КОМУНІКАТИВНІ ІНТЕНЦІЇ „Я-ВИСЛОВЛЕНЬ” У СУЧАСНОМУ АНГЛОМОВНОМУ ДИСКУРСІ: ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ ТА ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТИ

Короткий опис

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА
На правах рукопису

ГНАТКОВСЬКА Олена Михайлівна
УДК 811.111’42’371

КОМУНІКАТИВНІ ІНТЕНЦІЇ „Я-висловлень” у сучасному англомовному дискурсі: ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ ТА ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТИ
Спеціальність 10. 02. 04 Германські мови
ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Науковий керівник кандидат філологічних наук, доцент МИХАЙЛЕНКО Валерій Васильович
Чернівці 2009

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

5

ВСТУП..................................................................................................................

6

Розділ 1. теоретичні засади дослідження інтенції мовної особистості у дискурсі.....................................................

19

1.1. Дослідження інтенції у лінгвістиці .

22

1.2. Формування та реалізація інтенцій мовною особистістю адресанта...

28

1.2.1. Мовна особистість у мовознавчій парадигмі...

29

1.2.2. Інтенції у структурі мовної особистості адресанта.

34

1.3. Інтенція та комунікативно-когнітивні характеристики мовної особистості адресанта..............................

37

1.4. Основні напрями дослідження дискурсу....

44

1.4.1. Матеріал дослідження: типи дискурсу ....

47

1.4.2. Авторський дискурс та дискурсивна реалізація авторського „Я”.....

50

1.4.3. Дискурсивні характеристики мовної особистості...................................

52

1.5. Методика лінгвокогнітивного та прагматичного аналізу інтенції...........

55

1.5.1. Семантико-когнітивний опис концепту INTENTION в англомовній картині світу..........................................................................................................

56

1.5.2. Прагматичні засоби актуалізації інтенцій автора у „Я-висловленнях”. Лінгвостатистичні методи........................................................

59

Висновки до Розділу 1

61

Розділ 2. Концепт INTENTION як когнітивне підґрунтя дискурсивних реалізацій комунікативної інтенції адресанта.......................................................................................................

65

2.1. Засоби вербалізації концепту INTENTION в англійській мові....

67

2.2. Поняттєвий компонент концепту INTENTION в англомовній картині світу....................

69

2.2.1. Базова когнітивно-пропозиційна структура концепту INTENTION у свідомості носіїв англійської мови...

70

2.2.2. Концептуальні ознаки у поняттєвій структурі концепту INTENTION..

75

2.2.3. Етимологічний компонент як основа поняттєвої структури концепту INTENTION..

80

2.3. Образний компонент концепту INTENTION в англомовній картині світу

82

2.4. Ціннісний простір концепту INTENTION в англомовній картині світу

92

2.5. Фрейм концепту INTENTION..................................................................

98

Висновки до Розділу 2

108

Розділ 3. Актуалізація комунікативних інтенцій адресанта В АВТОРСЬКОМУ ДИСКУРСІ сучасної англійської мови.....................................................................................

112

3.1. „Я” автора в сучасному англомовному дискурсі...

113

3.2. Співвідношення прагматичних засобів актуалізації інтенцій автора у „Я-висловленнях” художнього, газетного та наукового дискурсів.

120

3.3. Засоби вираження комунікативних інтенцій автора у „Я-висловленнях”...

123

3.3.1. Семантичні засоби реалізації комунікативних інтенцій автора у „Я-висловленнях”...

125

3.3.2. Часова форма дієслова як граматичний засіб актуалізації комунікативних інтенцій автора у „Я-висловленнях”....

128

3.4. Авторська вербалізація інтенцій у типах дискурсу...

131

3.4.1. „Я-висловлення” англійського художнього дискурсу та мовні засоби вираження інтенцій автора

132

3.4.2. Вербалізація інтенцій у „Я-висловленнях” англійського газетного дискурсу.

152

3.4.3. Засоби вираження інтенцій у „Я-висловленнях” англійського наукового дискурсу

164

3.5. Кореляція типів інтенцій та мовних засобів їх вираження у „Я-висловленнях” сучасного англомовного дискурсу.......

175

Висновки до Розділу 3

178

загальні висновки...

183

ДОДАТКИ

188

Список використаних джерел

250

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

да. давньоанглійський
ст.фр. давньофранцузький
а. англійський
ККС концептуальна картина світу
КСГ комунікативно-семантична група
лат. латинський
ЛСВ лексико-семантичний варіант
МКС мовна картина світу
са. середньоанглійський
с.фр. середньофранцузький
A адресат
Adj. прикметник
PP дієприкметник минулого часу
R реакція
S адресант
Х висловлення
І + V” Я + дієслово”
inf. інфінітив
Wh-word питальне слово

