Гринчук Юлія Сергіївна. Лізинг у технічному забезпеченні сільськогосподарських підприємств

Короткий опис

Гринчук Юлія Сергіївна. Лізинг у технічному забезпеченні сільськогосподарських підприємств. : Дис... канд. наук: 08.07.02 2007

Гринчук Ю.С. Лізинг у технічному забезпеченні сільськогосподарських підприємств. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 Економіка сільського господарства та АПК. Львівський державний аграрний університет, Львів, 2007.
Дисертацію присвячено питанням розробки теоретико-методологічних і практичних засад лізингу та підвищення його ролі у технічному забезпеченні сільськогосподарських підприємств. Результатом проведеного дослідження є: поглиблення соціально-економічної сутності поняття лізинг, класифікація його видів та систематизація принципів; формулювання методологічних підходів до вивчення лізингової діяльності сільськогосподарських підприємств; виявлення та кількісний вимір факторів впливу на розвиток лізингу та технічне переоснащення господарств; розробка прогнозу лізингових поставок сільськогосподарської техніки аграріям; а також визначення основних напрямів активізації лізингової діяльності на селі.
Здійснено впровадження основних результатів дисертації у практику, що сприяє створенню сучасної матеріально-технічної бази, використанню прогресивних ресурсозберігаючих технологій, підвищенню ефективності виробництва та доходів сільськогосподарських підприємств, поліпшенню умов праці, зайнятості, а також добробуту селян.

В дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове розв’язання науково-прикладного завдання щодо технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств за допомогою лізингу. Суть наукових здобутків автора полягає у: поглибленні соціально-економічного змісту поняття „лізинг”; висвітленні і характеристиці його основних форм, видів та принципів; розвитку методологічних підходів до вивчення лізингової діяльності сільськогосподарських підприємств; виявленні та кількісному вимірі факторів впливу на розвиток лізингу та технічне переоснащення господарств; розробці прогнозу поставок сільськогосподарської техніки аграріям на умовах лізингу; визначенні основних напрямів активізації лізингової діяльності на селі.
Результати дослідження дозволили дисертанту дійти таких висновків:
1. В сучасних складних економічних умовах сільськогосподарських підприємств при відсутності достатніх обігових коштів, катастрофічному моральному і матеріальному старінні матеріально-технічної бази, обмеженості доступу до кредитів велику роль відіграє лізинг. Тому проблема дослідження лізингової діяльності та обґрунтування напрямів її подальшої активізації набуває особливої актуальності. Однак поки що лізинг не став предметом комплексного дослідження, не відпрацьовані єдина термінологія, науково-методичні і практичні підходи до вирішення цілого кола питань в контексті здіснення нового етапу аграрної політики забезпечення сталого розвитку сільського господарства в умовах відкритого конкурентного середовища, функціонування прозорого аграрного ринку, інтеграції України у світовий економічний простір. Це утруднює наукове пізнання та аналіз досліджуваної категорії і практичне використання отриманих аналітичних висновків в управлінні аграрним виробництвом.

Існуючі трактування і визначення лізингу як економічної категорії потребують уточнення за рахунок поглиблення їх соціально-економічної сутності. Виходячи з цього, лізинг слід розглядати не лише як систему функціонуючих і потенційних фінансових, майнових, технічних органічно взаємопов’язаних ресурсів, а й як виразника суспільних відносин з приводу їх власності, формування, розміщення (розподілу, перерозподілу), використання та розвитку в інтересах окремого індивідуума, господарської структури і суспільства в цілому.

