ГОЛОВНІ НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ З ПОПЕРЕДЖЕННЯ ОРГАНІЗОВАНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ

Короткий опис

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………...4
РОЗДІЛ 1.
СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВА СУТНІСТЬ ПОПЕРЕДЖУВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ……………………………………
1.1. Поняття попереджувальної діяльності органів прокуратури, її соціально-правова сутність і принципи здійснення…………………………
1.2. Місце і роль органів прокуратури у системі суб’єктів, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю…………………………………………
1.3. Правові основи діяльності системи органів прокуратури з попередження організованої злочинності……………………………………….

РОЗДІЛ 2.
ГОЛОВНІ НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ
З ПОПЕРЕДЖЕННЯ ОРГАНІЗОВАНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ…………………...
2.1. Кримінологічна характеристика організованої злочинності (рівень структура, динаміка)………………………………………………………………
2.2. Виявлення криміногенних факторів, що сприяють діяльності організованих злочинних угруповань засобами прокурорського нагляду
2.3. Загальна характеристика напрямків попередження організованої злочинності, їх види і функціональне призначення…………………………….
2.4. Форми і засоби прокурорського реагування на виявлені криміногенні фактори……………………………………………………………..

РОЗДІЛ 3.
ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ
З ПОПЕРЕДЖЕННЯ ОРГАНІЗОВАНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ……………..........
3.1. Інформаційно-аналітичне і наукове забезпечення попереджувальної діяльності органів прокуратури…………………………...
3.2. Аналіз і узагальнення практики діяльності органів прокуратури з попередження організованої злочинності………………………………………...
3.3. Кримінологічне прогнозування, планування і координація діяльності органів прокуратури по боротьбі з організованою злочинністю…...
3.4. Міжнародне співробітництво органів прокуратури з попередження організованої злочинності…………………………………………………………
3.5. Критерії оцінки ефективності діяльності органів прокуратури з попередження організованої злочинності………………………………………...
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...
ДОДАТКИ…………………………………………………………………...

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розвитку нашої країни особливу небезпеку інтересам людини, суспільства та держави становить організована злочинність у всіх її проявах. Даний факт констатується у рішеннях та нормативних актах вищих органів державної влади, на це звертають увагу політичні і громадські діячі, дана тематика є предметом перманентного висвітлення у засобах масової інформації, викликає гостру занепокоєність у широких верст населення. На законодавчому рівні визначено, що поширення корупції, хабарництва в органах державної влади, зрощення бізнесу і політики, організованої злочинної діяльності становлять загрозу національним інтересам і національній безпеці України .
Особлива небезпека організованої злочинності та корупції проявляється в тому, що вони, переважно, посягають на цілий комплекс найбільш значимих соціальних цінностей, таких як життя і здоров’я людей, державна й приватна власність, нормальна діяльність фінансових, господарських, управлінських структур, органів правосуддя. Організована злочинність виходить за рамки традиційного кримінального бізнесу, вона намагається проникнути до життєво важливих сфер діяльності суспільства та держави – встановити контроль над фінансово-промисловими групами, окремими підприємствами, суб’єктами підприємницької діяльності, лобіює свої інтереси в законодавчих органах та органах державного управління . Дану тенденцію відзначають й інші автори. Зокрема, в літературі підкреслюється, якщо традиційними формами вилучення доходів організованими злочинними угрупуваннями є заборонена торгівля наркотиками, “живим” товаром, зброєю, ігорний бізнес і рекет, то у сфері економіки організована злочинність пов’язана з вчиненням таких видів злочинів, як розкрадання державного майна у великих та особливо великих розмірах, фінансове шахрайство, протиправні операції з валютними цінностями, хабарництво, ухилення від сплати податків, контрабанда тощо.
Цей вид злочинності погіршує життя суспільства загалом, тому боротьба з ним є одним із пріоритетних завдань не тільки правоохоронних органів, а й всіх структур нашої держави.
Можна навести чимало думок про виняткову небезпечність організованої злочинності, однак вважаємо, що в даному разі можна прийняти цю тезу як доведений факт і зосередити увагу в даному дослідженні саме на проблемних питаннях її попередження.
На сьогодні боротьба з цим видом злочинності повинна відбуватися не взагалі, а за конкретними напрямками. Складна криміногенна обстановка потребує розробки комплексу науково-обгрунтованих заходів, спрямованих на протидію проявам організованої злочинності, різними суб’єктами попередження злочинності. Особливе місце серед них займають реальні можливості виявляти криміногенні фактори, що детермінують організовану злочинність у різних галузях суспільного життя.
Боротьба із злочинністю, в тому числі організованою, традиційно здійснюється у двох основних напрямах, а саме: шляхом застосування покарання до осіб, що вчинили злочин, і шляхом попередження вчинення злочинів. Попри те, що практично відсутні заперечення необхідності здійснення цілеспрямованої діяльності по попередженню злочинності, і особливо найнебезпечнішого її різновиду – злочинності організованої, можна констатувати існування значного числа наукових, законодавчих та практичних проблем, які недостатньо вирішені і потребують свого подальшого дослідження.
У різний час теоретичним дослідженням проблем попереджувальної діяльності займалися видатні українські та російські кримінологи і криміналісти. Серед них слід виділити: М.І. Бажанова, В.І. Борисова, В.В. Голіну, І.М. Даньшина, О.М. Джужу, А.І. Долгову, Л.В. Дорош, А.П. Закалюка, А.Ф. Зелінського, В.С.Зеленецького, І.І. Карпеця, О.Г. Кальмана, В.О. Коновалову, О.М. Костенка, Н.Ф. Кузнецову, В.М. Кудрявцева, В.В. Лунєєва, М.І. Панова, О.Б. Сахарова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація, та ін.
Питання діяльності органів прокуратури в різних напрямках попередження злочинності розглядалося у працях С.А. Альперта, В.С. Бабкової, Д.М. Бакаєва, А.Д. Бойкова, Ю.М. Грошевого, Т.Б. Вільчик, Л.М. Давиденка, В.В. Долежана, В.С. Зеленецького, П.М. Каркача, О.І.Клоба, Б.М. Коврижных, Г.К. Кожевникова, І.Є. Марочкіна, О.Р. Михайленка, М.М. Міхєєнка, Г.О. Мурашина, В.П. Півненка, Ю.Е. Полянського, В.Я. Тація, М.В. Руденка, Н.В. Сібільової, В.Д. Фінька та інших вчених.
Зазначені автори досліджували такі проблеми як: об’єкт, суб’єкт попередження злочинності, сутність і напрямки загально соціального та спеціально-кримінологічного попередження злочинності взагалі, та інші питання з цієї проблеми.
