ГАРАНТІЇ ДОСТОВІРНОСТІ ПОКАЗАНЬ ПІДОЗРЮВАНОГО ТА ОБВИНУВАЧЕНОГО

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

БЕЗНОСЮК АНДРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 343.14

ГАРАНТІЇ ДОСТОВІРНОСТІ ПОКАЗАНЬ ПІДОЗРЮВАНОГО
ТА ОБВИНУВАЧЕНОГО

12.00.09  кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Удовенко Жанна Володимирівна
кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………. 3
РОЗДІЛ 1
ЗМІСТ ГАРАНТІЙ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ…….
12
1.1. Поняття та види кримінально-процесуальних гарантій…………… 12
1.2. Система кримінально-процесуальних гарантій при здійсненні кримінального судочинства………………………………………………
24
Висновки до розділу 1…………………………………………………..... 44
РОЗДІЛ 2
ПОКАЗАННЯ ПІДОЗРЮВАНОГО ТА ОБВИНУВАЧЕНОГО ЯК ДЖЕРЕЛА ДОКАЗІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ….

47
2.1. Місце показань підозрюваного та обвинуваченого серед інших процесуальних джерел……………………………………………………
47
2.2. Предмет показань підозрюваного та обвинуваченого…………… 62
2.3. Психологія формування показань підозрюваного та обвинуваченого……………………………………………………………
75
Висновки до розділу 2……………………………………………………. 91
РОЗДІЛ 3
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОСТОВІРНОСТІ ПОКАЗАНЬ ПІДОЗРЮВАНОГО ТА ОБВИНУВАЧЕНОГО……………………..

97
3.1. Визначення достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого……………………………………………………………
97
3.2. Процесуальна форма як гарантія достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого……………………………………….
118
3.3. Криміналістичне забезпечення достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого і напрями його удосконалення……
132
Висновки до розділу 3……………………………………………………. 164
ВИСНОВКИ................................................................................................ 169
ДОДАТКИ………………………………………………………………… 173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………... 199
ВСТУП

Актуальність теми. В сучасних умовах реалізації судово-правової реформи в Україні особливої актуальності набувають питання створення дієвих процесуальних механізмів, які можуть гарантувати встановлення об’єктивної істини у справі, дотримання при цьому прав та законних інтересів суб’єктів кримінального судочинства. Не випадково в останні роки активно відбувається процес розробки та обговорення положень нового КПК України, який повинен врахувати, зокрема, і позитивний досвід попереднього законотворення в галузі кримінального процесу.
Важливого значення при цьому набуває отримання достовірних показань від підозрюваного та обвинуваченого, що прямо пов’язано із забезпеченням їх права на захист. Ці показання мають подвійну природу: з одного боку – вони є засобами збирання доказів, з іншого – засобами захисту законних інтересів цих осіб.
Показання підозрюваного та обвинуваченого перевіряються, аналізуються та оцінюються поряд з іншими зібраними у справі джерелами доказів та не мають перед ними ніяких переваг. Тому гарантії їх достовірності є необхідною передумовою всебічного, повного та об’єктивного розслідування злочинів. Виконання цього завдання кримінального судочинства можливе при правильно спланованому та успішно проведеному допиті з використанням належних тактичних та психологічних прийомів. Так, в результаті проведеного дисертантом анкетування слідчих МВС України встановлено, що за таких умов близько 60% обвинувачених визнавали свою вину на першому ж допиті і в подальшому сприяли розслідуванню злочинів, а в обвинувальних висновках посилання на показання цих осіб складають 27% від загальної кількості інших джерел. При цьому процесуальними гарантіями дотримання їх прав та законних інтересів виступає вся система кримінального судочинства, у тому числі визначений для підозрюваного та обвинуваченого процесуальний статус, порядок одержання й перевірки їх показань.
Значний внесок у дослідження проблем процесуальних гарантій при здійсненні кримінального судочинства зробили такі вчені, як Ю.П. Аленін, В.П. Бахін, А.Ф. Волобуєв, В.І. Галаган, В.Г. Гончаренко, В.Я. Горбачевський Ю.М. Грошевий, А.Я. Дубинський, А.В. Іщенко, О.М. Калачова, Н.С. Карпов, Н.І. Клименко, В.О. Коновалова, В.С. Кузьмічов, В.К. Лисиченко, В.Г. Лукашевич, Є.Д. Лук’янчиков, Д.Й. Никифорчук, В.Т. Нор, М.Я. Сегай, С.В. Слінько, Л.Д. Удалова, С.С. Чернявський, В.Ю. Шепітько, М.Є. Шумило та інші фахівці.
Проте, роботи цих авторів присвячені або окремим напрямам процесуальних гарантій, або дотриманню прав і свобод учасників кримінального судочинства чи визначенню достовірності доказів та їх процесуальних джерел.
Разом з тим, нагальною є потреба комплексного вирішення питань законодавчого врегулювання забезпечення достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого, оскільки вони є важливою складовою реалізації їх процесуальних прав. Для цього необхідно дослідити процесуальну форму, вдосконалити існуючі та розробити нові тактичні й психологічні прийоми для забезпечення достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого. Ці обставини у своїй сукупності підкреслюють актуальність проблеми та обумовлюють вибір теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до основних положень Указу Президента України “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” від 18 лютого 2002 року № 143 та Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України від 8 квітня 2008 року № 311, Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років, затверджених наказом МВС України № 755 від 05.07.2004, Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років, затвердженого наказом МВС України № 347 від 29.07.2010 (додаток 6, підрозділ 6.3, пункт 24). Тема дисертації включена до плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2010 рік (п. 223), затверджена Вченою радою цього навчального закладу 29 грудня 2009 року (протокол № 21).
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні місця і ролі показань підозрюваного та обвинуваченого серед інших джерел доказів у кримінальному судочинстві України, висвітленні проблемних питань і розробленні пропозицій щодо законодавчого врегулювання забезпечення достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого.
Досягнення мети дисертації можливе лише за умов комплексного системного підходу до вирішення наступних задач:
− розкрити поняття гарантій та надати їх класифікацію;
− визначити систему кримінально-процесуальних гарантій та розкрити зміст її елементів;
− сформулювати предмет та визначити сутність показань підозрюваного та обвинуваченого;
− з’ясувати місце та значення показань підозрюваного та обвинуваченого серед інших процесуальних джерел доказів;
− означити психологічні особливості показань підозрюваного та обвинуваченого, дослідити їх вплив на отримання об’єктивних відомостей щодо обставин вчиненого злочину;
− надати на підставі аналізу чинного законодавства України, правозастосовної практики та міжнародного досвіду визначення поняття достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого;
− з’ясувати роль процесуальної форми як гарантії достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого;
− запропонувати найбільш оптимальні й доцільні тактичні та психологічні прийоми забезпечення достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого;
− обґрунтувати пропозиції по вдосконаленню кримінально-процесуального законодавства України з питань забезпечення достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають між суб’єктами кримінального судочинства щодо гарантій достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого.
