Коваленко Тетяна Юріївна. Механізми державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей в Україні

Короткий опис

Коваленко Тетяна Юріївна. Механізми державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей в Україні.- Дисертація д-ра наук з держ. упр.: 25.00.02, Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - Київ, 2015.- 420 с.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

КОВАЛЕНКО ТЕТЯНА ЮРІЇВНА

УДК 351.84:364.043 -058.86

МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ САНАТОРНО-КУРОРТНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІТЕЙ В УКРАЇНІ

25.00.02 – механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант –
Серьогін Сергій Михайлович,
доктор наук з державного управління, професор

ДНІПРОПЕТРОВСЬК – 2015
ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ САНАТОРНО-КУРОРТНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІТЕЙ 16
1.1. Теоретичний аналіз сутності поняття «сфера санаторно-курортного забезпечення дітей» крізь призму механізмів її державного управління 16
1.2. Аналітичний огляд стану розробленості проблем державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей 45
1.3. Методологічні принципи та процедури у дослідженні механізмів державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей 75
Висновки до розділу 1
92

РОЗДІЛ 2
ПРАВОВА ПРИРОДА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ САНАТОРНО-КУРОРТНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІТЕЙ 97
2.1. Дитина в системі суспільних відносин у сфері санаторно-курортного забезпечення 97
2.2. Правовий механізм реалізації державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей 129
2.3. Вплив міжнародних стандартів забезпечення соціальних прав дітей на формування системи санаторно-курортного забезпечення дітей в Україні 141
Висновки до розділу 2 151
РОЗДІЛ 3
УКРАЇНСЬКИЙ ТА ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ САНАТОРНО-КУРОРТНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІТЕЙ
155
3.1. Ретроспективний аналіз механізмів формування системи державного управління в Українській РСР
155
3.2. Зарубіжний досвід реалізації механізмів державно-громадського управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей 169
3.3. Пріоритизація механізмів державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей в контексті зарубіжного досвіду 188
Висновки до розділу 3 207
РОЗДІЛ 4
ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ САНАТОРНО-КУРОРТНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІТЕЙ В УКРАЇНІ: АНАЛІЗ МЕХАНІЗМІВ КООРДИНАЦІЇ 210
4.1. Організаційні засади державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей 210
4.2. Механізми галузевого управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей в Україні 241
4.3. Механізми міжгалузевої взаємодії органів влади в реалізації соціальних прав дітей 257
Висновки до розділу 4 274
РОЗДІЛ 5
ПРІОРИТЕТИ РОЗВИТКУ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ САНАТОРНО-КУРОРТНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІТЕЙ В УКРАЇНІ 277
5.1. Механізми об’єктивації компетенцій місцевого самоврядування у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей 277
5.2. Механізми формування соціально-орієнтованих інтегрованих структур управління 293
5.3. Концепція розвитку регіональної системи санаторно-курортного забезпечення дітей в Україні 312
Висновки до розділу 5 331
ВИСНОВКИ 334
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 341
ДОДАТКИ 390

ВСТУП

Актуальність теми. Сьогодні вітчизняна система санаторно-курортного забезпечення дітей за своєю природою сформувалась як складний полісуб’єктний управлінський комплекс (держава, місцеве самоврядування, приватний та громадський сектори) із наявним суперечливим та неузгодженим нормативно-правовим забезпеченням (понад 800 правових актів регулюють суспільні відносини в зазначеній сфері), хронічним недофінансуванням галузі, частою зміною національних координаторів міжгалузевої взаємодії з виконання державних соціальних програм у сфері санаторно-курортного забезпечення як населення загалом, так і найбільш уразливої його частини, якою є діти. Складність існуючих проблем у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей значно підсилюється низкою суміжних політичних та соціально-економічних проблем, які сьогодні існують в Українській державі, і опосередковано справляють негативний вплив на цю сферу. Це проявляється, з одного боку, звуженням доступу дітей до відповідних програм лікування, реабілітації, оздоровлення та організованого відпочинку, а з другого – відсутністю узгодженої державної стратегії з реалізації соціальних прав дітей на санаторно-курортне забезпечення в умовах нестабільного суспільного розвитку.