Вступ

У фокусі сучасних лінгвістичних досліджень знаходиться вивчення когнітивного та комунікативного аспектів мови, що зумовлює зростання уваги до фактору людини та суб’єктивності в мові. Праці Ш.Баллі [15], М.М.Бахтіна [16], Е.Бенвеніста [21], В.В.Виноградова [43], В.фон Гумбольдта [81], О.Єсперсена [89] та ін. стали підґрунтям антропоцентричного підходу до вивчення мови, який розглядає мову „в тісному зв'язку з людиною, її свідомістю, мисленням, духовно-практичною діяльністю” [226, c. 9]. Висновок про визначальну роль людського фактору в мові зробили й представники прагмалінгвістики ([8; 9; 10; 34; 85; 171;172; 173; 174; 208; 210; 258; 277; 278; 279, 280; 312; 313; 315; 317 та ін.), що, в свою чергу, спричинило активне вивчення механізмів мовленнєво-мисленнєвої та пізнавальної діяльності людини.
Антропоцентризм як особливий принцип дослідження полягає в тому, що „людина стає точкою відліку в аналізі певних явищ, що вона залучена до цього аналізу, визначаючи його перспективи і кінцеву мету” [126, c. 212]. Людина це суб’єкт і творець мови” [226, c. 4], який пізнає світ та відображає своє бачення світу та себе у цьому світі за допомогою мовних засобів. Мова постає як спосіб життєдіяльності людини, засіб вербалізації досвіду, організації спілкування, вираження внутрішнього світу особистості, тому в лінгвістику було введено поняття мовної особистості [31; 105; 106; 107; 122; 123; 143; 144; 188; 203; 204; 227; 228; 229; 274; 296; 305; 332; 333; 334 та ін.].
Терміном антропоцентризм „позначаються дві групи явищ система понять, що відображає сферу діяльності людини, і система аналізу текстів (висловлень) з точки зору комунікативного процесу” [230, c. 305]. У другій групі явищ чільне місце займають інтенції адресанта при створенні висловлень та їх інтерпретація адресатом. Тому антропоцентричні дослідження ґрунтуються на досягненнях комунікативного підходу уявлень про те, що мова і мовлення не є самодостатніми, вони обслуговують комунікацію і повинні розглядатися нерозривно з нею. Центральним поняттям комунікативного підходу є дискурс, а головним предметом вивчення його структура та функціонування, своєрідність яких виражає індивідуальність автора дискурсу. Розуміння антропоцентризму в лінгвістиці як прояву „людського чинника” в мові, вивчення дискурсу у термінах комунікативної лінгвістики з огляду на його творця перетворює категорію комунікативних інтенцій мовної особистості адресанта на важливий об’єкт лінгвістичних пошуків.
Дискурсивний підхід до вивчення мовленнєвої діяльності особистості досліджує спілкування з урахуванням культурно-історичних, соціально-ситуативних та комунікативних характеристик. Дискурс-аналіз ґрунтується на досягненнях теорії дискурсу [9; 12; 21; 35; 83; 98; 104; 123; 148; 198; 264; 275; 280; 282; 310; 330; 235] та ін. В інтерпретації більшості дослідників дискурс це цілісний мовленнєвий акт у багатоманітності його когнітивно-комунікативних функцій, який поєднує в собі „акти когніції з актами комунікації” [129, c. 188]. Відповідно дискурс мовної особистості адресанта та його інтенції неможливо охарактеризувати без урахування досліджень в галузі когнітивістики [25; 32; 45; 46; 49; 50; 93; 94; 126; 127; 128; 129; 137; 179; 180; 181; 183; 185; 186; 187; 200; 288; 290] та ін. та комунікативної лінгвістики [17; 18; 19; 30; 44; 51; 52; 87; 88; 192; 193; 194; 217; 239] та ін.
Актуальність дисертаційної роботи зумовлена антропоцентричним спрямуванням сучасної лінгвістики, необхідністю вивчення інтенцій мовної особистості у комунікативному та когнітивному аспектах на основі дослідження тих мовних одиниць, які знаходять своє вираження в мовній семантиці та прагматиці. Важливим напрямом у поясненні феномену інтенції є моделювання її концептуалізації, когнітивних механізмів її формування та реалізації, виокремлення, аналіз та типологізація інтенцій адресанта в авторському дискурсі. Актуальним є також властивий сучасній лінгвістичній парадигмі інтегральний підхід, який у вивченні комунікативно-прагматичних характеристик дискурсу дозволяє простежити специфіку проявів та особливості функціонування інтенцій адресанта в різних типах дискурсів.
У дисертації розглядаються інтенції мовної особистості адресанта, як невід’ємний компонент мовленнєвої ситуації у рамках теорій прагматики, комунікації, дискурсу, когнітивної лінгвістики для об’єктивного відображення функціональних характеристик інтенцій з урахуванням їхніх концептуальних та дискурсивних ознак.
Структура та аспекти вивчення мовної особистості досить детально описані в лінгвістиці. Проте питання, що стосуються висвітлення закономірностей формування та реалізації інтенцій мовної особистості адресанта у дискурсі все ще мало досліджені як в українському, так і в зарубіжному мовознавстві. Категорія інтенціональності дискурсу та одна з її форм інтенція розглядаються представниками різних лінгвістичних напрямків. Цей термін використовується у працях з лінгвістики тексту [44; 57; 83; 172; 173], літературознавства [16], прагматики [171; 210; 223; 258; 277; 278; 279; 312; 313; 315], комунікативної граматики [34; 291], психолінгвістики [146; 250] та ін. Поняття інтенції з’явилося ще у середньовічній схоластиці і позначало намір, мету і спрямованість свідомості, мислення на якийсь предмет. У психології мови інтенція розуміється як перший етап породження висловлення [146; 250].
У лінгвістиці термін „інтенція” в широкому розумінні означає комунікативний намір адресанта. Проте через значний інтерес дослідників до явища інтенції немає його однозначного трактування, тому науковці оперують різними термінами: потенційний або віртуальний зміст висловлення [344, c. 281]; мовленнєвий задум або мовленнєва воля адресанта [16, c. 270]; задум будувати мовлення в певному ключі, стилі, формі, за допомогою певної стратегії чи тактики [238, c. 178]; комунікативна настанова [228, c. 72]; ілокутивна сила висловлення [171, c. 100; 223, c. 159; 232, c. 158]; ілокутивна мета [210, c. 162; 182, c. 16]; намір передати певне суб’єктивне значення [278, c. 378]; конкретно-комунікативний смисл висловлення [238, c. 19]; ланка, яка пов’язує людину-адресанта та її знаряддя мову у мовленнєву діяльність [194, c. 74]; фактор комунікації, який визначає вербальну поведінку адресанта [159, c.44]; комунікативний задум або програма висловлення [168, c.117]; закодована модель кінцевого результату реакції [44, c. 91]; спосіб об’єднання комунікативних ходів, спрямованих на досягнення комунікативної мети, в комунікативну стратегію [28, c. 6; 110, c. 68]; осмислений чи інтуїтивний намір адресанта, який визначає внутрішню програму мовлення і спосіб її втілення [18, c.116]; спрямованість людської свідомості на об’єкти й стани речей зовнішнього світу [20, c. 101].
Критичний аналіз існуючого термінологічного апарату показав, що дослідники виділяють узагальнене поняття, яке називають задумом або настановою і розглядають його як щось задумане автором, ще невербалізоване і неоформлене комунікативно, проте таке, що складається з інтенцій, стратегій, ілокутивних цілей. Ми вважаємо, що комунікативний задум родове поняття, а інтенції видове, тобто інтенції це певні етапи в процесі реалізації задуму. У нашій роботі аналізуються лінгвокогнітивні та лінгвопрагматичні засоби реалізації інтенцій адресанта, тому ми розглядаємо інтенцію у тому значенні, якого їй надають у своїх дослідженнях Г.П.Грайс та Н.І.Формановська конкретно-комунікативний смисл висловлення або суб’єктивне значення, яке кодує у висловленні адресант, а також використовуємо дослідження ілокутивної сили та відповідних типологій мовленнєвих актів Дж.Сьорла, Дж.Вандервекена, К.Баха, Р.Харніша, та ін. Більшість праць, присвячених дослідженню інтенцій у сучасній лінгвістиці, аналізують засоби вираження поодиноких комунікативних інтенцій адресанта: С.О.Горяєв номінативні інтенції [79]; Й.Кубінова інтенція „брехня, обман” [125], Е.Р.Шакірова інтенції прохання, згоди, відмови, вираження власної точки зору [249]; Н.М.Хабірова спонукальна інтенція [241]; А.В.Антонова інтенція обіцянки [6]; Т.К.Соловйова інтенція несхвалення [216]; Л.П.Бурмістрова інтенція захисту [37] в дискурсах різних мов (російської, англійської, французької).
Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано у межах наукової теми „Функція та семантика мовних одиниць різних рівнів”, що її розробляє кафедра англійської мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (№ 0102V006612). У межах цієї теми дисертанткою досліджено структурно-синтаксичні, семантичні та прагматичні особливості дієслівних засобів вербалізації інтенцій адресанта в „Я-висловленнях”. Тема дисертації затверджена вченою радою Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича 23 лютого 2006 р. (протокол № 1).
Метою дисертаційної роботи є виявити закономірності концептуалізації інтенції у картині світу носія англійської мови та засоби актуалізації інтенцій „Я-висловлень” у сучасному англомовному дискурсі.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
1) визначити комунікативні, когнітивні та дискурсивні характеристики мовної особистості адресанта, що беруть участь у формуванні та реалізації інтенцій;
2) змоделювати концепт INTENTION та фрейм його актуалізації в англомовній картині світу;
3) з’ясувати ступінь суб’єктивності художнього, газетного та наукового авторських дискурсів сучасної англійської мови;
4) класифікувати інтенції, які адресант реалізує у „Я-висловленнях”;
5) формалізувати комунікативно-семантичні групи „Я-висловлень”, які виражають певні інтенції;
6) встановити кореляцію різних типів інтенцій „Я-висловлень” у зазначених дискурсах.
Об'єктом дослідження є інтенція мовної особистості адресанта в англомовній картині світу та „Я-висловленнях” художнього, газетного та наукового дискурсів сучасної англійської мови.
Предметом вивчення є когнітивно-дискурсивні характеристики інтенцій у структурі мовної особистості адресанта та структурно-семантичні особливості засобів їх вербалізації у сучасному англомовному дискурсі.
Матеріалом дослідження слугують дані тлумачних [350; 357; 358; 359; 362] та синонімічних словників [353], словника сполучуваності [363], 32689 „Я-висловлень”, з них 30128 у художньому, 2192 у газетному, 369 у науковому дискурсах, виокремлених шляхом суцільної комп'ютерної вибірки з творів сучасних британських (I.Banks, М.Amis, H.Fielding, J.Rowling) та американських (S.King, J.Grisham, L.Weisberger, L.M.Bujold) авторів обсягом 1011998 слововживань, джерел засобів масової інформації (британських The Guardian” та The Independent” та американських газет The New York Times” та The Boston Herald”) обсягом 465530 слововживань, статей з британських та американських наукових журналів обсягом 542473 слововживання, що разом складає 2020001 слововживання.
Критерієм для виділення досліджуваних висловлень стала присутність особового займенника першої особи однини в називному відмінку у сполученні з дієсловом за формулою I + V” (Я + дієслово) [пор. 220, c. 162; 165, c. 14]. Сполучення „I + Verb” ми розглядаємо як комунікативно-семантичну групу (КСГ) термін Н.І.Формановської системне смислове утворення тематично або синонімічно пов’язаних комунікативних одиниць мови, що може концентрувати та закріпляти той комунікативно значущий зміст, який відображає мовленнєві інтенції адресанта [238, c. 22]. Системна організація висловлень в КСГ відбувається на трьох рівнях на рівні інтенціонального значення (семантики дієслова), на рівні граматичної структури часової форми дієслова, на рівні прагматичних функцій висловлень.
Методи дослідження зумовлені метою, завданнями, матеріалом дослідження та теоретичною спрямованістю роботи. Серед основних загальнонаукових методологічних принципів, які реалізуються в роботі, слід назвати принцип комплексного та системного підходів до вивчення досліджуваного явища. Крім того використовуються такі лінгвістичні методи: описовий метод для опису ключових явищ та понять, на яких ґрунтується дослідження інтенцій; концептуальний аналіз для встановлення складу та лінгвокультурних особливостей концепту INTENTION у картині світу носіїв англійської мови; фреймовий аналіз для моделювання фрейму актуалізації інтенції адресанта; контекстуальний аналіз для виявлення інтенцій „Я-висловлень”, імплікованих відповідним оточенням, та визначення особливостей функціонування засобів вираження інтенцій у „Я-висловленнях” у певному дискурсі; метод структурного моделювання для побудови моделей комунікативно-семантичної вербалізацїї інтенції; кореляційний аналіз для встановлення кількісного співвідношення „Я” адресанта, як автора, персонажа, оповідача та спостерігача, типів інтенцій та дієслів, що використовуються адресантом для об’єктивації певної інтенції у художньому, газетному та науковому дискурсах.
Об'єктивність отриманих результатів забезпечується репрезентативністю аналізованого корпусу текстів, широким охопленням теоретичних джерел та комплексним характером дослідження.
Наукова новизна роботи полягає у тому, що в ній уперше описано залежність процесів формування, вербалізації та реалізації інтенції від комунікативних, дискурсивних та когнітивних характеристик мовної особистості адресанта; встановлено структуру концепту INTENTION та побудовано фрейм актуалізації інтенції в англомовній картині світу; виявлено типи інтенцій адресанта в „Я-висловленнях” у трьох дискурсах: художньому, газетному та науковому, проведено комплексний аналіз засобів вербалізації інтенцій з урахуванням їх семантичних, граматичних та прагматичних особливостей; представлено кількісні та якісні характеристики проявів „Я” адресанта та дієслів, що виражають певну інтенцію, на ґрунті чого встановлені домінантні інтенції та засоби їх вираження у зазначених типах дискурсів.
Теоретичне значення дисертації визначається тим, що його результати, положення й висновки можна використати для подальшого вивчення закономірностей реалізації інтенцій у різних дискурсах сучасної англійської мови та особливостей концептуалізації комунікативних явищ. Дослідження впливу комунікативних, когнітивних і дискурсивних характеристик мовної особистості адресанта на актуалізацію інтенції є внеском у розуміння процесів мотивації спілкування, мовленнєвої та комунікативної поведінки мовної особистості адресанта. Аналіз семантики та граматики дієслів, що вербалізують інтенції, може стати базою для розв’язання актуальних проблем мотивації спілкування у комунікативній семантиці.
Практичне значення одержаних результатів зумовлюється тим, що зібраний емпіричний матеріал можна застосувати у практиці викладання курсів з лексикології (розділ „Лексичні класи дієслів”) та граматики англійської мови (розділ „Дієслово”), у спецкурсах з комунікативної та когнітивної семантики, прагмалінгвістики, лінгвокультурології та дискурс-аналізу. Дібраний фактичний матеріал сприятиме правильному вибору мовних ресурсів для успішної реалізації комунікативного наміру залежно від типу дискурсу та ситуації спілкування, що доцільно використовувати на практичних заняттях з англійської мови з метою підвищення рівня комунікативної компетенції студентів. Одержані результати можуть знайти застосування в науково-дослідницькій роботі з англійської філології, для укладання частотних словників та створення навчально-методичних посібників для спеціалістів, які вивчають англійську мову як іноземну.
Особистий внесок дисертанта полягає у визначенні комунікативних, когнітивних та дискурсивних характеристик мовної особистості адресанта, які впливають на актуалізацію інтенцій, встановленні структури поняттєвого, образного та ціннісного компонентів концепту INTENTION; моделюванні фрейму реалізації інтенції в англомовній картині світу; з’ясуванні ступеня суб’єктивності художнього, газетного та наукового авторсько