Предметом дослідження є гарантії достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складає система загальнонаукових і спеціальних методів, призначених для отримання його об’єктивних і достовірних результатів. Специфічність мети та завдань дослідження зумовили необхідність використання наступних методів: діалектичного, порівняльно-правового, історично-правового, формально-логічного, системно-структурного, соціологічних, статистичних та інших.
За допомогою діалектичного методу досліджувалися реально існуючі правові явища в їх зв’язку з практичною діяльністю правоохоронних органів (підрозділи 1.2, 2.2, 3.2, 3.3).
Використання порівняльно-правового методу дозволило визначити сутність і співвідношення норм кримінально-процесуального законодавства України та ряду зарубіжних держав щодо визначення поняття достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2).
Історично-правовий метод використовувався при аналізі еволюції поглядів на окремі проблеми, що стосуються предмета дослідження (підрозділи 1.1, 2.1, 3.2, 3.3).
Формально-логічний метод застосовувався для визначення понятійного апарату з проблемних питань дослідження, а також обґрунтування пропозицій по удосконаленню чинного кримінально-процесуального законодавства (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 3.3).
Системно-структурний метод надав можливість з’ясувати місце показань підозрюваного та обвинуваченого серед інших процесуальних джерел доказів (підрозділи 2.1, 3.2).
Соціологічні методи використовувалися при проведенні анкетування слідчих МВС України, а статистичні – при узагальненні результатів проведеного анкетування, а також при аналізі матеріалів кримінальних справ та ілюстрації теоретичних висновків даними вивчення державної статистичної звітності (підрозділи 2.2, 3.1, 3.2, 3.3).
Емпіричну базу дослідження становлять дані офіційної статистики МВС України за 2009-2011 роки, результати анкетування 282 слідчих органів внутрішніх справ України, 53 засуджених осіб, 108 пересічних громадян (он-лайн опитування), дані узагальнення 146 кримінальних справ.
При підготовці дисертації та визначенні ключових аспектів обраної теми автором використаний власний семирічний досвід роботи у слідчих підрозділах МВС України.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлюється тим, що підготовлене дослідження є одним із перших в Україні, проведене в умовах реалізації Концепції судово-правової реформи та розробки нового КПК, у якому сформульовано ряд наукових положень, висновків і рекомендацій щодо гарантій достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого, що у своїй сукупності розв’язують окрему наукову проблему.
До найбільш суттєвих результатів, що визначають концептуально нові наукові положення та висновки, мають важливе теоретичне і практичне значення та визначають наукову новизну дослідження, відносяться наступні положення:

вперше:
− розглянуто зміст процесуальних гарантій достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого, встановлено напрями їх дотримання та впровадження у практичну діяльність з розслідування злочинів;
− доведено, що регламентація допиту підозрюваного та обвинуваченого за чинним КПК України не відображає сутності цієї слідчої дії та запропоновано доповнити його новими статтями, в яких закріпити окремі важливі положення щодо процесуального порядку допиту підозрюваного та обвинуваченого з метою одержання від них достовірних показань;
− сформульовано пропозиції щодо доповнення КПК України новою статтею, у якій запропоновано надати поняття достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого і встановити процесуальний порядок їх отримання;
удосконалено:
− понятійний апарат кримінального процесу, зокрема, такі важливі процесуальні визначення як “показання підозрюваного та обвинуваченого”, “гарантії достовірності показань”, “докази”, “процесуальна форма”;
− положення про законодавчу необхідність встановлення та доказування слідчим підстав затримання і застосування запобіжного заходу, а також показань обвинуваченого щодо пред’явленого йому обвинувачення;
− рекомендації щодо механізму реалізації права підозрюваного чи обвинуваченого на захист з урахуванням напрямів реформування чинного кримінально-процесуального законодавства України;
− потребу розширення кола фахівців, яких доцільно залучати до участі у проведенні допиту, зокрема, практичних психологів з метою отримання достовірних показань від підозрюваного чи обвинуваченого;
дістало подальший розвиток:
− положення про те, що саме процесуальні гарантії, як система засобів досягнення мети кримінального судочинства та достовірності окремих джерел доказів, спрямовані на забезпечення достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого;
− висновок про те, що обґрунтоване процесуальне рішення у справі можливе лише за наявності достовірних доказів, що забезпечать повноту і об’єктивність розслідування;
− теза про взаємозалежність критеріїв достовірності і допустимості доказів та їх процесуальних джерел, оскільки вони можуть бути достовірними лише у випадку їх допустимості та, навпаки, допустимі докази обов’язково повинні бути достовірними;
− пропозиції щодо встановлення у законі невичерпного переліку джерел доказів та детальної регламентації вимог, яким вони повинні відповідати.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони використовуються та можуть використовуватися:
− у науковій діяльності − положення та висновки, наведені у дисертації, можуть стати підґрунтям для подальших наукових досліджень щодо гарантій достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого;
− у законотворчій діяльності − висновки і рекомендації щодо процесуального врегулювання гарантій достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого можуть бути використані при вдосконаленні окремих норм КПК України;
– у практичній діяльності з розслідування злочинів – розроблені автором науково обґрунтовані пропозиції використовуються в діяльності Головного слідчого управління МВС України (акт впровадження від 10 травня 2012 р.); Слідчим управлінням ГУ МВС України в м. Києві (акт впровадження від 25 січня 2012 р.); Слідчим управлінням УМВС України в Хмельницькій області (акт впровадження від 30 січня 2012 р.), в Черкаській області (акт впровадження від 3 лютого 2012 р.), у Вінницькій області (акт впровадження від 6 лютого 2012 р.).
– у навчальному процесі – основні положення і висновки дисертації використовуються при викладанні курсу “Кримінальний процес України” та окремих спецкурсів у Донецькому юридичному інституті Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка (акт впровадження від 15 листопада 2011 р.), Національному університеті “Києво-Могилянська академія” (акт впровадження від 25 січня 2012 р.) Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ (акт впровадження від 27 лютого 2012 р.) .
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана дисертантом самостійно, усі сформульовані положення та висновки є результатом особистих досліджень автора. У статті “Поняття та зміст достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого”, підготовленій у співавторстві з А. С. Сизоненком, частка дисертанта становить 50 %. Ідеї і розробки, що належать співавтору, у дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації оприлюднені на Міжнародних науково-практичних конференціях: “Актуальные проблемы права и государства в XXI веке” (28-29 квітня 2010 р., м. Уфа), “Актуальні проблеми юридичної науки 2010 “ (26 листопада 2010 р., м. Київ), “Актуальні проблеми нормативно-правового забезпечення діяльності та професійної підготовки працівників правоохоронних органів” (15-16 квітня 2011 р., м. Івано-Франківськ), круглих столах: “Особливості взаємодії експертної служби МВС України” (30 квітня 2010 р., м. Київ), “Правове і криміналістичне забезпечення розслідування окремих видів злочинів: сучасний стан, міжнародний досвід та перспективи розвитку» (30 листопада 2010 р., м. Київ), “Проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства України на сучасному етапі” (20 травня 2011 р., м. Київ).
Публікації. Основні положення та висновки дисертації знайшли своє відображення у 8 наукових публікаціях, серед яких 3 наукові статті, опубліковані у юридичних фахових виданнях, та 5 тез доповідей у збірниках наукових праць за підсумками науково-практичних конференцій.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає у формулюванні ряду наукових положень, висновків і рекомендацій щодо гарантій достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого і розробці обґрунтованих пропозицій щодо законодавчого врегулювання їх забезпечення.
