КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ

Короткий опис

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

УДК 342.3 (477)

Манько Оксана Євгенівна

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ

12.00.02  конституційне право; муніципальне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
ПОРТНОВ АНДРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
доктор юридичних наук

Київ  2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………...3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ………………………………….......................10
1.1. Поняття форми державного правління в конституційному праві……………………………………………………………………………….10
1.2. Реалізація принципу поділу влади за різними формами державного правління………………………………………………………………………….35
1.3. Форми державного правління (європейський досвід)……………………..54
1.4. Питання форми державного правління в історії України .……………….79
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1………………………………………………….104

РОЗДІЛ 2. ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ ВІД ДНЯ ПРОГОЛОШЕННЯ ЇЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ…………………………………..108
2.1. Існування президентсько-парламентської форми державного правління в Україні…………………………………………………………………………….108
2.2. Становлення парламентсько-президентської форми державного правління в Україні та її скасування………………………………………………………..123
2.3. Питання форми державного правління в Україні у висновках Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеціанська Комісія)………………...........................................................................................136
2.4. Шляхи вдосконалення форми державного правління в Україні…………………………………………………………………………….160
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2………………………………………………….176

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..179

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….185

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Для України, яка перебуває на етапі розбудови державності та пошуку ефективної моделі правління, питання конституційно-правових основ форми державного правління набуло особливої актуальності, свідченням чого є постійні процеси конституційного реформування.
Зміни, що були внесені до Конституції України в 2004 році, завдяки яким було здійснено перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми державного правління, бажаних результатів не дали. Незбалансована система взаємовідносин, відсутність дієвих механізмів стримувань і противаг між Президентом, Верховною Радою, Кабінетом Міністрів стала приводом для постійних конфліктів, які й обумовили необхідність подальшого вдосконалення форми державного правління в Україні. Саме вдосконалення й вимагає нових наукових розробок, теоретичних підходів, аналізу практичного досвіду європейських країн та виявлення нових рішень. З цією метою доцільним є вивчення європейського досвіду організації державної влади, взаємодії її гілок та адаптування законодавства України до європейських норм.
Наразі існує ґрунтовна наукова база напрацювань у сфері конституційного права щодо форм державного правління, але це питання вимагає подальших досліджень. По-перше, у зв’язку з тим, що Конституційний Суд України визнав неконституційним Закон «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року №2222-ІV (політична реформа 2004 року) та, у зв’язку з поверненням України до президентсько-парламентської форми державного правління, особливо актуальним і важливим є вдосконалення законодавчого забезпечення ефективної взаємодії між гілками влади. По-друге, у зв’язку із започаткуванням конституційної реформи знову виникла необхідність наукового її забезпечення. Крім того, деякі аспекти, що стосуються форми державного правління, залишаються в науці конституційного права досі не дослідженими. Зокрема, не проаналізовані Висновки Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеціанська Комісія), в яких надаються важливі рекомендації стосовно вдосконалення форми державного правління в Україні; правові позиції Конституційного Суду України з різних аспектів форми державного правління щодо спірних положень національного законодавства.
Актуальність теми дослідження обумовлюється також завданнями, що були поставлені Президентом України перед Конституційною Асамблеєю, одним з основних напрямків роботи якої буде підготовка пропозицій щодо вдосконалення форми державного правління в Україні.
Усе вищезазначене підкреслює актуальність теми дисертаційної роботи та зумовлює необхідність наукового пошуку у цій сфері.
Теоретичну базу дослідження склали праці вітчизняних вчених-правознавців С. Бостана, А. Георгіци, Ж. Дзейко, О. Зайчука, М. Козюбри, А. Колодія, В. Копєйчикова, О. Копиленка, Р. Мартинюка, А. Мацюка, Н. Нижник, В. Погорілка, А. Портнова, Д. Притики, В. Протасової, П. Рабіновича, А. Селіванова, В. Селіванова, В. Сіренка, М. Ставнійчук, Ю. Тодики, Ю. Фрицького, М. Цвіка, В. Шаповала, А. Шевченка, Ю. Шемшученка та ін. Цій проблематиці присвячені також дослідження відомих зарубіжних вчених М. Баглая, П. Баренбойма, І. Гомерова, Е. Григоніса, Р. Дорендорфа, М. Дюверже, Л. Ентіна, Х. Дж. Лінца, М. Марченка, А. Мішина, Ф. Моро, В. Нгуена, В. Нерсесянца, Дж. Пфіффнера, Ю. Тихомирова, В. Четверніна, В. Чиркіна та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана у рамках наукової теми Інституту законодавства Верховної Ради України «Конституціоналізм у державо- та правотворенні України: стан, проблеми та перспективи» (реєстраційний № 0111U002227).
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення і теоретичне осмислення проблем конституційно-правових основ форми державного правління в Україні та наукове обґрунтування пропозицій щодо їх вдосконалення.
Виходячи з цього, автор ставить такі завдання:
– дослідити класифікацію форм державного правління;
– визначити форми державного правління в європейських країнах та проаналізувати особливості, недоліки та переваги реалізації цих форм;
– з’ясувати моделі поділу державної влади за різними формами державного правління;
– простежити попередній досвід державного правління в Україні;
– вивчити висновки та рекомендації Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеціанська Комісія) стосовно форми державного правління в Україні;
– здійснити аналіз Конституції та Законів України, що регулюють повноваження Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України за президентсько-парламентською та парламентсько-президентською формою державного правління;
– обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення форми державного правління в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають за різних форм державного правління.
Предметом дослідження є конституційно-правові основи форми державного правління в Україні.
Методи дослідження. Задля забезпечення достовірності положень та досягнення зазначеної мети й завдань дисертаційного дослідження автор використовував систему загальнофілософських, загальнонаукових і спеціальних методів дослідження.
Методологічну основу дисертації складає: історико-правовий метод, за допомогою якого автор з’ясовує закономірності становлення та еволюції форми державного правління в інших країнах, а також розкриває її розвиток в Україні (підрозділи 1.3, 1.4, 2.1, 2.2); системний, який надав змогу проаналізувати особливості і сутність організації державної влади за різними формами державного правління, з’ясувати практику функціонування цих форм правління в європейських державах (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3); інституціональний, що був використаний для дослідження інститутів глави держави, парламенту та уряду, їх місця та ролі в системі владних відносин (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2); порівняльний, який надав змогу виявити спільне, особливе та специфічне в розподілі повноважень в рамках ключових інститутів державної влади та у питанні їхньої взаємодії (підрозділи 1.3, 1.4); метод абстрагування і узагальнення, що дозволив сформулювати власне визначення поняття «форма державного правління» (підрозділ 1.1); цивілізаційний, за допомогою якого ураховано особливості історико-культурних традицій та національно-державних особливостей України, їх відмінності від інших держав (підрозділи 1.4, 2.1, 2.2) та формально-юридичний метод, що дозволив визначити зв’язок між формою державного правління та її конституційною моделлю (підрозділи 2.1, 2.2, 2.4).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дане дисертаційне дослідження є першим у вітчизняній конституційно-правовій науці за роки незалежності України комплексним науково-теоретичним дослідженням конституційно-правових основ форми державного правління в Україні.
