КОСТЕНКО ІНЕСА ВОЛОДИМИРІВНА. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА ГРОМАДЯН НА ДОСТУП ДО ІНФОРМАЦІЇ, ЩО ПЕРЕБУВАЄ У РОЗПОРЯДЖЕННІ СУДУ

Короткий опис

КОСТЕНКО ІНЕСА ВОЛОДИМИРІВНА. Назва дисертаційної роботи: "АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА ГРОМАДЯН НА ДОСТУП ДО ІНФОРМАЦІЇ, ЩО ПЕРЕБУВАЄ У РОЗПОРЯДЖЕННІ СУДУ"

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТІ ВНУТРІШНІХ
СПРАВ
На правах рукопису
КОСТЕНКО ІНЕСА ВОЛОДИМИРІВНА
УДК [342.95:342.7] (477)
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ
ПРАВА ГРОМАДЯН НА ДОСТУП ДО ІНФОРМАЦІЇ, ЩО ПЕРЕБУВАЄ
У РОЗПОРЯДЖЕННІ СУДУ
12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право;
інформаційне право
Дисертація
на здобуття наукового ступеню
кандидата юридичних наук
Науковий керівник:
кандидат юридичних наук,
доцент
Юшкевич Олена Геннадіївна
Київ – 2015
2
З М І С Т
ВСТУП ........................................................................................ 4
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВА
ГРОМАДЯН НА ДОСТУП ДО ІНФОРМАЦІЇ, ЩО
ПЕРЕБУВАЄ У РОЗПОРЯДЖЕННІ СУДУ ..................................
12
1.1. Правова природа права громадян на доступ до
інформації, що перебуває у розпорядженні суду ............................. 12
1.2. Поняття та зміст права громадян на доступ до
інформації, що перебуває у розпорядженні суду ............................. 35
1.3. Сутність та види інформації, що перебуває у
розпорядженні суду .............................................................................. 50
Висновки до розділу 1 .............................................................. 78
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНЕ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА ГРОМАДЯН НА
ДОСТУП ДО ІНФОРМАЦІЇ, ЩО ПЕРЕБУВАЄ У
РОЗПОРЯДЖЕННІ СУДУ ...............................................................
81
2.1. Поняття та структура механізму забезпечення реалізації
права громадян на доступ до інформації, що перебуває у
розпорядженні суду .............................................................................. 81
2.2. Нормативний елемент механізму забезпечення
реалізації права громадян на доступ до інформації, що перебуває
у розпорядженні суду ........................................................................... 90
2.3. Інституційний елемент механізму забезпечення
реалізації права громадян на доступ до інформації, що перебуває
у розпорядженні суду ........................................................................... 102
2.4. Процедурний елемент механізму забезпечення
реалізації права громадян на доступ до інформації, що перебуває
у розпорядженні суду ...........................................................................
126
2.5. Юридичні гарантії забезпечення реалізації права
3
громадян на доступ до інформації, що перебуває у розпорядженні
суду ......................................................................................................... 155
Висновки до розділу 2 .............................................................. 188
ВИСНОВКИ ............................................................................... 191
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .............................. 195
4
ВСТУП
Актуальність теми. Питання діяльності судової влади в Україні
становить великий суспільний інтерес, тим більше що наразі судова система
перебуває в процесі реформування і наближення до європейських стандартів.
Нині, в контексті європейської інтеграції України та її становлення як
розвиненої правової держави, особливого значення набувають заходи,
спрямовані на створення умов щодо відкритості та прозорості в діяльності
судів загальної юрисдикції. В умовах сьогодення суди загальної юрисдикції
не тільки повинні вийти з інформаційної «ізоляції», але й активно формувати
власну інформаційну політику, брати на себе ініціативу у взаємодії із
суспільством. Цього можна досягти шляхом інформування населення через
ЗМІ, офіційні веб-сайти, інформаційні стенди про поточні справи,
заплановані заходи та прийняті рішення тощо.
Ухвалений у 2011 р. Закон України «Про доступ до публічної
інформації» містить реальні механізми, що здатні зробити діяльність
публічної адміністрації, зокрема судів загальної юрисдикції, прозорішою.