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Дослідження інтенції нерозривно пов’язане з людиною, її мисленнєвою та мовленнєвою діяльність, і особливо з адресантом, який формує та реалізує інтенцію. Це зумовило потребу детального вивчення сутності інтенції та процесів її актуалізації у дискурсі у термінах когнітивних та комунікативних характеристик мовної особистості адресанта.
2. У структурі мовної особистості адресанта виділено: носія мови з певними знаннями та уявленнями про світ; мовця, який проявляє себе через породження та сприйняття висловлень; та комуніканта з певними стереотипами поведінки у комунікативних ситуаціях. Мовна особистість адресанта як носій мови реалізується в когнітивному аспекті діяльності, як мовець та комунікант у комунікативному. Формування інтенцій здійснюється мовною особистістю адресанта як носія мови на основі концептуальної та мовної картин світу, знань у вигляді фреймів, мовця, який має певну мету спілкування; комуніканта з властивими йому комунікативними ролями, соціальним статусом та роллю, стилем спілкування, що визначають вербалізацію інтенції у висловленні з дейктичними елементами, регістрі спілкування.
3. Успішна реалізація інтенцій у дискурсі ґрунтується на дискурсивній компетенції, мисленні, діяльності та поведінці, які відповідають певному рівню розвитку мовної особистості: дискурсивна компетенція вербально-семантичному, дискурсивне мислення когнітивному, дискурсивна діяльність та поведінка мотиваційному. Дискурсивне мислення визначає формування інтенції, дискурсивна компетенція її вербалізацію, дискурсивна діяльність та поведінка способи реалізації.
4. Підґрунтям актуалізації інтенцій адресанта у дискурсі є концепт INTENTION в англомовній картині світу. Засобами об’єктивації концепту INTENTION у мовній картині світу є слово-ім’я intention” та його похідні, семи яких утворюють концептуальні ознаки, з яких складається поняттєвий складник концепту. Ядро поняттєвого компоненту складається з 12 концептуальних ознак (‘цілеспрямованість’; ‘планування’; ‘рішучість’; ‘увага (зосередженість)’; ‘думка’; ‘значення’; ‘умисність’; ‘досягнення’; ‘майбуття’; ‘дія’; ‘особа’; ‘бажання’), периферія з 47.
5. Образний складник концепту представлений онтологічними (уподібнення інтенції до особливої сутності з характеристиками кількості, партитивності, цілеспрямованості), реіморфними (ототожнення інтенції з матеріалом, предметами та знаками), біоморфними (ототожнення з живими істотами, зокрема з людиною), просторовими (зв’язок з просторовою орієнтацією), структурними (осмислення як містилища і речовини) та синестезичними (зоровий та слуховий образ) метафорами. Проаналізовані метафоричні моделі дають можливість встановити асоціативні зв’язки концепту INTENTION з іншими концептами в англомовній картині світу.
6. Ціннісний компонент концепту INTENTION в англомовній картині світу охоплює суб’єкт оцінки автор висловлення; об’єкт оцінки власне інтенція; характер оцінки за аксіологічною шкалою добре (28%) нейтрально (12%) погано” (60%), яка виражається переважно імпліцитно (73 % висловів) і визначається контекстом; аспекту оцінки, згідно якого інтенція розглядається як духовна (56%), життєва (42,3%) та абсолютна (1,7%) цінність.
7. Основу міжфреймової сітки концепту INTENTION становить акціональний фрейм [агенс суб’єкт дії або каузатор діє на інтенцію (слот пацієнс) для реципієнта (слоти адресат і малефактив), діє з інтенцією (слоти інструмент і стимул), що спричиняє результат (слот фактив), діє певним способом (слот ТАК) і в певний час (слот ТОДІ)]; проте вона включає ще чотири базових фрейми: предметний з такими параметрами інтенції: якість (слот ТАКИЙ), кількість (слот СТІЛЬКИ), спосіб буття (слот ТАК), час (слот ТОДІ)]; посесивного (інтенція репрезентує слоти власність, частина, контейнер); ідентифікативного (слот ідентифікатив) та компаративного (слот корелят).
8. У дисертації проаналізовано засоби реалізації інтенцій адресанта в авторському дискурсі комунікативному процесі як послідовності „Я-висловлень” автора-адресанта (письменника, персонажа, оповідача, журналіста, науковця, цитованої особи), з притаманною їм метою (авторським задумом та інтенціями); формі мовленнєвого спілкування між автором та читачем з одного боку, та персонажами з іншого; когнітивній та соціолінгвістичній структурі, яка відображає варіативну картину світу окремого автора (письменника/ журналіста / науковця), що, в свою чергу, базується на загальній для епохи базовій інваріантній картині дійсності.
9. Авторське „Я” у дискурсі це сукупність певних параметрів текстового / діалогічного простору, безпосередньо пов’язаних з автором твору чи автором висловлення, який є основою мовленнєвого континууму, що створюється ним тут і зараз. „Я” автора у художньому дискурсі об’єктивується як „Я” автора-персонажа (68%), „Я” автора-оповідача (31,2%), „Я” автора-спостерігача (0,8%). У газетному та науковому дискурсах „Я” власне автора (39,6% та 99,2% відповідно) та „Я” цитованого автора (60,4% та 0,8%). Частотність авторських „Я” визначає ступінь суб’єктивності дискурсу: співвідношення суб’єктивного (маркери займенники І”, me”, my”) та об’єктивного „Я” (решта особових та присвійних займенників) у вказаних дискурсах, ми встановили, що у всіх дискурсах ступінь об’єктивності вищий, особливо у науковому дискурсі.