Результати проведеного дослідження знайшли своє відображення у таких нових положеннях, що виносяться на захист:
вперше:
– запропоновано періодизацію форм державного правління в Україні;
– узагальнено правові позиції Конституційного Суду України, що викладені в рішеннях єдиного органу конституційної юрисдикції, в яких, зокрема, йдеться про встановлення повноважень Президента України та Верховної Ради України виключно Конституцією України;
– сформульовано визначення форми державного правління, відповідно до якого вона розглядається як одна зі складових діяльності держави в частині забезпечення організації, способу, порядку взаємовідносин між вищими органами виконавчої, судової та законодавчої влади;
– проаналізовано та визначено форми державного правління за конституціями європейських країн;
удосконалено:
– перелік основних юридичних ознак республіканської форми державного правління. До вже існуючих ознак було додано такі: безумовний захист законних інтересів громадян держави, взаємна відповідальність людини і держави, здійснення державної влади не за власним правом, а згідно з волевиявленням народу;
– визначення монархії як однієї з двох основних класичних форм державного правління, за якою найвища державна влада повністю або частково зосереджена в руках монарха – носія особливого титулу, який здійснює владу самостійно, на власний розсуд, а не на підставі делегування;
дістало подальшого розвитку:
– аналіз висновків та рекомендацій Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеціанська Комісія) щодо форми державного правління в Україні. Обґрунтовується доцільність висновку Венеціанської Комісії про те, що в Україні існує проблема не в формі державного правління, а в правовому забезпеченні. Проте, обрана система повинна бути якомога прозорішою, а її положення не повинні створювати підґрунтя для ускладнень і конфліктів. У разі обрання державою форми правління наближеної до президентської, необхідно виконувати певні вимоги щодо парламентського впливу та контролю; за парламентською формою державного правління повинні існувати основні вимоги, що випливають з принципу поділу влади;
– обґрунтування сутності змішаної форми державного правління.
Теоретичне та практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що вносяться пропозиції щодо шляхів удосконалення форми державного правління в Україні. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані:
– у науково-дослідній сфері – в процесі подальших наукових досліджень форми державного правління;
– у правотворчій сфері – при вдосконаленні чинного законодавства, при подальшій реалізації конституційної реформи в Україні; в роботі Конституційної Асамблеї;
– у навчальному процесі – при підготовці підручників і навчальних посібників, під час викладання навчальних дисциплін із конституційного права України, конституційного права зарубіжних країн, порівняльного правознавства, історії держави і права та інших, а також у науково-дослідній роботі студентів.
– у правовиховній роботі – для підвищення правової й політичної культури населення, державних службовців та вищих посадових осіб.
Апробація результатів дослідження. Результати проведеного дослідження апробовані при обговоренні дисертації у відділі проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України. Основні положення дисертації доповідалися на міжнародній науково-практичній конференції «П’яті Прибузькі юридичні читання» (м. Миколаїв, 27-28 листопада 2009 р.), міжнародній науково-теоретичній конференції «Проблеми розбудови державності та народовладдя в Україні» (м. Харків, 2009 р.), міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Державно-правовий розвиток України в умовах політичних змін» (м. Тернопіль, 9 квітня 2010 р.) та міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні» (м. Харків, 2-3 лютого 2012 р.).
Особистий внесок дисертанта. Сформульовані в дисертації положення і наукові результати обґрунтовані на базі самостійних досліджень і мають наукове та практичне значення. Дисертантом пропонуються рекомендації щодо подальшого вдосконалення законодавства України та теоретичних розробок у науці конституційного права з питання форми державного правління.
Публікації. Основні положення дисертації було викладено у п’яти наукових статтях у провідних фахових виданнях та чотирьох тезах доповідей і матеріалах науково-практичних конференцій.
Структура дисертації відповідає змісту поставленої проблеми і спрямована на досягнення мети. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, що включають вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (310 найменувань). Загальний обсяг дисертації – 213 сторінок, з яких основного тексту – 184 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні конституційно-правових основ форми державного правління в Україні.
Головними науковими і практичними результатами роботи є наступні висновки:
1. Оцінити ефективність існування будь-якої форми державного правління в Україні не можливо, тому що не були повністю законодавчо оформленні повноваження у владному «трикутнику», та не було встановлено чіткого та дієвого балансу повноважень ні за однією з форм державного правління, які існували в Україні з часів її незалежності.
2. Питання про ефективну модель організації державної влади (форму державного правління) опирається на потреби удосконалення взаємодії в «трикутнику» Президент-парламент-уряд у системі владних відносин.
3. Головні правові ознаки президентської форми державного правління: а) пряме обрання громадянами глави держави в ході всенародних виборів; б) глава держави − є главою виконавчої влади і, відповідно, формує уряд; в) не передбачені випадки розпуску парламенту президентом; г) президент має право відкладального вето на законопроекти парламенту; д) депутатський мандат не сумісний з посадою члена уряду; є) відсутність інституту відповідальності уряду перед парламентом; ж) жорстке розмежування влади (законодавчої, виконавчої, судової); існує система «стримувань і противаг». Головні правові ознаки парламентської форми державного правління: а) уряд формується парламентом за участю глави держави, яка є мінімальною або номінальною; вирішальна роль партії чи коаліції, що отримала більшість у парламенті у процесі формування уряду; б) уряд можна вважати центром прийняття політичних рішень в державі; в) на відміну від президентської форми правління, тут посади голови уряду та члена уряду є сумісними з депутатським мандатом; г) уряд відповідальний тільки перед парламентом; д) уряд є виконавчою владою, яку очолює прем’єр - міністр; ж) президента обирає парламент або спеціальний орган, який створений на його основі; з) немає чіткого розмежування влади. Головні політико-правові ознаки змішаної форми державного правління: а) уряд формує спільно президент й парламент; б) уряд відповідальний як перед главою держави, так і перед парламентом; в) існування дуалізму виконавчої влади; г) обрання президента шляхом загальних і прямих виборів; д) президент виступає арбітром та (або) гарантом у визначених Конституцією сферах; є) обмежено застосування інституту контрасигнування; ж) передбачено схвалення програми уряду в парламенті, що означає надання йому довіри.