Дехто з вчених у своїх окремих дослідженнях звертався і до спеціальних проблем попередження організованої злочинності засобами прокурорського нагляду. Так, наприклад, у роботі О.Г. Колба «Роль і місце прокуратури по здійсненню нагляду за додержанням законодавства, спрямованого на боротьбу з організованою злочинністю» (2002 р.) розглянуто специфіку діяльності органів прокуратури по протидії організованій злочинності.
Однак сьогодення вимагає більш диференційного підходу до проблем запобігання і протидії організованій злочинності в Україні, яка в сучасних умовах становить реальну загрозу національній безпеці держави і потребує перегляду і вдосконалення системи заходів протидії цій злочинності з урахуванням специфіки її проявів. Недостатня ефективність діяльності усієї системи спеціальних правоохоронних органів у боротьбі з організовуваною злочинністю потребує спеціально-кримінологічного дослідження.
При цьому необхідно зазначити, що в роботі розглянуті лише головні напрямки попередження організованої злочинності, які здійснюються органами прокуратури. Перелічені обставини зумовили актуальність і вибір теми провадження цього дослідження, напрями та зміст роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами полягає в тому, що праця ґрунтується на положеннях «Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки», затвердженої Указом Президента України від 25.12.2000 р. №1376/2000 (Р. 4 п.п. 19-30), Концепції Комплексної програми профілактики правопорушень на 2006-2008 роки, схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.03.2006 р. №116-р, Указу Президента України «Про Заходи щодо детінізації економіки на 2002-2004 роки від 05.03.2002 р.р.» від 3 листопада 2005 р., Указу Президента України «Про першочергові заходи щодо детінізації економіки, та протидії корупції» від 11.09.2006 р. №742/2006. Робота відповідає тематиці наукових досліджень з проблем кримінології на перше десятиріччя ХХІ століття, розробленій Координаційним бюро з проблем кримінології АПрН України, планам науково-дослідницьких робіт Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (протокол № __ від "___" ______ 200_ р.).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в комплексній науковій розробці актуальних теоретичних та прикладних питань діяльності органів прокуратури щодо попередження організованої злочинності, яка включає вироблення цілісної системи наукових поглядів щодо напрямів такої діяльності, її правових та організаційних основ і визначення на цій основі шляхів підвищення ефективності такої діяльності.
Досягнення цієї мети здійснювалося через постановку та вирішення таких основних теоретичних і прикладних завдань:
– розкрити соціальну природу попереджувальної діяльності органів прокуратури та з'ясувати її організаційні й правові засади;
– визначити головні напрямки діяльності органів прокуратури у даній сфері на основі аналізу можливих засобів виявлення та усунення криміногенних факторів виникнення, розвитку та функціонування організованих злочинних формувань;
– провести аналіз питань організації попереджувальної діяльності в органах прокуратури;
– здійснити розробку питань вдосконалення діяльності органів прокуратури щодо прогнозування, планування і координації заходів попередження організованої злочинності;
– вивчити стан та тенденції прокурорської практики і на ці1й основі запропонувати заходи щодо покращення попереджувальної роботи органів прокуратури.
Об’єктом дослідження є явища та процеси у сфері боротьби з організованою злочинністю, зокрема попереджувальна діяльність органів прокуратури.
Предметом дослідження є правові норми та суспільні відносини у попереджувальній діяльності органів прокуратури, теоретичні і практичні проблеми оптимізації такої роботи з точки зору відповідності насамперед потребам розвитку українського суспільства, а також міжнародним стандартам.
Методи дослідження обрані з урахуванням мети дослідження й поставлених у ньому завдань, виходячи з його об’єкта та предмета.
Методологічну основу дослідження складають положення матеріалістичної діалектики. В роботі використані досягнення сучасної теорії наукового пізнання соціальних та правових явищ, що охоплює комплекс загальнонаукових теоретичних методів: історико-правовий, системно-структурний, порівняльно-правовий, формально-юридичний, соціологічні, статистичні та інші методи.
На основі загальнонаукового діалектичного підходу розглянуто соціально-правову сутність попереджувальної діяльності прокуратури й тенденції та напрями її розвитку, проведено аналіз кримінологічної детермінації організованої злочинності. Історико-правовий метод використовувався для розкриття особливостей розвитку попереджувальної діяльності та її залежності від змін у злочинності та суспільстві. Застосування системно-структурного методу дало змогу здійснити структурування і класифікацію напрямів діяльності прокуратури у досліджуваній сфері. Порівняльно-правовий метод надав можливість провести вивчення зарубіжного досвіду боротьби з організованою злочинністю. За допомогою формально-юридичного аналіз норм чинного законодавства з’ясовувався їх точний зміст та виявлялися наявні суперечності та недоліки.
При проведенні дослідження автором широко використовувалися соціологічні, статистичні методи при вивченні 350 кримінальних справ про злочини, вчинені організованими злочинними формуваннями, які знаходилися в досудовому слідстві та розглянуті судами за період 1999 – 2006 рр., досліджено статистичні та інші офіційні дані прокурорської практики, повідомлення засобів масової інформації, проведене опитування 120 працівників правоохоронних органів та 71 працівник органів прокуратури. Застосування різних методів дозволило комплексно дослідити зазначену проблему і розробити обґрунтовані висновки та пропозиції.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у тому, що воно є першим в сучасній Україні комплексним монографічним дослідженням основних теоретичних і науково-прикладних кримінологічних питань попереджувальної діяльності органів прокуратури щодо організованої злочинності, в тому числі проблемних питань напрямків такої роботи та шляхів підвищення її ефективності.
У результаті проведеного дисертаційного дослідження висунуто або додатково аргументовано ряд нових наукових положень та висновків, зокрема:
1. Проаналізована соціальна сутність попереджувальної діяльності органів прокуратури, а саме визначено основні характерні риси та власності, з’ясовано її особливості в контексті попередження злочинності в цілому, та організованої злочинності, зокрема. Досліджено специфіку реалізації загальних принципів попереджувальної діяльності в роботі органів прокуратури.
2. Обґрунтована необхідність виділення пріоритетних напрямів в попереджувальній діяльності прокуратури відповідно до її функцій, визначених ст. 121 Конституції України. Встановлено, що на загальносоціальному рівні найбільш перспективними напрямками є реалізація правових, організаційно-розпорядчих та виховних заходів. Спеціально-кримінологічне попередження організованої злочинності органи прокуратури найбільшою мірою реалізують під час здійснення нагляду за додержанням законів та нагляду за додержанням законів органами, уповноваженими провадити оперативно-розшукову діяльність, досудове слідство та дізнання.
3. Обґрунтовано пропозиції щодо приділення особливої уваги в наглядовій діяльності до видів підприємницької діяльності, що становлять інтерес для організованих злочинних формувань.
4. Дістали подальшого розвитку ідеї щодо вдосконалення попереджувальної складової наглядової діяльності прокуратури, зокрема запропоновано низку заходів відносно визнання пріоритетності наглядової діяльності стосовно контролюючих органів, налагодження співпраці та взаємодії з ними.