10. Прагматика інтенції знайшла своє відображення у типологічному описі. Шляхом аналізу „Я-висловлень” з огляду на перформативні формули в їх глибинній структурі встановлено такі типи інтенцій: повідомлення (наративну, експлікативну, уточнення, репрезентативну, нагадування, резюмування, підтвердження, заперечення, докору), асертивну (згоди, відмови), супозитивну, промісивну, менасивну, передбачення, пропозиції, вимоги, реквестивну, поради, подяки, вибачення, запиту. Проте переважання інтенцій повідомлення, зокрема наративної (понад 30% у всіх дискурсах), свідчить про те, що інформування адресанта є основною метою адресанта цих дискурсів. Відсутність більшості інтенцій, які імплікують прояв внутрішнього суб’єктивного „Я” (репрезентативна, підтвердження, заперечення, передбачення, вибачення) або суб’єктивний вплив на адресата (докору, менасивна, пропозиції, вимоги, реквестивна, поради, запиту підтвердження) у науковому дискурсі підкреслює його вищий ступінь об’єктивності.
11. Дослідження дискурсивної актуалізації інтенцій проведено на основі аналізу лексичних та часових характеристик дієслів у сполученні з „Я” автора. На основі цього ми змоделювали комунікативно-семантичні групи I + Verb”, структуру яких визначають 18 лексичних класів дієслів, які вживаються у сполученні з I”, а також їх часові форми, представлені опозицією Past : Non-Past. Усі 18 лексичних класів дієслів вживаються для актуалізації лише наративної інтенції та інтенції уточнення художнього дискурсу. Коефіціент варіативності дієслів, що реалізують певну інтенцію найнижчий для експлікативної інтенції художнього дискурсу (64%). Однак у більшості випадків величина коефіціента близька (наприклад, для наративної, експлікативної інтенцій та інтенції запиту художнього і газетного дискурсу, інтенції запиту художнього дискурсу) або перевищує 100% (наприклад, для всіх інтенцій наукового дискурсу), що свідчить про низьку стабільність вживання різних класів дієслів для вербалізації певної інтенції.
12. Збіги домінуючого класу дієслів, що вербалізують інтенцію, характерні для інтенції нагадування (КСГ I + V мовлення), супозитивної (КСГ I + V ментальної дії), вимоги (КСГ I + V вольової дії) та вибачення (КСГ I + V стану) у всіх трьох типах дискурсу, при цьому у всіх названих КСГ, крім КСГ I + V мовлення у художньому та науковому дискурсах, переважають часові форми Non-Past. За превалюючою часовою формою (Non-Past) збігаються КСГ, що вербалізують інтенцію резюмування, асертивну, промісивну, менасивну, пропозиції, запиту у всіх типах дискурсу. Відповідно лексично і граматично найбільш формалізованими є супозитивна інтенція та інтенції вимоги і вибачення, для решти інтенцій панівні КСГ відрізняються одна від одної своїм лексико-граматичним наповненням.
13. Результати кореляційного аналізу (величина χ2) свідчать, про подібність розподілу частот наративної інтенції, інтенцій уточнення та запиту в усіх типах дискурсу; експлікативної інтенції та інтенції вимоги у художньому і газетному дискурсі. Для всіх решта інтенцій розходження між порівнюваними частотами значне. Значення коефіцієнта спряженості К для всіх інтенцій вказує на позитивну кореляцію між розподілом частот інтенцій „Я-висловлень” сучасного англомовного дискурсу. Найменш інтенсивний зв’язок між розподілом частот інтенцій характерний для наративної інтенції наукового дискурсу (К= 0,0006), а найбільш інтенсивний зв’язок для інтенції подяки наукового дискурсу (К=0,1).
14. Проведений у дисертації аналіз структурно-семантичних та когнітивно-прагматичних особливостей інтенції не вичерпує досліджуваної проблематики, а відкриває перспективи подальших досліджень феномена інтенції, які можуть бути пов’язані із системним описом стилістичних засобів об’єктивації інтенцій, невербальних засобів їх вираження (ролі інтонації, погляду, мовчання). Можливий детальний аналіз засобів актуалізації інтенцій в інших типах дискурсів та порівняльний аналіз з іншими мовами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адонина И. В. Концепт успех в современной американской речевой культуре : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.04. Германские языки” / И.В.Адонина. — Хабаровск, 2005. — 20 с.
2. Ажеж К. Человек говорящий : Вклад лингвистики в гуманитарные науки / Клод Ажеж ; [пер. с франц. Б. П. Нарумова]. — М. : Едиториал УРСС, 2003. — 301 с. — (Programme A. Pouchkine).
3. Ален Дж.Ф.Выявление коммуникативного намерения содержащегося в высказывании // Новое в зарубежной лингвистике : сб. ст. / Дж. Ф. Ален, Р.Перро. — М. : Прогресс, 1986. — Вып. 17. Теория речевых актов. — С.322—362.
4. Антология концептов / [науч. ред. В. И. Карасик, И. А. Стернин]. — М. : Гнозис, 2007. — 512 с.
