КІРІЄНКО ВЯЧЕСЛАВ ОЛЕКСАНДРОВИЧ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІ ТА КРИМІНОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЗАПОБІГАННЯ ДОВЕДЕННЮ ОСОБИ ДО САМОГУБСТВА АБО ДО ЗАМАХУ НА САМОГУБСТВО

Короткий опис

Донецький юридичний інститут Міністерство внутрішніх справ України
ЖТ • U • о • • •
Харківський національний університет внутрішніх справ Міністерство внутрішніх справ України
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
КІРІЄНКО ВЯЧЕСЛАВ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
УДК 343.85
ДИСЕРТАЦІЯ
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІ ТА КРИМІНОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЗАПОБІГАННЯ ДОВЕДЕННЮ ОСОБИ ДО САМОГУБСТВА АБО ДО ЗАМАХУ НА САМОГУБСТВО
12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право»
081 - Право
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук (доктора філософії)
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
В. О. Кірієнко
Науковий керівник:
Литвинов Олексій Миколайович доктор юридичних наук, професор, Заслужений працівник освіти України
Кривий Ріг 2017

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 11
ВСТУП 12
РОЗДІЛ 1 КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ПРИРОДА ДОВЕДЕННЯ ОСОБИ ДО САМОГУБСТВА АБО ДО ЗАМАХУ НА САМОГУБСТВО 22
1.1 Історичний аналіз законодавства про кримінальну відповідальність за доведення до самогубства або до замаху на самогубство 22
1.2 Кримінально-правова характеристика доведення до самогубства або до замаху на самогубство 38
1.3 Зарубіжний досвід кримінальної відповідальності за доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство 58
РОЗДІЛ 2 КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОВЕДЕННЯ ДО САМОГУБСТВА АБО ДО ЗАМАХУ НА САМОГУБСТВО 71
2.1 Кількісні та якісні показники доведення до самогубства або до замаху на самогубство 71
2.2 Причини та умови, що сприяють доведенню до самогубства або до замаху на самогубство 91
2.3 Особа злочинця при доведенні до самогубства або до замаху на самогубство 113
2.4 Особа потерпілого при доведенні до самогубства або до замаху на самогубство 133
РОЗДІЛ 3 ЗАПОБІГАННЯ ДОВЕДЕННЮ ОСОБИ ДО САМОГУБСТВА АБО ДО ЗАМАХУ НА САМОГУБСТВО 154
3.1 Загальносоціальні напрями запобігання доведенню до самогубства або до замаху на самогубство 154
3.2 Заходи спеціально-кримінологічного запобігання доведенню до самогубства або до замаху на самогубство 168
3.3 Індивідуальні заходи запобігання доведенню до самогубства або до замаху на самогубство 188
ВИСНОВКИ 201
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 208
ДОДАТКИ 238
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
АРК - Автономна Республіка Крим.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації на основі дослідження теорії та практики протидії злочинності, узагальнення відповідних концепцій вітчизняних і зарубіжних учених, досвіду інших країн розроблено наукові положення, що в сукупності спрямовані на вирішення важливої науково-прикладної задачі запобігання доведенню особи до самогубства або до замаху на самогубство в Україні. Одержані наукові результати дають підстави для висновків, рекомендацій та узагальнень, що мають як теоретичне, так і практичне значення. Найсуттєвішими з них є такі:
1. Самогубство - це різновид аморальної діяльності людини, метою якої є припинення власного життя, що визначається усвідомленим, вольовим ( керованим, бажаним) характером, проявляється як результат складної взаємодії зовнішніх психотравмуючих факторів та особистісних якостей суб’єкта такої діяльності і тягне за собою його смерть.
Останнім часом почастішали випадки суїцидів в Україні, значне поширення яких викликане кризовими факторами в економіці країни (зубожіння населення, зупинка виробництв, інфляція та ін.), що є природним наслідком агресивної економічної та військової політики Російської Федерації по відношенню до України, внаслідок чого Україна втратила значний виробничий та економічний потенціал Донбасу та Криму, що завжди здійснювали вагомий внесок у ВВП країни. Безробіття, що виникло завдяки зазначеним факторам, штовхає значну частину населення на пошук шляхів виходу з такої ситуації, в тому числі на суїцид.
2. У результаті опрацювання матеріалів кримінальних проваджень, відкритих за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 120 КК України, встановлено, що найпоширенішими злочинами, внаслідок яких їх жертви вчиняють суїциди, є: доведення до самогубства - 93 %, зґвалтування - 3,5 %, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом - 1,5 %, примушування до вступу в статевий зв’язок - 1 %, загальнокримінальні корисливі злочини (шахрайство, вимагання) - 0,5 %, незаконне позбавлення волі - 0,3 %, інші (грубе порушення законодавства про працю та ін.) - 0,2 %.
Спостерігається негативна тенденція до збільшення суїцидів серед дітей та молоді порівняно зі старшими віковими групами, структура яких лишається відносно сталою. Протягом останніх 15 років щорічно від самогубств в Україні гине у середньому 80 дітей, молодших 14 років, і понад 1 тис. підлітків. З’ясовано , що доведенню до самогубства, передували факти так званого домашнього насильства, а також тривалі конфліктні відносини між членами сім’ї, обтяжені зловживанням алкоголем.
У структурі механізму доведення до самогубства необхідно зазначити роль новітніх технологій, так званий кібербуллінг. Злочин учиняється в Інтернеті через використання соціальних мереж: поширення неправдивої інформації, заклики до масового самогубства та ін. Надано визначення кібербуллінгу як віртуального терору, частіше підліткового, агресивних, умисних проявів, що вчиняються групою або особою з використанням електронних форм зв’язку протягом певного часу проти жертви, яка не може себе захистити.

