Клименко Ольга Анатоліївна Шахрайство у сфері надання туристичних послуг: кримінально-правова харак­теристика та запобігання

Короткий опис

Клименко Ольга Анатоліївна, викладач відділу підготов­ки та підвищення кваліфікації військових прокурорів Націо­нальної академії прокуратури України: «Шахрайство у сфері надання туристичних послуг: кримінально-правова харак­теристика та запобігання» (12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право). Спецрада Д 26.007.03 у Національній академії внутрішніх справ

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНІ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
О. А. КЛИМЕНКО
А. В. САВЧЕНКО
ШАХРАЙСТВО У СФЕРІ НАДАННЯ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ: КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАПОБІГАННЯ
Монографія
Київ - 2018
УДК 343.72:338.487](477)(02) К49
Рекомендовано до друку Вченою радою Національної академії внутрішніх справ (протокол № 1 від 30 січня 2018 року).
Рецензенти:
Музика Анатолій Ананійович — головний науковий співробітник науково-дослідного центру з питань діяльності органів та установ ДПтС України Інституту кримінально-виконавчої служби, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України;
Осадчий Володимир Іванович — завідувач кафедри правосуддя Державного університету інфраструктури та технологій, доктор юридичних наук, професор.
Автори:
Клименко Ольга Анатоліївна - кандидат юридичних наук;
Савченко Андрій Володимирович - доктор юридичних наук, професор.
К49 Клименко О. А., Савченко А. В. Шахрайство у сфері надання туристичних послуг в Україні: кримінально-правова характеристика та запобігання : монографія. - К. : Видавничий дім «АртЕк», 2018. - 226 с.
ISBN 978-617-7674-55-8
У монографії викладені результати комплексного та системного дослідження питань щодо кримінально-правової характеристики та запобігання шахрайству у сфері надання туристичних послуг в Україні. У науковому виданні розкрито теоретико-методологічні засади дослідження, розглянуто історичний та зарубіжний досвід щодо шахрайства даного виду у контексті його кримінально-правової характеристики та запобігання. Здійснено кримінально-правову харак¬теристику об’єктивних і суб’єктивних ознак складу шахрайства, зважаючи на особливості його вчинення у сфері надання туристичних послуг в Україні, а також розглянуто його кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки. Досліджено стан і детермінанти шахрайства у сфері надання туристичних послуг в Україні, особу злочинця, яка його вчиняє, загальносоціальні та спеціально- кримінологічні заходи запобігання зазначеному злочину. Зроблено висновки та сформульовано практичні пропозиції, важливі для кримінального права та кримінології.
Для працівників правоохоронних органів і суддів, адвокатів, державних службовців, науково-педагогічних працівників, здобувачів вищої освіти, а також усіх тих, хто цікавиться питаннями кримінально-правової характеристики та запобігання шахрайству у сфері надання туристичних послуг в Україні.
УДК 343.72:338.487](477)(02)
ISBN 978-617-7674-55-8
© Клименко О.А., Савченко А.В., 2018 © Видавничий дім «АртЕк», комп’ютерний макет, 2018
ЗМІСТ
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади дослідження, історичний і зарубіжний досвід кримінальної відповідальності та запобігання шахрайству у сфері надання туристичних послуг 9
1.1. Теоретичні засади наукового дослідження 9
1.2. Історичний досвід щодо кримінальної відповідальності
та запобігання шахрайству у сфері надання туристичних послуг 28
1.3. Зарубіжний досвід щодо кримінальної відповідальності та запобігання шахрайству у сфері надання туристичних послуг 48
Висновки до розділу 1 73
РОЗДІЛ 2. Кримінально-правова характеристика шахрайства у сфері надання туристичних послуг в Україні 78
2.1. Об’єктивні ознаки шахрайства
у сфері надання туристичних послуг в Україні 80
2.2. Суб’єктивні ознаки шахрайства
у сфері надання туристичних послуг в Україні 112
2.3. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки шахрайства
у сфері надання туристичних послуг в Україні 129
Висновки до розділу 2 150
РОЗДІЛ 3. Запобігання шахрайству
у сфері надання туристичних послуг в Україні 156
3.1. Стан, детермінанти шахрайства у сфері надання туристичних послуг в Україні та особа злочинця, що вчиняє цей злочин 156
3.2. Загальносоціальні заходи запобігання шахрайству
у сфері надання туристичних послуг в Україні 190
3.3. Спеціально-кримінологічні заходи запобігання шахрайству
у сфері надання туристичних послуг в Україні 202
Висновки до розділу 3 213
ВИСНОВКИ 217
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
абз. - абзац авт. - автори гл. - глава
ГПУ - Генеральна прокуратура України грн - гривня див. - дивись
ДСАУ - Державна судова адміністрація України
ЄС - Європейський Союз
ЗМІ - засоби масової інформації
ін. - інше
КК - Кримінальний кодекс
КПК - Кримінальний процесуальний кодекс
КНР - Китайська Народна Республіка
МВС - Міністерство внутрішніх справ
млн - мільйон
млрд - мільярд
НПУ - Національна поліція України ООН - Організація Об’єднаних Націй п. - пункт
ППВСУ - постанова Пленуму Верховного Суду України р. - рік розд. - розділ рр. - роки
РФ - Російська Федерація
СНД - Співдружність Незалежних Держав
ст. - стаття (століття)
США - Сполучені Штати Америки т. ін. - таке інше у т.ч. - у тому числі
ФРН - Федеративна Республіка Німеччини ЦК - Цивільний кодекс ч. - частина § - параграф
Подорож довжиною в тисячу миль починається з першого кроку.
