ХАРАКТРИСТИКА ЕПІДЕМІЧНОГО ПРОЦЕСУ ГЕПАТИТІВ В і С в УКРАЇНІ в СУЧАСНИХ УМОВАХ і СИСТЕМА ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГО НАГЛЯДУ

Короткий опис

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНА УСТАНОВА
ІНСТИТУТ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ
ім. Л.В. ГРОМАШЕВСЬКОГО”

На правах рукопису

СЕРГЕЄВА ТЕТЯНА АНАТОЛІЇВНА

УДК 616-036.22+616.98+616.36.002:572.42:316.334.55/.56+(477)

ХАРАКТРИСТИКА ЕПІДЕМІЧНОГО ПРОЦЕСУ
ГЕПАТИТІВ В і С в УКРАЇНІ в СУЧАСНИХ УМОВАХ
і СИСТЕМА ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГО НАГЛЯДУ

14.02.02 епідеміологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора медичних наук

Науковий консультант:

доктор медичних наук Марієвський В.Ф.

Київ - 2008

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ

4

ВСТУП

6

1 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1

Епідеміологічна характеристика гепатиту В

16

1.1.1

Етіологія. Патогенез. Природній перебіг

16

1.1.2

Розповсюдження гепатиту В у світі. Джерела інфекції. Механізм, шляхи і фактори передачі вірусу гепатиту В ..

22

1.1.3

Серологічні маркери інфікування вірусом гепатиту В .

37

1.2

Епідеміологічна характеристика та сучасний стан розробки проблеми гепатиту С

40

1.2.1

Структура і властивості вірусу гепатиту С. Форми інфекційного процесу ..

40

1.2.2

Поширення гепатиту С. Основні джерела інфекції, механізм, фактори і шляхи передачі збудника

48

1.2.3

Серологічний профіль гепатиту С ..

59

2 МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ .

63

3 ДИНАМІКА ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ЕПІДЕМІЧНОГО
ПРОЦЕСУ ГЕПАТИТІВ В І С в УКРАЇНІ

72

3.1

Ретроспективний аналіз захворюваності на гострий гепатит в В Україні на першому етапі розвитку епідемічного процесу (1970-1989 рр.) .

72

3.2

Другий етап розвитку епідемічного процесу гострого гепатиту В в Україні (1990-1996 рр.) .

75

3.3

Характеристика епідемічного процесу гострого гепатиту В в Україні на сучасному етапі

80

3.4

Епідеміологічна характеристика гострого гепатиту С в Україні ..

94

3.5

Взаємозв‘язок між захворюваністю на гепатити В і С та хронічними ураженнями печінки

108

4 РОЗПОВСЮДЖЕНІСТЬ МАРКЕРІВ ІНФІКУВАННЯ ВІРУСАМИ
ГЕПАТИТІВ В і С СЕРЕД ЗДОРОВОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ ..

119

4.1

Поширеність маркерів гепатитів В і С серед донорів крові у регіонах України .

119

4.2

Результати сероепідеміологічних обстежень на маркери інфікування вірусами гепатитів В і С різних груп
населення, які не відносяться до контингентів підвищеного ризику

129

5 ЕПІДЕМІЧНА ЗНАЧИМІСТЬ ВИЯВЛЕННЯ МАРКЕРІВ
ГЕПАТИТІВ В і С СЕРЕД ОСІБ з ВИСОКИМ РИЗИКОМ
ІНФІКУВАННЯ СТАТЕВИМ ШЛЯХОМ

137

5.1

Поширеність маркерів інфікування вірусами гепатитів В і С серед осіб із хворобами, що передаються статевим шляхом та мають кофактори ризику інфікування збудниками парентеральних гепатитів

137

5.2

Результати сероепідеміологічного обстеження на маркери парентеральних вірусних гепатитів робітників комерційного сексу ..

146

5.3

Визначення провідних факторів ризику інфікування вірусами
гепатитів В і С статевим шляхом

152

6 специфічні серологічні маркери гепатитів В і С у
осіб з ВІЛ-інфекцією, хворих на туберкульоз та
наркоманію

159

6.1

Розповсюдження парентеральних вірусних гепатитів серед хворих на ВІЛ-інфекцію ..

160

6.2

Розповсюдження гепатитів В і С у споживачів ін‘єкційних наркотичних препаратів ...

167

6.3

Маркери гепатитів В і С у хворих на туберкульоз

179

7 ПОШИРЕННЯ ПАРЕНТЕРАЛЬНИХ ВІРУСНИХ ГЕПАТИТІВ
СЕРЕД ОСІБ, ЯКІ ВІДБУВАЮТЬ ПОКАРАННЯ В
УСТАНОВАХ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СИСТЕМИ

187

8 ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГО
НАГЛЯДУ за ГЕПАТИТАМИ В і С ..

200

8.1

Інформаційна підсистема епідеміологічного нагляду ...

202

8.2

Епідеміологічна діагностика

222

8.3

Контрольно-організаційна підсистема

228

9 АНАЛІЗ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ОТРИМАНИХ ДАНИХ..

234

ВИСНОВКИ

269

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..

273

ДОДАТКИ ..

329

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АМН

-

Академія медичних наук

Анти-HBs

-

антитіла до поверхневого антигену вірусу гепатиту В

Анти-ВГС

-

антитіла до вірусу гепатиту С

Анти-ВІЛ

-

антитіла до вірусу імунодефіциту людини

Анти-НВе

-

антитіла до оболонкового антигену вірусу гепатиту В

Анти-НВс

-

антитіла до корового антигену вірусу гепатиту В

ВГ

-

вірусний гепатит

ВІЛ

-

вірус імунодефіциту людини

ВК

-

виправна колонія

ВООЗ

-

Всесвітня організація охорони здоров‘я

ВР

-

відносний ризик

ГВ

-

гепатит В

ГГ

-

гострий гепатит

ГГВ

-

гострий гепатит В

ГГС

-

гострий гепатит С

ГС

-

гепатит С

ГЦК, ГКК

-

гепатоцелюлярна карцинома, гепатоклітинна карцинома

ДІ

-

довірчий інтервал

ЕН

-

епідеміологічний нагляд

ЕП

-

епідемічний процес

ЖСБ

-

жінки секс-бізнесу

ІБ

-

імунний блот

ІПСШ

-

інфекції, що передаються статевим шляхом

ІФА

-

імуноферментний аналіз

ЛПУ

-

лікувально-профілактичні установи

МОЗ

-

Міністерство охорони здоров‘я

ПЗНТ, NPV

-

прогнозована значимість негативного тесту, negative predictive valuе

ПЗПТ, PPV

-

прогнозована значимість позитивного тесту, positive predictive value

ПЛР

-

полімеразна ланцюгова реакція

РКС

-

робітники комерційного сексу

СЕС

-

санітарно-епідеміологічна станція

СІН

-

споживачі ін‘єкційних наркотиків

СНІД

-

синдром набутого імунодефіциту

Т сер.