5. Досліджено питання організації попереджувальної діяльності, зокрема визначено такі основні її складові: інформаційно-аналітичне і наукове забезпечення, аналіз і узагальнення практики діяльності; кримінологічне прогнозування, планування і координація діяльності органів прокуратури; міжнародне співробітництво органів прокуратури; критерії оцінки ефективності діяльності органів прокуратури.
6. Розроблені пропозиції щодо покращення інформаційно-аналітичної роботи органів прокуратури, а саме розширення її можливостей за рахунок використання додаткових джерел даних та ширшого запровадження інформаційних технологій.
7. Вивчено можливості подальшого удосконалення і покращення роботи прокуратури щодо кримінологічного прогнозування і на цій основі запропоновано заходи відносно планування та координації роботи.
8. Досліджено питання міжнародної співпраці в частині попередження організованої злочинності і доводиться необхідність розширення можливостей міжвідомчої співпраці та використання досвіду зарубіжних країн.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що отримані висновки і результати розширюють і поглиблюють теоретичні наукові знання про попереджувальну діяльність органів прокуратури щодо організованої злочинності, її специфіку та головні напрямки. Викладені в дисертації положення, узагальнення та висновки можна використати:
 у науково-дослідних роботах - для відтворення цілісної попереджувальної діяльності прокуратури;
 у правотворчості - у процесі розробки та вдосконалення законодавства, зокрема розробки нової редакції Закону України "Про прокуратуру", «Про заходи протидії організованій злочинності»;
 у навчальному процесі - при викладанні курсу “Кримінологія”, підготовці підручників, методичних матеріалів, навчальних посібників та довідкової літератури.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження були викладені на п’яти доповідях на науково-практичних конференціях: “Проблеми запобігання службовим злочинам у сфері господарської діяльності” (м. Харків, 2004 р.); «Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи» (м. Харків 2004 р.); «Спеціальна техніка у правоохоронній діяльності» (м. Київ, 2004 р.); "Відповідальність за злочини у сфері службової діяльності" (м. Харків, 2005 р.); «Кримінально-правова політика держави: теоретичні та практичні аспекти проблеми» (м. Харків, 2006 р.). Результати дослідження обговорювалися на засіданні кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені у 5 статтях, опублікованих у спеціалізованих фахових наукових виданнях та 5 тезах доповідей на наукових та науково-практичних конференціях.
Структура дисертації обумовлена її цілями, завданнями та предметом дослідження і включає вступ, 3 розділи, що містять 12 підрозділів, висновки, список використаних джерел обсягом ___, додатки. Загальний обсяг роботи складає ___ сторінок. Текст дисертації – ___ сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

В сучасних умовах набули значного поширення прояви злочинності, в тому числі й найнебезпечнішої її форми – організованої злочинності, в суспільстві яскраво проявляються явища правового нігілізму, соціально-економічної й політичної нестабільності, а також мають місце й інші негативні явища, що сприяють злочинності та її породжують. За таких обставин саме прокуратура України повинна бути тією структурою, що покликана вживати всіх передбачених законом заходів з метою ослаблення та нейтралізації організованої злочинності, причин та умов, що її породжують, зміцнювати законність і правопорядок.
Соціальна сутність попереджувальної діяльності прокуратури проявляється в тому, що з одного боку, діяльність прокуратури є невід’ємною складовою частиною попереджувальної діяльності усієї держави і тому їй виставі всі її ознаки, а з іншого боку – саме прокуратура є державним органом, що володіє практично універсальним набором повноважень, сил та засобів і тому здатна чинити істотний вплив на причини та умови злочинності, в тому числі організованої. Через наявність унікальних повноважень, особливо в частині здійснення нагляду за правоохоронними органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання, слідство, виконання покарань, а також нагляду за додержанням і застосуванням законів, прокуратура здатна чинити значний влив на діяльність правоохоронних органів та інших установ та організацій.
Наведені вище положення мають стати вихідними при вирішенні питання про соціальну сутність попереджувальної діяльності прокуратури, яка полягає у здійсненні реального захисту прав і свобод людини і громадянина, державних інтересів, реального зміцнення законності і правопорядку, стримуванні злочинності та інших правопорушень в країні.
Наглядова функція прокурора має корінні відмінності від контрольної функції керівника відомчого (МВС, СБУ, ДПА) слідчого підрозділу чи керівника органу, що проводить ОРД та дізнання. До особливостей прокурорської діяльності слід віднести і виключне право прокурора щодо порушення кримінальних справ з певної категорії злочинів чи певного кола суб’єктів, обов’язковість його згоди (затвердження) щодо клопотань про обрання окремих видів запобіжного заходу, про проведення оперативно-розшукових заходів, екстрадиції і ряду інших, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом, іншими законами.
Таким чином результати дослідження дозволяють зробити висновок, що прокуратура здійснює попереджувальну діяльність не ізольовано, а у різних видах взаємодії з органами, 1) які визначають державну політику у сфері боротьби з організованою злочинністю та створюють і удосконалюють нормативно-правову базу попередження організованої злочинності; 2) які здійснюють координацію діяльності у сфері попередження організованої злочинності; 3) які здійснюють правоохоронну діяльність у сфері боротьби з організованою злочинністю; 4) які здійснюють контролюючу та інші види управлінської діяльності.
Правові норми, якими врегульовуються різноманітні за колом суб’єктів та змістом відносини у сфері попередження злочинності закріплюються нормами різних галузей права, насамперед нормами кримінального, кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого права, законодавства про прокурорський нагляд. Окрім галузевої належності правових норм, їх можна також класифікувати за джерелами права в яких вони закріплені. До таких джерел відносяться насамперед Конституція України, Закони України "Про прокуратуру", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю". Окремо слід розглядати групу програмних правових актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України. Вважаємо оптимальним насамперед звернути увагу на групу правових норм, якими визначено засади здійснення прокурорського нагляду, що, в свою чергу, є правовою основою попереджувальної діяльності органів прокуратури. Для регулювання попередження злочинності використовується весь спектр законодавства. Норми, що містять попереджувальний потенціал, наявні на усіх рівнях і в усіх галузях права. Боротьба зі злочинністю регламентуються усіма галузями права, серед яких, звичайно, головну роль відіграють спеціалізовані – кримінальне, кримінально-процесуальне, оперативно-розшукове, кримінально-виконавче. Однак норми, що мають значення для попередження злочинів, є в конституційному, адміністративному, трудовому, фінансовому, сімейному і цивільному праві.
Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», за загальної позитивної його оцінки на початковому етапі його дії, у сучасних умовах значною мірою застарів і не відповідає вимогам, які виходять із завдань Євроатлантичної інтеграції і гармонізації законодавства. Тому у сучасних умовах його недоліки компенсуються приписами відомчих нормативних актів, наказів і розпоряджень, а також різного роду вказівок, планів, заходів тощо. Весь цей нормативний масив також доцільно систематизувати і закріпити законодавчо. Всі ці питання доцільно відобразити у новій редакції Закону, можливо і змінивши його назву - «Про заходи протидії організованій злочинності».
У цьому контексті важливе значення у науковому забезпеченні має дослідження проблем формування та законодавчого закріплення загальнодержавної стратегії протидії організованій злочинності в Україні. Відсутність такої стратегії є однією з причин, що зумовлює негативні тенденції в існуванні, поширенні та відтворенні організованої злочинності. Загальнодержавна стратегія протидії організованій злочинності має включати такі заходи: з виявлення фактів організованої злочинної діяльності; максимального зниження її негативних наслідків, визначення та можливого усунення факторів, що сприяють її існуванню, поширенню та відтворенню; запобігання, припинення, розкриття і розслідування конкретних кримінальних проявів організованої злочинності; відшкодування заподіяних збитків; реабілітації потерпілих; недопущення повторного втягнення до організованої злочинної діяльності засуджених.
Органи прокуратури як в центрі, так і на місцях повинні активізувати роботу на рівні загальносоціального попередження злочинності. Зокрема, значні резерви наявні в часті участі прокурорів у правових заходах попередження злочинності, а саме виявленні та вжиттю заходів по усуненню недоліків правового регулювання як діяльності органів, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю так і виявлення та усунення прогалин, суперечностей законодавства, які можуть бути використані чи використовуються при вчиненні злочинів та інших протиправних дій організованими злочинними формуваннями. Крім того важливим є забезпечення на належної участі прокурорів в організаційно-управлінських та інформаційно-виховних попереджувальних заходах.
Відносно попереджувальної в економічній та соціальній сфері, де відбуваються значні негативні процеси, зазначимо, що подолання існуючих проблем практично нереально повністю здійснити лише засобами прокурорського нагляду. Тому вплив на ці процеси засобами прокурорського нагляду можливий не стільки на зальносоціальному, а на спеціально кримінологічному рівні. В такому разі йтиметься про не вплив в стратегічному плані (наприклад, подолання бідності, розвиток економіки тощо), а в тактичному – на суспільні відносини в локальному масштабі. В цьому плані найбільш перспективним напрямом роботи попереджувальної прокуратури є нагляд за законністю в діяльності контролюючих органів нашої держави, налагодження тісної співпраці з ними задля комплексного впливу на виявлені як прокуратурою, так і контролюючими органами причини та умови організованої злочинності.
В сучасних умовах обмежених ресурсів держави, резерви підвищення ефективності роботи прокуратури варто шукати саме в покращенні організації її роботи. Виходячи з цього очевидною є необхідність ширшого використання можливостей інформаційно-аналітичної роботи в попереджувальній діяльності органів прокуратури, в тому чисті і стосовно організованої злочинності. Видається актуальним подальше вдосконалення вдосконалити практики використання в попереджувальній роботі баз даних, що створенні різними установами та відомствами нашої держави, запровадження новітніх інформаційних технологій. Крім того, задля створення належної наукової основи такої діяльності слід інтенсифікувати весь комплекс наукових досліджень проблематики організованої злочинності, удосконалити практику використання у практичній роботі та наукових дослідженнях результатів, здобутих у різних галузях науки.
Покращенню попереджувальної діяльності органів прокуратури можуть і повинні слугувати вдосконалення кримінологічного прогнозування, як за рахунок власних сил та засобів, так і з використання можливостей інших органів та установ. Саме прогнозування повинно складати змістовну основу для розробки планів роботи та подальшої координації діяльності. В цьому плані питанням особливої ваги є запровадження адекватних критеріїв оцінки діяльності органів прокуратури, насамперед за рахунок відмови від показників кількості і переходу до вивчення якості виконаної роботи та її організації.
З метою підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів, всередині системи яких часто немає згоди, необхідно налагодити систему багаторівневої координації зусиль правоохоронних органів по боротьбі з організованою злочинністю на основі дотримання законності, рівності всіх учасників координаційної діяльності при постановці питань, внесенні пропозицій, розробці рекомендацій та заходів, самостійності кожного правоохоронного органа в межах його повноважень при вирішенні узгоджених рішень, рекомендацій і проведенні заходів, гласності та відповідальності керівника кожного правоохоронного органа за виконання узгоджених рішень
Зважаючи на поширеність різноманітних проявів організованої злочинності із використанням міжнародних зв’язків, вважаємо необхідним посилення міжвідомчого та інших форм співробітництва між правоохоронними органами різних країн, вивчати та творчо використовувати зарубіжний досвід.
Для того, щоб успішно протистояти організованій злочинності необхідні спільні зусилля, спрямовані на запобігання та боротьбу зі злочинними угрупованнями по всьому європейському просторі, спільна мобілізація правоохоронних та судових органів, збалансованого впровадження заходів та інтегрована стратегія, яка встановила пріоритети та чіткі цілі для виконання відповідних планів дій.
Аналізуючи матеріали міжнародної практики, можна зробити висновок про те, що одним із шляхів досягнення міжнародного співробітництва є активізація співробітництва на двосторонньому рівні. Перевага такого співробітництва полягає в тому, що воно являє собою гнучку стратегію, яка може визначатися з урахуванням того, що держави вважають своїми особливими потребами і цілями. Крім того, кожна держава несе гранично чітке визначення зобов’язань перед своїм партнером, які наповнені конкретним змістом.
Критеріями оцінки ефективності прокурорського нагляду щодо запобігання проявам організованої злочинності слід вважати: а) забезпечення своєчасного та якісного розслідування кримінальних справ про злочини, вчинені у складі організованих злочинних угруповань або за участю їх лідерів та учасників; б) дотримання законних прав та інтересів усіх учасників кримінального судочинства; в) відшкодування збитків, заподіяних внаслідок злочинної діяльності г) вжиття заходів щодо попередження злочинів, усунення причин та умов, що їм сприяють; д) забезпечення засобами прокурорського нагляду виконання органами внутрішніх справ обов’язків щодо профілактики злочинності; є) забезпечення своєчасності виявлення та вжиття конкретних заходів щодо реального усунення прокурором будь яких порушень законодавства при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства; ж) своєчасність реагування прокурорів на повідомлення громадян та інших фізичних та юридичних осіб про факти вчинення злочинів.
На сьогодні боротьба з цим видом злочинності повинна відбуватися не взагалі, а за конкретними напрямками. Складна криміногенна обстановка потребує розробки комплексу науково-обгрунтованих заходів, спрямованих на протидію проявам організованої злочинності, різними суб’єктами попередження злочинності. Особливе місце серед них займають реальні можливості виявляти криміногенні фактори, що детермінують організовану злочинність у різних галузях суспільного життя.