Лао-Цзи
У світі не все благополучно, тому що людьми ще управляють за допомогою шахрайства.
Г. Ліхтенберг ВСТУП
Одним із найважливіших стратегічних сегментів економіки кожної су-часної держави світу є туризм, який забезпечує суспільне споживання спе-цифічних благ, послуг і товарів, сприяє підвищенню добробуту населення, збільшує надходження до бюджету та розвиває міжнародні відносини.
У 2017 р. загальносвітова кількість туристів досягла 1,3 млрд осіб, і це найкращий показник за останні сім років (за прогнозами у 2018 р. позитивна тенденція збережеться і туристичний потік зросте ще на 4-5 %) . Цікаво, що з червня 2017 р. українці можуть вільно подо¬рожувати в понад 80 країн світу, а надання ЄС безвізового режиму для України дає можливість отримати безвіз ще з 35 країнами Азії та Латин¬ської Америки . На сферу туризму припадає близько 7 % світових інве¬стицій, кожне 16-те робоче місце, 11 % світових споживацьких витрат тощо. При цьому масштаб і стабільність темпів зростання перетворю¬ють туризм на одну з пріоритетних сфер діяльності, яка, за розрахунками фахівців, тільки у вигляді податків могла б щороку приносити в держав¬ний бюджет України до 4 млрд доларів США .
Туристичний бізнес приваблює невеликими стартовими інвести¬ціями, високим рівнем рентабельності, мінімальним терміном окупності витрат, постійно зростаючим попитом на надання туристичних послуг. Водночас такі можливості туризму викликають надзвичайно корисли¬ву зацікавленість у злочинців різного профілю, передусім у шахраїв. Останні через різноманітні махінації, створення фіктивних підприємств і фінансових пірамід прагнуть до збагачення, зашкоджуючи не тільки приватним і суспільним інтересам, а й підриваючи довіру населення до відповідних підприємницьких структур і контролюючих державних органів.
При цьому неабиякого поширення набуло шахрайство у сфері надання туристичних послуг (факт підтверджують 93,6 % опитаних респондентів) . Воно характеризується значною суспільною небезпе¬кою та резонансністю, масовістю жертв, складністю схем, завданням колосальних майнових збитків, маскуванням злочинної діяльності під звичайні цивільно-правові угоди тощо. Проте чинний КК України не встановлює окремої відповідальності за шахрайство у сфері надання ту¬ристичних послуг, і таке діяння кваліфікується як загальнокримінальне шахрайство (ст. 190). Все ж таки цей злочин має особливості криміналь¬но-правової характеристики та потребує визначення специфічних заходів щодо його запобігання.
