового забезпечення аграрної сфери з метою гнучкого реагування на зміни, що виникають у соціально-економічному житті держави.
Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження є система загальнонаукових і спеціальних методів: конкретно-історичного, структурно-функціонального, порівняльно-ретроспективного, хронологічного, діахронного, статистичного, графічного, системного підходу та інші. Зокрема, конкретно-історичний метод використано для виявлення основних компонентів системи роботи з керівними кадрами й спеціалістами аграрної сфери на різних етапах історичного розвитку; хронологічний дав можливість розглянути проблеми формування й реалізації державної кадрової політики в русі, змінах і часовій послідовності; за допомогою діахронного (метода періодизації) визначено етапи формування системи кадрового забезпечення й реформування аграрного сектора; застосування системного методу дозволимо автору дослідити формування й реалізацію державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки як цілісну систему, розглянути її складові у взаємодії та взаємозв`язку, запропонувати шляхи їх удосконалення.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вперше:
- виконано комплексне дослідження теоретико - організаційних аспектів формування й реалізації державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки;
- узагальнено й адаптовано до сучасних умов попередній вітчизняний і зарубіжний досвід кадрового забезпечення аграрної сфери, визначено основні засади формування й реалізації державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки, що базується на основі певних принципів, механізмів і кадрового потенціалу;
- автором зроблена спроба дати власне визначення поняття державна кадрова політика в аграрному секторі економіки”, що визначається як розробка й здійснення органами державної влади сукупності правових, організаційних, економічних та інших заходів відповідно до найближчих, середньострокових і стратегічних цілей і завдань держави в аграрній сфері з метою оптимального кадрового забезпечення установ, організацій, підприємств галузі, реалізації аграрної політики в інтересах громадян і країни в цілому; удосконалено й розвинуто сутність понять: кадри аграрного сектора економіки”, аграрний сектор економіки”, система аграрного сектора економіки”, кадровий потенціал аграрного сектора економіки”;
- удосконалено й розвинуто: основні принципи державної кадрової політики в аграрному секторі економіки й засновану на них систему роботи з добору, розстановки, раціонального використання кадрів керівників і спеціалістів галузі, формування кадрового резерву; критерії, яким повинні відповідати керівники й спеціалісти в умовах ринкової економіки, класифіковано якості на професійно-ділові, морально-етичні й особисті, що складають модель сучасного керівника й спеціаліста аграрної сфери економіки;
- дістали подальший розвиток шляхи поліпшення діяльності органів управління й структур, що здійснюють добір, розстановку, використання, підготовку й підвищення кваліфікації керівних кадрів і спеціалістів та використання кадрового потенціалу сільськогосподарськими підприємствами нових форм власності в умовах реформування аграрних відносин;
- на основі теоретичних і практичних висновків обґрунтовано рекомендації щодо удосконалення державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки на сучасному етапі державотворення.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:
- проведений комплексний аналіз формування й реалізації державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки може скласти основу подальшого поглибленого вивчення ролі й функцій державної влади й місцевого самоврядування у здійсненні кадрової політики, у роботі з керівними кадрами й спеціалістами сільського господарства;
- результати дослідження й висновки, що містяться в дисертації, можуть бути використані як науковими, так і практичними працівниками системи державного управління аграрного сектора економіки для вдосконалення форм і методів роботи з керівниками й фахівцями галузі;
- запропоновані висновки й пропозиції можуть сприяти прискоренню процесів рефор­му­вання аграрних відносин, підвищенню ефективності діяльності підприємницьких структур у цій сфері;
- одержані результати дозволять визначити шляхи вдосконалення аграрної освіти, спрогнозувати мережу, обсяги, структуру й напрями підготовки кадрів спеціалістів;
- удосконалення й розвиток понять державна кадрова політика в аграрному секторі економіки”, кадри аграрного сектора економіки”, аграрний сектор економіки”, система аграрного сектора економіки”, кадровий потенціал в аграрному секторі економіки” дасть можливість збагатити вчення про державну кадрову політику в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки;
- одержані результати дозволять визначити критерії, яким повинні відповідати керівні кадри й спеціалісти аграрного сектора економіки в умовах ринку й можуть бути використані в подальшому при формуванні резерву, доборі й атестації керівних кадрів;
- матеріали дисертації можуть бути використані в науковій діяльності, у процесі підготовки магістрів державного управління в Українській Академії державного управління при Президентові України, при підготовці й підвищенні кваліфікації управлінських кадрів, розробці методичних посібників, програм і підручників.