4. Виявлено, що у вітчизняній державно-правовій практиці система стримувань і противаг спостерігається у таких інститутах, як право законодавчої ініціативи, вимога несумісності, можливість президента розпустити парламент за певних обставин, незалежність судового корпусу, право вето, резолюція недовіри, контрасигнатура, імпічмент.
5. Парламентська республіка і монархія розрізняються передусім щодо юридичних передумов наділення глави держави повноваженнями.
6. Найважливішою ознакою парламентської республіки є непрямий, неодмінно пов'язаний із парламентом спосіб обрання президента, відповідно, президентської республіки - пряме обрання громадянами глави держави в ході всенародних виборів.
7. Президент уповноважений розпускати законодавчий орган переважно з двох або однієї конкретної підстави: 1) Глава держави може припинити повноваження парламенту, коли не обрано прем’єр-міністра або не сформований уряд, виключаючи випадки, коли парламент відмовив у довірі новоутвореному уряду; 2) висловлення парламентом недовіри прем’єр-міністру чи уряду в цілому або відмова надати довіру чинному уряду. Існують й інші підстави розпуску, які в різних країнах, зазвичай, доповнюють розглянуті.
8. Встановлено, що з 50 країн Європи 38 - країни-республіки. З них: президентська – 1 країна; парламентські – 13 країн; президентсько-парламентські – 8 країн; парламентсько-президентські – 14 країн. Ще дві країни мають директоріальну республіку. Монархіями є 11 європейських країн. В одній державі існує дуалістична монархія, ще в одній абсолютна теократична монархія та 9 країн за формою правління є парламентськими монархіями. І в одній країні парламентський співпринципат.
9. В Україні проблема не в формі державного правління, а в її правовому забезпеченні. Вибір між президентсько-парламентською та парламентсько-президентською формами державного правління є рішенням, яке вільно приймається кожною окремою державою. Проте, обрана система повинна бути якомога прозорішою, а її положення не повинні створювати підґрунтя для небажаних ускладнень і конфліктів. У разі обрання наближеної до президентської форми державного правління, необхідно виконувати певні мінімальні вимоги щодо парламентського впливу та контролю. В парламентській системі, повинні виконуватися основні вимоги, що випливають з принципу поділу влади.
10. Політична та конституційна реформи – це різні реформи, які мають перед собою різні завдання, але тісно взаємопов’язані. Зв’язок між ними спостерігається у конкретному змісті, який встановлюється цілями політичної та конституційної реформи.
11. Існуючий за Конституцією 1996 року дуалізм виконавчої влади повною мірою так і не було ліквідовано після внесення змін до Конституції 2004 року. Перш за все, запропонованими змінами було обмежено можливості уряду формувати зовнішньополітичний курс держави та вирішувати ряд питань внутрішньої політики. Згідно з цими змінами не глава уряду, а глава держави вносить до парламенту подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України та Голови Служби безпеки України. Тим самим звужено можливості Прем'єра формувати повністю склад уряду, який би повністю був відповідальним за здійснення державної політики. Президент має право ініціювати питання про відповідальність Кабінету Міністрів перед парламентом, визначати функції уряду, видавати обов'язкові для вико¬нання урядом укази, зупиняти дію урядових актів з мотивів невідповідності актам Президента України, – тобто фактично передбачено існування двох центрів формування урядової політики – Кабінету Мініст¬рів України, який несе політичну відповідальність за здійснювану ним діяльність перед парламентом, та Президента України, який за запропонованими змінами взагалі не несе політичної відповідальності за свою діяльність, нікому непідзвітний та непідконтрольний.
12. Недоліками нового Закону «Про Кабінет Міністрів України» визначено наступні моменти: відсутність строків подання Президентом до парламенту кандидатури на посаду Прем’єр-міністра; Закон не визначає, коли урядом подається Програма діяльності для затвердження парламентом, не зазначено, що Програму діяльності готує новосформований уряд на весь період своїх повноважень; контрасигнація, яка має бути, і є в більшості країн одним з найважливіших елементів у конституційному механізмі стримування і противаг, із прийняттям цього Закону перетворюється у формальне безвідмовне підписування урядовцями указів Президента, якого б змісту вони не були.
13. Важливим завданням на шляху вдосконалення форми державного правління в Україні є заповнення правових прогалин, що залишилися з 1996 року. Йдеться про прийняття законів, спрямованих на законодавче визначення організації та порядку функціонування органів державної влади, прямо передбачених Основним Законом або опосередковано зумовлені ним. Йдеться, зокрема, про закон: «Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України», «Про нормативно-правові акти», «Про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади». Також вдосконалення форми державного правління в Україні у рамках чинної Констиутції має здійснюватись і шляхом удосконалення законів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері належним чином. До таких законів слід віднести закони «Про місцеві державні адміністрації», «Про прокуратуру», «Про Конституційний Суд України» тощо.
14. Для вдосконалення форми державного правління потрібно вдосконалити склад, функції, порядок взаємодії тих посадових осіб, які відповідають за вироблення та втілення державної політики. Одним з кроків до налагодження системи є адміністративна реформа.
15. Проаналізовано шляхи розробок та втілення адміністративних реформ в таких країнах як Велика Британія, Японія, Франція, Сполучені Штати Америки та зроблено висновки, що подібні реформи в різних країнах відбуваються за допомогою різних стратегій, що залежать від часу, поточної економічної ситуації та інших особливих умов. Проте, існують спільні завдання започаткування і впровадження реформ, що спрямовані на підвищення ефективності, дієвості та підзвітності управлінських структур, децентралізацію, передання функцій на нижчі рівні управління, зміцнення самоврядування, покращення результатів діяльності органів влади, розв’язання проблем глобального характеру тощо. Щодо вдосконалення та продовження адміністративної реформи зазначили наступне: 1) в Уряді мають бути чиновники, які мають чітку програму дій щодо відповідного до їх посади сектора державного управління. Ефективним уряд буде такий, який сформований за фаховим критерієм. Потрібно суворо підходити до підбору кадрів, які йдуть на такі відповідальні посади; 2) Необхідно усунути дублювання в діяльності Секретаріату уряду та діяльності Міністерств і інших центральних органів виконавчої влади; 3) потрібно розробити функціональні обов’язки та функції контролю та взаємодії між новоутвореними структурами та міністерствами; 4) Усі органи виконавчої влади підпорядкувати Кабінету Міністрів України.