Окремі аспекти окресленої вище проблематики безпосередньо розробляли в межах своїх дисертацій такі науковці, як: С.М. Алфьо- ров, Г.М. Анісімов, Н.О. Антонюк, О.О. Дудоров, М.В. Ємельянов,
О.В. Лисодєд, Д.В. Каменський, А.В. Микитчик, В.Р. Мойсик, Мохам¬мед А.М. Байдусі, К.Л. Попов, О.В. Смаглюк, М.І. Хавронюк, Г.М. Чер- нищов, Ю.Л. Шуляк та ін. Необхідність цілісного розуміння сутності зазначеного виду шахрайства в контексті кримінального права та кримі¬нології зумовлює звернення до праць таких учених, як Д.С. Азаров, П.П. Андрушко, П.С. Берзін, І.Г. Богатирьов, В.І. Борисов, Л.П. Брич, П.А. Воробей, В.О. Глушков, В.В. Голіна, Б.М. Головкін, В.К. Грищук,
Н.О. Гуторова, І.М. Даньшин, Т.А. Денисова, С.Ф. Денисов, О.М. Джу- жа, В.М. Дрьомін, В.П. Ємельянов, А.П. Закалюк, А.Ф. Зелінський,
О.Г. Колб, М.Й. Коржанський, О.Є. Користін, О.М. Костенко, В.В. Куз¬нецов, О.Г. Кулик, В.М. Куц, О.М. Литвак, О.М. Литвинов, С.Я. Лихо¬ва, О.А. Мартиненко, М.І. Мельник, В.О. Меркулова, В. А. Мисливий,
A. А. Музика, В. О. Навроцький, В. І. Осадчий, М.І. Панов, Є.Л. Стрель¬цов, В.Я. Тацій, В.О. Туляков, Є.В. Фесенко, П.Л. Фріс, В.В. Чернєй,
B. І. Шакун, Н.М. Ярмиш, О.Н. Ярмиш та ін.
У 2016 р. була захищена кандидатська дисертація І. А. Несте- рової «Злочинність у сфері туристичного бізнесу: кримінологічна характеристика та запобігання» , але об’єктом і предметом цього до¬слідження були дещо інші феномени. Відтак питання про особливості кримінально-правової характеристики та запобігання шахрайству у сфері надання туристичних послуг в Україні, з урахуванням сучас¬них наукових і методологічних підходів, історичного й зарубіжного досвіду, необхідної нормативної та емпіричної бази, потребують все¬бічної теоретичної та прикладної розробки. Отже, викладені обста¬вини у своїй сукупності свідчать про актуальність обраної нами теми наукового дослідження.
У цій монографії ми ставимо за мету здійснити комплексну та сис-темну розробку питань кримінально-правової характеристики шахрайст¬ва у сфері надання туристичних послуг в Україні та заходів запобігання цьому злочину, а також сформулювати на цій основі науково обґрунто¬вані рекомендації, здатні ефективно вплинути на зазначений вид шахрай¬ства засобами кримінального права та кримінології.
Для досягнення поставленої мети були окреслені такі задачі:
- визначити теоретичні засади дослідження;
- з’ясувати особливості історичного досвіду щодо кримінальної від-повідальності та запобігання цьому виду шахрайства;
- вивчити питання кримінальної відповідальності та запобігання шахрайству у сфері надання туристичних послуг у зарубіжних країнах;
- розкрити специфіку кримінально-правової характеристики об’єктивних і суб’єктивних ознак зазначеного виду шахрайства в Україні;
- встановити зміст та оптимальність переліку кваліфікуючих і осо-бливо кваліфікуючих ознак шахрайства, яке може бути вчинене у сфері надання туристичних послуг в Україні;
- охарактеризувати стан, детермінанти шахрайства у сфері надання туристичних послуг в Україні, а також особу злочинця, який вчиняє цей злочин;
- проаналізувати ефективність загальносоціального запобігання шахрайству у сфері надання туристичних послуг в Україні;
- розробити систему спеціально-кримінологічних заходів запобі-гання шахрайству у сфері надання туристичних послуг в Україні;
- сформулювати висновки та викласти пропозиції щодо вдоскона-лення положень ст. 190 КК України, окремих норм законодавства про туризм і заходів запобігання шахрайству у сфері надання туристичних послуг.
Сподіваємося, що викладені у цій монографії положення сприяти¬муть зміцненню кримінально-правової охорони власності від вчинення шахрайств у сфері надання туристичних послуг, а також впливатимуть на покращення діяльності щодо запобігання цим злочинам.

Список літератури

1. Дослідженню правової природи, сутності й змісту шахрайства у сфері надання туристичних послуг в Україні як окремого криміналь¬но-правового та кримінологічного явища на сучасному етапі науковою спільнотою належної уваги не приділялося, відтак стан його наукової розробки є недостатнім. Визначення сутності сфери надання туристич¬них послуг дає змогу оцінити межі, місця, обсяги та інші характеристики таких послуг, що принципово важливо для розуміння всього комплексу питань, пов’язаних із вчиненням шахрайства у сфері надання туристич¬них послуг. Усе це дало підстави визначити шахрайство у сфері надання туристичних послуг як заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, що вчиняється в умо¬вах реалізації суб’єктом туристичної діяльності послуг, спрямованих на задоволення відповідних потреб туриста.