До основних результатів такого дослідження відносяться наступні положення:
1. Процесуальні гарантії – це передбачена кримінально-процесуальним законом система прийомів забезпечення як досягнення мети кримінального процесу, в цілому, так і забезпечення достовірності окремих джерел доказів, зокрема.
2. Доведено, що в КПК України необхідно передбачити процесуальну норму, яка б визначала для кожного учасника кримінального судочинства до початку проведення слідчої дії за його участі роз’яснення не лише загальних положень наданих йому прав, а й детального, в зрозумілій формі розкриття їх конкретного змісту та механізму реалізації. Зокрема, запропоновано внести зміни до статті 53 КПК України та викласти її в наступній редакції:
“Суд, прокурор, слідчий зобов’язані оголосити особам, які беруть участь у справі, права та розкрити їх конкретний зміст і роз’яснити їм можливість реалізації цих прав”.
3. Необхідно передбачити в КПК України нову статтю наступного змісту:
“Показання підозрюваного та обвинуваченого”.
“Показання підозрюваного чи обвинуваченого – це усне чи письмове повідомлення, зроблене в установленому законом порядку особою, яка визнана підозрюваною чи обвинуваченою, щодо обставин, що мають значення для встановлення істини у справі”.
4. Доведено, що підозрюваний та обвинувачений – це особи, які у найбільшій мірі зацікавлені в остаточному вирішенні справи по суті. Тож їх показання можуть бути достовірними лише за умови їх добровільності та покладені в основу обвинувачення лише при підтвердженні сукупністю інших доказів, що є у справі. У зв’язку з викладеним, запропоновано внести доповнення до частини першої статті 143 КПК України: “Якщо обвинувачений бажає дати показання, він набуває процесуального статусу і допитується як свідок.
При цьому обвинувачений зобов'язаний відповідати на запитання, давати правдиві показання.
За дачу завідомо неправдивих показань обвинувачений несе кримінальну відповідальність.
Якщо обвинувачений не виявив бажання давати показання, допит не проводиться. Натомість ніхто не вправі тлумачити факт відмови обвинуваченого давати показання”. За такими ж правилами допитується підозрюваний.
5. Внести зміни до статті 1281 КПК України та доповнити її новою частиною другою наступного змісту:
“У необхідних випадках слідчий вправі запросити психолога для участі у проведенні допиту підозрюваного чи обвинуваченого та надання ним в подальшому висновку щодо достовірності їх показань”. У вказаних випадках психолог міг би рекомендувати конкретний напрям вивчення допитуваної особи залежно від виду вчиненого нею злочину, можливі джерела інформації про особу, дати рекомендації про встановлення з нею психологічного контакту.
Консультація психолога перед призначенням психологічної експертизи допомогла б зібрати важливу інформацію про явища та процеси, які впливають на психіку особи для правильної оцінки показань та кваліфікації її дій.
6. Обґрунтовано необхідність доповнення КПК України новою статтею “Встановлення достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого” наступного змісту:
“Достовірність показань підозрюваного та обвинуваченого – це властивість інформації, отриманої при допиті підозрюваного та обвинуваченого, що характеризує відповідність, адекватність відображення ними матеріальних та ідеальних слідів події при досягненні об’єктивної істини.
Сторони кримінального провадження мають право ставити підозрюваному, обвинуваченому запитання щодо його можливості сприймати факти, про які він дає показання, а також щодо інших обставин, які можуть мати значення для встановлення достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого.
Підозрюваний та обвинувачений зобов’язані відповідати на запитання у випадку, якщо вони погодилися надати свої показання”.
7. При проведенні допиту підозрюваного та обвинуваченого, з метою оптимізації розслідування, найбільш повної й об’єктивної фіксації показань та перевірки їх достовірності доцільно застосовувати відеозапис, за результатами якого складати точну стенограму показань, а їх зміст до протоколу не вносити. Це зменшить формалізм у кримінальному судочинстві та створить передумови, за яких фальсифікація доказів зводиться до мінімуму.
8. Необхідно передбачити в законі можливість проведення не лише окремих процесуальних дій, а й розгляду кримінальних справ на відстані за допомогою технології відеоконференцзв’язку, коли учасники даного заходу територіально відокремлені один від одного і приймають участь у проведенні процесуальних дій з використанням технічних засобів, що забезпечують передачу зображення і звуку в режимі реального часу.
9. Існує необхідність у закріпленні дозволу на використання нетрадиційних методів, спрямованих на отримання вербальної інформації від учасників кримінального процесу при їх допиті. Такі методи можуть розглядатись лише як тактичні напрями для пошуку джерел фактичних даних і матимуть доказове значення за умови чіткого виконання вимог частини третьої статті 22 КПК України щодо заборони домагатись показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИ ДЖЕРЕЛ

1. Абасов А. Ш. Учет фактов, влияющих на показания обвиняемого / А. Ш. Абасов // Сов. юстиция. – 1991. – № 6. – С. 27–28.
2. Александров Д. О. Юридична психологія : [підручник] / [Д. О. Александров, В. Г. Андросюк, Л. І. Казміренко та ін.]. – К. : КНТ, 2007. – 360 с.
3. Александров С. А. Понятие уголовно-процессуальных гарантий / С. А. Александров // Материалы конференции по итогам научно-исследовательской работы за 1966 год. – Свердловск, 1968. – С. 159 –161.
4. Александров С. А. Правовые гарантии возмещения ущерба в уголовном процессе. Досудебные стадии : учеб. пособие / С. А Александров. – Горький : Горьковская высшая школа МВД СССР, 1976. – 124 с.
5. Алексеева Л. Б. О механизме уголовно-процессуального регулирования / Л. Б. Алексеев // Советский уголовно-процессуальный закон и проблемы его эффективности – М., 1979. – С. 154 – 171.
6. Арсеньев В. Д. Вопросы общей теории судебных доказательств в советском уголовном процессе / В. Д. Арсеньев – М. : Юрид. лит., 1964.– 180 с.
7. Арсеньев В. Д. Истина, достоверность и обоснованность в следствии и судебных актах / В. Д. Арсеньев // Вопросы теории судебной экспертизы. : сб. науч. тр. ВНИИСЭ. – М., 1979. – Вып. 39. – С. 18 – 25.
8. Аубакирова А. А. Вопросы внутреннего убеждения следователя и эксперта в ходе оценки доказательств / А. А. Аубакирова // Вестник КРСУ. – 2008. – Т. 8, № 2 – С. 97 – 103.
9. Басков В. И. Истина в уголовном судопроизводстве / В. И. Басков // Вестник МУ. – Сер. 11, Право. – 1995. – № 3. – С. 38 – 46.
10. Батюк О. В. Питання забезпечення прав і свобод обвинуваченого у кримінальному процесі [Електронный ресурс] / О. В. Батюк // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2002. – № 2 – Режим доступу :
http://police.naiau.kiev.ua/tslc/pages/biblio/visnik/2002_2/batyk.htm
11. Бахин В. П. Допрос на предварительном следствии (уголовно-процессуальные и криминалистические вопросы) / В. П. Бахин, М. Ч. Когамов, Н. С. Карпов. – Алма-Ата : Оркениет, 1999. – 208 с.