-

середній темп приросту/зниження захворюваності

УВП

-

установа виконання покарання

ХГ

-

хронічний гепатит

ХГВ

-

хронічний гепатит В

ХГС

-

хронічний гепатит С

ЦП

-

цироз печінки

ШВД

-

шкірно-венерологічний диспансер

CO

-

«відсікаючий рівень», cut off

HBcAg

-

нуклеокапсидний, коровий антиген вірусу гепатиту В

HBeAg

-

оболонковий антиген вірусу гепатиту В

HBsAg

-

поверхневий антиген вірусу гепатиту В

IgG, IgM

-

імуноглобуліни класів G, M

OD

-

оптична густина, optical density

ВСТУП

Актуальність теми. Вірусні гепатити (ВГ) з парентеральним механізмом передачі збудників гепатити В (ГВ) і С (ГС) належать до числа найбільш актуальних проблем охорони здоров’я усіх країн світу. Медичне і соціальне значення цих гепатитів визначається повсюдним поширенням, прогресуючим зростанням захворюваності, різноманітністю клінічних проявів, нерідко тяжким перебігом, високою імовірністю формування хронічних хвороб печінки та позапечінкових уражень.
За оцінками експертів ВООЗ, у світі інфіковані вірусом ГВ (HBV) понад 2 млрд. людей. Щорічно HBV заражаються більше як 50 млн. чоловік і від 1,5 до 2,0 млн. помирають від захворювань печінки, етіологічно пов’язаних з цим збудником. У 5-15 % хворих, незалежно від клінічних проявів інфекційного процесу, гострий ГВ (ГГВ) трансформується у хронічний гепатит (ХГ) з наступним високим ризиком розвитку цирозу печінки (ЦП) та гепатоцелюлярної карциноми (ГЦК). Щороку внаслідок хронічного ГВ (ХГВ) та його ускладнень в світі помирає від 500 тис. до 1,2 млн. осіб, з них 700 тис. - внаслідок ЦП і 300 тис. - ГЦК (Lavanchy D., 2004; Alexander J., Kowdley K., 2006; Alter M.J., 2006; Pol S., Michel M.L., 2006).
За експертними оцінками, вірусом ГС (HCV) інфіковані від 500 до 700 млн. людей, що дорівнює приблизно 10 % населення Земної кулі. Фактично, на сьогодні можна констатувати пандемію ГС, котра за своїми масштабами та кількістю інфікованих осіб у 5 разів перевищує поширеність ВІЛ-інфекції (Armstrong G.L. et al., 2000; Lauer G.M., Walker BD., 2001; Grammaticos A.P., 2005). Гострий ГС (ГГС) з жовтяницею та іншими характерними клінічними проявами спостерігається менше, ніж у 20 % хворих, в той час як у 55-85 % інфікованих осіб розвивається хронічний ГС (ХГС), який і є основною клінічною формою цієї хвороби. ХГС тривалий час не супроводжується вираженими симптомами (10 і більше років), що спричиняє пізню діагностику, і у повсякденній клінічній практиці його часто виявляють вже на стадії сформованого хронічного процесу, а в ряді випадків цирозу печінки. Некомпенсований ЦП, ГЦК і термінальна стадія ураження печінки, етіологічно пов’язані з HCV, у розвинених країнах є провідними показаннями до трансплантації печінки (Goodgame B. et al., 2003; Curry M.P., 2004; Strader D.B. et al., 2004; Chen S.L., Morgan T.R., 2006).
Різноманітність клініко-морфологічних проявів ГВ і ГС; тривала, еволюційно обумовлена персистенція збудників в організмі людини; переважання неманіфестованих, важких для діагностики форм інфекційного процесу над клінічно вираженими варіантами перебігу сприяють тому, що постійно накопичується значний масив недіагностованих хворих та інфікованих осіб, в тому числі з хронічними вірусними гепатитами (ХВГ). На сьогоднішній день в Україні до матеріалів офіційної статистики потрапляють лише хворі на гострі, переважно жовтяничні форми ГВ і ГС. ХВГ, вірусоносійство, так само як цироз, рак печінки, позапечінкові прояви, зумовлені HBV і HCV, в більшості випадків не виявляються і не реєструються як інфекційні хвороби. Все це сприяє оманливому уявленню про епідемічне благополуччя щодо парентеральних ВГ в Україні, викривляє дійсну ситуацію і суттєво утруднює розробку та проведення ефективних лікувально-діагностичних, профілактичних та протиепідемічних заходів (Гураль А.Л. і співавт., 2003-2007).
Епідемічний процес (ЕП) при парентеральних ВГ це єдина, цілісна, складна за структурою система, в якій взаємодіють різні джерела збудників та шляхи передачі в залежності від впливу природних і соціальних факторів. При цьому саме соціальні фактори визначають динамічність, форму і характеристику ЕП, вони є більш мобільними і служать чинником всіх кількісних і якісних змін у його розвитку (Громашевский Л.В., 1965; Черкасский Б.Л., 2008). Вплив соціальних факторів може проявлятися, зокрема, у переважній ураженості тих чи інших контингентів населення груп ризику, об’єднаних за різними ознаками (стать, вік, професійна діяльність, етнічна належність, особливості поведінки та соціального статусу тощо). Для отримання об’єктивного знання про закономірності поширення HBV- і HCV-інфекцій необхідно вивчити епідеміологічні особливості їх розповсюдження в різних групах населення, в тому числі у групах ризику. Деякі з цих груп в Україні добре охарактеризовані медичні працівники, пацієнти спеціалізованих відділень багатопрофільних стаціонарів, жінки репродуктивного віку (Гураль А.Л. і співавт., 2003; Марієвський В.Ф., 2006; Шагінян В.Р., 2007). Разом з тим, матеріали щодо контингентів підвищеного ризику інфікування, які резервують” збудників і на сьогоднішній день служать містками” для поширення парентеральних ВГ у загальній популяції, здебільшого носять фрагментарний характер. Передусім це стосується осіб, які наражаються на високий ризик інфікування через небезпечну поведінку: споживачів ін’єкційних наркотиків (СІН), робітників комерційного сексу (РКС), хворих на інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ) та деяких інших. Завдяки тотожнім шляхам і факторам передачі збудників ГВ, ГС, ВІЛ-інфекції, ІПСШ, є високою можливість практично паралельного їх поширення в окремих групах високого поведінкового ризику. Спільна соціальна обумовленість парентеральних ВГ, ВІЛ-інфекції, ІПСШ, а також туберкульозу і наркоманії диктує необхідність вивчення епідеміологічних особливостей ГВ і ГС в осіб із вказаними хворобами.