Окремі результати дослідження використовуються в навчально-методичній роботі при підготовці й підвищенні кваліфікації управлінських кадрів державних службовців регіону (п’ять областей України) - довідка Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Української академії державного управління при Президентові України № 440 від 3.12.2000 р., при підвищенні кваліфікації фахівців сільського господарства - довідка Дніпропетровського аграрного університету № 15-11-794 від 3.12.2000р., при вирішенні питань кадрового забезпечення сільського господарства в умовах реформування аграрного сектора Дніпропетровської області - довідка Головного Управління сільського господарства і продовольства Дніпропетровської обласної державної адміністрації №15-1748 від 4.12.2001р.
Апробація результатів дисертації та їх реалізація здійснювалась дисертантом на науковопрактичній конференції за міжнародною участю Державна регіональна політика та місцеве самоврядування” (м. Київ, 30 травня 2000р.); науково-практичній конференції, присвяченій річниці видання Указу Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки (м.Дніпропетровськ, 28 листопада 2000р.); під час проведення круглого столу Перспективи управління та кадрового забезпечення АПК” (м.Дніпропетровськ, 20 березня 2001р.); на науково-практичній конференції Нові методи ефек­тивного управління роботою органів державної влади та місцевого самоврядування і можливість їх застосування в Україні” за програмою TACIS Підвищення кваліфікації службовців органів місцевого самоврядування на підтримку розвитку демократії та місцевого самоврядування в Україні” за міжнародною участю (м.Дніпропетровськ, 21 вересня 2001р.); обг

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведене в рамках дисертаційної роботи дослідження проблем формування й реалізації державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки України свідчить про те, що успіх аграрних реформ, які нині проводяться в аграрному секторі, особливо їх практична реалізація, реальність здійснення аграрної політики держави, знаходиться в прямій залежності від уміння керівних кадрів і спеціалістів усіх рівнів галузі усвідомлено, кваліфіковано і цілеспрямовано розв’язувати ці проблеми на основі сучасних форм і методів, урахування і творчого використання вітчизняного і зарубіжного позитивного досвіду, пристосування його до реальних умов перехідного періоду.
Загальний висновок полягає у тому, що державна кадрова політика в аграрному секторі економіки є однією з найважливіших складових аграрної політики держави, вона має бути тісно взаємопов’язана з нею і спрямована на забезпечення галузі кадрами нової генерації прагматиками і професіоналами, здатними компетентно розв’язувати проблеми адаптації аграрної сфери до роботи в ринкових умовах.
Цей висновок випливає з аналізу мети, принципів, механізмів формування й реалізації, пріоритетів, місця і ролі державної кадрової політики в аграрному секторі економіки в умовах сучасного державотворення.
Кардинальні соціально-економічні зміни в аграрній сфері суттєво зміщують акценти в кадровій політиці держави. Ринкові перетворення передусім супровод-жуються переглядом ролі і місця держави у розв’язанні кадрових проблем. Мова йде про перехід від адміністративно-командних методів управління до методів державного регулювання, створення демократичної, набагато складнішої системи взаємовідносин між державою, її органами та всіма іншими суб’єктами державної кадрової політики в аграрному секторі економіки.
Державна кадрова політика в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки знаходиться на етапі становлення, який невипра-вдано затягнувся. Внаслідок переважно суб’єктивних причин держава в 90-х роках втратила контроль над керівними кадрами галузі, розгубила багато чого з попереднього досвіду роботи, не побудувавши одночасно сучасної системи формування та використання кадрового потенціалу, що призвело до виникнення ряду негативних тенденцій.