16. Проаналізувавши Закон України «Про судоустрій та статус суддів» та Висновок Венеціанської комісії та Дирекції з співпраці Генеральної дирекції з прав людини та правових питань Ради Європи щодо цього Закону, вважаємо за потрібним зробити наступні кроки: скасувати обмеження повноважень Верховного Суду лише питаннями матеріального права; Верховному Суду має бути надано повноваження вирішувати питання про прийнятність скарг щодо колізій у тлумаченні між вищими спеціалізованими судами; державна судова адміністрація та підготовка суддів мають належати судовій гілці влади; обмежити втручання виконавчої гілки влади в судову наступним чином: по-перше, виключити зі складу вищої кваліфікаційної комісії члена, що представляє Міністра юстиції, з правом голосу. По-друге, вкрай важливо, щоб інші члени Комісії не призначалися на підставах приналежності до відповідної політичної партії. По-третє, Міністр юстиції та Міністр фінансів не повинні запрошуватися на засідання Ради суддів України з метою уникнення впливу цих установ (ч. 7-8 ст. 127).
17. Передбачений Конституцією України порядок формування Вищої ради юстиції не відповідає міжнародним стандартам, оскільки не забезпечує присутності в цьому органі більшості суддів, призначених самими суддями. За відсутності конституційних гарантій збалансованого складу Вищої ради юстиції, її повноваження мають не розширюватися, а звужуватися і обмежуватися лише тими, які, безпосередньо, визначені Конституцією України. Зокрема це стосується й передбаченого Законом «Про судоустрій і статус суддів», але не закріпленого в Конституції.
18. Жодну з форм державного правління не можна назвати «кращою» чи «гіршою». Кожна окрема держава обирає собі таку форму, яка б могла, на якомусь конкретному етапі, забезпечити ефективну взаємодію та співпрацю між державними органами влади. Наразі, для України, за існуючою економічною, політичною ситуацією президентсько-парламентська форма державного правління є найоптимальнішою.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Шаповал В. Форма держави в конституційному праві / В.Шаповал // Вісник Конституційного суду України. – 2003. - № 2. – С. 47-58.
2. Бостан С. К. Форма державного правління в юридичній науці другої половини XIX – початку XX століть: деякі теоретико-методологічні аспекти / С. К. Бостан // Держава і право. – 2004. – № 23. – С. 78-83.
3. Спиридонов Л. И. Теория государства и права / Л. И. Спиридонов. – М.: “Проспект”, 1999. – 304 c.
4. Шаповал В. М. Форма державного правління / В. М. Шаповал // Юридична енциклопедія : В 6 т./ Редкол. : Ю.С. Шемшученко та ін. — К. : “Укр. енцикл” ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т—Я. — С.295.
5. Якушик В. М. Проблемы теории революционно-демократического государства /Якушик В. М.. – Киев: УМК ВО, 1991. – 169 с.
6. Бостан С. К. Форма правління сучасної держави: теоретико-правові засади: дис…доктора юрид.наук. – Запоріжжя, 2008. – 489 с.
7. Гаянов А. Р. Еволюція форми правління російської державності в ХХ столітті (теоретико-методологічне та історико-правове дослідження): автореф. дис. канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія права та держави; історія вчень про право і державу» / А.Р. Гаянов. – Казань, 2004. – 26 с.
8. Баглай М. В. Малая энциклопедия конституционного права / М. В. Баглай, В. А. Туманов – М.: Издательство БЕК, 1998. – 519 с.
9. Великий енциклопедичний юридичний словник/ За редакцією акад.. НАН України Ю. С. Шемшученка. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка»», 2007. – 992 с.
10. Kresak P. Porovnavacie statne pravo / Р. Kresak . – Bratislava : Univerzita Komenského, 1992. – 454 c.
11. Благож Й. Формы правления и права человека в буржуазных государствах / Й. Благож [С предисловием и под общей редакцией доктора юридических наук, проф. В. А Туманова]. – М.: Юридическая литература, 1985. – 222 с.
12. Бостан С. К. Форма правління сучасної держави: проблеми історії, теорії, практики. Монографія / Бостан С. К. – Запоріжжя: Юридичний ін-т, 2005. – 540 с.
13. Блюнчли. Общее государственное право / Блюнчли - М., 1866. – 233-453 с.
14. Полибий. Всеобщая история в сорока книгах / Полибий – М., 1890.- Т.П. – Кн.VI. – С.15-16.
15. Аристотель. Политика. Афинская полития / Аристотель – М.: Мысль, 1997. - с. 271 – 343.
16. Еллинек Г. Общее учение о государстве / Г. Еллинек; вступ.ст. И. Ю. Козлихина. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. – 752 с.
17. Плавинская Н. Ю. Монархия и республика Монтескье / Н. Ю. Плавинская // Монархия и народовластие в культуре Просвещения. – М.: М77 Наука, 1995. – 238 с.
18. Loewenstein К. Political Power and the Governmental Process / К. Loewenstein - Chicago: University of Chicago Press, 1965. − 464 p.
19. Руссо Жан-Жак. Об общественном договоре, или Принципы политического права. Трактаты / Жан-Жак Руссо – М., 1969. – 248 c.
20. Burdeau G. Droit constitutionnel et institutions politiques: conforme au programme des facultes de droit et ecoles d'enseignement superieur / G. Burdeau − Paris : Librairie generale de droit et de jurisprudence, 1972. − 640 p.
21. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. для студентів ВНЗів /Упоряд. В. П. Горбатенко, А. Г. Саприкін; За ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна; НАН України; Ін.-т держави і права ім. В. М. Корецького; Україн. Асоціація політологів. - К.: Генеза, 1997. - 400 с.
22. Гомеров И. Н. Государство и государственная власть: предпосылки, особенности, структура / И. Н. Гомеров. – М.: ООО «Изд-во ЮКЭА», 2002. – 830 с.
23. Мухаев Р. Т. Теория государства и права: Учебник для вузов / Р. Т. Мухаев. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. – 544 с.
24. Григонис Э. П. Теория государства и права: Курс лекций / Э. П. Григонис. – СПб.: Питер, 2002. – 318 с.
25. Дюги Л. Конституционное право: общая теория государства / Л. Дюги – Репринтное воспроизведение издания 1908 г. – Одесса: «Юридическая литература», 2005 г. – 958 с.
26. Енгибарян Р. В. Конституционное развитие в современном мире. Основне тенденции / Р. В. Енгибарян – М.: Норма, 2007. – 496 с.
27. Моро Феликс В защиту парламентаризма / Феликс Моро - СПб., 1908. – 202 с.
28. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник / под ред. д.ю.н. А. С. Автономова – М.: Юриспруденция, 2001. – 400 с.
29. Юридический энциклопедический словарь / Редакция теории государства и права: зав. Редакцией Н. Л. Туманова. – М., 2002. – 558 с.
30. Шаповал В. М. Державний лад країн світу / В. М. Шаповал – К.: Український Центр Правничих Студій, 1999. – 320 с.
31. Конституции зарубежных государств [Текст] / Авторы-составители В. Г. Тихиня, В. П. Серебренников. – Минск: Право и экономика, 2007. – 474 с.
