Гладкова Євгенія Олексіївна. Кримінологічний аналіз і запобігання насильницьким злочинам проти працівників органів внутрішніх справ України

Короткий опис

Гладкова Євгенія Олексіївна. Кримінологічний аналіз і запобігання насильницьким злочинам проти працівників органів внутрішніх справ України.- Дис. канд. юрид. наук: 12.00.08, Харків. нац. ун-т внутр. справ. - Харків, 2014.- 201 с.

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ГЛАДКОВА ЄВГЕНІЯ ОЛЕКСІЇВНА

УДК 343.9 (477)

КРИМІНОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ І ЗАПОБІГАННЯ
НАСИЛЬНИЦЬКИМ ЗЛОЧИНАМ ПРОТИ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Блага Алла Борисівна
кандидат юридичних наук, доцент

Харків – 2014

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….4

РОЗДІЛ 1. НАСИЛЬНИЦЬКІ ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ЯК ОБ’ЄКТ КРИМІНОЛОГІЧНОГО ВИВЧЕННЯ……………………………………………………………………..14
1.1. Історичний аспект кримінологічного вивчення насильницьких злочинів проти працівників органів внутрішніх справ………………………………….14
1.2. Міждисциплінарний характер проблеми забезпечення безпеки працівників органів внутрішніх справ України………………………………..34
1.3. Поняття, класифікація та загальна характеристика стану насильницьких злочинів проти працівників органів внутрішніх справ України……………...51
Висновки до розділу 1…………………………………………………………...69

РОЗДІЛ 2. КРИМІНОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ МЕХАНІЗМУ ВЧИНЕННЯ НАСИЛЬНИЦЬКИХ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ…………………………………………...73
2.1 Загальна характеристика механізму насильницьких злочинів проти працівників органів внутрішніх справ України………………………………..73
2.2. Характеристика окремих елементів механізму вчинення насильницьких злочинів проти працівників органів внутрішніх справ України……………...90
2.3. Детермінація насильницьких злочинів проти працівників органів внутрішніх справ України……………………………………………………..119
Висновки до розділу 2………………………………………………………….137

РОЗДІЛ 3. ЗАПОБІГАННЯ НАСИЛЬНИЦЬКИМ ЗЛОЧИНАМ ПРОТИ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРА УКРАЇНИ…………..142
3.1. Загальносоціальне та спеціально-кримінологічне запобігання насильницьким злочинам проти працівників органів внутрішніх справ України………………………………………………………………………….142
3.2. Індивідуальна профілактика насильницьких злочинів проти працівників органів внутрішніх справ України…………………………………………….153
3.3. Віктимологічна профілактика насильницьких злочинів проти працівників органів внутрішніх справ України…………………………………………….163
Висновки до розділу 3………………………………………………………….175

