Галицька Наталія Валеріївна Механізми державного управління міжнародними програмами та проектами у сфері вищої освіти України

Короткий опис

Галицька Наталія Валеріївна, тимчасово не працює. Назва дисертації: «Механізми державного управління міжнародними програмами та проектами у сфері вищої освіти України». Шифр та назва спеціальності 25.00.02 механізми державного управління. Спецрада К 26.142.06 ПрАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом»

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису

ГАЛИЦЬКА НАТАЛІЯ ВАЛЕРІЇВНА

УДК 351.851:005.8(100):378.014(477)

ДИСЕРТАЦІЯ
МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ МІЖНАРОДНИМИ
ПРОГРАМАМИ ТА ПРОЕКТАМИ У СФЕРІ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

25.00.02 – механізми державного управління

Подається на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело

Н.В. Галицька
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)

Науковий керівник Климкова Ірина Ігорівна, кандидат політичних наук, доцент

Київ – 2021

ЗМІСТ

ВСТУП 20
РОЗДІЛ І.
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У
СФЕРІ ВИЩОЇ ОСВІТИ ………………………………………………………………
1.1. Стан розвитку вищої освіти України та державного управління у зазначеній сфері у працях сучасних дослідників 28
1.2. Місце і роль держави в управлінні вищою освітою 41
Висновки до розділу І 56
РОЗДІЛ ІІ.
ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА РОЗВИТОК МІЖНАРОДНИХ ПРОГРАМ ТА ПРОЕКТІВ У СФЕРІ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ
2.1. Сучасні підходи до формування механізмів державного управління у сфері вищої освіти 58
2.2. Нормативно-правове забезпечення державного управління у сфері вищої освіти України 70
2.3. Зміст і структура міжнародних програм та проектів у сфері вищої освіти 81
2.4. Світовий досвід функціонування програм та проектів у сфері вищої освіти 106
Висновки до розділу ІІ 111
РОЗДІЛ ІІІ.
УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ МІЖНАРОДНИМИ ПРОГРАМАМИ ТА ПРОЕКТАМИ У СФЕРІ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ
3.1. Моделювання взаємодії держави та інститутів громадянського суспільства в процесах управління вищою освітою 115
3.2. Шляхи розвитку державного управління у сфері вищої освіти в умовах інтеграції України до міжнародного співтовариства 123
3.3. Розбудова механізмів державного управління міжнародними програмами та проектами у сфері вищої освіти України 143
Висновки до розділу ІІІ 153
ВИСНОВКИ 156
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 161
ДОДАТКИ 185

ВСТУП

Актуальність теми. Глобалізаційні та інтеграційні процеси у сучасному світі визначально впливають на розвиток освіти, детермінацію нових вимог до якості освіти та рівня освіченості суспільства, зумовлюють, зокрема, створення єдиного світового простору освіти. Перед країнами постає завдання запровадження кардинальних змін у національні системи освіти відповідно до сучасних викликів та суспільних запитів. Освіта починає носити всеохоплюючий характер та стає провідником забезпечення сталого розвитку суспільства. У цих умовах роль вищої освіти, в тому числі, суттєво посилюється.
Трансформаційні процеси значною мірою торкнулись вищої освіти в Україні. До суттєвих змін призвели як зовнішні фактори, серед яких можемо виокремити глобальність вищої освіти, Болонський процес, орієнтація на європейські стандарти забезпечення якості, інтеграція у світовий освітній простір та Європейський простір вищої освіти, розвиток інформаційного суспільства, так і внутрішні фактори: нестабільна економіка країни, прояви корупції в органах державної влади та закладах вищої освіти, відсутність належної комплексної державної підтримки вищої освіти та учасників освітнього процесу, дисбаланс між ринком праці та підготовкою фахівців з вищою освітою, відсутність мережевої комунікації закладів вищої освіти, недостатній рівень результативності механізмів державного управління міжнародними програмами та проектами у сфері вищої освіти.
Враховуючи те, що якісна вища освіта є запорукою розвитку людського потенціалу та економіки країни, виникає нагальна потреба у вирішенні проблематики, пов’язаної із становленням державного регулювання у цій сфері.
Дослідження кращих світових практик з державного управління у сфері освіти виявило, що розвиток вищої освіти можливий за умови децентралізації державного управління, а основною функцією держави має бути регулювання зазначеної сфери. Особливе значення для української системи вищої освіти має приведення національної нормативно-правової бази у відповідність до міжнародних норм. Ці ключові засади здатні забезпечити подальший розвиток вітчизняної вищої школи,