2. Історичний досвід кримінально-правової характеристики та за¬побігання шахрайству у сфері надання туристичних послуг з огляду на вітчизняну та світову практику охоплює такі етапи: початковий - із най-давніших часів до 1841 р.; становлення та формування - з 1841 р. до середини ХХ ст.; сучасний - середина ХХ ст. і дотепер. Перевагою цієї класифікації є те, що вона: не суперечить теоретичним підходам щодо періодизації розвитку як кримінально-правової характеристики шах¬райства та запобігання цьому злочину, так і відносинам у сфері торгів¬лі, підприємництва й туризму; коригується з основними періодами ге¬незису власне вітчизняного та іноземного кримінального законодавства, а також із часом ухвалення важливих міжнародних нормативно-право¬вих актів у сфері туризму. На початковому етапі створюються умови для виникнення туризму та надання туристичних послуг, оформлюються, закріплюються і навіть удосконалюються норми про кримінальну відпо-відальність за шахрайство як «майновий» злочин. На етапі становлен¬ня та формування відповідальність за досліджуваний вид шахрайства зумовлена специфікою розвитку організованого туризму та створенням індустрії туризму (зокрема, початком виникнення по всьому світу тури¬стичних бюро і фірм стала подія 1841 р., коли Томас Кук організував пер¬шу колективну поїздку потягом), а також виробленням широкого поняття кримінально-караного обману як форми розкрадань. Сучасний етап вчи¬нення аналізованого виду шахрайства зумовлений масовим і переважно міжнародним характером туризму, ухваленням «Хартії туризму» та «Ко¬дексу туриста» (1985 р.), Закону України «Про туризм» (1995 р.), однак, попри це, питання кримінально-правової характеристики та запобігання шахрайству у сфері надання туристичних послуг не носять системного характеру.
3. Кримінальна відповідальність за шахрайство у сфері надання туристичних послуг в іноземних державах настає в межах загальних або спеціальних норм про шахрайство, при цьому існують тенденції до криміналізації таких діянь, як «незаконна туристична діяльність» та «умисне невиконання зобов’язань перед туристами». Звернення до кримінального законодавства 22-х іноземних держав дало змогу встано¬вити, що кримінально-правова характеристика шахрайства даного виду за кордоном зумовлена насамперед: 1) предметами; 2) спеціальними потерпілими; 3) формами об’єктивної сторони; 4) суб’єктами злочину;
5) кваліфікуючими ознаками злочину. Запобігання шахрайству у сфері надання туристичних послуг за кордоном зосереджено на: веденні спе¬ціальних поліцейських радіо- чи телепередач; поширенні інформації про зміни в законодавстві та судовій практиці; створенні спеціальних програм попередження шахрайства; утворенні асоціацій потерпілих від шахрайства; проведенні спеціальних занять із віктимології у навчальних закладах; функціонуванні асоціацій агенцій з подорожей, що гарантує безпечний туристичний бізнес; психологічній, правовій та матеріальній допомозі жертвам шахрайства; виплаті грошових винагород інформато¬рам, вирішенні соціальних проблем населення; обов’язковій державній реєстрації та ліцензуванні діяльності у сфері надання туристичних по¬слуг; проведенні моніторингу появи нових видів шахрайства, що мають глобальний характер; усуненні вразливості жертви через її обізнаність із можливими формами та способами прояву шахрайств; нормативному визначенні критеріїв оцінки ризику в туристичній діяльності; поділі усіх туристичних агентств на класи; передбаченні великих сум статутного ка¬піталу туристичних агентств; неможливості залучення до індустрії ту¬ризму в разі судимості за шахрайство тощо.
4. Родовим об’єктом шахрайства у сфері надання туристичних по¬слуг в Україні є суспільні відносини власності, а безпосереднім - су¬спільні відносини приватної власності, яким завдається шкода в конкрет¬ному випадку. Проте в Законі України «Про туризм» вказані суспільні відносин підміняються юридичною конструкцією «майнові відносини в галузі туризму», що не коригується зі змістом КК України. Тому існує необхідність у вдосконаленні законодавства про туризм. Додатковим фа¬культативним безпосереднім об’єктом цього виду шахрайства є встанов¬лений порядок надання туристичних послуг. Предметом цього злочину передусім є національна та/або іноземна валюта, а потерпілим - насам¬перед окремий індивід.
