ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНІ ЗДОБУТКИ "ПРАЗЬКОЇ ШКОЛИ" В КОНТЕКСТІ ТВОРЧИХ ПОШУКІВ УКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ ГАЛИЧИНИ кінця ХІХ – першої половини ХХ століття

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

На правах рукопису

Бєдакова Софія Вікторівна

УДК 78. 072 (477)

ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНІ ЗДОБУТКИ "ПРАЗЬКОЇ ШКОЛИ"
В КОНТЕКСТІ ТВОРЧИХ ПОШУКІВ
УКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ ГАЛИЧИНИ
кінця ХІХ першої половини ХХ століття

17.00.01 теорія та історія культури

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник
Рой Євген Євгенович, доктор
історичних наук, професор

Київ 2006

ЗМІСТ:

Вступ .............................................................................................................. ..3

Розділ І. Історіографія проблеми та джерельна база дослідження..........10
Висновки до розділу ............................................................................26

Розділ ІІ. Празька школа та її роль у музичному житті Європи
кінця ХІХ початку ХХ століття..................................................................28

2.1. Музична Прага як центр міжкультурних взаємин ................... 28

2.2. Особливості композиторської діяльності викладачів
Празької консерваторії ........................................................................60
Висновки до розділу ............................................................................85

Розділ ІІІ. Художньо-естетична спрямованість творчих пошуків
українських композиторів празького періоду..............................................87

3.1. Неоромантичні тенденції композиторського стилю
В.Барвінського та Н.Нижанківського у празький період їх
творчості................................................................................................87

3.2. Новаторське експериментаторство у творчості українських
композиторів празького періоду 20-30 х років ХХ ст...................120 Висновки до розділу ...........................................................................147

Висновки .........................................................................................................150
Список використаної літератури та джерел ................................................153

