ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІЄСЛІВНИХ ОПЕРАТОРІВ ГУМОРИСТИЧНОЇ МОДАЛЬНОСТІ (на матеріалі сучасної англомовної художньої прози)

Короткий опис

Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова

На правах рукопису

УДК 81’42:811.111:821.111(043)

Марчишина Алла Анатоліївна

ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІЄСЛІВНИХ ОПЕРАТОРІВ ГУМОРИСТИЧНОЇ МОДАЛЬНОСТІ
(на матеріалі сучасної англомовної художньої прози)

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
філологічних наук

Науковий керівник
Титаренко Олена Юріївна,
кандидат філологiчних наук,
доцент

Київ 2005

§ ЗМІСТ

ВСТУП ..

4

o РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГУМОРИСТИЧНОЇ МОДАЛЬНОСТІ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ.

13

1.1.

Модальність тексту в світлі сучасних лінгвістичних досліджень ...

13

1.1.1. Модальність як текстова категорія ..

14

1.1.2. Експресивний та емоційний компоненти в модальному значенні ...

19

1.2.

Емотивний характер модальної семантики ...

24

1.3.

Оцінна складова модальної семантики ..

29

1.4.

Гумор як елемент художньої модалізації ..

39

1.4.1. Психолінгвістичні основи гумору

39

1.4.2. Відмінність гумору від інших форм репрезентації комічного ..

42

1.4.3. Гумор як спосіб пізнання ..

44

1.5.

Поняття гумористичної модальності художнього тексту

50

1.6.

Дієслівні оператори гумористичної модальності .

55

Висновки до розділу

58

РОЗДІЛ 2. СЕМАНТИЧНІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІЄСЛІВНИХ ОПЕРАТОРІВ ГУМОРИСТИЧНОЇ МОДАЛЬНОСТІ В СУЧАСНІЙ АНГЛОМОВНІЙ ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ ........................

61

2.1.

Моделювання гумористичних ситуацій засобами дієслівної лексики

61

2.2.

Семантична структура дієслівних операторів гумористичної модальності ...

75

2.3.

Тематична дистрибуція дієслівних операторів гумористичної модальності ...

90

2.4.

Функції риторико-стилістичних засобів у створенні гумористичної модальності англомовного художнього прозового тексту ....

97

2.5.

Функції дієслівних операторів гумористичної модальності в текстах сучасної англомовної художньої прози ...

109

2.5.1. Референційна функція ...

112

2.5.2.Операційна функція

119

2.5.3.Регулятивна функція ..

127

2.5.4.Сугестивна функція

137

2.5.4.1. Символізоване значення як збудник сугестивних механізмів мислення

138

2.5.4.2. Рефлекторна природа гумористичної символічної номінації ...

140

2.5.4.3.Співвідношення первинної та вторинної номінації в гумористичних символічних назвах

145

Висновки до розділу

147

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ .

150

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...

156

СПИСОК ДОВІДКОВИХ ВИДАНЬ .

178

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ ...

179

ДОДАТКИ

181

ДОДАТОК А. Дієслівні модальні оператори та кількість випадків їх появи
в текстах ..

182

ДОДАТОК Б. Риторико-стилістичні засоби .