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………178

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...182

ВСТУП

Актуальність теми. Насильницькі злочини є демонстрацією вседозволеності, чим підривають основи функціонування органів державної влади та формують у суспільстві уявлення про безсилля держави у протидії злочинності. Діяльність працівників органів внутрішніх справ є однією з найважливіших умов забезпечення безпеки громадян та підтримки громадського порядку в державі. А це автоматично підвищує небезпеку для працівників органів внутрішніх справ, зокрема, для їх життя, здоров’я, волі, честі, гідності та інших благ.
Поведінка працівників органів внутрішніх справ (далі – ОВС) визначена соціально-рольовою позицією, яка вимагає ініціативних дій антикриміногенного характеру, що обумовлює підвищений, порівняно з іншими особами, рівень віктимності.
Необхідність розробки правових та кримінологічних аспектів захисту працівників ОВС від злочинних посягань з метою ефективного запобігання насильницьким злочинам проти них передбачає аналіз, оцінку та узагальнення даних про ці злочини, вивчення міждисциплінарного характеру забезпечення особистої безпеки працівників органів внутрішніх справ, специфіки механізму їх вчинення та окремих його елементів, а також основних причин, умов та факторів, які впливають на вчинення злочинів, кримінологічної характеристики осіб, які вчинюють ці злочини, та осіб потерпілих, включаючи віктимологічний аспект проблеми.
Окремі теоретичні та практичні аспекти порушеної проблематики були розроблені у працях таких відомих учених, як Г. А. Аванесов, А. І. Алексєєв, Ю. М. Антонян, Л. В. Багрій-Шахматов, О. М. Бандурка, П. П. Баранова, І. Г. Богатирьов, І. М. Даньшин, Т. А. Денисова, С. Ф. Денисов, О. М. Джужа, А. І. Долгова, В. П. Ємельянов, О. М. Ігнатов, І. П. Козаченко, М. Й. Коржанський, О. М. Костенко, В. М. Кудрявцев, Н. Ф. Кузнецова, І. П. Лановенко, О. М. Литвак, О. М. Литвинов, В. В. Лунєєв, О. А. Мартиненко, Г. М. Міньковський, П. П. Михайленко, О. І. Рощін, В. О. Самотієвич, В. О. Туляков, І. К. Туркевич та інших. Однак, наукових розробок монографічного характеру стосовно кримінологічного аналізу і запобігання насильницьким злочинам проти працівників органів внутрішніх справ України у вітчизняній науці поки що не здійснено.
Аналіз судової та слідчої практики свідчить, що протидія насильницьким злочинам проти працівників органів внутрішніх справ може бути ефективною лише за умови подальшого вдосконалення теоретичних знань, практичних вмінь та навичок кримінологічного спрямування з урахуванням основоположних і новітніх надбань, досягнень та розробок вітчизняної та закордонної науки.
Сучасний стан наукових розробок та рівень насильницьких злочинів проти працівників органів внутрішніх справ свідчать про підвищену актуальність та необхідність проведення комплексного наукового пошуку з питань протидії кримінальному насильству у всіх його проявах загалом та проти працівників ОВС зокрема. У своїй сукупності наведені обставини обґрунтовують актуальність теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає Концепції Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 р., схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 р. № 1911-р, п.п. 3, 8 Додатку 2 Наказу МВС України від 29.07.2010 р. № 347 «Про затвердження Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років» (теоретичні та прикладні проблеми протидії злочинності кримінально-правовими та кримінологічними засобами), положенням розділу 2 Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України від 8.04.2008 р. № 311/2008, а також комплексній темі наукових досліджень кафедри кримінального права та кримінології факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства Харківського національного університету внутрішніх справ на 2014–2018 роки «Протидія злочинності кримінально-правовими та кримінологічними засобами» (номер державної реєстрації 0113U008195).
Тему дисертації затверджено Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 19 вересня 2011 р. (протокол № 8).
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у комплексному кримінологічному аналізі насильницьких злочинів, що вчинюються проти працівників органів внутрішніх справ, їх механізму, основних детермінант та розробці науково обґрунтованих положень й рекомендацій щодо вдосконалення системи запобігання їм.
Досягнення зазначеної мети здійснюється шляхом вирішення таких основних задач:
– дослідити історичний аспект кримінологічного вивчення насильницьких злочинів проти працівників органів внутрішніх справ;
– дослідити міждисциплінарний характер проблеми забезпечення безпеки працівників органів внутрішніх справ;
– сформувати поняття, проаналізувати ознаки й здійснити класифікацію насильницьких злочинів проти працівників органів внутрішніх справ;
– охарактеризувати стан насильницьких злочинів проти працівників органів внутрішніх справ;
– надати загальну характеристику механізму вчинення насильницьких злочинів проти працівників органів внутрішніх справ;
– надати кримінологічну характеристику особи злочинця та особи потерпілого;