Як показали дослідження, значна частина керівників протягом останніх десяти років так і не адаптувалася до ринкової моделі господарювання, не переорієнтувалася на роботу в нових умовах; зменшилася загальна кількість спеціалістів, зайнятих безпосередньо в сільськогосподарському виробництві, що порушує проблему їх зайнятості, організації перепідготовки і перекваліфікації для того, щоб вони знайшли своє місце в структурі аграрного виробництва; суттєве збільшення кількості новоутворених формувань викликало проблему забезпечення їх дієздатними керівниками з числа спеціалістів, які не мають досвіду керівної, управлінської роботи в аграрній сфері і сільськогосподарської освіти; зменшення розмірів сільськогосподарських підприємств, подальший очікуваний процес їх дробіння, активізація процесів створення все більшої кількості фермерських господарств вимагає змін у структурі і напрямах підготовки спеціалістів та адаптації їх до сучасних процесів; перерозподіл сфер використання фахівців, зміни їх функцій в аграрному виробництві та принципів кадрового забезпечення вимагає вдосконалення системи прогнозування і пла-нування потреби в кадрах, відпрацювання механізму їх використання, системи стимулювання, навчання тощо.
Успішне розв’язання всіх цих проблем можливе лише внаслідок удосконалення державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки.
Результати проведеного автором дослідження і їх узагальнення дозволяють сформулювати ряд основних пропозицій та рекомендацій, які мають теоретичне та практичне значення.
Основні з них такі:
Ø Подоланню негативних тенденцій під час формування й реалізації державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки, здійсненню цілісної державної кадрової політики в аграрному секторі економіки має сприяти: розробка на державному рівні її науково обґрунтованої Концепції, яка повинна визначити перспективи розвитку галузі і необхідне для цього випереджаюче кадрове забезпечення; чітке визначення суб’єктів і об’єктів кадрової політики в аграрній сфері, їх взаємозв’язку і взаємодію в кадрових процесах як по вертикалі”, так і по горизонталі”; мета, пріоритети, принципи кадрової політики, шляхи, засоби та механізми кадрового забезпечення аграрних реформ; найближчі, короткостро-кові і стратегічні напрями роботи з кадрами; принципи і критерії відбору та розстановки кадрів в органах державного управління аграрного сектора економіки, державних підприємств, установ і організацій цього сектора; умови ефективного використання кадрового інтелектуального потенціалу галузі, мотиваційні стимули для формування якісно нового типу керівника і спеціаліста аграрної сфери.
Ø Розроблена, апробована та запропонована до застосування на державному рівні Концепція державної кадрової політики в аграрному секторі економіки має слугувати орієнтиром у виборі основних напрямів удосконалення кадрового по-тенціалу галузі і стати основою для розробки регіональних концепцій кадрової політики в аграрній сфері, а також комплексних галузевих і регіональних прог-рам кадрового забезпечення аграрного сектора економіки.
Ø Важливими умовами реалізації ефективної державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки мають стати удосконалення нормативно-правової бази, зокрема розробка і прийняття Закону України Про сільське господарство”, де знайдуть відображення теоретичні напрацювання автора щодо державної кадрової політики в аграрному секторі економіки; розробки стратегії формува-ння та використання кадрового корпусу, характеру роботи органів державної влади з кадрами керівників і спеціалістів аграрної сфери, зокрема визначення структури відповідних органів державного управління, адекватної сучасним вимогам, їх повноважень і компетенцій у роботі з кадрами керівних працівників і спеціалістів різних категорій та рівнів; удосконалення системи механізмів економічного, організаційного, освітньо-інформаційного забезпечення державної кадрової політики в галузі; підвищення результативності діяльності її суб’єктів, професіоналізація кадрів тощо.