191

ДОДАТОК В. Семантичне значення дієслівних модальних операторів у
текстах

192

ДОДАТОК Д. Символічне значення дієслівних операторів гумористичної
модальності

196

ВСТУП

У дисертаційній роботі досліджуються дієслівні оператори гумористичної модальності тексту, здійснюється їх опис та класифікація за семантичними характеристиками, визначається їх функціональна значущість у текстах.
Категорія модальності цікавить лінгвістів уже давно [див., зокрема, 1; 18; 38; 66; 157; 201; 204; 214; 262 та ін.]. Проте лише в окремих розвідках вона розглядається як текстова, а не мовна категорія [33; 122; 138; 179; 205; 182; 183]. Розмежування об’єктивної та суб’єктивної модальностей донедавна вважалося основним підходом, що застосовувався до аналізу типологічних різновидів цієї категорії. З часом модальність зазнає обмеження (звуження) чи розширення, вичленовуються нові елементи її структури, класифікуються засоби вираження. Переважна ж більшість мовознавців схильна до визнання умовності протиставлення власне об’єктивної та суб’єктивної модальностей [141], вважає цю категорію комплексним, багатоаспектним лінгвістичним явищем.
Досліджуючи особливості гумористичної модальності тексту, ми спиралися на теоретичні надбання лінгвістики тексту [13; 25; 27; 32; 52; 206; 245; 366], семантики тексту [24; 26; 31; 53; 78], дослідження категорій тексту [44; 98; 127; 205; 211] та типологічних різновидів текстової модальності [8; 177; 201; 222; 262].
Характерною ознакою сучасних лінгвістичних досліджень є текстоцентризм. Він детермінує підходи до трактування тексту як основної комунікативної одиниці [13; 45; 86; 162; 174; 209]. При цьому текст розглядається не тільки як носій фіксованої інформації, а як комунікативна система (дискурс). Проте, зважаючи на складність та структурованість такої одиниці, як текст, проникнути в його природу, формування, функціонування неможливо за умови вивчення тексту лише як цілого, без розгляду його окремих одиниць. Категорія модальності тексту реалізується через певний набір елементів операторів. Оператори як елементи представлення, які мають певне функціональне навантаження і сприяють інтерпретації виражених мовою уявлень (В.З.Дем’янков), характеризуються різноманітністю форм, структури та рівнів функціонування. Модальні оператори є семантичними елементами, які оформлюють зміст висловленого за законами модальної логіки. Вони передають логічні та прагматичні значення і можуть бути різнорівневими модними одиницями. До модальних операторів ми відносимо дієслівні оператори гумористичної модальності. Функціонування дієслівних модальних операторів в текстах, забарвлених гумористичною модальністю, передбачає актуалізацію тих їхніх смислів, що сприяють експлікації емоційної інформації та комунікативної інтенції автора збудити в читача почуття гумору як реакцію на прочитане. Дієслівні оператори гумористичної модальності виступають провідниками гумористичного смислу, лінгвальними збудниками емоційної сфери реципієнта мовлення. І якщо у фокус лінгвістичних досліджень потрапляли механізми продукування гумору та співвідносних понять [28; 158; 177; 257; 259; 264 та ін.], то роль окремих одиниць тексту в подібних процесах потребує подальшого висвітлення.
Актуальність роботи визначається загальною тенденцією в сучасному мовознавстві до дослідження текстових категорій та засобів їх репрезентації зокрема, а також тим, що необхідним є опрацювання особливостей уже відомих категорій, до яких належить модальність. Набуває особливої гостроти вивчення ролі окремих лексико-граматичних розрядів слів у реалізації текстових категорій, що зумовило вибір дієслівних засобів вираження модальності в тексті.
Серед загальних методологічних принципів, які визначають напрямки та особливості сучасних лінгвістичних досліджень, значне місце посідає інтердисциплінарний підхід до аналізу мовних явищ. Це дає можливість врахувати різноаспектні особливості досліджуваних одиниць та пояснити не з’ясовані до цього часу проблемні питання їх функціонування. Саме тому в процесі аналізу категорії гумористичної модальності використовувались результати розвідок у галузі психології [70; 76; 104; 110; 164; 238; 255], психолінгвістики [129; 186], психосемантики [144], лінгвопсихології [74], соціолінгвістики [249], філософії [80; 154], естетики [15; 29], логіки [64].
Крім того, в межах самої лінгвістичної парадигми спостерігається тенденція до поєднання прагматичного, комунікативного та когнітивного підходів у дослідженнях мовних явищ, що зумовлюється прагненням до їх комплексного аналізу та врахуванням взаємозв’язку та взаємозумовленості між креативно-перцептивним і комунікативно-прагматичним видами діяльності людини. Поліфункціональні валентності дієслівних операторів гумористичної модальності в англомовних художніх текстах покликані забезпечити прагматичні авторські інтенції, закладені в процесі текстотворення та вплетені в текстуру, і комунікативні інформаційні читацькі запити, що задовільнються перцептивною діяльністю.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертація виконана у рамках наукового напряму Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова Дослідження проблем гуманітарних наук”, узгоджена з науковою проблематикою кафедри англійської філології Лінгвальний аналіз”, що затверджена вченою радою Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова 21 грудня 2001 року (протокол № 5).
В основу дослідження покладено гіпотетичне твердження про те, що функціонально-семантичні характеристики дієслівних операторів гумористичної модальності в текстах англійської художньої прози зумовлені прагматичною установкою тексту (його фрагмента) і є засобом експлікації комунікативно-емоційної інтенції автора, вираженої через оповідача чи персонажів.
