ГРОШЕВА-ШАРАПОВА Інна Віталіївна. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДИСЦИПЛІНИ ПРАЦІ ПРОКУРОРСЬКО-СЛІДЧИХ ПРАЦІВНИКІВ

Короткий опис

ГРОШЕВА-ШАРАПОВА Інна Віталіївна. Назва дисертаційної роботи: "ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДИСЦИПЛІНИ ПРАЦІ ПРОКУРОРСЬКО-СЛІДЧИХ ПРАЦІВНИКІВ"

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ
На правах рукопису
ГРОШЕВА-ШАРАПОВА ІННА ВІТАЛІЇВНА
УДК 349.2:347.963
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДИСЦИПЛІНИ ПРАЦІ
ПРОКУРОРСЬКО-СЛІДЧИХ ПРАЦІВНИКІВ
Спеціальність 12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник:
Тищенко Олена Володимирівна
доктор юридичних наук, доцент
Дніпропетровськ – 2015
2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………………………...4
ВСТУП………………………………………………………………………….5
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДИСЦИПЛІНИ ПРАЦІ
ПРОКУРОРСЬКО-СЛІДЧИХ ПРАЦІВНИКІВ…………………………14
1.1 Історико-правовий аспект становлення і розвитку правового
регулювання дисципліни праці в органах прокуратури……………………14
1.2 Поняття та значення дисципліни праці в діяльності прокурорськослідчих працівників……………………………………………………….…..29
1.3 Засоби і методи забезпечення дисципліни праці прокурорсько-слідчих
працівників…………………………………………………………………….45
1.4 Сучасний стан та особливості правового регулювання дисципліни праці
прокурорсько-слідчих працівників в Україні……………………………….59
Висновки до розділу 1………………………………………………………...74
РОЗДІЛ 2 ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
ПРОКУРОРСЬКО-СЛІДЧИХ ПРАЦІВНИКІВ ЯК ЗАСІБ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СЛУЖБОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ……………………...79
2.1 Підстави та умови дисциплінарної відповідальності прокурорськослідчих працівників…………………………………………………………...79
2.2 Дисциплінарний проступок як підстава притягнення прокурорськослідчих працівників до дисциплінарної відповідальності………………..100
2.3 Види дисциплінарних стягнень і порядок їх застосування до
прокурорсько-слідчих працівників…………………………………………112
Висновки до розділу 2……………………………………………………….132
РОЗДІЛ 3 УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
ДИСЦИПЛІНИ ПРАЦІ ПРОКУРОРСЬКО-СЛІДЧИХ
ПРАЦІВНИКІВ……………………………………………………………..136
3
3.1 Проблеми та шляхи удосконалення правового регулювання дисципліни
праці прокурорсько-слідчих працівників……………………………..……136
3.2 Зарубіжний досвід правового регулювання дисципліни праці в органах
прокуратури та можливості його використання в Україні…………..……152
Висновки до розділу 3………………………………………………..……...178
ВИСНОВКИ…………………………………………………...…………….182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………...…186
4
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ:
ВРЮ – Вища рада юстиції
КЗпП України – Кодекс законів про працю України
проект ТК України – проект Трудового кодексу України
НЕП – нова економічна політика
РЄ – Рада Європи
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
ООН – Організація Об’єднаних Націй
УНР – Українська Народна Республіка
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
ЦВК – Центральний виконавчий комітет
5
ВСТУП
Актуальність теми. У Конституції України визначено, що вищою
соціальною цінністю держави є людина, її життя, здоров’я, честь, гідність,
недоторканність і безпека. Утвердження і забезпечення прав і свобод
людини – головний обов’язок держави (ст. 3). При цьому, виконання
даного обов’язку покладається передусім на державний апарат, в систему
якого входять і органи прокуратури, які функціонують саме з метою
захисту прав і свобод людини. Ефективна реалізація завдань, які
покладаються на органи прокуратури, можлива лише за умов сумлінного
виконання прокурорсько-слідчими працівниками своїх професійних
обов’язків та дотримання положень дисципліни праці, оскільки порушення
дисципліни праці прокурорсько-слідчим працівником підриває авторитет
органів прокуратури України, що в подальшому впливає на роботу даного
органу. Тому дисципліна праці прокурорсько-слідчих працівників є
вихідною складовою внутрішньовідомчого нагляду та контролю за
поведінкою та діяльністю прокурорсько-слідчих працівників органів
прокуратури України.