Ø У зв’язку з процесами реформування села, інтенсивним формуванням нової хліборобської ідеології, світоглядних і життєвих засад селян-власників, зміною середовища їх існування подальшого розвитку вимагає типологія стилів керівництва, виникає необхідність нових підходів до цього питання. Дослід-ження даного питання дає змогу виділити об’єктивні фактори і психологічні компоненти успішного стилю управління в нових умовах: авторитет керівника, форма взаємовідносин його з підлеглими, мотивація їх праці, професійно-ділові, морально-етичні та особисті якості керівника, особливості організації його праці та здійснення ним операційних дій.
Ø Зважаючи на низьку результативність навчання кадрів для аграрного сектора економіки, відсутність раціональних економічних відносин вищої школи із замовниками і споживачами, недосконалу систему фінансування державних навчальних закладів і недостатнє використання програм міжгалузевих дисциплін і активних методів навчання, передового зарубіжного досвіду, необхідно перебудувати існуючу систему підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації аграрних кадрів, активізувати перехід до підготовки спеціалістів нової формації, здійснити поєднання фундаментальної підготовки з практичним навчанням, створити умови для безперервного навчання фахівців з метою постійного оновлення їх знань та підвищення професійного рівня. Результати дослідження підтверджують доцільність перегляду і уточнення Міністерством аграрної політики, Міністерством освіти і науки переліку спеціальностей і спеціалізацій фахової структури підготовки фахівців для аграрної сфери економіки, зокрема розширення підготовки фахівців з менеджменту в аграрній сфері, фермерів, активізацію переходу до підготовки спеціалістів нової формації.
Ø Як свідчить проведене дослідження, вдосконалення роботи з кадрами потребує відновлення кадрових служб при районних управліннях сільського господарства і продовольства, перебудови діяльності кадрових служб на рівні головних управлінь сільського господарства і продовольства обласних державних адміністрацій, зміцнення апарату Департаменту кадрової політики Міністерства аграрної політики, створення на державному рівні банку даних з кадрових питань, здійснення переходу від кадрової роботи в старому розумінні до кадрової системи управління персоналом, зміни ролі працівників кадрових служб шляхом оволодіння ними комплексної системи знань в галузі соціальної психології і права.
Ø Для поліпшення системи управління та кадрового забезпечення аграрного сектора економіки слід використовувати вітчизняний та сучасний зарубіжний досвід створення недержавних управлінських структур, дорадчих служб, нав-чально-консультаційних центрів; здійснити реалізацію навчально-курсових комбінатів і всієї існуючої системи перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів.
Ø В існуючих нині умовах доцільно відновити практику укладання угод з новими агроформуваннями про стажування керівників і спеціалістів, практи-кувати тристоронні зобов’язання про навчання і працевлаштування фахівців на базі аграрних навчальних установ, в кожній області створити навчально-практичні заклади з практичної підготовки фахівців і їх перепідготовки; визначити з цією метою на рівні кожної області базові агроформування, розробити систему матеріального стимулювання керівників цих формувань, ввести в практику міжнародні програми-гранти, в першу чергу для молоді з метою їх навчання та стажування за кордоном.
Ø Враховуючи складну демографічну ситуацію на селі, незадовільну тенденцію у віковому стані фахівців галузі бажано на законодавчому рівні під час формування бюджету вирішити питання матеріального заохочення молодих спеціалістів, зокрема надання їм державних пільгових кредитів для придбання житла терміном на 25 років.
Ø На підставі здійсненого аналізу досліджуваної проблеми автор вносить також ряд інших пропозицій щодо вдосконалення системи роботи з керівними кадрами і спеціалістами аграрного сектора економіки, у тому числі чіткі, адекватні умовам реформування аграрної сфери пропозиції щодо підбору ринково мислячих, з організаторськими задатками фахівців, розстановки і просування керівних кадрів; їх раціонального й ефективного використання; підвищення ролі атестації і застосування її не лише на державних підприємствах, а й підприємствах інших форм власності; формування відповідно до нових вимог кадрового резерву.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В. Забезпечення верховенства права у функціонуванні державної служби України //Вісник державної служби України. 2000. № 4. С.71 75.