Серед факторів негативного опосередкованого впливу, що гальмують ефективний розвиток сфери санаторно-курортного забезпечення дітей, слід назвати, насамперед, такі: катастрофічне зменшення загальної чисельності дітей у віковій структурі населення України з 13 млн осіб у 1991 р. до 8 млн осіб у 2013 р., що викликало незатребуваність послуг та занепад багатьох дитячих закладів санаторно-курортної сфери, особливо закладів відомчої мережі; незадовільний стан здоров’я дітей та високий показник інвалідності, що, за висновками вітчизняних фахівців, є наслідком впливу негативних факторів соціально-економічного, екологічного та психоемоційного характеру. Крім того, значною суміжною проблемою в зазначеній сфері стала поява великої кількості дітей-переселенців із зони проведення антитерористичної операції як набувачів послуг у цій сфері, що викликало додаткове навантаження в умовах постійного дефіциту бюджетних коштів на всіх рівнях управління. Існуючу нині структуру санаторно-курортної сфери можна охарактеризувати як таку, що перебуває у стані довготривалої функціональної інверсії, адже станом на кінець 2014 р. мережа санаторно-курортних закладів системи МОЗ України налічувала 177 об’єктів, із числа яких 139 (78%) санаторіїв є обласними та фінансувалися за рахунок місцевих бюджетів, забезпечуючи максимальний доступ дітей до послуг, а 38 (22%) санаторіїв утримувалися за рахунок державного бюджету та підпорядковані міністерству, забезпечуючи при цьому обслуговування незначної кількості пацієнтів.
Саме тому одним із найважливіших стратегічних завдань нашої держави в забезпеченні комплексного підходу щодо соціального захисту дітей є реалізація їх права на отримання сучасного та якісного санаторно-курортного лікування, реабілітації, оздоровлення та відпочинку. Такий підхід формує нову філософію державного управління щодо сприйняття дитини як об’єкта суспільних відносин у сфері санаторно-курортного забезпечення, зумовлює нову пріоритизацію в застосуванні механізмів державного управління та їх кореляцію із запитами окремих категорій дітей. Тому на сьогодні більш поглибленої дослідницької уваги потребує розгляд питань щодо теоретичного обґрунтування методологічних засад і концептуальних підходів з удосконалення механізмів державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей.
Дисертаційна робота базується на фундаментальних положеннях різних наук: державного управління, філософії, медицини, політології, соціології, демографії, права, педагогіки, психології, менеджменту тощо. Методологічні засади дослідження проблем державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей ґрунтувались на наукових здобутках вітчизняних і зарубіжних учених: В.Б. Авер’янова [2], Г.В. Атаманчука [12], В.Д. Бакуменка [20], О.М. Іваницької [112], А.Ф. Колодій [158], Н.А. Липовської [185], В.Я. Малиновського [197], В.В. Мамонової [202], П.І. Надолішнього [218], Н.Р. Нижник [224], І.В. Письменного [254], О.С. Поважного [258], Л.Л. Приходченко [266], А.П. Рачинського [354], О.М. Руденко [363], С.М. Серьогіна [374], В.А. Скуратівського [379], Ю.П. Сурміна [397], А.В. Терент’євої [401], Ю.П. Шарова [421], П. І. Шевчука [424], О.О. Яременка [431] та ін.
Проблематику формування та реалізації засад державного управління у сфері соціального захисту дітей та молоді, у т.ч. й окремі аспекти державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення, досліджувало багато вітчизняних науковців, зокрема: О.Є. Абатуров [1], О.М. Балакірєва [108], М.М. Білинська[28], О.Ю. Бобровська [162], Н.П. Борецька [34], Є.І. Бородін [35], П.І. Гаман [50], А.К. Ганієва, В.А. Гошовська [64], М.В. Кравченко [167], Л.В. Кривачук [168], Н.П. Кризина [171], Е.М. Лібанова [186], В.М. Лобас [129], Т.О. Лукіна [190], А.В. Мерзляк [210], Ю.О. Павленко [239], О.М. Петроє [253], А.А. Попок [262], Я.Ф. Радиш [400], Н.О. Рингач [355], І.В. Рожкова [357], О.В. Савкина [368], Т.В. Семигіна [264], І.М. Солоненко [73], В.П. Трощинський [155], І.І. Хожило [162], І.В. Цибуліна [414], О.І. Черниш [416], С.О. Шевченко [422], О.С. Шаптала [420], Н.П. Ярош [432] та ін.