Дисертація ставить за мету встановити тенденції забарвлення тексту гумористичною модальністю засобами дієслівної лексики, проаналізувати семантичну структуру та функціональне навантаження дієслівних операторів гумористичної модальності в сучасних англомовних художніх текстах.
Виходячи з поставленої мети, дослідження передбачає виконання таких завдань:
уточнити зміст поняття модальність тексту”, зважаючи на існуючі в сучасному мовознавстві підходи до цієї категорії;
виокремити та визначити поняття гумористичної модальності як окремого типу в межах категорії текстової модальності;
установити характерні особливості феномену гумору з врахуванням його психологічних, когнітивних, естетичних та лінгвістичних чинників;
класифікувати моделі гумористичних ситуацій в модально забарвлених фрагментах художніх текстів;
визначити базові прояви реалізації семантики дієслів у ситуаціях з гумористичним смислом;
розкрити специфіку розгортання функціональних механізмів дієслівних операторів гумористичної модальності в сучасних англомовних художніх текстах.
Об’єктом дослідження є дієслівні оператори гумористичної модальності у текстах англомовних художніх прозових творів другої половини ХХ століття.
Предметом вивчення виступають функціонально-семантичні особливості дієслівних операторів гумористичної модальності в аналізованих текстах.
Методологічною основою дослідження є фундаментальні теоретичні положення загального і германського мовознавства, лінгвістики тексту, лінгвостилістики, лексикології, семіотики, логіки, психолінгвістики, естетики, філософії, висвітлені в працях відомих вітчизняних та зарубіжних учених. Передусім це положення про системність лексики у мові та мовленні, роль лексичних засобів у створенні модального малюнку тексту, необхідність вивчення художнього тексту з позицій різноаспектності закладеної в ньому інформації.
Для досягнення поставленої мети та розв’язання конкретних завдань у дослідженні використовується комплексна методика семантичного аналізу із залученням таких окремих методів і прийомів: метод компонентного аналізу (для визначення семантичної структури дієслівних операторів гумористичної модальності); метод дистрибутивного аналізу (для виявлення оточення, в якому зустрічаються дієслівні оператори гумористичної модальності та виокремлення гумористичних ситуацій); метод функціонального аналізу (для визначення функцій дієслівних операторів гумористичної модальності в текстах); прийоми кількісного аналізу застосовувались для встановлення числових співвідношень отриманих результатів.
Матеріалом дослідження слугували 305 дієслівних операторів гумористичної модальності, вибраних з текстів англомовної художньої прози другої половини ХХ ст. (Загальний обсяг 7892 сторінки, кількість гумористичних ситуацій 319). До гумористичних ситуацій ми віднесли такі відрізки тексту, які відображають одиничні об’єкти (ситуації) позамовної дійсності, характеризуються певним автономним змістом і в яких реалізують свій гумористичний смисл дієслівні оператори гумористичної модальності.
Вибір текстів саме англомовних авторів зумовлений національною специфікою такого поняття як гумор”, а виокремлення хронологічних меж видань продиктований залежністю гумору як естетико-соціального феномену від історичного періоду.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що нами вперше до наукового обігу вводиться поняття гумористичної модальності, подається її визначення як різновиду текстової модальності із вказівкою на напрям суб’єктивації оповіді. Це дозволило поглибити розуміння категорії модальності тексту та розширити діапазон її різновидів. Уперше здійснено комплексний аналіз дієслівних операторів гумористичної модальності в аспекті їх семантичних та функціональних характеристик; визначено їх образний характер; узагальнено суттєві властивості їх як елементів змістово-смислової структури сучасного англомовного художнього прозового тексту.
На захист виносяться такі положення:
1. Гумористична модальність є змістово-інформативним різновидом категорії модальності тексту, яка експлікує авторське гумористичне ставлення до предмета оповіді та зумовлена прагматичною інтенцією автора викликати відповідну реакцію у гіпотетичного читача.
2. Гумористична модальність становить суттєвий аспект змістового плану тексту і має на меті репрезентувати інформацію, імпліковану в тканині тексту. Крім повідомлення про предмет (фактуальна інформація), у тексті подається і його характеристика, кваліфікація, оцінка з боку мовця, тобто суб’єктивне емоціонально-оцінне ставлення автора, одним із способів вираження якого виступає гумористична модальність тексту.
3. Дієслівний оператор гумористичної модальності є одиницею тексту, значення якої забарвлює фрагмент тексту гумористичною модальністю і результатом прагматичної дії якої є збудження емоційної сфери читача. Гумор як феномен, в основі якого лежить контраст, протиріччя, відхилення від норми, сприяє усвідомленню невідповідності й несумісності поєднуваних у ситуації понять, що вказує на авторське насмішкувате ставлення до об’єкта мовлення і викликає в читача відчуття комізму.
4. Реалізація модалізуючого значення дієслівного оператора гумористичної модальності відбувається в межах гумористичної ситуації в такому відрізку тексту, який відображає одиничний об’єкт (ситуацію) позамовної дійсності, характеризується відносним автономним змістом і на смисловому рівні забарвлений гумористичною модальністю. Моделлю гумористичної ситуації виступає формальний аналог висловлення з такими необхідними складниками: дієслівний оператор гумористичної модальності, його контекстуальне оточення, здатність дієслівного оператора гумористичної модальності забарвлювати контекст гумористичною модальністю.