12. Бахин В. П. О допустимости применения полиграфа и использования гипноза при расследовании преступлений / В. П. Бахин, Н. С. Карпов, И. В. Строков // Криминалистика и судебная экспертиза : Междуведомственный научно-методический сборник. – К. : Министерство юстиции Украины, 2004.– С. 22 – 30.
13. Бедняков Д. И. Непроцессуальная информация и расследование преступлений / Д. И. Бедняков– М. : Юрид. лит., 1991. – 207 с.
14. Безносюк А. М. Роль процесуальної форми як гарантії встановлення об’єктивної істини / А. М. Безносюк // Митна справа. – 2011. – № 5. – Ч. 2. – С. 3 – 7.
15. Белкин А. Р. Теория доказывания : научно-методическое пособие / А. Р. Белкин. – М. : НОРМА, 2000. – 429 с.
16. Белкин Р. С. Криминалистика : проблемы, тенденции, перспективы. Общая и частные теории. – М. : Юрид. лит., 1987. – 272 с.
17. Белкин Р. С. Собирание, исследование и оценка доказательств / Р. С. Белкин. – М. : Наука, 1966. – 296 с.
18. Белюшина О. В. Психофизиологическая экспертиза с использованием полиграфа [Електронный ресурс] / О. В. Белюшина // Вестник полиграфолога. – 2008. – № 5 – Рижим доступу :
http://www.saib-poligraf.ru/rospoligraf/index.php?artid=502
19. Бєляєва К. В. Поліграф : питання застосування / К. В. Бєляєва // Часопис Академії адвокатури України. – 2010. – № 1 (6) – С. 1 – 5.
20. Білозьоров Є.В. Правові гарантії прав і свобод людини та громадянина у сфері діяльності міліції : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.01 / Є. В. Білозьоров. – К., 2008. – 16 с.
21. Бозров В. М. Контрольная функция суда / В. М. Бозров // Гос во и право. – 1996. – № 11. – С. 41– 42.
22. Бойков А. Д. Реформа уголовного судопроизводства и проблема гарантий правосудия / А. Д. Бойков // Материалы Всероссийской научно-практической конференции. – Москва, 1995. – С. 4 – 6.
23. Большой энциклопедический словарь / [ред. А. М. Прохоров]. – 2 е изд., перераб. и доп. – М. : Большая Российская энциклопедия, 1998. –1456 с.
24. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность. Очерк теории / С. Н. Братусь. – М. : Юрид. лит., 1976. – 215 c.
25. Василюк Ф. Е. Психология переживания : анализ преодоления критических ситуаций / Ф. Е. Василюк. – М. : Изд.-во Моск. ун та, 1984. – 200 с.
26. Великий тлумачний словник української мови : близько 40000 сл. / [упоряд. Т. В. Ковальова]. – Х. : Фоліо, 2005. – 767 с.
27. Весельський В. К. Сучасні проблеми допиту (процесуальні, організаційні і тактичні аспекти) : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / В. К. Весельський. – К. : НАВСУ, 1999. – 212 с.
28. Витрук Н. В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе / Н. В. Витрук.; отв. ред.: В. А. Патюлин – М. : Наука, 1979. – 229 c.
29. Владимиров Л. Е. Учение об уголовных доказательствах / Л. Е. Владимиров. –Тула : Автограф, 2000. – 464 c.
30. Владимиров Л. Е. Учение об уголовных доказательствах. Части : Общая и Особенная / Л. Е. Владимиров – 3 е издан., изм. и законч. – СПб. : Кн. маг. "Законоведение", 1910. – 400 c.
31. Воеводин Л. Д. Юридический статус личности в России : учебное пособие / Л. Д. Воеводин.; отв. ред. : Н. А. Богданова – М. : Изд во Моск. ун-та, Норма, Инфра. – М, 1997. – 304 c.
32. Гаврилова Н. И. Ошибки в свидетельских показаниях (Происхождение, выявление, устранение : метод. пособие / под ред. А. Р. Ратинова. – М. : Всесоюз. ин-т по изуч. причин и разраб. мер предупр. преступности, 1983. – 135 с.
33. Галаган В. І. Питання застосування поліграфа в діяльності органів внутрішніх справ / В. І. Галаган // Науковий вісник Дніпропетровського юрид. ін ту. – Дінпропетровськ.–1999.–№ 3.– С. 241-247.
34. Гармаев Ю. П. Незаконная деятельность адвокатов в уголовном судопроизводстве / Ю. П. Гармаев. – М. : Экзамен, 2005. – 390 с.
35. Гевко В. В. Кримінально-процесуальна форма : структура та елементи / В. В. Гевко // Право України. – 2002. – № 8. – С. 139 – 140.
36. Гевко В. В. Удосконалення процесуальної форми як основа реформування кримінального судочинства / В. В. Гевко // Право України. – 2010. – № 2. – С. 152 – 153.
37. Головченко В. В. Юридична термінологія : довідник / В. В. Головченко, В. С. Ковальський. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 224 с.
38. Голунский С. А. Допрос на предварительном следствии / С. А. Голунский. – Ашхабад : Военно-юридическая академия РККА, 1942. – 120 с.
39. Гончаренко В.И. Использование данных естественных и технических наук в уголовном судопроизводстве. – К.: Вища шк., 1980. – 157 с.
40. Горский Г. Ф. Проблемы доказывания в советском уголовном процессе / Г. Ф. Горский, Л. Д. Кокорев., П. С. Элькинд. – Воронеж : Изд во Воронеж. ун та, 1978. – 303 с.
41. Гражданский процесс : учебник / [В. П. Воложанин., В. Д. Кайгородов., А. К. Кац. и др. ; отв. ред. Ю. К. Осипов.]. – М. : БЕК, 1995. – 462 c.
42. Гримак Л. П. Гипноз и преступность / Л. П. Гримак. – М. : Республика, 1997. – 304 с.
43. Гробов С. М. О классификации уголовно-процессуальных гарантий обвиняемого / С. М. Гробов // Гарантии прав личности в социалистическом уголовном праве и процессе : межвузовский тематический сборник / под ред. Я. О. Мотовиловкера. – Выпуск 2. – Ярославль : Ярославский гос. университет, 1977. – С. 65 – 71.
44. Гродзинский М. М. Улики в советском уголовном процессе : ученые труды. Вып. 7 / М. М. Гродзинский. – М. : Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1945. – 123 c.
45. Громов Н. А. Санкции в уголовно-процессуальном праве России / Н. А. Громов, С. А. Полунин. – М. : Городец, 1998. – 152 c.
46. Грошевий Ю. М. Докази і доказування у кримінальному процесі : науково-практичний посібник / Ю. М. Грошевий, С. М. Стахівський. – К. : КНТ, Видавець Фурса С. Я., 2006. – 272 с.
47. Грошевий Ю. М. Поняття та класифікація засобів доказування у кримінальному процесі / Ю. М. Грошевий // Вісник Академії правових наук України. – Х., 1997. – № 3. – С. 70 – 76.