особливо в контексті міжнародної співпраці шляхом участі у міжнародних програмах та проектах.
Для врегулювання суспільних відносин, які виникають у сфері вищої освіти, держава має набір управлінських механізмів, застосування яких у комплексі здатне забезпечити функціонування та подальший розвиток вищої освіти.
Актуальність наукової проблеми обумовлена тим, що на сучасному етапі державне управління у сфері вищої освіти в частині реалізації міжнародних програм та проектів потребує комплексного дослідження його механізмів крізь призму глобалізаційних та інтеграційних процесів. У зв’язку з чим, виникає необхідність наукового обґрунтування механізмів державного управління міжнародними програмами та проектами у сфері вищої освіти України. Це зумовлено також потребою оптимізації процесуально-процедурних характеристик впровадження програм і проектів, збільшення, як наслідок, позитивного ефекту їх реалізації для розвитку вищої освіти.
Дослідженню проблем державного управління у сфері вищої освіти присвячено низку робіт як українських, так і зарубіжних вчених. Теоретичні та практичні аспекти державного управління освітою, зокрема вищою, досліджували відомі українські науковці Л.Гаєвська, О.Дубровка, Л.Жабенко, С.Калашнікова, К.Корсак, М.Кудря, В.Луговий, Т.Лукіна, Л. Паращенко, О.Поступна, Н. Протасова, К. Майстренко, О.Слюсаренко, Ж.Таланова, С.Шевченко та ін.
Наукове обґрунтування функціонування механізмів державного управління, міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти здійснили провідні вітчизняні вчені Ю.Бакаєв, В.Бакуменко, В.Бодров, С.Гладкова, В.Загорський, І.Грицяк, В.Дерець, К.Дубич, В.Логвиненко, О.Оболенський, О.Оржель, О.Палій, О.Радченко, О.Руденко та ін. Серед зарубіжних дослідників питання вищої освіти, забезпечення її якості, державного управління у зазначеній сфері вивчали Г.Вайз, Д.Вілдінг, С.Марум, Е.Салліс, В.Стритинг, П.Тейлор, Л.Уайт, Р.Учем.
Незважаючи на вже існуючі дослідження, які мають беззаперечну науково- практичну цінність, на сьогодні проблема механізмів державного управління міжнародними програмами та проектами у сфері вищої освіти України залишається

порівняно новою та недостатньо розкритою.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконане на кафедрі соціальної і гуманітарної політики, кафедрі управління освітою Національної академії державного управління при Президентові України за комплексним науковим проектом “Державне управління та місцеве самоврядування” (державний реєстраційний номер 0199U002827) у межах науково-дослідних робіт кафедри: “Розробка Інтегрованого навчально-атестаційного комплексу (ІНАК) дисциплін магістерської програми спеціальності “Державне управління у сфері освіти”, державний реєстраційний номер 0114U002860, “Громадянські компетентності у професійній освіті державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування”, державний реєстраційний номер 0116U002772, “Науково-методичний супровід програм із формування і розвитку громадянських компетентностей державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування”, державний реєстраційний номер 0117U002862. Автором, як виконавцем, взято участь у розробці навчально-методичних матеріалів для системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, зокрема визначено особливості реалізації міжнародних проектів з підвищення рівня професійної компетентності державних службовців.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у науково-теоретичному обґрунтуванні механізмів державного управління міжнародними програмами та проектами у сфері вищої освіти України та формуванні практичних рекомендацій з їх удосконалення.
Відповідно до поставленої мети були визначені та вирішені такі завдання:
- здійснити системний аналіз наукових підходів до питання державного управління міжнародними програмами та проектами у сфері вищої освіти;
- проаналізувати нормативно-правові засади державного управління міжнародними програмами та проектами у сфері вищої освіти;
- дослідити сучасний стан функціонування вищої освіти України і державного управління у зазначеній сфері та визначити закономірності її розвитку;