– дослідити особливості криміногенної ситуації при вчиненні злочинів проти працівників органів внутрішніх справ;
– виявити, описати та пояснити основні детермінанти насильницьких злочинів проти працівників органів внутрішніх справ як елементу механізму їх вчинення;
– дослідити існуючий стан та виробити пропозиції щодо удосконалення загальносоціальних, спеціально-кримінологічних та індивідуальних заходів запобігання насильницьким злочинам проти працівників органів внутрішніх справ;
– дослідити існуючий стан та виробити пропозиції щодо удосконалення віктимологічної профілактики насильницьких злочинів проти працівників органів внутрішніх справ.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері протидії насильницьким злочинам проти працівників органів внутрішніх справ.
Предметом дослідження є кримінологічний аналіз і запобігання насильницьким злочинам проти працівників органів внутрішніх справ України.
Методи дослідження обрано з урахуванням мети та задач дослідження, його об’єкта і предмета. Під час дослідження використано загальнонаукові та спеціальні методи юридичної науки: історично-правовий метод – для проведення аналізу етапів становлення та розвитку кримінальної відповідальності за насильницькі злочини проти працівників органів внутрішніх справ (підрозділ 1.1); діалектичний – для наукового пізнання особливостей механізму вчинення насильницьких злочинів, процедурних та організаційних аспектів діяльності щодо запобігання насильницьким злочинам проти працівників органів внутрішніх справ України (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1, 3.2); соціологічні і статистичні методи – для узагальнення правової практики, проведення анкетування, опитування, аналізу емпіричної інформації, що стосується насильницьких злочинів проти працівників органів внутрішніх справ України (підрозділи 1.2, 2.3, 3.3); гіпотеза, індукція, дедукція, синтез та аналіз – для висунення наукових припущень, формування загальної стратегії та композиції дослідження, розробки кримінологічних ознак насильницьких злочинів, виявлення специфічних рис окремих елементів їх механізму (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1, 2.2); логіко-семантичний метод, за допомогою якого визначено сутність, особливості та значення загальносоціального та спеціально-кримінологічного запобігання насильницьким злочинам проти працівників органів внутрішніх справ України (підрозділ 3.1); структурно-логічний метод – для визначення основних напрямів удосконалення і оптимізації функціонування механізму і системи запобігання насильницьким злочинам проти працівників органів внутрішніх справ України (підрозділи 3.1, 3.2, 3.3).
Науково-теоретичне підґрунтя дисертаційного дослідження склали праці з кримінального права, кримінології, криміналістики, теорії оперативно-розшукової діяльності, юридичної психології, а також історії, соціології, психології, філософії.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження склали дані державної статистичної звітності Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України, Судової адміністрації України, а також матеріали 750 кримінальних проваджень (за ст. ст. 342, 345 та 348 КК України), за якими відбувся судовий розгляд; результати анкетування 120 працівників патрульно-постової служби МВС, 110 дільничних інспекторів міліції, 90 слідчих та 75 працівників оперативних підрозділів органів внутрішніх справ України, 65 слідчих прокуратури АРК, Дніпропетровської, Донецької, Харківської, Херсонської, Черкаської областей; результати психологічного тестування 185 осіб з числа засуджених до позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених ст. ст. 342 та 345 КК України, й звільнених від відбування покарання з випробуванням і які перебували на обліку у кримінально-виконавчих інспекціях Управлінь Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській, Львівській, Миколаївській, Харківській та Херсонській областях.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб комплексно дослідити проблемні питання запобігання насильницьким злочинам проти працівників органів внутрішніх справ та сформулювати авторське бачення шляхів їх вирішення. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем, а саме:
вперше:
– насильницький злочин проти працівників органів внутрішніх справ розглянуто як форму кримінального конфлікту та встановлено, що він є динамічною системою, в якості елементів якої розглядаються об’єктний і суб’єктний склади, взаємозв’язки і взаємодії, що поєднують учасників конфліктного відношення і у сукупності становлять його зміст; встановлено, що він є елементом більш складної соціальної системи, яка поєднує умови виникнення конфлікту, його прямі та опосередковані результати, які на рівні масових соціальних практик детермінують активізацію окремих складових механізму протидії злочинності;
– надано комплексну характеристику механізму індивідуальної насильницької злочинної поведінки проти працівника ОВС, на підставі чого виділено та обґрунтовано такі його різновиди, як інструментальний, деструктивний, реактивний й проактивний;
удосконалено:
– поняття насильницького злочину проти працівника правоохоронного органу, під яким запропоновано розуміти умисне кримінально каране діяння, що проявляється у протиправному енергетичному чи інформаційному впливі на органи, тканини (чи їх фізіологічні функції), психіку працівника ОВС шляхом використання матеріальних факторів зовнішнього середовища, інформації, вчиняється всупереч або поза його волею та здатному заподіяти смерть, фізичну або психічну травму (шкоду), обмежити свободу волевиявлення або дій працівника ОВС;
– інформаційну модель стану насильницьких злочинів проти працівників ОВС, яка доповнена відомостями про високий сучасний рівень, нестійку, однак в цілому позитивну динаміку, диспропорційну структуру, закономірну географію злочинів відповідної категорії;
– кримінологічну класифікацію насильницьких злочинів проти працівників органів внутрішніх справ за критеріями спеціального суб’єкту злочину та об’єктів посягання, що надало змогу сформувати розширене уявлення про природу вказаної категорії злочинів, комплексний характер їх суспільної небезпечності та, відповідно, потребу у виробленні різновекторних запобіжних заходів;
– класифікацію криміногенних ситуацій вчинення проти працівників ОВС насильницьких злочинів, в результаті чого виділено такі ситуації, як: 1) сумлінне виконання працівниками органів внутрішніх справ своїх службових обов’язків; 2) провокативна правомірна поведінка потерпілого; 3) провокативна протиправна поведінка потерпілого, а також: а) ситуація, пов’язана з безпосереднім виконанням потерпілим своїх службових обов’язків; б) ситуація, не пов’язана з безпосереднім виконанням потерпілим своїх службових обов’язків, однак у зв’язку з ними;
– наукове положення про співвідношення біологічних, психічних та соціальних факторів, які впливають на злочинну поведінку особи, що дозволило зробити висновок про превалювання у детермінаційному комплексі насильницьких злочинів проти працівників органів внутрішніх справ негативних чинників психологічного характеру, які відображаються на рівні установки особистості, а також криміногенної ситуації, пов’язаної з виконанням потерпілим своїх службових обов’язків;
– наукові положення про механізм індивідуальної насильницької злочинної поведінки щодо працівників органів внутрішніх справ, в результаті чого встановлено структуру, сутність та риси механізму індивідуальної злочинної поведінки;
дістало подальшого розвитку:
– обґрунтування історичної закономірності між інституціоналізацію органів внутрішніх справ як стрижня правоохоронної системи та наростанням насильницької протидії правоохоронній діяльності з боку кримінально активної частини суспільства;
– обґрунтування необхідності міждисциплінарного пізнання особи насильницького злочинця, що включає визначення сукупності факторів, які впливають на формування насильницької злочинної поведінки, а також сукупності психофізіологічних особливостей, соціальних зв’язків, етичних особливостей, правових, у тому числі кримінологічних, аспектів;
– обґрунтування зв’язку стану насильницької злочинності проти працівників ОВС зі станом законності у їх діяльності, який виражається у залежностях рівня, динаміки й географії відтворення злочинів, передбачених ст. ст. 342, 345 та 348 КК України;
– визначення засобів запобігання насильницькій злочинності проти працівників органів внутрішніх справ, що включає: соціально-правове регулювання відносин між працівником органів внутрішніх справ та злочинцем; виховний, ідеологічний та спеціально-превентивний вплив; різні рівні здійснення запобіжної діяльності щодо даного виду насильницької злочинності;
– обґрунтування позиції, що при організації та здійсненні індивідуального запобігання насильницьким злочинам проти працівників органів внутрішніх справ важливим прикладним завданням є пошук і встановлення прогностично значимих ознак насильницької злочинної поведінки даного виду.
Практичне значення одержаних результатів полягає в такому:
– у науково-дослідній сфері ці результати, які в сукупності становлять цілісне теоретико-прикладне знання, можуть бути використані для подальшої розробки кримінологічних питань запобігання насильницьким злочинам (акт впровадження у діяльність Кримінологічної асоціації України від 29 листопада 2013 р.);
– у галузі правотворчості висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертаційному дослідженні, можуть бути використані для підготовки і уточнення низки законодавчих та підзаконних актів у сфері організації та здійснення запобігання насильницькій злочинності;
– у правозастосовній діяльності використання одержаних результатів дозволить підвищити ефективність процесів і процедур організації та здійснення запобігання насильницьким злочинам проти працівників органів внутрішніх справ;
– у навчальному процесі матеріали дисертаційного дослідження доцільно використовувати при підготовці підручників та навчальних посібників з дисциплін «Кримінологія», «Організація запобігання, протидії та профілактики злочинів» (акт впровадження у навчальний процес факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства ХНУВС від 5 грудня 2013 р.).

