Губа Лариса Василівна. СЕМАНТИКА ПРОСТОРУ ТА ЇЇ КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ У МАЛІЙ ПРОЗІ ГЕРМАНА ГЕССЕ

Короткий опис

Губа Лариса Василівна. Назва дисертаційної роботи: "СЕМАНТИКА ПРОСТОРУ ТА ЇЇ КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ У МАЛІЙ ПРОЗІ ГЕРМАНА ГЕССЕ"

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
ГУБА ЛАРИСА ВАСИЛІВНА
УДК 811.112.2’37’:82-32 Г. Гессе
СЕМАНТИКА ПРОСТОРУ ТА ЇЇ КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ
У МАЛІЙ ПРОЗІ ГЕРМАНА ГЕССЕ
Спеціальність 10.02.04 – германські мови
ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Науковий керівник –
Сойко Іван Васильович,
кандидат філологічних наук, доцент
КИЇВ – 2015
2
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………….. 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ПРОСТОРОВОЇ СЕМАНТИКИ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ….………. 12
1.1. Художній текст як об’єкт лінгвістичних досліджень ……………. 13
1.2. Репрезентація простору в художньому тексті ……………………. 25
1.2.1. Художній простір як категорія літературного тексту....... 25
1.2.2. Мовні засоби вербалізації простору
в художніх текстах ………………………………………... 37
1.2.3.
1.2.4.
Типологія художнього простору …………………………
„Можливі світи“ у теорії художнього тексту ………..….
42
46
1.3.
1.4.
Дослідження простору в рамках когнітивної парадигми …..….…
Мовна картина світу Германа Гессе та її лінгвістичні
дослідження …………………………………………………………
53
59
Висновки до першого розділу…...………………………………………… 64
РОЗДІЛ 2. КАТЕГОРІЯ ПРОСТОРУ В ОПОВІДАННЯХ
ГЕРМАНА ГЕССЕ ……...…..……………………………………………… 69
2.1. Мовні засоби вираження просторовості
у оповіданнях Г. Гессе ..……………………………………………. 69
2.2. Концептуалізація категорії простору
в оповіданнях Г. Гессе……………………………………………... 91
2.3. Авторська модель простору оповідань Германа Гессе …...……... 124
2.3.1. Реальний простір ………..………….……………………... 125
2.3.2. Психологічний простір …………………………………… 131
2.3.3. Фантастичний простір ……………………………………. 140
Висновки до другого розділу…………………………………………….... 145
3
РОЗДІЛ 3. КАТЕГОРІЯ МОЖЛИВИХ СВІТІВ У КАЗКАХ
ГЕРМАНА ГЕССЕ ………………………………………………………… 149
3.1. Структура просторової організації казок Г. Гессе……………….... 150
3.1.1. Мовні засоби актуалізації художнього простору
в казках Германа Гессе …………………………………….. 150
3.1.2 . Концептуалізація простору в казках Г. Гессе …………….. 168
3.1.3. Семантика „можливих світів“ у казках Германа Гессе….. 179
Висновки до третього розділу …………………..…………………….….. 187
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ………………………………………………….. 190
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….. 196
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ …………… 234
ДОДАТКИ …………………………………………………………………... 236
4
ВСТУП
Проблема простору як філософська та лінгвістична категорія цікавить
учених віддавна, про що свідчать наукові пошуки ще з часів Аристотеля.
Безпосереднім об’єктом лінгвістики дана категорія як смислова почала активно
вивчатися у ХХ столітті: спочатку в межах функціональної граматики разом із
іншими смисловими категоріями, а пізніше – при вивченні мовної картини
світу в когнітивній лінгвістиці. Простір – це форма існування, упорядкування
світу, а також одна із фундаментальних категорій світосприйняття людини,
тому простір – важлива складова частина світу та картини світу.
Еволюція уявлень людини про реальний простір проходила протягом
тисячоліть. Сучасне уявлення про час та простір пов’язане, в першу чергу, із
теорією відносності Енштейна, яка відкидала усталене уявлення про
абсолютність часу і простору та яка поєднала їх у єдине нерозривне ціле.