Разом з тим, ураховуючи велику кількість попередніх наукових досліджень, слід вказати, що проблематику державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей не можна вважати остаточно дослідженою, адже до цього часу, зокрема в галузі науки “Державне управління”, комплексного дослідження проблем щодо вдосконалення механізмів державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей здійснено не було. Усе вищеозначене зумовлює актуальність проведення комплексної наукової розробки за обраною темою, визначення її мети та формулювання наукових завдань. Тема дослідження відповідає курсу на європейську інтеграцію України, узгоджується з основними напрямами Європейської політики у сфері охорони здоров’я “Здоров’я–2020”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах науково-дослідної роботи Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України “Гуманізація публічної служби в Україні в контексті формування сучасної парадигми державотворення “Держава для людей”: науково-практичні засади” (ДР № 0113U001136). Внесок автора полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних підходів до формування та вдосконалення механізмів державного управління у сфері соціального захисту населення, в обґрунтуванні доцільності використання концептуального підходу щодо побудови механізмів реалізації та розвитку державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей в Україні.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування методологічних засад і концептуальних підходів з удосконалення механізмів державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей в Україні.
Досягнення визначеної мети передбачає розв’язання комплексу взаємопов’язаних проблем, зміст та актуальність яких визначається як зовнішніми чинниками, так і внутрішніми особливостями державного управління в цій сфері. Тому для досягнення мети в дисертаційній роботі було сформульовано до виконання низку таких наукових завдань:
 проаналізувати вітчизняну та зарубіжну наукову літературу за темою дослідження;
 провести структурно-морфологічний аналіз сфери санаторно-курортного забезпечення дітей та визначити програмно-цільову структуру дослідження механізмів державного управління;
 доповнити понятійно-категорійну базу науки державного управління в контексті застосування та вдосконалення механізмів державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей;
 запропонувати нове бачення та сприйняття категорії “діти” з позицій актуалізації їх ролі як об’єкта суспільних відносин у сфері санаторно-курортного забезпечення;
 провести історичну реконструкцію механізмів формування та розвитку системи державного управління в зазначеній сфері;
 проаналізувати сучасний стан системи державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей;
 визначити сутність міжнародних стандартів та принципів управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей та ступінь їх кореляції на національному рівні;
 розкрити сутнісні характеристики вітчизняної системи державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей та визначити її відмінності від зарубіжних систем;
 виявити особливості реалізації механізмів державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей в Україні та запропонувати нові підходи до вдосконалення механізмів державного управління в цій сфері.
Об’єкт дослідження – державне управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей.
Предмет дослідження – механізми державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей в Україні.
Методи дослідження. Методологічні засади дослідження становлять фундаментальні положення теорії державного управління, системний, структурно-функціональний, синергетичний, історико-компаративний та інтегративний підходи.
Для реалізації визначеної мети та наукових завдань застосовано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, зокрема: для опрацювання масиву наукових та літературних джерел і визначення етапів еволюції проблеми, ступеня її наукової розробленості у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі застосовано методи історико-логічного і теоретичного аналізу; для дослідження змісту понятійно-категорійного апарату з питань формування та реалізації державної політики у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей використано логіко-семантичний метод; дослідження системи органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей побудовано на основі методів структурно-функціонального та декомпозиційного аналізу; метод класифікації найбільшою мірою застосовано у процесі визначення категоріального переліку дітей, які мають право на санаторно-курортне забезпечення, систематизації суб’єктів управління в цій сфері, у процесі наукового пошуку відмінних рис механізмів державного управління цією сферою; метод структурно-логічного моделювання використано для побудови функціонально-змістової моделі роботи регіональної соціально орієнтованої інтегрованої служби; графічний метод дав змогу схематично представити теоретичні і практичні положення дисертаційного дослідження; статистичний метод було застосовано для дослідження структури механізмів державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей, для обґрунтування кількісно-якісної характеристики об’єкта управління у цій сфері.