5. Антология средневековой мысли : Теология и философия европейского Средневековья : [в 2 т.] / [науч. ред. С.С. Неретина]. — СПб. : РХГИ, 2001. —
Т.2. — 2001. — 635 с.
6. Антонова А.В. Интенция обещания и средства ее выражения в английском языке : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.04 Германские языки” / А.В.Антонова. — Самара, 2004. — 24 с.
7. Апресян Ю.Д. Основания системной лексикографии / Ю. Д. Апресян // Языковая картина мира и системная лексикография / [отв. ред Ю. Д. Апресян]. — М. : Языки славянской культуры, 2006. — С. 33—160. — (Studia Philogica).
8. Арутюнова Н.Д. Семантическая структура и функции субъекта / Н.Д.Арутюнова // Известия АН СССР. СЛЯ. — 1979. — Т. 38, № 4. — C.323—333.
9. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений. Оценка, событие, факт / Арутюнова Н.Д. — М. : Наука, 1988. — 338 с.
10. Арутюнова Н.Д. Фактор адресата / Н.Д.Арутюнова // Известия АН СССР. СЛЯ. — 1981. — Т. 4, №4. — С. 356—367.
11. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека / Арутюнова Н. Д. — 2-е изд., испр. — М. : Языки рус. культуры, 1999. — 896 с. — (Язык. Семиотика. Культура).
12. Арутюнова Н.Д. Дискурс / Н. Д. Арутюнова // Лингвистический энциклопедический словарь / [гл. ред. В.Н. Ярцева]. — М. : Сов. энциклопедия, 1990. — С.136—137.
13. Бабурина К.Б. Этнолингвистический аспект в исторической лексикографии / К.Б.Бабурина // Вопросы языкознания. — 1997. — № 3. — С.9—16.
14. Бабушкин А. П. Типы концептов в лексико-фразеологической семантике языка / Бабушкин А. П. — Воронеж : Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 1996. — 103, [1] с.
15. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка / Шарль Балли ; [пер. с фр. Т.В.Вентцель]. — 3-е изд. — М. : Изд-во иностр. лит-ры, 1955. — 416с.
16. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества / Бахтин М. М. — 2-е изд. — М. : Искусство, 1986. — 444 с.
17. Бацевич Ф. С.Категорії комунікативної лінгвістики : спроба визначення / Ф.С.Бацевич // Мовознавство. — 2003. — № 6. — С. 25—33.
18. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики / Бацевич Ф.С.— К. : Академія, 2004. — 344 с. — (Серія Альма-матер”).
19. Бацевич Ф.С. Термінологія комунікативної лінгвістики : аспекти дискурсивного підходу / Ф.С.Бацевич // Вісн. нац. ун-ту Львівська політехніка”. — 2002. — №453. — С. 30—34.
20. Безугла Л. Р. Вербалізація імпліцитних смислів у німецькомовному діалогічному дискурсі : [монографія] / Безугла Л.Р. — Х. : ХНУ ім.В.Н.Каразіна, 2007. — 330с.
21. Бенвенист Э. Общая лингвистика / Э. Бенвенист ; [общ. ред. Ю.С.Степанов ; пер. с фр. Ю.Н. Караулова и др.]. — 2 изд., стер. — М. : Едиториал УРСС, 2002 — 446 с. — (Лингвистическое Наследие ХХ века).
22. Берн Э. Игры, в которые играют люди : Психология человеческих взаимоотношений; Люди, которые играют в игры : Психология человеческой судьбы / Эрик Берн ; [пер. А. В. Ярхо, Л. Г. Ионин]. — М. : Гранд : Фаир-пресс, 2002. — 472, [1] с. — (Популярная психология).
23. Бессонова Л.Е. Лексикографическое описание политических концептов / Л.Е.Бессонова // Слово и словарь. Vocabulum et vocabularium : сб. науч. тр. по лексикографии / [отв. ред. Л.В. Рычкова и др.] — Гродно : ГрГУ, 2005. — С.106—111.
24. Бєссонова О. Л. Оцінка як семантичний компонент лексичного значення слова (на матеріалі іменників-назв особи в англійській, французькій та українській мовах) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: 10.02.19 Загальне мовознавство” / О.Л.Бєссонова. — Донецьк, 1995. — 22 с.
25. Бєссонова О. Л. Оцінний тезаурус англійської мови : когнітивно-гендерні аспекти / Бєссонова О. Л. — Донецьк : ДонНУ, 2002. — 363 с.
26. Блох М. Я. Теоретическая грамматика английского языка / Блох М. Я. — М. : Высш. шк., 1983. — 383 с.
27. Блох М.Я. Теоретические основы грамматики / Блох М. Я. — 4-е изд., испр. — М. : Высш. шк., 2004. — 239 с. — (English grammar).
28. Бобырь И.В. Прагмалингвистические аспекты речевой коммуникации : фактор адресанта / И. В. Бобырь // Прагмалингвистические аспекты языкознания. — М., 2001. — С.5—17.
29. Богданов В.В. Классификация речевых актов / В. В. Богданов // Личностные аспекты языкового общения : межвуз. сб. науч. тр. / [отв. ред. И.П. Сусов]. — Калинин, 1989. — С. 25—37.
30. Богданов В.В. Речевое общение. Прагматические и семантические аспекты / Богданов В.В. — Л. : ЛГУ, 1990. — 87 с.
31. Богин Г.И. Модель языковой личности в ее отношении к разновидностям текстов : автореф. дис. на соискание учен. степени доктора филол. наук : спец. 10.02.19 Теория языка” / Г. И. Богин. — Л. : ЛГУ, 1984. — 31 с.
32. Болдырев Н. Н. Когнитивная семантика : курс лекций по англ. филологии / Болдырев Н. Н. — 2-е изд., стер. — Тамбов : Издательство ТГУ, 2001. — 124с.
33. Бондаренко Я.О. Дискурс акцентуйованих мовних особистостей : комунікативно-когнітивний аспект (на матеріалі персонажного мовлення в сучасній американській художній прозі) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.04 Германські мови” / Я.О.Бондаренко. — К., 2002. — 19 с.