Не дивлячись на інтенсивне вивчення проблеми ГВ і ГС в Україні, багато питань епідеміології цих інфекцій розроблені недостатньо. Потребують оцінки дійсні масштаби рівнів поширеності їх гострих і хронічних форм, частота реалізації штучних і природних шляхів передачі збудників, залежність кількісних і якісних параметрів ЕП від соціальних чинників. Дотепер відсутні чіткі уявлення щодо закономірностей та особливостей розвитку ЕП хронічних гепатитів В і С, їх взаємозв’язок з гострими формами. Все це утруднює інтегральну оцінку ЕП парентеральних ВГ та розробку і проведення діагностичних, профілактичних і протиепідемічних заходів.
Таким чином, актуальність проблеми ГВ і ГС, невизначеність у дійсній інтенсивності ЕП цих інфекцій в Україні, недоліки у системі епідеміологічного нагляду зумовили вибір мети наукових досліджень.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках науково-дослідних робіт лабораторії вірусних гепатитів та ВІЛ-інфекції Державної установи Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В.Громашевського АМН України”:
№ державної реєстрації 0199V000703 Вивчення розповсюдженості вірусного гепатиту С (HCV), його несприятливих наслідків та розроблення профілактичних методів лікування” (Строки виконання 1999-2002 рр., відповідальний виконавець);
№ державної реєстрації 0103V000099 Клініко-епідеміологічна характеристика хронічних гепатитів В і С, удосконалення їх діагностики, лікування та профілактики” (Строки виконання 2003-2006 рр., відповідальний виконавець);
№ державної реєстрації 0104U000213 Наукове обґрунтування інформаційного забезпечення епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією в Україні” (Строки виконання 2004-2006 рр., відповідальний виконавець).
Мета роботи: визначення закономірностей розвитку епідемічного процесу гепатитів В і С в Україні в сучасних умовах, вивчення впливу соціальних факторів на його кількісні і якісні параметри та вдосконалення структури і системи епідеміологічного нагляду за цими інфекціями.
Завдання дослідження:
1. Провести аналіз багаторічної захворюваності на ГВ, встановити тенденції розвитку і рушійні сили ЕП цієї інфекції в Україні.
2. Визначити провідні шляхи і фактори передачі HBV і HCV, їх роль у формуванні груп і територій підвищеного ризику інфікування.
3. Встановити дійсну інтенсивність, основні прояви ЕП і особливості поширення ГВ і ГС серед окремих вікових і соціальних груп населення.
4. Вивчити особливості проявів епідемічного процесу ГВ і ГС серед уразливих груп населення, соціально-поведінкові фактори, котрі асоціюються з інфікуванням HBV і HCV.
5. Провести порівняльний аналіз захворюваності, що реєструється, на ІПСШ (сифіліс, гонорея), ВІЛ-інфекцію, наркоманію із захворюваністю на ГВ і ГС в Україні.
6. Встановити епідеміологічні паралелі між гепатитами В, С, ВІЛ-інфекцією, ІПСШ.
7. Науково обґрунтувати і вдосконалити комплексну систему епідеміологічного нагляду за ГВ і ГС в Україні з урахуванням складності структури, багатофакторності ЕП при цих інфекціях, досягнень сучасної діагностики і профілактики.
Об’єкт дослідження: епідемічний процес, тенденції, рушійні сили, кількісні та якісні параметри ЕП ГВ і ГС, система і структура епідеміологічного нагляду за парентеральними ВГ.
Предмет дослідження: захворюваність на ГГВ, ГГС і неверифіковані ХГ, хронічні ураження гепатобіліарної системи; поширеність серологічних маркерів інфікування HBV і HCV серед різних контингентів населення України; активність природних і штучних шляхів передачі HBV і HCV; соціальні фактори.
Методи дослідження: епідеміологічний, серологічний, статистичний.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в Україні визначені епідеміологічні особливості поширення ГВ і ГС серед різних груп населення на сучасному етапі розвитку ЕП. Показано вплив соціальних факторів на формування домінуючих шляхів реалізації парентерального механізму передачі збудників, на розвиток, кількісні і якісні параметри ЕП ГВ і ГС. Доведено, що парентеральні ВГ в сучасних умовах набули статусу не тільки соціально обумовлених, але й соціально значимих хвороб. Наявність сприятливих умов для поширення цих інфекцій серед загального населення, висока інтенсивність прихованого компоненту ЕП, активізація природних шляхів передачі збудників, широке розповсюдження серед груп високого ризику інфікування свідчать про неблагополучну епідемічну ситуацію з ГВ і ГС в країні.
Визначено основні закономірності ЕП парентеральних ВГ у сучасний період з розробкою теоретичних та практичних аспектів проблеми:

Список літератури

ВИСНОВКИ

В дисертації представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що полягає у визначенні закономірностей розвитку епідемічного процесу гепатитів В і С в Україні в сучасних умовах з урахуванням впливу соціальних чинників на його кількісні і якісні параметри, встановленні дійсного рівня розповсюдження цих інфекцій, епідеміологічних паралелей між гепатитами В, С, ВІЛ-інфекцією та інфекціями, що передаються статевим шляхом, у розробці та вдосконаленні комплексної системи і структури епідеміологічного нагляду за парентеральними вірусними гепатитами.