Інформаційну базу дослідження забезпечили наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, нормативно-правові акти органів державної влади, статистичні дані, фактологічні та інформаційно-аналітичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні методологічних засад і концептуальних підходів щодо вдосконалення механізмів державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей в Україні. Представлене дослідження суттєво збагачує теоретичний базис науки “Державне управління” з проблематики державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей. Наукова новизна результатів дослідження розкривається в таких основних положеннях, зокрема:

уперше:
 розроблено теоретичний конструкт системи державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей на основі виявлення та аналізу сутнісних характеристик цієї сфери за такими ключовими позиціями: об’єкт управління; суб’єкт управління; складові елементи сфери; державні інституції центрального рівня управління; пріоритизація механізмів державного управління; місія сфери; сучасна парадигма державного управління сферою; іманентні властивості сфери;
 обґрунтовано сутнісні характеристики структури вітчизняної системи державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей як полісуб’єктного управлінського комплексу, функціонування якого в межах національного простору ґрунтується на організаційно-інституційному, нормативно-правовому, фінансово-економічному та інформаційно-комунікативному забезпеченні і реалізується через механізми міжгалузевого і міжсекторального управління;
 науково обґрунтовано і розроблено проект Концепції розвитку регіональної системи санаторно-курортного забезпечення дітей в Україні, основу реалізації якої становить державно-управлінський інтегрований підхід щодо розуміння ідеології здоров’я дітей, заснований на теоретичних і прикладних положеннях міжнародних стандартів та принципів управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей, у межах якого конкретизовано структуру сфери, визначено функціональну роль об’єктів і суб’єктів управління, сучасні принципи та особливості функціонування системи державного управління у цій сфері в контексті національного і наднаціонального вимірів, що передбачає досягнення їх кореляції на основі поетапного переходу тетравалентної національної (лікування, реабілітація, оздоровлення та відпочинок) системи санаторно-курортного забезпечення до бівалентної зарубіжної (лікування, реабілітація);
удосконалено:
– понятійно-категорійний апарат галузі науки “Державне управління” на основі введення в науковий обіг низки базових дефініцій щодо механізмів державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей, а саме: “сфера санаторно-курортного забезпечення дітей”, “державне управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей”, “механізми державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей”;
– нове бачення та сприйняття категорії “діти” з позицій актуалізації їх ролі як об’єкта суспільних відносин у сфері санаторно-курортного забезпечення та визначення на цій основі нових теоретичних підходів, що дають змогу розглядати дитячі профільні санаторно-курортні чи оздоровчо-відпочинкові заклади з позицій гуманістичної здоров’яформуючої системи, у межах якої відбувається соціалізація дитини, та нових методологічних підходів у справлянні управлінського впливу на об’єкт управління, що реалізуються на основі поетапного соціального включення за такими напрямами: здоров’язберігаюче включення; соціально-захисне включення; соціально-мотиваційне включення; соціально-адаптаційне включення;
– визначення історичних меж формування та розвитку механізмів державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей в Українській державі (1991–2014), що дало змогу виявити три періоди становлення системи державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей в Україні та визначити історичні межі переходу від механізмів адміністративно-галузевого моносуб’єктного управління (УРСР) до механізмів міжгалузевого управління полісуб’єктним комплексом, яким сьогодні виступає сфера санаторно-курортного забезпечення дітей в Україні;
набули подальшого розвитку:
– теоретичні підходи щодо виявлення особливостей реалізації та трансформації механізмів державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей в Україні, що створило передумови для концептуалізації шляхів подальшого їх розвитку та вдосконалення;
– напрями вдосконалення діючої системи структурного забезпечення механізмів формування соціально орієнтованих інтегрованих структур управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей шляхом їх систематизації та впровадження функціонально-змістової моделі роботи регіональної соціально орієнтованої інтегрованої служби;
– актуалізація наукового напряму щодо здійснення подальших наукових досліджень з проблем державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей в Україні.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони надають органам державної влади та органам місцевого самоврядування, державним і громадським інституціям, приватному сектору та інвесторам, які здійснюють діяльність щодо соціального захисту дітей, науково обґрунтовані теоретичні положення і практичні рекомендації з удосконалення механізмів державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей в Україні.
Результати дисертаційного дослідження мають прикладний характер та були використані як у діяльності органів влади, так і в діяльності державних закладів та установ, а саме:
– Комітетом Верховної Ради України з питань охорони здоров’я під час підготовки проекту рекомендацій до тематичних парламентських слухань з проблем охорони здоров’я та соціального захисту дітей в Україні (довідка від 23 квітня 2014 року № 4-26/14-267);
– Міністерством охорони здоров’я України з метою формування та реалізації державної політики України щодо санаторно-курортного забезпечення дітей, зокрема в практичну діяльність органів управління охорони здоров’я упроваджено інтегральний показник якості діяльності дитячого санаторію, що дасть змогу підвищити ефективність функціонування системи державного управління в Україні на всіх рівнях, особливо на рівні регіонів (довідка від 13 березня 2014 року № 0104/6851);
– Запорізькою обласною державною адміністрацією та її Координаційною радою з питань охорони здоров’я материнства та дитинства за напрямами: організаційного забезпечення на регіональному рівні ефективної міжсекторальної взаємодії суб’єктів санаторно-курортної сфери; розвитку та підтримки на місцевому рівні комунальних закладів санаторно-курортної сфери, зокрема дитячих санаторіїв, як державної гарантії забезпечення прав дітей в Україні; планування розвитку кадрового потенціалу санаторно-курортної служби на регіональному рівні; соціального моніторингу впровадження програм щодо якості санаторно-курортного лікування дітей в Україні; концептуалізації лікувально-оздоровчої компоненти у процесі розробки та реалізації регіональних програм профілактики захворювань серед дитячого населення (довідка від 13 березня 2014 року № 08-26/0634);
– Комісією з питань охорони здоров’я материнства та дитинства при Жовтневій районній у місті Дніпропетровську раді для формування й реалізації на місцевому рівні пропонованих автором підходів з проведення моніторингових досліджень щодо санаторно-курортного забезпечення пільгових категорій дітей (довідка від 16 квітня 2014 року № 6321);
– Дніпропетровським регіональним інститутом державного управління Національної академії державного управління при Президентові України в навчальному процесі щодо підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб та працівників органів місцевого самоврядування з питань соціального захисту населення (довідка від 26 червня 2014 року № 03/1-49-458).