- уточнити зміст категорії “механізми державного управління у сфері вищої освіти”, основних понять “грант”, “міжнародна програма”, “міжнародний проект”;
- виокремити й обґрунтувати комплекс механізмів державного управління, що забезпечують розвиток вищої освіти і участь України у міжнародних програмах та проектах, надати практичні рекомендації з їх удосконалення.
Об’єктом дослідження є державне управління системою вищої освіти України.
Предметом дослідження є механізми державного управління міжнародними програмами та проектами у сфері вищої освіти України.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених у дисертаційному дослідженні завдань використано сукупність загальнонаукових та спеціальних методів, зокрема методи аналізу, синтезу та систематизації – для дослідження і узагальнення як вітчизняної, так і зарубіжної наукової літератури та нормативно- правових актів, за допомогою яких здійснюється державне управління у сфері вищої освіти (розділ 1,2); метод контент-аналізу та логіко-семантичний метод – для дослідження та уточнення змісту ключових понять та категорій (розділ 1,2), метод порівняльного аналізу – для дослідження світового досвіду функціонування програм та проектів у сфері вищої освіти (розділ 2); метод структурно-функціонального аналізу – для дослідження механізмів державного управління міжнародними програмами та проектами у сфері вищої освіти України (розділ 2), метод прогнозування – для формування практичних рекомендацій з удосконалення визначених механізмів (розділ 3).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертаційній роботі наведено нове вирішення наукової проблеми, що полягає у науково- теоретичному обґрунтуванні механізмів державного управління міжнародними програмами та проектами у сфері вищої освіти України та формуванні практичних рекомендацій з їх удосконалення. У межах проведеного дослідження виокремлено наступні практичні результати, які окреслюють його наукову новизну:
уперше:

- науково обґрунтовано необхідність закріплення у нормативно-правовій базі, яка регулює суспільні відносини у сфері освіти, ключових понять “міжнародна програма у сфері вищої освіти” та “міжнародний проект у сфері вищої освіти”, що дозволить спростити реалізацію міжнародних програм та проектів у сфері вищої освіти на території України та сприятиме розширенню участі України у означених активностях за кордоном, дозволить посилити контроль за цільовим використання коштів, які виділяються державою або надаються партнерами з розвитку на програмну та проектну діяльність у вищій освіті;
удосконалено:
- обгрунтування шляхів підвищення ефективності правового, організаційного, кадрового, методичного механізму: правового механізму - шляхом розширення нормативно-правової бази з питань освіти, організаційного – створення Єдиного комунікаційного центру з питань реалізації міжнародних програм та проектів у сфері вищої освіти, кадрового – підвищення вимог до професійної компетентності керівних та інших кадрів у сфері вищої освіти, проходження ними підвищення кваліфікації, методичного – розробки за результатами участі у міжнародних програмах та проектах посібників, дорожніх карт, керівних принципів, правил модернізації та оптимізації державного управління у сфері вищої освіти;
- понятійний апарат науки державного управління через системний підхід до дефініцій категорій: “грант" як переважно матеріальні ресурси, що надаються державою або зарубіжними країнами на реалізацію міжнародної програми та міжнародного проекту у сфері вищої освіти, а також провадження наукової діяльності; “міжнародна програма у сфері вищої освіти” як сукупність міжнародних проектів, які зорієнтовані на досягнення загальної мети, що спрямовується на підтримку процесів реформування вищої освіти в умовах її інтеграції у світовий освітній простір; “міжнародний проект у сфері вищої освіти” як відповідну складову частину міжнародної програми, яка за визначений період часу шляхом поетапного вирішення завдань сприяє досягненню загальної мети міжнародної програми у сфері вищої освіти, у складі якої він діє;
набуло подальшого розвитку:

- обґрунтування необхідності розширення повноважень закладів вищої освіти щодо реалізації міжнародних програм та проектів;
- систематизація кращого зарубіжного досвіду реалізації міжнародних програм та проектів у сфері вищої освіти України, що передбачає децентралізацію державного управління у сфері вищої освіти, тісну взаємодію органів державної влади, органів місцевого самоврядування, міжнародних організацій, неурядових громадських організацій, бізнесу, закладів вищої освіти;
- напрями удосконалення нормативно-правової бази державного управління у сфері вищої освіти, що дозволить системно реалізовувати міжнародні програми та проекти у сфері вищої освіти України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні шляхів удосконалення механізмів державного управління міжнародними програмами та проектами у сфері вищої освіти України з метою забезпечення розвитку вищої освіти, особливо у напрямі міжнародної співпраці шляхом реалізації спільних міжнародних програм та проектів на взаємовигідних умовах. Розроблені наукові пропозиції можуть бути використані у практичній діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних наукових установ та закладів вищої освіти України.
Основні положення дисертаційного дослідження використані у діяльності Державної наукової установи “Інститут модернізації змісту освіти” Міністерства освіти і науки України під час підготовки і проведення І Міжнародного освітнього форуму: “Нова українська освіта. Створюємо сенси разом” (довідка про впровадження результатів дисертаційного дослідження від 01.03.2017 р. № 2.1/10- 384); Громадської організації “Розвиток громадянських компетентностей в Україні - DOCCU” під час підготовки збірника методичних матеріалів для системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування (довідка про впровадження результатів дисертаційного дослідження від 24.05.2017 р. № 1/02-24); Громадської організації
«ReSURS» при розробці пропозицій програми соціального та культурного розвитку Київської області (довідка про впровадження результатів дисертаційного

дослідження від 01.07.2021 р. № 03/39-21).
Особистий внесок здобувача.
Дисертація є самостійною науковою роботою. Наукові результати, висновки та рекомендації одержані автором особисто. Вони відображають авторський підхід до вирішення проблеми удосконалення механізмів державного управління міжнародними програмами та проектами у сфері вищої освіти України. Особистий внесок здобувача у наукових працях, опублікованих у співавторстві, наведено у списку публікацій.
Апробація результатів дослідження.
Найважливіші положення та результати дисертаційного дослідження оприлюднені на міжнародних та всеукраїнських, у тому числі за міжнародною участю, науково-практичних конференціях: V міжнародна науково-практична конференція «Проблемні питання впровадження медіа-освіти в навчально-виховний процес: зарубіжний досвід та українські реалії» (м. Хелм, Польща, 2015 р.); щорічна науково-практична конференція за міжнародною участю “Дні інформаційного суспільства – 2015” (Київ, 2015 р.); щорічна Всеукраїнська науково-практична конференція за міжнародною участю «Інституційне забезпечення кадрової політики у державному управлінні: становлення та розвиток» (Київ, 2015 р.); щорічна науково-практична конференція за міжнародною участю «Європейські принципи і стандарти підготовки публічних управлінців: орієнтири для України» (Київ, 2015 р.); V міжнародна науково-практична конференція «Інформаційний простір. Українські реалії: досвід трансформацій» (м. Хелм, Польща, 2015 р.); Всеукраїнська науково- практична конференція за міжнародною участю «Актуальні питання формування та розвитку громадянських компетентностей в Україні» (Київ, 2016 р.); щорічна науково-практична конференція за міжнародною участю «День інформаційного суспільства – 2016» (Київ, 2016 р.); щорічна Всеукраїнська науково-практична конференція за міжнародною участю «Державна служба та публічна політика: проблеми і перспективи розвитку» (Київ, 2016 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція за міжнародною участю «Реформування публічного управління та адміністрування: теорія, практика, міжнародний досвід» (Одеса, 2016 р.); щорічна

