Горбонос Федір Володимирович. Кооперація в АПК: методологічні і методичні основи

Короткий опис

Горбонос Федір Володимирович. Кооперація в АПК: методологічні і методичні основи : Дис... д-ра екон. наук: 08.07.02 / Львівський держ. аграрний ун-т. — Л., 2004. — 363арк. : рис. — Бібліогр.: арк. 337-356

Горбонос Ф.В. Кооперація в АПК: методологічні і методичні основи. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.07.02 економіка сільського господарства і АПК. Миколаївський державний аграрний університет, м. Миколаїв, 2005 р.
У дисертації проведено комплексне дослідження теоретичних засад розвитку кооперації з обґрунтуванням концептуального підходу до розгляду кооперації за її змістом і формою. Поняття кооперація” розглядається як економічне явище, що проявляється в економічних взаємовідносинах між партнерами в плані їх співробітництва. Трактування поняття кооператив” подається як організаційна форма кооперації підприємницького типу, яка створюється і функціонує на засадах кооперативних принципів. Економічна природа кооперативних принципів розглядається як прояв їх у формі носіїв регуляторів внутрішніх і зовнішніх відносин.
У роботі приділено значну увагу розвитку міжгосподарської кооперації як організаційної форми економічних відносин між підприємствами.
Розроблено економіко-технологічну модель кооперації, науково обґрунтовано та виявлено вплив тісноти зв’язку виробників сільськогосподарської продукції з обслуговуючими підприємствами на результати їх діяльності. Подається економічна оцінка діяльності кооперативів в АПК і зарубіжний досвід розвитку кооперації та можливості його використання в Україні.
Обґрунтовано і розроблено методику оптимізації розмірів зони обслуговування кооперативу з надання механізованих послуг та механізм регулювання внутрішніх відносин в рамках кооперативного формування. Виходячи з сучасних умов розвитку та реформування аграрного сектору економіки значну увагу приділено створенню бази економічних і правових умов функціонування кооперативу.

Економічні інтереси це мотиваційна форма вираження потреб і вони виступають предметом зацікавленості та збуджуючими мотивами до дії господарюючих суб’єктів. Залучаючи матеріально-речові елементи, суб’єкти здійснюють виробництво, у процесі якого виникають економічні відносини, через які виробники реалізують економічні інтереси. Економічні інтереси це по суті економічні відносини стосовно різних соціальних груп, господарюючих суб’єктів з приводу виробництва кінцевого продукту.
Економічні відносини це частина суспільних відносин, що здійснюються юридичними і фізичними особами в плані їх співробітництва в процесі виробництва, реалізації, розподілу і споживання продукції на основі взаємної вигоди для всіх учасників і утворюють основу економічного явища, зміст якого кооперація.

Постадійне і поетапне відстеження еволюції формування теоретичних основ і розвитку кооперації показало, що у світовій теорії і практиці ще не виробилося достатнього уявлення про справжню природу кооперації, її логічні, теоретичні і методологічні засади, але соціально-економічна формація в кожній країні, її законодавча база суттєво впливали на місію, роль і значення та визначали рівень розвитку кооперації.
Концептуальний підхід до тлумачення поняття „кооперація” повинен ґрунтуватись на розумінні її змісту і форми. За змістом кооперація економічне явище, для розвитку якого необхідні сприятливі економічні, політичні і правові умови, а за формою кооператив, який створюється і функціонує на кооперативних принципах.
Кооперація це економічне явище, що проявляється в економічних взаємовідносинах між партнерами в плані їх співробітництва з тим, щоб досягти спільної мети при менших питомих затратах ресурсів на основі взаємної вигоди для всіх учасників і задоволення інтересів кожного, для розвитку якого потрібні сприятливі політичні, соціально економічні та правові умови.
Основними чинниками становлення сільськогосподарської кооперації в АПК є організаційно-базові, стабілізуючі і збуджуючі. Крім соціально-економічної та політичної сторін кооператив, як її організаційна структура має і третю, техніко-економічну, яка ґрунтується на теорії диференціальних оптимумів. Економіко-технологічною основою кооперації в АПК є об’єктивна можливість виділення окремих технологічних або економічних процесів з конкретних господарств для їх об’єднання з аналогічними процесами в інших господарствах.
Кооперативні принципи це головні вихідні положення, які лежать в основі формування кооперативу і провідні ідеї на яких ґрунтується його діяльність. Їх роль і економічна природа проявляється у формі носіїв і регуляторів внутрішніх і зовнішніх відносин кооперативу.
Кооператив є форма кооперації і її організаційною структурою підприємницького типу, який створюється і функціонує на засадах кооперативних принципів, що є носіями і регуляторами внутрішніх і зовнішніх його відносин.
Розвиток сільськогосподарських виробничих і обслуговуючих кооперативів є об’єктивною необхідністю і ефективним засобом реалізації підприємницької ініціативи громадян, організацій і підприємств забезпечення зайнятості широких верств населення, його соціального захисту. Кооперативна форма організації виробництва сприяє забезпеченню достатнього і стабільного рівня його ефективності.
Зниження параметра забезпеченості виробника власними ресурсами на певну величину адекватно впливає на зниження обсягу виробленої продукції. Зростання значень функцій впливу зі збільшенням тісноти зв’язку підтверджує позитивний вплив величини тісноти зв’язку виробників сільськогосподарської продукції з обслуговуючими підприємствами.
Головними причинами, що стримують розвиток сільськогоспо-дарської кооперації в АПК України є не відпрацьованість в науковому плані концептуального підходу до розвитку кооперації в Україні, а також незрілість і нестабільність політичної і економічної ситуації в країні, недосконалість правової бази, неврегульованість фінансово-кредитного обслуговування та системи оподаткування.
Світовий досвід та умови, що склалися в аграрному секторі економіки України в результаті трансформації колективних сільськогосподарських підприємств, свідчать про необхідність створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів для надання механізованих послуг фермерам і особистим селянським господарствам. Критичну відстань, на яку може надавати послуги кооператив доцільно розраховувати на основі порівняння суми собівартості еталонного гектара і витрат на переїзди техніки з рівнем ціни на виконання кооперативом одного гектара еталонної оранки.
В асоціації кожний окремий кооператив розраховується зі своїми партнерами, включаючи виробничі і обслуговуючі підрозділи головного формування, за ринковими цінами виходячи виключно з економічної доцільності. Запровадження товарно-грошових відносин між підрозділами на засадах купівлі-продажу забезпечує їм можливість врахувати не лише затрати праці, а й результати бізнесової діяльності. При цьому за допомогою внутрішньогосподарського економічного механізму вирішується головна проблема діяльності виробничих підрозділів в їх самостійності і відповідальності за кінцеві результати виробництва. Це забезпечує реальне досягнення економічних інтересів безпосередніх товаровиробників.