Особистий внесок здобувача. Усі наукові положення, висновки та рекомендації, сформульовані в дисертації, отримані здобувачем особисто. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням, у якому викладено авторське бачення щодо сутності механізмів державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей в Україні в сучасних умовах. У статті, опублікованій у співавторстві з Е.Ю.Ткаченко [29], автором особисто визначено структурні елементи системи державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей та розкрито їх функції. У науковій праці, підготовленій у співавторстві з Е.Ю.Ткаченко [30], дисертантом запропоновано методологію застосування контрольних індикаторів фізичної реабілітації у дітей. У колективній науковій публікації [25] автором особисто обґрунтовано застосування інтегрованого підходу при організації регіонального центру психотерапевтичної реабілітації хворих. У науковій праці, опублікованій у співавторстві з І.І.Хожило [44], дисертантом обґрунтовано теоретико-методологічні засади реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я дітей в сучасних умовах.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження оприлюднені на багатьох міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, наукових конгресах, семінарах, круглих столах тощо. Найбільш актуальними серед них є такі: науково-практична конференція за міжнародною участю “Нові підходи до діагностики, лікування та реабілітації психічних захворювань” (Харків, 2010); круглий стіл “Взаємозв’язок політики і управління: теоретичний і прикладний аспект” (Дніпропетровськ, 2013); Х регіональна науково-практична конференція “Актуальні проблеми європейської інтеграції та євроатлантичного співробітництва України” (Дніпропетровськ, 2013); науково-практична конференція “Проблеми управління соціальним і гуманітарним розвитком” (Дніпропетровськ, 2013); V науково-практична конференція “Правові аспекти публічного управління: теорія та практика” (Дніпропетровськ, 2013); науково-практична конференція за міжнародною участю “Модернізація системи державного управління: теорія та практика” (Львів, 2014); VІIІ Всеукраїнська науково-практична конференція “Інформаційні технології у професійній діяльності” (Рівне, 2014); Всеукраїнська науково-практична інтернет-конференція “Організаційно-правові аспекти публічного управління в Україні” (Полтава, 2014); щорічна Всеукраїнська науково-практична конференція за міжнародною участю “Місцеве самоврядування – основа сталого розвитку України” (Київ, 2014);
ХХIII міжнародна науково-практична конференція “Управління в соціальних та економічних системах” (Мінськ, 2014); міжнародна науково-практична конференція “Соціально-економічні домінанти розвитку суспільства: історія та сучасність” (Кінгісепп, 2014); Перший міжнародний конгрес по соціальних та гуманітарних науках (Відень, 2014); IV міжнародна науково-практична конференція “Нові підходи в економіці та управлінні” (Прага, 2014).
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження опубліковано у 44 наукових працях, зокрема монографія – 1; статті у наукових фахових виданнях – 23, із них у зарубіжних виданнях, що включені до наукометричних баз даних, – 4; тези доповідей та матеріали наукових конференцій – 13; публікації в інших виданнях, що додатково відображають результати дисертаційного дослідження, – 7.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації становить 418 сторінок, з них обсяг основного тексту – 327 сторінок, список використаних джерел – 448 найменувань, 5 додатків. Дисертація містить 15 таблиць та 5 рисунків.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі представлено результати розв’язання важливої науково-прикладної проблеми, яка полягає в теоретичному обґрунтуванні методологічних засад і концептуальних підходів з удосконалення механізмів державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей в Україні. Представлене дослідження суттєво збагачує теоретичний базис науки “Державне управління” щодо проблематики державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей. Тому з урахуванням отриманих у процесі виконання дисертаційного дослідження наукових результатів можна зробити такі основні висновки.