Однак вивченню та аналізу питання щодо дисципліни праці
прокурорсько-слідчих працівників приділялось недостатньо уваги.
Актуальність нашого наукового дослідження зумовлена недосконалістю
правового регулювання дисципліни праці прокурорсько-слідчих
працівників, необхідністю виявлення її основних проблем та розробки
основних шляхів удосконалення, серед яких можна назвати наступні:
суперечливість законодавства, яке регулює питання дисципліни праці
прокурорсько-слідчих працівників, відсутність законодавчого визначення
необхідного понятійного апарату у зазначеній сфері, недосконалість
процедури дисциплінарного провадження тощо.
Теоретичні та практичні проблеми, що стосується розуміння поняття
дисципліни праці та дисципліни праці прокурорсько-слідчих працівників,
досліджувало багато вітчизняних та зарубіжних вчених, а саме:
6
О.А. Абрамова, М.Г. Александров, О.Т. Барабаш, М.І. Бару, М.Д. Бойко,
Н.Б. Болотіна, В.С. Венедиктов, М.І. Іншин, В.В. Жернаков, І.Я. Кисельов,
М.М. Клемпарський, А.Ф. Коні, С.І. Кожушко, І.В. Лазор, Р.З. Лівшиць,
Ю.П. Орловський, М.В. Панченко, В.П. Пастухов, A.C. Пашков,
П.Д. Пилипенко, В.І. Прокопенко, С.М. Прилипко, О.І. Процевський,
С.М. Синчук, О.В. Тищенко, В.М. Толкунова, М.І. Хавранюк, Н.М.
Хуторян, В.І. Щербина, Г.І. Чанишева, О.М. Ярошенко та ін. Разом з тим,
дослідження, в яких комплексно розкривалися б особливості правового
регулювання дисципліни праці прокурорсько-слідчих працівників, дотепер
не проводились.
Таким чином, актуальність і важливість вивчення правового
регулювання дисципліни праці прокурорсько-слідчих працівників та
необхідність подальшого його вдосконалення, а також потреба наукового
узагальнення позитивного міжнародного досвіду зумовлюють доцільність
проведення нашого дисертаційного дослідження.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана на кафедрі цивільно-правових дисциплін
Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ відповідно
до Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011–2015 рр.,
затверджених постановою загальних зборів Національної академії
правових наук України від 24.09.2010 р. № 14-10, та у межах
загальноуніверситетської наукової теми «Актуальні проблеми
державотворення, правотворення та правозастосування» (державний
реєстраційний номер 0112U003550), затвердженої 28.05.2012 р., та теми
кафедри «Проблеми здійснення та захисту прав і свобод суб’єктів
цивільних, трудових та природоресурсних правовідносин» (протокол від
22.08.2014 р. № 2).
Мета та задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження
полягає у визначенні теоретико-правових засад правового регулювання
дисципліни праці прокурорсько-слідчих працівників, розробленні
7
конкретних практичних пропозицій і наукових рекомендацій щодо
розвитку й удосконалення нормативно-правового забезпечення в
зазначеній сфері.
Досягнення поставленої мети зумовлює вирішення таких задач:
– розкрити історико-правовий аспект становлення і розвитку
правового регулювання дисципліни праці в органах прокуратури;
– з’ясувати зміст поняття та значення дисципліни праці в діяльності
прокурорсько-слідчих працівників;
– виокремити основні засоби і методи забезпечення дисципліни
праці прокурорсько-слідчих працівників;
– охарактеризувати сучасний стан та особливості правового
регулювання дисципліни праці прокурорсько-слідчих працівників в
Україні;
– визначити підстави та умови дисциплінарної відповідальності
прокурорсько-слідчих працівників;
– з’ясувати поняття дисциплінарного проступку як підстави
притягнення прокурорсько-слідчих працівників до дисциплінарної
відповідальності;
– охарактеризувати види дисциплінарних стягнень і порядок їх
застосування до прокурорсько-слідчих працівників;
– виявити проблеми та шляхи удосконалення правового регулювання
дисципліни праці прокурорсько-слідчих працівників;
– проаналізувати зарубіжний досвід правового регулювання
дисципліни праці в органах прокуратури та можливості його використання
в Україні.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, які
виникають в процесі правового регулювання дисципліни праці
прокурорсько-слідчих працівників.