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо кримінологічного аналізу і запобігання насильницьким злочинам проти працівників ОВС України. Основними положеннями, що відображають результати дослідження, є такі.
1. Соціально-політична ситуація в Україні характеризується постійним зростанням рівня криміналізації суспільства. Працівники органів внутрішніх справ виконанням своїх службових обов’язків забезпечують ефективне функціонування механізму захисту особи, її життя, честі, гідності, законних прав та інтересів усіх суб’єктів правовідносин незалежно від їхнього статусу.
2. Проблема забезпечення безпеки працівників органів внутрішніх справ має міждисциплінарний характер. Під безпекою працівників ОВС запропоновано розуміти стан відсутності загроз кримінального, економічного, соціального, психологічного та іншого характеру щодо працівників органів внутрішніх справ, захищеності від загроз, які виникають під час та/або у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків, а також пов’язаної з цим можливості відновлення порушених прав, стану здоров’я тощо.
3. Процес інституціоналізації органів внутрішніх справ як стрижню правоохоронної системи постійно супроводжувався насильницькою протидією з боку кримінально активної частини суспільства. Характер й тяжкість насильницької злочинності проти працівників ОВС змінювався разом зі змінами історичних, економічних, політико-правових, культурних умов соціального поступу. Відтак, насильницька злочинність проти працівників органів внутрішніх справ – це об’єктивне, соціальне, історично мінливе, негативне явище у вигляді сукупності злочинів, вчинених проти працівників органів внутрішніх справ за певний період часу і в певному просторі. Вона є найнебезпечнішим дестабілізуючим фактором, що негативно впливає не тільки на систему органів внутрішніх справ України, але й на національну безпеку держави.
4. Насильницький злочин проти працівника органів внутрішніх справ України – це умисне кримінально каране діяння, що проявляється у протиправному енергетичному чи інформаційному впливі на органи, тканини (чи їх фізіологічні функції), психіку працівника ОВС шляхом використання матеріальних факторів зовнішнього середовища, інформації, вчиняється всупереч або поза його волею та здатне заподіяти смерть, фізичну або психічну травму (шкоду), обмежити свободу волевиявлення або дій працівника ОВС.
5. Насильницький злочин проти працівників органів внутрішніх справ України як форма кримінального конфлікту з погляду системних параметрів представляє собою динамічну систему, елементами якої є об’єктний і суб’єктний склади, а також взаємозв’язки, що поєднують учасників конфліктного відношення. Також він є елементом більш складної соціальної системи, що поєднує передумови і умови виникнення конфлікту, його прямі та опосередковані результати, механізми запобігання і припинення тощо.
6. Запропоновано таку класифікацію насильницьких злочинів проти працівників органів внутрішніх справ України за комплексним критерієм: 1) насильницькі злочини проти працівників ОВС, які вчиняються у зв’язку з їх службовою діяльністю: а) опір працівникові правоохоронного органу (ст. 342 КК України); б) погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу (ст. 345 КК України); в) посягання на життя працівника правоохоронного органу (ст. 348 КК України); г) захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу (ст. 349 КК України); 2) насильницькі злочини проти працівників ОВС, які вчиняються у сфері сімейно-побутових відносин (вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень та інші кримінальні прояви насильства в сім’ї); 3) насильницькі злочини проти працівників ОВС, які не пов’язані з їх службовою діяльністю та вчиняються поза сферою сімейно-побутових відносин (вбивство, тілесні ушкодження, хуліганство, тощо).
7. Детермінантами насильницьких злочинів проти працівників органів внутрішніх справ України є об’єктивні й суб’єктивні фактори економічного, політичного, ідеологічного, культурного, національного, морально-психологічного, соціального, соціально-біологічного, організаційно-управлінського і правового характеру.
8. Надано загальну характеристику механізму вчинення насильницьких злочинів проти працівників органів внутрішніх справ. Доведено, що при збереженні загальної типізованої схеми особливість механізму індивідуальної насильницької поведінки щодо працівника ОВС полягає у специфіці жертви злочину, криміногенній ситуації та наявності агресії у мотиваційному комплексі.
9. В основі механізму насильницького злочину проти працівника органів внутрішніх справ в причинній площині лежить як ситуація, так і негативні психологічні деформації, що прийняли форму суспільно небезпечної установки особистості правопорушника. Ретельне кримінологічне дослідження осіб, що вчиняють насильницький злочин проти працівника органів внутрішніх справ, дає підстави виділити цих осіб в особливий вид, якісно відмінний від інших громадян, що доводить доцільність окремого кримінологічного дослідження взаємовідносин працівників ОВС та правопорушників.
10. Для структури мотивації насильницьких злочинів проти працівників органів внутрішніх справ характерно: 1) порушення рівноваги, коли домінуюче положення здобувають особисті інтереси і потреби; 2) діапазон спонукань насильницьких злочинів проти працівників органів внутрішніх справ значно вужчий, ніж діапазон людської поведінки взагалі; 3) мотивація більшості цих злочинів носить ситуативний і при цьому особистісний і примітивний характер.