1. За результатами аналізу вітчизняних і зарубіжних досліджень, присвячених проблемам державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей, було встановлено існування в Україні державно-управлінської проблеми, яка зумовлена, з одного боку, закріпленням на законодавчому рівні охорони дитинства стратегічним загальнонаціональним пріоритетом, з другого – наявним поглибленням управлінської кризи стосовно охорони дитинства, що позначилось катастрофічним погіршенням стану здоров’я дітей та обмеженням їх доступу до якісних санаторно-курортних та оздоровчо-відпочинкових послуг. Так, за даними Державної служби статистики України, власне оздоровленням забезпечено близько 30% від загальної кількості дітей, охоплених оздоровчими та відпочинковими послугами, а 70% дітей отримують відпочинкові послуги в пришкільних таборах. Обґрунтовано, що серед пріоритетних завдань розвитку системи державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей першочергової уваги потребує проблема вдосконалення механізмів державного управління на основі застосування комплексного підходу, який забезпечує синхронізацію дій суб’єктів управління з формування як елементів цієї системи, так і ефективних механізмів їх взаємодії у відносинах міжгалузевого управлінського простору сфери санаторно-курортного забезпечення.
2. Доведено, що структурно-морфологічні уявлення про сферу санаторно-курортного забезпечення дітей як про цілісний багатокомпонентний комплекс у сучасних умовах охоплюють питання щодо об’єктів управління; суб’єктів управління; складових елементів сфери; інституції державного, самоврядного, приватно-бізнесового та громадського секторів; пріоритетні механізми державного управління; державні інституції з функціями нагляду та контролю за цією сферою; місію сфери та сучасну парадигму; іманентні властивості сфери. За результатами структурно-морфологічного аналізу цієї сфери автором пріоритизовано інтегрований підхід у програмно-цільовій структурі дослідження, який сприяє об’єктивному дослідженню механізмів державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей в історичній ретроспективі, на сучасному етапі та в перспективі.
3. У роботі розвинуто понятійно-категорійну базу науки державного управління у сфері соціального захисту населення щодо розуміння сутності державно-управлінської діяльності у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей. Зокрема, сформульовано визначення таких понять: “сфера санаторно-курортного забезпечення дітей”, “державне управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей”, “механізми державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей”.
4. Запропоновано нове бачення та сприйняття категорії “діти” в системі суспільних відносин у сфері санаторно-курортного забезпечення, адже дитячі санаторно-курортні заклади та дитячі заклади оздоровлення й відпочинку є інституціями, в яких відбувається соціалізація дитини в умовах формування гуманістичного здоров’яформуючого простору. Установлено, що об’єкти управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей в Україні – це певні групи дітей, першочерговість права яких на отримання санаторно-курортного забезпечення закріплена в чинному законодавстві України, а практично це право реалізується за принципом поетапного соціального включення з можливістю здійснення моніторингових вимірювань за такими пріоритетними напрямами: здоров’язберігаюче включення; соціально-захисне включення; соціально-мотиваційне включення; соціально-адаптаційне включення.
5. Установлено три історичних періоди становлення системи державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей в Україні (з 1991 р. по наш час), які суттєво відрізнялись як за змістом, так і за сутністю технологій управління, а саме: 1992–1999 рр. – у цей період було започатковано формування правового механізму державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей, що функціонально позначилось упровадженням оздоровчої парадигми у цій сфері та розвитком організаційного механізму державного управління; у період 2000–2009 рр. відбулась імплементація нових організаційно-правових форм управління та стандартизація послуг у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей; з 2010 р. по наш час відбувається подальший розвиток механізмів міжгалузевого управління та модернізація системи державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей.
6. Аналіз сучасного стану системи державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей показав, що вона є надзвичайно розбалансованою та не має єдиного центру управління. Визначено, що суб’єктами управління на центральному рівні нині є щонайменше три міністерства (МОЗ України, МОН України, Мінсоцполітики України), а загалом до виконання заходів у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей за програмою “Здоров’я–2020: український вимір” залучено 16 міністерств. Доведено, що управлінська діяльність МОН України та МОЗ України як національних координаторів окремих державних соціальних програм у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей характеризується надзвичайною пасивністю та переважанням заходів суто галузевого управління. Після прийняття Закону України “Про оздоровлення та відпочинок дітей” (2008), який закріпив на системній основі домінування оздоровчої та відпочинкової компонент у структурі санаторно-курортного забезпечення дітей, важелі управлінського впливу перейшли до Мінсоцполітики України разом із фінансовим забезпеченням заходів з реалізації державних соціальних програм. Проте організаційний механізм державного управління у цій сфері залишився практично без змін (відомча підпорядкованість дитячих закладів, інформаційні бази пацієнтів/клієнтів тощо). Усе це є підставою для пошуку та впровадження нових організаційних форм міжгалузевої взаємодії (соціально орієнтовані інтегровані служби).