8
Предметом дослідження є теоретичні та практичні проблеми
правового регулювання дисципліни праці прокурорсько-слідчих
працівників.
Методи дисертаційного дослідження. Методологічну основу
дисертаційного дослідження складають як загальнонаукові (метод
системного аналізу, метод узагальнення тощо), так і спеціальні методи
(формально-логічний, діалектичний, порівняльний, системноструктурний). Використання вказаних методів дозволило забезпечити
комплексне і достовірне виконання поставлених задач, а також зробити
обґрунтовані висновки та внести пропозиції щодо вирішення
досліджуваного питання та вдосконалення законодавства в сфері
дисципліни праці прокурорсько-слідчих працівників.
Так, у процесі дослідження формування і розвитку дисципліни праці
прокурорсько-слідчих працівників використовувався історико-правовий
метод (підрозд. 1.1). Статистичні методи дозволили проаналізувати
статистику дисциплінарних порушень дисципліни праці прокурорськослідчими працівниками в процесі їх трудової діяльності (підрозд. 2.2, 1.4).
Системно-структурний, формально-логічний і порівняльно-правовий
застосовувалися під час визначення комплексу нормативно-правових
засобів і заходів, за допомогою яких з’ясовано категоріально-понятійний
апарат у досліджуваній темі, визначено систему засобів та методів
забезпечення дисципліни праці прокурорсько-слідчих працівників, систему
підстав та умов дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих
працівників (підрозд. 1.2, 1.3, 2.1–2.3). Використання структурно-логічного
методу та моделювання дозволили виявити основні проблеми правового
регулювання дисципліни праці прокурорсько-слідчих працівників і
підготувати пропозиції з удосконалення чинного законодавства (підрозд.
3.1). Діалектичний та системний методи були застосовані під час
дослідження сучасного стану законодавства України у сфері правового
регулювання дисципліни праці прокурорсько-слідчих працівників, а також
9
відповідного зарубіжного досвіду та визначення можливості використання
його в Україні (підрозд. 1.4; 3.2).
Нормативно-правову основу дослідження становлять Конституція
України, міжнародно-правові акти, закони України, акти Президента
України та Кабінету Міністрів України, а також підзаконні нормативноправові акти, які регулюють відносини у сфері організації і
функціонування дисципліни праці прокурорсько-слідчих працівників.
Емпіричну базу дослідження становлять узагальнення практичного
застосування норм закону та підзаконних актів, політико-правова
публіцистика.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що
дисертація є першим комплексним науковим дослідженням у науці
трудового права теоретичних та практичних проблем правового
регулювання дисципліни праці прокурорсько-слідчих працівників. За
результатами дослідження сформульовано ряд наукових положень і
висновків запропонованих особисто здобувачем. До найбільш значущих
належать:
уперше:
– здійснено етапізацію доктринальних підходів до становлення і
розвиткуправового регулювання дисципліни праці в органах прокуратури;
– комплексно охарактеризовано методи забезпечення дисципліни
праці прокурорсько-слідчих працівників, до яких слід віднести: метод
заохочення, метод переконання та метод примусу;
– визначено чіткий перелік вимог до прокурорсько-слідчих
працівників, що спрямований на забезпечення належного рівня їх
дисципліни праці: а)дотримання прокурором та слідчим високих
принципів морально-правової позиції у відносинах з колегами по службі та
керівним складом; б)досягнення високого рівня професіоналізму в своїй
діяльності та постійне його вдосконалення та підвищення; в) ефективне
здійснення прокурорсько-слідчими працівниками покладених на них
10
професійних обов’язків з урахуванням засад верховенства права,
законності, суспільної моралі та високої культури; г) формування та
розвиток у прокурорсько-слідчих працівників почуття відповідальності,
відданості справі, почуття справедливості, додержання загальнолюдських
моральних цінностей;
– визначено основні засади діяльності Кваліфікаційнодисциплінарної комісії прокурорів, до яких належать: а) гарантування
незалежності прокурорської діяльності; б) забезпечення захисту їх праці