5. Моделі гумористичної ситуації є типовими зразками фрагментів текстів, забарвлених модальним смислом завдяки ситуаційним засобам гумору. Тому зазначені моделі можна групувати за принципом смислової подібності. Блоки моделей гумористичної ситуації характеризуються схожістю продукованого комічного ефекту завдяки відображеним засобами мови змістовим відношенням між предметами, подіями та явищами.
6. Досягнення гумористичного ефекту моделі гумористичної ситуації забезпечується в переважній більшості випадків реалізацією денотативного значення дієслівного оператора гумористичної модальності. Частка конотативного елемента структури значення дієслівного модального оператора в механізмі створення гумористичної модальності тексту є незначною.
7. Функціональний діапазон значень дієслівних операторів гумористичної модальності детермінований частиномовними характеристиками дієслівної лексики: синтаксичною функцією предиката, полісемантичністю (в переважній більшості), значною дистрибутивною валентністю. Системні ознаки дієслівних модальних операторів визначають такі їх основні функції в художньому тексті: референційна, операційна, регулятивна, сугестивна.
8. Дієслівні оператори гумористичної модальності є поліфункціональними елементами сучасного англомовного художнього тексту, оскільки беруть участь у формуванні художнього тексту в різних його аспектах, забезпечуючи цілісність змісту та послідовність викладу інформації.
Теоретичне значення нашої дисертаційної роботи визначається тим, що її результати доповнюють наявні теоретичні положення щодо проблеми категорії модальності тексту; сприяють розробці проблеми типологічної класифікації модальності; здійснюється спроба опису та аналізу текстової семантики через призму функціонально-семантичних особливостей його елементів.
Практичне значення роботи полягає у розвитку і поглибленні практичних засад лінгвістики тексту, категорій художнього тексту, а також у можливості використання отриманих результатів та зібраного й опрацьованого матеріалу у лекційно-семінарських заняттях з курсу стилістики англійської мови (розділ Стилістика тексту”), інтерпретації художнього тексту, у розробках спецкурсів, науково-дослідній роботі студентів та магістрантів.
Апробація результатів дисертації. Результати, зміст окремих частин дослідження викладені у повідомленнях на міжнародній науковій конференції Лінгводидактика та лінгвостилістика на зламі століть: питання теорії та практики” (Львів, 2004 р.); міжнародних науково-практичних конференціях Загальні питання філології” (Дніпродзержинськ, 2004 р.), Актуальні проблеми перекладознавства та іноземної філології” (Луцьк, 2004 р.); Другій Подільській регіональній конференції TESOL-Ukraine English as a foreign language in Ukraine: integrative tendencies and educational perspectives” (Кам’янець-Подільський, 2003 р.).
Публікації. Основні положення дисертації висвітлені в матеріалах міжнародних та всеукраїнських конференцій (4 доповіді) та у 3 статтях (загальний обсяг 2,01 друкованих аркуші), вміщених у провідних фахових виданнях ВАК України.
Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження, а також логікою та послідовністю викладу теоретичних положень і результатів обробки фактичного матеріалу. Дисертація складається зі вступу, двох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списків використаної наукової літератури і джерел ілюстративного матеріалу, додатків.
У вступі обґрунтовуються вибір теми, її актуальність, визначаються об’єкт та предмет дослідження, окреслюються мета і завдання роботи, формулюються робоча гіпотеза та положення, що виносяться на захист, розкривається новизна, теоретичне і практичне значення роботи, конкретизуються фактичний матеріал і методика дослідження, окреслюється структура дисертації та наводяться відомості щодо апробації одержаних результатів.
У першому розділі Теоретичні засади дослідження гумористичної модальності художнього тексту” розглядаються теоретичні підходи до трактування модальності як категорії тексту в сучасних мовознавчих працях, встановлюються особливості типологічних різновидів текстової модальності. Увага акцентується також на понятті гумору, визначений його лінгвістичний статус та відмінність від суміжних понять. Тут виводиться термін гумористичної модальності та окреслюється його категоріальний статус.
Зміст другого розділу Семантичні та функціональні особливості дієслівних операторів гумористичної модальності в сучасній англомовній художній прозі” становить аналіз семантичної структури дієслівних модальних операторів як елементів художнього тексту. Тут розглядаються моделі гумористичної ситуації, визначається їх інформаційне наповнення як елементів змістової структури тексту. Відповідно до запропонованої в дисертації методики структурно-семантичного аналізу лексем простежуються та фіксуються випадки реалізації дієслівними операторами гумористичної модальності денотативного та конотативного компонентів значення та їх нашарування. У розділі представлені текстові функції дієслівних модальних операторів: референційна, операційна, регулятивна, сугестивна, описані функціональні механізми та обґрунтована поліфункціональність дієслівних операторів гумористичної модальності у тексті.
У Загальних висновках підводяться підсумки роботи, окреслюються перспективи подальших досліджень.
Список використаних джерел містить 274 позиції.
Додатки містять 4 таблиці.