науково-практична конференція за міжнародною участю «Розвиток професійних компетентностей державних службовців: комунікативний аспект» (Київ, 2016 р.); науково-практична конференція молодих учених за міжнародною участю «Публічне управління та адміністрування: розвиток і впровадження» (Київ, 2016 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція за міжнародною участю «Публічне управління: ціннісні орієнтири, стандарти якості та оцінка ефективності» (Київ, 2017 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція за міжнародною участю
«Актуальні проблеми розвитку системи публічного управління в Україні» (Київ, 2020 р.); звітна науково-практична конференція «Проблеми модернізації України» (Київ, 2020 р.).
Публікації. Основні наукові результати дисертаційної роботи відображені у 22 наукових публікаціях, з них у 7 статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях України, які входять до міжнародних наукометричних баз та у зарубіжних виданнях за напрямом підготовки дисертації, зокрема, 1 стаття у виданні, що індексується у наукометричній базі Scopus, 1 публікація у збірнику методичних матеріалів та 14 тез доповідей науково-практичних конференцій.
Структура та обсяг дисертації.
Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, списку використаних джерел, висновків та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 192 сторінки комп’ютерного тексту, основний зміст викладено на 155 сторінках. Робота містить 2 схеми, 4 додатки, список використаних джерел включає 203 найменування.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні вирішено актуальне наукове завдання в галузі науки державного управління, що полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні механізмів державного управління міжнародними програмами та проектами у сфері вищої освіти України та формуванні практичних рекомендацій з їх удосконалення. Отримані результати дають підстави сформулювати такі висновки та рекомендації.
1. Узагальнено наукові підходи до розвитку вищої освіти та визначення державного управління у зазначеній сфері. Визначено, що вища освіта України розвивається відповідно до світових тенденцій, серед яких утвердження вищої освіти як послуги, забезпечення якості вищої освіти та рівного доступу до неї, децентралізація управління, демократизація відносин та перенесення фокусу з викладача на студента, активізація міжнародного співробітництва.
Проаналізувавши праці зарубіжних та вітчизняних науковців у галузі державного управління, виявлено, що у поглядах на визначення поняття державного управління є певні розбіжності. Цікавим залишається той факт, що зарубіжні вчені схильні звужувати державне управління до діяльності органів виконавчої влади, в той час як вітчизняні дослідники стверджують, що державне управління здійснюється органами законодавчої, виконавчої та судової влади. Таку відмінність поглядів можна пояснити тим, що на формування визначення впливають відповідна форма державного правління у певній країні, сфера наукових інтересів вчених. Уніфікованого визначення поняття державного управління на сьогодні в наукових джерелах не представлено.
2. Встановлено, що світовий розвиток суспільства, глобалізаційні та інтеграційні процеси зумовили оновлення законодавчої бази України з питань освіти, яка в цілому відповідає світовим і європейським нормам та принципам, сучасним викликам. Однак, аналіз нормативно-правової бази України з питань освіти, зокрема вищої, дав змогу зробити висновок про те, що вона потребує внесення доповнень та уточнень, без яких участь України у міжнародних програмах та проектах у сфері вищої освіти не буде реалізована повною мірою.

Потребує уточнення норма чинної Програми діяльності Кабінету Міністрів України, в якій не зазначено вид академічної мобільності, на яку мають право учасники освітнього процесу та наукові працівники, адже за місцем реалізації права на академічну мобільність, вона буває двох видів – внутрішня та міжнародна. Розмежування цих двох видів є принциповим та допоможе в подальшому уникнути непорозумінь. Потребує вирішення прогалина у правовому забезпеченні державного управління міжнародними програмами та проектами у вищій освіті, що стосується відсутності нормативного визначення таких ключових понять, як “міжнародна програма у сфері вищої освіти” та “міжнародний проект у сфері вищої освіти”. Для усунення виявлених в результаті дослідження недоліків, необхідно, зокрема: під час законотворчого процесу чітко формулювати норми, що регулюють суспільні відносини у сфері вищої освіти. Це дозволить суттєво спростити реалізацію міжнародних програм та проектів, посилити контроль за цільовим використання коштів, передбачених на реалізацію міжнародних програм та проектів, забезпечити мережеву комунікацію закладів вищої освіти.
3. У процесах здійснення управління вищою освітою держава посідає центральне місце, за такої управлінської моделі ігноруються особливості регіонів, самих закладів вищої освіти, їх потреби. Беззаперечно, участь держави в управлінні вищою освітою має зберігатись, проте варто передати частину повноважень на інші рівні управління, зокрема надати право закладам вищої освіти розпоряджатися ресурсами, визначати, які міжнародні програми та проекти є перспективними та брати в них участь. Потенціал розвитку вищої освіти матиме більше можливостей за умови трансформації впливу держави з керуючого, у регулюючий. Значний вплив на розвиток вищої освіти має системна участь у міжнародних програмах та проектах. Наразі така участь України носить несистемний, фрагментарний характер, що негативно впливає на інтеграційні процеси, конкурентоздатність вітчизняної освіти та імідж українських ЗВО на світовій арені.
4. На основі аналізу вітчизняної і зарубіжної наукової літератури та нормативно-правової бази уточнено зміст категорії “механізми державного управління у сфері вищої освіти”, а також понять “грант”, “міжнародна програма у