2. Авер’янов В. Концепція адміністративної реформи як науково-практичне обгрунтування комплексного удосконалення державного управління в Україні //Вісник державної служби України. 1996. №3. С.64 69.
3. Авербух С. Я. Сільськогосподарське підприємство: управління виробницт-вом. К.: ТОВ Знання,1979. 32 с.
4. Авраменко П. С., Валешний В. В., Абрамович І. А., Величко О. П. Деякі про-блемні питання підготовки керівників для сільськогосподарських підприємств в умовах багатоукладної економіки //Особливості та основні напрямки еконо-мічної стабілізації сільського господарства в перехідний період: Матеріали НПК викладачів та студентів економічного факультету за підсумками науково-дослідної роботи в 1998 р. Дніпропетровськ: ДДАУ. 1999. С. 80 86.
5. Актуальные проблемы кадровой работы //Кадры сельского хозяйства. 1980. № 1. С.12.
6. Амбросов В., Русскін В., Маренич Т. Ефективність внутрігосподарських відносин у реформованих підприємствах //Економіка України. 1996. № 12. С.56 - 63.
7. Андрушко Р. П. Економічний і соціальний розвиток села в перехідний період до ринку: Автореферат дисертації кандидата економічних наук: 08.07.02/ Львівський державний аграрний університет. Л., 2000. 19 с.
8. АПК семидесятые годы //Экономика сельского хозяйства. 1987. № 9. С.83 91.
9. Армстронг М. Основы менеджмента. Как стать лучшим руководителем. Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. 512 с.
10. Артикульний Л.О. Розвиток аграрної реформи в Україні // Економіка АПК. 1998. № 7. С.3 7.
11. Атаманчук Г. В. Государственное управление (организационно-функциона-льные вопросы): Учеб. пособие. М.: ОАО «НПО» Экономика, 2000. 301 с.
12. Атаманчук Г. В. Обеспечение рациональности государственного управле-ние. М.: Юр.лит., 1990. 351 с.
13. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления: Курс лекций. М.: Юрид., 1997. 400с.
14. Базаров Т. Ю., Еремин Б. Л. Управление персоналом. М.: Банки и биржи”, ЮНИТИ”, 1998. 422 с.
15. Балановська Т. І. Вплив управлінського персоналу на ефективність сільсько-господарського виробництва //Економіка АПК. 1999. № 3. С.64 67.
16. Балтачеєва Н. А. Управління навчанням керівників та спеціалістів у системі менеджмент персоналу підприємства. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. Донецьк, 2000. 19 с.
17. Батюк Б. Б. Ринкове реформування регіонального агропромислового комп-лексу: Автореферат дис. канд. екон. наук: 08.07.02.: Львівський державний аграр-ний університет. Л., 2000. 18.с.
18. Бейкун А. Поняття державного регулювання діяльності обласної ланки агропромислового комплексу як цілісної правової категорії //Право України. 1999. № 9. С.35.
19. Белоусов Р.А. Исторический опыт планового управления экономикой СССР. Изд-е 2-е, переработ. и доп. М.: Мысль, 1987. 428с.
20. Беренштейн Л. Ю. ХХVІ з’їзд КПРС про розвиток агропромислового комплексу //Український істор. журн. 1981. № 8. С.5 16.
21. Беспахотный Г. В. Основные направления агропродовольственной политики //Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. 2001. № 1. С.7 10.
22. Библиотека управляющего персоналом, мировой опыт, профессиональная ориентация, подготовка и оценка персонала: обзорная информация. Сост. В. И. Яровой / Под ред. Г. В. Щекина К.: МАУП, 1995. 120с.
23. Бибов Л. Ф. Організаційно-правові питання кадрового забезпечення апарату виконавчих органів // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України / За заг.ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва. К.: Вид-во Української Акадамії державного управління при Президентові України, 1999. Вип.2. Ч.2. С. 3 5.
24. Бизюкова И. В. Кадры. Подбор и оценка. М.: Московский рабочий, 1984. 159 с.
25. Білик Ю. Д., Михасюк І. Р. Державне регулювання діяльності підприєм-ницьких структур АПК //Вісник аграрної науки. 1999. № 3. С.64 66.