Енштейн писав, що „уявлення про те, що відбувається – це завжди уявлення
про чотиривимірний континуум. Не існує абсолютного співвідношення ні в
часі, ні в просторі, але існує абсолютне співвідношення у просторі та часі“
[222, с. 30].
Простір – одна із основних категорій художнього тексту, яка відображає
об’єктивну реальність через систему мовних засобів. Для філологічного
дослідження актуальність концепції простору в художньому творі полягає
передовсім у пошуку засобів відображення буття письменником, у можливості
аналізу картини світу автора за допомогою вивчення мовних засобів.
Вивченню категорії художнього простору присвячені роботи вітчизняних
та зарубіжних дослідників, зокрема, літературознавчі праці М. М. Бахтіна [20,
21], О. В. Бороня [33], В. А. Іваненко [90], Д. С. Ліхачова [124, 125],
В. Н. Топорова [203, 204, 205], О. О. Федосєєвої [211], Л. О. Чернейко [216] та
лінгвістичні дослідження Л. Г. Бабенко [16, 17], І. Є. Богданової [29],
І. Р. Гальперіна [48], Ю. М. Лотмана [130, 132, 133], Ю. А. Обелець [157],
С. Б. Фоміної [213] та інших.
5
Оповідання Германа Гессе були перекладені більше, ніж шістдесятьма
мовами, що робить його найбільш перекладеним німецькомовним автором усіх
часів після братів Грімм. Додаючи до цього ще численні нагороди Г. Гессе,
включаючи Нобелівську премію з літератури 1946-го року, все це, безумовно,
пояснює необхідність дослідження його творів. І хоча твори письменника були
написані під значним впливом Раннього німецького Романтизму, вони ще й
дотепер залишаються сучасними та можуть бути корисними читачам у пошуку
відповідей на екзистенційні питання життя, що, в свою чергу, унеможливлює
ігнорування цих доробків.
В українському науковому дискурсі творчість Германа Гессе є
малодослідженою. Тексти малого епічного жанру німецького письменника
були досліджені Сдобновою С. В. у дисертації „Онірична парадигма в малій
прозі Германа Гессе“ [179], в якій розглянуто поетикальні засоби створення
оніричної парадигми в малих жанрах прози Г. Гессе.
У східнослов’янському літературознавстві життєвий та творчий шлях
німецького митця були досліджені Я. А. Акопяном [5],
С. С. Аверинцевим [1, 2], Н. О. Гучинською [68], Д. В. Затонським [85],
Р. Г. Каралашвілі [93, 94], І. П. Мегелою [143, 144], Ю. Моріцом [147],
Н. С. Павловою [162], В. Д. Сєдєльніком [180]. Дисертації літературознавчого
напряму були захищені Н. О. Блохіною [26], О. О. Лазуткіною [117],
Г. А. Лобановою [126], В. В. Малащенком [138], О. Ю. Мамоновою [142],
А. Є. Плохарским [166], Т. В. Тереховою [200], В. С. Юдовим [223].
Дослідження мовознавчого спрямування були проведені Н. О. Гавріліною [43],
О. Ф. Сироварскою [197], Т. М. Сиромятніковою [198], Н. І. Юріковою [224].
Німецькі дослідники творчості Германа Гессе – Х. Балль [228],
Г. Вессель [392], М. Лімберг [321], Ф. Міхельс [330, 331], М. Пфайфер [343],
К. Шнайдер [356], Б. Целлер [397], Т. Ціолковський [398] – розглядають
передовсім життєвий шлях та творчі етапи розвитку естетики німецького
письменника.
6
Спеціального наукового аналізу текстів Германа Гессе в аспекті
виокремлення художньої категорії простору проведено не було. Дана робота є
однією із перших спроб осмислити творчий доробок Г. Гессе з точки зору
лінгвокогнітивного конструювання індивідуально-авторської моделі простору в
жанрах малої прози німецького письменника. Дисертації, у яких
досліджувалася творчість німецького митця, лише частково торкалися питання
концептуалізації світу письменником. Це, зокрема, праця української
германістки Дягілєвої Ж. А. [77] та зарубіжних дослідниць [197, 224].