32. Форма правління: термінологія, класифікація, характеристика (проблеми постіндустріальної епохи) / В.В. Сухонос // Держава і право. Юрид. і політ. науки: Зб. наук. пр. — 2003. — Вип. 21. — С. 57-63.
33. Сухонос В. В. Інститут глави держави в умовах республіки: конституційно-правовий та історико-теоретичний аспекти: монографія / В. В. Сухонос. – Суми: Університетська книга, 2011. – 318 с.
34. Сахаров Н. А. Институт президентства в современном мире / Н. А. Сахаров. – М.: Юрид. лит., 1994 – 176 с.
35. Президентська республіка – різновид республіканської форми правління М. Орзіх Влада в Україні: шляхи до ефективності/ред. рада…: О.Д. Святоцький (голова) [та ін.]. – К.: Журн. "Право України": Ін Юре, 2010. – С.260-268
36. Шляхтун П. П. Конституційне право:словник термінів / П. П. Шляхтун – К.: Либідь, 2005. – 568 c.
37. Соколов К. Н. Этюды о парламентаризме / К. Н. Соколов // Вестник права. Журнал юридического общества при Императорском С. - Петербургском ун-те. - Спб, 1906. - Кн.3. - С.17-42.
38. Страхов М. М. Історія держави і права зарубіжних країн. Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / М. М. Страхов – Х.: Право, 1999. – 416 c.
39. Бостан С. К. Державне право зарубіжних країн: Навчально-методичний посібник для курсантів, студентів, слухачів / С. К. Бостан, Сажнів І. В. – Запоріжжя: ЗЮІ МВС України, 2001. – 254 с.
40. Duverger M. A New Political System Model: Semi-Presidential Government / M. Duverger // European Journal of Political Reserch, - 1980. – № 2(8). – P. 165-178.
41. Дмитриев Ю. А. Система государственной власти в России и в мире: историко-правовая ретроспектива: Монография / Ю. А. Дмитриев, А. М. Николаев. – М.: Профобразование, 2002. – 838 с.
42. Арановский К. В. Государственное право зарубежных стран / К. В. Арановский. – М.: ИД «ФОРУМ»; ИНФРА-М, 2000. – 488 с.
43. Кулябин. А. И. Президентство - лучшая ли форма исполнительной власти? / А. И. Кулябин. // Государство и право. - 1992. - № 8. - С.20-21
44. Дашковская Е. Р. Становление теории разделения властей / Е. Р. Дашковская // Юридическая наука и проблемы формирования демократического правового государства Украина. – К.: ИСИО, 1993. – 168 с.
45. Конституционное право. Энциклопедический словарь. Ответственый редактор – д.юр.наук С. А. Авакьян. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – 688 с.
46. Гайєк Ф. Право, законодавство і свобода / Ф. Гайєк // Нове визначення ліберальних принципів справедливості і політичної економії Т I-III. – К.: Аквілон-Прес, 2000. – 448 с.
47. Нгуен Ван Зунг. Формальное и фактическое разделение ветвей власти как понятие / Ван Зунг Нгуен // Людина і політика. – - №1. - 2000.– С. 50-54.
48. Бокало Н. Проблеми і перспективи демократизації у країнах Центрально-Східної Європи / Н. Бокало, С. Трофимчук. – Л.: Простір М, 2000. – 68 с.
49. Класики політичної думки від Платона до Макса Вебера: Пер.з нім. – К.: Тандем, 2002. – 584 с.
50. Мамут Л. С. Политические и правове учения в Западной Европе в Средние века / Л. С. Мамут // История политических и правовых учений / Под общ.ред. В. С. Нерсесянца. – М., 1996. – 256 c.
51. Ладиченко В. Поділ влади: теорія і практика / В. Ладиченко. – К.: Україна, 1998. – 32 с.
52. Грибан М. В. Проблема конституционализма: наследие Дж.Локка и современность / М. В. Грибан // Філософсько-антропологічні студії 2001: Спецвипуск. – К.: «Стилос»; Д.: РВВ ДНУ, 2001. – 364 с.
53. Боден Ж. Метод легкого познания истории / Ж. Боден. - М.: Наука, 2000. – 412 c.
54. Керимов А. Д. Исполнительная власть в системе разделения властей / А. Д. Керимов // Гражданин и право. – 2001. - №9. - С. 8 -12.
55. Локк Дж. Избранные философские произведения / Дж. Локк. – Т.2. – М.: Мысль, 1985. – 560 с.
56. Карасевич А.А. Идея разделения властей в политической теории Джона Локка / А.А. Карасевич, Л.Г. Лысенко // Філософсько-антропологічні студії 2001: Спецвипуск. – К.: «Стилос»; Д.: РВВ ДНУ, 2001. – 364 с.
57. Правовая мысль: Антология / Автор-составитель В.П. Малахов. – М.: Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2003. – 1016 с.
58. Монтескье Шарль Луи. О духе законов / Шарль Луи Монтескье // Избранные произведения. – М.: Государственное издательство политической литературы, 1955. – 800 с.
59. Медушевский А. Демократия и авторитаризм: Российский конституционализм в сравнительной перспективе / А. Медушевский. – М.: Российская политическая энциклопедия, 1997. – 650 с.
60. Уэйд и Филлипс. Конституционное право / Уэйд и Филлипс. – М., 1950. – 587 с.
61. Шаповал В. М. Розподіл влад і конституціоналізм: досвід України / В. М. Шаповал.. – К.: НІСД, 1994. - Вип. 28. – 32 с.
62. Руссо Ж.-Ж. Трактаты / Жан-Жак Руссо. – М.: Наука, 1969. – 703 с.
63. Чиркин В. Е. Контрольная власть / В. Е. Чиркин // Государство и право – 1993. - № 4. – С. 10-18
64. Автономов А.С. Избирательная власть / А. С. Автономов – М.: Права человека, 2002. – 82 с.
65. Лазарев В. В Теория государства и права: Учебник для вузов / В. В. Лазарев, С. В. Липень. – М.: Спартак, 1998. – 448 с.
66. Общая теория права и государства / Под ред. Нерсесянца В.С. – М.: НОРМА-ИНФРА М, 1999. – 552 с.
67. Агабеков Г. Б. Концепция разделения властей теория и современность / Г. Б. Агабеков // Научно-тематический обзор. – М., -1992. – С. 19-25.
68. Кант И. Метафизика нравов / И. Кант // Собрание сочинений в 6 т. / под общ. ред. В. Ф. Асмуса. – М.: Мысль, 1963-1966. – Т. 4. – Ч. 2. – 544 с.
69. Дзьобань О. П. Теоретичні основи поділу та взаємодії влади (історико-філософський аспект) / О. П. Дзьобань // Бюл. Мін-ва юстиції України. – 2004. - № 11. – С. 60-80.