від необґрунтованих претензій; в) встановлення морального та правого
порядку діяльності прокурорсько-слідчих працівників та контроль за ним;
– сформульовано поняття індемнітету прокурорсько-слідчого
працівника, яке запропоновано розуміти як неможливість переслідування
(тобто відповідальності, включаючи і дисциплінарну відповідальність)
прокурора та слідчого за дії та думки, які вони вчиняють та виражають у
процесі своєї професійної діяльності, їх правову точку зору по справі, яка
ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права;
удосконалено:
– понятійний апарат правового інституту дисципліни праці
прокурорсько-слідчих працівників, зокрема визначено такі поняття:
«дисципліна праці прокурорсько-слідчих працівників», «методи
забезпечення дисципліни праці прокурорсько-слідчих працівників»,
«дисциплінарний проступок прокурорсько-слідчих працівників»,
«поведінка, що плямує звання честь і гідність прокурорсько-слідчого
працівника»;
– перелік дисциплінарних стягнень, що застосовуються до
прокурорсько-слідчих працівників, внаслідок чого запропоновано
застосовувати до прокурорсько-слідчих працівників такі дисциплінарні
стягнення: 1) догана; 2) пониження в посаді; 3) заборона на строк до
одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на
призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор
11
працює; 4) звільнення з посади в органах прокуратури з позбавленням
права займати будь-які посади в цьому органі в майбутньому;
– тлумачення поняття «дисциплінарне провадження щодо
прокурорсько-слідчих працівників», яке запропоновано розуміти як
законодавчо регламентований порядок дій уповноваженим на те органом
(Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів) щодо притягнення до
дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників на
підставі звернення особи з інформацією, в якій містяться відомості про
порушення прокурором чи слідчим їх посадових обов’язків, вимог щодо їх
статусу чи присяги;
– перелік стадій дисциплінарного провадження, який запропоновано
викласти в наступній редакції: а) службова перевірка даних (заяв, скарг)
про дисциплінарне провадження на ознаки дисциплінарного проступку;
б) порушення (відкриття) дисциплінарного провадження за результатами
перевірки даних по заяві; в) всебічний розгляд та прийняття рішення
Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів у дисциплінарному
провадженні стосовно прокурорсько-слідчого працівника; г) оскарження
рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження;
дістали подальшого розвитку:
– пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання
дисципліни праці прокурорсько-слідчих працівників, які полягають у:
1) необхідності прийняття Закону України «Про Дисциплінарний статут
прокуратури України»; 2) приведенні у відповідність до міжнародних
стандартів національного законодавства у сфері дисципліни праці та
дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників; 3)
включенні положення про заходи дисциплінарного впливу, які можуть
застосовуватись до працівників прокуратури, до проекту Закону України
«Про Дисциплінарний статут прокуратури» та викласти його в наступній
редакції: «До прокурорсько-слідчих працівників можуть бути застосовані
такі види дисциплінарного впливу: а) зауваження; б) попередження про
12
неповну службову відповідність»; 4) внесенні змін до Закону України «
Про прокуратуру»;
– підхід до визначення основних ознак методів забезпечення
дисципліни праці прокурорсько-слідчих працівників, до яких слід віднести
такі: 1) застосовуються в процесі державного управління; 2) впливають та
стимулюють прокурорсько-слідчих працівників до виконання їх трудових
обов’язків належним чином; 3) мають спеціальну форму вираження у
вигляді заходів примусу та заохочення; 4) відповідають певним вимогам, а
саме: мають тактичний характер, організаційну форму, тобто вони можуть
бути правилами, нормами чи вказівками; застосовуються до конкретного
прокурорсько-слідчого працівника під контролем керівника прокуратури;
5) мають певну дію у часі (короткострокові та довгострокові); 6) володіють
реальним та гнучким характером дії, що допомагає застосовувати їх як до
окремої особи, так і до всього трудового колективу прокуратури.