1. Аванесов Г.А. Криминология. М., 1984. С. 309.
2. Аванесов Г.А. Теория и методология криминологического прогнозирования. М., 1972.
3. Алексеев А. Прокуратура как институт государственной власти // Уголовное право. №2, 2002. – С. 95-101.;
4. Алексеев А.И., Герасимов С.И., Сухарев А.Я. Криминологическая профилактика: теория, опыт, проблемы. - М.: Норма, 2001. 496 с.
5. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т, Т. I. — М.: «Юридическая литература», 1981. – С.289
6. Алексеев А. Должна ли прокуратура заниматься предупреждением преступлений? // Законность. – 2002. – № 1. – С. 9 – 14.
7. Андрущенко І.Г. Проблеми виявлення та розслідування злочинів, що вчиняються в офшорних зонах // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (Теорія та практика). – 2002. – № 5. – С. 92-98.
8. Аркуша Л.І. Основи методики виявлення і розслідування організованої злочинної діяльності при наявності корумпованих зв’язків: Дис. канд. юрид.наук. – 12.00.09 – Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, Харків, 2001. – С.163-165.
9. Бандурка А. М., Давыденко А. М. Преступность в Украине: причины и противодействие. – Х.: Основа, 2003. – с.368.
10. Басков В.И., Коробейников Б.В. Курс прокурорского надзора. Учебник для студентов юридических вузов и факультетов с приложением нормативних актов. - М.: Издательство "Зерцало", 2000. - С. 26-28.
11. Батиргареєва В. С. Кримінологічна характеристика та попередження розбоїв, поєднаних з проникненням у житло: Автореф. … дис. канд. юрид.наук – Харків, 2002. – С15. - 20 с.
12. Бекишев Д. К. Взаимодействие органов дознания и следствия стран СНГ при расследовании преступлений: Автореф. дис… канд. юрид. наук / НИИ МВД Российской Федерации. – М., 1996. – 23 с.
13. Бессарабов В.Г. Прокуратура и контрольные органы России. – М.: НИИ при Генпрокуратуре РФ. – 1999. – с.178 195 с.
14. Бизнес. – 17 февраля 2003 г. – С. 104.
15. Биленчук П. Д., Еркенов С. Е., Кофанов А. В. Транснациональная преступность: состояние и трансформация: Учебное пособие / Под ред. П. Д. Биленчука. - К.: Атика, 1999. – 272 с.
16. Бобкова И.Н., Гвоздев А.И. Проблемы борьбы с преступностью в сфере экономики.- Мн.: МВШ МВД СССР, 1991.- 72с.
17. Бова А.А. Громадська думка про організовану злочинність в Україні та світі // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (Теорія та практика). – 2002. – № 11. – С. 3-14.
18. Бондаренко І.В. Роль контролюючих органів у здійсненні державного контролю та протидії злочинності // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (Теорія та практика). – 2002. – № 11. – С. 22-31.
19. Бородин С.В. Борьба с преступностью; теоретическая модель. – М., 1990. – С. 100-109.
20. Будко Т.В., Колосков В.В. Розшук анонімів в оперативно-розшуковому процесі у боротьбі з організованою злочинністю // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (Теорія та практика). – 2002. – № 5. – С. 145-150.
21. Булатов Р.М., Шеслер А.В. Криминологическая характеристика и профилактика организованной преступности: Учебное пособие. – Казань, 1999. – С.14.
22. Бурбело О.А., Андрєєв О.А. Організована злочинність у сфері економіки.//Проблеми боротьби з корупцією та організованою злочинністю.- Київ: НДІ “Проблеми людини”, 1997.- Том 7.- С.444-447.
23. Бут В.В. Детермінація організованих форм економічної злочинності // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2001. – № 4. – С. 50.
24. Бучко М. Б. Сучасна корислива економічна злочинність та заходи її попередження… –С. 123.
25. Ванюшкин С. В. Организованная преступность в реформируемой России и направления борьбы с ней: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. – М., 1999. – С. 9.
26. Виноградова О.І. Міжнародне співробітництво України у галузі бороть-би зі злочинністю (кримінально-процесуальний аспект): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого. - Х., 2000. – 17с.;
27. Відомості Верховної Ради України 1992. – № 11. – Ст. 152
28. Відомості Верховної Ради України 2001. – № 42. – Ст. 213
29. Відомості Верховної Ради України 2002. – № 10. – Ст. 70
30. Відомості Верховної Ради України 2003. – № 1. – Ст. 2
31. Відомості Верховної Ради України. - №35. – Ст. 358
32. Відомості Верховної Ради України. 1991. – № 53. – Ст. 793
33. Волобуев А.Ф. Противодействие расследованию экономических преступлений и его преодоление // Государство и право, 2002. - №4. – с. 42-47;
34. Вопленко Н.Н. Теоретические проблемы режима законности в применении норм социалистического права: Автореф. дис. ... докт. юрид. наук. – М., 1984. – С. 8-13;
35. Гааг Л.В. Понятие законности и формы ее проявления // Актуальные вопросы правоведения в современный период: Сб. ст. / Под ред. В.Ф. Воловича. – Томск, 1995. – С. 96-97;
36. Герасимов С. И. Концептуальные основы и научно-практические проблемы предупреждения преступности: Дисс. …. док. юрид. наук. 12.00.08 – М., 2001. – С. 10-11.
37. Голина В.В. Научные подходы к деятельности по предупреждению преступности // Проблемы законности. №31, 1996 р. – С. 127-136
38. Голина В.В. Спеціально-кримінологічне попередження злочинів (Теорія i практика): Автореф. дис... докт. юрид. наук: 12.00.08. -X., 1994. - 44 с. - с. 13
39. Голина В. В. Криминологическая профилактика, предотвращение и пресечение преступности: Учебное пособие. – К.: УМК ВО при Минвузе УССР, 1989. – С. 7 – 12. – 72 с.).
40. Голіна В.В. Єдність загальносоціального і спеціально-кримінологічного попередження економічної злочинності // Проблеми боротьби зі злочинністю в сфері економічної діяльності: Мат. міжнар. наук.-практ. конф., Харків, 15–16 грудня 1998 р. – Харків, 1999. – С. 124– 130.
41. Голіна В.В. Попередження тяжких насильницьких злочинів проти життя й здоров’я особи. – Харків: Рубікон, 1997. – С. 32-33.
42. Гуцалюк М.В. Ідентифікація фізичних осіб як протидія організованій злочинності та тероризму // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (Теорія та практика). – 2002. – № 11. – С. 202-206.
43. Гуцалюк М.В. Координація діяльності правоохоронних органів та інформаційна безпека // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (Теорія та практика). – 2002. – № 5. – С. 112-116.