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Творчість українських композиторів Галичини кінця ХІХ — першої половини ХХ століття становить цілу епоху в розвитку національної культури. Це період утвердження самобутності українського мистецтва та значного зростання рівня музичного професіоналізму в цьому регіоні. Вказані тенденції пов’язані з музичною творчістю відомих композиторів-виконавців того часу: В.Барвінського, Н.Нижанківського, М.Колесси, Р.Сімович, С.Туркевич-Лісовської (Тукевич-Лукіянови), З.Лиська та ін. Їх діяльність створила умови для активізації музичного життя на Галичині та надала цілісності процесам опанування тих художньо-естетичних здобутків, які демонструвала європейська мистецька еліта.
Органічною складовою цієї еліти були чеські музиканти, які у своїх творчих пошуках прагнули асимілювати нові прогресивні тенденції часу відповідно до етнонаціональних потреб та iнтересів своєї культури. Одним з найпотужніших центрів тогочасного європейського музичного мистецтва була Прага, і саме досвід празької композиторської школи став тим підґрунтям, на якому відбувалося виховання багатьох українських музикантів. Першим українським випускником Празької консерваторії був В.Барвінський, згодом М.Колесса, Н.Нижанківський, Р.Сімович, С.Туркевич-Лукіянович, З.Лисько, Є.Цегельський та деякі інші. Проте їхня діяльність в аспекті українсько-чеських зв’язків до цього часу висвітлена недостатньо.
Першими, хто закцентував увагу на значущості для українських композиторів творчих напрацювань музикантів, які її репрезентували, були представники музикознавчої думки 2030-х років В.Барвінський, М.Грінченко, Б.Залеський, П.Козицький, Б.Кудрик та ін.. Наголошуючи на доцільності використання технологій, якими оперували празькі композитори в опрацюванні фольклорних першоджерел, багато хто з них на власному творчому досвіді прагнув довести актуальність такого напряму для посилення зв’язків української народної творчості з професійною (В.Витвицький, З.Лисько).
У 5060-ті роки ХХ століття з’являються музикознавчі праці біографічного характеру, присвячені творчості окремих композиторів, які працювали у західноукраїнському регіоні наприкінці ХІХ — у першій половині ХХ століття, та узагальнюючі роботи, з аналізом динаміки розвитку окремих мистецьких інституцій (Л.Архімович, Ю.Булка, Л.Кияновська, С.Павлишин, Я.Якубяк). У цей період також зростає науковий інтерес до вивчення творчих здобутків празьких музикантів та історії чеської культури, її взаємозв’язків з іншими культурними традиціями, які мали розповсюдження в різні періоди існування західного слов’янства (І.Белза, І.Мартинов, З.Неєдли ).
Останнім часом представники вітчизняного музикознавства все частіше звертаються до проблематики культурологічного спрямування, розглядаючи розвиток музичної культури Західної України і творчість тих діячів, які її представляють, в проекції на різні художні традиції, стилі, напрями та нові архівні матеріали, доступ до яких став можливим після проголошення державної незалежності в 1991 році. Це дисертаційні дослідження Н.Костюк Музична культура Західної України 2030-х років XX століття: ідеї поступу і розвиток національних традицій”, О.Мартиненко Музична діяльність українських емігрантів у міжвоєнній Чехословаччині (джерелознавчий аспект дослідження)” та Р.Стельмащук Модерністичні тенденції у творчості українських композиторів Львова 2030-х років ХХ ст.: естетичні та стильові ознаки в контексті епохи”.
Аналіз наукового доробку у визначеному вище напрямі доводить необхідність систематизації накопиченої інформації на основі комплексного підходу як у розгляді художньо-естетичних здобутків празьких музикантів, так і ролі, яку відіграла їх діяльність у творчому зростанні українських композиторів Галичини — вихованців Празької консерваторії, для яких вона стала, за висловом В.Барвінського, справжньою школою професійної майстерності європейського зразка.
Все це й обумовило вибір теми ”Художньо-естетичні здобутки празької школи” в контексті творчих пошуків українських композиторів Галичини кінця ХІХ — першої половини ХХ століття”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано як складова державних комплексних програм Міністерства культури і мистецтв України Державна програма розвитку культури на період до 2007 року”, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2003 №1235, Загальнодержавна програма музейної справи на період до 2005 року”, затвердженої Законом України від 25.12.2002 №361-4, а також згідно з планами наукової роботи кафедри теорії та історії культури Київського національного університету культури та мистецтв.
Мета дослідження — визначити художньо-естетичні параметри, в яких відбувався розвиток музичної творчості представників празької школи” та розглянути їх здобутки в контексті особливостей композиторського стилю українських музикантів Галичини, що представляють музичну культуру цього регіону кінця ХІХ — першої половини ХХ століття, на прикладах музичних творів, які містять ознаки празького періоду”.
Поставлена мета обумовила завдання дисертаційного дослідження:
проаналізувати історіографію проблеми та визначити підходи, які вона передбачає у вирішенні питань, пов’язаних з обраною темою;
охарактеризувати діяльність празької школи” як одного з провідних центрів підготовки професійних музичних кадрів в Європі кінця ХІХ — першої половини ХХ століття у проекції на особливості музичного життя Праги в цей період;
проаналізувати художньо-естетичні здобутки представників празької композиторської та виконавської шкіл;
виокремити художньо-естетичні орієнтири, які впливали на формування композиторського стилю галицьких музикантів в празькі періоди” їх біографії;