Особливості категоризації простору в малій прозі Германа Гессе, які
об’єктивовані у лексичній структурі текстів, утворюють просторовий фрагмент
картини світу письменника. Простір розуміємо як лінгвокогнітивну категорію,
яка містить уявлення, знання про світобудову, місця та ролі людини в ній, дає
підстави для опису та аналізу способів їх мовного вираження і репрезентації у
канві художнього тексту. Таким чином простір може розглядатися як певна
методологічна база інтерпретації художнього тексту в його структурносмисловій цілісності.
Актуальність визначається необхідністю подальшого вивчення мовної
концептуалізації простору в літературному тексті для розуміння ментальних
процесів у формуванні мовної картини світу письменника та відсутністю у
вітчизняному та зарубіжному мовознавстві досліджень художнього простору в
системі лінгвістичних засобів на матеріалі малої прози Германа Гессе.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертацію виконано в межах наукової теми „Мова та література народів світу:
взаємодія та самобутність“ (код 11 БФ 044-01), що розробляється Інститутом
філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка й
затверджена Міністерством освіти і науки України.
Метою дослідження є встановлення особливостей концептуалізації
художнього простору в малій прозі Германа Гессе.
7
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання комплексу завдань:
- систематизувати основні теоретичні положення щодо сутності й
природи простору як категорії художнього тексту;
- визначити трактування категорії „можливого світу“;
- окреслити коло вербальних знаків на позначення художнього простору
в малій прозі Германа Гессе;
- виявити типи художнього простору в оповіданнях Германа Гессе;
- розглянути семантику можливих світів у казках Германа Гессе.
Об’єктом дослідження є категорія художнього простору в малій прозі
Германа Гессе.
Предметом дослідження є семантичні, когнітивні та стилістичні
особливості вербалізації категорії художнього простору в текстах малої прози
Г. Гессе.
Матеріаломдля роботи слугували художні тексти малого жанру Германа
Гессе, загальним обсягом 2577 сторінок.
Досягнення мети і завдань передбачає застосування системи методів і
прийомів дослідження: метод лінгвістичного спостереження та метод опису
було обрано для систематизації й класифікації лексичного матеріалу; метод
когнітивного аналізу служить для виявлення когнітивних механізмів творення
та функціонування номінативних одиниць. У роботі також було залучено такі
методи семантичного аналізу, як компонентний аналіз, спрямований на пошук
сем, які збагачують мовні одиниці твору додатковим поняттєвим та емоційним
змістом, також контекстуально-ситуативний та інтерпретативний аналізи,
які дають змогу дослідити когнітивно-прагматичне навантаження мовних
одиниць у тексті та методу суцільної вибірки під час добирання одиниць
мовного вираження просторового змісту із текстів малої прози Германа Гессе.
Було застосовано також метод кількісного аналізу для підтвердження
об’єктивності отриманих результатів. Стилістичний аналіз уможливив
визначення способів і форм вербалізації категорії художнього простору в малій
прозі Г. Гессе.
8
Новизна роботи полягає у тому, що вперше в українському мовознавстві
проведено дослідження художнього простору текстів малої прози Германа
Гессе: виділено три типи художнього простору в оповіданнях німецького
митця; здійснено аналіз „можливих світів“ у його казках; виокремлено засоби
вербалізації художнього простору в малій прозі письменника. Розгляд цього
явища під запропонованим кутом зору розкриває широкі можливості для
подальшого заглиблення у проблему номінації категорії простору в
літературних текстах.
Теоретичне значення дисертації визначається подальшим розвитком
семантичного та лінгвокогнітивного аналізу простору як однієї з основних
текстових категорій у творчому доробку художника слова та полягає у
реконструкції особливої моделі художнього простору в оповіданнях та казках
Германа Гессе.
Практичне значення роботи визначається можливістю використання її
результатів у подальшому вирішенні проблеми лінгвокогнітивного аналізу
просторових відношень у літературному тексті, у викладанні курсів зі
стилістики німецької мови, інтерпретації художнього тексту, лінгвістики
тексту, а також під час розробки спецкурсів та спецсемінарів.