1. Встановлені закономірності сучасного етапу розвитку епідемічного процесу гепатиту В в Україні (1997-2006 рр.), котрий характеризується широким розповсюдженням серед різних груп населення; численністю шляхів, факторів передачі збудника та груп підвищеного ризику інфікування; впливом соціальних факторів на його кількісні і якісні параметри; активізацією природних шляхів передачі збудника; провідною роллю прихованого компонента епідемічного процесу; наявністю епідеміологічних паралелей між гепатитами В, С, ВІЛ-інфекцією, інфекціями, що передаються статевим шляхом.
2. Захворюваність на гострий гепатит С в Україні характеризувалась тенденцією до зниження від 2,78 0/0000 у 2003 р. до 2,18 0/0000 у 2006 р. (-6,24 %). Провідними шляхами інфікування були штучний парентеральний при введенні наркотиків та статевий; підтверджена можливість поширення збудника в лікувально-профілактичних закладах.
3. Україна належить до країн із середньою поширеністю гепатиту В та близькою до високої гепатиту С: частота визначення HBsAg серед донорів крові складала 1,27 %, анти-ВГС - 2,49 %. Відсутня кореляція між показниками виявлення специфічних маркерів інфікування серед донорів крові та захворюваності, що реєструється, на гострі форми гепатитів В і С. Рівень інфікованості донорів вірусами гепатитів В і С практично не змінювався протягом останніх 5 років (2002-2006 рр.) на тлі зниження рівнів захворюваності, що є показником резервації збудників в популяції.
4. Доведено широке розповсюдження гепатитів В і С в різних групах населення. Найвищі показники частоти виявлення специфічних маркерів інфікування вірусами гепатитів В і С, що відображають інтенсивність епідемічного процесу, зафіксовані при обстеженні ВІЛ-інфікованих (62,5 та 82,5 %), хворих на туберкульоз (60,3 та 63,9 %), спецконтингентів установ пенітенціарної системи (55,8 та 59,1 %), хворих на сифіліс (50,3 та 43,0 %), споживачів ін’єкційних наркотиків (43,7 та 61,5 %), робітників комерційного сексу (35,4 та 30,8 %) та осіб з симптомами інфекцій, які передаються статевим шляхом (20,5 та 12,9 %).
5. Встановлена невідповідність між високими показниками частоти виявлення специфічних маркерів інфікування вірусами гепатитів В і С серед різних груп населення та відносно невеликою кількістю хворих з клінічно маніфестованими формами цих інфекцій. Показано, що матеріальною основою прихованого компоненту епідемічного процесу є превалювання недіагностованих безжовтяничних, субклінічних форм гострого, але переважно хронічного інфекційного процесу і хронічного вірусоносійства.
6. На базі інтегральної оцінки показників захворюваності на гострі форми інфекційного процесу гепатитів В і С, захворюваності і поширеності неверифікованих хронічних гепатитів, захворюваності на патологію гепатобіліарної системи (холецистит, холангіт, злоякісні новоутворення внутрішньопечінкових жовчних протоків) визначено критерії диференціації регіонів України в залежності від ступеня активності печінкової патології та ризику формування хронічних уражень печінки.
7. Встановлені прямі кореляційні зв’язки між динамікою захворюваності на гострі форми гепатитів В і С та на провідні інфекції, що передаються статевим шляхом (сифіліс, гонорея), і визначені спільні тенденції у розвитку епідемічного процесу цих інфекцій.
8. Показані протилежні тенденції в динаміці захворюваності на парентеральні вірусні гепатити та ВІЛ-інфекцію/СНІД в Україні попри спільні механізм, шляхи і фактори передачі збудників, групи підвищеного ризику інфікування. Це пов’язано з відмінностями у системі виявлення та звітності при гепатитах В, С та ВІЛ-інфекції, підтверджує недостовірність матеріалів офіційної статистики щодо захворюваності на гепатити В і С.
9. Визначені провідні соціально-поведінкові фактори, що сприяють підвищеному ризику інфікування вірусами гепатитів В і С осіб, які відносяться до уразливих груп населення. Найбільш значимими загальними кофакторами ризику інфікування були ВІЛ-інфекція, сифіліс та споживання наркотиків. При гепатиті В додатковими факторами ризику були наявність двох і більше венеричних хвороб в анамнезі та незахищені сексуальні контакти.
10. Встановлено епідеміологічний синергізм між гепатитами В, С, ВІЛ-інфекцією, туберкульозом та інфекціями, що передаються статевим шляхом, котрий має більш виражені форми серед контингентів високого поведінкового ризику.
11. Доведено, що парентеральні вірусні гепатити в Україні набули статусу соціально значимих і соціально обумовлених хвороб водночас. Не зважаючи на тенденцію до зниження захворюваності на гострі форми інфекційного процесу гепатитів В і С, існують сприятливі умови для поширення цих інфекцій серед загального населення: висока інтенсивність прихованого компоненту епідемічного процесу, активізація природних шляхів передачі збудників, широке розповсюдження серед контингентів високого ризику інфікування. Це дає підстави розцінювати епідемічну ситуацію при гепатитах В і С в країні як неблагополучну.
