Кондратюк Віталій Євгенович. Особливості біоелектричної активності серця, системної та інтракардіальної гемодинаміки у хворих на гіпертонічну хворобу старшого віку: вплив тривалої антигіпертензивної терапії

Короткий опис

Кондратюк Віталій Євгенович. Особливості біоелектричної активності серця, системної та інтракардіальної гемодинаміки у хворих на гіпертонічну хворобу старшого віку: вплив тривалої антигіпертензивної терапії: дисертація канд. мед. наук: 14.01.11 / АМН України; Інститут кардіології ім. М.Д.Стражеска. - К., 2003

Кондратюк В.Є. Особливості біоелектричної активності серця, системної та інтракардіальної гемодинаміки у хворих на гіпертонічну хворобу старшого віку: вплив тривалої антигіпертензивної терапії. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 кардіологія. Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска АМН України, Київ, 2003.
Дисертація присвячена вивченню біоелектричної активності та структурного стану серця у хворих на ГХ старшого віку. Встановлено, що у хворих на ГХ домінують ексцентричні типи ГЛШ, при цьому у пацієнтів літнього віку зростала частота ексцентричної ГЛШ із дилятацією ЛШ. Показано, що ВКГ є чутливим методом, на відміну від ЕКГ, який дозволяє адекватно оцінювати гіперфункцію й гіпертрофію ЛП і ЛШ, а також їх динаміку на тлі терапії. З віком зростання розмірів ЛП і ЛШ поєднується зі зниженням електричної активності передсердь.
Доведено, що зменшення електричної активності ЛП на фоні збільшення розміру ЛШ асоціювало з більшою частотою виявлення пізніх потенціалів шлуночків. Виявлені патологічні зміни показників ЕКГ ВР, вказують на наявність передумов для розвитку електричної нестабільності серця у хворих на ГХ. Встановлено вікову різницю в частоті виявлення пізніх потенціалів передсердь і шлуночків в залежності від типів ГЛШ.
На основі комплексного аналізу впливу антигіпертензивної терапії фозиноприлом, лізиноприлом і карведілолом на параметри ЕхоКГ, ВКГ і ЕКГ ВР розроблені рекомендації для диференційованого їх застосування у хворих в залежності від важкості хвороби, типу ГЛШ і характеру порушень його біоелектричної активності.

У дисертації наведено нове вирішення наукової задачі удосконалення діагностики структурно-функціонального стану серця та оптимізації лікування хворих на ГХ старшого віку на основі виявлення особливостей порушень біоелектричної активності серця.
У хворих на ГХ старшого віку переважаючим типом ГЛШ є ексцентричний. Частота виявлення ексцентричної гіпертрофії з дилатацією ЛШ зростає з віком і в похилому віці корелює з важкістю хвороби.
В середньому віці інформативність ЕКГ ознак ГЛШ зростає паралельно важкості ГХ, в похилому віці, напроти, зменшується.
У хворих на ГХ середнього й похилого віку реєструється збільшення, відповідно вікового контролю, параметрів шлуночкової ВКГ, які характеризують ГЛШ, в найбільшій мірі площі петлі QRS, що кількісно перевищує зростання ІММЛШ і може свідчити про наявність гіперфункції ЛШ.
У хворих на ГХ старшого віку встановлені збільшення, відповідно вікового контролю, параметрів передсердної ВКГ, які віддзеркалюють збільшення розміру ЛП, в найбільшій мірі площі петлі Р, що кількісно перевищує зростання індексу ЛП і свідчить про значення даного електрофізіологічного метода як додаткового для діагностики структурно-функціонального стану ЛП. Зростання з віком розміру ЛП при зменшенні параметрів атріоВКГ відбиває зниження біоелектричної активності міокарда ЛП.
У хворих з ГХ середнього та похилого віку висока частота реєстрації пізніх потенціалів шлуночків, відповідно 39 і 33%, віддзеркалює порушення гомогенності електрофізіологічних процесів, в більшій мірі виражене при ексцентричній ГЛШ. Порушення співвідношення між структурною перебудовою серця і його біоелектричною активністю зменшення інтегрального параметра площі Р-петлі атріоВКГ на фоні збільшення КДО ЛШ сполучається з високою частотою виявлення пізніх потенціалів шлуночків і дозволяє використовувати це відношення як додатковий маркер електричної нестабільності міокарда шлуночків.
У хворих на ГХ порушення електричної стабільності передсердь знаходить відображення у високій частоті виявлення пізніх потенціалів передсердь в середньому віці 17%(головним чином при ексцентричній ГЛШ із дилятацією ЛШ і в похилому 26%(переважно при концентричній ГЛШ), що свідчить про погіршення однорідності процесу їх деполяризації.
При лікуванні хворих на ГХ фозиноприлом і лізиноприлом зворотній розвиток ГЛШ здійснюється за рахунок зменшення товщини стінок ЛШ, при терапії карведілолом за рахунок одночасного зменшення об'ємів камери і товщини стінок ЛШ.
Регресія ГЛШ під впливом терапії фозиноприлом, лізиноприлом і карведілолом у хворих на ГХ старшого віку супроводжувалась зменшенням значень параметрів вентрикулоВКГ і в більшій мірі атріоВКГ, які характеризують ГЛШ і ромір ЛП, що поєднувалось із зменшенням явищ електричної нестабільності передсердь, відображуючись на зменшенні частоти виявлення ППП, найбільш суттєво при лікуванні карведілолом і лізиноприлом.