простежити трансформацію жанрово-стильових засад, показових для празької школи” визначеного періоду в музичних творах галицьких музикантів — її вихованців, та визначити, в контексті яких художньо-естетичних напрямів і культурних традицій відбувалися ці впливи;
розкрити специфіку новаторського експериментаторства у творчості українських композиторів Галичини празького періоду.
Об’єкт дослідження — празька школа” і роль, яку вона відіграла у становленні інших європейських композиторських та виконавських шкіл.
Предмет дослідження — вплив художньо-естетичних здобутків празької школи” та творчі пошуки українських композиторів Галичини кінця ХІХ — першої половині ХХ століття.
Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження: аналітичний — у вивченні фольклорно-етнографічної, історичної, мистецтвознавчо-культурологічної літератури з питань розвитку української та чеської музичної культури, жанрово-стильових особливостей музичних творів українських композиторів Галичини, які відноситься до періодів їхнього перебування у Празі; пошуковий — у збиранні й виокремленні із загальноукраїнського доробку творів українських композиторів празької школи”, які становлять мистецьку і художню цінність для європейської та національної культури; історичний — у розкритті історичних передумов та шляхів розвитку музичних взаємин українських митців із чеськими; музикознавчий — в аналізі творів відомих українських та чеських композиторів визначеного періоду; порівняльного аналізу — у визначенні діалектики загального та особливого у творчих пошуках і здобутках чеських і українських митців; теоретичний — у підведені підсумків дослідження.
Джерельну базу дисертації становлять нотографічні та бібліографічні видання, хроніки, періодичні видання 19101936 рр. (Діло”, Музичний вісник”, Українська музика”, Шляхи”, Вікна”, Назустріч”, Hudebni Listy”, Hudebni rozhedy” та ін.)
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:
вперше доведено роль чеських композиторів у формуванні засад музичного професіоналізму на Галичині наприкінці ХІХ — у першій половині ХХ століття;
концептуалізовано досягнення празької школи” у різних сферах музичної діяльності: виконавській, композиторській, наукового музикознавства, педагогічній в проекції становлення нового покоління української музичної еліти Галичини визначеного періоду та її внеску в розвиток української музичної культури;
набуло подальшого розвитку завдяки новим архівним матеріалам положення про значення Праги як провідного мистецько-культурного центру Європи, що сприяв зміцненню міжкультурних зв’язків та взаємозбагаченню різних культурних традицій західноєвропейських і слов’янських;
проаналізовано особливості творчості видатних представників музичної культури Праги (Л.Яначек, В.Новак, Й.Сук, Й.Ферстер, О.Недбал), композиторська діяльність яких увібрала в себе найпрогресивніші елементи естетичного змісту епохи й визначила розвиток музичного професіоналізму як в Європі, так і в Україні, який, перш за все, характеризувався застосуванням принципів симфонічного розвитку, музичної драматургії, інтонаційного мовлення, фольклорної обробки, стилістичних та образно-жанрових модифікацій;
уточнено із цих позицій естетичні закономірності інтерпретації фольклорних зразків (від простої обробки пісень до глибокого відчуття особливостей жанру), що зумовило жанрово-стилістичний розвиток форм творів у руслі неоромантичних і модерністських тенденцій, не позбавлений, водночас, реалістичної національної основи;
показано, що зазначені тенденції, відображені у творчості українських композиторів празької школи, визначили розвиток музичного мистецтва в Україні (пізніше це дало підставу кваліфікувати цей період як добу відродження у національному мистецтві). Синтез новоєвропейських течій і рис національного реалізму спричинив збільшення амплітуди жанрового розвитку — від великих оперно-симфонічних та симфонічно-ораторіальних форм до камерно-інструментальних і хорових мініатюр;
виявлено неоромантичні впливи у творчості українських композиторів празького періоду: звернення до жанру психологічної поеми, балади, в яких простежується експресіоністська ретроспекція до барокових джерел музично-поетичного образу, і водночас, трапляються імпресіоністські штрихи;
розкрито особливості новаторського експериментаторства празького періоду творчості українських композиторів — М.Колесси, Р.Сімовича, З.Лиська, що простежується у їх тяжінні до неокласицизму та неофольклоризму. На тлі здобутків попереднього етапу (В.Барвінський, Н.Нижанківський) вони видаються потужними новаціями, які сприяли інтегруванню вітчизняних культурних здобутків у світове мистецтво;
введено в науковий обіг архівні документи,не опубліковані раніше в нашій країні матеріали, які дозволяють відтворити реальну картину розвитку музичної культури в зазначений період.
Практичне значення дослідження. Результати дослідження, фактологічний матеріал можуть бути використані культурологами музикознавцями, істориками у подальшому вивченні процесів формування національної самоідентичності композиторських та виконавських шкіл, які представляють художню культуру східноєвропейського регіону, а також у навчальних курсах української та зарубіжної музики, спецкурсах та спецсемінарах різної проблематики, пов’язаної із вивченням особливостей становлення міжкультурних зв’язків у цьому регіоні тощо.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та окремі аспекти дослідження оприлюднено у формі доповідей на Всеукраїнських науково-практичних конференціях: Модернізація вищої освіти України: історія, досвід, перспективи” (Миколаїв, 2004); Проблеми підготовки спеціалістів культурно-дозвіллєвої сфери Півдня України в контексті загальних тенденцій розвитку культури” (Миколаїв, 2005); Духовна культура як домінанта українського життєтворення” (Київ, 2005); міжнародній науково-практичній конференції Актуальні проблеми безперервності та наступності в системі ступеневої освіти” (Київ-Миколаїв, 2004); звітних щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу, аспірантів, студентів Київського національного університету культури та мистецтв (Миколаїв, 2003, 2004, 2005); засіданнях і наукових семінарах кафедри теорії та історії культури Київського національного університету культури і мистецтв, кафедри теорії музики Миколаївського філіалу Київського національного університету культури і мистецтв.