12. На підставі визначення детермінант розвитку епідемічного процесу гепатитів В і С в Україні в сучасних умовах вдосконалена комплексна система епідеміологічного нагляду, яка включає оцінку епідемічної ситуації, в тому числі проведення постійного динамічного спостереження за маніфестованим і прихованим компонентом епідемічного процесу, його параметрами та рушійними силами; методологію розпізнавання конкретних проявів епідемічного процесу, причин і умов інфікування різних груп населення; розробку і реалізацію науково обґрунтованої системи заходів боротьби і профілактики.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдурахманов Д.Т. Клинико-биологическое значение мутаций генома вируса гепатита В // Клин. мед. (Москва). 2001. 79 (12). С. 9-12.
2. Актуальні питання епідеміології гепатитів В, С і ВІЛ-інфекції в Україні / Гураль А.Л., Марієвський В.Ф., Круглов Ю.В., Сергеєва Т.А., Горегляд Н.І. // Вірусні гепатити. СНІД. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. - С. 30-32.
3. Алкогольная и наркотическая зависимость (Руководство для врачей) / Энтин Г.М., Гофман А.Г., Музыченко А.П., Крылов Е.Н. - М.: Медпрактика-М, 2002. 328 с.
4. Андрейчин М.А., Копча В.С. Епідеміологія: Підручник. Укрмедкнига, Тернопіль. 2000. 274-289 с.
5. Апросина З.Г., Серов В.В. Патогенез хронического гепатита В // Архив патологии. 2001. - N 2. С. 58-62.
6. Артифициальный механизм передачи возбудителей вирусных гепатитов / Ковалева Е.П., Семина Н.А., Храпунова И.А., Матвеев С.И. // Эпидемиология и инфекционные болезни. 2000. N 2. С. 40-43.
7. Асратян А.А., Исаева О.В., Михайлов М.И. Тенденция и анализ эпидемической ситуации по парентеральным вирусным гепатитам В и С в Российской Федерации и отдельных регионах // ЖМЭИ. 2005. N 4. С. 40-45.
8. Афонин А.В., Драпкина О.М., Перецманс Е.О. Об ассоциации туберкулеза и вирусных гепатитов // Иммунопатология, иммунология, аллергология. 2002. N 4. С. 79-82.
9. Балаян М.С., Михайлов М.И. Энциклопедический словарь вирусные гепатиты. Русско-украинское издание. / Под ред. Б.А. Герасуна. Львов: ЛДМУ, 2000. 584 с.
10. Беляков В.Д. Эпидемиологический надзор основа современной организации противоэпидемической работы // ЖМЭИ 1992. N 8. С.53-56.
11. Блюгер А.Ф., Новицкий И.Н. Вирусные гепатиты. Рига, 1988. 412 с.
12. Блюм Х.Е. Гепатит С современное состояние проблемы // РЖГГК. 2005. N 1. С. 20-25.
13. Бобрик А.В. Контроль ИППП в новых эпидемических условиях // ИППП. 2002. N 3. С. 21-24.
14. Бондаренко А.Н. Состояние иммунного гемокинеза у наркопотребителей с парентеральными вирусными гепатитами // Сучасні інфекції. 2004. N 2. C. 24-30.
15. Буеверов Ф.О., Грязин А.Е. Клинические аспекты изучения апоптоза при хронических вирусных гепатитах // РЖГГК. 2006. N 2. С. 4-10.
16. Вивчення генотипів вірусу гепатиту С, циркулюючих серед населення Рівненської області Північно-Західного регіону України / Мартинюк Г.А., Хоронжевська-Муляр І.С., Шахгільдян Й.В. та ін. // Вірусні гепатити в лікарській практиці (збірник наукових праць з проблеми вірусних гепатитів). Ред. Шахгільдян Й.В., Хоронжевська-Муляр І.С., Мартинюк Г.А. Львів: Галицька видавнича спілка, 2003. С. 126-129.
17. Вирус гепатита С в клетках крови и костного мозга у больных с неясными гематологическими синдромами / Лукина Е.А., Сысоева Е.П., Гущин А.Е. и др. // Гематол. и трансфузиол. 2000. Т. 45, № 5. С. 13-17.
18. Вирусная безопасность донорской плазмы и лечебных препаратов / Захаров В.В., Колышкин В.М., Оприщенко С.А., Русанов В.М. // Эпидемиология и Вакцинопрофилактика . 2007. N 4. С. 30-34.
19. Вирусные гепатиты В и С: проблемы гематологического стационара / Голосова Т.В., Сомова А.В., Багрянцева С.Ю. и др. // Мир вирусных гепатитов. 2003. N 7-8. С. 15-16.
20. Вирусные гепатиты у детей первого года жизни / Московская И.А., Григорьева Е.А., Холодняк Г.Е., Алешин И.К. // Эпидемиология и инф. болезни. 2003. N 1. С. 32-34.
21. Витько Е.В. Эпидемиологическая характеристика вирусного гепатита С у боль­ных туберкулезом легких. Гепатит С (Российский консенсус), Москва. 2000. С. 18-20.
22. Витько Е.В., Томилка Г.С., Богач В.В. Этиологическая и эпидемиологическая характеристика парентеральных вирусных гепатитов у больных туберкулезом // Вирусный гепатит В диагностика, лечение и профилактика (к 40-летию открытия HBsAg). М., 2004. С. 24-25.
23. ВИЧ-инфекция, гепатиты В и С в Украине: эпидемиологические параллели / Гураль А.Л., Мариевский В.Ф., Сергеєва Т.А., Круглов Ю.В. // Русский журнал "ВИЧ/СПИД и родственные проблемы". - 2000. - Т. 4, N 1. - С. 126.
24. Влияние социальных факторов на развитие эпидемического процесса в современных условиях (на модели гепатита В) / Гураль А.Л., Мариевский В.Ф., Сергеева Т.А. и др. // Вчення Л.В.Громашевського на сучасному етапі розвитку епідемічного процесу. Київ, 2007. С. 29-36.
25. Внепеченочные проявления хронических вирусных гепатитов В и С / Арямкина О.Л., Бригиневич В.Е., Виноградова И.Б. и др. // Рос. Мед. журнал. 2006. N 1. С. 6-8.