34. Бондарко А.В. Теория значения в системе функциональной грамматики : на материале рус. яз. / Бондарко А. В. — М. : Яз. славян. культуры, 2002. — 736 с. — (Studia philologica).
35. Борботько В.Г. Элементы теории дискурса / Борботько В. Г. — Грозный : ЧИГУ, 1981 — 113 с.
36. Бриченкова Е.С. Прецедентные высказывания в русскоязычном публицистическом дискурсе и их место в преподавании русского языка как иностранного : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. пед. наук : спец. 13.00.02 Теория и методика обучения и воспитания (по областям и уровням образования)” / Е.С.Бриченкова. — Москва, 2007. — 21 с.
37. Бурмистрова Л.П. Речевая интенция защиты в диалогическом дискурсе : На материале русского и французского языков : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.19 Теория языка” / Л.П.Бурмистрова. — Ульяновск, 2005. — 22с.
38. Васильев Л.М. Семантика русского глагола / Васильев Л. М. — М. : Высш. школа, 1981. — 184с.
39. Вдовиченко А. В. Расставание с «языком»: критическая ретроспектива лингвистического знания / Вдовиченко А. В. — М.: Изд-во Православного Свято-Тихоновского Гуманитарного университета, 2008. — 512 с.
40. Вежбицка А. Речевые акты // Новое в зарубежной лингвистике : сб. ст. / А.Вежбицка. — Вып. 16. Лингвистическая прагматика. — 1985. — С. 251—275
41. Вежбицка А. Язык. Культура. Познание / Анна Вежбицка ; [пер. с англ.]. — М.: Рус. слов., 1996. — 411 с.
42. Вендина Т. И. Средневековый человек в зеркале старославянского языка / Вендина Т.И. — М. : Индрик, 2002. — 334 с.
43. Виноградов В.В. О языке художественной прозы : избр. тр. / Виноградов В.В.; [Послесл. А. П. Чудакова]. — М. : Наука, 1980. — 360 с.
44. Винокур Т.Г. Говорящий и слушающий : варианты речевого поведения / Винокур Т.Г. — 2-е изд., стер. — М. : URSS, 2005. — 171 с.
45. Воркачев С. Г. Лингвокультурология, языковая личность, концепт : становление антропоцентрической парадигмы в языкознании / С. Г. Воркачев // Филологические науки, 2001. — № 1. — С. 64—72.
46. Воркачев С. Г. Концепт счастья в русском языковом сознании : опыт лингвокультурологического анализа / Воркачев С. Г. — Краснодар : Техн. ун-т КубГТУ, 2002. — 140 с.
47. Воркачев С. Г. Лингвокультурный концепт: типология и области бытования: [монография] / под общ. ред. проф. С. Г. Воркачева. — Волгоград: ВолГУ, 2007. — 400с.
48. Воркачев С. Г. Сопоставительная этносемантика телеономных концептов «любовь» и «счастье» (русско-английские параллели): монография / Воркачев С.Г. — Волгоград: Перемена, 2003. — 164 с.
49. Воробйова О.П. Когнітивна поетика в потебнянській ретроспективі / О.П.Воробйова // Мовознавство. 2005. № 6. С. 18—25.
50. Воробьёва О. П. Вирджиния Вульф в аспекте языковой личности: когнитивный этюд / О.П.Воробьёва // Языки и транснациональные проблемы : Первая совместная междунар. науч. конф., 22-24 апреля 2004 г. / Отв. ред. Фесенко Т. А. М. : ИЯ РАН; Тамбов : Изд-во ТГУ им. Г. Р. Державина, 2004. Т. ІІ. С. 50—55.
51. Воробьёва О.П. Лингвистические аспекты адресованности художественного текста (одноязычная и межъязыковая коммуникация) : дис. ... доктора филол. наук : 10.02.19 / Ольга Петровна Воробьева. — М., 1993. — 382c.
52. Воробьёва О.П. Текстовые категории и фактор адресата / Воробйова О.П. — К. : Вища школа, 1993. — 200 с.
53. Воробьёва О.П. Художественная семантика: когнитивный сценарий / О.П.Воробьёва // С любовью к языку: Сб. научн. тр. Посвящается Е.С.Кубряковой. М. ; Воронеж : ИЯ РАН, Воронежский госуниверситет, 2002. С. 379—384.
54. Вострякова Н.А. Коннотативная семантика и прагматика номинативных единиц русского языка : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.01 Русский язык” / Н.А. Вострякова. — Волгоград, 1998. — 22 с.
55. ВрабельТ.Т. Основні особливості комплексного прагматичного аналізу мовленнєвих актів / Т. Т. Врабель // Проблеми романо-германської філології : зб. наук. праць. — Ужгород : Мистецька лінія, 2001. — С. 27—38.
56. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования / Гальперин И.Р. — 2-е изд. — М. : Едиториал УРСС, 2004. — 139 с. — (Лингвистическое наследие ХХ века)
57. Гаспаров Б.М. Язык, память, образ. Лингвистика языкового существования / Гаспаров Б.М. — М. : Новое литературное обозрение, 1996. — 352 с.
58. Гнатковська О. Взаємодія особових займенників у художньому тексті (на матеріалі творів О.Кобилянської) / Олена Гнатковська // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць. — Чернівці : Книги XXI, 2004. — Вип. 216—217 : Слов’янська філологія. — С. 334—338.
59. Гнатковська О. Темпоральна локалізація Я-адресанта у художньому дискурсі / Олена Гнатковська // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць. — Чернівці : Рута, 2006. — Вип. 319—320 : Германська філологія. — С. 158—167.
60. Гнатковська О.М. Вербалізація інтенцій у Я-висловленнях сучасного наукового дискурсу / О.М. Гнатковська // Актуальні проблеми германської філології : матеріали ІІІ Міжнар. наук. конф., присвяченої 70-річчю від дня народження професора, доктора філологічних наук Левицького В.В., 10-12 квіт. 2008 р. — Чернівці : Книги — ХХІ, 2008. — С. 70—72.