136

3. Причинний комплекс злочинів, пов’язаних з доведенням до самогубства, охоплює досить широке коло детермінантів як за власним походженням, так і за механізмом впливу на злочинність. За останньою ознакою їх розподілено на загальні (опосередкованого впливу) та спеціальні (безпосередньої дії). Серед загальних факторів, як складових кримінальної ситуації, виокремлено та охарактеризовано соціально-економічні, правові та морально-психологічні чинники. Головними детермінантами, що впливають на рівень доведення до самогубства, є такі: неналежна профілактична робота, зокрема з використанням оперативних та інформаційно-технічних можливостей (36,5 % опитаних правоохоронців); хуліганське спрямування особи злочинця, включаючи кібербуллінг (34,2 %); психічні аномалії (26,0 %); вчинення злочину заради «гри», передусім у мережі Інтернет (22,6 %); службова діяльність (18,7 %); неблагополуччя родини (насильство в сім’ї, неповні сім’ї, пияцтво та алкоголізм, вживання наркотичних засобів тощо) (10,7 %); неефективність притягнення до кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ст. 120 КК України (7,7 % ).
4. За результатами проведеного узагальнення кримінальних проваджень ( справ) за ст. 120 КК України визначено ознаки особи злочинця, що відображають спосіб доведення жертви до самогубства та її соціально-психологічний портрет.
До найбільш типових ознак особи злочинця можна віднести: 1) демографічні; 2) професійно-освітні; 3) сфера зайнятості; 4) зв’язки з жертвою; 5) схильність до вчинення злочинів (наявність судимостей); 6) фізичний, психологічний стани. Соціально-психологічний портрет злочинця: а) у переважній більшості випадків доведення до самогубства вчиняють чоловіки (
94 %), б) віком 20-52 років, в) мають середню освіту (69 %), г) не працюють (74 % ), ґ) перебувають у сімейних чи подружніх відносинах (77 %), д) не судимі (84 %), е) які перебували у стані алкогольного сп’яніння (61 %).
Поведінка злочинця при вчиненні протиправних дій пов’язана з його психологічними, моральними, соціальними властивостями та проявами.
Злочинець моделює свою поведінку, щоб спровокувати жертву до замаху на самогубство. Особа вчиняє злочин через використання матеріальної (чи іншої) залежності жертви від нього, доводить її до стану фрустрації, афекту та аутоагресії (самогубства). Через результат дій злочинця (самогубство жертви) можна визначити мету, мотив та спосіб вчинення злочину, адже ґрунтуючись на ньому, можна отримати уявлення про основні елементи діяльності злочинця, його соціальні та психологічні якості.
5. При кримінологічному дослідженні механізму віктимної поведінки жертви доведення до самогубства звернуто особливу увагу на механізм суїцидальної поведінки. На основі аналізу самогубств, виокремлено схему механізму віктимної поведінки суїцидента внаслідок доведення до самогубства, зокрема процес віктимної поведінки при доведенні до самогубства включає: І етап - під дією віктимних властивостей у людини формується комплекс сваволі й ілюзій; ІІ етап - під впливом комплексу сваволі й ілюзій у людини формується мотив припинити певні негативні впливи стосовно себе; ІІІ етап - під впливом комплексу сваволі й ілюзій людина ставить собі мету - створити протиприродним