70. Darendorf J. R. Confusion of powers. Polities and the Rule of law / J. R. Darendorf // Modern law review. – 1977. – Vol. 40. - № 1. - Р. 1-15
71. Шаповал В. Н. Сравнительное конституционное право / В.Н. Шаповал. – К.: ИД «Княгиня Ольга», 2007. – 416 с.
72. Шаповал В.М. Поділ влади: що це таке? / В.Н. Шаповал // Місцеве та регіональне самоврядування України. – 1994. - № 3(8). – С. 27-32.
73. Георгіца А.З. Конституційно-правові інститути зарубіжних країн / А.З. Георгіца. - Чернівці, ЧДУ: Рута, 1994. – 138 с.
74. Каневський О. Принцип розподілу влади в механізмі сучасної демократичної держави / О. Каневський. – Севастополь: Вид-во СевДТУ, 1999. – 48 с.
75. Шахов В. Поділ влади чи розподіл владних повноважень Концептуальні засади реформування політичної системи в Україні. Стан і перспективи розвитку політичних наук / В. Шахов – К.: Вид-во УАДУ, 2001. – 264 с.
76. Григонис Э. П. Государственный механизм России (история и современность) / Э. П. Григонис. – СПб., 1999. – 343 c.
77. Топорин Б.Н. Права человека и разделение властей // Права человека: время трудних решений / Б. Н. Топорин. – М., 1991. – 256 c.
78. Джеймс Пфиффнер. Разделенное управление и проблема власти // Разделенная демократия. Сотрудничество и конфликт между Президентом и Конгрессом / Джеймс Пфиффнер. – М.: Прогресс, Юниверс, 1994. – 416 с.
79. Энтин Л. М. Разделение властей: опыт современных государств / Энтин Л. М. – М.: Юрид.лит., 1995. – 176 с.
80. Конституция Соединенных Штатов (1787 г.) // Боботов С., Жигачев И. Введение в правовую систему США. – М.: НОРМА, 1997. –332 с.
81. Баренбойм П. Д. 3000 лет доктрины разделения властей. Суд Сьютера / П. Д. Баренбойм. - М.: Белые альвы, 1996. – 176 с.
82. Вильсон В. Государственный строй Соединенных Штатов / Вудро Вильсон. – СПб., 1909. - 435 c.
83. Henklin L. Foreign Affairs and the Constitution / Henklin L. – N.Y., 1972. - 362 p.
84. Кертман Г. Разделение властей или властный монолит? // Десять лет социологических наблюдений / Г. Кертман. – М.: Институт Фонда «Общественное мнение», 2003. – 698 с.
85. Shtrum P. Presidential Power an American Democracy / P. Shtrum – Pacific Palisades (Cal.). – 1972. – 198 p.
86. Каримский А.М. Конституция США: история и современность / А. М. Каримский, А. С. Малькин, М. Н. Марченко. – М.: Юрид. лит, 1988. – 388 c.
87. Bailey Harry A. The American Presidency: Historical and Contemporary Perspectives / Harry A. Bailey, Jay M. Shafritz. – Chicago: Dorsey Press, 1988. – 451 p.
88. Уолтер Олежек. Принятие решений в Конгрессе / Олежек Уолтер // Разделенная демократия. Сотрудничество и конфликт между Президентом и Конгрессом. – М.: Прогресс, Юниверс, 1994. – 416 с.
89. Линц Х. Дж. Достоинства парламентаризма / Х.Дж. Линц // Пределы власти. – 1994. - № 2. – C. 48-52.
90. Мельниченко В. Розподіл і єдність влади. Зарубіжна практика і потреби України / В. Мельниченко // Віче. – 2000. – № 9. – С.136-155.
91. Pernthaler P. Allgemeine Staatslehre und Verfassunlehre / P. Pernthaler. – Wien; New York: Springer, 1986. – 447 p.
92. Грозіцька Т. Взаимоотношения законодательной и исполнительной ветвей власти в Украине в период демократизации: поиск оптимальной модели / Т. Грозіцька // Розвиток демократії в Україні: Матеріали міжнародної наукової конференції (Київ, 29 вересня – 1 жовтня 2000 р.). – К.: Центр Освітніх Ініціатив. – 2001. – 397 с.
93. Чиркин В. Основы сравнительного государствоведения / В. Чиркин. – М.: Артикул, 1997. – 352 с.
94. Marshal G. Ministerial responsibility / G. Marshal. – Oxford [England]; New York: Oxford University Press, 1989. – 174 p.
95. Протасова В. Є. Парламентсько-президентська республіка: сутність, особливості, різновиди: Монографія / В. Є. Протасова. – Х.: Право, 2009. – 208 с.
96. Мартинюк Р. С. Реалізація принципу поділу влади в сучасній Україні: політико-правовий аналіз / Р. С. Мартинюк. – Острог: Вид-во Національного університету «Острозька академія», 2007. – 352 с.
97. Конституция Французской Республики // Конституции государств Европейского союза / под ред. и со вступ. ст. Л.А. Окунькова. - М.: НОРМА-ИНФРА.М, 1999. – 816 с.
98. Конституция Португальской Республики // Конституции стран Европейского союза / под ред. и со вступ. ст. Л. А. Окунькова. - М.: НОРМА-ИНФРА.М, 1997. – 816 с.
99. Змішана республіканська форма державного правління: теорія і практика. О. Петришин, С. Серьогіна Влада в Україні: шляхи до ефективності/ред. рада…: О.Д. Святоцький (голова) [та ін.]. – К.: Журн. "Право України": Ін Юре, 2010. - С. 238 – 243
100. Судебная власть. Монография /под ред.. И. Л. Петрухина. – М.: ООО «ТК Велби». – 2003. – 720 с.
101. Шаповал В. М. Сучасний конституціоналізм: Монографія / В. М. Шаповал. – К.: Юридична фірма «Салком»; Юрінком Інтер, 2005. – 560 с.
102. Конституции государств Европы: В 3 т. Т.2 / под общ. ред. Л. А. Окунькова. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – 840 с.
103. Черноголовкин Н.В. Сущность, типы и форма государства / Н. В. Черноголовкин // Лекции по курсу «Общая теория государства и права». Тема 5. - М., 1968. - 34с.
104. Мишин А. А.. Государственное право буржуазных и развивающихся стран / А. А. Мишин, Г. В. Барабышев. - М., 1989. - 132 с.
105. Чиркин В.Е. Сравнительное конституционное право / В. Е. Чиркин. - М., 1996. - 460 с.
106. Конституции государств Европы: В 3 т. Т.1 / под общ. ред. Л. А. Окунькова. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – 460 с.
107. Проблемы общей теории права и государства / под ред. В. С. Нерсесянса (автор раздела VII – В.А. Четвернин). - М.: Изд-во гр. НОРМА-ИНФРА М, 1999. - 794 с.