26. Внепеченочные проявления хронического гепатита С / Игнатова Е.М., Апросина З.Г., Сeров В.В. и др. // Терапевт. архив. 1998. Т. 70. С. 9-16.
27. Вопросы эпидемиологии и профилактики гепатита В в Украине / Гураль А.Л., Мариевский В.Ф., Сергеева Т.А. и др. // Сучасні інфекції. - 2000. - N 2. - С. 117-123.
28. Второе поколение эпидемиологического надзора за ВИЧ. ЮНЭЙДС. 2000. 40 с.
29. Выявление маркеров инфицирования вирусами гепатитов В и С у беременных и их эпидемиологическое значение / Гураль А.Л., Шагинян В.Р., Сергеева Т.А. и др. // Лаб. диагностика. 2006. N 1. С.13-21.
30. Гематологія і трансфузіологія // Під ред. проф. Гайдукової С.М. К.: ВПЦ «Три крапки», 2001. С. 612-660.
31. Геоинформационные технологии в системе эпидемиологического мониторинга за ВИЧ-инфекцией и социально-значимыми заболеваниями / Коровка В.Г., Чайковский А.Н., Семериков В.В., Серебренников С.Г. // Материалы научно-практической конференции по вопросам ВИЧ-инфекции, СПИД и парентеральных гепатитов, Суздаль. 2001. С. 34-36.
32. Гепатит В и сифилис. Клинико-лабораторные параллели // Материалы научно-практической конференции «Современные проблемы вирусных инфекций, передаваемых половым путем». МЗ РФ ЦНИКВИ, Москва, 25-26 мая 2000г.
33. Гепатит С - проблеми епідеміології і профілактики / Гураль А.Л., Марієвський В.Ф., Сергеєва Т.А., Шагінян В.Р. // Збірник матеріалів з актульних питань діагностики вірусних інфекцій та їх профілактики. - Київ, 2003 - С. 31-32.
34. Гепатит С як загальномедична проблема / Гураль А.Л., Сергеєва Т.А., Марієвський В.Ф., Шагінян В.Р. // Інфекційні хвороби - загально-медична проблема. - Миргород, 2006. - С. 463-464.
35. Гепатит С: епідеміологічні особливості розповсюдження / Гураль А.Л., Марієвський В.Ф., Сергеєва Т.А., Шагінян В.Р. // Вірусні хвороби. Токсоплазмоз. Хламідіоз. - Тернопіль: "Укрмедкнига", 2004. - С. 59-61.
36. Гепатит С: епідеміологія, діагностика, клініка, лікування (методичні рекомендації) / Громашевська Л.Л., Гураль А.Л., Марієвський В.Ф., Вовк А.Д., Сергеєва Т.А., Шагінян В.Р., Матяш В.І. // Київ, 2003. 31 с.
37. Гепатит С: сероепідеміологічне вивчення розповсюдження / А.Л.Гураль, В.Ф.Марієвський, Т.А.Сергеєва, В.Р.Шагінян // Клінічні проблеми боротьби з інфекційними хворобами. - Тернопіль: "Укрмедкнига", 2002. - С. 400-401.
38. Герчина Н.И. Эпидемиологическая характеристика вирусных гепатитов В и С и организация мероприятий по борьбе с ними среди контингентов МВД. Автореф. дис. канд. мед. наук. СПб, 2005. 24 с.
39. Герчина Н.И., Нечаев В.В. Эпидемиология вирусных гепатитов В и С у контингентов ГУВД Санкт-Петербурга и Ленинградской области // VI Всероссийская научно-практическая конференция «Вирусные гепатиты проблемы эпидемиологии, диагностики, лечения и профилактики», 24-26 мая 2005 г., Москва, 2005. С. 66-67.
40. Гисеке Й. Современная эпидемиология инфекционных болезней. Второе издание. Б.: 2004. 290 с.
41. Головко А.И. Эпидемиологические аспекты наркологии (обзор литературы). Наркология. 2006. Т 7. С. 549-559.
42. Гоц Ю.Д., Попович О.Б., Павлова Н.О. Епідеміологічний метод дослідження. Епідеміологічна діагностика (Навчально-методичний посібник). - К.: МОЗ України, Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця, кафедра епідеміології. 2003. 52 с.
43. Громашевский Л.В. Общая эпидемиология. Руководство для врачей и студентов санитарно-гигиенических факультетов. М.: «Медицина», 1965. С. 146-200.
44. Громашевский Л.В., Штейнбах Н.Х. Изменения хода эпидемического процесса под влиянием воздействия социальных и природных факторов на механизм передачи инфекции // Механизм передачи инфекции (учение о механизме передачи инфекционных болезней и его значение в эпидемиологии). 2-е изд., пересмотр. и доп. К.: Госмедиздат УССР, 1962. С. 255-272.
45. Гураль А.Л., Мариевский В.Ф., Сергеєва Т.А. Эпидемиологические аспекты проблемы гепатитов В и С в Украине // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. Київ, 2000. - Вип. 9, книга 4. - С. 56-60.
46. Гураль А.Л., Сергеева Т.А. Проблемы иммуноферментной и молекулярно-биологической диагностики гепатита С // Сборник материалов 1-ой международной научно-практической конференции "Специфическая диагностика инфекционных болезней". - Киев, 2004. - С. 35-40.
47. Гураль А.Л., Сергеева Т.А., Шагинян В.Р. Проблемы эпидемиологии гепатита С // Тези XIV з‘їзду мікробіологів, епідеміологів та паразитологів. - Полтава, 2004. - С. 105.
48. Гурская Т.Ю., Никитин И.Г., Размахнина Н.И. Особенности диагностики гепатита С у беременных женщин // Вестн. новых мед. технологий. 2006. T. XIII, N 1. С. 108.
49. Далматов В.В., Обухова Т.М., Стасенко В.Л. Эпидемиологический надзор и социально-гигиенический мониторинг в системе управления здоровьем населения // Эпидемиология и инфекционные болезни. 2005. N 2. С. 34-38.
50. Диагностическая значимость определения антител к различным антигенам вируса гепатита С у пациентов с острой и хронической HCV-инфекцией / Ющук Н.Д., Огиенко О.Л., Круглов И.В. и др. // Терапевтический архив. 2002. N 4. С. 18-22.