Практичне значення одержаних результатів зумовлено тим, що
викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані:
а) у науково-дослідницькій роботі – для подальших наукових
досліджень проблем правового регулювання дисципліни праці
прокурорсько-слідчих працівників;
б) у правотворчості – у процесі вдосконалення законодавства та
підготовки нових проектів законодавчих актів у сфері дисципліни праці,
розроблення та прийняття нового Трудового кодексу України та Закону
України «Про Дисциплінарний статут прокуратури України»;
в) у правозастосуванні – при використанні рекомендацій і
пропозицій прокурорсько-слідчими працівниками під час реалізації своїх
професійних обов’язків;
г) у навчальному процесі – у вищих юридичних навчальних закладах
під час викладання навчальних дисциплін «Трудове право», «Дисципліна
праці», «Організація прокурорської діяльності», при підготовці робочих
13
програм і планів, написанні підручників, навчальних посібників, курсів
лекцій, проведенні семінарських занять із зазначених дисциплін.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в
цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки доповідалися
дисертантом на засіданнях кафедри, а також були оприлюднені на
наступних конференціях: «Адміністративно-правова протидія корупції»
(м. Харків, 19 лютого 2015 року); «Дотримання прав людини: сучасний
стан правового регулювання та перспективи його вдосконалення» (м. Київ,
5 березня 2015 року).
Публікації. Основні результати дисертації, висновки та пропозиції
знайшли відображення у чотирьох статтях, опублікованих у наукових
фахових виданнях України, одній статті – у науковому виданні іноземної
держави, а також в двох тезах доповідей і повідомлень на науковопрактичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації викладено основні теоретичні положення та нове
вирішення наукових задач щодо удосконалення нормативно-правового
регулювання дисципліни праці прокурорсько-слідчих працівників. У
результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків,
пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.
1. Виокремлено наступні періоди історико-правового становлення
та розвитку дисципліни праці прокурорсько-слідчих працівників: І період –
становлення та формування інституту прокуратури в часи Середньовіччя
(1300–1722 рр.); ІІ період – дисципліна праці прокурорів у часи Російської
імперії (1722–1917 рр.); ІІІ період – дисципліна праці прокурорськослідчих працівників за радянських часів (1917–1990 рр.): а)
післяреволюційний період (1917–1922 рр.), б) довоєнний період (1922–
1941 рр.), в) період Другої світової війни (1941–1945 рр.), г) радянське
право в період лібералізації радянської суспільної системи (1953–1970 рр.),
ґ) період перебудови радянської законодавчої системи права (1971–1990
рр.); VІ період – сучасний період правового регулювання дисципліни праці
прокурорсько-слідчих працівників (1991 р. – до сьогодення).
2. Під дисципліною праці прокурорсько-слідчих працівників
запропоновано розуміти високі морально-етичні вимоги та чіткі правові
приписи, що забезпечують організацію та діяльність прокурорсько-слідчих
працівників, виконання ними правил внутрішнього трудового розпорядку,
гарантують права та визначають підвищені обов’язки прокурорськослідчих працівників, які отримують правову оцінку з боку держави та
передбачають умови і підстави застосування заходів державного примусу
(відповідальності) у випадку невиконання визначених законом обов’язків.
3. Поняття «методи забезпечення дисципліни праці прокурорськослідчих працівників» запропоновано розуміти як чітко визначені та
законодавчо закріплені прийоми, способи та засоби активного впливу на
183
професійну свідомість прокурорсько-слідчих працівників, їх поведінку і
моральне відношення до дисципліни праці в процесі службово-трудової
діяльності.
4. Запропоновано прийняти новий Закон України «Про
Дисциплінарний статут прокуратури України». У проекті Закону України
«Про дисциплінарний статут прокуратури України» необхідно уніфікувати
норми і положення різних посадових інструкцій та визначити: 1) необхідні
поняття та загальні положення, які стосуються дисципліни праці і
дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників;
2) можливі підстави персональної відповідальності прокурорсько-слідчих
працівників у разі порушення ними норм закону чи недотримання
професійного обов’язку; 3) чіткий перелік стягнень та заохочень, які
можуть застосовуватись про прокурорсько-слідчих працівників. Закріпити
процедуру дисциплінарного провадження, визначити органи, які його
проводять, та їх повноваження; 4) перелік сфер діяльності, які несумісні із
зайняттям посади в органах прокуратури, а в разі її зайняття працівник
може бути звільнений незалежно від часу вчинення проступку;
5) процедуру подання пропозицій, заяв та скарг, які можуть подаватись
прокурорсько-слідчими працівниками у разі незаконних рішень керівників
прокуратури чи інших посадових осіб та у випадках незаконного
покладання на них обов’язків, що не передбаченні їх посадовими
інструкціями та законами.