108. Стародубский Б.А. О классификации форм буржуазних государств / Б. А. Стародубский // Ученые труды Свердловского юридического института. - Вып. 4. Свердловск, 1964. – с. 479
109. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн. Академічний курс: підручник / В.М. Шаповал. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 480 с.
110. Василевич Г.А. Конституционное право зарубежных стран: Учебник / Г. А. Василевич, Н. М. Кондратович, Л. А. Приходько – Мн.: Книжный дом, 2006. – 408 с.
111. Законодавство: Навч. посіб./ О. Л. Копиленко, О. В. Богачова, С. В. Богачов; Ін-т законодавства Верховної Ради України. – К.: Реферат, 2010. – 128 с.
112. Тулаев А. Н. Особенности парламентского контроля за деятельностью правительства в странах Западной Европы / А. Н. Тулаев // Журнал российского права. - 2004. - № 1 – С. 14-22.
113. Парламентарна форма державного правління: особливості та видові ознаки А. Георгіца Влада в Україні: шляхи до ефективності/ред. рада…: О. Д. Святоцький (голова) [та ін.]. – К.: Журн. "Право України": Ін Юре, 2010. – С. 253-259
114. Конституційне право зарубіжних країн / За заг. ред. В. О. Ріяки. – 2-е вид., допов.і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.
115. Темнов Е. И. Форма государства / Е. И. Темнов // Теория права и государства / Под ред. В. В. Лазарева. - М., 1996. – 306 с.
116. Кулябин А.И. Президентство – лучшая ли это форма исполнительной власти? / А. И. Кулябин // Государство и право. - 1992. - № 8.- С. 20-26
117. Григонис Э. П. Механизм государства (теоретико-правовой аспект): дис…д-ра юрид. наук. - СПб., 2000. – 431c.
118. Нерсесянц В. С. Общая теория права и государства / В. С. Нерсесянц. - М.: Изд.гр. НОРМА-ИНФРА М, 1999. – 552 с.
119. Общая теория государства и права: Курс лекцій / под ред. М. Н. Марченко. – М.: Зерцало, 1997. – 476 с.
120. Сырых В.М. Теория государства и права / В.М. Сырых. – 2-е изд., стереотип – М.: ЗАО «Юрид. Дом «Юстицинформ», 2002. – 592 с.
121. Чиркин В. Е. Конституционное право зарубежных стран: Учебник - 3-е изд., перераб. и доп / В. Е. Чиркин. – М.: Юрист, 2001. – 662 с.
122. Комаров С.А. Теория государства и права: Учеб.-метод. пособ.: Кратк.учебник для вузов / С. А. Комаров, А. В. Малько. – М.: НОРМА: НОРМА-ИНФРА М, 2003. – 448 с.
123. Сахаров Н. А. Институт президентства в современном мире / Н. А. Сахаров. – М.: Юрид. лит., 1994. – 176 с.
124. Мишин А. А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. – 5-е изд., перераб.и доп. / А. А. Мишин. – М.: Белые альвы, 1996. – 400 с.
125. Теорія держави і права: Акад.курс: Підручник / за ред.. О. В.Зайчука, Н. М. Онищенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 686 с.
126. Теорія держави і права: Навч. посіб. / за заг. ред. С. Л. Лисенкова, В. В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 448 с.
127. Керимов А. Д. О своеобразии государственной системы современной Франции / А. Д. Керимов // Государство и право. – 2001. - №1. – C. 71-74.
128. Николаев А. Смешанные варианты разделения властей / А. Николаев // Право и жизнь. – 2001. - №3. – C. 18-31.
129. Морозова Л. А. Теория государства и права: Учебник для студ.вузов, обучающихся по спец. «Юриспруденция» / Л. А. Морозова. – М.: Юристъ, 2004. – 414 с.
130. Duverger M. Le systeme politique francais : Droit Constitutionnel Et Science Politique / M. Duverger. – Paris: Presses universitaires de France, 1996. – 608 p.
131. Ардан Ф. Франция:государственная система / Ф. Ардан. – М.: Юрид.лит., 1994. – 176 с.
132. Корельский В. М. Российское государство: прошлое, настоящее, будущее // Теория государства и права/ Под ред. В. М. Корельского, В. Д. Перевалова. - М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА.М, 1998. – 346 c.
133. Актуальні проблеми теорії держави і права. Частина I. Актуальні проблеми теорії держави: Навчальний посібник (2-е вид.,стерео.) / С. М. Тимченко, С. К. Бостан, С.М. Легуша, Н. М. Пархоменко та інш.. – К.: КНТ, 2008. – 288 с.
134. Кайнов В. И. Президентская республика как форма правления: дис. … канд. юрид. наук. - СПб., 1995. - 216 с.
135. Головастикова А. Н. Теория государства и права: Вопросы и ответы / А. Н. Головастикова, Ю. А. Дмитриев.– М.: Юриспруденция, 2002. – 160 с.
136. Черкасов А. И. Глава государства и правительства в странах современного мира. Конституционно-правовое регулирование и практика / А. И. Черкасов. – Санкт-Петербург: Экзамен, 2006 г.- 224 с.
137. Мирошниченко М. І. На шляху до ранніх форм державності в Україні / М. І. Мирошниченко //Держава і право. – 2003. - №21. – С. 106-107
138. Історія політології. Підручник для вищих навчальних закладів – К.: Знання України, 2002. – 535 с.
139. Дмитренко Ю. М. Українська правосвідомість княжої доби: республіканська чи монархічна? / Ю. М. Дмитренко // Держава і право. – 2006. - № 32. – С. 15-18
140. Киричук В.В. Історія державного управління в Україні / В. В. Киричук, В. І. Тимцуник – К.: Вид-во УАДУ, 2001. – 244 с.
141. Мирошниченко М. І. Виникнення перших ранньодержавних утворень праслов’ян на теренах України / М. І. Мирошниченко// Держава і право. – 2003. - № 22. – С. 12-15
142. Мурзин В. Происхождение скифов: основные этапы формирования скифского этноса / В. Мурзин. – К.: Наук. мысль, 1990. – 238 c.
143. Історія держави і права України. Підручник. – У 2-х т. / За ред.. В. Я. Тація, А. Й. Рогожина. – Том 1. – К.: Концерн «Видавничий дім «Ін Юре», 2003. – 656 с.
144. Панюк А. Історія становлення української державності / А. Панюк, М. Рожик. – Львів: Центр Європи, 1995. – 163 с.
145. Музиченко П. П. Історія держави і права України: Навч.посіб. – 5-те вид., випр. і доп. / П. П. Музиченко. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2006. – 437 с.
146. Андрусяк М. Етапи розвитку української нації / М. Андрусяк. – Прага, 1941. – 15 с.