48. Грошевий Ю. М. Правові властивості вироку – акту правосуддя : навч. посібник / Ю. М. Грошевий. – Х. : УкрЮА, 1994. – 48 с.
49. Грошевой Ю. М. Проблемы формирования судейского убеждения в уголовном судопроизводстве / Ю. М. Грошевой. – Х. : Вища шк. изд во при Харьк. ун те, 1975. – 144 с.
50. Гурджі Ю. О. Забезпечення правової захищеності особи в кримінальному процесі: питання теорії методології / Ю. О. Гурджі // Юридична Україна. – 2007. – № 11. – С. 10 – 16.
51. Гуценко К. Ф. Уголовный процесс западных государств / Л. В. Головко, К. Ф. Гуценко, Б. А. Филимонов ; под ред. : К. Ф. Гуценко. – М. : Зерцало М, 2001. – 480 c.
52. Дєєв М. В. Сутність і співвідношення властивостей доказів у кримінальному процесі / М. В. Дєєв // Науковий вісник Чернівецького університету : збірник наукових праць. Вип. 147 : Правознавство. – Чернівці : Рута, 2002. – С. 97 – 100.
53. Доказывание в уголовном процессе. Традиции и современность / [Н. М. Кипнис, Ю. В. Кореневский, Е. Ю. Львова, С. А. Насонов и др. ; под ред. В. А. Власихина] – М. : Юристъ, 2000. – 270 c.
54. Доля Е. А. Использование в доказывании результатов оперативно-розыскной деятельности / Е. А. Доля. – М. : Издательство "СПАРК", 1996. – 111 с.
55. Еникеев М. И. Психология следственных действий : учеб.-практ. пособие / М. И. Еникеев. – М. : ТК Велби, Изд во «Проспект», 2007. – 424 с.
56. Еникеев М. И. Следственные действия: психология, тактика, технология : учеб. пособие / М. И. Еникеев, В. А. Образцов, В. Е. Эминов. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2010. – 216 с.
57. Журавель В. А. Допрос потерпевшего: оценка восприятия и интерпритации / В. А. Журавель // Проблемы социалистической законности. – Х., 1986. – Вып. 17. – С. 129 – 131.
58. Заводюк В. Г. В проблесках утраченного Я : экспериментальное учебное пособие по философии и психологии индивидуального и массового сознания / В. Г. Заводюк, С. А. Исупов. – Самара : СФ ГАСБУ, 1999. – 192 c.
59. Заворотченко Т. М. Конституційно-правові гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.02 / Т. М. Заворотченко. – К., 2002. – 17 с.
60. Загальна теорія держави і права : навчальний посібник / [А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков та ін.] – К. : Юрінком, 1997. – 317 с.
61. Загоруй И. С. Система конституционных гарантий защиты прав и свобод человека и гражданина в Украине / И. С. Загоруй // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України : Науково-теоретичний журнал. – 1998. – Вип. 6. – С. 55 – 64.
62. Зайковський А. А. Правові засоби забезпечення гарантій підозрюваного та обвинуваченого під час досудового розслідування / А. А. Зайковський // Економіка, фінанси, право. – 2008. – № 2. – С. 28 – 31.
63. Зеленецкий В.С. Объект уголовно-процессуального познания действительности / В.С. Зеленецкий // Вопросы государства и права развитого социалистического общества : Тезисы республиканской научной конференции. – Х., 1975. – С. 247 – 248.
64. Зеликсон З. С. Доказывание как деятельность субъектов уголовного судопроизводства : Автореф. дисс. ... д ра юрид. наук / З.С. Зеликсон. – Алма-Ата, 1973. – 142 с.
65. История государства и права России : учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности "Юриспруденция" / [В. М. Клеандрова и др. ; отв. ред. Ю. П. Титов. – М. : Былина, 1996. – 502 с.
66. Іщенко В. М. Перспективи формування стандартів доказування у сучасному кримінальному процесі України [Електронний ресурс] / В. М. Іщенко // Форум права. – 2009. – № 3. – С. 302 – 307 . – Режим доступу :
http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-3/09ivmkpu.pdf
67. Калачова О. М. Використання як джерел доказів показань окремих суб’єктів кримінального процесу на досудовому провадженні / О .М. Калачова // Митна справа. – 2011. – № 6. – С. 347 – 352.
68. Каминская В. И. В чем значение процессуальных гарантий в советском уголовном процессе / В. И. Каминская // Советское государство и право. – 1950. – № 5. – С. 46 – 57.
69. Каминская В. И. Показания обвиняемого в советском уголовном процессе / В. И. Каминская. – М. : Изд-во Акад. наук СССР, 1960. – 182 с.
70. Карабут Л. В. Форма і формалізм у кримінально-процесуальній діяльності. / Л. В. Карабут // Вісник прокуратури. –2011. – № 10. –с. 69 – 76.
71. Карнеева Л. М. Доказательства в советском уголовном процессе : учебное пособие / Л. М. Карнеева. – Волгоград : Изд-во ВСШ МВД СССР, 1988. – 68 c.
72. Карнеева Л. М. Доказательства и доказывание при производстве расследования / Л. М. Карнеева. – Горький : НИ и РИО Горьк. ВШ МВД СССР, 1977. – 44 с.
73. Клименко Н. И. Гарантии достоверности заключения эксперта / Н. И. Клименко // Современные проблемы судебной экспертизы и пути повышения эффективности деятельности судебно-экспертных учреждений в борьбе с преступностью : тезисы докладов республиканской научной конференции. – К. : М во юстиции УССР, Киев. и Харьков. НИИСЭ, Одес. НИЛСЭ, 1983. – С. 92 – 114.
74. Ковалев В. М. Проблемы уголовно-процессуальной ответственности / В. М. Ковалев // Проблемы юридической ответственности и совершенствования законодательства в свете новой Конституции СССР : сбрник научных трудов.–Рязань : Изд-во РВШ МВД СССР, 1979.–С. 134–145.
75. Ковалев К. Н. Оформление заключения эксперта-почерковеда (к вопросу о его совершенствовании) / К. Н. Ковалев // Сучасні проблеми судово-почеркознавчої експертизи та шляхи її вдосконалення : тези доповідей навчально-методичного семінару. – К., 2002. – С. 32 – 34.
76. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України : навч. посіб. / Є. Г. Коваленко. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 576 с.
77. Коваленко Є. Г. Теорія доказів у кримінальному процесі України : підручник / Є. Г. Коваленко. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 632 с.
78. Коврига З. Ф. Уголовно-процессуальное принуждение / З. Ф. Коврига ; науч. ред. : Н. Е. Лютиков – Воронеж : Изд во Воронеж. ун та, 1975. – 175 c.
79. Комарков В. С. Тактика допроса : учеб. пособие. / В. С. Комарков. – Х. : Харьков. юрид. ин-т, 1975. – 65 с.
80. Комаров С. А. Общая теория государства и права : Курс лекцій / С. А. Комаров – 2 е изд., испр. и доп. – М. : Манускрипт, 1996. – 316 c.