На захист виносяться такі положення:
1. Текстова категорія художнього простору в малій прозі Германа Гессе –
це семантично та структурно організований змістовий комплекс, що
розглядається в структурі індивідуальної авторської моделі простору, яка
формує мовну картину світу німецького письменника, елементи якої пов’язані
між собою концептуально-семантичними відношеннями.
2. Можливий світ як об’єкт мовознавчого дослідження розглядається як
ментальний світ, матеріалізований у художній формі. Це уявний, фіктивний
світ, який репрезентує альтернативу реального світу та може розходитися із
уявленями людини про світ.
3. З точки зору індивідуальної концептуалізації простору Германом Гессе
у текстах оповідань автором було виділено три типи художнього простору:
9
1) реальний (географічний) простір – об’єктивний світ фізичних явищ;
2) психологічний простір – суб’єктивний простір ліричного героя;
3) фантастичний простір – ірреальний світ невидимих сутностей, у якому
категоризація об’єктів та їх властивостей відбувається на зразок матеріального
світу дійсності.
4. Ірреальність персонажів та об’єктів у проаналізованих текстах Г. Гессе
відносить світ казок до розряду можливих світів, основною рисою якого є
фікційність. Виражені німецьким письменником істини – нетотожні істинам
реальної дійсності, тому вони відносяться до „інших“ („можливих“) світів.
Можливий світ у казках Г. Гессе репрезентований магічними та міфологічними
артефактами, фантастичними істотами, людьми із надзвичайними здібностями,
а також предметами із нетиповими для себе предикатами.
5. Осмислення уявлень про просторові характеристики дійсності
проявляється як взаємозв’язані процеси концептуалізації цих характеристик, що
об’єктивуються у семантиці різнорівневих мовних одиниць. Одним із
найважливіших способів такої концептуалізації у текстах Г. Гессе є прийменники
місця і напрямку, дієслова руху та просторові прислівники, які визначають
особливості побудови просторової простору в малій прозі німецького
письменника. Метафори є важливим засобом категоризації та концептуалізації
простору в текстах малої прози Германа Гессе і відображають особливості його
мовної картини світу.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження
обговорювалисяна засіданнях кафедри германської філології Інституту філології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2012–2014 рр.), на
науковому колоквіумі в Інституті Гердера Лейпцизького університету (Німеччина,
14 грудня 2012 р.), на Всеукраїнській науковій конференції за участю молодих
учених „Людина і соціум у контексті проблем сучасної філологічної науки“
(м. Київ, 5 квітня 2012 р.), на Міжнародній науковій конференції на тему
„Німецько- та україномовні дискурси: лінгвістичні та культурологічні
перспективи“ (м. Київ, 2–4 жовтня 2012 р.), на Всеукраїнській науковій
10
конференції за участю молодих учених „Мова, свідомість, художня творчість,
Інтернет у дзеркалі сучасних філологічних студій“ (м. Київ, 11 квітня 2013 р.),
на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Тенденції розвитку та
функціонування слов’янських та германських мов“ (м. Миколаїв, 17–18 травня
2013 р.), на ІІІ Міжнародній науковій конференції молодих учених „Мова і
соціум: етнокультурний аспект“ (м. Бердянск, 20–21 вересня 2013 р.), на
Міжнародному науково-дослідницькому семінарі „Німецько- та україномовні
дискурси: лінгвістичні та культурологічні перспективи“ (м. Київ, 3–7 грудня
2013 р.), на VІІІ та IX Міжнародних науково-практичних конференціях
„Міжнародна комунікація: мова – культура – особистість“ (м. Острог, 3–4 квітня
2014 р., 23–24 квітня 2015 р.), на VІІІ Міжнародній науковій конференції
„Актуальні проблеми термінознавства, романо-германської філології та
перекладу“ (м. Чернівці, 25–26 квітня 2014 р.), на І Всеукраїнській науковопрактичній конференції „Мова як засіб міжкультурної комунікації“ (м. Херсон,
16–17 травня 2014 р.), на ІХ Міжнародній науковій конференції “European
Applied Sciences: modern approaches in scientific researches” (м. Штутгарт,
Німеччина, 30 березня 2014 р.), на XXIII та XXIV Міжнародних наукових
конференціях „Мова і культура“ імені Сергія Бураго (м. Київ, 23–26 червня
2014 р., 22–25 червня 2015 р.).