Публікації викладено у монографії та 5 одноосібних статтях, 4 з яких у фахових виданнях, затверджених ВАК України за напрямком мистецтвознавство”.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, чотирьох підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (173 позиції, з них 24 — чеською, польською та англійською мовами). Загальний обсяг роботи — 163 сторінки, з яких 152 сторінки становить основний текст.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У висновках дисертантом узагальнююіться основні результати дослідження.
1. Доведено, що творчі пошуки українських композиторів Галичини кінця ХІХ — першої половини ХХ століття були зорієнтовані на опанування художньо-естетичних здобутків представників празької школи”. Їх творчість узагальнювала в собі весь спектр досягнень, якими представлена в історії музичної культури європейська художня традиція у визначений період.
2. Розкрито динаміку підходів, які визначали спрямованість вивчення музичних явищ, пов’язаних з діяльністю празької школи”: від проекцій загальної історії української та чеської музики до бібліографічного принципу дослідження мистецьких та культурних взаємовпливів, які відбувалися між різними національними традиціями в творчості окремих українських музикантів, які працювали на Галичині.
3. Встановлено, що празька школа” — це не тільки освітня інституція, діяльність якої характеризує Празька консерваторія. Поняття „празької школи” містить різноманітні напрями музичного просвітництва, композиторську творчість, виконавство, зокрема, органне, науково-мистецтвознавчі наробки Празького університету та здобутки педагогічної теорії загального музичного навчання та виховання, а також громадської діяльності численних музичних товариств.
4. Виявлено, що празька школа” мала значний вплив на формування майстерності українських композиторів Галичини кінця ХІХ — першої половини ХХ століття, скеровуючи цей процес на поєднання традицій різних музичних культур: європейської (переважно німецької і французької) і слов’янської (чеської і російської). Все це стало підґрунтям опанування українськими митцями найвагоміших художньо-естетичних здобутків визначеного періоду в сфері музичної драматургії, засобів музичної виразності та способів жанрової узагальнення ідейної концепції твору.
5. Охарактеризовано творчість найвідоміших представників празької школи” та виокремлено художньо-естетичні орієнтири, які спрямовували їх діяльність. Методи симфонічної драматургії представників празької школи, засвоєні з досвіду чеської та російської музичної класики, отримали нове забарвлення в романтичних та радикально-модерністських спробах творення фортепіанного, скрипкового та симфонічного репертуару. Цю тенденцію можна вважати справді прогресивною.
6. Охарактеризовано художньо-стильові напрями, які зорієнтовували творчі пошуки українських музикантів Галичини старшої і молодої генерації: з одного боку, неоромантизм вагнерівсько-брамсівського типу та імпресіонізм, з іншого — неокласицизм, неофольклоризм та інші різновиди модернізму.
7. Показано, яким чином відбувався процес засвоєння інноваційного і класичного досвіду в творчості окремих композиторів-галичан в празький період.
Неоромантичний напрям празької школи репрезентують здобутки В.Барвінського та Н.Нижанківського, передусім у камерно-інструментальному та вокальному жанрі. Обидва композитори використовують циклічність форми, контрастність тематичних образів, варіаційність музичного розвитку, ладову, гармонічну і ритмічну імпровізаційність. Вони звертаються до жанру психологічної поеми, балади, у яких простежується експресіоністична ретроспекція до барокових джерел музично-поетичного образу.
Новаторським експериментаторством позначена симфонічна, камерно-інструментальна, вокальна сфери музичної творчості М.Колесси, Р.Сімовича, З.Лиська, С.Туркевич-Лісовської. Насамперед - це експерименти з формою, ритмами, ладо-тональною організацією та гармонією. Саме в творчості молодшої генерації українських композиторів особливо помітним стає вплив В.Новака з його тяжінням до символічності, метафоричності народнопісенної палітри, завуальованих імпресіоністичних гармоній і фактури.
8. З’ясовано специфіку опанування українськими композиторами Галичини кінця ХІХ — першої половини ХХ століття художньо-естетичних здобутків празької школи”. Ця специфіка полягає в тому, що музиканти празької школи” сприяли через навчання і виховання реалізації багатого творчого потенціалу, який містила західноукраїнська фольклорна традиція. Вони також спонукали молодих українських композиторів до системного засвоєння новітніх тенденцій світової культури на основі народної української пісенності та інших фольклорних традицій.
У науковий обіг введено нові архівні матеріали і факти, що доводять значущість художньо-естетичного досвіду празької школи” для розвитку музичного професіоналізму на українському ґрунті.

CПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ:

1. Антонович В. Історія України. Прага, 1942. 244 с.
2. Антонович Д. Українська музика // Українська культура. К.: Либідь, 1993. С. 404442.
3. Архімович Л. Музичний театр Західної України // Українська класична опера. К.: Муз. Україна, 1957. С. 104130.
4. Барвик М. Чехословацкая музыка на новом этапе // Сов. музыка. 1950. № 7. С.58.
5. Барвінський В. Камерні ансамблі для струнних інструментів і фортепіано. К.: Муз. Україна, 1971. C.4.
6. Барвінський В. Музичне життя у Празі чеській // Музичний вісник. Львів. 1930. С. 5861.
7. Барвінський В. Огляд історії української музики // Історія української культури. К.: Либідь, 1993. — С. 691718.
8. Барвінський В. Успіх українських композиторів у Празі // Діло. 1929. Ч. 202. C.8.
9. Барвінський В. Статті та матеріали: Збірник. Дрогобич: Відродження, 2000. 146 с.
10.Беель. З нашої музики // Діло. 1926. Ч. 164. C.13.
11.Боровик М. Український радянський камерноінструментальний ансамбль. К.: Муз. Україна, 1968. 248 с.
12.Булка Ю.П. Нестор Нижанківський . Життя і творчість. Львів; НьоЙорк: Вид-во М.П.Коць, 1997. 60 с.
13.Булка Ю. П. Музична культура Західної України // Історія української музики (1917 1941). К.: Мистецтво, 1992. Т. 4. С. 545589.
14.Булка Ю. Нестор Нижанківський. К.: Муз. Україна, 1972. 29 с.
15.Бэлза И. Антонин Дворжак. М.: Музгиз, 1949. 226 с.
16. Бэлза Игорь. Иозеф Богуслав Ферстер // Сов. музыка. 1950. № 12. С.57.
17.Бэлза И. История чешской музыкальной культуры. В 2 томах. М.: Музгиз, 1959. Т.1. 458 с.
18.Бэлза Игорь. Концерты чехословацких артистов // Сов. музыка. 1950. № 7. С.12.
19.Бэлза И. Очерки развития чешской музыкальной классики. М.: Музгиз, 1951. 585 с.
20.Бэлза Игорь. Пятая симфония Дворжака. М.: Музгиз, 1950. 132 с.
21.Бэлза Игорь. Русские классики и музыкальная культура западного славянства. М.: Музгиз, 1950. 488 с.
22.Бэлза Игорь. Чешская оперная классика. М. Л.: Госуд. муз. изд-во, 1951. 645 с.
23.Ваницкий Я., Йиранек Я. , Карасев Б. О чешской музыке. / Пер. с чешск. М.: Музгиз, 1965. 436 с.
24.Василь Барвінський в контексті європейської музичної культури: Статті та матеріали / Ред. упор. О.Смоляк. Тернопіль, 2003. 188 с.
25. Вафья Ю.О. З історії українсько-чеських музичних зв’язків (чеські піаністи у Львові) // Проблеми слов’янознавства: Респ. міжвід. наук. зб. Вип. 39. Львів: В-во при Львівському держ. університеті, 1989. С. 7578.
26.Вахнянин А. Спомини з життя. Львів, 1908. 137 с.
27.В. Б. [Барвінський В.]. З успіхів молодих українських музиків у Празі //Діло. 1928. Ч. 181. C. 39.
28.В.Д. Ст. (Ільницький В.) Листи артистичні // Зоря. 1880. Ч.5. C. 7.
29.Витвицький В. Музичними шляхами. Спогади. Львів, Сучасність, 1989. 152 с.
30.Витвицький В. Василь Барвінський у моїх спогадах // Витвицький В. Музикознавчі праці. Публіцистика. Львів, 2003. С. 138157.
31.„Вікна”. Львів. 1929.— № 6—7. С.1218.
32.Волошин М. Висший музичний інститут у Львові // Альманах музичний. Львів, 1904. С. 102104.
33.Воробкевич С. Суд чеха о музиці славяньскій взагалі, а о южнорускій в особливости // Правда. Львів, 1875. Ч. 13. С. 517522.
34.В.Ю. Наше мистецтво на чужині // Діло. 1923. Ч.84. C. 910.
35.Герасимова-Персидская Н. Партесный концерт в истории музыкальной культуры. М.:1983. С.4.
36.Г. К[онюс]. „Московские ведомости”, 2 марта 1890 г. C. 3.
37.Гнатів Т. Фортепіанні твори М. Колесси. К.: Муз. Україна, 1984. 138 с.

