Колпаков Ігор Євгенович. Стан функціональної системи дихання у дітей, які зазнали радіаційного впливу внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС

Короткий опис

Колпаков Ігор Євгенович. Стан функціональної системи дихання у дітей, які зазнали радіаційного впливу внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС: дисертація д-ра мед. наук: 14.03.04 / НАН України ; Інститут фізіології ім. О.О.Богомольця. - К., 2003

Колпаков І. Є. Стан функціональної системи дихання у дітей, які зазнали радіаційного впливу внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.03.04 патологічна фізіологія медичні науки. Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України, Київ, 2003.
Дисертація присвячена вивченню особливостей функціонального стану системи дихання у дітей, які зазнали радіаційного впливу внаслідок Чорнобильської катастрофи. Представлені результати проведених у динаміці післяаварійного періоду досліджень, які виявили ряд порушень вентиляційної здатності та нереспіраторних функцій легенів, зовнішнього дихання, центральної гемодинаміки, дихальної функції крові, кисневих режимів організму. Висунута концепція про те, що в основі виявлених порушень лежить підвищена інтенсивність вільнорадикальних процесів в організмі в цілому і в органах дихання зокрема, а також висока частота станів дезадаптації, яка призводить до виснаження функціональних резервів симпато-адреналової системи. Проведена оцінка кореляційних зв’язків функціональних параметрів системи дихання та кровообігу, які вивчались з дозами і характером опромінення. Обґрунтовано застосування ряду функціональних тестів для раннього виявлення порушень системи дихання у дітей, які зазнали радіаційного впливу. Запропоновані схеми корекції функціональних порушень системи дихання і продемонстрована їх ефективність.

Сформульовано концепцію механізмів розвитку функціональних розладів системи дихання у дітей, які зазнали радіаційного впливу внаслідок аварії на ЧАЕС, що надало можливість визначити заходи корекції виявлених порушень.
Вплив несприятливих чинників Чорнобильської аварії у роки середньої її фази (1987-1988 рр.) обумовив у дітей, евакуйованих із 30-км зони ЧАЕС (I основна група) і мешканців зон радіонуклідного забруднення (II основна група) наявність порівняно з контролем односпрямованих змін вентиляційної здатності та нереспіраторних функцій легенів, які полягали у підвищеній частоті порушень бронхіальної прохідності за рахунок бронхоспазму, зниженні легеневого вологовиділення, вмісту поверхнево-активних речовин легеневого сурфактанту у КВП, пригніченні чинника місцевого захисту органів дихання б1-антитрипсина, підвищенні інтенсивності вільнорадикальних процесів у легенях.
У динаміці післяаварійного періоду частота порушень вентиляційної здатності легенів у дітей I основної групи поступово знижувалася і у 1991-1995 рр. досягла рівня контролю. На етапах досліджень, проведених у 1991-1995 та 1996-1999 рр. у дітей I основної групи спостерігалось зменшення інтенсивності вільнорадикальних процесів у легенях, зростання показників вмісту поверхнево-активних речовин легеневого сурфактанту та чинника місцевого захисту органів дихання, які поступово досягли рівня контролю. У дітей II основної групи у роки пізньої фази аварії (1991-1995 та 1996-1999 рр.) продовжували зберігатись підвищена частота бронхіальної гіперреактивності та збільшена інтенсивність процесів вільнорадикального окислювання у легенях, залишались зниженими параметри сурфактантної системи легенів та чинник місцевого захисту органів дихання.
У роки середньої фази аварії (1987-1988 рр.) у дітей обох основних груп в стані спокою і при фізичному навантаженні помірної інтенсивності відмічалося зниження ефективності та економічності зовнішнього дихання. При фізичному навантаженні спостерігалося уповільнення швидкості системного кровотоку, зниження швидкості постачання кисню тканинам артеріальною і швидкості транспортування кисню змішаною венозною кров’ю; артеріальна гіпоксемія не була виражена, проте циркуляторні порушення призводили до розвитку венозної гіпоксемії.
У роки пізньої фази аварії (1991-1995 та 1996-1999 рр.) у дітей, які зазнали короткочасного впливу іонізуючого випромінювання підвищилася функціональна ефективність зовнішнього дихання в стані спокою і при дозованому фізичному навантаженні, оптимізувалися показники центральної гемодинаміки при навантаженні і збільшилися її можливості відносно постачання кисню тканинам, знизилася швидкість та інтенсивність споживання кисню, зникла венозна гіпоксемія при навантаженні. У дітей, які мешкають в умовах надходження до організму довгоіснуючих радіонуклідів у цей період функція зовнішнього дихання продовжувала залишатися менш ефективною та економічною як у стані спокою, так і при фізичному навантаженні, центральна гемодинаміка та дихальна функція крові не нормалізувалися і продовжували мати місце венозна гіпоксемія, компенсаторне підвищення швидкості та інтенсивності споживання кисню тканинами, утилізації кисню з артеріальної крові.