Публікації. Основні положення дисертації, результати й висновки
проведеного дослідження висвітлено в 13 одноосібних публікаціях, з них –
11 статей у фахових виданнях України, які були затверджені ДАК МОН України;
2 – у закордонних наукових виданнях, одна з яких – у фаховому виданні РФ,
затвердженого ВАК Росії, а друга – у німецькому науковому збірнику. Загальний
обсяг публікацій становить 5,76 др. арк.
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох
розділів і висновків до них, загальних висновків, списку використаної літератури,
списку джерел ілюстративного матеріалу та додатків. Загальний обсяг
дисертаційної праці становить 241 сторінку, із них – 195 сторінок основного
11
тексту. Список використаних джерел містить 414 найменувань, з них 185 –
іноземними мовами.Список джерел ілюстративного матеріалу налічує 14 позицій.
У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність та наукову новизну,
визначено мету та завдання дослідження, сформульовано основні положення, які
виносяться на захист, описано методи дослідження та подано теоретичне й
практичне значення його результатів.
У першому розділі дисертації, „Теоретичні засади дослідження
просторової семантики художнього тексту“ запропоновано огляд критичної
літератури щодо особливостей творчого методу письменника, розглянуто його
місце в рамках німецької та світової літературної традиції, а також представлено
основну теоретичну базу дослідження – категорію художнього простору, засоби її
вербалізації, типологію художнього простору, а також концепцію семантики
можливих світів та її застосування до аналізу художньої комунікації.
У другому розділі „Категорія простору в оповіданнях Германа Гессе“
визначено три типи художнього простору малої прози Германа Гессе – реальний
(географічний), психологічний та фантастичний; окреслено процес виявлення
взаємозв’язку між способами структуризації та концептуалізації семантичної
категорії простору в оповіданнях та казках Г. Гессе та лінгвістичними засобами
втілення цих процесів у аналізованих творах.
Третій розділ „Категорія можливих світів у казках Германа Гессе“
присвячений аналізу мовних засобів актуалізації та особливостей концептуалізації
художнього простору літературних казок Г. Гессе, а також вивченню
систематичних характеристик семантики можливих світів у казках Германа
Гессе.
У загальних висновках підведено підсумки проведеного дослідження, а
також окреслено перспективи подальших досліджень у такому напрямі.
У додатках наведені таблиці з кількісними даними щодо вживання
просторових прийменників у малій прозі німецького письменника.

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Проведене дослідження дозволяє описати окремі фрагменти художнього
простору малої прози Германа Гессе, що є важливими складовими мовної
картини світу письменника.
Важливість когнітивного підходу до вивчення структурної організації
визначається тим фактом, що словотвірні значення акумулюють найбільш
значущі для автора елементи змісту, відіграючи важливу роль у
класифікаційно-пізнавальній діяльності людини. Вивчення особливостей
номінації художнього простору сприяє систематизації, категоризації та
концептуалізації відображеного в мові авторського досвіду через аналіз значень
мовних одиниць у текстах, що аналізувалися.
Художній текст як повідомлення мовою мистецтва зорієнтований на
модель дійсності, яка існує в даному суспільстві. Оскільки простір є
універсальною складовою мовної картини світу, відображеної в різних текстах,
то його також можна віднести до категорій картини світу, та, розглядаючи
простір на матеріалі художнього тексту, можна реконструювати фрагмент
моделі світу автора.
Художній простір як базова структура літературного тексту привертав
увагу дослідників у галузі філософії, літературознавства, стилістики та
лінгвістики тексту. Термін „художній простір“ ми тлумачимо як унікальний
конструкт авторського способу мовного висловлення, який вербалізується у
художньому тексті та відображається в особливостях індивідуально-авторської
концептуалізації дійсності (картині світу письменника). Кожен письменник
виробляє свій особливий художній простір, який за допомогою мовновиражальних засобів виконує естетичну функцію і вирізняє мову та стиль
окремого письменника з-поміж інших; своєрідність мови окремого індивіда.