137

способом (вчинивши самогубство) такий стан речей, який необхідний для задоволення її потреб (припинення негативних впливів, спрямованих на неї) - приймає рішення піти з життя; ІУ етап - під впливом мотиву й мети людина за наявності певних умов, що сприяють прояву комплексу сваволі й ілюзій, робить спробу самогубства.
6. Загальносоціальні заходи запобігання саморуйнівній поведінці мають бути спрямовані на реінтеграцію особи до соціально-динамічної структури, на розширення меж останньої, на ускладнення її внутрішньої, гуманістично упорядкованої будови з одночасним зменшенням масштабів маргіналізації, що, зрештою, має сприяти і розширенню спектру діяльності, соціальної активності індивідів. В цьому ж полягає й потенціал зниження агресивності населення та запобігання насильницькій злочинності. Розкриття цього потенціалу має відбуватися шляхом: а) створення відповідної інституціональної основи для структурно-функціонального соціального збагачення; б) стимуляції динаміки особистісного розвитку, розкриття сутнісних сил людини та підкорення всього соціального управління цій домінанті.
Загальносоціальне запобігання віктимізації є єдиною системою соціально- економічних, політичних, правових, організаційних та інших заходів, що вживають суспільство й держава в різних соціальних сферах, які самі по собі спеціально не спрямовані на боротьбу зі злочинністю. Запобіжна роль таких заходів реалізується одночасно з вирішенням великомасштабних соціальних завдань, що мають загальнодержавний характер і впливають на життя значної кількості громадян. Як основні напрями загальносоціальної віктимологічної профілактики слід розробляти стратегічні заходи щодо зміцнення сім’ї, охорони материнства і дитинства, етично-правового виховання населення, формування в суспільстві атмосфери толерантності й відвертості, поваги до культурних цінностей, етичних, релігійних і побутових традицій у житті різних народів.
7. Спеціально-кримінологічні заходи запобігання доведенню до самогубства спрямовані на злочини, що готуються, та припинення тих, що вже розпочалися; виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину, та мінімізацію впливу криміногенних чинників, що детермінують формування особи злочинця та жертви злочину, а також зменшення ризику рецидиву злочинів. Ці заходи здійснюють на різних рівнях (загальнодержавному, регіональному, обласному, районному, місцевому) різними методами (превентивна, оперативно-розшукова, адміністративна, слідча, судова діяльність тощо). Спеціально-кримінологічний напрям передбачає прийняття змін та доповнень до низки нормативно-правових актів, що регулюють діяльність по запобіганню доведення до самогубства й усунення причин та умов злочину передбаченого статтею 120 КК України, зокрема: а) уточнити редакцію ст. 2 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) України положенням: «... завданням кримінального провадження є запобігання вчиненню кримінальних правопорушень»; б) ч. 1 ст. 91 КПК України доповнити новим пунктом такого змісту: «... 6) причини й умови, які сприяли вчиненню кримінального правопорушення»; в) доповнити главу 4 КПК України «Докази і доказування» параграфом 3 «Заходи щодо встановлення причин і умов вчинення кримінального правопорушення, інших порушень законодавства»