Об’єктивна сторона шахрайства (у т.ч. у сфері надання туристичних послуг) характеризується: суспільно небезпечним діянням (заволодіння чужим майном або придбання права на чуже майно); суспільно небезпеч-ними наслідками (перехід певного майна із законного володіння чи роз¬порядження однієї особи в незаконне володіння чи розпорядження іншої особи); причинним зв’язком між суспільно небезпечними наслідками та суспільно небезпечним діянням; способами вчинення злочину - обман або зловживання довірою. Цей вид шахрайства має складні схеми та ма¬скування під укладення і виконання цивільно-правових договорів, які, по суті, охоплюють значні кошти. Найбільш поширеними видами шахрайст¬ва є ті, що пов’язані з обманом або зловживанням довірою туристів при замовленні туристичного продукту чи його споживанні та вчиняються представниками туроператорів (турагентств), з чим погоджується 91,0 % респондентів. Основною формою вчинення шахрайства у сфері надан¬ня туристичних послуг є заволодіння чужим майном у вигляді грошових коштів (93,0 % випадків), а найпоширенішим способом - зловживання довірою (87,8 %). У 16,0 % випадків таке шахрайство вчинялося як шля¬хом обману, так і шляхом зловживання довірою. Шахрайство даного виду на практиці вчиняється за сукупністю злочинів, передбачених відповід¬ними частинами ст. ст. 191, 357, 358, 364 і 366 КК України.
Суб’єктом шахрайства є фізична осудна особа, яка досягла 16-річ- ного віку, тоді як юридичні особи не можуть бути визнані суб’єктами злочинів. При цьому до таких суб’єктів, відповідно до ст. 96-3 КК Укра¬їни, не можна застосувати заходи кримінально-правового характеру за вчинення їх уповноваженими особами від імені та в інтересах таких юридичних осіб шахрайства. Така ситуація є неприйнятною і потребує змін. Тим більше, що саме представники туроператорів (турагентств) найчастіше фігурують в якості суб’єктів шахрайства даного виду (така ситуація наявна у 96,0 % кримінальних проваджень (справ), впливаючи на потерпілих за допомогою спеціальної психологічної тактики та маючи специфічні якості, що забезпечують добровільну передачу потерпілими свого майна злочинцям.
Суб’єктивна сторона шахрайства у сфері надання туристичних по¬слуг характеризується такими обов’язковими ознаками: прямий умисел; корисливий мотив і мета заволодіння чужим майном або придбання пра¬ва на майно. Зміст корисливого мотиву повинен мати наскрізне значення та поширюватися на всі корисливі злочини. Важливо вказати, що майже в кожному четвертому випадку підсудні не визнавали свою вину та засто-совували задля уникнення покарання специфічні способи захисту - мо¬тивування, раціональні пояснення своїх протиправних вчинків.
5. Кваліфікуючими ознаками аналізованого нами злочину (ч. 2 ст. 190 КК України) є вчинення шахрайства повторно, за попередньою змо¬вою групою осіб, завдання ним значної шкоди потерпілому, а особли¬во кваліфікуючими - вчинення його: у великих розмірах; шляхом неза¬конних операцій із використанням електронно-обчислювальної техніки (ч. 3 ст. 190 КК України); в особливо великих розмірах; організованою групою (ч. 4 ст. 190 КК України). У 66,9 % випадках (154 кримінальних провадження (справи) аналізоване шахрайство було вчинено за наявності кваліфікуючих або особливо кваліфікуючих ознак цього складу злочи¬ну. Учинення шахрайства «повторно» є найбільш поширеним серед усіх кваліфікуючих (особливо кваліфікуючих) ознак, але саме її суди часто застосовують неналежним чином. Запропоновано змінити нумерацію частин у ст. 190 КК України для диференціації окремих кваліфікуючих (особливо кваліфікуючих) ознак.