Головацький Г. Народые песни Галицкой и Угорской Руси. К.: Муз. Україна, 1978. 266 с.
Гордійчук М. Українська радянська симфонічна музика. К.: Муз. Україна, 1969. 458 с..
Гриневецький І. А. К. Вахнянин. Нарис про життя і творчість. К.: Муз. Україна, 1961. 32 с.
Грінченко М. Вибране. К.: Держвидав образотворч. м-ва і муз літ УРСР, 1959. 531 с.
Грінченко М. Історія української музики. К.: Спілка, 1922. — 278 с.
Грінченко М. Музикальна творчість і музикальний фольклор Західної України // Рад. музика. 1939. №6. С. 1215.
Дитиняк М. Українські композитори (бібліографічний довідник). Канада, 1986. 224 с.
Діло. 1910. Ч. 52. С.9.
Діло. 1924. Ч. 209. С.6.
Діло. 1934. Ч. 70. С.13.
Доброхотов Б. В. Бедржих Сметана и его „Проданная невеста”. М.: Музгиз, 1948. 78 с.
Енциклопедія Українознавства: Париж, Нью-Йорк, 19561989
Е. П. (Полежаева Е. А.). Чешский оперный театр на подъеме // Сов. музыка, 1950, № 4. С.1013.
Загайкевич М. Музичне життя Західної України другої половини XIX ст. К: Муз. Україна, 1960. 190 с.
Залеський О. З сучасного українського музичного життя // Шляхи. Львів, 1916. Ч. 1516. С. 534536.
Залеський О. Короткий нарис історії української музики. — Філадельфія, 1951. 20 с.
Залеський О. Погляд на історію української музики // Шляхи. Львів, 1916. Ч. 910. С. 322329.
3.С. (Савелова 3. Ф.). Леош Яначек (некролог) // Муз. образование. 1928. № 45.
История Чехии / под ред. акад. В. И. Пичета. М.: Госполитиздат, 1947. 644 с.
І.К. Український академічний хор у Празі //Діло. — 1928. Ч. 101. С. 6.
Історія української музики: в 6-ти т. К.: Наук. думка, 1990. Т.4: 19171941. 1992. 615 с.
Баранович-Гординська Д. Передмова // Українські Народні Мелодії 3. Лиська. Т. 5, НьюЙорк, 1970. С.39
Кашкин Н. Концерт Дворжака // Русские ведомости. 2 февраля 1895 г. С.4.
Кияновська Л. Українська музична культура. К.: ОМЦНЗКМ, 2002. 160 с.
Кияновська Л .Діяльність німецьких, австрійських та чеських музикантів у ХІХ ст. // Musika Galiciana / Red. L. Mazepa. Wydawnictwo Wyzszei szkoly Pedagogicznej, 2000. T. 5. S. 119128.
Кияновська Л.О. Син століття. Микола Колесса в українській культурі ХХ віку: Сім новел з життя артиста. Львів: Вид-во НТШ, 2003. 293 с.
Кияновська Л. О. Стильова еволюція галицької музичної культури ХІХ ХХ ст. Тернопіль: АСТОН, 2000. 331 с.
Кім. З українського музичного життя в Празі // Діло. 1930. Ч.105. С. 78.
Кім. З українського музичного життя у Празі // Діло. 1930. Ч. 106. С. 89.
Кім. Шевченківський концерт // Діло. 1930. Ч. 108. С. 11.
Козаренко О.В. Феномен української музичної мови Львів: В-во НТШ, 2000. 284 с.
Колесса Ф. З царини українського музикознавства // Діло. 1936. Ч.172. С. 1618.
Колесса Ф. Мелодії українських народних дум // Матеріали з української етнології. Львів, НТШ. Т. 1314. С.913.
Колесса Ф. Українські народні думи // Записки НТШ. Львів. Т.131. С. 46.
Костюк Н. Музична культура Західної України 2030х років XX століття: ідеї поступу і розвиток національних традицій: Автореф. дис... канд. мист-ва: м17.00.01 / КНУКіМ. К., 1998. 23 с.
К. П. Український концерт і вечорниці в Празі // Діло. 1931. Ч. 60. С. 15.
К.П. // Музика. 1923. № 1. С.57.
К. П. // Музика..— 1923.— 8/9.—С. 32.
Кудрик Б. Історія української музики в Галичині. Львів, 1931. 246 с.
Кудрик Б.Чужі впливи в українській музичній культурі // Українська музика. Львів, 1937. Ч. 56. С. 6567.
Л.Г. Музыкальное письмо из Петербурга // Московские ведомости. 30 апреля 1890 г. С.4.
Левицький І. Нарис з історії музики. Львів, 1921. 44 с.
Лисенко М. В. у спогадах сучасників. К.: Муз. Україна, 1968. 558 с.
Лисько 3. Василь Барвінський // Українська музика. Львів, 1938. Ч. 2. С. 1721.
Лисько З. „Запорожець за Дунаєм” С. Артемівського-Гулака та відношення цього твору до Моцартового «Уведення із сералю» // Праці Українського Високого Педагогічного Інституту ім. М. Драгоманова у Празі. — Прага, 1929. — Т. 1. С.2229.
Лисько 3. Піонери музичного мистецтва в Галичині. — Львів НьюЙорк, 1994. 144 с.
Луганська К.М., Шевчук О. В Музична освіта // Історія української музики. К.: Наук. думка, 1989. Т.2: Друга половина XIX ст. С.380395.
Лысенко Н. Думы о Богдане Хмельницком и Барабаше // Киевская старина. 1888. № 7. С.1418.
Людкевич С. В.Барвінський (до 30-ліття музичної діяльності) // Діло. 1938. 4 березня. С.3
Людкевич С.П. Дослідження, статті, рецензії, виступи. В 2х т. Т. 1. Львів: Дивосвіт, 2000. 496 с.; Т. 2. Львів: Дивосвіт, 2000. 489 с.
Лятошинский Б. Бедржих Сметана. // Литература и искусство. № 20. 13 мая 1944. С.1929.
Мазепа Л.З. Сторінки музичного минулого Львова. З неопублікованого. Львів: Сполом, 2001. 280 с.
Мартынов И. И. Бедржих Сметана. М.: Музгиз, 1963. 495 с.
Мартынов И. И. Чешская фортепианная музыка // Сов. музыка. 1949. № 7. С. 916.
Мартиненко О.В. Музична діяльність українських емігрантів у міжвоєнній Чехословаччині (джерелознавчий аспект дослідження): Автореф. дис... канд. мист-ва: 17.00.01 / НМА . К., 2001. 24 с.
Мегельська 3. Концерт Любки Колесси у Празі // Діло. 1936. Ч. 57. С. 19.
М.Г. Співаюча Україна // Діло. 1934. Ч. 58. С. 16.
Микола Колесса композитор, диригент, педагог: Зб. статей / Упор. та ред. Я.Якубяка. Львів, 1996 . 132 с.
М-м. Співацький фестиваль у Празі // Діло. 1934. Ч. 119. С. 23.
М. Свято Шевченка в Празі //Діло. 1929. Ч. 120. С.6.
Нариси з історії української музики (Л. Архімович та ін.). — К.: Укр.. музика, 1964. Ч. 1. 309 с.
Неедлы З. Антонин Дворжак // Сов. искусство. 11 сентября 1941 г. С.67.