Художній простір, окрім смислоутворюючої та сюжетоформуючої функції,
здійснює вплив на стиль майстра слова, письменника.
192
Сьогодні при дослідженні семантики художнього тексту одну з провідних
позицій займає проблема багатомірності подання навколишньої дійсності в
художньому просторі. Однією з найактуальніших теорій дослідження
художнього тексту, що завжди репрезентує деякий світ, є теорія можливих
світів. Можливий світ як об’єкт мовознавчого дослідження розглядається як
ментальний світ, матеріалізований у художній формі. Це уявний, фіктивний
світ, який репрезентує альтернативу реального світу і може розходитися із
уявленнями людини про світ.
У текстах малого жанру Г. Гессе постає мінливий, рухливий та
багатовимірний простір, в якому можна знайти місця нереальної локалізації.
Реальний та фантастичний світи мирно співіснують у текстах письменника, що
виражає самосвідомість та світовідчуття автора.
Особливостями художнього простору, які актуалізуються у текстовій
канві малої прози Германа Гессе були такі: 1) наскрізна метафоризація
простору та просторових відношень у текстах, що аналізувалися; 2) перехід від
стереотипних образних парадигм (життя – гірська дорога) до авторських
(життя – це смерть); 3) концептуальна структура художнього простору
організована бінарними опозиціями (природа – людина, життя – смерть,
вічність – скінченність, верх – низ), ці елементи, власне, і конструюють
концептуальну структуру.
У малій прозі німецького письменника практично завжди мають
просторову концептуалізацію такі сфери життєдіяльності: життя, вмирання,
час, емоції та їх вираження, мисленнєва діяльність тощо. З точки зору
просторових відношень у вертикальній площині концептуалізуються природні
явища (дощ, сніг, туман). Особливу увагу звертаємо на спаціалізацію
інтелектуального світу, який вербалізує простір думок, ідей та знань у
проаналізованих текстах. Іноді психічні процеси, що відбуваються у голові
персонажа, описуються за допомогою предметних порівнянь.
Основні просторові категорії, які відображають авторське сприйняття
просторової організації світу та які маніфестуються в аналізованих текстах є:
193
1) місце (місцеположення); 2) протяжність; 3) відстань; 4) рух (наприклад,
метафора „потік“); 5) контейнер (вмістилище).
Характерними властивостями художнього простору Гессе є відсутність
чи розмитість меж між різними видами простору (верх / низ, зовнішній /
внутрішній, відкритий / закритий, відсутність розрізнення простору за ознакою
„замкненість / розімкненість“). Особливої ваги набувають пограничні локуси.
Репрезентоване у мові поняття „вмістилище“ є відображенням
тривимірності простору, у якому відношення між предметами
характеризуються не лише окремими лінійними вимірами „горизонталь“,
„вертикаль“, але й співвідношенням спільних вимірів „горизонталь –
вертикаль“, які дають уявлення про об’ємність того чи іншого предмета в його
відношенні до інших об’ємних предметів. Прийменники in, inmitten, innerhalb
та aus, außer, außerhalb, які характеризують вимір „вмістилище (контейнер)“,
часто зустрічаються у досліджуваних текстах, свідченням чого є наочний
матеріал, який демонструє частотність вживання просторових прийменників у
малій прозі Германа Гессе.
Було визначено, що найбільша кількість прийменників сполучається із
семантичною групою дієслів на позначення простору (статичних та динамічних
просторових відношень), що свідчить про те, що дані ознаки є основними
семантичними компонентами системи просторових відношень.
У результаті аналізу мовної актуалізації простору в літературних текстах
Германа Гессе, було виділено три типи художнього простору – реальний
(географічний) простір, психологічний та фантастичний простір, які часто
взаємозв’язані. Критерієм виділення трьох типів художнього простору в малій
прозі німецького письменника фактично слугує межа, що розмежовує
об’єктивний світ фізичних явищ (реальний / географічний простір);
суб’єктивний – ментальний світ думок і почуттів (психологічний простір); та
ірреальний світ невидимих сутностей, у якому категоризація об’єктів та їх
властивостей відбувається на зразок матеріального світу дійсності
(фантастичний простір).