61. Гнатковська О.М. Взаємодія комунікантів : когнітивний аспект / О.М.Гнатковська // Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур : матеріали ІІІ Міжвуз. конф. молодих учених, 15-16 лют. 2005р. — Донецьк : ДонНУ, 2005. — С. 165—166.
62. Гнатковська О.М. Займенники звертання в англомовному художньому дискурсі / О.М. Гнатковська // Актуальні проблеми романо-германської філології в Україні та Болонський процес : матеріали Міжнар. наук. конф., 24—25 лист. 2004 р. — Чернівці : Рута, 2004. — С. 49—51.
63. Гнатковська О.М. Інтенції у структурі мовної особистості / О.М.Гнатковська // Каразінські читання : Людина. Мова. Комунікація : матеріали VI міжнар. наук. конф., 1 лют. 2007 р. — Харків : Константа, 2007. — С. 85—86.
64. Гнатковська О.М. Інтенціональність дієслова say” в англомовному художньому дискурсі / О.М. Гнатковська // Гуманітарний вісник : зб. наук. праць. — Черкаси : ЧДТУ, 2006. — Вип.10 : Іноземна філологія. — Т. ІІ. — С.229—232.
65. Гнатковська О.М. Інтерпретація та переклад дейктичних I” таYou” / О.М.Гнатковська // Вісник СумДУ : зб. наук. праць. — Суми : СумДУ, 2004. — Вип. №3(62) : Філологічні науки. — С. 119—124.
66. Гнатковська О.М. Комунікативна парадигма мовця / О.М. Гнатковська // Треті Каразінські читання: методика і лінгвістика — на шляху до інтеграції : матеріали міжнар. наук.-метод. конф., 28 жовт. 2003 р. — Харків : ХНУ, 2003. — С. 54—55.
67. Гнатковська О.М. Комунікативна парадигма мовця в авторському дискурсі / О.М. Гнатковська // Вісник ЗНУ. Філологічні науки. — Запоріжжя : ЗНУ, 2005. — С. 38—42.
68. Гнатковська О.М. Комунікативний антропоцентр дискурсу / О.М.Гнатковська // Актуальні проблеми філології та перекладознавства : зб. наук. пр. — Вип. 2. — Хмельницький : ХНУ, 2006. — С. 24—27.
69. Гнатковська О.М. Концептуалізація інтенцій / О.М. Гнатковська // Гуманітарний вісник : зб. наук. праць. — Черкаси : ЧДТУ, 2007. — Вип.11 : Іноземна філологія. — Т. ІІ. — С. 302—306.
70. Гнатковська О.М. Кореляція авторських Я” у художньому дискурсі / О.М. Гнатковська // Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур : матеріали ІV Міжвуз. конф. молодих учених, 1-3 лют. 2006 р. — Част. 2. — Донецьк : ДонНУ, 2006. — С. 76—78.
71. Гнатковська О.М. Лінгвопрагматичні засоби вираження інтенції у Я-висловлюваннях (на матеріалі газетного інтерв’ю) / О.М. Гнатковська // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць. — Чернівці: Рута, 2007. — Вип. 341 : Германська філологія. — С. 82—91.
72. Гнатковська О.М. Перформативне дієслово promise” у комунікативних стратегіях мовця / О.М. Гнатковська // Дні науки 2006 : матеріали ІІ міжнар. наук.-практ. конф., 17-28 квіт. 2006 р. — Том 19. Філологічні науки. — Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2006. — С. 12—14.
73. Гнатковська О.М. Референція та прагматичні значення займенника ми” у дискурсі / О.М. Гнатковська // Наука і освіта 2004 : Матеріали VII наук.-практ. конф., 10-25 лют. 2004 р. — Том 26. Мова, мовлення, мовна комунікація. — Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2004. — С. 31—32.
74. Гніздечко О. М. Авторизація наукового дискурсу : комунікативно-прагматичний аспект (на матеріалі англомовних статей сучасних європейських та американських лінгвістів) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.04 Германські мови” / О. М. Гніздечко. — К., 2005. — 20 с.
75. Гойхман О. Я. Речевая коммуникация / О.Я. Гойхман, Т.М. Надеина. — М. : ИНФРА-М, 2003. — 272 с. — (Высшее образование).
76. Голев Н. Д. Об описании значения слов-денотативов / Н. Д. Голев // Актуальные проблемы лексикологии и словообразования. — Новосибирск : Изд-во НГУ, 1973. — С.26—34.
77. Голянич М. І. Внутрішня форма слова і дискурс / Голянич М.І. — Івано-Франківськ : Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ Прикарпатського нац. ун-ту ім. Василя Стефаника, 2008. — 296 с.
78. Горелов И. Н. Вопросы теории речевой деятельности : психолингвистические основы искусственного интеллекта / Горелов И. Н. — Таллинн : Валгус, 1987. — 191 с.
79. Горяев С. О. Номинативные интенции субъекта ономастической номинации : На материале русских прагмонимов : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.01. Русский язык” / С. О. Горяев. — Екатеринбург, 2000. — 21 с.
80. Гуйванюк Н. В. Антропоцентричний підхід до вивчення мовних явищ : (На матеріалі авторизованих конструкцій сучасної української мови) / Н.В.Гуйванюк, А.М. Агафонова. — Чернівці : Рута, 2001. — 56 с.
81. Гумбольдт В. фон Язык и философия культуры / Вильгельм фон Гумбольдт ; [пер. с нем. яз., сост., общ. ред. и вступ. статьи А. В. Гулыш, Г.В.Рамишвили]. — М. : Прогресс, 1985. — 451 с. — (Языковеды мира).
82. Данилова Н. К. Знаки субъекта” в дискурсе / Данилова Н. К. — Самара : Самар. ун-т, 2001. — 225 с.
83. Дейк Т. А. ван Язык. Познание. Коммуникация / Т. А. ван Дейк ; [пер. с англ. яз. под ред. В. И. Герасимова]. — М. : Прогресс , 1989. — 310, [2] с.
84. Демьянков В. З. Намерение в интерпретации и интерпретация намерений в речи / В. З. Демьянков // Текст : Структура и анализ. — М. : Ин-т языкознания АН СССР, 1989. — С.