Запропоновано: а) особливо кваліфікуючу ознаку шахрайства - вчи¬нене шляхом незаконних операцій із використанням електронно-обчи¬слювальної техніки замінити на більш досконалу - вчинене шляхом втру¬чання у функціонування комп’ютерної системи; б) серед кваліфікуючих ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, доповнити такими ознаками, як «вчинене щодо неповнолітнього або щодо особи похилого віку, особи з обмеженими фізичними можливостями чи такої, яка пере¬буває в безпорадному стані»; в) серед особливо кваліфікуючих ознак зло¬чину, передбаченого ч. 3 ст. 190 цього Кодексу, - на вчинення його «шля¬хом умисного невиконання цивільно-правових зобов’язань» та «щодо багатьох осіб» (також варто вказати на «службову особу з використанням свого службового становища»). Найбільш резонансною є шахрайська діяльність окремих туроператорів, які створюють фінансово-туристичні піраміди, контролюючи значні грошові потоки, доводячи до банкрутства велику кількість туристичних агентств і маскуючи свої злочини під неви¬конання цивільно-правових зобов’язань, при цьому визначено механізм такої злочинної діяльності.
6. Відокремлення шахрайства у сфері надання туристичних послуг окремою категорією за офіційними статистичними даними правоохорон¬них органів України є неможливим, оскільки зазначений вид шахрайст¬ва із загальної кількості злочинів, кваліфікованих за ст. 190 КК України, не виділяється. Загалом з усіх злочинів проти власності, зареєстрованих у 2016 р., понад 11,3 % становили ті, що передбачені ст. 190 КК України (у 2015 р. цей показник був 12,6 %). Основні групи факторів детермі¬нації шахрайства у сфері надання туристичних послуг в Україні такі: економічні; політико-правові; соціальні фактори. Для осіб, які вчинили шахрайства у сфері надання туристичних послуг в Україні, властиві такі групи кримінологічно значущих ознак: соціально-демографічні; соціаль¬ні прояви в різних сферах життєдіяльності (соціальні зв’язки); моральні та психологічні якості; кримінально-правові ознаки.
Сучасні шахраї у сфері надання туристичних послуг в Україні - це здебільшого законослухняні громадяни, які раніше не притягались до кримінальної відповідальності, позитивно характеризуються, як правило, мають вищу освіту, є активними та наступальними, постійно звіряють свою діяльність із найменшими змінами кон’юнктури ринку, правової бази й політичної ситуації, а також із новелами в галузі мі¬ждержавних відносин. Зазвичай шахраєм у сфері надання туристичних послуг є жінка віком від 26 до 45 років, з вищою освітою, одружена, яка не вживає алкогольні напої, без попередньої судимості, офіційно пра¬цює, завжди керується корисливими мотивами, винахідлива, з актор¬ськими здібностями, вмінням переконувати та встановлювати контакт, входити в довіру.
7. Запобігання шахрайству у сфері туристичних послуг в Україні слід здійснювати на двох рівнях: 1) загальносоціальному; 2) спеціально- кримінологічному. Зокрема, на загальносоціальному рівні, що передба¬чає запобіжну діяльність при здійсненні соціальної політики держави взагалі, запропоновано такі заходи: виховні (позитивний вплив на еконо- міко-правову свідомість суспільства, визначення сумлінної та морально правильної моделі поведінки суб’єктів господарювання на ринку туриз¬му); правові (удосконалення нормативно-правового регулювання в галузі господарської діяльності взагалі та надання туристичних послуг зокре¬ма); економічні (використання ринкових механізмів регулювання еко¬номіки, зокрема конкуренція, відсутність монополізації та демпінгових проявів, співвідношення попиту й пропозиції; крім того, до цієї групи на¬лежать заходи щодо удосконалення кадрової політики туристичних фірм, у т.ч. процедури добору персоналу) та соціальні.
8. На спеціально-кримінологічному рівні, який містить у собі за¬гальні (застосовуються до неперсоніфікованої групи осіб) та індивіду¬альні (заходи цілеспрямованої дії щодо недопущення злочинної поведін¬ки з боку конкретної особи) превентивні заходи, запобігання шахрайству у сфері надання туристичних послуг в Україні здійснюється в межах при¬пинення цих злочинів державними органами та установами, серед яких головне місце посідають правоохоронні органи. Запропоновано систему заходів запобігання шахрайству у сфері надання туристичних послуг, яка містить такі групи заходів: а) заходи щодо усунення причин і умов вчинення цього виду шахрайства; б) заходи із запобігання негативним наслідкам цих злочинів; в) заходи з правової освіти суспільства. Поряд із тим, заходи запобігання повинні координуватися з діями як правоохо-ронних, так і контролюючих органів, що також забезпечують законність діяльності у сфері надання туристичних послуг в Україні.