138

такими статтями: ст. 95 «Встановлення причин і умов вчинення кримінального правопорушення»; ст. 96 «Подання сторони обвинувачення у кримінальному провадженні» ст. 97 «Окрема ухвала суду».
Важливим елементом спеціального рівня має стати певного виду психологічна допомога спеціалістів у даній сфері, що здійснюється на основі діяльності громадських організацій. Професійно-психологічна готовність фахівців , які здійснюють спеціально-профілактичні заходи - це інтегральна характеристика особи, що визначає позитивне ставлення людини до професії, надає їй глибокого особистісного сенсу, підвищуючи таким чином рівень розвитку професійно значущих рис, засвоєння професійних знань, умінь і навичок
8. Індивідуальне запобігання доведенню до самогубства - це діяльність стосовно конкретних осіб, поведінка яких вступає в конфлікт із загальновизнаними моральними нормами і передбачає надання різноманітної допомоги: 1) фізична (забезпечення потреб); 2) психоемоційна (проведення психолого-психіатричних заходів); 3) духовна (підвищення моральності, життєстійкості), у тому числі шляхом особистого впливу на суїциданта, на окремих осіб, а в деяких випадках - і на їх найближче оточення. Необхідною умовою індивідуального запобігання є проведення психокорекційних заходів, спрямованих на зняття емоційного дискомфорту та формування здатності до адекватного реагування на складні чи невизначені морально-правові ситуації. У цьому плані є ефективною розроблена нами психокорекційна програма профілактики та ресоціалізації дітей, схильних до вчинення правопорушень, що використовується у школах, коледжах, ліцеях, спеціальних виховних закладах, як складова системи запобіжних заходів.
З метою підвищення рівня ефективності діяльності органів Національної поліції України (кіберполіції, працівників карного розшуку, дільничних офіцерів поліції, працівників ювенальної превенції і слідчих) розроблено та запропоновано можливість внесення ними подання про усунення причин та умов вчинення злочину, а також наголошено на необхідності проведення й інших непроцесуальних форм діяльності з усунення обставин, що сприяють вчиненню злочинів, а саме: виступи (доповіді) в трудових колективах, навчальних закладах і засобах масової інформації, лекції, публікації в пресі, особисті бесіди з посадовими особами, листи (повідомлення) керівникам установ, підприємств й організацій.
9. На підставі проведеного дослідження, пропонується ст. 120 КК України викласти в такій редакції:
«Стаття 120. Доведення до самогубства
1. Умисне доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство, що є наслідком жорстокого з нею поводження, шантажу, примусу до небажаних для потерпілого дій або систематичного приниження його людської гідності, -
карається позбавленням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.
2. Те саме діяння, вчинене щодо особи, яка перебувала в матеріальній або іншій залежності від винного, або з корисливих мотивів, або службовою особою з

139

використанням службового становища, або щодо двох або більше осіб, -
карається позбавленням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
3. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, якщо його було вчинено щодо дитини, -
карається позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років».
10. На основі вивчення зарубіжного досвіду та практики застосування чинного законодавства, запропоновано ввести до КК України нову норму - ст. 120-1, виклавши її у такій редакції:
«Стаття 120-1. Схиляння до самогубства
1. Схиляння до самогубства шляхом умовлянь, погроз, обману, наданням засобів чи іншим шляхом, якщо особа покінчила життя самогубством чи вчинила замах на нього, - карається ...;
2. Те саме діяння, вчинене щодо особи, яка перебувала в матеріальній або іншій залежності від винного, або з корисливих мотивів, або службовою особою з використанням службового становища, або щодо двох або більше осіб, - карається ...;
3. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, якщо його було вчинено щодо дитини, - карається ...».