194
Реальний художній простір схожий на існуючий реальний простір, а
фантастичний зорієнтований на опис неіснуючих, „можливих“ світів. Фізичні
характеристики простору яскраво представлені у реальному (географічному)
художньому просторі малої прози Германа Гессе.
Серед виділених нами типів художнього простору в малій прозі
німецького письменника домінуючою виявився психологічний простір.
Психологічний простір – один із найбільш продуктивних просторових моделей
у художньому тексті. Психологічним простором ми називаємо зображення
внутрішнього світу персонажа, який моделюється як певне вмістилище, локус,
що має структуру макросвіту. Головним маркером психологічного художнього
простору в жанрах малої прози Германа Гессе є спаціалізація (просторування)
усіх психічних процесів: пам’яті, сприйняття, мислення, уяви тощо, які
відображають як свідомий (духовний та інтелектуальний простір), так і
несвідомий (спогади, сни, мрії, марення) рівні світосприйняття автора.
У процесі визначення особливостей концептуалізації художнього
простору в текстах малої прози німецького письменника було встановлено, що
домінуючим типом художнього простору в оповіданнях є реальний
(географічний) та психологічний, а в казках – фантастичний (так звані
„можливі світи“ ). Проте, проаналізувавши усі вищезазначені елементи, було
виявлено, що філософське спрямування творчості німецького митця і (його)
тяжіння до ірреального знайшли своє вираження також і в проаналізованих
оповіданнях.
Ірреальність персонажів та об’єктів у проаналізованих текстах Г. Гессе
відносить світ казок до розряду можливих світів, основною рисою якого є
фікційність. Виражені німецьким письменником істини – нетотожні до істин
реальної дійсності, тому ці істини відносяться до „інших“ („можливих“) світів.
Уявлення про особливості організації ірреального світу в світоглядній системі
Германа Гессе позначені явним домінуванням міфологічних уявлень у його
картині світу.
195
Основними репрезентативними одиницями, що визначають специфіку
граматичної організації просторової моделі Германа Гессе є, по-перше,
іменники, займенники та прикметники, головна функція яких – номінативна та
функція якісної характеристики, а також дієслова, що є основним засобом
зображення динамічного простору; по-друге, просторові прийменники (durch,
zwischen, um, in, aus, zu), сполучник та сполучні слова (wo, wohin, woher); потретє, поетичний синтаксис Г. Гессе, характерною рисою якого є паралелізм
конструкцій, поширені та складнопідрядні речення, що дозволяє визначити
Гессівський синтаксис як експресивний.
Просторовість є властивістю географічних об’єктів, а у фантастичних
творах вона може набувати нереальних, персоніфікованих ознак, що
досягається засобами метафоризації та метонімізації.
Головною характеристикою художнього простору в малій прозі Германа
Гессе є його відносність, яка залежить від сприйняття. Вербалізуючись,
категорія художнього простору виявляє зв’язок із візуальним, аудійним,
ольфактивним, смаковим та чуттєвим сприйняттям особистості, що знаходить
мовну об’єктивацію у стилістичному прийомі синестезії в аналізованих
текстах. Це пов’язано з тим, що простір у літературному тексті визначається за
місцеположенням персонажа оповіді, а вербальні знаки конкретизують
сприйняття й визначають стосовно кого або чого здійснено рух.
Художній простір у малих жанрах німецького письменника інтегрує три
основні площини: 1) фізичні переміщення; 2) переміщення подумки; 3)
переміщення у „можливих світах“.
Здійснене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблематики вивчення
концептуалізації простору в текстах малої прози Германа Гессе, але закладає
перспективу досліджень особливостей концептуалізації художнього простору,
вербалізованого в дискурсах авторів такого жанру. Запропонована нами модель
репрезентує характеристики простору як комплексного уявлення фрагмента
мовної картини світу.