3. Обґрунтовано необхідність систематизації та класифікації видів лізингу за такими основними ознаками: кількість учасників; територіальне розміщення та сектор ринку; цільове придбання; тип майна; рівень окупності, стан майна; обсяг його обслуговування; економіко-технологічна роль; функціональне, виробниче призначення лізингу; ступінь економічної активності, складності; належність до сфери та виду економічної діяльності; джерела, форма організації, розрахунків, строк лізингу; надання пільг при здійсненні лізингових операцій і рівень ризику. Це полегшить розуміння економічної природи лізингу і дозволить виробити ефективні заходи по регулюванню лізингових операцій з урахуванням його різновидів, що має як важливе науково-теоретичне, так і практичне значення.
4. Доведено, що лізингові відносини повинні базуватися на таких узагальнених, упорядкованих та доповнених дисертантом наукових принципах: державний підхід; науковість; мотивація; підприємливість; територіальність; відповідальність; довіра; комплексність; системність; об’єктивність; рівноправність; конкретність; точність; дієвість; плановість; оперативність; гнучкість; демократизм; строковість; зворотність; власність; платність; економічність, інноваційність.
5. Дослідження лізингової діяльності сільськогосподарських підприємств повинно включати у себе з урахуванням специфіки аграрного виробництва організаційні, методичні, конструктивно-логічні, аналітичні, інформаційні та інші аспекти і здійснюватися за такими основними етапами: підготовчий (технічні заходи), основний (аналітичні і прогнозні заходи) та заключний (конструктивні заходи). Для цього доцільно використовувати систематизовані автором три групи показників аналізу та оцінки лізингової діяльності сільськогосподарських підприємств щодо їх технічного переоснащення: рівень розвитку, динаміка та економічна ефективність лізингу.
6. Встановлено, що в Україні слабо розвинена лізингова діяльність, до того ж, починаючи з 1999 р. спостерігається негативна тенденція спадання її темпів. Це призвело до значного відставання України порівняно з іншими країнами, навіть з країнами СНД, насамперед, з Російською Федерацією. Невисока й ефективність роботи лізингових компаній та недостатня їх роль у технічному забезпеченні сільськогосподарських підприємств.
7. В результаті проведеного дослідження виявлено, що на розвиток та роль лізингу щодо технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств впливають такі групи чинників: виробничі (технічні і технологічні), соціально-економічні, організаційні, нормативно-правові, психологічні, політичні, інформаційні, які відрізняються тим, що враховують основні тенденції, особливості, процеси та явища, які відбуваються нині в економіці, сільському господарстві, суспільному та політичному житті країни.
8. Розрахунки дисертанта щодо прогнозування обсягів поставок техніки господарствам у лізинг до 2015 рр. свідчать, що в перспективі очікується збільшення обсягів поставок техніки господарствам до 1104,9 млн. грн. у 2010 р., та до 1776,3 млн. грн. у 2015 р., що відповідно в 1,6 та у 5,5 разів більше порівняно з 2004 р. Проте, такі темпи зростання незадовільні, оскільки не покриватимуть зростаючу потребу аграрних підприємств у модернізації їх матеріально-технічної бази.
9. Система державного регулювання лізингової діяльності повинна включати у себе такі підсистеми:антимонопольна політика та контроль за операціями з лізингу,поліпшення організації лізингової діяльностітаудосконалення мотиваційного механізму лізингу. У свою чергу ці підсистеми складаються із сукупності першочергових заходів, зокрема: ліцензування лізингової діяльності, контроль цін та результатів роботи лізингових компаній, конкурсне розміщення бюджетних коштів лізингового фонду, зменшення фінансових ризиків, розробка, реалізація Національної і регіональних програм розвитку лізингу, участь держави у створенні інфраструктури ринку лізингових послуг, пільгове кредитування, оподаткування лізингових операцій тощо.
10. Подальший розвиток лізингу і технічне переоснащення господарств потребують створення сприятливого економічного середовища шляхом удосконалення існуючого порядку нарахування амортизації, впровадження пільгових умов оподаткування та фінансування лізингових операцій, а також удосконалення існуючої законодавчої бази з лізингу в частині забезпечення єдиної чіткої термінології, вирішення питання права власності на лізингове майно, а також гармонізації його до міжнародних правових норм і стандартів, насамперед, європейських.
11. Для створення належного інформаційного забезпечення щодо лізингової діяльності слід реалізувати комплекс заходів, з таких пріоритетних напрямів: удосконалення статистичної звітності, формування інформаційного банку даних, пропаганда та розповсюдження інформації, а також надання консультаційних, просвітницьких послуг з лізингу.