7. Визначено сутність міжнародних стандартів та принципів управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей. Установлено, що правовий механізм державного управління у цій сфері має наднаціональний вимір, що кореспондується з міжнародними стандартами і визначає сферу державного впливу тільки стосовно трьох категорій набувачів першочергового права на санаторно-курортне забезпечення. Разом з тим національний вимір правового механізму розширює межі державного впливу стосовно 15 категорій дітей. Також установлено, що в Україні межі соціального права дітей на санаторно-курортне забезпечення дають змогу застосовувати його не тільки на індивідуальному рівні, а й на рівні окремих груп, дитячих колективів тощо, на відміну від норм міжнародного права. Отже, Україна формує національну нормативно-правову базу у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей з урахуванням базових міжнародних зобов’язань Української держави (на основі прийнятих міжнародних конвенцій) і водночас має можливості для вдосконалення правового механізму на основі появи нових суспільних запитів щодо розширення переліку набувачів санаторно-курортних послуг.
8. Проаналізовано сутнісні характеристики вітчизняної системи державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей та їх відмінність від зарубіжних систем управління, основу яких формує пріоритизація механізмів державного управління. Установлено, що принциповою відмінністю зарубіжних підходів управління в цій сфері від вітчизняних є максимізація лікувально-оздоровчого компонента в системі державного замовлення на санаторно-курортні послуги для дітей та мінімізація відпочинкових послуг за бюджетні кошти. У країнах ЄС санаторно-курортне забезпечення дітей як складова політики соціального захисту тільки частково інтегрована в систему страхової медицини (медична реабілітація, санаторне лікування), але в більшості європейських країн відбулась її інтеграція (особливо відпочинкового компонента) до сфери туризму та рекреації, що не передбачає бюджетних витрат за цим напрямом. Упровадження міжнародного досвіду в національну модель державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей повинно передбачати поетапний перехід тетравалентної системи обслуговування дітей (лікування, реабілітація, оздоровлення та відпочинок) до бівалентної (лікування, реабілітація), яка в сучасних умовах є більш економічно гарантованою.
9. Дослідження особливостей реалізації механізмів державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей в Україні надало змогу виявити трансформацію ідеологічних (від лікування до відпочинку), організаційних (стійкий тренд на домінування амбулаторних організаційно-правових форм забезпечення над стаціонарними), інституційних (неодноразова зміна національних координаторів, постійний президентський, урядовий та парламентський контроль), фінансових (заміна натуральних послуг на грошові форми забезпечення), функціональних (перерозподіл повноважень у задоволенні санаторно-курортних потреб із центрального на регіональний та місцевий рівень) і правових засад (переважання підзаконних актів над законодавчими у процесі регулювання суспільних відносин у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей) у реалізації механізмів державного управління. Визначені трансформаційні особливості забезпечили передумови для концептуалізації шляхів їх подальшого розвитку.
Обґрунтовано, що ефективній реалізації державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей сприятиме Концепція розвитку регіональної системи санаторно-курортного забезпечення дітей в Україні, упровадження та реалізація якої передбачає скоординовану діяльність з боку владних інституцій усіх рівнів, приватного бізнесу, громадського сектору та інших стейкхолдерів, спрямовану на реалізацію завдань щодо належного та доступного санаторно-курортного забезпечення дітей. Основу реалізації цієї Концепції забезпечує державно-управлінський інтегрований підхід у розумінні ідеології здоров’я дітей, заснований на теоретичних і прикладних положеннях, регіональних результатах оцінювання стану здоров’я дітей і визначення потреби в санаторно-курортних послугах, що передбачає справляння державно-управлінських впливів на формування здоров’я дитини через взаємодію трьох соціально орієнтованих систем: системи освіти, системи охорони здоров’я, системи соціального захисту, у центрі уваги яких перебуває дитина як об’єкт суспільних відносин у сфері санаторно-курортного забезпечення. Концепція розвитку регіональної системи санаторно-курортного забезпечення дітей містить теоретичні положення та ідеї, що визначають мету, стратегічні цілі, завдання, принципи, напрями, механізми її формування й реалізації, а також можливість здійснення експертних моніторингових досліджень на регіональному рівні з урахуванням показників здоров’язберігаючого, соціально-захисного, соціально-адаптаційного та соціально-мотиваційного включення.