100. Неедлы З. Бедржих Сметана. Прага, Изд. „Орбис, 1945. 216 с.
101. Неедлы З. Гуситство и искусство // Избр. труды. М.: 1960. С.819.
102. Неєдли З. М.Лисенко і українські народні пісні // Українська музика. 1937. Ч. 910. С. 132135.
103. Неруда Ян. Избранное. М.: Исво, 1950. 442 с.
104. Нижанківський Н. Академія в 5ліття Українського педагогічного Інституту в Празі // Діло. 1929. Ч. 79. С.34.
105. Нижанківський Н. Три зустрічі // Українські вісті. 1938. 21 лютого. С.2.
106. Ніколаєва Л. Камерно-інструментальні твори М. Колесси // Музика. 1979. № 1. С.1015.
107. Н.Т. Вечер памяти Зденека Фибиха (изложение доклада И. Ф. Бэлза „Творческий путь Зденека Фибиха”) // Сов. музыка. 1951. № 4. С.48.
108. Обідний М. Пам’яти М. Лисенка // Діло. 1928. Ч. 36.
109. Олексенко. Свято Шевченка у Празі //Діло. 1936 Ч. 86. С.12.
110. Ольховський Ю.А. Нарис історії української музики. К.: Муз. Україна, 2003. 512 с.
111. Павлишин С.С. Василь Барвінський. К.: Муз. Україна, 1990. 88 с.
112. Павлишин С.С. Львівські музиканти а «Празька школа» // Союз Українських Професійних Музик: Матеріали і документи. Львів: Сполом, 1997 . С. 1518.
113. Павлишин С.С. Перша українська композиторка Стафанія Туркевич-Лісовська-Лукіянович. Львів: БаК, 2004. 160 с.
114. Паламарчук О. Р. Микола Колесса.— К.: Муз. Україна, 1989.—76 с.
115. Перша українська доктор музикології // Діло. 1934. Ч. 164. С.79.
116. Пропам’ятна книга Українського Музичного Інституту в Америці. Нью-Йорк, 1963. 544 с.
117. Пыпин А. Н. Два месяца в Праге. Мои заметки М., 1910. 154 с.
118. Ремезов И. В. И. Сук. Материалы к биографии. М.: Музгиз, 1933. 168 с.
119. Рихло І. Українська пісня в Празі //Діло. 1914 Ч. 135. С. 22.
120. Рудницький А. Українська музика. Історикокритичний огляд. Мюнхен, 1963. 406 с.
121. Савицький Р.мол. Творчість Зіновія Лиська: Нотографія, Дискографія, бібліографія. Кренфорд; Нью Джерсі: Ключі, 1995. 84 с.
122. Сімович Р. Віктор Матюк // Назустріч. — Львів, 1937. Ч. 9. С.2.
123. Соллертинский И. И. Бедржих Сметана // „Проданная невеста”. Л.: Музгиз, 1937. С.2432.
124. Соневицький І. Композиторська спадщина Нестора Нижанківського. — Рим, 1973. 34 с.
125. Стасов В. В. Опера Глинки в Праге // Собр. соч., т. III, СПб, 1894. С. 1316.
126. Стасов В. В. Чехи и русская опера // Собр. соч., т. III, СПб 1894. С.97116.
127. Стельмащук Р. Модерністські тенденції у творчості українських композиторів Львова 2030х рр. ХХ ст.: естетичні та стильові ознаки в контексті епохи: Автореф. дис... канд. миства: 17.00.01 / КНУКіМ. К., 2002. 22 с.
128. Стельмащук Р. Нові напрямки і тенденції європейської музики в творчості українських галицьких композиторів першої половини 20 століття (до 1939 року) // Союз Українських Професійних Музик у Львові: Матеріали і документи. Львів, 1997. С. 1930.
129. Стешко Ф. Микола Лисенко і українське громадянство (Два моменти: ювілей і похорон) // Українська музика. Львів, 1937. № 4. 910. С. 149156.
130. Стешко Ф. Моя музична біографія // Музика. 1996. № 5. С.2830.
131. Стешко Ф. Чеські музики в українській церковній музиці. Прага, ЧАН, 1934. 588 с.
132. Терещенко А.К. Роман Симович. К.: Муз.Україна, 1973. 35 с.
133. Тимофеев Г. Н. М. А. Балакирев в Праге // Современный мир. 1911. № 6. С.79.
134. У 20 роковини смерті Лисенка // Діло. 1932. Ч. 255. С.3.