51. Дифференциальная лабораторная иммунодиагностика вирусных гепатитов. Методические рекомендации. М., 2002. 78 с.
52. Епідеміологічна характеристика гепатиту В в Україні і шляхи підвищення ефективності його профілактики / Гураль А.Л., Марієвський В.Ф., Сергеєва Т.А. та ін. // Інфекційні хвороби. 2003. N 2. С. 35-42.
53. Епідеміологічна характеристика гепатиту В в Україні та вдосконалення системи його профілактики / Гураль А.Л., Марієвський В.Ф., Сергеєва Т.А. та ін. // Вакцинопрофілактика керованих інфекцій та їх безпека. - Київ, 2006. - С. 46-47.
54. Епідеміологічні аспекти проблеми хронічного гепатиту С в Україні / Гураль А.Л., Сергеєва Т.А., Марієвський В.Ф., Шагінян В.Р. // Хвороби печінки в практиці інфекціоніста, Донецьк. 2007. С. 31-32.
55. Епідеміологія гепатиту С в Україні: сучасний стан і проблеми / Гураль А.Л., Марієвський В.Ф., Сергеєва Т.А., Шагінян В.Р. // Вчення Л.В.Громашевського в сучасних умовах боротьби з інфекційними хворобами. - Київ, 2006. - С. 50-58.
56. Захворюваність туберкульозом та вірусними гепатитами В і С / Салівонова Н.Д., Шевченко Г.М., Ковальчук М.Ф., Хоронжевська-Муляр І.С. // Вірусні гепатити в лікарській практиці (збірник наукових праць). Галицька видавнича спілка, Львів. 2003. С. 158-161.
57. Иванова Г.Ф. Клинико-иммунологические особенности и исходы гепатитов В, С и В+С у больных наркоманией. Автореф. дис. канд. мед. наук. СПб, 2001. 23 с.
58. Игнатова Т. Хронический вирусный гепатит и беременность // Инфекционный контроль. 2003. N 1. С. 30-33.
59. Игнатова Т.М. Хронические заболевания печени вирусной и невирусной этиологии у беременных: тактика ведения и лечения // Вирусные гепатиты: Достижения и перспективы. Инф. бюлл. - 2002. - N 1 (14). - С. 3-11.
60. Игнатова Т.М., Серов В.В. Патогенез хронического гепатита С // Архив патологии. 2001. N 3. С. 54-59.
61. Информационная подсистема эпидемиологического надзора за гепатитом В / Фролов А.Ф., Оргель М.Я., Гураль А.Л., Тычинский Н.В. // Журн. микро­би­о­логии, эпидемиологии и иммунобиологии. 1991. N 7. C. 46-48.
62. Использование кластерного метода при анализе смертности лиц, злоупотреблявших при жизни внутривенным приемом психоактивных веществ в Приморском крае / Кирдяпкина А.В., Шерстюк Б.В., Шорин В.В., Галактионов О.К. // Наркология. - 2004. N 12. - C. 44-47.
63. Исследование сероконверсии к различным антигенам вируса гепатита С у больных гепатитом С с различными исходами / Круглов И.В., Огиенко О.Л., Знойко О.О. и др. // Вопр. вирусол. 2003. N 2. С. 36-40.
64. К проблеме оценки диагностических характеристик тест-систем для выявления антител к вирусу иммунодефицита человека (ВИЧ) / Гураль А.Л., Сергеева Т.А., Кислых Е.Н., Максименок Е.В. // Лабораторная диагностика. - 1999. - N 1. - С. 50-54.
65. Клинико-лабораторная характеристика хронического гепатита С у взрослых / Лисукова Т.Е., Титов В.В., Малеев В.В., Гукасова К.В. и др. // Эпидемиология и инфекционные болезни. 2004. N 5. С. 30-35.
66. Клинико-лабораторная характеристика острого вирусного гепатита С у потребителей парентеральных наркотических веществ / Кожевникова Г.М., Рослый И.М., Чуйкова К.И., Бобкова М.Р. // Терапевт. архив. - 1999. - N 11. - С. 10-14.
67. Клинический протокол для Европейского региона ВОЗ. 6. Гепатит С и ВИЧ-инфекция: тактика ведения пациентов с сочетанной инфекцией / Ред. Ерамова И., Матич С., Мюнз М. ВОЗ, 2006. 53 с. (http://www. euro.who.int/pubrequest.).
68. Клинический протокол для Европейского региона ВОЗ. 7. Гепатит В и ВИЧ-инфекция: тактика ведения пациентов с сочетанной инфекцией / Ред. Ерамова И., Матич С., Мюнз М. ВОЗ, 2006. 31 с. (http://www. euro.who.int/pubrequest.).
69. Ковалева Е.П. Профилактика внутрибольничных инфекций у медицинского пер­сонала // Эпидемиология и инфекционные болезни. 2000. N 5. С. 17-20.
70. Ковалева Е.П., Семина Н.А. Защита медицинского персонала от внутрибольничного инфицирования // Эпидемиология и Вакцинопрофилактика. 2005. N 5 (24). С. 49-52.
71. Коморбидность наркологических и социально-значимых инфекционных заболеваний в Санкт-Петербурге и Ленинградской области / Звартау Э.Э., Крупицкий Е.М., Лиознов Д.А. и др. // Вопросы наркологии. 2005. N 2. С. 68-73.
72. Корочкина О.В., Корейво Е.Г. Структура и особенности течения гепатита С у ВИЧ-инфицированных // Нижегор. мед. ж. 1999. - № 1. С. 66-68.
73. Кузин С.Н., Шахгильдян И.В., Буриев А.Я. Закономерности внутрисемейной передачи гепатитов В, Дельта, С и вакцинопрофилактика HBV-инфекции в семьях больных хроническим гепатитом В // Эпидемиология и инфекционные болезни. 1998. N 6. С. 25-28.
74. Лабораторная диагностика гепатита С / Арсенин С.Л., Минькова В.Г., Никулин Б.А., Кишкун А.А. // Клин. лаб. диагностика. 2001. N 2. С. 34-36.
75. Лапач С.Н., Чубенко А.В., Бабич П.Н. Статистические методы в медико-биологических исследованиях с использованием Excel. К.: Морион, 2000. 320 с.