5. Визначено, що головними підставами дисциплінарної
відповідальності прокурорсько-слідчих працівників є: 1) невиконання чи
неналежне виконання службових обов’язків; 2) необґрунтоване зволікання
з розглядом звернення; 3) розголошення таємниці, що охороняється
законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень;
4) порушення встановленого законом порядку подання декларації про
майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру; 5) вчинення
дій, що плямують звання прокурора і можуть викликати сумнів у його
184
об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та
непідкупності органів прокуратури; 6) систематичне (два і більше разів
протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил
прокурорської етики; 7) порушення правил внутрішнього службового
розпорядку; 8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках
чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність інших
державних службовців; 9) публічне висловлювання, яке є порушенням
презумпції невинуватості.
6. Встановлено, що до головних ознаках, які розкривають поняття
«дисциплінарний проступок прокурорсько-слідчого працівника», можна
віднести: а) протиправність діяння (дія або бездіяльність) прокурорськослідчого працівника; б) наявність вини у прокурорсько-слідчого
працівника, який вчиняє дисциплінарне порушення; в) наявність
шкідливих і небезпечних наслідків, які виникають в результаті
протиправної дії (бездіяльності) прокурора або слідчого в органах
прокуратури; г) причинно-наслідковий зв’язок, що виникає між діянням і
наслідками дисциплінарного проступка.
7. З метою покращення правового регулювання дисципліни праці
прокурорсько-слідчих працівників було запропоновано застосовувати до
прокурорсько-слідчих працівників такі види дисциплінарних стягнень:
1) догану; 2) пониження в посаді; 3) заборону на строк до одного року на
переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на
вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду; 4)
звільнення з посади в органах прокуратури з позбавленням права займати
будь-які посади в цьому органі у майбутньому. Такий перелік стягнень
забезпечить необхідну міру покарання працівника при вчиненні ним
дисциплінарного проступку різного ступеня тяжкості.
8. Виокремлено недоліки правового регулювання дисципліни праці
прокурорсько-слідчих працівників, до яких, зокрема, віднесено наступні
проблеми: а) суперечливість і дублювання положень в різних нормативно-
185
правових актах, а саме у Законі України «Про прокуратуру» та
Дисциплінарному статуті прокуратури України; б) неврегульованість
процедури застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення
до прокурорів та слідчих (відсутність такої підстави звільнення в ст. 41 та
42 Закону України «Про прокуратуру»); в) відсутність необхідного
понятійного апарату, який характеризує дисципліну праці прокурорськослідчих працівників, наприклад, відсутність законодавчо закріплених
визначень таких понять як дисциплінарний проступок, дисциплінарна
відповідальність тощо); г) відсутність чіткого переліку обов’язків
прокурорсько-слідчих працівників, порушення яких може призвести до
притягнення прокурора чи слідчого до дисциплінарної відповідальності;
ґ) недосконалість процедури дисциплінарного провадження (відсутність
чіткого визначення стадій провадження і окремих стадій взагалі та
суб’єктів оскарження рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії).
9. Визначено, що для запровадження міжнародно-правових
механізмів діяльності прокурорсько-слідчих працівників необхідно:
а) затвердити нові та внести доповнення до існуючих нормативноправових актів, що забезпечують діяльність органів прокуратури; б)
створити необхідні умови для проведення наукових робіт й надання
консультацій з питань забезпечення дисципліни праці прокурорів та
слідчих за міжнародними стандартами; в) визначити процедуру
дисциплінарної відповідальності та дисципліни праці прокурорів і слідчих
відповідно до міжнародних стандартів та правил.