44. Давыденко Л. М. Проблеми предупреждения преступности органами прокуратури. Автореф. дисс. докт. юрид. наук. -Харьков, 1989. -С. 19. 42 с.
45. Даньшин И.Н. Актуальные вопросы предупреждения преступности // Вопросы борьбы с преступностью. – М.: Юрид. лит., 1988. – Вып. 47. – С. 104.;
46. Дербенев А.П. Деятельность следователя МВД по предупреждению преступлений: Автореф. дисс. …канд. юрид. наук. – Ленинград, 1969. – С. 23.
47. Джаббаров С. Принципи організації та діяльності органів прокуратури // Вісник прокуратури. - № 3, 2006
48. Джужа О., Чернявський С. Криміналізація економіки України: сучасний стан, тенденції, напрями протидії // Право України, 2005. - №12. – С. 35-40.
49. Долгова А.И. Организованная преступность, ее развитие и борьба с ней // Организованная преступность. – Вып. З. – М., 1996. – С.20.
50. Долежан В. Вплив прокурора на поведінку посадових осіб. Вісник прокуратури. №4, 2006. С.37. (С. 31-38)
51. Долежан В.В. Проблемы компетенции прокуратуры. Автореферат дисс. на соиск. уч. степени доктора юрид. наук. – М., 1991.
52. Доля Л.М. Діяльність організованих злочинних угруповань у сфері “відмивання” доходів, отриманих злочинним шляхом … – С. 84-91.
53. Дудар О.Ф., Мірошник Ю.П. Нормативно-правове регулювання діяльності органів, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю / 2005 -12
54. Дульський О., Присяжнюк І. Про шляхи реформууання сектора без пеки (правоохоронних органів) України // Вісник прокуратури. №3 (57) березань, 2006. – С. 61-67;
55. Дульський О.О. Організаційно-правові основи діяльності спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю МВС України: Дис. … канд. юрид. наук. – К., 2003. с. 25–27
56. Душейко Г. О. Організаційно-тактичні основи реалізації оперативно-розшукової інформації в стадії порушення кримінальної справи: Дис. … канд.. юрид. наук. – Харків, 2000. – С. 114.
57. Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 1996 року – К., 1997. – С. 10;
58. Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 1997 року – К., 1998. – С.10;
59. Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 1998 року – К., 1999.– С. 10;
60. Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 1999 року – К., 2000.– С. 10;
61. Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 2000 року – К., 2001.– С. 10;
62. Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 2001 року – К., 2002.– С. 10;
63. Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 2002 року – К., 2003.– С. 25;
64. Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 2003 року – К., 2004.– С. 30;
65. Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 2004 року – К., 2005.– С. 48;
66. Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 2005 року – К., 2006.– С. 10.
67. Жалинский А. Э., Костицкий М. В. Эффективность профилактики преступлений и криминологическая информация. –Львов, 1980. – С. 145.
68. Жалинский А.Е. Специальное предупреждения преступления СССР (Вопросы теории). - Львов, 1976. –С. 113.
69. Журавель В.А. Проблеми теорій та методологій криміналістичного прогнозування. – Харків: Право, 1999 р.;
70. Закон України “Про прокуратуру”: Науково-практичний коментар / Д. М. Бакаєв, Ю.М. Грошевий, В.В. Долежан та ін. – Харків: Рита, 1993. – с.5. 175 с.
71. Законодавство: проблеми ефективності. -К.: Наукова думка, 1995.–232 с.;
72. Захаров Ю., Скоб ликов П. В тени закона, коррупционные технологии при расследовании уголовных дел // Российская юстиция. - №6, 2005. – С. 14-21;
73. Звирбуль В.К., Клочков В.В., Миньковский Г.М. Теоретические основы предупреждения преступности. – М., 1977. – С. 181-182.
74. Зеленецкий В.С. Возбуждение уголовного дела. Изд-во КрымАрт, 1998. – С. 238-252. – 340 с.
75. Зеленецкий В.С. Национальное бюро расследований: за и против // Весы Фемиды. №1 (12), 1999. – С. 49-52;
76. Зеленецкий В.С. Предупреждение преступлений следователем. Изд-во Харьк. ун-та, 1975, 172 с.
77. Зеленецкий В.С. Прокурорский н6адзор за исполнением органами дознания и до судебного следствия законов при приеме, регистрации, проверке и разрешении заявлений и сообщений о преступлениях: монография. – Х.: Восточно-региональный центр гуманитарно-образовательных инициатив, 2004. – С. 21-22. – 400с.
78. Зеленецкий В.С., Козьяков И.Н. Ведомственный контроль и прокурорский надзор за законностью оперативно-розыскной деятельности. – Харьков: Восточно-региональный центр гуманитарно-образовательных инициатив, 2003. – 256 с.
79. Зеленецкий В.С., Куркин Н.В. Обеспечение безопасности субъектов уголовного процесса. – Харьков: Изд-во КрымАрт, 2000. – С. 85. – 404 с.
80. Зеленецкий В. С. Общая теория борьбы с преступностью. 1. Концептуальные основы. – Харьков: Основа, 1994. – С. 8. – 321 с.;
81. Зеленецький В. С. Національне бюро розслідування: за і проти // Весы Фемиды. – 1999. – № 1. – С. 44 – 52;
82. Злочинність у сфері економіки: проблеми прогнозування, планування та координації заходів протидії (За ред.. д-ра юрид. наук проф. Кальмана О.Г.). – Х.: Ви-во ТОВ Новасофт, 2005. – 255 с.
83. Зубчук В.А. Теоретичні основи організації аналітичної роботи в органах внутрішніх справ // Вісник університету внутрішніх справ: Наукове видання. – 2000. – Вип.. 10. – С. 103-107.
84. Игошев К.Е., Шмаров И.В. Социальные аспекты предупреждения правонарушений - М.: Юрид. лит, 1980. - 176с;
85. Информационное обеспечение противодействия организовавной преступности: Сб. научных статей / Под ред.. Н.Ф. Ордиха, В.Н. Дремин, - Библиотека журнала «Юридический весник». – Одесса: Феникс, 2003, 217 с.
86. Інструкція “Про взаємодію правоохоронних та інших державних органів України у боротьбі із злочинністю”: Затв. Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Державним комітетом у справах охорони державного кордону України, Державним митним комітетом України, Національною гвардією України, Міністерством оборони України, Міністерством юстиції України 10 серпня 1994 року № 4348/138/151/11-2-2870/172/148-407/2-90-442, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21 вересня 1994 р. за № 225/435.
87. Кагадій М.І. Юридична практика в правовій системі України. – Дис. канд. юрид. наук – 12.00.01. – Київський національний університет внутрішніх справ. – Київ, 2006. – С. 148-166.
88. Калиновский К.Б. Законность и типы уголовного процесса: Дисс. … кандидата юридических наук. – СПб, 1999. – С.40.