135. „Успішний дебют молодого українського композитора” // „Вікна”. Львів. 1928. № 6. С.4.
136. Франко І. Думки профана на музикальні теми // Артистичний вісник. Львів, 1905. Зош. V. — С. 5657.
137. Франко І. Наша театральна мізерія // Артистичний вісник. Львів, 1905.— Зош.. VІІ і VІІІ. С. 9091.
138. Фучик Юлиус. Избранные очерки и статьи. М.: Наука, 1950. 326 с.
139. Цегельський Є. 125 літ музичної консерваторії у Празі // Назустріч. Львів, 1936. Ч. 15. С. 45.
140. Цегельський Є. Музичне життя Праги // Українська музика. 1937. Ч. 3. С. 3133.
141. Цегельський Є. Музичне життя Праги // Українська музика. Львів, 1937. Ч. 4. С. 5051.
142. Чайковский М. Письма П. И. Чайковского и С. И. Танеева. М.: Музика, 1996. 234 с.
143. Чапек Карел. Избранное. М.: Худ. литра, 1950. 364 с.
144. Черепанін М. Музична культура Галичини (друга половина ХІХ перша половина ХХ ст.). К.: Либідь, 1996. 246 с.
145. Чехословацкая музика. Прага, Изд. „Орбнс”, 1946. 462 с.
146. Шамаева К. Музыкальное образование на Украине в первой половине XIX в. К., 1992. 187 с.
147. Шоурек О. Антонин Дворжак, Йозеф Зубати // Sedmdesát let Umêlecké Besedy 18631933, Praha, 1933. S. 1318.
148. Штрупп Н. „Майская ночь” в Праге. Русская музыкальная газета, 1896, № 12. C. 5.
149. Щепанська М.І. Василь Олександрович Барвінський // Рад. музика. 1941. №2. С.1625.
150. 150 let pražské konservatoře. Praha, 1961. 267 S.
151. B1aszyk L.T. Zycie muzyczne Lwowa w XIX wieku // Przeglad wschodni. Warszawa, 1991. T. I. Z. 4. S. 698736.
152. Cepnik H., Kozicki W. Scena Lwowska (17801929). Lwow, 1929. 246 S.
153. Česká hudba světu, svět česke hudbĕ. Praha, 1974. 428 S.
154. Chechlinska Z. Polsko-rosyjskie kontakty muzyczne w XIX wieku // Kultura polska XVIII i XIX w. i jej zwiazki z kultura Rosji. — Wrozlaw Warszawa Krakow Gdansk, 1984.— S. 143152.
155. Československa vlastivěda, dl 9, Uméni, sv. 3, Praha, 1971. 118 s.
156. Dějiny české hudebni kultury. Praha, 1981. 127 s.
157. Dějiny slovenskej hudby. Brat., 1957. 99 s.
158. Dejsny opery Narodnіho dіvadla, T.2., 1999. S.431440.
159. Fishl V. The life of Antonin Dvorak. L., 1943. 164 P.
160. Helfért V. Česká moderni hudba. Praha, 1937. 278 s.
161. Helfért V., Steinhard E. Geschichte der Musik in der Tschechoslovakischen Republik. Prag, 1938. 542 S.
162. Hrušovský I. Slovenská hudba v profiloch a našeho století. Brat., 1964. 228 s.
163. Hudebni Listy, 1928. S.1315.
164. Hudebni rozhedy, II, 89, 25/YI 1950. S. 208.
165. J.B.Foerster. 18591949. Praha, 1949. 226 S.
166. Josef Suk // Hudebni Matict. Praha, 1935. S. 1921.
167. Nejedlý Z. Dějiny české hudby. Praha, 1903. S. 1116.
168. Paly F. Foerstrovy opery // J.B.Foerster. 18591949. Praha, 1949. S. 1622.
169. Racek J. Česká hudba. Praha, 1958. 298 S.
170. Smolka J. Česká hudba našeho století. Praha, 1961. 376 s.
171. Szamajewa K. Nowe materialy archiwalne dotyczace polskoukrainskich kontaktow muzycznych w 2. polowie XIX w. // Kultura polska XVIII i XIX w. i jej zwiazki z kultura Rosji. Wrozlaw — Warszawa Krakow, 1984. S. 153169.
172. Steszewski Jan.O pewnych aspektach opisu kultury muzycznej // Muzyka. Warszawa, 1973. N. 3. S. 3037.
173. Thompson O. The International Cyclopedia of Music and Musicians. New York. Toronto. London, 1975. 1287 p.