Даний Закон розроблений з метою усунення колізій, прогалин у сфері
забезпечення реалізації права громадян на доступ до публічної інформації та
створення ефективного механізму гарантування максимального доступу до
публічної інформації, в тому числі, що перебуває у розпорядженні судів
загальної юрисдикції. Для цього в Законі детально визначені способи
доступу до інформації, які сприяють найбільшій поінформованості
громадськості та максимальній відкритості інформації; звужено можливості
обмеження на вільний розсуд публічної адміністрації, зокрема працівників
судів загальної юрисдикції, доступу до публічної інформації тощо.
Проте, як показала практика застосування Закону України «Про доступ
до публічної інформації», ухвалення цього Закону саме по собі не робить
діяльність судів загальної юрисдикції більш прозорою, адже будь-яка влада
завжди чинитиме опір при спробах громадськості та журналістів отримати
інформацію, яка приховується від суспільства з тих або інших причин. На
5
жаль, такі дії, а іноді бездіяльність щодо забезпечення доступу до інформації,
що перебуває у розпорядженні суду, не дають змоги громадянам повною
мірою реалізувати своє право на доступ до інформаційних ресурсів, що
перебувають у розпорядженні судів загальної юрисдикції. При цьому в
теоретичних джерелах особливості реалізації означеного права в контексті
діяльності працівників апаратів судів загальної юрисдикції вивчені ще
недостатньо, що обумовлює новизну та актуальність даного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дослідження відповідає Концепції адміністративної реформи в Україні,
затвердженій Указом Президента України від 22 липня 1998 р. № 810/98, п. 3
розд. «Правові механізми забезпечення і захисту прав та свобод людини і
громадянина», пп. 3, 4 розд. «Проблеми формування національної правової
системи України», пп. 1, 6 розд. «Правове забезпечення інформаційної сфери
України» Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011−2015
роки, затверджених 24 вересня 2010 р. загальними зборами Національної
академії правових наук України. Крім того, тема дисертації сформульована в
межах п. 2 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського
національного університету внутрішніх справ на 2015−2020 рр.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертації полягає в тому, щоб на
основі аналізу чинного законодавства України, відповідних підзаконних
нормативно-правових актів, зарубіжного (європейського) законодавства,
критичного опрацювання вітчизняних і зарубіжних сучасних наукових
теорій, судової практики розкрити сутність, основні ознаки та зміст
механізму адміністративно-правового забезпечення реалізації права громадян
на доступ до інформації, що перебуває у розпорядженні суду, а також
розробити пропозиції щодо удосконалення відповідних нормативних актів у
цій сфері.
Реалізація поставленої мети зумовила необхідність послідовного
вирішення таких задач:
– розкрити правову природу права громадян на доступ до інформації,
6
що перебуває у розпорядженні суду;
– визначити поняття та зміст права громадян на доступ до інформації,
що перебуває у розпорядженні суду;
– виділити види інформації, що перебуває у розпорядженні суду;
– визначити поняття, особливості та структуру механізму забезпечення
реалізації права громадян на доступ до інформації, що перебуває у
розпорядженні суду;
– охарактеризувати нормативний елемент механізму забезпечення
реалізації права громадян на доступ до інформації, що перебуває у
розпорядженні суду;
– з’ясувати зміст інституційного елемента механізму забезпечення
реалізації права громадян на доступ до публічної інформації, що перебуває у
розпорядженні суду;
– розкрити процедурний елемент механізму забезпечення реалізації
права громадян на доступ до інформації, що перебуває у розпорядженні суду;
– вивчити юридичні гарантії забезпечення реалізації права громадян на
доступ до інформації, що перебуває у розпорядженні суду;
– сформулювати пропозиції до чинних нормативно-правових актів з
питань обігу публічної інформації.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються у сфері
забезпечення реалізації права громадян на доступ до публічної інформації.
Предметом дослідження є адміністративно-правове забезпечення
реалізації права громадян на доступ до інформації, що перебуває у
розпорядженні суду.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є
загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Їх застосування зумовлено
системним підходом, що дає можливість вивчати проблеми в єдності їх
соціального змісту та юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного
методу поглиблено понятійний апарат, з’ясовано сутність термінів «право на
доступ до інформації», «структура адміністративно-правових відносин»,
7
«механізм забезпечення реалізації прав людини і громадянина» (підрозділи
1.1, 1.2, 2.1). Історико-правовий метод дозволив дослідити історичні аспекти
становлення права на доступ до інформації та довести його публічно-правову
природу (підрозділ 1.1). Системний метод застосовано під час розгляду
нормативного елемента механізму забезпечення реалізації права громадян на
доступ до інформації, що перебуває у розпорядженні суду (підрозділ 2.2).