81. Комиссарова Я. В. К вопросу об истории становления и перспективах развития судебной психофизиологической экспертизы с использованием полиграфа / Я. В. Комиссарова. // Актуальные проблемы и перспективы психологической работы в реализации основных положений Стратегии Федеральной таможенной службы до 2020 года и Перспективного плана Федеральной таможенной службы по противодействию коррупции в таможенных органах 2010-2020 годы : Материалы IV научно-практической конференции психологов таможенных органов РФ / под общей редакцией П. Н. Балыкова, Л. Н. Блохиной. - Спб. : Издательство “СЗРЦ “РУСИЧ”, Издательство “Паллада-медиа”, 2010. – С. 105 – 112.
82. Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини // Вісник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_004
83. Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу :
http://www.zakon1.rada.gov.ua
84. Кондаков Н. И. Логический словарь-справочник / Н. И. Кондаков. – М. : Наука, 1975. – 720 с.
85. Коновалова В. Е. Допрос : тактика и психология / В. Е. Коновалова. – Х. : Консум, 1999. – 157 с.
86. Коновалова В. Е. Моральні засади судочинства : стан і тенденції / В. Е. Коновалова // Вісник академії правових наук України : зб. наук. праць. – Харків : Видавництво “Право”, 2006. – № 2. – С. 178 – 184.
87. Конституція України : Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К., 1996.
88. Корнуков В. М. Теоретические и правовые основы положения личности в уголовном судопроизводстве : дисс. ... доктора юрид. наук : 12.00.09 / В. М. Корнуков. – Х., 1988. – 415 с.
89. Короткий тлумачний словник української мови близько 7000 сл. [ред. Д. Г. Гринчишина]. – К. : Вид. центр “Просвіта”, 2010. – 599 с.
90. Костін М. В. Допустимість способів захисту для забезпечення його публічних та особистих інтересів / М. В. Костін // Право України. – 2006. – № 8. – С. 99 – 102.
91. Котюк В. О. Теорія права : курс лекцій : навч. посібник для юрид. фак. вузів. – К. : Вентурі, 1996. – 208 с.
92. Котюк І. І. Судова гносеологія: проблеми методології та практики : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : 12.00.09 / І. І. Котюк. – К., 2008. – 28 с.
93. Криминалистическое обеспечение деятельности криминальной милиции и органов предварительного расследования / под ред. Т. В. Аверьяновой, Р. С. Белкина. – М. : Новый Юрист, 1997. – 398 с.
94. Кримінальний процес України : підручник / Є. Г. Коваленко, В. Т. Маляренко. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.
95. Кримінально-процесуальний кодекс України : за станом на 20 лютого 2011 р. – К. : ТОВ «Одіссей», 2011. – 232 с.
96. Кудин Ф. М. Достаточность доказательств в уголовном процессе : монография / Ф. М. Кудин, Р. В. Костенко. – Краснодар : Изд-во Кубан. гос. аграрн. ун-та, 2000. – 160 c.
97. Кутоманов Д. Є. Забезпечення конституційних прав особи в досудовому провадженні по кримінальних справах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.09 / Д. Є. Кутоманов. – Х., 2009. – 20 с.
98. Ларин А. М. Криминалистика и паракриминалистика : научно-практическое и учебное пособие / А. М. Ларин. – М. : БЕК, 1996. – 192 c.
99. Ларин А. М. Расследование по уголовному делу : процессуальные функции / А. М.. Ларин. – М. : Юрид. лит., 1986. – 160 с.
100. Лебедев И. Б. Психология в правоохранительной деятельности / И. Б. Лебедев, В. А. Цветков. – М. : Щит-М, 2003. – 310 с.
101. Леонтьєва Л. В. Система юридичних гарантій захисту прав жінок / Л. В. Леонтьєва // Право і безпека. – 2005. – № 4 (2). – С. 15 – 18.
102. Лисиченко В. К. Использование специальных знаний в следственной и судебной практике / В. К. Лисиченко, В. В. Циркаль – К. : КГУ, 1987. – 1100 с.
103. Лобойко Л. М. Кримінально-процесуальне право : курс лекцій / Л. М. Лобойко. – К. : Істина, 2005. – 456 с.
104. Лобойко Л. Н. Уголовно-процессуальное право : учебное пособие : курс лекций / Л. Н. Лобойко. – Х. : Одиссей, 2007. – 672 с.
105. Малеин Н. С. Повышение роли закона в охране личных и имущественных прав граждан / Н. С. Малеин // Советское государство и право. – 1974. – № 6. – С. 41 – 48.
106. Малихіна Я. А. Юридичні гарантії за трудовим законодавством України [Електронний ресурс] / Я. А. Малихіна // Форум права. – 2007. – № 2. – С. 133 – 138. – Режим доступу :
http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2007-2/07mjatzu.pdf
107. Мартынчик Е. Г. Проблемы процессуального статуса и эффективности охраны прав подсудимого (осужденного) в судах первой и кассационной инстанций : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.09 / Е. Г. Мартынчик.– Кишинев, 1981. – 424 c.
108. Марчак В. Я. Встановлення психологічного контакту при проведенні комунікативних слідчих дій / В. Я. Марчак // Науковий вісник Чернівецького університету. – 1996. – № 147. – С. 113 – 116.
109. Матюшин Б. Т. Общие вопросы оценки доказательств в судопроизводстве : учеб. пособие / Б. Т. Матюшин ; М-во внутр. дел СССР, Хабаров. высш. шк., 1987. – 70 с.
110. Миньковский Г. М. Пределы доказывания в советском уголовном процессе./ Г. М. Миньковский. – М. : Госюриздат, 1956. – 116 с.
111. Михеенко М .М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве / М. М. Михеенко. – К. : Вища шк., 1984. – 133 с.
112. Михеенко М. М. Теоретические проблемы доказывания в советском уголовном процессе : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук :12.00.09 / М. М. Михеенко. – К., 1984. – 46 с.
113. Михеєнко М. М. Кримінальний процес України : підручник / М. М. Михеенко, В. Т. Нор, В. П. Шибіко – К. : Либідь, 1999. – 534 с.
114. Михеєнко М. М. Питання встановлення об'єктивної істини в радянському кримінальному процесі / М. М. Михеєнко // Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні : вибрані твори – К. : Юрінком Інтер, 1999. – С. 29 – 42.
115. Мицкевич А. В. Субъекты советского права / А. В. Мицкевич. – М. : Госюриздат, 1962. – 213 c.
116. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу :
http://www.zakon1.rada.gov.ua
117. Морозова Т. Р. Сучасний стан теорії та практики поліграфних опитувань / Т. Р. Морозова // Науковий вісник НАВСУ : Наук.-теор. Журнал. – К., 2004. – № 6. – С. 223 – 230.
118. Мотовиловкер Я. О. Некоторые вопросы содержания и формы советского уголовного процесса: Проблемы процессуальной формы в юридической науке и практике / Я. О. Мотовиловкер // Вестник Ярославского университета : Проблемы процессуальной формы в юридической науке и практике. Тематический сборник. – Ярославль : Изд-во Яросл. ун та, 1972. – Вып. 4. – С. 56 – 77.
119. Мотовиловкер Я. О.Показания и объяснения обвиняемого как средство защиты в советском уголовном процессе / Я. О. Мотовиловкер. – М., 1956. – 179 c.