89. Кальман О.Г. Наукове забезпечення функціонування системи попередження економічної злочинності // Юрист України. – 2004. – № 1 (3). – С. 26 – 30
90. Кальман О. Г. Деякі проблеми реформування правоохоронних та контролюючих органів України // Вісник прокуратури. – 2002. – № 4. – С. 88 – 91.
91. Кальман О. Г. Злочинність у сфері економіки україни: теоретичні та прикладні проблеми попередження: Дис. … докт. юрид. наук. – Харків. – 433 с.;
92. Каркач П.М. Організація роботи прокуратури міста, району: Методичний посібник. – Харків: Право, 2006, – С. 41. 352 с.
93. Каркач П.М., Синчук В.Л. Координаційна функція прокуратури України: Навчально-методичний посібник. – Х.: Право, 2005. – 96 с.
94. Карпец И. И. Преступность: иллюзии и реальность. – Москва.: Российское право, 1992. – С. 9.
95. Карпов Н.С. Сучасні проблеми боротьби з корупційними проявами: міжнародний аспект // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (Теорія та практика). – 2002. – № 11. – С. 39-47.
96. Кириллов М.А. Прогнозирование преступности: Лекция. / Под ред. Г. А. Аванесова – М.: ЮИ МВД России, 2000. – С. 16-20. (25 с.)
97. Клейменов М.П. Уголовно-правовое прогнозирование. Томск, 1991
98. Клочков В.В. О методологии и методике изучения состояния законности // Проблемы теории законности, методологии и методики прокурорского надзора: Сб. науч. тр. – М., 1994
99. Колб О.Г. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх у слідчих ізоляторах МВС України: Автореф. канд. дис. - К.: 1997
100. Колб О.Г. Роль і місце прокуратури по здійсненню нагляду за додержанням законодавства, спрямованого на боротьбу з організованою злочинністю: Методичні рекомендації. – Луцьк, 2002. – С. 29. – 56 с.
101. Контроль та нагляд у державному управлінні / В.М. Гаращук: Навч. посіб. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 1999. – 55 с.
102. Концепція реформування прокуратури України // Вісник прокуратури. – 2003. – № 7. – С. 3 – 7.
103. Кормич Б.А. Організаційно-правові основи політики інформаційної безпеки України: Дис. … докт. юрид. наук: 12.00.07 – Національний університет внутрішніх справ МВС України. – Харків, 2004. – С. 62 (427 с.)
104. Косоплечев М.П. Измайлова Н.Ф. Местное самоуправление: организация профилактики преступлений. – М., 2000. – С.8.
105. Косюта М. В. Додержання законів у сфері економіки України. – Одеса: Юрид. літ., 2000.– С. 102. – 262 с.
106. Криминология. Учебник для юридических вузов / Под общ. ред. докт. юрид. наук, проф. А. И. Долговой. – М.: Издательская группа ИНФРА-М – Норма, 1997. – С. 317 – 324. – 784 с.).
107. Криминология. Учебник. Под ред. В.Н. Кудрявцева, В.Е. Эминова. М.: Юристъ, 1997. – С. 24-25 512 с.
108. Криминология: Учебник / Под ред. Н.Ф.Кузнецовой, Г.М.Миньковского. М., – С. 184-185.
109. Криминология: Ученик / Под ред. В. Н. Бурлакова, Н. М. Кропачева. — СПб.: Санкт-Петербургский гос. ун-т, Питер, 2002. — С. 175. (432 с.)
110. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид.спец. вищ. закладів освіти / М.І. Бажанов,Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова,В.В. Сташиса, В.Я. Тація. — Київ—Харків: Юрінком Інтер—Право,2001. - 416 с.
111. Кримінологія: Загальна та Особлива частини / За ред. проф. І. М. Даньшина. – Харків: Право, 2003. – С. 94.
112. Кудрявцев В.Н. Причинность в криминологии. – М., 1968. С. – 161.
113. Кузнецова Н.Ф., Миньковский Г.М. Криминология. – М.: Изд-во Московского университета. – 1994. – с. 160.
114. Курочка М.Й., Каркач П.М. Прокурорский нагляд в Україні – Луганск, 2004. – С. 393-400
115. Курс кримінології: Загальна частина: Підручник / О. М. Джужа, П. П. Михайленко та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – С.136–137.
116. Курс советской криминологии: Предупреждение преступности – М.: Юрид. лит., 1986.— (352 с.)
117. Лазарев В.В. Эффективность правоприменительных актов: Вопросы теории. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1975. – 207 с.;
118. Леванский В.А. Моделирование в социально-правовых исследованиях. ─ М.: Наука, 1986. – 157 с.;
119. Лекарь А. Г. Профилактика преступлений. – М.: Юрид. лит., 1972. – С. 68. (104 с.)
120. Лизогуб Б.В. Організовані злочинні угруповання: класифікація та заходи протидії. Дис… к.ю.н. Харків, 2004. – С. 171 (259 с)
121. Лизогуб Б.В. Організовані злочинні угруповання: класифікація та заходи протидії: Автореф. дис. канд. юрид. наук– Харків, 2004. –С. 10. (18 с.)
122. Лисюткин А.Б. Принципы законности и их реализация в условиях формирования правового государства: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Саратов., 1992. – С.7.
123. Литвак О. М. Державний контроль за злочинністю (кримінологічний аспект): Автореф. дис... докт. юрид. наук. -X., 2002. - 39 с.
124. Литвак О.М. Державний контроль за злочинністю: Дис. … докт. юрид. наук – Харків, 2002. – С. 26-27.
125. Литвинов А.Н., Степанюк Р.Л. Прогнозирование и планирование в криминалистике / Под общ. ред. В.И. Гаенко. - М.: ЮРКНИГА, 2004. – С. 6. (160 с.)
126. Литвинов О.М. Сучасні проблеми управління профілактикою злочинів в Україні. Монографія. – Херсон: ОЛДІ-плюс, 2003. – С. 196-209. – 312 с.
127. Логинов Е. Борьба с российской организованной преступностью: международный аспект // Законность. – 1998. – № 7. – С. 36-39.
128. Лопушанський Ф. А. Предупреждение семейно-бытовых правонарушений. – М., 1989. – С. 12-13.
129. М.Камлик і Н. Невмержицький….– С.11.
130. Макуев Р.Х. Верховенство права и правоохранительная деятельность милиции. – Орел, 1996. – С.416-417.
131. Малков В.Д., Миньковский Г.М. и др. Концептуальные основы развития государственной системы социальной профилактики правонарушений и предупреждения преступности. М, 1998. С. 47-49
132. Маляренко В.Т., Вернидубов І.В. Прокурор у кримінальному судочинстві: Деякі проблеми та шляхи їх вирішення. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - С. 161.
133. Мельник А.В., Новиков С.И., Самилык Г.М. Расследование преступлений в сфере экономики.- К.: Фирма «ДИЯ» ЛТД, 1998.-184 с.