Аналіз і синтез використано в процесі характеристики адміністративноправових відносин, що виникають у сфері доступу до інформації, що
перебуває у розпорядженні суду (підрозділ 1.1). За допомогою методу
групування та структурно-логічного методу з’ясовано коло суб’єктів
правовідносин, що виникають у сфері доступу до інформації, що перебуває у
розпорядженні суду (підрозділ 2.3). Метод документального аналізу було
застосовано як для аналізу судової практики, що склалася у даній сфері
(підрозділи 2.3 – 2.5), так і для виявлення прогалин у чинних нормативних
актах, що регулюють реалізацію права громадян доступ до інформації, що
перебуває у розпорядженні суду.
Нормативною основою дослідження є Конституція України,
міжнародні документи, законодавчі акти України, постанови Верховної Ради
України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних
органів виконавчої влади, рішення Конституційного Суду України, рішення
судів загальної юрисдикції, спрямовані на регулювання відносин у сфері
доступу до публічної інформації, а також відповідне законодавство та судова
практика зарубіжних держав.
Під час проведення дослідження була використана також актуальна
політико-правова публіцистика, присвячена даній проблематиці.
Емпіричну основу дисертаційного дослідження становлять статистичні
матеріали та узагальнення судової практики адміністративних судів та
Вищого адміністративного суду України у спорах, пов’язаних з реалізацією
права громадян доступ до інформації, що перебуває у розпорядженні суду.
Науково-теоретичним підґрунтям дослідження є наукові праці в
8
галузі загальної теорії права та держави, конституційного права, теорії
управління, адміністративного права, підготовлені, зокрема, В. Б.
Авер’яновим, С. С. Алексєєвим, Д. М. Бахрахом, Ю. П. Битяком, Л. Р. БілоюТіуновою, В. В. Гордєєвим, Л. В. Ковалем, В. К. Колпаковим, В. В.
Копєйчиковим, Є. В. Курінним, В.В. Лазаревим, Р. С. Мельником, О. Ф.
Скакун, В. В. Шубою та ін.; у сфері доступу до публічної інформації – Є. А.
Алексєєвим, Т. М. Жиравецьким, О. П. Нестеренком, С. В. Петровим, О.
Севериним; щодо природи інформаційного права – І. Л. Бачило, В. Д.
Гавловським, М. В. Гуцалюком, О. П. Дзьобаньом, Р. А. Калюжним, В. А.
Ковальським, А. І. Марущаком, Т. О. Пікулєм, О. М. Селезньовим, В. С.
Цимбалюком; у сфері адміністративно-правового забезпечення діяльності
місцевих загальних судів України – М. Й. Вільгушинським, М. П.
Запорожцем, Р. О. Кирилюком, В. Ю. Мащуком, Л. М. Москвичем, М. Є.
Ніколайчуком, С. Ю. Обрусною, А. О. Селівановим, А. А. Стрижаком.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що
дисертація є першим комплексним дослідженням, де з використанням
необхідних методів пізнання, здобутків вітчизняної і зарубіжної юридичної
науки, урахуванням європейського досвіду окреслено теоретичні та
практичні проблеми адміністративно-правового забезпечення реалізації
права громадян на доступ до інформації, що перебуває у розпорядженні суду.