Вегетативний гомеостаз у дітей, які зазнали короткочасного і хронічного радіаційного впливу, у роки середньої фази аварії (1987-1988 рр.) характеризувався підвищенням числа осіб з превалюванням тонусу симпатичної ланки вегетативної нервової системи, з недостатнім включенням симпато-адреналової системи при функціональних навантаженнях. У роки пізньої фази аварії (1991-1995 та 1996- 1999 рр.) серед дітей I основної групи спостерігалося підвищення відсотку осіб із переважанням вегетативного тонусу парасимпатичного відділу, нормальним і надмірним включенням симпато-адреналової системи при навантаженнях. У дітей II основної групи протягом післяаварійного періоду прослідковувалося поступове підвищення відсотку осіб з превалюванням вихідного вегетативного тонусу симпатичної ланки і реагуванням на функціональні навантаження з недостатнім включенням симпато-адреналової системи.
У роки середньої фази аварії (1987-1988 рр.) у дітей І і ІІ основних груп відмічалася висока частота станів дезадаптації. У роки пізньої фази аварії (1991-1995 та 1996-1999 рр.) у дітей I основної групи підвищилася частота оптимальної адаптації і знизилася частота станів дезадаптації; у дітей II основної групи в динаміці післяаварійного періоду число осіб з оптимальною адаптацією поступово знижувалося, а з різними стадіями стресу підвищувалося, що підтверджується показниками добової екскреції катехоламінів та їх попередників з сечею, які свідчать про зниження резервів симпато-адреналової системи.
Результати кореляційного аналізу показали, що у дітей, які зазнали короткочасного і хронічного радіаційного впливу, з підвищенням дози зовнішнього опромінення мало місце зниження питомого респіраторного вологовиділення, ударного об’єму крові і зростання загального периферійного судинного опору; у дітей, які зазнали хронічного радіаційного впливу із збільшенням дози опромінення від інкорпорованого цезію, сумарної ефективної еквівалентної дози відмічалося зниження ударного об’єму крові і зростання загального периферійного судинного опору; у дітей, які зазнали короткочасного і хронічного радіаційного впливу із збільшенням дози зовнішнього опромінення, а у дітей, які зазнали хронічного радіаційного впливу із збільшенням сумарної ефективної еквівалентної дози, зростала частота станів дезадаптації.
У якості тестів для раннього виявлення патології системи дихання у дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи можуть бути запропоновані: 1) визначення показників бронхіальної прохідності на різних рівнях бронхіального дерева методом пневмотахографії з виявленням наявності гіперреактивності бронхів шляхом постановки фармакологічної інгаляційної проби з бронходилататорами; 2) оцінка інтенсивності процесів вільнорадикального окислювання у легенях за методом ініційованої хемілюмінесценції КВП; 3) оцінка стану неспецифічного захисту органів дихання шляхом визначення антитриптичної активності КВП.
Для етапів післячорнобильського періоду 1987-1988 та 1989-1990 рр. характерною є висока чисельність груп з великою вірогідністю наявності рецидивуючого бронхіту та респіраторного алергозу, груп ризику з розвитку хронічних неспецифічних захворювань легенів і вегето-судинної дистонії. У 1991-1995 та 1996-1999 рр. у дітей, які зазнали короткочасного впливу іонізуючого випромінювання вона зменшилася, у дитячого населення, яке мешкає на забруднених радіонуклідами територіях, залишилася підвищеною.
Для корекції функціональних порушень системи дихання у дітей, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, доцільне застосування вітамінів-антиоксидантів прямої та непрямої дії, антиоксидантів-біофлавоноїдов (6-й елемент Пікногенол), адаптогенів рослинного походження, засобів, що сприяють поліпшенню метаболізму міокарду (рибоксин), засобів, стимулюючих утворення легеневого сурфактанту (этимізол), світлотерапії лінійно поляризованим світлом (антиоксидантна і біостимулююча дія). Використання даних заходів корекції сприяло зниженню рівня інтенсивності вільнорадикальних процесів у КВП, сироватці крові та еритроцитах, підвищенню бронхіальної прохідності, зменшенню гіперреактивності бронхів, поліпшенню показників сурфактантної системи легенів, збільшенню ударного об’єму крові та швидкості системного кровотоку при фізичних навантаженнях, зниженню частоти станів дезадаптації.