120. Мухин И. И. Объективная истина и некоторые вопросы оценки судебных доказательств при осуществлении правосудия / И. И. Мухин.– Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1971. – 184 c.
121. Нажимов В. П. Об уголовно-процессуальных функціях / В. П. Нажимов // Правоведение. – Л. : Изд-во Ленингр. ун та, 1973. – № 5. – С. 73. – 82.
122. Настільна книга слідчого : наук.-практ. видання для слідчих і дізнавачів / [М. І. Панов, В. Ю. Шепітько, В. О. Коновалова та ін.]. – 2 ге вид., перероб. і доп.. – К. : Вид. Дім «Ін Юре», 2007.– 728 с.
123. Нафиев С. Х. Право на защиту – не беспредельно / С. Х. Нафиев, А. Л. Васин // Законность. – М., 1999. – № 4. – С. 5 – 7.
124. Недбайло П. Е. Система юридических гарантий применения советских правовых норм / П. Е. Недбайло // Правоведение. – 1971. – № 3. – С. 44 – 53.
125. Никоненко М. Я. Поняття, види і зміст кримінально-процесуальних гарантій / М. Я. Никоненко // Науковний вісник НАВС України. – К., 2001. – № 1. – С. 59 – 68.
126. Образцов В. А. Криминалистическая гипнология? А почему бы и нет / В. А. Образцов // Записки криминалистов : Правовой общественно-политический и научно-популярный альманах. – М. : Изд-во "Юрикон", 1995. – Вып. 5. – С. 233 – 235.
127. Общая теория прав человека / [И. А. Карташкин., Н. С. Колесова., А.М. Ларин. и др. ; отв. ред. Е. А. Лукашева]. – М. : Норма, 1996. – 520 c.
128. Общественные и личные интересы в уголовном судопроизводстве : Монография / [О. Я. Баев, З. Ф. Коврига, Л. Д. Кокорев, Д. П. Котов и др. ; науч. ред. Л.Д. Кокорев]. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1984. – 159 c.
129. Орлов Ю. К. Основы теории доказательств в уголовном процессе : научно-практическое пособие / Ю. К. Орлов. – М. : Проспект, 2000. –144 с.
130. Основи загальної та юридичної психології : курс лекцій : навч. посіб. / [Н. Р. Бобечко та ін. ; за ред. акад. НАПрН України, д-ра юрид. наук, проф. В. Т. Нора]. – К. : Правова єдність, 2011. – 223 с.
131. Очерк развития науки советского уголовного процесса / Н. С. Алексеев, В. Г. Даев, Л. Д. Кокорев. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун та, 1980. – 252 c.
132. Павлишин А. А. Вплив процесуальної форми / А. А. Павлишин // Вісник прокуратури. – 2011. – №4. – С. 75 – 82.
133. Панькина И. Ю. Некоторые аспекты эволюции теории доказывания в уголовном судопроизводстве России / И. Ю. Панькина // Школы и направления уголовно-процессуальной науки : доклады и сообщения на учредительной конференции Международной ассоциации содействия правосудию, Санкт-Петербург, 5 – 6 октября 2005 г. – СПб., 2006. – С. 125 – 128.
134. Пикалов И. А Уголовный процесс Российской Федерации (краткий курс) : учебное пособие / И. А. Пикалов. – Курган : Из-дво Курганского гос. Ун-та, 2005. – 318 с.
135. Плугатар Т. А. Юридичні гарантії забезпечення прав та свобод людини і громадянина в діяльності міліції / Т. А. Плугатар // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2009. – № 6 (67). – С. 119 – 126.
136. Повзик Є. В. Поняття та правова природа показань обвинуваченого [Електронний ресурс] / Є. В. Повзик // Форум права. – 2011. – № 4. – С. 564 – 570. – Режим доступу :
http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-4/11pevppo.pdf
137. Погорецький М. А. Новий КПК України: політичні, теоретичні та юридичні питання / М.Погорецький // Право України. – 2009. – № 2. – С. 29 – 35.
138. Погорецький М.А. Функціональне призначення оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі : [монографія] / М.А. Погорецький. – Х. : Арсіс ЛТД, 2007. – 576 с.
139. Погоріло В. Ф. Гарантії конституційні / В.Ф. Погоріло // Юридична енциклопедія : в 6 т. / [уклад. Ю.С. Шемшученко та ін.]. – К. : Укр. енцикл., 1998. – Т. 1 : А-Г. – 672 с.
140. Погребной И. М. Теория права : учебное пособие / И. М. Погребной, А. М. Шульга. – Х. : Ун-т внут. дел, 1998. – 148 с.
141. Поліграф [Електронний ресурс] : Матеріали з Вікіпедії – вільної енциклопедії – Режим доступу :
http://uk.wikipedia.org
142. Полянский Н. Н. Вопросы теории советского уголовного процесса / Н. Н. Полянский ; под ред. : Д. С. Карева. – М. : Изд-во Моск. ун та, 1956. – 271 c.
143. Попелюшко В. О. Предмет доказування в кримінальному процесі (кримінально-процесуальні та кримінально-правові аспекти) / В. О. Попелюшко. – Острог : Видавництво Національного університету “Острозька академія”, 2001. – 196 с.
144. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 1985 року № 11 “Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ” (зі змінами, внесеними постановами від 04 червня 1993 року № 3, від 13 січня 1995 року № 3 та від 03 грудня 1997року № 12). // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах. – К., 2004.
145. Потапова Р. К. Коннотативная паралингвистика / Р. К. Потапова. – М. : Триада, 1997. – 69 с.
146. Прикладная психология в расследовании преступлений и производстве следственных действий : методическое пособие (Б-ка следователя) / [П. В. Акентьев, А. И. Скрыпников, И. С. Зубрилова, Л. С. Корнева]. – М. : ВНИИ МВД России, 2002. – 58 с.
147. Проблемы судебного права / [А. А. Мельников, Н. Н. Полянский, В. М. Савицкий, М. С. Строгович]. – М. : Наука, 1983. – 224 c.
148. Проект Кримінального процесуального кодексу України № 9700 від 13.01.2012 : розроблений Робочою групою з питань реформування кримінального судочинства, утвореною Указом Президента України від 17 серпня 2010 року № 820 [Електронний ресурс] – Режим доступу :
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=42312
149. Психологія : навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. / [О. В. Винославська та ін.]. – К. : Фірма "ІНКОС", 2005. – 351 с.
150. Радянський кримінальний процес / За заг. ред. проф. А. Л. Ривліна. – К., 1971. – 346 с.
151. Ратинов А. Р. Судебная психология для следователей / А. Р. Ратинов. – М. : Юрлитин-форм, 2001. – 347 с.
152. Ратинов А. Р. Теория рефлексивных игр в приложении к следственной практике / А. Р. Ратинов // Правовая кибернетика. – М. : Наука, 1970. – С. 185 – 197.
153. Рахунов Р. Д. Признание обвиняемым вины / Р. Д. Рахунов. – М., 1975. – 165 с.
154. Рахунов Р. Д. Участники уголовно-процессуальной деятельности по советскому праву / Р. Д. Рахунов. – М. : Госюриздат, 1961. – 277 c.