За результатами дослідження обґрунтовано нові концептуальні теоретичні та
прикладні положення й висновки:
уперше:
– доведено, що забезпечення судом реалізації права громадян на доступ
до інформації, що перебуває у розпорядженні суду, є судовою послугою, під
якою необхідно розуміти результат здійснення владних повноважень судом
(головою суду, керівником та працівниками апарату суду) за заявою
громадян, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та обов’язків
громадян відповідно до закону;
– виділено та сформульовано перелік процесуальної та
9
позапроцесуальної інформації, що перебуває у розпорядженні суду, до якого,
відповідно, належать: у першому випадку – матеріали справи, інформація
про рух судових справ, день, час і місце їх розгляду, стан розгляду у
відповідній судовій юрисдикції справ на поточну дату тощо; у другому –
інформація про організаційну структуру суду, про керівництво суду, про
місцезнаходження, поштову адресу, номери засобів зв’язку, адресу
офіційного веб-порталу та електронної пошти суду тощо;
– надано визначення механізму забезпечення реалізації права громадян
на доступ до інформації, що перебуває у розпорядженні суду, під яким слід
розуміти сукупність заходів та засобів, за допомогою яких створюються
умови для реального втілення громадянами закріпленого у правових нормах
суб’єктивного права на одержання інформації, що перебуває у розпорядженні
суду;
– аргументовано, що механізм забезпечення реалізації права громадян
на доступ до інформації, що перебуває у розпорядженні суду, складається з
трьох складових елементів: нормативного, інституційного та процедурного;
– сформульовано пропозиції щодо внесення змін до ст. 212–3 Кодексу
України про адміністративні правопорушення;
удосконалено:
– перелік юридичних гарантій права громадян на доступ до інформації,
що перебуває у розпорядженні суду, зокрема гарантії реалізації (обов’язок
відповідальних працівників апарату суду за обіг публічної інформації
надавати та оприлюднювати інформацію, що перебуває у розпорядженні
суду), гарантії охорони (притягнення відповідальних працівників апарату
суду за обіг публічної інформації до юридичної відповідальності), захисту
(оскарження рішень, дій чи бездіяльності відповідальних працівників апарату
суду за обіг публічної інформації до керівника апарату суду, вищого органу
або адміністративного суду) та гарантії контролю (здійснення
парламентського, громадського та державного контролю, що дозволяє
спостерігати за діяльністю відповідальних працівників апарату суду за обіг
10
публічної інформації з метою виявлення протиправних рішень, дій чи
бездіяльності);
– підходи до меж застосування Закону України «Про доступ до
публічної інформації», зокрема обґрунтовано думку про те, що цей Закон
визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ лише
до позапроцесуальної інформації, яка перебуває у розпорядженні суду;
дістали подальшого розвитку:
– розгляд суду загальної юрисдикції як суб’єкта адміністративного
права, що виступає розпорядником публічної інформації, яка є готовим,
зафіксованим продуктом, отриманим або створеним судом у процесі
виконання своїх обов’язків, у межах Закону України «Про доступ до
публічної інформації»;
– особливості правовідносин між судом та громадянами щодо доступу
до інформації, що перебуває у розпорядженні суду, що розглянуті крізь
призму теорії адміністративно-правових відносин. Зокрема, зазначені
правовідносини формуються в особливій сфері суспільного життя –
публічному управлінні; запитувачі інформації мають право вимагати від суду
такої поведінки, яка передбачена адміністративно-правовими нормами;
виникають виключно за ініціативою запитувачів; реалізуються на засадах
рівності, тобто суд та запитувач інформації зобов’язані виконувати вимоги
адміністративно-правової норми; у разі порушення законодавства про доступ
до публічної інформації суд як розпорядник публічної інформації несе
адміністративну відповідальність перед державою;
– твердження, що право громадян на доступ до інформації, що
перебуває у розпорядженні суду, є одним із підвидів суб’єктивних публічних
прав приватних осіб, яке закріплено в нормах адміністративноінформаційного права;
– аналіз причин виникнення суперечок між працівниками апарату суду
та громадянами щодо одержання позапроцесуальної інформації, що
перебуває у розпорядженні суду. Зокрема, акцентовано увагу на відсутності
11
чіткого розуміння працівниками апарату суду норм законів України «Про
доступ до публічної інформації», «Про доступ до судових рішень» та
процесуальних законів щодо порядку доступу до позапроцесуальної та
процесуальної інформації;
– класифікація позапроцесуальної інформації, що перебуває у
розпорядженні суду, за певними критеріями – напрямами діяльності суду
(інформація про організаційну структуру суду, діяльність суду), способом
забезпечення доступу (інформація, що систематично, оперативно
оприлюднюється судом або надається за запитами на інформацію) та
порядком доступу (конфіденційна інформація, службова інформація).