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Згідно із поставленою метою та визначеними завданнями, в дослідженні здійснений комплексний підхід до аналізу гумористичної модальності тексту, яка забезпечується дієслівними засобами. Ключовим постулатом у трактуванні тексту було визнання його одиницею вищого інформативного смислотворчого рівня.
Проблема категорії модальності не є новою в лінгвістичних студіях. Звернення до неї в нашому дослідженні зумовлене необхідністю з’ясування сучасного стану розробки проблеми. Оскільки модальність розглядалася нами з позицій текстоцентричного підходу, було виявлено, що відображена в тексті дійсність не є відбитком, фотографією. Людина взаємодіє з навколишнім світом не тільки на мислительно-інтелектуальному, а й на чуттєво-емоційному рівні. Текст як інтелектуальний продукт містить ще й особистісне ставлення суб’єкта (автора) до змісту мовлення, самого себе, елементів зображеної ситуації і до формальних особливостей мовлення. Тому до змісту поняття модальності тексту ми включаємо емотивний, експресивний та оцінний компоненти.
Тип модальності, який з’ясовується у дослідженні, є зразком модальності тексту, що має на меті вираження авторського гумористичного ставлення до предмета оповіді, спровокованого прагматичною інтенцією викликати відповідну реакцію у гіпотетичного читача. Ми виділяємо гумористичну модальність як окремий тип модальності висловлення (тексту). Вона репрезентує емотивно-афективну інформацію, імпліковану автором твору, надає контексту гумористичного смислу і становить суттєвий аспект змістового плану тексту.
Дієслівні модальні оператори як одиниці тексту наділені прагматичною заданістю на емоційно-гумористичний вплив на читача. Вони в процесі літературної комунікації виступають лінгвістичними засобами створення гумористичного ефекту. В дослідженні вичленовується середовище локалізації дієслівних модальних операторів одиниця вищого смислового рівня, гумористична ситуація, під якою розуміємо текстовий сегмент, що відображає одиничний об’єкт (ситуацію) позамовної дійсності, характеризується певним автономним змістом і на смисловому рівні забарвлений гумористичною модальністю. Для гумористичних ситуацій, які аналізуються в дослідженні, характерною є мономодальність. Рідше трапляються випадки, коли в ситуації спостерігається суміщення модальних ракурсів. Ми вводимо в науковий обіг термін „модель гумористичної ситуації”, яку вважаємо аналогом висловлення з такими необхідними складовими елементами: дієслівний оператор гумористичної модальності, його контекстуальне оточення та здатність забарвлювати контекст гумористичною модальністю. Вводиться термін дієслівного оператора гумористичної модальності. Він представлений дієслівною лексемою, значення якої забарвлює фрагмент тексту гумористичною модальністю і результатом прагматичної дії якої є збудження емоціональної сфери читача. Усвідомлення невідповідності й несумісності поєднуваних в ситуації понять завдяки контрасту, відхиленню від норми, покладеним в основу гумору, викликає в читача відчуття комізму.
Зіставлення змістово-сюжетних особливостей моделей гумористичної ситуації дозволило диференціювати їх за тими напрямками, за якими розгортається їх гумористичний смисл. Вони згруповані у шість блоків, що об’єднали 22 найбільш розповсюджені моделі. Блокам надані узагальнюючі назви, які вказують на характер продукованого комічного ефекту: 1) ситуації хибно-реалістичного характеру (6 моделей); 2) ситуації-парадокси (5 моделей); 3) ситуації-тлумачення (4 моделі); 4) ситуації-відкриття (3 моделі); 5) ситуації-протиставлення (2 моделі); 6) ситуації-нісенітниці (2 моделі). Одиничні типи моделей не залучалися до такої типології, хоча були проаналізовані і визначені в кількісному складі (18 моделей).
У дисертації проаналізовано семантичну структуру дієслівних модальних операторів та особливості реалізації компонентів їх значення. В основу класифікації лексем за когнітивним і прагматичним компонентами покладені семантичні класи дієслів на позначення дій, станів, процесів та відношень (афективних виявів). Як показали кількісні підрахунки, переважна більшість дієслів у моделях гумористичних ситуацій реалізує своє денотативне значення. При цьому актуалізується або ядерна сема, або ж сема, яка в процесі перерозподілу сем виходить на її місце. Вияви власне прагматичного (конотативного) значення серед загалу вибірки незначні. В таких випадках дієслово реалізує набуту в контексті оказіональну сему, яка стає провідною в результаті семантичної модифікації значення. Контекст виступає основним фактором зміни семантичного навантаження дієслівної лексеми.
Лексико-семантичний аналіз дієслівних операторів гумористичної модальності дав можливість диференціювати їх за змістовим наповненням. Усі дієслівні модальні оператори згруповані у 18 лексико-семантичних груп. Їх розгляд показує, що різна прагматична спрямованість сучасних англійських художніх текстів (в їх межах моделей гумористичної ситуації) детермінує вибір та частоту вживання дієслівної лексики. Крім того, приналежність дієслів до певної лексико-семантичної групи визначає їх входження до тематичних сфер вжитку. Тематична закріпленість співвідноситься із загальним контекстом, а також сферою спілкування, і стимулює вибір відповідного мовного забезпечення. Як лексико-семантична група, так і тематичний клас є відкритими системами, а їх межі дифузними, оскільки одне і те ж дієслово (чи його лексико-семантичний варіант) можуть одночасно входити до кількох угрупувань.