134. Мельников Ю.Б. Противодействие организованной преступности и роль прокуратуры в этом процессе: Дис. канд..юрид.наук. - Владивосток, 2002. – – С.27.
135. Михайленко Олександр Координація діяльності у боротьбі зі злочинністю // Прокуратура. Людина. Держава. - №7(37) липень 23004. – С. 23-28
136. Михайлив В.И., Федоров А.В. Модельный Закон СНГ «О борьбе с организованной преступностью»: содержание и структура // Государство и право, 1998, №2. – С. 78-84.
137. Михайлов В.Т. Понятие и критерии эффективности прокурорского надзора // Проблемы эффективности прокурорского надзора. – 1997. – Вип. 116. – С. 3-4.
138. Мичко М.І. Проблеми функцій і організаційного устрою прокуратури України…. – С.222.
139. Мірошник Ю.П. Організаційно-правові проблеми боротьби з організованою злочинністю в Україні // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (Теорія та практика). – 2002. – № 11. – С. 15-21.
140. Мірошниченко С. Питання діяльності органів прокуратури щодо запобігання проявам організованої злочинності на загально-соціальному рівні // Вісник прокуратури. - №10, 2006. – С. 46-50.
141. Мірошниченко С. С. Актуальні питання запобігання проявам організованої злочинності у сфері господарської діяльності засобами прокурорського нагляду // Проблеми запобігання службовим злочинам у сфері господарської діяльності: Зб. наукових праць. – Харків: Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – 2005. – С. 32-35.
142. Мірошниченко С.С. Проблеми попередження органами прокуратури злочинів, вчинених організованими злочинними угрупованнями у сфері господарської діяльності // Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності: зб. наукових праць. – Харків: національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2005. – С. 223-226.
143. Моліцький С. Правове регулювання міжнародного співробітництва органів прокуратура// Прокуратура. Людина. Держава. - №1 (31), 2004 . – С. 5-9.
144. Морозенко С.В. Корупція в Україні та Німеччині: порівняльний аспект // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (Теорія та практика). – 2002. – № 11. – С. 48-57.
145. Мыцыков А.Я. Координация прокурорской деятельности правоохранительных органов по борьбе с преступностью (оценки, возможности, перспективы) // Прокурорская и следственная практика. – 1999. – № 1-2. – С. 151-156.
146. Наливайко В. С. Кримінологічні проблеми ресоціалізації осіб, звільнених з місць позбавлення волі: Автореф. канд. дисс. - К.: 2000.
147. Негодченко В.О. Діяльність органів внутрішніх справ щодо попередження злочинів у сучасних умовах. Дис. канд. юрид. наук - 12.00.08 – Національний університет внутрішніх справ, Харків, 2003. – С. 114.
148. Нормативно-правове регулювання діяльності органів, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю / О.Ф. Дудар, Ю.П. Мірошник 2005 -12
149. О концепции прокурорского надзора в условиях перестройки // Науч. инф. по вопросам борьбы с преступностью. – М., 1989. – С.75 (114 с.)
150. Общая теория государства и права: Академ. курс в 2 т. / Под ред. М.Н. Марченко. – Т. 2. – М.: Юридическая литература, 1998. – с. 455-456. 497 с.
151. Общая теория права: Учебник для юрид. вузов / Под общ. ред. А.С. Пиголкина. – М.: Юридическая литература, 1996. – с. 346. 649 с.
152. Организация работы горрайоргана внутренних дел по предупреждению преступлений / Под. ред. Э.И. Петрова. – М., 1994. – С. 5.
153. Организованная преступность: курс лекций – Спб: Питер, 2002. – С. 254. – 368с.
154. Основы криминологии для практических работников / Горбатовская Е.Г., Долгова А.И. и др.. – М., 1988. – С. 108-109.
155. Петроченко Ю.А.Реформування правоохоронних органів України //
156. Петрухин И.Л. Прокурорский надзор и судебная масть. Учебное пособие, - М.: Проспект, 2001 - С.17. 88 с.
157. Пінаєв А.О. Місце прокуратури в системі органів влади на сучасному етапі розвитку України // Правова система України: теорія і практика. - Київ. 1993. - С.428-430.
158. Поленина С.В. Качество закона и эффективность законодательства. – М.: Мысль, 1993. – 235 с.
159. Положення про організацію взаємодії Генеральної прокуратури України з Верховною Радою України: Затверджене Наказом Генерального прокурора України N 31/01-ок 15.03.2004
160. Попович В. М. Тіньова економіка як предмет економічної кримінології. К.: Правові джерела, 1998. – С. 41 – 42;
161. Попович В.М. Взаємозв’язок організованої злочинності, “відмивання” доходів незаконного походження та “тіньової” економіки // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (Теорія та практика). – 2002. – № 5. – С. 61-70.
162. Пришко А. Боротьба з організованою злочинністю і корупцією // Вісник прокуратури, №7 (25) липень, 2003. – С. 42-45.
163. Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів спеціальними підрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю: Наказ Генерального прокурора України № 4/2гн від 19 вересня 2005 року.
164. Про організацію роботи та контроль виконання в органах прокуратури України: Наказ Генерального прокурора України № 1 від 19 січня 2004 року.
165. Про стан боротьби з організованою злочинністю у 2004-2005 роках: Постанова Верховної Ради України від 3 листопада 2005 року N 3070-IV
166. Проблемы эффективности прокурорского надзора. – М., Юрид. лит. – 1977. – 158 с.
167. Прокуратура в Україні: Правові основи. Організаційні засади. Прокурор у судочинстві. Прокурорський нагляд. Міжнародне співробітництво: Зб. нормат. актів / Відп. ред. М. О. Потебенько. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - С. 7, 8-9.
168. Профилактика правонарушений: перспективы исследования. Рига, 1990.
169. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – К: Наукова думка. - 1994. – с. 150. 236 с.
170. Рабочая книга по прогнозированию / Отв. ред.: Бестужев-Лада И.В. – М.: Мысль , 1982. – С. 6-10. (430 с.)
171. Роль контролюючих органів у здійсненні державного контролю та протидії злочинності І.В. Бондаренко 2005.- № 11.
172. Романюк В.О. Міжнародне співробітництво в боротьбі проти незаконного обігу наркотиків (міжнародно-правові аспекти): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.11/ НАН України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 1998. – 16 с.;
173. Российский прокурорский надзор / Под. ред. А.Я Сухарева. – М, 2001. С. 251-265.
174. Руденко М. Позов прокурора до господарського суду як ефективний засіб захисту порушених державних інтересів // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - №3. - С. 19-23
175. Рябцев В. П. Понятия и виды функций прокуратуры // Вопросы борьбы с преступностью.- Всесоюзній ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения пр-ти.- Вып. 39. – М.: Юрид. лит., 1983.