Основні наукові результати дисертаційного дослідження дають підстави запропонувати практичні рекомендації щодо вдосконалення механізмів державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей в Україні:
– розробити науково обґрунтоване нормативне забезпечення дітей санаторно-курортними послугами, у тому числі з визначенням та законодавчим закріпленням національних координаторів: МОЗ України – за напрямами “Санаторно-курортне лікування”, “Медична реабілітація”; МОН України – за напрямом “Відпочинок”; Мінсоцполітики України – за напрямом “Оздоровлення” з відповідними повноваженнями організації цих послуг на міжнародному рівні;
– національним координаторам налагодити системне міжнародне співробітництво з питань удосконалення системи санаторно-курортного лікування, реабілітації та оздоровлення дітей;
– центральним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування інвентаризувати і реструктуризувати дитячі санаторно-курортні заклади та заклади оздоровлення й відпочинку залежно від потреб дітей в оздоровленні, відпочинку, санаторно-курортному лікуванні та реабілітації за основними видами захворювань;
– суб’єктам управління розвивати курортну інфраструктуру, покращувати матеріально-технічну і науково-методичну базу дитячих санаторно-курортних закладів, відкривати на базі оздоровниць відділення та центри ранньої медичної реабілітації для дітей з найбільш поширеною патологією із застосуванням трьох основних підходів, а саме: етапності відновлювального лікування, яка включає послідовну реабілітацію хворих в умовах стаціонару, санаторію та диспансерного спостереження в поліклініці; проведення ранньої санаторної реабілітації безпосередньо після виписки зі стаціонару; широкого застосування фізичних методів лікування з метою підвищення його ефективності;
– суб’єктам управління перепрофілювати дитячі санаторії, які не використовують природні лікувальні фактори, в оздоровчо-відпочинкові заклади з обґрунтованими скороченими термінами лікування та відпочинком.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абатуров О.Є. Показники та ієрархічна структура гармонійності фізичного розвитку в здорових дітей перших шести років життя / О.Є. Абатуров, І.Л. Височина // Буков. мед. вісн. – 2003. – № 1. – С. 9 – 11.
2. Аверьянов В.Б. Структурно-функциональная характеристика аппарата государственного управления // В кн.: Государственное управление: теория и практика / Под общ. ред. В.Б. Аверьянова. – К., 1998. – С. 149 – 150.
3. Адміністративне право України. Академічний курс: підруч.: у 2 т.: Т. 1. Загальна частина / ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова). — К. : Юрид. думка, 2004. – 584 с.
4. Адміністративна реформа в Україні: сучасний стан, проблеми та перспективи : монографія / В. М. Алексєєв, О. Ф. Андрійко, О. М. Бабич [та ін.]; Секретаріат КМУ. – Д. : Монолит, 2009. – 383 с.
5. Акти європейського права із соціальних питань / за ред. В.М. Литвина. – К. : Парламентське вид-во, 2005. – 543 с.
6. Амоша О. Соціальна відповідальність у контексті розвитку людського потенціалу / О. Амоша, О. Новікова // Публічне управління : теорія і практика : зб. наук. пр. Асоціації докторів наук з держ. упр.: Спец. вип. – Х. : ДокНаукДержУпр, 2011. – С. 217 – 222.
7. Андреев B.C. Правовые проблемы социального обеспечения в СССР / B.C. Андреев // Советское государство и право. – 1967. – № 2 . – С. 30 – 34.
8. Ансофф И. Стратегический менеджмент. Классическое издание / І. Ансофф. – СПб. : Питер, 2009. – 344 с.
9. Антропов В.В. Социальная защита в странах Европейского Союза / В.В. Антропов. – М. : Экономика, 2006. – 276 с.
10. Антонова О.В. Середовище вироблення державної політики (теоретико-методологічні аспекти): Автореф. дис... канд. наук з держ. упр.: 25.00.01 / О.В. Антонова ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України; Дніпропетр. регіон. ін-т держ. упр. – Д.: ДРІДУ НАДУ, 2005. – 20 с.
11. Аралов В.А. Социальное обеспечение в СССР / В.А. Аралов, A.B. Левшин. – М. : Госполитиздат, 1959. – 95 с.
12. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: курс лекций / Г.В. Атаманчук. – М.: Омега-Л, 2008. – 445 с.
13. Афонін Є.А. Соціальна сфера і проблеми державного управління : євроінтеграційний досвід Естонії / Є.А. Афонін, В.О. Чмига // Економіка і держава. – 2007. – № 2. – С. 110 – 117.