У дисертації застосовано аналіз функціонального діапазону дієслівних операторів гумористичної модальності. Така необхідність була продиктована не тільки трактуванням модалізуючих дієслів як одиниць репрезентації мовної картини світу конкретного суб’єкта (автора, оповідача, персонажа), а й як інструментів пізнання світу та акумуляції результатів цього пізнання іншим актантом читачем. Це дозволило виділити такі основні функції аналізованих одиниць: референційну, операційну, регулятивну та сугестивну. Суть референційної функції полягає в тому, що вона забезпечує розуміння читачем смислу, вкладеного автором у вжите ним модалізуюче дієслово, на основі декодування відображених у тексті знань про світ, співвіднести свій тезаурус із світом тексту. Операційна функція дієслівних модальних операторів опирається на предикативну синтаксичну валентність дієслів та сприяє розгортанню змісту моделі гумористичної ситуації в логічному просторі. Прагматична та регулятивна (регуляторна) мовні функції слугують підгрунтям для виконання дієслівними операторами гумористичної модальності регулятивної функції. Вона забезпечує передачу прагматичної інформації від автора до читача та сприяє досягненню закладеної в тексті комунікативної мети. Виділення сугестивної функції стало можливим у зв’язку із властивістю модалізуючих дієслів активізувати сугестивні механізми пам’яті реципієнта мовлення (читача), збуджувати тезаурусні символи в процесах мислення та стимулювати його ремінісцентну діяльність.
Дотримання постулату про ознаковий характер дієслівних імен дозволяє віднести їх до тих одиниць мови, які беруть участь у здійсненні акту референції. Гумористичний смисловий ефект актуалізованої в мовленні дієслівної лексеми базується на розбіжностях між референційним відсиланням та його декодуванням, які групуються у такі типи: 1) розбіжність референції; 2) переключення референції; 3) заміна референції; 4) розширення референції; 5) звуження референції; 6) вихідний збіг/незбіг референції, який під час чи після здійснення мовленнєвого акту приводить до єдиного вибору об’єкта референції. За умови кількох референційних відсилань відбувається їх накладання, що також спричинює комічний ефект.
Механізм здійснення операційної функції аналізованими одиницями представлений у вигляді алгоритму, який складається із таких кроків: 1 перцепція читачем вербалізованої ситуації в цілому; 2 виокремлення експресеми дієслова з актуалізованим модалізуючим смислом; 3 доповнення змісту модалізуючого дієслова через семантико-синтаксичні контактні і дистантні зв’язки; 4 формування мислительної моделі ситуації. У такій послідовності операції виконуються читачем у процесі сприйняття текстового фрагменту моделі гумористичної ситуації. Механізм текстотворення має обернено протилежний характер.
Прагмасемантична типологія дієслів-модалізаторів, проведена в дослідженні, опирається на їх прагматичну заданість в структурі тексту художнього твору та зорієнтованість на адресата, а тому враховує як вихідну авторську позицію та його особистісні інтенції на етапі породження тексту, так і перцептивний підхід гіпотетичного читача. Така типологія базується на можливому впливові актуалізованої дієслівної лексики на мислительні процеси адресата мовлення, збудження його емоційної сфери згідно із закладеною автором програмою інтерпретації тексту.
Звернення до поняття символ” у ході аналізу сугестивної текстової функції дієслівних операторів гумористичної модальності зумовлене рефлекторною природою внутрішньотекстових зв’язків, які передають відношення в світі реальних об’єктів і які в тексті стають відношеннями між пропозиціями та номінаціями. В основу поняття символ” покладені рефлективні процеси, що зумовлюють його здатність вказувати, відсилати до інших сутностей, натякати на сутність позначуваного, простежити асоціативні зв’язки та імпліковані смисли, вписані в форму, характерну для традицій аналізованої мови. Символічна дієслівна номінація відбувається за посередництва первинної образної номінації. Тому схема реалізації сугестивної функції має такий вигляд: знак образ символ концепт трансформація концепта. Механізм рефлективної діяльності мислення покладений в основу виконання дієсловами сугестивної функції у художньому тексті.
Виокремлення досить об’ємного простору, який складає середовище функціонування дієслівних модальних операторів (модель гумористичної ситуації і загалом проекція на зміст усього тексту), а також різноаспектність проаналізованих функцій призводить до здатності модальних операторів виконувати декілька функцій одночасно. Опис функціонального діапазону набуває нового вигляду на тлі антропоцентричного підходу до розгляду тексту та його одиниць. У цьому зв’язку різноманітність функцій текстових елементів розглядається як багатовимірність текстури, що сприяє багатогранному відтворенню навколишньої дійсності автором та сприйняттю цього відвторення читачем. Окремі елементи тексту, в яких, як пучки, сходяться функції, виступають мовним втіленням фрагментів опредметненого знання.
Проведений у дослідженні аналіз гумористичної модальності тексту становить лише окремий аспект розв’язання загальної проблеми категорії модальності тексту. Розгляд інших численних різновидів цього комплексного поняття, започаткований у небагатьох сучасних розвідках, ще чекає своїх дослідників. Окремі текстові елементи, провідники модальності, які можуть бути одиницями різних рівнів мови, теж недостатньо висвітлені в наявних студіях.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агаева Ф.А. Модальность как лингвистическая категория (на материале английского и туркменского языков): Автореф. дис. д-ра филол. наук. Баку, 1990. 48 с.
2. Азнаурова Э.С. Коммуникативно-прагматический аспект лексического значения слова // Коммуникативные аспекты значения. Волгоград: Волгоградская правда, 1990. С. 23-29.
3. Азнаурова Э.С. Прагматика художественного слова. Ташкент: Фан, 1988. 124 с.
4. Александрова О.В. Проблемы экспрессивного синтаксиса. М.: Высшая школа, 1984. 212 с.
5. Антонченко Т.М. Основні тенденції аксіологічних змін у семантичній структурі американізмів: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. К., 2000. 229 с.
6. Апресян Ю.Д. Избранные труды. Том І. Лексическая семантика. М.: Языки русской культуры, 1995. VIII с., 472 с.
7. Арнольд И.В. Стилистика. Современный английский язык: Учебник для вузов. 4-е изд., испр. и доп. М.: Флинта: Наука, 2002. 384 с.
8. Артеменко А.І. Перепитувальна модальність розмовного дискурсу (на матер. сучасної англійської мови) // Вісник КДЛУ. Серія Філологія. К., 1998. Вип. 6. Проблеми лексичної семантики та семантики тексту. С. 182-187.
9. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 341 с.
10. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры, 1998. 896 с.
11. Арутюнова Н.Д. Язык цели // Логический анализ языка: Модели действия. М.: Наука, 1992. С. 14-23.
12. Бабенко Л.Г. Лексические средства обозначения эмоций в русском языке. Свердловск: Изд-во Уральского ун-та, 1989. 184 с.
13. Баранов А.Г. Текст в функционально-прагматической парадигме. Краснодар: Изд-во Кубанского гос. ун-та, 1988. 90 с.
14. Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. М.: Художественная литература, 1965. 528 с.
15. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1986. 447 с.
16. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации (на материале современного английского языка): Дис. д-ра филол. наук: 10.02.04. К., 1998. 443 с.
17. Белозерова Л.И. Актуализация некоторых семантико-синтаксических характеристик глаголов в языке французских энциклопедистов // Коммуникативные аспекты значения. Волгоград: Волгоградская правда, 1990. С. 107-113.
18. Беляева Е.И. Функционально-семантические поля модальности в английском и русском языках. Воронеж: Изд-во ВГУ, 1985. 180 с.
19. Бельская Н.А. Диалектика смеха: аспект деструктивности. К.: Оріяни, 2001. 40 с.
20. Бехта І.А. Модальна лексика як засіб демаркації невласне-прямої мови в американському short story” // Іноземна філологія. 1992. Вип. 104. С. 94-102.
21. Бєлова А.Д. Класифікуючі конектори в англійському тексті // Іноземна філологія. 1999. Вип. 111. С. 103-108.
22. Білодід Ю.І. Засоби виразу іронії у сучасному політичному романі // Мовознавство. 1981. № 4. С. 71-73.
23. Богин Г.И. Методологическое пособие по интерпретации художественного текста. http://www.auditorium.ru/books/113/bogin_glava4.htm
24. Болотнова Н.С. Ассоциативное поле текста и слова // Коммуникативно-прагматические аспекты слова в художественном тексте. Томск: Изд-во Томского гос. пед. ин-та, 2000. С. 9-22.
25. Болотнова Н.С. Филологический анализ текста. Ч. І. Томск: Изд-во Томского гос. пед. ин-та, 2001. 129 с.
26. Болотов В.И. Эмоциональность текста в аспектах языковой и неязыковой вариативности (основы эмотивной стилистики текста). Ташкент: Фан, 1981. 116 с.
27. Бондарко А.В. Лингвистика текста в системе функциональной грамматики. http://www.philology.ru/linguistics1/bondarko-01.htm
28. Борев Ю.Б. О комическом. М.: Искусство, 1957.
29. Борев Ю.Б. Эстетика. М.: Политиздат, 1988. 496 с.
30. Бугров В.А. Мова та символ в контексті проблеми розуміння: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. К., 1996. 156 с.
31. Буйко А.В., Кисловская Е.Н. Трансформация семантической структуры текста. http://utmn.ru/frgf/No5/text8.htm
32. Бунь О.А. Лінгво-когнітивний аспект функціонування текстових внесень у сучасній англомовній художній прозі: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. К., 1997. 18 c.
33. Бунь О.А. Художній текст крізь призму можливих світів: модально-референційний аспект // Вісник КЛУ. Серія Філологія. 2003. Т. 6. № 1. С. 141-148.
34. Буракова О.В. Поетичне мовлення у системі мови // Іноземна філологія. 1992. Вип. 104. С. 81-87.
35. Вежбицка А. Из книги «Семантические примитивы». http://eu.spb.ru/ethno/utekhin2/vezh.htm.
36. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков. М.: Языки русской культуры, 1999. 779 с.
37. Виноградов В.В. Избранные труды. Лексикология. Лексикография. М.: Наука, 1977. 656 с.
38. Виноградов В.В. Основные вопросы синтаксиса предложения (на материале русского языка) // Избранные труды: Исследования по русской грамматике. М.: Наука, 1975. С. 254-294.
39. Виноградов В.В. О теории художественной речи. М.: Высшая школа, 1984. 230 с.
40. Винокур Т.Г. К характеристике говорящего. Интенция и реакция // Язык и личность. М.: Наука, 1989. С. 11-23.
41. Возиянова Н.В. Семантическая структура и текстовые функции глаголов речи: Автореф. дис. канд. филол. наук. Москва, 1991. 26 с.
42. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. М.: Наука, 1985.
43. Вольф Е.М. Эмоциональные состояния и их представления в языке // Логический анализ языка. Проблемы интенсиональных и прагматических контекстов. М.: Наука, 1989. С. 55-75.
44. Воробйова О.П. Про потрійний підхід до тексту та його категорій // Іноземна філологія. 1993. С. 46-53.
45. Воробьева О.П. Лингвистические аспекты адресованности художественного текста (одноязычная и межъязыковая коммуникация): Дис. д-ра филол. наук: 10.02.019. М., 1993. 382 с.
46. Воробьева О.П. Структурно-семантические особенности абзацных комплексов в современном английском языке (к проблеме текстооформляющих элементов): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Киевск. гос. пед. ин-т иностр. языков. К., 1978. 18 с.
47. Воробьева О.П. Текстооформление и членимость текста // Текстуальная лингвистика и обучение чтению и аудированию на иностранных языках. К.: КГПИЯ, 1986. С. 21-26.
48. Гаврилов Т.І. До визначення поняття модальності (на матеріалі модальних дієслів сучасної німецької мови) // Іноземна філологія. 1997. Вип. 110. С. 69-77.
49. Гак В.Г. Номинация действия // Логический анализ языка: Модели действия. М.: Наука, 1992. С. 77-84.
50. Гак В.Г. Человек в языке // Логический анализ языка. Образ человека в культуре и языке. М.: Индрик, 1999. С. 73-80.
51. Гак В.Г. Языковые преобразования. М.: Языки русской культуры, 1998. 768 с.
52. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 140 с.
53. Гладьо С.В. Емотивність художнього тексту: семантико-когнітивний аспект (на матеріалі сучасної англомовної прози): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Київськ. держ. лінгвіст. ун-т. К., 2000. 20 с.
54. Голубков С.А. Мир сатирического произведения. Самара: Самарский гос. пед. ин-т, 1991. 144 с.
55. Горшкова К.А., Шевченко Н.Г., Грыженко А.Н. Коммуникативная значимость окказиональной актуализации слова в оригинале и переводе художественного текста // Коммуникативная направленность текста и его перевода. К.: УМК ВО, 1988. С. 138-143.
56. Грамматика английского языка (на англ. яз.) / В.Л.Каушанская, Р.Л.Ковнер, О.Н.Кожевникова и др. 7-е изд. М.: Страт, 2000. 320 с.