155. Рогов В. А. История государства и права России IX – начала XX веков : [Для студентов и преподавателей ист. и юрид. вузов] / В. А. Рогов. – М. : Зерцало; ТОО "ТЕИС", 1995 – 263 с.
156. Розкриття та розслідування злочинів слідчими та оперативними працівниками органів внутрішніх справ: Зб. метод. реком. / [А. К. Давидюк, П. В. Бевзенко, Г. М. Гончар та ін. ; за ред. П. В. Коляди]. – К. : ВПЦ при МВС України, 2005. – 210 с.
157. Романов В. В. Юридическая психология: [учебник] / В. В. Романов. – М. : Юристь, 1999. – С. 423 – 428.
158. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии / С. Л. Рубинштейн. – Спб : Издательство "Питер", 2002. – 720 с.
159. Савицкий В. М. Уголовный процесс : Словарь-справочник / В. М. Савицкий, А. М. Ларин – М. : Юридическая фирма «КОНТРАКТ» ; ИНФРА-М., 1999. – 271 с.
160. Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному вигляді) : підручник / М. В. Салтевський – К. : Кондор, 2006 – 588 с.
161. Свободный Ф. К. Проблемы применения опросов в использованием полиграфа в деятельности правоохранительных органов [Електронный ресурс] / Ф. К. Свободный // Ползуновский вестник. – 2006 – № 3-1. – с. 100 – 105. – Режим доступа :
elib.altstu.ru/elib/books/Files/pv2006_03_1/pdf/100free.pdf
162. Семенов В. В. Правовые, тактические и методические аспекты использования полиграфа в уголовном судопроизводстве : учеб. пособие / В. В. Семенов, Л. Н. Иванов. – М. : Юрлитинформ, 2008. – 184 с.
163. Скакун О. Ф. Теория государства и права: [учебник] / О. Ф. Скакун. – Х. : Консум; Ун-т внутр. Дел, 2000. – 704 с.
164. Словарь української мови : в 4-х т. / [упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко. – К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. –Т. 1. – 494 с.
165. Смирнов А. В. Состязательный процесс / А. В. Смирнов – Спб. : Альфа, 2001. – 320 c.
166. Смирнов М. І. Особливості надання взаємної правової допомоги у кримінальних справах з використанням методу відеоконференцзв'язку : Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.09 / М. І. Смирнов. – К., 2005. – 20 с.
167. Смольков О. А. Філософія: навчальний посібник / О. А. Смольков. – Львів : “Магнолія Плюс” ; видавець СПД ФО “В. М. Піча”, 2005. – 460 с.
168. Советский уголовный процесс. Часть общая: учебное пособие / [Н. А. Акинча, В. А. Дубривный В.А., Ц. М. Каз и др.] – Саратов : Изд-во Сарат. Ун-та, 1968. — 157 c.
169. Советский уголовный процесс: учебник / [В. М. Блинов, Ю. А. Иванов, Н. Я. Калашникова и др. ; под ред. Д. С. Карева ]. – М. : Юрид. лит., 1975. – 568 c.
170. Сокиран Ф. М. Шляхи вдосконалення тактики психологічного впливу при проведенні окремих слідчих дій : посібник / Ф. М. Сокиран, М. Ф. Сокиран ; ред. В. Г. Гончаренко – К. : Національна академія внутрішніх справ України. – 2005. – 159 с.
171. Соловьев А. Б. Использование доказательств при допросе / А. Б. Соловьев. – М. : Юрид. лит., 1981. – 104 с.
172. Спасович В. Д. О теории судебно-уголовных доказательств в связи с судоустройством и судопроизводством / В. Д. Спасович. – М. : ЛексЭст, 2001. – 92 с.
173. Сравнительное конституционное право / А. И. Ковлера, В. Е. Чиркин, Ю. А. Юдин. – М. : Издательская фирма «Манускрипт», 1996. – 729 с.
174. Стахівський С. М. Показання свідка як джерело доказів у кримінальному процесі: Автореф. дис. на здобуття наук. степеня канд. юрид. наук : 12.00.09 / С. М. Стахівський. – К., 1996. – 24 с.
175. Стахівський С. М. Теорія і практика кримінально-процесуального доказування : Монографія / С. М Стахівський – К. : Національна академія внутрішніх справ України. – 2005. – 272 с.
176. Стецовский Ю. И. Право на свободу и личную неприкосновенность : нормы и действительность / Ю. И. Стецовский ; отв. ред. С. А. Пашин – М. : Дело, 2000. – 720 c.
177. Строгович М. С. Курс совтеского уголовного процесса : в 2-х томах. – М. : Издательство “Наука”, 1968. – Т. 1. – 470 с.
178. Строгович М. С. О правах личности в советском уголовном судопроизводстве / М. С. Строгович // Советское государство и право. – 1976. – № 10. – С. 73 – 81с.
179. Строгович М. С. Природа советского уголовного процесса и принцип состязательности / М. С. Строгович – М. : Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1939. – 151 c.
180. Суворов М. И. Гарантии прав потерпевшего в уголовном процессе / М. И. Суворов // Формы защиты права и соотношение материального и процессуального в отдельных правовых інститутах : Межвузовский тематический сборник. – Калинин : Калининский гос. университет, 1977. – С. 133 – 143.
181. Суворова Л. А. Идеальные следы в криминалистике / Л. А. Суворова – М. : Юрлитинформ, 2006. – 200 c.
182. Теория государства и права : [учебник для юридических вузов и факультетов] / В. М. Корельский и В. Д. Перевалов. – М. : Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 1998. – 570 с.
183. Теория государства и права : Курс лекций / Под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. – М. : Юрист, 1997. – 742 с.
184. Теория доказательств в советском уголовном процессе / Под ред. Н. В. Жогина. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : Юрид. лит., 1973. – 735 с.
185. Теория права и государства : учебник / [В. С. Афанасьев, А. Г. Братко, В. Н. Бутылин и др. ; под ред. В. В. Лазарева В.В.]. – М. : Право и Закон, 1996. – 424 c.
186. Тертишник В. М. Гарантії істини та захисту прав і свобод людини в кримінальному процесі : [монограф.] / В. М. Тертишник. – Дніпропетровськ : Юрид. Акад. МВС України, Арт-Прес, 2002. – 432 с.
187. Тертишник В. М. Гарантії прав і свобод людини та забезпечення встановлення істини в кримінальному процесі України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : 12.00.09 / В. М. Тертишник. – Дніпропетровськ : 2009. – 40 с.
188. Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України : підручник. / В. М. Тертишник – 4-те вид., доп. і перероб. – К. : Видавництво А.С.К., 2003. – 1120 с.
189. Тертышник В. М. Теория доказательств: учебное издание / В. М. Тертышник, С. В. Слинько. – Х. : Арсис, 1998. – 256 с.
190. Тетерятник Г. К. Процесуальна регламентація використання поліграфа при розслідуванні кримінальних справ / Г. К. Тетерятник // Vivat Justitia! : Міжнар. студ. наук.-юрид. альманах. – Львів, 2003. – Вип. 5., – С. 134 – 137.
191. Тищенко М. М. Адміністративно-процесуальний статус громадянина України : проблеми теорії та шляхи вдосконалення законодавчого регулювання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д ра юрид. наук : 12.00.07 / М. М.