147. Книш З. Історія української політичної думки до кінця XVIII ст.: Популярний нарис / З. Книш. – Париж-Вінніпег, 1952. – 205 с.
148. Толочко А. П. Князь в Древній Руси: власть, собственность, ідеологія / А. П. Толочко. – К.: Наукова думка, 1992. – 244 с.
149. Іванова Л.Г. Громадівський рух 60-х рр.. XIX ст. в Україні: проблеми, ідеологія / Л. Г. Іванова, Р. П. Іванченко. – К.: Міжнародний інститут лінгвістики і права, 2000. – 349 с.
150. Кулешів С. В. Наше Отечество / С. В. Кулешів, О. В. Волобуєв, Е. И. Пивовар и др. - Часть I. – М.: РГГУ, 1991. – 564 c.
151. Горський В. С. Історія української філософії: Курс лекцій / В. С. Горський. – К. : Наук. думка, 1996. – 286 с.
152. Аркуш О. Г. Політична система для України: історичний досвід і виклики сучасності / О. Г. Аркуш, С. О. Біла, В. Ф. Верестюк та ін. – К.: Ніка-Центр, 2008. – 988с.
153. Чубатий М. Огляд історії українського права: Історія джерел та державного права / М. Чубатий. - К.: УДЖ «Ноосфера», 1994. – 220 с.
154. Історія державності України: Експериментальний підручник / За заг. ред. О. М. Бандурки, О. Н. Ярмиша – Х.: ТОВ «Одіссей», 2004. – 608с.
155. Салтовський О. І. Концепції української державності в історії вітчизняної політичної думки (від витоків до початку XX сторіччя) / О. І. Салтовський. – К.: Вид. ПАРАПАН, 2002. – 396 с.
156. Апанович O. Українсько-російський договір 1654 року. Міфи і реальність / O. Апанович – Київ: Варта, 1994. - 96 с.
157. Возняк М. Українська державність / М. Возняк. – Відень. – 1918. – 152с.
158. Смолій В. А. З думою по Україну (Іван Мазепа) / В. А. Смолій // Українська ідея. Перші речники. – К., 1994. – С.47-62.
159. Натаров О. О. Конституцій Пилипа Орлика 1710 року й право людини на свободу совісті / О. О. Натаров // Держава і право. –2003. - № 20. – С. 199-203
160. Грабовський С. Нариси з історії українського державотворення / С. Грабовський, С. Ставрояні, Л. Шкляр. – К.: Генеза, 1995. – 607 с.
161. Трохимчук О. Перша українська Конституція (Післяслово) / О. Трохимчук, М. Трохимчук // Перша Конституція України гетьмана Пилипа Орлика. 1710 рік. – К., 1994.- С.50-67
162. Слюсаренко А. Г. Історія української конституції / А. Г. Слюсаренко, Томенко М. В. // Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького (Конституція Пилипа Орлика 5 квітня 1711р.) – К., 1993. – С. 25-37
163. Суспільно-політичні погляди Івана Франка в світлі його творів та листування. – Харків, 1932. – 200 с.
164. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч.посібник для студентів юридичних спеціальностей вищ.навч.закладів / За ред. В. Д. Гончаренка. – 3-тє вид., перероб. уклад. В. Д. Гончаренко, О. Д. Святоцький. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 800 с.
165. Грушевський Михайло. Хто такі українці і чого вони хочуть / Михайло Грушевський.— К.: Т-во «Знання» України, 1991.— 240 с.
166. Український вибір: політичні системи XX століття і пошук власної моделі суспільного розвитку / В. Ф. Солдатенко (керівник). – К.: Парламентське вид-во, 2007. – 576 с.
167. Іванов В. М. Історія держави і права України / В. М. Іванов. – К.: Атака, 2003. – 416 с.
168. Дорошенко Д. Історія України. 1917-1923 / Д. Дорошенко. – Ужгород, 1932. – Т.1. Доба Центральної Ради. – с.253.
169. Кравченко В. В. Конституційне право України: Навчальний посібник. – Вид. 4-те, виправл. та доповн. – К.: Атака, 2006. – 568 с.
170. Кульчицький В.С. Історія держави і права України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / В. С. Кульчицький, Б. Й. Тищик. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. – 624 с.
171. Орленко В.І. Історія держави і права України. – Ч.2: Початок XX – початок XXI ст..: Навч. Посіб. / В. І. Орленко – К.: Київ.нац. торг.-екон. ун-т. 2005. – 391 с.
172. Законопроектування / О. Л. Копиленко, О. В. Богачова та ін..; за ред..: О. Л. Копиленка, О. В. Богачової. – К.: Реферат, 2010. – 176 с.
173. Копиленко О. Л. "Сто днів" Центральної Ради / О. Л. Копиленко - К.: "Україна", 1992. -204 с.
174. УССР. Конституция 1919: Основной Закон. - К., 1919. – 15 с.
175. Історія Української конституції / Упоряд. А. Г. Слісаренко, М. В. Томенко – К.: Право, 1997. – 434 c.
176. Правовий статус Президії Верховної Ради УРСР за Конституцією УРСР 1937 року В. Гончаренко Щорічник українського права: зб. наук.пр. / відп. за вип.. О. В, Петришин. – Х.: Право, 2010. - № 2. – С.42-51
177. Конституція : основний закон УРСР - К., 1938.
178. Законотворчість. Конституційні засади законотворчої діяльності / Ред. кол.: О. В. Богачова, В. О. Зайчук, О. Л. Копиленко, С. В. Шевчук. – К., 2005. – 162 с.
179. Портнов А. В. Теоретичні основи формування конституційного судочинства в Україні: монографія / А. В. Портнов. – К.: Логос, 2008. – 155 с.
180. Єрмолаєв В. М. Вищі представницькі органи влади в Україні (історико-правове дослідження) / В. М. Єрмолаєв. – Х.: Право, 2005. – 272 с.
181. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Офіційне видання. – К., 1996.
182. Мироненко О.М. Історія Конституції України / О. М. Мироненко. – К.: Ін Юре, 1997. – 60 с.
183. Про Комісію по розробці нової Конституції Української РСР: Постанова Верховної Ради Української РСР від 24 жовтня 1990 року №405-XII // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1990. - №45. – ст.607
184. Про Концепцію нової Конституції України: Постанова Верховної Ради Української РСР від 19 червня 1991 року №1213-XII // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1991. - №35. – ст.466
185. Концепція нової Конституції України, схвалена Верховною Радою Української РСР 19 червня 1991 року: Історія Української Конституції / Упоряд. А. Г. Слюсаренко, М. В. Томенко. – К.: Право, 1997. – 464 с.
186. Нижник Н. Р. Государственно-управленческие отношения в демократическом