76. Ларин Ф.И., Лебедев В.В., Редько А.Н. Оценка парентерального и полового распространения ВИЧ-инфекции в сопоставлении с заболеваемостью сифилисом // Инфекц. болезни. 2005. 3, N 3. С. 37-41.
77. Лобзин Ю.В., Жданов К.В., Волжанин В.М. Гусев Д.А. Вирусные гепатиты: клиника, диагностика, лечение. СПб.: ООО «Издательство ФОЛИАНТ», 2006. 192 с.
78. Лопаткина Т.Н. Хронический гепатит С: внепеченочные проявления, особенности клинического течения, диагностика // Вирусные гепатиты: Достижения и перспективы. 2000. N 2 (9). C. 5-6.
79. Лучшев В.И., Санин Б.И., Жаров С.Н. Вирусный гепатит С глобальная проблема нашего времени // Российский медицинский журнал. 2004. N 3. С. 40-45.
80. Львов Д.К. Вирусные гепатиты от А до G и далее // Журн. микробиол. - 1997. N 1. С. 70-77.
81. Марієвський В.Ф. Внутрішньолікарняний гепатит В - статистика та реалії // Вестн. гигиены и эпидемиологии. 2005. Т. 9, N 1. С. 99-102.
82. Марієвський В.Ф. Епідеміологічна характеристика внутрішньолікарняних гепатитів В і С та стратегія їх профілактики в сучасних умовах. Автореф. дис. д.мед.н., Київ. 2006. 35 с.
83. Марієвський В.Ф. Шляхи та фактори внутрішньолікарняної передачі збудників гепатитів В та С і стратегічні напрямки по зменшенню їх дії // Експериментальна і клінічна медицина. - 2005. - N 3. - С. 79-83.
84. Марієвський В.Ф., Гураль А.Л. Проблема гепатиту В в Україні // Журнал практичного лікаря. 1999. N 3. С. 2-8.
85. Маркери інфікування вірусами гепатитів В і С в деяких групах підвищеного ризику інфікування / Сергеєва Т.А., Шагінян В.Р., Манько В.Г., Кунинець Л.-І.І. // Тези XIV з‘їзду мікробіологів, епідеміологів та паразитологів. - Полтава, 2004. - С. 82-83.
86. Маркери інфікування вірусами гепатитів В і С серед спецконтингентів установ пенітенціарної системи / Сергеєва Т.А., Шагінян В.Р., Кислих О.М., Кривда Н.С. // Мат. науково-практ. конф. з міжнар. участю Хвороби печінки в практиці клініциста” - Харків, 2007. - С. 268-269.
87. Маркеры вируса гепатита С в ткани печени, сыворотке и мононуклеарных клетках периферической крови больных хроническим гепатитом С и внепеченочные проявления хронической HCV-инфекции / Бушуева Н.В., Крель П.Е., Исаева Е.И. и др. // Терапевт. архив. 2005. N 2. С. 59-65.
88. Мелик-Андреасян Г.Г. Эпидемиология парентеральных вирусных гепатитов В и С в Армении. Автореф. дис. д.мед.н., Ереван. 2004. 52 с.
89. Меньшиков В.В. Об оценке диагностической эффективности лабораторных тестов // Лабор. дело. 1978. N 8. С. 451-459.
90. Михайлов М.И. Вирусы гепатитов // Медицинская вирусология. - 2007. Том ХХІV. С. 205-223.
91. Михайлов М.И. Лабораторная диагностика гепатита С (серологические маркеры и методы их выявления) // Вирусные гепатиты: достижения и перспективы. 2001. N 2. С. 8-18.
92. Михайлов М.И., Потятынник О.Н., Гомберг М.А. Половой путь передачи вирусных гепатитов // ИППП. 2002. N 6. C. 3-11.
93. Нарушения иммунного статуса и патология печени у молодых потребителей героина / Наумова Т.А., Панченко Л.Ф., Пирожков С.В. и др. // Вестн. Рос. АМН. 2003. N 3. С. 32-36.
94. Никитин И.Г. Лечение хронического гепатита С: вчера, сегодня, завтра // РЖГГК. 2002. N 6. С. 11-16.
95. Никитин И.К., Голосова Т.В. Платные и первичные доноры крови факторы высокого риска гемотрансмиссивных инфекций // Новое в трансфузиологии. 2001. N 29. С. 22-28.
96. Николаева Л.И. HCV-инфекция // Мир вирусных гепатитов 2000. N 78.С. 1014.
97. О возможной роли мокроты как фактора передачи возбудителей гемоконтактных гепатитов в очагах микст-инфекции / Соломай Т.В., Кюрегян К.К., Михайлов М.И., Нечаев В.В. // Гепатит В, С и D проблемы диагностики, лечения и профилактики. М., 2003. С. 264-266.
98. Онищенко Г.Г., Шахгильдян И.В., Михайлов М.И. Вирусные гепатиты В и С в России // Мир вирусных гепатитов. 2003. N 7-8. С. 12-15.
99. Определение корреляционной связи между заболеваемостью хроническим вирусным гепатитом В и распространенностью наркомании на отдельных территориях Российской Федерации / Садикова Н.В., Варламова И.А., Изотов Б.Н. и др. // Вирусный гепатит В диагностика, лечение и профилактика (к 40-летию открытия HBsAg). М., 2004. С. 162-163.
100. Определение специфических серологических маркеров гепатитов В и С у ВИЧ-инфицированных лиц / Сергеева Т.А., Кислых Е.Н., Максименок Е.В., Шагинян В.Р. // Лаб. диагностика. 2007. N 2 (40). С. 12-18.
101. Основные показатели деятельности службы крови России в 2002 г. / Селиванов Е.А., Данилова Т.Н., Дегтярева И.Н. и др. // Трансфузиология. 2003. N 4. С. 6-28.
102. Особенности клиники, морфологического статуса и агрегационной способности эритроцитов при остром вирусном гепатите В и В+С на фоне опийной наркомании / Гуляева О.М., Чуйкова К.И., Новицкий В.В. и др. // Сиб. ж. гастроэнтерол. и гепатол. 2001. N 12. С. 141-142.
103. Оценка состояния желудка, двенадцатиперстной кишки и желчевыводящих путей у больных хроническим гепатитом С / Лобзин Ю.В., Жданов К.В., Гусев Д.А., Яременко М.В. // Тер. архив. 2005. N 2. С. 66-69.
104. Оцінка епідеміологічної ефективності вакцинації проти гепатиту В новонароджених в Україні /