Практичне значення одержаних результатів дисертаційного
дослідження полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний,
так і практичний інтерес і можуть бути використані у:
– у науково-дослідній сфері – основні положення та висновки
можуть бути використані при подальшій розробці проблем адміністративноправового забезпечення реалізації права громадян на доступ до інформації,
що перебуває у розпорядженні суду;
– у правотворчості – сформульовані у дисертації висновки, пропозиції
та рекомендації сприяють підвищенню якості діючих нормативно-правових
актів та їх використанню судами загальної юрисдикції у сфері доступ до
публічної інформації, що перебуває у його розпорядженні;
– у правозастосовній діяльності – використання одержаних
результатів дозволить працівникам апаратів судів загальної юрисдикції
ефективніше розмежовувати процесуальну та позапроцесуальну інформацію,
що перебуває у розпорядженні суду, та застосовувати відповідні нормативноправові акти при наданні відповідей громадянами на їх заяви та запити на
інформацію;
– у навчальному процесі – матеріали дисертації знайдуть
застосування при підготовці підручників та навчальних посібників з
дисципліни «Адміністративне право України» та інших дисциплін з цього
12
напрямку (акт впровадження Харківського національного університету
внутрішніх справ від 27.04.2015).
Апробація результатів дослідження. Підсумки розробки проблеми в
цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були
оприлюднені дисертантом на двох міжнародних і регіональних науковопрактичних конференціях, зокрема: «Методологія публічного та приватного
права: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Одеса, 1–2 листопада
2013 року); «Особливості нормотворчих процесів в умовах адаптації
законодавства України до вимог Європейського Союзу» (м. Херсон, 6–7
червня 2014 року).
Публікації. Основні положення роботи знайшли відображення у п’яти
наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визнані як фахові з
юридичних дисциплін, у тому числі в одному зарубіжному науковому
виданні, а також у двох тезах доповідей на науково-практичних
конференціях

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації, виконаній на основі аналізу чинного законодавства
України та практики його застосування, теоретичного осмислення низки
наукових праць у різних галузях знань, запропоновано нове вирішення
наукового завдання, що виявляється у вивченні адміністративно-правового
забезпечення реалізації права громадян на доступ до інформації, що
перебуває у розпорядженні суду. У результаті проведеного дослідження
сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на
досягнення поставленої мети.
Встановлено, що право громадян на доступ до публічної інформації,
що перебуває у розпорядженні суду, має публічно-правову природу, оскільки
регулюється нормативно-правовими актами як адміністративного, так й
інформаційного права. При цьому, враховуючи теорію поділу права на
приватне й публічне та європейський підхід до диференціації галузей права,
адміністративно-правове забезпечення реалізації права громадян на доступ
до публічної інформації, що перебуває у розпорядженні суду, досліджено у
межах адміністративно-інформаційного права як складового елементу
Особливого адміністративного права, яке містить норми, що регулюють
адміністративно-інформаційні відносини між судом як розпорядником
публічної інформації та громадянином у сфері забезпечення доступу до
інформації, що перебуває у розпорядженні суду.
Сформульовано авторське визначення поняття права громадян на
доступ до інформації, що перебуває у розпорядженні суду, крізь призму
теорії суб’єктивних публічних прав, а саме: це можливість громадян
одержувати відображену та задокументовану будь-якими засобами та на
будь-яких носіях інформацію, що була отримана або створена в процесі
виконання судом своїх повноважень, передбачених чинним законодавством,
у межах публічно-правових відносин.
Обґрунтовано, що зміст права громадян на доступ до інформації, що
192
перебуває у розпорядженні суду, – це закріплені у правових нормах
кореспондуючі суб’єктивні права громадян й юридичні обов’язки суду як
розпорядника публічної інформації та відповідні заборони в сфері доступу до
публічної інформації. При цьому суб’єктивне право громадян на доступ до
інформації, що перебуває у розпорядженні суду, складається із права на
здійснення певних дій (право на власні дії); права вимоги від зобов’язаної
особи здійснити певні дії (право на чужі дії); права звертатися за захистом
порушеного права (право на дії держави).