26. Богомолов Ф. И., Косынкин А. А. АПК: организация, планирование, управ-ление. М.: Политиздат, 1983. 64с.
27. Бондаренко Н. Ф., Москалев М. В. Совершенствование подготовки специа-листов с высшим образованием для АПК //Вестник сельскохозяйственной науки. 1989. № 6. С.31 38.
28. Борисенко В. Й. Курс української історії: З найдавніших часів до ХХ столі-ття. 2-е вид. К.: Либідь, 1998. 616 с.
29. Борисенко С. А., Кисіль М. І. Досвід здійснення аграрної реформи в Запорізькій області //Економіка АПК. 2001. № 6. С. 7 11.
30. Борисов Ю. С. Подготовка производственных кадров сельского хозяйства СССР (в реконструктивный период). М.: Изд-во АН СССР, 1960. 288 с.
31. Борисов Ю. С. Производственные кадры деревни. 1917 1941. М.: Наука, 1991. 230с.
32. Бородіна О. М. До кадрового забезпечення аграрної реформи //Економіка АПК. 1995. № 2. С.66 69.
33. Бородіна О. М. До питання про кадрове забезпечення АПК в умовах ринку //Вісник аграрної науки. 1992. № 4. С.1 4.
34. Бородіна О. М. Концептуальні основи розвитку сільських дорадчих служб в Україні //Економіка АПК. 2001. № 3. С. 31 37.
35. Бородіна О. М. Психологічна переорієнтація керівників сільськогоспо-дарських підприємств як чинник прискорення аграрної реформи //Економіка АПК. 1995. № 11. С.75 80.
36. Бородіна О. М. Становлення та розвиток сільської дорадчої служби в Донецькій області //Економіка АПК. 2001. № 6. С. 34 40.
37. Боярчук О. І. Кадрове забезпечення розвитку молочного скотарства на Дніпропетровщині //Економіка АПК. 2001. № 5. С.109 112.
38. Бугайнова Т. В. Про відповідальність кадрів за результативність діяльності //Економіка АПК. 2000. № 1. С.83 86.
39. Буздалов И. Н., Крылатих Е. М., Никонов А. А. и др. Аграрные отношения: теория, историческая практика, перспективы развития. М.: Наука, 1993. 270с.
40. Бутуцький О. А. Соціально-трудові аспекти мотивації праці в аграрному секторі //Економіка АПК. 1995. № 10. С. 42 44.
41. Ватанов Р. М. Правый уклон в ВКП(б) и его разгром (1928 1930г.г). Изд-е 2-е, доп. и перераб. М.: Политиздат, 1977. 328с.
42. Веселов А. Н. Профессионально-техническое образование в СССР. Очерки по истории среднего и низшего профтехобразования. М.: Профтехиздат, 1961. 635с.
43. Вишиванок М. В. Новий етап розвитку аграрних відносин в Івано-Франківській області //Економіка АПК. 2001. № 1. С.14 19.
44. Войтович Р. Культура та стиль діяльності державно-управлінського персоналу в перехідний період //Вісник УАДУ. 1999. № 1. С.194 201.
45. Волинський В. П. Реформування в агропромисловому комплексі Закарпаття //Економіка України. 2001. № 5. С.24 29.
46. Воронько О. Державна кадрова політика України: принципи її формування //Вісник УАДУ. 1999. № 4. С.60 68.
47. Воронько О. А. Керівні кадри: державна політика та система управління: Навчальний посібник для студентів, слухачів із спеціальності Державне управління”, Державна служба”. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 156 с.
48. Восколович Н. А., Годин А. М. Сельские жители и рынок труда //Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. 1992. № 1. С. 6 8.
49. Всеволожский Ю. Подготовка и переподготовка специалистов по управлению производством //Кадры сельского хозяйства. 1975. № 6. С.68 74.
50. Гаврилюк О. Ю. Піклування парторганізацій України про кадри сільськогосподарського виробництва, їх соціальну орієнтованість //Український історичний журнал. 1987. № 10. С.5 6.