сфері вищої освіти” та “міжнародний проект у сфері вищої освіти”. Визначено, що механізмами державного управління у сфері вищої освіти є набір взаємопов’язаних послідовних дій, що саме практично забезпечують державний вплив на суспільні відносини у сфері вищої освіти з метою їх врегулювання та досягнення визначених цілей. Зафіксовано відсутність єдиного підходу у науковій літературі до визначення ключових категорій та понять з проблеми. Встановлено, що через економічно нестабільний контекст розвитку Україна змушена погоджуватись на ті міжнародні програми та проекти у сфері вищої освіти, які не відповідають національним інтересам та потребам українського суспільства, вектору розвитку держави. Тому часто такі міжнародні програми та проекти реалізуються за рахунок грантів та інших видів допомоги партнерів з розвитку. Проблемним аспектом визначено ситуацію, за якої, отримавши грант, держава погоджується із виконанням усіх умов без права внесення своїх пропозицій та зауважень. Визначена потреба цільової державної фінансової підтримки участі України у процесі реалізації міжнародних освітніх програм та проектів.
Наголошено на необхідності уважно аналізувати пропозиції грантових міжнародних програм та проектів у аспекті належної відповідності реаліям та актуальним потребам розвитку українського суспільства. Відзначено, що важливим завданням як органів державної влади, так і закладів вищої освіти є пошук тих програм і проектів, які орієнтовані на вирішення конкретних задач розвитку національної системи освіти. Обгрунтовано потребу реалізовувати останні повністю або частково за рахунок державних коштів, на взаємовигідних умовах. Визначено, що чіткі дефініції “міжнародна програма у сфері вищої освіти” та “міжнародний проект у сфері вищої освіти” як у науковій літературі, так і в нормативно-правовій базі відсутні. Наголошено на необхідності закріплення визначень ключових категорій в одному нормативно-правовому акті.
5. Встановлено, що ефективна практична реалізація управлінських заходів прямо залежить від застосування визначених механізмів державного управління у комплексі, як необхідної умови забезпечення безперервного розвитку вищої освіти.

Одними із ключових положень стосовно пропозицій удосконалення механізмів державного управління є, зокрема:
• внесення змін у нормативно-правову базу, що регулює суспільні відносини у сфері вищої освіти, шляхом створення підзаконного нормативного акту та включення до нього основних понять зі сфери управління міжнародними освітніми проектами і програми;
• забезпечення обов’язкової участі керівних, педагогічних, науково- педагогічних кадрів у міжнародних програмах та проектах;
• створення Єдиного комунікаційного центру з питань реалізації міжнародних програм та проектів у сфері вищої освіти України.
За результатами дослідження встановлено необхідність подальшого глибокого вивчення проблеми приведення нормативно-правової бази України з питань вищої освіти у відповідність до міжнародних норм. Зокрема, перспективним є питання забезпечення підготовки керівників у галузі освіти щодо реалізації міжнародних програм та проектів у сфері вищої освіти.
Основні наукові результати дисертаційного дослідження дають підстави запропонувати такі практичні рекомендації:
- Верховній Раді України розглянути можливість внесення змін до Закону України «Про вищу освіту», в якому сформулювати та закріпити визначення понять
«міжнародна програма у сфері вищої освіти» та «міжнародний проект у сфері вищої освіти».
- Кабінету Міністрів України розглянути можливість внесення змін до
положення Програми діяльності Кабінету Міністрів України, затвердженої постановою КМУ від 12.06.2020 р. № 471 та уточнити вид академічної мобільності, на яку мають право учасники освітнього процесу та наукові працівники.
- Міністерству освіти і науки України розглянути можливість створення Єдиного комунікаційного центру з питань реалізації міжнародних програм та проектів у сфері вищої освіти, діяльність якого сприятиме розширенню участі України у міжнародних програмах та проектах; забезпечити діяльність окремого інтернет-ресурсу для такого Центру, де буде міститися повна інформація про

міжнародні програми та проекти. Це також суттєво сприятиме налагодженню як мережевої комунікації закладів вищої освіти в Україні, так і за кордоном.