Наголошено, що суди загальної юрисдикції поряд із відправленням
правосуддя, що складає зміст процесуальної діяльності суду, здійснюють
позапроцесуальну діяльність, яка полягає в організації роботи суду як органу
судової влади та фінансового, матеріального і методичного забезпечення
справедливого та об’єктивного правосуддя.
Констатовано, що в залежності від виду діяльності судів загальної
юрисдикції необхідно відрізняти процесуальну та позапроцесуальну
інформацію, що перебуває у розпорядженні суду. Зокрема, надано
визначення процесуальної та позапроцесуальної інформації, що перебуває у
розпорядженні суду, під якими у першому випадку розуміється відображена
та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація,
що була отримана або створена під час розгляду та вирішення судом
юридичних справ у особливій, встановленій законом процесуальній формі, у
другому – відображена та задокументована будь-якими засобами та на будьяких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання
апаратом суду своїх обов’язків, передбачених законодавством.
Зроблено висновок, що механізм забезпечення реалізації права
громадян на доступ до інформації, що перебуває у розпорядженні суду, є
сукупністю заходів та засобів, за допомогою яких створюються умови для
реального втілення громадянами закріпленого у правових нормах
суб’єктивного права на одержання інформації, що перебуває у розпорядженні
суду.
193
Аргументовано, що до складових елементів механізму забезпечення
реалізації права громадян на доступ до інформації, що перебуває у
розпорядженні суду, відносяться: 1) нормативний, що передбачає існування
чинного законодавства у сфері на доступ до інформації, що перебуває у
розпорядженні суду, в межах якого відбуваються правовідносини між судом
як розпорядником інформації та громадянами з приводу отримання публічної
інформації; 2) інституційний елемент, який представлений судом як
розпорядником інформації, що перебуває у його розпорядженні; 3)
процедурний, що складається з адміністративних процедур, в межах яких суд
забезпечує реалізацію права громадян на доступ до інформації, що перебуває
у його розпорядженні.
Встановлено, що зміст нормативного елементу механізму забезпечення
реалізації права громадян на доступ до інформації, що перебуває у
розпорядженні суду, складають матеріальні та процедурні правові норми, які
регулюють правовідносини між громадянином та судом загальної юрисдикції
щодо доступу до інформації, що перебуває у розпорядженні останнього.
Доведено, що інституційним елементом механізму забезпечення
реалізації права громадян на доступ до інформації, що перебуває у
розпорядженні суду, є апарат суду загальної юрисдикції, який і є
безпосереднім розпорядником відповідної публічної інформації у контексті
ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки
саме на ньому лежить основний тягар відповідальності за формування та
забезпечення прозорого, з інформаційної точки зору, судового середовища, а
на не на суддівському корпусі.
Аргументовано, що процедурний елемент механізму забезпечення
реалізації права громадян на доступ до інформації, що перебуває у
розпорядженні суду, передбачає встановлену чинним законодавством
адміністративну процедуру, результатом якої є адміністративний акт апарату
суду у формі дії або рішення.
Визначено наступні юридичні гарантії забезпечення реалізації права
194
громадян на доступ до публічної інформації, що перебуває у розпорядженні
суду, – реалізація, охорона, захист та контроль. При цьому під гарантіями
реалізації права громадян на доступ до публічної інформації, що перебуває у
розпорядженні суду, розуміються юридичні засоби забезпечення повного,
неухильного і безперешкодного здійснення громадянином свого права на
доступ до публічної інформації у спосіб та формі, що закріплені
національним законодавством держави й актами міжнародного права; під
гарантіями охорони права на доступ до публічної інформації, що перебуває у
розпорядженні суду, – юридичні засоби, що застосовуються для запобігання
можливих протиправних посягань з боку працівників апарату суду у сфері
доступу до публічної інформації; під гарантіями захисту права на доступ до
публічної інформації, що перебуває у розпорядженні суду, – юридичні
засоби, що дозволяють громадянину оскаржити протиправне рішення, дію чи
бездіяльність працівників апарату суду, що порушують його право на доступ
до публічної інформації, що перебуває у розпорядженні суду; під гарантіями
контролю за дотриманням працівниками апарату суду права на доступ до
публічної інформації, що перебуває у розпорядженні суду, – юридичні
засоби, що дозволяють спостерігати за діяльністю працівників апарату суду з
метою виявлення протиправних рішень, дій чи бездіяльності.