51. Гайдуцький П., Юрчишин В. Досвід реформування сільського господарства у Східній Німеччині та можливості його використання в Україні //Економіка України. 1994. № 12. С. 39 43.
52. Гайдуцький П. І. Приватизація майна в АПК України: етапи і перспективи розвитку //Економіка АПК. 1998. № 2. С. 6 13.
53. Гайдуцький П. І. Розвиток багатоукладного господарювання та конкуренто-спроможного агропромислового виробництва //Економіка АПК. 2001. № 4. С.19 23.
54. Галанець В. Г. Шульський М. Г. Вплив управлінських структур на проведення реформ на селі //Економіка АПК. 1998. № 2. С. 6 13.
55. Гапонова А. В., Татиевская Л. Е. Кадровая политика административно-командной системы в конце 30-х годов //Формирование административно-командной системы (20-30-е годы): Сб. статей. М.: Наука, 1992. С.221 223. 234с.
56. Гарань О. В. Проблеми формування національних кадрів у західних областях УРСР у другій половині 40-х 50-х рр. //Український істор. журн. 1989. № 10. С.55 65.
57. Гербер Р ., Юнг Г. Кадры в системе социалистического управления / Пер. с нем. М.: Прогресс. 1970. 208 с.
58. Геркіял О. М. Уманській сільськогосподарський академії 155 //Вісник аграрної науки. 1999 . С.5 9.
59. Гладій М. В. Основні концептуальні положення аграрної політики в Україні //Економіка АПК. 1999. № 9. С. 3 7.
60. Гладій М. В. Прискорювати реформування агропромислового виробництва //Економіка АПК. 2000. - № 2. С. 2528.
61. Гончар А. Д., Гудзинський О. Д. Агропромисловий комплекс: удоско-налення планування та управління. К.: Політвидав України, 1985. 79 с.
62. Гончарук Н. Т. Навчання і підвищення кваліфікації керівних кадрів і спеціалістів АПК // Збірник наукових праць ДФ УАДУ при Президентові України. 2000. Вип. 3. С.215 220.
63. Гончарук Н. Т. Реформування форм власності господарств АПК і роль держави у формуванні кадрової політики // Збірник наукових праць УАДУ при Президентові України. К.: Вид-во. УАДУ. 2000. вип. 2, ч. 1. С.73 77.
64. Гончарук Н. Т. Створення і використання резерву керівних кадрів АПК //Вісник УАДУ. 2001. № 1. С.153 158.
65. Гончарук Н. Т. Сучасна аграрна реформа і потреба в реформуванні світогляду керівника //Вісник УАДУ. 2000. №3. С.118 121.
66. Грачев М. В. Капиталистическое управление. М.: Экономика, 1991. С.44 45.
67. Губа М. И. Управленческое консультирование в сельском хозяйстве: Автореферат дис. канд. экон. наук. 08.00.05. / Крымский сельськохозяйственный институт им. М. И. Калинина. Симферополь, 1993. 25 с.
68. Ґудзь О. Е. Розробка моделі менеджменту сільським адміністративним районом //Економіка АПК. 2000. № 8. С.76 79.
69. Дабагян А. В., Михайличенко А. М. Совершенствованье профессиональной подготовки и переподготовки специалистов в современных условиях. Х., 1996. 296 с.
70. Даниленко А. С. Основні напрямки удосконалення земельних відносин та їх роль у формуванні стратегії національної продовольчої безпеки України у ХХІ столітті //Економіка АПК. 2001. № 4. С.28 32.
71. Дегтярев В. Последовательно улучшать качественный состав руководителей //Кадры сельского хозяйства. 1975. № 5. С.54 60.
72. Демичев Д. Кадровая политика в Республике Беларусь //Персонал. 1999. № 15. С.17.
73. Державна служба: організаційно-правові основи і шляхи розвитку /За заг. ред. В. Б. Авер’янова; Академія правових наук України. Київський регіональний центр. К.: Видавничий Дім Ін-Юре”, 1999. 273с.
74. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація / Колектив авторів, відповідальний редактор проф. Н. Р. Нижник. К.: Вид-во УАДУ при Президентові України, 1997. 448с.
75. Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування: Посібник для навчальних закладів системи підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, керівників державних підприємств, установ, організацій / Андрушко В. К., Баранчук В. М., Бодрухін В. М., Гриненко В. В., Дем`яни- шин В. Г./ Хмельницький ін-т регіонального управління та права / Під ред. О. Ю. Оболенського. Хмельницький : Поділля, 1999. 567с.
76. Державне управління: історія і практика. / Авер`янов В. Б., Цвєтков В. В., Шаповал В. М., Кисіль С. П., Крищенко Л. Т. / Під ред. В. Б. Авер`янова. К.: Юрінком Інтер, 1998 р. 431 с.
77. Державний архів Запорізької області. ф.102, оп.17, спр. 65, арк. 1 19.
78. Державний архів Запорізької області. ф.1, оп.21, спр. 31, арк. 29.
79. Державний архів Запорізької області. ф.102, оп.21, спр. 29, арк. 35,115.
80. Державний службовець в Україні (пошук моделі)/ Нижник Н. Р., Цвєт- ков В. В., Леліков Г. У., Крупчан О. Д. / Під ред. Дубенко С. Д. К.: Ін-Юре, 1998. 272 с.
81. Дмитришин В. Ф. Організаційно-економічні засади кадрової політики (На прикладі аграрної сфери). Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічник наук. Львів, 1998. 16с.
82. Добрик В. Ф. Стиль работы творческий //Коммунист Украины. 1982. № 9. С.21 33.
83. Докшевич В. І. Удосконалення системи планування підготовки кадрів //Вісник Академії наук Української РСР. 1987. № 8. С.71 76.
84. Дубенко С. Д. Державна служба і державні службовці в Україні. Навчально-методичний посібник. К.: ІнЮре, 1999. 244с.
85. Дубенко С. Д. Державна служба в Україні: Навч. посібник для студентів і слухачів із спеціальності Державне управління” К.: Вид-во Української Академії державного управління при Президентові України, 1998. 168 с.
86. Елютин В. Последипломное образование //Кадры сельского хозяйства. 1981. № 5. С.71 77.
87. Ефремов В. Подготовка специалистов средней квалификации //Кадры сельского хозяйства. 1975. - №2. - с.49-51.
88. Жук О. Фермерство в Україні: дійсність і перспектива //Економіка України. 1994. № 5. С.11 21.
89. Заблоцький Б. Ф., Кокошко М. Ф., Смовженко Т. С. Економіка України. Львів: Львівський банківський коледж Нац. банку України, 1997. 580 с.
90. Заботы руководителей кадровых служб //Кадры сельского хозяйства. 1983. № 6. С.47 52.
91. Завадський Й. Кадровий потенціал управління і кадрова політика в АПК //Економіка Україна. 1996. № 11. С.64 68.
92. Завадський Й. Управління підготовкою кадрів в аграрному секторі ФРН //Економіка України. 1994. № 11. С. 74 78.
93. Завадський Й. Управління сільським господарством у ФРН //Економіка України. 1994. № 3 . С. 83 86.
94. Завадський Й. С. Державне регулювання економіки АПК //Економіка АПК. 1999. № 1. С.69 72.
95. Завадський Й. С. Організація і психологія управління трудовими колективами. К.: Урожай, 1985. 160 с.
96. Завадський Й. С. Організація і психологія управління трудовими колективами. К.: Урожай, 1985. С. 63 67.
97. Загинайлов В. И. Дмитриев Г. В., Ленский Л. А., Шаповалова Л. Н. Новая концепция развития агропромышленного образования //Проблема подготовки специалистов в сельскохозяйственном вузе: Сб. науч. тр. М: Московск. госуд. агроинженер. ун-т, 1997. С.11 15. 98 с.
98. Задольський А. Оцінка роботи керівника підприємства. // Економіка України. 1998. № 1. С.88 90.
99.&nb