57. Гриценко Е.С. Коннотация и некоторые другие понятия лингвостилистики // Общая стилистика: теоретический и прикладные аспекты. Калинин: Изд-во Калининского унт-та, 1990. С. 62-71.
58. Гуляк А.Б., Скоробогатько Н.М., Хропко П.П., Цуркан І.М. Деякі аспекти аналізу літературного твору. К.: Науковий світ, 2000. 131 с.
59. Гюббенет И.В. К проблеме понимания литературно-художественного текста (на английском материале). М.: Изд-во Московского ун-та, 1981. 112 с.
60. Гюббенет И.В. Основы филологической интерпретации художественного текста. М.: Изд-во Московского ун-та, 1991. 208 с.
61. Данилова Н.К. Операциональный подход к моделированию текста. http://www.ssu.samara.ru/vestnik/content/ling.html
62. Дацько М.Ю. Лексичні засоби вираження негативної оцінки в англійському соціально-утопічному романі // Іноземна філологія. 1991. Вип. 102. С. 38-43.
63. Дейк Т.А. ван. Когнитивные и речевые стратегии выражения этнических предубеждений. http://psyworld.narod.ru/Books/nation_prejudice.htm.
64. Делез Ж. Логика смысла. М.: Академия, 1995. 302 с.
65. Демьянков В.З. Функционализм в зарубежной лингвистике конца 20 века. http://infolex.ru/Func08.htm
66. Джусаев Д.Д. Категория модальности и средства ее выражения в современном кыргызском языке: Автореф. дис. д-ра филол. наук. Бишкек, 2000. 38 с.
67. Дземидок Б. О комическом. М.: Прогресс, 1974. 224 с.
68. Дискурс іноземномовної комунікації / Колективна монографія. Львів: Вид-во Львівського нац. ун-ту ім. І.Франка, 2001. 495 с.
69. Днепров А. Юмор без микроскопа // Знание сила. 1965. - № 3. С. 22.
70. Додонов Б.И. В мире эмоций. К.: Политиздат Украины, 1987. 140 с.
71. Дяченко Л.Д. Значення дієслова та комунікативний зміст висловлювання // Іноземна філологія. 1987. Вип. 88. С. 14-20.
72. Єфремова Н.В. Семантичні та функціональні особливості синонімічних опозицій англійських дієслів: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. Луцьк, 2000. 220 с.
73. Запорожец М.Н. Слово в художественном тексте // Текст: Варианты интерпретации. Бийск: НИЦ БПГУ, 2001. С. 111-117.
74. Зимняя И.А. Лингвопсихология речевой деятельности. М.: Московский психолого-социальный институт, Воронеж: НПО «МОДЕК», 2001. 432 с.
75. Зорівчак Р.П. Реалія і переклад. Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1989. 216 с.
76. Изард Кэррол Э. Психология эмоций. СПб: Питер, 2000. 464 с.
77. Иноземцева И.А. Лингвистический статус, семантика и функции авторских парантетических внесений в тексте: Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. К., 1992. 222 с.
78. Іваненко С.М. Поліфонія тексту. К.: Видавничий центр КДЛУ, 1999. 318 с.
79. Ісакова Є.П. Ергономічні характеристики категорій англійського дієслова: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. К., 2001. 228 с.
80. Каган М.С. Философская теория ценности. СПб.: ТОО ТК «Петрополис», 1997. 205 с.
81. Карасик В.И. Значение слова: определение и толкование // Коммуникативные аспекты значения. Волгоград: Волгоградская правда, 1990. С. 58-67.
82. Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность. М.: Наука, 1987. 264 с.
83. Катц Дж. Семантическая теория // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс. 1981. Вып. 10. Лингвистическая семантика. С. 33-49.
84. Києнко І.О. Сучасний англійський комічний роман. К.: Наукова думка, 1993. 132 с.
85. Козлова Л.А. Текстообразующие потенции видовременных форм глагола (на материале английского языка) // Текстообразующие потенции языковых единиц и категорий. Барнаул: Барнаульский гос. пед. ин-т, 1990. С. 59-69.
86. Колегаева И.М. Текст как единица научной и художественной коммуникации. Одесса: Ред.-издат. отдел областного управления печати, 1991. 121 с.
87. Колшанский Г.В. К вопросу о содержании языковой категории модальности // Вопр. языкознания. 1961. - № 1. С. 94-98.
88. Колшанский Г.В. Контекстная семантика. М.: Наука, 1980. 152 с.
89. Корбозерова Н.М. Про розмежування мовленнєвої і мовної семантики в складному реченні // Іноземна філологія. 1989. Вип. 96. С. 10-14.
90. Корніяка О.М. Лабіринти розуміння. Текст як об’єкт розуміння. К.: Знання, 1990. 48 с.
91. Котцова Е.Е. Родо-видовые и смежные с ними отношения глаголов в тексте // Семантические и эстетические модификации слов в тексте. Л.: Изд-во ЛГПИ им. А.И.Герцена, 1988. С. 48-57.
92. Кристал Д., Дейви Д. Стилистический анализ // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс. 1980. Вып. ІХ. Лингвостилистика. С. 148-171.
93. Крысанова Т.А. Высказывания, содержащие отрицательную оценку адресата, в современном английском языке (коммуникативно-прагматический аспект): Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. Луцк, 1999. 182 с.
94. Кубрякова Е.С. Глаголы действия через их когнитивные характеристики // Логический анализ языка: Модели действия. М.: Наука, 1992. С. 84-90.
95. Кубрякова Е.С. Начальные этапы становления когнитивизма: лингвистика психология когнитивная наука // Вопросы языкознания. 1994. № 4. С. 34-47.
96. Кузнецов А.М. Изменение лексических значений под воздействием контекстно-прагматических факторов // Прагматика и семантика. М.: ИНИОН АН СССР, 1981. С. 93-116.
97. Кузнецов А.М. О семантике глаголов с широкой понятийной основой // Вопросы теории романо-германских языков. Днепропетровск, ДГУ, 1976. С. 10-21.
98. Кузнєцова Л.А., Байбакова І.М. Реалізація категорій тексту в мікро-, макро- та надтекстах // Іноземна філологія. 1989. Вип. 96. С. 82-87.
99. Курлова И.В. К изучению глагольных способов выражения эмоциональных состояний // Словарь. Грамматика. Текст. РАН. Отделение л-ры и языка; Ин-т рус. языка им. В.В.Виноградова. М., 1996. С. 128-139.
100. Кухаренко В.А. Лингвистические исследования английской художественной речи. Одесса, 1973. 61 с.
101. Лакофф Дж. Лингвистические гештальты // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс. 1981. Вып. 10. Лингвистическая семантика. С. 350-368.
102. Леванова А.Е. К вопросу о категории персональности глагола в тексте // Глагол в языке и речи. Кемерово, 1986. С. 104-108.
103. Левина О.А. Репрезентация эмоциональных сос